Полтавська обласна гравСЦметрична обсерваторСЦя

доклад: Авиация и космонавтика

Документы: [1]   Word-212481.doc Страницы: Назад 1 Вперед

МСЦнСЦстерство освСЦти СЦ науки, молодСЦ та спорту УкраСЧни

Полтавський нацСЦональний педагогСЦчний унСЦверситет СЦменСЦ В. Г. Короленка














ДоповСЦдь на тему:

ВлПолтавська обласна гравСЦметрична обсерваторСЦя»



ПСЦдготувала магСЦстранта

фСЦзико-математичного факультету

Прудка РЖ. РЖ.

Викладач: проф. Руденко О. П.






Полтава-2011


Полтавщина недаремно займаСФ одне з провСЦдних мСЦiь у свСЦтСЦ по кСЦлькостСЦ знаменитих людей, якСЦ увСЦйшли у свСЦтову скарбницю. Також Полтава славиться створенням ПолтавськоСЧ обласноСЧ гравСЦметричноСЧ обсерваторСЦСЧ очолюваноСЧ членом УкраСЧнськоСЧ АкадемСЦСЧ наук О. Я. Орловим та депутатом ВерховноСЧ ради УРСР, Заслуженим дСЦячем науки З. М. АксентьСФвою.

Отже, звернемося до СЦсторСЦСЧ створення ПолтавськоСЧ обласноСЧ гравСЦметричноСЧ обсерваторСЦСЧ.

ОбсерваторСЦя знаходиться на пСЦвнСЦчнСЦй околицСЦ Полтави, де натиск мСЦста зупинено заповСЦдним полем Полтавського бою.

ВлБуло досить вагоме мСЦркування на користь того, щоб органСЦзувати гравСЦметричнСЦ спостереження саме в ПолтавСЦ. Справа в тому, що про твердСЦсть землСЦ СЦ про ступСЦнь СЧСЧ пСЦддатливостСЦ можна судити не лише з мСЦсячно-сонячних змСЦн сили тяжСЦння, але також СЦ по тому перСЦоду, з яким змСЦнюСФться широта мСЦiя. Полтава була особливо зручною для широтних спостережень, оскСЦльки на СЧСЧ паралелСЦ в зенСЦтСЦ кульмСЦнували двСЦ яскравСЦ зенСЦтнСЦ зСЦрки: альфа Персея СЦ ен ВеликоСЧ ВедмедицСЦ, доступнСЦ для спостереження вдень СЦ вночСЦ, з допомогою телескопа. Таким чином, в ПолтавСЦ було легко СЦ зручно обтАЩСФднати два види спостережень: широтнСЦ СЦ гравСЦметричнСЦ, якСЦ взаСФмно доповнювали одне одного.» так писав у свСЦй час О. Я. Орлов про причини вибору мСЦiя для новоСЧ обсерваторСЦСЧ.

ОбсерваторСЦя заснована в 1926 роцСЦ вСЦдомим ученим в галузСЦ астрономСЦСЧ СЦ геофСЦзики,членом УкраСЧнськоСЧ академСЦСЧ наук з 1919 року, членом-кореспондентом АН СРСР з 1927 року, членом АН СРСР з 1939 року, академСЦком Олександром Яковичем Орловим (1880-1954). З 1964 року вона СФ фСЦлСЦалом РЖнституту геофСЦзики СЦменСЦ С. РЖ. СуботСЦна НацСЦональноСЧ академСЦСЧ наук УкраСЧни. У назвСЦ "гравСЦметрична» вСЦдображено один з головних напрямкСЦв наукових дослСЦджень обсерваторСЦСЧ - вивчення сили тяжСЦння. На час заснування обсерваторСЦСЧ серед спецСЦалСЦстСЦв уже панувала думка, що гравСЦметричнСЦ дослСЦдження можуть стати ефективним засобом розвСЦдки корисних копалин.

Для вимСЦрювання сили тяжСЦння з дуже високою точнСЦстю користуються спецСЦальними приладами - маятниками або гравСЦметрами.

Перше завдання, яке було поставлене засновником обсерваторСЦСЧ перед колективом, полягло у створеннСЦ гравСЦметричноСЧ карти УкраСЧни.

