Розвиток організаційно - правових форм бізнесу на Україні

СОДЕРЖАНИЕ: ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності

2.2. Основні організаційно - правові форми підприємницької діяльності

2.3. Види підприємств за характером підприємницької діяльності

2.4. Види підприємств за формою об’єднання майна

2.5. Інші підприємницькі утворення

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВИХ ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З НІМЕЦЬКИМИ АНАЛОГАМИ

РОЗДІЛ 4

ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯФРН

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На сучасному етапі все більше і більше вчених, спеціалістів та практиків приходить до висновку, що реальний шлях виходу України з тяжкого екномічного стану пов’язаний з розвитком бізнесу, зокрема, з розвитком його організаційно-правових форм.

Підприємництво, а особливо малий бізнес, в ринковій економіці - провідний сектор, який визначає темпи економічного зростання, структуру та якість ВНП. В усіх розвинутих країнах частка малого бізнесу в ВНП складає 60-70%. Але справа не тільки в кількісних показниках - цей сектор за своєю природою є типово ринковим і складає базу сучасній ринковій інфраструктурі.

Розвиток підприємництва та його організаційно-правових форм активізує структурну перебудову економіки, надає свободу вибору та додаткові робочі місця, забезпечує швидке повернення витрат, оперативно реагує на зміни споживацького попиту. Наприклад: малий бізнес, як один із видів підприємництва, допомагає забезпечити ринок товарами та послугами, зруйнувати галузеві та регіональні монополії, поширити конкуренцію, втілити досягнення науково-технічного прогреса (НТП). Таким чином, підприємництво виконує особливу функцію в економіці, яка полягає в оновленні економічної системи, створенні інноваційного середовища, що руйнує традиційні структури та показує шлях до реструктуризації.

Розвиток мережі підприємницьких структур сприяє вирішенню гострих для економіки України проблем переходу до ринку, але необхідною умовою становлення і розвитку підприємництва виступає формування сприятливого середовища, яке включає і систему державної підтримки бізнеса в Україні, де пріорітетним напрямком є вдосконалення організаційно-правових форм підприємництва.

ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ринкова економік а зумовлю є необхідність свободи підприємницької ді яльності, за якою структура і характер суспільн ого виробництва буде визначатися попитом товару. В свою чергу попит на ту чи інш у продукцію буде зумовлюватись потребами громадянського сусп ільства. Отже ринкова економіка це не хаотичне виробництво, коли кожний підприємець виробля є ту продукцію, яку йому заманеться. Суспільне виробництво в умовах ринково ї економіки підпорядковане досить суворим законам ринку - виробляти те, що потрібне людям. Неякісна, морально застаріла, мало-ефективна, екологічно небезпечна, енергомістка, матеріаломістка про дукція в умовах ринку попитом користуватися не буде і, отже, не буде стимулу для виробництва. Але досягти цього можна лише за умови вільної ринково ї конкуренції, коли одну і ту ж продукцію будуть виробляти кілька підприємців, які будуть змагатись між собою за конкурентоздатність своєї продукції, за оволодіння ринком. Саме ці фактори спонукають необхідність створення найбільш сприятливих організаційно-правових умов передусім для широкого розго ртання вільної підприємницької діяльності в Україні. Це один з н айважли віш их ш ляхів, випробуваний багаторічним досвідом країн з високорозвинутою ринковою економікою , підвищення ефективності суспільного виробництва і передусім його технічного рівня і в кінцевому результаті добробуту народу України.

3 метою розвитку ринкових відносин в Україні проголошено свободу підпри ємницької діяльності.Стаття 3Закону України Про підприємництво від 7 лютого 1991 р. нада є будь-якій фізичній чи юридичн ій ос обі право без обмежень приймати ріш ення і здійснювати са­мостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Але яка саме діяльність визнається підприємницькою? Ясно, що не всяка діяльність є підприємницькою. Згаданий Закон да є визначення підприємництва: Підприємниц тво - це самостійна ініціатива, систе­матична, на власний ризик дія льність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку (ст. 1).

3цього визначення випливають пев ні необхід ні правові вимоги до під приємницької діяль нос ті. Перед усім це діял ьність з власно ї ініциативи ісистематична. 3 власної ініціативи означає, що підприємець починає цю діяльність на свій розсуд, без будь-яких застережень. Безумовно, ця ініціатива буде обумовлюватись потребами ринку. Підприємницька діяльність має носити постійний, тобто систематичний характер. По-друге, приємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це означає, що сам підприємець приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. Успішна підпри ємницька діяльність принесе йому прибутки, а збиткова може принести і банкрутство. В цьому випадку підприємцю надіятись на держав ну дотацію нічого - держава за борги підприємця відповідальності не несе. За випадкову загибель свого майна також несе відповідальність лише підприємець. По-третє, найбльш характерна рис а підприємницько ї діяль ності - мета і одержання прибутку. Саме для цього починає свою підприємницьку діяльність підприємець. Тому слід мати на увазі, що господарська діяльність підприємств, яка зовні нічим не від різняється в ід діяльності підприємств, що здійснюють підприємницьку діяльність. Справа в тому, що деякі організації і об еднання некомерційного характеру (творчі спілки, бла го дійні та релігійні організації тощо) можуть мати у своему складі госпо дарські підприємства, які випускають продук цію, необхідну для забезпечення основної діяльності зазначених організацій. Наприклад, бла го дійна організація має їдальню для підкормлювання нужденних, релігійна організація має виробництво по випуску свічок та інших релігійних реквізитів. Отже, можна сказати і так,- підприємницька діяльність завжди носить комерційний характер.

ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИБІР ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВОЇ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вибір організаційно правової форми підприємницької діяльності регламентується ст.2 Закону «Про підприємництво» :

«Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.

Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України....».

Це один з складних етапів формування підприємницької діяльності. Окрім вибору підприємницької діяльності підприємцю належить визначити організаційно-правову форму цієї діяльності. Це не легко зробити, ос кільки чинне законодавство передбача є досить широку мережу таких фо рм, які, в свою чергу, з умовлюються рядом правових і економічних факторів. Ті ж фактори, як і впливають на вибір виду підприємницької діяльності, в певній мірі зумовлюють вибір організаційно-правової форми підприємництва.Але не тільки вони.

Вибір виду підприємницької діяльності в певній мірі зумовлює і її форму. Так, наприклад, діяльність по створенню і використанню науково-технічної продукції зумовлює утворення так званого інноваційного підприємства . Це підприємство, в свою чергу, може бути колективним, приватним і т.д., з обмеженою або повною відповідальністю тощо.

На вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності впливає також характер і обсяг відповідальності, яку приймають на себе підприємці, форми власності, мета, створення підприємства і т.ін.

Важливе значення мають фінансові і кредитні можливості підприємця, державне стимулювання і податкова політика держави. Наприклад, держава з метою стимулювання розвитку малого підприємства звільняє їх на певний час від оподаткування, що, звичайно, впливає на вибір форми підприємницької діяльності.

В значній мірі цей вибір визначаеться суб’єктним складом осі6, які мають намір зайнятися піприємницькою діяльністю. Якщо підприємцем має намір стати фізична особа одноособово, то вона утворює індивідуальне підприємство. Підприємство, основане на власності і праці громадян Ук-раїни і членів однієі родини, які проживають спільно - сімейне під приємст во. Підприємство, утворене на основі власності окремого громадянина України, буде приватним. Підприємство, основане на влас­ності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи релігійної організації, буде колективним і т.д.

На вибір організаційно-правової форми підприємства впливають й інші соці ально-економічні, правові, ринкові фактори. Проте, щоб правильно визначитись з формою підприємницько ї діяль ності, необхідно знати, як і форми допуска є чинне законодавство та їх характерні особливос ті і від мінності .

Чинне законодавство встановлю є різноманітні організаційно-пра вові форми підприємницьк ої діяль ності. Закон України Про господарські товариства визначає, що всі підприємства, організаці ї та уста нови, які об’ єдную ть своє майно на підприємницьку діяльність і утворен і на засадах угоди юридичними особами і громадянами, визнаються господарськими товариствами. Отже, всі підприємства, які, зрозуміло, здійснюю ть підприємницьку діял ьність, є господарсь кі товариства. За своїм характером і змістом підприємницької діяльності всі господарськ і товари ства поділяю тьс я на підприємства, організації і установи.

Кожна з цих груп за формою об єднання майна та обсягом від повад альності поділяються на акцінерн і товариства, товариства з обмеженою від повідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства та командитні товариства.

Підприємства, як одна з основних форм підприємницької діяльності і одне з видів господарських товариств, в свою чергу, поділяються на такі види, встановлені Законом Про піприємства в Україні: приватні, колективні, державні комунальні, державні, засновані на загальнодержавній власності, господарські товариства.

Цей перелік організаційно-правових форм підприємницької діяльностівже сам по со6і може підказати вибір форми підприємництва.

Крім названих є ще підприємницькі утворення, такі, як біржа (то­варна і фондова).

ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Господарські товариства різноманітні за своєю організаційною структурою та іншими ознаками, в той же час мають багато спільного між собою. Всі вони є юридичними особами і в силу цього можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступатив суді арбітражному суді та третейському суді від свого імені. Спільним для них є зміст і порядок державної реєстрації.

Підприємство створюється за рішенням власника (власників) майна. Воно набуває прав юридичної особи від дня його державної реестрацції.

Державна реєстрація проводиться у виконкомі Міської (районної в місті) Ради народних депутатів за місцем знаходження підприємства. Для реєстрації подаються такі документи: рішення власника про створення підприємства; ста­тут підприємства; документи, що засвідчують оплату кош­тів за державну реєстрацію; реєстраційна картка встановленого зразка.

Органи, які уповноважені здійснювати реєстрацію, повинні зареєструвати підприємство протягом пяти робочих днів від -дня подання документів. Після державної реестрації виготовляються печатки і штампи підприємства, в банківських установах відкриваються рахунки.

Якщо органи, що здійснюють реєстрацію , відмовили у .реєстрації підприємства, то власник (засновник) мае право оскаржити таку відмову до суду.

Кожне підприємство у своїй діяльності керується, крім чинного законодавства, також і власним статутом.

