Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом

курсовая работа: Государство и право

Документы: [1]   Word-153793.doc Страницы: Назад 1 Вперед

МСЦнСЦстерство освСЦти СЦ науки УкраСЧни

НацСЦональна юридична академСЦя УкраСЧни СЦменСЦ Ярослава Мудрого

Кафедра кримСЦнального права УкраСЧни № 2












Курсова робота з диiиплСЦни "КримСЦнальне право УкраСЧни»

На тему: "Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом»


Виконав Студент 10 ф-ту,

3 курсу, 68 групи

Яковенко СергСЦй

ПеревСЦрив доц. Анчукова

Марина ВСЦкторСЦвна





ХаркСЦв 2007


План


Вступ

АналСЦз ст. 153 ККУ: Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом

ОбтАЩСФкт злочину

ОсобливостСЦ особи потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ)

ОбтАЩСФктивна сторона злочину

СубтАЩСФкт злочину

ОсобливостСЦ особи злочинця

СубтАЩСФктивна сторона злочину

КвалСЦфСЦкуючи ознаки насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом

Особливо квалСЦфСЦкуючи ознаки насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом

Список використаноСЧ лСЦтератури


Вступ


Кожна людина незалежно вСЦд статСЦ, маСФ право на особисту недоторканСЦсть, повагу до СЧСЧ гСЦдностСЦ, вСЦльний розвиток своСФСЧ особистостСЦ (ст.ст. 23, 28, 29 КУ). ОсобливСЦстю злочинСЦв проти статевоСЧ свободи та статевоСЧ недоторканостСЦ особи, СФ посягання на рСЦвне право жСЦнки чи чоловСЦка, якСЦ досягли вСЦку статевоСЧ зрСЦлостСЦ, бути вСЦльними у вирСЦшеннСЦ питань щодо "асних статевих стосункСЦв. Особи, якСЦ не досягли вСЦку статевоСЧ зрСЦлостСЦ, визнаються статево недоторканими СЦ це виключаСФ правомСЦрнСЦсть статевих зносин з ними, в тому числСЦ таких, що мають мСЦiе за взаСФмною згодою.

В данСЦй роботСЦ розглядаються актуальнСЦ проблеми кримСЦнального права в сферСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом в цСЦлому, як вид сексуальноСЧ злочинностСЦ, та окремо. Головна увага придСЦляСФться вивченню та уточненню таких основоположних положень даного складу як спСЦввСЦдношення ступеня суспСЦльноСЧ небезпеки насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, скоСФного СЦз застосуванням насильства та скоСФного з погрозою його застосування. Визначення поняття тАЮпогрозатАЭ та рСЦзниця мСЦж даним поняттям вСЦд психСЦчного насильства. ВСЦдмежування погрози застосування насильства вСЦд випадкСЦв його застосування у звтАЩязку з реалСЦзацСЦСФю вказаноСЧ ранСЦше погрози; спСЦввСЦдношення понять безпорадного фСЦзичного та психСЦчного стану потерпСЦлоСЧ особи; визначення поняття тАЮнеповнолСЦттятАЭ з позицСЦСЧ вСЦкового пСЦдходу тощо. КрСЦм цього, проведене дослСЦдження окрСЦм кримСЦнально-правового маСФ також медичний, психологСЦчний, кримСЦнологСЦчний аспекти.

АктуальнСЦсть даноСЧ роботи полягаСФ в можливому застосуваннСЦ запропонованих в нСЦй положень стосовно вдосконалення чинного законодавства щодо вСЦдповСЦдальностСЦ за насильницькСЦ дСЦСЧ в нормотворчСЦй практицСЦ.

Кожне цивСЦлСЦзоване суспСЦльство суворо оберСЦгаСФ честь та гСЦднСЦсть жСЦнок як символ особистоСЧ честСЦ, а ефективнСЦсть цього захисту виступаСФ показником його культури. РЖснуючий устрСЦй сексуальних вСЦдносин охороняСФться, звичайно, не тСЦльки за допомогою кримСЦнального законодавства але СЦ головним чином шляхом виховання моральних якостей, формування культури спСЦлкування мСЦж особистСЦсних стосункСЦв, статевого виховування, надання психСЦчноСЧ допомоги в вирСЦшеннСЦ глибинних переживань та конфлСЦктСЦв. В системСЦ злочинностСЦ межСЦ сексуального домагання розповсюдженСЦ СЦ не йдуть в жодне порСЦвняння, наприклад, з крадСЦжками та СЦншими злочинами проти "асностСЦ. Проте навСЦть невелика СЧх кСЦлькСЦсть не може не викликати тривоги в силу пСЦдвищеноСЧ суспСЦльноСЧ небезпеки, глибоких фСЦзичних, психСЦчних та моральних ушкоджень. Задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом щодо неповнолСЦтнСЦх або скоСФне з поСФднанням вбивства або з нанесенням тяжких тСЦлесних ушкоджень з катуванням та мордуванням потерпСЦлих викликають однозначне та суворе засудження суспСЦльством. Проте, на жаль, цСЦ злочини розслСЦдуються недостатньо ефективно, в тому числСЦ у звтАЩязку з недостатньою СЧх вивченСЦстю, вСЦдсутнСЦстю необхСЦдних знань про злочинцСЦв.

СуспСЦльство жадаСФ бСЦльш ефективноСЧ профСЦлактики статевих злочинСЦв, гострого реагування правоохоронних органСЦв на кожний факт, обовтАЩязкового викриття злочинцСЦв та СЧх покарання. Причому покарання повинно бути таким , щоб виключити можливСЦсть рецидиву. Проте, до цього часу так СЦ не навчились виправляти сексуальних злочинцСЦв, СЦ робота з ними в мСЦiях позбавлення волСЦ ведеться така ж як СЦ з крадСЦями, хабарниками. Все це, взагалСЦ не дивно, оскСЦльки статевСЦ злочини ще мало вивченСЦ з широким застосуванням соцСЦологСЦСЧ, психСЦатрСЦСЧ, медицини, та в першу чергу сексологСЦСЧ, сексопатологСЦСЧ та психологСЦСЧ. В нашСЦй краСЧнСЦ сфера вивчення статевоСЧ злочинностСЦ навСЦть в минулому була досить СЦдеалСЦзована. БСЦльш того, цСЦ злочини вивчались соромливо, а публСЦкацСЦя про них була недоступна широкому колу суспСЦльства, вони охоронялись майже так, як СЦ вСЦйськовСЦ таСФмницСЦ.

В теперСЦшнСЦй час, як вСЦдомо, почався стрСЦмкий рух в протилежну сторону, вСЦд пуританства та фарисейства до повноСЧ деградацСЦСЧ, аморальностСЦ та рСЦзкому занепаду моралСЦ. Зараз кожна людина (у тому числСЦ й пСЦдлСЦтки) можуть в необмеженСЦй кСЦлькостСЦ придбати порнографСЦчну лСЦтературу тАУ низькопробну, брудну, зриваючи з нього всСЦ покриви цивСЦлСЦзацСЦСЧ та зводячи статевСЦ вСЦдносини до простого статевого акту. Проте, нажаль, досить вагомих наукових та науково-популярних праць про сексуальне життя та вСЦдносини мСЦж партнерами ще досить мало. Якщо статевСЦ злочини СЦ описанСЦ, то обТСрунтовуються та розтАЩяснюються дуже погано.

ПропонованСЦ причини статевих злочинСЦв дуже нереальнСЦ та необТСрунтованСЦ, непереконливСЦ, що не можливо зрозумСЦти, чому вони скоюються. МСЦж тим, незнання причин, досить негативним чином впливаСФ на профСЦлактику попередження злочинСЦв у сексуальнСЦй сферСЦ.

Звичайно, працСЦвники суду, прокуратури, слСЦдчСЦ та адвокати мають своСФ розумСЦння природи та причин статевих злочинСЦв, але воно не виходить за межСЦ звичайних суспСЦльних уявлень. ДеякСЦ, в тому числСЦ юристи, впевненСЦ, що якщо в обвинуваченого у зТСвалтуваннСЦ виявлена, наприклад, психопатСЦя, то цим все сказано, тобто, логСЦчно, що у звтАЩязку з цим неврозом (психСЦчним розладом) вСЦн СЦ вчинив даний злочин.

Проте, не всСЦм вСЦдомо, що бСЦльшСЦсть психопатСЦв нСЦколи не переступали кримСЦнально-правовСЦ заборони. Дуже часто приймаються на вСЦру пояснення та мотивацСЦСЧ самих обвинувачених, СЦ справа полягаСФ не в тому, що вони можуть умисно викривляти СЦстину, а в тому, що злочинцСЦ частСЦше всього самСЦ не розумСЦють причин скоСФних дСЦй.

Таким чином, не розумСЦючи психологСЦСЧ винного в посяганнСЦ на статеву недоторканСЦсть, неможливо зрозумСЦти, чому вСЦн це зробив. Поки ж психологСЦя таких осСЦб вивчена слабо. ЗвСЦдси випливаСФ невирСЦшення багатьох кримСЦнальних, кримСЦнологСЦчних, кримСЦналСЦстичних, виправних та СЦнших проблем, майже повна вСЦдсутнСЦсть науково обТСрунтованих пропозицСЦй та рекомендацСЦй по попередженню та розслСЦдуванню цих злочинСЦв, виправленню винних.

РД ще одна особливСЦсть, яка перешкоджаСФ глибокому вивченню статевих злочинСЦв: для вивчення такого роду злочинСЦв необхСЦднСЦ не тСЦльки знання, але й навички застосування тонких методик, проте статевСЦ злочини самСЦ по собСЦ, в силу свого характеру та тяжкостСЦ наслСЦдкСЦв, нерСЦдко вСЦдштовхують вСЦд себе науковця. Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, скоСФне з особливою жорстокСЦстю, насильство над малолСЦтнСЦми та завдання СЧм, тяжких ушкоджень, рСЦзноманСЦтного роду сексуальнСЦ збочення завжди викликали огиду, тобто, небажання займатись безпосередньо вивченням особи винного в скоСФнСЦ таких злочинах.

Сексуальне насильство як рСЦзновид статевоСЧ поведСЦнки, а точнСЦше, як його нецивСЦлСЦзована, вандалСЦстична форма, не може бути адекватно пояснена лише як правове явище в широкому контекстСЦ сексуального життя людини, рСЦзноманСЦтних соцСЦально психологСЦчних звтАЩязкСЦв та механСЦзмСЦв, ролСЦ сексуальностСЦ в його життСЦ.

Дуже часто стороннСЦй особСЦ вважаСФться, що наслСЦдки в формСЦ кримСЦнального покарання перевищують усСЦ межСЦ вСЦд скоСФного злочину СЦ тому, не маСФ жодного сенсу дСЦяти таким чином. Проте, так тСЦльки здаСФться, оскСЦльки самСЦ жорстокСЦ вчинки завжди мають "асну внутрСЦшню логСЦку, своСФ внутрСЦшнСФ бачення та обТСрунтування, свСЦй психологСЦчний виграш. Проте, зрозумСЦти це можна, лише прийнявши до уваги мотиви поведСЦнки.

ВСЦдповСЦдно до даних, отриманих групою вчених пСЦд керСЦвництвом В. Н. Кудрявцева та А. В. Наумова внаслСЦдок узагальнення матерСЦалСЦв кримСЦнальноСЧ статистики та судовоСЧ практики в теперСЦшнСЦй час знову виявляСФться збСЦльшення кСЦлькостСЦ статевих злочинСЦв, серед яких, бСЦльшу частину займають зТСвалтування та насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом1.

Зростання злочинностСЦ в цСЦлому та статевоСЧ окремо обТСрунтовуСФться перш за все тими змСЦнами, котрСЦ вСЦдбулися в нашСЦй краСЧнСЦ в економСЦчнСЦй системСЦ суспСЦльства, якСЦ породили все бСЦльший розрив в матерСЦальному блазСЦ рСЦзноманСЦтних соцСЦальних верств суспСЦльства, загострювання мСЦжособистСЦсних стосункСЦв тощо.

Безумовно, збСЦльшення економСЦчного блага держави, розробка та реалСЦзацСЦя соцСЦальних програм, направлених на пСЦдтримку малозабезпеченого населення краСЧни та на надання психологСЦчноСЧ допомоги всСЦм потерпСЦлим, граСФ неабияку роль у попередженнСЦ злочинностСЦ, однак, кримСЦногенна ситуацСЦя, яка склалася на теперСЦшнСЦй час, потребуСФ бСЦльш професСЦйного, так мовити, специфСЦчного пСЦдходу до даного питання. Такий пСЦдхСЦд можливий лише у випадку чСЦткого визначення необхСЦдних мСЦр кримСЦнально-правового характеру, серед яких, одне СЦз найбСЦльш важливих положень займаСФ формування та становлення кримСЦнального права, яке характеризуСФться яснСЦстю, лаконСЦчнСЦстю, всеобтАЩСФмнСЦстю кримСЦнально-правових норм, спСЦввСЦдношення, передбачених законом, санкцСЦй характеру злочину. ВСЦдсутнСЦсть же кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ за деякСЦ СЦз дСЦянь, не визнаних державою суспСЦльно-небезпечними, породжуСФ безвСЦдповСЦдальнСЦсть осСЦб, якСЦ СЧх скоСЧли. КрСЦм того, вибСЦркове регулювання законодавцем тих чи СЦнших суспСЦльно-небезпечних дСЦянь сприяСФ створенню умов для збСЦльшення латентних показникСЦв злочинностСЦ. Так, до вСЦдносно недавнього часу кримСЦнальним правом (законодавством) не передбачалась вСЦдповСЦдальнСЦсть за скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, у звтАЩязку з чим фСЦксацСЦя випадкСЦв СЧх скоСФння, як така не мала мСЦiя, оскСЦльки вони пСЦдпадали або пСЦд квалСЦфСЦкацСЦю зТСвалтування, або ж пСЦд СЦншу, не повтАЩязану СЦз статевими злочинами статтю, наприклад, хулСЦганство.

Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом як кримСЦнально-правовий склад маСФ чСЦтко вираженСЦ, притаманнСЦ тСЦльки йому особливостСЦ, а зТСвалтування тАУ скорСЦше спецСЦальний, нСЦж загальний склад по вСЦдношенню до насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом , у звтАЩязку з чим квалСЦфСЦкацСЦя таких дСЦянь пСЦд склад зТСвалтування, як СЦ пСЦд склад СЦнших злочинСЦв, не може бути визнано вСЦрним. Але якщо ранСЦше таке положення обумовлювалося вСЦдсутнСЦстю в кримСЦнальному законСЦ складу насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом (маСФться на увазСЦ, що обтАЩСФктом виступаСФ не тСЦльки жСЦноча статева свобода та недоторканСЦсть, але й чоловСЦча) то тепер випадки обтАЩСФднання двох самостСЦйних складСЦв в один, квалСЦфСЦкований як зТСвалтування, обумовленСЦ , як виявляСФться, лише незнанням окремими правозастосовувачами кримСЦнально-правового аспекту складу насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, передбаченого статтею 153 ККУ.

КрСЦм цього зрСЦст кСЦлькостСЦ вчинення статевих злочинСЦв повтАЩязано з недостатньо ефективною профСЦлактичною роботою, яка проводиться правоохоронними органами у данСЦй сферСЦ, а тому не треба нехтувати вивченням особи злочинця та потерпСЦлого вСЦд злочинних дСЦянь, передбачених статтею 153 ККУ.

Враховуючи вищесказане, метою даноСЧ працСЦ СФ виявлення обтАЩСФктивних та субтАЩСФктивних ознак злочину, як кримСЦнально-правовоСЧ норми, зтАЩясування принципових вСЦдмСЦнностей даного злочину вСЦд СЦнших кримСЦнально-правових складСЦв, якСЦ передбачають кримСЦнальну вСЦдповСЦдальнСЦсть за скоСФння злочинСЦв проти статевоСЧ свободи та недоторканостСЦ особи, визначення кримСЦнологСЦчних особливостей особи статевого злочинця та його жертви, а також теоретичних та практичних положень та рекомендацСЦй по вдосконаленню законодавчоСЧ регламентацСЦСЧ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом та правозастосовчоСЧ дСЦяльностСЦ органСЦв досудового слСЦдства та суду.


АналСЦз статтСЦ 153 ККУ: насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом


ЗагальнСЦ положення та поняття.

В теорСЦСЧ кримСЦнального права не маСФ СФдиноСЧ думки стосовно поняття статевих злочинСЦв. Це повтАЩязано передусСЦм з тим, що ряд авторСЦв, прагнучи дати його обтАЩСФмне визначення, обТСрунтовуються на ознаках, характерних й для СЦнших злочинСЦв, або ж, навпаки, прагнучи конкретизувати випадки визнання злочинСЦв статевими, необТСрунтовано звужують саме поняття. Прикладом поняття статевих злочинСЦв у широкому розумСЦннСЦ може виступати поняття, дане А. Н. РЖгнатовим, котрий пСЦд статевими злочинами розумСЦСФ суспСЦльно небезпечнСЦ дСЦяння, якСЦ порушують встановлений в суспСЦльствСЦ устрСЦй статевих вСЦдносин, якСЦ скоюються з метою задоволення статевоСЧ пристрастСЦ злочинця та являСФ собою крайнСЦй прояв аморальноСЧ поведСЦнки1. Проте, як зазначаСФ М. А. КонСФва, крайнСЦй прояв аморальноСЧ поведСЦнки як такий, не може бути визнано особливСЦстю статевих злочинСЦв, оскСЦльки, по сутСЦ, притаманна всСЦм тяжким та особливо тяжким злочинам2.

Прикладом СЦншого розумСЦння статевих злочинСЦв може слугувати визначення, дане Т. В. КондрашовоСЧ, котра пСЦд ними розумСЦСФ тАЮ передбаченСЦ кримСЦнальним законом суспСЦльно небезпечнСЦ посягання, котрСЦ полягають в умисному здСЦйсненнСЦ дСЦянь сексуального характеру за вСЦдсутностСЦ бажання або проти волСЦ потерпСЦлоСЧ (потерпСЦлого) СЦз застосуванням фСЦзичного насильства, погроз або безпорадного стану потерпСЦлихтАЭ3. МСЦж тим, виявляСФться, що таке поняття недостатньо повно характеризуСФ насильницькСЦ статевСЦ злочини. Так, деякСЦ вченСЦ (наприклад Г. П. Краснюк) вважають, що статевСЦ злочини, мужолозтво або лесбСЦянство, скоСФнСЦ особою, яка досягла 18-рСЦчного вСЦку з малолСЦтньою (особа, яка не досягла 14-рСЦчного вСЦку) особою, необхСЦдно квалСЦфСЦкувати, як насильницьке4.Застосована позицСЦя, звичайно, спСЦрна, але при встановленнСЦ в ходСЦ розслСЦдування залежного положення малолСЦтньоСЧ жертви, маСФ сенс казати про можливСЦсть квалСЦфСЦкацСЦСЧ такого дСЦяння як насильницького.

На наш погляд, найбСЦльш вдалим СФ визначення, дане Б. В. ДанСЦельбеком. На його думку, пСЦд статевими злочинами необхСЦдно розумСЦти передбачене кримСЦнальним законом суспСЦльно небезпечне дСЦяння , яке маСФ сексуальний характер, посягаСФ на нормальний устрСЦй статевих зносин, скоСФне умисно з метою задоволення своСФСЧ статевоСЧ пристрастСЦ5. До таких злочинСЦв, вСЦдповСЦдно, вСЦдносяться:

  • ЗТСвалтування (ст. 152 ККУ);
  • Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом (ст. 153 ККУ);
  • Примушування до вступу в статевий звтАЩязок (ст. 154 ККУ);
  • СтатевСЦ зносини з особою, яка не досягла статевоСЧ зрСЦлостСЦ (ст. 155 ККУ);

Розбещення неповнолСЦтнСЦх (ст. 156 ККУ)6.

Не зупиняючись докладно на характеристицСЦ усСЦх перелСЦчених складСЦв статевих злочинСЦв, обмежимось розглядом специфСЦчних ознак насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом (ст. 153 ККУ).

ПередусСЦм, необхСЦдно поставити питання: що означаСФ термСЦн тАЮнасильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом ? тАЭЦе словосполучення складене, яке включаСФ такСЦ сексуальнСЦ дСЦяння, як мужолозтво, лесбСЦянство та СЦншСЦ, якСЦ не являються зТСвалтуванням, насильницькСЦ способи задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. ЗлочиннСЦ дСЦСЧ можуть виражатися як в СЦмСЦтацСЦСЧ сексуального контакту, так СЦ в СЦнших випадках, скоСФних з метою сексуального задоволення. Тобто, пСЦд насильницьким задоволенням статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом потрСЦбно розумСЦти будь-якСЦ дСЦСЧ сексуального характеру, незалежно вСЦд СЧх сексуальноСЧ спрямованостСЦ (крСЦм природного статевого акту), якСЦ здатнСЦ задовольнити статеву пристрасть чоловСЦка або жСЦнки. ЗТСвалтування, в свою чергу, - це статеве зношення чоловСЦка з жСЦнкою, скоСФне в природнСЦй формСЦ (гетеросексуальний контакт, коСЧтус) за вСЦдсутностСЦ бажання, або проти волСЦ та бажання потерпСЦлоСЧ (потерпСЦлого) шляхом застосування фСЦзичного або психСЦчного (застосування погроз) насильства до потерпСЦлоСЧ (потерпСЦлого) або шляхом використання СЧСЧ безпорадного стану.

РЖз вищевказаного випливаСФ, що насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом можна роздСЦлити на двСЦ групи:

- збочення по вСЦдношенню об'СФкта (насильницьке мужолозтво, насильницьке лесбСЦянство);

- збочення по вСЦдношенню способу задоволення статевоСЧ пристрастСЦ, до яких вСЦдносяться введення статевого члену в отвСЦр тСЦла СЦншоСЧ людини, бСЦологСЦчно для цього не пристосований, орогенСЦтальний контакт (coitus per os) жСЦнки з чоловСЦком або чоловСЦка з чоловСЦком, аногенСЦтальний контакт (coitus per anum) чоловСЦка з жСЦнкою, сурогатнСЦ форми сексуальних дСЦй, якСЦ СЦмСЦтують природнСЦй статевий акт, мастурбацСЦя (penisтАЩa), мазохСЦзм, апотемнофСЦлСЦя тощо.

У звтАЩязку з цим необхСЦдно звернути увагу на два принципово важливих положення:

1) Не звертаючи увагу на те, що в основу вказаноСЧ вище класифСЦкацСЦСЧ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом покладено поняття "збочення», суспСЦльна небезпека таких дСЦй законом повтАЩязуСФться не з самою формою задоволення статевоСЧ пристрастСЦ, а саме СЦз застосуванням при СЧх скоСФннСЦ насильства з метою сексуального задоволення, з порушенням статевоСЧ недоторканостСЦ та статевоСЧ свободи, а з цього випливаСФ, честСЦ та гСЦдностСЦ СЦншоСЧ людини;

2) Завдяки розглядуванСЦй кримСЦнально-правовСЦй нормСЦ забезпечуСФться рСЦвний захист статевоСЧ свободи та статевоСЧ недоторканостСЦ осСЦб обох статей. З цього положення випливаСФ два поняття:

- Статева свобода тАУ це право повнолСЦтньоСЧ та психСЦчно нормальноСЧ особи самостСЦйно обирати собСЦ партнера для статевих зносин СЦ не допускати у сферСЦ статевого спСЦлкування будь-якого примусу;

- Статева недоторканСЦсть тАУ це абсолютна заборона вступати у сексуальнСЦ контакти з особою, яка в силу певних обставин не СФ носСЦСФм статевоСЧ свободи, всупереч СЧСЧ справжньому волевиявленню7. ЦСЦ два поняття притаманнСЦ всСЦм статевим злочинам, якСЦ передбаченСЦ ККУ, оскСЦльки являються об'СФктом цих суспСЦльно небезпечних дСЦянь.

Також, всСЦ цСЦ дСЦяння в залежностСЦ вСЦд способу можна роздСЦлити на двСЦ самостСЦйнСЦ групи:

  • СкоСФнСЦ у виглядСЦ сексуального контакту;
  • СкоСФнСЦ шляхом впливу на тСЦло без ознак сексуального контакту.

Збочення по вСЦдношенню об'СФкта, якСЦ виражаються в мужолозтвСЦ та лесбСЦянствСЦ,

можна обтАЩСФднати одним поняттям тАУ "гомосексуалСЦзм» (вСЦд грецькоСЧ гомо, що означаСФ рСЦвне, та лат. "sexus», що означаСФ стать). ДослСЦвно воно перекладаСФться як "рСЦвностатевСЦсть». Таким чином, гомосексуалСЦзм СЦснуСФ у двох формах тАУ чоловСЦчий, пСЦд яким необхСЦдно розумСЦти статеву пристрасть чоловСЦка до СЦншого чоловСЦка та досягненнСЦ сексуального задоволення статевоСЧ пристрастСЦ шляхом проведення сексуальних контактСЦв з особами однСЦСФСЧ чоловСЦчоСЧ статСЦ, та жСЦночСЦй, коли мова йде про статеву пристрасть жСЦнки до жСЦнки, який називаСФться також лесбСЦянство (вСЦд назви грецького острову Лесбос, де, за легендою, СЦснувало подСЦбного роду сексуальне збочення). РЖншСЦ назви чоловСЦчого гомосексуалСЦзму тАУ урбанСЦзм, у жСЦнок тАУ сафСЦзм, трибадСЦя (це слово у грецькому лексикографСЦ являСФться звичним (нерСЦдко використовувалось також римлянами), яке застосовували до жСЦнок, котрСЦ займались гомосексуальними вСЦдносинами; наряду з ним використовуються слова "гетерострСЦя, дСЦгетерострСЦя»). Активний гомосексуальний партнер називаСФться "педСЦкатор», пасивний тАУ "патСЦкус, кСЦнеде». ГомосексуалСЦзм, як чоловСЦчий, так СЦ жСЦночий роздСЦляСФться на види:

ЧоловСЦчий тАУ на ефебофСЦлСЦю (статева пристрасть до юнакСЦв) та андрофСЦлСЦю (андромалСЦю), яка полягаСФ у статевСЦй пристрастСЦ до зрСЦлих чоловСЦкСЦв. ЖСЦночий тАУ на корофСЦлСЦю (пристрасть до незрСЦлих дСЦвчат), партенофСЦлСЦю (до зрСЦлих дСЦвчат), генекофСЦлСЦю (пристрасть до зрСЦлих та сформованих жСЦнок) та граофСЦлСЦю (потяг до старих за вСЦком жСЦнок)8. АногенСЦтальний контакт чоловСЦка з чоловСЦком маСФ назву мужолозтва, або педСЦкацСЦСЧ. ТакСЦ гомосексуальнСЦ дСЦяння з хлопчиками мають назву педерастСЦСЧ. Проте для характеристики складу злочину, квалСЦфСЦкованого за ст. 153 ККУ, не маСФ значення вищевказанСЦ види чоловСЦчого та жСЦночого гомосексуалСЦзму, оскСЦльки в кожному випадку при СЧх насильницькому скоСФннСЦ кримСЦнальна вСЦдповСЦдальнСЦсть буде наступати вСЦдповСЦдно до ст. 153 ККУ, як за скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. Дане розмежування може бути важливим лише при вивченнСЦ особи такого злочинця, виявлення психСЦчних розладСЦв (аномалСЦй, патологСЦй, девСЦацСЦй тощо) на сексуальному ТСрунтСЦ, не повятАЩзаних з неосуднСЦстю, та СЧх наступнСЦй корекцСЦСЧ, що складаСФ рСЦзновид мСЦр попередження та профСЦлактики злочину, передбаченого ст. 153 ККУ.

ЦСЦкавим у даному випадку СФ те, що вСЦдносно походження одностатевоСЧ любовСЦ в давнСЦ часи СЦснували рСЦзноманСЦтнСЦ погляди, щодо причин гомосексуалСЦзму, серед яких самим вСЦдомим та дотепним було те, що Платон вкладаСФ в своСФму "СимпосСЦСЧтАЭ в вуста Аристофана. ВСЦдповСЦдно до його розповСЦдСЦ, шляхом розподСЦлу навпСЦл трьох початкових статей, а саме: чоловСЦки, жСЦнки та чоложСЦнки (андрогСЦна), Зевс надав людям СЧх форму, так що СЦндивСЦдуум вСЦддаСФ перевагу тому виду любовСЦ, котрий вСЦдповСЦдаСФ статСЦ початковоСЧ людини, вСЦд котроСЧ вСЦн походить. В силу того, що одна СЦз сторСЦн шукаСФ СЦншу, з котрою СЧСЧ розлучили, вСЦд початкового чоловСЦка виникнули чоловСЦки, котрСЦ вСЦддавались одностатевСЦй любовСЦ, вСЦд початковоСЧ жСЦнки тАУ гомосексуальнСЦ жСЦнки, СЦз андрогСЦна тАУ чоловСЦки, якСЦ кохали жСЦнок, та жСЦнки, якСЦ кохали чоловСЦкСЦв.

Статева дисфункцСЦя означаСФ порушення можливостСЦ до повноцСЦнноСЧ участСЦ в статевих зносинах або вСЦдсутнСЦсть задоволення статевоСЧ пристрастСЦ пСЦд час статевого акту, саме тому гомосексуалСЦзм в даному роздСЦлСЦ розглядуСФться не тому, що це захворювання, а тому, що по сутСЦ у даному випадку тАУ це одна з причин скоСФння злочину.

Щодо самих причин гомосексуалСЦзму, то науковцСЦ й досить не можуть прийти до компромСЦсу. ДеякСЦ вважають, що це результат менш грубого, нСЦж при трансексуалСЦзмСЦ, але все ж таки дефекту статевоСЧ диференцСЦацСЦСЧ мозку ще пСЦд час вагСЦтностСЦ. РЖншСЦ вважають, що пСЦд час формування вСЦдмСЦнноСЧ вСЦд бСЦльшостСЦ людей направленостСЦ статевоСЧ пристрастСЦ велику роль вСЦдСЦграють умови розвитку дитини тАУ в першу чергу материнська опСЦка, негативно сприйнятСЦ батьки (маСФться на увазСЦ чоловСЦки), негативний досвСЦд спСЦлкування з СЦншими дСЦтьми своСФСЧ статСЦ в сСЦмтАЩСЧ, збочення та навСЦть порнографСЦя.

Довгий час вважалось, що гомосексуальна поведСЦнка обумовлювалась спадковСЦстю. Ця точка зору, була пСЦдтверджена, коли Kallmann (1952) звернув увагу на те, що конкордантнСЦсть по гомосексуалСЦзму склала 100 % у 40 пар монозСЦготних близнюкСЦв чоловСЦчоСЧ статСЦ СЦ тСЦльки 12% - у 26 аналогСЦчних дизСЦготних пар. З цього випливаСФ, що монозиготнСЦ близнюки бСЦльш схожСЦ по вСЦдношенню до гомосексуалСЦзма, нСЦж дизиготнСЦ (див., наприклад, Heston, Shields 1968).РЖнформацСЦСЧ стосовно монозСЦготних близнюках жСЦночоСЧ статСЦ з гомосексуальним пробандом досить мало, щоб робити будь-якСЦ висновки стосовно спадковостСЦ в розвитку гомосексуальностСЦ у жСЦнок. Не маСФ обТСрунтованих доказСЦв наявностСЦ у гомосексуалСЦстСЦв (як у чоловСЦкСЦв так СЦ у жСЦнок) патологСЦСЧ в статевих хромосомах або в нейроендокриннСЦй системСЦ (цСЦ та СЦншСЦ фактори, повтАЩязанСЦ з гомосексуальнСЦстю розглядаються в працях Bankroft 1983; Kenyon 1980). Також вивчались психологСЦчнСЦ та соцСЦальнСЦ фактори. СоцСЦальнСЦ антропологи вказують на те, що вСЦдношення до гомосексуальноСЧ поведСЦнки широко використ овуСФться в рСЦзноманСЦтних соцСЦумах. Ford та Beach (1952) звернули увагу на те, що в 49 з 76 (тобто у 64%) соцСЦумСЦв, гомосексуалСЦзм був звичайним явищем, та прийнятий бСЦльшСЦстю суспСЦльства. ДослСЦди такого роду дозволяють вважати, що соцСЦальними впливами може в значнСЦй мСЦрСЦ виявлятись те, в якому ступенСЦ СЦндивСЦди з гомоксуальною орСЦСФнтацСЦСФю будуть проявляти своСЧ мотиви.

Неодноразово здСЦйснювались спроби виявити особливостСЦ виховання, котрСЦ могли бути повтАЩязанСЦ з формуванням гомосексуальностСЦ у чоловСЦкСЦв. Bieber (1962) був одним з тих, хто на основСЦ спогадСЦв пацСЦСФнтСЦв про подСЦСЧ дитячих рокСЦв прийшли до висновку, що у бСЦльшостСЦ гомосексуальних чоловСЦкСЦв в дитинствСЦ були поганСЦ вСЦдносини з батьком або ж батько довгий час був вСЦдсутнСЦм, тобто дитина виховувалась тСЦльки матСЦртАЩю. РЖншСЦ психоаналСЦтики вважають, що, як правило, матерСЦ таких чоловСЦкСЦв у свСЦй час не досить добре СЧх виховували або встановлювали з ними досить тСЦснСЦ, близькСЦ взаСФмовСЦдносини. Не треба, проте, придСЦляти великого значення подСЦбним ретроспективним свСЦдченням про минулСЦ взаСФмовСЦдносини гомосексуальних чоловСЦкСЦв з СЧх батьками. Якщо СЦ СЦснуСФ будь-який звтАЩязок з вихованням, то вСЦн вСЦдображуСФ скорСЦше деяке гальмування розвитку гетеросексуальноСЧ поведСЦнки, нСЦж специфСЦчний детермСЦнант гомосексуальностСЦ.

Kenyon (1968) винайшов, що гомосексуальнСЦ жСЦнки частСЦше, нСЦж гетеросексуальнСЦ повСЦдомляли про поганСЦ вСЦдносини як з матСЦртАЩю, так СЦ з батьком.; окрСЦм цього, приблизно у 25% обслСЦдуваних (по вСЦдношенню до 5% в контрольнСЦй групСЦ) батьки були розлученСЦ. ДеякСЦ психоаналСЦтики вважають, що гомосексуальна орСЦСФнтацСЦя у жСЦнок може бути обумовлена тим, що в ранньому дитинствСЦ СЧй не вдалося вирСЦшити тСЦснСЦ взаСФмовСЦдносини з батьками; тому СЦнтимний звтАЩязок з чоловСЦком вСЦдштовхуСФ СЧСЧ, та СФдиним можливим обтАЩСФктом кохання для неСЧ стають СЦншСЦ жСЦнки. Не СЦснуСФ жодноСЧ бСЦльш-менш обТСрунтованоСЧ думки.

З вищевказаного можна зробити висновок, що в процесСЦ розвитку дСЦтей маються зачатки як для гетеросексуальноСЧ так СЦ гомосексуальноСЧ орСЦСФнтацСЦСЧ, та що рСЦзноманСЦтнСЦ фактори визначають, яка поведСЦнка в них розвинеться сильнСЦше. Гетеросексуальному розвитку може заважати репресивне вСЦдношення до сексу в сСЦмтАЩСЧ або крайня невпевненСЦсть в собСЦ самому. Фрейдисти вважають, що гетеросексуальнСЦй поведСЦнцСЦ також заважаСФ невирСЦшений кастрацСЦонний комплекс та повтАЩязанСЦ з ним переживання. З СЦншого боку, гомосексуальному розвитку можуть слугувати черезмСЦрно близькСЦ дружнСЦ вСЦдносини з особою тСЦСФСЧ ж статСЦ, особливо якщо СЦншСЦ соцСЦальнСЦ звтАЩязки недостатньо розвинутСЦ (повне розкриття цСЦСФСЧ схеми див. у Bancroft 1975). Жодна з цих СЦдей не основана на досить обТСрунтованих наукових дослСЦдах, проте загальна структура маСФ особливу цСЦннСЦсть та може бути використана при аналСЦзСЦ кожного конкретного випадка9.

Серед зазначених вище насильницьких задоволень статевоСЧ пристрастСЦ найбСЦльш розповсюдженим СФ насильницьке мужолозтво.

ПСЦд мужолозтвом, яке являСФться одним з видСЦв гомосексуалСЦзма, в медицинСЦ СЦ правСЦ розумСЦСФться статева пристрасть до осСЦб своСФСЧ статСЦ (чоловСЦчоСЧ). На думку бСЦльшостСЦ вчених, цьому же поняттю дорСЦвнюСФ термСЦн "педерастСЦятАЭ (в перекладСЦ з грецькоСЧ "коханець юнакСЦвтАЭ ), який застосовуСФться для позначення статевоСЧ пристрастСЦ чоловСЦка до чоловСЦка10.

Що стосуСФться сутностСЦ мужолозтва, то тут також не СЦснуСФ СФдиних поглядСЦв. Так, з точки зору КрасСЦкова Ю. А. та Здравомислова Б. В., мужолозтво "полягаСФ в статевому контактСЦ чоловСЦка з чоловСЦком (per anum) СЦз застосуванням фСЦзичного або психСЦчного насильства, або з використанням залежного стану потерпСЦлого11.тАЭ Але в теперСЦшнСЦй час, в умовах дСЦСЧ нового кримСЦнального кодексу, деякСЦ вченСЦ (наприклад НСЦкулСЦн С. Н.) продовжують розглядати мужолозтво як "статевСЦ зносини чоловСЦка з чоловСЦком, при котрих статевий член педСЦкатора вводиться в заднСЦй отвСЦр (пряму кишку) патСЦкуса12.Проте, бСЦльшСЦсть представникСЦв кримСЦнально-правовоСЧ науки (Шишов О. Ф., Шаргородський М. Д., Осипов П. П.) вважають, що визначення мужолозтва як статевого контакту (статевих зносин) чоловСЦка з чоловСЦком, досить невдале, оскСЦльки заперечуСФ медичному розумСЦнню мужолозтва, так як з фСЦзСЦологСЦчноСЧ точки зору статевий контакт одностатевих осСЦб неможливий. На СЧхню думку мужолозтво представляСФ собою рСЦзновид гомосексуалСЦзму - нетиповоСЧ сексуальноСЧ поведСЦнки, яка полягаСФ в досягненнСЦ субтАЩСФктом сексуального задоволення шляхом сексуальних контактСЦв (аногенСЦтальний, орогенСЦтальний тощо) особами однаковоСЧ статСЦ, а тому мужолозтво тАУ це чоловСЦчий гомосексуалСЦзм13.Якщо бути бСЦльш чСЦтким, то по визначенню Шаргородського М. Д14.та Осипова П. П., мужолозтво тАУ одна з форм чоловСЦчого гомосексуалСЦзму, котра лише зовнСЦшньо вСЦдрСЦзняСФться вСЦд СЦнших видСЦв гомосексуального задоволення статевоСЧ пристрастСЦ. Це визначення вказанСЦ автори поСФднують та прирСЦвнюють з термСЦном "педерастСЦятАЭ. Зазначимо, що на думку деяких вчених, педерастСЦя являСФ собою лише гомосексуальний контакт з хлопчиком або скоСФнСЦ бСЦльш старшим субтАЩСФктом аногенСЦтальнСЦ контакти по вСЦдношенню до бСЦльш молодого субтАЩСФкта, в той час як поняття мужолозтва порСЦвнюСФться з поняттям педикацСЦСЧ та означаСФ анальний контакт, тобто через заднСЦй отвСЦр мСЦж двома чоловСЦками будь-якого вСЦку,15тобто мужолозтво являСФ собою бСЦльш обтАЩСФмне поняття по вСЦдношенню до педерастСЦСЧ.

РЖз врахуванням вищевказаного необхСЦдно звернути увагу на розумСЦння термСЦну " статевСЦ зносини тАЭ.

РЖгнатов А. Н. ЗазначаСФ, що статевСЦ зносини тАУ термСЦн не юридичний, а медичний та повинен розумСЦтись, так, як це поняття трактуСФ сексологСЦя16.Тобто, на нашу думку, пСЦд статевими зносинами (статевСЦ вСЦдносини) слСЦд розумСЦти природнСЦй сексуальний контакт (статевий акт, гетеросексуальний) мСЦж особами рСЦзноСЧ статСЦ, який потенцСЦйно може призвести до зачаття, вагСЦтностСЦ, дСЦтородСЦння та виражаСФться у введеннСЦ ерегованого статевого члена чоловСЦка в пСЦхву жСЦнки17.Також придержуються такоСЧ думки Мельник М. РЖ. та Хавронюк М. РЖ., якСЦ вважають, що пСЦд статевими зносинами слСЦд вважати природнСЦй (гетеросексуальний) статевий акт (коСЧтус)- сполучення чоловСЦчих та жСЦночих статевих органСЦв, здатне як правило викликати вагСЦтнСЦсть18. РЖншСЦ автори (НемСЦровський Е. Я., ПСЦонтковський А. А.) додержуються протилежноСЧ точки зору. Так, БлСЦндер Б. А. вказуСФ, що, не дивлячись на те, що з медичноСЧ точки зору поняття статевих зносин (акту) не охоплюСФ жоднСЦ СЦншСЦ дСЦСЧ сексуального харктеру, окрСЦм природного статевого акту, який здСЦйснюСФться рСЦзними за статтю партнерами, в кримСЦнальному правСЦ цей термСЦн використовуСФться зовсСЦм з СЦншою метою, тобто не для позначення конкретного фСЦзСЦологСЦчного акту, а для характеристики самого протиправного посягання як вСЦдповСЦдного соцСЦального вСЦдношення мСЦж статями19.

Яку ж з вищевказаних позицСЦй слСЦдуСФ визнати правильною? Якщо з медичноСЧ точки зору пСЦд статевими зносинами розумСЦСФться фСЦзСЦологСЦчний акт, учасниками якого СФ особи рСЦзноСЧ статСЦ, який полягаСФ в сполученнСЦ чоловСЦчих та жСЦночих статевих органСЦв20, то дСЦСЧ, направленСЦ на задоволення сексуальноСЧ пристрастСЦ в СЦншСЦй формСЦ, в тому числСЦ якСЦ СЦмСЦтують статевий акт, не тСЦльки вважаються статевим актом у буквальному розумСЦннСЦ, але й вСЦдрСЦзняються вСЦд нього за своСФю фСЦзСЦологСЦчною природою, так як в цих випадках виключаСФться можливСЦсть дефлорацСЦСЧ та вагСЦтностСЦ, якСЦ виступають природнСЦм наслСЦдком статевого акту (СЦ хоча дефлорацСЦя при скоСФннСЦ зТСвалтування не впливаСФ на тяжкСЦсть злочину, тобто не СФ квалСЦфСЦкованою ознакою, проте у даному випадку вона виступаСФ поняттям, однСЦСФю з ознак розмежування статевого акту вСЦд СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. РЖ якщо ранСЦше термСЦном "статевСЦ зносинитАЭ охоплювались всСЦ форми сексуальних вСЦдносин мСЦж людьми в силу вСЦдсутностСЦ спецСЦальних норм, якСЦ передбачають кримСЦнальну вСЦдповСЦдальнСЦсть за скоСФння СЦнших сексуальних насильницьких дСЦй, окрСЦм зТСвалтування, то в теперСЦшнСЦй час таке розширене тлумачення цього термСЦну можна розглядати або як юридичну безграмотнСЦсть, або ж як вСЦдсутнСЦсть бажання вносити вСЦдповСЦднСЦ змСЦни в юридичну науку у звтАЩязку з тенденцСЦями, якСЦ вже виникли та закрСЦпились в нСЦй.

В силу вищевказаних положень, на думку авторСЦв, необхСЦдно звернути увагу та ще раз зазначити, що насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом включаСФ в себе:

1) Насильницьке мужолозтво, тобто насильницький чоловСЦчий гомосексуалСЦзм;

2) Насильницьке лесбСЦянство, тобто насильницький жСЦночий гомосексуалСЦзм;

3) РЖншСЦ способи насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.

