Комахи-шкСЦдники плодово-ягСЦдних культур

курсовая работа: Биология

Документы: [1]   Word-140275.doc Страницы: Назад 1 Вперед

ЗМРЖСТ


ВСТУП

РОЗДРЖЛ РЖ. ШКРЖДНИКИ ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ

1.1 ПопелицСЦ - шкСЦдники плодових дерев

1.2 Щитовки та псевдощитовки

1.3 ПлодовСЦ довгоносики

1.4 КороСЧди

1.5 Метелики - шкСЦдники плодових дерев

1.6 Пильщики

РОЗДРЖЛ РЖРЖ. ШКРЖДНИКИ ЯГРЖДНИХ КУЛЬТУР

2.1 ШкСЦдники смородини та аТСрусу

2.2 ШкСЦдники малини

2.3 ШкСЦдники суниць та полуниць

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ


ВСТУП


КультурнСЦ рослини пошкоджують багато видСЦв шкСЦдливих комах. Кожна сСЦльськогосподарська культура маСФ "асних шкСЦдникСЦв видовий склад яких може дещо змСЦнюватись в рСЦзних географСЦчних зонах краСЧни. Близько 150 видСЦв найбСЦльш небезпечних шкСЦдникСЦв та збудникСЦв хвороб СФ частими супутниками наших садСЦв. Серед шкСЦдникСЦв СФ види, що широко розповсюдженСЦ (яблунева плодожерка) та види з обмеженим поширенням.

Масштаби шкоди, якоСЧ завдають комахи СФ вражаючими. За деякими даними шкСЦдники СЦ хвороби сСЦльськогосподарських культур знищують 20 % свСЦтового урожаю. Шкода, якоСЧ завдають комахи-шкСЦдники садовим культурам досягаСФ 40% втрат врожаю.

Кожен шкСЦдник маСФ певнСЦ "аснСЦ бСЦологСЦчнСЦ особливостСЦ СЦ завдаСФ специфСЦчноСЧ шкоди. ШкСЦдливСЦ комахи пошкоджують рСЦзнСЦ органи рослин: однСЦ види пошкоджують коренСЦ СЦншСЦ - листСЦ; СФ комахи, якСЦ пошкоджують тСЦльки генеративнСЦ органи - пуптАЩянки, квСЦти, плоди. ВСЦдшукати шкСЦдника, якщо не знати його поведСЦнки, непросто. БСЦльшСЦсть СЦз них СФ дрСЦбними або ведуть дуже потаСФмний спосСЦб життя, завдяки тому що мають маскувальне забарвлення.

Тому метою нашоСЧ роботи ми обрали вивчення комах-шкСЦдникСЦв садових культур та методи боротьби з ними.

ЗадачСЦ:

  1. Ознайомитися з найпоширенСЦшими видами комах-шкСЦдникСЦв плодових дерев, особливостями СЧх бСЦологСЦСЧ та поведСЦнки, характером пошкоджень, якСЦ ними завдаються.


РОЗДРЖЛ РЖ. ШКРЖДНИКИ ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ


1.1 ПопелицСЦ - шкСЦдники плодових дерев


ПопелицСЦ - комахи з неповним перетворенням, у них вСЦдсутня фаза лялечки. ЗимуСФ попелиця у фазСЦ яСФчок, вСЦдкладених крилатими попелицями восени групами на кору молодих гСЦлок бСЦля бруньок, а також у трСЦщини кори на штамбах, стовбурах СЦ вСЦтках. ЯСФчка попелиць чорного кольору. Вони добре помСЦтнСЦ на корСЦ пагонСЦв.

Рано навеснСЦ, пСЦд час розпускання бруньок, з яСФць виходять дуже дрСЦбнСЦ зеленСЦ личинки, що зовнСЦ схожСЦ на дорослих попелиць. У пошуках СЧжСЦ личинки заповзають у листки рослин, якСЦ розвиваються, СЦ ушкоджують СЧх. Ростуть личинки швидко СЦ незабаром перетворюються в самок, що без заплСЦднення народжують личинки, даючи новСЦ колонСЦСЧ безкрилих попелиць. Попелиця живе 15 днСЦв СЦ, розмножуючи протягом лСЦта, може дати 8-10 поколСЦнь.

КрилатСЦ самки з'являються на початку лСЦта, приблизно в червнСЦ. Вони розлСЦтаються по саду, заражаючи личинками рослини. Розвитку попелиць особливо сприяСФ суша СЦ жарке лСЦто, а холод СЦ дощ комахи переносять погано.

В пошкоджених попелицями рослин порушуСФться дихання через листкову поверхню, затримуСФться рСЦст, рослина вибиваСФться СЦз сезонного ритму розвитку. У неСЧ не встигають до заморозкСЦв визрСЦвати рослиннСЦ тканини, що рСЦзко знижуСФ зимостСЦйкСЦсть.

Зелена яблунева попелиця (Aphis pomi Deg) - небезпечний шкСЦдник, який вражаСФ яблуню, грушу, горобину й СЦншСЦ плодовСЦ дерева. ПопелицСЦ поселяються колонСЦями на молодих пагонах СЦ листках, вони вражають рослини з провесни СЦ до пСЦзньоСЧ осенСЦ, хоботом проколюють шкСЦрочку листкСЦв, пагонСЦв СЦ навСЦть плодСЦв СЦ висмоктують з них соки. УшкодженСЦ листки скручуються, деформуються СЦ вСЦдмирають, а пагони викривляються, перестають рости, визрСЦвання деревини затримуСФться, рослини в зимовий перСЦод пСЦдмерзають.


1.2 Щитовки та псевдощитовки


На корСЦ стовбура СЦ вСЦток СЦнодСЦ зустрСЦчаються нерухомо сидячСЦ невеликСЦ комахи, покритСЦ щСЦльними восковидними щитками. Це щитовки СЦ псевдощитовки. На перший погляд вони навСЦть не схожСЦ на комах, а скорСЦше нагадують нарости на корСЦ. Самки щитСЦвок мають плоске тСЦло овальноСЧ або подовженоСЧ форми, позбавленСЦ крил СЦ нСЦг. Довжина тСЦла вСЦд 0,5 до 9 мм. У бСЦльшостСЦ видСЦв очСЦ вСЦдсутнСЦ. СамцСЦ щитовок СЦ псевдощитовок безкрилСЦ або ж з одною парою крил. Майже все життя щитСЦвки знаходяться пСЦд прикриттям щСЦльного воскоподСЦбного щитка.

ВолодСЦючи здатнСЦстю швидко розмножуватися, щитСЦвки СЦ псевдощитовки досить часто суцСЦльно покривають кору вСЦток СЦ стовбурСЦв дерев СЦ чагарникСЦв. Висмоктуючи соки з рослин, вони викликають передчасне опадання лисктСЦв, потворнСЦсть погонСЦв, а при сильному зараженнСЦ усихання вСЦток СЦ загибель дерев. Личинки старших вСЦкСЦв СЦ самки щитСЦвок, а також самки псевдощитовок ведуть нерухомий спосСЦб життя: присмоктавши до кори, вони втрачають здатнСЦсть пересуватися.

Яблунева комовидна щитовка (Lepidosaphes ulmi L.) пошкоджуСФ яблуню, грушу, сливу, абрикос, липу, тополю, дуб, ясен, терн, бузок, вербу, глСЦд, кизильник СЦ багато СЦнших порСЦд. Поширена повсюдно. Одержала назву в зв'язку з тим, що щитки СЧСЧ самок витягнутСЦ СЦ досить часто вигнутСЦ на зразок коми. Щиток самки довжиною 2-4 мм, коричнюватий.. СамцСЦ щитСЦвки на яблунях зустрСЦчаються рСЦдко, тому розмножуСФться цей вид частСЦше без заплСЦднення. РозвиваСФться в одному поколСЦннСЦ.

АкацСЦСФва псевдощитовка (Parthenolecanium corni Bouche) пошкоджуСФ багато плодових, ягСЦдних, лСЦсових СЦ декоративних листяних порСЦд. Часто зустрСЦчаСФться на сливСЦ, смородинСЦ, аТСрусСЦ, бСЦлСЦй акацСЦСЧ, лСЦщинСЦ. Поширена повсюдно. ДорослСЦ самки напСЦвкулястоСЧ форми, жовтувато-коричневСЦ, блискучСЦ, спочатку з темними смужками. Довжина СЧх до 6,5 мм, ширина до 4 мм. Зимують личинки другого вСЦку на корСЦ вСЦток СЦ стовбурСЦв, навеснСЦ висмоктують сСЦк СЦз тканин кори. У травнСЦ з'являються самки, якСЦ дуже плСЦднСЦ (до 3000 яСФць). ЖовтСЦ личинки, якСЦ вийшли з яСФць, харчуються на листках, а восени перебираються в мСЦiя зимСЦвлСЦ.


1.3 ПлодовСЦ довгоносики


СадовСЦ довгоносики - це порСЦвняно невеликСЦ жуки, довжина яких вСЦд 3 до 9мм, свою назву отримали за своСФрСЦдну форму голови, кСЦнець якоСЧ у бСЦльшостСЦ видСЦв витягнутий у довгий хоботок. Серед слоникСЦв, шкСЦдниками плодових порСЦд СФ яблуневий цвСЦтоСЧд (Anthonomus pomorum L.), вишневий слоник (Rhynchites auratus Scop), сливтАЩяний слоник (Rh. Cupreus L.), казарка, букарка, яблуневий цвСЦтоСЧд завдають суттСФвоСЧ шкоди садам в багатьох районах нашоСЧ краСЧни.

Вишневий слоник, так називають жука золотаво-зеленого кольору, з малиновим вСЦдливом, покритого рСЦдкими волосками. Личинка жовтувато-бСЦла, дугоподСЦбно вигнута, безнога, з маленькою коричневою голСЦвкою. Лялечка рудувата. Вона досягаСФ довжини 7 мм.

Зимують довгоносики переважно в стадСЦСЧ личинки в ТСрунтСЦ на глибинСЦ до 15 см. При теплСЦй СЦ тривалСЦй осенСЦ залишаються зимувати також лялечки СЦ жуки.