Статут підприємства після реєстрації набуває ознак юридичного акту і є обов’язковимдовиконання не лише самим підприємством, а й усіма іншими підприємствами та державними органами, які вступають з підприємством у взаємовідносини.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, його органи управління, порядок утворення майна підприємства, умови припинення його діяльності.

Управління підприємством здойснюється в порядку, визначеному статутом. На приватних підприємствах його діяльністю керує, як правило, сам власник. На колективних — вищим органом управлення виступають загальні збори всіх власників, а державними підприємствами управляють органи, уповноважені відповідними державними структурами, які ви­ступають власниками державного комунального чи загально-державного майна. Безпосереднє керівництво підприємством покладається на призначеного або обраного власником підприємства директора, президента тощо.

Підприємства, що існують у промисловості, діють в основ­ному на підставі Закону «Про підприємства в Україні», а також можуть діяти на підставі інших нормативних актгв, що прийняті у розвиток цього Закону. Товариства керуються також Законом України «Про господарскі товариства».

Сільськогосподарські підприємства, крім уже наведених законів, діють також на підставі Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Цей Закон поширюється лише на колективні форми господарювання на селі, такі, як колгоспи,кооперативи тощо.

Право власності господарських товариств також виникає із однакових джерел. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заоборонених законом.

Всі товариства, в тому числі і підприємства, несуть ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є їх власністю.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від підприємницької діяльності після покриття матеріальних та прирівняних доних витрат і витрат на оплату праці. 3 балансованого доходу товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціям, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповдно до установчих документів визначає напрямки його використання. Спільний порядок припинення діяльності товариства. Проте, між різноманітними підприємницькими утвореннями існують принципові відмінності, які характеризують ту чи іншу організаційно-правову форму підприємницької діяльності.

Як уже відзначалось, господарськими товариствами визнаються Законом Про господарськ і товариства підприємства, організації уста­нови, створен і на засадах угоди юридичними особами і громадянами шля­хом обєднання майна та підприємницької діяльност і з метою одержання прибутку. Проте, до кола господарських товариств поки що не входять державн і підприємства, організації й установи.

ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ХАРАКТЕРОМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Підприємство - самостійний господарюючий статутний субєкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

В Україні згідно до Закону «Підприємства в Україні» можуть утворюватися такі види підприємств:

- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

- господарське товариство;

- підприємство, яке засноване на власності обєднання громадян;

- комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

- державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Окрему групу складають малі підприємства.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.

До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

- у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

- в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

- у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

- у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

- у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України.

Підприємства можуть об’єднуватися в:

- асоціації - договірні обєднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

- корпорації - договірні обєднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

- консорціуми - тимчасові статутні обєднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

- концерни - статутні обєднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств;

- інші обєднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Обєднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.

Організації також можуть здійснювати підприємницьку діяльність. Принципова відмінність підприємства від організації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію (товар). Організації, як правило виконують певні роботи( наприклад, будівельні, науково - дослідні, проектні тощо.), надають послуги.

Установи - культоосвітні, навчальні, медичні т.п., які виконують спеціальні роботи, надають спеціальні послуги, наприклад, приватні школи і вузи; приватні медичні заклади.

ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ФОРМОЮ ОБ ’ ЄДНАННЯ МАЙНА

Згідно Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91. підприємницькі утворення (господарські товариства) можуть бути акціонерними, товариствами з обмеженою відповідальністю, товариствами з додатковою відповідальністю, повними товариствами, командитними товариствами.

Акціонерні товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобовязаннями тільки майном товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

Акціонери відповідають за зобовязаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. На даний момент при розмірі мінімальної заробітної плати в 45 гривень це складає приблизно біля 56250 гривень.

Акціонерні товариства поділяються на відкриті та закриті: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобовязання про продаж відповідної кількості акцій.

Решту виплати слід внести в установлений строк, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним акція дає право власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденту, а також на участь у розподілі майна при ліквідіції акціонерного товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю по його власних зобов’язеннях не допускається. Проте, при недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника - боржника.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент сворення товариства з обмеженою відповідальністю. На даний момент при розмірі мінімальної заробітної плати в 45 гривень це складає приблизно біля 28125 гривень.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобовязаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Решту вкладу учасник зобов’язаний внести не пізніше року після реєстрації товариства.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.

Товариство з додатковою відповідальністю.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Повне товариство.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобовязаннями товариства усім своїм майном. Розмір частки кожного учасника, розмір, склад, та порядок внесення, форму його участі у справах товариства визначаються установчим договором.

Справи товариства ведуться за загальною згодою всіх учасників, які здійснються або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, що виступають від імені товариства.

Передати свою частку або частину іншим учасникам цього товариства або третім особам член товариства може лише за згодою всіх учасників.

Учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які ведуть однорідну з повним товариством мету діяльності.

Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.

Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.

При виході учасника з повного товариства йому виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

В разі виходу з товариства його учаснику виплачується також належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році.

Командитне товариство.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобовязаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Таким чином в командитному товаристві розрізняються учасники з повною відповідальністю і особи, які відповідають лише вкладом у майні товариства (вкладники).