Для створення гравСЦметричноСЧ карти УкраСЧни перш за все необхСЦдно одержати еталонне значення прискорення g для ПолтавськоСЧ обсерваторСЦСЧ. З цСЦСФю метою тут було визначено силу тяжСЦння вСЦдносно гравСЦметричних пунктСЦв СРСР, якСЦ ранСЦше були порСЦвнянСЦ з пунктом у ПотсдамСЦ (НСЦмеччина) - центром СФвропейських гравСЦметричних вимСЦрювань.

До 1938 року невеликий на той час колектив ПолтавськоСЧ обсерваторСЦСЧ виконав величезний обсяг робСЦт з гравСЦметричноСЧ зйомки УкраСЧни. У результатСЦ численних експедицСЦй, якСЦ проводилися в цей перСЦод, прискорення сили тяжСЦння були визначенСЦ майже в 500 пунктах на площСЦ, що перевищувала 600 тис. км. кв.. ГравСЦметрична карта УкраСЧни була створена СЦ передана геологСЦчним органСЦзацСЦям для практичного використання СЦ подальшоСЧ деталСЦзацСЦСЧ.

За останнСЦ роки СЦстотно розширилася тематика наукових дослСЦджень обсерваторСЦСЧ, окрСЦм того, традицСЦйнСЦ за тематикою проблеми стали вирСЦшуватися з використанням нових сучасних методСЦв: лазерна локацСЦя супутникСЦв ЗемлСЦ та глобальна система визначення мСЦiеположення (ГВСМ). ЦСЦ методи забезпечують точнСЦсть на кСЦлька порядкСЦв вищу, нСЦж оптичнСЦ телескопи та астролябСЦСЧ.

З 1994 року на спостережнСЦй базСЦ обсерваторСЦСЧ у селСЦ СтепанСЦвка почала функцСЦонувати в експериментальному режимСЦ станцСЦя ЛД-2к для лазерноСЧ локацСЦСЧ штучних супутникСЦв ЗемлСЦ. Зараз проводиться модернСЦзацСЦя цього лазерного далекомСЦра.

Для реалСЦзацСЦСЧ ГСВМ в обсерваторСЦСЧ створена мережа з чотирьох спостережних пунктСЦв. У жовтнСЦ 1999 року на цих пунктах Головне управлСЦння геодезСЦСЧ, картографСЦСЧ та кадастру УкраСЧни здСЦйснило першу кампанСЦю з високоточного визначення СЧхнСЦх координат. Це дозволить включити данСЦ пункти до ГВСМ - мереж державного та мСЦжнародного рСЦвнСЦв, привтАЩязати астрономСЦчнСЦ СЦнструменти обсерваторСЦСЧ до вСЦдповСЦдних систем координат.

В обсерваторСЦСЧ розроблено концепцСЦю комплексних астрономСЦчних, геодезичних та геофСЦзичних спостережень в одному пунктСЦ для дослСЦджень з геодинамСЦки. ЗгСЦдно з нею на спостережнСЦй базСЦ в селСЦ СтепанСЦвка створюСФться комплексна станцСЦя, де плануСФться проводити спостереження лазерно-локацСЦйнСЦ, астрономСЦчнСЦ, гравСЦметричнСЦ, нахиломСЦрнСЦ, висотомСЦрнСЦ та ГСВМ.

РадСЦоастрономСЦчнСЦ спостереження в ПолтавськСЦй гравСЦметричнСЦй обсерваторСЦСЧ стали можливими пСЦсля спорудження у 1991 роцСЦ в селСЦ СтепанСЦвка пСЦд Полтавою радСЦотелескопу УРАН-2 (УкраСЧнський РадСЦоСЦнтерферометр АкадемСЦСЧ Наук). За досягнення у роботСЦ по створенню радСЦотелескопа УРАН-2 працСЦвники ПолтавськоСЧ обсерваторСЦСЧ В. Г. Булацен СЦ А. РЖ. Юраженко удостоСФнСЦ ДержавноСЧ премСЦСЧ УкраСЧни в галузСЦ науки СЦ технСЦки.

