Контрольна з права

реферат: Гражданское право и процесс

Документы: [1]   контрольна з права.doc Страницы: Назад 1 Вперед

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ



SHURA19@YANDEX.RU









Контрольна робота

з диiиплСЦни "





















  1. Поняття та види цивСЦльного судочинства.

ЦивСЦльне судочинство тАУ урегульований нормами цивСЦльно-процесуального права порядок провадження у цивСЦльних справах, який визначаСФться системою взаСФмопов'язаних цивСЦльних процесуальних прав СЦ обов'язкСЦв СЦншими суб'СФктами - судом, органом судового виконання СЦ учасниками процесу цивСЦльних процесуальних дСЦй. Завданням ЦивСЦльного судочинства СФ захист прав СЦ законних СЦнтересСЦв фСЦзичних, юридичних осСЦб, органСЦв держави шляхом всебСЦчного розгляду та вирСЦшення цивСЦльних справ у вСЦдповСЦдностСЦ з чинним законодавством.

КУ ст.55 "Права СЦ свободи людини СЦ громадянина захищаються судомтАЭ. Ст.6 ЦК УкраСЧни тАУ захист прав здСЦйснюСФться судом, арбСЦтражним судом, третейським судом, товариським судом.

Захист цивСЦльних прав здСЦйснюСФться профспСЦлковими та СЦншими громадськими органСЦзацСЦями. Також захист цивСЦльних прав може здСЦйснюватись в адмСЦнСЦстративному порядку.

ВСЦдповСЦдно до ст.1 ЗУ "Про арбСЦтражний судтАЭ на арбСЦтражного суддю покладено всСЦ господарськСЦ справи. Захист прав, що виникають з шлюбних та сСЦмейних вСЦдносин здСЦйснюються судом, органами опСЦки та пСЦклування, органами реСФстрацСЦСЧ громадського стану. Ст.6 Кодексу про шлюб. ТрудовСЦ вСЦдносини ст.221 КзПП. ЗемельнСЦ спори. Ст.103 Земельного кодексу. Ст.33 ЗУ "Про мСЦiеве самоврядуваннятАЭ. ЗемельнСЦ спори розглядаються виконкомами селищ, мСЦст, а саме утворюваною ними узгоджувальною комСЦсСЦСФю. КрСЦм цього тАУ арбСЦтражним судом, третейським судом СЦ в загальному судовому порядку.

ТретейськСЦ суди вирСЦшують будь-якСЦ спори, якСЦ виникли мСЦж громадянами за винятком спорСЦв, що виникають з трудових та сСЦмейних правовСЦдносин (ст.1 ЗУ "Про третейськСЦй судтАЭ).

Справи про адмСЦнСЦстративнСЦ правопорушення розглядаються адмСЦнСЦстративними комСЦсСЦями при районних державних адмСЦнСЦстрацСЦях, районними (мСЦськими) комСЦсСЦями у справах неповнолСЦтнСЦх, органами ВС, органами державних СЦнспекцСЦй, посадовими особами, уповноваженими на те, та в загальносудовому порядку.

Органи нотарСЦату також покликанСЦ сприяти захисту прав та свобод громадян.

ЗмСЦстом цивСЦльно-процесуального права СФ дСЦяльнСЦсть суду СЦ учасникСЦв процесу (дСЦСЧ СЦ правовСЦдношення). Процесуальною формою СФ обтАШСФктивне закрСЦплення СЦ оформлення вСЦдповСЦдноСЧ дСЦяльностСЦ. ДСЦяльнСЦсть суду складаСФться з послСЦдовних дСЦй. ВсСЦ дСЦСЧ повиннСЦ бути закрСЦпленСЦ в вСЦдповСЦдних процесуальних документах.