Личинки окуклюються в травнСЦ, а масовий вихСЦд жукСЦв з лялечок вСЦдбуваСФться через два тижнСЦ СЦ збСЦгаСФться звичайно з цвСЦтСЦнням вишнСЦ. Жуки харчуються бруньками, потСЦм молодими листками СЦ бутонами, а коли утворяться зав'язСЦ плодСЦв вишнСЦ, сливи, яблунСЦ СЦ черемшини, вони переходять на них. У бутонах жуки вигризають отвСЦр, через який виСЧдають вмСЦст, а в м'якотСЦ зав'язей роблять отвору, схожСЦ на носовСЦ ходи.

Через два тижнСЦв пСЦсля цвСЦтСЦння вишнСЦ СЦ сливи жуки приступають до вСЦдкладки яСФць на кСЦсточку зелених плодСЦв цих культур. Самка виСЧдаСФ при цьому поглиблення в м'якотСЦ плоду до кСЦсточки, помСЦщаСФ в оболонку яйце СЦ закупорюСФ отвСЦр недогризками плоду.

ВСЦдкладання яСФць триваСФ бСЦльш мСЦсяця, до середини липня, СЦ за цей час кожна самка здатна вСЦдкласти до 200 яСФць. Розвиток яйця в плодСЦ вишнСЦ продовжуСФться 8-10 днСЦв. Личинка проникаСФ усередину молодоСЧ, що ще не змСЦцнСЦла вишневоСЧ кСЦсточки СЦ виСЧдаСФ СЧСЧ вмСЦст. Ушкоджений плСЦд вСЦдпадаСФ.

Личинки розвиваються протягом 4-5 тижнСЦв, наприкСЦнцСЦ липня до початку серпня закСЦнчують розвиток, прогризають у кСЦсточках отвСЦр СЦ, вибравши з плоду, падають на землю.

Тут, заривши на глибину 5-15 см, залишаються зимувати. В роки з теплою осСЦнню личинки окуклюються в серпнСЦ, СЦ восени ж з лялечок виходять жуки, якСЦ залишаються на зимСЦвлю в ТСрунтСЦ.

Яблуневий цвСЦтоСЧд - невеликий жук довжиною 5 мм, сСЦруватого кольору з бСЦлими косими смужками на спинСЦ и з голСЦвкою, витягнутою вперед у виглядСЦ довгого хоботка Зимують жуки в трСЦщинах кори, дуплах, в листовСЦй пСЦдстилцСЦ й СЦнших затишних мСЦiях саду СЦ садозахисних насаджень. Рано навеснСЦ, до розпускання бруньок, коли середньодобова температура повСЦтря досягне 6В° С, жуки виходять з мСЦiь зимСЦвлСЦ СЦ забираються на дерева. Перший час вони харчуються бруньками, у яких вигризають вузькСЦ глибокСЦ ранки, що нагадують уколи голкою. З ранок видСЦляються маленькСЦ, блискучСЦ на сонцСЦ крапельки прозорого соку, що повСЦльно стСЦкають (Влплач бруньок»).

З появою бутонСЦв самки вигризають у них невеликСЦ поглиблення СЦ вСЦдкладають у бутони по одному яйцю. ПлСЦднСЦсть самок 50-100 яСФць. Незабаром з яСФць вСЦдроджуються личинки. Вони виСЧдають внутрСЦшню частину бутонСЦв СЦ склеюють своСЧми екскрементами пелюстки, якСЦ не розпустилися та потСЦм засихають, утворюючи коричневСЦ ковпачки. Якщо зняти такий ковпачок, то усерединСЦ квСЦтки можна знайти злегка вигнуту бСЦлувату личинку або жовтувату лялечку цвСЦтоСЧда. Розвиток личинки продовжуСФться 15-20 днСЦв, а стадСЦя лялечки - до 11 днСЦв. Жуки нового поколСЦння, якСЦ з'являються пСЦсля цвСЦтСЦння яблунСЦ, прогризають у ковпачках круглСЦ отвори СЦ виходять назовнСЦ. Вони якийсь час ушкоджують листки, виСЧдаючи в них невеликСЦ "вСЦконця», потСЦм розселяються по саду СЦ ховаються в трСЦщинах кори й СЦнших затишних мСЦiь на час лСЦтнього спокою. Восени жуки перебираються в мСЦiя зимСЦвлСЦ.

Букарка ушкоджуСФ бруньки СЦ листки яблунСЦ, айви СЦ грушСЦ, рСЦдше сливи й СЦнших плодових. ДрСЦбний, до 3 мм, жук-довгоносик яскраво-синСЦй або зеленуватий з металевим блиском. ЗимуСФ в ТСрунтСЦ на глибинСЦ 10-15 см. НавеснСЦ пСЦд час розпускання бруньок, коли середньодобова температура повСЦтря стане 10В° С и вище, жуки з'являються в кронах дерев, пошкоджуючи бруньки, а надалСЦ бутони СЦ квСЦтки. ВСЦдкладання яСФць вСЦдбуваСФться пСЦд час цвСЦтСЦння яблунСЦ. Самка вигризаСФ поглиблення в черешку або в центральнСЦй жилцСЦ листка СЦ вСЦдкладаСФ в них по одному яйцю, пСЦсля чого пСЦдгризаСФ черешок. ВзагалСЦ вона може вСЦдкласти до 100 яСФць. Личинки, якСЦ тСЦльки вСЦдродились виСЧдають подовжнСЦ ходи в черешках СЦ центральнСЦй жилцСЦ, а також мСЦнують листки - виСЧдають м'якоть. УшкодженСЦ листки в'януть СЦ обсипаються. Листопад спостерСЦгаСФться на початку червня. СвСЦй розвиток личинки закСЦнчують в опалих листах, пСЦсля чого СЦдуть у ТСрунт на глибину 3-6см для окуклювання. Частина личинок при несприятливих умовах (недолСЦк вологи) перетворюСФться в лялечок СЦ жукСЦв лише восени наступного року.

Казарка пошкоджуСФ сливу, абрикос СЦ яблуню, у меншому ступенСЦ СЦншСЦ плодовСЦ. Жук довжиною до 6,5 мм, малиновий СЦз золотаво-зеленуватим вСЦдливом, зимуСФ пСЦд листовою пСЦдстилкою й у щСЦлинах кори. У верхньому шарСЦ ТСрунту СЦнодСЦ зимують личинки. ВихСЦд жукСЦв навеснСЦ починаСФться досить рано, коли середньодобова температура повСЦтря стане 8В° С и вище. Спочатку жуки харчуються бруньками, вигризаючи в них глибокСЦ отвори, пСЦзнСЦше ушкоджують плоди, виСЧдаючи вузькСЦ ямки, схожСЦ на уколи. МСЦiя уколСЦв затягуються корковою тканиною з наступним утворенням характерних горбкСЦв.

Незабаром пСЦсля закСЦнчення цвСЦтСЦння самки вСЦдкладають яйця в м'якоть плодСЦв сливи, а трохи пСЦзнСЦше - яблунСЦ, по одному або декСЦлька в плСЦд. При цьому вони вигризають у м'якотСЦ невелику камеру глибиною 2- 3 мм СЦ, вСЦдклавши в неСЧ яйце, зашпаровують своСЧми екскрементами, разом з якими заносять у плСЦд спори збудника плодовоСЧ гнилСЦ. ВСЦдклавши яйця, самка надгризаСФ плодонСЦжку, що викликаСФ ослаблення припливу сокСЦв до плоду СЦ в остаточному пСЦдсумку його передчасне опадання. ПлСЦднСЦсть казарки досягаСФ 200 яСФць. Спори плодовоСЧ гнилСЦ, занесенСЦ в плоди, проростають СЦ викликають загнивання м'якотСЦ. Цим створюються сприятливСЦ умови для розвитку личинок казарки, тому що вони можуть жити лише в плодах, якСЦ загнили, ураженою плодовою гниллю.

Личинки живуть СЦ розвиваються в плодах бСЦля мСЦсяця, пСЦсля чого СЦдуть у ТСрунт, де "аштовують колиску (ущСЦльнюють ТСрунт навколо себе) СЦ окуклюються. Окуклювання починаСФться в серединСЦ лСЦта СЦ продовжуСФться до пСЦзньоСЧ осенСЦ. Жуки нового поколСЦння з'являються наприкСЦнцСЦ лСЦта або восени, частина з них залишаСФться в ТСрунтСЦ до весни наступного року, але бСЦльшСЦсть виходять на поверхню й СЦнтенсивно харчуються, ушкоджуючи плодовСЦ бруньки. З настанням холодСЦв жуки СЦдуть на зимСЦвлю. При несприятливих умовах частина личинок, впадаСФ в дСЦапаузу. Розвиток СЧх затримуСФться СЦ перетворення в жукСЦв вСЦдбуваСФться лише восени наступного року


1.4 КороСЧди


Зморшкуватий заболонник (Scolytus rugulosus Ratz) шкодить переважно кСЦсточковим породам - сливСЦ, вишнСЦ й СЦншим. ЛичинковСЦ ходи в нього довгСЦ СЦ сильно поглиблюються в заболонь. Жук вражаСФ звичайно ослабленСЦ рослини СЦ прискорюСФ СЧх загибель.

Яблуневий заболонник (S. mali Bechst) пошкоджуСФ яблуню, грушу, глСЦд, горобину, черемшину й СЦншСЦ плодовСЦ дерева, особливо слабкСЦ СЦ хворСЦ. ЗараженСЦ короСЧдами дерева швидко вСЦдмирають. Самка короСЧда вгризаСФться в кору дерев СЦ в лубСЦ проточуСФ хСЦд, з бокСЦв якого вигризаСФ поглиблення й у них вСЦдкладаСФ яСФчка. ВихСЦднСЦ з яСФчок личинки прогризають своСЧ ходи в сторони вСЦд основного ходу, зробленого самкою. В мСЦру росту личинок СЧхнСЦ ходи збСЦльшуються в довжину, розширюються, переплСЦтаються мСЦж собою СЦ закСЦнчуються розширеними колисками, у яких окуклюються личинки. ЗахСЦдний непарний короСЧд (Xyleborus dispar Fabr.) на вСЦдмСЦну вСЦд СЦнших жукСЦв поселяСФться на плодових деревах СЦ лСЦсових породах. Жуки зимують у старих маткових ходах. НавеснСЦ самки перелСЦтають на здоровСЦ рослини, прогризають отвори в деревинСЦ СЦ вСЦдкладають яйця по 30-40 штук. Личинки, якСЦ з'явилися, харчуються мСЦцелСЦСФм гриба в матковому ходСЦ СЦ там же перетворюються в лялечок, а потСЦм у жукСЦв.