Проте деякСЦ автори (Мельник М. РЖ., Бажанов М. РЖ.) вважають, що до насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом необхСЦдно вСЦдносити насильницькСЦ гетеросексуальнСЦ дСЦСЧ. Це випливаСФ з СЧх визначень самого поняття злочину, передбаченого статтею 153 ККУ. Наприклад, Мельник М. РЖ. зазначаСФ, що пСЦд задоволенням статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом потрСЦбно розумСЦти будь-якСЦ дСЦСЧ сексуального характеру незалежно вСЦд СЧх гетеро- або гомосексуальноСЧ спрямованостСЦ (крСЦм природного статевого акту), якСЦ здатнСЦ задовольнити статеву пристрасть чоловСЦка або жСЦнки21. Бажанов М. РЖ. ВказуСФ на те, що стаття 153 ККУ встановлюСФ вСЦдповСЦдальнСЦсть за насильницькСЦ гетеросексуальнСЦ та гомосексуальнСЦ дСЦСЧ щодо потерпСЦлоСЧ особи22. З цим не можна погодитись, оскСЦльки за своСФю природою гетеросексуальнСЦ дСЦСЧ (вСЦдносини) СФ природними та зазначаються також як статевий акт, статевСЦ вСЦдносини або коСЧтус. Тобто, з цього випливаСФ, що автор зазначаСФ, що до насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом необхСЦдно вСЦдносити окрСЦм вищевказаних дСЦянь також СЦ гетеросексуальний (статевий) акт. Це положення не СФ вСЦрним, оскСЦльки насильницькСЦ гетеросексуальнСЦ дСЦСЧ тАУ це зТСвалтування, тобто статевСЦ зносини СЦз застосуванням фСЦзичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпораднього стану потерпСЦлоСЧ особи. А як вже вище зазначалось, насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом виключаСФ статевСЦ зносини. ЦСЦкавим СФ те, що необхСЦдною умовою здСЦйснення статевого акту СФ ерекцСЦя статевого члену23. ЕрекцСЦСФю визнаСФться збСЦльшення статевого члена в обтАЩСФмСЦ у порСЦвняннСЦ СЦз станом спокою та набуття ним механСЦчноСЧ твердостСЦ, необхСЦдноСЧ для введення в пСЦхву СЦ проведення статевого акту24. МеханСЦзм ерекцСЦСЧ пояснюСФться посиленням припливу артерСЦальноСЧ кровСЦ до печеристих тСЦл статевого органу СЦ уповСЦльненням венозного вСЦдтоку пСЦд дСЦСФю мтАЩязСЦв25. У нормСЦ напруга статевого члена виникаСФ в ситуацСЦях сексуального збудження внаслСЦдок передачСЦ нервових СЦмпульсСЦв мтАЩязам артерСЦальноСЧ стСЦнки, СЧСЧ розширення СЦз заповненням артерСЦальною кровтАЩю судинноСЧ сСЦтки печеристих тСЦл статевого члена. Введення статевого члена в пСЦхву шляхом здавлення члена бСЦля кореня гСЦпотетично можливе, але не СФ еквСЦвалентом ерекцСЦСЧ. Так, ущСЦльнення статевого члена внаслСЦдок його здавлення бСЦля кореня повтАЩязане СЦз зниженням вСЦдтоку кровСЦ по венах на вСЦдмСЦну вСЦд ерекцСЦСЧ, яка виникаСФ завдяки притоку артерСЦальноСЧ кровСЦ до печеристих тСЦл. НавСЦть незважаючи на те, що зниження вСЦдтоку кровСЦ по венах СФ частиною фСЦзСЦологСЦчного механСЦзму напруги статевого члена, СФ всСЦ пСЦдстави не вважати ерекцСЦСФю збСЦльшення статевого члена вище мСЦiя здавлення.

Отже, збСЦльшення статевого органа чоловСЦка та його твердСЦсть через наповнення кавернозних тСЦл венозною кровтАЩю виникаСФ на тлСЦ спазму артерСЦальноСЧ стСЦнки. Тут ми приходимо до значущоСЧ вСЦдмСЦнностСЦ мСЦж ерекцСЦСФю СЦ потовщенням статевого члена вище мСЦiя здавлення: ерекцСЦя виникаСФ переважно за рахунок посилення притоку артерСЦальноСЧ кровСЦ СЦ обумовлена збудженням нервСЦв, якСЦ ерегують статевий член; неероговане потовщення члена вСЦдбуваСФться за рахунок зниження вСЦдтоку кровСЦ по венозних судинах, всупереч СЦмпульсам нервовоСЧ системи, якСЦ направленСЦ на звуження просвСЦту артерСЦй СЦ гальмування ерекцСЦСЧ. Проблемною СФ ситуацСЦя, в якСЦй насильник-чоловСЦк вдаСФться до здавлення свого члена бСЦля кореня для його введення в пСЦхву потерпСЦлоСЧ, але оцСЦнка цСЦСФСЧ ситуацСЦСЧ виходить за межСЦ означеноСЧ нами теми СЦ вимагаСФ окремого дослСЦдження. Зауважимо, що вчинене за таких обставин сексуальне насильство не утворюСФ статевих зносин, оскСЦльки порушуСФться змСЦст статевого акту як нормального фСЦзСЦологСЦчного процесу, тому навряд чи може квалСЦфСЦкуватись як зТСвалтування. ТакСЦ дСЦяння необхСЦдно квалСЦфСЦкувати за статтею 153 ККУ, але всеодно вони виключають статевий (гетеросексуальний) акт, оскСЦльки, як вже зазначалось, необхСЦдною умовою статевого акту СФ ерекцСЦя. Судово-слСЦдча практика показуСФ, що до подСЦбних дСЦй сексуальнСЦ злочинцСЦ вдаються вкрай рСЦдко, а в разСЦ статевоСЧ слабкостСЦ вводять у пСЦхву предмети подовженоСЧ форми, якими СЦмСЦтують рухи члена в пСЦхвСЦ, або примушують жСЦнок до тривалоСЧ стимуляцСЦСЧ статевого члена або до СЦнших дСЦй, що викликають сексуальне збудження. ФСЦксацСЦя статевого члена до предмета подовженоСЧ форми твердостСЦ йому не додаСФ, проте робить можливим його введення в пСЦхву. ПотСЦм, у пСЦхвСЦ може виникнути ерекцСЦя, проте СЧСЧ вСЦдсутнСЦсть у момент введення члена СЦ наявнСЦсть у пСЦхвСЦ чужорСЦдного тСЦла також свСЦдчать про вСЦдсутнСЦсть складу зТСвалтування, а тому вчинене за таких обставин пСЦдлягаСФ квалСЦфСЦкацСЦСЧ за статтею 153 ККУ. Також СЦснують випадки, коли у звтАЩязку з вСЦдсутнСЦстю ерекцСЦСЧ, злочинець фСЦксуСФ статевий член до предмета подовженоСЧ форми, завдяки чому робить можливим його введення в пСЦхву. ПотСЦм, у пСЦхвСЦ може виникнути ерекцСЦя, проте СЧСЧ вСЦдсутнСЦсть у момент введення статевого члену СЦ наявнСЦсть у пСЦхвСЦ чужорСЦдного тСЦла також свСЦдчать про вСЦдсутнСЦсть складу зТСвалтування, а тому вчинене за таких обставин також пСЦдлягаСФ квалСЦфСЦкацСЦСЧ статтСЦ 153 ККУ.

Також хотСЦлось би вказати на помилку, допущену автором26 (Бажанов М. РЖ.), який вважаСФ, що насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом полягаСФ у неприродних статевих зносинах СЦз жСЦнкою, тобто зносини per os або per anum. Як вже зазначалось вище, стаття 153 ККУ, тобто насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом виключаСФ статевСЦ зносини та статевий акт, оскСЦльки це природнСЦ (гетеросексуальнСЦ) сексуальнСЦ вСЦдносини мСЦж чоловСЦком та жСЦнкою. У даному випадку краще було б зазначити, що злочин, передбачений статтею 153 полягаСФ у таких насильницьких сексуальних контактах СЦз жСЦнкою як аногенСЦтальний та орогенСЦтальний. Це по-перше. По-друге, сам вислСЦв "неприроднСЦ статевСЦ зносини " СФ по сутСЦ помилковим, оскСЦльки як природнСЦй (статевий) акт може бути неприроднСЦм одночасно? Йдеться про парадоксальне сполучення в одному обсязСЦ позитивного й парного йому негативного понять. Ця ситуацСЦя вСЦдповСЦдаСФ вСЦдношенню суперечностСЦ мСЦж поняттями. Це суперечливе вСЦдношення, в якому одне протиречСЦть СЦншому. З цього випливаСФ, що воно початково неправильне й не вСЦдповСЦдаСФ законам логСЦки27.

Таким чином, визначати мужолозтво як статевСЦ зносини чоловСЦка з чоловСЦком початково невСЦрно. Разом з тим, вищевказана позицСЦя Шишова О. Ф., Шаргородського М. Д. та Осипова П. П. стосовно поняття мужолозтва, на наш погляд також не позбавлена недолСЦкСЦв, оскСЦльки недостатньо чСЦтко характеризуСФ саму його сутнСЦсть. Тому, правильно вважати, що мужолозтво тАУ це одна з форм чоловСЦчого гомосексуалСЦзму, котра полягаСФ в задоволеннСЦ статевоСЧ пристрастСЦ, досягнута шляхом введення статевого члену педСЦкатора в заднСЦй прохСЦд (пряму кСЦшку) патСЦкуса, тобто аногенСЦтальний контакт. В свою чергу, насильницьке мужолозтво тАУ це одна з форм чоловСЦчого гомосексуалСЦзму, котра полягаСФ в задоволеннСЦ статевоСЧ пристрастСЦ проти волСЦ та бажання потерпСЦлого, досягнуте шляхом застосування насильства або ж погрози його застосування до потерпСЦлого або з використанням безпораднього стану шляхом введення статевого члена одного партнера в заднСЦй прохСЦд СЦншого.

ДеякСЦ автори (ЖалаСФв Н. Г., Яковлев Я. М.) вважають, що мужолозтво передбачаСФ задоволення статевоСЧ пристрастСЦ не тСЦльки шляхом аногенСЦтального контакту (coitus per anum), але й СЦншСЦ види чоловСЦчого гомосексуалСЦзму, у тому числСЦ орогенСЦтальний контакт (coitus per os)28, яке полягаСФ у введеннСЦ статевого члену одного чоловСЦка у ротову порожнину СЦншого. ПодСЦбне розширене тлумачення мужолозтва вже мало мСЦiе в СЦсторСЦСЧ кримСЦнального законодавства. Наприклад, в декретСЦ Азербайджанського ЦВК вСЦд 23 лютого 1924 року29, який внСЦс вСЦдповСЦднСЦ змСЦни в статтю 167 з позначкою 1 ККАРСР 1922-го року; пСЦд мужолозтвом розумСЦлось неприроднСЦй контакт з особами однСЦСФСЧ статСЦ (випливаСФ, що таке бСЦльш широке тлумачення мужолозтва включало, окрСЦм аногенСЦтального також СЦ орогенСЦтальний контакт). На наш погляд, з подСЦбною позицСЦСФю не можна погодитись. Так, ще на початку 20-го столСЦття, заперечуючи проти думки Керуючого Сенату про можливСЦсть розгляду мужолозтва як в формСЦ per os по вСЦдношенню чоловСЦка з чоловСЦком, так СЦ в формСЦ per os та per anum по вСЦдношенню чоловСЦка з жСЦнкою. Белогриць - Котляревський Л. С. вказував, що таке тлумачення заперечуСФ самСЦй етСЦологСЦСЧ слова "мужолозтвотАЭ30. ОкрСЦм того, стаття 153 ККУ передбачаСФ дСЦСЧ per os та per anum по вСЦдношенню чоловСЦка до жСЦнки в розглядуваному вище сенсСЦ, котрСЦ включенСЦ в поняття СЦнших дСЦях сексуального характеру.

РЖншим видом насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом СФ лесбСЦянство. Як зазначалося ранСЦше, лесбСЦянство являСФ собою жСЦночий гомосексуалСЦзм (сафСЦзм, трибадСЦя), який передбачаСФ рСЦзноманСЦтнСЦ дСЦСЧ жСЦнки з жСЦнкою, метою яких СФ задоволення статевоСЧ пристрастСЦ (наприклад, мастурбацСЦя, орогенСЦтальний контакт (кунСЦлСЦнгус), вплив на ерогеннСЦ зони партнершСЦ за допомогою штучних пристосувань, контакт за допомогою олСЦсба або навСЦть природнСЦм способом. ОстаннСФ уявляСФться на перший погляд зовсСЦм неможливим, проте, деякСЦ медичнСЦ авторитети запевняють, що природнСЦ статевСЦ зносини мСЦж жСЦнками не така вже й винятковСЦсть, оскСЦльки зустрСЦчаються жСЦнки з особливо великими клСЦторами. В силу наявних причин автор не вважаСФ необхСЦдним торкатись суто анатомСЦчних аспектСЦв31. ДеякСЦ вченСЦ (ДанСЦельбек Б. В.) по сутСЦ прирСЦвнюють це дСЦяння до збочених дСЦй, особливим видом яких вони являються32. ВважаСФмо, що це не суперечить дСЦйсностСЦ.

ПСЦд насильницьким лесбСЦянством, вСЦдповСЦдно, необхСЦдно розумСЦти жСЦночий гомосексуалСЦзм, котрий полягаСФ в задоволеннСЦ статевоСЧ пристрастСЦ проти волСЦ та бажання потерпСЦлоСЧ шляхом здСЦйснення рСЦзноманСЦтних сексуальних дСЦй жСЦнки з жСЦнкою, поСФднаних СЦз насильством або погрозою його застосування до потерпСЦлоСЧ або СЦз використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ.

УсСЦ СЦншСЦ способи задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом мСЦж одностатевими та рСЦзностатевими партнерами, включаючи per anum чоловСЦка з жСЦнкою та акти per os як чоловСЦка з жСЦнкою, так СЦ чоловСЦка з чоловСЦком вСЦдносяться до СЦнших насильницьких сексуальних дСЦй, якСЦ спрямованСЦ на задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. При цьому, притягнення за СЧх скоСФння до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ необхСЦдно, щоб вони були поСФднанСЦ з насильством, погрозою його застосування або з використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ (потерпСЦлого), оскСЦльки добровСЦльна згода виключаСФ склад злочину, а саме обтАЩСФктивну сторону та кримСЦнальну вСЦдповСЦдальнСЦсть.

Так, в листопадСЦ 1991 року в пСЦдтАЩСЧздСЦ будинку громадянин Тихонов СЦз застосуванням фСЦзичноСЧ сили та погроз роздягнув незнайому йому громадянинку ССЦтнову, та, прагнучи задовольнити статеву пристрасть, протягом 15-20 хвилин торкався статевим членом оголених частин тСЦла потерпСЦлоСЧ. ПСЦсля появи в пСЦдтАЩСЧздСЦ незнайомих чоловСЦкСЦв вСЦн втСЦк з мСЦiя скоСФння правопорушення.

РЖншими словами пСЦд квалСЦфСЦкацСЦю СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом можуть пСЦдпадати й насильницькСЦ дСЦСЧ, скоСФнСЦ СЦз збоченням, що вирСЦшуСФ одну з СЦснуючих ранСЦше проблем призначення покарання за скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом СЦз застосуванням насильства, оскСЦльки законодавець передбачав настання кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ тСЦльки за скоСФння збочених дСЦй по вСЦдношенню неповнолСЦтнСЦх, в той час як насильницькСЦ збоченСЦ дСЦСЧ по вСЦдношенню до повнолСЦтнСЦх осСЦб квалСЦфСЦкувались як хулСЦганство або образа з призначенням вСЦдповСЦдного СЧм бСЦльш мтАЩякого покарання.

При розглядСЦ даноСЧ категорСЦСЧ насильницьких дСЦй сексуального характеру необхСЦдно звернути увагу на вСЦднесення СЧх до числа садистських та мазохСЦзтських дСЦй. РЗх включення в склад СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом уявляСФться досить обТСрунтованим.

Сексуальний садизм тАУ статеве насильство, еротичний тиранСЦзм, активна алголанСЦя. Сам термСЦн "СадизмтАЭ походить вСЦд СЦмтАЩя маркСЦза де Сада (1774-1814), який проявляв крайню жорстокСЦсть з сексуальними мотивами по вСЦдношенню до жСЦнок. Сексуальний садизм тАУ це досягнення статевого збудження шляхом застосування страждань партнеру, вСЦддаючи перевагу по вСЦдношенню СЦз звичайним гетеросесуальним контактом аногенСЦтальному. РЖнколи дСЦСЧ садистського характеру можуть бути суто символСЦчними, якСЦ не завдають СЦстотноСЧ шкоди потерпСЦлому (потерпСЦлСЦй); деякСЦ з них скорСЦше принижують жертву, нСЦж травмують в прямому сенсСЦ слова. Поте, СЦнколи, завдаються досить жорстокСЦ та тяжкСЦ тСЦлеснСЦ ушкодження. Екстремальними являються "вбивцСЦ пристрастСЦтАЭ (lust murders), при котрих вбивця наносить тяжкСЦ та особливо тяжкСЦ ушкодження статевих органСЦв жертви. В цих рСЦдких випадках еякуляцСЦя може вСЦдбуватись пСЦд час таких садистських дСЦянь або пСЦзнСЦше, вже при сексуальному контактСЦ з мертвим тСЦлом (некрофСЦлСЦя). РозрСЦзняють декСЦлька форм садизму. По-перше, це уявлений садизм, коли садистськСЦ дСЦяння лише присутнСЦ в фантазСЦях людини та не реалСЦзуються в реальне життя. По-друге, це пасивний садизм, який полягаСФ в усвСЦдомленому ухиленнСЦ вСЦд тСЦСФСЧ ласки, дСЦй, котрих бажаСФ партнер, з метою досягти у нього вСЦдчуття психСЦчного дискомфорту, розчарування. По-третСФ, агресивний (активний) садизм, який полягаСФ в активних дСЦях, якСЦ викликають страждання та приниження партнера, нанесення йому тСЦлесних ушкоджень. ОскСЦльки пСЦд сексуальним садизмом розумСЦСФться завдання болю особСЦ, з котрою субтАЩСФкт вступаСФ в сексуальнСЦ вСЦдносини, з цього випливаСФ, що садист вСЦдчуваСФ задоволення при баченнСЦ мордувань своСФСЧ жертви та в випадку, якщо така насолода носить сексуальний характер або якщо у субтАЩСФкта статеве збудження (ерекцСЦя) наступаСФ тСЦльки пСЦсля садистських манСЦпуляцСЦй, то при насильницькому (тобто проти волСЦ та бажання потерпСЦлоСЧ особи) скоСФннСЦ садистських дСЦй (наприклад застосування батога, проколювання статевих органСЦв жертви тощо), навСЦть без вчинення у майбутньому сексуальних актСЦв (per os, per anum) в будь-яких його проявах, такСЦ дСЦСЧ повиннСЦ пСЦдпадати пСЦд квалСЦфСЦкацСЦю насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з визначенням покарання по вСЦдношенню до статтСЦ 153 ККУ, а у випадку завдання умисного тяжкого тСЦлесного пошкодження тАУ також й за статтею 121 ККУ, як за сукупнСЦстю злочинСЦв, а заподСЦяння при цьому тяжкого тСЦлесного ушкодження, що спричинило смерть потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ), охоплюСФться статтею 153 частиною 3 та додатковоСЧ квалСЦфСЦкацСЦСЧ за частиною 2 статтСЦ 121 не потребуСФ.

АналогСЦчнСЦ аргументи можна привести й по вСЦдношенню випадкСЦв мазохСЦзму.

МазохСЦзм (пасивна алголанСЦя, альгоманСЦя, альгофСЦлСЦя, пасивСЦзм) тАУ статеве задоволення при психСЦчних стражданнях та приниженнСЦ, якСЦ завдаСФ партнер. З.Фрейд називав мазохСЦзм садизмом, направленим на самого себе. Тобто, особа зазнаСФ задоволення статевоСЧ пристрастСЦ при вСЦдчуттСЦ болю, страждань. Ця назва зтАЩявилась завдяки Леопольда Захер-Мазоха (von Sacher-Masoch, 1836-1905), який був австрСЦйським письменником та описав сексуальне задоволення вСЦд больових вСЦдчуттСЦв. Сексуальний мазохСЦзм тАУ задоволення статевоСЧ пристрастСЦ, яке особа досягаСФ, вСЦдчуваючи фСЦзичнСЦ або психСЦчнСЦ страждання, якСЦ завдаються йому сексуальним партнером. Це може виражатись в биттСЦ, шмаганнСЦ батогом, скоСФннСЦ СЦнших принижуючих гСЦднСЦсть людини дСЦй (плювання, пСЦдпалювання, проколювання статевих органСЦв тощо). Таким чином, у випадку, якщо особа, яка скоСЧла вказанСЦ дСЦСЧ, якСЦ носять сексуальний насильницький характер по вСЦдношенню до СЦншоСЧ особи (у даному випадку субтАЩСФкта злочину), дСЦСФ СЦз примушенням, тобто не бажаСФ СЧх здСЦйснення, але пСЦд насильницьким впливом винного примушена СЧх скоювати, то дСЦСЧ останнього також повиннСЦ квалСЦфСЦкуватись вСЦдповСЦдно до статтСЦ 153 ККУ, а саме тАУ насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом у виглядСЦ сексуального мазохСЦзму.

СадомазохСЦзм, який полягаСФ у тому, що один партнер виступаСФ в ролСЦ садиста, а СЦнший тАУ у ролСЦ мазохСЦста, тобто один партнер насолоджуСФться тим, що вСЦн знущаСФться з СЦншого партнера, а останнСЦй, в свою чергу вСЦд того, що над ним знущаються. Сексуальний садомазохСЦзм полягаСФ у статевому задоволеннСЦ при сексуальних вСЦдносинах, в котрих одним партнером виступаСФ садист, СЦнший тАУ мазохСЦст.

ВважаСФмо за необхСЦдне розкрити бСЦльш детальнСЦше деякСЦ особливостСЦ садизму та мазохСЦзму, а також СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, а саме СЧх види та пСЦдвиди.

ФлагеляцСЦя тАУ рСЦзновид садизму та мазохСЦзму: статеве збудження виникаСФ внаслСЦдок шмагання батогом самого себе або партнера. У даному випадку у ролСЦ предмета, за допомогою якого завдаються страждання, виступають палицСЦ, рСЦзки, батоги, ременСЦ, мотузки тощо. Уся сутнСЦсть флагеляцСЦСЧ полягаСФ в тому, що флагелянт отримуСФ сексуальне задоволення. Пасивний флагелянт сам прагне, вСЦн бажаСФ, щоб над ним знущались, оскСЦльки бСЦль вСЦд шмагання рефлекторно може визвати у чоловСЦкСЦв ерекцСЦю, що даСФ можливСЦсть здСЦйснити сексуальний контакт, на який вСЦн зазвичай нездатен без подСЦбного роду "прелюдСЦйтАЭ. Активна флагеляцСЦя замСЦнюСФ сексуальний контакт тим, хто прои звичайному статевому актСЦ не отримуСФ сексуального задоволення. Саме тому, вСЦн вдаСФться до задоволення статевоСЧ пристрастСЦ з використанням флагеляцСЦСЧ.

АпотемнофСЦлСЦя тАУ ця девСЦацСЦя полягаСФ в бажаннСЦ до ампутацСЦСЧ частини свого тСЦла або тСЦла партнера при скоСФннСЦ сексуального контакту. У деяких сексуальних злочинцСЦв (садистСЦв), котрСЦ вСЦдрубають або вСЦдрСЦзають частину тСЦла своСФСЧ жертви, механСЦзм подСЦбноСЧ поведСЦнки обумовлен саме апотемнофСЦлСЦСФю. Ця сексуальна девСЦацСЦя вСЦдноситься до кСЦлькостСЦ самих рСЦдких форм задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.

СалСЦроманСЦя тАУ задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом шляхом забруднення СЦншого партнера багнюкою, калом, мочею, кровтАЩю тощо та виступаСФ рСЦзновидом садизму.

Сексуальний вампСЦрСЦзм тАУ сексуальне задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, яке наступаСФ при вСЦдчуттСЦ смаку кровСЦ партнера. ЧастСЦше всього кров партнера отримуСФться в процесСЦ сексуального контакту шляхом укусСЦв . Ряд дослСЦдникСЦв вСЦдносять цю патологСЦю до некросадизму.

ФротерСЦзм тАУ цей вид сексуальноСЧ девСЦацСЦСЧ полягаСФ в досягненнСЦ сексуального задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом чоловСЦком при тертСЦ статевим органом з рСЦзноманСЦтними оголеними частинами тСЦла жСЦнки. У даному випадку чоловСЦк досягаСФ ерекцСЦСЧ, оргазму шляхом дотику своСЧм статевим членом до жСЦнки, СЧСЧ тСЦла, органСЦв без скоСФння сексуального контакту. У цьому випадку виступають сурогатнСЦ форми сексуальних дСЦй, якСЦ СЦмСЦтують природнСЦй статевий акт та являють собою задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.

ПедофСЦлСЦя (СЦнфантосексуалСЦзм, падерозСЦя) тАУ статева тяга до дСЦтей (малолСЦтнСЦх), яка полягаСФ у задоволеннСЦ статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом саме з використанням неповнолСЦтнього у ролСЦ сексуального партнера, як обтАЩСФктом сексуальноСЧ направленостСЦ. Злочинець отримуСФ статеве задоволення лише з дитиною33 .

З вищевказаного випливаСФ, що перелСЦк СЦнших форм насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом СФ невичерпним, оскСЦльки можливСЦ найрСЦзноманСЦтнСЦшСЦ способи задоволення сексуальноСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом СЦз застосуванням насильства (фСЦзичного, психСЦчного) або з використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ (потерпСЦлого).

В диспозицСЦСЧ статтСЦ 153 ККУ мова йде про потерпСЦлу особу, тому необхСЦдно визнати, що жертвою насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом може бути як чоловСЦк, так СЦ жСЦнка. НеобхСЦдно звернути увагу, що нСЦ СЧх вСЦк, нСЦ соцСЦальний статус, нСЦ провокуюча поведСЦнка, яка маСФ мСЦiе перед скоСФнням злочину, нСЦ вСЦдношення до злочинця для визнання його дСЦй вСЦдповСЦдно до статтСЦ 153 ККУ значення не мають.

Так, не виключаСФться кримСЦнальна вСЦдповСЦдальнСЦсть за скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з проституткою або особою чоловСЦчоСЧ статСЦ, яка торгуСФ своСЧм тСЦлом, дружиною або чоловСЦком. В кримСЦнальнСЦй науцСЦ були випадки, коли питання про можливСЦсть скоСФння злочину чоловСЦка щодо жСЦнки (маСФться на увазСЦ подружжя) вирСЦшувався негативно, а при наявностСЦ ранСЦше статтСЦ, аналогСЦчнСЦй статтСЦ 153 ККУ, вСЦдповСЦдно також вирСЦшувалося б дане питання СЦ по вСЦдношенню дружини, яка скоСЧла насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. У звтАЩязку з цим, Фойницький РЖ. Я.34: "Предметом зТСвалтування, а також насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом не може бути особиста дружина винного СЦ навСЦть жСЦнка, з котрою чоловСЦк перебуваСФ в продовжуваних сексуальних вСЦдносинах; якщо статевий акт або СЦнший сексуальний контакт з такою жСЦнкою досягнуто шляхом насильства, то можлива кримСЦнальна вСЦдповСЦдальнСЦсть лише за останнСФтАЭ(за фактично причинену самим злочинцем шкоду здоровтАЩю потерпСЦлоСЧ).

В теперСЦшнСЦй науцСЦ кримСЦнального права рСЦшення вказаного питання не викликаСФ сумнСЦвСЦв та однозначно визначаСФться з урахуванням того, що СЦнтимнСЦ стосунки повиннСЦ основуватись на згодСЦ обох партнерСЦв, в тому числСЦ й тих, хто зареСФстрував свСЦй шлюб в органах РАЦС. З цього випливаСФ, що дружина може бути обтАЩСФктом насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з боку чоловСЦка (свого), а чоловСЦк тАУ з боку дружини. НеобхСЦдно мати на увазСЦ те, що характер особистих взаСФмовСЦдносин мСЦж колишнСЦми партнерами, якСЦ стали в конкретних умовах потерпСЦлим (потерпСЦлою) та обвинуваченим (обвинуваченою), як СЦ мСЦж особами, якСЦ ранСЦше не перебували в СЦнтимних вСЦдносинах, повинен ретельно вивчатись слСЦдчими органами та судом при розслСЦдуваннСЦ та розглядСЦ справ про насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з тим, щоб встановити, чи було скоСФно злочин або мало мСЦiе добровСЦльнСЦ сексуальнСЦ контакти.

Виконавцем насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом можуть визнаватись як особи чоловСЦчоСЧ так СЦ жСЦночоСЧ статСЦ, якСЦ досягли 14-рСЦчного вСЦку. Що ж стосуСФться потерпСЦлих вСЦд злочину, то обтАЩСФктом статевоСЧ пристрастСЦ злочинця можуть бути особи будь-якого вСЦку, але необхСЦдно зазначити, що серед них маСФ бСЦльшСЦсть неповнолСЦтнСЦх (60-65% вСЦд загальноСЧ кСЦлькостСЦ потерпСЦлих).


ОбтАЩСФкт злочину


В науцСЦ кримСЦнального права СЦснують рСЦзноманСЦтнСЦ точки зору з приводу того, що ж розумСЦти пСЦд обтАЩСФктом статевих злочинСЦв, в тому числСЦ СЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. Так, КрасСЦков Ю. А., БеляСФв Н. А., Орехов В. В., аналСЦзуючи ранСЦше дСЦючий склад насильницького мужолозтва, вважали, що обтАЩСФктом даного злочину СФ нормальний устрСЦй статевих зносин, а також особа, як додатковий обтАЩСФкт, розумСЦючи пСЦд нормальним устроСФм статевих зносин статевСЦ контакти, по-перше, якСЦ вчинюються за добровСЦльною змовою, по-друге, мСЦж рСЦзностатевими партнерами, якСЦ досягли статевоСЧ зрСЦлостСЦ, по-третСФ, не допускали збочених дСЦй по вСЦдношенню до неповнолСЦтнСЦх1.

На наш погляд навряд чи можна погодитись з розглядом нормального устрою статевих вСЦдносин як одним з складаючих положень обтАЩСФкту насильницького мужолозтва (а по аналогСЦСЧ й насильницького лесбСЦянства та СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом), оскСЦльки, як вже зазначалось, кримСЦнальна вСЦдповСЦдальнСЦсть за данСЦ дСЦяння встановлюСФться не з приводу СЧх збоченСЦстю, неприроднСЦстю або аморальнСЦстю, а значить СЦ порушенням нормального (в прямому сенсСЦ цього слова) устрою статевих зносин, а за форму СЧх скоСФння, яка повтАЩязана з насильницьким способом задоволення статевоСЧ пристрастСЦ, порушенням статевоСЧ свободи, статевоСЧ недоторканостСЦ СЦншоСЧ людини. Як зазначав Шаргородський М. Д., "БСЦологСЦчна сторона статевих зносин (виникнення або навпаки зникнення статевоСЧ пристрастСЦ до конкретноСЧ особи, способи статевих зносин) складаСФ найбСЦльш СЦнтимну та таку, що не пСЦддаСФться зовнСЦшньому контролю галузь, котру безглуздо пСЦддавати правовому регулюванню. Тому... кримСЦнально-правова охорона може розповсюджуватись лише на соцСЦальну сторону статевих вСЦдносин... Таким чином, в якостСЦ СФдиного можливого обтАЩСФкта кримСЦнально-правовоСЧ охорони (обтАЩСФкта статевих злочинСЦв) можуть виступати соцСЦальнСЦ причини виникнення статевих вСЦдносин... в суспСЦльствСЦтАЭ2. ПСЦдкреслимо, що якраз цСЦ соцСЦальнСЦ причини СЦ необхСЦдно розглядувати в якостСЦ спецСЦального родового обтАЩСФкта статевих злочинСЦв, СФдиного для всСЦх СЧх рСЦзновидСЦв, в тому числСЦ й насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом в будь-яких його проявах.

БезпосереднСЦй обтАЩСФкт при скоСФннСЦ статевих злочинСЦв рСЦзний в злочинах, скоСФних по вСЦдношенню до неповнолСЦтнСЦх, малолСЦтнСЦх та повнолСЦтнСЦх.

ОбтАЩСФктом статевих злочинСЦв, скоСФних по вСЦдношенню до повнолСЦтнСЦх осСЦб, ряд авторСЦв (ЖижилСФнко А. А.,Мендельсон Г. А.) називають СЧх статеву недоторканСЦсть, обумовлюючи статеву недоторканСЦсть як свободу розпоряджатись своСФю статевою сферою на "асний розсуд, тобто можливСЦсть вступати в статевСЦ зносини лише за згодою партнера. ПодСЦбне розумСЦння статевоСЧ недоторканостСЦ майже зовсСЦм стикаСФться з поняттям статевоСЧ свободи як обтАЩСФкта скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з повнолСЦтнСЦми особами, яке розглядаСФться також СЦншими вченими (АндрСФСФва Л. А., Франкель Е. П., Александров Ю. В., БородСЦн С. В., Шишов О. Ф. Та СЦншСЦ), тобто спСЦрним являСФться лише питання про термСЦни.

МСЦж представниками другоСЧ, найбСЦльш кСЦлькСЦсноСЧ групи, маються розбСЦжностСЦ вСЦдносно тлумачення термСЦна "статева свободатАЭ. Так, Сущенко Ю.К. визначаСФ статеву свободу як можливСЦсть людини допускати чи не допускати задоволення статевого вСЦдчуття по вСЦдношенню до своСФСЧ особистостСЦ3.ЦСЦСФСЧ ж позицСЦСЧ дотримуСФться Гаухман Л.Д. БлСЦндер Б.А. зазначаСФ, що статева свобода тАУ поняття, котре характеризуСФться негативним змСЦстом. Це свобода вСЦд насильства, проте не СФ свободою у виборСЦ засобСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ4.

Не погоджуючись з жодним вищевказаних понять статевоСЧ свободи, АндрСФСФва Л.А. вважаСФ, що не можна зводити статеву свободу тСЦльки до припущення або неприпущеннСЦ по вСЦдношенню себе задоволення чужого статевого вСЦдчуття5. У протилежному випадку така особа буде виступати лише обтАЩСФктом статевих вСЦдносин, а не СЧх субтАЩСФктом. Статева свобода тАУ не тСЦльки свобода вСЦд примушування, але й свобода на самовизначення в статевих вСЦдносинах.

З точки зору ПСЦонтковського А.А., Дяченко А.П., Осипова П.П., обтАЩСФктом статевих злочинСЦв, в тому числСЦ й насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, проти повнолСЦтнСЦх жСЦнок та чоловСЦкСЦв являСФться також статева свобода, та статева недоторканСЦсть. ПСЦд статевою недоторканСЦстю розумСЦСФться моральна та правова заборона вчиняти сексуальнСЦ дСЦСЧ з особою, котра не маСФ статеву свободу у звтАЩязку з нездатнСЦстю розумСЦти значення та наслСЦдки дСЦй, котрСЦ скоюються по вСЦдношенню до неСЧ, або керувати своСЧми дСЦями в статевих зносинах. На думку цих авторСЦв, згода цих осСЦб на вказанСЦ дСЦСЧ юридичного значення не мають, оскСЦльки вони не мають права розпоряджатись собою в статевСЦй сферСЦ, а тому статева недоторканСЦсть виступаСФ обтАЩСФктом при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, скоСФних з використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ (потерпСЦлого)6.

РЖ в теорСЦСЧ, СЦ на практицСЦ визнано положення, згСЦдно з яким безпораднСЦсть потерпСЦлих може бути психСЦчною та фСЦзичною. При психСЦчнСЦй безпорадностСЦ потерпСЦлий (потерпСЦла) не розумСЦСФ характеру дСЦй, якСЦ з нею (ним) скоюються. ПодСЦбний стан може пояснюватись психСЦчною хворобою, малолСЦтнСЦм вСЦком ( у випадку, якщо дитина не розумСЦла характеру скоюваних з нею дСЦй), безпритомнСЦм станом. ТакСЦ особи не являються носСЦями статевоСЧ свободи та не можуть вирСЦшувати самостСЦйно питання стосовно задоволення або незадоволення чужоСЧ статевоСЧ пристрастСЦ. При фСЦзичнСЦй безпорадностСЦ особа усвСЦдомлюСФ характер, скоюваних з нею дСЦй, передбачаСФ усСЦ можливСЦ наслСЦдки, проте не може чинити опСЦр. ФСЦзична безпораднСЦсть може обумовлюватись хворобливим станом (окрСЦм психСЦчноСЧ хвороби), фСЦзичними вадами, вСЦковим критерСЦСФм (похила або малолСЦтня (у випадку, якщо дитина усвСЦдомлювала, скоюване з нею саме як сексуальнСЦ дСЦСЧ)) тощо. Однак дану категорСЦСЧ не можна позбавляти права статевоСЧ свободи, крСЦм малолСЦтнСЦх, оскСЦльки навСЦть розумСЦючи характер дСЦйсностСЦ, неповнолСЦтнСЦ (малолСЦтнСЦ) ще не здатнСЦ до самовизначення в статевСЦй сферСЦ. Якщо людина психСЦчно здорова, то чому вона сама не в правСЦ вирСЦшувати питання про вступ у сексуальнСЦ вСЦдносини з СЦншою особою або щодо задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.? Так, вона не здатна захистити своСФ рСЦшення про вступ або ж не вступ в статевий акт взагалСЦ або СЦншим способом, якому вСЦддаСФ перевагу, проте право на прийняття такого рСЦшення у нього СФ. РЖ саме це право вирСЦшувати питання в сферСЦ сексуальних вСЦдносин являСФться статевою свободою.

Тому посягання на статеву недоторканСЦсть при скоСФннСЦ насильницького мужолозтва, лесбСЦянства або СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, скоСФних по вСЦдношенню до повнолСЦтнСЦх чоловСЦка або жСЦнки, може мати мСЦiе лише у випадку психСЦчноСЧ безпорадностСЦ потерпСЦлоСЧ (потерпСЦлого). Проте, оскСЦльки статева свобода та статева недоторканСЦсть тАУ поняття соцСЦальнСЦ, безпосереднСЦм обтАЩСФктом насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, скоСФних по вСЦдношенню до повнолСЦтнСЦх чоловСЦка або жСЦнки, необхСЦдно вважати соцСЦальнСЦ вСЦдносини, якСЦ гарантують статеву свободу цих осСЦб, а при скоСФннСЦ таких дСЦй з використанням психСЦчноСЧ безпорадностСЦ потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ) тАУ статеву недоторканСЦсть останнСЦх.

Неоднозначно вирСЦшуСФться в кримСЦнальному правСЦ питання про обтАЩСФкт насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, скоСФних по вСЦдношенню до неповнолСЦтнСЦх та малолСЦтнСЦх. Так, Натансон В. вважав, що обтАЩСФктом аналСЦзованих злочинСЦв необхСЦдно визнати осСЦб, якСЦ не досягли вСЦку статевоСЧ зрСЦлостСЦ7. Правда тут скорСЦше йде мова безпосередньо про потерпСЦлих вСЦд злочинСЦв осСЦб, якСЦ не досягли статевоСЧ зрСЦлостСЦ, а не про обтАЩСФкт самого злочину.

На думку деяких авторСЦв (БлСЦндер Б.А., ХалСЦков А., Шишов О.Ф. та СЦншСЦ), людина на певнСЦй стадСЦСЧ свого фСЦзичного розвитку вважаСФться такою, яка не маСФ статевий СЦнстинкт або можливСЦстю його задоволення. З цього випливаСФ, що можна охороняти, так мовити, СЦ потенцСЦйну статеву недоторканСЦсть пСЦд видом недоторканостСЦ статевоСЧ сфери взагалСЦ. РЖншими словами, обтАЩСФктом злочинСЦв у даному випадку буде виступати статева недоторканСЦсть неповнолСЦтнСЦх осСЦб та осСЦб, якСЦ не досягли 14-рСЦчного вСЦку8.

НеповнолСЦтнСЦ та малолСЦтнСЦ особи не мають статевоСЧ свободи. По своСЧм психофСЦзичним якостям вони ще не пСЦдготовленСЦ до вступу в статеве життя без СЦстотноСЧ шкоди для свого здоровтАЩя. Тому бСЦльшСЦсть авторСЦв (Александров Ю.В., АндрСФСФва Л.А., Кондрашова Т.В. та СЦншСЦ) обтАЩСФктом статевих злочинСЦв проти неповнолСЦтнСЦх вважають СЧх нормальний статевий розвиток. ВСЦн включаСФ: нормальний фСЦзичний розвиток статевоСЧ системи; формування моральних поглядСЦв в сферСЦ статевих та СЦнших сексуальних вСЦдносин; умови, створенСЦ суспСЦльством, в котрих проходить цей розвиток та формування. ДСЦйсно, однСЦСФю з важливих вимог, якСЦ предтАЩявляються соцСЦумом до виникнення сексуальних вСЦдносин СФ пСЦдготовленСЦсть людини до виконання статевих функцСЦй та, у звтАЩязку з цим, покладених на ньому соцСЦальних обовтАЩязкСЦв. Тому, посягання на нормальний статевий розвиток неповнолСЦтнСЦх та малолСЦтнСЦх завжди повиннСЦ розглядатись, як злочиннСЦ. Але СЦ це ще не все. РДлемСЦсов Г.Б. пСЦдсумовуючи всСЦ положення, вважаСФ, що в цих злочинах обтАЩСФктом виступають СЦ статева недоторканСЦсть СЦ нормальний статевий розвиток неповнолСЦтнСЦх та малолСЦтнСЦх9.

РЖз врахуванням деяких зауважень, остання думка вважаСФться найбСЦльш вСЦрною, так як правильний сексуальний розвиток малолСЦтнСЦх неможливий без статевоСЧ недоторканостСЦ, котра слугуСФ його гарантСЦСФю.

Статева недоторканСЦсть та нормальний статевий розвиток неповнолСЦтнСЦх та малолСЦтнСЦх при скоСФннСЦ проти них насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом виступають в якостСЦ предмета злочину, рСЦвно як СЦ статева свобода та в деяких, вказаних вище випадках, статева недоторканСЦсть при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом проти дорослих осСЦб обох статей. ВважаСФться невСЦрним розглядом деякими авторами (АндрСФСФва Л.А., Кондрашова Т.В., РДлемСЦсов Г.Б., ПСЦонтковський А.А.) безпосереднього обтАЩСФкта не як суспСЦльного вСЦдношення, а як "предмета впливу злочинця, котрий ми можемо безпосередньо сприймати (державне, суспСЦльне або приватне майно громадян, здоровтАЩя, тСЦлесна недоторканСЦсть, свобода та честь громадян... СЦ т.д.)тАЭ10. В науцСЦ кримСЦнального права закрСЦпленСЦ такСЦ поняття, як загальний, родовий та безпосереднСЦй обтАЩСФкти та предмет злочину, тому замСЦняти одне поняття СЦншим, навСЦть СЦ дуже близьким за змСЦстом, на наш погляд, не маСФ жодноСЧ необхСЦдностСЦ. Так, визначаючи предмет злочину, ТрайнСЦн А.Н. вказував, що ним "являються тСЦ речСЦ, у звтАЩязку з котрими вчиняСФться злочинтАЭ11.

У випадках насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом злочиннСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ направленСЦ саме на статеву недоторканСЦсть, статеву свободу та нормальний статевий розвиток. З цього випливаСФ, що безпосереднСЦм обтАЩСФктом насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом по вСЦдношенню до неповнолСЦтнСЦх та малолСЦтнСЦх будуть являтись суспСЦльнСЦ вСЦдносини, котрСЦ забезпечують СЧх статеву недоторканСЦсть та нормальний статевий, фСЦзичний та психСЦчний розвиток.

ДеякСЦ автори (БСФляСФв Н.А., ОрСФхов В.В., НСЦкулСЦн С.Н.) вважають, що зТСвалтування (а у звтАЩязку з подСЦбнСЦстю складСЦв СЦ насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом) являСФться двообтАЩСФктним злочином, тобто одночасно посягаСФ на два рСЦзних обтАЩСФкта, котрСЦ охороняються кримСЦнальним законом. На думку Гаухмана Л.Д., двообтАЩСФктнСЦ злочини характеризуються наступними особливостями:

" - спрямованСЦстю посягання на два рСЦзних обтАЩСФкта, одним з яких являються суспСЦльнСЦ вСЦдносини, якСЦ забезпечують такСЦ блага особи, як життя, здоровтАЩя або тСЦлесна недоторканСЦсть;

  • здСЦйсненням конкретного посягання шляхом застосування фСЦзичного насильства або погрози;
  • умисним характером злочинутАЭ12.

РЖз змСЦсту статтСЦ 153 ККУ випливаСФ, що насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, посягаючи на суспСЦльнСЦ вСЦдносини, якСЦ забезпечують статеву свободу, статеву недоторканСЦсть та нормальний статевий розвиток пСЦдростаючого поколСЦння, направлено й на завдання шкоди здоровтАЩю та тСЦлеснСЦй недоторканостСЦ особи.