ЦивСЦльне процесуальне право тАУ це сукупнСЦсть СЦ система правових норм, предметом регулювання яких СФ суспСЦльнСЦ вСЦдносини в сферСЦ здСЦйснення правосуддя в цивСЦльних справах. ТакСЦ вСЦдносини визначають процесуальний порядок провадження в цивСЦльних справах, який складаСФться: з провадження по розгляду СЦ вирСЦшення справ по спорах з цивСЦльних, сСЦмейних, трудових, земельних та кооперативних правовСЦдносин; справ, що виникають з адмСЦнСЦстративно-правових вСЦдносин СЦ справ окремого провадження. Все це СФ провадженням в цивСЦльних справах.

Процесуальний порядок провадження в цивСЦльних справах як предмет цивСЦльно-процесуального права визначаються: системою процесуальних дСЦй, якСЦ виконуються судом, органом судового виконання, учасниками процесу; предмет визначаСФться змСЦстом, формою, умовами виконання процесуальних дСЦй; системою цивСЦльно-процесуальних прав СЦ обовтАШязкСЦв субтАШСФктСЦв правовСЦдносин; гарантСЦями реалСЦзацСЦСЧ цивСЦльно-процесуальних прав СЦ обовтАШязкСЦв. СукупнСЦсть реалСЦзацСЦСЧ цивСЦльно-процесуальних прав СЦ обовтАШязкСЦв становлять змСЦст процесуальноСЧ дСЦяльностСЦ субтАШСФктСЦв цивСЦльно-правових вСЦдносин, судСЦв, органСЦв судового виконання (примусове виконання судових СЦ СЦнших рСЦшень), осСЦб, якСЦ беруть участь у розглядСЦ справи, СЦнших учасникСЦв процесу.

Метод цивСЦльно-процесуального права тАУ це сукупнСЦсть закрСЦплених в нормах цивСЦльно-процесуального права способСЦв СЦ засобСЦв спливу на вСЦдносини, якСЦ регулюють поведСЦнку СЧх субтАШСФктСЦв. За своСЧм змСЦстом метод СФ СЦмперативно-диспозитивним СЦ характеризуСФться нормативним визначенням: СЦмперативний метод впливу на поведСЦнку субтАШСФктСЦв закрСЦплений у нормах права, що встановлюСФ зобовтАШязання заборони СЦ примушення. ЗобовтАШязання тАУ обовтАШязок конкретноСЧ активноСЧ поведСЦнки (ст.195, 217 ЦПК). Заборона тАУ виконання певних дСЦй СЦ бездСЦяльностСЦ (ст.135, 412 ЦПК). Примушування тАУ вплив, спрямований на забезпечення виконання правил окремих норм ЦП права (ст.172 ЦПК). Диспозитивний спосСЦб характеризуСФться дозволянням СЦ визначаСФться правами субтАШСФктСЦв цивСЦльно-процесуальних правовСЦдносин на активну поведСЦнку в межах, встановлених ЦПК (ст.99, 103 ЦПК). РЖмперативний спосСЦб стосуСФться тСЦльки становища суду (ст.142, 149, 222 ЦПК). СпосСЦб дозволення широко використовуСФться в ЦП правСЦ.

Система ЦП права тАУ це сукупнСЦсть норм та СЦнститутСЦв в галузСЦ права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначаСФться структурою ЦПК СЦ складаСФться з 2 частин: загальноСЧ та особливоСЧ. Загальна тАУ обтАШСФднуСФ норми СЦ СЦнститути ЦП права, якСЦ мають значення для всСЦСФСЧ галузСЦ, всСЦх видСЦв провадження СЦ стадСЦй цивСЦльного процесу (роздСЦл РЖ та РЖРЖ). До особливоСЧ частини включенСЦ норми та СЦнститути, якСЦ врегульовують порядок розгляду СЦ вирСЦшення справ по стадСЦСЧ судочинства (роздСЦли РЖРЖРЖ та всСЦ послСЦдуючСЦ).

