РозслСЦдування злочинСЦв минулих рокСЦв

дипломная работа: Государство и право

Документы: [1]   Word-157753.doc Страницы: Назад 1 Вперед

МСЦнСЦстерство внутрСЦшнСЦх справ УкраСЧни

АкадемСЦя управлСЦння МСЦнСЦстерства внутрСЦшнСЦх справ



Кафедра кримСЦнально-правових диiиплСЦн

та профСЦлактики злочинСЦв











РозслСЦдування злочинСЦв минулих рокСЦв

магСЦстерська робота на здобуття освСЦтньо-квалСЦфСЦкацйного рСЦвня "МагСЦстр"










КиСЧв тАУ 2010

ЗМРЖСТ


Вступ

РоздСЦл 1. КримСЦналСЦстична характеристика нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв

1.1. ОсобливостСЦ кримСЦналСЦстичноСЧ характеристики нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв

1.2. Структура кримСЦналСЦстичноСЧ характеристики

РоздСЦл 2. ОрганСЦзацСЦя та планування розслСЦдування нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв

2.1. ОсобливостСЦ органСЦзацСЦСЧ розслСЦдування нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв

2.2. ОсобливостСЦ планування розслСЦдування нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв

2.3. АналСЦтична робота слСЦдчого у справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв

РоздСЦл 3. Непроцесуальна дСЦяльнСЦсть слСЦдчого по зупинених справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв

3.1. ОрганСЦзацСЦйнСЦ форми непроцесуальноСЧ дСЦяльностСЦ

3.2. РозшуковСЦ форми непроцесуальноСЧ дСЦяльностСЦ

РоздСЦл 4. ОсобливостСЦ тактики провадження окремих слСЦдчих дСЦй у справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв

Висновок

Додатки

Список використаноСЧ лСЦтератури

Вступ


За даними УправлСЦння оперативноСЧ СЦнформацСЦСЧ МВС УкраСЧни "Про стан злочинностСЦ на територСЦСЧ УкраСЧни за перСЦод з 2006 р. по 2007 р. включно, всього по УкраСЧнСЦ зареСФстровано 6246 умисних вбивств (та замахСЦв) та 10110 умисних тяжких тСЦлесних ушкоджень, вСЦдповСЦдно залишилось нерозкритими за звСЦтний перСЦод тАУ 200 та 654 злочинСЦв, розкрито 136858 крадСЦжок, нерозкритих 64742; розкрито 41061 грабСЦжСЦв, нерозкрито 15310; розкрито 11123 розбоСЧв, нерозкрито1361; розкрито 19508 хулСЦганства, нерозкрито 3528 (див. Додаток №3).

РЖснуючий стан по даних категорСЦях справ пояснюСФться здебСЦльшого тим, що розкриття та розслСЦдування злочинСЦв минулих рокСЦв повтАЩязане з труднощами, якСЦ породжуються певними причинами об'СФктивного та суб'СФктивного характеру.

ТермСЦн "злочини минулих рокСЦв» не треба розумСЦти буквально, що це тСЦльки злочини, вчиненСЦ в минулому. Маються на увазСЦ також СЦ нерозкритСЦ злочини поточного року, стосовно яких кримСЦнальнСЦ справи зупиненСЦ провадженням. Не менш важливим критерСЦСФм СФ визначення процесуального моменту, з якого злочин вважаСФться нерозкритим. У КПК УкраСЧни навСЦть не згадуСФться термСЦн "нерозкритий злочин». ВтСЦм, визначення даного критерСЦю СФ важливим фактором пСЦдвищення ефективностСЦ роботи правоохоронних органСЦв щодо подолання злочинностСЦ. Показники абсолютноСЧ кСЦлькостСЦ розкритих злочинСЦв свСЦдчать лише про рСЦвень роботи органСЦв з СЧх розкриття. Але для визначення ефективностСЦ вказаноСЧ роботи необхСЦдно мати, крСЦм показникСЦв розкритих, також данСЦ СЦ про нерозкритСЦ злочини. Шляхом СЧх спСЦвставлення можна визначити вСЦдноснСЦ величини, тобто процент розкритих СЦ нерозкритих злочинСЦв. Органи мСЦлСЦцСЦСЧ в основному намагаються через показники розкритих злочинСЦв довести результативнСЦсть своСФСЧ роботи, при цьому посилаючись на збСЦльшення кСЦлькостСЦ розкритих злочинСЦв. Важливим показником результативностСЦ роботи СФ данСЦ про кСЦлькСЦсть нерозкритих злочинСЦв, СЧх структуру СЦ питому вагу в числСЦ розслСЦдуваних. Маючи показники про нерозкритСЦ злочини, можна бСЦльш ефективно СЦ цСЦлеспрямовано органСЦзувати роботу щодо вивчення справ, у яких злочини нерозкритСЦ, перевСЦрити, чи проведенСЦ всСЦ необхСЦднСЦ СЦ можливСЦ слСЦдчСЦ дСЦСЧ для встановлення осСЦб, якСЦ вчинили злочини, визначити недолСЦки СЦ помилки слСЦдчих органСЦв, дати необхСЦднСЦ вказСЦвки. Так аналСЦзуючи показники розкритих СЦ нерозкритих злочинСЦв за 2006-2007 рр. можна зробити висновки, що всього розслСЦдуванно кримСЦнальних справ по УМВС УкраСЧни за 2006 р.-298306, за 2007 р.-303971, вСЦдповСЦдно нерозкритими залишилися за 2006 р.-149921, за 2007 р.-133221. У вСЦдсотковому вираженнСЦ розкриваСФмСЦсть злочинСЦв досягла в 2006 р.-66.6%, в 2007 р.-69.5%. (див. Додаток №1). Так можливо зробити висновок, що з кожним роком кСЦлькСЦсть нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв зменшуСФться.

Теоретичною основою написання даноСЧ роботи СФ працСЦ Лаврова В.П., ГорбачСФвського В.Я., БСФлкСЦна Р.С., МСЦтрСЦчСФва В.П., ВасСЦльСФва А.Н. та СЦнших науковцСЦв.

Метою даноСЧ роботи СФ аналСЦз методики СЦ проблем розслСЦдування нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв та застосування СЧСЧ на практицСЦ.

РОЗДРЖЛ 1. КРИМРЖНАЛРЖСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕРОЗКРИТИХ ЗЛОЧИНРЖВ МИНУЛИХ РОКРЖВ.


1.1 ОсобливостСЦ кримСЦналСЦстичноСЧ характеристики нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв


КримСЦналСЦстичну характеристику злочину визначають як сукупнСЦсть його СЦстотних СЦ стСЦйких якСЦсних ознак, що зумовлюСФ основнСЦ закономСЦрностСЦ розкриття та розслСЦдування певноСЧ групи злочинСЦв. При цьому сукупнСЦсть якСЦсних ознак маСФ на увазСЦ не лише СЧх кСЦлькСЦсну характеристику: одна (однСЦ) з них СФ головною, що визначаСФ багато в чому СЦншСЦ ознаки конкретноСЧ групи злочинСЦв. В одному випадку основною вирСЦшальною якСЦсною ознакою буде спосСЦб вчинення злочину, в другому - особа злочинця, в третьому особа потерпСЦлого, в четвертому яка-небудь СЦнша ознака, СЦстотна для розслСЦдування даноСЧ групи злочинСЦв тощо. МожливСЦ варСЦанти, коли як основнСЦ можуть виступати двСЦ-три ознаки.[14,с.393]

З кримСЦналСЦстичноСЧ точки зору, для нерозкритого злочину характерно те, що встановлена подСЦя, виявленСЦ та дослСЦдженСЦ матерСЦальнСЦ й СЦншСЦ джерела доказСЦв, але особа, що вчинила злочин, не виявлена. У процесуальному планСЦ це означаСФ, що кримСЦнальна справа порушена, проведенСЦ можливСЦ за вСЦдсутнСЦстю пСЦдозрюваноСЧ особи слСЦдчСЦ дСЦСЧ, розшуковСЦ заходи СЦ кримСЦнальна справа зупинена провадженням. Таким чином, до нерозкритих вСЦдносяться такСЦ злочини, по яких в певний законом термСЦн проведено розслСЦдування, але зСЦбранСЦ докази не привели до встановлення винноСЧ особи СЦ, в зв'язку з цим, провадження по кримСЦнальнСЦй справСЦ зупинено.

РЖстотною особливСЦстю кримСЦналСЦстичноСЧ характеристики злочинСЦв минулих рокСЦв, як показуСФ вивчення практики, СФ те, що значна СЧх частина вчинюСФться особами, якСЦ незнайомСЦ потерпСЦлому. ВСЦдсутнСЦсть зв'язку та вСЦдносин мСЦж потерпСЦлим СЦ стороннСЦм йому злочинцем, СЦнодСЦ випадковий характер СЧх зустрСЦчей, тим бСЦльше на вулицСЦ або на вСЦдкритСЦй мСЦiевостСЦ, серйозно складнюють можливСЦсть намСЦтити версСЦю не тСЦльки про особу злочинця, але й про коло осСЦб, серед яких його потрСЦбно шукати. ПеревСЦрка в цих випадках зв'язкСЦв потерпСЦлого, як правило, не призводить до шуканого результату та не даСФ пСЦдстав для пСЦдозри вСЦдносно якоСЧ-небудь певноСЧ особи.

Велика кСЦлькСЦсть несвоСФчасно розкритих злочинСЦв часто вчинюСФться особами якСЦ в минулому судимСЦ, СФ рецидивСЦстами, злочинцями-Влгастролерами», а також особами без певних занять, або що не мають певного мСЦiя проживання.

КрСЦм названоСЧ специфСЦки яка "астива нерозкритим злочинам минулих рокСЦв, розслСЦдування СЧх утруднюСФться ще рядом обставин, якСЦ складають в сукупностСЦ особливу слСЦдчу ситуацСЦю. До таких обставин треба передусСЦм вСЦднести складнСЦсть або неможливСЦсть виявлення слСЦдСЦв злочину, перевСЦрки доказСЦв через тривалий час пСЦсля його вчинення. Тому промахи, допущенСЦ ранСЦше внаслСЦдок поверхневих, поспСЦшних або невмСЦлих дСЦй при оглядСЦ мСЦiя подСЦСЧ та при провадженнСЦ СЦнших слСЦдчих дСЦй, згодом, пСЦсля поновлення провадження в справСЦ, як правило, усунути надзвичайно важко. Це негативно позначаСФться, наприклад, на проведеннСЦ судових експертиз, утрудняСФ виявлення та вилучення документСЦв, оскСЦльки для багатьох з них СЦснують певнСЦ термСЦни зберСЦгання тощо.

Неповнота слСЦдства виникаСФ, як правило, внаслСЦдок неквалСЦфСЦкованого, безСЦнСЦцСЦативного або несумлСЦнного дослСЦдження обставин справи, зокрема перевСЦрки версСЦй про винну особу або про коло осСЦб, серед яких його потрСЦбно шукати. Одностороння оцСЦнка доказСЦв, що СФ в справСЦ нерСЦдко призводить до побудови СЦ перевСЦрки слСЦдчим однСЦСФСЧ або декСЦлькох версСЦй, але не всСЦх можливих. Опинившись в полонСЦ версСЦСЧ, помилково покладеноСЧ в основу розслСЦдування, слСЦдчий не перевСЦряСФ СЦншСЦ, не збираСФ доказСЦв, необхСЦдних для СЧх перевСЦрки. Тим самим упускаСФться можливСЦсть розслСЦдування "по гарячих слСЦдах», слСЦдство заходить в глухий кут СЦ провадження у справСЦ зупиняСФться в звтАЩязку з невстановленням особи, яка вчинила злочин. РЖнодСЦ злочини залишаються нерозкритими тому, що на момент зупинення провадження в справСЦ не всСЦ обгрунтовано побудованСЦ слСЦдчСЦ версСЦСЧ були вичерпно та повно перевСЦренСЦ.

ДодатковСЦ складностСЦ при розслСЦдуваннСЦ злочинСЦв минулих рокСЦв виникають СЦ в зв'язку з тим, що за час, що пройшов пСЦсля первинного розслСЦдування, окремСЦ потерпСЦлСЦ та свСЦдки, показання яких мають важливе значення, можуть змСЦнити мСЦiе проживання, а в рядСЦ випадкСЦв СЦ прСЦзвище, що створюСФ додатковСЦ труднощСЦ при провадженнСЦ необхСЦдних слСЦдчих дСЦй за СЧх участю. КрСЦм того, час об'СФктивно згладжуСФ повноту спогадСЦв про факти минулоСЧ дСЦйсностСЦ. У результатСЦ ранСЦше допитанСЦ й особливо своСФчасно не допитанСЦ свСЦдки можуть ненавмисно спотворювати СЦстотнСЦ для справи обставини.

СпецифСЦку розслСЦдування злочинСЦв минулих рокСЦв зумовлюють СЦ причини суб'СФктивного характеру. Сюди можна вСЦднести умисне приховання або знищення як злочинцем, так СЦ СЦншими особами слСЦдСЦв злочину. Наприклад, проводиться ремонт квартири пСЦсля вчинення вбивства, змСЦнюСФться злочинцем зачСЦска, знищуСФться одяг, свСЦдкСЦв схиляють до дачСЦ явно неправдивих показань тощо.

НерСЦдко злочинець умисно знищуСФ рСЦзнСЦ документи, якСЦ не СФ речовими доказами, але можуть бути використанСЦ в процесСЦ розслСЦдування, або спецСЦально пСЦдробляСФ документи для введення в оману слСЦдства. Наприклад, у справах про вбивство, злочинець, який СФ родичем потерпСЦлого, пСЦсля вчинення вбивства може не тСЦльки ретельно сховавати труп, але СЦ знищити всСЦ прижиттСФвСЦ фотографСЦСЧ вбитого. Це виключаСФ в подальшому можливСЦсть експертного ототожнення особи вбитого за ознаками зовнСЦшньостСЦ.[22, с.108-115].

ПерерахованСЦ особливостСЦ кримСЦналСЦстичноСЧ характеристики даноСЧ категорСЦСЧ злочинСЦв ускладнюють СЧх розслСЦдування. Тому специфСЦка роботи слСЦдчого потребуСФ вСЦдповСЦдних рекомендацСЦй по розслСЦдуванню нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв.

1.2 Структура кримСЦналСЦстичноСЧ характеристики


У науцСЦ кримСЦналСЦстики недостатньо дослСЦджена структура кримСЦналСЦстичноСЧ характеристики нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв.. ПредставляСФться, що для загальноСЧ кримСЦналСЦстичноСЧ характеристики злочинСЦв минулих рокСЦв не можна використати структури кримСЦналСЦстичних характеристик окремих видСЦв злочинСЦв. Дана кримСЦналСЦстична характеристика основуСФться на "аснСЦй структурСЦ, до елементСЦв якоСЧ слСЦд вСЦднести наявнСЦсть:

  • нерозкритого злочину;
  • результатСЦв проведеного первинного розслСЦдування;
  • дСЦСЧ фактору часу, що пройшов з моменту вчинення злочину до його нового розслСЦдування. [17, c.27]

Розглядаючи такий елемент кримСЦналСЦстичноСЧ характеристики як наявнСЦсть нерозкритого злочину, можна зазначити, що з 1988 р. процесуальним критерСЦСФм нерозкритого злочину вважався той, справу за яким зупинено за пп. 1 СЦ 3 ст. 206 КПК, тобто зупинення попереднього слСЦдства в кримСЦнальнСЦй справСЦ, коли мСЦiезнаходження обвинуваченого невСЦдоме СЦ коли не встановлено особу, яка вчинила злочин. Показник кСЦлькостСЦ нерозкритих злочинСЦв залежав вСЦд винесення слСЦдчим у справСЦ постанови про зупинення попереднього слСЦдства за пп. 1, 3 ст. 206 КПК СЦ виставлення у цих справах статистичних карток форми № 1.1. Але прокурорськСЦ перевСЦрки свСЦдчили, що у багатьох справах своСФчасно не виносились постанови про зупинення розслСЦдування у зв'язку з нерозкриттям злочину, хоча були для цього пСЦдстави, у деяких справах не було виконано всСЦх необхСЦдних СЦ можливих слСЦдчих дСЦй для встановлення особи, яка вчинила злочин, СЦ багато неперспективних справ щодо розкриття злочинСЦв знаходились без руху СЦ у них також не провадились слСЦдчСЦ дСЦСЧ. У зв'язку з такими обставинами, з метою досягнення об'СФктивностСЦ при облСЦку нерозкритих злочинСЦв Генеральною прокуратурою УкраСЧни до п. 19 РЖнструкцСЦСЧ внесено положення: "КрСЦм того, в число нерозкритих злочинСЦв включаються також злочини, у справах яких з моменту порушення пройшло бСЦльше двох мСЦсяцСЦв, але не представлено документСЦв первинного облСЦку про зупинення слСЦдства за нерозшуком обвинуваченого чи невстановленням осСЦб, якСЦ вчинили злочини, або про пред'явлення обвинувачення». У РЖнструкцСЦСЧ термСЦн розслСЦдування злочину визначено згСЦдно з ч. 1 ст. 120 КПК тАФ два мСЦсяцСЦ. Якщо протягом цього часу з моменту порушення справи попереднСФ слСЦдство не закСЦнчено СЦ нСЦкому не пред'явлено обвинувачення, то згСЦдно з п. 19 РЖнструкцСЦСЧ злочин вважаСФться нерозкритим, хоча, безумовно, у справСЦ можуть виконуватись слСЦдчСЦ дСЦСЧ, у зв'язку з чим попереднСФ слСЦдство не зупинено. Якщо у кримСЦнальнСЦй справСЦ зСЦбрано достатньо доказСЦв, якСЦ вказують на вчинення злочину певною особою, СЦ у зв'язку з цим слСЦдчим винесено постанову про притягнення СЧСЧ як обвинуваченого, то такий злочин згСЦдно з п. 19 РЖнструкцСЦСЧ не включаСФться у число нерозкритих.

Елементом кримСЦналСЦстичноСЧ характеристики СФ наявнСЦсть результатСЦв первинного розслСЦдування, якСЦ можуть бути досить рСЦзноманСЦтними. Хоч на даному етапСЦ розслСЦдування злочинець залишаСФться невСЦдомим, але достовСЦрно встановлюСФться факт злочину, спосСЦб його вчинення та приховування, матерСЦальнСЦ наслСЦдки, причини й умови, що сприяли його вчиненню. Ця основна СЦнформацСЦя служить початковою базою для подальшоСЧ роботи слСЦдчого й органу дСЦзнання по зупиненСЦй справСЦ про нерозкритий злочин.

На результати розкриття та розслСЦдування злочинСЦв минулих рокСЦв негативно впливаСФ час, що пройшов з моменту його вчинення до моменту повторного розслСЦдування (знищуються повнСЦстю чи частково матерСЦальнСЦ слСЦди й людськСЦ спогади тощо), який також важаСФться одним з головних елементСЦв кримСЦналСЦстичноСЧ характеристики. Чим бСЦльше часу проходить з моменту вчинення злочину, тим складнСЦше отримати СЦнформацСЦю про обставини цСЦСФСЧ подСЦСЧ й осСЦб, що брали у ньому участь. Люди можуть забути окремСЦ факти або СЧх деталСЦ, переСЧхати на нове мСЦiе проживання, в СЦнше мСЦсто, селище, де СЧх важко знайти, можуть померти; речовСЦ докази та слСЦди пСЦд дСЦСФю часу втрачають деякСЦ своСЧ важливСЦ ознаки або взагалСЦ знищуються. Росте ризик випадковоСЧ загибелСЦ слСЦдСЦв СЦ речових доказСЦв, якСЦ в свСЦй час були виявленСЦ та вилученСЦ слСЦдчим при оглядСЦ мСЦiя подСЦСЧ. Цим пояснюються труднощСЦ, якСЦ виникають при розслСЦдуваннСЦ злочинСЦв минулих рокСЦв [ 9, ст.67].