1.5 Метелики - шкСЦдники плодових дерев


ГусеницСЦ багатьох метеликСЦв завдають великоСЧ шкоди плодовим деревам. Вони пошкоджують бруньки, листки, псують СЦншСЦ листки, виСЧдають пагони, точать деревину.

Боярошниця (Aporia crataegi L.)- великий денний метелик, довжина СЧСЧ тСЦла перевищуСФ 2см, а в розмаху крил вона досягаСФ 5-6 см. Крила бСЦлСЦ, з чорним добре помСЦтним жилкуванням. Молода гусениця сСЦрувато-коричнева, з темною голСЦвкою, а доросла покрита густими волосиками. Боки СЦ низ сСЦрСЦ, а по спинСЦ проходять золотаво-жовтСЦ СЦ три чорнСЦ смуги.

Провесною (наприкСЦнцСЦ квСЦтня-початку травня), коли дерева ще не встигли рушити в рСЦст, гусеницСЦ, якСЦ перезимували вибираються з гнСЦзд СЦ поСЧдають бруньки СЦ пуп'янки. У момент похолодання вони знову ховаються в гнСЦзда. Як тСЦльки на деревах з'являться листки СЦ квСЦтки, гусеницСЦ харчуються ними. ПСЦд час утворення зав'язей у яблунСЦ гусеницСЦ закСЦнчують харчування й окулюються на вСЦтках СЦ стовбурах.

Через два тижнСЦ (наприкСЦнцСЦ червня-початку липня) з лялечок вилСЦтають метелики, якСЦ вСЦдразу ж починають вСЦдкладання яСФць. ВСЦдкладання яСФць триваСФ 20-25 днСЦв. Через 12-18 днСЦв з яСФць виходять гусеницСЦ СЦ харчуються листками. Восени гусеницСЦ "аштовують гнСЦзда у видСЦ грудочки сухих листкСЦв СЦ прикрСЦплюють СЧх павутиною до гСЦлок. УсерединСЦ грудочки знаходяться невеликСЦ бСЦлуватСЦ твердСЦ кокончики. У кожному гнСЦздСЦ зимуСФ до 70 гусениць. ГнСЦзда добре помСЦтнСЦ серед голих вСЦток. ГнСЦзда боярошницСЦ ушкоджують усСЦ плодовСЦ дерева, а також черемшину, горобину, глСЦд СЦ шипшину.

Непарний шовкопряд (Ocneria dispar L.) - це нСЦчний метелик. Самка крупнСЦша в 1,5 рази, тому шкСЦдник СЦ одержав назву "непарний». Розмах крил у самки вСЦд 6,5 до 7,5см, а в самця вСЦд 3,5 до 4,5 см. Черевце самки товсте, покрите волосками. Крила жовтувато-бСЦлого кольору, переднСЦ з темними поперечними смужками. ПереднСЦ крила самця темно-сСЦрСЦ. ТСЦло гусениць довжиною 6-7 см. Уздовж спини в гусеницСЦ розташованСЦ двома рядами 11 пар бородавок, з них переднСЦ 5 пар синього кольору, а останнСЦ темно-червоного. Загальне забарвлення гусениць - вСЦд темно-коричневого до темно-сСЦрого кольору, з малюнком з ясно-жовтих СЦ бСЦльш темних лСЦнСЦй.

ВСЦдкладка яСФць починаСФться СЦз середини липня на корСЦ дерев, у основи стовбурСЦв, на пнях, унизу заборСЦв, будСЦвель, де вони СЦ зимують. НавеснСЦ, з розпусканням бруньок у дерев, з яСФць починають виходити маленькСЦ темнСЦ гусеницСЦ. ВихСЦд СЧх продовжуСФться до закСЦнчення цвСЦтСЦння яблунСЦ.

МолодСЦ гусеницСЦ покритСЦ волосками, довжина яких удвСЦчСЦ перевищуСФ довжину самоСЧ гусеницСЦ. Завдяки цьому гусеницСЦ на великСЦ вСЦдстанСЦ розносяться вСЦтром. Вони дуже ненажерливСЦ. Харчуються бСЦля двох мСЦсяцСЦв СЦ за цей час знищують до 30 листкСЦв.

В другСЦй половинСЦ липня гусеницСЦ окуклюються в рСЦдких павутинних коконах, прикрСЦплених на стовбурах, гСЦлках СЦ листках. Лялечки червонясто-бурого кольору. Через 2-3 тижнСЦ з лялечок вилСЦтають метелики СЦ вСЦдкладають яСФчка.

КСЦльчастий шовкопряд (Malacosoma neustria L.)- нСЦчний коричнево-жовтий метелик з темною поперечною смужкою на переднСЦх крилах. Вона вСЦдкладаСФ на кСЦнцях молодих гСЦлочок плодових дерев вСЦд 100 до 400 яСФчок сСЦрого кольору, розташовуючи у видСЦ щСЦльних спСЦральних колечок, як би зроблених з бСЦсеру. ГусеницСЦ шовкопряда блакитнувато-сСЦрого забарвлення з жовтогарячими СЦ блакитними подовжнСЦми смужками СЦ бСЦлою смугою на спинСЦ. Вони покритСЦ м'якими волосками. Довжина гусениць до 5,5 см. Лялечка бурувато-коричневого кольору, мСЦститься в бСЦлому павутинному коконСЦ.

НавеснСЦ з настанням теплоСЧ погоди з яСФць виходять гусеницСЦ. Вони поСЧдають листки, якСЦ розпускаються, а потСЦм бутони СЦ квСЦти. ГусеницСЦ живуть колонСЦями, сплСЦтаючи в розвилках вСЦток павутиннСЦ гнСЦзда, якСЦ називаються "дзеркалами». Харчування гусениць продовжуСФться близько 1,5 мСЦсяцСЦв, причому останнСЦм часом вони залишають гнСЦздо СЦ живуть поодинцСЦ.

Окуклювання вСЦдбуваСФться в трСЦщинах кори й СЦнших затишних мСЦiях у другСЦй половинСЦ червня. Окуклюються гусеницСЦ в щСЦльних шовковистих коконах у згорнутому листку. Через два тижнСЦ, у липнСЦ з коконСЦв вилСЦтають метелики. ГусеницСЦ кСЦльчастого шовкопряда ушкоджують майже всСЦ садовСЦ рослини.

Яблунева мСЦль (Hyponomeuta malinella L.) ушкоджуСФ тСЦльки яблуню. Метелик в розмаху крил досягають 18-20 мм. ГусеницСЦ молСЦ зимують пСЦд невеликими коричневими щитками з видСЦлень метеликСЦв, якСЦ затвердСЦли. РозмСЦр щитка 3-4 мм у дСЦаметрСЦ. Вони розташовуються на гладкСЦй корСЦ молодих гСЦлочок, у кожнСЦм з них знаходиться 20-80 яСФць.

НавеснСЦ, приблизно через кСЦлька днСЦв пСЦсля розпускання бруньок яблунСЦ, гусеницСЦ виходять з-пСЦд щиткСЦв СЦ вгризаються усередину молодих листСЦв. Вони настСЦльки малСЦ, що, харчуючись м'якоттю листкСЦв, не ушкоджують при цьому шкСЦрочки - такого роду ушкодження називаються "мСЦнами». КраСЧ або вершини листСЦв у мСЦiях ушкоджень вСЦдмирають, бурСЦють.

Перед цвСЦтСЦнням яблунСЦ пСЦдрослСЦ гусеницСЦ виходять на поверхню листкСЦв СЦ починають об'СЧдати СЧх зовнСЦ, обплСЦтаючи павутиною. ДорослСЦ гусеницСЦ до 18 мм довжини, сСЦро-жовтСЦ з двома рядами чорних крапок на спинСЦ. З масовою появою вони часто знищують майже всСЦ листи, покриваючи оголенСЦ гСЦлки павутинними гнСЦздами. ПерСЦод харчування гусениць продовжуСФться до 40 днСЦв, пСЦсля чого вони, не виходячи з гнСЦзд, плетуть бСЦлСЦ, щСЦльнСЦ веретеноподСЦбнСЦ кокони, розташовуючи СЧхнСЦми групами, СЦ перетворюються в лялечок.

Приблизно через мСЦсяць пСЦсля цвСЦтСЦння яблунСЦ з'являються метелики молСЦ, лСЦт яких триваСФ мСЦсяця два. Незабаром вони вСЦдкладають яйця, розташовуючи СЧх на корСЦ черепицеподСЦбно, накладаючи один на одного СЦ покриваючи слизуватими видСЦленнями. РозвиваСФться в одному поколСЦннСЦ.

Плодова мСЦль (Hyponomeuta padella L.) пошкоджуСФ сливу, абрикос, терн, вишню, рСЦдше грушу СЦ яблуню. РЖнодСЦ зустрСЦчаСФться на дубСЦ, ясенСЦ, вербСЦ. ЖиттСФвий цикл розвитку плодовоСЧ моли близький до розвитку яблуневоСЧ молСЦ. Однак гусеницСЦ плодовоСЧ моли увесь час живуть вСЦдкрито, скелетують (з'СЧдають м'якоть, не ушкоджуючи жилок) СЦ об'СЧдають листи з краСЧв. На вСЦдмСЦну вСЦд яблуневоСЧ молСЦ хоча СЦ живуть колонСЦями, але окуклюються в коконах, якСЦ розташовуються в гнСЦздах поодинцСЦ, безладно, а не щСЦльною групою, як це буваСФ в яблуневоСЧ молСЦ. РозвиваСФться в одному поколСЦннСЦ.