ЦивСЦльне судочинство тАУ це врегульований нормами ЦП права, порядок провадження в цивСЦльних справах, який визначаСФться системою взаСФмоповтАШязаних цивСЦльно-процесуальних прав СЦ обовтАШязкСЦв СЦ цивСЦльно-процесуальних дСЦй, якими вони реалСЦзуються СЧх субтАШСФктами тАУ органами судового виконання СЦ учасниками процесу.

  1. Порядок вступу в процес у справСЦ правонаступника СЦ його правове становище.

Процесуальне правонаступництво. У випадках вибуття однСЦСФСЧ зСЦ сторСЦн у спСЦрному чи встановленому рСЦшенням правовСЦдносин (смерть громадянина, припинення СЦснування юридичноСЧ особи, поступка вимоги, переведення боргу) суд допускаСФ замСЦну цСЦСФСЧ сторони СЧСЧ правонаступником. Правонаступництво можливе в будь-якСЦй стадСЦСЧ процесу.

Для правонаступника всСЦ дСЦСЧ, вчиненСЦ в процесСЦ до його вступу, обов'язковСЦ в тСЦй мСЦрСЦ, у якСЦй вони були б обов'язковСЦ для особи, що правонаступник замСЦнив.

Процесуальне правонаступництво, тобто замСЦна однСЦСФСЧ зСЦ сторСЦн процесу СЦншою особою, правонаступником, вСЦдбуваСФться в тих випадках, коли права чи обов'язки одного СЦз суб'СФктСЦв спСЦрних матерСЦальних правовСЦдносини в силу тих чи СЦнших причин переходять до СЦншоСЧ особи, яка не приймала участСЦ в даному процесСЦ. Основою правонаступництва СФ правонаступництво, передбачене нормами матерСЦального права. Як правило, це буваСФ у випадку змСЦни суб'СФкта права чи обов'язкСЦв в правовСЦдносинах, коли новий суб'СФкт цСЦлком чи частково приймаСФ на себе права чи обов'язки свого правопопередника, так називаного унСЦверсального чи сингулярного правонаступництва в матерСЦальному правСЦ.

УнСЦверсальне правонаступництво може мати мСЦiе у випадку смертСЦ громадянина СЦ переходу його майна за законом або за заповСЦтом до його спадкоСФмцСЦв.

ПСЦдставою для правонаступництва юридичних осСЦб СФ реорганСЦзацСЦя юридичноСЧ особи, коли при злиттСЦ юридичних осСЦб права й обов'язки кожного з них переходять до знову виниклоСЧ юридичноСЧ особи вСЦдповСЦдно до передатного акта. Закон указуСФ на перехСЦд прав СЦ обов'язкСЦв вСЦд однСЦСФСЧ юридичноСЧ особи до СЦншоСЧ. Однак у практицСЦ розгляду справ суди не завжди перевСЦряють пСЦдстави правонаступництва СЦ перехСЦд прав СЦ обов'язкСЦв вСЦд одного суб'СФкта до СЦншого. ЛСЦквСЦдацСЦя юридичноСЧ особи не спричиняСФ правонаступництва.

Що стосуСФться правонаступництва в окремих матерСЦальних правовСЦдносинах (сингулярному) по цивСЦльному праву, то вони спричиняють процесуальне правонаступництво. Права кредитора переходять по зобов'язанню до СЦншоСЧ особи на пСЦдставСЦ закону СЦ настання зазначених у ньому обставин: за рСЦшенням суду про переведення прав кредитора на СЦншу особу, коли можливСЦсть такого переведення передбачена законом; унаслСЦдок виконання зобов'язання боржника його поручителем чи заставником, що не СФ боржником по цьому зобов'язанню, СЦ в СЦнших випадках. Поступка вимоги кредитором СЦншСЦй особСЦ допускаСФться, якщо вона не суперечить закону, СЦншим правовим актам чи договору.

Переведення боржником свого боргу на СЦншу особу також волоче правонаступництво. Однак переведення можливе тСЦльки при наявностСЦ згоди на переведення боргу самого кредитора.