У свою чергу, радСЦотелескоп УРАН-2 СФ складовою частиною радСЦоСЦнтерферометричного комплексу з наддовгою базою, який складаСФться з 5 антенних систем: УТР-2 (с. ВолохСЦн Яр поблизу Харкова, РадСЦоастрономСЦчний СЦнститут НАН УкраСЧни), УрАН-1 (м. ЗмСЦСЧв ХаркСЦвськоСЧ областСЦ, радСЦоастрономСЦчний СЦнститут НАН УкраСЧни), УРАН-3 (м. Шацьк ВолинськоСЧ областСЦ, ФСЦзико-механСЦчний СЦнститут НАНУ), УРАН-4 (поблизу Одеси РадСЦоастрономСЦчний СЦнститут НАНУ). За розмСЦрами антена УРАН-2 посСЦдаСФ друге мСЦiе в свСЦтСЦ пСЦсля украСЧнського декаметрового телескопа УТР-2.

На початку 2001 року введена в дСЦю СЦ друга черга цього радСЦотелескопа. Тепер за своСЧми технСЦчними параметрами в СЦнтерферометричному режимСЦ вона маСФ значну роздСЦльну кутову здатнСЦсть та високу чутливСЦсть. З 2001 року обсерваторСЦя веде регулярнСЦ GPS-спостереження в рамках мСЦжнародноСЧ мережСЦ таких спостережень.

За роки свого СЦснування Полтавська обласна гравСЦметрична обсерваторСЦя зробила вагомий внесок у розвиток науки про Землю, у вирСЦшення потреб народного господарства краСЧни.

ОсновнСЦ напрями науковоСЧ дСЦяльностСЦ ПолтавськоСЧ гравСЦметричноСЧ обсерваторСЦСЧ на майбутнСФ:

  1. Вивчення обертового руху ЗемлСЦ та повтАЩязаних з ним геодинамСЦчних явищ методами космСЦчноСЧ геодезСЦСЧ та оптичноСЧ астрономСЦСЧ;
  2. Вивчення динамСЦки земноСЧ кори та сили тяжСЦння на соновСЦ геодезичних та геофСЦзичних спостережень;
  3. ГеофСЦзичнСЦ дослСЦдження з проблеми прогнозу землетрусСЦв;
  4. Вивчення джерел космСЦчного радСЦовипромСЦнювання у декаметровому дСЦапазонСЦ радСЦохвиль.


Олександр Якович Орлов - засновник ПолтавськоСЧ обсерваторСЦСЧ

гравСЦметрична обсерваторСЦя радСЦотелескоп тяжСЦння

О. Я. Орлов народився 25 березня (за старим стилем) 1880 року в м. Смоленську, був тринадцятою дитиною в родинСЦ бСЦдного священика. У 1898 роцСЦ закСЦнчив гСЦмназСЦю в м. ВоронежСЦ СЦ в тому ж роцСЦ вступив до Петербурзького унСЦверситету.

ПСЦсля цього по закСЦнченню курсу навчання у 1902 роцСЦ, вСЦн був залишений при унСЦверситетСЦ СЦ на три роки поСЧхав за кордон для пСЦдготовки до професорського звання.

Спочатку молодий вчений залишився в м. ПарижСЦ, щоб послухати лекцСЦСЧ в СорбонСЦ, потСЦм переСЧхав до мСЦста Лунд (ШвецСЦя), де займався небесною механСЦкою пСЦд керСЦвництвом професора ШарльСФ, СЦ закСЦнчив свою закордонну подорож у Геттингенському унСЦверситету, где працював по сейсмологСЦСЧ у професора ВСЦхерта.

Повернувшись на батькСЦвщину, О. Я. Орлов активно брав участь в науковСЦй СЦ органСЦзацСЦйнСЦй дСЦяльностСЦ, йому доручають керСЦвництво ЮртАЩСЧвською обсерваторСЦСФю, де у 1907 роцСЦ вСЦн провСЦв серСЦю спостережень на зенСЦт-телескопСЦ в ПулковськСЦй обсерваторСЦСЧ. ЦСЦ спостереження виявились корисними для Орлова, коли вСЦн пСЦзнСЦше почав працювати по аналСЦзу широтних спостережень.

РЖз ПулковськоСЧ обсерваторСЦСЧ О. Я. Орлов повернувся в м. ЮртАЩСЧв, де з 1 сСЦчня 1909 року йому було доручено заклад сейсмСЦчноСЧ станцСЦСЧ СЦ читання лекцСЦй. На зтАЩСЧздСЦ в м. МанчестерСЦ, де вСЦн виступив з доповСЦддю про спостереження деформацСЦСЧ земноСЧ кулСЦ СЦ був обраний членом мСЦжнародноСЧ комСЦсСЦСЧ, перевСЦряючи працСЦ з цСЦСФСЧ проблеми.