Установчий договір про командитне товариство повинен визначати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Вкладники командитного товариства мають право:

- діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;

- вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;

- вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення.

Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі.

На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю, якщо в цьому товаристві, тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.

Досить очевидно, що для вкладників дана організаційно-правова форма, з точки зору відповідальності, абсолютно еквівалентна товариству з обмеженою відповідальністю, але на учасників з повною відповідальністювона покладає більшу ступінь відповідальності і хоча дана відмінність в порівнянні з товариством з обмеженою відповідальністю здавалося мала б зробити командитне товариство менш привабливою формою та все таки воно має і деякі переваги.

Однією з найважливіших переваг даної форми я вважаю те, що Закон «Про господарські товариства» не обумовлює розмір статутного фонду для командитного товариства, що є досить важливим для підприємця на початку підприємницької діяльності. Дещо імовірні труднощі відносно ступеню відповідальності засновників досить легко перетворюються у перевагу при умові певної обізнаності підприємця з особливостями офшорного бізнесу. Поясню попереднє твердження на прикладі:

Петренко І.С. виступає вкладником при заснуванні командитного товариства (КТ) Х, а учасником з повною відповідальністю виступає закордонна фірма Y, яка зареєстрована в офшорній зоні. При умові, що пан Петренко І.С. виступає на території України, як уповноважений представник фірми Y, то він має повне право від імені закордонного засновника КТ управляти діяльністю командитного товариства Х.

ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯ

Біржа - торгівельна установа, яка є організаційно- правовою формою оптової торгівлі, в тому числі міжнародної торгівлі товарами масового виробництва, що мають стійкі і чіткі якісні параметри.

Фондова біржа - організаційно- правова форма підприємницької діяльності, яка являє собою постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа - акціонерне товариство. яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуваня їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Набуває поширення ще одна організаційно- правова форма підприємницької діяльності - це інноваційні підприємства, або ще їх називають впроваджувальними. Інноваційною вважається діяльність по створенню і використанню інтелектуального продукту, доведенню нових оригінальних ідей до реалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також по організації ефективного задоволення громадських потреб в цих товарах і послугах, які є одним з видів інтелектуальної власності. До цієї діяльності відносяться:

- організація впровадження і тиражування винаходів, ноу-хау, науково-технічних розробок, включаючи створення дослідних зразків, прове­дення випробувань, розробку і передачу технологій і науково-технічної документації, підготовку виробництва;

- проведения патентних досліджень; дизайнерських робіт;

- організація інформаційного пошуку, створення і ведення бази і даних;

- проведения науково-дослідних, проектних і дослідно-конструкторських, маркетингових досліджень, пов’язаних з інноваційним процесом;

- організація експертизи проектів, проведення конкурсів, кон­салтинг;

- розвязання організаційно-правових, економічних, управлінських проблем, повязаних з підвищенням ефективності виробництва, економію сировини, матеріалів, енергоресурсів, поліпшення забезпечення населення в товарах і послугах, підвищення екологічної безпеки;

- підготовка і підвищення кваліфікаціі кадрів в галузі інтелектуальної діяльності, нових технологій, ринкових механізмів;

- проведення робіт в галузі створення інформаційних технологій і продуктів;

- пропаганда досягнень науки і техніки, виставочна і видавнича спра­ва; міжнародне науково-технічне співробітництво.

Своєрідною організаційно-правовою формою підприємницької і діяльності є орендні підприємства, які утворюються відповідно до Закону України Про оренду майна державних підприємств та організацій від 10.04.1992 р. За цим Законом оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, що належить державним шдприємствам і організаціям, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурні підрозділи (філіали, цехи, дільниці).

Орендодавцями виступають Фонд державного майна України - щодо цілісних майнових комплексів, підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю; органи, уповноважені Верховною Радою Республіки Крим та місцевими Радами народних депу татів управляти майном, яке перебувае відповідно у власності Республіки Крим або в комунальній власності.

Орендарями за цим Законом можуть бути організації орендаторів, створені членами трудових колективів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів; громадяни та юридичні особи без громадянства.

Істотними умовами договору оренди є об’єкт оренди (склад і вартість майна), строк, на який укладаеться договор оренди, орендна плата, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого май­на та умови його повернення, виконання зобовязань. Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості із всіх істотних умов і підписання сторонами договору.

Орендар сам визначає організаційно-правову форму підприємницької діяльності на основі орендованого майна та затверджуе статут і призначає (обирає) керівника. Статут, звичайно, не може суперечити договору оренди. Порядок створення орендарем підприємства, господарського товариства тощо та їх діяльність регулюються відповідними законодавчими актами України.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Якщо ні одна із сторін не подасть заяви про припинення або зміну договору оренди шсля закінчення його строку, він вважаеться продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Орендар мае переважне право на продовження строку дії договору оренди. Договір оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, викупу об’єкта оренди або його загибелі. Одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Орендне підприємство зобов’язане взяти на себе виконання державного замовлення і замовлення на реалізацію продукції в обсязі, що не перевищує замовлення, прийняті на рік його здачі в оренду. В організації своєї господарської діяльності орендне підприємство повністю самостійне контроль за його діяльністю, а також бухгалтерська і статистична звітність ведуться в порядку, встановленому для кооперативів.