Що стосуСФться другоСЧ особливостСЦ двообтАЩСФктного злочину, то в казанСЦй нормСЦ говориться про застосування насильства або погрози його застосування до потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ) як про необхСЦдну ознаку складу злочину. У той же час вона мСЦстить положення про те, що передбаченСЦ в нСЦй злочиннСЦ сексуальнСЦ дСЦяння можуть виражатись й в СЦнших дСЦях (з використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи). Якщо ж виходити з обовтАЩязковоСЧ сукупностСЦ перелСЦчених Гаухманом Л.Д. особливостей двообтАЩСФктного злочину, насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, вчинене з використанням безпорадного стану потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ), не буде являтись таким (за виключенням випадкСЦв, коли безпораднСЦй стан потерпСЦлоСЧ особи виник внаслСЦдок застосування до нього (неСЧ) фСЦзичного насильства). Тому позицСЦя Гаухмана Л.Д. уявляСФться невСЦрною. Очевидно, що при скоСФннСЦ вказаних дСЦй, навСЦть без застосування насильства чи погрози його застосування до потерпСЦлоСЧ особи тСЦлесну недоторканСЦсть потерпСЦлого, рСЦвно як СЦ збереження його здоровтАЩя не можна визнати гарантованою.

Розглянемо тепер третю особливСЦсть двообтАЩСФктного злочину. Як простий склад насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, передбачений статтею 153 ККУ, так СЦ бСЦльша частина його квалСЦфСЦкуючих складСЦв, передбачених частиною 2-ю, характеризуСФться прямим умислом. Що ж стосуСФться особливо квалСЦфСЦкуючих ознак насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, передбачених частиною 3-ю статтСЦ 153 ККУ, то не дивлячись на те, що в нСЦй говориться про дСЦяння, вчинене щодо малолСЦтньоСЧ чи малолСЦтнього, якщо воно спричинило особливо тяжкСЦ наслСЦдки, умисний характер дСЦяння в цСЦлому зберСЦгаСФться.

ТРрунтуючись на вказаних положеннях, а також виключаючи з обовтАЩязкових особливостей двообтАЩСФктного злочину вчинення його шляхом застосування фСЦзичного насильства або погрози, можна зробити висновок про те, що насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, скоСФне СЦз застосуванням насильства або погрози його застосування до потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ) або з використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи, вСЦдносяться до групи двообтАЩСФктних злочинСЦв.

ОскСЦльки при визначеннСЦ головного обтАЩСФкта двообтАЩСФктних злочинСЦв встановлюСФться якСЦ саме суспСЦльнСЦ вСЦдносини перш за все охороняються кримСЦнально-правовою нормою, то головним (безпосереднСЦм) обтАЩСФктом насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом будуть суспСЦльнСЦ вСЦдносини, якСЦ забезпечують статеву свободу, статеву недоторканСЦсть особи та нормальний статевий розвиток у цих злочинах проти неповнолСЦтнСЦх та малолСЦтнСЦх. Але, крСЦм цього ще СЦснуСФ додатковий факультативний обтАЩСФкт розглядуваного злочину, яким по сутСЦ являються суспСЦльнСЦ вСЦдносини, якСЦ забезпечують здоровтАЩя, життя, тСЦлесну недоторканСЦсть, честь та гСЦднСЦсть особи. В силу цього статевСЦ злочини, до яких вСЦдноситься насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, розмСЦщенСЦ в роздСЦлСЦ 4-му ККУ "Злочини проти статевоСЧ свободи та статевоСЧ недоторканостСЦ особитАЭ.


ОсобливостСЦ особи потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ)


ЗгСЦдно статтСЦ 49 КПКУ "потерпСЦлою визнаСФться фСЦзична особа, якСЦй злочином заподСЦяно моральну, фСЦзичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпСЦлим чи про вСЦдмову в цьому особа, яка провадить дСЦзнання, слСЦдчий та суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.тАЭ Таким чином, в кримСЦнально-процесуальному сенсСЦ потерпСЦлою вСЦд злочину може бути лише така особа, по вСЦдношенню якоСЧ було винесено вСЦдповСЦдну постанову. Проте, при вивченнСЦ особи потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ) бСЦльш доцСЦльно розглядати його в кримСЦнально-правовому сенсСЦ, тобто з врахуванням ознак, передбачених в нормах ОсобливоСЧ частини ККУ та таких, що мають значення для квалСЦфСЦкацСЦСЧ злочину. У звтАЩязку з цим в юридичнСЦй лСЦтературСЦ дискутуСФться питання про можливСЦсть рСЦвнозначного використання таких термСЦнСЦв, як "жертва злочинутАЭ, "потерпСЦлий (потерпСЦла) вСЦд злочинутАЭ, "особа, яка постраждала вСЦд злочинутАЭ. Так, на думку ПалубСЦнского В.Н., "жертва злочинутАЭ тАУ поняття суто вСЦктимологСЦчне, котре СЦ необхСЦдно використовувати при вивченнСЦ особи, яка постраждала вСЦд злочину, а "потерпСЦлий (потерпСЦла)тАЭ тАУ поняття кримСЦнально-процесуальне (або цивСЦльно-процесуальне, в залежностСЦ вСЦд наслСЦдкСЦв шкоди), котре не може спСЦвпадати з поняттям "жертва злочинутАЭ, СЦ тому рСЦвнозначне СЧх використання при вивченнСЦ особи, яка постраждала вСЦд злочину навряд чи може бути визнано правильним1. В той же час, як зазначено Центровим Е.Е., не дивлячись на те, що термСЦн "жертва злочинутАЭ, рСЦвно як СЦ "особа, яка постраждала вСЦд злочинутАЭ, дСЦйсно не завжди вСЦдповСЦдаСФ термСЦну "потерпСЦла особатАЭ (у звтАЩязку з тим, що потерпСЦлою з позицСЦй кримСЦнального процесу визнаСФться особа лише пСЦсля винесення по вСЦдношенню до неСЧ вСЦдповСЦдноСЧ компетентноСЧ постанови, на що, як вСЦдомо, затрачаСФться певний час, коли фактично саме завдання злочином шкоди особСЦ навСЦть без винесеноСЧ по вСЦдношенню до неСЧ компетентноСЧ постанови вже являСФться пСЦдставоСЧ використання по вСЦдношенню до такоСЧ особи термСЦнСЦв "жертва злочинутАЭ або "постраждала особа вСЦд злочинутАЭ, але не термСЦн "потерпСЦла особатАЭ), СЧх рСЦвнозначне використання досить зручне при описСЦ вСЦктимологСЦчних явищ, а кримСЦнально-правовий пСЦдхСЦд, про необхСЦднСЦсть якого йшла мова ранСЦше, до визначення поняття потерпСЦлоСЧ особи як раз СЦ створюСФ можливСЦсть такого використання2.

Таким чином, стосовно до розглядуваному складу злочину пСЦд жертвою насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, постраждалою або потерпСЦлою особою вСЦд цих дСЦй розумСЦСФться кожна фСЦзична особа, котрСЦй даним злочином завдана фСЦзична, майнова або моральна шкода, незалежно вСЦд того, чи винесена вСЦдповСЦдна постанова про визнання такоСЧ особи потерпСЦлою.

НеобхСЦдно також вказати, що в кримСЦнологСЦСЧ поняття "особа потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ)тАЭ розглядаСФться з тих же позицСЦй, що й особа злочинця, тобто, виходячи з загального визначення поняття особи в цСЦлому, яке пропонуСФться психологСЦчною наукою, у звтАЩязку з чим пСЦд потерпСЦлою особою розумСЦСФться сукупнСЦсть найбСЦльш характерних якостей та особливостей, притаманних людинСЦ як соцСЦальнСЦй СЦстотСЦ в системСЦ суспСЦльних вСЦдносин. ВСЦдповСЦдно, рСЦзниця мСЦж поняттями "особа злочинцятАЭ та "потерпСЦла особатАЭ полягаСФ в тому, що в першому випадку мова йде про характерологСЦчних особливостей людини, визнаного винним в скоСФннСЦ злочину, а в СЦншому тАУ визнаного в встановленому порядку потерпСЦлою вСЦд злочину.

Якими ж особливостями та ознаками характеризуСФться потерпСЦла особа при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом по вСЦдношеннСЦ до неСЧ?

Як вже вказувалось вище, потерпСЦла особа вСЦд скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом по вСЦдношенню до неСЧ, може бути СЦ чоловСЦчоСЧ СЦ жСЦночоСЧ статСЦ, але при цьому потерпСЦлою вСЦд насильницького мужолозтва виступаСФ тСЦльки особа чоловСЦчоСЧ статСЦ, а потерпСЦлою вСЦд насильницького лесбСЦянства тАУ тСЦльки жСЦночоСЧ; для квалСЦфСЦкацСЦСЧ СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом такоСЧ спецСЦальноСЧ ознаки потерпСЦлоСЧ особи, як стать, не потребуСФ СЦ потерпСЦлою вСЦд вказаних дСЦй може бути визнана як особа чоловСЦчоСЧ, так СЦ жСЦночоСЧ статСЦ. Що стосуСФться кСЦлькСЦсного розподСЦлу потерпСЦлих вСЦд насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом вСЦдповСЦдно до статСЦ, то особи жСЦночоСЧ статСЦ являються бСЦльш частими жертвами у порСЦвняннСЦ з особами чоловСЦчоСЧ статСЦ (приблизно 94 та 6% вСЦд загальноСЧ кСЦлькостСЦ скоСФних злочинСЦв, передбачених статтею 153 ККУ).

Для квалСЦфСЦкацСЦСЧ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом маСФ значення вСЦк потерпСЦлоСЧ особи, оскСЦльки дСЦяння, передбачене статтею 153 ККУ, скоСФнСЦ по вСЦдношенню до неповнолСЦтнСЦх складають квалСЦфСЦкований склад даного злочину, а таке ж дСЦяння, вчинене по вСЦдношенню малолСЦтнСЦх тАУ особливо квалСЦфСЦкуючий склад. НайбСЦльш часто жертвами насильника становляться неповнолСЦтнСЦ (60%). Достатньо високий серед потерпСЦлих вСЦдсоток старих за вСЦком (7%) та осСЦб, повтАЩязаних родинними звтАЩязками (7,2%). Серед потерпСЦлих бСЦльшСЦсть складають тСЦ особи, котрСЦ тривалий час знали майбутнСЦх насильникСЦв (в 17% випадкСЦв тривалСЦсть такого знайомства складала вСЦд шести мСЦсяцСЦв до одного року; в 25% - вСЦд одного до трьох рокСЦв; в 8% - бСЦльше трьох). КСЦлькСЦсть тих, хто познайомився з злочинцем в день скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом або на протязСЦ одного мСЦсяця, який передував вчиненню злочину, складаСФ 17%, причому бСЦльша кСЦлькСЦсть таких потерпСЦлих приходиться на 16-17-лСЦтнСЦх.

ОскСЦльки однСЦСФю з необхСЦдних ознак насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом виступаСФ використання субтАЩСФктом злочину безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи, то потерпСЦлСЦ вСЦд цього злочину подСЦляються на осСЦб, котрСЦ в повному обсязСЦ здатнСЦ керувати своСФю поведСЦнкою в кримСЦнальнСЦй ситуацСЦСЧ, та осСЦб, котрСЦ являються фСЦзично або психСЦчно безпорадними, тобто не здатнСЦ розумСЦти характер та значення вчинюваних з ними дСЦй та (або) чинити опСЦр в силу свого фСЦзичного або психСЦчного стану (при розглядСЦ питання про потерпСЦлу особу нас цСЦкавить питання про психСЦчну, а не фСЦзичну безпораднСЦсть особи). Таким чином, при розслСЦдуваннСЦ або розглядСЦ справ в судах про насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом часто виникаСФ питання про можливСЦсть потерпСЦлоСЧ особи розумСЦти характер та значення вчинюваних з нею дСЦй та чинити опСЦр насильнику. МожливСЦсть потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ) розумСЦти характер вчинюваних з ним (нею) дСЦй залежить вСЦд його (СЧСЧ) можливостСЦ до усвСЦдомленого сприйняття зовнСЦшньоСЧ сторони вчинюваних кримСЦнальних сексуальних дСЦй (час, мСЦiе, зовнСЦшнСЦсть злочинця тощо) та фактичноСЧ (внутрСЦшньоСЧ) сторони цих же дСЦй (усвСЦдомленСЦсть в сексуальнСЦй сферСЦ, тобто розумСЦння сутностСЦ сексуальних вСЦдносин мСЦж особами обох статей, форм СЧх проявлення, функцСЦональних особливостей чоловСЦка та жСЦнки, наслСЦдкСЦв статевих зносин та СЦнших сексуальних контактСЦв тощо).

У звтАЩязку з цим на практицСЦ видСЦляють три категорСЦСЧ потерпСЦлих осСЦб вСЦд насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом:

  1. Особи, якСЦ повнСЦстю розумСЦють характер вчинюваних з ними сексуальних дСЦй, тобто психСЦчно здоровСЦ та проСЦнформованСЦ в питаннях статевого виховання, зрСЦлостСЦ тощо, кСЦлькСЦсть яких складаСФ 81% вСЦд загальноСЧ кСЦлькостСЦ жертв сексуального насильства;
  2. Особи, якСЦ не здатнСЦ усвСЦдомлювати характер вчинюваних з ними сексуальних дСЦй у звтАЩязку з недостатньо розвиненими СЦнтелектуальними можливостями, не повтАЩязанСЦ з наявнСЦстю у таких осСЦб психСЦчних патологСЦй (малолСЦтнСЦ, СЦнколи неповнолСЦтнСЦ, в силу свого вСЦку непроСЦнформованСЦ в питаннях сексуальних вСЦдносин) тАУ приблизно 15%;
  3. Особи, якСЦ не здатнСЦ усвСЦдомлювати характер вчинюваних з ними сексуальних дСЦй (СЧх зовнСЦшню та внутрСЦшню сторони) у звтАЩязку з психСЦчним захворюванням або СЦншим хворобливим станом психСЦки, - приблизно 4%.

ЗдатнСЦсть потерпСЦлоСЧ особи розумСЦти значення вчинюваних з нею дСЦй повтАЩязана передусСЦм з психологСЦчною можливСЦстю такоСЧ особи усвСЦдомити моральне, етичне значення сексуального злочину, проаналСЦзувати особистСЦ мотиви та цСЦлСЦ (як безпосередньо в перСЦод скоСФння сексуальноСЧ дСЦй, так СЦ пСЦсля його скоСФння по вСЦдношенню до майбутнього) з мотивами та цСЦлями злочинця. Особливе значення при цьому мають морально-етичнСЦ якостСЦ, притаманнСЦ потерпСЦлСЦй особСЦ, його поняття честСЦ, гСЦдностСЦ тощо, внаслСЦдок чого серед жертв сексуального насильства видСЦляють осСЦб, якСЦ характеризуються високим почуттям вСЦдповСЦдальностСЦ, честСЦ та гСЦдностСЦ, внаслСЦдок наявностСЦ котрих вони були здатнСЦ на момент скоСФння по вСЦдношенню до них злочину повнСЦстю усвСЦдомлювати значення вчинюваного та, як наслСЦдок вчинити бСЦльш ефективний опСЦр виннСЦй особСЦ, та осСЦб, якСЦ вСЦдрСЦзняються несформованСЦстю, нерозвиненСЦстю моральноСЧ свСЦдомостСЦ, що обумовлено частСЦше всього неблагоприСФмною соцСЦальною середою, вСЦком потерпСЦлоСЧ особи, рСЦвнем СЧСЧ освСЦти, психСЦчними девСЦацСЦями або психСЦчними розладами. Остання категорСЦя осСЦб характеризуСФться нездатнСЦстю правильно оцСЦнювати значення вчинюваних по вСЦдношенню до неСЧ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом та вСЦдповСЦдно чинити усвСЦдомлений опСЦр злочинцю.

МожливСЦсть потерпСЦлоСЧ особи чинити опСЦр в кримСЦнальнСЦй ситуацСЦСЧ передбачаСФ СЧСЧ можливСЦсть розумСЦти характер та значення як вчинюваних по вСЦдношенню до неСЧ дСЦй, так СЦ особистих дСЦй. НеможливСЦсть усвСЦдомлення потерпСЦлою особою в силу причин характеру та значення дСЦйсностСЦ виключаСФ СЧСЧ можливСЦсть чинити опСЦр в кримСЦнальнСЦй обстановцСЦ, проте СЦ розумСЦння нею характеру та значення вчинюваних по вСЦдношенню до неСЧ дСЦй, нажаль, не завжди передбачаСФ наявнСЦсть опору, який чиниться по вСЦдношенню злочинця або його вСЦдповСЦдну ефективнСЦсть, що обумовлено характерологСЦчними особливостями самих потерпСЦлих або наявнСЦстю в них яких-небудь психСЦчних розладСЦв.

АналСЦз судових психологСЦчно-психСЦатричних експертиз, проведених в психологСЦчнСЦй лабораторСЦСЧ РЖнституту СЦм. Сербского В.П., показуСФ, що в експертнСЦй практицСЦ зустрСЦчаються два найбСЦльш розповсюджених типа характеру потерпСЦлих осСЦб вСЦд насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, не здатних в повнСЦй мСЦрСЦ чинити опСЦр насильнику:

  • ГальмСЦвний тип, котрому притаманнСЦ сугестивнСЦсть, пСЦдпорядкованСЦсть, нерСЦшучСЦсть, несамостСЦйнСЦсть, полохливСЦсть, довСЦрливСЦсть, схильнСЦсть до фантазування, емоцСЦйна неврСЦвноваженСЦсть, непередбачливСЦсть, нездатнСЦсть прогнозування наслСЦдки своСЧх дСЦй, розгубленСЦсть в стресових ситуацСЦях. Поряд з цим, таким особам притаманнСЦ позитивна соцСЦальна направленСЦсть, добра чи задовСЦльна успСЦшнСЦсть, вони позитивно характеризуються в побутСЦ, на роботСЦ, в школСЦ тощо. НайбСЦльш явно даний тип характеру виявлений у осСЦб з психопатСЦями гальмСЦвного кола;
  • Легко збуджуваний тип, який характеризуСФться педагогСЦчною занедбанСЦстю, несформованСЦстю морально-етичних норм, пСЦдвищеним СЦнтересом до СЦнтимних стосункСЦв (у тому числСЦ СЦ внаслСЦдок психСЦчних аномалСЦй, якСЦ викликали розлад сексуальноСЧ пристрастСЦ), збуджуванСЦстю, схильнСЦстю до неадекватних вчинкСЦв, потребою бути в центрСЦ уваги, нездатнСЦстю стримувати особистСЦ емоцСЦСЧ та контролювати поведСЦнку, необТСрунтованими судженнями, зниженням критичних особливостей, пСЦдвищеним збентеженням. Представники даного типу, як правило, зростали в невСЦдповСЦднСЦй соцСЦальнСЦй сферСЦ (алкоголСЦзм батькСЦв, виховання в СЦнтернатСЦ тощо). Ця група вСЦдмСЦчалась низькою успСЦшнСЦстю в навчальних закладах, негативно характеризувалась по мСЦiю працСЦ, проживання, зловживали алкогольними напоями, бСЦльшСЦсть з них рано вступили в сексуальне життя тощо. ТакСЦ особи складають вСЦд 28 до 36% всСЦх потерпСЦлих3.

В залежностСЦ вСЦд особистих особливостей потерпСЦлих осСЦб, СЧх поведСЦнку прийнято роздСЦляти на декСЦлька груп:

  1. ПровокацСЦйна, легковажна поведСЦнка, котра притаманна особам у вСЦцСЦ 14-20 рокСЦв, якСЦ не мають достатнього життСФвого досвСЦду, сформованих цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй, не здатних прогнозувати можливСЦ наслСЦдки своСФСЧ поведСЦнки та обтАЩСФктивно аналСЦзувати ситуацСЦю, котра склалась. Таким особам, як правило, притаманна легкСЦсть знайомства та зближення з особами, часто набагато старшими СЧх, прагнення показатись старшими вСЦд своСЧх рокСЦв, розвинене почуття конкуренцСЦСЧ, потрСЦбнСЦсть в "гострих вСЦдчуттяхтАЭ, використання алкогольних напоСЧв з метою самоутвердження, ведення СЦнтимних розмов тощо;
  2. Ризикована, агресивна поведСЦнка, притаманна особам старше 20-рСЦчного вСЦку з спотвореною цСЦннСЦсно-особистСЦсною орСЦСФнтацСЦСФю. Таким особам притаманна статева розпущенСЦсть, зловживання алкогольними напоями, грубСЦсть, цинСЦзм та СЦншСЦ негативнСЦ якостСЦ;
  3. Позитивна поведСЦнка, притаманна особам СЦз сформованими позитивними соцСЦальними установками. Прикладом того, коли позитивна поведСЦнка особи являСФться поштовхом до скоСФння по вСЦдношенню до неСЧ статевого злочину, може слугувати захист третьоСЧ особи вСЦд насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом або випадки помсти однСЦСФю жСЦнкою СЦншСЦй за стриману поведСЦнку останньоСЧ у вСЦдносинах з представниками протилежноСЧ статСЦ, а також випадки раптового нападу статевого злочинця на жертву.

Як вже було зазначено, нездатнСЦсть особи чинити опСЦр насильнику, як СЦ нездатнСЦсть розумСЦти характер та значення вчинюваних з нею сексуальних дСЦй (насильницьких), може бути обумовлена наявнСЦстю у неСЧ хронСЦчних психСЦчних захворювань, тобто розладу психСЦчноСЧ дСЦяльностСЦ, що маСФ тривалий перебСЦг СЦ тенденцСЦю до наростання хворобливих явищ психСЦки; в окремих випадках спостерСЦгаються перСЦоди тимчасового покращення стану хворого, так званСЦ ремСЦсСЦСЧ, але це не означаСФ видужання. До них належать: шизофренСЦя (20,1% вСЦд загальноСЧ кСЦлькостСЦ потерпСЦлих осСЦб вСЦд насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, якСЦ страждають на дане захворювання), епСЦлепсСЦя (6%), наслСЦдки органСЦчного ураження головного мозку (8,1%), ураження головного мозку судинного генезу (1,3%), прогресуючий паралСЦч тощо. Також внаслСЦдок тимчасових хворобливих розладСЦв психСЦчноСЧ дСЦяльностСЦ, тобто психСЦчнСЦ захворювання, що розпочинаються раптово, характеризуються швидким розвитком, тривають вСЦдносно недовго СЦ як правило закСЦнчуються повним одужанням особи (перш за все рСЦзноманСЦтнСЦ клСЦнСЦчнСЦ форми реактивних станСЦв, в тому числСЦ шоковСЦ реактивнСЦ психози, котрСЦ розвинулись у потерпСЦлоСЧ особи в перСЦод скоСФння статевого злочину, стану, який супроводжуСФться частковою або повною втратою свСЦдомостСЦ або ж тСЦ, якСЦ характеризуються рСЦзноманСЦтними клСЦнСЦчними формами його затьмарення, в тому числСЦ СЦ в рамках тяжких форм звичайного алкогольного сптАЩянСЦння тАУ 6,1%, так званСЦ винятковСЦ стани тАУ патологСЦчне сптАЩянСЦння, патологСЦчний ефект тощо). ВнаслСЦдок недоумства, як вродженого так СЦ набутого, що означаСФ стСЦйкий, СЦ такий, що характеризуСФться неповноцСЦннСЦстю розумовоСЧ дСЦяльностСЦ, хворобливий стан психСЦки (вроджений, набутий у ранньому дитинствСЦ або ж такий, що розвинувся внаслСЦдок якогось психСЦчного захворювання). РозрСЦзняють три ступенСЦ олСЦгофренСЦСЧ: легкий (дебСЦльнСЦсть), середнСЦй (СЦмбецильнСЦсть) та глибокий, тяжкий ступСЦнь розумовоСЧ недорозвиненостСЦ (СЦдСЦотСЦя) (випадки олСЦгофренСЦСЧ тАУ 48,3%). А також внаслСЦдок СЦнших хворобливих станах психСЦки, тобто таких станах, якСЦ у вузькому розумСЦннСЦ не СФ психСЦчними захворюваннями, але СЦнколи СЧх перебСЦг СФ досить тяжким, супроводжуються рСЦзними порушеннями психСЦчноСЧ дСЦяльностСЦ - рСЦзноманСЦтнСЦ види психопатСЦй та психСЦчного (психофСЦзичного) СЦнфантилСЦзму, який виявляСФться в рамках органСЦчного ураження головного мозку рСЦзноманСЦтного генезу, психостенСЦСЧ, стан абстиненцСЦСЧ . ПодСЦбне може спостерСЦгатись СЦ при травмах головного мозку, пухлинах мозку тощо. ПСЦд час зазначених патологСЦй у хворого може бути порушена здатнСЦсть до розумовоСЧ чи вольовоСЧ дСЦяльностСЦ4. Проте, необхСЦдно звернути увагу на те, що наявнСЦсть психСЦчноСЧ патологСЦСЧ не завжди визначаСФ безпораднСЦй стан такоСЧ особи в момент скоСФння по вСЦдношенню до неСЧ злочину.

В залежностСЦ вСЦд рСЦзновиду психСЦчноСЧ патологСЦСЧ потерпСЦлоСЧ особи СЧх поведСЦнку також розподСЦляють на декСЦлька груп:

  1. Пасивно-пСЦдпорядкований тип, який характеризуСФться безсумнСЦвним виконанням потерпСЦлою особою всСЦх вимог злочинця, вСЦдсутнСЦстю з боку потерпСЦлоСЧ особи будь-якого опору;
  2. Провокуючий тип, який характеризуСФться вираженими розладами сексуальних пристрастей (в тому числСЦ сексуальною розпустою), настирливими СЦдеями сексуального характеру тощо5.

У випадках, коли безпораднСЦй стан потерпСЦлоСЧ особи виник внаслСЦдок СЧСЧ психСЦчного розладу, органами дСЦзнання або суду повинна призначатись судово-психСЦатрична експертиза, яка вивчаСФ СЦ медичний (наявнСЦсть у потерпСЦлоСЧ особи хронСЦчного психСЦчного захворювання, тимчасового розладу психСЦчноСЧ дСЦяльностСЦ, недоумства, СЦншого хворобливого стану психСЦки, внаслСЦдок яких порушена можливСЦсть розумСЦти характер та значення вчинюваних дСЦй по вСЦдношенню до неСЧ та чинити опСЦр), та юридичний критерСЦСЧ (нездатнСЦсть потерпСЦлоСЧ особи усвСЦдомлювати характер СЦ суспСЦльну небезпеку вчинюваного або нездатнСЦсть чинити опСЦр насильнику) безпорадного стану. В тих випадках, коли безпорадний стан потерпСЦлоСЧ особи був обумовлений психологСЦчними факторами, якСЦ не вСЦдносяться до психСЦчноСЧ патологСЦСЧ, повинна проводитись судово-психологСЦчна експертиза, в ходСЦ якоСЧ розглядаСФться виключно юридичний критерСЦй безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи. Так, на дозвСЦл судово-психологСЦчноСЧ експертизи можуть бути поставленСЦ питання: "Який рСЦвень СЦнтелектуального розвитку потерпСЦлоСЧ особи СЦ чи вСЦдповСЦдаСФ вСЦн СЧСЧ вСЦку?тАЭ, "Чи могли СЦндивСЦдуально-психологСЦчнСЦ особливостСЦ потерпСЦлоСЧ особи вплинути на суттСФвий вплив на його поведСЦнку пСЦд час скоСФння злочину?тАЭ, "Чи здатна потерпСЦла особа СЦз врахуванням СЧСЧ рСЦвня психСЦчного розвитку, СЦндивСЦдуально-психологСЦчних особливостей та психСЦчного стану розумСЦти характер та значення вчинюваних по вСЦдношенню до неСЧ дСЦй або чинити опСЦр?тАЭ, "Чи схильна потерпСЦла особа до фантазування?тАЭ, "Чи схильна потерпСЦла особа до пСЦдвищеноСЧ сугестивностСЦ?тАЭ6.

РСЦвень освСЦти потерпСЦлих осСЦб вСЦд насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом рСЦзноманСЦтний та коливаСФться вСЦд початковоСЧ освСЦти (12%) до вищоСЧ (12%). Разом з тим, як вказуСФ Чечель Г.РЖ., в останнСЦй час зростаСФ кСЦлькСЦсть цих злочинСЦв, направлених проти осСЦб, якСЦ мають незакСЦнчену середню (29,3%), загальноосвСЦтню (19,7%) та середню спецСЦальну освСЦту (20%)7.

Значна кСЦлькСЦсть потерпСЦлих осСЦб вСЦд насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом характеризуСФться тими ж негативними якостями, що СЦ самСЦ злочинцСЦ: вживання алкогольних напоСЧв тАУ 28% потерпСЦлих, небажання навчатись та працювати (64%), негативна характеристика у побутСЦ (28%), наявнСЦсть стСЦйкоСЧ асоцСЦальноСЧ установки, судимостСЦ, в бСЦльшостСЦ за скоСФння корисливих злочинСЦв (8%), нерозбСЦрливСЦсть в зносинах, агресивнСЦсть, статева розпущенСЦсть (64% потерпСЦлих осСЦб до скоСФння по вСЦдношенню до них насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом вже мали сексуальнСЦ контакти, СЦ це при тому, що бСЦльшу частину потерпСЦлих складають неповнолСЦтнСЦ), наявнСЦсть психСЦчних аномалСЦй (4%). При цьому необхСЦдно вказати на те, що значна кСЦлькСЦсть потерпСЦлих осСЦб виховувались у неповних сСЦмтАЩях.

ВказанСЦ вище данСЦ стосуються, здебСЦльшого, потерпСЦлоСЧ особи вСЦд статевих злочинСЦв в цСЦлому, що повтАЩязано передусСЦм з обмеженим обтАЩСФмом матерСЦалу з розглядуваного в данСЦй роботСЦ складу злочину. Час СЦснування даноСЧ норми досить невеликий, СЦ вченим-правознавцям ще передбачаСФться СЧСЧ бСЦльш детальний аналСЦз, у тому числСЦ вивчення потерпСЦлоСЧ особи вСЦд насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, тобто вСЦд насильницького мужолозтва, насильницького лесбСЦянства та СЦнших способСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, що необхСЦдно, в першу чергу, для бСЦльш повного вивчення насильника, оскСЦльки винахСЦдливСЦсть дСЦй останнього свСЦдчить про певний взаСФмозвтАЩязок мСЦж його характерологСЦчними особливостями та особливостями потерпСЦлоСЧ особи. КрСЦм цього, вивчення поведСЦнки потерпСЦлоСЧ особи, СЧСЧ взаСФмовСЦдносин з СЦншими та самим злочинцем, а також СЦнших особливостей особи сексуальноСЧ жертви сприяСФ бСЦльш детальнСЦй реконструкцСЦСЧ слСЦдчим та судом картини дСЦйсностСЦ, виясненню цСЦлей та мотивСЦв злочинця СЦ тим самим розробцСЦ та провадженню бСЦльш ефективних мСЦр передбачення скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. НарештСЦ, тСЦ кримСЦналСЦстичнСЦ знання, якСЦ маються, про особу, потерпСЦлу вСЦд насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, сприяСФ виявленню неправдивих потерпСЦлих осСЦб вСЦд таких дСЦянь, частСЦ випадки котрих пСЦдтверджуються судово-слСЦдчою практикою.

У випадку, якщо насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом було скоСФне по вСЦдношенню до неповнолСЦтньоСЧ або малолСЦтньоСЧ особи, то, враховуючи глибину тяжкостСЦ батькСЦв жертви, СЧСЧ близьких родичСЦв, маСФ сенс (як СЦ в випадках дСЦй, передбачених статтею 153 ККУ, якСЦ спричинили особливо тяжкСЦ наслСЦдки) пСЦд потерпСЦлою особою розумСЦти не тСЦльки саму неповнолСЦтню або малолСЦтню особу, але й батькСЦв цСЦСФСЧ дитини, опосередкованих потерпСЦлих, у звтАЩязку з чим також виступаючих обтАЩСФктом вСЦктСЦмолого-кримСЦналСЦстичного дослСЦдження8.


ОбтАЩСФктивна сторона злочину


По своСЧм обтАЩСФктивним признакам насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом може скоюватися лише шляхом активних дСЦй.

ОбовтАЩязковою ознакою обтАЩСФктивноСЧ сторони розглядуваного злочину СФ скоСФння одного з передбачених диспозицСЦСФю статтСЦ 153 ККУ дСЦянь: насильницького мужолозтва, насильницького лесбСЦянства або СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. Особа, яка скоСЧла вказанСЦ дСЦСЧ, пСЦдлягаСФ кримСЦнальнСЦй вСЦдповСЦдальностСЦ вСЦдповСЦдно до статтСЦ 153 ККУ в тих випадках, коли для СЧх скоСФння вона:

  • вчинювала активнСЦ дСЦСЧ, направленСЦ на пригнСЦчення волСЦ потерпСЦлоСЧ особи, а також умисно створювала умови, якСЦ лишили потерпСЦлу особу можливостСЦ виявити свою волю, усвСЦдомити сутнСЦсть скоюваного або чинити опСЦр насильниковСЦ;
  • використала обставини, якСЦ позбавили потерпСЦлу особу можливостСЦ виявити свою волю, усвСЦдомити сутнСЦсть скоюваного або чинити опСЦр насильниковСЦ.

Таким чином, у першому випадку мова йде про фСЦзичне та психСЦчне (погрозу) насильство, в другому тАУ використання безпорадного стану потерпСЦлоСЧ (потерпСЦлого), котре являСФ самостСЦйний склад насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.

Мужолозтво, лесбСЦянство або СЦншСЦ способи насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, якСЦ скоСФнСЦ СЦншим шляхом, не можна вважати насильницькими дСЦями, передбаченими статтею 153 ККУ.

Судова практика дотримуСФться точки зору, згСЦдно з якою, якщо домагання на скоСФння дСЦй, передбачених статтею 153 ККУ, не повтАЩязано СЦз застосуванням фСЦзичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи, то воно не може розглядатись нСЦ як насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, нСЦ як замах на його скоСФння.

ФСЦзичне насильство тАУ найбСЦльш часто використовуваний спосСЦб скоСФння даного злочину (у 72% випадкСЦв). Тривалий час в юридичнСЦй лСЦтературСЦ поняття фСЦзичного насильства повтАЩязувалось з фактом опору з боку потерпСЦлоСЧ особи. ВважаСФмо, що судова практика справедливо вСЦдмовилась вСЦд такого положення. ПотерпСЦлий (потерпСЦла) можуть перестати чинити опСЦр, не використав при цьому усСЦ можливСЦ способи з-за страху перед ще бСЦльш тяжким насильством або розумСЦючи безглуздСЦсть такого опору (наприклад, коли вимога про скоСФння сексуальних дСЦй предтАЩявляСФться групою незнайомих потерпСЦлому (потерпСЦлСЦй) осСЦб в безлюдному мСЦiСЦ). ВСЦн (вона) взагалСЦ може не намагатись чинити опСЦр, оскСЦльки фСЦзичне насильство одночасно робить вплив на його (СЧСЧ) психСЦку, тобто може бути направлене не тСЦльки на подолання опору потерпСЦлоСЧ особи, але й на вСЦдвернення такого. РЖншим словами, воля жертви може бути пригнСЦчена та опСЦр взагалСЦ не буде чинитись. Психологи встановили, що одних осСЦб страх активСЦзуСФ, СЦнши, навпаки, паралСЦзуСФ. В останньому випадку жодного опору з боку потерпСЦлоСЧ особи не чиниться. ОкрСЦм цього, визначальним моментом наявностСЦ фСЦзичного насильства повинна виступати не стСЦльки СЦнтенсивнСЦсть опору, скСЦльки поведСЦнка потерпСЦлоСЧ особи з точки зору СЧСЧ субтАЩСФктивного сприйняття скоюваного, СЧСЧ бажання або небажання вступати в сексуальний контакт з винною особою, або й уявний опСЦр, який часто являСФ собою елемент сексуальноСЧ гри, може бути досить СЦнтенсивним.

НеобхСЦдно зазначити, що якщо питання про можливСЦсть зТСвалтування одним чоловСЦком дорослоСЧ жСЦнки або скоСФння з нею насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом в юридичнСЦй лСЦтературСЦ викликаСФ сумнСЦви, то це тим бСЦльше вСЦдноситься до можливостСЦ скоСФння насильницького мужолозтва або СЦнших способСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом по вСЦдношенню до дорослого чоловСЦка. Так, ще Е.Гофман зазначав, що "педерастичне зТСвалтування дорослого одним чоловСЦком, якщо не СЦснуСФ досить благо приСФмних умов, вважаСФться неможливим, тому до положень подСЦбного характеру необхСЦдно вСЦдноситись з ще бСЦльшою обережнСЦстю, нСЦж до заяв про насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом по вСЦдношенню до дорослоСЧ жСЦнки»1. Погодитись з подСЦбною концепцСЦСФю звичайно не можна. Безумовно, у випадках, коли СЦ потерпСЦла особа, СЦ злочинець мають приблизно однакову фСЦзСЦологСЦчну конституцСЦю, а насильство при цьому не носить досить виражений СЦнтенсивний характер та не супроводжуСФться погрозою вбивства або спричиненням тяжкоСЧ шкоди здоровтАЩю потерпСЦлСЦй особСЦ, скоСФння яких-небудь сексуальних дСЦй уявляСФться досить важко, але при цьому знов-таки необхСЦдно розглядати психологСЦчну врСЦвноваженСЦсть жертви, також обстановку скоСФння злочину, життСФвий досвСЦд потерпСЦлоСЧ особи тощо. При явнСЦй невСЦдповСЦдностСЦ фСЦзичного розвитку насильника та потерпСЦлоСЧ особи (в користь першого звичайно) скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом тим паче бСЦльш реальне , у тому числСЦ якщо жертвою сексуального домагання став чоловСЦк.

ФСЦзичне насильство слСЦд розглядати у двох площинах тАУ фактичнСЦй (спосСЦб дСЦСЧ та сприйняття цСЦСФСЧ дСЦСЧ насильником та потерпСЦлою особою) та юридичнСЦй (незаконнСЦсть дСЦяння, закрСЦплена в нормах кримСЦнального права). Проте не всСЦ вченСЦ-юристи притримуються такоСЧ точки зору. В тому числСЦ, А.А.ПСЦонтковський та В.Д.МеншагСЦн пСЦд фСЦзичним насильством розумСЦли "всякий вплив на тСЦлесну недоторканСЦсть потерпСЦлоСЧ особи»2, тобто нСЦ субтАЩСФктивне сприйняття потерпСЦлою особою та особою, яка застосовуСФ насильство, нСЦ суспСЦльна небезпечнСЦсть та протиправнСЦсть дСЦяння в урахування ними не сприймались, що, в свою чергу могло призвести до бСЦльш широкого тлумачення такого поняття. Тому, вважаСФмо, що найбСЦльш вдалим поняттям фСЦзичного насильства буде наступне: фСЦзичне насильство тАУ це суспСЦльно небезпечний протиправний вплив на органСЦзм СЦншоСЧ людини проти СЧСЧ волСЦ, яке спричинило або може спричинити шкоду СЧСЧ тСЦлеснСЦй недоторканостСЦ та здоровтАЩю або смерть. Це ж саме необхСЦдно розумСЦти СЦ пСЦд фСЦзичним насильством, як спосСЦб скоСФння насильницького мужолозтва, насильницького лесбСЦянства або СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.

З вищевказаного поняття випливаСФ, що при застосуваннСЦ фСЦзичного насильства зовсСЦм не обовтАЩязкова наявнСЦсть фСЦзичного контакту мСЦж потерпСЦлою особою та злочинцем. Так, при спробСЦ фСЦзичного впливу контакт з тСЦлом потерпСЦлоСЧ особи може й не вСЦдбутися (наприклад, якщо злочинець промахнувся при ударСЦ), але СЦ такСЦ випадки являють собою застосування фСЦзичного насильства. МСЦж тим, СЦснують й СЦншСЦ точки зору з цього приводу. На думку М.Д.Шаргородського, Б.В.ДанСЦельбека, П.П.Осипова, застосоване насильство повинно бути настСЦльки СЦнтенсивним, що участь потерпСЦлоСЧ особи в сексуальних дСЦях забезпечуСФться саме усвСЦдомленням останньою непереборноСЧ фСЦзичноСЧ сили, яка застосовуСФться до неСЧ. РЖншими словами, нанесення, наприклад, побоСЧв, якСЦ не завдають шкоди здоровтАЩю особи, не може викликати у потерпСЦлоСЧ особи обТСрунтованого усвСЦдомлення про наявнСЦсть погрози СЧСЧ життю та здоровтАЩю особи3. Проте, по-перше закон не говорить про застосування при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом насильства, обовтАЩязково небезпечного для життя та здоровтАЩя потерпСЦлоСЧ особи, по-друге, обовтАЩязковСЦсть наявностСЦ СЦнтенсивного фСЦзичного насильства при скоСФннСЦ насильницьких дСЦй, передбачених статтею 153 ККУ рСЦвносильна вимозСЦ про наявнСЦсть СЦнтенсивного захисту потерпСЦлою особою вСЦд сексуального нападу. Законом не закрСЦплено, що фСЦзичне насильство слабого ступеню СЦнтенсивностСЦ не може впливати на психСЦку однСЦСФСЧ людини з тСЦСФю ж силою, що СЦ застосування до неСЧ явно непереборноСЧ фСЦзичноСЧ сили. У даному випадку головною умовою наявностСЦ фСЦзичного насильства повинен виступати той факт, що потерпСЦла особа оцСЦнювала його як справдСЦ дСЦйсну погрозу своСФму життю та здоровтАЩю .

У всСЦх випадках фСЦзичне насильство здСЦйснюСФться тСЦльки шляхом дСЦСЧ, котре в сенсСЦ зовнСЦшнього впливу виражаСФться у фСЦзичному впливСЦ, а в психологСЦчному тАУ в направленостСЦ умислу злочинця на його застосування, щ0о в цСЦлому характеризуСФ таке дСЦяння як суспСЦльно небезпечне та протиправне. Таким чином, пСЦд "дСЦСФю в кримСЦнально-правовому сенсСЦ розумСЦСФться комплекс рухСЦв тСЦлом людини, якСЦ являють собою суспСЦльну небезпеку та являються кримСЦнально-протиправними. Виключення являють дСЦСЧ, якСЦ скоСФнСЦ неосудною особою, особою, яка не досягла вСЦку кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ або пСЦд дСЦСФю непереборноСЧ сили. ЦСЦ дСЦСЧ позбавленСЦ кримСЦнально-правового значення»4. ВзагалСЦ, дСЦя тАУ це активна, свСЦдома, суспСЦльно небезпечна, протиправна поведСЦнка субтАЩСФкта. Елементарною (найпростСЦшою) одиницею дСЦСЧ СФ рух тСЦла. ДСЦя може полягати в одному (одиничному) русСЦ тСЦла або в СЧх множинностСЦ. Рухи тСЦла, що становлять дСЦю, повиннСЦ мати цСЦлеспрямований характер СЦ, отже, поСФднуватися метою в СФдиний вольовий акт поведСЦнки. РЖнакше кажучи, рухи тСЦла утворюють дСЦю в кримСЦнально-правовому розумСЦннСЦ, коли вони контролюються свСЦдомСЦстю СЦ спрямовуються волею особи на певний обтАЩСФкт. ЗвСЦдси випливаСФ, що мимовСЦльнСЦ (наприклад, рефлекторнСЦ) акти руху, що вСЦдбуваються поза контролем свСЦдомостСЦ та не виражають волю особи, не можуть утворити дСЦю як ознаку обтАЩСФктивноСЧ сторони злочину, наприклад, рухи, внаслСЦдок яких завдано шкоди охоронюваному законом благу, якщо вони зумовленСЦ реакцСЦСФю органСЦзму на бСЦль вСЦд ураження струмом, вогнем тощо.

З фСЦзичноСЧ сторони дСЦя може бути простою СЦ складною. ПростСЦ дСЦСЧ мСЦстять у собСЦ одиничнСЦ (елементарнСЦ) акти поведСЦнки людини, наприклад, завдання удару. СкладнСЦ дСЦСЧ характеризуються ускладненою структурою. Серед них можна видСЦлити тСЦ, що складаються з кСЦлькох актСЦв поведСЦнки, кожний з яких може бути визнаний як самостСЦйна дСЦя. У цих випадках одна дСЦя виступаСФ як спосСЦб здСЦйснення СЦншоСЧ. Вони перебувають у нерозривному звтАЩязку та органСЦчнСЦй СФдностСЦ СЦ у сукупностСЦ утворюють складну дСЦю, яка СЦ завдаСФ шкоди обтАЩСФкту (як основному, так СЦ додатковому).

До складних належать також дСЦСЧ, що складаються з низки тотожних актСЦв поведСЦнки, обтАЩСФднаних СФдиним умислом СЦ спрямованих на досягнення СФдиного злочинного наслСЦдку, що утворять у своСЧй СФдностСЦ злочини.