У 1909 роцСЦ Орлов почав займатися вивченням комет СЦ присвятив цьому питанню 7 нарисСЦв. НевдовзСЦ в Орлова виникла СЦдея про можливостСЦ застосування маятникСЦв Цельнера-Репсольда без затухання (для запису сейсмСЦчних затухань) для вивчення приливних коливань прямовисноСЧ лСЦнСЦСЧ, що СЦ дала Орлову можливСЦсть провести зразковСЦ по своСЧй точнСЦй роботСЦ ряди спостережень, утворюючи, за оцСЦнкою ЗСЦнаСЧди МиколаСЧвни АксентСФвоСЧ. Епоху в СЦсторСЦСЧ проблеми земних припливСЦв. ЦСЦ спостереження лягли в основу магСЦстерськоСЧ дисертацСЦСЧ Орлова, яку вСЦн захистив у 1910 роцСЦ. Наступного року вчений бере участь в МСЦжнародному манчестерському сейсмологСЦчному зтАЩСЧздСЦ, де була вСЦдмСЦчена важливСЦсть виникнення придатноСЧ станцСЦСЧ СибСЦру. НайбСЦльш мСЦiем для цього виявилося мСЦсто Томськ, де пСЦд керСЦвництвом О. Я. орлова у 1911 роцСЦ було почато, а до початку 1912 року закСЦнчено роботи по будСЦвництву

станцСЦСЧ по спостереженням приливних змСЦн сили тяжСЦння.

В груднСЦ 1912 року Орлова призначили професором СЦ директором астрономСЦчноСЧ обсерваторСЦСЧ НоворосСЦйського унСЦверситету в ОдесСЦ, де вчений спостерСЦгаСФ за обробкою СЦ гармонСЦйним аналСЦзом юртАЩСЧвських, томських СЦ потсдамських спостережень над мСЦсячно-сонячними деформацСЦями ЗемлСЦ, що СЦ лягло в основу його докторськоСЧ дисертацСЦСЧ, захист якоСЧ вСЦдбувся в 1915 роцСЦ.

ПостСЦйно на перше мСЦiе в наукових працях Орлова проявляСФться всебСЦчне вивчення руху полюсСЦв ЗемлСЦ.

На ХаркСЦвському зтАЩСЧздСЦ Орлов висунув СЦдею про створення гравСЦметричноСЧ обсерваторСЦСЧ в мСЦстСЦ Полтава, яку заснували у 1926 роцСЦ.

У 1934-1938 роках вСЦн працював у Державному астрономСЦчному СЦнститутСЦ СЦменСЦ П. К. Штернберга СЦ в Геодезичному СЦнститутСЦ в МосквСЦ, пСЦсля чого знову очолив Полтавську гравСЦметричну обсерваторСЦю АН УРСР СЦ в 1939 роцСЦ був обраний ДСЦйсним членом (академСЦком) цСЦСФСЧ академСЦСЧ.

Роботу ПолтавськСЦй обсерваторСЦСЧ довелося перервати у 1941 роцСЦ, коли фронт близько пСЦдСЦйшов до мСЦста. ОбсерваторСЦя була перенесена до РЖркутська, де змогла продовжувати далСЦ свою роботу на базСЦ РЖркутського унСЦверситету СЦменСЦ А. А. Жданова.

О. Я. Орлов приСЧхав у Полтаву одразу пСЦсля визволення мСЦста вСЦд загарбникСЦв СЦ почав вСЦдновлювати обсерваторСЦю. В лютому 1944 роцСЦ працСЦвники обсерваторСЦСЧ вСЦдновили роботу обсерваторСЦСЧ в ПолтавСЦ.

Продовжуючи керувати Полтавською обсерваторСЦСФю АН УРСР, Орлов у першСЦ роки пСЦсля вСЦйни приступив до органСЦзацСЦСЧ другого великого академСЦчного наукового закладу - ГоловноСЧ астрономСЦчноСЧ обсерваторСЦСЧ.