Доходи орендного підприємства, одержувані із виручки після відшкодування матеріальних затрат, оплати праці, оплати податків, орендної плати, страхових платежів, платежів за природні і трудові ресурси надходять в його повне розпорядження. Орендне підприємство самостійно визначає порядок прийняття і звільнення працівників, форми і системи оплати праці, порядок надання вихідних днів і відпусток.

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВИХ ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З НІМЕЦЬКИМИ АНАЛОГАМИ

ий уклад, ипро іітовариства, про та інші і и пов’язані з різними . иі ї та ої н врахувати всі , виробничо- та и. питання збираєтесь и справу одноосібно чи з . Запросивши апокращити , та нові -. З бути справі і ’. співробітництво від всіх її членів високого ю і. ість Німеччиникерується одноосібним власником. Він іи - також і своїм . ї іиить . лише в випадку, якщо потрібні установи. Останні і відкриває, я , досягненні ь гообороту вище 350 000 . та інших і і іь ію е кво. ебачає т декількох типів:

- повне і /offene Handelsgesellschaft, OHG/;

- /Kommanditgesellschaft, KG/.

- /Gesellschaft mit bescharkter Haftung, GmbH/;

- /Aktiengesellschaft, AG/.

Умовно всі товариства поділяються на два типи: «ще» і «обществ», що в юридичних термінах України зводиться до єдиного поняття - товариство.

івідміни між «щеом» і «обществом» ступені відповідності по зобов’язанням. «обществе» вкладеним в справу , в той час як «ще» і ї . «Общество», яке хоче займатися м і загальним , «ще», якщо ні один віднюдо ів. иі ін врахувати багато факторів, але до того як зробити остаточний вибірбажано увати зі іі питанням та .

Аналізуючи, вище сказане можна прийти до висновку, що в ФРН як і в Україні існують ті ж самі організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Слід зазначити, що аналогічне має місце і в Франції. Це наводить на думку, що при розробці Українським парламентом Закону»Про господарські товариства» від 10.09.91 р. було запозичено досвід провідних країн світу та Західної Європи зокрема.

і

ь, як , які несуть інеобмежену , а також і . ья іі . є, щ ен відповідальність і , отже, має з .

в є , чаі користується та останніх, на відміну від законодавства України. Во купувати , и , ии і . иє у між компаньйонами. в жь утигромадяни будь-якої держави в тому числі і юридичні . и сникомч іншої іи, ої і , щ і , аналогічне має місце і в законодавстві України. та і . оен , якщо передбачено інше, про що повинно бути зроблено записв , ає в справ . , які не являються його членами виступають в якості іи і . Майно уивикористано особистих і. мають право пред’являти на свій розсуд будь-якому з членів а.

иутя , , тягне за собою припинення роботи . зберігатися, якщо це передбачено в договорі. припиняється дії о, якщо воно створено на певний , о ню і . ний має право, якщо навіть він звільнений від справ, відомості пр справи , ознайомлюватися з і та . йт ін ідн і членів.

Отже враховуючи все вище сказане слід зауважити, що така організаційно-правова форма як повне товариство (ФРН) майже повністю подібна усіма своїми знаками українському аналогу. Суттєва відміна лише в тому, що по законодавству ФРН повне товариство не є юридичною особою.

ін, що найменше дві : , який несе відповідальність ї , о , се лише у. го укладу, правомірність та справ і , який несе відповідальність, що частіше всього має місце на практиці. і иці . будь-якому випадку , які виходять звичайної , іна . чином, іь , але надає впливу справ, йогоі’ уив і и. Якщо не передбачено інше, поширюються , .

Проаналізувавши сутність командитного товариства ФРН та України, можу зазначити, що це є дві повністю еквівалентні організаційні форми ведення бізнесу при порівнянні яких я не знайшов ніяких розбіжностей.

і товари

Т - це , я утворюється і ’єа ів випускута і. Т ь , яка наділена всіма і обов’язки. Во аєможливості справи, ии від іі відповідальність межах свого . і та інше належить товариству і не є /юабо ою/і. , внесши і товари, і, але не набувають будь-якого товари. про ії 1985 року , щ товари повинен 100 и.м, яких щонайменше 1/4 повинна уи утворенні . ії 100 .

ін ь: , спостережна рада, загальні іі. товари відповідальність спостережною радою поточне . Во повинно скликати іі, о спостережною радоюпр справ у - пр її у, , прибутки і т.ін..

Спостережна радаскладається з іі та бовців . ш спостережної радипризнаь рік , потім иради і та бовцями ’ років. спостережної ради ь: , звільнення, загальний ; ухвала великих ; /і/ товари; скликання іі в іному випадку.

акількість - ’ оі. ’ засновників ь уиприватними особами, о таіноземними або . у повинно раєструти у ій ій і повинна загальні і , ти товари/іь і /.

Основні відмінності між АТ (ФРН) та українським АТ це:

- неспівпадання розмірів статутного фонду АТ- (Україна -1250 мінімальних зарплат (при поточному курсі марки до гривні 1:1,2 це 46875 марок), ФРН -100 тис. марок);

- в ФРН не існує поділу на відкриті та закриті АТ;

- в українському законодавстві не оговорено на який термін обирають членів спостережної ради;

- В Україні, на відміну від ФРН, не оговорюється мінімальна кількість засновників АТ.