Яблунева плодожерка (Laspeyresia pomonella L.)- це нСЦчний метелик сСЦрого кольору. Величина його розмаху крил 15-20 мм. ЯСФчка зеленувато-бСЦлого кольору, дСЦаметром до 1 мм, гусеницСЦ ясно-рожевСЦ, з коричневою голСЦвкою СЦ сСЦрими бородавками на тСЦлСЦ, досягають 18 мм, лялечки жовтувато-коричневСЦ довжиною 9-12 мм.

Метелик лСЦтаСФ вночСЦ протягом 4-6 тижнСЦв. ВСЦдкладку яСФць починаСФ через 7-10 днСЦв пСЦсля цвСЦтСЦння яблунСЦ, коли температура повСЦтря не нижче 16В°С СЦ немаСФ сильного вСЦтру СЦ дощу. Яйця вСЦдкладаСФ в яблунСЦ на верхню сторону листка, у грушСЦ на нижню, а потСЦм на плодах. ГусеницСЦ виходять з яСФчок через тиждень при температурСЦ повСЦтря вище 18-20В°С або через пСЦвмСЦсяця, якщо температура повСЦтря нижче 14-16В°С. Вони вгризаються в молодСЦ плоди СЦ виСЧдають у них насСЦння, а потСЦм виходять назовнСЦ СЦ забираються в новСЦ плоди. Зимують гусеницСЦ в щСЦльних павутинних коконах на деревах.

Сливова плодожерка (L. funebrana Ir.) - це метелик СЦз сСЦрувато-коричневими крилами. Гусениця рожево-червона, з темно-бурою голСЦвкою. Плодожерка ушкоджуСФ плоди сливи й СЦнших кСЦсточкових культур. Вони при цьому покриваються фСЦолетовими плямами.

Зимують дорослСЦ гусеницСЦ в коконах, бСЦльшСЦсть яких знаходиться в трСЦщинах кори стовбурСЦв дерев. Метелики з'являються незабаром пСЦсля цвСЦтСЦння сливи. ВСЦдкладання яСФць вСЦдбуваСФться по вечорах СЦ розтягуСФться до мСЦсяця. Розвиток гусениць у плодах продовжуСФться близько 30 днСЦв.

Розанна листовертка (Cacoecia rosana L.) - невеликий метелик, який ушкоджуСФ усСЦ види плодових СЦ ягСЦдних культур. Розмах крил - 1,5 см. Забарвлення переднСЦх крил вСЦд сСЦрувато-жовтого до темно-коричневого кольору, з темними хвилястими поперечними смужками, а заднСЦ крила ясно-коричневСЦ. Молода гусениця маСФ зеленувато-жовте забарвлення, а доросла - зелене, з бСЦлими бородавками на тСЦлСЦ СЦ чорнСЦй голСЦвцСЦ. Довжина гусеницСЦ - до 2 см. ЗимуСФ розанна листовертка в стадСЦСЧ яСФчок. Рано навеснСЦ, коли оголюються суцвСЦття яблунСЦ СЦ грушСЦ СЦ цвСЦтуть вишнСЦ СЦ сливи, з яСФць виходять гусеницСЦ. Вони харчуються бруньками, а потСЦм листками, квСЦтками СЦ плодами. На плодах яблунСЦ, яка формуються, СЦ грушСЦ гусеницСЦ вигризають ямки. УшкодженСЦ плоди опадають або, продовжуючи рСЦст, приймають виродливу форму.

Харчування гусениць триваСФ 30-40 днСЦв. НаприкСЦнцСЦ червня вони окуклюються в згорнутих листочках, скрСЦплених павутиною. Лялечка коричнева. ПеретворюСФться в метелика через 10-15 днСЦв. Метелики з'являються на початку липня СЦ протягом усього мСЦсяця вСЦдкладають на кору яйця, склеСФнСЦ в бурувато-зеленСЦ купки по 80-90 штук у кожнСЦй. Яйця розмСЦщаються на висотСЦ 3-6 см вСЦд рСЦвня ТСрунту, де СЧх важко помСЦтити, тому що за кольором вони мало вСЦдрСЦзняються вСЦд кори рослин.


1.6 Пильщики


ПлодовСЦ пильщики пошкоджують плоди та листя. Дорослий пильщик чорного кольору, блискучий, СЦз прозорими крилами СЦ бурими жилками на них. Личинка жовтувато-зеленим, покритим чорним слизом. Лялечка бСЦла, знаходиться в щСЦльному бочкоподСЦбному коконСЦ.

ДорослСЦ личинки зимують у ТСрунтСЦ пСЦд ушкодженими деревами на глибинСЦ 10-15 см. Окуклюваня вСЦдбуваСФться пСЦзно навеснСЦ, наприкСЦнцСЦ травня, а наприкСЦнцСЦ червня й у липнСЦ з лялечок вилСЦтають пильщики. Вони лСЦтають до середини серпня, вСЦдкладаючи яйця в листки з нижньоСЧ сторони. У мСЦiСЦ кладки утвориться добре помСЦтна зверху коричнева пляма.

Розвиток яйця продовжуСФться 8-15 днСЦв. Масовий вихСЦд личинок вСЦдбуваСФться наприкСЦнцСЦ липня СЦ до початку серпня. Вони живуть на верхнСЦй сторонСЦ листкСЦв, зскрСЦбаючи м'якоть, листки при цьому швидко засихають. Харчування личинок продовжуСФться 3-4 тижня, до половини вересня, потСЦм вони падають вниз, зариваються в ТСрунт СЦ виготовляють СЦз землСЦ СЦ слизу овальнСЦ кокони, у яких залишаються зимувати.

Яблуневий пильщик (Hoplocampa testudinea Klug) - невелика комаха довжиною не бСЦльш 6-7 мм, зовнСЦ нагадуСФ маленьку повСЦльно лСЦтаючу бджСЦлку. Шкоду наносять личинки - псевдогусСЦнь пильщика, якСЦ вигризають насСЦння в плодах яблунСЦ, особливо раннСЦх сортСЦв.

ВиСЧдена цСЦлком серцевина плодика даСФ можливСЦсть легко вСЦдрСЦзнити ушкодження личинки пильщика вСЦд ушкодження гусеницею плодожерки, яка виСЧдаСФ лише насСЦння. ДорослСЦ псевдогусеницСЦ пильщика трохи схожСЦ на гусениць плодожерки, але легко вСЦдрСЦзняються по неприСФмному запаху, який нагадуСФ запах клопСЦв. ВСЦдрСЦзняються вони тим, що мають 10 пар нСЦг СЦ блСЦдо-жовте забарвлення, а не рожеве, як у плодожерки. З'являються личинки значно ранСЦш гусениць плодожерки СЦ шкодять зав'язям плодСЦв. Переходячи з однСЦСФСЧ зав'язСЦ в СЦншу, вони ушкоджують до 3-4 плода. ДорослСЦ личинки зимують у ТСрунтСЦ, у щСЦльних землистих коконах на глибинСЦ вСЦд 5 до 15 см. Окуклювання вСЦдбуваСФться навеснСЦ, а вилСЦт дорослих пильщикСЦв - перед самим цвСЦтСЦнням яблунСЦ.

Кожна самка пильщика вСЦдкладаСФ до 80 яСФчок, помСЦщаючи них по одному в чашечку бутона або квСЦтки, пропилюючи шкСЦрочку яйцекладом. Личинки, якСЦ родились прогризають звивистСЦ ходи пСЦд шкСЦрочкою плоду, який формуСФться. ПСЦзнСЦше вони вгризаються в насСЦнну камеру СЦ виСЧдають СЧСЧ разом з насСЦннями.

Чорний сливовий пильщик (H. minuta Christ.). Самки вСЦдкладають до 30 яСФць в чашечку пуптАЩянкСЦв чи напСЦввСЦдкритих квСЦток. Спочатку личинки живляться мтАЩякоттю завтАЩязСЦ. ПСЦзнСЦше виСЧдають центральну частину плодСЦв та насСЦння, викликають опадання плодСЦв.

Вишневий пильщик слизняк (Caliroa cerasi L.) пошкоджують листки вишнСЦ й СЦнших кСЦсточкових порСЦд. Шкодять рослинам малорухомСЦ зеленСЦ личинки пильщика. ДорослСЦ личинки живуть групами по 3-5 штук у згорнутих листах До кСЦнця другоСЧ початку третьоСЧ декади червня личинки закСЦнчують харчування й СЦдуть зимувати в ТСрунт, де окуклються навеснСЦ наступного року. Личинки пильщика вигризають в листках отвори, а при сильному зараженнСЦ зовсСЦм оголюють кущСЦ вишнСЦ.


РОЗДРЖЛ РЖРЖ. ШКРЖДНИКИ ЯГРЖДНИХ КУЛЬТУР


2.1 ШкСЦдники смородини та аТСрусу


Смородина й аТСрус - родиннСЦ рослини, тому в багатьох випадках тСЦ самСЦ шкСЦдники пошкоджують як ту, так СЦ СЦншу культуру. До числа загальних шкСЦдникСЦв смородини й аТСрусу вСЦдносяться, наприклад, аТСрусова огнСЦвка, яка знищуСФ ягоди смородини й аТСрусу, смородинна скляниця, яка пошкоджуСФ деревину СЦ серцевину пагонСЦв, рСЦзнСЦ пильщики, якСЦ розвиваються на листках цих рослин. Разом з тим СФ шкСЦдники, якСЦ пошкоджують тСЦльки одну з культур. Так, тСЦльки на смородинСЦ зустрСЦчаються галицСЦ, смородинна мСЦль.

Смородину й аТСрус пошкоджують кСЦлька видСЦв попелиць, з яких найчастСЦше зустрСЦчаються аТСрусова пагонова СЦ листкова галова попелиця.

