ВзаСФмодСЦя соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства у формуваннСЦ здорового способу життя дСЦтей та пСЦдлСЦткСЦв

дипломная работа: Педагогика

Документы: [1]   Word-103377.doc Страницы: Назад 1 Вперед

МСЦнСЦстерство освСЦти СЦ науки УкраСЧни

Луганський нацСЦональний педагогСЦчний унСЦверситет

СЦменСЦ Тараса Шевченка


Науково-дослСЦдний центр

проблем соцСЦальноСЧ педагогСЦки та соцСЦальноСЧ роботи

АкадемСЦСЧ педагогСЦчних наук УкраСЧни СЦ Луганського нацСЦонального

педагогСЦчного унСЦверситету СЦменСЦ Тараса Шевченка






С.О. ОМЕЛЬЧЕНКО



ВЗАРДМОДРЖЯ СОЦРЖАЛЬНИХ РЖНСТИТУТРЖВ СУСПРЖЛЬСТВА У ФОРМУВАННРЖ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ДРЖТЕЙ ТА ПРЖДЛРЖТКРЖВ


МонографСЦя








Луганськ

ВлАльма-матер»

2007


УДК 37.013.42

ББК 74.60

О-57


Рецензенти:

МСЦщик Л.РЖ. тАФ        доктор педагогСЦчних наук, професор, завСЦдувач кафедри педагогСЦки СЦ психологСЦСЧ ЗапорСЦзького нацСЦонального унСЦверситету.

Зверева I. Д. тАФ доктор педагогСЦчних наук, старСЦший науковий спСЦвробСЦтник, головний консультант МСЦжнародноСЧ благодСЦйноСЧ органСЦзацСЦСЧ "КожнСЦй дитинСЦ».

Горащук В.П. тАФ доктор педагогСЦчних наук, завСЦдувач кафедри фСЦзичноСЧ реабСЦлСЦтацСЦСЧ СЦ валеологСЦСЧ Луганського нацСЦонального педагогСЦчного унСЦверситету СЦменСЦ Тараса Шевченка.


О.57  Омельченко С. О.

ВзаСФмодСЦя соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства у формуваннСЦ здорового способу життя дСЦтей та пСЦдлСЦткСЦв МонографСЦя. тАФ Луганськ: Альма-матер, 2007.- 352 с.


ISBN  978-966-617-166-8


У монографСЦСЧ подано сутнСЦсну характеристику вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства, спрямованих на формування здорового способу життя учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх навчальних закладСЦв. Запропоновано концептуальну модель взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв на регСЦональному рСЦвнСЦ. Викладено сучаснСЦ теоретико-методологСЦчнСЦ пСЦдходи до формування здорового способу життя школярСЦв. Розкрито соцСЦально-педагогСЦчнСЦ умови виховання здорового поколСЦння нацСЦСЧ.

МонографСЦя може бути використана вчителями загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл, вихователями дошкСЦльних закладСЦв освСЦти, соцСЦальними педагогами, батьками, лСЦкарями, усСЦма, хто не байдужий до проблем здоров'я та здорового способу життя.














УДК 37.013.42

ББК 74.60





Рекомендовано до друку Вченою радою

Луганського нацСЦонального педагогСЦчного унСЦверситету

СЦменСЦ Тараса Шевченка

(протокол № 8 вСЦд 23 лютого 2007 р.)



ISBN 978-966-617-166-8        

Вй Омельченко С. О., 2007

Вй Альма-матер, 2007


ЗМРЖСТ


ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1 МЕТОДОЛОПЧНРЖ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНРЖВ ЗАГАЛЬНООСВРЖТНРЖХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДРЖВ

1.1 ФСЦлософський аспект проблема формування здорового способу життя

1.2 Визначення поняття здоров'я та здоровий спосСЦб життя в психологСЦчнСЦй лСЦтературСЦ

1.3 Проблема здоров'я та здорового способу життя в соцСЦально-педагогСЦчному науковому просторСЦ

РОЗДРЖЛ 2 ТЕОРЕТИЧНРЖ ПИТАНИЯ ВЗАРДМОДРЖРЗ СОЦРЖАЛЬНИХ РЖНСТИТУТРЖВ У ПРОЦЕСРЖ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНРЖВ

2.1. ТеоретичнСЦ засади системи взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв у процесСЦ формування здорового способу життя школярСЦв

2.2. Науково-практичнСЦ засади створення та функцСЦонування вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства        

2.3. ТрадицСЦСЧ селища та школи як системо утворюючий компонент формування здорового способу життя вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв

РОЗДРЖЛ З. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОЗРОБКА ТА ПЕРЕВРЖРКА СИСТЕМИ ВЗАРДМОДРЖРЗ СОЦРЖАЛЬНИХ РЖНСТИТУТРЖВ У ФОРМУВАННРЖ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНРЖВ ЗАГАЛЬНООСВРЖТНРЖХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДРЖВ

3.1 СоцСЦально-психологСЦчний портрет сучасного школяра в контекстСЦ здорового способу життя

3.2 ДСЦагностика здоров'я та рСЦвня здорового способу життя учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл

3.3 Науково-методичне обТСрунтування та розробка концептуальноСЧ моделСЦ системи  взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв селища

3.4. Експериментальне впровадження теоретичних СЦ методичних основ взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв, спрямованих на формування здорового способу життя учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх навчальних закладСЦв

РОЗДРЖЛ 4 АНАЛРЖЗ РЕЗУЛЬТАТРЖВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОРЗ РОБОТИ

4.1 КритерСЦальнСЦ основи оцСЦнки сформованостСЦ здорового способу життя учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх навчальних закладСЦв

4.2 АналСЦз результатСЦв, отриманих у ходСЦ експерименту

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ЗмСЦцнити здоров'я людини в дитинствСЦ,

не допустити, щоб дитина вступила

в юнСЦсть кволою СЦ млявою, тАФ це означав

дати СЧй усю повноту життСФвих радощСЦв.

В.О. Сухомлинський


ВСТУП


КардинальнСЦ змСЦни, що вСЦдбуваються в усСЦх сферах життСФдСЦяльностСЦ суспСЦльства, вимагають нових пСЦдходСЦв щодо виховання та соцСЦалСЦзацСЦСЧ пСЦдростаючого поколСЦння. Особливого значення набуваСФ формування гармонСЦйно розвиненоСЧ, суспСЦльно активноСЧ, фСЦзично досконалоСЧ, здоровоСЧ особистостСЦ. АналСЦз державних документСЦв: КонституцСЦСЧ УкраСЧни, основ законодавства УкраСЧни про охорону здоров'я. Закону УкраСЧни "Про загальну середню освСЦту», КонцепцСЦСЧ за загальноСЧ середньоСЧ освСЦти (12-рСЦчна школа), НацСЦональноСЧ доктрини розвитку освСЦти, Закону УкраСЧни "Про соцСЦальну роботу з дСЦтьми та молоддю», Указу Президента УкраСЧни "Про заходи щодо розвитку духовностСЦ, захисту моралСЦ та формування здорового способу життя» - свСЦдчить про те, що прСЦоритетним завданням системи освСЦти с виховання людини в дусСЦ вСЦдповСЦдального ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих як до найвищоСЧ СЦндивСЦдуальноСЧ та суспСЦльноСЧ цСЦнностСЦ. Проблема формування здорового способу життя пСЦдростаючого поколСЦння постаСФ перед нами як медична, психологСЦчна, педагогСЦчна, соцСЦальна, тому що здоров'я маСФ специфСЦку Проявлятися на фСЦзичному, психологСЦчному, соцСЦальному рСЦвнях. На сьогоднСЦ в УкраСЧнСЦ прийнято багато державних програм, спрямованих на пропаганду здорового способу життя; створено мережу "ЦентрСЦв здоров'я», вСЦдкрито безлСЦч рСЦзноманСЦтних спортивних клубСЦв, але значних позитивних зрушень у покращаннСЦ фСЦзичного, духовного, психСЦчного, соцСЦального здоров'я школярСЦв не вСЦдбуваСФться.

ЗагальноосвСЦтнСЦй заклад залишаСФться основним соцСЦальним СЦнститутом, який надаСФ дСЦтям базову освСЦту, вирСЦшуСФ завдання розвитку та виховання школярСЦв, але школа не в змозСЦ створити всСЦ умови для ефективного формування здорового способу життя, оскСЦльки цей процес маСФ низку специфСЦчних вСЦдмСЦнностей порСЦвняно з навчально-виховним процесом.

Для пСЦдвищення рСЦвня здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння необхСЦдно створити закСЦльцьовану систему валеонасиченого простору, у якСЦй би всСЦ соцСЦальнСЦ СЦнститути нашого суспСЦльства були об'СФднанСЦ СФдиною СЦдеСФю, спСЦльними зусиллями виконати замовлення держави щодо формування й виховання здорового поколСЦння.

Сьогодення вимагаСФ розробки СЦндивСЦдуальних програм оздоровлення, рСЦзноманСЦтних освСЦтньо-оздоровчих послуг; ефективних форм та методСЦв сполучення та взаСФмодСЦСЧ всСЦх соцСЦальних СЦнститутСЦв для проведення занять, тренСЦнгСЦв, психолого-розвивальних, корекцСЦйних, оздоровчо-реалСЦбСЦтацСЦйних впливСЦв на становлення та розвиток особистостСЦ, стан здоров'я та спосСЦб життя школярСЦв.

Системний аналСЦз фСЦлософськоСЧ, соцСЦально-педагогСЦчноСЧ, психологСЦчноСЧ, медичноСЧ, валеологСЦчноСЧ лСЦтератури доводить, що сьогоднСЦ триваСФ новий етап у науковому дослСЦдженнСЦ феномена здоров'я. Проблема здоров'я активно розроблялася такими вСЦдомими фСЦлософами, культурологами, психологами тАФ КазначеСФвим В., Климовою В., СкумСЦним В., СпСЦрним РД., Фроловим I., ЛевСЦ В., Маслоу А.

Не можна залишити поза увагою роботи М. Амосова, Г. Апанасенка, I. Аршавського, В. Волкова, Т. Данилюк, Л. Звиняковського, М. Саричева, що присвяченСЦ медико-бСЦологСЦчним особливостям змСЦцнення здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння.

ТакСЦ вченСЦ, як: В. Бобрицька, М. Болотова, I. Брехман, РД. Булич, Е. БСФлСЦк, М. Гончаренко, М. Гриньова, I. Муравов тАФ присвятили своСЧ працСЦ валеологСЦСЧтАФнауцСЦ про здоров'я людини.

Важливе значення та неабиякий СЦнтерес мають для нас дисертацСЦйнСЦ дослСЦдження сучасних педагогСЦв: Горащука В., Дубогай А., Кириленко С, ЛапаСФнко С, Свириденко С, Тищенко С, ХамськоСЧ Н., Шахненко В., у яких розкриваються рСЦзнСЦ аспекти формування культури здоров'я та здорового способу життя учнСЦв.

На жаль, наша педагогСЦчна наука майже не маСФ вСЦдпрацьованих наукових пСЦдходСЦв щодо обТСрунтування теоретико-методологСЦчних засад функцСЦонування вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи формування здорового способу життя школярСЦв.

У зв'язку з цим для нас велику цСЦннСЦсть становлять фундаментальнСЦ робота з соцСЦальноСЧ педагогСЦки ЗвСФрСФвоСЧ РЖ., КапськоСЧ А., КоВнваль Л., Кузьменко О., Лавриненко Л., ОржеховськоСЧ В., Харченка С.

Проте вищезазначенСЦ дослСЦдження не вичерпують усСЦх питань щодо проблеми формування здорового способу життя школярСЦв.

На нашу думку, жоден соцСЦальний СЦнститут суспСЦльства наодинцСЦ неспроможний якСЦсно вплинути на пСЦдвищення стану здоровтАЩя дСЦтей, створити ТСрунтовнСЦ умови для формування здорового способу життя школярСЦв.

Вивчення та розв'язання цих проблем пСЦд силу тСЦльки вСЦдкритСЦй соцСЦально-педагогСЦчнСЦй системСЦ, у якСЦй взаСФмодСЦють рСЦзнСЦ соцСЦальнСЦ СЦнститути суспСЦльства, орСЦСФнтованСЦ (кожен окремо СЦ всСЦ разом) на створення умов та реалСЦзацСЦю завдань формування здорового способу життя школярСЦв.

Для вирСЦшення вищезазначеноСЧ проблеми нами сформульовано основнСЦ концептуальнСЦ СЦдеСЧ, якСЦ визначають логСЦку та змСЦст викладених у монографСЦСЧ наукових СЦдей.

Перша концептуальна СЦдея полягаСФ в тому, що формування здорового способу життя ми розглядаСФмо не як один з напрямкСЦв робота загальноосвСЦтньоСЧ школи, а як вСЦдкриту соцСЦально-педагогСЦчну систему взаСФмодСЦСЧ рСЦзних соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства в контекстСЦ дослСЦджуваноСЧ проблеми.

У другому концептуальному положеннСЦ акцентуСФться увага на тому, що вищезазначена вСЦдкрита соцСЦально-педагогСЦчна система взаСФмодСЦСЧ рСЦзних соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства СФ складно органСЦзованою, багатофункцСЦональною, самостСЦйною, взаСФмозв'язки та взаСФмодСЦя складових компонентСЦв якоСЧ не тСЦльки стихСЦйно та вСЦдносно спрямовано впливають на соцСЦалСЦзацСЦю особистостСЦ, а й забезпечують формування в школярСЦв здорового способу життя.

В основу третьоСЧ концептуальноСЧ СЦдеСЧ покладено визначення ролСЦ соцСЦальних СЦнститутСЦв (школа, лСЦкарня, Будинок природи та дозвСЦлля, дитячий садок, бСЦблСЦотека, рада ветеранСЦв, громадська органСЦзацСЦя "УспСЦх», селищна рада), де саме загальноосвСЦтня школа як структурний компонент цСЦлСЦсноСЧ вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи повинна стати тим стрижнем, домСЦнантом у створеннСЦ умов та реалСЦзацСЦСЧ завдань щодо формування здорового способу життя учнСЦв, який об'СФднаСФ навколо себе всСЦ СЦншСЦ соцСЦальнСЦ СЦнститути.

Наступна концептуальна позицСЦя маСФ за мету розкрити сутнСЦсть поняття "здоров'я», розглядаючи його як взаСФмодСЦю, взаСФмозалежнСЦсть певних аспектСЦв життя: фСЦзичного, СЦнтелектуального, емоцСЦйного, соцСЦального, морального, особистСЦсного; як етап повного фСЦзичного, психСЦчного, соцСЦального здоров'я та благополуччя людини; як потребу та вимогу часу; умову й основу гармонСЦйного життя та щастя; дСЦяльнСЦсть людини в напрямку змСЦцнення СЦндивСЦдуального та суспСЦльного здоров'я.

Важливим концептуальним положенням СФ те, що планування роботи, прогнозування результатСЦв, визначення основних напрямкСЦв щодо формування здорового способу життя школярСЦв неможливе без урахування тенденцСЦй розвитку дСЦтей певного регСЦону, мСЦкро - та мезосередовища, соцСЦально-екологСЦчних та культурно-СЦсторичних основ життя селища, у кому здСЦйснюСФться експериментальна робота.

Останньою, шостою концептуальною СЦдеСФю СФ визначення соцСЦального педагога, психолога, учителя, вихователя, лСЦкаря, культпрацСЦвника, бСЦблСЦотекаря, представника "ади... центральною фСЦгурою, невСЦд'СФмним елементом вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи за умов його високопрофесСЦйноСЧ готовностСЦ до вирСЦшення завдань з пСЦдвищення якостСЦ здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння, формування в школярСЦв навичок СЦ вмСЦнь здорового способу життя.

Надзвичайно важливим для нашоСЧ роботи СФ висновок, що сформувати здоровий спосСЦб життя можливо тСЦльки за умов сформованостСЦ його основних компонентСЦв: мотивацСЦйно-потребнСЦсного, аксСЦологСЦчного, праксСЦологСЦчного, афективного, когнСЦтивного.

ФСЦлософськСЦ, психологСЦчнСЦ, педагогСЦчнСЦ концептуальнСЦ положення про особистСЦсть як найвищу цСЦннСЦсть суспСЦльства, закономСЦрностСЦ та механСЦзми СЧСЧ розвитку; сучаснСЦ положення соцСЦологСЦСЧ про багатовимСЦрний вплив суспСЦльних чинникСЦв на формування особистостСЦ; загальнонауковСЦ теорСЦСЧ системного пСЦдходу, соцСЦального й психолого-педагогСЦчного прогнозування; фундаментальний концептуальнСЦ основи валеологСЦСЧ, цСЦлСЦсна система органСЦзацСЦСЧ оздоровчих педагогСЦчних технологСЦй, спрямованих на формування цСЦннСЦсного ставлення до "асного здоров'я; ДержавнСЦ документи про освСЦту, Законодавства УкраСЧни про охорону здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння стали методологСЦчною базою цСЦСФСЧ науковоСЧ працСЦ.

РОЗДРЖЛ 1 МЕТОДОЛОПЧНРЖ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНРЖВ ЗАГАЛЬНООСВРЖТНРЖХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДРЖВ


Проблема формування особистостСЦ належить до фундаментальноСЧ у педагогСЦчнСЦй, соцСЦальнСЦй, полСЦтичнСЦй, культурнСЦй сферах життя. ДедалСЦ бСЦльше суспСЦльство стаСФ людино центристським. Саме тому в полСЦ нашоСЧ уваги повиннСЦ перебувати як базовСЦ, так СЦ новСЦ пСЦдходи до визначення прСЦоритетних завдань сприяння гармонСЦйному розвитку фСЦзичного, СЦнтелектуального, психСЦчного, духовно-морального, соцСЦального здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння. Незважаючи нате, що цСЦннСЦсть здоров'я у всСЦ часи СФ досить великою й не потребуСФ наукових переконань, активна життСФва позицСЦя, спрямована на його збереження та змСЦцнення, у багатьох людей не вСЦдповСЦдаСФ розумСЦнню важливостСЦ цСЦСФСЧ проблеми. У зв'язку з цим гостро постаСФ завдання формування здорового способу життя як умови збереження украСЧнськоСЧ нацСЦСЧ, перспективи справжнього духовного оновлення наступних поколСЦнь, запоруки якСЦсних перетворень у масштабах держави.

На нашу думку, надзвичайно важливим СФ аналСЦз пСЦдходСЦв, концепцСЦй, поглядСЦв видатних фСЦлософСЦв, психологСЦв, педагогСЦв на розкриття понять "здоров'я» та "здоровий спосСЦб життя».

У сучаснСЦй науцСЦ спостерСЦгаСФться тенденцСЦя до СЦнтеграцСЦСЧ знань, комплексного аналСЦзу тих чи СЦнших явищ об'СФктивноСЧ реальностСЦ, посиленню зв'язкСЦв мСЦж науками та науковими напрямками. Перед ученими дедалСЦ частСЦше виникають проблеми, що виходять за межСЦ конкретного дослСЦдження, тобто методологСЦчнСЦ. Тому для нашоСЧ роботи необхСЦдним СФ визначення методологСЦчних аспектСЦв здорового способу життя з метою розробки системи його формування в школярСЦв. Причому, вихСЦдним пунктом такого пСЦдходу СФ аналСЦз саме фСЦлософського аспекту, сукупнСЦ пСЦдсумки якого вСЦдСЦграють роль соцСЦально-педагогСЦчноСЧ метатеорСЦСЧ, оскСЦльки "навСЦть найбСЦльш частковСЦ конкретнСЦ питання педагогСЦки пСЦдносяться в останнСЦх своСЧх засадах до суто фСЦлософських проблем» [73, с. 20].

Поняття "здоровий спосСЦб життя» характеризуСФться багатограннСЦстю та неоднорСЦднСЦстю. У ньому вСЦдображено фундаментальнСЦ бСЦологСЦчнСЦ, соцСЦальнСЦ, психСЦчнСЦ та духовнСЦ сторони буття людини у свСЦтСЦ. ВизнаСФмо, що довгий час проблема здоров'я залишалася суто медичною та психологСЦчною. Поступово здоров'я набуваСФ значення складного й глобального соцСЦокультурного явища, починають говорити не про окремСЦ технологи оздоровлення, а про "полСЦтику здоров'я». У цьому контекстСЦ виникаСФ науковий вакуум, який необхСЦдно заповнити методологСЦчними концепцСЦями, теоретичними положеннями, практичними розробками, що сприяли б ефективному просуванню процесу формування здорового способу життя учнСЦв сучасного суспСЦльства.

Таким чином, визначенСЦ нами завдання дослСЦдження нелегко розв'язати, але та позитивна концепцСЦя, що вСЦдпрацьована на фундаментальних положеннях фСЦлософСЦв, психологСЦв, педагогСЦв щодо формування здорового способу життя пСЦдростаючого поколСЦння, переконуСФ в необхСЦдностСЦ та доцСЦльностСЦ СЧСЧ реалСЦзацСЦСЧ, викликаСФ оптимСЦзм та вСЦру в СЧСЧ результат.


1.1 ФСЦлософський аспект проблема формування здорового способу життя


ФСЦлософСЦя складаСФ теоретичну основу свСЦтогляду, навколо якого утворилися суспСЦльнСЦ погляди життСФвоСЧ мудростСЦ та наукових думок. Дуже довго ця наука була всеохоплюючою системою знань, СЦ в СЧСЧ лонСЦ розвивалися педагогСЦка, психологСЦя, соцСЦологСЦя, полСЦтологСЦя та СЦншСЦ науки. Тому аналСЦз фСЦлософськоСЧ лСЦтератури маСФ для нашого дослСЦдження надзвичайно важливе значення та СФ однСЦСФю з умов вирСЦшення гострих проблем сучасностСЦ.

Проблема здоров'я та здорового способу життя СЦснувала завжди. Вона ставала все гострСЦшою з кожним новим етапом розвитку науки, культури, цивСЦлСЦзацСЦСЧ. Залежно вСЦд того, як швидко набирала обертСЦв людська СЦсторСЦя, усе бСЦльше замислювалася людина над сенсом свого СЦснування на землСЦ, над причинами скороминучостСЦ життя та його щасливим перебСЦгом. Людина завжди намагалася продовжити собСЦ життя; забезпечити комфортнСЦ умови СЦснування, суспСЦльно-соцСЦальноСЧ дСЦяльностСЦ.

Звернення до фСЦлософських поглядСЦв минулого даСФ можливСЦсть дослСЦдити та проаналСЦзувати розмаСЧття думок СЦ висновкСЦв щодо здоров'я та здорового життя; визначити чинники та обставини, якСЦ безпосередньо вплинули СЦ впливають на формування останнього; з'ясувати фСЦлософський змСЦст та смислову цСЦлСЦснСЦсть базових понять з вищезазначеноСЧ проблеми.

У всСЦх галузях фСЦлософування (фСЦлософськСЦй антропологи, соцСЦальнСЦй фСЦлософСЦСЧ, фСЦлософСЦСЧ культури та фСЦлософСЦСЧ СЦсторСЦСЧ, фСЦлософСЦСЧ освСЦти та виховання) вСЦдбуваСФться опосередковане й пряме осмислення шляхСЦв людства до усвСЦдомлення необхСЦдностСЦ та доцСЦльностСЦ здорового способу життя.

Здоров'я СЦ хвороба СФ суб'СФктивними переживаннями. Хвороба тАФ це доказовий патологСЦчний процес, а ось "вимСЦрника здоров'я» не СЦснуСФ. Може, бути здоровим тАФ це те ж, що й не бути хворим? ... Безперечно, нСЦ. Здоров'я тАФ це щось бСЦльше. Для нас фСЦзичне здоВнров'я тАФ це СЦ стан, СЦ здатнСЦсть, й енергСЦя займатися тим, що нам необхСЦдно, отримувати при цьому задоволення й видужувати без усякоСЧ допомоги.

За останнСЦ сто рокСЦв СЦснування людства було заявлено, що майбутнСФ за медициною попереджувальною. Звучить обнадСЦйливо, але новСЦтня СЦсторСЦя поки що показуСФ розбСЦжнСЦсть гасла й результатСЦв.

Через причини, вСЦд нас незалежнСЦ, ми живемо в перСЦод якщо не повного розпаду системи медичноСЧ допомоги, так точно и напСЦврозпаду. А це здатне викликати фатальнСЦ наслСЦдки, якСЦ ми вСЦдчуваСФмо на собСЦ щодня. Проголошений профСЦлактичний напрямок дуже далекий вСЦд народу й нСЦби не збираСФться до нього наближатися. Це помСЦтно, починаючи вСЦд шкСЦльних програм, хоча б з фСЦзичного виховання, СЦ закСЦнчуючи рСЦвнем медичноСЧ допомоги.

НемаСФ такого унСЦверсального засобу, комплексу вправ, якогось позитивного мислення, якСЦ задовольнятимуть кожного СЦ на всСЦ часи. У ходСЦ багатовСЦковоСЧ еволюцСЦСЧ людини природа знаходить рСЦзноманСЦтнСЦ оптимальнСЦ рСЦшення СЧСЧ буття. ЗвСЦдси начебто сама по собСЦ виникаСФ потреба в СЦнформацСЦСЧ щодо збереження СЦ збСЦльшення рСЦдного кожнСЦй людинСЦ здоров'я.

Уже в стародавнСЦх державах (Рим, РДгипет, Вавилон, РЖндСЦя, Китай) виникаСФ й починаСФ розвиватися така значуща галузь людськоСЧ дСЦяльностСЦ, як медицина (хоч на цьому щаблСЦ розвитку пСЦдвалинами для СЧСЧ СЦснування були знахарство та ворожба, але саме СЧСЧ виникнення свСЦдчить про вагомСЦсть цСЦСФСЧ проблеми). На цьому етапСЦ СЦснування цивСЦлСЦзацСЦСЧ багато стародавнСЦх мислителСЦв присвячували своСЧ трактатСЦ фСЦлософському осмисленню проблем здоров'я та здорового способу життя. Так, наприклад, у старовинних СЦндСЦйських текстах "УпанСЦшадах» говориться: "Лише тСЦло потрСЦбно тут (при земному СЦснуваннСЦтАФ прим. автора) вшановувати, про тСЦло слСЦд дбати. Той, хто дбаСФ про тСЦло, досягне обох свСЦтСЦв тАФ СЦ цього, СЦ того» [14, Т.1, с. 85].