Однак правонаступництво в процесСЦ допускаСФться не завжди, оскСЦльки матерСЦальнСЦ правовСЦдносини не допускають такого правонаступництва. РЖснують такСЦ права й обов'язки, особисто - довСЦрчий характер яких не допускаСФ можливСЦсть переходу прав СЦ обов'язкСЦв до СЦншоСЧ особи. Так, не може перейти до СЦншоСЧ особи обов'язок платити алСЦменти на утримування конкретноСЧ особи, у вСЦдношеннСЦ якоСЧ платник алСЦментСЦв виступаСФ як алСЦментнозобов'язане обличчя.

Не допускаСФться без згоди боржника поступка вимоги по зобов'язанню, у якому особистСЦсть кредитора маСФ СЦстотне значення для боржника.

Порядок процесуального правонаступництва пСЦдкоряСФться визначеним правилам СЦ проходить у визначених рамках, установлених законом. Воно можливо на будь-якСЦй стадСЦСЧ процесу, тобто на тСЦй стадСЦСЧ, на якСЦй вибуваСФ правопопередник. Заявляючи клопотання про вступ у процес як правонаступник, зацСЦкавлена особа повинна себе легСЦтимСЦзувати у якостСЦ даного учасника процесу СЦ представити вСЦдповСЦднСЦ докази у виглядСЦ необхСЦдних документСЦв, що пСЦдтверджують перехСЦд до нього прав СЦ обов'язкСЦв правопопередника. Закон передбачаСФ можливСЦсть призупинення виробництва в справСЦ по пСЦдставах, передбачених законом.

Коли правонаступництво настаСФ у вСЦдношеннСЦ декСЦлькох осСЦб, суд повинен сповСЦстити кожного з них, СЦ СЧх вступ у процес обумовлено волею кожного з них. Проведення в справСЦ вСЦдновляСФться шляхом винесення визначення.

Правонаступництво вСЦдрСЦзняСФться вСЦд замСЦни неналежноСЧ сторони тим, що процес у справСЦ продовжуСФться з того моменту, коли вСЦн припинений, СЦ всСЦ дСЦСЧ правопопередника обов'язковСЦ для правонаступника. Вступ у процес правонаступника не означаСФ початку нового процесу.

Сторони в процесСЦ не тСЦльки надСЦленСЦ процесуальними правами, але СЦ несуть певнСЦ процесуальнСЦ обов'язки, якСЦ пСЦдроздСЦляються на загальнСЦ СЦ спецСЦальнСЦ.

ЗагальнСЦ процесуальнСЦ обов'язки. У рядСЦ загальних обов'язкСЦв важливе мСЦiе займаСФ сумлСЦннСЦсть. ВолодСЦючи широкими процесуальними правами, сторони зобов'язанСЦ сумлСЦнно СЧх використовувати. У бСЦльшостСЦ випадкСЦв цей обов'язок виконуСФться добровСЦльно, однак на сторону, що несумлСЦнно заявила безпСЦдставний позов або суперечку проти позову або систематично протидСЦючому правильному СЦ швидкому розгляду СЦ вирСЦшенню справи, суд може покласти сплату на користь СЦншоСЧ сторони винагороди за фактичну втрату робочого часу у вСЦдповСЦдностСЦ СЦз середнСЦм заробСЦтком.

Сторони зобов'язанСЦ пСЦдкорятися процесуальнСЦй регламентацСЦСЧ, здСЦйснювати процесуальнСЦ дСЦСЧ у встановленСЦ законом або судом термСЦни, вчасно оплачувати витрати в справСЦ, представляти процесуальнСЦ документи за встановленим законом формою. Недотримання цих вимог позбавляСФ сторону права здСЦйснення вСЦдповСЦдних процесуальних дСЦй. Що стосуСФться загального обов'язку сторони бути правдивою в ходСЦ процесу, то, на мСЦй погляд, цей обов'язок маСФ моральний, а не правовий характер.

