Соціологічне інтерв’ю

СОДЕРЖАНИЕ: Опитування як метод збору первинної соціологічної інформації шляхом звернення із запитаннями до визначених груп людей. Отримання інформації про події, факти, відомостей про думки опитаних. Основні етапи організації та проведення соціологічного інтерв’ю.

РЕФЕРАТ

на тему:

«Соціологічне інтерв’ю»

План

1. Поняття про соціологічні методи

2. Інтерв’ю як усний вид опитування

3. Основні етапи організації та проведення соціологічного інтерв’ю

4. Основні типи запитання, які використовуються в соціологічному інтерв’ю

Список використаної літератури

1. Поняття про соціологічні методи

Термін метод походить від грецького слова methodos, що буквально означає шлях до чогось. Метод - це спосіб побудови і обгрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, процедур та операцій емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності. Метод у соціології залежить від проблеми, що досліджується, від побудованої теорії та загальної методологічної орієнтації.

Система соціологічних методів, правил, принципів, регулятивів і норм виступає на рівні спеціально-наукової методології, яка специфічна для соціології як науки. Цей рівень соціологічного знання конкретизується у методиці- яка є системою конкретних процедур та операцій, використовуваних при дослідженні й дозволяють здійснити аналіз специфічного предмета. Методика соціологічного дослідження знаходить свій вияв у техніці, яка являє собою систему різних методик і прийомів вивчення соціальної реальності згідно з цілями та етапами дослідження.

Відповідно до етапів дослідження вичленовуються також методи збирання емпіричних даних, процедури висунення, перевірки та спростування гіпотез, побудови послідовності теорій. Залежно від специфічного рівня соціальної реальності, яка є предметом соціологічних досліджень, використовуються різні соціологічні методи. Для дослідження соціокультурних систем, соціальної структури, соціальних інститутів, соціальних відношень широко використовуються порівняно-історичний, генетичний, порівняно-типологічний та типологічний методи. При вивченні громадської свідомості; громадської думки застосовуються методи аналізу документів, опитування, в тому числі анкетування та інтервювання, спостереження (включеного і відсуненого). При дослідженні міжособистісних стосунків всередині малих груп, ставлення особистості до тих чи інших суспільних явищ, життєвих та ціннісних орієнтацій і настанов особистості користуються методами соціометрії, соціальної психології, анкетування та інтервювання, біографічним методом. Іншими словами, соціологія повязує використання методу зі специфікою предмета дослідження і з його завданням. Існує визначена різниця між методами вивчення соціокультурних систем у їх функціонуванні, статистиці, синхронії (типологічний, порівняний, структурно-функціональний методи) і методами дослідження динаміки, генезису та розвитку соціокультурних систем (історичний, генетичний методи, лонгітюдні дослідження).

Поряд з теоретичними методами соціологія розробила систему методів емпіричних соціологічних досліджень - анкетного опитування, інтервю, аналізу документів, спостереження, процедур узагальнення та інтерпретації емпіричних даних.

Велика роль серед соціологічних методів відводиться кількісним і математичним методам, зокрема методам статистики, факторного, латентно-структурного, кореляційного аналізу, процедурам побудови аналізу шкал різного роду. Для наукового розуміння соціальних явищ і процесів велике значення мають математичні моделі проблем, що досліджуються, розробка різних сценаріїв, які дозволяють виявити різноманітність соціального розвитку, урахувати як обєктивні, так і субєктивні показники і передбачити можливі шляхи розвитку суспільства, соціальних інститутів і структур.

У конкретних соціологічних дослідженнях використовується ряд методів чи система методів як обєктивних, так і інтерпретаційних, оскільки в громадському житті велику роль грають оцінки і самооцінки особистості, їх настанови та ціннісні орієнтації.