ВСЦдносно зовнСЦшнього прояву фСЦзичного насильства в теорСЦСЧ кримСЦнального права СЦснують рСЦзнСЦ точки зору. Так, П.А.Дубовець вважаСФ, що дСЦСЧ, якСЦ спричиняють те чи СЦнше тСЦлесне пошкодження роздСЦляються на три групи:

  1. завдання тСЦлесних ушкоджень шляхом фСЦзичного впливу, до котрого вСЦн вСЦдносить механСЦчний, термСЦчний, електричний, температурний, бСЦологСЦчний вплив тощо;
  2. завдання тСЦлесних ушкоджень хСЦмСЦчним шляхом;
  3. завдання тСЦлесних ушкоджень шляхом психологСЦчного впливу5.

На думку Л.Д.Гаухмана, такий розподСЦл навряд чи можна вважати правильним, оскСЦльки, по-перше, хСЦмСЦчний спосСЦб завдання тСЦлесних ушкоджень пСЦдпадаСФ пСЦд поняття "фСЦзичний вплив», оскСЦльки мова йде саме про фСЦзичний вплив, а не про фСЦзичний спосСЦб як одного з рСЦзновидСЦв способСЦв завдання тСЦлесних ушкоджень, по-друге, в кримСЦнальнСЦй теорСЦСЧ важливим СФ не стСЦльки спосСЦб, яким завдано тСЦлесне ушкодження, а скСЦльки, як дСЦя вчинюСФться тАУ вСЦдкрито, чи таСФмно6.

Ряд вчених (В.РЖ.ССЦмонов, А.А.ПСЦонтковський, В.Д.МеншагСЦн, Б.В.ДанСЦельбек) в поняття фСЦзичного насильства включають лише зовнСЦшнСЦй фСЦзичний вплив на тСЦло людини, тобто застосування фСЦзичноСЧ сили (мтАЩязовоСЧ енергСЦСЧ). З цим важко погодитись. В такому випадку вбивство, скоСФне шляхом введення отрути в органСЦзм потерпСЦлоСЧ особи або сильнодСЦючих речовин, не буде вважатись насильницьким злочином, проте хибнСЦсть такого пСЦдсумку очевидна. КрСЦм того, вплив введених в органСЦзм людини одурманюючих речовин шкСЦдливо вСЦдбиваСФться на станСЦ СЧСЧ головного мозку, нервовоСЧ системи тощо, а тому використання субтАЩСФктом таких речовин представляСФ собою рСЦзновид фСЦзичного насильства, оскСЦльки завдаСФ шкоди здоровтАЩю потерпСЦлСЦй особСЦ проти СЧСЧ волСЦ. З цього випливаСФ, що бСЦльш правильна позицСЦя, яка до речСЦ розглядаСФться судовою практикою, згСЦдно котроСЧ до фСЦзичного насильства окрСЦм зовнСЦшнього впливу на тСЦло людини необхСЦдно вСЦдносити СЦ вплив на внутрСЦшнСЦ органи потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ) без пошкодження зовнСЦшнСЦх тканин, оскСЦльки отруйнСЦ та одурманюючи речовини шкСЦдливо впливають на його (СЧСЧ) органСЦзм проти волСЦ7. При чому, фСЦзичне насильство може виражатись СЦ в порушеннСЦ тСЦлесноСЧ недоторканостСЦ потерпСЦлоСЧ особи, позбавлення СЧСЧ чинити опСЦр, наприклад, коли злочинець звтАЩязуСФ потерпСЦлу особу, незаконне утримування такоСЧ особи в примСЦщеннСЦ, позбавлення СЧСЧ покликати на допомогу, нанесення побоСЧв, поранень, в застосуваннСЦ СЦнших форм фСЦзичного впливу (короткострокових чи тривалих).

В юридичнСЦй лСЦтературСЦ не маСФ СФдиноСЧ думки з приводу того, чи потрСЦбно вСЦдносити до фСЦзичного насильства обмеження свободи людини. Ряд авторСЦв (РЖ.РЖ.ГорелСЦк) вважають, що обмеження свободи потерпСЦлоСЧ особи не визнаСФться насильством. Прихильники СЦншоСЧ, бСЦльш розповсюдженоСЧ точки зору (Н.А.БеляСФв, Д.П.Водяников, В.В.Орехов, С.С.Степичев, М.Б.Гугучия, А.К.ЩедрСЦна) насильством вважають будь-яке обмеження волСЦ. НарештСЦ, Л.Д.Гаухман, О.Ф.Шишов, Б.С.НСЦкСЦфоров, Г.А.КрСЦгер визнають насильством не будь-яке обмеження волСЦ, а лише таке, котре поСФднане з безпосереднСЦм впливом на тСЦло потерпСЦлоСЧ особи. Справа в тому, що при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом насильство являСФться засобом придушення опору жертви або його запобСЦгання, а обмеження волСЦ потерпСЦлоСЧ особи шляхом СЧСЧ утримання, яке супроводжуСФться звтАЩязуванням чи скоСФння СЦнших подСЦбних дСЦй виступаСФ в якостСЦ такого засобу, при тому, що цСЦ дСЦСЧ носять насильницький характер, оскСЦльки вчинюються шляхом фСЦзичного впливу на органСЦзм потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ) проти його (СЧСЧ) волСЦ.

ДСЦСЧ, якСЦ обмежують свободу потерпСЦлоСЧ особи, можуть СЦ не завдавати СЧй фСЦзичного болю, проте, як було зазначено вище, це СЦ не обовтАЩязково, оскСЦльки юридична природа таких дСЦй не змСЦнюСФться вСЦд нанесення чи не нанесення СЧм фСЦзичного болю. В силу цього, цСЦ дСЦСЧ повиннСЦ розглядатись як такСЦ, що мають насильницький характер8.

ДеякСЦ автори (Ю.А.КрасСЦков, С.РЖ.НСЦкулСЦн) вважають, що фСЦзичне насильство при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом виражаСФться тСЦльки в нанесеннСЦ не великоСЧ тяжкостСЦ шкоди здоровтАЩю, СЦ пояснюСФться це тим, що завдання не великоСЧ тяжкостСЦ шкоди здоровтАЩю в процесСЦ скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом охоплюСФться складом злочину, передбаченого ч.1 ст.153 ККУ, в той час, коли нанесення СЦншоСЧ шкоди здоровтАЩю потерпСЦлоСЧ особи повинно квалСЦфСЦкуватись СЦнакше (про це тАУ нище). Проте, на наш погляд, квалСЦфСЦкацСЦя вчиненого не повинна визначати його обтАЩСФм, а тому, в незалежностСЦ вСЦд того, що бСЦльш тяжка, нСЦж легка, шкода здоровтАЩю, завдана в процесСЦ скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, не охоплюСФться передбаченим законодавцем простим складом таких дСЦй, фСЦзичне насильство при вчиненнСЦ розглядуваних дСЦй може виражатись у нанесеннСЦ шкоди здоровтАЩю рСЦзного ступеня тяжкостСЦ. Тому, обидва види насильства, вказанСЦ вище, можуть завдати бСЦль, шкоду здоровтАЩю або смерть.

При бСЦльш детальному розглядСЦ фСЦзичного насильства у формСЦ впливу на внутрСЦшнСЦ органи людини без пошкодження зовнСЦшнСЦх тканин виникаСФ питання про те, що необхСЦдно розумСЦти пСЦд одурманюючими речовинами та введення цих речовин у органСЦзм.

Одурманюючими речовинами необхСЦдно вважати наркотичнСЦ речовини (анашу, морфСЦй тощо) та СЦншСЦ речовини (наприклад, сильнодСЦюче снодСЦйне), введення котрих в органСЦзм людини в великих дозах може викликати без свСЦдомий стан потерпСЦлоСЧ особи. До вказаних речовин не вСЦдносяться алкогольнСЦ напоСЧ, оскСЦльки вони мають специфСЦчний смак СЦ непомСЦтно дати СЧх потерпСЦлСЦй особСЦ практично неможливо, в той час, як "астивостСЦ одурманюючих речовин бСЦльшостСЦ людей невСЦдомСЦ, що забезпечуСФ можливСЦсть СЧх непомСЦтного введення в органСЦзм. Щоправда, в кримСЦнально-правовСЦй лСЦтературСЦ СЦснуСФ думка про те, що споювання алкогольними напоями проти волСЦ потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ) необхСЦдно вСЦдносити до фСЦзичного насильства, так як СЦ не всСЦ наркотичнСЦ речовини можна дати непомСЦтно (наприклад, кокаСЧн, героСЧн). Тому, якщо визначальною ознакою вСЦднесення речовин впливу на внутрСЦшнСЦ органи людини до розглядуваного виду фСЦзичного насильства вважати непомСЦтнСЦсть СЧх введення в органСЦзм, то вСЦдкрите СЧх введення (тобто, коли потерпСЦла особа усвСЦдомлюСФ цСЦ дСЦСЧ, якСЦ вчинюються проти СЧСЧ волСЦ, наприклад, СЦз застосуванням сили) повинно розглядатись як менш суспСЦльно небезпечне дСЦяння СЦ не може квалСЦфСЦкуватись як застосування фСЦзичного насильства. Дане положення можна було б розглядати як вСЦрне, якби не одне "але». Справа в тому, що оскСЦльки вказанСЦ дСЦСЧ будуть супроводжуватись застосуванням фСЦзичного насильства на тСЦло людини , то не в залежностСЦ вСЦд завдання таким впливом фСЦзичного болю, а тим бСЦльше шкоди здоровтАЩю, вони повиннСЦ розглядатись як пошкодження зовнСЦшнСЦх тканин, а це суперечить назвСЦ розглядуваного виду фСЦзичного насильства тАУ вплив на внутрСЦшнСЦ органи людини без пошкодження зовнСЦшнСЦх тканин. В силу вищевказаного таке насильницьке введення одурманюючих речовин буде складати склад фСЦзичного насильства в формСЦ зовнСЦшнього впливу. У тому випадку, коли давання одурманюючих речовин потерпСЦлСЦй особСЦ буде супроводжуватись лише погрозою застосування фСЦзичноСЧ сили, то такСЦ дСЦСЧ, на наш погляд, можна вСЦднести до фСЦзичного насильства у виглядСЦ впливу на внутрСЦшнСЦ органи потерпСЦлоСЧ особи.

Таким чином, пСЦд даванням вищевказаних речовин, котре можна розглядати як фСЦзичне насильство, вчинюване шляхом впливу на внутрСЦшнСЦ органи людини без пошкодження зовнСЦшнСЦх тканин, розумСЦСФться СЧх введення в органСЦзм потерпСЦлоСЧ особи проти СЧСЧ волСЦ, непомСЦтно для неСЧ або пСЦд погрозою застосування фСЦзичного насильства, а давання цих речовин шляхом застосування насильства до потерпСЦлоСЧ особи повинне розглядатись як фСЦзичне насильство, вчинюване шляхом впливу на тСЦло людини. ДобровСЦльне прийняття таких речовин не може розглядатись як застосування фСЦзичного насильства.

АналСЦз судовоСЧ практики показуСФ, що застосування такого фСЦзичного насильства здебСЦльшого призводить до виникнення у потерпСЦлоСЧ особи безпорадного стану.

Так, 1 червня 2002 року в мСЦстСЦ ЧернСЦгСЦв бСЦля 17 години Ф., перебуваючи у станСЦ алкогольного сптАЩянСЦння, привСЦв дочку своСФСЧ знайомоСЧ К. на поле, де для вСЦдпочинку запропонував СЧй пройти до лСЦсосмуги. Через деякий час на зворотному шляху СЦз лСЦсосмуги Ф. з метою насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом К. зСЦштовхнув СЧСЧ в яму бСЦля ТСрунтовоСЧ дороги та, подавляючи опСЦр К., став стискувати СЧСЧ шию руками, а потСЦм обмотав СЧСЧ шию мотузкою та став душити К. ПСЦсля того, як К. стала непритомною, Ф., використовуючи СЧСЧ безпорадний стан вчинив з нею аногенСЦтальний контакт.

В юридичнСЦй лСЦтературСЦ досСЦ залишаСФться спСЦрним питання щодо квалСЦфСЦкацСЦСЧ дСЦй стосовно доведення потерпСЦлоСЧ особи до безпорадного стану шляхом застосування фСЦзичноСЧ сили (наприклад, нанесення по головСЦ удару важким предметом, стискування шиСЧ тощо) або давання одурманюючих або отруйних речовин: як застосування фСЦзичного насильства або використання безпорадного стану потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ). М.Д.Шаргородський вважав, що доведення потерпСЦлоСЧ особи до непритомного стану шляхом застосування фСЦзичного насильства повинно розглядатись як насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи. Проте, сама наявнСЦсть безпритомного стану (як СЦ алкогольного, наркотичного сптАЩянСЦння, безпритомного стану внаслСЦдок вживання одурманюючих чи отруйних речовин) без встановлення причини, внаслСЦдок чого вСЦн настав (незалежно чи по волСЦ винного), не повнСЦстю вСЦдображаСФ обставини справи, що може розвести до винесення неправомСЦрно мтАЩякого або ж, навпаки, сурового вироку. Тому, скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з особою, яка була доведена до безпритомного стану тими чи СЦншими дСЦями злочинця, не повинно визнаватись скоСФним тСЦльки з використанням безпорадного стану. На думку Б.В.ДанСЦельбеком, в подСЦбних ситуацСЦях буде мати мСЦiе скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом лише СЦз застосуванням фСЦзичного насильства, тобто без врахування наступного використання злочинцем безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи9.

В судовСЦй практицСЦ це питання також вирСЦшуСФться неоднозначно.

Так, Сумським обласним судом по справСЦ М., обвинуваченого по ч.1 ст. 153 ККУ, побиття СЧм потерпСЦлого, внаслСЦдок якого той знепритомнСЦв, було вирСЦшено як використання безпорадного стану для скоСФння в подальшому насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.

Той же суд у своСФму вироку по справСЦ Ч., притягненого до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ згСЦдно ч.1 ст.153 ККУ, доведення потерпСЦлого до безпритомного стану внаслСЦдок удару пляшкою по головСЦ для скоСФння в подальшому насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом квалСЦфСЦкував як застосування фСЦзичного насильства.

На наш погляд, найбСЦльш правильною являСФться наступна позицСЦя. Якщо обвинувачена особа застосувала фСЦзичну силу, у тому числСЦ й сильнодСЦючСЦ, одурманюючи або отруйнСЦ речовини, довСЦв потерпСЦлу особу в безпритомнСЦй стан, то необхСЦдно вважати що вСЦн застосував фСЦзичне насильство, а також використав безпорадний стан. НеобхСЦдно вСЦдзначити при цьому, що кСЦлькСЦсть подСЦбного поСФднання вказаних дСЦй складаСФ бСЦля 4% випадкСЦв скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. АналогСЦчним шляхом вирСЦшуСФться питання з приводу злочинСЦв, обовтАЩязковСЦ признаки котрих вказанСЦ в диспозицСЦСЧ статтСЦ альтернативно. Так, в статтСЦ 121 ККУ перераховано декСЦлька ознак тяжкого тСЦлесного ушкодження. Для повного складу злочину необхСЦдна наявнСЦсть однСЦСФСЧ з них. Проте, якщо в дСЦях особи маСФться декСЦлька ознак, зазначених в статтСЦ, слСЦдчСЦ та судовСЦ органи в обовтАЩязковому порядку враховують всСЦ цСЦ ознаки.

Тобто, при наявностСЦ двох ознак в постановСЦ про притягнення в якостСЦ обвинуваченого по справСЦ про насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом у вироку суду вони повиннСЦ бути вказанСЦ обидвСЦ. Причому ознака фСЦзичного насильства може бути застосована до обвинуваченого лише при тСЦй умовСЦ, що мета скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з потерпСЦлою особою в нього (неСЧ) виникла до застосування насильства. Якщо ж давання одурманюючих речовин або СЦнше фСЦзичне насильство здСЦйснювалося з СЦншою метою СЦ лише пСЦсля того, як потерпСЦла особа опинилась у безпорадному станСЦ, виникло бажання вчинити з нею злочинних дСЦй, передбачених статтею 153 ККУ, то враховувати можна тСЦльки ознаку використання безпорадного стану. Факт застосування насильства пСЦдлягаСФ самостСЦйнСЦй квалСЦфСЦкацСЦСЧ вСЦдповСЦдно до статтСЦ , яка передбачаСФ вСЦдповСЦдальнСЦсть за злочини проти здоровтАЩя.

У звтАЩязку з тим, що з субтАЩСФктивноСЧ сторони застосоване фСЦзичне насильство як спосСЦб дСЦСЧ при скоСФннСЦ розглядуваних злочинСЦв повинно мати своСФю метою скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, в тих випадках (СЦ тСЦльки в тих!), коли мСЦнСЦмальне фСЦзичне насильство мало мСЦiе, але при цьому переслСЦдувалась мета таким чином схилити потерпСЦлу особу до добровСЦльного скоСФння будь-яких сексуальних дСЦй (у рамках статтСЦ 153 ККУ) або насильство застосовувалось як помста за вСЦдмову добровСЦльно вступити у сексуальний контакт, або ж з хулСЦганських або садистських переконань тощо, насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом або замаху на нього не маСФ: особа, яка застосувала фСЦзичне насильство, може нести вСЦдповСЦдальнСЦсть лише за сам факт його застосування.

ФСЦзичне насильство злочинець може застосовувати або сам, за допомогою своСФСЧ фСЦзичноСЧ сили, або ж використовуючи рСЦзноманСЦтнСЦ предмети, зброю (вогнепальна та холодна зброя, предмети, якСЦ СЧх замСЦнюють, рСЦдини (кислоти, окрСЦп) або сипучСЦ речовини (мука, пСЦсок тощо), як правило, якСЦ кидаються в обличчя) або ж третСЦх осСЦб.

У звтАЩязку з тим, що нанесення тСЦлесних ушкоджень складаСФ самостСЦйний склад злочину, може виникнути питання: чи необхСЦдно квалСЦфСЦкувати такСЦ ушкодження, нанесенСЦ при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, по сукупностСЦ злочинСЦв, або ж вони повнСЦстю охоплюються статтею 153 ККУ, як СФдиний склад? ОскСЦльки насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом за своСФю суспСЦльною небезпечнСЦстю, ознаками, квалСЦфСЦкуючими ознаками та особливо квалСЦфСЦкуючими ознаками схожСЦ СЦз зТСвалтуванням, вважаСФмо, що це питання необхСЦдно вирСЦшувати, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду УкраСЧни вСЦд 27 березня 1992 року № 4 "Про судову практику у справах про зТСвалтування та СЦншСЦ статевСЦ злочини» (СЦз змСЦнами СЦ доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду УкраСЧни вСЦд 4 червня 1993 року № 3, вСЦд 3 грудня 1997 року № 12)10. ВСЦдповСЦдно до неСЧ, зТСвалтування або замах на зТСвалтування, поСФднанСЦ СЦз заподСЦянням потерпСЦлСЦй легких або середньоСЧ тяжкостСЦ тСЦлесних ушкоджень, пСЦдлягаСФ квалСЦфСЦкацСЦСЧ за ст. 117 (ст. 152). ДодатковоСЧ квалСЦфСЦкацСЦСЧ за СЦншими статтями про злочини проти особи не потрСЦбно, оскСЦльки заподСЦяння шкоди здоровтАЩю у вказаних межах охоплюСФться диспозицСЦСФю закону про вСЦдповСЦдальнСЦсть за зТСвалтування. Тобто цСЦ положення слСЦд застосовувати таким же чином СЦ до насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. ЗТСвалтування чи замах на зТСвалтування, поСФднанСЦ СЦз заподСЦянням потерпСЦлСЦй тСЦлесного ушкодження, визнаного тяжким лише за ознакою небезпечностСЦ для життя на момент його заподСЦяння, не можуть вважатися такими, що спричинили особливо тяжкСЦ наслСЦдки. ТакСЦ дСЦСЧ пСЦдлягають квалСЦфСЦкацСЦСЧ за сукупнСЦстю злочинСЦв, передбачених вСЦдповСЦдними частинами статей 101 СЦ 117 (121 СЦ 152) ККУ. Тобто цСЦ положення слСЦд застосовувати таким же чином СЦ до насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. Тобто СЦз врахуванням вищевказаного можна зробити висновок, що при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, що потягло за собою легкСЦ та середньоСЧ тяжкостСЦ тСЦлеснСЦ ушкодження потерпСЦлоСЧ особи, дСЦСЧ вчиненСЦ злочинцем повнСЦстю охоплюються вСЦдповСЦдною частиною статтСЦ 153 та додатковоСЧ квалСЦфСЦкацСЦСЧ не потребують. Якщо ж такСЦ дСЦСЧ спричинили тяжкСЦ тСЦлеснСЦ ушкодження, то повиннСЦ квалСЦфСЦкуватися як за сукупнСЦстю злочинСЦв вСЦдповСЦдно до ст. ст. 153 та 121.

До фСЦзичного насильства як способу скоСФння насильницького мужолозтва, насильницького лесбСЦянства чи СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом закон прирСЦвнюСФ також СЦ використання погроз (кСЦлькСЦсть скоюваних сексуальних злочинСЦв СЦз застосуванням погроз до потерпСЦлоСЧ особи складаСФ 68% вСЦд загальноСЧ кСЦлькостСЦ подСЦбних кримСЦнально-правових дСЦянь). На нашу думку, таке рСЦшення не можна у повному обсязСЦ визнати вСЦрним, так як явно, що фСЦзичне насильство СЦ погроза його застосування мають рСЦзний ступСЦнь суспСЦльноСЧ небезпечностСЦ, в той час, як санкцСЦя за скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом кожним з цих способСЦв передбачена однакова (необхСЦдно вСЦдзначити, що кСЦлькСЦсть випадкСЦв скоСФння сексуальних злочинСЦв тСЦльки з використанням фСЦзичного насильства СЦ випадкСЦв скоСФння таких злочинСЦв тСЦльки СЦз застосуванням погроз досить однакова СЦ складаСФ бСЦля 12%). В якостСЦ контраргументу можна вказати на те, що розмСЦр покарання, на думку законодавця, залежить не вСЦд вибраного способу скоСФння злочину, а вСЦд його кСЦнцевоСЧ мети тАУ скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. Тим самим гарантуСФться вСЦдповСЦдне призначення покарання особСЦ, яка здатна перейти безпосередньо до фСЦзичного насильства, тобто до негайноСЧ реалСЦзацСЦСЧ сказаноСЧ погрози у тому випадку, якщо б потерпСЦла особа продовжувала опСЦр у вСЦдповСЦдь на сказанСЦ в СЧСЧ адресу погрози. Проте, аналСЦз судово-слСЦдчоСЧ практики показуСФ, що при неможливостСЦ зламати опСЦр потерпСЦлоСЧ особи шляхом використання по вСЦдношенню до неСЧ погроз, субтАЩСФкт добровСЦльно вСЦдмовляСФться вСЦд подальшого скоСФння протиправних дСЦй, хоча СЦ усвСЦдомлюСФ можливСЦсть доведення початого злочину до кСЦнця, але вже шляхом застосування фСЦзичного насильства. РЖншими словами, насильник не вирСЦшуСФ на застосування бСЦльш дСЦючих мСЦр впливу до своСФСЧ жертви, хоча, якщо б пСЦд дСЦСФю погроз вона перестала чинити опСЦр, то сексуальний злочин було б доведено до кСЦнця. Таким чином, до особи, яка прагне досягти своСФСЧ мети тАУ скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з потерпСЦлою особою тАУ будь-якою цСЦною, та до особи, яка здатна обмежити своСЧ дСЦСЧ лише використанням погроз, суд може призначити однакове покарання.

У звтАЩязку з цим необхСЦдно вказати на положення В. Ткаченка "у вСЦдповСЦдних статтях вСЦдмежувати по частинам насильство вСЦд погрози насильствомтАжМожна пСЦти й СЦншим шляхом. У ЗагальнСЦй частинСЦ КК можна дати перелСЦк обставин, якСЦ знижують ступСЦнь суспСЦльноСЧ небезпечностСЦ злочину (непрямий умисел, погрозу спричинення шкоди тощо) СЦз зазначенням докладно тих, котрСЦ вказанСЦ у частинСЦ 3 статтСЦ 66 ККУ про вСЦдповСЦдне зниження покарання»11.

НеобхСЦдно вСЦдзначити, що термСЦн "погроза» розумСЦСФться в кримСЦнальному правСЦ по-рСЦзному.

Погроза являСФться одним СЦз способСЦв виявлення умислу на скоСФння вСЦдповСЦдного злочину. У таких випадках вона сама по собСЦ являСФ склад злочину, тСЦльки якщо це передбачено законом.

Погроза являСФ собою суспСЦльно небезпечний наслСЦдок. У рядСЦ випадкСЦв вона виступаСФ як пСЦдстава для вСЦдповСЦдних дСЦй, у подальшому визнаних незлочинними, або ж скоСФними при помтАЩякшуючих обставинах. Поряд з цим погроза як пСЦдстава для вСЦдповСЦдних дСЦй може слугувати пСЦдставою для звСЦльнення вСЦд кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ, а також являСФться обставиною, яка помтАЩякшуСФ покарання. Як обставина, що обтяжуСФ покарання, погроза виступаСФ у випадку, якщо вона направлена на малолСЦтню особу, особу, яка знаходиться у безпорадному станСЦ, або ж на вагСЦтну жСЦнку. Проте, погроза тАУ ознака складу злочину, котрий виражаСФться у суспСЦльно небезпечнСЦй дСЦСЧ12. Так, у кримСЦнальному правСЦ поняття погрози застосовуСФться у контекстСЦ однСЦСФСЧ СЦз складових психСЦчного насильства. При цьому, погроза розглядаСФться як протиправний засСЦб впливу на психСЦку потерпСЦлоСЧ особи з метою зламати опСЦр, шляхом залякування тим, що якщо вона не погодиться на домагання винного, то СЧй буде спричинена значна шкода.

В юридичнСЦй лСЦтературСЦ використання погроз СЦнколи називають використання психСЦчного насильства, що вважаСФться не досить вСЦрним, так погроза тАУ лише один з видСЦв психСЦчного насильства, котре може бути вчинено СЦ шляхом наклепу, образи тощо.

Погроза при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом переслСЦдуСФ ту ж мету, що й фСЦзичне насильство: паралСЦзувати можливий опСЦр потерпСЦлоСЧ особи СЦ скоСЧти проти волСЦ з нею будь-якСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ (в рамках ст..153 ККУ), СЦ тому вона повинна бути адресована безпосередньо потерпСЦлСЦй особСЦ. Погроза , як СЦ фСЦзичне насильство, повинна виступати засобом придушення волСЦ потерпСЦлоСЧ особи, а не осСЦб, якСЦ застосовують мСЦри щодо припинення вчинюваного злочину.

По формСЦ прояву розрСЦзняються:

- погроза на словах (усно та письмово);

- погроза жестами, дСЦями, демонструванням зброСЧ (пСЦстолета, ножа тощо). В цьому випадку погроза не обовтАЩязково повинна супроводжуватись насильством, наприклад, винний виймаСФ нСЦж СЦ пСЦдносить його до потерпСЦлоСЧ особи. Проте, буваСФ, коли погроза супроводжуСФться насильницькими дСЦями. Наприклад, при насильницькому мужолозтвСЦ злочинець схоплюСФ руками шию потерпСЦлого СЦ заявляСФ, що якщо той буде чинити опСЦр, вСЦн його задушить. По своСФму характеру такСЦ дСЦСЧ являються погрозою застосування бСЦльш тяжких мСЦр насильства, а по формСЦ прояву тАУ одночасно погрозою, вираженою на словах та жестами.

Погроза застосування насильства, яке не являСФться небезпечним для життя та здоровтАЩя (таким в кримСЦнальному правСЦ визнаСФться насильство, що не потягло тимчасового розладу здоровтАЩя), по формСЦ прояву може бути тСЦльки словесною, тому спричинення будь-якого фСЦзичного болю, як такий, що викликав настання шкоди здоровтАЩю потерпСЦлоСЧ особи, так СЦ такий, що не викликав вказаних наслСЦдкСЦв, необхСЦдно розглядати вже як застосування фСЦзичного насильство. При погрозСЦ застосування до потерпСЦлоСЧ особи насильства, небезпечного для СЧСЧ життя та здоровтАЩя(котре виражаСФться в нанесеннСЦ рСЦзноманСЦтноСЧ тяжкостСЦ тСЦлесних ушкоджень), однСЦСФю з форм СЧСЧ прояву буде здСЦйснення дСЦй, наслСЦдком яких стало спричинення фСЦзичного болю без розладу здоровтАЩя. Спричинення легкоСЧ, середньоСЧ тяжкостСЦ або тяжке тСЦлесне ушкодження здоровтАЩю потерпСЦлСЦй особСЦ необхСЦдно визнати вже реалСЦзацСЦСФю погрози застосування насильства, небезпечного для життя та здоровтАЩя та, вСЦдповСЦдно, розглядати як застосування фСЦзичного насильства в процесСЦ скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.

Поняттям погрози вбивством або спричиненням тяжкоСЧ шкоди здоровтАЩю при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом охоплюСФться фактичне спричинення легкоСЧ та середньоСЧ тяжкостСЦ шкоди здоровтАЩю потерпСЦлоСЧ особи, так як ця шкода визнаСФться формою вираження розглядуваноСЧ погрози. РеалСЦзацСЦя такоСЧ погрози у повнСЦй мСЦрСЦ буде означати факт спричинення насильства, наслСЦдком якого стала смерть або спричинення тяжкоСЧ шкоди здоровтАЩю.

На думку деяких авторСЦв, погроза може випливати СЦ з складеноСЧ обстановки скоСФння злочину13. Наприклад, якщо в безлюдному мСЦiСЦ група осСЦб вимагаСФ вСЦд жСЦнки вступу з ним в сексуальнСЦ контакти, то погроза при вСЦдповСЦднСЦй СЧх поведСЦнцСЦ випливаСФ з обстановки скоСФння злочину, хоча СЦ з учасникСЦв явно нСЦхто не вимовляСФ погроз.

Безумовно, обстановка, яка склалась здСЦйснюСФ великий психологСЦчний вплив на потерпСЦлу особу. Проте, без того, щоб злочинець словами або жестами не виразив свою погрозу, потерпСЦла особа не може знати нСЦ про його намСЦр, нСЦ про те, чим вСЦн збираСФться погрожувати.

Основний елемент погрози тАУ залякування потерпСЦлоСЧ особи. Погроза повинна досягти такого ступеня СЦнтенсивностСЦ, щоб стати рСЦвнозначною фСЦзичному насильству, а тому вона повинна бути реальною. РеальнСЦсть погрози полягаСФ в СЧСЧ здатностСЦ викликати у потерпСЦлоСЧ особи переконання в СЧСЧ здСЦйсненностСЦ, тобто оцСЦнюватись в якостСЦ реальноСЧ небезпеки для СЧСЧ тСЦлесноСЧ недоторканостСЦ, життя та здоровтАЩя. ОцСЦнювати реальнСЦсть погрози слСЦдуСФ виходячи з тих внутрСЦшньо притаманних погрозСЦ якостей, котрСЦ знайшли обтАЩСФктивне вираження як засСЦб впливу на психСЦку даноСЧ потерпСЦлоСЧ особи. Враховувати при цьому тСЦльки думку потерпСЦлоСЧ особи не можна, оскСЦльки жертва внаслСЦдок пСЦдвищеноСЧ страхСЦтливостСЦ може прийняти за погрозу дСЦСЧ, якСЦ такими не являються. ДеякСЦ автори пропонують в основу оцСЦнки при визнаннСЦ погрози злочинною покласти субтАЩСФктивний критерСЦй та розглядати погрозу як протиправнСЦ дСЦСЧ, навСЦть якщо вона не була реальною, проте сприймалась потерпСЦлою особою як небезпека для СЧСЧ життя та здоровтАЩя14. Навряд чи можна погодитись з цСЦСФю позицСЦСФю, так як помилкове уявлення про реальнСЦсть погрози основуСФться частСЦше всього на СЧСЧ сприйняттСЦ в такСЦй якостСЦ пСЦдвищено страхСЦтливоСЧ особи.

Тобто, погроза повинна бути реальною, а не СЦснувати тСЦльки в уявленнСЦ потерпСЦлоСЧ особи. КрСЦм того, погроза повинна бути безпосередньою, тобто примушувати до вчинення сексуальноСЧ дСЦСЧ СЦ мСЦстити намСЦр винного у випадку опору жертви негайно розпочати приведення СЧСЧ у виконання. Питання про встановлення наявностСЦ такого характеру погрози, як дСЦйснСЦсть (реальнСЦсть) та безпосереднСЦсть вСЦднесено до компетенцСЦСЧ суду та повинно вирСЦшуватись на основСЦ оцСЦнки всСЦх обставин справи, що, нажаль, не завжди притаманно нашому правосуддю.

ЛенСЦнським районним судом м. СтавропСЦль було розглянуто кримСЦнальну справу про зТСвалтування неповнолСЦтньоСЧ СЦ скоСФння по вСЦдношенню до неСЧ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. Обставини справи такСЦ.

23 травня 1999 року бСЦля 20 години С., перебуваючи в станСЦ алкогольного сптАЩянСЦння, привСЦв знайому йому неповнолСЦтню Д. в дСЦм свого друга Х., де разом з Х. став пити спиртнСЦ напоСЧ. ПСЦд час вживання спиртного у молодих осСЦб виник умисел на зТСвалтування Д., внаслСЦдок чого вони, не дивлячись на присутнСЦсть в домСЦ баби Х., намагались зТСвалтувати Д. Проте Д. стала чинити опСЦр, чим притягнула увагу баби Х., котра почала грюкати в запертСЦ дверСЦ Х. МолодСЦ особи дверСЦ вСЦдкрили СЦ були вимушенСЦ пСЦти нСЦби для того, щоб провести Д. до дому. Покинувши дСЦм Х. та С., Х. та Д. направились до гуртожитку, де проживав ще один СЧх знайомий Г.. Х. та Г. залишились у кСЦмнатСЦ Г. розпивати спиртнСЦ напоСЧ, в той час як С. повСЦв Д. до душовоСЧ кСЦмнати де почав СЧСЧ роздягати. РозцСЦнивши дСЦСЧ С. як намСЦр зТСвалтування, Д. сказала йому, що вона неповнолСЦтня СЦ намагалась чинити опСЦр, вСЦдштовхнувши С. З метою подолати опСЦр С. зажав рота Д. рукою СЦ пСЦд погрозою викинути Д. з балкону четвертого поверху, якщо вона закричить СЦ буде чинити опСЦр, скоСЧв з нею насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом характеру "per os» та статевий акт.

С. вину в СЦнкримСЦнованому йому дСЦяння не визнав. Суд, при цьому, допитав пСЦдсудного, потерпСЦлу, свСЦдкСЦв, розглянув матерСЦали справи, виправдав пСЦдсудного, так як в ходСЦ судового слСЦдства доказСЦв того, що вСЦн шляхом обману привСЦв Д. до гуртожитку СЦ скоСЧв з нею насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом та зТСвалтування, добуто не було, а твердження потерпСЦлою про те, що находячись з С. в душовСЦй кСЦмнатСЦ, вона реально боялась його погроз, не було пСЦдтверджено нСЦ протоколом мСЦiя скоСФного, нСЦ СЦншими матерСЦалами справи. На думку суду у потерпСЦлоСЧ була можливСЦсть у випадку небезпеки покликати на допомогу, звернутися до перехожих, до жителСЦв гуртожитку, проте цього вона не зробила.

Судова колегСЦя вирок ЛенСЦнського районного суду м. СтавропСЦль по вСЦдношенню С. вСЦдмСЦнила СЦ справу направила на новий розгляд. ОднСЦСФю з умов такоСЧ вСЦдмСЦни являвся той факт, що вСЦдсутнСЦсть тСЦлесних ушкоджень на тСЦлСЦ потерпСЦлоСЧ та пСЦдозрюваного не може служити доказом добровСЦльних статевого та орогенСЦтального актСЦв пСЦдсудного та потерпСЦлоСЧ. КрСЦм того, судом були не повнСЦстю розглянутСЦ матерСЦали справи, не врахованСЦ особистСЦсть Д., СЧСЧ вСЦк, тип характеру, а також те, що вона знала про вже СЦснуючу у С. судимСЦсть за скоСФння зТСвалтування, слабку конституцСЦю потерпСЦлоСЧ та сильну С.

В результатСЦ, по вироку ЛенСЦнського районного суду м. СтавропСЦль С. був визнаний винним у скоСФннСЦ злочинСЦв, передбачених ст. 132 ч. 2 п. "д», ст.. 131 ч. 2 пп. "а, д» УК РФ (ст. 152 ч. 3, ст. 153 ч.2 ККУ).

НеобхСЦдно вСЦдзначити, що погроза повинна виражатися до початку скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом СЦ вСЦдноситися до теперСЦшнього часу, а не до майбутнього, хоча в юридичнСЦй лСЦтературСЦ розглядаються й СЦншСЦ точки зору. Наприклад, деякСЦ автори вважають, що "погроза скоСФння тих чи СЦнших дСЦй в майбутньому по силСЦ свого впливу на потерпСЦлу особу (маСФться на увазСЦ зТСвалтування) може бути в рядСЦ випадкСЦв не менш значною, нСЦж безпосередня погроза. Справа в тому, тАж коли вСЦн (субтАЩСФкт злочину) погрожуСФ здСЦйснити цСЦ дСЦСЧ. Важно встановити, що погроза була настСЦльки серйозна, реальна та конкретна, що вона подолала волю жСЦнки до опору та змусила СЧСЧ пожертвувати своСФю свободою»15. Проте, як було зазначено професором А.А.Жижиленко при зТСвалтуваннСЦ (а СЦз-за схожостСЦ складСЦв СЦ при насильницькому задоволеннСЦ статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом) в погрозСЦ "повинна мСЦститись можливСЦсть негайного виконання; погроза злом, котре може настати з часом, в майбутньому, не може мати особливого значення, так як вСЦд виконання такоСЧ погрози завжди можна вберегтися. Так, погрози спричинити побоСЧ жСЦнцСЦ, якщо вона негайно не вступить в статевСЦ зносини, достатнСЦ для складу зТСвалтування; але погроза жСЦнцСЦ вбити СЧСЧ при першСЦй зустрСЦчСЦ, якщо вона негайно не вступить в статевСЦ зносини, не маСФ суттСФвого значення»16. Таким чином, якщо субтАЩСФкт погрожуСФ застосуванням фСЦзичного насильства до потерпСЦлоСЧ особи в майбутньому, то тут будуть мати мСЦiе ознаки СЦншого злочину, погроза вбивством та спричинення тяжкоСЧ шкоди здоровтАЩю. Як бачимо, законодавець не передбачаСФ кримСЦнальну вСЦдповСЦдальнСЦсть за погрозу нанесення легкоСЧ або середньоСЧ тяжкостСЦ шкоди здоровтАЩю, тому у випадках, коли субтАЩСФкт з метою подолання особи (чоловСЦчоСЧ чи жСЦночоСЧ статСЦ) з котрою вСЦн бажаСФ вчинити насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, виражаСФ погрозу побиття такоСЧ особи або СЦнших осСЦб в майбутньому або нанесення йому чи СЦншим особам легкого або середньоСЧ тяжкостСЦ тСЦлеснСЦ ушкодження, то такСЦ дСЦСЧ не можуть бути квалСЦфСЦкованСЦ при вСЦдсутностСЦ СЦнших обставин, характеризуючих насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, нСЦ по ст. 153, нСЦ по ст. 122, ст.125 ККУ. В той же час це не означаСФ, що погроза побиття або нанесення легкоСЧ або середньоСЧ тяжкостСЦ тСЦлесних ушкоджень потерпСЦлСЦй особСЦ або СЦншим особам, яка маСФ безпосереднСЦй характер при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, не утворюСФ складу злочину, передбаченого ст. 153 ККУ; такСЦ дСЦСЧ повиннСЦ квалСЦфСЦкуватися по СЧСЧ ч. 1 ст. 153 ККУ.

Законодавець розрСЦзняСФ погрозу побиття або нанесення легких або середньоСЧ тяжкостСЦ тСЦлесних ушкоджень та погрозу вбивством СЦ нанесенням тяжких тСЦлесних ушкоджень потерпСЦлСЦй особСЦ чи СЦншим особам. Серед представникСЦв кримСЦнально-правовоСЧ науки СЦснуСФ думка про те, що таке вСЦдмежування погроз тягне за собою розгляд погрози побиттям або нанесенням легких або середньоСЧ тяжкостСЦ тСЦлесних ушкоджень жертвСЦ чи СЦншим особам в якостСЦ подолання опору потерпСЦлоСЧ особи, а погрозу вбивством або нанесенням тяжких тСЦлесних ушкоджень тАУ в якостСЦ обставини, що обтяжуСФ вСЦдповСЦдальнСЦсть за скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. ВважаСФться, що повнСЦстю погодитись з подСЦбною думкою не можна, оскСЦльки сутнСЦсть першого виду погрози не виключаСФ сутнСЦсть другого СЦ навпаки.

З нашоСЧ точки зору, буде правильно розглядати СЦ перший, СЦ другий вид погрози як спосСЦб подолання опору потерпСЦлоСЧ особи СЦ з врахуванням вказаного вище як реалСЦзацСЦю однСЦСФю з форм психСЦчного насильства над нею.

В юридичнСЦй лСЦтературСЦ зустрСЦчаСФться й СЦнше обТСрунтування вказаноСЧ вище позицСЦСЧ вСЦдносно розмежування двох видСЦв погроз при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. ЗдебСЦльшого мова йде про помилкове видСЦлення насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, поСФднаного з погрозою вбивства або нанесення тяжкого тСЦлесного ушкодження потерпСЦлСЦй особСЦ, до квалСЦфСЦкацСЦйного складу. Так, М.Д.Шаргородський при характеристицСЦ зТСвалтування зазначав, що "надання квалСЦфСЦкованого значення вказанСЦй умовСЦ обтАЩСФктивноСЧ сторони не можна визнати обТСрунтованимтАж»17. Проте у звтАЩязку з тим, що ч. 1 ст.152 ККУ (простий склад насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом) охоплюСФ тСЦльки нанесення легкоСЧ або середньоСЧ тяжкостСЦ тСЦлесних ушкоджень чи СЦнших осСЦб, а спричинення СЧм смертСЦ або тяжких тСЦлесних ушкоджень вимагаСФ в залежностСЦ вСЦд умислу винного додатковоСЧ квалСЦфСЦкацСЦСЧ по СЦншим статтям ККУ, тому погроза вбивством чи нанесенням тяжких тСЦлесних ушкоджень потерпСЦлСЦй особСЦ чи СЦнших осСЦб носить бСЦльш СЦнтенсивний характер, нСЦж застосування до цих осСЦб фСЦзичного насильства, що виражаСФться в нанесеннСЦ СЧм легкоСЧ чи середньоСЧ тяжкостСЦ тСЦлесних ушкоджень, та, вСЦдповСЦдно, наносить бСЦльшу психологСЦчну травму потерпСЦлСЦй особСЦ.

Таким чином, видСЦлення в квалСЦфСЦкацСЦйний склад насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, поСФднаного з погрозою вбивством чи нанесенням тяжких тСЦлесних ушкоджень потерпСЦлСЦй особСЦ чи СЦншим особам, необхСЦдно визнавати правильним.

Якщо погроза вбивством чи нанесенням тяжких тСЦлесних ушкоджень була виражена пСЦсля скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, наприклад, з метою залякати потерпСЦлу особу, щоб вона, в свою чергу, нСЦкому не казала про те, що з нею скоСЧлось, дСЦСЧ винного при вСЦдсутностСЦ обтяжуючих обставин пСЦдлягають квалСЦфСЦкацСЦСЧ як насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, а також, як погроза вбивством або нанесення тяжкого тСЦлесного ушкодження, якщо мали мСЦiе достатнСЦ пСЦдстави боятись СЧСЧ виконання.

Так, ЛенСЦнським районним судом м. СтавропСЦль С. було визнано винним вСЦдповСЦдно до ст. 131 ч. 1 (ст. 152 ч. 1 ККУ) та ст. 119 (ст. 121 ККУ) КК РФ за скоСФння передбачених даними статтями злочинСЦв при наступних обставинах.

21 жовтня 1998 року бСЦля 22 години С. СЦ Ф. та СЧх знайома П. прийшли до дому Ф., де утрьох почали розпивати спиртнСЦ напоСЧ. ПСЦд час вживання алкоголю у С. виник умисел на зТСвалтування П. З цСЦСФю метою С. завСЦв П. до СЦншоСЧ кСЦмнати, де, схопивши СЧСЧ за волосся, наказав роздягтись. П. намагалась втекти, проте С. догнав СЧСЧ та з метою подолати опСЦр почав СЧСЧ бити, а потСЦм скоСЧв з нею насильницький статевий акт.

Наступного дня бСЦля 5 годин ранку, проводжаючи П. до мСЦiя проживання останньоСЧ, С., проходячи бСЦля рСЦчки, став погрожувати СЧй вбивством, пообСЦцявши втопити у рСЦчцСЦ, якщо вона розповСЦсть кому-небудь про те, що з нею трапилось. П. сприйняла цю погрозу з боку С. як реальну та боялась за своСФ життя.