СпецСЦальнСЦ процесуальнСЦ обов'язки рСЦзнСЦ СЦ залежать вСЦд характеру конкретних процесуальних дСЦй, стадСЦСЧ цивСЦльного процесу. Вони покладаються на сторони в зв'язку з необхСЦднСЦстю здСЦйснення окремих процесуальних дСЦй.

3. Поняття та значення процесуальних строкСЦв.

Одним СЦз "астивостей цивСЦльноСЧ процесуальноСЧ форми виступаСФ СЧСЧ строковСЦсть, тобто законодавче визначення часу, який з точки зору законодавця СФ прийнятним для виконання певних процесуальних дСЦй.

Визначення цивСЦльним процесуальним законодавством процесуальних строкСЦв маСФ суттСФве значення для правозастосовчоСЧ практики, забезпечуСФ своСФчасний розгляд та вирСЦшення цивСЦльних справ СЦ, вСЦдповСЦдно, своСФчасний захист порушених прав.

Процесуальний строк тАУ це перСЦод часу, визначений для вчинення процесуальних дСЦй учасниками процесу або СЦншими особами або за вказСЦвкою закону або за приписом суду.

Правовий строк можна визначити як перСЦод або моменту часСЦ з настанням або закСЦнченням якого повтАШязано певну дСЦю або подСЦю, що маСФ юридичне значення. За пСЦдставами встановлення можна видСЦлити строки, якСЦ визначаються: 1) законом; 2) планово-адмСЦнСЦстративним актом; 3) угодою; 4) рСЦшенням суду. За ступенем самостСЦйностСЦ учасникСЦв правовСЦдносин у встановленнСЦ строкСЦв СЧх подСЦляють на СЦмперативнСЦ СЦ диспозитивнСЦ. За розмСЦром обсягу прав СЦ обовтАШязкСЦв сторСЦн по окремих перСЦодах часу розрСЦзняють загальнСЦ СЦ окремСЦ строки.

ЦивСЦльним процесуальним законом встановленСЦ два види процесуальних строкСЦв тАУ встановленСЦ законом СЦ призначенСЦ судом (стаття 84 ЦивСЦльного процесуального кодексу УкраСЧни тАУ надалСЦ тАУ ЦПК).

До строкСЦв першого виду слСЦд вСЦднести тСЦ, тривалСЦсть яких визначена процесуальним законодавством, зокрема:

  • за положеннями статтСЦ 146 ЦПК пСЦдготовка справи до судового розгляду повинна бути проведена не бСЦльше як у семиденний строк, а у виключних  випадках  по складних справах цей строк може бути продовжений до двадцяти  днСЦв з дня прийняття заяви;
  • за положеннями статтСЦ 148 ЦПК пСЦсля  закСЦнчення  пСЦдготовки  справи  до  судового розгляду призначенСЦ до слухання справи повиннСЦ бути розглянутСЦ в такСЦ строки:

1) трудовСЦ справи тАУ в семиденний строк;

2) справи про стягнення алСЦментСЦв СЦ про вСЦдшкодування  шкоди, заподСЦяноСЧ калСЦцтвом або СЦншим ушкодженням здоровтАЩя, а також втратою годувальника, - у десятиденний строк;

3) всСЦ СЦншСЦ справи - у птАЩятнадцятиденний строк.

