Сліди застосування вогнепальної зброї

СОДЕРЖАНИЕ: Механізм утворення слідів вогнепальної зброї на гільзі та на кулях. Сліди пострілу на перешкодах, основні та додаткові. Виявлення, фіксація і вилучення слідів застосування вогнепальної зброї. Особливості огляду вогнепальної зброї, слідів пострілу.

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Юридичний факультет

Кафедра кримінального процесу та криміналістики

Курсова робота на тему:

«Сліди застосування вогнепальної зброї»

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Поняття слідів вогнепальної зброї

Розділ 2.Механізм утворення слідів вогнепальної зброї на гільзі

Розділ 3. Сліди вогнепальної зброї на кулях

Розділ 4. Сліди пострілу на перешкодах

4.1 Основні сліди пострілу

4.2 Додатковісліди пострілу

Розділ 5. Виявлення, фіксація і вилучення слідів застосування вогнепальної зброї

5.1 Особливості огляду вогнепальної зброї

5.2 Особливості огляду слідів пострілу

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Як відомо, багато злочинів вчиняються з застосуванням вогнепальної зброї. В останні десятиліття таких злочинів стає дедалі більше. Це пов’язано перш за все з тим, що ринок вогнепальної зброї став ліберальнішим, а також з’явилося більше можливостей для здобуття зброї незаконним шляхом. Тому важливо розвивати судову балістику, застосовувати нові технології в процесі судово-балістичної експертизи. Це приведе до швидкого і точного накопичення доказового і оперативного матеріалу і, звичайно, полегшить роботу слідчим та оперативним органам.

Частіше за все злочинцями використовується ручна вогнепальна зброя. Застосування вогнепальної зброї утворює багато слідів на місці події. При пострілі з вогнепальної зброї відбувається взаємодія порохового заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепони, в результаті чого виникають зміни, які називаються слідами пострілу або слідами застосування зброї [9, с. 427].

Для того, щоб розслідувати злочин, вчинений з застосуванням вогнепальної зброї необхідно чітко мати уявлення про механізм утворення слідів, засоби фіксації та дослідження. При огляді місця події саме ці джерела інформації заслуговують на особливу увагу, проводити огляд їх і дослідження необхідно з залученням спеціаліста. Вид слідів, особливості їх розміщення допоможуть розв’язати багато питань, які постають перед слідчим. Крім того фіксація їх забезпечить успішне проведення судово-балістичної експертизи та інших судових експертиз.

Криміналістичне дослідження може бути направлене як на дослідження самої зброї безпосередньо (на предмет чи є вона вогнепальною, до якого типу вогнепальної зброї вона відноситься, його балістична характеристика, наявність чи відсутність факту пострілу з цієї зброї, справність зброї, здатність до пострілу та самопострілу, тощо), так і на дослідження патронів, в тому числі стріляних куль та гільз, і на дослідження слідів пострілу [11, с. 216].

Тому вивчення слідів застосування вогнепальної зброї є важливою складовою судової балістики, як одного із розділів криміналістики.

Метою курсової роботи є аналіз слідів застосування вогнепальної зброї.

Об’єктом дослідження є сліди застосування вогнепальної зброї.

Предметом вивчення є теоретичні положення судової балістики щодо виявлення, визначення, фіксації і вилучення слідів застосування вогнепальної зброї.

З огляду на поставлену мету передбачені такі завдання дослідження:

- дослідити зміст поняття сліди застосування вогнепальної зброї;

- з’ясувати механізм утворення слідів вогнепальної зброї;

- визначити особливості процесів виявлення, фіксація і вилучення слідів застосування вогнепальної зброї.

Джерельною базою дослідження є посібники вітчизняних та російських вчених із криміналістики та судової балістики.

Курсова робота складається із вступу, 5 розділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ СЛІДІВ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

Зброєю називають пристрої і засоби, які застосовуються у збройній боротьбі для знищення живої сили і технічних засобів супротивника. Сучасна криміналістика клас зброя поділяє на вогнепальну і холодну зброю. В історичному аспекті холодна зброя передувала вогнепальній. Остання виникла разом з винаходом вибухових речовин (пороху та ін.). Вогнепальна зброя нерідко використовується для скоєння злочинів і досліджується в криміналістиці спеціальним розділом - судовою балістикою [12, с. 458].

Застосування вогнепальної зброї утворює багато слідів на місці події. При пострілі з вогнепальної зброї відбувається взаємодія порохового заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепони, в результаті чого виникають зміни, які називаються слідами пострілу або слідами застосування зброї [9, с. 427].

Сліди зброї є різноманітними і залежать від багатьох чинників: моделі зброї, використаних боєприпасів; умов скоєння злочину; дій, здійснюваних субєктом для приховування слідів злочину [11, с. 216].

Сліди зброї - це перш за все сліди-предмети: залишена зброя, боєприпаси, приладдя (шомпол, протирка, кобура, пакувальний матеріал, де зберігалася зброя: тканина, папір, дерево). Сліди-предмети - це патрони з осічкою, гільзи, дроб, пижі, прокладки, незгорілі порошки, сліди кіптяви [10, с. 208].

Сліди зброї - це сліди взаємодії зброї, боєприпасів з предметами матеріального середовища (обстановки) - пробоїни, вмятини, зруйновані предмети (скляні, керамічні), нарешті це сліди на тілі людини - пробоїни, розриви, закінчення тканини (поясок обтирання), вїдання порошинок, опіки і т.п. [16, с. 355]

Найбільша кількість слідів зброї залишається на гільзах, снарядах (куля, дріб), перешкодах і тілі особи, що стріляла (на предметах, руках, обличчі, одягу). Тому при огляді місця події саме на джерела інформації належить звертати особливу увагу, здійснювати їх огляд і дослідження за участю фахівця. Вид слідів, особливості їх розташування допомагають вирішити багато питань, які виникають перед слідчим. Крім того, їх фіксація забезпечує успішне проведення судово-балістичної та інших судових експертиз [16, с. 356].

До цих слідів відносяться:

- стріляні снаряди, гільзи, пижі;

- частки речовин, що виникають при згорянні пороху, які викидаються з каналу ствола;

- сліди, що утворюються на стріляних кулях і гільзах;

- сліди-ушкодження від снаряда на ураженому обєкті;

- відкладення кіптяви пострілу на тілі (найчастіше на руці) особи, що стріляла [16, с. 356].

Сліди згоряння заряду у вигляді кіптяви залишаються у каналі ствола зброї, на кулях, картонних прокладках, пижах, на паску обтирання та перепоні [6, с. 78].

Сліди частин зброї утворюються на кулях, дробу і гільзах. Вид і характер слідів залежить від конструкції зброї [6, с. 78].

На гільзах, відстрелених з автоматичної зброї, сліди утворюються: на капсулі - слід від бійка ударника у вигляді вмятин і сліди переднього зрізу затвора - борозенки і валика; на денці гільзи - слід відбивача; на ребрі та дні кільцевого паза - сліди від зачіпки викидача. На корпусі гільзи можуть відбитися сліди патронника у вигляді повздовжніх трас і дрібні вмятини від країв кожуха затвора [16, с. 356].