Повертаючись до характеристики погрози як такоСЧ, зазначимо, що погроза повинна бути достатньо серйозною, щоб вона могла паралСЦзувати свободу дСЦй потерпСЦлоСЧ особи, подолати СЧСЧ опСЦр. Виражатись погроза повинна дуже енергСЦйно, з тим, щоб намСЦр особи, яка погрожуСФ, негайно розпочати СЧСЧ виконання не викликало сумнСЦвСЦв. ТСЦльки така погроза по силСЦ впливу може бути приближена до фСЦзичного насильства при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.

Погроза може бути конкретною або виражатись в загальнСЦй формСЦ. КонкретнСЦсть полягаСФ у тому, що субтАЩСФкт погрожуСФ нанесенням конкретноСЧ шкоди, а не в скоСФннСЦ яких-небудь неприСФмних чи невигСЦдних для потерпСЦлоСЧ особи дСЦй взагалСЦ. Наприклад, погроза типу "мовчи, якщо життя дороге», "вбтАЩю» тощо завжди являСФ собою погрозу вбивством чи нанесенням тяжких тСЦлесних ушкоджень потерпСЦлСЦй особСЦ чи СЦншим особам. Якщо ж погроза виражаСФться, наприклад, словами "вдарю», "побтАЩю», "буде гСЦрше», "мовчи» чи жестами, котрСЦ можна тлумачити як намСЦр вдарити кулаком або спробу дСЦстати з кишенСЦ який-небудь предмет, то така погроза не може свСЦдчити про намСЦр вбити або нанести тяжкСЦ тСЦлеснСЦ ушкодження, а тому не може розцСЦнюватись як погроза вбивством чи нанесенням тяжких тСЦлесних ушкоджень потерпСЦлСЦй особСЦ чи СЦншим особам, що маСФ велике значення для квалСЦфСЦкацСЦСЧ скоСФного18. Тому при невизначених погрозах необхСЦдно враховувати субтАЩСФктивне сприйняття потерпСЦлою особою погрози, яка застосовуСФться, конкретну обстановку скоСФння злочину, субтАЩСФктивний та обтАЩСФктивний характер дСЦй злочинця, тобто на сприйняття якоСЧ погрози вСЦн розраховував та, вСЦдповСЦдно, на залякування яким по СЦнтенсивностСЦ насильством над потерпСЦлою особою спрямований його умисел, якСЦ його реальнСЦ дСЦСЧ. У звтАЩязку з тим, що в процесСЦ вираження та сприйняття погрози задСЦяно двСЦ особи тАУ злочинець та його жертва, субтАЩСФктивнСЦ моменти можуть бути по-рСЦзному вСЦднесенСЦ:

  • потерпСЦла особа сприймаСФ погрозу (СЧСЧ СЦнтенсивнСЦсть) такою, на котру розраховуСФ субтАЩСФкт;
  • нСЦ свСЦдомСЦстю потерпСЦлоСЧ особи, нСЦ свСЦдомСЦстю злочинця не охоплюСФться та чи СЦнша погроза. У цьому випадку всСЦ сумнСЦви в трактовцСЦ СЦнтенсивностСЦ невизначено вираженоСЧ погрози повиннСЦ тлумачитись на користь останнього, тобто така погроза повинна розцСЦнюватись як менш СЦнтенсивна;
  • субтАЩСФкт сприймаСФ виражену йому погрозу як менш СЦнтенсивну, нСЦж СЧСЧ сприймала потерпСЦла особа. Тут при визначеннСЦ СЦнтенсивностСЦ невизначено вираженоСЧ погрози основним моментом буде являтись сукупнСЦсть усСЦх обставин скоСФння злочину, при вСЦдсутностСЦ достатньо твердого пСЦдтвердження котрими будь-якСЦ сумнСЦви знов-таки повиннСЦ трактуватись у користь субтАЩСФкта;
  • субтАЩСФкт сприймаСФ виражену ним погрозу як бСЦльш СЦнтенсивну, нСЦж СЧСЧ сприйняла потерпСЦла особа. У даному випадку таку неявно виражену погрозу необхСЦдно розглядати як замах на скоСФння насиль6ницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з погрозою вбивством чи нанесенням тяжких тСЦлесних ушкоджень потерпСЦлСЦй особСЦ чи СЦншим особам, але знов-таки тСЦльки у тому випадку, коли з аналСЦзу обставин справи випливаСФ, що обтАЩСФктивний характер погрози знов-таки бСЦльш СЦнтенсивний характер нСЦж сприйняла потерпСЦла особа19. Таким чином, лише на основСЦ всСЦх обставин справи можна вирСЦшити питання, спричиненням якоСЧ школи погрожував злочинець.

По своСФму характеру погрози роздСЦляються на погрози насильством, погрози спричиненням матерСЦальноСЧ шкоди, погрози скоСФння СЦнших протиправних дСЦянь, шантаж. При скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом можливе застосування лише одного виду погроз тАУ погрози застосування фСЦзичного насильства. По-перше, такий висновок витСЦкаСФ СЦз контексту ст. 153 ККУ. По-друге, тСЦльки погроза застосування фСЦзичного насильства ставить потерпСЦлу особу у безвихСЦдну ситуацСЦю, що дорСЦвнюСФться безпорадному стану. Така погроза може бути виконана негайно.

ПСЦд погрозою застосування фСЦзичного насильства необхСЦдно розумСЦти погрозу спричинення смертСЦ, тСЦлесних ушкоджень, погрозу скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом при бСЦльш обтяжуючих обставинах (наприклад, групою осСЦб), а також погрозу утриманням, причому в останньому випадку, на наш погляд, не маСФ значення маСФ мСЦiе погроза утриманням, поСФднана з безпосереднСЦм впливом на тСЦло потерпСЦлоСЧ. ПСЦдтвердимо це прикладом з судово-слСЦдчоСЧ практики.

У жовтнСЦ 2003 року в м. Суми К., зустрСЦвши неповнолСЦтнСЦх Ф., Ч. та Л., з метою задоволення статевоСЧ пристрастСЦ, шляхом обману привСЦз СЧх до своСФСЧ дачСЦ, розташованоСЧ за межами мСЦста, де погрожуючи застосуванням фСЦзичного насильства, що виразився у насильницькому утриманнСЦ СЧх на територСЦСЧ дачСЦ, став вимагати, щоб Ф., Ч. та Л. задовольнили його статеву пристрасть шляхом орального сексу. Сприймаючи погрозу утримання на дачСЦ реальною, Ф., Ч. та Л., проти своСФСЧ волСЦ поступово скоСЧли з К. сексуальнСЦ дСЦСЧ "per os».

Сумський районний суд, допитав пСЦдсудного, потерпСЦлих, свСЦдкСЦв та розглянувши матерСЦали справи, прийшов до висновку про виннСЦсть К. в скоСФннСЦ злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 ККУ. При цьому суд вказав, що позицСЦя К. про утримання неповнолСЦтнСЦх дСЦвчат на дачСЦ у випадку СЧх вСЦдмови задовольнити його статеву пристрасть шляхом скоСФння орального сексу являСФться дСЦйсно погрозою насильства над потерпСЦлими, котра СЦз врахуванням обставин справи (вСЦддаленостСЦ дачСЦ вСЦд мСЦста, пСЦзнього часу, неповнолСЦтнього вСЦку потерпСЦлих, спСЦввСЦдношення СЧх слабкого фСЦзичного розвитку та великого, сильного фСЦзичного розвитку пСЦдсудного) була реальною, так як пСЦдсудному СЦз врахуванням вказаних обставин жодна з потерпСЦлих не змогла би чинити опСЦр. Тому, на думку суду, потерпСЦлСЦ виконували вимоги К. про скоСФння задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом проти своСФСЧ волСЦ, пСЦд погрозою застосування насильства.

Погроза застосування насильства може бути адресована як самСЦй потерпСЦлСЦй особСЦ, так СЦ СЦншим особам, котрими можуть бути близькСЦ родичСЦ потерпСЦлоСЧ (потерпСЦлого), СЦншСЦ дорогСЦ йому (СЧй) особи, а також СЦншСЦ особи, заради врятування котрих потерпСЦла особа готова вчинити тСЦ чи СЦншСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ СЦз злочинцем.

Таким чином, пСЦд погрозою, використовуваноСЧ як спосСЦб скоСФння мужолозтва, лесбСЦянства чи СЦнших способСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, необхСЦдно розумСЦти засСЦб подолання здСЦйснюваного чи очСЦкуваного опору потерпСЦлоСЧ особи з метою скоСФння з нею насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, котра виражаСФться в залякуваннСЦ потерпСЦлоСЧ особи такими виказуваннями чи дСЦями (жестами), котрСЦ вказують на реальний намСЦр субтАЩСФкту у випадку протидСЦСЧ жертви негайно застосувати фСЦзичне насильство того чи СЦншого ступеня СЦнтенсивностСЦ до самоСЧ потерпСЦлоСЧ особи, СЧСЧ дСЦтям, чи СЦншим особам, доля котрих СЧй дорога та застосування фСЦзичного насильства до котрих викликаСФ страждання потерпСЦлоСЧ особи.

УсСЦ СЦншСЦ види погроз не охоплюються обтАЩСФктивною стороною мужолозтва, лесбСЦянства чи СЦнших способСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. Тому скоСФння сексуальних дСЦй з використанням шантажу, погрози знищення майна, скоСФння СЦнших небажаних для потерпСЦлоСЧ особи дСЦй не може квалСЦфСЦкуватись за ст. 153 ККУ. БСЦльш того, застосування до потерпСЦлоСЧ особи психСЦчного впливу шляхом шантажу, погрози знищення, пошкодження чи конфСЦскацСЦя майна або з використанням матерСЦальноСЧ чи СЦншоСЧ залежностСЦ потерпСЦлоСЧ особи з метою схиляння СЧСЧ до задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом в науцСЦ кримСЦнального права носить назву примушування до вступу в статевий звтАЩязок СЦ такСЦ дСЦСЧ квалСЦфСЦкуються за ст. 154 ККУ.

Альтернативним способом, передбаченим в ст. 153 ККУ, являСФться використання безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи (16% усСЦх випадкСЦв скоСФння даного злочину). При використаннСЦ безпорадного стану по сутСЦ не маСФ насильства, оскСЦльки воно й не потребуСФться, так як потерпСЦла особа не може чинити опСЦр. Але в цих випадках злочинець взагалСЦ СЦгноруСФ волСЦ жертви.

БезпораднСЦм необхСЦдно вважати такий стан, коли особа не дала чи не могла дати згоду на скоСФння з нею таких сексуальних дСЦй, передбачених ст. 153 ККУ, внаслСЦдок хворобливого чи СЦншого стану, що виключаСФ (тимчасово чи постСЦйно) або правильно усвСЦдомити вчинюване, тобто усвСЦдомити значення здСЦйснюваних з нею дСЦй чи керувати своСЧми вчинками (психСЦчна безпораднСЦсть). При цьому маСФться на увазСЦ тСЦльки фСЦзична або психСЦчна безпораднСЦсть, а не матерСЦальна залежнСЦсть.

Для того, щоб дСЦСЧ субтАЩСФкта можна було квалСЦфСЦкувати як скоСФнСЦ з використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи, необхСЦдно встановити, що йому було вСЦдомо про наявнСЦсть такого стану та вСЦн використав його для скоСФння мужолозтва, лесбСЦянства чи СЦншСЦ способи задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.

БезпораднСЦй стан може бути роздСЦлено на декСЦлька видСЦв.

Так, на думку Б.В.ДанСЦельбека, безпораднСЦсть потерпСЦлоСЧ особи може мати наступнСЦ рСЦзновиди:

Вла) наявнСЦсть здорового усвСЦдомлення при фСЦзичнСЦй неможливостСЦ чинити опСЦр насильнику внаслСЦдок хвороби чи вСЦкових особливостей (малолСЦтства, похилого вСЦку);

б) хворобливий стан усвСЦдомлення, котрий виключаСФ можливСЦсть усвСЦдомлення вчинюваних дСЦй;

в) безпораднСЦй стан, тобто повна вСЦдсутнСЦсть сприйняття зовнСЦшнСЦх факторСЦв»20. Проте, оскСЦльки СЦ сам автор зазначеного вище положення вказуСФ, що хворобливий стан усвСЦдомлення та безпритомнСЦсть може мати мСЦiе при одних й тих самих умовах (рСЦзноманСЦтного роду захворювання, наприклад, при травмах, алкогольному чи наркотичному сптАЩянСЦннСЦ), видСЦлення СЧх в два рСЦзних видСЦв безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи вважаСФться недоцСЦльним. У звтАЩязку з цим подСЦл безпорадного стану на види, запропонований Т.В.Кондрашовою, необхСЦдно визнати бСЦльш вдалим. Розраховуючи, що в основу розглядуваноСЧ класифСЦкацСЦСЧ повинен бути покладено характер безпорадностСЦ потерпСЦлоСЧ особи, вона розрСЦзняСФ:

- психСЦчну безпораднСЦсть тАУ особа не розумСЦСФ чи неправильно оцСЦнюСФ характер вчинюваних з нею дСЦй (у деяких випадках алкогольного сптАЩянСЦння, у звтАЩязку з психСЦчною хворобою, безпритомнСЦм станом, малолСЦтством тощо);

- фСЦзичну безпораднСЦсть тАУ нездатнСЦсть особи чинити опСЦр (у звтАЩязку з хворобою (окрСЦм психСЦчноСЧ), фСЦзичних вад, похилого вСЦку, у деяких випадках алкогольного сптАЩянСЦння тощо)21.

Не дивлячись на точнСЦсть понять, СЦ ця позицСЦя вважаСФться не позбавленою недолСЦкСЦв. ПередусСЦм, мова йде про вСЦдсутнСЦсть такого виду безпорадного стану, котрий виникаСФ внаслСЦдок певноСЧ обстановки. Тому, на наш погляд, необхСЦдно погодитись з класифСЦкацСЦСФю безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи, запропонованою Л.А.АндреСФвою:

- безпораднСЦй стан, до котрого призводить психСЦчна хвороба, коли особа не вСЦддаСФ звСЦт в своСЧх дСЦях та не може керувати ними;

- стан фСЦзичноСЧ безпорадностСЦ;

- стан, при якому безпораднСЦсть потерпСЦлоСЧ особи обумовлена обстановкою (наприклад, групове скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом у безлюдному мСЦiСЦ)22. До цього виду можна вСЦднести емоцСЦональний шок, наляканСЦсть тощо. У цих випадках СЦз врахуванням висновку психологСЦчноСЧ експертизи стан потерпСЦлоСЧ особи може бути визнано безпораднСЦм.

А.Н.РЖгнатов зазначаючи, що дана квалСЦфСЦкацСЦя правильно характеризуСФ основнСЦ види безпорадного стану, вказуСФ, що в нСЦй не передбачено скоСФння сексуальних дСЦй з малолСЦтнСЦми, не охоплюване жодним СЦз запропонованих видСЦв. КрСЦм того, вСЦн вважаСФ, що при груповому скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом у безлюдному мСЦiСЦ "скорСЦш необхСЦдно говорити про погрозу, що витСЦкаСФ СЦз обстановки, а не про безпораднСЦй стан потерпСЦлоСЧ особи»23. Проте, про це мова йшла вище тАУ говорити про погрозу, яка витСЦкаСФ СЦз обстановки, навряд чи правильно у звтАЩязку з вСЦдсутнСЦстю можливостСЦ СЧСЧ будь-як охарактеризувати у звтАЩязку з вСЦдсутнСЦстю СЧСЧ зовнСЦшнього прояву, в той час як раптове виникнення у потерпСЦлоСЧ особи стану нездатностСЦ проявити свою волю в умовах кримСЦнальноСЧ ситуацСЦСЧ може мати мСЦiе. Тобто, обстановка скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом може спровокувати виникнення безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи без застосування до неСЧ безпосередньо самого насильства, як фСЦзичного, так СЦ психСЦчного, СЦ без будь-яких фСЦзичних або психСЦчних аномалСЦй з боку самоСЧ потерпСЦлоСЧ особи.

Що стосуСФться малолСЦтнього вСЦку, не охоплюваного, на думку А.Н.РЖгнатова, жодним СЦз запропонованих Л.А.АндреСФвою видСЦв безпорадностСЦ, то вважаСФться, що якщо малолСЦтня особа в силу вСЦку не здатна усвСЦдомлювати значення вчинюваних з нею сексуальних дСЦй або керувати своСЧми дСЦями, то СЧСЧ стан необхСЦдно вСЦдносити до безпорадного (бСЦльш вСЦрно буде називати даний вид безпорадностСЦ психСЦчним безпораднСЦм станом). Якщо ж малолСЦтня особа усвСЦдомлюСФ значення СЦ характер вчинюваних з нею дСЦй, здатна керувати своСЧми дСЦями, але з огляду фСЦзичноСЧ конституцСЦСЧ не маСФ можливостСЦ чинити опСЦр, такий СЧСЧ стан необхСЦдно розглядати як один СЦз рСЦзновидСЦв фСЦзичноСЧ безпорадностСЦ (наприклад, наряду СЦз престарСЦлим вСЦком), у звтАЩязку з чим зроблене Л.А.АндреСФвою обмеження сиану фСЦзичноСЧ безпорадностСЦ лише хворобою необхСЦдно вважати невСЦрним.

ПсихСЦчна та фСЦзична безпораднСЦсть мають ряд особливостей. У випадках, коли мова йде про скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з використанням стану фСЦзичноСЧ безпорадностСЦ потерпСЦлоСЧ особи, встановлення цСЦСФСЧ обставини не викликаСФ труднощСЦв. Як вже зазначалось, це або хвороба (крСЦм психСЦчноСЧ), яка позбавляСФ потерпСЦлу особу можливостСЦ чинити опСЦр (наприклад, частковий паралСЦч, висока температура тощо), або похилий вСЦк (а в деяких випадках СЦ малолСЦтнСЦй), або ж, нарештСЦ, наявнСЦсть таких фСЦзичних вад, як вСЦдсутнСЦсть руки, ноги, глухСЦсть, слСЦпота тощо.

БСЦльш детального розгляду вимагають випадки психСЦчноСЧ безпорадностСЦ потерпСЦлоСЧ особи. До них передусСЦм вСЦдноситься малолСЦтнСЦй вСЦк жертви, в силу якого потерпСЦла особа не усвСЦдомлювала характеру вчинюваних з нею дСЦй. В кримСЦнально-правовСЦй лСЦтературСЦ було викладене положення (В.РЖ.Арьков, Б.А.БлСЦндер, Н.РЖ.ТрофСЦмов, М.Д.Шаргородський, Я.М.Яковлев та СЦншСЦ) про необхСЦднСЦсть встановити конкретний вСЦк, до досягнення котрого неповнолСЦтньою особою будь-якСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ з нею навСЦть при СЧСЧ згодСЦ необхСЦдно квалСЦфСЦкувати як зТСвалтування або ж скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом зважаючи на те, що потерпСЦла особа СЦз-зСЦ малолСЦтства не розумСЦСФ характер вчинюваних з нею дСЦй СЦ не може правильно оцСЦнювати СЧх можливСЦ соцСЦальнСЦ та бСЦологСЦчнСЦ наслСЦдки.

У питаннСЦ про встановлення вСЦковоСЧ межСЦ безпорадностСЦ у вчених не СЦснуСФ СФдиноСЧ думки. ОднСЦ пропонують встановити СЧСЧ з 14 рокСЦв, СЦншСЦ тАУ з 12.

НайбСЦльш обТСрунтованим вважаСФться положення А.ХалСЦкова, що пСЦдтримуСФться СЦ судовою практикою. ЗмСЦст його полягаСФ у тому, що не треба законодавчим шляхом встановлювати конкретний вСЦк, до досягнення котрого особа вважаСФться такою, що знаходиться у безпорадному станСЦ24. ОскСЦльки вСЦк, з котрого особи починають розумСЦти СЦстинне значення сексуальних дСЦй особисто СЦндивСЦдуале. Хтось правильно оцСЦнюСФ СЧх вже у 12 рокСЦв, а хтось тАУ тСЦльки у 15.

Посилання ж на те, що без встановлення даноСЧ межСЦ прийдеться кожного разу призначати судово-психСЦатричну експертизу навСЦть 5-6 рСЦчних дСЦтей, малозапевняюча. ОскСЦльки, питання йде про те, чи знаходилась потерпСЦла особа у безпорадному станСЦ, вСЦдноситься до компетенцСЦСЧ суду та слСЦдчих органСЦв, а значить, вони у кожному конкретному випадку СЦ повиннСЦ його вирСЦшувати. РЖ тСЦльки в ускладнених випадках необхСЦдно призначати судово-психСЦатричну експертизу25. ОкрСЦм того, оскСЦльки малолСЦтнСЦй вСЦк у рядСЦ випадкСЦв, вказаних вище, може виступати й рСЦзновидом фСЦзичного безпорадного стану, то незалежно вСЦд того, буде встановлено, що потерпСЦла особа в силу малолСЦтства не усвСЦдомлювала характеру вчинюваних з нею дСЦй чи усвСЦдомлювала, але в силу своСФСЧ фСЦзичноСЧ безпорадностСЦ, обумовленоСЧ малолСЦтством, була не здатна чинити опСЦр, скоСФне в будь-якому разСЦ необхСЦдно квалСЦфСЦкувати як насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. Сам по собСЦ малолСЦтнСЦй вСЦк потерпСЦлоСЧ особи не може та не повинен ставати пСЦдставою для квалСЦфСЦкацСЦСЧ скоСФного з нею насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом при СЧСЧ усвСЦдомленСЦй згодСЦ на СЧх скоСФння як насильницьких дСЦй сексуального характеру з використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи. У цьому випадку скоСФне утворюСФ склад злочину, передбачений у ст. 156 ККУ.

Ряд авторСЦв вважають, що, вказуючи на малолСЦтнСЦй вСЦк як рСЦзновид безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи, законодавець мав на увазСЦ факт недосягнення потерпСЦлоСЧ особою 14 рокСЦв26. Проте, подСЦбне розумСЦння тягне за собою можливСЦсть виникнення ситуацСЦй, коли сексуальнСЦ дСЦСЧ з особою, яка досягла 15 рокСЦв, проте ще не розумСЦСФ фактичну сторону та соцСЦальне значення сексуальних контактСЦв, не будуть розглядатись як насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з використанням безпорадного стану, що, очевидно, було б невСЦрно. На нашу думку, пСЦд словосполученням "малолСЦтнСЦй вСЦк» законодавець передбачав не СЦснуючу в кримСЦнальному правСЦ категорСЦю малолСЦтня особа, тобто особа, яка не досягла 14 рокСЦв, а безпосередньо невелика кСЦлькСЦсть рокСЦв потерпСЦлоСЧ особи, СЧСЧ невеликий вСЦк, яким, наприклад, можна визнати як 5, так СЦ 15 рокСЦв.

Що стосуСФться психСЦчноСЧ хвороби, тимчасового розладу психСЦки, слабоумства, то наявнСЦсть у потерпСЦлоСЧ особи психСЦчного захворювання не обовтАЩязково тягне за собою СЧСЧ безпораднСЦй стан. При деяких формах психСЦчноСЧ хвороби хворСЦ можуть усвСЦдомлювати значення вчинюваних з ними сексуальних дСЦй СЦ чинити таким дСЦям опСЦр. В СЦнших випадках психСЦчнСЦ хвороби можуть навСЦть супроводжуватись симптомами пСЦдвищеноСЧ статевоСЧ пристрастСЦ та збудженостСЦ, внаслСЦдок чого хворСЦ самСЦ пСЦдштовхують на скоСФння задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з ними. Тому розглядуваний рСЦзновид психСЦчноСЧ безпорадностСЦ може бути обумовлений тСЦльки такими хворобливими станами психСЦки, котре призводить до змСЦн СЦнтелектуальноСЧ чи вольовоСЧ сфери, в силу котрих особа нездатна усвСЦдомлювати значення вчинюваних з нею дСЦй чи керувати своСЧми дСЦями. У цих випадках завжди необхСЦдний висновок психСЦатричноСЧ експертизи про характер та ступСЦнь розладу СЦ здатностСЦ особи розумСЦти соцСЦальне значення мСЦж статевих зносин та СЦнших сексуальних контактСЦв.

Так, на вирСЦшення експертСЦв-психСЦатрСЦв необхСЦдно ставити наступнСЦ питання27:

Чи хворСЦСФ потерпСЦла особа будь-яким розладом психСЦчноСЧ дСЦяльностСЦ, якщо так, то з якого часу?

Чи знаходилась потерпСЦла особа в момент злочинного сексуального посягання в станСЦ хворобливого розладу психСЦчноСЧ дСЦяльностСЦ?

Чи позбавив потерпСЦлу особу хворобливий розлад психСЦчноСЧ дСЦяльностСЦ здатностСЦ усвСЦдомлювати характер СЦ значення скованих з нею дСЦй винного чи чинити йому опСЦр?

Чи можна було по зовнСЦшньому вигляду та поведСЦнцСЦ потерпСЦлоСЧ особи визначити, що вона страждаСФ психСЦчною хворобою? тощо.

По вСЦдношенню потерпСЦлих з недостатнСЦм розумовим розвитком (так названих слабоумних без наявностСЦ у них психСЦчноСЧ патологСЦСЧ) призначаСФться судово-психологСЦчна експертиза, перед котрою ставляться наступнСЦ запитання:

Чи маються у потерпСЦлоСЧ особи будь-якСЦ СЦндивСЦдуальнСЦ психологСЦчнСЦ особливостСЦ, якСЦ заважають його правильному усвСЦдомленню характеру СЦ значення скованих з нею дСЦй винним чи чинити опСЦр винному в скоСФннСЦ таких дСЦй?

Яким був психСЦчний стан потерпСЦлоСЧ особи на момент вчинюваного по вСЦдношенню до неСЧ злочинного сексуального посягання?

Чи не притаманно потерпСЦлСЦй особСЦ в силу його психологСЦчних особливостей надмСЦрне фантазування, пСЦдкоренСЦсть?

Чи здатна потерпСЦла особа в силу психологСЦчних особливостей здСЦйснювати дСЦСЧ, адекватнСЦ тСЦй кримСЦнальнСЦй ситуацСЦСЧ, яка склалася?

Особа, обвинувачена в скоСФннСЦ мужолозтва, лесбСЦянства, СЦнших способах задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з душевнохворою особою, в результатСЦ СЧСЧ безпорадного стану, нерСЦдко заявляСФ, що не знала про хворобу потерпСЦлоСЧ особи. Це цСЦлком можливе при таких психСЦчних захворюваннях як шизофренСЦя, манСЦакально-депресивний психоз, котрСЦ не завжди вСЦдразу розпСЦзнаються. Тому, для наявностСЦ складу злочину, передбаченого ст. 153 ККУ, в розглядуваному випадку необхСЦдно встановити, що обвинувачена особа знала про психСЦчну хворобу потерпСЦлоСЧ особи.

Не можна погодитись з А.А.Жижиленко, котрий запевняСФ, що особа, яка скоСЧла сексуальнСЦ дСЦСЧ з душевнохворою особою без застосування насильства, повинна нести за це у всСЦх випадках вСЦдповСЦдальнСЦсть як за насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом28. До психСЦчноСЧ безпорадностСЦ вСЦдносяться також рСЦзного виду безпритомнСЦ стани тимчасового характеру. Таким станом являСФться, наприклад, без притомнСЦсть, глибокий сон, гСЦпнотичнСЦй стан, алкогольне чи наркотичне сптАЩянСЦння потерпСЦлоСЧ особи.

БезпораднСЦм станом може бути визнана лише така ступСЦнь сптАЩянСЦння потерпСЦлоСЧ особи, при котрому вона була позбавлена можливостСЦ чинити опСЦр. Якщо птАЩяна жертва даСФ згоду на вступ до сексуального контакту, то наприклад, на думку Б.А. БлСЦндера, це не можна розглядати як скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом29. Не дивлячись на деяку спСЦрнСЦсть запропонованого положення, з ним необхСЦдно погодитись. ОскСЦльки навСЦть якщо чоловСЦк або жСЦнка, що дали згоду на вчинення вСЦдповСЦдного мужолозтва, лесбСЦянства, СЦнших способСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, не розумСЦли СЧх характеру, то субтАЩСФкт не знав цього СЦ вважав, що вСЦн (вона) адекватно сприймаСФ дСЦйснСЦсть, про що свСЦдчить його (СЧСЧ) згода, дана у вСЦдповСЦдь на його пропозицСЦю. Якщо ранСЦше безпораднСЦм станом визнавалась така ступСЦнь сптАЩянСЦння, при якСЦй потерпСЦла особа була позбавлена можливостСЦ усвСЦдомлювати реальну обстановку, розумСЦти значення вчинюваних субтАЩСФктом дСЦй чи чинити йому опСЦр, то зараз можливСЦсть усвСЦдомлювати потерпСЦлою особою реальну обстановку СЦ розумСЦти значення вчинюваних субтАЩСФктом дСЦй вже не враховуСФться при визначеннСЦ безпорадностСЦ потерпСЦлоСЧ особи, котра перебуваСФ у станСЦ сптАЩянСЦння.

При вирСЦшеннСЦ питання про вплив сптАЩянСЦння на стан потерпСЦлоСЧ особи необхСЦдно звертатись до допомоги судово-медичноСЧ експертизи та детально аналСЦзувати обстановку скоСФння злочину. При цьому на дозвСЦл експерту можуть бути поставленСЦ наступнСЦ питання:

Чи знаходилась потерпСЦла особа в момент злочинного посягання в станСЦ сптАЩянСЦння?

В якому ступенСЦ алкогольного сптАЩянСЦння знаходилась потерпСЦла особа на момент злочинного посягання?

Чи дозволяла ступСЦнь алкогольного сптАЩянСЦння потерпСЦлоСЧ особи чинити опСЦр?

Чи сама потерпСЦла особа призвела себе в такий стан через мСЦрним вживанням спиртних напоСЧв чи СЧСЧ примусили до цього, для визнання стану безпорадностСЦ значення не маСФ. КрСЦм того, як вже зазначалося, у випадку примушування потерпСЦлоСЧ особи до вживання спиртних напоСЧв буде мати мСЦiе, в залежностСЦ вСЦд обставин, та застосування психСЦчного чи фСЦзичного насильства. Тому необхСЦдно сказати СЦ по вСЦдношенню наркотичного сптАЩянСЦння. ПСЦдтвердженням тому може служити наступний приклад СЦз практики.

1 липня 2004 року бСЦля 19 годин С. в м. ГлухСЦв зустрСЦв неповнолСЦтню М. СЦ запропонував СЧй вступити з ним у аногенСЦтальний контакт. Маючи мету зломити можливий опСЦр М., С. погрозив СЧй, що у випадку СЧСЧ вСЦдмови його друзСЦ здСЦйснять з нею насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, а потСЦм куди-небудь вСЦдвезуть. М. вСЦдмовилася, СЦ тодСЦ С. запропонував СЧй випити з ним горСЦлки, пСЦсля чого пообСЦцяв СЧСЧ вСЦдпустити, на що М. погодилась. ПСЦсля придбання спиртного молодСЦ люди направились до лСЦсу, де у двох розпили пляшку горСЦлки, причому М. випила бСЦльшу частину, така як С. пити вСЦдмовився, а СЧй наливав та наполягав на тому, щоб вона пила. ДовСЦвши М. до безпорадного стану СЦ розумСЦючи, що М. знаходиться у станСЦ алкогольного сптАЩянСЦння, не може розумСЦти характеру та значення вчинюваних з нею дСЦй, а також чинити опСЦр, С., не отримавши вСЦд останньоСЧ згоди, роздягнув СЧСЧ та скоСЧв насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом шляхом аногенСЦтального контакту (per os).

Суд, проаналСЦзувавши зСЦбранСЦ докази, прийшов до висновку, що вина пСЦдсудного С. повнСЦстю знайшла пСЦдтвердження в судовому засСЦданнСЦ, СЦ квалСЦфСЦкував дСЦСЧ винного вСЦдповСЦдно до ч. 2 ст. 153 ККУ, тобто насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом вчинене щодо неповнолСЦтньоСЧ з використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи.

У випадках, коли безпорадний стан настав в результатСЦ застосування лСЦкувальних препаратСЦв, наркотичних речовин, сильнодСЦючих чи отруйних речовин, по справСЦ призначаСФться судово-медична експертиза чи медико-психСЦатрична експертиза, перед якою ставляться наступнСЦ запитання30:

Чи був у потерпСЦлоСЧ особи на момент злочинного сексуального посягання психСЦчний розлад?

Чи не повтАЩязаний наявний у потерпСЦлоСЧ особи на момент злочинного сексуального посягання психСЦчний розлад СЦз введенням до СЧСЧ органСЦзму сильнодСЦючоСЧ речовини?

Яку небезпеку для життя та здоровтАЩя потерпСЦлоСЧ особи викликало введення в органСЦзм сильнодСЦюча речовина?

Який ступСЦнь втрати працездатностСЦ потерпСЦлоСЧ особи внаслСЦдок введеного СЧй сильнодСЦючоСЧ речовини?

Який ступСЦнь тяжкостСЦ спричиненоСЧ фСЦзичноСЧ шкоди?

Чи могла потерпСЦла особа пСЦд впливом сильнодСЦючих речовин правильно розумСЦти характер СЦ значення скованих з нею сексуальних дСЦй винного чи чинити опСЦр?

Для визнання стану безпорадностСЦ у звтАЩязку з находженням потерпСЦлоСЧ особи в момент злочинного сексуального посягання у гСЦпнотичному станСЦ чи глибокому снСЦ, також СЦ як при алкогольному чи наркотичному сптАЩянСЦннСЦ, не маСФ значення той факт, чи довСЦв обвинувачений потерпСЦлу особу до такого стану своСЧми дСЦями. АналогСЦчною буде квалСЦфСЦкацСЦя при застосуваннСЦ фСЦзичного насильства, що допомагаСФ виникненню такого стану.

Як вже зазначалося, БезпораднСЦй стан може виникнути у потерпСЦлоСЧ особи внаслСЦдок ситуацСЦСЧ, яка склалася. Проте, сюди не можна вСЦдносити випадки скоСФння сексуальних дСЦй шляхом обману, що виразився у неправдивому обСЦцяннСЦ оженитися, СЦншим зловживанням довСЦрою, так як вони не призводять потерпСЦлу особу в безпораднСЦй стан: така особа зберСЦгаСФ можливСЦсть виразити свою волю свСЦдомо та вСЦльно СЦ при цьому даСФ згоду на вчинення таких дСЦй. НеобхСЦдно мати на увазСЦ, що обман у вказаному вище сенсСЦ не слСЦдуСФ плутати з обманом, повтАЩязаним СЦз приведенням потерпСЦлоСЧ особи у безпорадний стан (наприклад, пропозицСЦя випити води, в той час, коли у стаканСЦ знаходиться снодСЦйне тощо). У подСЦбних випадках наявнСЦсть насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом безумовна.

РанСЦше вказувалося, що у рядСЦ випадкСЦв висновок судово-психологСЦчноСЧ, судово-психСЦатричноСЧ чи судово-медичноСЧ експертизи при вирСЦшеннСЦ питання про використання обвинуваченим безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи була обовтАЩязковою. Таким чином, встановлення, чи мало мСЦiе стану безпорадностСЦ, може бути ускладнене. МалолСЦтнСЦй чи престарСЦлий вСЦк, фСЦзичнСЦ чи психСЦчнСЦ вади, психологСЦчний шок, стан сильного наркотичного чи алкогольного сптАЩянСЦння, розумова недорозвиненСЦсть, безпритомний стан тимчасового характеру тАУ всСЦ цСЦ обставини складають медичний критерСЦй безпорадного стану. Що ж, у свою чергу, необхСЦдно розумСЦти пСЦд його психологСЦчним критерСЦСФм?

Будь-яка вольова дСЦя передбачаСФ:

1) розумСЦння внутрСЦшнього складу ситуацСЦСЧ, яка виникла та визначення своСЧх вимог;

2) постановку мети загального характеру, що вСЦдповСЦдаСФ предмету потреб з урахуванням обтАЩСФктивних та субтАЩСФктивних можливостей людини;

3) вибСЦр способСЦв реалСЦзацСЦСЧ з одночасною конкретизацСЦСФю мети;

4) виконання запланованого з вСЦдповСЦдним контролем та поправками. Якщо в дСЦях особи не маСФ наявностСЦ хоча б одного з вищевказаних моментСЦв, то такСЦ дСЦСЧ не можна вважати у повному обсязСЦ усвСЦдомленими, цСЦлеспрямованими, а вСЦдповСЦдно, СЦ вольовими. РЖз цього випливаСФ, що експертизу безпорадного стану жертви необхСЦдно проводити як аналСЦз цСЦлого процесу дСЦяльностСЦ, видСЦляючи в ньому: нерозумСЦння жертвою ситуацСЦСЧ (наприклад, при малолСЦтствСЦ); оцСЦнку жертвою ситуацСЦСЧ як безвихСЦдноСЧ (наприклад, при груповому скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом у безлюдному мСЦiСЦ); вибСЦр неефективноСЧ тактики протидСЦСЧ; вСЦдсутнСЦсть психологСЦчноСЧ можливостСЦ контролювати виконавчСЦ аспекти дСЦяльностСЦ (наприклад, у випадках психСЦчноСЧ хвороби тощо)31. ВказанСЦ моменти СЦ складають психСЦчний критерСЦй безпорадного стану, спираючись на котрСЦ експерти, зСЦставляючи психологСЦчний та медичний критерСЦСЧ, дають висновок про наявнСЦсть (обовтАЩязково при СЧх сукупностСЦ) або вСЦдсутнСЦсть в момент скоСФння сексуального злочину СЦз використанням безпорадного стану потерпСЦлоСЧ особи.

ЗакСЦнчення злочину, як СЦ зТСвалтування, повтАЩязуСФться не з закСЦнченням насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом у фСЦзСЦологСЦчному сенсСЦ, а в кримСЦнально-правовому тАУ при фактичному початку того чи СЦншого насильницького сексуального акту (дСЦСЧ), незалежно вСЦд його наслСЦдкСЦв.

Так, 11 листопада 2003 року бСЦля 19 години С., пСЦсля спСЦльного вживання алкогольних напоСЧв з Т. та його знайомою Ч., запропонував останнСЦй поСЧхати до нього на роботу в кондитерський цех за пряниками. ПриСЧхав на мСЦiе, С. купив пиво СЦ спСЦльно з Ч. розпив його у закинутому домСЦ, розташованому рядом з кондитерським цехом. ПСЦсля вживання алкоголю у С. виник намСЦр вступити у аногенСЦтальний контакт з Ч. Проте, коли вСЦн намагався роздягти СЧСЧ, Ч. стала чинити опСЦр та звати на допомогу. С., реалСЦзуючСЦ умисел, який у нього виник на насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, з метою подолати опСЦр став бити СЧСЧ, наносячи удари ногою по тСЦлу Ч., а потСЦм почав душити. Подолавши таким чином опСЦр Ч., С. вступив з нею в аногенСЦтальний контакт, котрий йому не вдалося довести до фСЦзСЦологСЦчного закСЦнчення, оскСЦльки Ч. нанесла С. удар по головСЦ цеглою, яка опинилася бСЦля неСЧ, пСЦсля чого втекла з мСЦiя злочину.

С. вину в СЦнкримСЦнованому йому насильницькому задоволеннСЦ статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом не визнав, проте Конотопський районний суд, дослСЦдивши матерСЦали справи, визнав вину пСЦдсудного доведеною СЦ визнав С. винним в скоСФннСЦ злочину, передбачений ч. 1 ст. 153 ККУ.

Якщо ж субтАЩСФкт, застосувавши фСЦзичне насильство чи погрозу, чи використовуючи безпораднСЦй стан потерпСЦлоСЧ особи, намагався скоСЧти мужолозтво, лесбСЦянство, СЦншСЦ способи задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, але у звтАЩязку з обставинами, якСЦ не залежали вСЦд його волСЦ, йому не вдалося довести злочин до кСЦнця, таке дСЦяння повинно квалСЦфСЦкуватися як замах на насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.

27 червня 2004 року бСЦля 19 години 45 хвилин в районСЦ СЦнфекцСЦйноСЧ лСЦкарнСЦ в м. Конотоп Я., перебуваючи у станСЦ алкогольного сптАЩянСЦння та маючи намСЦр на насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом К., затягнув останню до лСЦсу, де з метою подавити опСЦр вдарив СЧСЧ головою об дерево СЦ нанСЦс декСЦлька вдарСЦв рукою по головСЦ, тим самим спричинивши СЧй легкСЦ тСЦлеснСЦ ушкодження. Продовжуючи реалСЦзовувати свСЦй намСЦр на насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом К., вСЦн намагався роздягти СЧСЧ, проте К. стала чинити опСЦр, вкусила Я. за язик, та скориставшись тим, що вСЦн на деякий час вСЦдпустив СЧСЧ, втекла, не давши тим самим можливостСЦ Я. довести свСЦй умисел до кСЦнця.

Конотопським районним судом Я. було визнано винним у скоСФннСЦ злочину, передбаченого статтями 15 та 125 ККУ.

СитуацСЦю СЦз замахом необхСЦдно вСЦдмежовувати вСЦд добровСЦльноСЧ вСЦдмови вСЦд злочину. ДобровСЦльна вСЦдмова вСЦд скоСФння тих чи СЦнших сексуальних дСЦй необхСЦдно розглядати не як помтАЩякшуючу вСЦдповСЦдальнСЦсть обставину, а як обставину, що виключаСФ вСЦдповСЦдальнСЦсть за даний злочин. У цьому випадку особа може вСЦдповСЦдати лише за фактично скоСФнСЦ дСЦСЧ при умовСЦ, що вони мають склад СЦншого злочину (наприклад, при спричиненнСЦ шкоди здоровтАЩю, нанесеннСЦ побоСЧв, хулСЦганство тощо). НеобхСЦдно вказати, що добровСЦльна вСЦдмова можлива тСЦльки на стадСЦСЧ готування до злочину, (пСЦд котрим розумСЦються дСЦСЧ, безпосередньо направленСЦ не на скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, а лише на забезпечення можливостСЦ його скоСФння або використання благо приСФмноСЧ обстановки) або незакСЦнченого замаху (тобто винний виконав не всСЦ дСЦСЧ, необхСЦднСЦ, на його думку, для доведення злочинного намСЦру до кСЦнця). Мотиви для добровСЦльноСЧ вСЦдмови для юридичноСЧ оцСЦнки значення не мають. Це може бути страх перед покаранням, страх появи по стороннСЦх осСЦб тощо.

Не може бути визнано причиною добровСЦльноСЧ вСЦдмови бажання скоСЧти СЦнший аналогСЦчний злочин, наприклад вСЦдмова вСЦд скоСФння насильницького мужолозтва з однСЦСФю потерпСЦлою особою для скоСФння насильницького мужолозтва з СЦншим.

Не можна розглядати у якостСЦ причини добровСЦльноСЧ вСЦдмови СЦ будь-якСЦ фСЦзСЦологСЦчнСЦ фактори, наприклад, вСЦдсутнСЦсть ерекцСЦСЧ.

Виходячи з вказаного, можна зробити висновок, що добровСЦльна вСЦдмова вСЦд насильницьких сексуальних дСЦй виключаСФться при наявностСЦ обставин, якСЦ заважають чи значно ускладнюють доведення злочину до кСЦнця.

При розглядСЦ справ про замах на скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом СЦз застосуванням насильства (фСЦзичного або психСЦчного) слСЦдчСЦ органи та суд повиннСЦ встановлювати, чи дСЦяв винний з метою скоСФння будь-яких сексуальних дСЦй та чи являлось застосоване ним насильство засобом досягнення цСЦСФСЧ мети, оскСЦльки тСЦльки при наявностСЦ вказаних обставин такСЦ дСЦСЧ можуть розглядатися як замах на скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. Тому, замах на скоСФння розглядуваних в цСЦй працСЦ злочинСЦв необхСЦдно вСЦдмежовувати вСЦд СЦнших злочинних посягань, якСЦ направленСЦ проти гСЦдностСЦ, честСЦ, тСЦлесноСЧ недоторканостСЦ особи. КрСЦм того, замах на скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом необхСЦдно вСЦдмежовувати вСЦд СЦнших статевих злочинСЦв тАУ зТСвалтування, розбещення неповнолСЦтнСЦх тощо.

Розмежування складСЦв у вказаних вище випадках необхСЦдно проводити по субтАЩСФктивнСЦй сторонСЦ, по спрямованостСЦ умислу.