Джавахарлал Неру у своСЧх СЦсторичних працях розповСЦдав про АгастСЦятАФфСЦлософа, СЦсторика, лСЦкаря, письменника, релСЦгСЦйного проповСЦдника й найкращого оратора середини VI тисячолСЦття до нашоСЧ ери, який приСЧхав на територСЦю сучасноСЧ РЖндСЦСЧ з ТрипСЦлля, де, окрСЦм релСЦгСЦйноСЧ мудростСЦ, проповСЦдував "фСЦлософСЦю серця», добродСЦйства та беззастережного служСЦння БоговСЦ й земнСЦй красСЦ заради блага свого народу. АгастСЦй залишив нащадкам великий список правил збереження здоров'я та лСЦкування хвороб рСЦзними травами, соками, мСЦнералами [14, Т.1].

Одним з пСЦзнСЦших учнСЦв фСЦлософського вчення АгастСЦя був вСЦдомий лСЦкар античностСЦ Царака. ВСЦн народився на землСЦ проукраСЧнськСЦй тАФ у ТрипСЦллСЦ. ПрСЦзвища Царака, Царик, Царюк, Царак СЦ досСЦ побунтують на ВолинСЦ та ЛемкСЦвщинСЦ. Наш знаменитий пращур СЦще на початку V тисячолСЦття до нашоСЧ ери клинописною абеткою написав найбСЦльший трактат з медицини пСЦд назвою "Яюр-ведСЦ», що в сучасному перекладСЦ означаСФ "Наука вСЦдродження» або "Знання (мудрСЦсть) про людське вСЦдродження». Ця капСЦтальна праця збереглася в РЖндСЦСЧ пСЦд назвою "ДжядюрведСЦ» [14, Т.1]. РЖндуси й досСЦ шанують СЧСЧ як пСЦдручник з найдавнСЦшоСЧ медицини. Царака подаСФ опис анатомСЦСЧ людського тСЦла. Тут же вперше подаСФться детальний опис пологСЦв та догляду за новонародженим. Уперше автор застерСЦгаСФ вСЦд штучного переривання вагСЦтностСЦ, роз'яснюСФ його шкСЦдливСЦсть для здоров'я жСЦнки. У цьому трактатСЦ СФ й опис деяких спадкових хвороб, а серед лСЦкувальних речовин велику увагу придСЦлено овочам, фруктам, сокам. НинСЦ можемо позаздрити глибинСЦ розуму, спостережливостСЦ й професСЦйностСЦ нашого славетного пращура. Його твердження цСЦкавСЦ й актуальнСЦ навСЦть на початку XXI столСЦття.

Турботу про здоров'я породжують, як вСЦдомо, страждання, якСЦ СФ наслСЦдком хвороби. У буддСЦйському канонСЦ "ДхаммападСЦ» згодом буде проголошена одна з СЦстин шляхетностСЦ та правильного життСФвого шляху: "А це, о бхиккху, шляхетна СЦстина про шлях призводить до знищення страждань: правильнСЦ погляди, правильнСЦ думки, правильна мова, правильне дСЦло, правильна увага...» [14, Т.1, с. 117]. Тобто вперше в СЦсторСЦСЧ фСЦлософськоСЧ думки ми зустрСЦчаСФмося з поняттям "правильний спосСЦб життя» саме в буддСЦйських трактатах, де наголошуСФться, що все життя СФ страждання, бСЦль, марнота. Щоб уникнути страждань, треба правильно жити, вСЦдмовившись вСЦд бажань, якСЦ породжують цСЦ страждання й бСЦль.

У давньокитайських текстах здоров'я мислилось як довголСЦття. "Той, хто знаСФ мСЦру, не зазнаСФ невдачу. Хто знаСФ край, той не буде в небезпецСЦ. ВСЦн може стати довговСЦчним», тАФ говорив Лаоцзи [434]. Використовуючи категорСЦю дао тАФ нескСЦнченноСЧ космСЦчноСЧ енергСЦСЧ, фСЦлософ намагався розповСЦсти про закони ВсесвСЦту, завдяки яким можна значно збСЦльшити свСЦй вСЦк. "Той, хто дотримуСФться дао, майже вСЦковСЦчний. Той, хто дотримуСФться дао, не буде в небезпецСЦ» [434]. Щоб наблизитися до дао, потрСЦбно жити за правилом де, тобто доброзичливостСЦ та справедливСЦсть У багатьох учених здоров'я та правильний спосСЦб життя пов'язанСЦ мСЦж собою етичними нормами та установками конкретно1 суспСЦльноСЧ культури. Продовжуючи цю тему, розглянемо ще проблему здорового способу життя в зрСЦзСЦ культури ДавньоСЧ ГрецСЦСЧ.

У давнину греки обожнювали красиве тСЦло. В основСЦ всього була краса, СЦ фСЦзичну красу повинна була доповнювати краса моральна, що поСФднувала в собСЦ доброчестя й поряднСЦсть. ТСЦло виховували атлетикою, гСЦмнастикою, а душутАФпоезСЦСФю, танком, музикою.

Духовне здоров'я грецькСЦ фСЦлософи визначали як характеристику людини. Вона показуСФ, наскСЦльки ефективно СЦндивСЦд здатний вирСЦшувати складнСЦ ситуацСЦСЧ, зберСЦгаючи оптимальне емоцСЦйне тло, адекватну поведСЦнку. ПСЦд термСЦном "духовне здоров'я» розумСЦли СЦдеальний та нормальний стан психСЦки особистостСЦ, тому можна сказати, що поняття "психСЦчне здоров'я» та "духовне здоров'я» вони вважали тотожними.

Одне з найбСЦльш раннСЦх визначень здоров'я, яке сформулювалося в античнСЦ часи, належить Алкмеону (поч. V ст. до н.е.). Алкмеон визначив здоров'я як гармонСЦю або рСЦвновагу протилежно спрямованих сил. ФСЦлософ зазначав, що в людському органСЦзмСЦ вСЦд час хвороби порушуСФться рСЦвновага елементСЦв [437].

Античне уявлення про здоров'я взагалСЦ базуСФться на СЦдеСЧ оптимального спСЦввСЦдношення компонентСЦв тСЦлесноСЧ та духовноСЧ сутностСЦ людини, якСЦ створюють упорядковану внутрСЦшню СФднСЦсть.

Для розв'язання будь-яких проблем тСЦла або душСЦ СЦснувала досить розвинута для тих часСЦв галузь знання тАФ медицина.

Давньогрецький лСЦкар ГСЦппократ (460тАФ377 рр. до н.е.), порСЦвнюючи медицину з фСЦлософСЦСФю, стверджував, що всСЦ вСЦдповСЦднСЦ фСЦлософСЦСЧ мудростСЦ СФ також у медицинСЦ [74]. Це тАФ презирство до грошей, совСЦснСЦсть, скромнСЦсть, простота одягу, розважливСЦсть, рСЦшучСЦсть, акуратнСЦсть. ГСЦппократова "Клятва лСЦкаря» ввСЦйшла в СЦсторСЦю як основа лСЦкарських присяг СЦ фахового кодексу.

Отже, проблема здоров'я СЦ здорового способу життя хвилювала взагалСЦ давньогрецьке суспСЦльство й не могла залишитися без уваги найвидатнСЦших грецьких фСЦлософСЦв. Так, скажСЦмо, на думку Сократа, здоров'я й щастя тотожнСЦ. ТСЦльки доброзичлива людина може бути щасливою, а здоров'я тАФ породження добра, хворобатАФ породження зла. Але, щоб зрозумСЦти, що таке добро, а що СФ зло, треба, як вважав фСЦлософ, "людинСЦ прагнути до знання, перш за все, знання самоСЧ себе» [350, с. 41тАФ42].

ДослСЦджуючи проблему здоров'я та здорового способу життя в давньогрецькСЦй фСЦлософСЦСЧ, не можна не звернути увагу на погляди таких видатних мислителСЦв, як Платон СЦ Аристотель.

Платон першим показав (як своСЧм способом життя, так СЦ своСЧм ученням), що бути гарною людиною СЦ бути щасливою людиною тАФ це двСЦ сторони одного й того ж [241, с. 77]. ВСЦн вСЦдрСЦзняв СЦснування душСЦ (як прекрасноСЧ СЦ вСЦчноСЧ СЦдеСЧ) та СЦснування тСЦлатАФтемницСЦ душСЦ. Усе тСЦлесне, за Платоном, не СФ справжнСЦм СЦснуванням, не СФ буттям взагалСЦ. Буття тАФ це царина СЦдей, якСЦ можуть впливати на матерСЦальний свСЦт. Саме тому, вважаСФ фСЦлософ, благо породжуСФ здоров'я, добробут, красу. Усе в цьому свСЦтСЦ прагне до блага, а значить, СЦ до здоров'я, СЦ до краси, СЦ до добра.

ЗгСЦдно з твердженням Платона, здоров'я виражаСФться в пропорцСЦйному спСЦввСЦдношеннСЦ духовного та тСЦлесного. У його дСЦалогах, якСЦ розповСЦдають про СЦсторСЦю засудження та смерть Сократа, змальовано образ людини, яка досягла найвищого ступеня внутрСЦшньоСЧ гармонСЦСЧ. ЯкСЦ саме якостСЦ допомагають Сократу зберегти душевну рСЦвновагу та адекватну поведСЦнку, знаючи сувору кару? Це впевненСЦсть у своСФму обов'язку, стСЦйкСЦсть, розумСЦння свого призначення.

ПослСЦдовник Платона Аристотель подСЦляв не всСЦ погляди свого вчителя. ВСЦн вважав, що всСЦ живСЦ СЦстоти, якСЦ СЦснують у свСЦтСЦ, вСЦд тварин СЦ до людини, глибоко рСЦзняться одна вСЦд одноСЧ. Так, наприклад, жСЦнка не може зрСЦвнятися у фСЦзичнСЦй силСЦ з чоловСЦком, тому СЧСЧ здоров'я й сила тАФ це одне, а чоловСЦчСЦ тАФ зовсСЦм СЦнше. Також "природа встановила, що фСЦзична органСЦзацСЦя вСЦльних людей вСЦдмСЦнна вСЦд фСЦзичноСЧ органСЦзацСЦСЧ невСЦльних: в останнСЦх тСЦло мСЦцне, пристосоване до виконання необхСЦдних фСЦзичних робСЦт; але вони не пристосованСЦ для полСЦтичного життя...» [14, Т. 1, с. 470]. I, навпаки, шляхетнСЦ люди не мають мСЦцного фСЦзичного тСЦла, але вони можуть займатися полСЦтичною та будь-якою СЦншою духовною дСЦяльнСЦстю. "Той, хто маСФ надлишок у чомусь одному тАФ тому бракуСФ в СЦншому... Аристотель робить висновок у роботСЦ "Етика»: "Мудра людина уникаСФ зайвого СЦ прагне середини й обираСФ СЧСЧ...» СЦ далСЦ "ДобродСЦйнСЦсть тАФ придбана якСЦсть душСЦ, що складаСФться СЦз суб'СФктивноСЧ середини, та вСЦдзначена розумом...середина двох лих тАФ надлишку та нестачСЦ» [14, Т1, с. 460тАФ461].

У своСЧх працях Аристотель розмСЦрковуСФ щодо структури душСЦ, щастя, чеснот. ФСЦлософ не дослСЦджуСФ душевнСЦ муки, але в порадах стосовно того, як досягти щастя, можна знайти рекомендацСЦСЧ щодо уникнення душевних страждань. Аристотель стверджуСФ, що найвища форма розумностСЦ людини, яка виражена доброчесним життям, тАФ це споглядання. Коли людина нещаслива, СЧСЧ можуть пСЦдтримувати близькСЦ люди, таким чином беручи на себе частку нещастя. Тому "справжнСЦ мужСЦ, за своСФю природою, остерСЦгаються спСЦвчуття до них самих» [16, с. 76]. 3 СЦм'ям Аристотеля пов'язаний дуже важливий для теми здоров'я термСЦн "катарсис», тобто очищення. Це визначення також використовували СЦншСЦ фСЦлософи, наприклад, Платон говорить про очищення душСЦ вСЦд пристрастей тСЦла, з метою досягнення СЦстини. Але, на думку видатного фСЦлософа сучасностСЦ О. Лосева, найбСЦльш удале трактування катарсису належить саме Аристотелю [213, с. 78]. За Аристотелем, страждання людини закСЦнчуСФться, якщо вона усвСЦдомлюСФ СЧх неминучСЦсть. Цей процес очищення душСЦ вСЦд страждань СФ катарсисом.

Досить розвинутСЦ погляди на здоровий спосСЦб життя вирСЦзняють давньогрецького фСЦлософа ЕпСЦкура тАФ засновника епСЦкурейськоСЧ школи (342/341тАФ271/270 рр. до н.е.). У своСЧй працСЦ "Про спосСЦб життя» вСЦн писав, що людина нСЦколи не зможе примиритися зСЦ своСФю смертнСЦстю та стражданнями, якСЦ можуть супроводжувати СЧСЧ протягом життя. Але бСЦльшСЦсть з них породжена суто людським жахом. Жах тАФ початок усякого нещастя та болю. ФСЦлософСЦя маСФ усунути цей жах та навчити кожного "науки життя людського» [241, с. 95]. ФСЦлософ звертався у своСЧх роботах до рСЦзних тем, зазначаючи, що головна мета розмСЦрковування, тобто фСЦлософСЦСЧ, це тАФ знаходження душевного здоров'я. Стан, до якого повинна прагнути людина, душевний стан, ЕпСЦкур називав атараксСЦСФю (з грец. ataraxia тАФ вСЦдсутнСЦсть хвилювань). Якщо людина досягла здоров'я душСЦ, то, за ЕпСЦкуром, вона вивСЦльнилася вСЦд страхСЦв перед смертю й богами.

На думку Сенеки, справжнСФ душевне здоров'я може бути лише в мудреця: "Мудрець повний радостСЦ, веселий СЦ непохитно безтурботний» [334, с. 104].

ФСЦлософ стверджуСФ, що такий стан притаманний людинСЦ, яка цСЦнуСФ те, що маСФ, СЦ не бажаСФ бСЦльшого. Сенека звертаСФ увагу на те, що душевнСЦ страждання можуть не усвСЦдомлюватися людиною.

Учений, фСЦлософ, математик ПСЦфагор замислювався над гармонСЦСФю, яку вСЦн бачив у музичних звучаннях, спСЦввСЦдношеннях чисел та людськСЦй душСЦ, тому його СЦдеСЧ стосуються й душевного здоров'я. ГармонСЦя ВсесвСЦту виникаСФ завдяки взаСФмодСЦСЧ протилежних, ворожнечих сил (наприклад, свСЦт тАФ темрява, рух тАФ спокСЦй, добре тАФ погане, чоловСЦче тАФ жСЦноче тощо). Людина тАФ частка ВсесвСЦту, тому душа людини налаштовуСФться на вищий порядок, притаманний ВсесвСЦту. Щоб бути в гармонСЦСЧ з космСЦчним порядком, людина повинна дотримуватися мСЦри в думках, почуттях та дСЦях, виховувати цноти, стриманСЦсть, повагу до давнСЦх учених, вСЦдмовитися вСЦд убивства тварин [229, с. 52].

РЖсторСЦя свСЦдчить, що в VI столСЦттСЦ до нашоСЧ ери з'явилися першСЦ натурфСЦлософськСЦ системи.

РозмСЦрковуючи про природу, ученСЦ уявляли СЧСЧ в СФдностСЦ з людиною. ГераклСЦт вважав, що людям треба прагнути до пСЦзнання природи речей СЦ використовувати цСЦ знання у своСФму життСЦ. Природа логосу тАФ вогняна, такою ж СФ душа людини, яка пСЦдкоряСФться закоВннам космосу [14, Т. 1].

ДемокрСЦт (VтАФIV ст. до н.е.) описував душевне здоров'я в його суб'СФктивнСЦй данинСЦ, надавши цьому стану термСЦн euthumia тАФ у перекладСЦ позначаСФ "благий стан духу». "Це такий стан, при якому душа перебуваСФ в спокоСЧ та рСЦвновазСЦ...» [214, с. 373].

Звертаючись до культури Давнього Риму, слСЦд, на нашу думку, зупинитися на такСЦй яскравСЦй персонСЦ, яка своСФрСЦдно виражаСФ "дух Риму» та його фСЦлософСЦю, тАФ це Марк ТуллСЦй Цицерон. Переглянемо його роботу "Про старСЦсть». СвоСЧ роздуми автор починаСФ з того, що констатуСФ: "Тим людям, котрСЦ самСЦ нСЦчого не мають, що дозволяло б СЧм жити гарно та щасливо, важко в будь-якому вСЦцСЦ; але тим, хто шукаСФ всСЦх благ у самому собСЦ, не може здаватися злим нСЦщо, засноване на неминучому законСЦ природи, а в цьому вСЦдношеннСЦ перше мСЦiе посСЦдаСФ старСЦсть» [410, с. 9]. Для мудроСЧ людини старСЦсть та хвороби, що вона несе, не СЦснують, тобто здоровим можна бути в будь-якому вСЦцСЦ, головне, до чого слСЦд прагнути, щоб бути здоровим та життСФздатним, тАФ це мудрСЦсть. ДалСЦ у своСФму творСЦ Цицерон зазначаСФ, що дехто шкодуСФ, нСЦбито старостСЦ бракуСФ насолоди, що життя перестаСФ радувати та хвилювати людину, на що фСЦлософ вСЦдповСЦдаСФ: "НСЦ, причина всСЦх подСЦбних скарг тАФ у норовСЦ, а не у вСЦцСЦ» [410, с. 11]. У добрих, лагСЦдних, вгамованих людей майже й наприкСЦнцСЦ життя все гаразд, а недобра людина нСЦколи не буваСФ задоволеною. ДалСЦ Цицерон пСЦдкреслюСФ, що фСЦзичний стан мудроСЧ людини теж СЦнодСЦ буваСФ не дуже гарним. Хоча наш духовний стан СЦ пов'язаний з фСЦзичним, але СЦнодСЦ трапляСФться, що старСЦсть несе хворобу та фСЦзичний занепад. Отже, фСЦлософ рекомендуСФ: "...як борються з хворобою, також треба боротися й зСЦ старСЦстю: стежити за своСЧм здоровтАЩям, удаватися до помСЦрних фСЦзичних занять, СЧсти й пити стСЦльки, скСЦльки треба для вСЦдтворення сил, а не для СЧх пригнСЦчення. При цьому слСЦд пСЦдтримувати не тСЦльки тСЦло, але й значною мСЦрою розум СЦ дух, бо вони згаснуть вСЦд старостСЦ, якщо в них, як у свСЦтильник, не пСЦдливати масла» [410, с. 28]. Таким чином, Цицерон розповСЦдаСФ про правильний, здоровий спосСЦб життя. I якщо хтось слСЦдуватиме його порадам, то нСЦколи не зазнаСФ турботи та бСЦд у похилому вСЦцСЦ. Марк ТуллСЦй Цицерон, отже, робить висновок: "Якщо вона (душатАФприм. автора) дСЦйсно знаходить живлення в справах та знаннях,то немаСФ нСЦчого приСФмнСЦшого за старСЦсть, яка приваблюСФ вСЦльним часом» [410, с. 29].

АналСЦзуючи античнСЦ теорСЦСЧ, можна зробити висновок, що пСЦдтримка здоров'я полягала в тому, щоб бути помСЦрним в усьому, дотримуватися "золотоСЧ середини». Будь-яке тСЦлесне або душевне хвилювання завдаСФ людинСЦ тСЦльки шкоди. ПомСЦрнСЦсть, за Платоном,тАФце "середина мСЦж надлишком та нестачею. Для того, щоб завжди дотримуватися цСЦСФСЧ середини, необхСЦдна особлива система самоконтролю, самовиховання...» [314, с. 56].

Оздоровлення в античному розумСЦннСЦ полягаСФ в постСЦйнСЦй роботСЦ над собою, такий режим формуСФ визначений стиль, спосСЦб життя. Коли людина постСЦйно турбуСФться про те, щоб бути помСЦрною у всьому, вона виховуСФ самовСЦдповСЦдальнСЦсть, самоконтроль, тобто росте не тСЦльки фСЦзично, а й особистСЦсне. Таким чином, турбота за себе й помСЦрнСЦсть СФ основними принципами оздоровлення. Якщо аналСЦзувати шляхи оздоровлення в античнСЦ часи в широкому розумСЦннСЦ, тобто не тСЦльки як сукупнСЦсть превентивних дСЦй, спрямованих проти хвороб у фСЦзичному чи фСЦзСЦологСЦчному планСЦ, то оздоровлення стосуСФться також пСЦдтримки цСЦлСЦсностСЦ органСЦзму, наприклад, вСЦдомий такий метод гармонСЦзацСЦСЧ душСЦ та тСЦла, як комплекс рСЦзних гСЦмнастичних вправ, що оздоровлюСФ людський органСЦзм. ГСЦмнастичнСЦ вправи сполучаються з музикою. I якщо гСЦмнастика змСЦцнюСФ тСЦло, то музика возвеличуСФ душу людини. До речСЦ, Платон у творСЦ "Держава» стверджував, що "необхСЦднСЦсть звертатися до лСЦкаря сама по собСЦ ганебна, тобто це свСЦдчить про незрСЦлСЦсть, про те, що людина не в змозСЦ сама про себе подбати» [314, с. 47тАФ55].

В античнСЦй класицСЦ разом з СЦдеями оптимального соцСЦального устрою СЦснуСФ тема самодостатнього, упорядкованого СЦндивСЦдуального СЦснування. Людина надСЦлена всСЦм Богом (Логосом, Природою, Космосом), що СЧй необхСЦдно для повноцСЦнного здорового життя. Головна СЦдея численних робСЦт фСЦлософСЦв, мудрецСЦв античностСЦ полягаСФ в тому, що кожен сам вСЦдповСЦдаСФ за "асний порядок або хаос, який СЦснуСФ в його душСЦ. Також сам створюСФ добробут, благополуччя, здоровтАЩя. Таким чином, давньогрецькСЦ та давньоримськСЦ фСЦлософи вперше порушили питання про СЦнтернальнСЦсть, тобто особистСЦсну вСЦдповСЦдальнСЦсть людини не тСЦльки за "асне здоров'я, а й за "асне життя взагалСЦ.

Говорячи про пошуки здоров'я та здорового способу життя в давнину, не можна, на наш погляд, обСЦйти увагою мудроСЧ стародавньоСЧ спадщини наших предкСЦв тАФ слов'ян часСЦв язичництва.

Людина СЦ Природа не протиставлялися, а щонайтСЦснСЦше поСФднувалися. АрхаСЧчне мислення наших пращурСЦв було засноване на фСЦлософСЦСЧ возвеличення сил природи. ТаСФмничСЦ небеса, земля, вода, взаВнгалСЦ Природа були персонСЦфСЦкованСЦ й одухотворенСЦ. На погляд сучасника, екологСЦчний тип свСЦдомостСЦ праукраСЧнця СФднав його з природою не лише мСЦфоепСЦчними поглядами, а й щоденним життям-буттям на ЗемлСЦ впродовж епох. "асне його життя, фенологСЦчнСЦ спостереження та висновки, господарювання, щоденна тяжка праця  для добробуту стверджували прСЦоритет екологСЦСЧ.

КосмографСЦчнСЦ мСЦфи про походження ВсесвСЦту, людини, мСЦфи сонячного кола тАФ ось передумови до розгадки первСЦсних витокСЦв лСЦкувальноСЧ маги праукраСЧнцСЦв. Тому так люблять, шанують, оповивають легендами рослини, особливо цСЦлющСЦ. У прадавнСЦй свСЦдомостСЦ кожна рослина, и квСЦти, плоди, стебла та кореневища тАФ це певний символ. СьогоднСЦ, знаючи фармакологСЦчно активнСЦ речовини лСЦкарських та  СЧстСЦвних рослин, тобто СЧхнСЦй хСЦмСЦчний склад, подСЦляСФмо СЧх за цими "символами».

Вивчаючи вСЦддаленСЦ епохи, констатуСФмо, що архаСЧчне мислення наших прапращурСЦв було досить конкретним. НавСЦювання шляхом замовлянь, сугестСЦя тАФ традицСЦйний, узвичаСФний у нашому народСЦ засСЦб лСЦкування, який не терпить агресивностСЦ, примусу. Замовляння, здаСФться, випливаСФ з самоСЧ природи украСЧнця. ЕтносоцСЦонСЦка узагальнено визначаСФ його тип як "етноСЦнтуСЧтивний СЦнтроверт». I коли ми говоримо, що украСЧнськСЦй мовСЦ притаманна спСЦвучСЦсть, лагСЦднСЦсть, надзвичайна образнСЦсть, емоцСЦйнСЦсть, то тут також виявляСФться наш характер. УкраСЧнець завжди прагне якихось неймовСЦрних див, очСЦкуСФ чогось несподСЦваного. ВСЦн спрямовуСФ своСЧ духовнСЦ й фСЦзичнСЦ сили на чарування. А чарування тАФ це первинний щабель, з якого починаСФться народна медицина та первСЦсне лСЦкування. ПропонованСЦ замовляння наближенСЦ до сучасного розумСЦння медичною наукою численних причин рСЦзноманСЦтних хвороб.