На кулі (при пострілі з нарізної зброї) утворюються сліди від стінок каналу ствола. Такі сліди складаються з дрібних валиків і борозенок. Кількість слідів (смуги) та їх нахил щодо повздовжньої осі кулі відповідають кількості та напрямку нарізів каналу ствола [16, с. 356].

На перепонах від кулі та дробу виникають пробоїни, вмятини, тріщини, розриви, сліди кіптяви у вигляді пояска обтирання.

У пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори [16, с. 356].

Вхідний кульовий отвір в еластичних перепонах має дещо менший діаметр, ніж діаметр кулі; у сухому дереві, листовому металі отвір близький до калібру кулі; у ламких твердих перепонах (скло, цеглина) отвір може бути навіть дещо більшим, ніж діаметр кулі; на тілі людини діаметр вхідного отвору, як правило, менший за діаметр кулі [6, с. 78].

Ознаки вхідного отвору:

1) дефект тканини - відсутність частин тканини;

2) наявність навколо рани (на тілі людини) пояска осаднення у вигляді кайми завширшки 1-3 мм червоно-бурого кольору;

3) наявність пояска обтирання;

4) наявність ознак пострілу з близької відстані або в упор (при пострілі в упор відбивається дуловий зріз зброї - штанцмарка) [5, с. 32].

Вихідний кульовий отвір має різні розміри й форму. Найчастіше краї вихідного отвору нерівні, вивернуті назовні. Вихідний отвір, як правило, більший, ніж вхідний.

При пострілі можуть утворюватись сліди рикошету, які виникають при ударі кулі о перепону при малому куті зіткнення. При цьому куля змінює свій напрямок [5, с. 32].

Поясок обтирання - одна з важливих ознак кульового ушкодження; має вигляд темної смуги, розташованої по краю вхідного отвору. Поясок обтирання утворюється частинами речовин, які винесені кулею з каналу ствола, а також частинами матеріалу, з якого виготовлена куля [5, с. 34].

Найбільша кількість слідів зброї залишається на гільзах, снарядах (кулях, шроті), перешкодах (предметах, людях), тілі й одязі того, хто стріляв, і потерпілого [14, с. 161].

Ручна вогнепальна зброя характеризується певними ознаками, які у процесі пострілу відображаються у слідах на снарядах та гільзах. Ознаки зброї поділяють на загальні та окремі [16, с. 356].

Загальними є ознаки конструкції, властиві певній моделі зброї, а окремими - ознаки виготовлення та експлуатації частин і деталей зброї, властиві конкретному екземпляру зброї.

Ознаки, що відображаються у слідах на стріляних снарядах:

- загальні - калібр ствола, кількість нарізів у каналі ствола, напрям нарізів, кут підйому нарізів, ширина полів нарізів, наявність пристосування для відведення газів, довжина кульового входу, будова магазина;

- окремі - діаметр каналу ствола, ширина кожного поля нарізу каналу ствола, форми поперечного перерізу та початку полів нарізів, нерівності полів нарізів та їх граней, нерівності дульної частини каналу ствола, невідповідність осі каналу ствола та патронника, зовнішні пошкодження ствола, що змінюють профіль каналу, роздуття каналу ствола, ступінь зношеності каналу ствола [16, с. 356].

Ознаки, що відображаються у слідах на стріляних гільзах:

- загальні - наявність тих чи інших частин зброї, взаєморозташування частин зброї, форма робочої поверхні частин, розміри робочих ділянок частин;

- окремі - пошкодження окремих частин, особливості форми деталей і частин, справжні розміри частин, рельєф поверхні частин [16, с. 356].

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ УТВОРЕННЯ СЛІДІВ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ НА ГІЛЬЗІ

Сліди вогнепальної зброї і механізм їх утворення розрізняють у відповідності з етапами стрільби: заряджанням, пострілом і екстрагуванням гільзи [16, с. 356].

Механізм утворення сліду при заряджанні зброї. При заряджанні неавтоматичної зброї патрон встановлюють в патронник вручну, потім замикають ствол. На денці гільзи утворюються сліди ковзання від нерівностей щитка колодки, іноді від бойка у вигляді трас. При заряджанні автоматичної зброї затвор, рухаючись уперед, наштовхується на патрон, що знаходиться в магазині, і досилає його в патронник. При цьому на краю денця гільзи може утворитися слід досилання, що є характерним для АК і АПС. При цьому гільза ковзає по губках магазину і на й корпусі нерідко виникають лінійні сліди ковзання у вигляді паралельних борозенок, розташованих діаметрально протилежно одна до одної. Затвор продовжує рухатися вперед і досилає патрон в патронник. Коли патрон повністю увійде в патронник, зачіпка викидача заскочить в кільцеву проточку і залишить слід ковзання на ребрі гільзи. Рух затвора припиняється, патронник виявляється відкритим, а зброя зарядженою [16, с. 356].

Утворення слідів зброї при пострілі. При натисненні на спусковий гачок ударник з бойком зриваються з бойового зводу і, рухаючись уперед, натикаються на капсуль, утворюють на ньому обємний слід тиснення, що копіює форму бойка. При ударі бойка капсуль запалюється і підпалює пороховий заряд. У патроннику виникає величезний тиск порохових газів, під дією яких снаряд одержує кінетичну енергію і виштовхується зі ствола, а гільза з такою ж силою притискується до затвора, і на її денці утворюються сліди тиснення, які називаються слідами переднього зрізу затвора (патронного упора). Оскільки метал капсуля значно тонший за денце гільзи і більш мякий, остільки сліди переднього зрізу затвора утворюються перш за все на капсулі навколо сліду бойка. Практично слід бойка і слід переднього зрізу затвора є на гільзах, відстріляних з будь-якої зброї - як заводської, так і атипної [16, с. 357].

Утворення слідів при екстрагуванні гільзи. Процедура пострілу триває мить, та за цей час затвор набуває моменту руху і, долаючи стан спокою, починає рухатися назад. Зачіпка викидача, який утримує гільзу в чашці (вінчику) затвора, вилучає гільзу і разом з нею відходить назад. Під час руху гільзи в патроннику на ії стінках можуть виникати сліди патронника від нерівностей, які є на його стінках. Вони мають форму паралельних трас, розташованих на циліндричній частині гільзи ближче до її денця [16, с. 357].

Як тільки гільза покидає патронник, вона наштовхується на відбивач, одержує обертальний момент і викидається. Оскільки відбивач майже в усіх зразках зброї розташований зліва внизу, то гільза вилітає вправо. При цьому від удару гільзи об відбивач на її нижньому краї утворюється слід тиснення, який називається слідом відбивача [4, с. 28].

У деяких зразках вітчизняної зброї (АК, СКС, ПМ, АПС) при екстрагуванні гільза в польоті ударяється об край вікна кожуха затвора або ствольної коробки і на гільзі утворюються характерні сліди натиснення або ковзання, які називають слідами вікна кожуха затвора (для пістолетів) або слідами вікна ствольної коробки (для автомата і карабіна СКС) [16, с. 358].