Однак, характеризувати дСЦю фактору часу на розслСЦдування нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв тСЦльки з негативноСЧ сторони було б неправильно. СлСЦдча практика показуСФ, що такий вплив може бути й позитивним. Зокрема, внаслСЦдок особливостей людськоСЧ психологСЦСЧ злочинець з плином часу втрачаСФ обережнСЦсть, у нього знижуСФться почуття самоконтролю, притупляСФться пильнСЦсть. У результатСЦ з'являСФться зневага до необхСЦдностСЦ приховання слСЦдСЦв злочину. СпостерСЦгаються випадки, коли вСЦн обмовляСФться або навСЦть хвалиться "в своСФму колСЦ» вчиненими в минулому злочинами, що створюСФ додатковСЦ умови для розкриття злочинСЦв минулих рокСЦв.У деяких випадках розкриттю злочинСЦв минулих рокСЦв сприяСФ змСЦна позицСЦСЧ потерпСЦлих або свСЦдкСЦв, якСЦ ранСЦше на допитах з особистих мотивСЦв давали неправдивСЦ свСЦдчення. ПСЦд впливом життСФвоСЧ ситуацСЦСЧ, що виникла, вони можуть заявити до органСЦв слСЦдства про СЦстиннСЦ подСЦСЧ та винуватцСЦв злочину. Згодом може змСЦнитися вСЦдношення самого винного до вчиненого злочину. Наприклад, до явки з повинною його спонукають переживання, викликанСЦ вчиненим злочином. РЖнодСЦ злочинець, будучи викритим у вчиненнСЦ чергового злочину, даСФ показання про скоСФнСЦ ним ранСЦше злочиннСЦ дСЦяння, що залишились нерозкритими.

РОЗДРЖЛ 2. ОРГАНРЖЗАЦРЖЯ ТА ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛРЖДУВАННЯ НЕРОЗКРИТИХ ЗЛОЧИНРЖВ МИНУЛИХ РОКРЖВ.


2.1 ОсобливостСЦ органСЦзацСЦСЧ розслСЦдування нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв.


Проблеми органСЦзацСЦСЧ розслСЦдування злочинСЦв минулих рокСЦв полягають, насамперед, у розв'язаннСЦ питання про те, кому потрСЦбно доручити нове розслСЦдування нерозкритого злочину: слСЦдчому, що ранСЦше проводив по ньому розслСЦдування та вимушений був зупинити провадження в справСЦ, чи СЦншому слСЦдчому. Обидва рСЦшення мають своСЧ позитивнСЦ та негативнСЦ сторони й вимагають також врахування психологСЦчних чинникСЦв[9, с.20].

ДСЦяльнСЦсть слСЦдчого по зупиненСЦй справСЦ про нерозкритий злочин неминуче пов'язана з ревСЦзСЦСФю якостСЦ первинного розслСЦдування. Вона направлена на аналСЦз обгрунтованостСЦ версСЦй, що висувалися у справСЦ, повноту СЧх перевСЦрки. Цю роботу бСЦльш детально й об'СФктивно може зробити новий слСЦдчий, який не пов'язаний з колишнСЦм розслСЦдуванням СЦ усвСЦдомлюСФ, що виявленСЦ при ревСЦзСЦСЧ недолСЦки та помилки первинного розслСЦдування не можуть бути поставленСЦ йому в провину.

Виявлення промахСЦв СЦ помилок (особливо тактичного плану, що стосуються визначення напрямку розслСЦдування) вимагаСФ "погляду зСЦ сторони». Саме тому рекомендуСФться аналСЦз матерСЦалСЦв зупиненоСЧ кримСЦнальноСЧ справи СЦ подальшу роботу по нСЦй доручати новому слСЦдчому, але при цьому потрСЦбно мати на увазСЦ, що новий слСЦдчий не маСФ в повному обсязСЦ тих безпосереднСЦх даних, якСЦ накопичуються в процесСЦ розслСЦдування СЦ не завжди вСЦдображаються в матерСЦалах справи. Новий слСЦдчий, ознайомившись з матерСЦалами справи, повинен частково заповнити вСЦдмСЦченСЦ прогалини шляхом бесСЦд з особою, що ранСЦше проводила розслСЦдування, понятими, СЦншими учасниками слСЦдчих дСЦй для уточнення порядку та результатСЦв СЧх проведення, ознайомитись (при можливостСЦ) з обстановкою мСЦiь проведення слСЦдчих дСЦй тощо.

Практика свСЦдчить, що в кримСЦнальних справах про вбивства, якСЦ зупинялись через невстановлення винних осСЦб, внаслСЦдок додаткового розслСЦдування в кожному четвертому випадку вдалося остаточно викрити осСЦб, на яких ранСЦше вже падала пСЦдозра, але слСЦдчим не вистачило наполегливостСЦ довести до кСЦнця перевСЦрку правильно висунутих версСЦй. Таким чином, при розв'язаннСЦ питання про те, кому доручати роботу по справСЦ про нерозкритий злочин, у бСЦльшостСЦ випадкСЦв перевагу винен мати новий слСЦдчий. Однак, якщо слСЦдчий, що проводив первинне розслСЦдування, пСЦсля зупинення нерозкритоСЧ справи маСФ чСЦткий план роботи, обгрунтовано сподСЦваСФться розкрити злочин, вСЦрить в успСЦх СЦ виявляСФ наполегливСЦсть в його досягненнСЦ, не треба вилучати у нього справу та передавати СЦншому слСЦдчому тСЦльки з мотивСЦв невдалого первинного розслСЦдування [14, с.393].

Передача зупиненоСЧ справи новому слСЦдчому маСФ СЦ негативнСЦ сторони. Щоб оцСЦнити повноту СЦ глибину перевСЦрки версСЦй, що висувалися у справСЦ тощо, новому слСЦдчому доведеться додатково витратити багато часу на вивчення матерСЦалСЦв справи, доскональне ознайомлення СЦз змСЦстом та результатами проведеноСЧ слСЦдчоСЧ й оперативноСЧ роботи. Тому питання про передачу справи СЦншому слСЦдчому потрСЦбно вирСЦшувати з урахуванням всСЦх зазначених обставин.

При органСЦзацСЦСЧ розслСЦдування злочинСЦв минулих рокСЦв повиннСЦ братися до уваги особливостСЦ процесуальноСЧ регламентацСЦСЧ дСЦяльностСЦ слСЦдчого по зупинених справах про нерозкритСЦ злочини, оскСЦльки провадження слСЦдчих дСЦй в цьому випадку КПК УкраСЧни не допускаСФться.

Процесуальна та, в деяких випадках, фактична неможливСЦсть провести слСЦдчСЦ дСЦСЧ по данСЦй категорСЦСЧ кримСЦнальних справ породжуСФ у частини слСЦдчих помилкову впевненСЦсть, що пСЦсля зупинення по них провадження здСЦйснювати роботу по розкриттю злочину повиннСЦ органи дСЦзнання, а не слСЦдчий.

Така позицСЦя практичних працСЦвникСЦв суперечить чинному кримСЦнально-процесуальному законодавству, оскСЦльки ст. 209 КПК УкраСЧни зобов'язуСФ як безпосередньо слСЦдчого, так СЦ органи дСЦзнання вживати заходСЦв до встановлення особи, що вчинила злочин. ЦСЦ заходи слСЦдчий повинен здСЦйснювати у взаСФмодСЦСЧ з оперативними працСЦвниками органСЦв дСЦзнання в наступних формах:

  • спСЦльне вивчення та аналСЦз матерСЦалСЦв первинного розслСЦдування, подальше планування заходСЦв щодо розкриття та розслСЦдування злочинСЦв;
  • спСЦльна робота слСЦдчого й оперативних працСЦвникСЦв у слСЦдчо-оперативних групах;
  • взаСФмний СЦ систематичний обмСЦн СЦнформацСЦСФю мСЦж слСЦдчим СЦ оперативними працСЦвниками в ходСЦ роботи по зупиненСЦй справСЦ;
  • направлення слСЦдчим доручень органу дСЦзнання про провадження окремих слСЦдчих дСЦй та заходСЦв розшукового характеру;
  • надання допомоги слСЦдчому працСЦвниками органу дСЦзнання при провадженнСЦ слСЦдчих СЦ розшукових дСЦй тощо.

Як показуСФ слСЦдча практика, найбСЦльш ефективною формою взаСФмодСЦСЧ слСЦдчого й органСЦв дСЦзнання при роботСЦ по зупинених справах СФ створення спецСЦальноСЧ слСЦдчо-оперативноСЧ групи. Це дозволяСФ:

  • забезпечити чСЦтку погодженСЦсть дСЦяльностСЦ слСЦдчого з оперативними працСЦвниками протягом усього термСЦну розслСЦдування;
  • забезпечити чСЦтке розмежування компетенцСЦСЧ слСЦдчого й працСЦвникСЦв органу дСЦзнання;
  • органСЦзувати роботу учасникСЦв слСЦдчо-оперативноСЧ групи у вСЦдповСЦдностСЦ до спСЦльно складеного й узгодженого плану;
  • оптимСЦзувати використання такоСЧ форми взаСФмодСЦСЧ як направлення слСЦдчим органу дСЦзнання доручень про провадження слСЦдчих СЦ розшукових дСЦй (доручення даються усно безпосередньому виконавцевСЦ - оперативному працСЦвнику, який входить в склад слСЦдчо-оперативноСЧ групи);
  • прискорити процес взаСФмного обмСЦну СЦнформацСЦСФю мСЦж слСЦдчим СЦ оперативним працСЦвником;
  • ефективно контролювати слСЦдчим повноту та своСФчаснСЦсть виконання учасниками слСЦдчо-оперативноСЧ групи доручень СЦ вказСЦвок по провадженню слСЦдчих СЦ розшукових дСЦй;
  • бСЦльш активно та повно використовувати в процесСЦ розслСЦдування можливостСЦ оперативних пСЦдроздСЦлСЦв по проведенню розшукових заходСЦв;
  • пСЦдтримувати мСЦж учасниками слСЦдчо-оперативноСЧ групи дСЦловСЦ партнерськСЦ стосунки при роботСЦ в "командСЦтАЭ, якСЦ забезпечують досягнення спСЦльноСЧ мети та основанСЦ на загальнСЦй зацСЦкавленостСЦ в результатах спСЦльноСЧ роботи;
  • створити реальнСЦ умови для науковоСЧ органСЦзацСЦСЧ працСЦ.

Створення слСЦдчо-оперативних груп викликане складнСЦстю справ, значним обсягом роботи по СЧх розслСЦдуванню, необхСЦднСЦстю забезпечення на постСЦйнСЦй основСЦ всСЦх форм взаСФмодСЦСЧ протягом тривалого перСЦоду. При визначеннСЦ персонального складу слСЦдчо-оперативних груп повиннСЦ враховуватися також психологСЦчнСЦ чинники органСЦзацСЦСЧ взаСФмодСЦСЧх [10, с.15].

ПотрСЦбно мати на увазСЦ, що слСЦдчому, як правило, доводиться сумСЦщувати дСЦяльнСЦсть по зупинених провадженням справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв з розслСЦдуванням поточних кримСЦнальних справ. На практицСЦ слСЦдчСЦ вСЦддають перевагу справам, по яких встановлена особа обвинуваченого. ВСЦдбуваСФться це з ряду причин:

  • зупиненСЦ провадженням справи вимагають бСЦльше затрат сил СЦ часу для СЧх розкриття та розслСЦдування;
  • слСЦдчому складно подолати психологСЦчний бар'СФр, коли вСЦн вважаСФ, що слСЦдство по зупиненСЦй справСЦ зайшло в глухий кут, перспективи розслСЦдування злочину досить проблематичнСЦ, в той час як у справах, де встановлена особа винного, СФ можливостСЦ для СЧх завершення;
  • до бСЦльш активноСЧ роботи у справах, по яких встановлено особу винного, слСЦдчого зобов'язують рСЦзнСЦ процесуальнСЦ термСЦни (пред'явлення обвинувачення, продовження строкСЦв тримання обвинуваченого пСЦд вартою тощо), тому важко чекати вСЦд нього повноцСЦнноСЧ СЦ ефективноСЧ дСЦяльностСЦ по зупинених провадженням справах про нерозкритСЦ злочини.

Тому найбСЦльш ефективним вбачаСФться спецСЦалСЦзацСЦя дСЦяльностСЦ частини слСЦдчих на роботСЦ по зупинених справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв. Створення спецСЦальних груп СЦз слСЦдчих та оперативних працСЦвникСЦв органСЦв дСЦзнання для роботи по зазначенСЦй категорСЦСЧ кримСЦнальних справ повинно вСЦдповСЦдати нормативним актам МВС УкраСЧни.


2.2 ОсобливостСЦ планування розслСЦдування нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв.


Планування розслСЦдування по зупинених справах залежить вСЦд типовоСЧ слСЦдчоСЧ ситуацСЦСЧ, яка склалась на даному етапСЦ розслСЦдування та результатСЦв аналСЦтичноСЧ дСЦяльностСЦ слСЦдчого по зазначенСЦй категорСЦСЧ злочинСЦв [7, с.17].

На основСЦ аналСЦзу матерСЦалСЦв справи, з метою отримання та використання додаткових даних для розкриття злочину в залежностСЦ вСЦд ситуацСЦСЧ слСЦдчому рекомендуСФться здСЦйснити:

  • збСЦр СЦ перевСЦрку вСЦдомостей про осСЦб, що вчинили аналогСЦчнСЦ злочини в попереднСЦй СЦ супутнСЦй злочину перСЦоди (для з'ясування СЧх можливоСЧ причетностСЦ до даного злочину);
  • перевСЦрку причетностСЦ до нерозкритого злочину обвинувачених у справах, що перебувають в стадСЦСЧ розслСЦдування;
  • вивчення даних що поступають вСЦд громадян СЦ органСЦзацСЦй до вСЦдповСЦдних установ та органСЦв (суд, прокуратуру, органи внутрСЦшнСЦх справ, пресу, радСЦо, телебачення, тощо) про пСЦдозрСЦлу поведСЦнку певних осСЦб;
  • повторне дослСЦдження мСЦiя подСЦСЧ (з метою отримання нових даних про подСЦю злочину, для визначення того, чи всСЦ можливСЦ свСЦдки встановленСЦ тощо);
  • перевСЦрку можливих змСЦн у взаСФмовСЦдносинах осСЦб, що залучались до справи та свСЦдкСЦв, якщо зтАЩявились пСЦдстави для дачСЦ ними об'СФктивних свСЦдчень;
  • перевСЦрку мСЦiь легального зберСЦгання та можливого збуту речей, що розшукуються (ломбарди, магазини, речовСЦ ринки тощо);
  • попереднСФ дослСЦдження виявлених об'СФктСЦв, якСЦ можуть мати вСЦдношення до справи (наприклад, слСЦдСЦв знарядь злочину при вчиненнСЦ аналогСЦчних протиправних дСЦй);
  • необхСЦднСЦ запити та витребування документСЦв для перевСЦрки зСЦбраних даних;
  • перевСЦрку надходження вСЦдповСЦдей по ранСЦше направлених запитах СЦ окремих дорученнях (при необхСЦдностСЦ здСЦйснюСФться нагадування про термСЦнове СЧх виконання або направлення повторних запитСЦв чи доручень з урахуванням нових даних);
  • виявлення нових свСЦдкСЦв, додаткових обставин СЦ фактСЦв (наприклад, свСЦдкСЦв, що пСЦзнСЦше дСЦзналися про злочин чи особу, що його вчинила, або бачили у злочинця чи СЦнших осСЦб знаряддя вчинення злочину чи предмети злочинного посягяння; очевидцСЦв знищення або приховування слСЦдСЦв злочину, змови зСЦ свСЦдками тощо);
  • повторне повСЦдомлення вСЦдповСЦдних правоохоронних органСЦв про нерозкритий злочин для облСЦку та використання ними цСЦСФСЧ обставини в розшуковСЦй роботСЦ;
  • повторну перевСЦрку всСЦх слСЦдСЦв, якСЦ СФ в справСЦ, по вСЦдповСЦдних видах облСЦкСЦв;
  • залучення громадськостСЦ СЦ засобСЦв масовоСЧ СЦнформацСЦСЧ для виявлення нових свСЦдкСЦв та осСЦб, якСЦ могли бути причетнСЦ до нерозкритого злочину;
  • налагодження регулярного обмСЦну СЦнформацСЦСФю з оперативними працСЦвниками з метою узгодження подальших розшукових заходСЦв тощо[7, c.18].

При плануваннСЦ розслСЦдування по нерозкритих злочинах минулих рокСЦв необхСЦдно використовувати типовСЦ методичнСЦ рекомендацСЦСЧ. Однак слСЦд враховувати наступнСЦ специфСЦчнСЦ особливостСЦ планування розслСЦдування в справах по зазначенСЦй категорСЦСЧ злочинСЦв.

Першою особливСЦстю СФ наявнСЦсть матерСЦалСЦв первинного розслСЦдування, зокрема: кримСЦнальноСЧ СЦ оперативно-розшуковоСЧ справи; плани первинного розслСЦдування, якСЦ включають конспекти СЦ чорновСЦ записи слСЦдчого й оперативних працСЦвникСЦв органу дСЦзнання, що брали участь у розслСЦдуваннСЦ; письмовСЦ вказСЦвки вищестоящих органСЦв МВС СЦ прокуратури по данСЦй кримСЦнальнСЦй справСЦ. Вивчаючи цСЦ матерСЦали, слСЦдчий СЦ оперативний працСЦвник повиннСЦ пСЦсля аналСЦзу результатСЦв колишньоСЧ дСЦяльностСЦ по розкриттю СЦ розслСЦдуванню злочину виявити всСЦ помилки та недолСЦки, якСЦ допущенСЦ на первинному етапСЦ, намСЦтити шляхи СЧх усунення СЦ напрямок подальшого розслСЦдування.

Для складання якСЦсно нового плану розкриття та розслСЦдування нерозкритого злочину велике значення маСФ виявлення конкретних недолСЦкСЦв СЦ помилок в проведеннСЦ первинного розслСЦдування. Тут маються на увазСЦ, наприклад, неповне використання доказСЦв, що СФ у справСЦ, неприйняття достатнСЦх заходСЦв до СЧх вСЦдшукання, незважаючи на наявнСЦсть вказСЦвок про них в матерСЦалах зупиненоСЧ справи, а також недолСЦки в проведеннСЦ окремих слСЦдчих дСЦй, якСЦ могли спричинити неповне збирання або втрату доказСЦв. Якщо слСЦдчий встановлюСФ, що яка-небудь слСЦдча дСЦя проведена неякСЦсно або взагалСЦ не проводилась, то в новому планСЦ розслСЦдування намСЦчаСФ шляхи усунення цього недолСЦку. РЖнодСЦ прорахунки первинного огляду мСЦiя подСЦСЧ вдаСФться усунути шляхом проведення повторного огляду або допиту потерпСЦлих, свСЦдкСЦв, понятих, фахСЦвцСЦв, якСЦ брали участь у первинному оглядСЦ.

Важливо також уточнити, як були використанСЦ виявленСЦ докази, чи правильно вони оцСЦненСЦ, чи зробленСЦ всСЦ можливСЦ висновки з факту СЧх виявлення, чи призначенСЦ та проведенСЦ всСЦ необхСЦднСЦ експертизи по цих речових доказах, чи немаСФ потреби в призначеннСЦ повторноСЧ або додатковоСЧ експертизи.