АТСрусова пагонова попелиця (Aphis grossulariae Kalt.) пошкоджуСФ аТСрус СЦ смородину. У перСЦод набрякання бруньок личинки попелиць виходять з яСФць, якСЦ зимували на пагонах, СЦ ссуть листки, якСЦ розпускаються. УшкодженСЦ листки скручуються СЦ збираються в грудку, молодСЦ пагони викривляються, рСЦст СЧхнСЦй припиняСФться, надалСЦ ушкодженСЦ пагони погано розвиваються. ПСЦсля цвСЦтСЦння ягСЦдникСЦв личинки перетворюються в самок-фундаторок, якСЦ дають початок декСЦльком поколСЦнням попелиць, якСЦ розвиваСФться протягом лСЦта. До осенСЦ з'являСФться полове поколСЦння. Самки цього поколСЦння вСЦдкладають на пагони яйця, якСЦ залишаються зимувати.

Листова голова попелиця (Capitophorus ribis L.) ушкоджуСФ головним чином молодСЦ листки червоноСЧ СЦ бСЦлоСЧ смородини.

Цей вид попелиць називають також волосистою смородинною СЦ червоно-галовою. Довжина дорослих особин досягаСФ 2,2 мм. НавеснСЦ СЦ на початку лСЦта попелицСЦ безкрилСЦ, пСЦзнСЦше з'являються крилатСЦ самки, здатнСЦ перелСЦтати на значнСЦ вСЦдстанСЦ. Зимують попелицСЦ в стадСЦСЧ яСФць, якСЦ вСЦдкладаються восени на кору молодих пагонСЦв поблизу бруньок. Личинки попелиць вСЦдроджуються в перСЦод розпускання бруньок. КолонСЦСЧ попелиць знаходяться звичайно на нижнСЦй сторонСЦ листСЦв. У мСЦiях пошкоджень тканина листовоСЧ пластинки розростаСФться у видСЦ темно-червоних або жовтих випинань СЦ здуттСЦв (галлСЦв) з верхньоСЧ сторони листСЦв. УшкодженСЦ листки добре помСЦтнСЦ. З масовою появою попелиць листки гинуть.

У липнСЦ, коли в смородини припиняСФться рСЦст пагонСЦв, велика частина попелиць переселяСФться на трав'янистСЦ дикСЦ СЦ бур'янистСЦ рослини СЦз родини губоцвСЦтСЦв, де розмножуСФться до кСЦнця лСЦта. У вереснСЦ попелицСЦ повертаються на смородину для вСЦдкладання яСФць.

Вербова щитовка (Chsionaspis salicis L.) - широко розповсюджений шкСЦдник, який пошкоджуСФ смородину, аТСрус СЦ багато деревних порСЦд СЦ чагарники (верба, тополя, осика й СЦн.). КущСЦ смородини, зараженСЦ щитовкою, звичайно зустрСЦчаються окремими групами. Часто щитСЦвок буваСФ так багато, що вони суцСЦльною коростою покривають гСЦлки .

Вербова щитовка зимуСФ в стадСЦСЧ крихСЦтних фСЦолетово-червоних яСФць пСЦд бСЦлими чи сСЦруватими щитками самок, по 40-80 штук пСЦд кожним. ДСЦаметр щитка до 3 мм, форма найчастСЦше грушоподСЦбна. В травнСЦ - червнСЦ в перСЦод цвСЦтСЦння смородини вСЦдроджуються личинки-бродяжки, здатнСЦ активно пересуватися. Присмоктавшись до кори, вони покриваються щитком СЦ в процесСЦ подальшого розвитку ведуть нерухомий спосСЦб життя. У серпнСЦ з'являються самки, що незабаром вСЦдкладають яйця. Висмоктуючи сСЦк з кори, щитСЦвки сильно послабляють рослини, викликають гноблення СЦ вСЦдмирання гСЦлок. Протягом року розвиваються в одному поколСЦннСЦ. Поширюються щитСЦвки головним чином з посадковим матерСЦалом.

Березова псевдощитовки подушечниця (Pulvinaria betulae L.) пошкоджуСФ багато деревних порСЦд - лСЦщину, вербу, осику, горобину, черемшину й СЦн. У запущених садах зустрСЦчаСФться окремими вогнищами на смородинСЦ, переважно на червонСЦй.

ТСЦло самок березовоСЧ псевдощитовки опукле, серцеподСЦбноСЧ форми, довжиною до 8 мм. Спочатку вони мають сСЦре забарвлення, потСЦм стають темно-коричневими з поперечними зморщечками. Яйцевий мСЦшок самок бСЦлий, довжиною до 9 мм. Зимують звичайно личинки другого вСЦку на гСЦлках. НавеснСЦ личинки продовжують шкодити смородинСЦ, висмоктуючи сСЦк з кори, а на початку лСЦта перетворюються в самок. НаприкСЦнцСЦ червня - початку липня кожна самка вСЦдкладаСФ до 600 червонясто-рожевих яСФць, у липнСЦ - початку серпня з'являються личинки нового поколСЦння. Вибравши затишнСЦ мСЦiя пСЦд вСЦдсталою корою звичайно на 3-4-лСЦтнСЦх гСЦлках смородини вони присмоктуються до кори СЦ, як правило, пСЦсля цього не пересуваються. Узимку значна кСЦлькСЦсть личинок гине. РозселяСФться головним чином з посадковим матерСЦалом.

Смородину й аТСрус досить часто ушкоджуСФ кленовий борошнистий червець (Phaenacoccus aceris Geoffr). Самки цього червця зеленувато-жовтСЦ, покритСЦ бСЦлими порошкоподСЦбними восковидними видСЦленнями. ТСЦло СЧх яйцеподСЦбноСЧ форми, довжиною до 5 мм. Личинки СЦ самки рухливСЦ. У розвитку кленового борошнистого червця багато загального з березовою псевдощитовкою. Смородину й аТСрус часто ушкоджуСФ також акацСЦСФва псевдощитСЦвка.

Чорну смородину досить часто ушкоджують личинки галиць - пагоновоСЧ, листковоСЧ СЦ квСЦтковоСЧ. ГалицСЦ - це дрСЦбнСЦ комарики коричнево-жовтого кольору. Довжина СЧх у залежностСЦ вСЦд виду коливаСФться вСЦд 1,5 до 3мм. КолСЦр молодих личинок бСЦлий, дорослих - вСЦд жовтого до червоного. Зимують дорослСЦ личинки в ТСрунтСЦ пСЦд кущами на глибинСЦ до 5 см. РозмСЦр дорослих личинок у залежностСЦ вСЦд виду досягаСФ 2-4 мм. КвСЦткова галиця вилСЦтаСФ пСЦд час бутонСЦзацСЦСЧ, листкова - пСЦд час оголення бутонСЦв СЦ на початку цвСЦтСЦння, а пагонова - у перСЦод масового цвСЦтСЦння чорноСЧ смородини.

Пагонова смородинна галлиця (Thomasiniana ribis Маr.) вСЦдкладаСФ яйця на нижню частину плодоносних здеревСЦлих пагонСЦв, звичайно в мСЦiях з ушкодженнями кори. Личинки, якСЦ з'явилися, проникають пСЦд кору СЦ живуть колонСЦями. На ушкоджених дСЦлянках з'являються темнСЦ, трохи втисненСЦ, якСЦ поступово розширюються плями СЦ трСЦщини, у результатСЦ чого гСЦлки засихають СЦ легко обламуються. З масовою появою шкСЦдника гине значна кСЦлькСЦсть вСЦток. Протягом лСЦта стеблова галиця розвиваСФться в двох - трьох поколСЦннях. Друге поколСЦння з'являСФться наприкСЦнцСЦ липня.

Листкова смородинна галиця (Perrisia tetensi Rubs.) звичайно вСЦдкладаСФ яйця на наймолодших листках чорноСЧ смородини, на кСЦнцях зростаючих пагонСЦв. Личинки ушкоджують молодСЦ верхнСЦ листки, якСЦ ще не розпустилися, вСЦд чого вони стають виродливими, як би продСЦрявленими, чорнСЦють СЦ засихають. Пагони припиняють рСЦст або ненормально гСЦлкуються. Особливо сильно пошкоджуються молодСЦ кущСЦ СЦ саджанцСЦ. Протягом лСЦта розвиваСФться в чотирьох поколСЦннях. Личинки першого поколСЦння з'являються пСЦд час цвСЦтСЦння чорноСЧ смородини. НайбСЦльш численнСЦ друге СЦ третСФ поколСЦння.

Смородинна квСЦткова галиця (Dasyneura ribis Barn.) вСЦдкладаСФ яйця в бутони, всерединСЦ яких будуть харчуватися личинки. УшкодженСЦ бутони ненормально розростаються, набувають жовтуватого або червонуватого забарвлення й обпадають.

Смородинна брунькова мСЦль (Incurvaria capitella Cl.) особливо сильно пошкоджуСФ найбСЦльш раннСЦ сорти смородини. При масовому ушкодженнСЦ гусеницСЦ молСЦ, виСЧдаючи бруньки, повнСЦстю оголюють кущСЦ, тому що ушкодженСЦ бруньки пСЦдсихають СЦ не розпускаються. ЧастСЦше пошкоджуСФ червону СЦ бСЦлу, рСЦдше чорну смородину. На пошкоджених бруньках звичайно помСЦтнСЦ грудочки з дуже дрСЦбних екскрементСЦв, обплутаних тонкою павутиною. Зимують молодСЦ гусеницСЦ (довжиною до 2 мм) у пеньках СЦ пСЦд вСЦдсталою корою вСЦток у основи куща, покриваючи себе щСЦльним коконом. Рано навеснСЦ, звичайно в квСЦтнСЦ, гусеницСЦ уповзають на вСЦтки СЦ харчуються бруньками, якСЦ набухають. Спочатку вони червонясто-жовтСЦ, пСЦзнСЦше стають зеленими. Перед цвСЦтСЦнням смородини вирослСЦ гусеницСЦ (до 8 мм) СЦдуть у ТСрунт у основи куща, де окуклюються. НаприкСЦнцСЦ травня вилСЦтають метелики, якСЦ незабаром вСЦдкладають яйця, розмСЦщаючи СЧх за допомогою загостреного яйцеклада в м'якоть зелених зав'язей. ВСЦдродженСЦ гусеницСЦ протягом декСЦлькох днСЦв харчуються ще м'якими насСЦннями ягСЦд СЦ незабаром СЦдуть у мСЦiя зимСЦвлСЦ.