3 часом з прийняттям християнства на РусСЦ поняття здоров'я та здорового способу життя СЦстотно змСЦнилося. Здоровий спосСЦб життя тАФ це перш за все святий спосСЦб життя. Уникаючи грСЦха, людина може уникнути хвороби та будь-яких негараздСЦв у своСФму життСЦ. Така фСЦлософСЦя вСЦдображена в рСЦзноманСЦтних творах тогочасних мислителСЦв, наприклад, великий державний дСЦяч Володимир Мономаху своСЧх "Повчаннях» висловлював: "Боронися неправди, СЦ п'янства, СЦ блуду, вСЦд чого душа гине СЦ тСЦло» [14, Т.1, с. 700]. Або, як на думку видатного тогочасного фСЦлософа Кирила Туровського: "СьогоднСЦ весна красуСФться, вСЦдновлюючи земне СФство: буйнСЦ вСЦтри, що тихо гудуть, викликають зрСЦст плодСЦв, СЦ земля, яка годуСФ сСЦм'я, зелену траву народжуСФ. Весна красна СФ вСЦра Христова, котра хрещенням знову вСЦдроджуСФ чоловСЦче СФство, а буйнСЦ вСЦтри тАФ грСЦшнСЦ помисли, котрСЦ шляхом покаяння перетворюються в добродСЦйливСЦсть, душекориснСЦ плоди наповнюються; земля ж СФства нашого, немовби сСЦм'я слова Божого прийнявши та жахом його проникнувши, завжди дух спасСЦння породжуСФ» [115].

Таким чином, можна констатувати, що в межах схСЦднословтАЩянськоСЧ християнськоСЧ парадигми поняття здоров'я СЦ праведностСЦ майже тотожнСЦ; безгрСЦшне життя тАФ це найкращий спосСЦб залишатися здоровим.

У ДавнСЦй РусСЦ лСЦкарська дСЦяльнСЦсть як особлива професСЦя вСЦдома принаймнСЦ з X ст. У збСЦрнику законоположень "Руська правда» (XI ст.) згадуСФться про винагороду лСЦкаревСЦ за його працю, а знайдений у Кирило-БСЦлозерському монастирСЦ рукопис XV ст. свСЦдчить про знайомство тогочасних медикСЦв з працями ГСЦппократа та його етичними поглядами [387, с. 74].

Наближаючи фСЦлософську проблематику здорового способу життя з медициною, звернемося до вчення першого в СЦсторСЦСЧ фСЦлософа-лСЦкаря тАФ АвСЦценни. Його твори "Книга спасСЦння» та "Канон медицини» стали справжнСЦми пСЦдручниками здоров'я в часи СередньовСЦччя. У той час алхСЦмСЦки шукали елСЦксир життя, який би дав людинСЦ вСЦчне здоров'я та вСЦчну молодСЦсть. ЦСЦ пошуки велися з релСЦгСЦйним фанатизмом протягом багатьох столСЦть та закСЦнчилися невдачею, як СЦ пошуки панацеСЧ, тобто лСЦкСЦв вСЦд усСЦх хвороб. Однак навСЦть тепер ми СЦнодСЦ чуСФмо, що якийсь вирСЦб являСФ собою спасСЦння вСЦд усСЦх хвороб. АвСЦценна в тСЦ часи прагнув знайти для кожноСЧ хвороби своСЧ лСЦки. Так, вСЦн вважав, що СЦснують рСЦзнСЦ типи душ, наприклад, СФ рослинна душа, яка маСФ насичувальну силу; СФ тваринна душа, що маСФ рушСЦйну та сприяючу силу, СЦ СФ розумна душа, тобто людська, яка може мати силу, що перевершуСФ всСЦ СЦснуючСЦ, але "необхСЦдно... щоб вона мала добродСЦйливСЦ моральнСЦ якостСЦ» [139, с. 221].

Отже, арабський фСЦлософ висловлюСФ думку, що лСЦкувати треба не хворобу, а хворого, ураховуючи особливостСЦ його душевного стаВнну. РЖнший арабський фСЦлософ ГазалСЦ, немовби продовжуючи думку АвСЦценни, зазначав, що найбСЦльш удалими лСЦкарями СФ пророки, якСЦ стверджують вСЦру у вищий свСЦт та намагаються розкрити його таСФмницСЦ. "Пророки тАФ це тСЦ, хто лСЦкуСФ захворювання на серце», але ми часто не розумСЦСФмо, "що прописуСФться нам ЛСЦкарем»[14, Т.1, с. 750].

УзагалСЦ фСЦлософСЦя СередньовСЦччя започатковуСФться в античному свСЦтСЦ й маСФ в його межах свою класику тАФ патристику. Патристика тАФ загальна назва напряму, заснованого так званими отцями церкви. В СЦсторСЦСЧ фСЦлософСЦСЧ це поняття використовуСФться для позначення християнських теологСЦчних та фСЦлософських учень IтАФVIII ст., коли СЧСЧ представникитАФТертулСЦан, Климент ОлександрСЦйський, Ори-ген, Августин тАФ захищали християнську доктрину вСЦд фСЦлософСЦСЧ язичникСЦв. Головними СЦдеями патристичноСЧ теологСЦСЧ СФ монотеСЧзм, супранатуралСЦзм та креацСЦонСЦзм: супранатуралСЦзм та креацСЦонСЦзм тАФ визнання надприродностСЦ та транiендентальностСЦ Бога, його абсолютноСЧ "ади над свСЦтом, який вСЦн створив з нСЦчого, його абсолютноСЧ благодатСЦ та справедливСЦсть Воля Бога абсолютна. Не тСЦльки людським здоров'ям розпоряджуСФться Бог, а й узагалСЦ життям. Людина патристикою тлумачиться як споганена "первородним грСЦхом» Божа СЦстота, а СЧСЧ тСЦло тАФ як вСЦчне джерело грСЦха. Головним для патристики СФ пСЦзнання шляху до Бога.

На думку християнських мислителСЦв, хвороби душСЦ тАФ це грСЦховнСЦ, з точки зору церкви, думки та почуття. Вони не вСЦдповСЦдають законам Природи (Логосу, Богу). Якщо античнСЦ фСЦлософи вважають, що шлях до внутрСЦшньоСЧ гармонСЦСЧ людини проходить через цСЦлеспрямований розвиток людського розуму, який осягаСФ замисел Бога, то для християнського мислителя бажаний стан душСЦ тАФ це дар Бога.

ХристиянськСЦ теологи пСЦдкреслювали велику силу почуттСЦв, якСЦ спонукають людину до таких вчинкСЦв, якСЦ розходяться з СЧхнСЦми добрими намСЦрами. Ця особливСЦсть представляв людину бСЦльш складною та реальною [315, с. 196тАФ201].

МислителСЦ Нового часу почали смСЦливСЦше звертати увагу на емоцСЦйне життя душСЦ. Душевне здоров'я розглядаСФться, в основному, як безумовна цСЦннСЦсть, але можна зустрСЦти скептичне ставлення до людського прагнення бути в гармонСЦСЧ з навколишнСЦм свСЦтом та самим собою.

ДеякСЦ мислителСЦ СередньовСЦччя стверджують, що безпристраснСЦстьтАФпоказник душевного благополуччя, СЦншСЦ дотримуються такоСЧ думки, що саме пристрастСЦ, навпаки, тАФ ознака здоров'я та сили душСЦ.

ВлКанон медичноСЧ науки», автором якоСЧ СФ АвСЦценна, мав великий вплив на розвиток медичноСЧ думки того часу, тому врСЦвноваженСЦсть разом з безпристраснСЦстю була основним критерСЦСФм здоров'я.

Бенедикт СпСЦноза (1632тАФ1677 рр.) торкаСФться цСЦСФСЧ теми в працСЦ "Етика». Коли людина в станСЦ афектСЦв, вона вСЦдчуваСФ страждання, СЦ тому мудра людина, здолавши цю залежнСЦсть, досягаСФ справжньоСЧ свободи. На думку СпСЦнози, афекти тАФ це природнСЦ прояви людини, якСЦ пСЦдкоряються законам природи. Але те, що людина зазнаСФ афектСЦв, тобто дСЦСФ не за своСФю волею, значить, що вона невСЦльна, робить те, чого не знаСФ й не контролюСФ. Людина стаСФ вСЦльною лише в тому випадку, коли у своСЧх дСЦях керуСФться розумом: "...слСЦдуСФ тСЦльки самСЦй собСЦ й робить тСЦльки те, що вона визнаСФ найголовнСЦшим у життСЦ й чого унаслСЦдок цього вона бСЦльш усього бажаСФ» [357, с. 335].

За словами СпСЦнози, свобода тотожна блаженству душСЦ. Для блаженства людина повинна розвивати розум, рацСЦональне зерно. Але хоча розум СЦ здатний приборкувати афект, вСЦн не маСФ безумовноСЧ сили. Усе ж таки через пСЦзнання природи афектСЦв кожна людина маСФ можливСЦсть менше страждати вСЦд них СЦ навСЦть досягти абсолютноСЧ свободи. ФСЦлософ жив вСЦдповСЦдно до своСЧх СЦдей. Йому не були притаманнСЦ гнСЦв, роздратованСЦсть.

У роботСЦ "ФСЦлософСЦя Духа» Георг ВСЦльгельм ФрСЦдрСЦх Гегель розмСЦрковував щодо розвитку людини як СЦндивСЦда, про СЧСЧ внутрСЦшнСЦ хвилювання, що супроводжують цей процес.

Гегель роздСЦляСФ такСЦ поняття, як: дух, душа та тСЦло. Душа людини, за Гегелем, тАФ це дух, обтяжений тСЦлесною основою кожного СЦндивСЦда. ТСЦло та пов'язана з ним душа можуть вСЦдчувати радощСЦ та страждання. Дух, навпаки, вСЦльний: "СутнСЦсть духу... вСЦльна... Дух маСФ силу зберСЦгатися СЦ в протирСЦччСЦ, а отже, СЦ в стражданнСЦ, пСЦднСЦмаючись як над злом, так СЦ над недугою» [72, с. 25тАФ26].

Гегель стверджуСФ, що дух та розум тотожнСЦ. На вСЦдмСЦну вСЦд СЦнших СЦстот, людина СФ духом, здатним до мислення, тому вона може пСЦднятися вСЦд одиничних вСЦдчуттСЦв до всеохоплюючоСЧ думки. ДовершенСЦсть людини СФ в набуттСЦ нею здатностСЦ до правильних суджень та вСЦдповСЦдноСЧ поведСЦнки.

Людина не може уникнути душевних страждань, тому що вони СФ проявом дСЦалектики Духа. ВнутрСЦшнСЦ протирСЦччя супроводжують розвиток Духа; коли виникають конфлСЦкти, що СФ дискомфортними для людини, вона страждаСФ вСЦд цього, але чим бСЦльше розвиваСФться дух, тим вСЦн сильнСЦшаСФ СЦ стаСФ здатним вирСЦшити конфлСЦкт.

Гегель зазначаСФ, що важлива робота розуму людини полягаСФ в тому, щоб зробити тСЦло зручним та слухняним для душСЦ, тобто опанувати своСЧм фСЦзичним буттям. На допомогу приходить звичка, яка постаСФ проявом Духа, який розвиваСФться, тобто ця риса так зростаСФться з характером, що стаСФ його невСЦд'СФмною часткою.

Якщо проблему здорового способу життя розглянути з СЦншого боку та подивитися на неСЧ, абстрагувавшись вСЦд залежностСЦ середньовСЦчного свСЦтогляду вСЦд релСЦгСЦйних догм, то слСЦд, перш за все, зазначити, що в середньовСЦчних унСЦверситетах медичне знання зависли спиралося на фСЦлософськСЦ засади. Так було СЦ в перших вищих навчальних закладах УкраСЧни, де, починаючи з XV ст., у мСЦстСЦ Замости, поблизу Львова, виникла перша вСЦтчизняна школа лСЦкарСЦв. Прославилася своСЧми етичними курсами СЦ КиСФво-Могилянська академСЦя [405]. Тривалий час СЦнформацСЦя про визначних украСЧнських науковцСЦв СередньовСЦччя практично замовчувалася. ВСЦдчуваСФться гострий брак дослСЦджень у цСЦй галузСЦ й сьогоднСЦ, що СФ благодатною нивою для аспСЦрантСЦв, докторантСЦв тощо.

ВСЦдродження, яке виникло в XV ст. на АпеннСЦнському пСЦвостровСЦ, було подСЦбне до пробудження пСЦсля тривалого сну СередньовСЦччя. ВидатнСЦ люди скинули з себе зацСЦпенСЦння цСЦСФСЧ епохи затишшя та застою СЦ спрямували свСЦй погляд на СЦншСЦ моменти буття. Зокрема, першСЦ представники ВСЦдродження звертаються до класичного свСЦту, уявлення про який СЧм дали стародавнСЦ греки та римляни, а також, певною мСЦрою, СФгиптяни та перси, тАФ усСЦ тСЦ, хто проникав у глибини свСЦдомостСЦ та священного знання. Вони звернулися до минулого в пошуках зерен, так необхСЦдних у той СЦсторичний час, у якому СЧм судилося жити. Але таке повернення до минулого, пошук класичних коренСЦв не означаСФ простого СЦсторичного дослСЦдження. Людина епохи ВСЦдродження не задовольняСФться вивченням СЦсторСЦСЧ класикСЦв, того, що вони робили, про що думали. Цей рух, що розпочався в РЖталСЦСЧ, призвСЦв до великих змСЦн у культурСЦ. ЗмСЦнюСФться уявлення про ВсесвСЦт, про процеси наукового дослСЦдження; виникаСФ нове мистецтво, нове розумСЦння полСЦтики, новСЦ релСЦгСЦйнСЦ СЦдеСЧ, вСЦдбуваються значнСЦ змСЦни фСЦлософських поглядСЦв.

Таким чином, ставлення людини до життя раптово розширюСФться та поглиблюСФться. Проте поняття "ВСЦдродження» в XV ст. не СФ виключно культурним. Воно значно ширше тСЦСФСЧ концепцСЦСЧ, яку ми зустрСЦчаСФмо у Св.РЖоанна, Св.Павла та багатьох СЦнших отцСЦв церкви, СЦ маСФ вСЦдношення до життСФвоСЧ позицСЦСЧ, до дСЦй, завдяки яким людина починаСФ вСЦдчувати себе частиною свСЦту, частиною Природи. Людина ВСЦдродження не вСЦдокремлюСФ себе вСЦд цих понять, СЦ якщо вона вивчаСФ Природу, то робить це саме тому, що, вСЦдчуваючи себе СЧСЧ часткою, бажаСФ пСЦзнати саму себе й весь свСЦт. ФСЦлософи ВСЦдродження були водночас СЦ магами, й алхСЦмСЦками, СЦ вченими. Хвороби людини та негаразди вже все менш розглядаються як Божа кара або Божий СЦспит. РЖз хворобою намагаються боротися, але боротися частСЦше "магСЦчними» засобами, тобто виготовленням чародСЦйних мСЦкстур, пошуками елСЦксиру життя та каменю безсмертя.

Так, скажСЦмо, ПСЦко ДелСЦ МСЦрандола, уславлений лСЦкар епохи ВСЦдродження, був великим знавцем талСЦсманСЦв, оскСЦльки знав, якСЦ енергСЦСЧ, що виходять з небесних тСЦл нашоСЧ СонячноСЧ системи, мають зв'язок з якими металами, камСЦнням чи рослинами, СЦ використовував СЧх для лСЦкування певних захворювань. За допомогою цих елементСЦв виготовлялися талСЦсмани, що, подСЦбно до дзеркала, вСЦдбивали священний образ. ЕнергСЦя, ухоплена завдяки талСЦсману, використовувалась для полегшення страждань, щоб органСЦзм мСЦг вСЦдновити втрачену рСЦвновагу. Це чудове уявлення магСЦСЧ як рСЦвноваги використав також Парацельс, СЦнший вСЦдомий лСЦкар тСЦСФСЧ епохи, який водночас почав стверджувати експериментальний метод у науках, а саме в медицинСЦ.

Видатний лСЦкар-фСЦлософ Парацельс почав вивчати внутрСЦшнСЦ органи людини, завдяки чому здобув поняття функцСЦональних особливостей життСФво важливих процесСЦв людського органСЦзму. Головними положеннями його вчення СФ такСЦ вислови: "...усСЦ нашСЦ знання СФ самовСЦдвертСЦстю; усСЦ нашСЦ можливостСЦ тАФ наслСЦдок спСЦлкування з природою, яка маСФ божественне походження» [452].

Таким чином, фСЦлософ стверджуСФ думку, що людина сама "асна над своСЧм здоров'ям СЦ все залежить, здебСЦльшого, тСЦльки вСЦд неСЧ. Людина тАФ це також перехрестя духовного й тСЦлесного, тому Парацельс пСЦдкреслюСФ дуже актуальну будь-коли СЦдею: "Хворий страждаСФ тСЦлесно, душевно СЦ духовно, тому СЦ лСЦкувати його необхСЦдно залежно вСЦд цих трьох форм захворювання» [452].

ФСЦлософСЦя Нового часу остаточно зарахувала людину до природного свСЦту. Розглянемо, наприклад, учення Декарта "Початок фСЦлософСЦСЧ». У вступСЦ Декарт зазначаСФ, що фСЦлософСЦя СФ "знання, яке спрямовуСФ саме життя, послуговуСФ збереженню здоров'я, а також вСЦдкриттям усСЦх наук» [14, Т. 2, с. 232]. Лейтмотивом свСЦтогляду цього фСЦлософа став вираз: "Мислю значить СЦсную», однак при цьому вСЦн вважаСФ, що "ми краще можемо пСЦзнати нашу душу, нСЦж наше тСЦло» [14, Т. 2, с. 240]. СутнСЦсть людини виражаСФться крСЦзь СЧСЧ розум, СЦ, вСЦдповСЦдно, розумтАФце те, що допоможе СЧй пСЦклуватися про своСФ здоров'я й життя.

Другий видатний фСЦлософ епохи Нового часу Паскаль у своСФму творСЦ "Думки» писав: "ЛюдинатАФнайнезначнСЦша билина в природСЦ, але билина, що мислить. Не треба озброюватися всьому ВсесвСЦту, щоб знищити СЧСЧ. Для СЧСЧ загибелСЦ достатньо невеличкого випару, однСЦСФСЧ краплини води. Та хай ВсесвСЦт знищить СЧСЧ, людина стане ще вище та шляхетнСЦше за свого вбивцю, тому що вона усвСЦдомлюСФ свою смерть» [14, Т. 2, с. 304]. ЛюдинатАФце СФдина свСЦдома СЦстота у ВсесвСЦтСЦ, СЦ СЧСЧ здоров'я, також, як СЦ все СЦнше в СЧСЧ життСЦ, тАФ справа свСЦдомостСЦ, тобто питання в тому, наскСЦльки людина усвСЦдомлюСФ необхСЦднСЦсть турботи за саму себе.

НСЦмецька класична фСЦлософСЦя розвинула СЦдеСЧ розумного пСЦдходу людини до свого здоров'я. Так, видатний представник цього перСЦоду Кант розробив свСЦй "асний метод охорони здоров'я. У роботСЦ "Критика практичного розуму» вСЦн розкриваСФ природу людини й висловлюСФ думку, що лише за СЧСЧ "асним бажанням та СЧСЧ "асними постСЦйними турботами можна зберегти здоров'я на довгСЦ роки. СвоСЧм життям, своСЧм здоровим розумним ставленням до себе та свого органСЦзму Кант довСЦв правдивСЦсть "асних висловлювань. Здоровий спосСЦб життя нСЦмецький фСЦлософ уявляв собСЦ як низку узгоджених побутових та професСЦйних дСЦй, харчування, робота та вСЦдпочинку.

3 розвитком некласичних напрямкСЦв фСЦлософСЦСЧ (кСЦнець XIX тАФ поч. XX ст.) змСЦнюються уявлення про сутнСЦсть людини, про сенс СЧСЧ життя, про головнСЦ цСЦнностСЦ духовного буття, про мСЦжособистСЦснСЦ стосунки та ставлення людини до себе, вСЦдповСЦдно й до свого здоров'я.

Так, нСЦмецький фСЦлософ ФрСЦдрСЦх НСЦцше (1844тАФ1900 рр.) (засновник фСЦлософського напрямкутАФфСЦлософСЦя життя) у зрСЦзСЦ "асноСЧ, повноСЧ болю та страждань долСЦ зазначав, що хвороба приносить величезнСЦ страждання. Бажання позбутися вСЦд них природно СЦ зрозумСЦло.

Тому, щоб перемогти хворобу, треба, з одного боку, за НСЦцше, у принципСЦ бути здоровим, "бути в основСЦ здоровим», тобто сповСЦдати справжню фСЦлософСЦю життя. "РЖстота типово хвороблива не може стати здоровою СЦ ще менше може зробити себе здоровою; для типово здорового, навпаки, хвороба може навСЦть бути енергСЦйним стимулом до життя, до продовження життя. Так фактично уявляСФться менСЦ тепер цей довгий перСЦод хвороби: я як би знову вСЦдкрив життя, включив себе в нього, я знаходив смак у всСЦх гарних СЦ навСЦть незначних речах... я зробив з моСФСЧ волСЦ до здоров'я, до життя, мою фСЦлософСЦю, я перестав бути песимСЦстом у роки моСФСЧ найменшоСЧ вСЦтальностСЦ: СЦнстинкт самовСЦдновлення заборонив менСЦ фСЦлософСЦю убогостСЦ СЦ зневСЦри...» [254, с. 699тАФ700].

Серед основних способСЦв видужання СЦ здоров'ятАФсамодиiиплСЦна (де головне тАФ не вСЦдповСЦдати на зовнСЦшнСЦ роздратування вСЦдразу ж), боротьба з усяким проявом злостСЦ, заздростСЦ, страху, тобто всього того, що НСЦцше поСФднуСФ пСЦд термСЦном ressentiment, нарештСЦ, здоровий "росСЦйський фаталСЦзм», що на побутовому рСЦвнСЦ означав прийняття тих умов, з якими його зСЦштовхувало життя.

Хоча НСЦцше сам говорить, що вСЦн в основСЦ своСЧй здоровий, тобто знаходиться у струменСЦ висхСЦдного життя, що вСЦн знаСФ, як залишитися здоровим (СЦ не тСЦльки в сенсСЦ перебування правильноСЧ перспективи СЦ практикування справжньоСЧ фСЦлософСЦСЧ, але й у простому повсякденному сенсСЦ тАФ як харчуватися, вСЦдпочивати, знаходитися у визначеному мСЦiСЦ СЦ т.СЦн.), але треба визнати, що не можна з ним погодитися. I справа не в тСЦм, що хвороба може бути з фСЦзСЦологСЦчноСЧ точки зору невилСЦковною. Справа в СЦншому тАФ у тСЦм, що ця позицСЦя руйнСЦвна в принципСЦ. А те, що СЦстини, якСЦ вСЦдкрилися, можуть бути згубними, НСЦцше добре усвСЦдомлював. "...Хвороби, говорячи взагалСЦ, тАФ визнавав вСЦн, тАФ- СФ вже наслСЦдком загибелСЦ, а не СЧСЧ причинами», "нСЦколи не гинеш вСЦд кого-небудь СЦншого, а завжди вСЦд самого себе» [256, с. 609].

ФрСЦдрСЦх НСЦцше, на вСЦдмСЦну вСЦд античних авторСЦв, розумСЦв душевне здоров'я як ознаку сили, бадьоростСЦ, задоволеностСЦ життям, молодостСЦ. ВСЦн категорично не згодний з тим, що пристрастСЦ руйнують внутрСЦшнСЦй свСЦт людини. УстремлСЦння уникати вираження почуттСЦв, контролювати СЧх за допомогою розуму, на його думку, СФ ознакою нездоров'я та слабкостСЦ [255, с. 47тАФ157].

У сучаснСЦй фСЦлософСЦСЧ з'явилася СЦ з кожним днем набуваСФ все бСЦльшого розвитку так звана фСЦлософСЦя здоров'я та здорового способу життя. У вищих навчальних закладах створюються кафедри фСЦлософСЦСЧ здоров'я, виникають новСЦ напрямки дослСЦдження цСЦСФСЧ актуальноСЧ проблеми. ОсобливоСЧ уваги заслуговуСФ, на наш погляд, таке фСЦлософсько-медичне явище, як НЛП тАФ нейролСЦнгвСЦстичне програмування. На концептуальному рСЦвнСЦ дослСЦдження починаСФться з тлумачення здоров'я як чогось позитивного, що не означаСФ вСЦдмови вСЦд задоволення. "Здоров'я СФ природним наслСЦдком нашого способу життя: взаСФмин, дСЦСФти, навколишнього оточення. Здоров'я тАФ це не предмет "асностСЦ, це процес. Це те, що ми робимо, результат наших думок СЦ почуттСЦв. Це - й образ СЦснування» [442].

ЦСЦкаво, що напрямок медичних дослСЦджень усе бСЦльше й бСЦльше схиляСФться в бСЦк тСЦмтАЩСЧ галузСЦ, що дотепер вважалася сферою дСЦяльностСЦ психологСЦв, СЦ зараз уже важко провести чСЦтке розмежування мСЦж фСЦзичними й ментальними факторами захворювань. РоздСЦляти тСЦло й розум на здоров'я СЦ хворобу тАФ це все одно, що намагатися видСЦлити сСЦль з морськоСЧ води за допомогою ножа. Розум СЦ тСЦло постСЦйно пСЦдштовхують одне одного до здоров'я чи хвороби. ОрганСЦзм не хворСЦСФ тАФ людина робить це. Нам вСЦдомо дуже багато про механСЦзми захворювань, але не про механСЦзми здоров'я. КСЦлька людей можуть однаковою мСЦрою пСЦддатися дСЦСЧ СЦнфекцСЦСЧ, але не всСЦ з них занедужають.

Медицина у всСЦх подробицях розповСЦсть вам, як вони занедужали, але чому тСЦльки цСЦ? I що захистило СЦнших? АналогСЦчно: два чоловСЦки можуть безупинно палити, переСЧдати, працювати на важкСЦй роботСЦ, але може статися, що тСЦльки один з них занедужаСФ. Чому? Ми постСЦйно пСЦддаСФмося впливу хвороботворних мСЦкроорганСЦзмСЦв, СЦ нСЦхто не може цСЦлком уникнути стресСЦв, горя СЦ неприСФмностей. I все ж таки хвороба СФ винятком, а не правилом. Наша СЦмунна система працюСФ постСЦйно, намагаючись зберегти здоров'я. Як наслСЦдок, зниження СЦмунСЦтету вСЦдСЦграСФ вирСЦшальну роль при будь-якСЦй хворобСЦ.