Вивчаючи матерСЦали первинного розслСЦдування, слСЦдчий зобов'язаний перевСЦрити, наскСЦльки повно використанСЦ для розкриття злочину матерСЦали кримСЦнальних справ, якСЦ аналогСЦчнСЦ за способом вчинення злочину (як нерозкритих, так СЦ тих, по яких встановлено винну особу). Насамперед повиннСЦ бути виявленСЦ, вивченСЦ та перевСЦренСЦ на причетнСЦсть до вчинення нерозкритого злочину особи, що вчинили злочини аналогСЦчним способом. Якщо така робота при первинному розслСЦдуваннСЦ не проводилися, то вона обов'язково плануСФться з урахуванням нових вСЦдомостей про злочини, вчиненСЦ аналогСЦчним способом. СлСЦд вСЦдзначити, що данСЦ про осСЦб, що вчинили злочини одним СЦ тим же способом, можуть бути отриманСЦ при ознайомленнСЦ з архСЦвними кримСЦнальними справами, з матерСЦалами про вСЦдмову в порушеннСЦ кримСЦнальноСЧ справи, з матерСЦалами зупинених провадженням кримСЦнальних справ [15,с.22-23].

Результати аналСЦтичноСЧ роботи слСЦдчого по нерозкритих злочинах минулих рокСЦв повиннСЦ бути покладенСЦ в основу нового плану розслСЦдування кримСЦнальноСЧ справи, першочерговСЦ задачСЦ якого, по сутСЦ, полягають в усуненнСЦ виявлених протирСЦч СЦ заповненнСЦ прогалин попередньо проведеного розслСЦдування. З цСЦСФю метою слСЦдчий повинен:

  • ознайомитися з мСЦiем подСЦСЧ (при необхСЦдностСЦ оглянути повторно або додатково, для чого в окремих ситуацСЦях треба зробити вСЦдповСЦдну реконструкцСЦю обстановки);
  • особисто додатково допитати потерпСЦлих, осСЦб, що пСЦдозрювалися у вчиненнСЦ злочину, основних свСЦдкСЦв;
  • довести до логСЦчного завершення, повно, всебСЦчно СЦ об'СФктивно перевСЦрити версСЦСЧ про причетнСЦсть до злочину певних осСЦб;
  • висунути СЦ перевСЦрити версСЦСЧ про вчинення злочину особами, стосовно яких ранСЦше були певнСЦ данСЦ про причетнСЦсть до його скоСФння;
  • у тСЦснСЦй взаСФмодСЦСЧ з працСЦвниками органСЦв дСЦзнання виявити можливСЦ джерела нових доказСЦв у справСЦ та з урахуванням отриманих фактичних даних висунути СЦ ретельно перевСЦрити СЦншСЦ можливСЦ версСЦСЧ.

Друга особливСЦсть планування розслСЦдування по зупинених справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв полягаСФ у використаннСЦ СЦнформацСЦСЧ, яка була отримана пСЦсля зупинення кримСЦнальноСЧ справи. До неСЧ потрСЦбно вСЦднести:

  • нову СЦнформацСЦю, яка отримана оперативним працСЦвником внаслСЦдок проведення оперативно-розшукових заходСЦв;
  • узагальнення даних про новСЦ злочини, вчиненСЦ аналогСЦчним способом, СЦ про осСЦб, що СЧх вчинили;
  • матерСЦали орСЦСФнтировок, доручень, повСЦдомлень СЦ запитСЦв сусСЦднСЦх органСЦв внутрСЦшнСЦх справ про злочини, вчиненСЦ на СЧх територСЦСЧ та причетних до них осСЦб;
  • клопотання, заяви СЦ повСЦдомлення осСЦб, зацСЦкавлених у розкриттСЦ злочину (сюди повиннСЦ бути включенСЦ скарги на помилки та недолСЦки первинного розслСЦдування);
  • данСЦ про осСЦб, що представляють оперативний СЦнтерес у зв'язку з нерозкритим злочином;
  • СЦнформацСЦя вСЦд громадськостСЦ про можливу причетнСЦсть до нерозкритого злочину певних осСЦб.

Третя особливСЦсть планування розслСЦдування по зупинених справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв - необхСЦднСЦсть використання методСЦв колективного планування. Потреба в застосуваннСЦ цих методСЦв зумовлена труднощами планування розслСЦдування по данСЦй категорСЦСЧ кримСЦнальних справ, особливо при побудовСЦ нових версСЦй, осмисленнСЦ з СЦнших позицСЦй даних про злочин СЦ злочинця, пошуку оптимальних напрямкСЦв розслСЦдування.

Колективне планування розслСЦдування передбачаСФ застосування методу дискусСЦСЧ. При використаннСЦ дискусСЦСЧ учасники планування розслСЦдування по нерозкритих злочинах заздалегСЦдь вивчають всСЦ матерСЦали первинного розслСЦдування, однак СЦнакше органСЦзуСФться обговорення матерСЦалСЦв СЦ обставин нерозкритих злочинСЦв. З учасникСЦв майбутнього обговорення заздалегСЦдь створюСФться чисельно невелика група оцСЦнки. Персональний СЧСЧ склад повинен бути висококвалСЦфСЦкованим, мати слСЦдчий СЦ оперативний досвСЦд СЦ необхСЦднСЦ повноваження по прийняттю рСЦшень при органСЦзацСЦСЧ розслСЦдування.

Обговорення матерСЦалСЦв нерозкритого злочину дСЦлиться на два етапи:

  • на першому етапСЦ учасники обговорення висловлюються вСЦдносно нових версСЦй СЦ напрямСЦв роботи по нерозкритих злочинах. ВсСЦ пропозицСЦСЧ ретельно фСЦксуються групою оцСЦнки. Обговорення, зауваження, критика внесених пропозицСЦй на цьому етапСЦ не допускаються. Головна мета - виявити погляди СЦ пропозицСЦСЧ кожного з учасникСЦв обговорення;
  • на другому етапСЦ зафСЦксованСЦ висновки та пропозицСЦСЧ оцСЦнюються СЦ розглядаються членами групи оцСЦнки з позицСЦй СЧх реальностСЦ та цСЦнностСЦ. При цьому послСЦдовно й уважно аналСЦзуються всСЦ пропозицСЦСЧ, вСЦдбираСФться те краще СЦ цСЦнне, що може бути використано для розробки нового плану розкриття та розслСЦдування злочину.

При колективному плануваннСЦ розслСЦдування по нерозкритих злочинах потрСЦбно використовувати також метод експертних оцСЦнок. Група експертСЦв повинна комплектуватись з урахуванням професСЦйного СЦ наукового досвСЦду учасникСЦв. У СЧСЧ склад включаються, зокрема, особи, що володСЦють науковими знаннями в областСЦ теорСЦСЧ оперативно-розшуковоСЧ дСЦяльностСЦ, органСЦзацСЦСЧ СЦ управлСЦння, кримСЦналСЦстики, а також тСЦ, хто маСФ великий практичний досвСЦд роботи в слСЦдчих, експертних пСЦдроздСЦлах та оперативних пСЦдроздСЦлах.

Перед експертами можуть бути поставленСЦ наступнСЦ задачСЦ:

  • дослСЦдити всСЦ слСЦдчСЦ й оперативнСЦ матерСЦали з метою оцСЦнки змСЦсту та методики проведеноСЧ роботи по нерозкритих злочинах минулих рокСЦв;
  • сформулювати науково обгрунтованСЦ версСЦСЧ по всСЦх вивчених справах про нерозкритСЦ злочини та дати пропозицСЦСЧ про напрями проведення подальших слСЦдчих СЦ оперативно-розшукових заходСЦв;
  • пСЦдготувати управлСЦнськСЦ та плановСЦ документи, якСЦ могли б бути використанСЦ в практичнСЦй роботСЦ по розкриттю цих злочинСЦв.

З метою вирСЦшення поставлених задач кожний експерт спочатку СЦндивСЦдуально вивчаСФ всСЦ слСЦдчСЦ й оперативно-розшуковСЦ матерСЦали, що знаходяться в кримСЦнальних СЦ оперативно-розшукових справах про нерозкритСЦ злочини. ПотСЦм з участю всСЦх експертСЦв проводиться дискусСЦя, в ходСЦ якоСЧ обговорюються виявленСЦ проблемнСЦ питання, СЦ лише пСЦсля того приймаСФться СФдине рСЦшення. РЖндивСЦдуальне вивчення матерСЦалСЦв СЦ колективнСЦ дискусСЦСЧ здСЦйснюються для того, щоб зрозумСЦти та пояснити той або СЦнший слСЦд, речовий доказ, обставину злочину, встановити наявнСЦсть або вСЦдсутнСЦсть зв'язкСЦв мСЦж окремими фактами.[25, с.46-47].

Експерти не тСЦльки вивчають письмовСЦ документи, але й зустрСЦчаються з працСЦвниками слСЦдства та дСЦзнання, якСЦ безпосередньо брали участь у проведеннСЦ первинних слСЦдчих СЦ розшукових дСЦй по розкриттю даних злочинСЦв.

Комплексне дослСЦдження матерСЦалСЦв кримСЦнальних справ СЦ обставин вчинених злочинСЦв, як правило, дозволяСФ зробити висновки СЦ пСЦдготувати пропозицСЦСЧ, якСЦ важливСЦ для подальшого розкриття аналогСЦчних злочинСЦв, перебудувати органСЦзацСЦйнСЦ системи з метою запобСЦгання новим злочинним дСЦянням.


2.3 АналСЦтична робота слСЦдчого у справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв.


КримСЦнальна справа по нерозкритому злочину мСЦстить розрСЦзненСЦ, суперечливСЦ вСЦдомостСЦ, якСЦ слСЦдчому необхСЦдно ретельно вивчити та критично оцСЦнити. Саме тому робота в справах про злочини минулих рокСЦв повинна починатися саме з аналСЦзу матерСЦалСЦв справи. Це сприяСФ правильнСЦй органСЦзацСЦСЧ подальшоСЧ дСЦяльностСЦ, СЦ, зокрема, розв'язанню питання про доцСЦльнСЦсть вСЦдновлення досудового слСЦдства з метою проведення додаткових процесуальних дСЦй по усуненню недолСЦкСЦв попереднього розслСЦдування та встановленню особи, що вчинила злочин.

УспСЦх розслСЦдування у справСЦ про нерозкритий злочин багато в чому залежить вСЦд правильноСЧ оцСЦнки й умСЦлого використання вже зСЦбраного доказового матерСЦалу та оперативно-розшуковоСЧ СЦнформацСЦСЧ.

Мета аналСЦзу матерСЦалСЦв, що СФ у справСЦ про нерозкритий злочин, полягаСФ:

  • у дослСЦдженнСЦ й оцСЦнцСЦ доказСЦв, зСЦбраних в ходСЦ первинного розслСЦдування;
  • у дослСЦдженнСЦ й оцСЦнцСЦ наявних оперативно-розшукових даних;
  • в оцСЦнцСЦ всСЦх даних у СЧх сукупностСЦ (з урахуванням нових вСЦдомостей, отриманих вже пСЦсля зупинення справи);
  • у встановленнСЦ недолСЦкСЦв розслСЦдування та визначеннСЦ можливостей СЧх виправлення;
  • у визначеннСЦ конкретних задач по подальшСЦй роботСЦ в зупиненСЦй провадженням справСЦ.

Суб'СФктами аналСЦзу можуть бути:

  • слСЦдчий, який зупинив провадження в справСЦ, але зобов'язаний продовжити роботу по встановленню особи, що пСЦдлягаСФ притягненню в якостСЦ обвинуваченого;
  • СЦнший слСЦдчий, якому спецСЦально поручаСФться робота по зупиненСЦй справСЦ;
  • оперативний працСЦвник, що здСЦйснюСФ оперативно-розшукову дСЦяльнСЦсть по розкриттю даного злочину в порядку виконання своСЧх службових обов'язкСЦв (у тому числСЦ й за дорученням слСЦдчого в порядку ст. 114 КПК УкраСЧни);
  • СЦнший оперативний працСЦвник, який вивчаСФ зупинену справу у звтАЩязку з дСЦяльнСЦстю по розкриттю СЦнших аналогСЦчних злочинСЦв;
  • начальник слСЦдчого вСЦддСЦлу в порядку здСЦйснення повноважень, передбачених ст. 114-1 КПК УкраСЧни;
  • прокурор в порядку здСЦйснення нагляду за виконанням законСЦв при провадженнСЦ дСЦзнання та досудового слСЦдства.

Об'СФктами вивчення повиннСЦ бути:

  • зупинена провадженням кримСЦнальна справа з усСЦма приСФднаними до неСЧ речовими доказами та додатками (наприклад, матерСЦалами звуко-, вСЦдеозапису провадження слСЦдчих дСЦй), планами розслСЦдування;
  • оперативно-розшуковСЦ матерСЦали, що вСЦдносяться до даного злочину;
  • матерСЦали СЦнших кримСЦнальних справ про злочини, якСЦ аналогСЦчнСЦ за способом СЧх вчинення (як нерозкритСЦ, так СЦ розкритСЦ).

Також потрСЦбно по зупиненСЦй справСЦ проаналСЦзувати змСЦни оперативноСЧ обстановки, якСЦ вСЦдбулись з моменту вчинення злочину. Це часом дозволяСФ зробити висновки про коло осСЦб, серед яких потрСЦбно шукати злочинця, про найбСЦльш ефективнСЦ шляхи пошуку, заходи щодо запобСЦгання аналогСЦчним злочинам тощо.

Об'СФктами вивчення повиннСЦ бути узагальнення СЦнформацСЦСЧ про аналогСЦчнСЦ нерозкритСЦ злочини (наприклад, прикмети запСЦдозрених осСЦб, якСЦ отриманСЦ за допомогою кримСЦналСЦстичних облСЦкСЦв та СЦнших СЦнформацСЦйно-пошукових систем тощо).

НеобхСЦдно ретельно вивчати всСЦ скарги, заяви, анонСЦмнСЦ листи й СЦншСЦ повСЦдомлення громадян СЦ органСЦзацСЦй, якСЦ можуть мати вСЦдношення до справи про нерозкритий злочин, оскСЦльки вказанСЦ документи разом з матерСЦалами СЧх перевСЦрки нерСЦдко можуть зберСЦгатися окремо.

Методи, що застосовуються в процесСЦ аналСЦзу матерСЦалСЦв зупиненоСЧ справи, аналогСЦчнСЦ приватним методам пСЦзнання СЦстини, якСЦ застосовуються в процесСЦ доказування (збираннСЦ, перевСЦрцСЦ та оцСЦнцСЦ доказСЦв).

Однак необхСЦдно зазначити, що при аналСЦзСЦ матерСЦалСЦв справи про нерозкритий злочин цей процес набуваСФ специфСЦчних особливостей:

  • обсяг матерСЦалСЦв та СЦнформацСЦСЧ, що дослСЦджуються й оцСЦнюСФться, значно бСЦльший, нСЦж на первинному етапСЦ розслСЦдування;
  • повнота СЦнформацСЦСЧ, що оцСЦнюСФться, вСЦдносно велика, але не може бути визнана достатньою - процес доказування не завершений, а лише тимчасово припинений (немаСФ достатнСЦх даних про виннСЦсть певноСЧ особи у вчиненнСЦ злочину, про пом'якшуючСЦ й обтяжуючСЦ обставини - оскСЦльки СЧх неможливо встановити при вСЦдсутностСЦ винноСЧ особи тощо);
  • змСЦстом аналСЦзу також СФ переоцСЦнка зСЦбраних матерСЦалСЦв з урахуванням нових фактичних даних, СЦ на цСЦй основСЦ - пошук нових шляхСЦв по встановленню СЦстини;
  • основна мета такого аналСЦзу тАУ вичленення наявноСЧ СЦнформацСЦСЧ, яка вСЦдноситься до особи злочинця або може в майбутньому допомогти СЧСЧ встановити. РЖншСЦ обставини, що входять в предмет доказування по цСЦй справСЦ, мають менше значення, оскСЦльки СЧх встановлення не обовтАЩязково буде сприяти вирСЦшенню основноСЧ на даному етапСЦ задачСЦ: встановленню особи, що пСЦдлягаСФ притягненню в якостСЦ обвинуваченого;
  • в роботСЦ по зупиненСЦй справСЦ встановлення вСЦдносностСЦ конкретних фактичних даних маСФ набагато бСЦльше значення, нСЦж СЧх допустимСЦсть як доказСЦв;
  • з процесуальноСЧ сторони, специфСЦка аналСЦзу полягаСФ у вирСЦшеннСЦ питання про достатнСЦсть пСЦдстав для вСЦдновлення провадження в справСЦ та активСЦзацСЦСЧ роботи по розкриттю та розслСЦдуванню злочину.

АналСЦзуючи зСЦбранСЦ по справСЦ докази з точки зору СЧх вСЦдносностСЦ й допустимостСЦ, наявностСЦ та характеру зв'язкСЦв мСЦж ними, визначення шляхСЦв використання зСЦбраних вСЦдомостей для встановлення СЦстини, потрСЦбно звертати увагу на наступнСЦ обставини, якСЦ пСЦдлягають встановленню та доказуванню:

  • своСФчаснСЦсть порушення кримСЦнальноСЧ справи;
  • повноту СЦ якСЦсть первинного етапу розслСЦдування;
  • повноту й обгрунтованСЦсть побудованих версСЦй;
  • якСЦсть перевСЦрки версСЦй, у тому числСЦ за допомогою оперативно-розшукових заходСЦв;
  • повноту вивчення особи потерпСЦлого;
  • повноту виявлення обставин, якСЦ характеризують спосСЦб вчинення злочину;
  • причини й умови, що сприяли вчиненню злочину;
  • всСЦ вСЦдомостСЦ про особу пСЦдозрюваного (обвинуваченого, пСЦдсудного), якщо такий був;
  • своСФчаснСЦсть, повноту та якСЦсть подальших слСЦдчих дСЦй;
  • повноту встановлення у справСЦ СЦнших (окрСЦм особи винного) обставин, що входять в предмет доказування, вСЦдповСЦдно до вимог ст. 64 КПК УкраСЧни.

АналСЦз доцСЦльно почати з вивчення документа, в якому в стислому виглядСЦ пСЦдсумовуються основнСЦ результати розслСЦдування - постанови про зупинення досудового слСЦдства. Ознайомившись, таким чином, з фабулою подСЦСЧ, потрСЦбно повернутись до початку розслСЦдування СЦ встановити, ким, коли СЦ кому було повСЦдомлено про злочин, коли СЦ яким органом порушено кримСЦнальну справу. Якщо до порушення справи проводилася перевСЦрка заяви або повСЦдомлення, то чи необхСЦдна вона була, протягом якого часу проводилася та якСЦ СЧСЧ результати.[28 с.47].

СлСЦдчий може обрати й СЦншу послСЦдовнСЦсть вивчення матерСЦалСЦв справи в залежностСЦ вСЦд його досвСЦду та навичок, а також мСЦри обСЦзнаностСЦ про обставини вчинення даного злочину, хСЦд розслСЦдування.

При аналСЦзСЦ невСЦдкладних слСЦдчих дСЦй вивчаються СЧх обсяг, своСФчаснСЦсть СЦ послСЦдовнСЦсть, змСЦст кожноСЧ дСЦСЧ, використання при СЧх проведеннСЦ науково-технСЦчних засобСЦв СЦ прийомСЦв, а також допомоги фахСЦвцСЦв. ЗвертаСФться увага на правильнСЦсть СЦ повноту фСЦксацСЦСЧ ходу СЦ результатСЦв цих дСЦй. Обов'язково вивчаються речовСЦ докази, отриманСЦ внаслСЦдок проведення невСЦдкладних (а також подальших) слСЦдчих дСЦй.