Способи скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом перерахованСЦ в законСЦ, СЦ цей перелСЦк носить виключний характер. Примушення жСЦнки або чоловСЦка до скоСФння тих чи СЦнших сексуальних дСЦй способами не вказаними в ст. 153 ККУ, не складаСФ даного складу. Ще раз зазначимо, що необхСЦдним СФ такий головний признак насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, як скоСФння будь-якоСЧ сексуальноСЧ дСЦСЧ проти волСЦ жертви, тобто сама по собСЦ наявнСЦсть безпорадного стану або застосування фСЦзичного насильства ще не засвСЦдчуСФ про факт скоСФння насильницьких сексуальних дСЦй. Якщо, наприклад, такий акт, як per anum або per os було вчинено з чоловСЦком або жСЦнкою, котрСЦ перебували у безпорадному станСЦ, але з СЧх згоди, то такСЦ дСЦСЧ особи не можна квалСЦфСЦкувати по статтСЦ 153 ККУ. Якщо ж такий акт було скоСФно добровСЦльно, але в його процесСЦ особа, якСЦй притаманнСЦ садистськСЦ девСЦацСЦСЧ, застосовувала фСЦзичне насильство, скоСФне необхСЦдно квалСЦфСЦкувати вСЦдповСЦдно до статтСЦ, яка передбачаСФ вСЦдповСЦдальнСЦсть за нанесення тСЦлесних ушкоджень.


СубтАЩСФкт злочину


Самою загальною умовою, що характеризуСФ усСЦх осСЦб як субтАЩСФктСЦв злочинСЦв, виступаСФ СЧх вСЦк та осуднСЦсть.

СубтАЩСФктом злочину при насильницькому мужолозтвСЦ та при скоСФннСЦ СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом являСФться осудна особа чоловСЦчоСЧ статСЦ, яка досягла 14-рСЦчного вСЦку.

У звтАЩязку з цим виникаСФ питання про те, чи маСФ значення для притягнення до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ за замах на насильницьке мужолозтво чи скоСФння СЦнших способСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом чи участь в груповому насильницькому мужолозтвСЦ або ж у скоСФннСЦ СЦнших способСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом та обставина, що пСЦдлСЦток, в силу недостатнього фСЦзичного розвитку, не здатен ще до скоСФння акта насильницького мужолозтва або СЦнших способСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом( наприклад, per os чи per anum).

Л.А.АндреСФва зазначаСФ, що якщо цю обставину встановлено судово-медичною експертизою по вСЦдношенню особи, яка не досягла 16-рСЦчного вСЦку, яка скоСЧла замах на насильницьке мужолозтво чи скоСФння СЦнших способСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, то вона не пСЦдлягаСФ притягненню до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ. На СЧСЧ думку, дСЦСЧ пСЦдлСЦтка носять лише зовнСЦшнСЦй характер замаху на насильницьке мужолозтво чи скоСФння СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом та повиннСЦ квалСЦфСЦкуватися як хулСЦганство або нанесення фактично спричиненоСЧ шкоди здоровтАЩю потерпСЦлСЦй особСЦ, так як у субтАЩСФкту не було умислу на задоволення своСФСЧ статевоСЧ пристрастСЦ1. Якщо ж такий пСЦдлСЦток притягнений до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ за участь у груповому насильницькому мужолозтвСЦ або ж у скоСФннСЦ СЦнших способСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, його дСЦСЧ необхСЦдно розглядати як спСЦвучасть та квалСЦфСЦкувати вСЦдповСЦдно як дСЦСЧ, передбаченСЦ ч. 2 ст. 153 ККУ.

РЖз вказаним положенням не можна погодитись СЦ перед усСЦм тому, що для квалСЦфСЦкацСЦСЧ дСЦй субтАЩСФкта як замах на дСЦСЧ сексуального характеру вирСЦшальне значення мають направленСЦсть його умислу, а не здатнСЦсть чи не нездатнСЦсть до скоСФння тих чи СЦнших сексуальних дСЦй. КрСЦм того, твердження Л.А.АндреСФвоСЧ, що недостатнСЦй фСЦзичний розвиток неповнолСЦтнього, нездатнСЦсть до скоСФння СЦз-за цього сексуального контакту (per os, per anum) чи СЦнших способСЦв задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом виключаСФ направленСЦсть умислу на задоволення таким чином своСФСЧ статевоСЧ пристрастСЦ, проти речСЦть даним сучасноСЧ фСЦзСЦологСЦСЧ, згСЦдно з котрими статева пристрасть пСЦдлСЦткСЦв зтАЩявляСФться значно ранСЦше, нСЦж фСЦзСЦологСЦчна можливСЦсть СЧСЧ задоволення шляхом сексуальних контактСЦв. КрСЦм того, як вже зазначалося, сексуальний мотив СЦ вСЦдповСЦдно мета задоволення статевоСЧ пристрастСЦ не завжди присутнСЦ при скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.

Я.М.Яковлев, А.Н.РЖгнатов та ряд СЦнших авторСЦв вважають, що неповнолСЦтнСЦ, якСЦ досягли 14-рСЦчного вСЦку, можуть бути субтАЩСФктами насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом не залежно вСЦд того, чи здатнСЦ вони в силу свого фСЦзСЦологСЦчного розвитку до скоСФння сексуальноСЧ дСЦСЧ, що вимагаСФ фСЦзСЦологСЦчного збудження статевого члену чи нСЦ2. ВважаСФться, що з цим необхСЦдно погодитись, тим бСЦльше що до складу насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом входять не тСЦльки дСЦй per os, per anum, але СЦ СЦншСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ (наприклад, мастурбацСЦя). БСЦльш того, визначальним моментом при вирСЦшеннСЦ розглядуваного питання повинна бути не здатнСЦсть неповнолСЦтнього скоювати тСЦ чи СЦншСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ, а й здатнСЦсть усвСЦдомлювати СЧх характер, передбачувати наслСЦдки СЧх скоСФння та керувати ними, оскСЦльки неможливСЦсть усвСЦдомлювати своСЧ дСЦСЧ, чи керувати ними буде являтись основою визнання такоСЧ особи неосудною СЦ, вСЦдповСЦдно, не пСЦдлягаСФ кримСЦнальнСЦй вСЦдповСЦдальностСЦ. Також необхСЦдно мати на увазСЦ, що для деяких неповнолСЦтнСЦх характерний стан, що не виключаСФ осуднСЦсть, проте затримуючий фСЦзичний та психСЦчний розвиток особистостСЦ, - так званий процес ретардацСЦСЧ, встановлення наявностСЦ котрого шляхом проведення судово-психологСЦчноСЧ експертизи також ставить пСЦд сумнСЦв можливСЦсть притягнення такоСЧ особи до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ за скоСФний сексуальний злочин3.

СубтАЩСФктом злочину при насильницькому лесбСЦянствСЦ та при скоСФннСЦ СЦнших способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом являСФться осудна особа жСЦночоСЧ статСЦ, яка досягла 14-рСЦчного вСЦку.

Таким чином, субтАЩСФктом скоСФння способСЦв насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом може бути особа як чоловСЦчоСЧ, так СЦ жСЦночоСЧ статСЦ.

ЖСЦнки при насильницькому мужолозтвСЦ, чоловСЦки при насильницькому лесбСЦянствСЦ, якСЦ приймають участь в насильницькому задоволеннСЦ статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, несуть вСЦдповСЦдальнСЦсть як спСЦвучасники тАУ органСЦзатори, пСЦдбурювачСЦ, пособники, спСЦввиконавцСЦ (наприклад, у випадках допомоги насильнику шляхом застосування до потерпСЦлоСЧ особи фСЦзичного насильства чи погрози). При скоСФннСЦ цього злочину у складСЦ групи особи, котрСЦ тСЦльки приймають участь у скоСФннСЦ насильницьких дСЦй, проте самСЦ у сексуальний контакт не вступають, несуть вСЦдповСЦдальнСЦсть поряд з СЦншими особами, якСЦ безпосередньо скоСЧли насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом вСЦдповСЦдно до ч. 2 ст. 153 ККУ.

НеобхСЦдно зазначити, що для притягнення до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ за спСЦвучасть у скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом необхСЦдно встановити:

1) що обвинувачена особа пСЦдбурювала СЦншу особу до скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом з потерпСЦлою особою, або свСЦдомо органСЦзувала скоСФння таких дСЦй, або свСЦдомо будь-чим допомагала насильнику в СЧх скоСФннСЦ. Проста присутнСЦсть на мСЦiСЦ злочину СЦ неприйняття мСЦр до запобСЦгання в його скоСФннСЦ не може розглядатися як спСЦвучасть в скоСФннСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом;

2) що обвинувачена особа осудна та досягла вСЦку кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ, передбаченоСЧ кримСЦнальним законом за скоСФння насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом.


ОсобливостСЦ особи злочинця


ОсобистСЦсть злочинця в юридичнСЦй лСЦтературСЦ прийнято розглядати виходячи СЦз загального поняття "особистСЦсть» й, вСЦдповСЦдно, як сукупнСЦсть найбСЦльш характерних "астивостей й особливостей, "астивСЦй людинСЦ як соцСЦальнСЦй СЦстотСЦ в системСЦ суспСЦльних вСЦдносин. ОскСЦльки суспСЦльнСЦ вСЦдносини припускають насамперед наявнСЦсть тих або СЦнших взаСФмозв'язкСЦв мСЦж окремими й видами, остСЦльки нас повиннСЦ цСЦкавити насамперед такСЦ особистСЦснСЦ характеристики, як вСЦдношення СЦндивСЦда до СЦнших людей: суспСЦльству в цСЦлому, а також до самого себе, тобто такСЦ якостСЦ, якСЦ "астиво, СЦ вСЦдСЦграють вирСЦшальну роль при виборСЦ СЧм моделСЦ поводження в конкретнСЦй ситуацСЦСЧ залежно вСЦд цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй, потреб, що СЦснують можливостей СЦ спСЦввСЦднесення СЧх з СЦнтересами СЦнших осСЦб. У цьому зв'язку, говорячи про особистостСЦ злочинця, вченСЦ-правознавцСЦ придСЦляють увагу насамперед таким його "астивостям, якСЦ сприяють забезпеченню прСЦоритету "асних (особистих) СЦнтересСЦв стосовно суспСЦльних шляхом СЦгнорування морально-етичних й СЦнших норм СЦ вимог, тобто тим, якСЦ сприяють здСЦйсненню злочинСЦв СЦ тим самим обумовлюють суспСЦльну небезпеку особистостСЦ. Так, однСЦ автори висловлюють думку про те, що найбСЦльший акцент при вивченнСЦ особистостСЦ злочинця варто робити на тих "астивостях (обставинах), якСЦ: 1) знайшли своСФ вираження в поводженнСЦ злочинця, що передуСФ здСЦйсненню СЧм злочину (маСФться на увазСЦ вСЦдношення до працСЦ, навчанню, своСЧм обов'язкам, суспСЦльству, колективу, СЦншим людям, а також поводження в родинСЦ, побутСЦ й т.д.); 2) безпосередньо пов'язанСЦ зСЦ здСЦйсненням злочину (мотиви здСЦйснення злочину, стан суб'СФкта в момент здСЦйснення злочину, його вСЦдношення до вчиненому й наслСЦдкСЦв, що наступили, об'СФкту зазСЦхання й т.д.); 3) характеризують психологСЦчнСЦ, бСЦологСЦчнСЦ й психСЦчнСЦ особливостСЦ особистостСЦ (наприклад, стать, вСЦк, стан здоров'я, темперамент] особливостСЦ психСЦчних процесСЦв. РЖншСЦ автори приводять СЦншу структуру особистостСЦ злочинця, але по своСФму змСЦстСЦ, в основному, схожу СЦз зазначеноСЧ вище. Н.С. Лейкина, наприклад, розрСЦзняСФ наступнСЦ три групи соцСЦально-психологСЦчних "астивостей особистостСЦ злочинця, на якСЦ варто звертати увагу при розслСЦдуваннСЦ злочину, призначеннСЦ й СЦндивСЦдуалСЦзацСЦСЧ покарання, а також попередження здСЦйснення подСЦбних дСЦянь: 1) тСЦ, якСЦ становлять внутрСЦшню причину злочинного поводження (переконання потреби, СЦнтереси, мотиви й установки, негативна цСЦннСЦсна орСЦСФнтацСЦя й т.д.); 2) тСЦ, якСЦ становлять умови, що сприяють формуванню злочинного поводження (схильнСЦсть до пияцтва, дозвСЦльному способу життя й т.п., антисоцСЦальне або асоцСЦальне вСЦдношення до цСЦнностей, що не СФ об'СФктом злочину, наприклад, паразитизм, бродяжництво, психСЦчнСЦ особливостСЦ й стани - психопатСЦя, стрес й СЦн.); 3) всСЦ СЦншСЦ "астивостСЦ особистостСЦ, якСЦ не зСЦграли ролСЦ в запобСЦганнСЦ злочинного поводження, але позитивно характеризують особистСЦсть злочинця (сумлСЦнне вСЦдношення до працСЦ, диiиплСЦнованСЦсть СЦ т.д.).

Отже, дослСЦдження особистостСЦ злочинця повинне охоплювати широке коло соцСЦальних СЦ психологСЦчних характеристик, у тому числСЦ вСЦк, стать, культурний й освСЦтнСЦй рСЦвнСЦ, норми й стереотипи поводження (вСЦдношення до роботи або навчання, поводження будинку, у громадських мСЦiях, вСЦдношення до жСЦнок, помСЦрнСЦсть або непомСЦрнСЦсть у половому життСЦ, зловживання алкоголем СЦ т.п.), потребСЦ й цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ, типи характерСЦв й СЧхнСЦ особливостСЦ, патологСЦчнСЦ змСЦни в психСЦцСЦ, у тому числСЦ стан осудностСЦ й неосудностСЦ й т.д.

Самою загальною ознакою, що характеризуСФ всСЦх осСЦб як суб'СФктСЦв злочинСЦв, СФ СЧхнСЦй вСЦк й осуднСЦсть.

Вивчення судовоСЧ практики показуСФ, що насильницькСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ, у тому числСЦ й тСЦ, якСЦ передбаченСЦ в ст. 132 КК РФ, частСЦше вСЦдбуваються особами у вСЦцСЦ вСЦд 16 до 25 рокСЦв (вСЦд 50 до 61 % вСЦд загального числа дСЦяння, що зробила, даноСЧ категорСЦСЧ). Це вСЦк найбСЦльшоСЧ сексуальноСЧ активностСЦ, для якого характернСЦ незрСЦлСЦсть поглядСЦв, несамостСЦйнСЦсть поводження, нездатнСЦсть повною мСЦрою контролювати виникаючСЦ у свСЦдомостСЦ потреби, стримувати емоцСЦСЧ й т.д. РЖншими словами, даноСЧ категорСЦСЧ осСЦб, в основному, "астивий СЦмпульсивний характер здСЦйснення розглянутого дСЦяння.

Другу вСЦкову категорСЦю осСЦб, що роблять насильницькСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ, становлять 25-40-лСЦтнСЦ злочинцСЦ (вСЦд 17 до 44 % вСЦд загального числа що зробили розглянутСЦ злочини). ЦСЦСФСЧ категорСЦСЧ осСЦб "астивСЦ, як правило, антигромадськСЦ установки, укорСЦнення негативних рис характеру й СЦн. Таким чином, у мСЦру збСЦльшення вСЦку особи вСЦдбуваСФться зменшення ймовСЦрностСЦ здСЦйснення СЧм сексуальних злочинСЦв, однак це не означаСФ, що серед сексуальних злочинцСЦв не зустрСЦчаються особи старше 50 рокСЦв (приблизно близько 4 % сексуальних злочинцСЦв; одним СЦз самих яскравих прикладСЦв тому може служити сексуальний манСЦяк АндрСЦй Чикатило), але разом з тим тут зростаСФ ймовСЦрнСЦсть наявностСЦ в такоСЧ особи психСЦчних аномалСЦй, при цьому не що завжди виключають осуднСЦсть.

Вивчення полового складу засуджених за насильницькСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ показуСФ значна перевага серед них чоловСЦкСЦв, що представляСФться цСЦлком природним, оскСЦльки жСЦнка по своСЧй природСЦ трохи стриманСЦше в здСЦйсненнСЦ своСЧх сексуальних поривСЦв, СЦ, крСЦм того, здСЦйснення тих або СЦнших сексуальних дСЦй з партнером асоцСЦюСФться з почуттям перемоги, переваги й чинностСЦ, в основному, у чоловСЦкСЦв; жСЦнка, як правило, веде бСЦльше замкнутий спосСЦб життя, рСЦдше вживаСФ спиртнСЦ напоСЧ, бСЦльш вибСЦрково пСЦдходить до свого оточення. Хоча останнСЦм часом зросла кСЦлькСЦсть випадкСЦв осуду жСЦнок за здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦй, але, в основному, за якСЦ-небудь форми спСЦвучастСЦ. Це зв'язано насамперед з тим, що жСЦнки бСЦльше емоцСЦйнСЦ, чутливСЦ, ранимСЦ, а тому, переживаючи нанесену ким-небудь образу або перебуваючи в стресовому станСЦ, вони здатнСЦ компенсувати це здСЦйсненням насильницьких злочинСЦв, у тому числСЦ й сексуальних, з метою помсти, а також з метою зниження або соцСЦального статусу, на СЧхню думку, що явились безпосередньою причиною СЧх нестабСЦльного емоцСЦйного стану. Варто також нагадати про вСЦдомий факт бСЦльше швидкого звикання жСЦнок до спиртних напоСЧв, що, у свою чергу, впливаСФ на цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ, сприяСФ деградацСЦСЧ особистостСЦ, озлобленостСЦ й т.д.

У бСЦльшостСЦ випадкСЦв насильницькСЦ дСЦСЧ сексуального характеру вСЦдбуваються в сукупностСЦ з СЦншими злочинами, причому приблизно в 68 % випадкСЦв таким супутнСЦм злочином стають корисливСЦ злочини (грабСЦж, вимагання) СЦ злочину проти громадського порядку (хулСЦганство, образа представника "ади СЦз застосуванням насильства), у той час як здСЦйснення насильницьких дСЦй сексуального характеру в сукупностСЦ з СЦншими половими злочинами (найчастСЦше зСЦ зТСвалтуванням) становить усього близько 32 % випадкСЦв.

Що стосуСФться наявностСЦ колишнСЦх судимостей у ТСвалтСЦвникСЦв, то число засуджених за здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦй, що ранСЦше залучалися за аналогСЦчнСЦ злочини, менше, нСЦж тих, хто був притягнутий за подСЦбнСЦ дСЦяння вперше. Так, анкетування серед повнолСЦтнСЦх засуджених не виявило жодного випадку здСЦйснення полових злочинСЦв ранСЦше. За результатами ж аналСЦзу судовоСЧ практики було виявлено 25 % випадкСЦв залучення ТСвалтСЦвникСЦв до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ за здСЦйснення тотожних злочинСЦв (така розбСЦжнСЦсть даних порозумСЦваСФться швидше за все тим, що з 100 % загального числа осСЦб, засуджених за злочини в сексуальнСЦй сферСЦ, 8 % доводиться на неповнолСЦтнСЦ (малолСЦтнСЦх), якСЦ саме й утворять зазначенСЦ 25 % полових рецидивСЦв). У бСЦльшостСЦ ж випадкСЦв, як серед тСЦльки повнолСЦтнСЦх респондентСЦв, так СЦ серед СЧхнього загального числа (у тому числСЦ й неповнолСЦтнСЦх), переважаСФ наявнСЦсть колишнСЦх судимостей за здСЦйснення корисливих злочинСЦв (60 й 63 % вСЦдповСЦдно).

Причому, як вСЦдзначаСФ Ю.М. Антонян, серед чоловСЦкСЦв у порСЦвняннСЦ з жСЦнками переважають особи, що мають невелику кСЦлькСЦсть попереднСЦх судимостей або не судимостей, що маСФ, зовсСЦм, у той час як серед осСЦб з бСЦльшою кСЦлькСЦстю судимостей приблизно однакова частка чоловСЦкСЦв СЦ жСЦнок1, тобто тут знов-таки позначаСФться специфСЦчнСЦсть жСЦночоСЧ натури: жСЦнцСЦ складнСЦше встати на шлях виправлення, почати життя з "чистого аркуша», СЦ це швидше за все зв'язане, по-перше, з СЧСЧ бСЦльшою сприйнятливСЦстю, по-друге, з тими вимогами, якСЦ пред'являСФ суспСЦльство до неСЧ як до матерСЦ, дружинСЦ, охоронницСЦ домСЦвки, зразку чесноти й вСЦдданостСЦ.

СлСЦд також зазначити, що кСЦлькСЦсть засуджених до позбавлення волСЦ за ранСЦше зроблений злочин сексуального характеру й умовно засуджених або у вСЦдношеннСЦ яких було застосовано умовно-дострокове звСЦльнення, приблизно однаково. Як видно, це порозумСЦваСФться тим, що нСЦ СЦснуюча нинСЦ пенСЦтенцСЦарна система, нСЦ суспСЦльство в цСЦлому, на якому лежить безпосереднСФ завдання по перевихованню умовно засуджених злочинцСЦв, поки не в змозСЦ забезпечити (або виявити) тСЦ належнСЦ мСЦри, що сприяють усуненню асоцСЦальних якостей особистостСЦ, що забезпечують мотивацСЦйну сферу злочинного мотиву й вСЦдповСЦднСЦй установцСЦ на його реалСЦзацСЦю. Про це, зокрема, свСЦдчить СЦ той факт, що в 67 % випадкСЦв повторне здСЦйснення злочинСЦв (у тому числСЦ й полових) маСФ мСЦiе протягом перших п'яти рокСЦв пСЦсля вСЦд'СЧзду попереднього покарання (поза залежнСЦстю вСЦд його характеру).

АналСЦз освСЦтнього рСЦвня ТСвалтСЦвникСЦв, незважаючи на деяку вСЦдмСЦннСЦсть у показниках, отриманих при проведеннСЦ анкетування серед засуджених й у ходСЦ аналСЦзу судовоСЧ практики по справах про половСЦ злочини, що пояснюСФ, на наш погляд, рСЦзною репрезентативнСЦстю респондентСЦв, показуСФ, що загальна тенденцСЦя зберСЦгаСФться, тобто бСЦльша частина злочинцСЦв розглянутоСЧ категорСЦСЧ характеризуСФться низьким або середнСЦм освСЦтнСЦм рСЦвнем, а саме: 7-9 % таких осСЦб не мають неповноСЧ середньоСЧ освСЦти (6-7 класСЦв), причому такий же показник виведений СЦ вСЦдносно утворення винятково повнолСЦтнСЦх злочинцСЦв; 21-29 % мають неповну середню освСЦту, 36-50 % - середнСФ; 18-21 % - середньо спецСЦальне, СЦ тСЦльки близько 2 % закСЦнчили вищСЦ навчальнСЦ заклади. При цьому 53 % батькСЦв полових злочинцСЦв й 64 % матерСЦв мають середнСФ або середньо фахова освСЦта, близько 18 % СЧхнСЦх батькСЦв мають неповне середнСФ або не мають навСЦть неповноСЧ середньоСЧ освСЦти, СЦ тСЦльки 29 % батькСЦв й 18 % матерСЦв - вище утворення. Як видно, освСЦтнСЦй рСЦвень батькСЦв полових злочинцСЦв трохи вище, нСЦж освСЦтнСЦй рСЦвень матерСЦв таких осСЦб. У чиннСЦсть характеру складних мСЦж родителями й дСЦтьми вСЦдносин (бСЦльше 75 % полових злочинцСЦв вСЦдносини з матСЦр'ю характеризували як "гарнСЦ», у той час як вСЦдносини з батьком зСЦзнаються гарними лише в 64 %), у чиннСЦсть того, що в 47% випадкСЦв дитина виховувалася без батька й т.д.), материнське утворення саме бСЦльшою мСЦрою визначаСФ освСЦтнСЦй рСЦвень дСЦтей.

Низький освСЦтнСЦй рСЦвень позначаСФться на свСЦдомостСЦ, переконаннях, а часто й на самих бажаннях або формах СЧхньоСЧ реалСЦзацСЦСЧ, що, безумовно, граСФ одну з визначальних ролей при формуваннСЦ злочинного поводження.

Коло СЦнтересСЦв ТСвалтСЦвникСЦв обмежений СЦ примСЦтивний. ПрацьовитСЦсть не СФ СЧхньою вСЦдмСЦтною рисою. Так, бСЦля половини засуджених за здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦй до моменту здСЦйснення злочину не мали певного мСЦiя роботи або навчання. Особливо це стосуСФться неповнолСЦтнСЦх (за даними анкетування повнолСЦтнСЦх засуджених, кСЦлькСЦсть не працювали на момент здСЦйснення сексуального злочину склало вже 23 %).

НайчастСЦше при здСЦйсненнСЦ злочину ТСвалтСЦвники перебувають у станСЦ сп'янСЦння (79 - 85 % залежно вСЦд вСЦковоСЧ категорСЦСЧ опитаних; особливо високий цей показник серед неповнолСЦтнСЦх).

ЦСЦкаво також вСЦдзначити, що тСЦльки 11 % повнолСЦтнСЦх ТСвалтСЦвникСЦв й 28 % вСЦд загального числа ТСвалтСЦвникСЦв указують на СЧхнСФ зловживання спиртними напоями й вСЦдповСЦдно 4 й 8% - на вживання наркотичних й СЦнших дурманних речовин.

БСЦльша частина полових злочинцСЦв (79 % серед СЧхнього загального числа й 64 % серед повнолСЦтнСЦх) на момент здСЦйснення злочину в шлюбСЦ (або у фактичному шлюбСЦ) не складалися (72 % з них у шлюб не вступали), причому число неодружених чоловСЦкСЦв значно перевищуСФ число самотнСЦх жСЦнок.

РЖз зазначених 79 % не складалися на момент здСЦйснення сексуального злочину в шлюбСЦ осСЦб тСЦльки 11 % проживали однСЦ, СЦншСЦ 89 % жили разом з родителями або СЦнших родичах; 57 % полових злочинцСЦв, що складалися в шлюбСЦ на момент здСЦйснення злочину, також проживали СЦз дружиною разом з родителями (як правило, з родителями чоловСЦка).

НаведенСЦ данСЦ пСЦдтверджують СЦснуючу в науцСЦ точку зору про те, що бСЦльшСЦсть полових злочинцСЦв мають якщо не фСЦзСЦологСЦчнСЦ, те моральнСЦ проблеми, у тому числСЦ й безпосередньо впливають на СЧх нормальне сексуальне життя (непевнСЦсть, нерСЦшучСЦсть, занижене самооцСЦнка, нездатнСЦсть спСЦлкування СЦз протилежною статтю й СЦн.). Про наявнСЦсть психологСЦчних проблем у полового злочинця, що лежать в основСЦ сексуального злочину, свСЦдчить СЦ те, що 42 % опитаних злочинцСЦв уважають, що психологСЦчнСЦ служби, зокрема кабСЦнети, телефони довСЦри, можуть зСЦграти позитивну роль у попередженнСЦ полових злочинСЦв, а виходить, допомогти людинСЦ реалСЦзувати себе в сексуальних вСЦдносинах з партнером винятково на добровСЦльнСЦй основСЦ.

ПредставляСФться, що причини виникнення зазначених особистСЦсних проблем варто шукати насамперед у психологСЦчнСЦй атмосферСЦ дорослСЦшання дитини, у методах виховання й СЦндивСЦдуалСЦзацСЦСЧ пСЦдходу до нього (причому як у спецСЦальних освСЦтнСЦх установах, так й у родинах), тих або СЦнших стереотипах мислення батькСЦв СЦ т.п. Так, найбСЦльш популярнСЦ серед батькСЦв СЦ матерСЦв анкетуСФмих полових злочинцСЦв такСЦ людськСЦ якостСЦ, як тверезСЦсть, незаплямоване добре СЦм'я, висока трудова квалСЦфСЦкацСЦя (вСЦдповСЦдно 32, 29, 25 % батькСЦв й 43, 32, 21 % матерСЦв). Основними причинами коли-небудь, що вСЦдбувалися мСЦж родителями й дСЦтьми сварок зазначенСЦ в бСЦльшостСЦ випадкСЦв низька успСЦшнСЦсть у школСЦ (19-36 % опитаних), несхвалення обраних дитиною товаришСЦв (11-19 %), порушення диiиплСЦни в школСЦ або СЦнших освСЦтнСЦх установах (11-19 %). Але, чи може гарантувати, допустимо, висока квалСЦфСЦкацСЦя вСЦдсутностСЦ в людини установки на злочинне поводження, у тому числСЦ й сексуальному характерСЦ.

На наш погляд, такСЦ якостСЦ, як цСЦлеспрямованСЦсть, авторитетнСЦсть СЦ наполегливСЦсть (якСЦ особливо цСЦняться лише 5 % батькСЦв опитаних злочинцСЦв, що значно менше, нСЦж показники, що стосуються здатностСЦ постояти за себе при нападСЦ, у бСЦйцСЦ, застосувати фСЦзичну силу, прагнення до самоствердження й СЦнших подСЦбних якостей - 15-20 %) при певнСЦм знаннСЦ почуття мСЦри й нормальному психСЦчному розвитку можуть сприяти розвитку сильноСЧ, самодостатньоСЧ особистостСЦ, для якоСЧ самоствердження за допомогою сексуального насильства над СЦншими людьми не буде СФдино прийнятним рСЦшенням "асних проблем. Звичайно, ми нСЦ в якСЦй мерСЦ не призиваСФмо вСЦддати прСЦоритети зазначеним якостям перед СЦншими позитивними людськими характеристиками, мова йде лише про необхСЦднСЦсть СЦндивСЦдуального пСЦдходу до пСЦдростаючого поколСЦння, вСЦдсутностСЦ типових моделей поводження, вСЦдступ вСЦд яких неминуче тягне громадський осуд, а найчастСЦше й вСЦдторгнення людини СЦз суспСЦльства й, як слСЦдство, формування в нього психологСЦчного дискомфорту, безвихСЦдностСЦ, а часто й озлобленостСЦ И це, мабуть, головне, тому що, говорячи про психологСЦчний атмосферСЦ дорослСЦшання дитини, якщо заздалегСЦдь виключити можливу СЦдеалСЦзацСЦю половим злочинцем "асного дитинства й осСЦб, його що оточували, то в 71 % випадкСЦв вСЦдносини мСЦж родителями полових злочинцСЦв складалися добре (в 57 % з яких вони взагалСЦ обходилися без сварок), СЧх поСФднували любов (54 %), взаСФмоповага (46 %), дСЦти (32 %), сСЦмейний затишок (21 %). Усього 4-7 % злочинцСЦв виховувалися в обстановцСЦ зловживання родителями алкоголю, пСЦдвищеноСЧ конфлСЦктностСЦ батькСЦв з навколишнСЦми, неналежного вСЦдносини до виховання дСЦтей, повлекшего позбавлення батькСЦвських прав або вилучення дитини з родини без позбавлення батькСЦвських прав, здСЦйснення родителями протиправних учинкСЦв, у тому числСЦ й злочинСЦв (убивства, заподСЦяння рСЦзноСЧ ваги шкоди здоров'ю, хулСЦганства).

НайпоширенСЦшими методами виховання родителями або СЦнших членах родини полового злочинця зазначена розмова по душах (54 %), схвалення словом, пещенням (29 %), вСЦдвСЦдування родителями освСЦтнСЦх установ, у яких навчалася дитина, тобто тСЦ методи, якСЦ, взагалСЦ ж, виключають нанесення психологСЦчних травм дитинСЦ; те ж можна сказати й про застосування фСЦзичного покарання: тСЦльки в 7 % випадкСЦв батьки полових злочинцСЦв застосовували до них у дитинствСЦ фСЦзичне покарання без видимоСЧ причини, у той час як в 47 % випадкСЦв таке покарання застосовувалося лише за серйознСЦ провини, а 40 % випадкСЦв не застосовувалося зовсСЦм. НарештСЦ, тСЦльки 9 % опитаних полових злочинцСЦв уважали, що головну причину зробленого ними сексуального злочину варто шукати в СЧхньому дитинствСЦ, у батькСЦвськСЦй родинСЦ; бСЦльша частина з них (73 %), безумовно, заперечують це.

Таким чином, формування особистСЦсних характеристик дитини, грамотне визначення життСФвих орСЦСФнтирСЦв представляСФться бСЦльше значимим, чим самСЦ методи, застосовуванСЦ для цього, але й при застосуваннСЦ рСЦзних виховних методСЦв не слСЦд забувати, що кожна людина СЦндивСЦдуальна й те, що прийнятно у вихованнСЦ до одному, може бути неприйнятно до СЦншого.

Варто сказати й про те, що формування мотивацСЦСЧ злочинного поводження сприяють СЦснуючСЦ в УкраСЧнСЦ соцСЦально-побутовСЦ умови, що характеризуються низьким матерСЦальним рСЦвнем добробуту громадян й, як слСЦдство, неможливСЦстю придбання окремого житла кожною родиною, невелике кСЦлькСЦсть державних соцСЦальних гарантСЦй СЦ пСЦльг СЦ т.д.

ВибСЦркове вивчення кримСЦнальних справ про злочини, пов'язаних зСЦ здСЦйсненням насильницьких сексуальних дСЦй, показуСФ, що особи, виннСЦ в СЧхньому здСЦйсненнСЦ, найчастСЦше вСЦдрСЦзняються брутальнСЦстю, цинСЦзмом, неповажним вСЦдношенням до суспСЦльства в цСЦлому й до окремих громадян зокрема, вСЦдсутнСЦстю навичок спСЦлкування. РЗм "астива замкнутСЦсть й у той же час нестриманСЦсть в емоцСЦях, егоцентризм, коли "аснСЦ бажання розглядаються як визначальнСЦ. У той же час суб'СФктом сексуального злочину може стать СЦ людина, що вСЦдрСЦзняСФться високим рСЦвнем культури, вихований СЦ попереджувальний, що позитивно характеризуСФться в колективСЦ.

Даючи характеристику особистостСЦ злочинця, не можна залишити без уваги почуття, якСЦ вСЦн випробовуСФ при здСЦйсненнСЦ злочину й пСЦсля нього. Мова йде про такСЦ суб'СФктивнСЦ переживання, як почуття провини, каяття, каяття совСЦстСЦ, жалСЦсть до потерпСЦлоСЧ особи й СЦнших проявах психологСЦчного дискомфорту або СЧхнСЦй вСЦдсутностСЦ. Так, проведенСЦ дослСЦдження в цСЦй областСЦ показали, що бСЦльшСЦсть засуджених за сексуальнСЦ злочини не випробовують щирого почуття провини за вчинене (55 %). МатерСЦали вСЦдповСЦдних кримСЦнальних справ свСЦдчать про те, що на початку попереднього слСЦдства, а також у ходСЦ судового засСЦдання бСЦльше половини засуджених визнали свою провину, але при наступному зСЦставленнСЦ пояснень, що дають ними в ходСЦ слСЦдства й на судСЦ, стаСФ ясно, що позитивна вСЦдповСЦдь на питання про виннСЦсть нСЦяк не пов'язаний СЦз критичним вСЦдношенням обвинувачуваного до себе. На момент вСЦдбування покарання близько 60 % засуджених за здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦй уже не визнають себе винними, СЦ не стСЦльки тому, що вони бояться осуди з боку родичСЦв, друзСЦв, колег, складностей з послеизоляционной адаптацСЦСФю, скСЦльки з бажання самовиправдатися у "асних очах, СЦ чим ранСЦше в таких осСЦб виникне подСЦбна установка на самовиправдання, тим бСЦльше вона закрСЦпиться до моменту СЧхнього звСЦльнення з мСЦiь позбавлення волСЦ. Однак сказане ставиться скорСЦше до засудженого за сексуальнСЦ злочини чоловСЦчоСЧ статСЦ, тому що якщо чоловСЦка при здСЦйсненнСЦ насильницьких сексуальних дСЦй в основному керуються сексуальним, хулСЦганським й СЦншим подСЦбним мотивами, то жСЦнцСЦ "астивСЦ СЦншСЦ спонукання, як то: прагнення залучити до себе увага, подобатися чоловСЦкам, мати перевага перед СЦншими жСЦнками; СЦ те, яке враження вони провадять на навколишнСЦх, як зложиться СЧхня подальша доля пСЦсля вСЦдбування покарання за зроблений сексуальний злочин, чи вдасться СЧм вСЦдновити колишнСЦ вСЦдносини з колегами, родичами й друзями, маСФ для них не менше, а може бути, навСЦть бСЦльше значення, чим почуття внутрСЦшнього комфорту, що наступаСФ внаслСЦдок самовиправдання. РЖншими словами, для осСЦб жСЦночий статСЦ важливо, скорСЦше, не самовиправдання, а пСЦдтримка, розумСЦння й у вСЦдомСЦй мерСЦ виправдання СЧхнього поводження з боку СЦнших особСЦ, тому почуття провини (причому на всСЦх стадСЦях судочинства) сексуальнСЦ злочинницСЦ випробовують частСЦше, нСЦж виннСЦ в здСЦйсненнСЦ тих же дСЦянь чоловСЦка.

У кримСЦнально-правовСЦй науцСЦ розрСЦзняють кСЦлька способСЦв самовиправдання, з яких особам, що зробили насильницькСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ, найбСЦльш "астиве наступнСЦ: перекручене подання про кримСЦнальну ситуацСЦю й роль дСЦючих осСЦб (наприклад, участь особи в здСЦйсненнСЦ насильницьких сексуальних дСЦй в СЦншому, чим виконавець, якостСЦ може створити в нього невСЦрне подання про ролСЦ в зробленому дСЦяннСЦ СЦ його караностСЦ); необТСрунтоване звуження альтернатив поводження (наприклад, затвердження про здСЦйснення дСЦй пСЦд страхом наступних глузувань СЦз боку друзСЦв у випадку вСЦдмови вСЦд здСЦйснення сексуальних дСЦй з жертвою й т.д.); недопущення у "аснСЦй свСЦдомостСЦ вСЦдповСЦдальностСЦ за виникнення кримСЦнальноСЧ ситуацСЦСЧ, що рисуСФться як фатальний збСЦг обставин (наприклад, бСЦльшСЦсть ТСвалтСЦвникСЦв оцСЦнюють поводження потерпСЦлоСЧ особи як аморальне й протиправне. Безумовно, у рядСЦ випадкСЦв провокуюче поводження потерпСЦлого (потерпСЦлих) маСФ мСЦiе, але не настСЦльки часто); подання себе жертвою примуса, залежностСЦ або обману або "асних помилок й оман (наприклад, затвердження ТСвалтСЦвника про його оману щодо вСЦку потерпСЦлоСЧ особи або про наявнСЦсть мнимого опору); упевненСЦсть у щоденностСЦ чинених дСЦй (наприклад, багато злочинцСЦв не вважали застосоване в процесСЦ здСЦйснення тСЦСФСЧ або СЦншоСЧ сексуальноСЧ дСЦСЧ насильство кримСЦнально карним дСЦянням СЦ розглядали своСЧ дСЦСЧ й опСЦр потерпСЦлоСЧ особи лише як сексуальну гру); знецСЦнення жертви злочину й предмета зазСЦхання, пСЦдмСЦна й облагороджування справжнСЦх спонукань СЦ цСЦлей (наприклад, здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦй з повСЦСФю); зниження рефлексивних здатностей, апарата передбачення й самоконтролю.

ЗазначенСЦ способи самовиправдання конкретизуються залежно вСЦд ходу розслСЦдування, у мСЦру виявлення й пред'явлення доказСЦв обвинувачуваному, але вСЦд цього СЧхня спрямованСЦсть не мСЦняСФться, внаслСЦдок чого в злочинця формуСФться СЦлюзорна картина якСЦ вСЦдбулися, бачення себе у вигСЦдному свСЦтлСЦ, що, у свою чергу, породжуСФ впевненСЦсть у "аснСЦй правотСЦ й пСЦдвищуСФ ймовСЦрнСЦсть повторного здСЦйснення СЧм злочинних дСЦй, у тому числСЦ й насильницьких сексуальних

РЖ, нарештСЦ, останнСФ. Говорячи про психСЦчнСЦ механСЦзми самозахисту, ми маСФмо на увазСЦ, скорСЦше, несвСЦдоме самовиправдання, "астиве в принципСЦ будь-якСЦй людинСЦ при обТСрунтуваннСЦ своСЧх учинкСЦв. Однак чим сильнСЦше антигромадська установка особи, що здСЦйснили насильницьку сексуальна дСЦя, тим бСЦльше буде контрольованим процес його самовиправдання, тому, як представляСФться, у цьому випадку мова повинна йти про наявнСЦсть захисних мотивСЦв, породжених захисними механСЦзмами.

МатерСЦали судовоСЧ практики показують, що серед ТСвалтСЦвникСЦв досить висока частка осСЦб, що страждають якими-небудь психСЦчними аномалСЦями, що здебСЦльшого не виключають осудностСЦ. Так, згСЦдно вибСЦрковим даним ряду авторСЦв (за основу брався таке "сексуальний злочин, як зТСвалтування), близько 40 % злочинцСЦв психСЦчно нездоровСЦ, основну масу з яких становлять: психопати - 15,8 %, хронСЦчнСЦ алкоголСЦки - 9 %, олСЦгофрени - 6,8%, особи СЦз залишковими явищами травм черепа - 2,8 %'. Однак наявнСЦсть зазначених психСЦчних вСЦдхилень саме по собСЦ не служить поясненням зробленого сексуального злочину й лише "у рядСЦ випадкСЦв може сприяти здСЦйсненню кримСЦнального акту, полегшуСФ його реалСЦзацСЦю, звужуСФ можливостСЦ альтернативного вибору дСЦСЧ, приносить СЦнодСЦ своСФрСЦдну "мотивацСЦю» учинкСЦв, знижуСФ можливостСЦ самоконтролю й т.д.».

Особи СЦз психСЦчними аномалСЦями вСЦдрСЦзняються пСЦдвищеною дратСЦвливСЦстю, агресивнСЦстю, жорстокСЦстю, постСЦйним почуттям тривоги, внаслСЦдок чого конфлСЦктнСЦ й недовСЦрливСЦ. КрСЦм того, психСЦчне нездоров'я може перешкоджати здСЦйсненню нормальноСЧ трудовоСЧ дСЦяльностСЦ, пСЦдвищенню рСЦвня утворення й разом з тим сприяти кСЦлькаразовому здСЦйсненню злочинСЦв, тому що "аномальним» злочинцям "астиво також СЦмпульсивне здСЦйснення злочину, тобто, пСЦд впливом раптово виниклого намСЦру.

16 червня 1998 р. близько 12 годин К. у пСЦд'СЧздСЦ будинку з метою зТСвалтування й здСЦйснення насильницьких дСЦй сексуального характеру напав на неповнолСЦтню Л., 1989 року народження. Роздягнувши дСЦвчинку, К., придушуючи СЧСЧ опСЦр шляхом застосування фСЦзичного насильства, зробив з нею половСЦ зносини й половою акт per anum заподСЦявши тим самим тяжка шкода здоров'ю Л. у виглядСЦ травми промежини.

СтацСЦонарною судово-психСЦатричною експертизою було встановлено, що К. страждаСФ органСЦчною поразкою головного мозку складного генезу (раннього перСЦоду розвитку, травматичного зСЦ змСЦнами психСЦки, про що свСЦдчать данСЦ анамнезу про отмечавшемся в його в дитячому вСЦцСЦ енурезСЦ, сноговорении, про перенесенСЦ СЧм у вСЦцСЦ 15 рокСЦв черепно-мозкових травмах з появою згодом церебрастенической симптоматики (головнСЦ болСЦ, емоцСЦйна лабСЦльнСЦсть, труднощСЦ концентрацСЦСЧ уваги), явищах "уже баченого», про появу з пубертатного вСЦку патахарактелогСЦчних чорт по епСЦледтоСЦдному типСЦ (у виглядСЦ перебСЦльшеноСЧ акуратностСЦ, скрупульозностСЦ, докладностСЦ, уразливостСЦ, злопамтАЩятностСЦ, легкостСЦ виникнення реакцСЦСЧ дратСЦвливостСЦ, егоцентричностСЦ, переоцСЦнкою "асних можливостей, групова незалежнСЦсть СЦ виборча товариськСЦсть СЦз критичним СЦ вимогливим вСЦдношенням до навколишнСЦм), про перенесенСЦ СЧм екзогенно-органСЦчних психозах: в 1988 р. - параноСЧдноСЧ структури (маячнСЦ СЦдеСЧ самовдосконалення, впливу переслСЦдування), що розвилося на тлСЦ фСЦзичноСЧ перевтоми, виснаження, порушення сну й спровокованого прийомом лСЦкарського препарату психостимулюючоСЧ дСЦСЧ; в 1997 р. - галлюцинаторноСЧ структури (обмани сприйняття, психомоторне порушення), що виникло в умовах психогенно, що травмуСФ ситуацСЦСЧ (смерть батька).