Здоров'я СЦ хвороба СФ суб'СФктивними переживаннями. Ми самСЦ визначаСФмо рСЦвень свого здоров'я, головним чином оцСЦнюючи своСЧ вСЦдчуття. Не СЦснуСФ "здоровтАЩя метра», що дозволяв би об'СФктивно вимСЦряти здоров'я, чи "болометра», що точно визначав би рСЦвень болю.

НейролСЦнгвСЦстичне програмування (НЛП) дослСЦджуСФ структуру суб'СФктивного досвСЦду й нашого "асного способу побудови свого унСЦкального внутрСЦшнього свСЦту, тому воно цСЦлком пСЦдходить для того, щоб дослСЦджувати здоров'я.

Кредо фСЦлософСЦСЧ тАФ порушувати запитання й шукати на них вСЦдповСЦдСЦ. РЖсторично склалося так, що актуальнСЦ нинСЦ проблеми взаСФмозвтАЩязку бСЦосоцСЦальноСЧ природи людини й сенсу СЧСЧ буття й ранСЦше осмислювалися в лонСЦ фСЦлософСЦСЧ, як правило, у запитальнСЦй формСЦ. ВСЦд гамлетСЦвського "Бути чи не бути?» до позицСЦСЧ Е. Фромма "Маги чи бути?» вони найяскравСЦше вСЦдбиваються сьогоднСЦ в питаннях про людську замСЦсть на межСЦ вимирання, тобто небуття [401]. На зламСЦ XXтАФXXI ст. вони можуть бути сформульованСЦ в рСЦзних варСЦантах. Що значить бути здоровим? Як слСЦд розумСЦти проблему прагнення до досконалостСЦ тАФ тСЦлесноСЧ або духовноСЧ, природноСЧ чи штучноСЧ тАФ СЦ до якого ступеня припустиме хСЦрургСЦчне й генетичне "вдосконалення» людського органСЦзму? Тема клонування людини як фСЦлософська й медична проблема й усСЦ науковСЦ розробки в цСЦй галузСЦ набувають дедалСЦ бСЦльшоСЧ соцСЦальноСЧ значущостСЦ, що неминуче робить СЧх також предметом фСЦлософського аналСЦзу.

НескСЦнченнСЦ пошуки людиною здорового та довгого життя призвели до наполегливих заяв учених про те, що вже найближчими роками стане технСЦчно й методологСЦчно можливим клонування людини в тому або СЦншому варСЦантСЦ, видСЦлили цю тему з розряду вузькоспецСЦальних у низку дуже важливих соцСЦальних проблем, якСЦ мають глибокий фСЦлософський СЦ гуманСЦтарний смисл. Уже сьогоднСЦ зрозумСЦло: клонування людини та його можливСЦ соцСЦальнСЦ наслСЦдки за своСЧми масштабами будуть настСЦльки значними, що можуть змСЦнити весь соцСЦум, його традицСЦйнСЦ пСЦдвалини, бСЦльшСЦсть свСЦтоглядних установок СЦ уявлень, наукову парадигму в цСЦлому [421, с. 90]. Усе це, по сутСЦ, може призвести до виникнення СЦншоСЧ цивСЦлСЦзацСЦСЧ. ПостаСФ питання щодо оцСЦнки зрСЦлостСЦ досягнутого рСЦвня розвитку цивСЦлСЦзацСЦСЧ для вирСЦшення питань подСЦбноСЧ складностСЦ. Чи виявляться достатньо вСЦдповСЦдальними суспСЦльство в цСЦлому, його СЦнститути й регулятиви, ухвалюючи рСЦшення або вСЦдмовляючись вСЦд Його прийняття? Одразу зазначимо, що, розглядаючи тут проблему клонування, ми абстрагуСФмося вСЦд питань "асне його "механСЦзму», вСЦд медико-бСЦологСЦчноСЧ деталСЦзацСЦСЧ й обговорення сенсацСЦйних вСЦдкриттСЦв у цСЦй галузСЦ, яким присвяченСЦ сьогоднСЦ як численнСЦ науковСЦ публСЦкацСЦСЧ, так СЦ ще численнСЦшСЦ статтСЦ й повСЦдомлення в засобах масовоСЧ СЦнформацСЦСЧ.

Мета цього спостереження тАФ аналСЦз проблеми клонування методами й засобами фСЦлософСЦСЧ, з'ясування мСЦiя та ролСЦ фСЦлософського знання як СЦнтелектуальноСЧ захисноСЧ системи культури СЦ як соцСЦального регулятора нових напрямСЦв у науцСЦ, якСЦ активно розвиваються.

Клонування людини в аспектСЦ СЧСЧ фСЦлософськоСЧ рефлексСЦСЧ стимулюСФ також дослСЦдження в напрямСЦ саморефлексСЦСЧ фСЦлософСЦСЧ тАФ СЦсторСЦСЧ фСЦлософськоСЧ думки, допомагаСФ розумСЦти глибинний взаСФмозв'язок фСЦлософСЦСЧ й медицини як галузей знання. Так, уже в "зрСЦлих» формах наукового пСЦзнання усвСЦдомлюються фСЦлософськСЦ проблеми природознавства. Мабуть, це пов'язано з логСЦкою становлення науки, впливом зазначених диiиплСЦн на розвиток науковоСЧ форми дСЦяльностСЦ й становлення науки як соцСЦального СЦнституту (наука тАФ лСЦдер, за Т. Куном) [421]. Тому цСЦ диiиплСЦни ранСЦше за СЦншСЦ виявили необхСЦднСЦсть свого фСЦлософського осмислення. Ще пСЦзнСЦше виникла потреба у видСЦленнСЦ деяких пСЦдроздСЦлСЦв фСЦлософСЦСЧ в самостСЦйнСЦ науковСЦ напрями (етика, естетика, психологСЦя, логСЦка тощо), а також визначилися фСЦлософськСЦ проблеми соцСЦального (гуманСЦтарного) знання: фСЦлософСЦя СЦсторСЦСЧ, фСЦлософСЦя культури, фСЦлософСЦя права, фСЦлософСЦя релСЦгСЦСЧ. 3 розвитком науково-технСЦчного прогресу як вСЦдбиток "зворотного зв'язку» у вСЦдносинах "людинатАФтехнСЦкатАФсвСЦт» виникла фСЦлософСЦя технСЦки тАФ методологСЦя науково-технСЦчноСЧ творчостСЦ. А тепер, на межСЦ тисячолСЦть, наочно настав час для нового "прочитання» тези Сократа "Людино, пСЦзнай саму себе!» тАФ як згорнутоСЧ формули предмета фСЦлософСЦСЧ й програмам подальшого розвитку фСЦлософських дослСЦджень.

У викладеному аспектСЦ особливого значення набуваСФ аналСЦз рСЦзноманСЦтних сучасних учень, концепцСЦй, теорСЦй формування здоровтАЩя як особистСЦсно-соцСЦальноСЧ цСЦнностСЦ людини.

БСЦльшСЦсть авторСЦв, якСЦ визначали поняття "здоров'я», використовували безлСЦч критерСЦСЧв, що характеризували сутнСЦсть цього явища. На думку В. КасаткСЦна, Г. Апанасенка, В. Григоренка, Р. Weber, щодо загальнометодологСЦчних позицСЦй, то всСЦ вони можуть бути зведенСЦ до двох визначень:

Перше розглядаСФ здоров'я як вСЦдсутнСЦсть проявСЦв хвороби.

Друге тАФ як задовСЦльний стан функцСЦонування органСЦзму, рСЦвноваги мСЦж СЦндивСЦдом СЦ навколишнСЦм середовищем, повнокровне СЦснування людини, стСЦйкСЦсть СЧСЧ органСЦзму адекватно факторам навколишнього свСЦту [15; 91; 150].

ДвоСЧстий характер цих базових пСЦдходСЦв набув чинностСЦ в статутСЦ ВОЗ, який визначив здоров'я людини як стан повного тСЦлесного, душевного й соцСЦального благополуччя, а не тСЦльки як вСЦдсутнСЦсть хвороб або фСЦзичних вад [10; 240]. При цьому, на думку I. Аршавського, Е. КазСЦна, незважаючи нате, що подане визначення не визнаСФться досить науковим, воно вказуСФ на необхСЦднСЦсть структурного пСЦдходу в аналСЦзСЦ цього цСЦлСЦсного багаторСЦвневого стану [17; 144; 332].

З цього приводу здоров'я, вСЦдповСЦдно до сучасних фСЦлософських, психологСЦчних, педагогСЦчних, валеологСЦчних уявлень, розглядаСФться як стан, процес СЦ здатнСЦсть [15; 88; 91].

Проте, щоб зрозумСЦти три рСЦвнСЦ стану здоров'я, необхСЦдно встановити основний фактор його збереження. СучаснСЦ теоретичнСЦ та експериментальнСЦ медико-бСЦологСЦчнСЦ дослСЦдження [80; 91; 448] аргументовано довели, що основним механСЦзмом збереження здоров'я е гомеостаз. Гомеостаз тАФ це базова фСЦзСЦологСЦчна та психоемоцСЦйна здатнСЦсть органСЦзму за допомогою системи зворотних зв'язкСЦв забезпечувати постСЦйнСЦсть свого внутрСЦшнього середовища, незважаючи на змСЦни умов навколишнього свСЦту.

Спираючись на викладену концепцСЦю здоров'я, багато сучасних науковцСЦв вважають, що СЦснуСФ ще одна фундаментальна здатнСЦсть органСЦзму, яку вСЦн використовуСФ для збереження й розвитку своСЧх захисних можливостей [26; 144; 332]. Такою здатнСЦстю органСЦзму СФ фСЦзСЦологСЦчна та психоемоцСЦйна адаптацСЦя тАФ пристосування до навколишнього середовища як вСЦдповСЦдь на подразники, що з нього надходять [15; 88; 91].

ПодальшСЦ теоретичнСЦ дослСЦдження цСЦСФСЧ проблеми дозволили нам встановити, що такСЦ автори, як: I. Аршавський, I. Муравов, В. Григоренко, В. Селоянов тАФ вважають цСЦ концептуальнСЦ положення не досить повними в розумСЦннСЦ феномена "здоров'я» [17; 88; 91; 240; 332]. Вони досить аргументовано довели, що основою формування та змСЦцнення здоров'я СФ СЦнший здоров'я утворюючий механСЦзм. ВСЦн також ТСрунтуСФться на адаптивних реакцСЦях органСЦзму, однак спрямованСЦ вони не так на збереження, як на збСЦльшення адаптацСЦйних ресурсСЦв та резервСЦв здоров'я. Ця концепцСЦя стверджуСФ, що такСЦ функцСЦональнСЦ реакцСЦСЧ виникають пСЦд впливом фСЦзСЦологСЦчного, психоемоцСЦйного дренуючого стресу й виявляються в морфологСЦчних нейроендокринних функцСЦональних перетвореннях [17; 80; 240]. ЦСЦ перетворення забезпечують спСЦралеподСЦбний перехСЦд органСЦзму на новий, бСЦльш високий рСЦвень адаптацСЦйних можливостей.

У цьому аспектСЦ особливоСЧ уваги заслуговуСФ змСЦст теорСЦСЧ негентропСЦСЧ онтогенезису [15; 26].

ЗгСЦдно з негентропСЦйною теорСЦю онтогенезису пСЦдвищення адаптацСЦйного потенцСЦалу пов'язане, насамперед, зСЦ зростом енергетичного резерву органСЦзму. На наш погляд, необхСЦдно погодитися з основними положеннями цСЦСФСЧ теорСЦСЧ, якСЦ стверджують, що максимальний об'СФм енергСЦСЧ утворюСФться в органСЦзмСЦ в ходСЦ аеробних реакцСЦй, а вони, у свою чергу, лСЦмСЦтуються функцСЦональним станом серцево-судинноСЧ, дихальноСЧ та м'язовоСЧ систем.

Таким чином, стаСФ зрозумСЦлим СЦнтерес дослСЦдникСЦв до аеробних механСЦзмСЦв енергостворення. РЖснують навСЦть уявлення про наявнСЦсть критичного для здоров'я рСЦвня аеробного енергостворення [15; 80]. КорекцСЦя та розвиток можливСЦ в умовах систематичних занять фСЦзичними вправами.

ДСЦйсно, численнСЦ дослСЦдження свСЦдчать, що високСЦ аеробнСЦ можливостСЦ не тСЦльки заважають розвитку хронСЦчних захворювань, а й збСЦльшують стСЦйкСЦсть органСЦзму до рСЦзноманСЦтних несприятливих факторСЦв: СЦнфекцСЦй [17], екологСЦчного забруднення [448], радСЦацСЦСЧ [332], гСЦпоксСЦСЧ [26; 91], гСЦподинамСЦСЧ [144], стресСЦв [240], перегрСЦвання [448], охолодження [150; 240].

Отже, ураховуючи методологСЦчне уявлення про базовСЦ здоров'я-створюючСЦ фактори та механСЦзми (як у фСЦлософському, так СЦ в концептуальному аспектСЦ), стаСФ можливим вивчення основних станСЦв здоровтАЩя. АналСЦзуючи здоров'я, фахСЦвцСЦ виокремлюють три його стани:

  1. стан здоров'я, що характеризуСФться високим рСЦвнем адаптацСЦйних можливостей органСЦзму;
  2. стан органСЦзму, що характеризуСФться зривом адаптацСЦйних можливостей пСЦд впливом патологСЦчних чинникСЦв;
  3. граничний стан тАФ нестабСЦльний стан адаптацСЦйних можливостей у межах "здоров'ятАФхвороба».

ОстаннСЦми роками спостерСЦгаСФться пСЦдвищення СЦнтересу дослСЦдникСЦв до граничного стану. АктуальнСЦсть цього явища полягаСФ в тому, що перехСЦд вСЦд здоров'я до хвороби здСЦйснюСФться через низку трансформацСЦйних стадСЦй, якСЦ не викликають у людини помСЦтного зниження соцСЦально-трудовоСЧ активностСЦ та суб'СФктивноСЧ потреби звертатися за медичною допомогою [10; 144]. ЦСЦ перехСЦднСЦ стадСЦСЧ поСФднуються пСЦд однСЦСФю загальною назвою "третСЦй стан», який, за нашими теоретичними дослСЦдженнями, маСФ не стСЦльки медичну, скСЦльки соцСЦально-психологСЦчну сутнСЦсть. СтруктуризацСЦя цього стану маСФ методологСЦчне значення для ефективного вирСЦшення завдань дослСЦдження. Це пов'язано з тим, що третСЦй стан неоднорСЦдний за своСЧм складом СЦ може бути подСЦлений як мСЦнСЦмум на двСЦ стадСЦСЧ:

  1. до нозологСЦчну (коли функцСЦСЧ органСЦзму реалСЦзуються через бСЦльш високу, нСЦж у нормСЦ, напругу регуляторних систем);
  2. преморбСЦдну (очевидне зниження функцСЦональних резервСЦв, перенапруження механСЦзмСЦв гомеостазу).

Кожна з цих стадСЦй не передбачаСФ фатального переходу до стану хвороби. СкорСЦше, це шанс, подарований людинСЦ природою для вСЦдновлення резервних адаптацСЦйних можливостей. Отже, СФ всСЦ пСЦдстави стверджувати, що здоров'я необхСЦдно розглядати як процес його формування, збереження, змСЦцнення й корекцСЦСЧ.

Таким чином, в органСЦзмСЦ поряд з реакцСЦями, спрямованими на збереження здоров'я [26; 144], функцСЦонують  реакцСЦСЧ, що забезпечують його розвиток, накопичення, змСЦцнення [10; 15]. На нашу думку, обидва механСЦзми знаходяться у складних дСЦалектичних, системних взаСФмодСЦях. Безперечно, що структура цих взаСФмодСЦй СФ основою реалСЦзацСЦСЧ педагогСЦчних технологСЦй та програм корекцСЦСЧ збереження й змСЦцнення здоров'я людини.

У преморбСЦднСЦй фазСЦ виправдовуСФться домСЦнування механСЦзмСЦв збереження адаптацСЦйного резерву. Водночас, потужнСЦ гомеостатичнСЦ реакцСЦСЧ можуть перешкоджати збСЦльшенню адаптацСЦйних можливостей у людини, яка знаходиться в до нозологСЦчнСЦй фазСЦ третього стану. Тому стимуляцСЦю цього механСЦзму пов'язано з мотивованою, свСЦдомою, оптимально органСЦзованою оздоровчою дСЦяльнСЦстю людини.

Проте, слСЦд визначити, що результати методологСЦчних дослСЦджень будуть недостатнСЦми без аналСЦзу концепцСЦСЧ тАФ здоров'я людини як здатнСЦсть, яка була сформулювала  Г. Апанасенком, В. Григоренком, К. Раззтог. РЗСЧ основнСЦ положення стверджують, що здоров'я людини тАФ явище не тСЦльки медико-бСЦологСЦчне, а й соцСЦальне [15; 91], яке забезпечуСФ СЧСЧ здатнСЦсть до оптимальноСЧ реалСЦзацСЦСЧ соцСЦальних функцСЦй [144; 332]. На здатнСЦсть людини проявляти своСФ здоров'я впливають СЦнтелектуальнСЦ, психоемоцСЦйнСЦ, духовнСЦ, моторнСЦ якостСЦ особистостСЦ [17; 150; 332].

Можемо зазначити, що при вСЦдповСЦдностСЦ цСЦлей, життСФвих настанов, мотивСЦв, потреб, амбСЦцСЦй, активностСЦ життСФвоСЧ позицСЦСЧ особистостСЦ СЦндивСЦда СЦ проявСЦв здоров'я формуСФться конкретний рСЦвень фСЦзичного, психоемоцСЦйного, СЦнтелектуального, креативного й соцСЦального комфорту, без яких людина не в змозСЦ вСЦдчувати та усвСЦдомлювати себе здоровою.

Сучасний стан наукових дослСЦджень проблеми здоров'я людини характеризуСФться спробами системного пСЦдходу до реалСЦзацСЦСЧ СЦдей фСЦзкультурно-оздоровчоСЧ та освСЦтньо-профСЦлактичноСЧ роботи в рСЦзноманСЦтних соцСЦальних СЦнститутах суспСЦльства. Так, пСЦд керСЦвництвом В. БогдановоСЧ реалСЦзуСФться СЦдея диференцСЦйованого пСЦдходу у фСЦзкультурно-оздоровчСЦй освСЦтСЦ школярСЦв [26; 240] з урахуванням "зони найближчого розвитку».

ОстаннСЦм часом досить широкого розповсюдження набула СЦдея реалСЦзацСЦСЧ конституцСЦйного пСЦдходу до впровадження фСЦзкультурно-оздоровчих та реабСЦлСЦтацСЦйних методик, програм, систем [15; 17]. ПродуктивнСЦсть цСЦСФСЧ СЦдеСЧ заклечаСФться у високому рСЦвнСЦ кореляцСЦСЧ мСЦж морфологСЦчним типом людини й кСЦлькСЦстю здоров'я, а також динамСЦкою його розвитку [88].

До нереалСЦзованих СЦдей у межах нашого дослСЦдження належить упровадження системи спецСЦальних соцСЦально-педагогСЦчних принципСЦв диференцСЦйованоСЧ побудови, управлСЦння й оптимСЦзацСЦСЧ системи соцСЦальних СЦнститутСЦв формування здорового способу життя [10; 88].

ВСЦдповСЦдно до гуманСЦстичноСЧ парадигми необхСЦдно розробляти СЦдеСЧ актуалСЦзацСЦСЧ фСЦзкультурно-оздоровчоСЧ освСЦти й самоосвСЦти школярСЦв [240]. Конструктивною основою цСЦСФСЧ СЦдеСЧ СФ те, що вона формуСФться на сукупностСЦ наукових явищ, психолого-педагогСЦчних пСЦдходСЦв, що реалСЦзують специфСЦку переходу вСЦд зовнСЦшньоСЧ детермСЦнСЦзацСЦСЧ дСЦяльностСЦ й поведСЦнки пСЦдлСЦтка до внутрСЦшньоСЧ [62; 88; 332], на основСЦ якоСЧ ТСрунтуються позитивнСЦ соцСЦально значущСЦ мотиви, потреби, знання, умСЦння, навички щодо збереження та змСЦцнення здоров'я.

Таким чином, охорона "асного здоров'я тАФ це безпосереднСЦй обов'язок кожноСЧ людини, вона не маСФ права перекладати його на СЦнших. Адже нерСЦдко буваСФ й так, що людина з неправильним способом життя, шкСЦдливими звичками, гСЦподинамСЦСФю, переСЧданням уже до 20тАФ30 рокСЦв доводить себе до катастрофСЦчного стану й лише тодСЦ згадуСФ про медицину. Якою б розвинутою не була медицина, вона не може позбавити кожного усСЦх хвороб. Людина тАФ сама творець свого здоров'я, за яке треба боротися. 3 раннього вСЦку необхСЦдно вести активний спосСЦб життя, гартуватися, займатися фСЦзкультурою СЦ спортом, дотримуватися правил особистоСЧ гСЦгСЦСФни,тАФсловом, добиватися розумними шляхами справжньоСЧ гармонСЦСЧ здоров'я.

Отже, наше дослСЦдження не передбачало всебСЦчного вивчення проблеми у фСЦлософськСЦй лСЦтературСЦ, оскСЦльки метою було проаналСЦзувати базовСЦ положення про сутнСЦсть здоров'я та здорового способу життя. Перегляд та вСЦд слСЦдкування генезису фСЦлософських думок з вищезазначених питань дозволили зробити такСЦ висновки:

  • ФСЦлософськСЦ концепцСЦСЧ Стародавнього свСЦту ТСрунтувалися на ототожненСЦ фСЦзичноСЧ й моральноСЧ краси; здоров'я й щастя; буття та СЦдей; правильного способу життя та правильних думок, стану та способу СЦснування людини.
  • Учення фСЦлософСЦв СередньовСЦччя являють собою християнську доктрину, яка характеризуСФться замСЦною правильного способу життя на святий спосСЦб життя. Дотримання Божих заповСЦдей СЦ СФ, на той час, здоровим способом життя. ПровСЦдними СЦдеями ВСЦдродження СФ те, що людина починаСФ вСЦдчувати себе частиною природи; хвороба вже менше розглядаСФться як Божа кара; стверджуСФться думка, що людинСЦ пСЦдвладне своСФ здоров'я.
  • ФСЦлософСЦя Нового часу остаточно зарахувала людину до природного свСЦту й довела, що сутнСЦсть людини виражаСФться крСЦзь розум, а розум тАФ це те, що допоможе СЧй пСЦклуватися про здоров'я.
  • У сучаснСЦй фСЦлософСЦСЧ з'явилася СЦ з кожним днем усе бСЦльше розвиваСФться так звана фСЦлософСЦя здоров'я й здорового способу життя, виникають новСЦ напрямки цСЦСФСЧ актуальноСЧ проблеми.
  • АналСЦз фСЦлософських учень, концепцСЦй, теорСЦй, СЦдей дозволив сформувати методологСЦчну основу пСЦзнання оздоровчих проблем, спираючись на яку, стаСФ можливим об'СФктивно оцСЦнити дСЦю соцСЦальних законСЦв у галузСЦ формування, збереження й змСЦцнення здоров'я людини, проникнути в сутнСЦсть проблем, узагальнювати, аналСЦзувати й вСЦдкривати новСЦ закономСЦрностСЦ здорового способу життя, профСЦлактики шкСЦдливих звичок. ФСЦлософське узагальнення досягнутого науково-практичного досвСЦду оздоровчоСЧ практики людства дозволяСФ зрозумСЦти об'СФктивнСЦ закони функцСЦонування й перспективи розвитку в суспСЦльствСЦ педагогСЦчних, психологСЦчних, медико-бСЦологСЦчних, соцСЦально-реабСЦлСЦтацСЦйних систем, програм, методик, технологСЦй оздоровлення людини.
  • У процесСЦ дослСЦдження встановлено, що оптимальна взаСФмодСЦя соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства у формуваннСЦ здорового способу життя неможлива без методологСЦчного зв'язку фСЦлософських учень з медико-бСЦологСЦчними науками. Цей зв'язок продиктований об'СФктивною необхСЦднСЦстю вивчення реакцСЦй органСЦзму людини на вплив рСЦзноманСЦтних чинникСЦв природного соцСЦального середовища. ТСЦльки враховуючи анатомСЦчнСЦ, фСЦзСЦологСЦчнСЦ, бСЦохСЦмСЦчнСЦ, психоемоцСЦйнСЦ, СЦнтелектуальнСЦ процеси, що протСЦкають в органСЦзмСЦ людини, можна ефективно керувати найскладнСЦшим явищем формування здоров'я, здорового способу життя як соцСЦально-особистСЦсноСЧ цСЦнностСЦ.
  • Результатом теоретичних дослСЦджень цього параграфа СФ встановлення системи збуджувачСЦв функцСЦонування здорового способу життя людини в суспСЦльствСЦ. ДомСЦнантну позицСЦю в цьому явищСЦ посСЦдають потреби людини, а державнСЦ СЦнтереси й дСЦСЧ виступають у якостСЦ збуджувачСЦв СЦ регуляторСЦв цСЦСФСЧ дСЦяльностСЦ у виглядСЦ СЦдеалСЦв, законСЦв, громадськоСЧ думки, культурологСЦчних тенденцСЦй, форм органСЦзацСЦй населення й педагогСЦчних процесСЦв, матерСЦального забезпечення, моральноСЧ орСЦСФнтацСЦСЧ.
  • РЖнтеграцСЦя фСЦлософських учень СЦз сучасними концепцСЦями, теорСЦями, науковими СЦдеями оздоровлення людини дозволила встановити, що формування, збереження й змСЦцнення здоров'я маСФ вСЦдповСЦдати його СЦндивСЦдуальним психофСЦзСЦологСЦчним можливостям. РеалСЦзацСЦя цСЦСФСЧ настанови обумовлюСФ структуру побудови системи вСЦдносин соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства, педагогСЦчних програм, методик, технологСЦй формування здорового способу життя в пСЦдростаючого поколСЦння. ПедагогСЦчний процес повинен моделюватися й регулюватися вСЦдповСЦдно до науково обТСрунтованих пСЦдходСЦв до змСЦцнення здоров'я. Причому, першочергове значення мають обтАЩСФктивнСЦ данСЦ рСЦзноманСЦтних видСЦв педагогСЦчного, медико-бСЦологСЦчного, бСЦомеханСЦчного, психологСЦчного, спортивно-педагогСЦчного контролю, якСЦ описують модельно-цСЦльовСЦ характеристики фСЦзичного, психоемоцСЦйного стану, стану здоров'я вСЦдносно орСЦСФнтиру на оптимальнСЦ фСЦзСЦологСЦчнСЦ, медичнСЦ, педагогСЦчнСЦ норми СЦ стандарту.
  • Ретроспективне вивчення фСЦлософсько-соцСЦальних, медико-бСЦологСЦчних та психолого-педагогСЦчних аспектСЦв цСЦСФСЧ проблеми дозволяСФ сформулювати методологСЦчну основу дослСЦдження, яка полягаСФ в тому, що воно вирСЦшуСФ низку спецСЦальних педагогСЦчних проблем, якСЦ знаходяться на межСЦ кСЦлькох наукових диiиплСЦн. ДослСЦдження тСЦсно пов'язане СЦз загальною педагогСЦкою, загальною та вСЦковою психологСЦСФю, теорСЦСФю фСЦзичноСЧ культури СЦ спортивною педагогСЦкою, валеологСЦСФю, фСЦзСЦологСЦСФю та медициною, на основСЦ яких ми отримуСФмо можливСЦсть:
  • об'СФктивно оцСЦнювати, СЦнтерпретувати дСЦю соцСЦальних, психолого-педагогСЦчних, медико-бСЦологСЦчних законСЦв у розвитку здоров'я людини, формуваннСЦ здорового способу життя;
  • проникати в сутнСЦсть проблеми, аналСЦзувати й вСЦдкривати новСЦ закономСЦрностСЦ СЧСЧ функцСЦонування в структурСЦ соцСЦальних СЦнститутСЦв освСЦти й оздоровлення пСЦдростаючого поколСЦння;
  • уточнювати перспективи цСЦСФСЧ роботи в суспСЦльствСЦ.