Особлива увага повинна бути звернена на якСЦсть огляду мСЦiя подСЦСЧ: своСФчаснСЦсть виСЧзду, участь фахСЦвця-кримСЦналСЦста СЦ (в необхСЦдних випадках) СЦнших фахСЦвцСЦв, на умови огляду, на застосування науково-технСЦчних засобСЦв, на якСЦсть фСЦксацСЦСЧ в протоколСЦ огляду обстановки мСЦiя подСЦСЧ, виявлених слСЦдСЦв та СЦнших речових доказСЦв.

При аналСЦзСЦ показань всСЦх допитаних у справСЦ осСЦб та СЧх зСЦставленнСЦ виявляються суперечностСЦ, розходження з СЦншими матерСЦалами справи (як усуненСЦ згодом, так СЦ тСЦ, що залишилися неусуненими).

Вивчаючи протоколи таких слСЦдчих дСЦй, як пред'явлення для впСЦзнання, вСЦдтворення обстановки та обставин подСЦСЧ, потрСЦбно встановити, чи були при СЧх проведеннСЦ дотриманСЦ всСЦ необхСЦднСЦ умови достовСЦрностСЦ результатСЦв цих дСЦй, викладенСЦ в законСЦ та рекомендацСЦях кримСЦналСЦстичноСЧ тактики.

ПеревСЦрка дотримання всСЦх необхСЦдних процесуальних СЦ кримСЦналСЦстичних умов збирання доказСЦв повинна також проводитися при аналСЦзСЦ результатСЦв всСЦх СЦнших слСЦдчих дСЦй.

Особливу складнСЦсть СЦ значущСЦсть маСФ правильна оцСЦнка проведених у справСЦ експертних дослСЦджень. ПотрСЦбно встановити, чи всСЦ необхСЦднСЦ в цьому випадку експертизи призначалися, чи правильно був вибраний експерт або експертна установа, чи на належному науковому рСЦвнСЦ проведено дослСЦдження, чи правильно оцСЦненСЦ слСЦдчим результати експертизи. В необхСЦдних випадках при аналСЦзСЦ матерСЦалСЦв експертних дослСЦджень потрСЦбно використати допомогу вСЦдповСЦдних фахСЦвцСЦв.[25,с.5-6]

АналСЦзуючи матерСЦали кримСЦнальноСЧ справи СЦ оперативно-розшуковСЦ матерСЦали, перевСЦряють, чи всСЦ необхСЦднСЦ в конкретнСЦй ситуацСЦСЧ реальнСЦ версСЦСЧ були висуненСЦ, чи всСЦ вони з достатньою повнотою перевСЦренСЦ, чи маються пСЦдстави для побудови нових версСЦй.

При аналСЦзСЦ матерСЦалСЦв зупиненоСЧ справи звертаСФться увага не тСЦльки на повноту побудови та перевСЦрки версСЦй про особу злочинця, але СЦ на доведенСЦсть самоСЧ подСЦСЧ злочину. РЖнодСЦ в матерСЦалах зупиненоСЧ справи можна виявити данСЦ, якСЦ дозволяють висунути припущення про вСЦдсутнСЦсть подСЦСЧ злочину, тодСЦ як така версСЦя ранСЦше не висувалася СЦ не перевСЦрялася.

Особливу увагу потрСЦбно придСЦлити виявленню й оцСЦнцСЦ всСЦх вСЦдомостей про осСЦб, вСЦдносно яких були якСЦ-небудь пСЦдозри про причетнСЦсть до вчинення даного злочину. ТакСЦ особи могли бути затриманСЦ в порядку ст. 106, 115 КПК УкраСЧни за пСЦдозрою у вчиненнСЦ злочину, але могли СЦ не мати такого процесуального статусу. РЖ в першому, СЦ в другому випадках необхСЦдно уясняти суть такоСЧ пСЦдозри, мСЦру вивченостСЦ особи пСЦдозрюваного, звернути увагу на повноту перевСЦрки його показань.

Ще бСЦльшу складнСЦсть представляСФ подСЦбна оцСЦнка, коли особСЦ пред'являлося обвинувачення, але судом пСЦдсудний виправданий СЦ справа про нерозкритий злочин повернена для додаткового розслСЦдування. СлСЦдчий, який вивчаСФ таку справу, повинен оцСЦнити вСЦдношення свСЦдкСЦв, потерпСЦлого до показань обвинуваченого (на рСЦзних стадСЦях процесу), а також думки судових СЦнстанцСЦй (якСЦ СФ нерСЦдко протилежними), доводи сторони захисту, аргументи представникСЦв громадськостСЦ тощо.

Певну користь при вивченнСЦ матерСЦалСЦв зупиненоСЧ справи може принести ознайомлення з первинними планами розслСЦдування, якщо вони збереглися. Вивчення планСЦв СЦ зСЦставлення СЧх змСЦсту з матерСЦалами справи дозволить визначити, якСЦ з намСЦчених дСЦй залишилися невиконаними, якСЦ з

побудованих версСЦй не перевСЦренСЦ до кСЦнця, як ранСЦше оцСЦнював слСЦдчий тСЦ або СЦншСЦ обставини справи тощо.

Вивчення справи повинно бути повним. Жоден документ кримСЦнальноСЧ справи, жоден речовий доказ, жодне джерело вСЦдомостей оперативно-розшукового характеру не повиннСЦ пройти мимо уваги особи, яка проводила аналСЦз.

ВсСЦ позитивнСЦ сторони та недолСЦки розслСЦдування, якСЦ виявленСЦ при аналСЦзСЦ матерСЦалСЦв справи СЦ можуть мати значення для подальшоСЧ роботи по розкриттю злочину, доцСЦльно зафСЦксувати в робочих записах чи помСЦтках. Вони необхСЦднСЦ для складання аналСЦтичноСЧ довСЦдки, яка мСЦстить найбСЦльш важливСЦ результати проведеного аналСЦзу.

Так, майже по кожнСЦй зупиненСЦй справСЦ виявляються прогалини в розслСЦдуваннСЦ, помилки, недолСЦки. Важливо визначити СЧх причини та вплив на розкриття злочину, СЦ на цСЦй пСЦдставСЦ зробити висновки про можливСЦсть або неможливСЦсть СЧх усунення в ситуацСЦСЧ, що склалась.

При аналСЦзСЦ допущених помилок потрСЦбно брати до уваги квалСЦфСЦкацСЦю, професСЦйну пСЦдготовку та досвСЦд особи, яка проводила розслСЦдування у справСЦ про нерозкритий злочин.

Якщо роботу по зупиненСЦй справСЦ доручено групСЦ слСЦдчих, СЧм доцСЦльно вивчити справу нарСЦзно. Кожний робить аналСЦз самостСЦйно, незалежно один вСЦд одного, а потСЦм всСЦ члени групи повиннСЦ обговорити отриманСЦ данСЦ разом, обмСЦнятися думками.

Вивчення матерСЦалСЦв кримСЦнальноСЧ справи, СЦнших документСЦв, що вСЦдображають змСЦст СЦ характер виконаноСЧ роботи, дозволяСФ виявити допущенСЦ прорахунки СЦ помилки, визначити шляхи та засоби СЧх усунення. Кожна ранСЦше проведена слСЦдча дСЦя СЦ оперативно-розшуковий захСЦд та отриманСЦ при СЧх провадженнСЦ результати, повиннСЦ бути проаналСЦзованСЦ й оцСЦненСЦ з позицСЦй повноти СЦ якостСЦ виконання, а також всебСЦчностСЦ реалСЦзацСЦСЧ можливостей використання встановлених фактичних даних.

В ходСЦ аналСЦзу обставин нерозкритого злочину потрСЦбно визначити, якСЦ факти можна вважати достовСЦрно встановленими, якСЦ потребують додатковоСЧ перевСЦрки СЦ якСЦ взагалСЦ не вдалося з'ясувати.

При вивченнСЦ, аналСЦзСЦ та оцСЦнцСЦ матерСЦалСЦв первинного розслСЦдування слСЦдчий спСЦльно з оперативними працСЦвниками органу повинен перевСЦрити:

  • мСЦiе, час, спосСЦб, мотиви СЦ мету злочину;
  • детальну обстановку мСЦiя подСЦСЧ, наявнСЦсть або вСЦдсутнСЦсть негативних обставин;
  • сукупнСЦсть вСЦдомостей про потерпСЦлого, особливостях його поведСЦнки, його зв'язках;
  • данСЦ про злочинця, його анатомСЦчнСЦ та функцСЦональнСЦ ознаки, професСЦю, нацСЦональнСЦсть, окремСЦ психологСЦчнСЦ якостСЦ, звички тощо;
  • заходи, що приймалися слСЦдчим СЦ органом дСЦзнання для встановлення особи злочинця;
  • якСЦ слСЦди СЦ речовСЦ докази були виявленСЦ, як вони використовувалися для встановлення злочинця, чи стали цСЦ слСЦди СЦ речовСЦ докази об'СФктами експертних дослСЦджень, як були використанСЦ висновки експертСЦв для розшуку злочинця;
  • якСЦ цСЦнностСЦ, речСЦ та предмети забрав з собою злочинець з мСЦiя подСЦСЧ, зовнСЦшнСЦ ознаки цих речей СЦ предметСЦв, що конкретно зроблено для СЧх розшуку;
  • чи повно виявленСЦ та допитанСЦ потерпСЦлСЦ й свСЦдки, якСЦ особи ще можуть бути встановленСЦ як свСЦдки, що для цього зроблено;
  • чи встановленСЦ СЦ допитанСЦ свСЦдки, первиннСЦ данСЦ про яких СФ в матерСЦалах справи;
  • якСЦ помилки СЦ недолСЦки допущенСЦ слСЦдчим загалом при первинному розслСЦдуваннСЦ СЦ, зокрема, при проведеннСЦ конкретних слСЦдчих дСЦй, як цСЦ помилки можуть бути виправленСЦ;
  • чи усуненСЦ протирСЦччя, що СФ в матерСЦалах кримСЦнальноСЧ справи;
  • чи давалися ранСЦше доручення (окремСЦ доручення) по кримСЦнальнСЦй справСЦ, чи були вони конкретними, як виконанСЦ, якщо нСЦ, то чому;
  • чи отриманСЦ вСЦдповСЦдСЦ на запити;
  • чи використанСЦ всСЦ можливостСЦ перевСЦрки по облСЦках;
  • чи всСЦ можливСЦ версСЦСЧ висувалися при первинному етапСЦ розслСЦдування, наскСЦльки вичерпно вони перевСЦренСЦ;
  • чи використовувалася допомога громадськостСЦ в розкриттСЦ та розслСЦдуваннСЦ злочину, в яких формах, якСЦ отриманСЦ результати[9].

СлСЦд вСЦдмСЦтити, що важлива роль у розкриттСЦ злочинСЦв минулих рокСЦв належить встановленню особи злочинця та нових джерел доказСЦв на основСЦ використання даних, що характеризують спосСЦб СЧх вчинення. При вчиненнСЦ однорСЦдних злочинСЦв, як правило, використовуються однаковСЦ прийоми СЦ засоби, що характеризують звички та навички злочинця. Тому спСЦвпадання способСЦв вчинення двох або декСЦлькох злочинСЦв служить основою для побудови СЦ перевСЦрки версСЦСЧ про те, що вони вчиненСЦ однСЦСФю СЦ тСЦСФю ж особою. У цьому випадку фактичнСЦ данСЦ по вже розкритому злочину (передусСЦм про обвинуваченого) можуть сприяти розкриттю аналогСЦчного.

Розкриття злочину з використанням даних про спосСЦб його вчинення повинен включати ряд наступних етапСЦв:

  1. Створення логСЦчноСЧ моделСЦ способу вчинення нерозкритого злочину.
  2. ПСЦдбСЦр даних про злочини, вчиненСЦ аналогСЦчним способом.
  3. АналСЦз спСЦвставлення даних про способи вчинення зазначених злочинСЦв.
  4. Визначення можливостей заповнення СЦснуючих прогалин СЦ використання доказСЦв по об'СФднанСЦй в одне провадження (на основСЦ проведеного аналСЦзу) кримСЦнальнСЦй справСЦ [24,с.35-38].

Побудова логСЦчноСЧ моделСЦ способу вчинення злочину здСЦйснюСФться шляхом уявного вСЦдтворення дСЦй злочинця з моменту його появи на мСЦiСЦ злочину до моменту приховання його слСЦдСЦв. Основою для цього можуть бути данСЦ про слСЦдову картину на мСЦiСЦ подСЦСЧ та СЦншСЦ обставини вчинення злочину. Модель способу вчинення злочину повинна вСЦдображати найбСЦльш типовСЦ ознаки дСЦяльностСЦ по пСЦдготовцСЦ, вчиненню та прихованню слСЦдСЦв злочину. Наприклад: як злочинець проник на мСЦiе вчинення злочину; якСЦ знаряддя застосовував та як ними дСЦяв; скСЦльки часу знаходився на мСЦiСЦ подСЦСЧ; що взяв з собою; яким способом СЦ в якому напрямку залишав мСЦiе злочину; якСЦ при цьому залишив слСЦди; що конкретно зробив для приховання злочину.

НеобхСЦдно також вивчити данСЦ про злочини, що вчиненСЦ способом, який аналогСЦчний нерозкритому. ТакСЦ данСЦ можна отримати при вивченнСЦ кримСЦнальних справ, якСЦ:

  • закСЦнченСЦ розслСЦдуванням;
  • зупиненСЦ провадженням;
  • знаходяться у провадженнСЦ.

З цСЦСФю метою аналСЦзуються як самСЦ кримСЦнальнСЦ справи, так СЦ СЧх спостережнСЦ провадження, вСЦдповСЦднСЦ кримСЦналСЦстичнСЦ облСЦки. Також вивчаються СЦ аналСЦзуються матерСЦали про вСЦдмови в порушеннСЦ кримСЦнальних справ та зупиненСЦ провадженням справи.

При пСЦдборСЦ кримСЦнальних справ з метою виявлення злочинСЦв, якСЦ вчиненСЦ аналогСЦчним способом, необхСЦдно керуватися не тСЦльки видовою однорСЦднСЦстю злочинСЦв, але й типовими дСЦями злочинцСЦв, оскСЦльки окремСЦ, найбСЦльш характернСЦ ознаки (наприклад, проникнення в примСЦщення, вступ в контакт з жертвою можуть спСЦвпадати (повторюватися) при здСЦйсненнСЦ рСЦзних злочинСЦв.

ПорСЦвняльний аналСЦз даних про способи вчинення злочинСЦв СЦнодСЦ дозволяСФ зробити обгрунтований висновок про те, що вони вчиненСЦ однСЦСФю й тСЦСФю ж особою (групою). У цьому випадку слСЦдчий повинен перевСЦрити й оцСЦнити всСЦ наявнСЦ докази по вСЦдношенню до кожноСЧ окремо взятоСЧ кримСЦнальноСЧ справи. Наприклад, якщо по однСЦй зСЦ справ вСЦдома особа злочинця, потрСЦбно перевСЦрити його можливу причетнСЦсть до вчинення СЦнших нерозкритих злочинСЦв; якщо злочинець не встановлений взагалСЦ, потрСЦбно уточнити СЦ взаСФмодоповнити розрСЦзненСЦ (по об'СФму та змСЦсту) данСЦ, необхСЦднСЦ для його розшуку.

При вивченнСЦ зупинених провадженням кримСЦнальних справ слСЦдчому необхСЦдно:

  • скласти список всСЦх допитаних у справСЦ осСЦб з викладом сутСЦ СЧх свСЦдчень СЦ окремих, найбСЦльш значущих фактСЦв СЦ обставин, що можуть мати значення для розкриття злочину;
  • таким же чином проаналСЦзувати СЦншСЦ докази (висновки експертСЦв, протоколи слСЦдчих дСЦй, речовСЦ докази, документи тощо);
  • згрупувати вивченСЦ матерСЦали по етапах розслСЦдування: початкова СЦнформацСЦя (протокол огляду мСЦiя подСЦСЧ, протоколи допиту потерпСЦлого, очевидцСЦв злочину, осСЦб, що першими виявили подСЦю); докази, що отриманСЦ при перевСЦрцСЦ кожноСЧ СЦз версСЦй.

При цьому потрСЦбно:

  • видСЦлити осСЦб, згадки про яких мСЦстяться у вивчених матерСЦалах, але якСЦ чомусь не були ранСЦше допитанСЦ, хоч СЧх свСЦдчення можуть представляти СЦнтерес для слСЦдства;
  • виявити протирСЦччя, що СФ в матерСЦалах справи, яка вивчаСФться;
  • проаналСЦзувати, наскСЦльки повно СЦ всебСЦчно перевСЦрена в ходСЦ розслСЦдування кожна з версСЦй про причетнСЦсть до вчинення злочину певних осСЦб. Зокрема, чи немаСФ прогалин у перевСЦрцСЦ СЧх алСЦбСЦ, чи проведена належним чином перевСЦрка показань осСЦб, що пСЦдтвердили алСЦбСЦ, а також об'СФктивнСЦсть документСЦв, що свСЦдчать про алСЦбСЦ;
  • перевСЦрити, чи всСЦ можливСЦ науково-технСЦчнСЦ засоби СЦ методи використанСЦ в процесСЦ досудового розслСЦдування;
  • встановити, чи не мСЦстяться в матерСЦалах справи данСЦ, що дозволяють висунути версСЦю про вчинення злочину особою, згадки про яку СФ в справСЦ, але СЧСЧ ретельна перевСЦрка на причетнСЦсть до злочину в ходСЦ попереднього розслСЦдування не здСЦйснена.

Результатом аналСЦзу СФ прийняття одного з наступних рСЦшень, якСЦ визначають характер СЦ змСЦст подальшоСЧ роботи по розкриттю злочину:

  • згСЦдно вимог, передбачених ст. 137 КПК УкраСЧни, встановлення по зупиненСЦй провадженням справСЦ особи, що пСЦдлягаСФ притягненню в якостСЦ обвинуваченого;
  • вСЦдновлення розслСЦдування справи у вСЦдповСЦдностСЦ зСЦ ст. 210 КПК УкраСЧни

РОЗДРЖЛ 3. НЕПРОЦЕСУАЛЬНА ДРЖЯЛЬНРЖСТЬ СЛРЖДЧОГО ПО ЗУПИНЕНИХ СПРАВАХ ПРО НЕРЗКРИТРЖ ЗЛОЧИНИ МИНУЛИХ РОКРЖВ.


3.1. ОрганСЦзацСЦйнСЧ форми непроцесуальноСЧ дСЦяльностСЦ слСЦдчого


КримСЦнально-процесуальний кодекс покладаСФ на слСЦдчого обов'язок пСЦсля зупинення кримСЦнальноСЧ справи вживати необхСЦднСЦ заходи для встановлення злочинцСЦв. Однак кримСЦнально-процесуальний закон характер та змСЦст цих заходСЦв не розкриваСФ.Форми непроцесуальноСЧ дСЦяльностСЦ, якСЦ слСЦдчий маСФ право здСЦйснювати по зупинених справах про нерозкритСЦ злочини, можна подСЦлити на органСЦзацСЦйнСЦ та розшуковСЦ.