Таким чином, було встановлено, що в перСЦод здСЦйснення у вСЦдношеннСЦ неповнолСЦтньоСЧ Л. злочинного сексуального дСЦяння К. перебував у станСЦ тимчасового сутСЦнкового потьмарення розвиненого на тлСЦ фСЦзичноСЧ й психСЦчноСЧ перевтоми психоемоцСЦйноСЧ напруги, уживання великоСЧ кСЦлькостСЦ кофеСЧномСЦстячих напоСЧв, з появою невротичних розладСЦв у виглядСЦ метушливостСЦ, дратСЦвливостСЦ, нетерпимостСЦ до зауважень у свою адресу, тривожного афекту, безсоння, нав'язливих маячних СЦдей винностСЦ, переслСЦдування, величСЦ з обманом сприйняття, афектом страху, з дезорСЦСФтуванням у мСЦiСЦ часу й "асноСЧ особистостСЦ, незв'язнСЦстю мислення, втратою комунСЦкативноСЧ функцСЦСЧ мови, психомоторним порушенням, невмотивованою агресСЦСФю з наступною тотальною амнезСЦСФю перСЦоду порушеноСЧ свСЦдомостСЦ, вСЦдчуттям нереальностСЦ, сторонностСЦ СЦз "асною особистСЦстю. Тому К., що як перебував у момент здСЦйснення СЦнкримСЦнованого йому дСЦяння в станСЦ зазначеного тимчасового психСЦчного розладу, не мСЦг усвСЦдомлювати фактичний характер СЦ суспСЦльну небезпеку своСЧх дСЦй СЦ керувати ними, був визнаний несамовитим; по своСФму психСЦчному станСЦ (недостатня критика до свого стану й сформованоСЧ ситуацСЦСЧ, повторнСЦсть органСЦчних психозСЦв) К. на момент винесення вироку мав потребу в напрямку на примусове лСЦкування в психСЦатричному стацСЦонарСЦ загального типу, у зв'язку СЦз чим Промисловим районним судом г. Ставрополя К. був звСЦльнений вСЦд кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ за зробленСЦ СЧм суспСЦльно небезпечнСЦ дСЦяння. У вСЦдношеннСЦ К. були застосованСЦ примусовСЦ мСЦри медичного характеру у виглядСЦ напрямку його на примусове лСЦкування в психСЦатричний стацСЦонар загального типу.

КримСЦнальна справа у вСЦдношеннСЦ К. по п. "в» ч. 3 ст. 131, п. "а» ч. 2 СЦ п. "в» ч. 3 ст. 132 КК РФ було припинено виробництвом.

Однак перерахованСЦ вище особистСЦснСЦ характеристики психСЦчно нездоровоСЧ особи не обов'язково повиннСЦ бути "астивСЦ йому в повнСЦй сукупностСЦ, бСЦльше того, вСЦдрСЦзняючись подСЦбними рисами характеру, така особа може провадити враження абсолютно спокСЦйноСЧ, попереджувальноСЧ, сентиментальноСЧ людини.

З урахуванням специфСЦки розглянутих у дСЦйснСЦй роботСЦ дСЦянь важливо звернути увагу на те, що гомосексуалСЦзм (як чоловСЦчий, так СЦ жСЦночий), а також садизм, мазохСЦзм, геронтофСЦлСЦя, педофСЦлСЦя, пСЦдвищене половий потяг (сатириазис - у чоловСЦкСЦв, у жСЦнок) ставляться до рСЦзновиду психСЦчних аномалСЦй (так називанСЦ сексуальнСЦ психопатСЦСЧ), якСЦ проявляються в розладСЦ сексуального потяга особи. Разом з тим при вивченнСЦ особистостСЦ даноСЧ категорСЦСЧ злочинцСЦв СЦ при рСЦшеннСЦ питання про запобСЦжнСЦ заходи щодо здСЦйснення сексуальних дСЦянь варто мати на увазСЦ, що той же гомосексуалСЦзм, як й СЦншСЦ перерахованСЦ вище сексуальнСЦ вСЦдхилення, може бути наслСЦдком не тСЦльки психСЦчних аномалСЦй, але й результатом неправильного виховання, кримСЦногенного оточення, антисоцСЦальноСЧ установки особистостСЦ й СЦнших супутнСЦх явищ, з тСЦСФю лише рСЦзницею, що у випадку, якщо данСЦ вСЦдхилення з'явилися слСЦдством сексуальноСЧ психопатСЦСЧ, дСЦСЧ такоСЧ особи будуть носити бСЦльше СЦнтенсивний, жорстокий, можливо, масовий характер, а сама особа менш пСЦддана його декримСЦналСЦзацСЦСЧ.

Як видно, СЦ психСЦчно здоровСЦ особи, СЦ страждаючими психСЦчними вСЦдхиленнями найчастСЦше характеризуються однаковими рисами, похилостями, пристрастями. У чиннСЦсть цього для з'ясування мотиву злочину, призначення й СЦндивСЦдуалСЦзацСЦСЧ покарання, бСЦльше ефективноСЧ роботи з усунення причин й умов, що сприяють здСЦйсненню сексуальних злочинСЦв, а також профСЦлактики СЧхнього здСЦйснення, на нашу думку, буде не зайвим по кожному фактСЦ здСЦйснення сексуального злочину призначати судово-психологСЦчну експертизу обвинувачуваного (пСЦдсудного) з метою з'ясування наступних питань:

1. ЯкСЦ СЦндивСЦдуально-психологСЦчнСЦ особливостСЦ обвинувачуваного (пСЦдсудного)?

2. Чи СФ в обвинувачуваного (пСЦдсудного) такСЦ СЦндивСЦдуально-психологСЦчнСЦ особливостСЦ, як пСЦдвищена агресивнСЦсть, жорстокСЦсть, СЦмпульсивнСЦсть, тривожнСЦсть, помисливСЦсть, пСЦдозрСЦлСЦсть, пСЦдвищена сугестивнСЦсть СЦ т.д. СЦ чим вони можуть бути обумовленСЦ? ЯкСЦ цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ, соцСЦальна установка обвинувачуваного (пСЦдозрюваного) СЦ пСЦд впливом яких факторСЦв вСЦдбулося СЧхнСФ формування?

У зв'язку з тим, що саме по собСЦ наявнСЦсть психСЦчноСЧ аномалСЦСЧ в обвинувачуваного (пСЦдсудного) не може служити безпосереднСЦм поясненням здСЦйснення СЧм сексуального злочину, а в деяких випадках лише сприяСФ якоюсь мСЦрою його здСЦйсненню, а також у чиннСЦсть необхСЦдностСЦ подСЦлу поводження суб'СФкта, обумовленого "соцСЦально перекрученим, але психологСЦчним закономСЦрностям, що пСЦдкоряються,», СЦ "поводження, що протСЦкаСФ з порушенням повного усвСЦдомлення й контролю» пСЦд впливом тих або СЦнших особистСЦсних особливостей, маСФ змСЦст при проведеннСЦ судово-психологСЦчноСЧ експертизи такоСЧ особи ставити на дозвСЦл експерта питання про те, чи могли СЦндивСЦдуально-психологСЦчнСЦ особливостСЦ обвинувачуваного (пСЦдсудного) вплинути на його поводження пСЦд час здСЦйснення СЦнкримСЦнованого йому дСЦяння, тобто саме сприяти його здСЦйсненню шляхом обмеження можливостей такоСЧ особи повнСЦстю вСЦддавати звСЦт у своСЧх дСЦях, контролювати емоцСЦйну сферу й т.д. При виявленнСЦ в результатСЦ проведення судово-психологСЦчноСЧ експертизи психСЦчних аномалСЦй в обвинувачуваного (пСЦдозрюваного) слСЦдчий або суд повиннСЦ неодмСЦнно вирСЦшити питання про осуднСЦсть такоСЧ особи СЦ як слСЦдство призначеннСЦ судово-психСЦатричноСЧ експертизи.


Суб'СФктивна сторона злочину


Суб'СФктивна сторона насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом виражаСФться у тому, що воно може бути вчинене тСЦльки умисно, тобто суб'СФкт злочину усвСЦдомлюСФ, що СЦз застосуванням фСЦзичного насильства, або погрозою його застосування до потерпСЦлоСЧ особи або СЦнших осСЦб, або з використанням безпорадного стану жертви скоюСФ мужолозтво, лесбСЦянство або СЦншСЦ дСЦСЧ сексуального характеру проти або мимо волСЦ потерпСЦлоСЧ особи СЦ його дСЦСЧ порушують або можуть порушити статевСЦ СЦнтереси такоСЧ особи, але, проте, бажаСФ зробити СЧх. При цьому вСЦн скорСЦше байдужо ставиться до можливостСЦ настання суспСЦльно небезпечних наслСЦдкСЦв насильницького сексуального дСЦяння, однак бувають випадки СЦ СЧх бажаного з боку винного настання.

Таким чином, намСЦр на здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦй може бути тСЦльки прямий, у той час як заподСЦяння в ходСЦ здСЦйснення зазначених вище дСЦй тСЦСФСЧ або СЦншоСЧ шкоди здоров'ю потерпСЦлоСЧ особи може охоплюватися й непрямим умислом, а також бути результатом необережних дСЦй суб'СФкта внаслСЦдок його недбалостСЦ або легкодумства.

Прямим намСЦром характеризуСФться суб'СФктивна сторона не тСЦльки виконавцСЦв тих або СЦнших сексуальних дСЦй, але й СЦнших учасникСЦв СЧхнього здСЦйснення. Предметний змСЦст намСЦру спСЦвучасникСЦв полягаСФ в тому, що вони усвСЦдомлять протиправнСЦсть СЦ суспСЦльну небезпеку вчинених виконавцем дСЦй, що порушують статевСЦ СЦнтереси особи, СЦ бажають сприяти в СЧхньому здСЦйсненнСЦ.

ОсобливСЦсть намСЦру в цьому випадку складаСФться в психСЦчному вСЦдношеннСЦ злочинця не стСЦльки до самих вчинюваних СЧм дСЦй, скСЦльки до соцСЦального характеру цСЦСФСЧ дСЦСЧ.

Сексуальна дСЦя, вчинена суб'СФктом, саме по собСЦ суспСЦльноСЧ небезпеки не представляСФ. СуспСЦльно небезпечними такСЦ дСЦСЧ робить тСЦльки певний соцСЦальний елемент - насильницький характер СЧхнього здСЦйснення.

ОднСЦСФю з необхСЦдних умов умислу - усвСЦдомлення особою суспСЦльно небезпечного характеру своСЧх дСЦй. А.А. ПСЦонтковский у зв'язку СЦз цим вказував, що усвСЦдомлення суспСЦльноСЧ небезпеки (протиправностСЦ) дСЦСЧ резюмуСФться наявнСЦстю карного закону й тому при встановленнСЦ намСЦру не пСЦдлягаСФ спецСЦальному доведенню.

РЖнакше пСЦдходить до цьому питання И.Г. ФСЦлановский, який думаСФ, що усвСЦдомлення суспСЦльноСЧ небезпеки дСЦяння не слСЦд змСЦшувати з усвСЦдомленням протиправностСЦ дСЦяння, СЦ воно визначаСФться часто суб'СФктивними якостями людини: життСФвим досвСЦдом, утворенням, ерудицСЦСФю, загальною культурою й т.д. Ця точка зору представляСФться бСЦльше правильною.

Як ми вже вСЦдзначали, особливСЦстю даного складу злочину СФ те, що протиправною сексуальна дСЦя стаСФ внаслСЦдок своСФСЧ антигромадськоСЧ спрямованостСЦ. Тому в окремих випадках суб'СФкт може не усвСЦдомлювати суспСЦльно небезпечного характеру своСЧх сексуальних дСЦй. Зокрема, у чиннСЦсть особливоСЧ ситуацСЦСЧ, створеноСЧ потерпСЦлою особою, суб'СФкт може вважати, що його опСЦр тим або СЦншим сексуальним дСЦям носить уявний, удаваний характер. КрСЦм того, мають мСЦiе випадки (в основному, обумовленими якими-небудь психСЦчними захворюваннями, що не виключають осуднСЦсть), коли особа не усвСЦдомлюСФ фактичну сторону зробленого СЧм сексуальноСЧ дСЦСЧ, а отже, СЦ саму суспСЦльну небезпеку такого дСЦяння. НеусвСЦдомлення суспСЦльно небезпечного характеру зробленого сексуального дСЦяння в таких випадках повинне виключати вСЦдповСЦдальнСЦсть, передбачену вСЦдповСЦдною статтею ККУ, оскСЦльки цСЦ дСЦСЧ можуть бути зробленСЦ тСЦльки навмисне, у той час як СЦнтелектуальний момент намСЦру й складаСФться саме в усвСЦдомленнСЦ особою характеру свого дСЦяння (немаСФ усвСЦдомлення - немаСФ намСЦру - немаСФ провини).

За загальним правилом, якщо суб'СФкт усвСЦдомить суспСЦльну небезпеку зробленого дСЦяння, то вСЦн усвСЦдомить СЦ його протиправнСЦсть. Однак це зовсСЦм не означаСФ, що усвСЦдомлення протиправностСЦ в цСЦлому неодмСЦнно спричиняСФ усвСЦдомлення суспСЦльно небезпечного характеру конкретного злочинного дСЦяння (епСЦзоду).

СудовСЦй практицСЦ вСЦдомСЦ й такСЦ випадки, коли особа, яка притягуСФться до вСЦдповСЦдальностСЦ за здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦй з неповнолСЦтнСЦм (особою), заявляСФ, що воно думало, що потерпСЦлий (потерпСЦла) СФ повнолСЦтнСЦм (ю), обТСрунтовуючи це тим, що вСЦн (вона) неправильно повСЦдомив (а) йому свСЦй вСЦк, або його (СЧСЧ) зовнСЦшнСЦми фСЦзичними даними. ВСЦдсутнСЦсть провини в подСЦбного роду випадках засноване на тСЦм, що особа в данСЦй ситуацСЦСЧ не могла усвСЦдомлювати, що СЧСЧ сексуальнСЦ дСЦСЧ носять суспСЦльно небезпечний характер, ще бСЦльш збСЦльшеним неповнолСЦттям жертви.

А. А. ПСЦонтковский вСЦдзначав, що Пленум Верховного Суду СРСР у постановСЦ вСЦд 25 березня 1964 р. № 2 "Про судову практику по справах про зТСвалтування» необТСрунтовано розширюСФ випадки залучення до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ осСЦб за здСЦйснення зТСвалтування неповнолСЦтньоСЧ, вказуючи, що такоСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ пСЦдлягаСФ особа, що знала або допускала, що скоСЧла зТСвалтування СЦз неповнолСЦтньою, або могла й повинна була це передбачати. Тим самим, незважаючи на те, що зТСвалтування завжди являСФ собою дСЦяльнСЦсть умисну, у тому числСЦ й вСЦдносно вСЦку потерпСЦлоСЧ особи, Пленум допускав можливСЦсть необережного вСЦдношення суб'СФкта до такоСЧ квалСЦфСЦкуючоСЧ ознаки дСЦяння, як зТСвалтування неповнолСЦтньоСЧ, коли особа могла й повинна була передбачати здСЦйснення статевого акту з неповнолСЦтньою, що, звичайно, невСЦрно. З облСЦком цього А.А. ПСЦонтковский для правильного застосування закону про вСЦдповСЦдальнСЦсть за зТСвалтування неповнолСЦтньоСЧ запропонував розглядати наявнСЦсть даного складу злочину лише в тих випадках, коли особа знала або свСЦдомо допускала, що робить насильницький статевий акт СЦз неповнолСЦтньою. ПСЦзнСЦше Пленум Верховного Суду РФ зайняв таку ж позицСЦю, закрСЦплену в його постановСЦ вСЦд 22 квСЦтня 1992 р. № 4 "Про судову практику у справах про зТСвалтування», що сприяло винесенню бСЦльш справедливих вирокСЦв по справах даноСЧ категорСЦСЧ. Те ж варто мати на увазСЦ й вСЦдносно насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, вчиненого з неповнолСЦтньою (малолСЦтньою) особою.

Таким чином, насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом вСЦдносно неповнолСЦтньоСЧ особи може вСЦдбуватися як СЦз прямим, так СЦ з непрямим умислом. Наприклад, якщо суб'СФкт злочину хотСЦв вчинити насильницькСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ саме з неповнолСЦтньою особою, знав про вСЦк цСЦСФСЧ особи й реалСЦзував свСЦй намСЦр, то буде мати мСЦiе прямий умисел. Якщо ж йому був байдужний вСЦк потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ), але СЦснувала необхСЦднСЦсть задовольнити свою статеву потребу взагалСЦ, то такСЦ насильницькСЦ дСЦСЧ сексуального характеру при встановленнСЦ факту непроСЦнформованостСЦ ТСвалтСЦвника про вСЦк жертви варто розглядати як вчиненСЦ з непрямим умислом.

БСЦльш складнСЦ випадки, що зустрСЦчаються в судовСЦй практицСЦ, коли вСЦдсутнСЦсть усвСЦдомлення суспСЦльноСЧ небезпеки вчинених сексуальних дСЦй пов'язанСЦ з СЦндивСЦдуальними особливостями суб'СФкта. БуваСФ, що особи, обвинувачуванСЦ в статевих злочинах, через недостатнСЦй СЦнтелектуальний розвиток СЦ неправильне статеве виховання не розумСЦли, що чиненСЦ ними сексуальнСЦ дСЦСЧ насильницького характеру СФ суспСЦльно небезпечними.

ПодСЦбного роду випадки вСЦдрСЦзняються вСЦд тих, коли вСЦдсутнСЦсть в обвинувачуваного усвСЦдомлення суспСЦльноСЧ небезпеки зробленоСЧ сексуальноСЧ дСЦСЧ було пов'язане з обставинами об'СФктивного характеру, що дають пСЦдстави для подСЦбного висновку.

На нашу думку, при недорозумСЦннСЦ суспСЦльноСЧ небезпеки зробленого немаСФ пСЦдстав для звСЦльнення особи вСЦд вСЦдповСЦдальностСЦ через вСЦдсутнСЦсть провини.

КрСЦм провини, ознакою суб'СФктивноСЧ сторони складу злочину СФ його мотив.

Щодо поняття "мотив поведСЦнки» (у тому числСЦ й злочинноСЧ) серед вчених немаСФ СФдиноСЧ думки. Особливо розрСЦзняються визначення, що даються представниками психологСЦСЧ СЦ юриспруденцСЦСЧ. Однак, як справедливо вСЦдзначаСФ СВ. Кудрявцев, кримСЦнологам не слСЦд претендувати на створення "асного визначення мотиву злочинноСЧ поведСЦнки, СЦ, насамперед тому, що мотив СФ продукт психологСЦчних дослСЦджень, що граСФ не останню роль у вивченнСЦ особистостСЦ людини, його усвСЦдомленоСЧ дСЦяльностСЦ й, як слСЦдство, що становить частину СЧСЧ (психологСЦСЧ) предмета. ЦСЦСФСЧ ж точки зору дотримуСФться й ряд СЦнших авторСЦв (А.В. Пашковська, И.Б. Степанова, Б.В. АразишвСЦлСЦ Б.В. та СЦн.). Тому, даючи визначення мотиву злочину, треба насамперед вСЦдштовхуватися вСЦд тих позицСЦй, якСЦ були виробленСЦ в сферСЦ психологСЦчноСЧ науки.

Отже, що ж розумСЦти пСЦд мотивом злочинного поводження? ДеякСЦ автори пСЦд мотивом розумСЦють невизначений потяг, прагнення, що СФ вихСЦдним спонуканням до дСЦСЧ. МСЦж тим, як правильно у свСЦй час вСЦдзначили И.Г. ФСЦлановський, "невизначенСЦ потяги нСЦяк не можуть бути мотивом злочину, тому що поки спонукання не визначене, воно не може бути усвСЦдомлено, а поки воно не усвСЦдомлено, воно не може стати вихСЦдним пунктом вольового поводження». ЗдаСФться, однак, що й РЖ.Г. ФСЦлановський, вСЦдкидаючи вищенаведене визначення мотиву злочину, сам припускаСФться помилки, ототожнюючи мотив злочину зСЦ спонуканням, СЦ в цьому вСЦн не самотнСЦй. Так, найчастСЦше мотиви злочину визначаються як спонукальнСЦ причини, якими керувалася особа при здСЦйсненнСЦ злочину, що не можна визнати правильним, тому що мотив поводження (у тому числСЦ й злочинного) СФ результат досить складного розумового процесу, початковим етапом якого виступаСФ не що СЦнше, як виникнення потреби, що СЦ треба, на наш погляд, розглядати спонукальною причиною (свого роду спонуканням) здСЦйснення будь-якого дСЦяння. Однак сказане зовсСЦм не означаСФ, що безпосередньою причиною того або СЦншого поводження (зокрема, здСЦйснення злочину) СФ сама потреба. Так, саме по собСЦ прагнення особи задовольнити полову потребу не протиправно. Воно стаСФ таким, коли здСЦйснюСФться способами, що суперечать нормам моралСЦ й забороненими карним законом.

У психологСЦСЧ пСЦд мотивом розумСЦСФться те, що вСЦдповСЦдаСФ певноСЧ потреби людини й спонукуСФ його до дСЦяльностСЦ, а також виправдуСФ цю дСЦяльнСЦсть.

Безпосередньою причиною поводження, у тому числСЦ й злочинного, психологи вважають установку поводження, що виникла у свСЦдомостСЦ людини, що виражаСФ собою порядок, тобто певну спрямованСЦсть поводження. Сама ж установка створюСФться саме "СЦмпульсом СЦ ситуацСЦСФю задоволення потреби (СЦмпульсивне поводження) або ж виникаСФ внаслСЦдок прийняття суб'СФктом рСЦшення про здСЦйснення певноСЧ дСЦСЧ (вольове поводження)». Таким чином, активнСЦсть людини порозумСЦваСФться СЦснуванням тСЦСФСЧ або СЦншоСЧ потреби, але поза залежнСЦстю вСЦд СЧСЧ характеру; для СЧСЧ задоволення, як правило, СЦснуСФ багато варСЦантСЦв поводження, СЦ яке з них зволСЦСФ СЦндивСЦд, залежить уже вСЦд СЦнших факторСЦв.

Пошук шляхСЦв задоволення потреби здСЦйснюСФться за допомогою мотивацСЦСЧ, що являСФ собою процес СЦнтелектуального пошуку часу, напрямку й характеру конкретного поводження, у результатСЦ якого суб'СФкт з'ясовуСФ, яке поводження йому пСЦдходить у даних обставинах серед його можливих видСЦв, якщо особа вирСЦшить, що для задоволення половоСЧ потреби СЦз числа рСЦзних видСЦв поводження (здСЦйснення дСЦй, спрямованих на одержання добровСЦльноСЧ згоди потенцСЦйноСЧ жертви на вступ у сексуальнСЦ вСЦдносини, або приборкання СЦмпульсСЦв сексуальноСЧ потреби й т. буд.) для нього найбСЦльш пСЦдходящим СФ здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦй, у такоСЧ особи виробляСФться мотив злочинного поводження, у цьому випадку - залежно вСЦд обставин мотив здСЦйснення насильницьких дСЦй сексуального характеру або мотив зТСвалтування. Тому прав Д.Н. Узнадзе, що вСЦдзначаСФ, що потреба СФ "двигун, джерело активностСЦ», що задаСФ певний об'СФкт, але нСЦяк не модель того або СЦншого поводження, що виробляСФться в процесСЦ мотивацСЦСЧ - СЦнтелектуального мСЦркування про те, як досягти цей об'СФкт потреби.

ВСЦдомСЦ випадки, коли в людини сама по собСЦ СЦснуСФ потреба злочинного поводження. Тут маються на увазСЦ, насамперед рСЦзного роду аномалСЦСЧ, що породжують таку потребу (примСЦром, садизм), про що мова йтиме нижче.

Отже, результатом мотивацСЦСЧ виступаСФ мотив поводження, у випадку протиправностСЦ якого вСЦн буде мотивом злочинного поводження. РЖншими словами, мотив - це свого роду пСЦдстава дСЦяльностСЦ. ВСЦдповСЦдно мотивом злочину буде пСЦдстава його здСЦйснення, що вСЦдповСЦдаСФ потреби особи й спонукуСФ його до злочинноСЧ дСЦСЧ, заздалегСЦдь виправдуючи його здСЦйснення.

Варто мати на увазСЦ, що постановка залежно вСЦд виниклоСЧ потреби мети, процес мотивацСЦСЧ й вироблення мотиву характернСЦ тСЦльки для вольового поводження. Однак пСЦд впливом тих або СЦнших причин (наприклад, дСЦя алкоголю й т.п.) суб'СФкт може почати дСЦяти СЦмпульсивно, тобто приступитися до негайного задоволення виниклоСЧ потреби, минаючи всСЦ стадСЦСЧ формування мотиву. РЖ саме в таких випадках ммати мСЦiе визначення мотиву як спонукальноСЧ причини, якою керувалася особа при здСЦйсненнСЦ злочину.

Мотив злочину маСФ важливе значення при судженнСЦ про злочин й особистСЦсть злочинця. Установлення мотиву вСЦдповСЦдаСФ на запитання, чому особа вчинила злочин, якими спонуканнями воно при цьому керувалося.

РЖнодСЦ злочин маСФ не один, а кСЦлька мотивСЦв. При наявностСЦ декСЦлькох мотивСЦв варто розрСЦзняти основнСЦ, головнСЦ з них, що надають певну спрямованСЦсть дСЦям особи, СЦ мотиви додатковСЦ, супутнСЦ основним.

ДеякСЦ автори думають, що при здСЦйсненнСЦ насильницьких дСЦй сексуального характеру основним мотивом завжди СФ мотив, що носить сексуальний характер. Однак це положення поруч авторСЦв справедливо оспаривается. Так, на думку А.Н. РЖгнатова, П.П. Осипова, М.Д. Шаргородского, мотив задоволення половоСЧ потреби в окремих випадках насильницьких сексуальних дСЦй може бути вСЦдсутньою, наприклад, при здСЦйсненнСЦ сексуальних дСЦй з метою принизити жертву, знеславити неСЧ, примусити до вступу в шлюб СЦ т.д. СЦ при вСЦдсутностСЦ мети порушення або задоволення половоСЧ потреби (наприклад, розрив пальцем незайманоСЧ плСЦви, ушкодження анального отвору й др.).

РЖнодСЦ поняття "мотив» ототожнюють СЦз поняттям "цСЦль», наприклад, словосполучення "мотив задоволення половоСЧ пристрастСЦ» прирСЦвнюСФться до словосполучення "цСЦль задоволення половоСЧ пристрастСЦ». Однак зазначенСЦ поняття не можна змСЦшувати, тому що цСЦль - це безпосередньо те, чого хоче досягти особа, до чого воно прагне, вчиняючи злочин, а мотив, як ми вже вСЦдзначали, - це пСЦдстава здСЦйснення злочину, що вСЦдповСЦдаСФ потребам особи, якСЦ, у свою чергу, "астиво й формують саму мету. РЖнша справа, коли й мотив, СЦ цСЦль збСЦгаються. Так, найчастСЦше (але не завжди) при здСЦйсненнСЦ насильницьких дСЦй сексуального характеру й мотивом, СЦ метою СФ задоволення половоСЧ потреби.

Отже, мотиви здСЦйснення сексуальних дСЦй рСЦзнСЦ. НайчастСЦше це сексуальний мотив: бажання задовольнити полову потребу.

НасильницькСЦ дСЦСЧ сексуального характеру вСЦдбуваються й по СЦнших мотивах: хулСЦганським, з почуття помсти й т.д. Так, хулСЦганськСЦ спонукання звичайно зв'язують СЦз негативними особистСЦсними характеристиками, з намСЦром виразити неповагу до суспСЦльства, СЦншим людям, законам СЦ правилам, з наявнСЦстю яких-небудь протирСЦч мСЦж суб'СФктом СЦ потерпСЦлим при явнСЦй недостатностСЦ приводу або його нерозмСЦрнСЦстю з учиненою дСЦСФю, що, безумовно, може сприяти формуванню мотиву здСЦйснення насильницьких дСЦй сексуального характеру. Те ж можна сказати й про помсту як мотивСЦ здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦй, тому що помста звичайно розумСЦСФться як розплата за зло, заподСЦяне людинСЦ, як слСЦдство протирСЦч, пов'язаних з нанесенням якого-небудь збитку честСЦ, достоСЧнству або фСЦзичному СЦснуванню суб'СФкта, а також збитку тим СЦнтересам, якСЦ стосуються благополуччя його близьких. Багато в чому аналогСЦчний мести й мотив ревнощСЦв, СЦ тому вСЦн також може виступати мотивом здСЦйснення насильницьких дСЦй сексуального характеру. Мова йде насамперед про тСЦ випадки, коли ТСвалтСЦвник, роблячи насильницькСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ, крСЦм прагнення зберегти колишнСЦ вСЦдносини з жертвою (наприклад, сексуальнСЦ) переслСЦдуСФ також мета покарати СЧСЧ за зрадництво, зраду, заподСЦянСЦ страждання й тим самим довести своСФ право в його розумСЦннСЦ на володСЦння жертвою й продовження колишнСЦх вСЦдносин. Однак у цьому випадку ревнощСЦ СФ домСЦнуючою пСЦдставою здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦй стосовно випробовуваного суб'СФктом почуттю мести. Якщо ж йому байдужна наступна доля сформованих мСЦж ним СЦ жертвою вСЦдносин СЦ вСЦн переслСЦдуСФ лише мета покарати СЧСЧ за заподСЦянСЦ страждання, вСЦдкинутСЦсть СЦ т.п., то тут буде мати мСЦiе не мотивацСЦя ревнощСЦв, а мотивацСЦя мести.

Так само як мотив ревнощСЦв багато в чому аналогСЦчний мотиву мести, так СЦ мотив заздростСЦ може бути аналогСЦчний мотиву ревнощСЦв, причому як у якостСЦ супутнього, так СЦ домСЦнуючоСЧ пСЦдстави, тому заздрСЦсть СФ ще одним з можливих мотивСЦв здСЦйснення насильницьких дСЦй сексуального характеру (наприклад, один СЦз приятелСЦв випробовуСФ заздрСЦсть до СЦншого СЦз приводу його популярностСЦ серед жСЦнок СЦ пСЦсля того, як це почуття оформиться в мотив поводження, вирСЦшуСФ рСЦшення або посприяти здСЦйсненню у вСЦдношеннСЦ приятеля якоСЧ-небудь насильницькоСЧ сексуальноСЧ дСЦСЧ з метою довести свою перевагу над ним).

Як би те не було, розглянуте в дСЦйснСЦй роботСЦ злочин у кожному разСЦ буде носити сексуальний характер, але вже в залежностСЦ не вСЦд спонукальних причин СЧхнього здСЦйснення, а вСЦд змСЦсту передбачених ст. 153 ККУ дСЦй.

КвалСЦфСЦкуючСЦ ознаки насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом


Закон розрСЦзняСФ випадки здСЦйснення насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом в умовах пСЦдвищеноСЧ суспСЦльноСЧ небезпеки, як особистостСЦ злочинця, так СЦ самого дСЦяння, якСЦ й утворять так називанСЦ квалСЦфСЦкованСЦ й особливо квалСЦфСЦкованСЦ склади насильницьких сексуальних злочинСЦв. За здСЦйснення зазначеноСЧ категорСЦСЧ злочинних дСЦянь передбачаСФться пСЦдвищена кримСЦнальна вСЦдповСЦдальнСЦсть, цСЦль установлення якоСЧ укладаСФться в наданнСЦ на суб'СФкта бСЦльшого стримуючого впливу.

КвалСЦфСЦкованими визнаються насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом: а) здСЦйснення злочинних дСЦй, передбачених ч. 2 ст. 153 ККУ, повторно; б) групою осСЦб; в) особою, що ранСЦше зробило один зСЦ злочинСЦв, передбачене ст. ст. 152 або 154 ККУ; г) по вСЦдношенню неповнолСЦтньоСЧ або неповнолСЦтнього. ВсСЦ цСЦ ознаки передбаченСЦ ч. 2 ст. 153 ККУ.

Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом, вчинене повторно

Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом, вчинене повторно, маСФ мСЦiе у разСЦ, коли його скоСЧла особа, яка ранСЦше вже вчинила насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом (тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 153 ККУ).

СпецифСЦка повторностСЦ як особливого виду множинностСЦ злочинСЦв полягаСФ у тому, що СЧСЧ утворюють тотожнСЦ або, у разСЦ особливоСЧ вказСЦвки законодавця, однорСЦднСЦ чи схожСЦ за своСЧми ознаками злочини. За загальним правилом (викладеним у ч. 1 ст. 32) повторнСЦстю визнаються лише тСЦ злочини, якСЦ передбаченСЦ однСЦСФю статтею, а для тих випадкСЦв, коли в однСЦй статтСЦ ККУ вмСЦщено кСЦлька рСЦзних складСЦв злочинСЦв, - однСЦСФю частиною статтСЦ ОсобливоСЧ частини ККУ.

ПовторнСЦсть виникаСФ незалежно вСЦд того, чи була винна особа засуджена ранСЦше за вчинення одного чи кСЦлькох злочинСЦв, якСЦ утворюють повторнСЦсть.

ПовторнСЦсть злочинСЦв виникаСФ й у тих випадках, коли один, декСЦлька, або й усСЦ злочини, якСЦ СЧСЧ утворюють, вчинено у спСЦвучастСЦ або коли якСЦсь СЦз вчинених злочинСЦв СФ незакСЦнченим СЦ квалСЦфСЦкуються як замахи чи готування.

Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом вважаСФться вчинене повторно, якщо йому передувало дСЦяння, вказане у частинах 1-3 ст. 153 ККУ. У випадках здСЦйснення особою двох або бСЦльше цих злочинСЦв, кожен СЦз яких маСФ ознаки дСЦянь, передбачених ч. 1 ст. 153 ККУ, необхСЦдно квалСЦфСЦкувати лише за ч. 2 ст. 153 ККУ.

Ознака повторностСЦ виключаСФться, якщо при вчиненнСЦ одного насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом винний вступив з потерпСЦлою особою в сексуальний контакт два або бСЦльше разСЦв, тобто за наявностСЦ ознак продовжуваного злочину. В останньому випадку потерпСЦла особа продовжуСФ перебувати пСЦд впливом психСЦчноСЧ або фСЦзичноСЧ дСЦСЧ, СЧСЧ воля паралСЦзована ще до перших сексуальних контактСЦв.

СлСЦд мати на увазСЦ, що насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом не може бути визнане повторним, якщо судимСЦсть за ранСЦше вчинене насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом знята чи погашена у встановленому законом порядку. Ознака повторностСЦ також вСЦдсутня, якщо до моменту здСЦйснення СЦншого насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом закСЦнчилися строки давностСЦ притягнення до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ.

Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом, вчинене групою осСЦб

Для квалСЦфСЦкацСЦСЧ злочину по ч. 2 ст. 153 ККУ, що передбачаСФ данСЦ дСЦяння, необхСЦдно встановити погодженСЦсть дСЦй осСЦб (у кСЦлькостСЦ не менш двох), що безпосередньо спСЦльно беруть участь у здСЦйсненнСЦ насильницьких дСЦй сексуального характеру, що виражаСФться у свСЦдомому об'СФднаннСЦ зусиль, спрямованих на здСЦйснення мужолозтва, лесбиянства або СЦнших сексуальних дСЦй з одним або декСЦлькома потерпСЦлими. При цьому зовсСЦм не обов'язково, щоб кожний з учасникСЦв зробив той або СЦнший сексуальний акт СЦз застосуванням насильства або з погрозою його застосування до потерпСЦлоСЧ особи або СЦнших осСЦб або з використанням його безпомСЦчного стану (тобто реалСЦзацСЦя об'СФктивноСЧ сторони злочину, передбаченого ст. 153 ККУ, не потрСЦбно). Учасниками групи зСЦзнаються й такСЦ особи, якСЦ своСЧми дСЦями сприяли здСЦйсненню СЦншими особами насильницьких сексуальних дСЦй, наприклад, придушували опСЦр потерпСЦлоСЧ особи шляхом застосування до нього фСЦзичного або психСЦчного насильства й т.д.

РозрСЦзняють двСЦ форми спСЦвучастСЦ в здСЦйсненнСЦ насильницького сексуального злочину: без подСЦлу й з подСЦлом ролей. Таким чином, групове здСЦйснення злочину не виключаСФ розподСЦлу технСЦчних функцСЦй мСЦж його учасниками. У цьому зв'язку в юридичнСЦй лСЦтературСЦ обговорюСФться питання про те, у яких випадках винне в здСЦйсненнСЦ злочину особа варто розглядати як члена групи й у яких - тСЦльки як спСЦвучасника.

Так, В.И. Ткаченко й А.М. Царегородцев уважають, що груповим насильницьким сексуальним злочином можна визнати тСЦльки таке злочинне дСЦяння, при здСЦйсненнСЦ якого дСЦСЧ кожного зСЦ членСЦв злочинноСЧ групи повнСЦстю охоплюються об'СФктивною стороною даного злочину.

На думку Л.А. АндрСФСФвСЦй, А.П. Дьяченко, А.Н. РЖгнатова, Т. КондрашовоСЧ, спСЦвучасники насильницьких дСЦй сексуального характеру, що безпосередньо не робили насильницьких сексуальних дСЦй, що не застосовували насильства до потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ) СЦ лише СЦншим способом, сприяли здСЦйсненню з ним (СЧй) сексуального акту якимсь однСЦСФю особою (органСЦзатор, пСЦдбурювачСЦ, пособники), у всСЦх випадках не несуть вСЦдповСЦдальностСЦ за насильницький сексуальний злочин, зроблене групою осСЦб.

З подСЦбним трактуванням змСЦсту зазначеноСЧ концепцСЦСЧ не згодний Л.Д. Гаухман, що вважав СЧСЧ занадто вузькоСЧ, тому що вказСЦвка законодавця на вСЦднесення до групових дСЦй осСЦб, що сприяли насильницькому сексуальному злочину шляхом застосування фСЦзичного або психСЦчного насильства до потерпСЦлоСЧ, зовсСЦм не носить обмежувального характеру, оскСЦльки в цьому випадку було б сказане, що квалСЦфСЦкацСЦя зТСвалтування як групового можлива тСЦльки при погоджених дСЦях осСЦб, кожне з яких безпосередньо зробило насильницький сексуальний акт або сприяло його здСЦйсненню шляхом застосування насильства до потерпСЦлоСЧ особи.

РЖншСЦ представники юридичноСЧ науки (Борзенков Г.Н., "адимиров В.А. й СЦн.) уважають, що спСЦвучасник злочину не може бути визнаний членом групи в тих випадках, коли вСЦн безпосередньо не брав участь у злочинСЦ, тодСЦ як членом групи буде виступати особа, що бере участь у злочинСЦ разом з СЦншими особами, з якими вСЦн об'СФднаний загальним злочинним намСЦром, СФднСЦстю мСЦiя, часу й дСЦСЧ. Але такий пСЦдхСЦд до вСЦдмежуванню члена групи вСЦд простого спСЦвучасника не може бути визнаний досить певним, тому що склад насильницького сексуального злочину не завжди припускаСФ наявнСЦсть всСЦх членСЦв групи в СФдиному мСЦiСЦ й в один час, що може бути насамперед пов'язане з виконанням функцСЦСЧ варта пСЦд час здСЦйснення злочину й т.д.

НайбСЦльш удалим представляСФться рСЦшення розглянутоСЧ тут проблеми, пропоноване Л.Л. Крутиковим, що укладаСФться в розглядСЦ принциповоСЧ готовностСЦ особи, при СЧСЧ усвСЦдомленнСЦ СЦншими членами групи, виконати будь-яку необхСЦдну для реалСЦзацСЦСЧ злочинного задуму дСЦяльнСЦсть як постСЦйноСЧ ознаки групи. При цьому сама особа, що виражаСФ зазначену "принципову готовнСЦсть», повинне повною мСЦрою усвСЦдомлювати, що тим самим стаСФ членом групи. ЗрозумСЦло, що "принципова готовнСЦсть» - поняття оцСЦнне, що породжують ряд процесуальних труднощСЦв, але включення його в число обов'язкових ознак групи, на наш погляд, буде сприяти бСЦльше впорядкованому розмежуванню спСЦвучастСЦ як такого й групи як його (спСЦвучастСЦ) рСЦзновиду. Що ж стосуСФться труднощСЦв в оцСЦнцСЦ зазначеноСЧ ознаки, то у випадку вСЦдсутностСЦ достатньоСЧ доказательственной бази його наявностСЦ працСЦвникам правоохоронних СЦ судових органСЦв варто розглядати дСЦСЧ осСЦб, що брали участь у здСЦйсненнСЦ злочину, СЦ як спСЦвучасть.

На пСЦдтвердження сказаного помСЦтимо, що згСЦдно ст. 28 ККУ, спСЦльне здСЦйснення злочину означаСФ не тСЦльки соисполнительство в буквальному значеннСЦ цього слова, але й виконання СЦнших ролей спСЦвучасникСЦв, а тому визнання учасниками групи рСЦзних по ролях спСЦвучасникСЦв не буде суперечити карному закону.

Отже, при здСЦйсненнСЦ насильницьких сексуальних злочинСЦв групою осСЦб окремСЦ СЧСЧ учасники можуть здСЦйснювати як безпосередньо саму сексуальну дСЦю, так СЦ застосовувати до потерпСЦлоСЧ особи насильство для полегшення здСЦйснення сексуальноСЧ дСЦСЧ СЦншими членами групи, а дорСЦвнюСФ здСЦйснювати СЦншСЦ дСЦСЧ, не пов'язанСЦ зСЦ здСЦйсненням сексуального акту й застосуванням насильства до потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ), але забезпечуючих успСЦшну реалСЦзацСЦю злочинного намСЦру всСЦСФСЧ групи. При цьому при вСЦднесеннСЦ таких осСЦб до членСЦв групи, крСЦм оцСЦнки СЧхньоСЧ принциповоСЧ готовностСЦ виконувати будь-якСЦ необхСЦднСЦ "» дСЦСЧ, що забезпечують, варто враховувати ступСЦнь впливу СЧхнСЦх дСЦй на досягнення злочинного результату й СЦншСЦ обставини зробленого сексуального насильства.

8 листопада 1999 р. у м. Ставрополе близько 1 години ночСЦ X. СЦ Л., перебуваючи в станСЦ сп'янСЦння, познайомившись СЦз П. СЦ Ж., вирСЦшили проводити СЧх додому. У шляху проходження Л. з Ж. СЦшов по тротуарСЦ спереду, а X. с П. - на деякСЦй вСЦдстанСЦ позаду. Через якийсь час Л., розлютившись на те, що Ж. вСЦдмовила йому в СЦнтимнСЦй близькостСЦ й пСЦшла, повернувся до X. СЦ П. СЦ з хулСЦганських спонукань три рази вдарив дСЦвчину в область особи й голови, вСЦд чого та впала. Маючи намСЦр сховати вчинене, X. запропонував Л. вСЦднести П. у розташовану поблизу лСЦсосмугу, де Л. зняв з потерпСЦлу шкСЦряну куртку й разом з X. поклав неСЧ на цю куртку. ПСЦсля цього X., скориставшись безпомСЦчним станом П., став зривати з СЧСЧ з метою задоволення половоСЧ пристрастСЦ неприродним способом одяг. Побачивши це, Л. пСЦшов додому, а X. став робити з П. пСЦдлоговий акт. Опам'ятавшись, П. початку кричати й кликати рятуйте! у зв'язку СЦз чим X. нанСЦс СЧй сильний удар по головСЦ й продовжив насильницький аногенСЦтальний акт.

Органами попереднього слСЦдства дСЦСЧ X. СЦ Л. були квалСЦфСЦкованСЦ по ч. 2 ст. 153 ККУ як насильницьке задоволення половоСЧ пристрастСЦ неприродним способом групою осСЦб по попереднСЦй змовСЦ. Однак суд, допитавши пСЦдсудних, що потерпСЦла й свСЦдкСЦв, дослСЦдивши матерСЦали справи, порахував можливим переквалСЦфСЦкувати дСЦСЧ Л. на ч. 1 ст. 296 ККУ як грубе навмисне порушення громадського порядку СЦз застосуванням насильства до потерпСЦлСЦй.

Районним судом м. ЧернСЦгСЦв X. був визнаний винним у здСЦйсненнСЦ злочину, передбаченого ч. 1 ст. 153 ККУ, а Л. - у здСЦйсненнСЦ злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 ККУ.

У касацСЦйному протестСЦ прокурора вказувалося про необхСЦднСЦсть скасування вироку й перегляду справи у зв'язку з неправильною квалСЦфСЦкацСЦСФю судом дСЦй Л. й X. На думку обвинувача СЧхньоСЧ дСЦСЧ пСЦдлягають квалСЦфСЦкацСЦСЧ по ч. 2 ст. 153 ККУ, як насильницьке задоволення половоСЧ пристрастСЦ неприродним способом стосовно потерпСЦлСЦй СЦз застосуванням насильства й використанням безпомСЦчного стану потерпСЦлою, зробленою групою осСЦб по попереднСЦй змовСЦ.