//

є і являється найпоширенішою ою ’єнанн підприємців . і пов’язана з тим, що процедура заснування стіше, ніж і товариа; заснування з товариство з обмеженою 1981 року досить засновника; іння вільно організовуєтьсязаснов на свій розсуд; має в порівнянні з Т еваг і , зокрема, бутків; лише .

даній звичайно невеликі та підприємства та .

про визначає, що повинен 50 000 і мінімальний ії - 500 . , , щ ці жь і .

п м , але утипередбаченао обов’язок засновників и даткові товари. Товариство на повинно публікувати .

інясправами здійснює ч декілька ників, які жуть ути товариа, але жутьі ути. загальними і товари. питання вирішуються загальними засновників. ожні 100 , внесені в товари, .

Спостережна рада у випадку, якщо кількість зайнятих у ещує 500 оі.

, , повинні виконувати ті ж и, щ і товариство, ьо наступних :

1. товари еищує 125 . м;

2. Оборот - ільше ніж 250 . м;

3. й - ільше 5000 к.

загальна повинна ше 25 000 оюабоу вигляді майнового . Ця повинна бути надана в ого . , якщо засновується одноосібним власником, ь від уобсязі, а другу іі товари/25 000 / .

Основні відмінності між українським ТОВ та ГмбХ ФРН наведено нижче.

ТОВ (Україна )	ГмбХ (ФРН)
- як мінімум два засновники;	- достатньо одного засновника;
- статутний фонд 625 мінімальних зарплат (при поточному курсі марки до гривні 1:1,2 це 23437,5 марок);	- мінімальний капітал 50 000 марок;
- немає умов при виконанні яких ТОВ повинне дотримуватися вимог, що виставляються до діяльності АТ;	- існують умови при виконанні яких ГмбХ повинне дотримуватися вимог, що виставляються до діяльності АТ;
- частка статутного фонду внесена на момент реєстрації повинна складати 30%.	- частка капіталу внесена на момент реєстрації повинна складати 50%.

ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯ ФРН

та :

- і /Kommanditgesell -schaftauf Aktien; KGaA/

- /GmbH Co. KG/.

і єь товариствомза ою іїта ом іюванняподібне до Т. иь и , які наділені ою / . ч. сї /, о івласники .KGaA зустрічаєтьсяменш частіше, ніж Т.

GmbH CO KG за ї ом ь , яке поєднує в оі та можливість і і , в ньому ні одна вї . З має ніяких переваг в порівнянні з . даний момент спостерігається до цієї деколи ї .

та будь-якої ії ь , в ї та ов’к від . поширюються і , щ .

справи ’єа іншим . З лив ии, я ієуи - «общество»ч «». останньому випадку можливі:

- відкрите і , якого ь і ;

- / іи єю /;

- тв н о, якому і іі представляють зовні, але аюь і ії прийнятті рішень.

жь йи ільііснуючих іь , входячи в них , а вши і иу .

Млив о ’єання о /іь / /joined venture/ ій у .

деяких випадках створитися і, ли о єь підприємства. і ін з’ясувати, чи ія в використанні потужностей, чи сприяє с йо ч підприємство здатне іюи у . і іївраховуються і увипадку, якщо отримало від відсотків з . відповідності до и, спочатку загальний ’є ів , отриманий виробничих потуж, йня та ін. епотім і . цьоузагальний ’є ів є ,отриманий за кордоном. ипр е я, від відсотків, та від . дивлячись це, отриманими в даній майстерні / і т.п./, і розглядаються як ’є , якщо товари іь , є надає ійні . Цяневідповідність пр е яі викликає заперечень.

випадку товари іь , яки товари керує ч за юінших товари, з оподаткування в єь .

о заснувати іь інших іноземців. єь ’є лише відн до п . уі інших випадках підприємство - я ійн . З приводить до , якій і ен . іноземного це , щ ьо поширюєь няпр у сть. ожен с у , йог справі. Якщо ул отримана виробничих потужностей , що зть Німеччині, в з пр ий о. Якщож отримало використанні потужностей , які зть кордоном, єь загальну та окремо.

ь ’ єднання

ЄЕ явля ю , що має і та іє з пр виконання ЄЕ пр ье н ’єаннявід 14.08.88/Gesetz zur Austuhrung des EWG. Verordnung uber die Europaische Wirtschaftliche Jnteressenvere - inigung/.

го , ь уи , ча яки є інші /і Німеччини/, ка є Є. ці ь уи лише , і ’єан вільни і. іїв поібедо відкритого ого а, аленавідміну від останнього повинне мати ого . волюється іни , ів ов’язковому н .

ймаь .

явля ю , як ооіє йч частками інших і з іл іі останніх, о отримання ів ї іі. дивлячись , і та іи і/і у/, останній час їх та ня - ій .

уистворена будь-якій , яка ється , ов иьу і товариа, але і о //. Якщо , йо юєь пр ітовари 1965 року, якщо - тозастосовується пр товариства з відповідальністю 1982 року.