ПСЦд органСЦзацСЦйними заходами потрСЦбно розумСЦти конкретнСЦ дСЦСЧ слСЦдчого, направленСЦ на забезпечення надходження рСЦзних СЦ таких, що представляють СЦнтерес, вСЦдомостей вСЦд установ, посадових осСЦб СЦ окремих громадян, а також безпосереднСФ вивчення матерСЦалСЦв СЦ документСЦв, в яких фСЦксуються данСЦ, що мають значення для розкриття злочину. До таких заходСЦв можна вСЦднести:

  • повторне повСЦдомлення про нерозкритСЦ злочини сусСЦднСЦх СЦ деяких СЦнших, бСЦльш вСЦддалених органСЦв внутрСЦшнСЦх справ;
  • направлення орСЦСФнтуючих вСЦдомостей про прикмети злочинця, знаряддя злочину тощо бСЦльш широкому колу слСЦдчих СЦ органСЦв дСЦзнання;
  • повСЦдомлення про нерозкритСЦ злочини оперативних працСЦвникСЦв виправно-трудових установ;
  • органСЦзацСЦя через вСЦдповСЦдних слСЦдчих СЦ оперативних працСЦвникСЦв органСЦв дСЦзнання перевСЦрки на причетнСЦсть до вчинення нерозкритого злочину осСЦб, що знаходяться пСЦд слСЦдством СЦ притягнутСЦ до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ в якостСЦ обвинувачених по СЦнших справах;
  • направлення доручень органам дСЦзнання по проведенню дублюючих заходСЦв оперативного характеру для перевСЦрки достовСЦрностСЦ даних, що СФ в матерСЦалах зупинених кримСЦнальних справ (наприклад, перевСЦрки алСЦбСЦ пСЦдозрюваного, правдивостСЦ показань потерпСЦлого, свСЦдка тощо);
  • звернення до громадськостСЦ через засоби масовоСЧ СЦнформацСЦСЧ за сприянням у виявленнСЦ потерпСЦлих, свСЦдкСЦв СЦ осСЦб, причетних до вчинення нерозкритого злочину, а також обставин, що представляють СЦнтерес для розслСЦдування;
  • пошук СЦ вивчення кримСЦнальних справ з аналогСЦчними способами вчинення злочинСЦв (що знаходяться у провадженнСЦ СЦнших слСЦдчих СЦ архСЦвних кримСЦнальних справ, якСЦ розглянутСЦ судами);
  • використання можливостей кримСЦналСЦстичних СЦ оперативних облСЦкСЦв;
  • направлення запитСЦв в рСЦзнСЦ установи й органСЦзацСЦСЧ, витребування та вивчення документСЦв, якСЦ можуть мати значення для розкриття злочину;
  • систематичне ознайомлення з матерСЦалами про вСЦдмови в порушеннСЦ кримСЦнальних справ, а також про адмСЦнСЦстративнСЦ правопорушення;
  • аналСЦз в межах своСФСЧ компетенцСЦСЧ заяв, скарг та СЦнших повСЦдомлень на адресу слСЦдчого, прокурора, органСЦв внутрСЦшнСЦх справ, у яких може мСЦститися важлива для розслСЦдування СЦнформацСЦя, ознайомлення з матерСЦалами СЧх перевСЦрки [9,c.29]


3.2. РозшуковСЦ форми непроцесуальноСЧ дСЦяльностСЦ слСЦдчого.


ПСЦд розшуковими заходами маСФться на увазСЦ пошук рСЦзних осСЦб СЦ об'СФктСЦв, якСЦ мають вСЦдношення до нерозкритого злочину, та здСЦйснюються слСЦдчим як безпосередньо, так СЦ через органи дСЦзнання.

При провадженнСЦ слСЦдчим розшукових дСЦй (заходСЦв) повинна дотримуватися наступна вимога: вони не можуть носити характер оперативно-розшукових заходСЦв, якСЦ складають виняткову компетенцСЦю органСЦв дСЦзнання.

При проведеннСЦ розшукових дСЦй слСЦдчий зобов'язаний дСЦяти як офСЦцСЦйна особа. Це означаСФ, що тСЦ, хто вступаСФ з ним в спСЦлкування в ходСЦ розшукових дСЦй, повиннСЦ бути проСЦнформованСЦ вСЦдносно його посади.

Вивчення слСЦдчоСЧ практики свСЦдчить, що в роботСЦ по зупинених справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв в основному використовуються наступнСЦ розшуковСЦ дСЦСЧ (заходи):

  • опитування громадян, направленСЦ на вивчення запСЦдозреноСЧ особи, СЧСЧ зв'язкСЦв, особливостей поведСЦнки, змСЦн в способСЦ життя, сСЦмейного стану, мСЦiя проживання та роботи;
  • опитування окремих громадян, родичСЦв СЦ знайомих з метою поглибленого дослСЦдження особи потерпСЦлого, його способу життя, зв'язкСЦв, пошук даних, що вказують на можливий у вСЦктимологСЦчному значеннСЦ зв'язок СЦз злочинцем;
  • опитування окремих громадян, родичСЦв СЦ знайомих, якСЦ проводяться для вивчення особи свСЦдкСЦв, правдивостСЦ даних ними на слСЦдствСЦ показань, встановлення СЧх можливих зв'язкСЦв СЦз злочинцем, СЦншоСЧ зацСЦкавленостСЦ в результатах вирСЦшення справи;
  • повторнСЦ бесСЦди з потерпСЦлими СЦ свСЦдками, якСЦ вже були допитанСЦ в ходСЦ первинного розслСЦдування;
  • бесСЦди з особами, що проживають недалеко вСЦд мСЦiя подСЦСЧ, органСЦзацСЦя спостереження за мСЦiем подСЦСЧ з метою виявлення додатковоСЧ СЦнформацСЦСЧ стосовно подСЦСЧ злочину та встановлення нових очевидцСЦв;
  • опитування осСЦб, що працюють в певних колективах або якСЦ пов'язанСЦ спСЦльними СЦнтересами (спортсмени, рибалки) з метою виявлення нових свСЦдкСЦв;
  • пошук злочинця по прикметах зовнСЦшностСЦ (наявнСЦ фотознСЦмки, композицСЦйнСЦ портрети тощо);
  • залучення до проведення розшукових дСЦй потерпСЦлих СЦ свСЦдкСЦв;
  • пошук "асникСЦв речей, якСЦ були залишенСЦ на мСЦiСЦ подСЦСЧ;
  • опитування осСЦб, з якими слСЦдчий стикаСФться при розслСЦдуваннСЦ СЦнших справ СЦ яким можуть бути вСЦдомСЦ обставини нерозкритих злочинСЦв;
  • пошук викрадених злочинцем пСЦсля вчинення злочину речей в скупних, комСЦсСЦйних магазинах, ремонтних ательСФ, комбСЦнатах побутових послуг тощо по вСЦдомих слСЦдчому номерах або документах (копСЦСЧ квитанцСЦй тощо);
  • пошук трупа й СЦнших речових доказСЦв в мСЦiях СЧх передбачуваного знаходження.

ВибСЦр конкретних органСЦзацСЦйних СЦ розшукових заходСЦв по зупинених справах про нерозкритСЦ злочини визначаСФться видом розслСЦдуваного злочину, тому слСЦдчий повинен використати рекомендацСЦСЧ методик розслСЦдування окремих видСЦв злочинСЦв.

Велике значення маСФ отримання оперативноСЧ СЦнформацСЦСЧ вСЦд органу дСЦзнання. Вони нерСЦдко можуть дати орСЦСФнтуючСЦ вСЦдомостСЦ про вчинення нерозкритого злочину конкретною особою або допомогти слСЦдчому правильно визначити коло осСЦб, серед яких треба шукати злочинця.

СлСЦдчий може по зупинених справах давати органу дСЦзнання доручення про виконання наступних заходСЦв:

  • перевСЦрка оперативним шляхом осСЦб, запСЦдозрених в причетностСЦ до нерозкритого злочину;
  • органСЦзацСЦя оперативноСЧ роботи стосовно затриманих СЦ заарештованих;
  • виявлення оперативним шляхом злочинцСЦв, потерпСЦлих СЦ свСЦдкСЦв;
  • направлення завдань в оперативнСЦ частини виправно-трудових установ для перевСЦрки конкретних осСЦб на причетнСЦсть до нерозкритих злочинСЦв;
  • направлення орСЦСФнтування про нерозкритСЦ злочини СЦ запСЦдозрених осСЦб в СЦншСЦ пСЦдроздСЦли та вСЦддСЦли органСЦв внутрСЦшнСЦх справ, приймачСЦ-розподСЦльники та по мСЦiю знаходження умовнозасуджених СЦ умовно звСЦльнених;
  • встановлення осСЦб злочинцСЦв за ознаками зовнСЦшньостСЦ[19,c.76].

НайбСЦльшу складнСЦсть для розслСЦдування представляють справи, по яких злочинцСЦ невСЦдомСЦ потерпСЦлим (наприклад, у справах про вбивство злочинець або був зовсСЦм незнайомий з потерпСЦлим, або був йому мало вСЦдомий). У таких випадках коло осСЦб, серед яких потрСЦбно шукати злочинця, дуже велике, а СЦнодСЦ практично взагалСЦ необмежене. Тому першочергова задача СЦ головна труднСЦсть в подСЦбних умовах виявити пСЦдозрюваного, тобто особу, яка могла вчинити злочин. Питання ж про перевСЦрку його винностСЦ, як правило, вирСЦшуСФться значно легше.

Серед методСЦв виявлення осСЦб, якСЦ вчинили злочин, потрСЦбно насамперед назвати перевСЦрку рСЦзних контингентСЦв осСЦб, що володСЦють тими або СЦншими ознаками даного злочинця. При цьому, зрозумСЦло, треба брати до уваги, що злочинець, крСЦм ознак, безперечно встановлених слСЦдством, може володСЦти й СЦншими, висновок про наявнСЦсть яких повинен зробити сам слСЦдчий. Наприклад, якщо вСЦдомо, що труп убитого був перевезений злочинцем на автомашинСЦ, цСЦлком обгрунтованим СФ висновок про те, що або у злочинця СФ особистий автомобСЦль, або вСЦн працюСФ шофером, нарештСЦ, маСФ дуже близького друга серед "асникСЦв автомашин або шоферСЦв, якому вСЦн мСЦг довСЦритися.

РЖнший метод, яким широко повиннСЦ користуватися слСЦдчСЦ - це вивчення справ про однорСЦднСЦ злочини, вчиненСЦ в тому ж мСЦстСЦ, районСЦ або навСЦть областСЦ. ПСЦд "однорСЦдними» тут потрСЦбно розумСЦти тСЦ справи про злочини, спосСЦб вчинення або приховання яких спСЦвпадаСФ або схожий зСЦ способом, який був застосований по зупиненСЦй провадженням справСЦ.

ВнаслСЦдок зСЦставлення отриманих вказаним шляхом даних з вСЦдомостями про злочинця, якСЦ вже СФ в справСЦ, число вСЦдомостей про його особу може значно розширитися, а коло можливих пСЦдозрюваних вСЦдповСЦдно звузитися, що СЦстотно полегшить роботу по встановленню особи злочинця.

Звернення за допомогою до громадськостСЦ СФ ще одним з ефективних методСЦв виявлення невСЦдомого злочинця (а у справах про вбивство - СЦ особи потерпСЦлого). СповСЦщення населення про прикмети й СЦншСЦ ознаки злочинця, який розшукуСФться, може бути досягнуте передачею вСЦдповСЦдноСЧ СЦнформацСЦСЧ по мСЦiевому радСЦомовленню, телебаченню або помСЦщенням СЧСЧ в друкованСЦ засоби СЦнформацСЦСЧ. Але, якщо з оперативних мСЦркувань недоцСЦльно розголошувати данСЦ про злочин, можна обмежити коло осСЦб колективом одного чи декСЦлькох пСЦдприСФмств або мешканцями одного невеликого населеного пункту, якСЦ, на думку слСЦдчого, можуть мати вСЦрогСЦдну СЦнформацСЦю про особу злочинця.

СпецифСЦчним для роботи по зупиненСЦй справСЦ СФ використання даних кримСЦналСЦстичних СЦ оперативних облСЦкСЦв. Хоч перевСЦрка по них проводиться майже з самого початку розслСЦдування, однак СЦ повторна перевСЦрка пСЦсля зупинення справи може виявитися ефективною, оскСЦльки вСЦдповСЦднСЦ картотеки весь час поповнюються новими матерСЦалами.[11,с.39].

РОЗДРЖЛ 4. ОСОБЛИВОСТРЖ ТАКТИКИ ПРОВАДЖЕННЯ ОКРЕМИХ СЛРЖДЧИХ ДРЖЙ У СПРАВАХ ПРО НЕРОЗКРИТРЖ ЗЛОЧИНИ МИНУЛИХ РОКРЖВ.

ПСЦдставами для вСЦдновлення провадження по зупинених кримСЦнальних справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв у порядку, передбаченому ст. 210 КПК УкраСЧни, СФ:

  • виявлення винного або даних про нього;
  • необхСЦднСЦсть проведення додаткових слСЦдчих дСЦй з метою усунення СЦстотних прогалин, якСЦ були допущенСЦ в процесСЦ ранСЦше проведеного розслСЦдування. [4 ].

БезпосереднСЦми мотивами для прийняття рСЦшення про поновлення провадження у справСЦ, як правило, СФ:

  • встановлення особи, що вчинила злочин (явка з повинною, зСЦзнання затриманого по СЦншСЦй справСЦ про вчинення ним нерозкритого злочину);
  • арешт особи, що ранСЦше пСЦдозрювалася по данСЦй справСЦ за вчинення СЦншого злочину;
  • отримання даних про свСЦдкСЦв СЦ очевидцСЦв злочину, мСЦiя знаходження слСЦдСЦв злочину тощо;
  • клопотання, заяви СЦ скарги потерпСЦлих, СЦнших учасникСЦв процесу, зацСЦкавлених осСЦб, державних СЦ громадських органСЦзацСЦй про можливих пСЦдозрюваних;
  • виявлення уповноваженими посадовими особами (прокурор, начальник слСЦдчого пСЦдроздСЦлу тощо) конкретних недолСЦкСЦв ранСЦше проведеного розслСЦдування.

По вСЦдновлених провадженням справах про нерозкритСЦ злочини на первинному етапСЦ СЧх розслСЦдування, як правило, буваСФ недостатньо фактичних даних для побудови версСЦй стосовно нових осСЦб, причетних до злочину. Часто можна лише з тСЦСФю або СЦншою мСЦрою ймовСЦрностСЦ визначити коло осСЦб, серед яких необхСЦдно шукати винну особу.

НерСЦдко основою для побудови слСЦдчоСЧ версСЦСЧ про особу, причетну до злочину, служать так званСЦ "докази поведСЦнки», тобто СЧСЧ незвичайна, зухвала чи пСЦдозрСЦла поведСЦнка. Може виявитися СЦ злочинна обСЦзнанСЦсть певних осСЦб, що також зобов'язуСФ слСЦдчого ретельно перевСЦрити СЧх можливу причетнСЦсть до злочину.

Про таку обСЦзнанСЦсть свСЦдчить знання нею подробиць СЦ деталей фактичних обставин злочину, про якСЦ може бути вСЦдомо лише самому злочинцевСЦ або особСЦ, причетнСЦй до факту злочину.

Час, що минув з моменту вчинення злочину, СЦ той факт, що вСЦн залишився нерозкритим, звичайно створюСФ у злочинця вСЦдчуття безпеки, вСЦн втрачаСФ почуття обережностСЦ та стаСФ менш стриманим у своСЧй поведСЦнцСЦ й розмовах. У таких випадках злочинець може або розповСЦсти друзям СЦ знайомим про подСЦю злочину, або необережно обмовитися про його вчинення.

ВлДокази поведСЦнки» виявляються СЦ у вчинках. Наприклад, злочинець починаСФ носити, дарувати або продавати речСЦ, цСЦнностСЦ, здобутСЦ злочинним шляхом, або свою причетнСЦсть до злочину необережно фСЦксуСФ в якому-небудь листСЦ, документСЦ, чи виявляСФ бездСЦяльнСЦсть тодСЦ, коли непричетна до злочину особа повинна дСЦяти ативно.

Може бути й навпаки: злочинець, бажаючи бСЦльш ретельно замаскувати вчинений злочин або надСЦйнСЦше вСЦдвести вСЦд себе пСЦдозру, створюСФ своСЧми активними дСЦями додатковСЦ докази проти себе. Наприклад, здСЦйснивши вбивство з прихованням трупа, винний у вчиненнСЦ злочину рСЦзними листами, розмовами СЦ т. п. протягом тривалого часу намагаСФться створити видимСЦсть, що особа, яка зникла, ще жива. ПодСЦбнСЦ "докази поведСЦнки» служать основою для побудови версСЦСЧ про причетнСЦсть цСЦСФСЧ особи до злочину.[26, с.201]

ПеревСЦрка причетностСЦ пСЦдозрюваних до вчиненого в минулому злочину починаСФться з всебСЦчного вивчення особи, умов життя як слСЦдчим, так СЦ оперативним шляхом. В цьому випадку часто вдаСФться встановити осСЦб, з якими пСЦдозрюваний ранСЦше знаходився в близьких стосунках, а потСЦм втратив цей зв'язок. ТакСЦ особи можуть надати цСЦнну СЦнформацСЦю про злочинця або про речСЦ, цСЦнностСЦ, що з'явилися пСЦсля вчинення злочину в нього, його родичСЦв СЦ знайомих.

Важливим елементом встановлення факту причетностСЦ до злочину певного пСЦдозрюваного СФ перевСЦрка його листування, яке вСЦн мСЦг вести з родичами або знайомими. ПСЦдозрюваний мСЦг виявляти при цьому зацСЦкавленСЦсть до справи, ходу розслСЦдування й СЦнших обставин, що стосуються злочину. Таким шляхом можна також встановити спСЦвучасникСЦв злочину або свСЦдкСЦв, до яких нерСЦдко звертаються пСЦдозрюванСЦ з проханням про дачу бажаних для них показань або з вимогами не розповСЦдати про злочин, якСЦ супроводжуються погрозами. Накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцСЦю пСЦдозрюваного, СЧСЧ огляд, виСЧмка, повиннСЦ здСЦйснюватися у вСЦдповСЦдностСЦ до вимог, передбачених ст. 187 КПК УкраСЧни [4].

Для встановлення причетностСЦ пСЦдозрюваних до злочину особливо складним СФ перевСЦрка СЧх алСЦбСЦ. Посилання на алСЦбСЦ досить часто використовуСФться злочинцями як прийом захисту, причому в рядСЦ випадкСЦв пСЦдозрюваний вмСЦло створюСФ неправдивСЦ вСЦдомостСЦ про своСФ знаходження в певному мСЦiСЦ пСЦд час вчинення злочину за допомогою лжесвСЦдкСЦв. При перевСЦрцСЦ алСЦбСЦ для його спростування потрСЦбно виявити розходження в показаннях пСЦдозрюваних та свСЦдкСЦв, на яких вСЦн посилаСФться, ретельно дослСЦдити взаСФмовСЦдносини мСЦж цими особами, оскСЦльки вони можуть бути зацСЦкавленими у результатах розслСЦдування справи (знаходяться в родинних стосунках з пСЦдозрюваним, були причетнСЦ до злочину, пСЦдкупленСЦ або дали неправдивСЦ показання в силу СЦнших причин тощо).

В ходСЦ перевСЦрки показань свСЦдкСЦв, що пСЦдтверджують алСЦбСЦ пСЦдозрюваного, потрСЦбно з'ясувати, чи знаходився свСЦдок разом з пСЦдозрюваним в певному мСЦiСЦ, чи не перебував свСЦдок в цей час в СЦншому мСЦiСЦ (вдома, на роботСЦ, у друзСЦв, знайомих тощо). Важливо вСЦдшукати документи (журнали або табелСЦ облСЦку робочого часу, графСЦки чергувань, вСЦдомостСЦ на видачу заробСЦтноСЧ плати, звСЦти про вСЦдрядження тощо), якСЦ можуть пСЦдтвердити або спростувати показання осСЦб, що пСЦдтверджують алСЦбСЦ пСЦдозрюваного. В цьому випадку зазначенСЦ документи повиннСЦ перевСЦрятись на предмет помилок або навмисного внесення в них явно неправдивих вСЦдомостей [31, с.35].