Судова колегСЦя по кримСЦнальних справах не погодившись СЦз доводами прокурора залишила вирок без змСЦни, а касацСЦйний протест без задоволення, указавши при цьому, що нСЦ з показань потерпСЦлоСЧ, нСЦ з аналСЦзу СЦнших доказСЦв не можна зробити висновок про участь Л. у насильницькому задоволеннСЦ половоСЧ пристрастСЦ неприродним способом. Про правильнСЦсть висновкСЦв суду свСЦдчить СЦ той факт, що Л. пСЦшов з мСЦiя злочину до початку насильницького задоволення половоСЧ пристрастСЦ неприродним способом.

Особи, що зробили сексуальнСЦ дСЦСЧ з потерпСЦлоСЧ (потерпСЦлоСЧ) СЦ не робили при цьому один одному сприяння в досягненнСЦ злочинноСЧ мети, не можуть вСЦдповСЦдати за насильницькСЦ дСЦСЧ сексуального характеру, зробленСЦ групою.

Як видно з вищесказаного, у зв'язку СЦз установленням ознаки погодженостСЦ дСЦй винних у практицСЦ нерСЦдко виникають труднощСЦ.

Так, вироком Майкопського мСЦського народного суду Краснодарського краю Дауров, Инухов СЦ Брасков засудженСЦ по ч. 1 ст. 117 КК РСФСР на три роки позбавлення волСЦ СЦз застосуванням ст. 242 КК РСФСР, тобто умовно з обов'язковим залученням до працСЦ в мСЦiях, обумовлених органами, що вСЦдають виконанням вироку.

Визначенням Адигейського обласного суду вирок залишений без змСЦни.

Визначенням СудовоСЧ колегСЦСЧ по кримСЦнальних справах Верховного Суду РФ протест заступника Генерального прокурора РФ, у якому ставилося питання про скасування вироку й касацСЦйного визначення за мотивами необхСЦдностСЦ квалСЦфСЦкацСЦСЧ дСЦй засуджених по ч. 3 ст. 117 КК РСФСР СЦ призначення СЧм бСЦльше строгого покарання, залишений без задоволення.

Дауров, Инухов СЦ Брасков визнанСЦ винними в зТСвалтуваннСЦ в перекрученСЦй формСЦ неповнолСЦтнСЦх Карпенко й Коломиец.

Злочин зроблений при наступних обставинах. РЖнухов на особистому автомобСЦлСЦ приСЧхав зСЦ своСЧми знайомими Ольгою КоломСЦСФць СЦ Галиною Карпенко в м. Майкоп, де в автомашину сСЦли його друзСЦ Брасков СЦ Дауров. ВсСЦ разом вони поСЧхали обСЦдати в ресторан. ПотСЦм Брасков, Инухов СЦ Дауров привезли дСЦвчину у квартиру до Браскову, що запропонував СЧм по черзСЦ кожноСЧ вступити в половий зв'язок у перекрученСЦй формСЦ. Одержавши вСЦдмову, вона вдарив куркулем Коломиец у груди й живСЦт, а Карпенко в груди.

ПообСЦцявши вСЦдвезти дСЦвчину додому, Брасков, Инухов СЦ Дауров привезли СЧх у сауну, де запропонували СЧм роздягнутися, але тСЦ знову вСЦдмовилися. ТодСЦ Дауров СЦ Брасков облили потерпСЦлих водою зСЦ шланга, а Брасков знову вдарив Карпенко. ДСЦвчини були змушенСЦ зняти СЦз себе мокрий одяг.

ПСЦсля цього Дауров чиннСЦстю завСЦв Коломиец у кСЦмнату, переборюючи опСЦр, повалив на стать СЦ зробив з нею насильницький сексуальний акт у перекрученСЦй формСЦ, а Брасков затяг у роздягальню Карпенко, повалив на кушетку й зТСвалтував у перекрученСЦй формСЦ, переборюючи СЧСЧ опСЦр СЦ застосовуючи фСЦзичну чиннСЦсть.

ПотСЦм РЖнухов змусив Карпенко пСЦти в парильню, де також зробив з нею насильницька сексуальна дСЦя в перекрученСЦй формСЦ. Коли потерпСЦла вийшла вСЦдтСЦля, Брасков став жадати вСЦд СЧСЧ вступу в половий зв'язок у природнСЦй формСЦ. У вСЦдповСЦдь на вСЦдмову Брасков ще раз ударив Карпенко, повалив на стать СЦ зТСвалтував у перекрученСЦй формСЦ.

Органи попереднього слСЦдства квалСЦфСЦкували дСЦСЧ РЖнухова, Даурова й Браскова по ч. 3 ст. 117 КК РСФСР як зТСвалтування, зроблене групою.

Майкопський мСЦський народний суд переквалСЦфСЦкував дСЦСЧ засуджених СЦз ч. 3 на ч. 1 ст. 117 КК РСФСР, указавши у вироку, що в момент здСЦйснення насильницьких сексуальних актСЦв дСЦСЧ кожного пСЦдсудного були зробленСЦ у вСЦдношеннСЦ конкретноСЧ потерпСЦлоСЧ, тому квалСЦфСЦкуюча ознака - група - вСЦдсутнСЦй.

СудовСЦ колегСЦСЧ обласного суду й Верховного Суду РФ визнали такий висновок правильним.

У своСФму протестСЦ заступник Генерального прокурора РФ затверджував, що висновок всСЦх трьох судових СЦнстанцСЦй про вСЦдсутнСЦсть у дСЦях засуджених квалСЦфСЦкуючоСЧ ознаки не заснований на матерСЦалах справи, СЦ знову порушив питання про скасування судових рСЦшень за м'якСЦстю покарання й необТСрунтованоСЧ переквалСЦфСЦкацСЦСЧ дСЦй засуджених.

Правильно встановивши фактичнСЦ обставини справи, суд дав СЧм невСЦрну оцСЦнку, не доглянувши в дСЦях засуджених квалСЦфСЦкуючоСЧ ознаки, передбаченого ч. 3 ст. 117 КК РСФСР, хоча обличчя, що приймали участь у зТСвалтуваннСЦ, дСЦяли у вСЦдношеннСЦ потерпСЦлих узгоджено, говориться в протестСЦ. Та обставина, що засудженСЦ Брасков, РЖнухов СЦ Дауров робили насильницькСЦ половСЦ дСЦСЧ в перекрученСЦй формСЦ з потерпСЦлими кожний окремо, не може розцСЦнюватися як виключаСФ квалСЦфСЦкуючу ознаку зТСвалтування - здСЦйснення злочину групою осСЦб.

Не можна погодитися й з доводами, викладеними у визначеннСЦ Верховного Суду РФ, про те, що сприяння учасникСЦв злочину один одному якими-небудь насильницькими дСЦями обов'язково повинне мати мСЦiе безпосередньо при здСЦйсненнСЦ сексуальноСЧ дСЦСЧ. З матерСЦалСЦв справи видно, що РЖнухов усвСЦдомлював, що воля потерпСЦлоСЧ Карпенко подавлена пСЦсля зТСвалтування СЧСЧ Брасковим, СЦ, дСЦючи слСЦдом за ним, здСЦйснив свСЦй намСЦр на групове зТСвалтування, зробивши з нею сексуальний акт. Те ж саме усвСЦдомлював СЦ Брасков, що знову зробив пСЦсля РЖнухова зТСвалтування Карпенко.

Про спСЦльнСЦ погодженСЦ дСЦСЧ засуджених Даурова, РЖнухова й Браскова СЦ СФдностСЦ СЧхнСЦх намСЦрСЦв свСЦдчить СЦ те, що вони закрили дверСЦ сауни на ключ, щоб перешкодити потерпСЦлим покинути примСЦщення. У саунСЦ Брасков й РЖнухов по черзСЦ, як уже вСЦдзначено, зТСвалтували в перекрученСЦй формСЦ Карпенко, а Дауров зТСвалтував у перекрученСЦй формСЦ Коломиец.

ЦСЦ обставини свСЦдчать про СФднСЦсть намСЦру засуджених на групове зТСвалтування. Для визнання насильницьких сексуальних дСЦй зроблених групою осСЦб не потрСЦбно, щоб виннСЦ попередньо домовилися про здСЦйснення злочину.

КрСЦм того, при призначеннСЦ покарання суд не врахував характер СЦ ступСЦнь суспСЦльноСЧ небезпеки вчиненого, не взяв до уваги, що даний злочин у вСЦдповСЦдностСЦ зСЦ ст. 7(1) КК РСФСР СФ тяжким.

ПрезидСЦя Верховного Суду РФ, погодившись СЦз доводами протесту й задовольняючи його, ухвалив рСЦшення щодо напрямку справи не на новий судовий розгляд, як пропонувалося в протестСЦ, а на додаткове розслСЦдування. КрСЦм того, засудженим було пред'явлене обвинувачення в зТСвалтуваннСЦ в перекрученСЦй формСЦ потерпСЦлих не тСЦльки групою осСЦб, але й по квалСЦфСЦкуючСЦй ознацСЦ - зТСвалтування неповнолСЦтнСЦх.

КвалСЦфСЦкацСЦя насильницьких дСЦй сексуального характеру, зроблених групою осСЦб, маСФ ряд й СЦншСЦ особливостСЦ.

Так, якщо з учасникСЦв групи був притягнутий до кримСЦнальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ тСЦльки один з них, тому що СЦншСЦ не досягли 14-лСЦтнього вСЦку або через СЧхню неосуднСЦсть або по СЦнших передбачених законах пСЦдставам, то дСЦСЧ такоСЧ особи пСЦдлягають квалСЦфСЦкацСЦСЧ по 2 ст. 153 ККУ, що викликаСФ чимало суперечок у юридичнСЦй лСЦтературСЦ. ДеякСЦ автори вважають, що, визнаючи зазначену вище позицСЦю правильноСЧ, законодавець тим самим порушуСФ встановленСЦ в ст. 26 ККУ правила спСЦвучастСЦ, згСЦдно яким "спСЦвучастю в злочинСЦ зСЦзнаСФться навмисна спСЦльна участь двох або бСЦльше осСЦб у здСЦйсненнСЦ навмисного злочину», тобто мова йде про намСЦр як розумовоСЧ усвСЦдомлюваноСЧ дСЦяльностСЦ й, вСЦдповСЦдно, СФдностСЦ намСЦрСЦв. Однак, як ми вже вСЦдзначали вище, квалСЦфСЦкованСЦ види насильницьких сексуальних злочинСЦв передбаченСЦ у зв'язку з СЧх пСЦдвищеною суспСЦльною небезпекою. З облСЦком цього визначальним моментом, на нашу думку, повинне бути не спСЦвучасть як таке, а ступСЦнь суспСЦльноСЧ небезпеки групових насильницьких дСЦй сексуального характеру, поза залежнСЦстю вСЦд вСЦку й осудностСЦ суб'СФктСЦв, тому що, по-перше, цими (Влневинно дСЦючими») особами може бути заподСЦяний значно бСЦльша шкода, чим той, котрий може мати мСЦiе при здСЦйсненнСЦ сексуального злочину однСЦСФю особою, по-друге, потерпСЦлий сприймаСФ чинене у вСЦдношеннСЦ його насильницьке сексуальне дСЦяння як групове, навСЦть при очевидному малолСЦтньому вСЦцСЦ його учасникСЦв, на що, "астиво, СЦ розраховуСФ винний. Таким чином, здСЦйснення насильницького сексуального злочину групою осСЦб повинне розглядатися ширше, нСЦж спСЦвучасть.

Мужолозтво, лесбСЦянство або СЦншСЦ дСЦСЧ сексуального характеру варто визнавати зробленими групою осСЦб не тСЦльки в тих випадках, коли декСЦлькома особами вСЦдбуваСФться одна СЦз зазначених дСЦй з однСЦСФю потерпСЦлою особою або бСЦльшим СЧхнСЦм числом, але й тодСЦ, коли учасники групи, дСЦючи узгоджено й застосовуючи фСЦзичне насильство або погрозу у вСЦдношеннСЦ декСЦлькох потерпСЦлих, потСЦм роблять сексуальний акт (дСЦя) кожний з одним з них.

Для квалСЦфСЦкацСЦСЧ насильницьких дСЦй сексуального характеру, зроблених групою осСЦб з попередньою змовою, крСЦм вищевказаних ознак необхСЦдна наявнСЦсть ще одного - попередньоСЧ змови мСЦж СЧСЧ учасниками. ЗгСЦдно ч. 2 ст. 28 ККУ, злочин зСЦзнаСФться зробленим групою осСЦб по попереднСЦй змовСЦ, якщо в ньому брали участь особи, що заздалегСЦдь домовилися про спСЦльне здСЦйснення злочини. Дане формулювання вперше одержало законодавче закрСЦплення у Федеральному законСЦ вСЦд 1 липня 1994 р. "Про внесення змСЦн СЦ доповнень у КримСЦнальний кодекс РСФСР СЦ КримСЦнально-процесуальний кодекс РСФСР».

ПопереднСЦм уважаСФться змова, що вСЦдбулася задовго до початку або безпосередньо перед початком виконання дСЦй, що пСЦдпадають пСЦд ознаки об'СФктивноСЧ сторони розглянутого дСЦяння. При приСФднання особи до вже чиненоСЧ дСЦСЧ сексуального характеру з наступною змовою про спСЦльне доведення злочину до кСЦнця не даСФ пСЦдстав для квалСЦфСЦкацСЦСЧ зазначених дСЦй по данСЦй ознацСЦ. При вСЦдсутностСЦ СЦнших квалСЦфСЦкуючих ознак об'СФднання зусиль або досягнення угоди мСЦж декСЦлькома особами про спСЦльне здСЦйснення насильницького мужолозтва, лесбСЦянства й СЦн., пСЦсля початку виконання дСЦй, охоплюваних об'СФктивною стороною даного злочину, являСФ собою соисполнительство без обтяжуючих обставин. Однак приСФднання нових учасникСЦв у ходСЦ здСЦйснення злочину, що продовжуСФ, якщо пСЦсля такого приСФднання буде зроблений з тим же потерпСЦлою особою ще хоча б один самостСЦйний сексуальний акт, цСЦлком можливо. Але в цьому випадку особСЦ, що приСФдналася, може бути вменен лише той епСЦзод (епСЦзоди), у якому (яким) вСЦн брав участь.

Звичайно змова вСЦдбуваСФться щодо мСЦiя, часу й способу здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦянь. Однак для СЧхньоСЧ квалСЦфСЦкацСЦСЧ по ознацСЦ здСЦйснення групою осСЦб по попереднСЦй змовСЦ досить установити наявнСЦсть угоди мСЦж членами групи про спСЦльне здСЦйснення сексуального злочину або СЦншого злочину, якому буде супроводжувати здСЦйснення насильницьких дСЦй сексуального характеру. При цьому для квалСЦфСЦкацСЦСЧ дСЦй винних велике значення маСФ форма змови, але не як така, а лише як джерело СЦнформацСЦСЧ про змСЦст попередньоСЧ змови. Змова мСЦж членами групи може бути здСЦйснений усно, письмово, жестами, знаками, тому варто встановлювати доступнСЦсть СЧхнього розумСЦння всСЦма учасниками.

Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом особою, що ранСЦше вчинила один зСЦ злочинСЦв, передбачених ст. ст. 152 або 154 ККУ

У разСЦ вчинення насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом особою, яка ранСЦше вчинила будь-який СЦз злочинСЦв, передбачених статтями 153 або 154, за який вона не була засуджена, СЧСЧ дСЦСЧ треба квалСЦфСЦкувати за сукупнСЦстю злочинСЦв за ч. 2 ст. 153 ККУ (якщо вСЦдсутнСЦ обтяжуючи обставини, передбаченСЦ ч. 3) та вСЦдповСЦдною частиною ст. Ст. 152 або 154.

Це спецСЦальний вид повторностСЦ. ОсобливСЦсть СЧСЧ полягаСФ в тому, що дСЦСЧ винного за вчинення злочинСЦв, передбачених ст. Ст. 152 або 154 ККУ, потребують самостСЦйноСЧ квалСЦфСЦкацСЦСЧ, якщо особа за ранСЦше вчинене зТСвалтування або примушування до вступу в статевий звтАЩязок не була засуджена.

Насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом по вСЦдношенню неповнолСЦтньоСЧ або неповнолСЦтнього

З огляду на, що насильницькСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ вСЦдносно неповнолСЦтньоСЧ особи мають безперечний негативний вплив на його психСЦчний СЦ фСЦзичний розвиток, законодавець видСЦлив цей вид дСЦяння у квалСЦфСЦкований склад.

ОскСЦльки як предмет полових злочинСЦв у цьому випадку завжди виступаСФ полова недоторканнСЦсть неповнолСЦтнСЦх й СЧх нормальний половий розвиток, остСЦльки в юридичнСЦй практицСЦ виникають певнСЦ труднощСЦ, пов'язанСЦ з питанням про те, з якого вСЦку особа може бути визнано суб'СФктом половоСЧ волСЦ, тобто з якого моменту його можна визнавати дорослим.

БСЦльшСЦсть вчених-юристСЦв думають, що процес полового розвитку вважаСФться кСЦнченим з досягненням 18-лСЦтнього вСЦку, СЦ тому пСЦд насильницькими дСЦями сексуального характеру, зробленими у вСЦдношеннСЦ свСЦдомо неповнолСЦтнього (неповнолСЦтньоСЧ), розумСЦСФться здСЦйснення мужолозтва, лесбСЦянства або СЦнших сексуальних дСЦй вСЦдносно осСЦб у вСЦцСЦ вСЦд 14 до 18 рокСЦв.

Багато авторСЦв уважають, що в складСЦ насильницьких дСЦй сексуального характеру неповнолСЦття потерпСЦлоСЧ особи варто розумСЦти як недосягнення СЧм шлюбного вСЦку. РЖ дСЦйсно, як бути з особами, шлюбний вСЦк яких при наявностСЦ поважних причин за рСЦшенням компетентних органСЦв був знижений з 18 до 16 рокСЦв СЦ чому в ст. 153 ККУ, що передбачаСФ кримСЦнальну вСЦдповСЦдальнСЦсть за здСЦйснення сексуальних дСЦй, таких як половСЦ зносини, мужолозтво й лесбСЦянство, вСЦдносно особи, що не достигли 14 рокСЦв, вСЦк потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ) також знижений, але вже з 18 до 14 рокСЦв? Виходить, що в такий спосСЦб процес полового розвитку вСЦдповСЦдноСЧ особи закСЦнчуСФться при досягненнСЦ СЧм винятково для нього зниженого шлюбного вСЦку або при його добровСЦльному вступСЦ в половСЦ вСЦдносини по досягненню 14 рокСЦв, у той час як по логСЦцСЦ речей у випадку наступного здСЦйснення з ним насильницьких дСЦй сексуального характеру предметом злочину буде виступати знов-таки полова недоторканнСЦсть СЦ нормальний половий розвиток неповнолСЦтнього, а не полова воля й у випадку його психСЦчноСЧ безпорадностСЦ - полова недоторканнСЦсть дорослоСЧ особи. На нашу думку, пСЦд повнолСЦтнСЦм варто розумСЦти досягнення особою 18-лСЦтнього вСЦку.

При розслСЦдуваннСЦ справ про здСЦйснення мужолозтва, лесбСЦянства й СЦнших дСЦй сексуального характеру у вСЦдношеннСЦ неповнолСЦтнСЦх важливе значення маСФ встановлення суб'СФктивноСЧ сторони злочину: вСЦдношення ТСвалтСЦвника до факту здСЦйснення насильницьких сексуальних дСЦй саме з неповнолСЦтнСЦм (неповнолСЦтньоСЧ).

НеповнолСЦття потерпСЦлоСЧ особи може бути вменено у вСЦдповСЦдальнСЦсть ТСвалтСЦвниковСЦ як квалСЦфСЦкуюча обставина тСЦльки тодСЦ, коли встановлена, що вСЦн наперед знав або допускав, що робить половСЦ зносини або СЦншу сексуальну дСЦю з неповнолСЦтньою особою.

2 лютого 2005 р. в 23 години на м. Суми гр-ки В. СЦ Г., 1990 р. народження, зупинили автомашину "Тойота» СЦ попросили К. й А. пСЦдвезти СЧх до друга. Говорячи про свСЦй вСЦк, дСЦвчини заявили, що СЧм по 18 рокСЦв. МолодСЦ люди погодилися, катали СЧх по мСЦсту, а потСЦм, попередньо купивши спиртного, привезли дСЦвчат у будинок, де перебував П., знайомий К. КомпанСЦя повечеряла. У ходСЦ вечерСЦ вживалися спиртнСЦ напоСЧ. ПСЦсля вечерСЦ К. запропонував В. вступити з ним у половий зв'язок, на що та вСЦдповСЦла вСЦдмовою. К. став бити В. по особСЦ й, переборовши в такий спосСЦб опСЦр В., насильно задовольнив полову пристрасть неприродним способом. Суд, вислухавши пояснення пСЦдсудного, що потерпСЦла, свСЦдкСЦв СЦ дослСЦдивши матерСЦали справи, прийшов до висновку про доведенСЦсть провини К., визнавши при цьому, що К. не може вСЦдповСЦдати за насильницьке задоволення половоСЧ пристрастСЦ неприродним способом стосовно неповнолСЦтнього, тому що В. при знайомствСЦ заявила про те, що СЧй 18 рокСЦв СЦ вона вчиться в медичному СЦнститутСЦ. КрСЦм того, по фСЦзичному розвитку й зовнСЦшньому виглядСЦ В. виглядаСФ дорослою дСЦвчиною.

По вироку Сумського районного суду К. визнаний винним по ч. 1 ст. 153 ККУ.

Отже, при оцСЦнцСЦ вСЦдносини суб'СФкта до вСЦку потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ) слСЦдчСЦ органи й суд повиннСЦ враховувати його показання й ретельно перевСЦряти СЧхня вСЦдповСЦднСЦсть конкретним обставинам справи. При цьому необхСЦдно приймати в увагу фСЦзичнСЦ данСЦ потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ), його (СЧСЧ) попереднСФ поводження й взаСФмини з обвинувачуваним, обстановку, у якСЦй вСЦдбулося знайомство, СЦнформацСЦю, отриману суб'СФктом перед здСЦйсненням насильницькоСЧ сексуальноСЧ дСЦСЧ вСЦд самоСЧ жертви, СЦ СЦншСЦ данСЦ, якСЦ могли дозволити йому точно визначити СЧСЧ вСЦк. Якщо ж у процесСЦ розгляду справи буде встановлено, що вСЦн сумлСЦнно помилявся щодо фактичного вСЦку потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ), по обставинах справи не могла його визначити, то дана квалСЦфСЦкуюча ознака не можна поставити йому в провину.

У тих випадках, коли мало мСЦiе здСЦйснення насильницьких дСЦй сексуального характеру з неповнолСЦтньою особою, наступнСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ, зробленСЦ з його згоди, не виключають вСЦдповСЦдальностСЦ суб'СФкта за первСЦснСЦ насильницькСЦ дСЦСЧ СЦз цим неповнолСЦтнСЦм (неповнолСЦтньоСЧ).

Особливо квалСЦфСЦкуючСЦ ознаки насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом

ЦСЦ ознаки по своСЧй сутСЦ СФ найбСЦльше суспСЦльно небезпечними, якСЦ передбаченСЦ ч. 3 ст. 153 ККУ. До них ставляться: а) здСЦйснення насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом стосовно малолСЦтнього (малолСЦтньоСЧ); б) нанесення особливо тяжких наслСЦдкСЦв.

ЗдСЦйснення насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом стосовно малолСЦтнього (малолСЦтньоСЧ)

У цей час особливо квалСЦфСЦкуючою ознакою, передбаченою ч. 3 ст. 153 ККУ, СФ насильницьке задоволення половоСЧ пристрастСЦ неприродним способом з особою, недостигшим 14-лСЦтнього вСЦку.

При розслСЦдуваннСЦ справ про насильницькСЦ дСЦСЧ сексуального характеру потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ), що не достигли (СЧй) 14-лСЦтнього вСЦку, значення маСФ встановлення суб'СФктивноСЧ сторони злочину: вСЦдносини суб'СФкта до факту здСЦйснення насильницьких дСЦй саме з особою, що не досягла 14 рокСЦв. УсвСЦдомлення СЧм зазначеного факту характеризуСФться тими ж критерСЦями, що й при здСЦйсненнСЦ насильницьких сексуальних дСЦй з неповнолСЦтнСЦм (повнолСЦтньоСЧ). Так, недосягнення потерпСЦлоСЧ (потерпСЦлого 14-лСЦтнього вСЦку також може бути вменено у вСЦдповСЦдальнСЦсть суб'СФктовСЦ як особливо квалСЦфСЦкуюча обставина тСЦльки тодСЦ, коли встановлена, що вСЦн знав або допускав, що робить насильницькСЦ сексуальнСЦ дСЦСЧ з малолСЦтнСЦм (малолСЦтньоСЧ).

Верховним судом РеспублСЦки Башкортостан Узянбаев засуджений по ч. 3 ст. 117 КК РСФСР. ВСЦн визнаний винним у тСЦм, що 11 вересня 1993 р. у нетверезому станСЦ зТСвалтував у перекрученСЦй формСЦ А., 1979 року народження.

У судовому засСЦданнСЦ Узянбаев винним себе визнав частково й показав, що зробив тСЦльки розпуснСЦ дСЦСЧ й про вСЦк А. не знав СЦ думав, що СЧй 15-16 рокСЦв.

У касацСЦйнСЦй скарзСЦ законний представник - мати потерпСЦлоСЧ вказала, що в момент зТСвалтування А. не було ще 14 рокСЦв, про вСЦк дочки вона говорила Узянбаеву, тому, як вона вважаСФ, суд необТСрунтовано квалСЦфСЦкував дСЦСЧ Узянбаева по ч. 3 ст. 117 замСЦсть ч. 4 ст. 117 КК РСФСР.

Судова колегСЦя по кримСЦнальних справах Верховного Суду РФ 7 квСЦтня 1994 р. вирок скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд по наступних пСЦдставах.

За змСЦстом закону кримСЦнальна вСЦдповСЦдальнСЦсть за зТСвалтування малолСЦтньоСЧ наступаСФ за умови, якщо винний знав або допускав, що робить пСЦдлоговий акт СЦз малолСЦтньоСЧ.

Як установлено вироком суду, на момент зТСвалтування потерпСЦла А. не досягла 14 рокСЦв, тобто була малолСЦтньоСЧ.

КвалСЦфСЦкуючи дСЦСЧ Узянбаева по ч. 3 ст. 117 КК РСФСР як зТСвалтування неповнолСЦтньоСЧ, суд виходив СЦз зовнСЦшнього вигляду потерпСЦлоСЧ, а також показань винного й свСЦдка Файзуллина про те, що, на СЧхню думку, А. рокСЦв 15-16. Тим часом в описовСЦй частинСЦ вироку суд, викладаючи характер злочинного дСЦяння, указав, що потерпСЦла А. плакала, просила Узянбаева СЧСЧ не торкати, говорила, що СЧй усього 13 рокСЦв. Як видно з показань потерпСЦлоСЧ, А., говорила Узянбаеву про те, що вона учениця, що СЧй усього 13 рокСЦв.

Суд визнав показання потерпСЦлоСЧ А. достовСЦрними, однак при квалСЦфСЦкацСЦСЧ дСЦй Узянбаева не дав оцСЦнки СЧСЧ показанням у цСЦй частинСЦ, тим самим допустив протирСЦччя мСЦж описом злочинного дСЦяння, визнаного доведеним, СЦ мотивуванням квалСЦфСЦкацСЦСЧ злочинних дСЦй Узянбаева.

Якщо ж у процесСЦ судового розгляду справи буде встановлено, що обвинувачуваний сумлСЦнно помилявся щодо фактичного вСЦку потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ), по обставинах справи не могла його визначити, то дана квалСЦфСЦкуюча ознака не можна поставити йому в провину.

ЗдСЦйснення насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом, що спричинило нанесення особливо важких наслСЦдкСЦв

Особливо тяжкими наслСЦдками можуть бути визнанСЦ смерть або самогубство потерпСЦлоСЧ особи, втрата будь-якого органу або його функцСЦй, психСЦчний розлад або СЦнший розлад здоровтАЩя, поСФднаний зСЦ стСЦйкою втратою працездатностСЦ не менше нСЦж на одну третину, переривання вагСЦтностСЦ, зараження вСЦрусом СЦмунодефСЦциту людини. Особливо тяжкСЦ наслСЦдки тАУ оцСЦночне поняття, а тому наведений перелСЦк не може розглядатися як вичерпний.

Особливо тяжкСЦ наслСЦдки можуть бути викликанСЦ дСЦями як винного, так СЦ потерпСЦлоСЧ особи (наприклад, реакцСЦСФю останньоСЧ на злочин стало те, що вона накладаСФ на себе руки або спричиняСФ собСЦ тСЦлеснСЦ ушкодження, намагаючись уникнути сексуального насильства).

У разСЦ, коли при насильницькому задоволеннСЦ статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом чи замаху на цей злочин, смерть потерпСЦлоСЧ особи настала внаслСЦдок СЧСЧ "асних дСЦй (наприклад, вона вистрибнула з транспортного засобу пСЦд час руху й отримала смертельнСЦ ушкодження), дСЦСЧ винного охоплюються ч. 3 ст. 153 або ст. 15 СЦ ч. 3 ст. 153 ККУ.

Якщо насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом або замах на насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом поСФднано СЦз заподСЦянням тяжкого тСЦлесного ушкодження, вСЦднесеного до такого не за наслСЦдками насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом, цСЦ дСЦСЧ не розглядаються як такСЦ, що спричинили особливо тяжкСЦ наслСЦдки. Вони квалСЦфСЦкуються без ставлення у вину аналСЦзованоСЧ особливо квалСЦфСЦкуючоСЧ ознаки за сукупнСЦстю злочинСЦв за вСЦдповСЦдними частинами ст. Ст. 121 СЦ 153 ККУ. ЗаподСЦяння при насильницькому задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприродним способом тяжкого тСЦлесного ушкодження, що спричинило смерть потерпСЦлоСЧ особи, охоплюСФться ч. 3 ст. 153 ККУ та додатковоСЧ квалСЦфСЦкацСЦСЧ не потребуСФ.

Умисне вбивство ч. 3 ст. 153 ККУ не охоплюСФться. ДСЦСЧ особи, яка в процесСЦ насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом чи замаху на цей злочин або вСЦдразу пСЦсля нього вчинила умисне вбивство потерпСЦлоСЧ особи, квалСЦфСЦкуються за п. 10 ч. Ст. 115, СЦ вСЦдповСЦдно, ст. 15 СЦ ч. 3 ст. 153 ККУ.


Список використаноСЧ лСЦтератури


1) До роздСЦлу " Вступ»:

1 Насильственная преступность . М. 1997. с. 12-23.

2) До роздСЦлу "АналСЦз статтСЦ 153 ККУ: насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. ЗагальнСЦ положення та поняття»:

1 РЖгнатов А. Н. Ответственность за преступления против нравственности. М. 1966. С. 12.

2 Конева М. А. Насильственные действия сексуального характера при гомосексуальных контактах. Ставрополь, 2000. С. 37.

3 Кондрашова Т. В. Эффективность применения норм, предусматривающих ответственность за насильственные половые преступления. Автореф. дисс. канд. юрид. наук. Свердловск, 1986. С. 6.

4 Краснюк Г. П. Ненасильственные сексуальные посягательства на лиц, не достигших 14-летнего возраста. Автореф. дисс. канд. юрид. наук. Краснодар, 2000. С. 13.

5 Даниэльбек Б. В. Половые извращения и уголовная ответственность. Волгоград, 1972. С. 26.

6 Див.: КримСЦнальний кодекс УкраСЧни.

7 М. РЖ. Мельник, М. РЖ. Хавронюк. Науково-практичний коментар ККУ. тАУ К.: Каннон, А. С. К., 2002. тАУ С. 358-372.

8 Сельченок К. В. Психология сексуальных отклонений. Хрестоматия тАУ Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2002. С. 182. Даниэльбек Б. В. Вказаний твСЦр. С. 93-94.

9 Майкл Гельдер, Деннис Б., Ричард Мейо. Оксфордское руководство по психиатрии. Oxford university press. Oxford New York Melbourne. Т. 2. 1997. С. 119-123.

10 Яковлев Я. М. Половые преступления. Душанбе. 1969. С. 304-305.

11 Уголовное право. Особенная часть. М., 1995. С. 147-148.

12 Преступление и наказание в РФ. М. 1997. С. 259

13 Комментарий к УКРФ. М., 1997. С. 270.

14 Курс советского уголовного права. Т. 3. Л., 1973. С. 645.

15 Конева М. А. Вказ. ТвСЦр. 2000. С. 26.

16 Игнатов А. Н. Ответственность за преступления против нравственности. С. 180.

17 Сексопатология: Справочник. Васильченко Г. С., Агаркова Т. Е., Агарков С. Т. Под ред. Басильченко Г. С. тАУ М.: Медицина, 1990. С. 14.

18 Мельник М. РЖ., Хавронюк М. РЖ. Науково-практичний коментар ККУ. тАУ К.: Каннон, А.С.К. 2002. С. 359.

19 Блиндер Б. А. Ответственность за изнасилование по советскому уголовному праву. Автореф. дисс. канд. юрид. наук. Ташкент. 1966.

20 Авдеев М. И. Судебно-медицинская экспертиза живых лиц. М., 1968. С. 287.

21 Мельник М. РЖ., Хавронюк М. РЖ. Науково-практичний коментар ККУ. тАУ К.: Каннон, А.С.К. 2002. С. 359.

22 КримСЦнальне право УкраСЧни: Особлива частина: ПСЦдручник. Бажанов М. РЖ., БулСЦн Ю. В., Борисов В. РЖ.; За ред. Бажанова М. РЖ., Сташиса В. В., ТацСЦя В. Я. тАУ 2-е вид., - К.: ЮрСЦнком РЖнтер, 2004. С.93.

23 Куц В. М., ДишлСФвой О. Ю. Медико-правовСЦ аспекти кримСЦналСЦзацСЦСЧ зТСвалтування особи чоловСЦчоСЧ статСЦ.

24 Сексопатология: Справочник. Васильченко Г. С., Агаркова Т. Е., Агарков С. Т. Под ред. Басильченко Г. С. тАУ М.: Медицина, 1990. С. 14.

25 Кришталь В. В., Гульман Б. Л. Сексология. Том 1. Нормальная сексология. тАУ Х.: ЧП "Акдемия сексологических исследований» , 1997. тАУ С. 240-241.

26 КримСЦнальне право УкраСЧни: Особлива частина: ПСЦдручник. Бажанов М. РЖ., БулСЦн Ю. В., Борисов В. РЖ.; За ред. Бажанова М. РЖ., Сташиса В. В., ТацСЦя В. Я. тАУ 2-е вид., - К.: ЮрСЦнком РЖнтер, 2004. С.93.

27 ЛогСЦка: ПСЦдручник. За заг. ред. Титова В. Д. тАУ Х.: Право,2005. С. 64.

28 Яковлев Я. М. Вказ. твСЦр. С. 330.

29 Собрание узаконений Азербайджанской ССР. 1924. № 3. ст. 295.

30 Белогриц тАУ Котляровский Л. С. Учебник русского уголовного права. Общая и особенная части. Киев тАУ Петербург тАУ Харьков. 1903.

31 Сельченок К. В. Психология сексуальных отклонений. Хрестоматия тАУ Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2002. С. 449.

32 Даниэльбек Б. В. Половые извращения и уголовная ответственность. Волгоград, 1972. С. 96.

33 Сельченок К. В. Психология сексуальных отклонений. Хрестоматия тАУ Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2002.С. 228-236.

34 Фойницкий И. Я. Курс уголовного права. Часть особенная. П., 1916. С. 142.

3) До роздСЦлу "АналСЦз статтСЦ 153 ККУ: насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. ОбтАЩСФкт злочину»:

1 Уголовное право. Особенная часть. Ч. 1. СПб., 1995. С. 127.

2 Курс советского уголовного права. Т. 3. С. 622-625.

3 Сущенко Ю.К. Об ответственности за развращение несовершеннолетних по УКРСФСР. Саратов. 1964. С. 23.

4 Блиндер Б.А. Уголовно-правовая охрана свободы и достоинства женщины. Ташкент. 1970. С. 11.

5 Андреева Л.А. Состав преступления в советском уголовном праве. Дисс... канд. юрид. наук. Л., 1962.

6 Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. М., 1961.

7 Натансон. В. Половые преступления по уголовным кодексам УССР и РСФСР. Харьков, 1928. С. 11.

8 Халиков А. Ответственность за посягательства на интересы несовершеннолетних. Нукус. 1983.

9 Елемисов Г.Б. Уголовно-правовое и криминологическое исследование изнасилования. Автореф. дисс...канд. юрид. Наук. М., 1973. С. 4.

10 Курс советского уголовного права. Т. 2. М., 1970. С. 119-120.

11 Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. М., 1957. С. 179.

12 Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступления. М., 1974. С. 18-19.

4) До роздСЦлу "АналСЦз статтСЦ 153 ККУ: насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. ОсобливостСЦ особи потерпСЦлого (потерпСЦлоСЧ)»:

1 Палубинский В.Н. Виктимологические аспекты профилактики преступлений. М., 1980. С. 21.

2 Криминалистическое учение о потерпевшем. М., 1988. С. 33-35.

3 Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза. М., 1988. С. 186.

4 Див. Метелица Ю.Л. Судебно-психиатрическая экспертиза потерпевших. М., 1990. С. 65-76.

5 Див. там же. С. 84-85.

6 Советская криминалистика: Методика расследования отдельных видов преступлений. Киев, 1988. С. 154.

7 Чечель Г.И. Жестокий способ совершения преступлений против личности. Ставрополь,2002. С. 130.

8 Див. Центров Е.Е. Криминалистическое учение о потерпевшем. М., 1988. С. 36.

5) До роздСЦлу "АналСЦз статтСЦ 153 ККУ: насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. ОбтАЩСФктивна сторона злочину»:

1 Гофман Э. Учебник судебной медицины. СПб., 1908. С. 140.

2 Пионтковский А.А., Меньшагин В.Д. Курс советского уголовного права. Особенная часть. Т. 1. М., 1955. С. 722.

3 Курс советского уголовного права. Т. 3. С. 632-636.

4 Гаухман Л.Д. Борьба с насильственными посягательствами. М., 1969. С. 6-7.

5 Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. М., 1964. С. 20.

6 Гаухман Л.Д. Борьба с насильственными посягательствами. С. 9.

7 Кондрашова Т.В. Квалификация изнасилования. С. 13.

8 Гаухман Л.Д. Борьба с насильственными посягательствами. С. 11-13.

9 Даниэльбэк Б.В. Половые извращения и уголовная ответственность. Волгоград. 1972.

10 ЗбСЦрник постанов Пленуму Верховного Суду УкраСЧни (1972-2005): - Х.: СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. тАУ 624 с.

11 Ткаченко. Угроза как уголовно-правовая категория // Юридическая газета. 2000. № 15. С. 14.

12 Ткаченко В. Вказаний твСЦр. С. 4

13 Игнатов.А.Н. Ответственность за преступления против нравственности. С. 40; Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступления. С. 21.

14 Ткаченко В. Вказ. твСЦр. С. 4, 14.

15 Блиндер Б.А. Ответственность за изнасилование по советскому уголовному праву (по материалам Узбекской ССР). Автореф. дисс. канд. юрид. наук. Ташкент, 1966. С. 7-8.

16 Жижиленко А.А. Преступления против личности. М. тАУ Л., 1927. С. 115.

17 Курс советского уголовного права. Т. 3. С. 634.

18 Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступления. М., 1974. С. 97-99.

19 Блиндер Б.А. Ответственность за изнасилование по советскому уголовному праву (по материалам Узбекской ССР). Автореф. дисс. канд. юрид. наук. Ташкент, 1966. С. 7-8.

20 Даниэльбек Б.В. Половые извращения и уголовная ответственность. Волгоград, 1972. С. 54-55.

21 Кондрашова Т.В. Квалификация изнасилования. Свердловск. 1988. С. 17.

22 Андреева Л.А. Состав преступления изнасилования в советском уголовном праве. Автореф. дисс. канд. юрид. наук. Л., 1962. С. 9.

23 Игнатов.А.Н. Ответственность за преступления против нравственности. М., 1966. С. 45.

24 Халиков. А. Ответственность за посягательства на интересы несовершеннолетних. Нукус, 1983. С. 31.

25 Кондрашова Т.В. Квалификация изнасилования. Свердловск. 1988. С. 20.

26 Игнатов.А.Н. Ответственность за преступления против нравственности. М., 1966. С. 73.

27 Щерба С., Сарсенбаев Т. Экспертное исследование беспомощного состояния потерпевшего. Российская юстиция. 1996. № 9. С. 28.

28 Жижиленко А.А. Преступления против личности. М. тАУ Л., 1927. С. 120.

29 Блиндер Б.А. Уголовно-правовая охрана свободи и достоинства женщины. С. 38.

30 Щерба С., Сарсенбаев Т. Экспертное исследование беспомощного состояния потерпевшего. Российская юстиция. 1996. № 9. С. 28.

31 Конышева Л. Понятие психически беспомощного состояния жертвы преступления. Российская юстиция. 1999. № 4. С. 45.

6) До роздСЦлу "АналСЦз статтСЦ 153 ККУ: насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. СубтАЩСФкт злочину»:

1 Андреева Л.А. Состав преступления изнасилования в советском уголовном праве. Автореф. дисс. канд. юрид. наук. Л., 1962.

2 Яковлев Я.М. Половые преступления. Душанбе, 1969. С. 114.

3 Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза. Львов, 1987. С. 92.

7) До роздСЦлу "АналСЦз статтСЦ 153 ККУ: насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. ОсобливостСЦ особистостСЦ злочинця»:

1 Палубинский В.Н. Виктимологические аспекты профилактики преступлений. М., 1980. С. 21.

2 Центров Е.Е. Криминалистическое учение о потерпевшем. М., 1988. С. 33-35.

3 Кондрашова Т.В. Квалификация изнасилования. С. 6-9.

4 Кудрявцев И.А. Судебная психолого- психиатрическая экспертиза. М., 1988. С. 186-187.

5 Метелица Ю.Л. Судебно-психиатрическая экспертиза потерпевших. М., 1990. С. 65-76.

6 Советская криминалистика: Методика расследования отдельных видов преступлений. Киев, 1988. С. 154.

8) До роздСЦлу "АналСЦз статтСЦ 153 ККУ: насильницьке задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом. Суб'СФктивна сторона злочину»:

1 Курс советского уголовного права. Общая часть. Т. 1. Л., 1968. С. 413.

2 Кудрявцев С.В. Конфликт и насильственное преступление. М., 1991. С. 13-14.

3 Гольдинер В.Д. Мотив преступления и его значение в советском уголовном праве. Сов. Государство и право. 1958. № 1. С. 43-52.

4 Филановский И.Г. Социально-психологическое отношение субьекта к преступлению. Л., 1970. С. 41.

5 Викторов В.А. Цель и мотив в тяжких преступлениях. М. 1963. С. 15.

6 Леонтьев А.И. Проблемы развития психики. М., 1959. С. 225.

7 Узнадзе Д.Н. Психологические исследования. М., 1966. С. 366.

9) До роздСЦлу "КвалСЦфСЦкуючи ознаки насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом»:

1 Мельник М. РЖ., Хавронюк М. РЖ. Науково-практичний коментар ККУ. тАУ К.: Каннон, А.С.К. 2002.

2 Фойницкий И. Я. Курс уголовного права. Часть особенная. П., 1916.

3 Комментарий к УКРФ. М., 1997.

4 Конева М. А. Насильственные действия сексуального характера при гомосексуальных контактах. Ставрополь, 2000.

5 Яковлев Я. М. Половые преступления. Душанбе. 1969.

10) До роздСЦлу "Особливо квалСЦфСЦкуючи ознаки насильницького задоволення статевоСЧ пристрастСЦ неприроднСЦм способом»:

1 Мельник М. РЖ., Хавронюк М. РЖ. Науково-практичний коментар ККУ. тАУ К.: Каннон, А.С.К. 2002.

2 Фойницкий И. Я. Курс уголовного права. Часть особенная. П., 1916.

3 Комментарий к УКРФ. М., 1997.

4 Конева М. А. Насильственные действия сексуального характера при гомосексуальных контактах. Ставрополь, 2000.

5 Яковлев Я. М. Половые преступления. Душанбе. 1969.

6 ЗбСЦрник постанов Пленуму Верховного Суду УкраСЧни (1972-2005): - Х.: СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005.

7 КримСЦнальне право УкраСЧни: Особлива частина: ПСЦдручник. Бажанов М. РЖ., БулСЦн Ю. В., Борисов В. РЖ.; За ред. Бажанова М. РЖ., Сташиса В. В., ТацСЦя В. Я. тАУ 2-е вид., - К.: ЮрСЦнком РЖнтер, 2004.

Страницы: Назад 1 Вперед