Соціологічні методи характеризуються, визначеними властивостями. Це ясність, тобто зрозумілість, можливість упізнати метод серед інших; детермінованість - послідовність у застосуванні обовязкових правил, принципів здійснення методу; спрямованість -здатність виконувати визначені завдання, підлягати визначеним цілям; результативність - здатність забезпечувати досягнення необхідного результату; плідність, здатність приносити окрім намічених інші, побічні, але іноді не менш важливі результати; економність - здатність давати результат з найменшими витратами сил і часу; надійність - здатність з найбільшою вірогідністю забезпечувати отримання результату.

Надійність - кардинальне поняття для соціологічних методів, воно повязане з необхідною мірою точності вивчення обєкта. Наукові дані повинні відповідати найвищим вимогам надійності, котра включає в себе обгрунтованість, стійкість і правильність виміряння. Обгрунтованість - це доказ того, що виміряна саме дана властивість предмета, яка була запланована дослідником, а не інша, хоча б і подібна. Стійкість характеризує міру збігу результатів вимірювання при його повторі. Правильність - це можливість урахування у процесі виміряння різного роду систематичних помилок.

Існує в соціології також поняття достовірності, тобто міри істинності даних, їх відповідності реальності.

2. Інтерв’ю як усний вид опитування

Опитування - це метод збору первинної соціологічної інформації шляхом звернення із запитаннями до визначених груп людей. За його допомогою отримують як інформацію про події, факти, так і відомості про думки, оцінки опитаних. На різницю від листів, які надходять до органів масової комунікації, опитування забезпечує більш) систематичність і точність інформації, що отримується. Крім того, воно розширює кількість джерел інформації, бо залучає до процесу дослідження тих людей, які за власною ініціативою висловлюватися не будуть.

Розрізняють опитування письмові (анкета) та усні (інтервю), очні та заочні (поштові, телефонні, пресові), експертні й масові, вибіркові та суцільні (зокрема, референдуми), опитування за місцем роботи, проживання, у транспорті, магазині тощо. Для сучасного суспільства характерні регулярні масові опитування населення. Вони часто провадяться з метою повторного дослідження однієї і тієї самої сукупності людей, а також з метою панельного чи порівняльного дослідження. Ефективність цих опитувань різко підвищується з;г рахунок створення постійно діючих мереж інтервюерів та анкетерів, а також постійних вибірок та вибіркових квот, репрезентативних щодо населення міста, регіону, країни. Ефективним є також створення спеціалізованих фірм, які приймають замовлення на проведення опитування за будь-якою тематикою.

Результати масових опитувань стають, як правило, відомими не тільки вченим, а й представникам різних урядових і громадянських організацій, широкій громадськості. Тим самим масові опитування стають одним з рупорів громадської думки, виконуючи важливу функцію у вирішенні завдань демократизації нашого суспільства.

Опитування дозволяють отримувати інформацію порівняно швидко і дешево, що сприяє популярності цього методу і навіть ототожненню з ним соціологічних досліджень узагалі. При цьому часто забувають про необхідність кваліфікованого планування опитувань і кваліфікованої інтерпретації відомостей; отриманих від опитаних, не беруть до уваги недоліки цього методу збору даних. Ці недоліки повязані з тим, що частина відомостей в анкетах та інтервю, спеціально чи ні перекручуються опитуваними, причому ці перекручення нерідко носять систематичний характер. Крім того, багато необхідних соціологу відомостей, опитані можуть просто не знати. Тому результати різних опитувань повинні перевірятися і доповнюватися контент-аналізом документів, соціологічним спостереженням, вивченням результатів діяльності.

У соціології опитування як метод збирання первинної інформації посідає одне з провідних місць. Це пояснюється тим, що вербальна інформація, яка реєструється при опитуванні багатша за невербальну. Вона легко піддається кількісній обробці, особливо коли задається формальна структурована методика опитування. Вербальна інформація в цілому надійніша від невербальної.

Знання та судження респондентів неможливо реєструвати, використовуючи тільки метод спостереження. До переваг опитування відносить його універсальність, яка полягає в тому, що при опитуванні реєструються й мотиви діяльності, і результати (продукти) діяльності індивідів, які входять у сукупність, що вивчається. Саме завдяки універсальності метод опитування є найбільш розповсюдженим методом збирання первинної інформації в соціології.