Для перевСЦрки та пСЦдтвердження причетностСЦ пСЦдозрюваного до злочину минулих рокСЦв використовуються всСЦ СЦншСЦ процесуальнСЦ засоби: обшуки, виСЧмки, провадження судових експертиз, вСЦдтворення обстановки СЦ обставин подСЦСЧ тощо. Наприклад, важливСЦ речовСЦ докази можуть бути виявленСЦ при повторному обшуку, який проведено через багато рокСЦв пСЦсля вчинення злочину

Якщо в ходСЦ вивчення матерСЦалСЦв справи буде встановлено, що ранСЦше не були досить повно перевСЦренСЦ версСЦСЧ, якСЦ обгрунтовано висувалися про злочинця або про коло осСЦб, серед яких вСЦн може знаходитися, то задача подальшого розслСЦдування полягаСФ також в завершеннСЦ перевСЦрки цих версСЦй. Невиконання даноСЧ вимоги може залишити злочин, як СЦ ранСЦше, нерозкритим.

ВнаслСЦдок вивчення матерСЦалСЦв зупиненоСЧ справи або проведеноСЧ роботи по нСЦй може змСЦнюватись оцСЦнка доказового значення ранСЦше зСЦбраних даних. У зв'язку з цим виникаСФ необхСЦднСЦсть у повторнСЦй перевСЦрцСЦ версСЦй, якСЦ ранСЦше висувалися та не знайшли пСЦдтвердження, або були проСЦгнорованСЦ. У цих випадках не можна обмежуватися окремими, одиничними джерелами доказСЦв, якСЦ спростовують дану версСЦю, так як виявленСЦ протирСЦччя мСЦж версСЦСФю та зСЦбраними доказами не завжди свСЦдчать про те, що вона спростована обгрунтовано. Не виключена можливСЦсть недоброякСЦсностСЦ доказСЦв або отримання СЧх з неналежних джерел. У подСЦбних випадках пСЦдлягяють перевСЦрцСЦ докази, якСЦ саме спростовують версСЦю.

КрСЦм того, не можна обмежуватися тСЦльки перевСЦркою цих доказСЦв. НеобхСЦдним СФ активний пошук нових доказСЦв, якСЦ могли б додатково свСЦдчити про причетнСЦсть особи пСЦдозрюваного до вчинення злочину. Особливо потрСЦбно звертати увагу на ретельнСЦсть перевСЦрки виправдувальних версСЦй, якСЦ висували ранСЦше в свСЦй захист обвинуваченСЦ (пСЦдозрюванСЦ), виннСЦсть яких не була доведена. Кожна версСЦя повинна бути ретельно перевСЦрена не тСЦльки вСЦдносно певного запСЦдозреного, але й вСЦдносно кола осСЦб, якСЦ входять в його оточення.

При органСЦзацСЦСЧ роботи по розкриттю злочинСЦв минулих рокСЦв необхСЦдно враховувати так званий стереотип поведСЦнки злочинця: однСЦСФю СЦ тСЦСФю ж особою не тСЦльки здСЦйснюються аналогСЦчнСЦ злочини, але й при здСЦйсненнСЦ рСЦзних злочинСЦв способи СЧх приготування, виконання СЦ приховання мають багато загального, свСЦдчать про "почерк» злочинця. У зв'язку з цим в ходСЦ розслСЦдування потрСЦбно вивчати СЦншСЦ справи про злочини, якСЦ вчиненСЦ аналогСЦчним способом або при СЦнших схожих обставинах, що може допомогти встановити винну особу. З цСЦСФю ж метою необхСЦдно вивчати справи не тСЦльки про суто аналогСЦчнСЦ злочини (наприклад, тСЦльки про вбивства), але й про СЦншСЦ злочини (злСЦсне хулСЦганство, крадСЦжки зСЦ зломом, грабежСЦ, нанесення тСЦлесних ушкоджень тощо), якСЦ вчиненСЦ в тому ж районСЦ, мСЦстСЦ в той же перСЦод часу або трохи ранСЦше чи пСЦзнСЦше злочину, який розслСЦдуСФться. Ознайомлення з цими справами дозволить слСЦдчому виявити данСЦ, що спСЦвпадають з тими, якСЦ мСЦстяться в розслСЦдуванСЦй справСЦ, наприклад, схожСЦсть деяких прикмет злочинця, способу нападу, знарядь СЦ засобСЦв, що застосовувалися, залишених на мСЦiях злочинСЦв слСЦдСЦв тощо. ЗнайденСЦ близькСЦ ознаки служать початковою СЦнформацСЦСФю для виявлення додаткових, часом вельми СЦстотних доказСЦв, необхСЦдних для розкриття злочинСЦв.

У тих випадках, коли в справСЦ СФ речовСЦ докази, наприклад, кулСЦ, гСЦльзи, слСЦди рук, нСЦг, транспортних засобСЦв, а також, коли особа вбитого не встановлена, необхСЦдно перСЦодично звертатися до даних кримСЦналСЦстичних облСЦкСЦв, якСЦ за час роботи по нерозкритому злочину поповнюються новими вСЦдомостями. На основСЦ даних кримСЦналСЦстичних облСЦкСЦв можна об'СФднати в одне провадження декСЦлька справ про нерозкритСЦ злочини, по яких виявленСЦ СЦдентичнСЦ слСЦди. Це дозволить прискорити СЧх розкриття.

Якщо за допомогою облСЦкСЦв будуть встановленСЦ конкретнСЦ особи, ранСЦше судимСЦ за вчинення аналогСЦчних злочинСЦв, слСЦдчий отримуСФ можливСЦсть в ходСЦ розслСЦдування по кримСЦнальнСЦй справСЦ, яка знаходиться в його провадженнСЦ, перевСЦрити СЧх причетнСЦсть до злочину.

Враховуючи специфСЦку злочинСЦв минулих рокСЦв, провадження розслСЦдування по вСЦдновленСЦй справСЦ повинно поСФднуватися з цСЦлеспрямованими оперативно-розшуковими заходами, якСЦ здСЦйснюються за дорученням слСЦдчого органами дСЦзнання. ЦСЦ заходи направленСЦ як на перевСЦрку причетностСЦ до вчинення злочину певних осСЦб, так СЦ на створення оптимальних умов провадження окремих слСЦдчих дСЦй. НеобхСЦднСЦсть подСЦбноСЧ взаСФмодСЦСЧ вимагаСФ вСЦд слСЦдчих СЦ оперативних працСЦвникСЦв органСЦв внутрСЦшнСЦх справ постСЦйного, безпосереднього спСЦлкування, взаСФмноСЧ СЦнформованостСЦ й узгодженостСЦ дСЦй протягом всього часу розслСЦдування. ЗрозумСЦло, характер узгоджених дСЦй слСЦдчого та працСЦвникСЦв органу дСЦзнання залежить вСЦд СЦндивСЦдуальностСЦ кожноСЧ справи, вСЦд обсягу початкових даних, якСЦ отриманСЦ в ходСЦ ранСЦше проведеного розслСЦдування, вСЦд обставин вчиненого злочину та часу, що минув пСЦсля його вчинення.

Для виявлення, наприклад, нових свСЦдкСЦв, орган дСЦзнання за дорученням слСЦдчого або з "асноСЧ СЦнСЦцСЦативи, використовуючи передбаченСЦ законом засоби та методи, повинен встановити всСЦх осСЦб, що були на мСЦiСЦ злочину (або бСЦля нього) як пСЦд час самоСЧ подСЦСЧ, так СЦ до чи пСЦсля неСЧ. НеобхСЦдно також встановити осСЦб, якСЦ проживають поблизу мСЦiя вчинення злочину, осСЦб, що поверталися додому або йшли на роботу в певний промСЦжок часу поруч з мСЦiем подСЦСЧ. КрСЦм того, слСЦдчий та спСЦвробСЦтники органу дСЦзнання з'ясовують, чи вСЦдомо що-небудь робСЦтникам СЦ службовцям пСЦдприСФмств, установ СЦ органСЦзацСЦй, якСЦ розташованСЦ в районСЦ злочину, про осСЦб, що його вчинили, або про очевидцСЦв злочину. При цьому треба враховувати, що з плином часу кСЦлькСЦсть свСЦдкСЦв, яким вСЦдомо про обставини злочину зСЦ слСЦв злочинцСЦв або очевидцСЦв, може збСЦльшуватися. Це даСФ додатковСЦ можливостСЦ для ефективного розкриття та розслСЦдування злочинСЦв минулих рокСЦв.Значну допомогу в розкриттСЦ зазначених злочинСЦв надають громадськСЦсть СЦ населення. Допомога ця потрСЦбна для встановлення нових, додаткових фактичних даних СЦ, особливо, для виявлення свСЦдкСЦв, СЦнформацСЦя яких буде важливою при розслСЦдуваннСЦ.Форми звертання за допомогою до громадськостСЦ при розслСЦдуваннСЦ кримСЦнальних справ про злочини минулих рокСЦв та при розслСЦдуваннСЦ СЦнших злочинСЦв спСЦвпадають, у тому числСЦ при залученнСЦ до виявлення речових доказСЦв.

При здСЦйсненнСЦ додаткових слСЦдчих дСЦй необхСЦдно враховувати результати попередньо виконаноСЧ роботи та знайти можливостСЦ для заповнення прогалин СЦ виправлення допущених помилок, тобто використати новСЦ засоби СЦ тактичнСЦ прийоми з метою отримання додаткових даних, якСЦ необхСЦднСЦ для встановлення СЦстини. При проведеннСЦ будь-якоСЧ слСЦдчоСЧ дСЦСЧ потрСЦбно налаштуватися на спокСЦйне й об'СФктивне сприйняття будь-якоСЧ реакцСЦСЧ (негативноСЧ, байдужоСЧ, позитивноСЧ) учасникСЦв процесу, якСЦ повторно залучаються до участСЦ в провадженнСЦ слСЦдчих дСЦй. ОкрСЦм того, не потрСЦбно поспСЦшати з висновками як у разСЦ змСЦни ними своСФСЧ позицСЦСЧ, так СЦ при необгрунтованому СЧСЧ вСЦдстоюваннСЦ. Важливо не боятися визнати "аснСЦ упущення та помилки, бути готовим переглянути попередню оцСЦнку наявним у справСЦ доказам.

Тактика слСЦдчих дСЦй пСЦсля поновлення провадження у справСЦ вСЦдрСЦзняСФться певною специфСЦкою.

При повторному провадженнСЦ слСЦдчих дСЦй СЧх особливСЦсть полягаСФ в необхСЦдностСЦ подолання наслСЦдкСЦв дСЦСЧ фактору часу, дослСЦдженнСЦ змСЦн, що вСЦдбулися в поведСЦнцСЦ причетних до розслСЦдування осСЦб, станСЦ матерСЦальних об'СФктСЦв тощо.

НайбСЦльшою специфСЦкою по вСЦдновлених справах про нерозкритСЦ злочини вСЦдрСЦзняються наступнСЦ слСЦдчСЦ дСЦСЧ: допит, огляд, обшук, вСЦдтворення обстановки СЦ обставин подСЦСЧ, призначення експертиз.

Час, що пройшов з моменту вчинення злочину, безрезультатнСЦсть проведеного первинного розслСЦдування, особливо його помилки, недолСЦки й СЦншСЦ фактори, що проаналСЦзованСЦ ранСЦше, накладають вСЦдбиток СЦ на тактику окремих слСЦдчих дСЦй по вСЦдновленСЦй провадженням справСЦ про нерозкритий злочин.

СлСЦдчСЦ дСЦСЧ по таких справах можуть бути проведенСЦ як вперше (наприклад, допит виявлених свСЦдкСЦв, огляди ранСЦше невСЦдомих мСЦiь подСЦй, обшуки у нових осСЦб, вСЦдтворення обстановки та обставин подСЦСЧ за участю затриманих злочинцСЦв, огляд мСЦiя подСЦСЧ тощо), так СЦ повторно.

Проведення повторних допитСЦв, оглядСЦв, обшукСЦв характерно для справ про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв. ПотрСЦбно також мати на увазСЦ, що багато тактичних прийомСЦв, якСЦ рекомендуються при провадженнСЦ слСЦдчих дСЦй, можуть застосовуватися слСЦдчим СЦ при проведеннСЦ розслСЦдування по вСЦдновленСЦй провадженням справСЦ.

Огляд мСЦiя подСЦСЧ по нерозкритих злочинах. По вСЦдновленим провадженням справам про нерозкритий злочин слСЦдчий огляд сприяСФ перевСЦрцСЦ показань свСЦдкСЦв СЦ пСЦдозрюваних, а в окремих випадках, СФ засобом одержання нових доказСЦв (наприклад, при участСЦ в оглядСЦ пСЦдозрюваного, що дав правдивСЦ показання, з'являСФться можливСЦсть для вСЦдтворення картини подСЦСЧ СЦ фСЦксацСЦСЧ ранСЦше не виявлених обставин).

НайчастСЦше провадиться огляд мСЦiя злочину (первинний СЦ повторний ), предметСЦв СЦ документСЦв.

Первинний огляд провадиться у випадках, коли за показаннями знову виявлених свСЦдкСЦв, зСЦзнанням обвинувачуваного чи СЦншим шляхом установлене мСЦiе злочину (наприклад, мСЦiе приховання трупа), про яке ранСЦше не було вСЦдоме, або виявленСЦ новСЦ речовСЦ докази ( знаряддя злочину, матерСЦальнСЦ слСЦди СЦ т.п.).

Повторний огляд провадиться, коли при попередньому розслСЦдуваннСЦ об'СФкт був оглянутий неякСЦсно, неквалСЦфСЦковано, показання допитаних осСЦб мСЦстять новСЦ данСЦ, з урахуванням яких оглянутСЦ ранСЦше об'СФкти можуть бути сприйнятСЦ й оцСЦненСЦ по-СЦншому. До повторного огляду удаються також з метою уточнення СЦ деталСЦзацСЦСЧ обставин СЦ ознак об'СФктСЦв, зафСЦксованих у протоколСЦ проведеного огляду недостатньо докладно

СлСЦдчому, що прийняв до провадження справу про нерозкритий злочин, поряд з вивченням матерСЦалСЦв справи, рекомендуСФться побувати на мСЦiСЦ злочину, "прив'язати» данСЦ протоколу огляду до обстановки на мСЦiевостСЦ СЦ вСЦдтворити модель подСЦСЧ. Це допомагаСФ слСЦдчому вникнути в деталСЦ давно вчиненоСЧ подСЦСЧ, найбСЦльш повно представити СЧСЧ картину, змоделювати спосСЦб вчинення злочину [23, с.41-43].

Тактика допиту. НайбСЦльш поширеною слСЦдчою дСЦСФю по вСЦдновлених справах про злочини минулих рокСЦв СФ допит.

Чим бСЦльше часу пройшло з моменту сприйняття певного факту, подСЦСЧ, явища, тим важче вСЦдтворення його в пам'ятСЦ людини, тим менша виразнСЦсть образСЦв цих фактСЦв, подСЦй, явищ в пам'ятСЦ особи, яка допитуСФться. Однак, СЦнтенсивнСЦсть забуття сприйнятого залежить вСЦд ряду об'СФктивних СЦ суб'СФктивних факторСЦв, СЦ час, що пройшов з моменту подСЦСЧ, усього лише один з них. Без урахування всСЦх цих факторСЦв (особливостСЦ сприйняття, зусилля втримати факт в пам'ятСЦ, дефекти пам'ятСЦ тощо) неможливо правильно вирСЦшити питання про обсяг СЦнформацСЦСЧ, що можна отримати вСЦд особи, яка допитуСФться по вСЦдновленСЦй справСЦ та про достовСЦрнСЦсть показань, якСЦ вСЦдстроченСЦ в часСЦ.

Серед тактичних прийомСЦв допиту використовуСФться ремСЦнСЦiенцСЦя - посилення в пам'ятСЦ нових смислових зв'язкСЦв при вСЦдстроченому вСЦдтвореннСЦ в порСЦвняннСЦ з безпосереднСЦм (пожвавлення, отримання нових зв'язкСЦв вСЦдносно того, що здавалося б назавжди втрачено пам'яттю). Однак термСЦни ремСЦнСЦiенцСЦСЧ невеликСЦ - вСЦд декСЦлькох годин до 15 днСЦв з моменту сприйнятоСЧ подСЦСЧ до допиту про нього. Тому при допитах по вСЦдновленСЦй справСЦ, якСЦ доводиться проводити нерСЦдко через рСЦк СЦ навСЦть декСЦлька рокСЦв пСЦсля сприйнятоСЧ подСЦСЧ, важко розраховувати на можливСЦсть ремСЦнСЦiенцСЦСЧ в чистому виглядСЦ, безпосередньо пСЦд впливом часу.

Забування, як правило, не буваСФ повним. Велику роль вСЦдСЦграСФ цСЦлеспрямованСЦсть запам'ятовування, коли свСЦдок, розумСЦючи значення того, що вСЦдбуваСФться, передбачуСФ можливСЦсть майбутнього допиту СЦ свСЦдомо прагне зберегти в пам'ятСЦ певну подСЦю[31,с. 65].

НайбСЦльш типовим для категорСЦСЧ справ, що розглядаються, як вже зазначалось, СФ повторний допит.

Повторний допит потерпСЦлих, свСЦдкСЦв, пСЦдозрюваних частСЦше за все буваСФ необхСЦдний:

  • при явно неналежнСЦй якостСЦ допиту, який проведено при первинному розслСЦдуваннСЦ (неповнота, однобСЦчнСЦсть свСЦдчень тощо);
  • якщо допитана ранСЦше особа пСЦсля зупинення справи або при СЧСЧ вСЦдновленнСЦ саме заявляСФ про бажання СЦстотно доповнити або змСЦнити своСЧ показання;
  • у разСЦ встановлення оперативно-розшуковим або СЦншим шляхом фактСЦв помилкових або неповних свСЦдчень;
  • якщо в показаннях ранСЦше допитаних осСЦб не усунутСЦ СЦстотнСЦ протирСЦччя, що маються з СЦншими доказами по справСЦ;
  • коли в процесСЦ роботи по зупиненСЦй або вСЦдновленСЦй провадженням справСЦ здобута нова, додаткова СЦнформацСЦя, по якСЦй необхСЦдно отримати показання ранСЦше допитаних осСЦб;
  • у разСЦ повернення справи судом на додаткове розслСЦдування пСЦсля встановлення невинуватостСЦ пСЦдсудного в СЦнкримСЦнуСФмому дСЦяннСЦ.

СвоСФчасне проведення першого допиту позитивно впливаСФ на подальшСЦ показання, оскСЦльки вСЦдтворений матерСЦал краще закрСЦплюСФться в пам'ятСЦ, забуття вСЦдбуваСФться набагато повСЦльнСЦше[31,с.58].

При допитСЦ нововиявлених свСЦдкСЦв можна бСЦльш об'СФктивно СЦ швидко перевСЦрити показання осСЦб, якСЦ неодноразово змСЦнювали своСЧ показання.

Допит по справСЦ про нерозкритий злочин, особливо коли досягнутСЦ певнСЦ результати, тягне за собою провадження й СЦнших слСЦдчих дСЦй, якСЦ нерСЦдко пов'язанСЦ з новим мСЦiем перебування допитуваноСЧ особи (обшуки, виСЧмки, допит СЦнших свСЦдкСЦв тощо).

У залежностСЦ вСЦд ситуацСЦСЧ, для того, щоб пСЦдвищити рСЦвень емоцСЦйноСЧ напруженостСЦ, допит може бути проведено раптово, або, навпаки, вСЦдкрито, з повСЦдомленням повСЦсткою або листом про причину виклику.