На снарядах (куля, дріб) залишаються сліди каналу ствола зброї. Під тиском газів снаряд, рухаючись по стволу, ковзає по його стінках, і на циліндричній частині кулі утворюються сліди полів нарізів виступів між нарізами-канавками сліди граней нарізів. Механізм їх утворення такий. Куля, залишаючи патронник, рухається прямолінійно і при вході в нарізи на ній залишаються їх первинні сліди, розташовані паралельно осі кулі у вигляді борозенок і валиків. При подальшому pyсі куля повторює напрямок нарізів, одержує обертальний рух і на її поверхні залишаються сліди граней нарізів та полів у вигляді похилених пучків трас. У вітчизняній бойовій зброї ствол має чотири нарізи, що вються зліва направо вгору [16, с. 358].

Ширина полів і нарізів може бути визначена по їх слідах на циліндричній поверхні кулі. Такі сліди називаються вторинними слідами каналу ствола. У гладкоствольній зброї сліди каналу ствола залишаються на дробу і спеціальних кулях [1].

У дробовому заряді не всі дробини торкаються ствола, а тільки крайові, і не всією поверхнею, а лише окремими точками. У цих точках утворюються сліди каналу ствола у вигляді площадок потертості на сферичній поверхні дробин. На дробинах, розташованих усередині заряда, слідів каналу ствола немає, іноді зустрічаються невеличкі заглиблення від контакту з дробинами, що розташовуються поряд. Такі сліди називають контактними плямами, їх іноді можна зустріти на поверхні пижа або на картонній прокладці [16, с. 359].

Сліди на гільзах і снарядах атипічної зброї рідко відповідають стандартним слідам, оскільки атипічна зброя, як правило, є не нарізною, неавтоматичною, відбивач у такій зброї відсутній. Якщо ж атипічна зброя, наприклад обріз, виготовлена із заводської зброї, механізм та види слідів на кулях і гільзах залишаються такими ж, як і для зброї, з котрої виготовлено атипічний екземпляр [4, с. 28].

Що ж стосується саморобної зброї, яку частіше виготовляють під 5,6 мм малокаліберний патрон, то все залежить від якості виготовлення. У деяких саморобних пістолетах-кулеметах є всі деталі, котрі дають змогу автоматично перезаряджати зброю і вести автоматичну стрільбу [16, с. 359].

РОЗДІЛ 3. СЛІДИ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ НА КУЛЯХ

Утворення слідів на снарядах (кулях)значною мірою визначається конструкцією ствола зброї [19, с. 164].

У будь-якого ствола заводського виготовлення є патронник, який за формою та розмірами відповідає гільзі штатного патрона, і канал. У нарізній зброї канал має нарізи, в яких, у свою чергу, є дно та грані. З двох граней одна називається ведучою, або бойовою, а інша - веденою, або холостою [15, с. 23].

У механізмі утворення слідів на кулях суттєве значення має частина ствола, яка називається кульовим входом (це перехідна ділянка від патронника до нарізної частини) [1].

У механізмі утворення слідів зброї на кулях розрізняють три основних етапи:

- входження кулі до кульового входу;

- врізання оболонки кулі в нарізи;

- поступально-обертальний рух кулі в каналі ствола [19, с. 166].

Перший контакт кулі з кульовим входом відбувається на межі циліндричної поверхні кулі з її головною частиною. Під час прямолінійного руху в момент пострілу від денця гільзи до кульового входу рівень початку слідів буде однаковим відносно денця кулі [19, с. 166].

Далі під тиском газів снаряд, що рухається по стволу, ковзає його стінками, і на циліндричній частині кулі утворюються сліди полів і граней нарізів. Механізм утворення їх такий. Куля, залишаючи патронник, рухається прямолінійно, і під час входження в нарізи на ній залишаються первинні сліди нарізів, розміщені паралельно осі кулі у вигляді борозенок і валиків [19, с. 166].

Рухаючись далі, куля повторює напрями нарізів, набирає обертального руху і на її поверхні залишаються сліди граней і полів нарізів у вигляді нахилених пучків трас. У вітчизняній бойовій зброї ствол має чотири нарізи, які вються зліва вгору направо [19, с. 166].

Ширину полів і нарізів можна визначити за їх слідами на циліндричній частині кулі. Ці сліди називаються вторинними слідами каналу ствола; вони частково перекривають первинні [19, с. 166].

У гладкоствольній зброї сліди каналу ствола залишаються на шроті та спеціальних кулях. У шротовому заряді не всі шротинки торкаються ствола, а лише крайні, до того ж не всією поверхнею, а окремими точками. У цих точках утворюються сліди каналу ствола у вигляді плоских поверхонь на сферичній частині шротин [16, с. 359].

На шроті, розміщеному всередині заряду, сліди каналу ствола не залишаються, але інколи зустрічаються незначні заглиблення від контакту із сусідніми шротами. Такі сліди називають контактними полями. Останні іноді бувають на поверхні пижа чи картонної прокладки [19, с. 167].

РОЗДІЛ 4. СЛІДИ ПОСТРІЛУ НА ПЕРЕШКОДАХ

При досягненні перешкоди снаряд, маючи кінетичну енергію, може утворити обємний слід тиснення, пробоїну (крізний отвір) або некрізний (сліпий) отвір. При пострілі з близької відстані навколо пробоїни можна бачити сліди кіптяви, незгорілі порошинки, на стінках кульового каналу можуть бути сліди металізації, як правило невидимі, а на еластичних тканинах навколо вхідного отвору помітно поясок обтирання (бризки мастила з каналу ствола зброї) [19, с. 167].

Сліди кіптяви є не тільки на поверхні цілі, а й на інших обєктах, що перебували в зоні дії порохових газів, а саме: на тілі й одязі особи, яка стріляла, і решті присутніх при цьому. Це є особливо важливим, коли треба встановити, в який обєкт здійснювалася стрільба: в живу людину або мертве тіло [18, с. 98].

Отже, на перешкодах можуть утворюватись сліди пошкоджень безпосередньо від снарядів (куль, шроту), які називаються основними слідами пострілу , і сліди від явищ, що супроводжують постріл, які називаються додатковими слідами пострілу [14, с. 40-41].

4.1 Основні сліди пострілу

Основні сліди пострілу утворюються снарядом. Зустрічаючись із перешкодою, снаряд, як правило, має значну кінетичну енергію і може утворити обємний слід тиску, пробоїну (наскрізний отвір) або ненаскрізний (сліпий) отвір [2, с. 225].

В області вхідних отворів виявляються основні продукти пострілу. В окремих випадках при контакті зброї з обєктом топографія продуктів пострілу відтворює форму дулового зрізу зброї (штанц-марка). Вихідні отвори звичайно більше по розмірі, краю їх вивернуті назовні. На виході продукти пострілу, як правило, відсутні, лише іноді із внутрішньої сторони обєкта (з вивороту) виявляються метали, що входять до складу снаряда. Вогнепальні ушкодження можуть бути проникаючими або дотичними, наскрізними або сліпими. У результаті проникнення снарядів в обємний предмет утвориться кульовий (раневий) канал [2, с. 225].