пр я ь з податковоююта відповідного . ості якості передбачається та ч . лювання перешкоджає ійії ймати е якості ищо ю . Це єь у, щ , єта є інняпідлеглих / /, переймає фінансування підлеглих / / чи тковоздійснює іпідлеглих /промислова /.

здійсненні промислової підпорядкування керівному ь: уня, , , і, и, , та ін.

ці відомі , утворені за ою кою і, які зть декіо . з и здійснювати відню і-ів, які знаходяться ії, , ії, ії і т.д.. з точки зору опоуання і м утворення, я , ь інші , е яки уЄ іьш відносно є гта і.

ь у, щ зї ливість та іншого зостаткової . цевідбувається , щ і та пр я. буток // ь .

останні роки и відступають і і нянабуває намагання і и ізних ів, до я , додаткових виробничих потужностей.

І і та ційні і и

приймають участь декілька і, .

- це пев ію- - та інших ’єі. Це ь уи , пов’язані з обкою , складанням технологічних , б , пуском в екс та ою.

ц іі складається ої , вивчення нїможливості йо , - іїтаскладання з ’юйо до вням до ки, ання о та і обладнання, і - бладнаннятаі- и та ін.

ііві іи діляться декілька : і-, і-ційні, і-дослідницькі, іїта інню. здійснює лишеі- іи. -ійні , які мають більш вузьку , ь е ування та будівниц обладнання, і - е якоїсь і. -дослідницькі і , , та обладнання, розробляють ічні , і и.ійні и іїта н займаються ією , поаь виіі питань, і .

і іи і стандартним є залучення інших /і іи/іі, щ дозволяє и е дуже та и і.

і и

На протязі останніх 10 роківспостерігається е ідвищення і і . і , з на теперішній час більше 50% від загального ’єу .

пояснюється багатьма , йбільш важливі яких наступні:

- являючись ю ю -, значно краще, ніж ий , і відповідно, здатна вказати йому на йо ;

- зши з ю ю, авник є відлажену з багаторічними -, ьо можливість ;

- н зіостанніх 10 років іи нучко ув , зюва оло , ;

- притягує високий ступінь прийнятності , якими досить часто передається спадково;

- к -, , віддає перевагу , вітчизняної і, и іє .

наявній , 1988 роцібіля 30% ни в і займа просуванням ий ів, оу ї з боку зростає.

и ч споживацьких застосовуватися зпочатку 60- рокі, і теперішній час набули . Це єь лише ї ійму енні ’єміві використанні цієї багатьма господарства, алеі залученні в оборіт ільш ола ’єі.

угоди, забезпечити обі , які знадобилися б , в той же час ючи є озпорядження ін обладнання. и відповідає прискорення з ков-ін у. , и і та можливостями ї ун, якіпосилюються і н кладненнятапо обладнання, і т.п.

є більше 300 и товари, яких 2/3 ь // біля 1/5 а і/ / біля 5% - і //.

застосовуються ті ж види и ів, щ і інших .

Розрізняють договора з ю и ю.

з повною и , що проводяться часу , товари, пов’язані з ч , відсотки коритстання та іінші . з відповідає лише , іи и товари ягтиї я ю періоду подальшого використання и /клад, ї ч /.

і здійснюють: и, коли изакупляються чи виготовляються и товари у з наявним і ь . дії має .

и: изакуповують ч виготовляються и товіари наявними і ь .

від ’є здійснюється по трьом напрямкам: , , ів.

ВИСНОВОК

Результатом моєї наукової праці, я вважаю являється досить глибоке дослідження організаційно - правових форм підприємництва на Україні та їх харектиристика в порівнянні з організаційно - правовими формами підприємництва провідних країн Заходу, зокрема ФРН.

Досить детально було розглянуто поняття підприємницької діяльності та встановлено, що: Підприємництво - це самостійна ініціатива, систе­матична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Було розглянуто правові вимоги до підприємницької діяльності:

- це діяльність з власної ініциативи ісистематична;

- сам підприємець приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні;

- найбльш характерна риса підприємницької діяльності - мета і одержання прибутку.

Розгляд особливостей підприємницької діяльності був спричинений необхідністю комплексного розкриття теми і є більш передмовою ніж основною частиною моєї роботи.

Далі я охарактеризував основні організаційно - правові форми підприємницької діяльності на Україні та зокрема розглянув:

- вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності;

- види підприємств за характером підприємницької діяльності;

- види підприємств за формою об’єднання майна;

- інші підприємницькі утворення.

Приведу основні висновки по кожному з пунктів.

Вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності регламентується ст.2 Закону «Про підприємництво» : «Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.

Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України....».

Ті ж фактори, які впливають на вибір виду підприємницької діяльності, в певній мірі зумовлюють вибір організаційно-правової форми підприємництва.

Вибір виду підприємницької діяльності в певній мірі зумовлює і її форму.

На вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності впливає також характер і обсяг відповідальності, яку приймають на себе підприємці, форми власності, мета, створення підприємства і т.ін.

Важливе зяачення мають фінансові і кредитні можливості підприємця, державне стимулювання і податкова політика держави.