Важливо правильно визначити момент допиту. Так, викликати на допит пСЦдозреного по справСЦ про нерозкритий злочин краще пСЦсля того, коли будуть зСЦбранСЦ новСЦ докази, що пСЦдтверджують пСЦдозри (невСЦдомСЦ йому показання свСЦдкСЦв, речовСЦ докази, вилученСЦ при обшуках предмети тощо). В необхСЦдних випадках при пСЦдготовцСЦ до допиту потрСЦбно передбачити невСЦдкладне проведення очних ставок, для чого забезпечити явку осСЦб, показання яких розходиться з показанням особи, яка пСЦдлягаСФ допиту.

Затримана особа нерСЦдко пСЦдозрюСФться в скоСФннСЦ ще декСЦлькох злочинСЦв, якСЦ залишились нерозкритими. Тому, плануючи допит, не потрСЦбно пред'являти вСЦдразу всСЦ докази, якСЦ СФ по цих злочинах. Це пояснюСФться тим, що злочинець протягом тривалого часу був упевнений, що йому вдалося уникнути вСЦдповСЦдальностСЦ, що проти нього або зовсСЦм немаСФ доказСЦв, або СЧх недостатньо. ВСЦдмовитися вСЦд цСЦСФСЧ звичноСЧ думки та зСЦзнатися у всСЦх скоСФних злочинах йому важко, так як вСЦн переконаний, що час працював на нього. Таким чином, важливо спочатку отримати правдивСЦ показання вСЦдносно того злочину, виннСЦсть в якому допитуСФмоСЧ особи найбСЦльш доведена. Лише отримавши об'СФктивнСЦ правдивСЦ показання по цьому епСЦзоду, доцСЦльно перейти до пред'явлення доказСЦв за СЦншими фактами злочинноСЧ дСЦяльностСЦ допитуСФмого.

ПозицСЦя допитуСФмого та вибСЦр ним лСЦнСЦСЧ поведСЦнки при проведеннСЦ повторних допитСЦв або вже знайшла своСФ вСЦдображення в попереднСЦх показаннях, або може бути приблизно визначена зазделегСЦдь, виходячи з СЦнших матерСЦалСЦв справи, результатСЦв аналСЦзу архСЦвних справ та даних, якСЦ отриманСЦ шляхом оперативно-розшукових заходСЦв тощо. Тому до початку допиту та в ходСЦ його проведення необхСЦдно визначати й аналСЦзувати лСЦнСЦю поведСЦнки допитуваного, його зацСЦкавленСЦсть в результатах вирСЦшення справи з метою оперативного корегування тактики допиту.

Не виключено, що допитуСФмий ранСЦше добросовСЦсно помилявся при дачСЦ показань або навмисно вводив слСЦдство в оману, тому в цьому випадку дуже важливо встановити мотиви, якСЦ спонукали особу до дачСЦ показань, що не вСЦдповСЦдають фактичним обставинам справи. Це стосуСФться допиту осСЦб, якСЦ умисно умовчували при первинному розслСЦдуваннСЦ вСЦдомСЦ СЧм факти, та знову виявлених осСЦб, що не повСЦдомили в свСЦй час вСЦдомСЦ СЧм факти про обставини злочину чи особу злочинця.

Типовими мотивами дачСЦ неправдивих показань або приховування вСЦдомих особСЦ фактСЦв, якСЦ стосуються вчиненого злочину, що залишився нерозкритим, можуть бути:

  • особиста зацСЦкавленСЦсть свСЦдка (користь, родиннСЦ зв'язки, дружнСЦ або, навпаки, неприязненнСЦ стосунки з обвинуваченим або потерпСЦлим);
  • переконанСЦсть у тому, що злочин не буде розкрито внаслСЦдок рСЦзних причин (впевненСЦсть у тому, що довести провину злочинця неможливо, безрезультатнСЦсть першого розслСЦдування внаслСЦдок пройденого часу тощо);
  • небажання виступати в якостСЦ свСЦдка взагалСЦ (побоювання великих витрат часу, нервСЦв тощо);
  • боязнь помсти зСЦ сторони злочинця, його спСЦвучасникСЦв, друзСЦв, близьких тощо;
  • небажання змСЦнювати ранСЦше данСЦ показання через побоювання вСЦдповСЦдальностСЦ за помилковСЦ свСЦдчення, якСЦ, на його думку, викличуть суперечностСЦ у випадку повторного допиту;
  • боязнь викриття факту недонесення або приховування злочину та вСЦдповСЦдальностСЦ в разСЦ встановлення СЦстини;
  • прагнення приховати зв'язок подСЦСЧ, яка розслСЦдуСФться з СЦнтимною стороною життя допитуСФмого.

РЖнодСЦ помилковСЦ показання можуть бути наслСЦдком патологСЦСЧ чи розладу душевноСЧ дСЦяльностСЦ допитуваного [8, c.66].

ПотерпСЦлСЦ, крСЦм того, пСЦд впливом пережитих емоцСЦй, з боязнСЦ, що злочинець залишиться невикритим, непокараним або покарання буде м'яким, можуть давати показання, що носять явно звинувачувальний нахил СЦ не вСЦдповСЦдають дСЦйсностСЦ.

Прагнення уникнути вСЦдповСЦдальностСЦ, страх перед покаранням СФ типовими, найбСЦльш поширеними мотивами неправдивих показань пСЦдозрюваних СЦ обвинувачених, якСЦ дСЦйсно вчинили злочин. Також у багатьох випадках СЧм заважають дати правдивСЦ свСЦдчення сором перед близькими людьми, страх розголосу, громадського засудження, прагнення приховати своСЧх спСЦвучасникСЦв, особливо в тих випадках, коли участь декСЦлькох осСЦб у вчиненнСЦ злочину СФ очевидною.

Велике значення для отримання правдивих показань вСЦд допитуваних осСЦб маСФ такий тактичний прийом як пред'явлення доказСЦв.

На жаль, в практицСЦ слСЦдчоСЧ дСЦяльностСЦ нерСЦдко зустрСЦчаються абсолютно недопустимСЦ факти поверхового та неквалСЦфСЦкованого огляду мСЦiя подСЦСЧ, втрати речових доказСЦв, вилучення СЧх з порушенням вимог кримСЦнально-процесуального законодавства тощо, якСЦ не дають змоги притягнути особу до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ та визнати СЧСЧ винною за вироком суду.

У разСЦ втрати або псування речових доказСЦв оперувати на допитСЦ доводиться лише вСЦдомостями про них, якСЦ викладенСЦ в протоколах слСЦдчих дСЦй, в ходСЦ яких цСЦ докази були отриманСЦ. Але тактичне значення для допиту описСЦв речових доказСЦв в протоколах значно менше, нСЦж самого речового доказу.

Вивчення зупинених справ про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв свСЦдчить, що слСЦдчСЦ огляди предметСЦв, документСЦв, що вилучаються при оглядах мСЦiь подСЦСЧ, обшуках СЦ виСЧмках, як самостСЦйнСЦ слСЦдчСЦ дСЦСЧ майже не практикуються. Це призводить до неповноти фСЦксацСЦСЧ у матерСЦалах справи СЦнформацСЦСЧ про вилучений предмет, а у випадках його втрати або псування - до вСЦдсутностСЦ СЧх доказового значення.

Незважаючи на наявнСЦсть у пСЦдроздСЦлах внутрСЦшнСЦх справ достатньоСЧ кСЦлькостСЦ засобСЦв фотографСЦчноСЧ фСЦксацСЦСЧ об'СФктСЦв, що мають значення для розкриття злочинСЦв, у справах про нерозкритСЦ злочини не завжди проводиться фотографування речових доказСЦв (якщо не проводилося СЧх експертного дослСЦдження).

Характерно, що по багатьох справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв пСЦсля поновлення провадження вдаСФться виявити та використати в ходСЦ розслСЦдування (у тому числСЦ СЦ пСЦд час допиту) речовСЦ докази, якСЦ через допущенСЦ при провадженнСЦ первинних слСЦдчих дСЦй помилки та недолСЦки не були своСФчасно вилученСЦ.

Докази, що навСЦть прямо не викривають злочинця, нерСЦдко мають велике тактичне значення для отримання по вСЦдновленСЦй справСЦ правдивих показань ранСЦше допитаних осСЦб, якСЦ дали помилковСЦ або не до кСЦнця вСЦдвертСЦ свСЦдчення.

РЖнодСЦ, розкривши злочин минулих рокСЦв, вдаСФться встановити, що обвинувачений причетний ще до цСЦлого ряду нерозкритих злочинСЦв. Часто такСЦ обвинуваченСЦ, незважаючи на час, що пройшов з моменту вчинення цих злочинСЦв, прекрасно пам'ятають всСЦ пов'язанСЦ з ними обставини.

Допитуючи пСЦдозрюваного (обвинуваченого) про обставини ще нерозкритого злочину, важливо не тСЦльки те, щоб вСЦн визнав себе винним. ВажливСЦше в ходСЦ допиту забезпечити базу для подальшоСЧ перевСЦрки такого визнання. Тому не можна обмежуватися занесенням у протокол допиту заяви про визнання своСФСЧ провини, що носить загальний характер.[32, с.32]

На жаль, на практицСЦ, коли особа, яка допитуСФться, розказуСФ вСЦдразу про вчинення декСЦлькох ще не розкритих злочинСЦв, нерСЦдко саме так СЦ буваСФ - у великому загалом-то протоколСЦ допиту кожному окремому епСЦзоду часто вСЦдводяться лише один-два абзаци, ступСЦнь деталСЦзацСЦСЧ показань СФ недостатньою.

Тому, незалежно вСЦд того, скСЦльки на це потрСЦбно часу, обов'язковим повинен бути детальний, грунтовний допит з приводу кожного СЦз злочинСЦв, у вчиненСЦ яких зСЦзнаСФться обвинувачений (пСЦдозрюваний). У необхСЦдних випадках допит може бути продовжений СЦ на наступний день.

Для того, щоб в свСЦдченнях була своя внутрСЦшня логСЦчна структура, послСЦдовнСЦсть, за основу може бути прийнятий хронологСЦчний порядок викладення в протоколСЦ допиту декСЦлькох епСЦзодСЦв. Однак можливСЦ й СЦншСЦ варСЦанти: наприклад, спочатку йде викладення показань з приводу злочинСЦв, якСЦ вчиненСЦ допитуваним з одним СЦз спСЦвучасникСЦв, а потСЦм - з СЦншим. Якщо злочини скоювались неодноразово в рСЦзних населених пунктах, спочатку описуються всСЦ епСЦзоди, що вСЦдносяться до одного мСЦста (району), потСЦм - злочини, вчиненСЦ в наступному пунктСЦ тощо.

Важливо виявити та зафСЦксувати при допитСЦ як можна бСЦльше таких фактичних даних, деталей, подробиць, пов'язаних з подСЦСФю злочину, якСЦ пСЦдлягають грунтовнСЦй перевСЦрцСЦ.

Чим бСЦльше пройшло часу з моменту вчинення злочину, тим менше таких фактСЦв, звичайно, повСЦдомляСФ особа, яка зСЦзналась у його вчиненнСЦ. Для пожвавлення пам'ятСЦ в цьму випадку можуть бути застосованСЦ тактичнСЦ прийоми, якСЦ в кримСЦналСЦстицСЦ рекомендуються для допиту добросовСЦсного свСЦдка. До СЧх числа, насамперед, вСЦдносяться: допит про одну й ту ж подСЦю в рСЦзнСЦй хронологСЦчнСЦй послСЦдовностСЦ; постановка питань, що активСЦзують асоцСЦативнСЦ зв'язки; пред'явлення рСЦзних об'СФктСЦв, в тому числСЦ фотознСЦмкСЦв, планСЦв, схем й СЦнших наочних матерСЦалСЦв; допит на мСЦiСЦ подСЦСЧ; ознайомлення з фрагментами показань СЦнших осСЦб[ 14,138-142].

По нерозкритих злочинах минулих рокСЦв в ходСЦ допиту буваСФ досить складно з необхСЦдною чи достатньою точнСЦстю встановити час тСЦСФСЧ або СЦншоСЧ подСЦСЧ, явища, факту. Тому задачею слСЦдчого буде встановити хронологСЦчнСЦ межСЦ розслСЦдуваноСЧ подСЦСЧ на пСЦдставСЦ об'СФктивного вираження часових характеристик в матерСЦалах справи певними особами (потерпСЦлСЦ, свСЦдки, пСЦдозрюванСЦ, обвинуваченСЦ), тобто на пСЦдставСЦ "прив'язки» повСЦдомлених фактСЦв до СЦнших фактСЦв, часова характеристика яких точно вСЦдома.

Як точку вСЦдлСЦку при цьому рекомендуСФться обирати подСЦю, що легко пСЦддаСФться локалСЦзацСЦСЧ у часСЦ (день народження допитуСФмого, день отримання заробСЦтноСЧ плати, те або СЦнше свято тощо), подСЦя, з якою у допитуСФмого пов'язанСЦ яскравСЦ уявлення, або яка для даноСЧ особи маСФ яскраве емоцСЦйне забарвлення, СЦ тому досить добре збереглась у памтАЩятСЦ особи.

Шляхом витребування архСЦвноСЧ особовоСЧ справи засудженого (або архСЦвноСЧ кримСЦнальноСЧ справи, по якСЦй вСЦн нСЦбито допитувався) можна легко перевСЦрити алСЦбСЦ, встановити днСЦ та години його перебування в мСЦiях позбавлення волСЦ або на допитСЦ. ОригСЦнали таких архСЦвних документСЦв можуть бути в необхСЦдних випадках залученСЦ до справи як докази, що пСЦдтверджують або спростовують алСЦбСЦ. БСЦльш того, подСЦСЧ, зафСЦксованСЦ цими документами та точно визначенСЦ у часСЦ, можуть стати точками вСЦдлСЦку для встановлення тимчасового зв'язку з СЦншими фактами, якСЦ цСЦкавлять слСЦдство.

Характерним для допиту по справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв СФ отримання показань з приводу так званих "доказСЦв поведСЦнкитАЭ, пСЦд якими в кримСЦналСЦстицСЦ та теорСЦСЧ кримСЦнального процесу розумСЦють вчинки, що свСЦдчать про усвСЦдомлення особою своСФСЧ провини, висловлювання, що виявляють винну обСЦзнанСЦсть, тобто знання таких обставин, якСЦ можуть бути вСЦдомСЦ лише при умовСЦ вчинення злочину.

Такими "доказами поведСЦнкитАЭ можуть бути:

  • вСЦдмова вСЦд дачСЦ показань у випадку використання процесуального права не свСЦдчити проти себе, яка не знаходить СЦншого пояснення, чим бажання уникнути вСЦдповСЦдальностСЦ за вчинений злочин;
  • явна фальсифСЦкацСЦя доказСЦв;
  • вчинки та висловлювання, що свСЦдчать про знання допитуСФмою особою таких обставин розслСЦдуСФмоСЧ подСЦСЧ, якСЦ могли бути вСЦдомСЦ тСЦльки злочинцевСЦ;
  • навмисне ухилення вСЦд явки до слСЦдчого;
  • знищення або приховання предметСЦв, що можуть служити речовими доказами;
  • пСЦдготовка фальшивого алСЦбСЦ тощо.

Вони можуть мати мСЦiе як в процесСЦ первинного розслСЦдування, так СЦ в перСЦод коли, справа зупинена або пСЦсля СЧСЧ поновлення.

Тому рекомендуСФться розрСЦзнювати докази поведСЦнки, що мали мСЦiе пСЦсля затримання пСЦдозрюваного або пред'явлення обвинувачення, та докази поведСЦнки, що вСЦдносяться до того часу встановлення пСЦдозрюваноСЧ особи, яка допитана ще не була. ЦСЦннСЦсть останнСЦх доказСЦв звичайно бСЦльша, нСЦж перших.


Тактика пред'явлення для впСЦзнання. По вСЦдновлених справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв в основному проводиться пред'явлення для впСЦзнання в наступних випадках:

  • пред'явлення для впСЦзнання потерпСЦлим СЦ свСЦдкам пСЦдозрюваних осСЦб, якСЦ встановленСЦ в процесСЦ розкриття злочину пСЦсля поновлення провадження в справСЦ;
  • пСЦсля поновлення провадження у справСЦ пред'явлення для впСЦзнання потерпСЦлим СЦ свСЦдкам речей та предметСЦв, якСЦ вилученСЦ у пСЦдозрюваних ;
  • пред'явлення для впСЦзнання предметСЦв, якСЦ при первинному розслСЦдуваннСЦ ранСЦше не СЦдентифСЦкувались слСЦдчим шляхом;
  • пред'явлення для впСЦзнання запСЦдозрених осСЦб, якСЦ були встановленСЦ пСЦсля поновлення справи та зСЦзналися у вчиненнСЦ злочину;
  • пред'явлення для впСЦзнання трупа або його частин ( у тому числСЦ по фотознСЦмках), коли до зупинення справи особу вбитого встановити не вдалося;
  • пред'явлення для впСЦзнання поза вСЦзуальним спостереженням того, кого впСЦзнають (як правило, пСЦдозрюваних, обвинувачених), у випадках необхСЦдностСЦ забезпечення безпеки осСЦб, якСЦ беруть участь у кримСЦнальному судочинствСЦ.

Для встановлення особи вбитого по справСЦ про нерозкритий злочин свСЦдкам можуть пред'являтися прижиттСФвСЦ фотознСЦмки особи.

Вимога закону (ст. 174 та 175 КПК УкраСЧни) про необхСЦднСЦсть попереднього допиту особи, яка впСЦзнаСФ, про обставини, при яких вСЦн спостерСЦгав особу або предмет, СЧх прикмети та ознаки, повинна дотримуватись при виявленнСЦ зазначених об'СФктСЦв через тривалий час.

Перед пред'явленням для впСЦзнання необхСЦдно ретельно звСЦрити показання, отриманСЦ вСЦд особи при первинному розслСЦдуваннСЦ та показання, якСЦ отриманСЦ пСЦсля поновлення справи. ВсСЦ протирСЦччя повиннСЦ бути виясненСЦ слСЦдчим. Якщо цСЦ протирСЦччя вСЦдносяться до прикмет СЦ ознак, якСЦ мають СЦстотне значення для вирСЦшення питання про тотожнСЦсть об'СФкта, особа допитуСФться ще раз з пред'явленням йому попереднСЦх показань. Якщо особа наполягаСФ на нових (вСЦдмСЦнних попереднСЦм) свСЦдченнях, потрСЦбно провести допити СЦнших свСЦдкСЦв, потерпСЦлих та необхСЦднСЦ заходи з метою встановлення достовСЦрностСЦ показань особи, що впСЦзнаСФ [17, с.54].

ПотрСЦбно врахувати, що СЦнколи можливСЦ випадки впСЦзнання тодСЦ, коли на попередньому допитСЦ особа не могла досить повно описати об'СФкт. При дотриманнСЦ вимог ст. 174-176 КПК УкраСЧни про порядок пред'явлення для впСЦзнання та порядок складання протоколу цСЦСФСЧ слСЦдчоСЧ дСЦСЧ результати пред'явлення для пСЦзнання в цьому випадку також можуть мати доказове значення.

При пред'явленнСЦ для впСЦзнання в справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв значно зростаСФ роль реконструкцСЦСЧ, пСЦд якою розумСЦСФться вСЦдновлення первинного стану обстановки або окремого об'СФкта, його ознак з метою вирСЦшення СЦдентифСЦкацСЦйних задач при розслСЦдуваннСЦ злочинСЦв.

Така реконструкцСЦя об'СФкта може мати мСЦiе у випадках пред'явлення для впСЦзнання трупа чи його частин, втраченого предмета (особи, що переховуСФться) по фотознСЦмках, особливо обтАЩСФктСЦв, зовнСЦшнСЦ ознаки яких зазнали суттСФвих змСЦн. ЦСЦ змСЦни можуть бути природними (старСЦння, змСЦна зачСЦски, поява вусСЦв тощо), СЦ такими, що навмисно створюються злочинцями з метою ускладнити впСЦзнання.