Опитування - це метод збирання первинної вербальної інформації заснований на безпосередній (інтервю) чи опосередкованій (анкета) соціально-психологічній взаємодії між дослідником і опитуваним (респондентом).

При спостереженні чи аналізі документів соціолог, як правило фіксує акти поведінки досліджуваного, які викликані впливом довколишнього середовища, а не впливом самого соціолога. При використанні цих методів має місце тільки однобічний вплив того, хто досліджується, на соціолога, який складається з реєстрації актів поведінки досліджуваного.

При опитуванні ситуація змінюєтьсяповністю. Взаємодія є основнимпараметром,якийхарактеризуєсутність методу (Літування. Дослідник втручається у поведінку опитуваного, спрямовує її в потрібне русло. Взаємодія, що виникає при цьому, обовязково повинна відобразитися на результатах дослідження. Тому завдання кожного соціолога, який проводить опитування, полягає в такій організації процесу взаємодії, щоб отримана інформація мала достатню високу якість, необхідну для вирішення завдань, доставлених у дослідженні.

3. Основні етапи організації та проведення соціологічного інтерв’ю

Перш ніж розробляти запитання, добирати інтервюерів, досліднику необхідно розбиратися в тому, що являє собою поведінка респондента при відповіді на запитання, і за яких умов ця поведінка приводить до достовірних даних. І тільки після цього дослідник приступає до розробки запитань, відбору інтервюерів, виходячи з тих умов, які необхідно створити в процесі опитування, щоб отримати необхідні відомості.

Для отримання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний 1) сприйняв потрібну інформацію: 2) правильно зрозумів її; 3) зміг нагадати, якщо це потрібно, про якісь події минулого; 4) обрав адекватну відповідь на запитання; 5) зміг адекватно виразити словами обрану ним відповідь. Зрозуміло, що цього недостатньо для отримання достовірних даних. Необхідно, щоб опитуваний не тільки міг, але і бажав відповісти на запитання.

Таким чином, дослідник повинен так організувати опитування, щоб у процесі його здійснювалася актуалізація можливостей респондентів і створення в них мотивації до участі в дослідженні. Якість первинної інформації залежить від якості методу, який застосовувався для її отримання.

Специфічність соціологічних запитань полягає в тому, що за їх допомогою вимірюються визначені показники, які мають відношення до предмета дослідження, - наприклад, думки чи настанови респондента з проблем, які цікавлять дослідника, деякі соціально-демографічні характеристики респондентів тощо.

Отже, соціологічні запитання (бланк інтервю, анкета) є вимірювальним інструментом, основне призначення якого - виміряння визначених факторів, які повязані з особистістю респондента.

Критерієм оцінки якості інструментів виміряння, як правило, виступають стійкість та обгрунтованість.

Під стійкістю інструмента виміряння розуміють ступінь відтворюваності результатів виміряння при повторному використанні цього інструмента на тій самій групі й за тих самих умов. Стійкість є передусім показником того, наскільки з часом опитувані змінили свій ранговий порядок щодо характеристики, що вимірювалася, і наскільки результат виміряння залежить від умов проведення процедури виміряння.

Під обгрунтованістю вимірювального інструмента розуміють міру відповідності між зареєстрованими у процесі виміряння характеристиками і тими характеристиками, які планувалося виміряти.

Вибір того чи іншого доказу обґрунтованості конкретного інструмента визначається як типом досліджуваних характеристик, так і цілями дослідження.

Усю систему доказів можна умовно поділити на дві групи. У першу групу входять докази, спрямовані на те. щоб показати, що дані типи пунктів, які вийшли у вимірювальний інструмент, адекватно відбивають характеристики і що інструмент необхідною мірою задовольняє всі нормативні вимоги.

Серед ряду нормативів, враховуючи специфіку складання соціологічної анкети, можна виділити такі.