В 1945-1948 роках Орлов керуСФ проектом цСЦСФСЧ обсерваторСЦСЧ, але з роками йому стаСФ все тяжче повтАЩязувати велику наукову роботу з багатообразними адмСЦнСЦстративними обовтАЩязками. Тому в 1948 роцСЦ вСЦн СЦде з посади директора ГоловноСЧ астрономСЦчноСЧ обсерваторСЦСЧ АН УРСР, однак в 1950 роцСЦ за проханням президСЦума знову повертаСФться на цю посаду. Проте наступного року погане самопочуття змусило його назавжди вСЦдмовитися вСЦд адмСЦнСЦстративноСЧ дСЦяльностСЦ.

Орлов продовжував допомагати своСЧм учням, якСЦ працювали у ПолтавСЦ, КиСФвСЦ та СЦнших наукових центрах УкраСЧни. З попередньою енергСЦСФю вСЦн займався СЦ питаннями органСЦзацСЦСЧ праць по вивченню руху полюсСЦв, усього за мСЦсяць до смертСЦ вСЦн головував у МосквСЦ на зборах по цьому питанню. Серцевий напад, за яким прийшла смерть, настиг його, коли вСЦн закСЦнчував статтю про рух полюса. Олександр Якович Орлов помер 25 сСЦчня 1954 року в КиСФвСЦ.

Повний список праць Орлова включаСФ 140 монографСЦй, статей СЦ коротких повСЦдомлень. В своСЧх наукових працях вСЦн займався двома темами: спостереження приливних коливань прямовисноСЧ лСЦнСЦСЧ та рух полюсСЦв.


АксентьСФва ЗСЦнаСЧда МиколаСЧвна - другий директор ПолтавськоСЧ гравСЦметричноСЧ обсерваторСЦСЧ


25 липня 1900 року в мСЦстСЦ Одеса на станцСЦСЧ Одеса-Товарна, в родинСЦ залСЦзничного фельдшера, народилася ЗСЦнаСЧда МиколаСЧвна АксентьСФва. У 1907 роцСЦ родина складалася з батькСЦв СЦ шести дСЦтей. Батьки намагалися дати своСЧм дСЦтям добру освСЦту. З 1909 по 1916 рСЦк ЗСЦнаСЧда навчалася у приватнСЦй жСЦночСЦй гСЦмназСЦСЧ, яку закСЦнчила з вСЦдзнакою. А в 1917 роцСЦ закСЦнчила восьмий допомСЦжний клас з правами чоловСЦчих гСЦмназСЦй СЦ вступила до НоворосСЦйського унСЦверситету вмСЦстСЦ Одеса на математичне вСЦддСЦлення фСЦзико-математичного факультету. В цьому унСЦверситетСЦ був створений СЦнститут народноСЧ освСЦти, який АксентьСФва закСЦнчила у 1924 роцСЦ. З 14 рокСЦв ЗСЦнаСЧда МиколаСЧвна почала працювати: давала приватнСЦ уроки, як репетитор.

В 19 рокСЦв, будучи студентко, ЗСЦнаСЧда АксентьСФва отримала роботу в ОдеськСЦй астрономСЦчнСЦй обсерваторСЦСЧ, СЦ одночасно виконувала астрономСЦчнСЦ та геофСЦзичнСЦ спостереження пСЦд керСЦвництвом О. Я. Орлова.

У 1926 роцСЦ АксентьСФву запросили до Полтави на роботу в гравСЦметричну обсерваторСЦю. Тут вона розпочала свою дСЦяльнСЦсть на посадСЦ спостерСЦгача-обчислювача. Згодом обСЦймала посаду астронома-метеоролога, старшого наукового заступника директора з питань науковоСЧ роботи.

Брала участь у створеннСЦ гравСЦметричноСЧ карти УкраСЧни. У 30-х роках ЗСЦнаСЧда МиколаСЧвна розпочала регулярнСЦ спостереження за приливними нахилами земноСЧ поверхнСЦ в ПолтавСЦ з метою вивчення пружних "астивостей земноСЧ кори.

1934 року АксентьСФва разом з провСЦдними спецСЦалСЦстами обсерваторСЦСЧ вимушена була залишити Полтаву СЦ переСЧхати в ПСЦдмосковтАЩя, рятуючись вСЦд кадебСЦстСЦв. У цей перСЦод ЗСЦнаСЧда МиколаСЧвна проводила дослСЦдження припливСЦв у атмосферСЦ з мето вивчення змСЦн стану атмосфери СЦ магнСЦтного поля ЗемлСЦ.