1.2 Визначення поняття здоров'я та здоровий спосСЦб життя в психологСЦчнСЦй лСЦтературСЦ


Здоров'я е необхСЦдною умовою продуктивноСЧ, активноСЧ, креативноСЧ життСФдСЦяльностСЦ людини. ВагомСЦ порушення в цСЦй сферСЦ людини можуть призвести до змСЦн у професСЦйному, мСЦжособистСЦсному життСЦ, вплинути на його спосСЦб СЦ навСЦть поставите пСЦд загрозу цСЦлСЦснСЦсть особистостСЦ.

Проблема здоров'я маСФ комплексний характер, СЧСЧ вивчають десятки наук, серед яких одне з домСЦнуючих мСЦiь належить психологи. Мета нашого параграфа тАФ проаналСЦзувати рСЦзноманСЦтнСЦ пСЦдходи щодо вивчення психологСЦСЧ здоров'я й визначити СЦдеСЧ та погляди, якСЦ стануть базою в системСЦ взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв у формуваннСЦ здорового способу життя учнСЦв.

У сучаснСЦй науцСЦ видСЦляють кСЦлька пСЦдходСЦв до проблеми здоров'я:

  1. Нормоцентричний пСЦдхСЦд розумСЦСФ здоров'я як сукупнСЦсть середньостатистичних норм сприйняття, мислення емоцСЦйного реагування та поведСЦнки в поСФднаннСЦ з нормальними показниками соматичного стану СЦндивСЦда.
  2. ФеноменологСЦчний пСЦдхСЦд трактуСФ проблеми здоров'я та хвороби як фундаментальнСЦ аспекти СЦндивСЦдуального буття. ЦСЦ погляди базуються на глибинному розумСЦннСЦ та емпатСЦСЧ.
  3. ХолСЦстичний пСЦдхСЦд. Здоров'я розумСЦСФться як цСЦлСЦснСЦсть, яка набуваСФться СЦндивСЦдом у процесСЦ його становлення.
  4. ВСЦдповСЦдно до крос культурного пСЦдходу, здоров'я тАФ це соцСЦокультурна змСЦнна, його характеристики вСЦдноснСЦ та обумовленСЦ специфСЦчними соцСЦальними умовами, особливостями нацСЦонального менталСЦтету.
  5. На думку прихильникСЦв дискурсивного пСЦдходу, здоров'я треба дослСЦджувати як продукт означеного дискурсу, який маСФ "асну внутрСЦшню логСЦку конструювання.
  6. РЖнтегративний пСЦдхСЦд свСЦдчить про те, що будь-якСЦ пояснювальнСЦ принципи, моделСЦ та концептуальнСЦ схеми СФ адекватними способами дослСЦдження здоров'я на рСЦзних рСЦвнях людського буття. Прихильники цСЦСФСЧ моделСЦ намагаються з'СФднати, тобто СЦнтегрувати цСЦ моделСЦ, схеми, ураховуючи СЧх межСЦ на СФдинСЦй концептуальнСЦй основСЦ[314,с. 17тАФ19].
  7. СоцСЦологСЦчний пСЦдхСЦд до здоров'я трактуСФться через хворобу, тобто з негативного боку. "Здорове суспСЦльство» тАФ це таке суспСЦльство, яке маСФ мСЦнСЦмальний рСЦвень "соцСЦальних хвороб». Коли йдеться про "соцСЦальне здоров'я», то треба розумСЦти такСЦ особливостСЦ: наскСЦльки важливСЦ тСЦ чи СЦншСЦ хвороби, СЧх поширення, економСЦчнСЦ втрати, викликанСЦ ними; роль суспСЦльства та причини виникнення хвороб, характер та кСЦнець хвороби (чи можна СЧСЧ вилСЦкувати або кСЦнець тАФ летальний); оцСЦнка бСЦологСЦчних станСЦв частини або всСЦСФСЧ популяцСЦСЧ на основСЦ статистичних даних.

Поняття здоров'я мСЦстить рСЦзнСЦ аспекти, наприклад, у "Толковом словаре русского языка» читаСФмо: "Здоров'я тАФ це нормальний стан правильно функцСЦонуючого, неушкодженого органСЦзму» [260, с. 198], тобто йдеться про фСЦзСЦологСЦчне здоров'я.

УзагалСЦ, можна говорити про три види здоров'я: про здоров'я фСЦзичне, психСЦчне й моральне (соцСЦальне):

  • ФСЦзичне здоров'я тАФ це природний стан органСЦзму, зумовлений нормальним функцСЦонуванням усСЦх його органСЦв СЦ систем. Якщо добре працюють усСЦ органи й системи, то СЦ весь органСЦзм людини (система саморегулююча) правильно функцСЦонуСФ й розвиваСФться.
  • ПсихСЦчне здоров'я залежить вСЦд стану головного мозку, воно характеризуСФться рСЦвнем СЦ якСЦстю мислення, розвитком уваги й пам'ятСЦ, ступенем емоцСЦйноСЧ стСЦйкостСЦ, розвитком вольових якостей.

* Моральне здоров'я визначаСФться тими моральними принципами, що СФ основою соцСЦального життя людини, тобто життя в повному людському суспСЦльствСЦ. ВСЦдмСЦнними ознаками морального здоров'я людини СФ, насамперед, свСЦдоме ставлення до працСЦ, оволодСЦння скарбами культури, активне неприйняття вдач СЦ звичок, що суперечать нормальному способу життя. ФСЦзично СЦ психСЦчно здорова людина може бути моральним виродком, якщо вона зневажаСФ нормами моралСЦ. Тому соцСЦальне здоров'я вважаСФться вищою мСЦрою людського здоров'я. Морально здоровим людям притаманна низка загальнолюдських якостей, що й роблять СЧх справжнСЦми громадянами.

СоцСЦальне здоров'я [315, с. 141тАФ143] вСЦдображаСФться через такСЦ характеристики:

  • адекватне сприйняття соцСЦальноСЧ реальностСЦ;
  • СЦнтерес до навколишнього свСЦту;
  • адаптацСЦя до фСЦзичноСЧ та суспСЦльноСЧ сфер;
  • спрямованСЦсть на суспСЦльно корисну працю;
  • альтруСЧзм;
  • емпатСЦя;
  • вСЦдповСЦдальнСЦсть перед СЦншими;
  • демократизм у поведСЦнцСЦ.

ВсесвСЦтня органСЦзацСЦя охорони здоров'я (ВОЗ) пропонуСФ "асне визначення, яке СФ досить поширеним. Отже, здоров'я тАФ стан повного фСЦзичного, духовного та соцСЦального благополуччя, а не тСЦльки вСЦдсутнСЦсть фСЦзичних дефектСЦв.

ФСЦзичне здоров'я тАФ один з важливих компонентСЦв у структурСЦ здоров'я людини. ВСЦн обумовлений "астивостями органСЦзму як бСЦологСЦчноСЧ системи. ОрганСЦзм складаСФться з окремих елементСЦв, без взаСФмозв'язку вони не можуть СЦснувати, хоча мають своСЧ "астивостСЦ, але сам органСЦзм у цСЦлому характеризуСФться СЦнтегральними якостями.

ОрганСЦзм маСФ здатнСЦсть зберСЦгати СЦндивСЦдуальне СЦснування за допомогою самоорганСЦзацСЦСЧ. До проявСЦв самоорганСЦзацСЦСЧ належать:

  • здатнСЦсть до самовСЦдновлення;
  • здатнСЦсть до саморегуляцСЦСЧ.

До основних, базових факторСЦв фСЦзичного здоров'я належать:

  1. РСЦвень фСЦзичного розвитку.
  2. РСЦвень фСЦзичноСЧ пСЦдготовки.
  3. РСЦвень функцСЦональноСЧ пСЦдготовки органСЦзму до виконання фСЦзичних навантажень.

4.        РСЦвень та здатнСЦсть до мобСЦлСЦзацСЦСЧ адаптацСЦйних резервСЦв
органСЦзму [315, с. 70тАФ72].

Незважаючи на всю незавершенСЦсть формулювання поняття "фСЦзичного здоров'я» з точки зору його адекватностСЦ реалСЦям навколишнього життя, завжди актуальним залишаСФться питання про можливСЦсть вимСЦрювання рСЦвня здоров'я. Думки фахСЦвцСЦв щодо цього досить суперечливСЦ. Так, Е. Екхолм вважаСФ, що визначення здоров'я, яке сформульовано в статутСЦ ВОЗ, знаходиться поза межами розумСЦння науковоСЧ статистики [439]. АналогСЦчноСЧ точки зору дотримуСФться М. ФомСЦн. ВСЦн вважаСФ, що анСЦ визначення ВОЗ, анСЦ будь-яке СЦнше не вСЦдповСЦдаСФ науковим цСЦлям, оскСЦльки вони не можуть бути вимСЦрянСЦ кСЦлькСЦсно [393]. НеконструктивнСЦсть такого пСЦдходу очевидна. Тому багато дослСЦдникСЦв продовжують пошук унСЦверсальних, СЦнформативних, оперативно доступних для масовоСЧ дСЦагностики критерСЦСЧв, тестСЦв СЦ методичних пСЦдходСЦв оцСЦнки здоров'я.

НемаСФ сумнСЦвСЦв у тому, що використання тСЦСФСЧ чи СЦншоСЧ системи оцСЦнки рСЦвня здоров'я, як у дорослих, так СЦ в дСЦтей, може призвести до рСЦзноманСЦтних тлумачень його кСЦлькСЦсних та якСЦсних характеристик, а СЦнодСЦ й до помилок.

Один з найбСЦльш раннСЦх та популярних методСЦв оцСЦнки здоров'я людини тАФ нозологСЦчний пСЦдхСЦд, основою якого СФ наявнСЦсть чи вСЦдсутнСЦсть захворювань у момент дСЦагностики рСЦвня основних функцСЦй, рСЦвня гармонСЦйностСЦ фСЦзичного розвитку та частоти захворювань [60; 427]. Перевагою цього пСЦдходу СФ, по-перше, розподСЦл хворих з рСЦзним ступенем компенсацСЦСЧ, по-друге, виокремлення другоСЧ групи здоров'я, до якоСЧ належать дСЦти з функцСЦональними вСЦдхиленнями.

Особливого СЦнтересу набуваСФ полСЦметричний пСЦдхСЦд оцСЦнки здоров'я з позицСЦСЧ дослСЦдження адаптацСЦйних можливостей людини з урахуванням поведСЦнкових реакцСЦй та СЧСЧ соцСЦальноСЧ адаптацСЦСЧ [89; 109].

Досить активно розвиваСФться екологСЦчний пСЦдхСЦд [60; 84]. Прихильники цього напряму вСЦдмСЦчають, що комплексними дослСЦдженнями мають бути охопленСЦ всСЦ рСЦвнСЦ категорСЦСЧ "людина як бСЦосоцСЦальна СЦстота» та СЧСЧ взаСФмозв'язки з середовищем рСЦзного походження.

ОстаннСЦм часом з'явилися досить СЦнформативнСЦ методи оцСЦнки здоров'я, якСЦ враховують мСЦкро-, мезо- СЦ макроекономСЦчну ситуацСЦю, тривалСЦсть життя [84; 102; 427].

Навряд чи виправданими на сьогоднСЦ СФ спроби визначити "кСЦлькСЦсть здоров'я» як суму "резервних потужностей» основних функцСЦональних систем органСЦзму [103; 364; 439] або як арифметичну суму фСЦзичного, психоемоцСЦйного й соцСЦологСЦчного компонентСЦв здоров'я [89; 102], адже ми не знаСФмо СЧх факторноСЧ ваги в СЦнтегральному показнику.

Таким чином, при виборСЦ критерСЦСЧв соматичного здоров'я людини необхСЦдно використовувати структурний аналСЦз його основних компонентСЦв. У зв'язку з цим можна говорите про фСЦзичну, психоемоцСЦйну, мотивацСЦйну й соцСЦальну складовСЦ здоров'я людини:

  1. медичнСЦ показники (механСЦзм захворювання й СЦмовСЦрнСЦсть супроводжуючих паталогСЦчних станСЦв);
  2. фСЦзичний розвиток (антропометричнСЦ дослСЦдження);
  3. функцСЦональна пСЦдготовленСЦсть (розвиток моторно-вСЦiеральноСЧ та вСЦiеромоторноСЧ регуляцСЦСЧ);
  4. тип конституцСЦСЧ тСЦла(морфологСЦчнСЦ й функцСЦональнСЦ тести);
  5. темп бСЦологСЦчного та статевого дозрСЦвання;
  6. рСЦвень розвитку фонду життСФво важливих рушСЦйних умСЦнь СЦ навичок (стан загальноСЧ та тонкоСЧ моторики, просторовоСЧ компетентностСЦ, порСЦвнювання зусиль, самоконтроль);
  7. група здоров'я;
  8. медична група для занять фСЦзичною культурою та спортом;
  9. СЦндекс здоров'я;

10)частота захворювань;
11)спадковСЦсть.

У викладеному аспектСЦ особливого значення набуваСФ твердження В. Вишневського, В. Григоренка, М. ФомСЦна, М. Судакова, Ф. МеСФрсона, Р. Енока про те, що стан здоров'я дСЦтей тАФ один з найбСЦльш чуттСФвих та СЦнтегральних показникСЦв, що вСЦдбивають вплив на органСЦзм багатьох чинникСЦв. ОкрСЦм освСЦти, найважливСЦшим з них СФ середовище [103; 427]. Тому особливо загострюСФться проблема збереження здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння в умовах, де багатофакторнСЦсть несприятливих клСЦматичних, екологСЦчних СЦ соцСЦальних впливСЦв набуваСФ надзвичайного характеру [60; 226], у цих умовах у школярСЦв виникають додатковСЦ напруження функцСЦональних систем, що сприяСФ формуванню прихованих, а далСЦ й очевидних вСЦдхилень у станСЦ здоров'я, як наслСЦдок виникаСФ невСЦдповСЦднСЦсть стандартам фСЦзичного розвитку та руховоСЧ пСЦдготовленостСЦ учнСЦв [109; 364; 439].

Незважаючи на всю актуальнСЦсть медичних, психологСЦчних показникСЦв здоров'я, вони не дають вичерпноСЧ СЦнформацСЦСЧ, необхСЦдноСЧ для оперативного управлСЦння оздоровчою роботою. Безумовно, що клСЦнСЦчнСЦ показники здоров'я, як правило, вСЦдображають граничний стан норми та патологСЦСЧ, через що втрачаСФться час для проведення профСЦлактичних СЦ корекцСЦйних заходСЦв [60; 439]. У зв'язку з цим положенням стаСФ можливим твердження, що дСЦагностика здоров'я буде ефективною тСЦльки за умов и реалСЦзацСЦСЧ в структур1 постСЦйно дСЦючоСЧ програми формування в школярСЦв здорового способу життя.

ПСЦд психологСЦчним здоров'ям людини слСЦд розумСЦти:

  • за А. Маслоу, спрямованСЦсть до самоактуалСЦзацСЦСЧ. Для цього необхСЦднСЦ двСЦ такСЦ умови: правильне розумСЦння людиною самоСЧ себе та прагнення до гуманСЦстичних цСЦнностей [94];
  • В. Франки передаСФ психологСЦчне здоров'я через сенс, тобто психологСЦчно здорова людина маСФ сенс життя. "НемаСФ такоСЧ людини, для якоСЧ життя не тримало б напоготовСЦ будь-якоСЧ справи. Треба знайти цю справу, цей сенс» [397, с. 308тАФ321].

ПсихСЦчне здоров'я особистостСЦ тАФ це стан душевноСЧ рСЦвноваги, що характеризуСФться вСЦдсутнСЦстю хворобливих психСЦчних проявлень, який забезпечуСФ адекватну умову реальностСЦ регуляцСЦю поведСЦнки й дСЦяльностСЦ. У цьому визначеннСЦ вСЦдображенСЦ не тСЦльки психологСЦчний та медичний аспект, а також СЦ суспСЦльнСЦ та груповСЦ норми, цСЦнностСЦ, якСЦ регламентують духовне життя людини. Основними критерСЦями психСЦчного здоров'я СФ:

1) вСЦдповСЦднСЦсть суб'СФктивних образСЦв СЦ характеру реакцСЦй зовнСЦшнСЦм подразникам, значенню життСФвих подСЦй;

  1. адекватний вСЦку рСЦвень зрСЦлостСЦ особистСЦсноСЧ, емоцСЦйно-вольовоСЧ, пСЦзнавальноСЧ сфер;
  2. адаптивнСЦсть у мСЦкросоцСЦальних стосунках;
  3. здатнСЦсть контролювати свою поведСЦнку, розумно планувати життСФвСЦ цСЦлСЦ й бути активним пСЦд час СЧх досягнень [341].

ДеякСЦ дослСЦдники видСЦляють групи критерСЦСЧв психологСЦчного здоровтАЩя. Серед групи психСЦчних процесСЦв називаються:

  • адекватне сприйняття себе;
  • здатнСЦсть концентрування уваги на предметСЦ;
  • збереження СЦнформацСЦСЧ в пам'ятСЦ;
  • критичнСЦсть мислення;
  • здатнСЦсть до логСЦчного мислення;
  • креативнСЦсть;

тАФдиiиплСЦна розуму.

До групи психСЦчних станСЦв входять:

тАФемоцСЦйна врСЦвноваженСЦсть;

  • зрСЦлСЦсть почуттСЦв;
  • контроль над негативними емоцСЦями;
  • здатнСЦсть до радостСЦ;
  • збереження звичайного оптимального настрою. ЯкостСЦ особистостСЦ психСЦчно здоровоСЧ людини мСЦстять:
  • оптимСЦзм;
  • урСЦвноваженСЦсть;
  • адекватну самооцСЦнку та рСЦвень вимогливостСЦ до себе;
  • почуття гумору;
  • волю;
  • сенс життя тощо [315, с. 59тАФ60].

У бСЦльшостСЦ теорСЦй особистостСЦ розглядаСФться питання щодо того, з яких компонентСЦв складаСФться психологСЦчна рСЦвновага, наприклад, 3. Фрейд вважав, що зрСЦла особистСЦсть маСФ здатнСЦсть продуктивно працювати й пСЦдтримувати задовСЦльнСЦ мСЦжособистСЦснСЦ стосунки. У свою чергу, здатнСЦсть працювати потребуСФ вмСЦння ставити перед собою довготривалСЦ цСЦлСЦ, досягати СЧх, а також контролювати "асну тривожнСЦсть таким чином, щоб вона не мала негативного впливу на поведСЦнку. СоцСЦальнСЦ стосунки передбачають умСЦння вСЦдчувати рСЦзноманСЦтну гаму емоцСЦй, почуттСЦв у процесСЦ спСЦлкування, не вСЦдчуваючи загрози [398, с. 65тАФ135].

На думку прихильникСЦв теорСЦСЧ соцСЦального навчання, усвСЦдомлення "асноСЧ здатностСЦ обирати саме тСЦ типи поведСЦнки, якСЦ необхСЦднСЦ для досягнення мети, СФ недолСЦком пристосування. За даними дослСЦджень, люди, якСЦ оцСЦнюють себе як сильних особистостей, ставлять перед собою бСЦльш складнСЦ завдання, докладають бСЦльших зусиль для СЧх здСЦйснення СЦ, як правило, бувають бСЦльш успСЦшними [409].

За А. Маслоу, для нормального особистСЦсного розвитку необхСЦдно перейти вСЦд найбСЦльш примСЦтивних потреб (фСЦзСЦологСЦчнСЦ, потреба в безпецСЦ) до найбСЦльш величних (потреба в красСЦ, естетичнСЦ потреби, потреба в СЦстинСЦ). ПСЦд час дослСЦдження людей СЦз задоволеною потребою в само актуалСЦзацСЦСЧ А. Маслоу помСЦтив, що в особистСЦсний профСЦль увСЦйшли такСЦ якостСЦ, як ефективне сприйняття реальностСЦ, потреба в приватному життСЦ, а також прийняття себе та СЦнших [446].

РСЦзнСЦ уявлення про здоров'я взагалСЦ та про здорову особистСЦсть, якСЦ зустрСЦчаються як у науковСЦй лСЦтературСЦ, так СЦ у свСЦдомостСЦ окремих людей, народних маСФ, мають основу, так званий "еталон» [242; 314]. Еталоном СФ загальна схема, згСЦдно з якою цСЦ уявлення структуруються. Еталон (у нашому випадку "еталон здоров'я») залежить вСЦд соцСЦокультурних умов.

3 точки зору психологСЦСЧ, душевне здоров'я тАФ це насамперед гармонСЦя людини не тСЦльки з навколишнСЦм свСЦтом, гармонСЦя в мСЦжособистСЦсних стосунках, а гармонСЦя внутрСЦшня. Якщо порушуСФться мСЦжособистСЦсний зв'язок, то причина його СФ саме у внутрСЦшнСЦй дисгармонСЦСЧ. У цьому разСЦ зусилля та робота психолога спрямованСЦ на перебудову системи стосункСЦв людини, яка опинилася в цСЦй ситуацСЦСЧ СЦ страждаСФ, при вирСЦшеннСЦ внутрСЦшнього конфлСЦкту СЧСЧ поведСЦнка змСЦнюСФться на краще.

У XIX ст. психологСЦчна наука не звертала увагу на СЦррацСЦональнСЦ, пСЦдсвСЦдомСЦ прояви психСЦки людини, називаючи СЧх негативними, але у XX ст., з популярнСЦстю класичного психоаналСЦзу ЗСЦгмунда Фрейда, заснованого на багатьох спостереженнях невротичних проявСЦв, пСЦдсвСЦдоме особистостСЦ стаСФ центром пильноСЧ уваги та дослСЦджень психологСЦв [399, с. 351тАФ393]. РЖдеСЧ З. Фрейда продовжили та розвинули його послСЦдовники (К. Юнг, Е. Фромм), так званСЦ неофрейдисти [401, 429, с. 9тАФ143]. Зазначимо, що велика увага до внутрСЦшньо особистСЦсних конфлСЦктСЦв як до нСЦбито основноСЧ характеристики особистостСЦ вСЦдволСЦкала увагу вСЦд здорових компонентСЦв психСЦки, вСЦд розумСЦння сутностСЦ людини.

Психологи-гуманСЦсти (К. Роджерс, Р. Мей, А. Маслоу) [242], вСЦдСЦйшовши вСЦд деяких надто бСЦологСЦзаторських засад психоаналСЦзу, характеризують людину як особистСЦсть, яка прагне до актуалСЦзацСЦСЧ, тобто реалСЦзацСЦСЧ свого потенцСЦалу, але щоб досягти ступеня само-актуалСЦзацСЦСЧ, СЦндивСЦд повинен здолати комплекси, задовольнити тСЦ потреби, що знаходяться сходинкою нижче в СЦСФрархСЦСЧ потреб.

Ще один з напрямкСЦв некласичноСЧ фСЦлософСЦСЧтАФпсихоаналСЦз тАФ тСЦсно пов'язаний з проблемою здорового способу життя. Його засновник австрСЦйський лСЦкар ЗСЦгмунд Фрейд, як нСЦхто СЦнший, знав цСЦну людськоСЧ особистостСЦ та СЧСЧ здоров'я. Фрейд вСЦдкрив нову царину людського Я тАФ без свСЦдоме, де знаходять притул усСЦ нашСЦ нездСЦйсненнСЦ бажання, жахи, неприСФмностСЦ. Накопичуючись там, усСЦ цСЦ фактори можуть викликати як душевну травму людини, так СЦ реальне захворювання будь-яких систем органСЦзму. ВСЦн вважав, що на пСЦдвалинах психоаналСЦзу можна знайти найкращСЦ лСЦки для людськоСЧ душСЦ та тСЦла. Засновник класичного психоаналСЦзу розглядав культуру як джерело душевних страждань. ВСЦн видСЦлив двСЦ групи причин, якСЦ можуть призвести до втрати душевного здоров'я:

  1. загроза безпеки "асному "Я»;
  2. протирСЦччя мСЦж устремлСЦннями органСЦзму до самозбереження та СЦнстинктивними потягами.