1. Релевантність. Визначається тим, наскільки доцільно обрано дану форму інструмента для виміряння даної характеристики. Поняття релевантності повязане з питанням про те, чи можна на підставі результатів виміряння судити про наявність у респондентів визначених знань, особистіших характеристик, думок і настанов. Релевантність може бути доведена тільки логічним шляхом.

2. Обєктивність(чинейтральність). Міра нейтральності інструмента визначається відповіддю на запитання про те, чи залежить оцінка даної характеристики, отримана з допомогою даного інструмента, тільки від ступеня її вираженості, чи на її значення впливають якісь додаткові фактори.

3. Доступність. Смисл цього нормативу полягає в тому, щоб усі респонденти змогли зрозуміти зміст завдань чи запитань

4. Розрізнювальна здатність. Інструмент має бути сконструйовано таким чином, щоб він був здатен фіксувати оптимально тонкі різниці серед респондентів відносно характеристик, що вимірюються.

До другої групи відносяться докази обгрунтованості, повязані з вирішенням питання про те, наскільки результати, отримані із застосуванням даного інструменту, відповідають інформації про вимірювальні характеристики, які отримані іншими способами.

Серед доказів цього типу виділяються.

1. Тест за відомою групою. У цьому разі конструйований інструмент перевіряється на групі людей, стосовно яких точно відомий розподіл вимірювальних характеристик.

2. Обгрунтованість за збігом. Досить часто доказом обгрунтованості розробленого інструмента виміряння може служити високий коефіцієнт кореляції результатів, отриманих із застосуванням даного інструмента та іншого (готового) інструмента, вже відомого своєю обґрунтованістю.

Перевірка надійності та обґрунтованості вимірювального інструмента є складною, і трудомісткою процедурою Але вона необхідна, інакше важко говорити про наукове значення результатів, які отримані при застосуванні того чи іншого методу збору первинної інформації.

Для оптимізації опитування з позиції достовірності слід виділити його основні фази: адаптацію, досягнення поставленої мети і зняття напруження.

Усяке опитування починається з фази адаптації, у процесі якої реалізуються дві важливі мети: створення у респондента мотивації відповісти на запитання і підготовка його до дослідження. Фаза адаптації складається зі звернення і декількох перших запитань Звернення - це вже початок опитування.

Для того, щоб респондент міг дати потрібну інформацію, необхідно підготувати його до цього: пояснити зміст запитань, тобто те, про що його будуть запитувати, мету опитування, а в анкеті - правила її заповнювання і поступово, запитуючи, підвести його до теми опитування. Не можна відразу ж задавати основні, проблемні запитання. Респондент ще не готовий до відповіді на них, його свідомість ще не зорієнтована на тему опитування, і треба декілька легких запитань, котрі ввели б його в ситуацію опитування та наблизили б до основної проблематики.

Основні завдання цієї фази - установити контакт з респондентом, завязати розмову. Досвід опитування представників різних соціальних груп показує, що якщо респондент вислухав чи прочитав звернення і відповів на перші два-три запитання, то в більшості випадків він відповість і на всі інші. Тому нерідко першими соціолог ставить запитання, відповіді на які не дають повязаної з темою дослідження змістовної інформації, але дозволяють залучити людей до розмови.

Немаловажним фактором, який впливає на бажання респондента надати істинну інформацію, є небезпека, що його відповіді будуть використані проти нього Застосування анонімного опитування зменшує вплив цього фактора і підвищує достовірність соціологічних даних. У ряді методичних експериментів, проведених у західних країнах, помічено значне підвищення правдивості опитаних при аналітичних дослідженнях.

Основний зміст наступної фази опитування - досягнення поставленої мети, тобто збирання основної інформації, яка необхідна для розвязання завдань дослідження.

Завершення опитування. Іноді буває важче закінчити опитування, ніж його почати. Опитаний ще не виговорився, у ньому відчувається якесь напруження. Тому наприкінці треба задавати функціонально-психологічні, легкі запитання, які знімають напруження і дають можливість для вираження почуттів.