  • за положеннями статтСЦ 199 ЦПК протокол повинен бути оформлений в  строк  не  пСЦзнСЦше  трьох днСЦв  з дня закСЦнчення судового засСЦдання,  а протоколи про окремСЦ процесуальнСЦ дСЦСЧ - не пСЦзнСЦше наступного дня пСЦсля СЧх проведення. У виняткових випадках по особливо складних справах складення та пСЦдписання протоколу може бути здСЦйснено в  строк  не пСЦзнСЦше десяти днСЦв пСЦсля закСЦнчення судового засСЦдання;
  • за положеннями статтСЦ 203 ЦПК письмова заява, що подаСФться стороною, або особою, яка бере участь у справСЦ з вимогою обТСрунтування висновкСЦв суду подаСФться протягом десяти днСЦв з дня проголошення рСЦшення;
  • за положеннями статтСЦ 292 ЦПК апеляцСЦйнСЦ скарги, апеляцСЦйне  подання прокурора на рСЦшення суду першоСЧ СЦнстанцСЦСЧ можуть бути поданСЦ протягом одного мСЦсяця  з наступного дня пСЦсля проголошення рСЦшення. Скарги, подання  на  ухвали  суду  першоСЧ СЦнстанцСЦСЧ подаються протягом птАЩятнадцяти днСЦв з наступного дня пСЦсля СЧх ухвалення.
  • За нормами статтСЦ 321 ЦПК касацСЦйна скарга, касацСЦйне подання  прокурора  подаСФться протягом  одного мСЦсяця з дня проголошення ухвали або рСЦшення суду апеляцСЦйноСЧ  СЦнстанцСЦСЧ. У  разСЦ  пропуску  строку  на  касацСЦйне оскарження з причин, визнаних судом поважними,  суд за заявою особи, яка подала скаргу, чи подання прокурора може поновити цей строк, але не бСЦльше, нСЦж в межах одного року з дня виникнення права на касацСЦйне оскарження.

До строкСЦв, призначених судом, вСЦдносять строки, тривалСЦсть яких визначаСФться судом на основСЦ вивчення обставин кожноСЧ окремоСЧ справи СЦ характеру даноСЧ процесуальноСЧ дСЦСЧ.. Так наприклад, вСЦдповСЦдно до положень статтСЦ 139 ЦПК суддя, встановивши, що позовна заява подана з порушенням вимог щодо СЧСЧ реквСЦзитСЦв, представляСФ позивачевСЦ строк для виправлення недолСЦкСЦв позовноСЧ заяви.

Такий же характер строкСЦв СЦ для усунення недолСЦкСЦв апеляцСЦйноСЧ скарги, представлення додаткових доказСЦв, тощо.

За нормами статтСЦ 176 ЦПК суд може вСЦдкласти розгляд справи у  випадках, передбачених цим Кодексом, а також при неможливостСЦ розгляду справи в звтАЩязку з необхСЦднСЦстю витребувати  новСЦ  докази  або в разСЦ  необхСЦдностСЦ замСЦнити вСЦдведеного суддю. При цьому суд, вСЦдкладаючи розгляд справи,  призначаСФ  день   нового судового  засСЦдання.

Правила о процесуальних строках розповсюджуються перш за все на сторони та СЦнших осСЦб, якСЦ приймають участь у в цивСЦльнСЦй справСЦ, на дСЦяльнСЦсть суду.

Позовна давнСЦсть тАУ це строк для захисту права за позовом особи, право якоСЧ порушене. Загальний строк позовноСЧ давностСЦ складаСФ три роки. Строк позовноСЧ давностСЦ починаСФться з часу, коли особа дСЦзналися або повинна була дСЦзнатися про порушення свого права. В рядСЦ випадкСЦв встановлюються скороченСЦ строки позовноСЧ давностСЦ. Напр.: поставка неякСЦсноСЧ продукцСЦСЧ, поставка продукцСЦСЧ що швидко псуСФться тощо. Все це детально регулюСФ ЦК. Строки починаються (обчислення) з наступного дня пСЦсля СЧх виникнення. Строки, якСЦ обчислюються днями, закСЦнчуються о 24 годинСЦ останнього дня строку. Якщо виконання зобовтАШязання повтАШязано з дСЦяльнСЦстю певних установ, то закСЦнченням строку СФ закСЦнчення робочого дня вСЦдповСЦдних установ в останнСЦй день строку. Пересилання товарСЦв, документСЦв, СЦнших предметСЦв вважаСФться виконаним, якщо вони вСЦдправленСЦ до 24 години останнього дня строку, навСЦть якщо вони вчасно не поступили до отримувача. Якщо строки обчислюються мСЦсяцями, то останнСЦм днем строку вважаСФться останнСЦй день останнього мСЦсяця. Якщо строк встановлюСФться пСЦвмСЦсяця, то вважаСФться, що строк становить 15 днСЦв. Вказувати строки найлСЦпше в днях та датах.