Повернулась у Полтаву в 1939 роцСЦ. 8 сСЦчня 1943 року АксентьСФва захистила дисертацСЦю на ступСЦнь кандидата фСЦзико-математичних наук при РЖркутському державному унСЦверситетСЦ. В лютому того ж року була затверджена старшим науковим спСЦвробСЦтником ПрезидСЦСЧ АН СРСР.

15 лютого 1944 року АксентьСФва повернулася до обсерваторСЦСЧ пСЦсля визволення Полтави вСЦд фашистСЦв.

24 грудня 1944 року ЗСЦнаСЧда МиколаСЧвна захистила дисертацСЦю на звання доктора фСЦзико-математичних наук в Московському геофСЦзичному СЦнститутСЦ АН УРСР на тему: "Визначення слабих припливСЦв».

12 листопада 1949 року АксентьСФва затверджена в науковому ступенСЦ доктора фСЦзико-математичних наук ВАК УРСР. В жовтнСЦ 1951 року ЗСЦнаСЧда МиколаСЧвна обрана членом-кореспондентом АН УРСР СЦ призначена директором ПолтавськоСЧ гравСЦметричноСЧ обсерваторСЦСЧ.

Паралельно з науково-органСЦзацСЦйною роботою ЗСЦнаСЧда АксентьСФва займалася великою громадською роботою СЦ в 1951 роцСЦ СЧСЧ обирають своСЧм депутатом ВерховноСЧ ради УРСР робСЦтники Чутовського району. В 1955 роцСЦ АксентьСФва була обрана депутатом ПолтавськоСЧ обласноСЧ ради.

ПлСЦдна наукова, науково-органСЦзацСЦйна СЦ громадська робота АксентьСФвоСЧ була вСЦдзначена урядовими нагородами, СЧй було присвоСФне звання "Заслужений дСЦяч науки УРСР».

ЗСЦнаСЧда МиколаСЧвна мСЦряла про перетворення в 1975 оцСЦ ПолтавськоСЧ гравСЦметричноСЧ обсерваторСЦСЧ в спецСЦальний СЦнститут астрономСЦСЧ, геодезСЦСЧ СЦ геофСЦзики в складСЦ АН УРСР. ЙмовСЦрно, що так би воно й сталося, але 8 квСЦтня 1969 року смерть не застала СЧСЧ прямо на роботСЦ. Поховали АксентьСФву на центральному кладовищСЦ мСЦста Полтави.

СвСЦтова наукова громадськСЦсть достойно вшанувала СЦ увСЦковСЦчила добре СЦмтАЩя нашоСЧ землячки в назвСЦ одного СЦз кратерСЦв Венери. Його назвали "АксентьСФва».


Гулак ЮрСЦй Костянтинович - лСЦдер всесвСЦтнього науково-технСЦчного прогресу


Гулак Ю. К. народився 11 червня 1927 року в с. ПерекопСЦвцСЦ Роменського району СумськоСЧ областСЦ ( до 1925 року ПолтавськоСЧ губернСЦСЧ). Батько, Костянтин Дмитрович, працював у школах Роменського СЦ Лохвицького районСЦв директором. Мати, МарСЦя ОлександрСЦвна (дСЦвоче прСЦзвище Яновська, походить СЦз сСЦмтАЩСЧ ГоголСЦв-Яновських), працювала учителем молодших класСЦв. У 1935 роцСЦ батька призначили директором школи №1 м. Ромни, дружина вчителюСФ в цСЦй же школСЦ. Сина ж батьки вСЦддали навчатися до СШ №2, щоб нСЦхто, не дай Боже, не завищував оцСЦнки.

У червнСЦ 1941 року ЮрСЦй закСЦнчуСФ 7 клас, а у вереснСЦ родина евакуюСФться у Новокалитвянський район ВоронезькоСЧ областСЦ, де батька призначили директором мСЦiевоСЧ школи, а потСЦм Новокалитвянського райвно. ЮрСЦй ти часом закСЦнчив курси трактористСЦв, писав вСЦршСЦ, керував дитячим драматичним гуртком при районному клубСЦ, мрСЦяв стати артистом.