4.2 Додатковісліди пострілу

Додаткові сліди пострілувиникають у результаті дії явищ, що супроводжують постріл. Основну роль у їх виникненні відіграють порохові гази, стовп повітря, порохові зерна, продукти розкладу капсульного складу, дульне полумя, частинки мастила та інших речовин. У результаті дії цих факторів на перешкодах можуть утворитися:

- часткові пошкодження,

- опалення та опіки,

- відкладення порохових зернин,

- сліди кіптю, мастила, обідки обтирання і металізація,

- відбитки частин зброї [2, с. 225].

Часткові пошкодження перешкоди виникають у результаті пострілу впритул і з близької відстані, переважно за рахунок дії стовпа повітря, що рухається поперед снаряда та порохових газів. Найчастіше обєктами пошкодження є одежа, а також тканини тіла людини, на яких утворюються розриви [2, с. 225].

Опалення та опіки виникають внаслідок термічної дії дульного полумя, зернин пороху та порохових газів, що палають. Результати термічного впливу залишаються на одежі (обпалення, обвуглення та спікання волокон тканини) і тілі людини (опіки) [2, с. 226].

Навколо кульового отвору після пострілу з близької відстані можуть бути виявлені сліди кіптю, зерна пороху, що не згоріли, на стінках кульового каналу - сліди металізації (як правило, невидимі), а на еластичних тканинах по краю отвору - обідок обтирання у вигляді частинок мастила, металу снаряда. Сліди кіптю є не лише на поверхні цілі, а й на інших обєктах, які були в зоні дії порохових газів, а саме: на тілі й одязі особи, яка стріляла, і осіб, які були присутні при цьому [3, с. 298].

Відкладення мастила на перешкоді спостерігається після пострілу зі зброї зі змащеним стволом або патронами [2, с. 226].

Відбитки частин зброї залишаються на тканинах одежі чи тілі людини після пострілу впритул. Можуть виникнути відбитки від дульного зрізу ствола, а також інших частин, що перебувають з ним в одній площині (на передній поверхні кожуха затвора пістолета, шомпола та ін.). Відбитки частин зброї на обєкті називаються штанц-марками [2, с. 226].

Викид порохових газів викликає появу комплексу слідів додаткових чинників пострілу:

сліди їх термічного впливу на перешкоду;

сліди їх механічного впливу на перешкоду;

сліди відкладення на перешкоді продуктів пострілу.

Механічний вплив на перепону відбувається ще до дії порохових газів. Снаряд, що рухається по каналу ствола, штовхає перед собою повітря, яке заповнювало ствол, тобто робиться ударна хвиля, яка власне і є джерелом звуку від пострілу.

І знову ж таки на близькій відстані (дистанції), стовп повітря першим вдаряється у перепону і першим пошкоджує такі обєкти, як текстильні тканини і тіло людини. А вже через мить снаряд проходить через це пошкодження, розширює його і проникає у глибину перепони.

Порохові гази, що слідують за снарядом, вдаряються у перепону, частина їх заходить (проникає) усередину каналу пошкодження (отвору), інша – розтікається по поверхні обєкта.

Краї наявного отвору пошкодження в таких матеріалах, як текстиль, войлок, картон, оброблена шкіра, мякі тканини тіла людини, отримують додаткові надриви, саме від механічної дії повітряної ударної хвилі.

В сукупності ці сліди можуть мати форму хреста, зірки з різною кількістю променів, букв “Т”, “Н”, “К” у залежності від структури слідосприймаючого обєкта, дистанції пострілу і розташування дульного зрізу відносно площини перешкоди.

Механічний вплив порохових газів зазвичай проявляється на дистанції від 2-3 до 10-15 см.

Речовини, що входять у склад порохових газів і відкладаються на перепоні, можуть за суттю й характером поділені на три фракції:

кіптява (мікроскопічні частинки вугілля і металу);

не повністю згорілі порошинки вибухової речовини;

мікроскопічні краплинки мастильних речовин (змазка і осалки).

Зона відкладення кіптяви може мати форму від доволі правильного кола до багатопроменевої зірки, колір її може бути від темнувато-бурого до світло-сірого, інтенсивність відкладення – від щільної однорідної до двох-трьох концентричних зон.

Часто зона відкладення кіптяви має металічний відблиск.

Зазвичай вона добре проявляється якщо постріл зроблено з відстані до 80 см.

Наскільки обємний пороховий заряд, настільки значною є зона відкладення кіптяви.

Зона відкладення не повністю згорілих порошинок зазвичай буває достатньо правильної форми або овалу, її розміри значно збільшуються зі збільшенням дистанції пострілу.

Складається вона із окремих, достатньо великих частинок темно-сірого або чорного кольору.

Одночасно окремі порошинки липнуть, прикипають або проникають у матеріал перепони.

Окремі порошинки інколи пролітають відстань, що перевищує навіть 1 м, але найчастіше за все вони виявляються за дистанції пострілу до 50 см.

Мікроскопічні краплини мастил і розплавленої осалки проявляються на перешкоді у вигляді краплинних плям жовтуватого кольору, або її поверхня стає почорнілою, немовби забрудненою.

Контакт поверхні снаряда з краями пошкоджень на перешкоді.

Зустрічаючись з перешкодою снаряд (куля) контактує з краями утвореного ним отвору.

Відбувається доволі інтенсивне обтирання поверхні снаряда по матеріалу перешкоди, внаслідок якого можуть виникати два сліди: а) поясок обтирання (металізації), б) спікання (плавлення) країв пошкодження у деяких синтетичних тканинах.

Таким чином можна констатувати, що сліди дії додаткових факторів пострілу утворюються в основному за умови пострілу впритул, або пострілу з близької відстані (до 1 м).

Але тут треба памятати, що постріли із деяких типів сучасної зброї у багатошарову перешкоду, наприклад одяг із верхньої та нижньої білизни, залишають кіптяву між цими шарами (біля вхідного отвору) навіть, коли постріл з 1000 м і більше (“феномен Віноградова”).

Можна ще говорити про специфіку механізмів утворення слідів на перешкодах залежно від особливостей матеріалу.

Деревяні перешкоди.

Характер пошкоджень деревяних обєктів у значній мірі залежить від кута, під яким входить снаряд у перепону, і ступеня вологості деревини. У сухому деревяному обєкті (дошці) за перпендикулярного входження снаряда вхідний отвір має округлу форму і діаметр, що дещо більший за діаметр кулі.

Краї вхідного отвору нерівні, зазубрені; нерівності співвідносні зі структурними одиницями – головними шарами деревини. Вхідний отвір зазвичай має неправильну чотирикутну форму.

Його бокові сторони, що проходять по боковим шарам деревини, доволі рівні, а ті сторони, що розміщуються поперек цих шарів, - нерівні, зазубрені, з відщепами і відколами.

Канал походження трохи розширюється у напрямку руху снаряда, його поверхня має багаточисельні відокремлені волокна деревини, кінці яких обернені в бік вихідного отвору, тобто за ходом руху снаряда.