ВСЦдповСЦдно до положень статтСЦ 86 ЦПК строки, встановленСЦ в законСЦ   або призначенСЦ судом, обчислюються роками, мСЦсяцями СЦ днями.

Наприклад, рСЦшення суду по справСЦ, в якСЦй стороною виступаСФ громадянин, може бути предтАЩявлений до примусового виконання на протязСЦ трьох рокСЦв з моменту набрання зазначеним рСЦшенням законноСЧ сили.

Строк може визначатись також вказСЦвкою на подСЦю, яка  повинна неминуче настати.

За положеннями статтСЦ 347 ЦПК УхваленСЦ судом  касацСЦйноСЧ  СЦнстанцСЦСЧ  рСЦшення або ухвали набирають чинностСЦ пСЦсля СЧх ухвалення СЦ оскарженню не пСЦдлягають. Сторони повиннСЦ представити докази або сповСЦстити про них в суд до початку судового засСЦдання. (ст.. 34 ЦПК).

Строк, обчислюваний роками, закСЦнчуСФться у вСЦдповСЦднСЦ  мСЦсяць СЦ число останнього року строку.

Строк, обчислюваний мСЦсяцями, закСЦнчуСФться у вСЦдповСЦдне число останнього  мСЦсяця  строку.  Якщо  кСЦнець  строку,  обчислюваного  мСЦсяцями, припадаСФ на такий мСЦсяць, що вСЦдповСЦдного числа не  маСФ, то строк закСЦнчуСФться в останнСЦй день цього мСЦсяця.

Коли строки визначаються днями, то  СЧх  обчислюють  з  дня, наступного пСЦсля того дня,  з якого починаСФться строк. Якщо кСЦнець строку припадаСФ на день неробочий, то за останнСЦй  день строку вважаСФться  перший  пСЦсля  нього  робочий  день. ПеребСЦг строку, визначеного вказСЦвкою на подСЦю,  яка повинна  неминуче  наступити, починаСФться наступного дня пСЦсля настання подСЦСЧ.

ОстаннСЦй день строку триваСФ до 24 години, але коли в цей строк слСЦд було вчинити  процесуальну  дСЦю  в  судСЦ,  де  службовСЦ заняття  кСЦнчаються  ранСЦше,  то  строк  закСЦнчуСФться   в   момент припинення цих занять.

Строк не  вважаСФться пропущеним, якщо до його закСЦнчення скарга або необхСЦднСЦ для суду документи чи грошовСЦ суми  здано  на пошту.

В певних випадках перебСЦг строку може зупинятись. Так, вСЦдповСЦдно до положень статтСЦ 224 ЦПК провадження в справСЦ зупиняСФться

1) в разСЦ смертСЦ громадянина, якщо спСЦрнСЦ правовСЦдносини допускають правонаступництво, або припинення СЦснування юридичноСЧ особи, якСЦ були стороною в справСЦ або в разСЦ втрати стороною дСЦСФздатностСЦ тАУ до вступу  в  справу або притягнення до справи правонаступника чи законного представника;

2) у випадку перебування вСЦдповСЦдача в дСЦючСЦй частинСЦ Збройних Сил УкраСЧни або просьби позивача, який перебуваСФ в дСЦючСЦй частинСЦ Збройних Сил УкраСЧни тАУ до повернення сторони зСЦ складу дСЦючоСЧ частини Збройних Сил УкраСЧни;