На початку 1942 року ЮрСЦй Гулак познайомився з АндрСЦСФм Малишком, який вчився разом з Гулаком-старшим в СЦнститутСЦ соцвиховання. Малишко переконував ЮрСЦя стати письменником, проте в тСЦ часи людям було не до поезСЦСЧ.

ПотСЦм родина ГулакСЦв мусила переСЧхати у с. Благодатне СаратовськоСЧ областСЦ. Незабаром батька забрали на вСЦйськову службу, а мати працюСФ в дитбудинку для дСЦтей, евакуйованих з Москви. Зимували тяжко. РЖ тСЦльки восени Гулак повертаСФться на УкраСЧну. Школу ЮрСЦй закСЦнчив у ПерекопСЦвцСЦ.

У 1945 роцСЦ ЮрСЦй Костянтинович вступив на фСЦзичний факультет КиСЧвського унСЦверситету. ЮрСЦй спочатку не вСЦдвСЦдував астрономСЦю, але пСЦсля вСЦзиту на лекцСЦСЧ Богородського Гулак вирСЦшив, що стане астрофСЦзиком. Дипломною роботою, навчанням в аспСЦрантурСЦ керував все той же Олександр Федорович Богородський. У сСЦчнСЦ 1953 року СЦснувала загроза виключення СЦз партСЦСЧ та аспСЦрантури Гулака через його СЦдеологСЦчнСЦ погляди. Але смерть диктатора врятувала юного науковця.

Дружину ЮрСЦй знайшов у ДиканьцСЦ. РаСЧса була студенткою ХаркСЦвського унСЦверситету, вивчала англСЦйську мову. Одружилися, скоро в них народився син. ПереСЧхали до Сум. У педСЦнститутСЦ ЮрСЦй Костянтинович працював завкафедрою, деканом фСЦзико-математичного факультету. Кандидатську дисертацСЦю захистив у 1958 роцСЦ. У 1962 роцСЦ одержуСФ вчене звання доцента. У 1966 роцСЦ призначений заступником ректора по навчальнСЦй роботСЦ Полтавського педагогСЦчного СЦнституту. На цСЦй посадСЦ працював до 1970 року, з 1978 по 1982 рСЦк - завСЦдувачем кафедрою фСЦзики.

За час роботи у вузах ЮрСЦй Костянтинович пСЦдготував 6200 вчителСЦв фСЦзики, астрономСЦСЧ СЦ математики, з яких бСЦльше 10 захистили кандидатськСЦ дисертацСЦСЧ. У спСЦвавторствСЦ з викладачами вузСЦв УкраСЧни написаний СЦ опублСЦкований пСЦдручник "АстрономСЦя» для фСЦзико-математичних факультетСЦв педСЦнститутСЦв (вперше украСЧнською мовою, який отримав два видання), а також посСЦбник для вчителСЦв "ФСЦзика космосу». Проводив активну науково-популяризаторську роботу серед населення.

Лише з 1991 по 1999 рСЦк Гулак стаСФ науковим працСЦвником - старшим науковим спСЦвробСЦтником ПолтавськоСЧ ГравСЦметричноСЧ ОбсерваторСЦСЧ НАУ, сумСЦщаючи ц роботу з викладацькою.

Гулаку Ю. К. вдалося започаткувати свСЦй напрямок у науцСЦ, заклавши основи статистичноСЧ теорСЦСЧ квантування в ньютонСЦвських планетарних системах. НауковСЦ СЦдеСЧ Гулака вСЦдомСЦ в США. МСЦжнародний бСЦографСЦчний центр у КембриджСЦ внСЦс його до перелСЦку ЛСЦдерСЦв наукового прогресу. ЗацСЦкавилися роботами полтавця СЦ росСЦйськСЦ науковцСЦ з РЖнституту СЦменСЦ В. Вернадського СибСЦрського вСЦддСЦлення РосСЦйськоСЧ АН, ГоловноСЧ астрономСЦчноСЧ обсерваторСЦСЧ.


ЛСЦтература


Баймак А. А. Минуле, сучасне СЦ майбутнСФ ПолтавськоСЧ гравСЦметричноСЧ обсерваторСЦСЧ / А. А. Баймак, О. В. Кива, С. РЖ. МаюрнСЦков, Д. В. НСЦкСЦтСЦн. - Полтава, 2003. - 39 с.

Страницы: Назад 1 Вперед