Перешкоди з листового заліза.

Тут трохи інший механізм за попередній. Коли прострілюється водостічна труба, металевий дах, кузов автомашин тощо, метал під дією кулі спочатку розтягується у формі ямки, потім у найбільше витягнутій, напруженій частині – розривається. Таким чином, канал пошкодження в листовому металі (блясі) звужується за ходом руху снаряда. Краї отвору на виході (вихідного отвору мають форму променів неправильної форми – зірки). Розміри отвору майже за розміром відповідають діаметрові кулі.

Перешкоди з листового скла.

Характеризуються у залежності від умов утворення пошкоджень. Найбільш типовими є ті, що утворюються від кулі, яка рухається з достатньо великою швидкістю і контактує зі склом своєю головною частиною (передньою частиною), перпендикулярно до площини обєкта.

У цьому випадку утворюється пробоїна (ямкоподібної або кратероподібної форми), яка розширюється за ходом руху снаряда.

У момент руху снаряда скло вигибається за рухом снаряда, за рахунок чого утворюються радіальні тріщинки (що відходять, розгалужуються від центру отвору пошкодження).

Потім скло пружно подається назад, у зворотному напрямі, тобто супроти руху кулі.

Але ділянки навколо пошкодження продовжують слідувати за кулею, утворюючи концентричні тріщини, що розміщуються між радіальними.

На бокових краях тріщин, що оточують кульові пошкодження в склі, утворюються траси, кінці яких (закінчення яких) в одній із площин скляного листа немовби збираються в пучки, а в іншій – розходяться веєром.

На радіальних тріщинах щіпочки веєром розкриті у напрямку руху кулі, а в концентричних – в бік, протилежний цьому руху. Якщо кут зустрічі наближається до 900, діаметр пошкодження в листовому склі майже дорівнює величині калібру кулі.

Дослідження вогнепальних пошкоджень у листовому склі у деяких випадках ускладнюється не тільки обставинами пострілу (“знесилена” куля, маленький кут зустрічі з перепоною тощо), але й у звязку з тим, що сучасні скла містять різні мультиплекси чи інші додатки, які характеризують спецскло.

Тканини.

Вогнепальні пошкодження текстильних тканин та деяких інших матеріалів (обробленої шкіри, замші, войлоку тощо) достатньо чітко відображаються не тільки основні, але й додаткові сліди пострілу.

Снаряд, проходячи через тканину утворює отвір круглої або квадратної форми у залежності від структури тканини.

Снаряд розрушує й несе за собою волокна ниток, і в точці його контакту з тканиною перепоною утворює так званий “мінус тканини”, тобто просвіт між кінчиками ниток, коли краї пошкодження наближувати.

Кінці ниток нерівні, розволокнені, обернуті всередину просвіту, за рухом снаряда. Розміри вхідного отвору, зазвичай, однакові з діаметром кулі або навіть трохи менші. Пошкодження тканини на виході кулі їх тіла потерпілого частіш за все мають неправильну форму через те, що куля, переборюючи опір мяких тканин і кісток людини, значно втрачає кінетичну енергію, а тому рухається вперед не головною частиною, а боком. Декілька слів про сліди пострілу на тому, хто стріляв, в основному на руках та його обличчі. Необхідність в знанні таких слідів та їх виявлення виникає, коли існує версія про вбивства чи самовбивство.

Під час пострілів гази, що несуть продукти пострілу, виходять не тільки через ствол (дуло), але й просочуються через інші взаємодіючі частини зброї: затвор, ствольну коробку, кожух-затвор і раму пістолета тощо.

Як наслідок на руці, у котрій знаходився пістолет, відкладаються деякі компоненти вибухової речовини та продукти ї згорання. Під час стрільби з довгоствольної зброї продукти пострілу відкладаються ще й на щоці того, хто стріляв. Щоб вже не повертатись до цього питання декілька слів про методику виявлення цих слідів: є багато методик, зокрема, використовують теплий розплавлений парафін, яким покривають руку стрілка.

Або ж змивають руки розчином дистильованої води, після чого змиви досліджують з використанням оптичних, електронно-мікроскопічних пристроїв, проби на дифеніламін у концентрованій сірчистій кислоті, чи використання нейтронно-активованого аналізу.

Сліди вибуху.

Потрібно зазначити, що у сучасній криміналістичній літературі утверджується стійка тенденція до відпачкування від судової балістики наукових напрацювань з вибухової справи в окремий (самостійний) підрозділ “Зброєзнавство” – а саме “Вибухознавство”.

Вибух є процесом швидкого звільнення великої кількості енергії в обмеженому обємі. Уражаюча дія, а отже й слідоутворення відбуваються внаслідок 1) механічної; 2) фівзичної й 3) хімічної взаємодії вибухової хвилі, осколків, які розкидаються, теплоти, що виділяється і хімічних зєднань при згоранні вибухової речовини.

Тому, слідами вибуху є:

а) частини зруйнованого вибухом цілого (осколки (відламки), частини вибухового пристрою, снаряда, пакувального матеріалу, шматки паперу, тканини і т. п.);

б) частки непрореагованої вибухової речовини (порошинки, запалювальні суміші, бертолетова сіль, селітра, гексоген тощо);

в) сліди кіптяви і згорання вибухових речовин на пошкоджених обєктах;

г) сліди запаху вибухової речовини;

д) сліди механічних, фізичних і хімічних змін пошкоджених предметів (розриви, злами, кручення, зрушення, оксидація, поява нової речовини тощо.

Під час вибуху на тілі людини залишаються сліди розриву тканин, окіпчування, переломи, синці, опіки і т. п. Вибухові пристрої складаються: із заряда вибухової речовини, приводного (реагуючого) пристрою, вибухівника і корпуса (металічного, деревяного, пластмасового).

Деякі види саморобного вибухового пристрою можуть бути безкорпусними, їх часто маскують під портфелі, посилки, ручні ліхтарики, термоси тощо. За конструкцією привідного пристрою і вибухівника саморобні вибухові пристрої можуть бути: контактними і безконтактними.

Вибухивники можуть бути ударні (що спрацьовують від удару, натискання), дистанційні (механічні або електричного впливу), неконтактні (вібраційні, акустичні, радіолокаційні тощо), запрограмовано-виконуючі (що спрацьовують за закодованим сигналом).

РОЗДІЛ 5. ВИЯВЛЕННЯ, ФІКСАЦІЯ І ВИЛУЧЕННЯ СЛІДІВ ЗАСТОСУВАННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

На місці події, де застосовувалася вогнепальна зброя, завжди є матеріальні сліди, які треба вміти виявити і прочитати, щоб одержати інформацію, яка дасть змогу встановити: вид зброї, напрямок пострілу, відстань, з якої він здійснений, місце перебування особи, яка стріляла, і того, хто з нею був; чи міг трапитися мимовільний постріл з даної зброї і при яких обставинах; нарешті, по слідах на кулях і гільзах ідентифікувати зброю.