4. Основні типи запитання, які використовуються в соціологічному інтерв’ю

Різноманітність запитань, які задаються респонденту, можна впорядкувати у чотирьох напрямах з позиції:

1) мети, з якою задається запитання;

2) наявності чи відсутності можливих відповідей; 3) змісту запитання:

4) застосування чи ні карток.

Залежно від мети постановки запитання вони поділяються на такі типи: змістовні, чи результативні, та функціональні. За допомогою змістовних запитань дослідник робить висновки про визначені явища та їх взаємозвязки. Для функціональних запитань на першому плані стоїть функція оптимізащї, упорядкування ходу опитування. Хоча дослідник намагається підібрати такі функціональні запитання, які мають для нього змістовне значення, часто такі запитання навіть не обробляються. Можна відмітити декілька видів функціональних запитань: контактні функціонально-психологічні, фільтри і контрольні.

Функціонально-психологічні запитання використовуються для зняття напруження, для переходу від однієї теми до іншої, а також , для зняття настанов, які можуть виникнути в респондента.

Запитання-фільтри. Перш ніж задавати респонденту змістовне запитання, треба зясувати, чи належить він до тієї групи людей, для яких призначене це запитання.

Контрольні запитання набули широкого розповсюдження у практиці соціологічних досліджень. їх призначення - перевірка достовірності даних.

Запитання також поділяються на відкриті та закриті залежно від того, чи пропонуються після їх формулювання можливі відповіді.

До закритих відносяться запитання, в яких респонденту пропонується одна чи декілька можливих відповідей Йому може бути запропоновано якимось чином помітити чи підкреслити обрану

відповідь в анкеті, при інтервю можливі відповіді зачитуються чи показуються на картках. Існує декілька видів закритих запитань, так-ні, альтернативні та запитання-меню.

Напівзакрите запитання. Якщо немає впевненості в тому, що для вираження своєї думки опитуваному достатньо наведеного переліку можливих відповідей, доцільно застосування напівзакритого запитання. Воно надає опитуваному можливість чи ухилитися від вибору саме цих альтернатив, якщо є альтернативи не можу сказати точно, не замислювався над цим, не памятаю, чи відповісти по-своєму (альтернатива запишіть, будь ласка, свою думку, якщо приведеш варіанти Вас не задовольняють).

Відкрите запитання. Вони не пропонують можливих варіантів, і відповіді на них повністю записуються інтервюером чи самим опитуваним.

Кількість вільного місця чи кількість ліній, які залишені для відповіді, допомагають респонденту визначитися, наскільки велику відповідь від нього хочуть отримати.

Змістовні запитання. Вони поділяються на 1) запитання про факти; 2) запитання про знання; 3) запитання про думки, настанови, мотиви поведінки.

За характером взаємодії можна виділити два основних види опитування: анкету чи інтервю, кожний з яких зустрічається в численних різновидах.

За ступенем охоплення сукупності, що вивчається, опитування може бути суцільним чи вибірковим. При суцільному - опитують усю сукупність, що вивчається. При вибірковому опитуванні ті. кого опитують складають тільки визначену частину від загальної кількості членів сукупності. У переважній більшості соціологічних досліджень використовуються вибіркові опитування

За частотою проведення розрізняють одноразове і панельне опитування Панельне застосовують при вивченні динаміки суспільних явищ, наприклад, при дослідженні формування громадської думки. При цьому одні запитання залишаються постійними, а інші оновлюються залежно від зміни суспільних явищ.

За способом комунікації між дослідником і досліджуваним анкета поділяється на пресову, поштову і роздавальну, а інтервю - на особистісне і телефонне.

Список використаної літератури

1. Піча В.М. Соціологія. Навчальний посібник. – К., 1999.

2. Руденко І.П. Соціологія: Курс лекцій. – Харків, 1996.

3. Соціологія. Навчальний посібник / Упорядник П.П.Марчук. – Тернопіль, 1998.

4. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. проф. Городяненка В.Г. – К., 1999.

5. Соціологія. Курс лекцій / Під ред. І.Ф.Безродного. – К., 1994.

Скачать архив с текстом документа