Агрусовий птАЩядак (Abraxas grossulariata L.).ГусеницСЦ цього широко розповсюдженого досить великого метелика (у розмаху крил близько 5 см) у рядСЦ випадкСЦв завдають великоСЧ шкоди аТСрусовСЦ СЦ смородинСЦ, особливо на запущених плантацСЦях. Метелики п'ядака з'являються в червнСЦ - липнСЦ пСЦд час дозрСЦвання ягСЦд. Незабаром з яСФць, вСЦдкладених метеликами на нижнСЦй сторонСЦ листкСЦв, вСЦдроджуються гусеницСЦ, якСЦ, харчуючись, вигризають у листках дрСЦбнСЦ отвори. Восени молодСЦ гусеницСЦ обплутують себе тонким павутинним коконом СЦ разом з листками обпадають на землю. Рано навеснСЦ в наступному роцСЦ гусеницСЦ нападають на бруньки СЦ знищують листки, якСЦ розпускаються. ДорослСЦ гусеницСЦ досягають у довжину 3-4 см. Вони сСЦрувато-бСЦлСЦ (знизу жовтСЦ) з характерними чотирикутними плямами на спинСЦ. Як усСЦ п'ядаки, вони мають лише п'ять пар нСЦг; пересуваючись, згинають тСЦло у виглядСЦ петлСЦ. Окуклюються гусеницСЦ в серединСЦ лСЦта в рСЦдких павутинних коконах, прикрСЦплених до гСЦлок..

Агрусова огнСЦвка (Zophodia convolutella Zell.) - один СЦз самих небезпечних СЦ широко розповсюджених шкСЦдникСЦв смородини й аТСрусу. ПошкодженСЦ гусеницями огнСЦвки ягоди задовго до дозрСЦвання червонСЦють СЦ засихають; обплутанСЦ павутиною, вони добре помСЦтнСЦ. Зимують лялечки в павутинних коконах у верхнСЦх шарах ТСрунту пСЦд кущами смородини й аТСрусу. У наступному роцСЦ навеснСЦ, перед цвСЦтСЦнням ягСЦдникСЦв, лялечки перетворюються в метеликСЦв, якСЦ, вийшовши на поверхню, через якийсь час вСЦдкладають яйця, переважно в квСЦтки смородини й аТСрусу. ГусеницСЦ, якСЦ вСЦдродилися впроваджуються в зав'язСЦ СЦ виСЧдають СЧх. Розвиток гусениць продовжуСФться бСЦля мСЦсяця, кожна з них може пошкодити до 6 ягСЦд аТСрусу СЦ до 15 ягСЦд смородини, обплСЦтаючи СЧх павутиною. ДорослСЦ гусеницСЦ досягають у довжину 18 мм, вони яскраво-зеленСЦ, СЦнодСЦ з буруватим вСЦдтСЦнком, з чорною головою СЦ щитком бСЦля неСЧ. На окуклювання СЦ зимовку гусеницСЦ СЦдуть у ТСрунт до дозрСЦвання врожаю.

Смородинна скляниця (Synanthedon tipuliformis Gl.) - метелик шкСЦдника смородини й аТСрусу в розмаху крил досягаСФ 25 мм. ТСЦло його покрите бузкувато-чорними лусочками, а на черевцСЦ СФ три (у самок) СЦ чотири (у самцСЦв) ясно-жовтих поперечнСЦ смужки. ЛСЦт метеликСЦв починаСФться через 10-15 днСЦв пСЦсля закСЦнчення цвСЦтСЦння чорноСЧ смородини (наприкСЦнцСЦ червня - початку липня) СЦ звичайно збСЦгаСФться з масовим цвСЦтСЦнням малини. Самки вСЦдкладають до 60 яСФць, розташовуючи них по одному, частСЦше бСЦля рСЦзного роду трСЦщин на корСЦ вСЦток. ГусеницСЦ (бСЦлуватого кольору з коричневою головою) проникають у серцевину гСЦлок СЦ, харчуючись, вигризають у них гладкСЦ з чорними стСЦнками ходу-червоточини довжиною до 30-40 см. На наступний рСЦк протягом весни СЦ лСЦта гусеницСЦ пошкоджують вСЦтки, поступово спускаючись до СЧхньоСЧ основи. Восени вони досягають 2,0-2,5 см СЦ вдруге зимують всерединСЦ гСЦлок. ПСЦсля другоСЧ зимСЦвлСЦ наприкСЦнцСЦ травня - початку червня гусеницСЦ прогризають отвСЦр назовнСЦ СЦ перетворюються в лялечок, а потСЦм у метеликСЦв. ЗСЦв'янення СЦ засихання ушкоджених вСЦток звичайно спостерСЦгаСФться наприкСЦнцСЦ цвСЦтСЦння або трохи пСЦзнСЦше - на початку дозрСЦвання ягСЦд смородини й аТСрусу.

Смородинна вузькотСЦла златка (Agrilus chrysoderes Аb.). Личинки смородинноСЧ златки ушкоджують вСЦтки червоноСЧ СЦ чорноСЧ смородини й аТСрусу (а СЦнодСЦ СЦ троянд). Жуки порСЦвняно невеликСЦ, довжиною до 9 мм, з вузьким, довгастим тСЦлом блискучого зеленувато-мСЦдного забарвлення. Личинки жовтувато-бСЦлСЦ з сегментами тСЦла, якСЦ рСЦзко видСЦляються, злегка сплющенСЦ, безногСЦ. Передня частина грудей у них сильно розширена, на кСЦнцСЦ черевця СФ два коротких товстих гачкоподСЦбних вСЦдростки. Зимують личинки середнього СЦ старшого вСЦку усерединСЦ пошкоджених вСЦток. У перших числах травня наступного року личинки окуклюються, а потСЦм приблизно через 20 днСЦв перетворюються в жукСЦв, якСЦ виходять з гСЦлок, прогризаючи отвСЦр серповидноСЧ форми.

ЛСЦт жукСЦв продовжуСФться з початку червня до кСЦнця липня (максимальний у червнСЦ). Жуки найбСЦльш активнСЦ в яснСЦ теплСЦ днСЦ, вони харчуються молодими листками, вСЦзерунково вигризаючи краСЧ листовоСЧ пластинки. Самки вСЦдкладають яйця поодинцСЦ, звичайно на дво-трирСЦчнСЦ гСЦлки смородини й аТСрусу. ПлСЦдовитСЦсть самок до 30 яСФць. Личинки, якСЦ вСЦдродилися вгризаються усередину гСЦлок СЦ, харчуючи, проробляють у них ходи.

Жовтий агрусовий пильщик (Pteronidea ribesii Scop.). Його личинки (псевдогусеницСЦ) часто майже цСЦлком об'СЧдають листки аТСрусу, червоноСЧ СЦ бСЦлоСЧ смородини, залишаючи лише товстСЦ жилки. При сильному пошкодженнСЦ листкСЦв ягоди стають дрСЦбними, часто втАЩянуть СЦ обсипаються. Зимують дорослСЦ личинки в щСЦльних павутинних коконах у ТСрунтСЦ пСЦд кущами на глибинСЦ до 15 см. Окуклювання вСЦдбуваСФться рано навеснСЦ. При розпусканнСЦ листкСЦв з'являються дорослСЦ комахи, якСЦ незабаром вСЦдкладають яйця, розмСЦщаючи СЧх уздовж жилок з нижньоСЧ сторони листкСЦв у виглядСЦ ланцюжка. ПлодовитСЦсть самки 60-150 яСФць. ДорослСЦ комахи (самки) довжиною до 8 мм, червонясто-жовтСЦ, з чорними вусиками, грудьми СЦ головою; ноги жовтСЦ з темними лапами. Через 7-10 днСЦв з'являються двадцятиногСЦ личинки. ДорослСЦ личинки довжиною до 18 мм бруднувато-зеленого кольору. Голова, груднСЦ ноги, а також бородавки на тСЦлСЦ блискучо-чорнСЦ. Протягом лСЦта розвиваСФться два-три поколСЦння пильщикСЦв. Особливо небезпечно друге поколСЦння, личинки якого з'являються в червнСЦ. У серединСЦ липня - серпнСЦ СЦнодСЦ буваСФ третСФ поколСЦння.

Смородину й аТСрус можуть ушкоджувати й СЦншСЦ види листових пильщикСЦв, наприклад блСЦдоногий аТСрусовий пильщик (Pristiphora pallipes Lep.), цикл розвитку якого маСФ багато загального з розвитком жовтого аТСрусового пильщика. ДорослСЦ особини блСЦдоногого пильщика чорнСЦ з жовтувато-бСЦлими ногами; тСЦло довжиною до 5,5 мм. Личинки довжиною до 1см, зеленСЦ з характерною трикутною лицьовою плямою коричневого кольору.

Чорносмородиновий ягСЦдний пильщик (Pachynematus pumilio Knw.).. ДорослСЦ особини пильщика з'являються навеснСЦ пСЦд час масового цвСЦтСЦння СЦ на початку утворення зав'язей плодСЦв чорноСЧ смородини. Самки вСЦдкладають яйця по одному в основу найбСЦльш великих зав'язей квСЦток, якСЦ розкрилися. Личинки розвиваються усерединСЦ ягСЦд, знищуючи насСЦння. УшкодженСЦ ягоди до другоСЧ половини червня сильно розростаються, здобуваючи характерну ребристу форму СЦ передчасно фарбуються, як би дозрСЦвають. У липнСЦ личинки прогризають у ягодах круглСЦ отвори й СЦдуть у ТСрунт пСЦд кущСЦ на зимСЦвлю. УшкодженСЦ ягоди передчасно обпадають. Довжина дорослих личинок досягаСФ 11 мм, тСЦло СЧхнСЦй зморшкувате грязно-бСЦлого кольору, голова жовтувато-сСЦра, очСЦ темнСЦ.