Огляд зброї, боєприпасів і слідів пострілу здійснюється відповідно до вимог норм КПК (статті 190-193, 195) [3, с. 299]. У разі потреби слідчий запрошує для участі в огляді спеціаліста з судової балістики.

Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєприпасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення виду, системи, калібру зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку і місця, з якого було зроблено постріл [3, с. 299].

Під час огляду місця події, повязаної із застосуванням вогнепальної зброї, слідчий повинен зясувати таке:

- чи справді було застосовано вогнепальну зброю;

- вид зброї та боєприпасів, які були використані;

- обєкти місця події, на яких можуть бути сліди пострілу;

- напрям і дистанцію пострілу;

- імовірне місце перебування особи, яка стріляла;

- кількість зроблених пострілів;

- можливість вчинення самогубства;

- обставини, за яких було здійснено постріл (тобто, чи не був постріл наслідком падіння зброї з певної висоти, чи постріл відбувся без натискування на спусковий гачок) [9, с. 430].

5.1 Особливості огляду вогнепальної зброї

Виявлену на місці події зброю фіксують за допомогою фотозйомки та описують в протоколі огляду [9, с. 430]. Виявлену зброю фотографують за правилами вузлової та детальної фотозйомки з масштабною лінійкою. На знімку мають бути зафіксовані не тільки зброя і місце її виявлення, а й розміщення окремих частин зброї - курка, ствола, затвора, запобіжника. Оглядають навколишню місцевість, підлогу, грунт з метою виявлення можливих слідів від удару зброї чи її падіння. Для цього оглядають також виступні частини й деталі зброї. Визначають відстань від зброї до двох постійних орієнтирів на місцевості та до рук трупа [2, с. 68].

Під час огляду зброї забороняється торкатися спускового гачка; зброю необхідно тримати стволом догори.

При огляді зброї необхідно дотримуватися певних правил. Так, при огляді бойової зброї необхідно:

1) встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або захисному взводі та чи є патрон у патроннику;

2) витягти магазин, оглянути його поверхню;

3) розрядити зброю;

4) вжити заходів щодо відшукання слідів;

5) оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;

6) встановити, чи немає яких-небудь ушкоджень на зброї або чи не відсутні які-небудь частини;

7) визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола [7, с. 68].

Оглядати зброю слід у гумових рукавичках, тримаючи її за місця, де відбитків пальців не може бути. Забороняється брати зброю за дульний зріз (бо там можуть бути сліди крові, частинки клітинного матеріалу) і вводити сторонні предмети у її ствол [2, с. 227].

Зброю під час огляду слід тримати на чистому аркуші паперу. У протоколі роблять запис про місцезнаходження виявлених сторонніх обєктів - відбитків пальців, волосся тощо [9, с. 430].

Обєкти, що становлять інтерес для слідства і можуть бути втрачені, запаковують окремо [16, с. 360].

Зі зброї вилучають магазин, фіксують кількість патронів у ньому і їх маркування. Потім видаляють патрон з патронника. У мисливській зброї виймають ствол. Винятком з цього правила є револьвер - у нього патрони та стріляні гільзи не вилучаються з камор. За маркувальними ознаками фіксують, яка з камор розміщується напроти ствола, і роблять запис послідовності розташування в них гільз і патронів. Після розряджання зброї встановлюють її особливості та наявні маркування [9, с. 431].

Зброю забороняється розбирати, чистити та змащувати, оскільки невідомо, що потрібно буде для майбутньої експертизи. Тільки у виняткових випадках, коли немає можливості негайно відправити зброю на експертизу, для запобігання корозії канал ствола можна протерти клаптиками чистої білої тканини до повного зникнення нальоту мастила та кіптю, і змастити зброю. Використані для чищення зброї клаптики тканини необхідно запакувати окремо в аркуш білого паперу, пронумерувати в порядку їх пропускання через канал ствола і відправити їх разом зі зброєю на експертизу. Вони можуть знадобитися для зясування, чи здійснювався постріл зі зброї після її останнього чищення, а також давність пострілу. Кінець ствола обгортають клаптем чистої тканини і обвязують нитками чи закривають ствол з дульної та казенної частин пробками. Після цього зброю запаковують [4, с. 322].

Якщо на зброї виявлено сліди пальців рук, то цих слідів не повинен торкатися матеріал упаковки. Патрони, кулі, гільзи, шрот, пижі оглядають, фотографують і запаковують в окремі аркуші чи пакети. На упаковці зазначають назву предмета, час і місце його вилучення і розписуються слідчий і поняті. Слідчий перевязує і опечатує упаковку [4, с. 322].

Відправляючи зброю на експертизу, слід повідомити експертові про умови зберігання та застосування зброї (скільки й куди було здійснено пострілів тощо). Якщо необхідно здійснити експертизу слідів пострілу, експерту надають предмет або його частину зі слідами. Вологі предмети перед відправленням на експертизу просушують при кімнатній температурі, пошкодження на одежі обшивають з обох сторін клаптями чистої білої тканини [4, с. 322].

У протоколі огляду про зброю слід вказати: місце виявлення, відстань від двох нерухомих обєктів, положення ствола зброї, вид, систему, наявність і зміст маркувальних позначок, номер зброї або її частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині (барабані), слідів пальців на зброї, кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та слідів запаху порохових газів [4, с. 322].

5.2 Особливості огляду слідів пострілу

Патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, прокладки, пижі підлягають виявленню, фіксації й дослідженню при огляді на місці події [9, с. 433].

Для встановлення виду зброї належить знати, які сліди і на яких обєктах залишає зброя певної моделі, яке їх взаємне розташування на гільзах, снарядах та пошкоджених пострілом предметах. Так, на гільзах, відстріляних з мисливської несамозарядної або з примітивної атипічної зброї, утворюються сліди бойка ударника і переднього зрізу затвора (патронного упора). В деяких зразках патронів на гільзах можливий слід зачіпки викидача (МЦ-21, обріз з мисливського карабіна) [16, с. 361].

На гільзах 5,6 мм патрона, відстріляного із заводської спортивної або мисливської зброї, утворюються такі сліди:

а) бойка ударника, який має правильну форму (прямокутника, квадрата) і розташований по краю денця гільзи;

б) переднього зрізу затвора;

в) відбивача;

г) зачіпки викидача [16, с. 361].

Сліди відбивача і зачіпки викидача відбиваються слабо, виявити їх без лупи і допомоги фахівця важко. За формою сліду бойка можна визначити модель зброї [4, с. 29].

При огляді гільз фахівець складає інформаційну картку (орієнтир) для розшуку зброї за слідами, залишеними на гільзі. У протоколі огляду при описі гільзи вказують: місце виявлення, форму, колір металу, маркувальні позначки, розміри, наявність і форму слідів зброї. Форма сліду бойка на гільзі, відстріляної з атипічної зброї, є неправильною, оскільки бойок виготовляється вручну, проте це можливо установити при дослідженні під мікроскопом. Форма такого сліду звичайно відрізняється від круга, прямокутника, дно пострілу нерівне, а іноді пробите наскрізь. Нерідко зустрічаються сліди патронника на гільзі, відстріляної із саморобної зброї. Вони мають форму трас, розташованих ближче до денця на боковій поверхні, при цьому гільза часто буває роздутою [9, с. 434].