Безпека "Я», за Фрейдом, забезпечуСФться культурою. Культура забезпечуСФ матерСЦальними благами, даСФ захист вСЦд тих, хто претендуСФ на тСЦ ж самСЦ блага, тобто вСЦд конкурентСЦв. 3 СЦншого боку, культура СФ перепоною для реалСЦзацСЦСЧ багатьох бажань, у тому числСЦ найбСЦльш сильних СЦнстинктСЦв тАФ сексуального (Ерос) та агресивного (Танатос). Культура не даСФ виражатися цим СЦнстинктам, тому що вони СФ неприйнятними для суспСЦльства. Людина, яка не може йти проти суспСЦльства, але на яку давлять СЦнстинкти, що викликають внутрСЦшнСЦй конфлСЦкт, маСФ протирСЦччя, 3. Фрейд показуСФ шляхи виходу з цього конфлСЦкту. Перший тАФ пом'якшення табу (заборон) на задоволення деяких бажань; другийтАФчерез механСЦзм сублСЦмацСЦСЧ, тобто трансформацСЦя енергСЦСЧ СЦнстинктСЦв у соцСЦально прийнятнСЦ форми; третСЦй тАФ розвиток людського розуму, з'ясування наукових та практичних шляхСЦв усвСЦдомлення та здолання психологСЦчних конфлСЦктСЦв.

ЗСЦгмунд Фрейд СФ автором структури особистостСЦ, яка складаСФться з трьох частин: СЦд (id, Его (Ego) та Супер Его (Super Ego).

Структура СЦд тАФ це примСЦтивнСЦ, СЦнстинктивнСЦ природженСЦ аспекти особистостСЦ. Ця структура функцСЦонуСФ цСЦлком у пСЦдсвСЦдомому та тСЦсно пов'язана з бСЦологСЦчними потребами (СЧжа, сон та СЦн.), якСЦ поповнюють поведСЦнку людини енергСЦСФю. За 3. Фрейдом, СЦдтАФце щось хаотичне, бСЦологСЦчне, яке не знаСФ законСЦв та не пСЦдкоряСФться правилам. РЖд СФ старою, первинною структурою психСЦки та виражаСФ негайну розрядку психСЦчноСЧ енергСЦСЧ, обумовленоСЧ бСЦологСЦчними потребами (особливо сексуальними та агресивними). Якщо потреби стримуються й не знаходять розрядки, людина вСЦдчуваСФ особистСЦсне напруження. Негайна розрядка отримала назву "принцип задовоВнлення». Саме цьому принципу пСЦдкоряСФться СЦд, виражаючи себе в СЦррацСЦональнСЦй, СЦмпульсивнСЦй формСЦ.

3. Фрейд розглядаСФ СЦд як посередника мСЦж соматичними та психСЦчними процесами в органСЦзмСЦ. Воно виконуСФ роль резервуара для примСЦтивних процесСЦв та бере енергСЦю для себе прямо з тСЦлесних процесСЦв [399].

Его тАФ друга структура особистостСЦ, яка вСЦдповСЦдаСФ за прийняття рСЦшень. Цей компонент намагаСФться виразити та задовольнити бажання СЦд, ураховуючи обмеження, якСЦ накладаСФ суспСЦльство. Его допомагаСФ СЦд у забезпеченнСЦ безпеки органСЦзму та його самозбереження.

На вСЦдмСЦну вСЦд СЦд, яке дСЦСФ за "принципом задоволення», Его пСЦдкоряСФться "принципу реальностСЦ», мета якого тАФ зберегти цСЦлСЦснСЦсть органСЦзму через вСЦдстрочку задоволення СЦнстинктСЦв до того моменту, коли будуть знайденСЦ вСЦдповСЦднСЦ умови в зовнСЦшньому середовищСЦ або коли це можна  буде зробити зручним способом. Принцип реальностСЦ даСФ можливСЦсть гальмувати або давати вихСЦд енергСЦСЧ поступово.

На вСЦдмСЦну вСЦд СЦд, Его вСЦдрСЦзняСФ реальнСЦсть вСЦд фантазСЦСЧ. Спираючись на логСЦчне мислення, Его здатне направляти поведСЦнку в потрСЦбне русло для того, щоб СЦнстинктивнСЦ потреби задовольнялися таким способом, щоб не завдавати шкоди анСЦ собСЦ, анСЦ оточуючим. Таким чином, Его СФ "виконавчим органом» особистостСЦ та галуззю протСЦкання СЦнтелектуальних процесСЦв, а також рСЦшення проблем.

Третя структура особистостСЦ, за Фрейдом, маСФ назву Супер Его (вСЦд латинськоСЧ super тАФ сверх, ego тАФ я). Супер Его мСЦстить у собСЦ систему цСЦнностей, норм, етики, тСЦ якостСЦ, навички, якСЦ набуваються людиною в процесСЦ соцСЦалСЦзацСЦСЧ.

З точки зору 3. Фрейда, людський органСЦзм не народжуСФться з Супер Его. ДСЦти, зростаючи, набувають його через взаСФмодСЦю з батьками, учителями та СЦншими фСЦгурами, тому Супер Его СФ тривалою залежнСЦстю вСЦд батькСЦв. Супер Его з'являСФться в дитини тодСЦ, коли вона починаСФ вСЦдрСЦзняти "правильне» вСЦд "неправильного», пСЦзнаСФ, що добре, а що погано, аморально (це вСЦдбуваСФться приблизно у вСЦцСЦ вСЦд трьох до п'яти рокСЦв). Спочатку Супер Его вСЦдображаСФ батькСЦвськСЦ очСЦкування, заборони. Кожний вчинок дитина намагаСФться вбудовувати в цю систему, щоб запобСЦгти конфлСЦкту або покаранню. 3 розвитком дитини, розширенням СЧСЧ соцСЦуму (школа, гуртки, групи однолСЦткСЦв), виникненням референтноСЧ групи сфера Супер Его збСЦльшуСФться до межСЦ тСЦСФСЧ поведСЦнки, яка вважаСФться прийнятною в цих нових групах. Супер Его можна назвати "колективною совСЦстю» соцСЦуму, хоча сприйняття дитиною реальних цСЦнностей суспСЦльства може бути спотвореним.

СтруктурнСЦ частини особистостСЦ СЦд та Супер Его функцСЦонують у пСЦдсвСЦдомому людини, Его контролюСФться свСЦдомСЦстю.

За 3. Фрейдом, психСЦчнСЦ образи тСЦлесних потреб, якСЦ виражаються в бажаннях, називаються СЦнстинктами. Психолог стверджуСФ, що будь-який активний психСЦчний процес (мислення, сприйняття, пам'ять, уявлення) визначаСФться СЦнстинктами. Незважаючи на те, що кСЦлькСЦсть СЦнстинктСЦв може бути необмеженою, вСЦн видСЦляв двСЦ основнСЦ групи: СЦнстинкти життя (Ерос) та смертСЦ (Танатос) [401].

РЖнстинкти життя включають сили, якСЦ служать для пСЦдтримки життСФво важливих процесСЦв та забезпечують продовження виду. РЖнша група СЦнстинктСЦв лежить в основСЦ всСЦх проявСЦв жорстокостСЦ, агресСЦСЧ, самогубств та вбивств. З.Фрейд вважав, що людям притаманне устремлСЦння до смертСЦ. На його думку, соцСЦально-психологСЦчнСЦ феномени можна розумСЦти як змСЦшування двох СЦнстинктСЦв тАФ сексуВнального та агресивного, весь устрСЦй сучасноСЧ цивСЦлСЦзацСЦСЧ (мистецтво, музика, лСЦтература) СФ продуктом змСЦшування сексуально1' та агресивноСЧ енергСЦСЧ.

Якщо людина стримуСФ своСЧ потреби й не маСФ можливостСЦ СЧх задовольнити, то СЧСЧ здоров'ю може загрожувати виникнення невротичних проявСЦв, надзвичайноСЧ тривожностСЦ, що веде до змСЦн у функцСЦонуваннСЦ, розвитку органСЦзму та особистостСЦ в цСЦлому, а також вСЦдображаСФться на способСЦ життя людини [399].

На думку деяких дослСЦдникСЦв, психотерапСЦю, котра ставить перед людиною сенс та мету, можна критикувати за те, що вона вимагаСФ вСЦд пацСЦСФнта забагато. У дСЦйсностСЦ люди можуть постраждати скорСЦш вСЦд нестачСЦ вимог та неприСФмностей, нСЦж вСЦд СЧх надмСЦрноСЧ кСЦлькостСЦ. РЖснуСФ не лише патологСЦя стресу, а й патологСЦя вСЦдсутностСЦ напруги. В епоху екзистенцСЦйноСЧ фрустрацСЦСЧ ми повиннСЦ побоюватися нестачСЦ напруги, що виникаСФ внаслСЦдок втрати сенсу життя. НоодинамСЦка органСЦзуСФ та структуруСФ людськСЦ стосунки й залишаСФ людинСЦ свободу вибору: реалСЦзувати сенс або вСЦдмовитись вСЦд життСФдСЦяльностСЦ.

На думку багатьох учених рСЦзних напрямкСЦв, однСЦСФю з причин виникнення душевних страждань СФ соцСЦокультурнСЦ умови, у яких знаходиться СЦндивСЦд. КрСЦм того, людина не може СЦснувати поза культурою, тобто не засвоСЧвши певних моделей поведСЦнки, стереотипСЦв тощо, така людина буде "випадати» з суспСЦльства й сама стане "проблемою» для оточуючих.

АналСЦзуючи рСЦзнСЦ точки зору щодо питання культури як фактора душевного здоров'я тАФ нездоров'я, можна видСЦлити два напрями: прихильники першого стверджують, що культура небезпечна для душевноСЧ гармонСЦСЧ людини; СЦншСЦ, навпаки, пСЦдкреслюють, що культура СФ лСЦкарем для психСЦки людини.

Здоров'я довго розумСЦлося лише як об'СФкт медичноСЧ науки або про нього йшла мова дуже абстраговано, фСЦлософськи. ОстаннСЦм часом (кСЦнець XX ст. тАФ поч. XXI ст.) психологи намагаються сформувати самостСЦйний пСЦдхСЦд щодо проблем здоров'я, хвороби тощо. Так, у 1978 р. в США створено вСЦддСЦлення психологи здоров'я при АмериканськСЦй психологСЦчнСЦй асоцСЦацСЦСЧ. ЗрозумСЦло, що з розвитком психологи здоров'я як галузСЦ психологСЦчноСЧ науки взагалСЦ виникло кСЦлька визначень термСЦна "психологСЦя здоров'я».

Погляди Гордона Оллпорта вСЦдрСЦзнялися вСЦд психоаналСЦтичних. Оллпорт, як СЦ А. Маслоу, вважав, що клСЦнСЦчний досвСЦд даСФ мало СЦнформацСЦСЧ для розумСЦння здоровоСЧ людини.

За твердженням Г. Оллпорта, людина продовжуСФ своСФ становлення протягом усього життя. На вСЦдмСЦну вСЦд невротичноСЧ, зрСЦла особистСЦсть функцСЦонуСФ автономно, тобто СЧСЧ мотивацСЦя обумовлена не минулим, а теперСЦшнСЦм. Мотиви усвСЦдомленСЦ та унСЦкальнСЦ [315, с. 210тАФ211].

Оллпорт видСЦлив риси, якСЦ характеризують зрСЦлу особистСЦсть:

  1. ШирокСЦ межСЦ "Я», активна участь у трудових, сСЦмейних та соцСЦальних стосунках.
  2. ЗдатнСЦсть до теплих, сердечних соцСЦальних контактСЦв, включаючи дружню СЦнтимнСЦсть та спСЦвчуття.
  3. Самоприйняття та вмСЦння контролювати "аснСЦ емоцСЦйнСЦ труднощСЦ без шкоди оточуючим.
  4. РеалСЦстичне сприймання людей, об'СФктСЦв, ситуацСЦй, формування реалСЦстичних цСЦлей.
  5. ВлСамооб'СФктивнСЦсть» тАФ- чСЦтке уявлення про своСЧ слабкСЦ та сильнСЦ сторони, почуття гумору
  6. НаявнСЦсть системи цСЦнностей, яка маСФ головну мету та надаСФ сенс усьому, що робить людина [409, с. 288тАФ290].

ПослСЦдовники 3. Фрейда Карен ХорнСЦ та ЕрСЦх Фромм, автори "реформованого психоаналСЦзу», розширили розумСЦння джерел негаВнтивного впливу культури на душевний стан, психСЦчне здоров'я люВндини. У своСЧх теорСЦях психологи показали, що культура може провокувати внутрСЦшнСЦй конфлСЦкт не тСЦльки мСЦж бСЦологСЦчними потребами та моральними установками, але тАФ ширше тАФ мСЦж рСЦзними потребами та психологСЦчними настановами, якСЦ формуються в людини за допомогою засвоСФння культурних норм.

ОднСЦСФю з центральних тез гуманСЦстичноСЧ теорСЦСЧ Абрахама Маслоу [94] СФ те, що кожну людину треба спостерСЦгати, дослСЦджувати як СФдиний органСЦзм. А. Маслоу першим помСЦтив, що творчСЦсть тАФ одна з найбСЦльш унСЦверсальних характеристик у тих людей, яких вСЦн спостерСЦгав. ДослСЦдник стверджував, що креативнСЦсть як риса СФ присутньою у всСЦх людей вСЦд народження, але бСЦльшСЦсть з них утрачаСФ цю якСЦсть у процесСЦ соцСЦалСЦзацСЦСЧ. ДеякСЦ особистостСЦ зберСЦгають особливу манеру дивитися на речСЦ свСЦжим, безпосереднСЦм поглядом. Серед тих, хто втрачаСФ цю якСЦсть, СФ люди, здатнСЦ знову вСЦдтворити СЧСЧ. За А. Маслоу, здатнСЦсть до творчостСЦ не вимагаСФ якихось спецСЦальних талантСЦв або здСЦбностей. КреативнСЦсть тАФ унСЦверсальна функцСЦя людини, що веде до всСЦх форм самовираження.

Абрахам Маслоу стверджував, що в психологСЦСЧ багато теорСЦй, якСЦ вивчають психСЦку нездорових людей, жоден з психологСЦчних пСЦдходСЦв не придСЦляСФ достатньоСЧ уваги дослСЦдженню функцСЦонування здоровоСЧ людини, СЧСЧ способу життя чи життСФвих цСЦлей. Таким чином, учений сконцентрував свою увагу на психСЦцСЦ здорових людей. ВСЦн зазначав, що не можна зрозумСЦти психСЦчнСЦ хвороби, доки ми не знаСФмо, що таке психСЦчне здоров'я. А. Маслоу наголошував на дослСЦдженнСЦ само актуалСЦзованих психСЦчно здорових людей як основи для бСЦльш унСЦверсальноСЧ науки психологСЦСЧ.

Психолог акцентуСФ увагу на репресивному впливовСЦ вимог культури на розвиток СЦндивСЦда, а також на процесСЦ розкриття його потенцСЦалу. ВСЦн зазначаСФ, що культура бере участь у формуваннСЦ людських спрямувань, здСЦбностей. 3 одного боку, вона обмежуСФ реалСЦзацСЦю СЦндивСЦдуальних задаткСЦв, з СЦншого тАФ стимулюСФ СЧх прояв. РЖдеСЧ А. Маслоу мають велике значення для розумСЦння психологСЦчних процесСЦв становлення здоровоСЧ людини. Вони стали базою для розробки практичних методСЦв соцСЦально-психологСЦчних тренСЦнгСЦв.

ФеноменологСЦчна теорСЦя Карла Роджерса була сформована на основСЦ його досвСЦду спСЦлкування з людьми, якСЦ мали емоцСЦйнСЦ порушення. У результатСЦ клСЦнСЦчних спостережень Роджерс зробив висновки, що сутнСЦсть природи людини орСЦСФнтована на рух до визначеноСЧ мети, сутнСЦсть СФ конструктивною, реалСЦстичною. ВСЦн бачив людину як цСЦлСЦсну, активну СЦстоту, а не як СЦндивСЦда, що розриваСФться протилежними бажаннями. Карл Роджерс стверджував: якщо людинСЦ надати можливСЦсть розкрити весь закладений потенцСЦал (створення належних матерСЦальних умов, сприятливого оточення тощо), то вона буде розвиватись оптимально та ефективно.

Карл Роджерс зробив припущення, що люди СЦнодСЦ мають злСЦ та руйнСЦвнСЦ почуття та життСФвСЦ моменти, коли вони поводяться не так, як закладено СЦстинною внутрСЦшньою природою [451]. Коли людина повнСЦстю функцСЦонуСФ, тобто нСЦщо не заважаСФ проявляти справжню людську природу, то вона сприймаСФться як розумна, позитивна СЦстота, яка бажаСФ бути в гармонСЦйних стосунках як СЦз собою, так СЦ з оточуючими.

К. Роджерс ставився до сутностСЦ людини дуже шанобливо. ВСЦн стверджував, що людство маСФ потребу розвиватися в напрямку креативностСЦ, незалежностСЦ, зрСЦлостСЦ та соцСЦальноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ. Це головна СЦдея всСЦСФСЧ теорСЦСЧ Роджерса. Психолог вважаСФ, що вся поведСЦнка людини обумовлюСФться та регулюСФться об'СФднуючим мотивом, якому вСЦн дав назву "тенденцСЦя актуалСЦзацСЦСЧ». Цей мотив СФ "притаманною органСЦзму тенденцСЦСФю розвивати всСЦ своСЧ здСЦбностСЦ, щоб зберСЦгати та пСЦдвищувати рСЦвень особистостСЦ» [450]. Тобто найважливСЦший мотив у життСЦ кожноСЧ людини тАФ актуалСЦзувати, максимально виявити найкращСЦ якостСЦ, закладенСЦ природою. ТенденцСЦя актуалСЦзацСЦСЧ СФ активним процесом, який вСЦдповСЦдаСФ за те, якоСЧ мети прагне досягти органСЦзм (щось розпочати, дослСЦдити, змСЦнити оточення тощо). ТенденцСЦя актуалСЦзацСЦСЧ веде людину до автономностСЦ, самостСЦйностСЦ та самодостатностСЦ. На основСЦ багатьох дослСЦджень Карл Роджерс зробив висновок, що вся поведСЦнка людей спрямована на пСЦдвищення компетентностСЦ або на СЧх актуалСЦзацСЦю.

Одне з центральних понять у феноменологСЦчнСЦй теорСЦСЧ Роджерса СФ поняття Я-концепцСЦСЧ. За К. Роджерсом, це оцСЦнка СЦндивСЦдуума СЦншими людьми. Особливо важливим вСЦн вважав те, як впливаСФ ставлення до дитини в перСЦод вСЦку немовляти та раннього дитинства на розвиток негативного чи позитивного Я-образу. Спочатку Я-концепцСЦя немовляти залежить вСЦд бСЦологСЦчних вСЦдчуттСЦв, тобто сите воно чи голодне, спокСЦйно йому чи вСЦдчуваСФ бСЦль, страх тощо. Немовля оцСЦнюСФ своСЧ переживання з точки зору того, подобаються вони йому чи не подобаються.

ДалСЦ структура "я» формуСФться через оточення дитини (мати, батько або люди, якСЦ СЧх замСЦнюють, брати, сестри, СЦншСЦ родичСЦ). 3 етапами зростання, з розвитком когнСЦтивних та перцептивних здСЦбностей його Я-концепцСЦя ускладнюСФться та диференцСЦюСФться.

На думку К. Роджерса, будь-яка людина потребуСФ уваги та любовСЦ до себе. Ця потреба в позитивнСЦй увазСЦ унСЦверсальна. Остання маСФ подвСЦйну природу: якщо людина задовольняСФ потребу в позитивнСЦй увазСЦ СЦншоСЧ людини, то вона сама обов'язково задовольняСФ "асну потребу. Таким чином, позитивна увага маСФ велике значення пСЦд час виховання, тому що дитина робить майже все, щоб задовольнити цю потребу.

Карл Роджерс видСЦляв так звану обумовлену увагу, тобто дитина отримуСФ похвалу, схвалення, заохочення тСЦльки в тому разСЦ, якщо СЧСЧ поведСЦнка вСЦдповСЦдаСФ тим формам, яких очСЦкують батьки або СЦншСЦ значущСЦ люди. У подальшому, набуваючи такого досвСЦду, дСЦти запам'ятовують: якщо СЧх дСЦСЧ схвалюються батьками, то СЧх будуть любити та хвалити й навпаки.

К. Роджерс стверджував, що умовнСЦ цСЦнностСЦ дитини заподСЦють шкоди СЧСЧ становленню як людини, що повнСЦстю функцСЦонуСФ, тому що дитина намагаСФться вСЦдповСЦдати стандартам СЦнших, а не визначати самостСЦйно, ким вона хоче бути та що треба робити для цього.

Психолог зазначаСФ, що надавати дитинСЦ безумовноСЧ позитивноСЧ увагитАФзначить не втручатися в СЧСЧ тенденцСЦю актуалСЦзацСЦСЧ й дозволити реалСЦзовувати той потенцСЦал, який закладений вСЦд природи. Акцент К. Роджерса на безумовнСЦй увазСЦ не заперечуСФ диiиплСЦни, соцСЦальних обмежень чи СЦнших форм контролю. Цей пСЦдхСЦд означав створення атмосфери, у якСЦй дитину цСЦнують та люблять за те, що вона СФ.

ПовноцСЦнно функцСЦонуюча людина тАФ це СЦндивСЦд, який, за К. Роджерсом, використовуСФ своСЧ здСЦбностСЦ, таланта, реалСЦзовуСФ свСЦй потенцСЦал та рухаСФться до повного пСЦзнання себе й сфери своСЧх переживань. Учений пропонуСФ п'ять основних особистСЦсних характеристик, загальних для повноцСЦнно функцСЦонуючоСЧ людини [Див.: 450]:

ВСЦдкритСЦсть переживанням. Люди, якСЦ мають таку характеВнристику, здатнСЦ слухати себе, вСЦдчувати всю гаму емоцСЦйних, когнСЦтивних переживань у собСЦ, не вСЦдчуваючи загрози. Вони усвСЦдомлюють найбСЦльш глибокСЦ, таСФмнСЦ почуття та думки, не стримуюгь СЧх.

  1. ЕкзистенцСЦальний спосСЦб життя. Це тенденцСЦя жити повним, насиченим життям таким чином, щоб кожен момент сприймався як свСЦжий, унСЦкальний.
  2. ВСЦра у свСЦй органСЦзм. ВибСЦр дСЦй у конкретних ситуацСЦях, покладаючись на "аснСЦ вСЦдчуття, особистСЦсне джерело СЦнформацСЦСЧ, яке дозволяСФ вирСЦшити, що СЦ як треба зробити.
  3. ЕмпСЦрична свобода. Людина може жити вСЦльно так, як того бажаСФ, без заборон та обмежень. ЕмпСЦрична свобода належить до внутрСЦшнСЦх почуттСЦв. Суб'СФктивна свобода тАФ почуття особистоСЧ "ади, здатнСЦсть особистостСЦ керувати собою та робити вибСЦр. Про цьому К. Роджерс не заперечуСФ вплив спадково обумовлених факторСЦв на поведСЦнку людини, вплив минулого досвСЦду та соцСЦальних умов, сили, якСЦ визначають вибСЦр.

5.        КреативнСЦсть, тобто жити творчим життям. За К. Роджерсом, такий спосСЦб життя та продукта творчостСЦ з'являються саме в людини, яка живе добрим життям, тобто здоровим. КреативнСЦ люди здатнСЦ пристосовуватися до будь-яких змСЦн, умов, вони достатньо гнучкСЦ, прагнуть жити конструктивно у своСЧй культурСЦ, одночасно задовольняючи "аснСЦ потреби.

Автор епСЦгенетичноСЧ теорСЦСЧ особистостСЦ ЕрСЦк ЕрСЦксон зазначав, що витоки особистСЦсного здоров'я СФ в базових передумовах когнСЦтивного та соцСЦального розвитку дитини. На його думку, життСФвий цикл людини складаСФться з восьми етапСЦв. Кожен наступний етап обСЦймаСФ бСЦльшу галузь соцСЦальних функцСЦй та мСЦж особистСЦсних стосункСЦв. Здолавши кожен новий ступСЦнь, СЦндивСЦд набуваСФ бСЦльш високого рСЦвня психологСЦчноСЧ зрСЦлостСЦ, а також бСЦльш цСЦлСЦсну СЦдентичнСЦсть. У своСЧй теорСЦСЧ Е. ЕрСЦксон демонструСФ значущСЦсть соцСЦокультурних та мСЦжособистСЦсних механСЦзмСЦв, якСЦ визначають СЦндивСЦдуальний розвиток.

ЗацСЦкавленСЦсть питанням здоров'я СФ закономСЦрним для вСЦтчизняного суспСЦльства.

Уперше на важливСЦсть питання охорони здоров'я на державВнному рСЦвнСЦ звернув увагу Михайле Ломоносов. У регламентах московськоСЧ та академСЦчноСЧ гСЦмназСЦй вСЦн виклав указСЦвки щодо органСЦзацСЦСЧ правильного режиму харчування, розкладу занять, дня, а також щодо медичного догляду за учнями [212].

Уже в серединСЦ XIX ст. охорона здоров'я учнСЦв мСЦстила пропаганду здорового способу життя, необхСЦднСЦсть знань про здоров'я та здорову людину. НайбСЦльш вСЦдомСЦ представники науки та практики другоСЧ половини XIX ст. тАФ Н. Бок, С. БоткСЦн, Ш. Отто, РЖ. Сеченов, М. Пирогов, Ф. Шольц. Завдяки СЧх дСЦяльностСЦ в аспектСЦ проблематики здорового способу життя поняття "здоров'я» та вплив на людський органСЦзм факторСЦв навколишнього середовища, сил природи, космосу стали розглядатися частСЦше [315, с. 20тАФ21].