При вСЦдсутностСЦ предмета, який повинен бути предтАЩявлений для впСЦзнання (наприклад, замСЦсть знищеного або невиявленого предмета), впСЦзнаючСЦй особСЦ можна пред'явити його модель - реконструйований макет або просто аналогСЦчний предмет тСЦСФСЧ ж марки, моделСЦ, типу, що СЦ вСЦдсутнСЦй. Таким способом вдаСФться встановити групову належнСЦсть об'СФкта, який ранСЦше сприймався впСЦзнаючою особою, перевСЦрити СЧСЧ показання, а в необхСЦдних випадках - створити базу для проведення експериментальних дСЦй при вСЦдтвореннСЦ обстановки й обставин подСЦСЧ.

Тактика вСЦдтворення обстановки та обставин подСЦСЧ. У багатьох випадках це типова слСЦдча дСЦя при розслСЦдуваннСЦ кримСЦнальних справ про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв, у ходСЦ проведення якоСЧ слСЦдчий може:

  • перевСЦрити докази, що отриманСЦ як до зупинення справи, так СЦ пСЦсля вСЦдновлення в нСЦй провадження;
  • уточнити в ранСЦше допитаних осСЦб обставини подСЦСЧ, якСЦ неповно або неточно викладенСЦ в СЧх свСЦдченнях або були забутСЦ;
  • за участю потерпСЦлих, свСЦдкСЦв, пСЦдозрюваних та обвинувачених отримати новСЦ докази по справСЦ (знайти мСЦiе заховання трупа, знаряддя злочину, слСЦди, що збереглися тощо).

У ходСЦ проведення зазначеноСЧ слСЦдчоСЧ дСЦСЧ на мСЦiСЦ подСЦСЧ можна виявити новСЦ обставини, якСЦ могли бути вСЦдомСЦ тСЦльки причетнСЦй до злочину особСЦ, що, в свою чергу, навСЦть у разСЦ подальшоСЧ змСЦни показань може допомогти слСЦдчому та суду об'СФктивно оцСЦнити зСЦзнання, що отримане пСЦсля поновлення провадження по справСЦ. НаявнСЦсть показання особи про змСЦни, що вСЦдбулися на мСЦiСЦ подСЦСЧ з плином часу, маСФ важливе доказове значення.

СлСЦдча практика свСЦдчить, що вСЦдшукання слСЦдСЦв, СЦнших речових доказСЦв на мСЦiСЦ подСЦСЧ через багато мСЦсяцСЦв СЦ навСЦть рокСЦв цСЦлком можливе в ходСЦ вСЦдтворення обстановки СЦ обставин подСЦСЧ. [11, с.92].

Призначення експертиз. Важливим засобом встановлення нових фактичних даних СЦ перевСЦрки зСЦбраних доказСЦв у справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв СФ експертиза.

Час впливаСФ на результативнСЦсть призначення експертиз як негативно, так СЦ позитивно.

З одного боку, знищуються СЦдентифСЦкацСЦйнСЦ ознаки у невиявлених своСФчасно предметах. Так, зношуСФться взуття, тупляться або, навпаки, заточуються сокири, ножСЦ й СЦншСЦ гострСЦ знаряддя злочину, зазнають змСЦн протектори покришок автомашин СЦ мотоциклСЦв, деталСЦ вогнепальноСЧ зброСЧ тощо. Все це може ускладнити СЦдентифСЦкацСЦю зазначених обтАЩСФктСЦв по залишених ними слСЦдах, а СЦнодСЦ робить ототожнення взагалСЦ неможливим. Неналежне зберСЦгання веде до псування або навСЦть втрати об'СФктСЦв, якСЦ вилученСЦ при первинному розслСЦдуваннСЦ. Прихований труп згодом розкладаСФться, псуСФться хижаками, комахами. Заживають незначнСЦ тСЦлеснСЦ ушкодження, якСЦ були отриманСЦ злочинцем у зв'язку з опором потерпСЦлого, а це, в свою чергу, ускладнюСФ судово-медичне дослСЦдження. ЗмСЦнюються зовнСЦшнСЦ ознаки особи, що вчинила злочин, що в деякСЦй мСЦрСЦ ускладнюСФ його СЦдентифСЦкацСЦю. З часом зазнаСФ змСЦн навСЦть почерк, хоч СЦ менше, нСЦж СЦншСЦ об'СФкти кримСЦналСЦстичних експертиз.[26, с.72 ]

З СЦншого боку, встановлення у зупиненСЦй або вСЦдновленСЦй провадженням справСЦ пСЦдозрюваного чи обвинуваченого створюСФ новСЦ можливостСЦ для дослСЦдження речових доказСЦв та документСЦв, якСЦ були вилученСЦ ранСЦше. Вчинення даною особою в перСЦод зупинення провадження у справСЦ нових злочинСЦв призводить до утворення нових слСЦдСЦв, нових речових доказСЦв, якСЦ можуть бути обтАЩСФктами СФкспертних дослСЦджень у сукупностСЦ зСЦ слСЦдами, якСЦ були виявленСЦ та вилученСЦ ранСЦше. Згодом злочинець залишаСФ бСЦльше слСЦдСЦв, якСЦ можуть розглядатися як вСЦльнСЦ зразки для порСЦвняльного дослСЦдження. Експертизи в справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв можуть бути як повторними, так СЦ первинними. Вже при аналСЦзСЦ матерСЦалСЦв зупиненоСЧ справи нарСЦвнСЦ з вивченням СЦнших зСЦбраних даних вивчаються й оцСЦнюються висновки експертСЦв. ОцСЦнцСЦ повиннСЦ бути пСЦдданСЦ як всСЦ об'СФкти, що були направленСЦ експерту, так СЦ всСЦ частини експертного дослСЦдження (ввСЦдна, дослСЦдницька та висновки). НадалСЦ до оцСЦнки результатСЦв цих експертиз доводиться повертатися неодноразово, так як потрСЦбно враховувати вСЦдомостСЦ, що отриманСЦ в ходСЦ роботи по зупиненСЦй та вСЦдновленСЦй провадженням справСЦ.

Практика свСЦдчить, що некритичне вСЦдношення до висновку експерта, невчасне виявлення помилковостСЦ, недостатньоСЧ обгрунтованостСЦ висновку, його невСЦдповСЦдностСЦ фактичним обставинам справи часом заводять слСЦдство в глухий кут, злочин так СЦ залишаСФться нерозкритим[25, c.65].

НайбСЦльш характерним у справах про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв СФ призначення СЦ проведення експертиз з метою:

  • СЦдентифСЦкацСЦСЧ або встановлення груповоСЧ належностСЦ особи по слСЦдах, залишених на мСЦiСЦ подСЦСЧ або на СЦнших об'СФктах;
  • СЦдентифСЦкацСЦСЧ або встановлення груповоСЧ належностСЦ знарядь злочину за слСЦдами СЧх застосування;
  • встановлення джерела походження речей, залишених на мСЦiСЦ подСЦСЧ або вилучених в СЦнших мСЦiях;
  • встановлення груповоСЧ належностСЦ волосся, кровСЦ й СЦнших слСЦдСЦв бСЦологСЦчного походження;
  • встановлення давностСЦ утворення ушкоджень на тСЦлСЦ людини та окремих предметах;
  • визначення часу настання смертСЦ та СЧСЧ причини;
  • СЦдентифСЦкацСЦя особи по виявленому черепу, скелету та прижиттСФвих фотознСЦмках особи;
  • СЦдентифСЦкацСЦя живих осСЦб по СЧх фотознСЦмках;
  • СЦдентифСЦкацСЦя виконавця тексту по почерку.

При призначеннСЦ експертиз по зазначених справах особливе значення набуваСФ вСЦдображення в постановСЦ про призначення експертизи вСЦдомостей про мСЦiе, час виявлення об'СФктСЦв, якСЦ направляються на дослСЦдження, про умови СЧх зберСЦгання як пСЦсля вилучення, так СЦ в перСЦод, зупинення провадження по справСЦ. ВказанСЦ вСЦдомостСЦ допоможуть експерту правильно врахувати та всебСЦчно оцСЦнити змСЦни, що вСЦдбулися в об'СФктах з моменту подСЦСЧ до моменту направлення СЧх на експертизу.

ДодатковСЦ можливостСЦ порСЦвняльного дослСЦдження ранСЦше вилучених доказСЦв з'являються при виявленнСЦ пСЦдозрюваного чи виявленнСЦ знаряддя вчинення злочину. Якщо обвинувачений в перСЦод зупинення провадження у справСЦ скоСЧв СЦншСЦ злочини, обов'язково проводиться порСЦвняльне дослСЦдження слСЦдСЦв, якСЦ виявленСЦ по них, з тими, що СФ по вСЦдновленСЦй провадженням справСЦ.

При пСЦдготовцСЦ матерСЦалСЦв на експертизу необхСЦдно враховувати змСЦни, якСЦ могли статися з об'СФктом, що направляСФться на дослСЦдження. Тому обов'язково повиннСЦ бути виявленСЦ та представленСЦ експерту зразки, якСЦ вСЦдносяться до перСЦоду подСЦСЧ злочину та вСЦдображають ознаки об'СФкта.[25, c.67]

Висновок


Методика розслСЦдування нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв базуСФться на досвСЦдСЦ слСЦдчоСЧ практики, який напрацьований на протязСЦ значного перСЦоду розслСЦдування зазначеноСЧ категорСЦСЧ злочинСЦв, та досягнень науки кримСЦналСЦстики, а саме кримСЦналСЦстичноСЧ технСЦки, кримСЦналСЦстичноСЧ тактики та кримСЦналСЦстичноСЧ методики.

КримСЦнальнСЦ справи про нерозкритСЦ злочини минулих рокСЦв - це особлива категорСЦя справ. ВСЦдсутнСЦсть пСЦдозрюваного, обвинуваченого, складнСЦсть завдань по СЧх встановленню, вплив фактору часу, процесуальнСЦ особливостСЦ провадження, СЦншСЦ специфСЦчнСЦ умови дСЦяльностСЦ слСЦдчого по зазначених справах зобов'язують його творчо застосовувати багатий арсенал засобСЦв, прийомСЦв СЦ методСЦв, якСЦ розробленСЦ кримСЦналСЦстикою та перевСЦренСЦ практикою.

БагаторСЦчна слСЦдча практика переконливо свСЦдчить, що наполеглива робота слСЦдчого та органСЦв дСЦзнання, квалСЦфСЦковане повторне розслСЦдування нерозкритих злочинСЦв, ретельне вСЦдпрацювання на причетнСЦсть до СЧх вчинення всСЦх осСЦб, що притягуються до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ за скоСФння нових злочинСЦв, дозволяють успСЦшно розкривати та розслСЦдувати цСЦ злочини. Тому розслСЦдування злочинСЦв минулих рокСЦв вимагаСФ вСЦд слСЦдчого використання широкого арсеналу засобСЦв, прийомСЦв СЦ методСЦв, розроблених кримСЦналСЦстикою, наполегливостСосконалого знання методики СЧх розслСЦдування.

В роботСЦ звертаСФться увага на те, що в багатьох випадках дСЦяльнСЦсть слСЦдчих СЦ оперативних апаратСЦв органСЦв внутрСЦшнСЦх справ направлена на розкриття СЦ розслСЦдування злочинСЦв поточного року, а робота по нерозкритих злочинах минулих рокСЦв вСЦдсуваСФться на другий план.

Тому належна органСЦзацСЦя роботи по справах про злочини минулих рокСЦв, глибокий аналСЦз матерСЦалСЦв зупинених справ, побудова нових версСЦй, забезпечення всСЦх форм взаСФмодСЦСЧ в роботСЦ з органами дСЦзнання (насамперед, з пСЦдроздСЦлами карного розшуку та виправно-трудовими установами) СФ реальним шляхом розкриття злочинСЦв минулих рокСЦв.

Подальше глибоке дослСЦдження досвСЦду роботи органСЦв МВС по розкриттю злочинСЦв минулих рокСЦв буде сприяти розробцСЦ нових рекомендацСЦй по розслСЦдуванню зазначеноСЧ категорСЦСЧ злочинСЦв.

Додаток № 1

Загальна злочиннСЦсть



ЗареСФстровано

РозслСЦдувано злочинСЦв

2006

2007

дина-
мСЦка, %

2006

2007

дина-
мСЦка, %

Усього злочинСЦв

420900

401293

-4.7

298306

303971

1.9

РСЦвень злочинностСЦ
на 10 тис. населення

89.4

85.2

X




з

н
и
х

особливо тяжких

16139

14607

-9.5

13434

13005

-3.2

тяжких

158915

135646

-14.6

105162

95896

-8.8

середньоСЧ тяжкостСЦ

174472

172251

-1.3

122871

129689

5.5

невеликоСЧ тяжкостСЦ

71374

78789

10.4

56839

65381

15.0

Усього злочинСЦв загальнокримСЦнальноСЧ спрямованостСЦ

378294

358538

-5.2

267802

271408

1.3

з

н
и
х

особливо тяжких

12644

11370

-10.1

11179

10502

-6.1

тяжких

142213

120144

-15.5

93677

85183

-9.1

середньоСЧ тяжкостСЦ

163328

160993

-1.4

115549

121647

5.3

невеликоСЧ тяжкостСЦ

60109

66031

9.9

47397

54076

14.1


Додаток № 2

РозкритСЦ та нерозкритСЦ злочини











Найменування регСЦонСЦв та лСЦнСЦйних управлСЦнь

РозслСЦдувано злочинСЦв (розкрито)

Нерозкрито злочинСЦв

ВСЦдсоток розкриття, %

2006

2007

дина-мСЦка, %

2006

2007

дина-мСЦка, %

2006

2007

Всього по УкраСЧнСЦ

298306

303971

1.9

149921

133221

-11.1

66.6

69.5


Додаток № 3

РозкритСЦ та нерозкритСЦ злочини загальнокримСЦнальноСЧ спрямованостСЦ

Ва

РозслСЦдувано злочинСЦв (розкрито)

Нерозкрито злочинСЦв

2006

2007

дина-мСЦка,%

Усього злочинСЦв загальнокримСЦнальноСЧ спрямованостСЦ

267802

271408

1.3

117456

у.т.ч.

тяжких та особливо тяжких

104856

95685

-8.7

51582

О
к
р
е
м
СЦ


в
и
д
и

з
л
о
ч
и
н
СЦ
в

Умисне вбивство (та замах)

3256

2990

-8.2

200

Умисне тяжке тСЦлесне ушкодження

4912

5189

5.6

654

у т.ч.

що спричинило смерть потерпСЦлого

1637

1802

10.1

140

Незаконне позбавлення волСЦ або викрадення людини

200

197

-1.5

70

ТоргСЦвля людьми

317

307

-3.2

61

Згвалтування (та замах)

951

888

-6.6

79

КрадСЦжка

71518

65340

-8.6

64742

у т.ч.

СЦз квартир

20742

17981

-13.3

16603

ГрабСЦж

21312

19749

-7.3

15310

РозбСЦй

5741

5382

-6.3

1316

Вимагання

774

701

-9.4

98

Шахрайство

8715

9799

12.4

7301

Бандитизм

17

28

64.7

7

Створення злочинноСЧ органСЦзацСЦСЧ

8

10

25.0

3

Незаконний обСЦг зброСЧ (ст.ст. 262, 263 КК)

10796

11619

7.6

447

Порушення правил безпеки дорожнього руху

8892

10193

14.6

5295

у т.ч.

що спричинило смерть потерпСЦлого

2131

2581

21.1

1402

Незаконне заволодСЦння транспортним засобом

4128

4247

2.9

3025

з них

автомобСЦлями

3030

3126

3.2

2628

ХулСЦганство

10011

9497

-5.1

3528

Втягнення неповнолСЦтнСЦх у злочин. дСЦяльнСЦсть

2248

2310

2.8

25

ЛСЦтература


  1. КонституцСЦя УкраСЧни.-Х.; "РЖГВРЖНРЖ.», 2006 с.62
  2. Закон УкраСЧни "Про судову експертизу" № 4038-12 вСЦд 25.02.1994.
  3. КримСЦнальний кодекс УкраСЧни, К.: Вид. Паливода А.В., 2007 р.-172 с.
  4. КримСЦнально-процесуальний кодекс УкраСЧни.К.: Вид. Паливода А.В., 2007 .-200 с.
  5. Про судову практику в справах про злочини проти життя СЦ здоровтАЩя людини. Постанова Пленуму Верховного Суду УкраСЧни вСЦд 27 березня 1992р. №1 СЦз змСЦнами, внесеними постановою Пленуму вСЦд 3 грудня 1997р. №12.
  6. Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. - М., 1978.
  7. Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. -М. 1970.
  8. Винокуров В.А. Криминалистическая характеристика преступлений, ее содержание и роль в построении методики расследования конкретного вида преступлений // Методика расследования преступлений. - М., 1976.
  9. ГорбачСФвський В.Я., ЗахаровВ.РЖ.КримСЦналСЦстичне забезпечення розкриття та розслСЦдування нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв: Навч-практ. ПосСЦбник.- К.:НАВСУ, 2001.- 68 с.
  10. Дубинский А.Я., Шостак Ю.И. Организация и деятельность следственно-оперативной группы. - Киев, 1981. с.83.
  11. Дубривный В.А. Деятельность следователя по расследованию преступлений. - Саратов, 1987.
  12. Жбанков В.А. Криминалистические средства и методы раскрытия неочевидных преступлений. - М., 1987.
  13. Ищенко Е.П. Проблемы первоначального этапа расследования преступлений. - Красноярск, 1987.
  14. Кол. АвторСЦв. КерСЦвник В.Ю. ШепСЦтько.КримСЦналСЦстика;-Х.,ВлРЖн Юре», 2001
  15. Кулагин Н.И. Использование органами следствия средств массовой информации в профилактике преступлений. - Волгоград, 1971.
  16. Лавров В.П. Особенности расследования нераскрытых преступлений прошлых лет. - М., 1972.
  17. Лоскатов А.В. РозслСЦдування нерозкритих злочинСЦв минулих рокСЦв.2006 р.
  18. Лузгин И.М., Лавров В.П. Способ сокрытия преступления и его криминалистическое значение. - М., 1980.
  19. Лузгин И.М. Реконструкция в расследовании преступлений. - Волгоград, 1981.
  20. Осмотр места происшествия при расследовании отдельных видов преступлений. - Киев, 2001.
  21. Порубов Н.И. Научная организация труда следователя. - Минск,1970.
  22. Прокуратура.Людина.Дежава.ОсобливостСЦ розслСЦдування нерозкритих умисних убивств. № 11,-К,2004
  23. Разумов Э.А., Молибога Н.П. Осмотр места происшествия. - К., 1994.
  24. Расследование отдельных видов преступлений. - Воронеж, 1986.
  25. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. - М., 1996
  26. Салтевський М.В. КримСЦналСЦстика. - КиСЧв, 2004 с.467
  27. Сидоров В.Е. Особенности раскрытия преступлений по "горячим следамтАЭ. - М., 1981.
  28. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений /под ред. Лисиченко В.К./ - Киев, 1988.
  29. Соловьев А.Б. Использование доказательств при допросе. - М., 1981.
  30. Тимошенко П.Ю., Салтевский М.В., Жариков Ю.Ф. Теория и практика использования следов памяти (идеальных отображений) в расследовании преступлений. - Киев, 1991.
  31. Якубов М.Л. Показания свидетелей и потерпевших. - М., 1968.
  32. Ямпольский А.Е. Психология допроса подозреваемого. - Волгоград, 1978.
Страницы: Назад 1 Вперед