3) у випадку, неможливостСЦ розгляду даноСЧ справи до вирСЦшення СЦншоСЧ справи, що розглядаСФться у цивСЦльному, кримСЦнальному чи адмСЦнСЦстративному порядку тАУ до набрання законноСЧ сили вироком, рСЦшенням, ухвалою або постановою, вСЦд яких залежить вирСЦшення справи;

4) у  випадку перебування позивача або вСЦдповСЦдача в складСЦ Збройних Сил УкраСЧни на дСЦйснСЦй строковСЦй службСЦ або притягнення цих осСЦб до виконання будь-якого державного обовтАЩязку - до повернення позивача або  вСЦдповСЦдача  СЦз  складу Збройних Сил УкраСЧни або до закСЦнчення виконання ними державного обовтАЩязку;

5) у випадку тяжкого захворювання сторони, пСЦдтвердженого  документами лСЦкувального закладу тАУ на час хвороби сторони;

6) у  випадку розшуку вСЦдповСЦдача тАУ до закСЦнчення розшуку вСЦдповСЦдача;

7) у  випадку знаходження сторони в тривалому службовому вСЦдрядженнСЦ -  на час  знаходження  сторони  в  тривалому  службовому вСЦдрядженнСЦ;

8) у випадку призначення судом експертизи - на час проведення експертизи.

Пропуск встановленого законом чи судом процесуального строку тягне для учасникСЦв процесу, як правило, неможливСЦсть вчинення даноСЧ процесуальноСЧ дСЦСЧ.

Проте в деяких випадках процесуальний строк, який пропущено тАУ може бути продовжено або поновлено.

Строки, призначенСЦ  судом,  на  прохання  сторони  або  СЦншоСЧ особи, яка бере участь у справСЦ, суд може продовжити.

Застосування правил про продовження чи поновлення пропущеного строку залежить вСЦд виду строку. Якщо пропущено строк, призначений судом або суддею, то по заявСЦ сторони або СЦншоСЧ особи, яка приймаСФ участь у справСЦ, суд може поновити цей строк тАУ у випадку, якщо визнаСФ причини пропуску поважними.

Питання про  поновлення пропущеного строку вирСЦшуСФ з викликом сторСЦн СЦ повСЦдомленням осСЦб, якСЦ беруть участь у справСЦ, той суд, в якому слСЦд було вчинити пропущену процесуальну дСЦю або до якого слСЦд було подати документ,  проте неявка цих осСЦб не перешкоджаСФ вирСЦшенню поставленого перед судом питання.

Одночасно з проханням про поновлення строку належить провести ту дСЦю або подати той документ, вСЦдносно якого порушено прохання.

На ухвалу суду або  суддСЦ  про вСЦдмову  поновити  пропущений строк може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Продовження строку представляСФ собою представлення нового строку на вчинення певноСЧ процесуальноСЧ дСЦСЧ, яка не була за поважних причин вчинена в строк, кий був призначений ранСЦше.

Поновлення пропущеного строку являСФ собою не представлення нового строку, а дозвСЦл суду при наявностСЦ поважних причин пропуску строку вчинити особСЦ ту дСЦю, на вчинення якоСЧ нею пропущено встановлений законом строк.




ЛСЦтература



  1. КонституцСЦя УкраСЧни.
  2. ЦивСЦльний процесуальний кодекс УкраСЧни, ВВР, 1963, № 30, ст.. 464.
  3. ЦивСЦльний процесуальний кодекс УкраСЧни. Науково-практичний коментар. КиСЧв.1990р.
  4. Штефан М.Й. ЦивСЦльний процес, пСЦдручник. КиСЧв. 1997 р
  5. Гражданский процес. Учебник для вузов под ред. Комиссарова СЦ проф. Ю.К.Осипова. Москва 1996р
  6. Тертышников В.И. Гражданский процесс. Курс лекций., 2-е изд., дополн. тАУ ООО "РИРЕГ», 1995. тАУ с. 60
Страницы: Назад 1 Вперед