Існує кілька видів 7,62 мм бойових патронів, розроблених в колишньому СРСР: гвинтівкові, револьверні, пістолетно-кулеметні зразка 1930/1933 pp., а також 1943 р.. Гільзи названих патронів є різними за конструкцією і розмірами, тому, оглянувши гільзу, неважко визначити, яка саме модель зброї була використана на місці події [16, с. 361].

Гвинтівкові і револьверні гільзи відрізняються за формою і кріпленням кулі: у перших куля кріпиться шляхом обтискування, а у других - кернуванням, через що на боковій поверхні гільзи завжди є вмятини, розташовані майже діаметрально протилежно посередині корпусу. Гвинтівкові і револьверні патрони часто використовуються для стрільби з обрізів, саморобних і перероблених револьверів. Іноді злочинці застосовують гільзи револьверних патронів для вторинного зарядження (спорядження) з мисливськими капсулями і саморобними сталевими або свинцевими кулями [9, с. 434].

Під час пошуку гільз необхідно враховувати механізм викидування гільзи (бік викидування). При цьому ефективним буде застосування металошукача [16, с. 361].

При описі кулі (дробу) у протоколі відзначається: вид перепони, розміри ушкодження кулі, наявність на кулі сторонніх речовин [9, с. 435].

Пістолетно-кулеметний 7,62 мм патрон використовується для стрільби з пістолета ТТ, пістолетів-кулеметів старого зразка періоду Другої світової війни: ПКС, ПКД, ПКШ. Диференціювати зброю можна за слідами на денці гільз. На гільзі, відстріляної з пістолета ТТ, є характерний слід бойка у вигляді краплини (вмятини із зривом - язичком) і сліди переднього зрізу затвора у вигляді дугоподібних борозенок і валиків, розташованих на капсулі [16, с. 362]. Якщо гільзу повернути вгору краплиноподібним зривом, то справа вгорі на закраїні і дні кільцевої проточки буде розташований слід зачіпки викидача, а зліва внизу діаметрально протилежного сліду зачіпки - слід відбивача [16, с. 362].

У разі використання пістолетно-кулеметних патронів для стрільби з атипічної зброї, наприклад образу автомата, механізм утворення слідів і їх кількість залежать від ступеня переробки зброї. Якщо переробка торкається зміни довжини ствола і приклада, то на гільзах відображаються всі характерні для заводської зброї сліди, названі вище. Саморобна зброя, як правило, має неправильну форму бойка, а примітивна зачіпка - викидача і відбивача. Тому їх сліди не завжди є на гільзах, і їх форма відрізняється від форми слідів стандартної зброї. У цьому випадку головну увагу треба звертати на сліди бойка і переднього зрізу затвора, які завжди є. Слід бойка на автомата гільзі великий, займає майже всю площу капсуля. Сліди переднього зрізу затвора мають форму концентричних валиків, а слід зачіпки викидача - широкий. На денці гільзи, відстріляної з саморобної зброї, слід бойка має неправильну форму і розташований ексцентричне, інтпі сліди зустрічаються рідко [16, с. 362].

Гільзи 7.62мм пістолетно-кулеметного патрона зразка 1943р. використовуються для АК і СКС. Оглядаючи на місці події відстріляні гільзи, належить звертати увагу на розташування слідів вікна ствольної коробки на корпусі гільз. Слід має форму поперечної вмятини, яка закінчується слідом ковзання [16, с. 362].

Для визначення виду зброї за гільзою потрібно користуватися правилом, запропонованим нами ще у 1959р., суть якого полягає в наступному. Якщо гільза відстріляна з АК, відстань від денця гільзи до сліду вікна ствольної коробки дорівнює 23 ± 2,5 мм; із СКС - 13,5 ± 1,5 мм, при цьому слід на карабінній гільзі менш чіткий [16, с. 363].

Патрон 9мм пістолетний застосовується для стрільби з ПМ. На відстріляних гільзах утворюються сліди бойка, переднього зрізу затвора, зачіпки викидача, відбивача, країв кожуха затвора і патронника [16, с. 363].

Коли гільза використовується для стрільби з атипічної зброї, утворюється слід бойка і патронного упора. Інші сліди зустрічаються рідко. Необхідно підкреслити, що сліди переднього зрізу затвора ПМ слабко виражені, особливо для нової зброї. Це пояснюється якісною обробкою чашки затвора (поверхня нового пістолета майже полірована). Усі сліди зброї та її частин на гільзах дуже малі (мікроскопічні), тому для їх дослідження застосовують оптичні інструменти. На місці події здійснюється первинне дослідження, а остаточний огляд із мікроскопом МБС фахівець повинен робити в кабінеті слідчого [16, с. 363].

Крім розглянутих слідів на гільзах можуть бути сліди кустарного виготовлення, спорядження і зберігання зброї. Вони не є слідами зброї, але іноді грають істотну роль у встановленні виду зброї та особи ії власника. Так, сліди спорядження мисливських гільз частіше за все залишаються на капсулі при запресуванні його ножем, викруткою або заводським приладом Барклай чи Діана [16, с. 363].

На денці патронів заводського виготовлення є маркування - цифри, знаки, якими позначають калібр, назва фірми виготовника, номер заводу, рік випуску та ін. [9, с. 435].

При огляді і вилученні відстріляних гільз слід враховувати, що усередині їх є сліди вибухової речовини заряду та ініціювальної речовини капсульного складу. Фізико-хімічними методами дослідження таких слідів можна установити вид пороху (димний, бездимний) і капсуля [16, с. 364].

Сліди зброї на відстріляних снарядах . Для нарізної зброї застосовуються оболонкові і безоболонкові кулі, для мисливської - дріб, картеч, спеціальні кулі. Якщо куля відстріляна із табельної зброї (заводської), на її провідній частині є чітко виражені сліди полів і нарізів, що є характерним для нової зброї. При зношеному стволі чіткість відображення втрачається, поверхня кулі залишається цілком покресленою паралельними трасами. Ця картина є ще більш характерною для саморобної зброї, ствол [16, с. 365].

Сліди зброї на особі, що стріляла, і на присутніх . Сліди залишаються в результаті відкладення продуктів пострілу з газової хмарки, що утворилася внаслідок пострілу. Основна зона цієї хмарки знаходиться за дульним зрізом зброї, що витягується в бік пострілу, але частина хмарки обкутує саму зброю, руки, плечі, голову особи, що стріляла, тому на них також залишаються такі сліди. Сліди відкладаються на кисті руки, в якій була зброя, обличчі, одязі, головному уборі [16, с. 366].

Тому названі предмети підлягають вилученню, а обличчя і руки обтирають марлевим тампоном, змоченим дистильованою водою. У разі призначення судово-медичної експертизи трупа обовязково зясовують, чи є в дихальних шляхах потерпілого сліди газоподібних речовин вибухової і капсульної речовини. Якщо продукти пострілу виявлено, можна вважати, що постріл було здійснено в живу людину. Відсутність таких слідів свідчить про те, що стріляли в труп. Це має значення для спростування версії обвинуваченого [16, с. 366].