У вСЦтчизнянСЦй психологи великий внесок щодо порушення питань з психологСЦСЧ здоров'я зробив академСЦк Володимир Михайлович Бехтерев. У своСЧх виступах та публСЦкацСЦях вСЦн стверджував, що боротьба за свободу особистостСЦ с одночасно й боротьбою за СЧСЧ здоров'я, СЧСЧ нормальний розвиток. У доповСЦдСЦ "ОсобистСЦсть та умови СЧСЧ розвитку СЦ здоров'я» В. Бехтерев зазначав, що на особистСЦсть впливаСФ як спадковСЦсть, тобто бСЦологСЦчний (генетичний) фактор, так СЦ виховання, тобто соцСЦальний фактор. Людина навСЦть зСЦ сприятливою спадковСЦстю та життСФвими умовами може бути нездоровою внаслСЦдок негативного впливу виховання, виховних умов, у яких вона перебувала в ранньому дитинствСЦ [37, с. 43].

Проблемою особистостСЦ в аспектСЦ психСЦчного здоров'я у вСЦтчизнянСЦй психологСЦСЧ також займаються такСЦ вченСЦ, як: Б. Братусь, В. Дорфман, Д. Леонтьев, Ю. Орлов та СЦн. [44; 107; 205; 206; 277]. У працях цих дослСЦдникСЦв робиться спроба синтезувати гуманСЦтарнСЦ та природничСЦ пСЦдходи, дослСЦджуються цСЦнностСЦ та смисложиттСФвСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ. На сучасному етапСЦ здоров'я розумСЦСФться як самостСЦйне явище, яке потребу СФ глибокого, об'СФктивного дослСЦдження та створення сучасноСЧ концепцСЦСЧ здоров'я. РД потреба у створеннСЦ гСЦпотетичноСЧ моделСЦ здоровоСЧ особистостСЦ для дослСЦдження особливостей як здоровоСЧ, так СЦ патологСЦчноСЧ психСЦки.

Теми гармонСЦйного розвитку суспСЦльства та природи торкався у своСЧх роботах М. Бердяев. ВСЦн зазначав, що гармонСЦя в природСЦ та суспСЦльствСЦ СФ обтАЩСФктивною закономСЦрнСЦстю руху та розвитку загальноСЧ субстанцСЦСЧ. Але ця рСЦвновага постСЦйно порушуСФться. НавСЦдмСЦну вСЦд природи, яка здатна вСЦдтворюватися, СЦнодСЦ повСЦльно, у суспСЦльствСЦ СФ негативнСЦ СЦндивСЦди, якСЦ заважають його "оздоровленню». Тому виховання почуття гармонСЦСЧ, прагнення до збереження загальнолюдських цСЦнностей, спСЦввСЦдношення моральностСЦ та полСЦтики тАФ дуже важливСЦ завдання духовного розвитку особистостСЦ [35].

В. Казначеев та Е. СпСЦрСЦнтАФактори концегцСЦСЧ "космопланетарного феномена людини», пропонують розрСЦзняти здоров'я цСЦлоСЧ СЦмпуляцСЦСЧ й здоров'я окремоСЧ людини. На СЧх думку, "здоров'я СЦндивСЦда СФ динамСЦчним процесом збереження та розвитку його соцСЦально-природних... функцСЦй, соцСЦально-трудовоСЧ, соцСЦокультурноСЧ та творчоСЧ активностСЦ при максимальнСЦй тривалостСЦ життСФвого циклу». "Цей розвиток передбачаСФ вдосконалення психофСЦзСЦологСЦчних, соцСЦокультурних та творчих можливостей людей» [314, с. 81]. Тобто основним критерСЦСФм здоров'я СФ продуктивнСЦсть людини, участь у глобальних процесах, не лише окремого СЦндивСЦда, а цСЦлих популяцСЦй протягом багатьох поколСЦнь.

ОсновнСЦ положення концепцСЦСЧ психологСЦчного здоров'я викладено в багатьох сучасних дослСЦдженнях. Так, за Р. БаСФвським: здоров'я тАФ це можливСЦсть органСЦзму людини адаптуватися до змСЦн навколишнього середовища на основСЦ бСЦологСЦчноСЧ, психологСЦчноСЧ та соцСЦальноСЧ сутСЦ людини [24].

Катков А. зосереджуСФ свою увагу на теоретичних та практичних методах формування психСЦчного здоров'я через формування здорового способу життя [151]. Цей факт маСФ для нас важливе значення, оскСЦльки ми вбачали психСЦчне здоров'я основою здоровоВнго способу життя, а не навпаки. Учений же довСЦв, що через здоровий спосСЦб життя можна досягти психСЦчноСЧ рСЦвноваги.

Як зазначаСФ Т. Бойченко, здоров'я СФ багатомСЦрний СЦ цСЦлСЦсний феномен гармонСЦйноСЧ життСФдСЦяльностСЦ людини, що знаходить свСЦй вияв через взаСФмо узгодженСЦ стани, явища СЦ процеси формування, змСЦцнення, збереження, споживання, вСЦдновлення, передачСЦ фСЦзичних, психСЦчних, соцСЦальних СЦ духовних складових життя людини, суспСЦльства в цСЦлому [41].

У викладеному аспектСЦ велике значення мають дослСЦдження В. Григоренка, О. РЖванашка, якСЦ свСЦдчать про те, що стан здоров'я населення сучасноСЧ УкраСЧни мСФе тенденцСЦю до значного погСЦршення. На СЧх думку, це обумовлюСФться посиленням негативних екологСЦчних, економСЦчних, соцСЦальних впливСЦв та СЦнших факторСЦв. Статистика свСЦдчить, що при вступСЦ до школи рСЦзноманСЦтнСЦ вСЦдхилення в станСЦ здоров'я маСФ кожна третя дитина [89; 135]. У 10тАФ20% дСЦтей дошкСЦльного вСЦку виявлено надлишкову масу тСЦла, у 30тАФ40% захворювання носоглотки, у 20тАФ40% порушення постави з деформацСЦСФю хребта, 50% мають дефекти зору й нервово-психСЦчнСЦ вСЦдхилення, у 20тАФ25% установлено патологСЦчнСЦ змСЦни нейроендокринноСЧ системи, 30тАФ40% мають певнСЦ порушення функцСЦй системи кровообСЦгу та дихання, у 50тАФ70% схильнСЦсть до частих захворювань (низький рСЦвень функцСЦональних можливостей СЦмунноСЧ системи), 60тАФ75% учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл охоплено стСЦйкою гСЦподинамСЦСФю [135].

Таким чином, природна потреба дитини в рухах з роками починаСФ знижуватися. Тому дуже важливо своСФчасно сформувати в дСЦтей свСЦдому потребу в систематичнСЦй фСЦзичнСЦй активностСЦ. ШкСЦльний вСЦк вважаСФться сприятливим для цього, оскСЦльки саме в неСЧ час вСЦдбуваються значнСЦ змСЦни у фСЦзичному та психСЦчному розвитку дитини, формуються основи здоров'я та здорового способу життя.

СучаснСЦ соцСЦально-полСЦтичнСЦ та економСЦчнСЦ кризи суспСЦльства завдають великоСЧ шкоди фСЦзичному та психологСЦчному здоров'ю не тСЦльки дорослих, а й дСЦтей. Тому багато наукових праць присвячено профСЦлактицСЦ психСЦчних захворювань, характеристицСЦ причин розруйнування психСЦки, аналСЦзу стану психологСЦчного здоров'я сьогоднСЦшнСЦх учнСЦв. Так, I. СергСФта, Л. Погорела, В. Махнюк розкривають основнСЦ тенденцСЦСЧ змСЦн стану здоров'я сучасних школярСЦв [335].

Ю. ПолСЦщук, у свою чергу, визначаСФ передумови зруйнування психСЦчного здоров'я, у низцСЦ яких духовнСЦ кризи мають надзвичайне значення [299].

Проблеми профСЦлактики порушень психСЦчного здоров'я розглядають також такСЦ вченСЦ, як: Т. Хамаганова, Д. Крилова, О. Даниленко, С. Семке [402].

На думку I. ДубровСЦноСЧ. психСЦчне здорова маСФ вСЦдношення до окремих психСЦчних процесСЦв, а психологСЦчне тАФ до особистостСЦ в цСЦлому, що дозволяСФ визначити особистСЦсно-психологСЦчний аспект проблеми психСЦчного здоров'я [108].

А. ЛСЦщук ототожнюСФ психологСЦчне здоров'я з духовним, розглядаСФ його як найбСЦльш адекватну мСЦру СЦндивСЦдуального й суспСЦльного добробуту [210].

Надзвичайно цСЦнним для нашого дослСЦдження СФ матерСЦал Н. КолотСЦй. У цСЦй роботСЦ детально характеризуСФться та оцСЦнюСФться психологСЦчне здоров'я пСЦдлСЦткСЦв в умовах загальноосвСЦтнього навчального закладу; обТСрунтовано й реалСЦзовано пСЦдхСЦд до вивчення психологСЦчного здоров'я учнСЦв з урахуванням вСЦкових закономСЦрностей становлення СЦндивСЦда; видСЦлено типи й рСЦвнСЦ психологСЦчного здоВнров'я на основСЦ визначених критерСЦСЧв [ 173].

Для оцСЦнки психологСЦчного здоров'я школярСЦв Д. БесСФдСЦна, Г. Даниленко, Н. КолотСЦй розробили технологСЦю монСЦторингу психоВнлогСЦчного здоров'я учнСЦв, за допомогою якоСЧ можливе не тСЦльки вСЦд слСЦдкування результатСЦв, а й визначення перспектив подальшоСЧ робота в цьому напрямку [36].

У перСЦод СЦнтенсивноСЧ реалСЦзацСЦСЧ проблеми "ОбдарованСЦ дСЦти» дуже цСЦнним е розробки щодо психологСЦСЧ здоров'я творчоСЧ особисВнтостСЦ   (В. Моляко, В. Белов, Ж. Рибчинськнй).

Ураховуючи серйозний вплив сСЦм'СЧ на психологСЦчне здоров'я дитини, В.ТрохтСЦй [379] присвятив свою роботу визначенню рСЦвнСЦв психологСЦчного здоров'я сСЦм'СЧ, де:

1 -й рСЦвень тАФ норма психологСЦчного здоров'я;

2-й рСЦвень тАФ вСЦдхилення вСЦд норми;

3-й рСЦвень тАФ вСЦдсутнСЦсть норми.

Б. Братусь [43], зробивши медико-психологСЦчний аналСЦз проблеми нормального й аномального психСЦчного розвитку та здоров'я особи, визначив три рСЦвнСЦ психСЦчного здоров'я вСЦдповСЦдно до рСЦвнСЦв функцСЦонування психСЦчного апарату:

  1. особистСЦсно-смисловий рСЦвень;
  2. рСЦвень СЦндивСЦдуально-психологСЦчного здоров'я;
  3. рСЦвень психофСЦзСЦологСЦчного здоров'я.

Таким чином, ним визначено примСЦрний простСЦр психСЦчного здоров'я.

Ураховуючи ситуацСЦю сьогодення щодо стану здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння, розробка цСЦСФСЧ проблеми неможлива без визначення наукових основ, концепцСЦй змСЦцнення здоров'я дСЦтей та пСЦдлСЦткСЦв. Саме цей аспект висвСЦтлено в дослСЦдженнях А. Сухарева [365].

В. ТернопСЦльська розглядаСФ особистСЦ якостСЦ старшокласникСЦв, розкриваючи взаСФмозв'язок мСЦж психСЦчними процесами та соцСЦальною вСЦдповСЦдальнСЦстю. ЗвертаСФ увагу на психСЦчнСЦ стани та саморегуляцСЦю особистостСЦ як основу здорового способу життя [375].

АналСЦз праць психологСЦв, медикСЦв з вищезазначених питань указуСФ на тСЦсний взаСФмозв'язок гармонСЦйного розвитку особистостСЦ та психологСЦчного здоров'я.

3 поняттям "здоров'я» тСЦсно пов'язане та часто вживаСФться поняття "спосСЦб життя». Хоч у першСЦй половинСЦ XX столСЦття вже були роботи, присвяченСЦ цСЦй темСЦ, вважаСФться, що мода на здоровий спосСЦб життя йде з США, починаючи з 70-х рокСЦв. Це одна з найбСЦльш важливих категорСЦй, що включаСФ уявлення про будь-який вид чи тип життСФдСЦяльностСЦ людини. Ця категорСЦя характеризуСФться особливостями повсякденного життя людини, яке мСЦстить: трудову дСЦяльнСЦсть, спосСЦб проведення дозвСЦлля, особливостСЦ побуту, задоволення як матерСЦальних, так СЦ духовних потреб, участь у життСЦ соцСЦуму, норми та правила поведСЦнки. ДослСЦдники видСЦляють основнСЦ фактори, що визначають спосСЦб життя людини [315, с. 242тАФ245]:

  • рСЦвень загальноСЧ культури та СЧСЧ освСЦченСЦсть;
  • матерСЦальнСЦ умови життя;
  • статевСЦ, вСЦковСЦ та конституцСЦональнСЦ особливостСЦ людини;
  • стан здоров'я;
  • характер екологСЦчного оточення;
  • особливостСЦ набутоСЧ професСЦСЧ та пов'язана з нею трудова дСЦяльнСЦсть;
  • особливостСЦ сСЦмейних стосункСЦв та сСЦмейного виховання;
  • навички людини;
  • можливостСЦ задоволення бСЦологСЦчних та соцСЦальних потреб.

СпосСЦб життя включаСФ три категорСЦСЧ: рСЦвень життя, якСЦсть життя та стиль життя. РСЦвень життя тАФ бСЦльш економСЦчна категорСЦя, виражаСФться ступенем задоволення матерСЦальних, культурних та духовних потреб. ЯкСЦсть життя характеризуСФ комфорт СЦ задоволенВння людських потреб. Це визначення належить до соцСЦологСЦчних категорСЦй. Стиль життя треба розумСЦти через поведСЦнку людини. Це стандартнСЦ форми поведСЦнки, пСЦд якСЦ пСЦдпорядковуСФться психологСЦя та психофСЦзСЦологСЦя особистостСЦ (соцСЦально-психологСЦчна категорСЦя).

У сучаснСЦй парадигмСЦ знань пСЦд способом життя розумСЦють стСЦйкий, що склався пСЦд дСЦСФю соцСЦальних, культурних, матерСЦальних та професСЦйних обставин, спосСЦб життСФдСЦяльностСЦ, який проявляСФться в нормах спСЦлкування, поведСЦнцСЦ, складСЦ мислення традицСЦях [103; 226; 439]. При цьому видСЦляють економСЦчну, соцСЦологСЦчну, соцСЦально-психологСЦчну складовСЦ категорСЦСЧ "спосСЦб життя». Визначаючи факторну вагу цих складових у формуваннСЦ здоров'я людини, необхСЦдно видСЦлити поняття "стиль життя». Саме вСЦн (стиль) носить персонСЦфСЦкований характер СЦ визначаСФться СЦсторичними, нацСЦональними традицСЦями, отриманою освСЦтою та особистСЦсними нахилами [102; 393].

Багато авторСЦв аргументовано стверджують, що найбСЦльш повно виражаСФться взаСФмозв'язок мСЦж способом та здоров'ям у структур1 поняття "здоровий спосСЦб життя», що всСЦ сфери життСФдСЦяльностСЦ осоВнбистостСЦ, колективу, соцСЦальноСЧ групи, нацСЦСЧ [84; 89], пСЦд ним розумСЦють такий спосСЦб життСФдСЦяльностСЦ, який вСЦдповСЦдаСФ генетично обумовленим типологСЦчним особливостям цСЦСФСЧ людини та конкретним умовам життя СЦ спрямований на формування, збереження, змСЦцнення здоров'я та повноцСЦнне виконання людиною СЧСЧ соцСЦально-бСЦологСЦчних функцСЦй [109].

У сучаснСЦй соцСЦальнСЦй практицСЦ склалася думка СЦ про структуВнру здорових звичок, що мають пряме вСЦдношення до здорового споВнсобу життя й здоров'я людини. До них зазвичай вСЦдносять:

  1. оптимальний руховий режим;
  2. тренування СЦмунСЦтету й загартовування;
  3. рацСЦональне харчування;
  4. психофСЦзСЦологСЦчну регуляцСЦю;
  5. рацСЦонально органСЦзовану життСФдСЦяльнСЦсть;
  6. вСЦдсутнСЦсть шкСЦдливих звичок;
  7. здоров'язберСЦгаючу самоосвСЦту й самовиховання. АналСЦз основних компонентСЦв здорового способу життя дозволяСФ стверджувати, що вСЦн маСФ СЦндивСЦдуальний характер СЦ здебСЦльшого залежить вСЦд цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй людини, свСЦтогляду, культури, традицСЦй, соцСЦального та морального досвСЦду. ЦСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ передбачають вСЦльний вибСЦр суспСЦльних цСЦнностей, на якСЦ особистСЦсть орСЦСФнтуСФться и якими керуСФться у своСЧй дСЦяльностСЦ [60; 364; 427]. При цьому базовСЦ компоненти здорового способу життя, як СЦ природнСЦ фСЦзичнСЦ чинники, не лСЦкують у звичному розумСЦннСЦ, проте нормалСЦзують, пСЦдтримують бСЦологСЦчнСЦ руховСЦ, психоемоцСЦйнСЦ та СЦнтелектуальнСЦ процеси, що притаманнСЦ цьому об'СФкту.

Поняття "здоровий спосСЦб життя» СЦнтегруСФ взаСФмозв'язок способу життя та здоров'я людини. Здоровий спосСЦб життя об'СФднуСФ всСЦ умови, особистСЦснСЦ якостСЦ, процеси, тобто все, що допомагаСФ нормальному функцСЦонуванню людини в професСЦйнСЦй, суспСЦльнСЦй, побутовСЦй сферах. Це визначення також виражаСФ ставлення людини, орСЦСФнтир СЧСЧ дСЦяльностСЦ щодо змСЦцнення та розвитку СЦндивСЦдуального та суспСЦльного здоров'я. Здоров'я маСФ бути найпершою потребою людини, але СЧСЧ задоволення носить складний, обумовлений характер СЦ не завжди призводить до потрСЦбного результату.

Здоровий спосСЦб життя пов'язаний з особистСЦсно-мотивацСЦйною сферою людини, з соцСЦальними, фСЦзичними можливостями та здСЦбностями. Дуже важливо, що для того, щоб пСЦдтримувати здоров'я на оптимальному рСЦвнСЦ, тСЦльки уникати факторСЦв ризику (алкоголСЦзм, тютюнопалСЦння, наркоманСЦя, нерацСЦональне харчування) недостатньо, треба розвивати тенденцСЦСЧ, якСЦ працюють на формування здорового способу життя й репрезентуються в рСЦзних факторах життя людини.

До основних принципСЦв здорового способу життя належать:

  • соцСЦальнСЦ: спосСЦб життя повинний бути естетичним, моральним, вольовим;
  • бСЦологСЦчнСЦ: спосСЦб життя повинний вСЦдповСЦдати вСЦковим особливостям, забезпеченим енергетично, змСЦцнюючим та ритмСЦчним.

РеалСЦзацСЦя цих принципСЦв залежить вСЦд соцСЦально-економСЦчних

заходСЦв та формування моделей поведСЦнки людини. Дотримання здорового способу життя передбачаСФ:

тАФ        прагнення до фСЦзичноСЧ досконалостСЦ;

тАФдосягнення душевноСЧ, психСЦчноСЧ гармонСЦСЧ в життСЦ;

  • забезпечення повноцСЦнного харчування;
  • виключення з життя самодеструктивноСЧ поведСЦнки;

тАФдотримання правил особистоСЧ гСЦгСЦСФни: очищення органСЦзму та його загартовування.

Таким чином, ми розглянули багато спроб видатних учених-психологСЦв вибудувати завершену систему уявлень про здоров'я та здоровий спосСЦб життя. Але навСЦть переконливСЦ моделСЦ та еталони дослСЦджень не в змозСЦ включити багатоаспектнСЦсть та комплекснСЦсть цих понять.

ФеноменологСЦя здоров'я багатогранна. Вона зближуСФ межСЦ тСЦлесного та духовного, бСЦологСЦчного та соцСЦального, СЦндивСЦдуального та глобального.

Культурно-СЦсторичнСЦ епохи по-рСЦзному визначають сутнСЦсть здоров'я та здорового способу життя. Ми ж звернули увагу на тСЦ аспекти, якСЦ залишаються стабСЦльними впродовж столСЦть СЦ мають надзвичайне значення для сьогодення, а саме:

  • ЦСЦлСЦснСЦсть людськоСЧ особистостСЦ виявляСФться, насамперед, у взаСФмозвтАЩязку СЦ взаСФмодСЦСЧ психСЦчних СЦ фСЦзичних сил органСЦзму. ГармонСЦя психофСЦзичних сил пСЦдвищуСФ резерви здоров'я, яке маСФ специфСЦку проявлятися на фСЦзичному, психологСЦчному та соцСЦальному рСЦвнях.
  • СпосСЦб життя, у всСЦ часи, трактуСФться як тип життСФдСЦяльностСЦ людини, основними параметрами якого СФ праця, побут, су-спСЦльно-полСЦтична та культурна дСЦяльнСЦсть, рСЦзноманСЦтнСЦ звички та поведСЦнка. Якщо СЧх органСЦзацСЦя СЦ змСЦст сприяють змСЦцненню здороВнв'я, то можна говорити про реалСЦзацСЦю здорового способу життя.
  • Здоровий спосСЦб життя розглядаСФмо як сукупнСЦсть видСЦв дСЦяльностСЦ, якСЦ забезпечують оптимальну взаСФмодСЦю СЦндивСЦда з навколишнСЦм середовищем.
  • Здоровий спосСЦб життя СЦнтегруСФ взаСФмозв'язок здоров'я та способу життя, тСЦсно пов'язаний з особистСЦсно-мотивацСЦйною сферою людини, соцСЦальними, фСЦзичними, психологСЦчними можливостями та здСЦбностями.

Результатом теоретичного дослСЦдження стало структурування методологСЦчноСЧ основи формування здорового способу життя людини в таких формах СЦ пСЦдходах:

тАФ        Системна органСЦзацСЦя понять "здоров'я» та "здоровий спосСЦб життя» дозволяСФ виокремити низку найбСЦльш суттСФвих СЦндивСЦдуальних, соматичних, психоемоцСЦйних, екологСЦчних, соцСЦальних факторСЦв, що впливають на динамСЦку СЧх розвитку. Такий пСЦдхСЦд за умов вирСЦшення завдань дослСЦдження забезпечуСФ адекватний вибСЦр сучасних та високоСЦнформативних методСЦв СЧх розв'язання в процесСЦ дослСЦдження стану фСЦзичного, психСЦчного Й соцСЦального здоров'я школярСЦв, е логСЦчною основою реалСЦзацСЦСЧ факторного аналСЦзу при з'ясуваннСЦ детермСЦнантСЦв його позитивного або негативного стану.

  • Здоровий спосСЦб життя здебСЦльшого заложить вСЦд цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй людини, свСЦтогляду, соцСЦально-практичного досвСЦду, методологСЦчний аспект яких полягаСФ в тому, що цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ передбачають вСЦльний вибСЦр суспСЦльних цСЦнностей, на якСЦ особистСЦсть орСЦСФнтуСФться та якими керуСФться у своСЧй соцСЦальнСЦй практицСЦ. ЗгСЦдно з теорСЦСФю вСЦдображення в психСЦцСЦ вСЦдбиваСФться обтАЩСФктивний свСЦт, СЦ л юдина у своСЧй дСЦяльностСЦ керуСФться ним вСЦдображенням. Тому первинним для психСЦчноСЧ дСЦяльностСЦ СФ зовнСЦшня матерСЦальна дСЦяльнСЦсть. У зв'язку з ним для формування знань, здСЦбностей, умСЦнь та навичок здорового способу життя людини необхСЦдно, перш за все, сформувати цю зовнСЦшню дСЦяльнСЦсть СЦ забезпечити СЧСЧ перехСЦд в СЦдеальний стан. Цей методологСЦчний аспект украй актуальний при розробцСЦ оптимально1 взаСФмодСЦСЧ рСЦзноманСЦтних соцСЦальних СЦнститутСЦв, спрямованих на формування здорового способу життя школярСЦв.
  • ВиявленСЦ структурнСЦ компоненти здоров'я людини в системСЦ СЧСЧ бСЦологСЦчноСЧ й соцСЦальноСЧ поведСЦнки СФ методологСЦчною основою розробки базових критерСЦСЧв визначення рСЦвня сформованостСЦ здорового способу життя пСЦдростаючого поколСЦння. КонцепцСЦя управлСЦння фСЦзкультурно-оздоровчою освСЦтою школярСЦв, формування в них здорового способу життя дозволяють викласти низку СЦмовСЦрнСЦсних критерСЦСЧв для системи соцСЦальних СЦнститутСЦв збереження, розвитку, корекцСЦСЧ й змСЦцнення здоров'я учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл:
  • пСЦдвищення рСЦвня знань, умСЦнь, навичок особистоСЧ та суспСЦльноСЧ гСЦгСЦСФни;
  • пСЦдвищення рСЦвня знань, умСЦнь, навичок у галузСЦ фСЦзичноСЧ культури, спорту, загартовування органСЦзму, сучасних здоров'язберСЦгаючих технологСЦй;
  • знання школярами своСЧх психофСЦзичних стандартСЦв СЦ базових педагогСЦчних напрямкСЦв СЧх удосконалення;
  • пСЦдвищення рСЦвня здоров'я фСЦзичноСЧ пСЦдготовленостСЦ;
  • пСЦдвищення обсягу й СЦнтенсивностСЦ добовоСЧ та тижневоСЧ руховоСЧ активностСЦ;
  • пСЦдвищення СЦнтересу й мотивацСЦСЧ до систематичних занять фСЦзичною культурою, спортом, до здорового способу життя;
  • зменшення кСЦлькостСЦ учнСЦв, що належать до пСЦдготовчоСЧ та спецСЦальноСЧ медичноСЧ групи;
  • зменшення кСЦлькостСЦ школярСЦв з повторним захворюванням СЦ кСЦлькСЦстю урокСЦв, не вСЦдвСЦданих через хворобу;
  • формування в школярСЦв креативного мислення в аспектСЦ сисВнтематичних занять фСЦзичною культурою, спортом, загартовуванням у процесСЦ розвитку збереження, змСЦцнення здоров'я, формування системи цСЦнностей здорового способу життя людини,

тАФ Сучасна спроба усвСЦдомлення здоров'я як категорСЦСЧ психологСЦчноСЧ та бСЦологСЦчноСЧ с пСЦдТСрунтям для висновку, що це еволюцСЦйно обумовлена унСЦверсальна якСЦсть органСЦзму людини, яка забезпечуСФ за певних умов досягнення й збереження в СЦндивСЦдуальному розвитку (протягом визначеного часу) оптимального рСЦвня життСФздатностСЦ. БСЦосоцСЦальна структура життСФздатностСЦ органСЦзму людини може ефективно вдосконалюватися в педагогСЦчнСЦй системСЦ вСЦдносин соцСЦальних СЦнститутСЦв освСЦти й виховання пСЦдростаючого поколСЦння.