2.2 ШкСЦдники малини


Малинний жук (Byturus tomentosus F.) - один з найбСЦльш небезпечних шкСЦдникСЦв малини. ТСЦло жукСЦв покрите густими СЦржаво-жовтими або сСЦруватими волосками. РозмСЦр СЧх невеликий, у довжину близько 4 мм. Зимують жуки СЦ дорослСЦ личинки у верхньому шарСЦ ТСрунту. НавеснСЦ, коли ТСрунт прогрСЦСФться до 12-13В° С, жуки виходять на поверхню. Вони мають потребу в додатковому харчуваннСЦ СЦ лише пСЦсля цього стають здатними до розмноження.

Спочатку СЧжею жукам служить нектар СЦ пиляки квСЦток рано квСЦтучих бур'янистих рослин, потСЦм вони ушкоджують квСЦтки смородини й аТСрусу, а трохи пСЦзнСЦше СЧх можна зустрСЦти на квСЦтках плодових дерев. НаприкСЦнцСЦ травня, вчасно висування бутонСЦв малини, жуки зосереджуються на цСЦй культурСЦ, виСЧдають бутони, ушкоджують листочки СЦ квСЦтки. До початку цвСЦтСЦння малини самки починають вСЦдкладати яйця, розмСЦщаючи СЧх поодинцСЦ в квСЦтки СЦ на молодСЦ зав'язСЦ. Кожна самка може вСЦдкласти до 40 яСФць. ВСЦдродженСЦ через 10 днСЦв личинки вгризаються в ягоди, вигризаючи звивистСЦ ходи в плодоложСЦ й ушкоджуючи кСЦстянку. ТакСЦ ягоди стають виродливими СЦ тьмяними, дрСЦбнСЦють, в'януть або загнивають.

ДорослСЦ личинки жовтуватого кольору з рСЦдкими свСЦтлими волосками. Голова СЦ поперечнСЦ щитки, якСЦ розташовуються зСЦ спинноСЧ сторони на кожнСЦм сегментСЦ тСЦла, - коричневСЦ. На кСЦнцСЦ тСЦла СФ по двох шипа, гачкоподСЦбно загнутих догори. Личинки живуть у плодах малини 40-45 днСЦв СЦ досягають у довжину 6-6,5 мм. На початку серпня личинки залишають плоди й СЦдуть у ТСрунт, "аштовують там на глибинСЦ 5-20 см колиски СЦ перетворюються в бСЦлих, довжиною до 4 мм лялечок. НаприкСЦнцСЦ серпня лялечки перетворюються в жукСЦв, що залишаються зимувати в ТСрунтСЦ.

Малинна стеблова муха (Chortophila dentiens Pand.). ВилСЦт мух з мСЦiь зимСЦвлСЦ (верхнСЦй шар ТСрунту пСЦд кущами малини) збСЦгаСФться з вСЦдростанням пагонСЦв, у серединСЦ травня. Мухи вСЦдкладають яйця в пазухи верхСЦвкових листСЦв, розмСЦщаючи СЧх по одному. Личинки, якСЦ вСЦдродилися вгризаються в стебло СЦ проробляють спСЦральний кСЦльцеподСЦбний хСЦд. ВерхСЦвки ушкоджених пагонСЦв втАЩянуть, потСЦм чорнСЦють СЦ загнивають, а личинка прокладаСФ червоточину до основи пагона. ПСЦд час цвСЦтСЦння малини личинки залишають пагони й СЦдуть у ТСрунт.

Малинна брунькова мСЦль (Yncurvaria rubiella Bjerk.) пошкоджуСФ бруньки СЦ пагони малини. ЗустрСЦчаСФться звичайно вогнищами в старих запущених насадженнях малини.

Невеликий денний метелик з розмахом крил 12-14 мм. ПереднСЦ крила темно-коричневСЦ, на СЧхньому передньому краСЧ СФ чотири дрСЦбних, а на внутрСЦшньому - по двСЦ великСЦ золотаво-жовтСЦ плями. Зимують молодСЦ гусеницСЦ темно-червоного кольору в дуже маленьких (до 2 мм у дСЦаметрСЦ) щСЦльних бСЦлих павутинистих коконах пСЦд вСЦдсталою корою стебел СЦ старих пенькСЦв, а також пСЦд рСЦзними рослинними залишками. Рано навеснСЦ гусеницСЦ залишають кокони, заповзають на пагони, вгризаються в бруньки СЦ виСЧдають СЧх. Трохи пСЦзнСЦше гусеницСЦ вгризаються у пагони.

ПошкодженСЦ бруньки не розпускаються СЦ гинуть. ГусеницСЦ досягають дорослого стану в другСЦй половинСЦ травня. Вони темно-червонСЦ з коричнювато-чорною головою, довжиною 7-9 мм. Окуклювання вСЦдбуваСФться усерединСЦ загиблоСЧ бруньки, у тонкому коконСЦ наприкСЦнцСЦ травня. Метелики з'являються на початку цвСЦтСЦння малини СЦ незабаром вСЦдкладають яйця (по одному) усередину квСЦток малини. ГусеницСЦ харчуються плодоложем ягСЦд, але незабаром спускаються до основи стебел, де, знайшовши затишне мСЦiе, покриваються малопомСЦтними коконами СЦ залишаються на зиму.

РаннСЦ сорти малини пошкоджуються сильнСЦше, оскСЦльки цвСЦтСЦння СЧх звичайно збСЦгаСФться з масовою вСЦдкладкою яСФць метеликами.

Пагонова малинна галиця (Thomassiniana theobalda Ваrr) викликаСФ вСЦдмирання пагонСЦв малини. ДорослСЦ комахи досягають у довжину 2 мм. Голова СЦ груди в них темнСЦ, черевце ясно-червоне, покрите темними волосками. Зимують дорослСЦ личинки у верхньому шарСЦ ТСрунту, бСЦля основи стебел. НавеснСЦ, коли поверхневий шар ТСрунту прогрСЦСФться до 13В° С, з'являються дорослСЦ галицСЦ. Незабаром самки приступають до вСЦдкладки яСФць, розмСЦщаючи СЧх пСЦд кору пагонСЦв у мСЦiях яких-небудь механСЦчних пошкоджень на корСЦ пагонСЦв. Личинки живуть колонСЦями пСЦд корою, пошкоджуючи камбСЦальний шар пагонСЦв. СильнСЦ пошкодження приводять до вСЦдмирання пагонСЦв у наступному роцСЦ до дозрСЦвання ягСЦд

Малинна стеблова галлиця (Lasioptera rubi Heeg.) пошкоджуСФ стебла малини й ожини, викликаючи утворення добре помСЦтних здуттСЦв (галлСЦв) у нижнСЦй СЦ середнСЦй частинСЦ стебла. Дуже дрСЦбна чорна мушка-комарик, довжиною до 1,6-2,2 мм, з коричневою спинкою СЦ двома прозорими крилами, зСЦ спрощеним жилкуванням. Личинки галлицСЦ оранжево-жовтСЦ. Зимують личинки усерединСЦ галлСЦв по 2-11 штук у кожнСЦй. НавеснСЦ вони продовжують харчуватися СЦ, досягши в довжину 3-4 мм, окуклюються, а приблизно в червнСЦ, пСЦд час масового цвСЦтСЦння малини, з'являються дорослСЦ комарики. Незабаром самки вСЦдкладають яйця на молодСЦ пагони, по 8тАФ15 штук. Приблизно через мСЦсяць у мСЦiях ушкоджень з'являються галлоподСЦбнСЦ здуття. Галли особливо добре помСЦтнСЦ восени пСЦсля листопаду, вони мають опуклу форму СЦ досягають у довжину - 3 см, а в ширину - 2 см. На галлах утворяться трСЦщини, шкСЦрочка на них вСЦдстаСФ.

Малину ушкоджують два види попелиць - пагонова СЦ листова. Обидва види широко поширенСЦ.

Пагонова малинна попелиця (Aphis idaei v. b. Goot.) пошкоджуСФ малину, ожину СЦ троянди. ВеликСЦ колонСЦСЧ цього виду попелиць заселяють кСЦнцСЦ ростових пагонСЦв СЦ молодСЦ квСЦтковСЦ пагони, викликаючи скручування листкСЦв, стримування росту СЦ скривлення пагонСЦв. На пошкоджених пагонах квСЦтки не розвиваються СЦ досить часто засихають. Зимують яйця попелиць поодиноко або групами на однолСЦтнСЦх пагонах бСЦля бруньок. Личинки з'являються одночасно з розпусканням бруньок, звичайно на початку травня. З початку червня до серпня з'являються крилатСЦ самки, якСЦ створюють на СЦнших рослинах новСЦ колонСЦСЧ попелиць

Листкова малинна попелиця (Macrosiphum (Amphorophorа) rubi Kit.] на вСЦдмСЦну вСЦд пагоновоСЧ не утворить великих колонСЦй, вона живе поодиноко або невеликими групами звичайно знизу листСЦв (рСЦдше на кСЦнцях пагонСЦв), не викликаючи помСЦтного СЧхнього скручування. Небезпечна тим, що переносить вСЦруснСЦ хвороби малини з хворих рослин на здоровСЦ.