Прийоми визначення місця і напрямку стрільби за слідами зброї. Напрямок пострілу в склі визначається за правилом Матвеева на основі трасологічних ознак, які утворюються на радіальних тріщинах [10, с. 225].

Можна визначити приблизне місце знаходження особи, що стріляла, шляхом візування. Для цього визначають сліди пошкодження кулею перешкоди. Потім зєднують їх тонкою мотузкою, напрямок якої вказуватиме на місце, з якого велася стрільба. Якщо оптичну вісь фотокамери розташувати паралельно або уздовж напрямку мотузки і здійснити зйомку, то на фотознімку можна побачити місце, де перебувала особа, що стріляла. Іноді це завдання розвязують експертним шляхом, застосовуючи графічний метод [6, с. 61].

Напрямок польоту кулі звичайно визначається шляхом візування (спостереженням крізь канал пробоїни). Наявність двох пробоїн дозволяє визначити напрямок польоту кулі з достатньою точністю. Візування може здійснюватися за допомогою виготовленої з паперу трубки або протягуванням шнура крізь пробоїни. Місце пострілу, встановлене за допомогою візування, фотографують. При стрільбі з великої відстані необхідно враховувати траєкторію польоту кулі. У складних випадках доцільно запрошувати спеціаліста з судової балістики [16, с. 367].

Складніше визначити місце перебування особи, що стріляла з мисливської дробової або атипічної, спорядженої дробом зброї. Для цього можна використати визначення напрямку стрільби за еліпсом розсіювання, треба визначити розташування дробових пробоїн і оконтурити їх. Форма розташування пробоїн являтиме собою еліпс. Доцільно провести його велику вісь, і вона вказуватиме напрямок, звідки вели стрільбу. Можливий і інший прийом. Для цього в дробові отвори вставляють спиці, які своїм напрямком вказуватимуть точку їх сходу. Ця точка і буде місцем, де була особа, що стріляла. Завдання розвязується графічно за участю фахівця як в ході огляду місця події, так і після нього шляхом призначення судово-балістичної експертизи [16, с. 367].

Виявлена та досліджена на місці події вогнепальна зброя, сліди її дії та боєприпаси підлягають вилученню. Ці обєкти належним чином упаковуються та опечатуються печаткою слідчого [9, с. 437].

ВИСНОВКИ

Як відомо, криміналістичне дослідження в широкому розумінні в будь-якому випадку направлене на виявлення, фіксацію та дослідження слідів вчинення злочину. Застосування вогнепальної зброї при вчиненні злочинів призводить до численних слідів на місці події. Сліди зброї різноманітні і залежать від багатьох факторів: моделі зброї; використовуваних боєприпасів; умов вчинення злочину; дій, що виконує суб’єкт для приховання слідів злочину.

При дослідженні даної теми мною з’ясовано, що сліди зброї – це, насамперед, сліди-предмети: залишені зброя, боєприпаси, різні речі (шомпол, протирка, кобура, пакувальний матеріал, в якому зберігалась зброя (тканина, папір, дерево)), а також патрони з осічкою, гільзи, дріб, пижі, прокладки, незгорілі порошинки, сліди копті. По-друге, це сліди взаємодії зброї, боєприпасів з предметами оточення: пробоїни, вм’ятини, зруйновані предмети (скляні, керамічні), зрештою, це сліди на тілі людини, розриви, кіпоть на тканинах (поясок обтирання), укорінені порошинки, опіки, тощо.

Найбільша кількість слідів зброї залишається на гільзах, снарядах (куля, дріб), перешкодах (предмети, тіло людини), тілі того, хто стріляв і потерпілого (на руках, обличчі, одязі). Тому при огляді місця події саме ці джерела інформації заслуговують на особливу увагу, проводити огляд їх і дослідження необхідно з залученням спеціаліста.

Вид слідів, особливості їх розміщення допоможуть розв’язати багато питань, які постають перед слідчим. Крім того фіксація їх забезпечить успішне проведення судово-балістичної експертизи та інших судових експертиз.

Для того, щоб розслідувати злочин, вчинений з застосуванням вогнепальної зброї необхідно чітко мати уявлення про механізм утворення слідів, засоби фіксації та дослідження. Криміналістичне дослідження може бути направлене як на дослідження самої зброї безпосередньо, так і на дослідження патронів, в тому числі стріляних куль та гільз, і на дослідження слідів пострілу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Арешонков В.В. теоретичні засади криміналістичної ідентифікації гладкоствольної вогнепальної зброї.

2. Біленчук П.Д., Гель А.П., Салтевський М.В., Семаков Г.С. Криміналістика (криміналістична техніка). – К.: МАУП, 2001.

3. Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Салтевський М.В., Тимошенко П.Ю. Криміналістика: Підручник. – К.: “Атіка”, 1998.

4. Біленчук П.Д., Кофанов А.В., Сулява О.Ф. Балістика: криміналістичне вогнестрільне зброєзнавство. Підручник. / За редакцією проф. П.Д. Біленчука. – К.: Міжнародна агенція BeeZone, 2003. – 384 с.

5. Ермоленко Б.Н. Теоретические и методические проблемі судебной баллистики. – К.: РИО МВД УССР, 1976. – 152 с.

6. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістики. – К.: НВТ «Правник»: НАВСУ, 1997. – 99 с.

7. Клименко H.И. Криминалистика как наука. – К.: НВТ «Правник», 1997. – 82 с.

8. Когутич І.І. Криміналістика: курс лекцій.- К.: Атіка, 2008.- 888 с.

9. Коренєв П.М. Сучасні проблеми української криміналістики. – Х.: Консум, 2001. – 173 с.

10. Криміналістика. / За ред. В.Ю. Шепітька. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 728 с.

11. Криминалистика: Учебник / Под ред. В.А. Образцова. – М.: Юристъ, 1997.

12. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М., 1988.

13. Криминалистика: Учебник / Под ред. Т.А. Седовой, А.А. Эксархопуло. – СПб.: Изд-во “Лань”, 2001.

14. Криминалистическое исследование охотничьего огнестрельного оружия / И.В. Писаренко, Н.П. Молибога, Г.П. Василенко, П.Д. Биленчук. – К.: РИО МВД УССР, 1987. – 176 с.

15. Кофанов А.В. Криміналістичне дослідження гладкоствольної вогнепальної зброї. Монографія. – К.: Видавництво «КИЙ», 2005. – 192 с.

16. Макаренко Е.І., Негодченко О.В., Тертиитик В.М. Експертизи на досудовому слідстві. – Дніпропетровськ, 2000.

17. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. – Ч.1. – Х.: Основа: Фірма «Консум», 1999. – 416 с.

18. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.

19. Стальмахов А.В. и др. Судебная баллистика и судебно- баллистическая экспертиза / Под ред. А.Г.Егорова. – Саратов, 1998.

20. Яблоков Н.П. Криминалистика. – М.: Изд-во НОРМА, 2001.

Скачать архив с текстом документа