Проте, щоб правильно визначитись з формою підприємницької діяльності, необхідно знати, які форми допускає чинне законодавство та їх характерні особливості і відмінності.

Далі розглянуто, види підприємств за характером підприємницької діяльності, які за своїм характером і змістом підприємницької діяльності поділяються на підприємства, організації і установи.

Підприємство - самостійний господарюючий статутний субєкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Організації також можуть здійснювати підприємницьку діяльність. Принципова відмінність підприємства від організації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію (товар). Організації, як правило виконують певні роботи( наприклад, будівельні, науково - дослідні, проектні тощо.), надають послуги.

Установи - культоосвітні, навчальні, медичні т.п., які виконують спеціальні роботи, надають спеціальні послуги, наприклад, приватні школи і вузи; приватні медичні заклади.

Види підприємств за формою об’єднання майна згідно Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91. підприємницькі утворення (господарські товариства) можуть бути акціонерними, товариствами з обмеженою відповідальністю, товариствами з додатковою відповідальністю, повними товариствами, командитними товариствами.

До інших підприємницьких утвореннь я відніс біржу, фондову біржу, інноваційні підприємства, орендні підприємства.

Біржа - торгівельна установа, яка є організаційно- правовою формою оптової торгівлі, в тому числі міжнародної торгівлі товарами масового виробництва, що мають стійкі і чіткі якісні параметри.

Фондова біржа - організаційно- правова форма підприємницької діяльності, яка являє собою постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.Фондова біржа - акціонерне товариство. яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуваня їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Інноваційні підприємства , ще називають впроваджувальними, а інноваційною вважається діяльність по створенню і використанню інтелектуального продукту, доведенню нових оригінальних ідей до реалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також по організації ефективного задоволення громадських потреб в цих товарах і послугах, які є одним з видів інтелектуальної власності.

Орендні підприємства , які утворюються відповідно до Закону України Про оренду майна державних підприємств та організацій від 10.04.1992 р. За цим Законом оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, що належить державним шдприємствам і організаціям, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Фундаментальне дослідження вітчизняних форм підприємницької діяльності, на мою думку, не можливе без їх грунтовного порівняння з їх зарубіжними аналогами, що і відображено в третьому розділі моєї роботи: «Аналіз організаційно - правових форм підприємницької діяльності Украіни в порівнянні з німецькими аналогами».

Аналіз вищевказаного виявивив деяку подібність між організаційно - правовими формами підприємницької діяльності Украіни та ФРН, зокрема, слід зазначити, що як і в Україні так і в ФРН існують такі підприємницькі утворення (господарські товариства), як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. При чому особливо суттєві відмінності існують між акціонерними товариствами та товариствами з обмеженою відповідальністю, досить несуттєві між такими формами,як повні товариства та зовсім не існує відмінностей між командитними товариствами двох країн.

Підводячи підсумок можна прийти до висновку, що в ФРН як і в Україні існують ті ж самі організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Слід зазначити, що аналогічне має місце і в Франції. Це наводить на думку, що при розробці Українським парламентом Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91 р. було запозичено досвід провідних країн світу та Західної Європи зокрема.

Досить цікавим, на мою думку, також може бути розгляд тих організаційно - правових форм підприємницької діяльності ФРН, які не мають аналогів в Українському законодавстві, що і було викладено в четвертому розділі «Інші підприємницькі утворенняФРН».

Зокрема були розглянуті:

- і /Kommanditgesell -schaftauf Aktien; KGaA/;

- /GmbH Co. KG/;

- ;

- ь ’єднання;

- ;

- Іі та ційні іи;

- іи;

- .

На протязі праці над даною науковою роботою, я досить детально ознайомився з теоретичними засадами підприємницької діяльності і можу стверджувати, що не дивлячись на досить корректні кроки Українського парламенту по запозиченню передового досвіду закордонних колег досить прикрими є помилки, яких припустився парламент в сфері податкового законотворення. Адже саме недосконалість нашого податкового законодавства перешкоджає швидкому розвитку підприємницької діяльності на теренах нашої незалежної Батьківщини.Також слід зазначити недосконалість системи державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та всілякі бюрократичні перепони з якими стикається підприємець в процесі проходження реєстрації.

Основні надії на виправлення вищевказаних прорахунків парламентаріїв минулого скликання я покладаю на парламент нового скликання.

Успіхів українському підприємництву !

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1) Закон України «Про підприємництво » від 7 лютого 1991 р.

2) Закон України «Про господарські товариства»

3) Закону «Про підприємства в Україні»

4) Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство»

5) Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» від 10.04.1992 р.

6) «Формування середовища розвитку підприємництва в Україні» - С.Н.Соболь - «Вентур».- К.,1994.

7) «Правознавство» під ред.М.Настюка - 2-ге видання - Львів; Світ, 1995-272с.

8) «Розвиток підприємництва в Україні та його роль в оновленні суспільства» під ред.Н.М. Лисенко. - К.,1991.

9) «Підприємництво в Україні» - М.М. Діленко - К., КНУ ім. Т.Г.Шевченка - 1995.

10) «Нормативні акти України» - Бібліотека баз даних-АТ «Інформтехнологія»

Скачать архив с текстом документа