2.3 ШкСЦдники суниць та полуниць


Малинно-суничний довгоносик (Anthonomus rubi Hrbst). На старих плантацСЦях суниць перед цвСЦтСЦнням досить часто зустрСЦчаються рослини, квСЦтконСЦжки яких позбавленСЦ бутонСЦв. ЗдаСФться, що бутони з таких квСЦтконСЦжок хтось зрСЦзав. РСЦдше потрапляються бутони, як би пСЦдтятСЦ, але висячСЦ на плСЦвцСЦ. Так ушкоджують суницСЦ СЦ малину малинно-суничнСЦ довгоносики - невеликСЦ сСЦрувато-чорнСЦ жучки довжиною 2-3 мм. Зимують жуки пСЦд опалими листками СЦ грудочками землСЦ. Спочатку вони харчуються на молодих листочках, а до початку цвСЦтСЦння суниць самки вСЦдкладають яйця усередину бутонСЦв, пСЦдгризаючи при цьому квСЦтконСЦжки, отчого бутони надломлюються й обпадають або втАЩянуть, залишаючись висСЦти на квСЦтконСЦжцСЦ. Кожна самка може вСЦдкласти до 50 яСФць, розмСЦщаючи СЧх по одному в бутон. Личинки, якСЦ вийшли з яСФць, залишаються всерединСЦ бутонСЦв СЦ виСЧдають СЧх. ДорослСЦ личинки окуклюються в бутонах. У червнСЦ - липнСЦ з'являСФться нове поколСЦння жукСЦв. Якийсь час вони харчуються листками, виСЧдаючи в них м'якоть у виглядСЦ маленьких вСЦконечок, а потСЦм СЦдуть у мСЦiя зимСЦвлСЦ. Жуки ушкоджують також СЦ бутони малини.

Суничний листоСЧд (Galerucella tenelle L.). РЖнодСЦ на листках суниць з'являються наскрСЦзнСЦ отвори або частСЦше звивистСЦ ходи, виСЧденСЦ в м'якотСЦ листка так, що залишаСФться тСЦльки нижня шкСЦрочка. ЦСЦ ушкодження заподСЦюСФ суничний листоСЧд - жовто-бурий жук величиною 3-4 мм. Жуки зимують пСЦд рСЦзними рослинними залишками. Вийшовши рано навеснСЦ з мСЦiь зимСЦвлСЦ, вони пошкоджують листки суниць, а перед цвСЦтСЦнням приступають до вСЦдкладання яСФць, розмСЦщаючи СЧх знизу листСЦв, а також на черешках СЦ стеблах. Личинки виходять з яСФць через 10-15 днСЦв СЦ так само, як дорослСЦ жуки, виСЧдають м'якоть листкСЦв з нижньоСЧ сторони. Вони досягають у довжину 0,5см, мають жовтий колСЦр СЦ покритСЦ короткими рСЦдкими волосками, голова в личинок СЦ плями на спинСЦ коричневого кольору. Через 20-25 днСЦв личинки забираються неглибоко в ТСрунт СЦ там окуклюються. Жуки з'являються з лялечок пСЦсля плодоносСЦння суниць СЦ незабаром СЦдуть на зимСЦвлю.

Суницю СЦнодСЦ досить сильно пошкоджують личинки пильщикСЦв, якСЦ спочатку вигризають невеликСЦ ямки на нижнСЦй сторонСЦ листкСЦв, а пСЦзнСЦше з'СЧдають цСЦлком окремСЦ дСЦлянки листкСЦв, розташованСЦ мСЦж жилками. Личинки зеленуватСЦ СЦ мають 10 пару нСЦг. Якщо доторкнутися до них, то вони згортаються кСЦльцем.

Окуклюються личинки в ТСрунтСЦ. УлСЦтку з'являСФться друге поколСЦння пильщикСЦв, личинки якого СЦдуть у ТСрунт на зимСЦвлю.

БСЦлокрилка або суничний алейродид (Aleurodes fragariae Walk.) пошкоджуСФ, крСЦм суниць, багато трав'янистих рослин, зокрема дику лСЦсову суницю. Це дрСЦбна блСЦдо-жовтувата комаха, довжиною близько 1,3 мм. МаСФ двСЦ пари крил, покритих бСЦлим восковим пилком. ДорослСЦ комахи здатнСЦ лСЦтати СЦ стрибати. Зимують дорослСЦ особи. НавеснСЦ самки вСЦдкладають на нижню сторону листСЦв дуже маленькСЦ яйця, залишаючи в мСЦiСЦ вСЦдкладання невеликий бСЦлуватий налСЦт. Личинки плоскСЦ, нерухомСЦ. Вони висмоктують сСЦк з листкСЦв. У мСЦiях пошкоджень з'являються слабко помСЦтнСЦ дрСЦбнСЦ жовтуватСЦ плями. Досягши третього вСЦку, личинки перетворюються в "пупарСЦСЧ», з яких незабаром вилСЦтають дорослСЦ особини нового поколСЦння. Протягом лСЦта бСЦлокрилка розвиваСФться в трьох-чотирьох поколСЦннях. З масовою появою личинки гнСЦтять суницСЦ.

Слинявка-пСЦнниця (Philaenus spumarius L.) пошкоджуСФ не тСЦльки суницСЦ, але й СЦншСЦ трав'янистСЦ рослини.

Ця досить широко розповсюджена цикада одержала видову назву в зв'язку з тим, що СЧСЧ личинки живуть як би зануреними у видСЦленСЦй ними пСЦнистСЦй слиноподобнСЦй рСЦдинСЦ, яка захищаСФ личинок вСЦд пСЦдсихання й СЦнших несприятливих факторСЦв.

ДорослСЦ комахи, довжиною до 10 мм, здатнСЦ лСЦтати СЦ стрибати. Забарвлення строкате вСЦд ясно-жовтих до чорних тонСЦв. На надкрилах СФ по двСЦ подовжнСЦ коси бСЦлСЦ плями.

Зимують у стадСЦСЧ яйця, яке маСФ жовто-жовтогарячий колСЦр, у тканинах листкових черешкСЦв СЦ молодих стебел суниць й СЦнших трав'янистих рослин. ВСЦдродженСЦ навеснСЦ личинки спочатку бСЦлСЦ, потСЦм набувають зеленувато-жовте забарвлення. Вони зосереджуються на нижнСЦй сторонСЦ листкСЦв, у основСЦ квСЦткових кистей або в розгалуженнСЦ листкових черешкСЦв, СЦнодСЦ на зав'язях. Личинки цикадок висмоктують сСЦк СЦ викликають зморшкуватСЦсть листкСЦв, потворнСЦсть СЦ недорозвинення зав'язей.

Слинявка-пСЦнниця вологолюбна СЦ теплолюбна комаха, тому особливо СЦнтенсивно вона розмножуСФться в роки з теплим сирим летом.

Ведмедка звичайна (Gryllotalpa gryllotalpa L.) - велика темно-бура комаха. ДорослСЦ особини досягають 3,5-5 см. ПереднСЦ ноги копального типу - сильно розширенСЦ з граблеподСЦбними переднСЦми гомСЦлками, озброСФними зубцями.

Веде пСЦдземний спосСЦб життя, риючи нСЦрки, звичайно розташованСЦ у верхньому шарСЦ поверхнСЦ ТСрунту. РЗСЧ личинки харчуються коренями СЦ стеблами рослин, виСЧдають бульби, коренеплоди СЦ висСЦянСЦ насСЦння. Зимують дорослСЦ капустянки СЦ СЧхнСЦ личинки в ТСрунтСЦ, гноСЧ або перегноСЧ, на глибинСЦ до 90 см. НавеснСЦ, коли ТСрунт добре прогрСЦСФться, вСЦдновляСФться активне життя шкСЦдника. ЗаселенСЦ ведмедкою дСЦлянки характеризуються наявнСЦстю звивистих розпушених валикСЦв СЦ ходСЦв (отворСЦв) на поверхнСЦ ТСрунту й ушкоджених рослин. Звичайно в травнСЦ ведмедки роблять землянСЦ печерки - гнСЦзда на глибинСЦ до 15 см (величиною з куряче яйце) СЦ вСЦдкладають у них до 360 яСФць. Розвиток ведмедки вСЦд яйця до дорослоСЧ комахи продовжуСФться бСЦля двох рокСЦв.


ВИСНОВКИ


  1. Розглянуто народногосподарське значення комах-шкСЦдникСЦв, а особливо шкСЦдникСЦв плодово-ягСЦдних культур, та масштаби проблем, якСЦ вони створюють. Комахи-шкСЦдники якСЦ вражають плодово-ягСЦднСЦ культури, значно знижують урожайнСЦсть, зменшують стСЦйкСЦсть рослин до хвороб та рослин-конкурентСЦв (буртАЩянСЦв, особин того ж виду), клСЦматичних змСЦн. Пошкодження плодових дерев, викликанСЦ ними, СФ джерелом доступу у рослини бактерСЦй та грибСЦв, води та пилу.
  2. Охарактеризовано найбСЦльш небезпечних та поширених представникСЦв групи комах-шкСЦдникСЦв плодових дерев, СЧх бСЦологСЦю та поведСЦнку, пошкодження, якСЦ вони завдають. Особливо небезпечними СФ комахи, що схильнСЦ масово розмножуватись СЦ повнСЦстю знищувати органи рослин (листя, молодСЦ пагони СЦ бруньки, плоди та квСЦти) значно пошкоджувати коренСЦ. Такими СФ попелицСЦ, плодова та яблунева молСЦ, непарний шовкопряд, яблунева та сливова плодожерки.
  3. Охарактеризовано найбСЦльш небезпечних та поширених представникСЦв групи комах-шкСЦдникСЦв ягСЦдних культур, СЧх бСЦологСЦю та поведСЦнку, пошкодження, якСЦ вони завдають. ЯгСЦдники вражаються багатьма групами комах, а особливо попелицями, слинявками, рСЦзними галицями, великоСЧ шкоди завдають хрущСЦ та ведмедки.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ


  1. Андрианова Н.С. Экология насекомых. - Из-во Московского ун-та, 1970. - 156с.
  2. Васильев Б.П. Лившиц И.З. Вредители плодовых культур. - М.: Колос, 1984. - 399с.
  3. Копчагин В.Н. Защита сада от вредителей и болезней. - М.: Колос, 1971. - 254с.
  4. Копчагин В.Н. Защита растений от вредителей и болезней на садово-огородном участке. - М.: Агропромиздат, 1987. - 316с.
  5. Суворова П.И., Арбузова З.А., Эсмонт В.Н. Насекомые - друзья и враги деревьев и кустарников. - М.: Просвещение, 1979. - 108с.
  6. Шумаков Е.М., Брянцева И.Б. Вредные и полезные насекомые. - Л.: Колос, 1968. - 142с.


Додатки


Комахи-шкСЦдники саду






Страницы: Назад 1 Вперед