Отже, здоровий спосСЦб життя розглядаСФмо як взаСФмодСЦю, взаСФмозалежнСЦсть певних аспектСЦв життя: фСЦзичного, СЦнтелектуального, емоцСЦйного, соцСЦального, морального, особистСЦсного; як етап повного фСЦзичного), психСЦчного, соцСЦального здоров'я та добробуту людини; як потребу та вимогу часу; умову й основу гармонСЦйного життя та щастя; дСЦяльнСЦсть людини в напрямку змСЦцнення СЦндивСЦдуального та суспСЦльного здоров'я.


1.3 Проблема здоров'я та здорового способу життя в соцСЦально-педагогСЦчному науковому просторСЦ


ВикладенСЦ в цьому параграфСЦ концепцСЦСЧ щодо проблеми формування здорового способу життя поСФднують здобутки украСЧнськоСЧ народноСЧ педагогСЦки, педагогСЦки науковоСЧ, передовоСЧ практики виховання. СЧх СЦнтеграцСЦя сприятиме реалСЦзацСЦСЧ цСЦлСЦсного пСЦдходу до процесу розвитку, виховання та формування особистостСЦ пСЦдлСЦтка.

ЗагальнолюдськСЦ аспекти й елементи народноСЧ педагогСЦки, СЧСЧ норми ТСрунтуються на "астивих для будь-якого суспСЦльства звтАЩязках, на обов'язкових для родинного, громадського, державного життя вСЦдносинах. Серед загальновизнаних у всСЦ часи благ першим СЦ найцСЦннСЦшим СФ здоров'я й життя людини [216].

Здоров'ю нацСЦСЧ народна педагогСЦка завжди придСЦляла особливу увагу, що було зумовлено потребами реального життя, яке вимагало вСЦд людини бути сильною, загартованою, витривалою, стСЦйкою. ФСЦзично здорова людина отримувала бСЦльшу насолоду вСЦд життя, працСЦ, краще забезпечувала себе СЦ свою сСЦм'ю. Вона рСЦдко хворСЦла, стСЦйко переносила клСЦматичнСЦ негоди та життСФвСЦ негаразди, витримувала тривале фСЦзичне навантаження.

ВСЦдомий вСЦтчизняний етнопедагог М. Стельмахович, дослСЦджуючи украСЧнську народну педагогСЦку, зазначаСФ, що народ давно збагнув нерозривний зв'язок фСЦзичного виховання з СЦншими сторонами формування особистостСЦ. ЕмпСЦричним шляхом народна педагогСЦка дСЦйшла висновку тАФ вдале просування фСЦзичного розвитку дитини сприяСФ виробленню таких важливих рис, як наполегливСЦсть, вСЦдвага, рСЦшучСЦсть, чеснСЦсть, диiиплСЦнованСЦсть, потяг до працСЦ, упевненСЦсть у своСЧх можливостях, оптимСЦзм, колективСЦзм, здатнСЦсть до переборення труднощСЦв [359, с. 152].

Для нас важливим СФ висновок щодо СФдностСЦ фСЦзичного та розумового розвитку, оскСЦльки саме фСЦзичний розвиток полСЦпшуСФ розумову дСЦяльнСЦсть людини та СЧСЧ працездатнСЦсть. Про це свСЦдчить СЦ народна мудрСЦсть:

  • Сила та розум тАФ краса людини;
  • Сила без голови шалСЦСФ, а розум без сили млСЦСФ;
  • У здоровому тСЦлСЦ тАФ здоровий дух;
  • Щоб працювати, треба силу мати;
  • Як дитина бСЦгаСФ та граСФться, то СЧй здоров'я усмСЦхаСФться. Важливу роль у вихованнСЦ здорового способу життя дитини украСЧнський народ вСЦдводить батькам, якСЦ пСЦклуються про СЧСЧ здоров'я, гарний настрСЦй, загартування, гармонСЦйний розвиток; навчають вправностСЦ, спритностСЦ, умСЦння володСЦти СЦ взаСФмодСЦяти з природним середовищем, використовувати для свого змСЦцнення водну стихСЦю, сонце, снСЦг СЦ росу.

Таким чином, протягом вСЦкСЦв украСЧнський народ створював культурно-свСЦтогляднСЦ цСЦнностСЦ, у яких фСЦзична досконалСЦсть посСЦдала головне мСЦiе поряд з духовними, моральними та психСЦчними якостями людини. Здоров'я дитини, здоровий спосСЦб життя молодСЦ СЦсторично визначилися як основа суспСЦльного багатства та пСЦдТСрунтя здоров'я всСЦСФСЧ нацСЦСЧ.

За часСЦв КиСЧвськоСЧ РусСЦ вперше на державному рСЦвнСЦ система здорового способу життя згадуСФться в "ПовчаннСЦ» Володимира Мономаха, де вСЦн подаСФ унСЦверсальну систему здорового способу життя. Вона була спрямована на виховання в дСЦтей та молодСЦ мСЦцного здоров'я, забезпечувала пСЦдготовку до трудовоСЧ й вСЦйськовоСЧ дСЦяльностСЦ. Ця система включала продуктивну працю, психСЦчне здоров'я, оптимальну рухову активнСЦсть, загартування, рацСЦональне харчування, особисту гСЦгСЦСФну [14, Т.1, Ч.1]. "Повчання» СФ унСЦкальною педагогСЦчною працею, де розкрито основнСЦ напрями й правила формування в дСЦтей здорового способу життя, якСЦ передбачають продуктивну дСЦяльнСЦсть, боротьбу з лСЦнощами, постСЦйне вдосконалення своСЧх фСЦзичних СЦ розумових можливостей. Основним методом формування здорового способу життя вважався особистий приклад батькСЦв СЦ старших, що с не менш актуальним СЦ в наш час.

Частиною украСЧнськоСЧ народноСЧ педагогСЦки у вершинному и виявСЦ, без сумнСЦву, СФ козацька педагогСЦка. УкраСЧнська козацька система виховання тАФ глибоко самобутнСФ явище, аналогСЦв якому не було в усьому свСЦтСЦ. Недарма виховним СЦдеалом нашого народу вважаСФться саме козак, адже в його особСЦ втСЦлюються найкращСЦ якостСЦ та риси украСЧнськоСЧ нацСЦСЧ: патрСЦотизм, готовнСЦсть вСЦддати життя за волю СЦ свободу УкраСЧни, чеснСЦсть, самодиiиплСЦна, взаСФмодопомога. У духовному життСЦ молодСЦ козацька педагогСЦка вСЦдводила особливу роль лицарськСЦй честСЦ й лицарськСЦй звитязСЦ. Кожен молодий козак прагнув розвинути в собСЦ цСЦ шляхетнСЦ якостСЦ. Велико)' уваги козацька громада надавала фСЦзичному здоров'ю, розвитку природних задаткСЦв пСЦдростаючого поколСЦння, удосконаленню тСЦла й душСЦ. Козаки проявляли мСЦцний фСЦзичний гарт, високу технСЦку самооборони, блискуче володСЦли в бою не лише рСЦзними видами зброСЧ, а й своСЧм тСЦлом, важливе мСЦiе вСЦдводилося формуванню вмСЦнь плавати, веслувати, керувати човном, переховуватися вСЦд ворога пСЦд водою, удосконалювали тСЦло й душу в СЦграх, танках, хороводах, рСЦзних видах змагань СЦ боротьбСЦ. Вони ТСрунтовно знали народну медицину, СЧСЧ рецепта, якСЦ забезпечували мСЦцне здоров'я, повноцСЦнне довголСЦття. Отже, цСЦлСЦсна система козацького тСЦло виховання викристалСЦзувалася й досягла найвищого ступеня розвитку.

Творчий екскурс до СЦсторико-педагогСЦчноСЧ спадщини украСЧнського народу дозволяСФ зробити висновок щодо украСЧнського козацтва не тСЦльки як культурно-СЦсторичного феномена, а й як пСЦдТСрунтя та осередку розвитку глибокоСЧ духовностСЦ нацСЦональноСЧ культури та здорового способу життя. Саме фСЦзична досконалСЦсть, мСЦцнСЦсть духу та здоров'я в усСЦ часи були якСЦсними ознаками нацСЦонального украСЧнського характеру. Для нашого дослСЦдження важливим складником СФ позицСЦя щодо тСЦлесного СЦ психофСЦзичного загартування людини (козака) як домСЦнанти в процесСЦ формування всебСЦчно розвиненоСЧ здоровоСЧ особистостСЦ.

УкраСЧнська етнопедагогСЦка серед провСЦдних принципСЦв виховання (гуманСЦзм, зв'язок виховання з життям, виховання працею та СЦн.) визначаСФ СЦ принцип природовСЦдповСЦдностСЦ, який передбачаСФ побудову процесу виховання з урахуванням особливостей природи дитини.

Саме народна педагогСЦка придСЦляСФ велику увагу природним засобам фСЦзичного, екологСЦчного, естетичного, морального оздоровлення дСЦтей. МудрСЦсть СЧСЧ полягаСФ також у повнСЦй СЦ глибокСЦй довСЦрСЦ до дитини, вСЦрСЦ в СЧСЧ сили й можливостСЦ. На думку Ю. Руденка, "батькам, педагогам, усСЦм причетним до справи виховання треба вчитися мудроСЧ вСЦри народу в природнСЦ задатки дСЦтей. Кожен учень може СЦ повинен бути у чомусь першим: один тАФ у навчаннСЦ, другий тАФ у трудовСЦй дСЦяльностСЦ (фСЦзичнСЦй, продуктивнСЦй), третСЦй тАФ в оволодСЦннСЦ певним видом народного мистецтва, четвертий тАФ у краСФзнавчСЦй роботСЦ, п'ятий тАФ у спортСЦ тощо» [329, с. 65]. Такий пСЦдхСЦд надихаСФ кожну дитину на подолання труднощСЦв у рСЦзних галузях дСЦяльностСЦ, забезпечуСФ радСЦсть життя, формуСФ гСЦднСЦсть.

Варто пам'ятати, що в цивСЦлСЦзованих краСЧнах принцип природо вСЦдповСЦдностСЦ виховання маСФ провСЦдне значення.

Класики зарубСЦжноСЧ педагогСЦки (Я. Коменський, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Й. ПесталоццСЦ, Д. ДСЦстервег), а також вСЦтчизнянСЦ (Г. Сковорода, К. Ушинський, С. Русова, В. Сухомлинський) будували своСЧ педагогСЦчнСЦ системи, ураховуючи сутнСЦсть принципу природо вСЦдповСЦдностСЦ виховання як непорушноСЧ основи формування особистостСЦ, пСЦдростаючих поколСЦнь [329, с. 233].

Так, видатний фСЦлософ СЦ педагог Г. Сковорода, висуваючи СЦдею природного виховання, перший в СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ думки науково обТСрунтовуСФ надзвичайне значення принципу природо вСЦдповСЦдностСЦ. ПСЦд природою людини фСЦлософ-просвСЦтитель розумСЦСФ обдарування, нахили, отриманСЦ вСЦд народження, пСЦдкреслюючи, СЦ що виховання посилюСФ розвиток природних можливостей, чим сприяСФ формуванню "справжньоСЧ людини» [216, с. 126]. Учений наполягаСФ на необхСЦдностСЦ раннього пСЦзнання природи дитини й визначення виховання вСЦдповСЦдно до природних обдарувань, що, урештСЦ-решт, забезпечить право молодоСЧ людини на щастя, яким нагороджуСФ РЖСЧ природа.

Ми надаСФмо великого значення висновкам ГригорСЦя СковороВнди щодо природного виховання СЦ вважаСФмо саме принцип природо вСЦдповСЦдностСЦ базовим для нашого дослСЦдження формування здорового способу життя.

Акцентуючи увагу на думцСЦ, що нещасна дитина не може бути здоровою психСЦчно, соцСЦально та духовно, необхСЦдно детальнСЦше розглянути поняття "фелСЦксологСЦя виховання» (фелСЦксологСЦя вСЦд лат. "feliks» тАФ "щасливий», "той, хто приносить щастя»).

ФелСЦксологСЦя виховання тАФ науково-теоретичний розгляд змСЦстовноСЧ характеристики виховання, що забезпечуСФ включення у складСЦ мети виховання формування здСЦбностСЦ дитини бути щасливою в життСЦ. РЖдея щастя, на думку ПавловоСЧ С. та ЩурковоСЧ Н., СФ вихСЦдною для педагогСЦчного цСЦле покладання, визначення змСЦсту освСЦти та виховання, педагогСЦчних розробок, форм, методСЦв, умов органСЦзацСЦСЧ всього дитячого життя [282].

Проблема щастя на сучасному етапСЦ тАФ одна з найважливСЦших у вихованнСЦ людини, а фелСЦксологСЦчна пСЦдготовка обумовлюСФ усвСЦдомлення дитиною щастя в його психологСЦчному, соцСЦальному та духовному ракурсСЦ. Звертаючи увагу на такий пСЦдхСЦд до виховання, тобто фелСЦксологСЦчний, ми наголошуСФмо на наявностСЦ вСЦдчуття щастя в життСЦ кожноСЧ дитини як головноСЧ умови формування здороВнвого способу життя. ВСЦдповСЦднСЦсть розвитку природним даним, використання природжених нахилСЦв у повсякденнСЦй дСЦяльностСЦ (навчальнСЦй, СЦгровСЦй, побутовСЦй) сприяСФ повнСЦй самореалСЦзацСЦСЧ особистостСЦ, СФ основою задоволення та щастя. РЖ як наслСЦдок такого стану органСЦзму й душСЦ, безперечно, СФ внутрСЦшня й зовнСЦшня гармонСЦя, прагнення до життя та неперервного розвитку, мСЦцнСЦсть духу, що саме СЦ становить джерела здоров'я та здорового способу життя.

Вивчення феномена здоров'я на теоретичному рСЦвнСЦ та практичне формування культури здоров'я школярСЦв детально висвСЦтлено в докторськСЦй дисертацСЦСЧ В. Горащука. Важливо зазначити, що виявленСЦ вченим протирСЦччя мСЦж:

  • вимогами до випускника та змСЦстовим полем шкСЦльноСЧ освСЦти;
  • вимогами до навчально-виховного процесу та станом здоВнров'я учнСЦв;

тАФ        можливостями навчально-виховного процесу та недостатнСЦм рСЦвнем професСЦйноСЧ пСЦдготовки вчителСЦв тАФ довели необхСЦднСЦсть розробки та впровадження СЦдей формування культури здоров'я в сучаснСЦй школСЦ.

Надзвичайно цСЦнним для нашого дослСЦдження СФ детальна характеристика та аналСЦз СЦсторико-педагогСЦчного аспекту формування культури здоров'я школярСЦв. Так, автор спираСФться на глибокСЦ та точнСЦ вСЦдповСЦдСЦ Яна Коменського на питання про природу людини, сенс СЧСЧ життя. В. Горащук зазначаСФ, що саме ТСрунтовнСЦ знання видатного вченого в галузСЦ теорСЦСЧ СЦ практики навчання й виховання дозволили йому розглядати питання формування, збереження й змСЦцнення здоров'я дСЦтей та пСЦдлСЦткСЦв з позицСЦй профСЦлактичноСЧ направленостСЦ. У роботСЦ "Закони добре органСЦзованоСЧ школи» Я. Коменський указуСФ на санСЦтарно-гСЦгСЦСФнСЦчнСЦ вимоги до обладнання класСЦв, кабСЦнетСЦв, школи, що сприяСФ збереженню здоров'я школярСЦв. Про здоровий спосСЦб життя говорить так: "Наше тСЦло зберСЦгаСФться в бадьорому станСЦ стриманим способом життя... нСЦчого над мСЦри, тобто нСЦколи й нСЦ в чому не доходити до пересичення й огиди» [81, с. 75].

Вивчивши висновки В. Горащука стосовно концепцСЦСЧ здоров'я Я. Коменського, бачимо, що осторонь залишилася позицСЦя видатного вченого щодо вСЦдповСЦдностСЦ виховання природним нахилам СЦ задаткам, СЦ це зовсСЦм не пов'язуСФться з формуванням культури здоров'я дитини. У процесСЦ свого дослСЦдження ми експериментально доведемо необхСЦднСЦсть урахування природи особистостСЦ в процесСЦ формування СЧСЧ способу життя.

Характеризуючи педагогСЦчну спадщину И. ПесталоццСЦ, К. Ушинського, П. Лесгафта, В. Сухомлинського та СЦн., В. Горащук з численних праць СЦ положень виокремив теорСЦю СЦ практику з питань здоров'я, здорового способу життя, формування культури здоров'я.

ДослСЦджуючи процес формування здорового способу життя учнСЦв, ми обираСФмо за основу такСЦ СЦдеСЧ класикСЦв педагогСЦчноСЧ думки:


Коменський Я.

- ПрофСЦлактична спрямованСЦстСЦь змСЦнення здоров'я дСЦтей


та    пСЦдлСЦткСЦв;    помСЦрний   спосСЦб   життя   як   основа


здорового життя.

ПесталоццСЦ И.

- СЦдея   про   СФднСЦсть  духовного,   психСЦчного,  фСЦзичного


аспекту  здоров'я; природо вСЦдповСЦднСЦсть у вихованнСЦ


культури здоров'я.

Ушинський К.

- НеобхСЦднСЦсть    пСЦдтримки    мажорноСЧ,    доброзичливоСЧ


атмосфери  в  школСЦ,  яка  СЦ  створить  позитивне тло


виховання й розвитку дитини.

Лесгафт П.

- На   першому    планСЦ    принцип    свСЦдомостСЦ;    СФднСЦсть


фСЦзичного      розвитку      з      духовним,      розумовим,


естетичним; взаСФмовплив фСЦзСЦологСЦчних та психСЦчних


процесСЦв

Сухомлинський В.

- розглядаСФ  здоров'я   школярСЦв   як   цСЦлСЦсну   систему.


вважаСФ, що вСЦд гармонСЦСЧ фСЦзичного розвитку, здоров'я й


працСЦ    залежить    багатограннСЦсть    духовного    свСЦту


особистостСЦ  тАФ  моральне,   СЦнтелектуальне,  емоцСЦйне,


естетичне багатство потреб, запитСЦв, СЦнтересСЦв.


НаявнСЦсть у роботСЦ В. Горащука сутнСЦсноСЧ характеристики здоров'я та структури СЦ змСЦсту культури здоров'я школяра даСФ нам можливСЦсть сконцентрувати свою увагу на структурних елементах здорового способу життя та шляхах його формування. Тому важливим для дослСЦдження здорового способу життя СФ такий висновок автора: "ЯкСЦсть здоров'я вСЦдображаСФ не умови життя й не стан органСЦзму, а задоволенСЦсть людини станом свого органСЦзму стосовно умов життя. Саме тому при одному й тому ж станСЦ органСЦзму життСФве самовСЦдчуття людини може бути рСЦзним. Отже, необхСЦдно, щоб сама людина приймала рСЦшення про те, який спосСЦб життя буде сприяти пСЦдвищенню якостСЦ здоров'я й визначав його норму» [81, с. 162].

ОскСЦльки у своСЧй роботСЦ ми не спираСФмось на навчальний процес, для нашого дослСЦдження цСЦнним СФ матерСЦал про значення по за класноСЧ роботи у формуваннСЦ культури здоров'я й висновки щодо зусиль та взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв, а саме:

МСЦнСЦстерства освСЦти СЦ науки УкраСЧни,

МСЦнСЦстерства охорони здоров'я УкраСЧни,

Державного комСЦтету телебачення та радСЦомовлення УкраСЧни тАФ у формуваннСЦ здоров'я та розвитку духовного, СЦнтелектуального потенцСЦалу громадян УкраСЧни.

ВлРозробка цСЦлСЦсноСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи, а також СЧСЧ структурно-функцСЦональноСЧ органСЦзацСЦСЧ, що охоплюСФ рСЦзнСЦ мСЦнСЦстерства, вСЦдомства, органСЦзацСЦСЧ, заклади, вСЦдповСЦдальнСЦ за стан здоров'я дСЦтей СЦ учнСЦвськоСЧ молодСЦ, дозволить позитивно вирСЦшувати в краСЧнСЦ питання ефективного формування культури школярСЦв на благо УкВнраСЧни» [81, с. 351]. ДСЦяльнСЦсть мСЦжгалузевоСЧ координацСЦйноСЧ ради дозВнволить успСЦшно вирСЦшувати питання координацСЦСЧ дСЦяльностСЦ всСЦх структур, органСЦзацСЦй СЦ приватних осСЦб.

Саме такий висновок даСФ пСЦдТСрунтя для подальшоСЧ розробки проблем функцСЦонування вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи у формуваннСЦ здорового способу життя. на що й направлене наше дослСЦдження.

Питання здоров'я та здорового способу життя пСЦдлСЦтка розглядаються багатьма сучасними науковцями. Особливу увагу привернуло дисертацСЦйне дослСЦдження Вакуленко О., тема якого "Здоровий спосСЦб життя як соцСЦально-педагогСЦчна умова становлення особистостСЦ у пСЦдлСЦтковому вСЦцСЦ». У цСЦй роботСЦ автор детально аналСЦзуСФ науково-теоретичнСЦ засади формування здорового способу життя, даСФ характеристику особливостям розвитку особистостСЦ в пСЦдлСЦтковому вСЦцСЦ, розкриваСФ соцСЦально-правовСЦ аспекти процесу формування здорового способу життя в УкраСЧнСЦ, говорить про глобальну соцСЦальну полСЦтику держави, яка б стала основною умовою формування здорового способу життя дСЦтей та молодСЦ. Для нашого дослСЦдження надзвичайно велике практичне значення мають роздробленСЦ О. Вакуленко критерСЦальнСЦ основи оцСЦнки цСЦлеспрямованих соцСЦальних проектСЦв щодо формування здорового способу життя й виокремлення професСЦйноСЧ компетентностСЦ соцСЦального педагога як однСЦСФСЧ з домСЦнуючих умов формування здорового способу життя [49].

У значнСЦй кСЦлькостСЦ дисертацСЦйних дослСЦджень автори звертаються до проблеми формування культури здоров'я. Так, Кириленко С. у своСЧй роботСЦ з'ясувала соцСЦально-педагогСЦчнСЦ передумови необхСЦдностСЦ формування культури здоров'я старшокласникСЦв; розробила й обТСрунтувала структурно-логСЦчну модель формування культури здоров'я, СЧСЧ критерСЦСЧ та показники рСЦвня сформованостСЦ; а головне тАФ перевСЦрила ефективнСЦсть соцСЦально-педагогСЦчних умов формування культури здоров'я дСЦтей в умовах загальноосвСЦтнього навчального закладу. ЦСЦкавим у РЖСЧ дослСЦдженнСЦ СФ те, що для реалСЦзацСЦСЧ змСЦсту культури здоров'я було використано технологСЦю СЧСЧ формування, доведено ефективнСЦсть упровадження саме технологи, а не моделСЦ. Показано структурний зв'язок технологСЦй та дСЦяльностСЦ, що МаСФ такий вигляд: дСЦяльнСЦсть тАФ> потреба тАФ> мета тАФ> мотив тАФ> задача тАФ> прийом тАФ> операцСЦя тАФ> результат [153]. Хоча в нашому дослСЦдженнСЦ ми не обмежуСФмося навчальним закладом (вСЦн виступаСФ одним з основних соцСЦальних СЦнститутСЦв у вСЦдкритСЦй соцСЦально-педагогСЦчнСЦй системСЦ), праця С. Кириленко маСФ для нас важливе значення.

ДеякСЦ автори ставляться до здоров'я та здорового способу життя як до самостСЦйних цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй. Так, ЛапаСФнко С. зазначаСФ, що перш нСЦж говорити про ведення пСЦдлСЦтками здорового способу життя, необхСЦдно створити умови для ефективного формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй на здоровий спосСЦб життя. ПозицСЦя автора полягаСФ в тому, що ефективне формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй на здороВнвий спосСЦб життя можливе за умови комплексного виховного впливу на потребнСЦсно-мотивацСЦйну та емоцСЦйно-вольову сферу особистостСЦ. Причому в роботСЦ подаються засоби впливу, до них належить:

  • упровадження виховноСЧ методики, що враховуСФ психологСЦчний механСЦзм формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ;
  • збСЦльшення кСЦлькостСЦ суб'СФктСЦв виховного впливу, узгодженостСЦ СЧх педагогСЦчних дСЦй [201 ].

Дуже цСЦнним СФ те, що С. ЛапаСФнко пропонуСФ саме методику впливу, оскСЦльки доводить необхСЦднСЦсть варСЦативностСЦ взаСФмодСЦСЧ з рСЦзними типологСЦчними групами старших пСЦдлСЦткСЦв. А в дисертацСЦСЧ Кириленко С, навпаки, говориться про технологСЦю як сталу систеВнму елементСЦв, що СФ незмСЦнною.

Жаборницька О. пропонуСФ свою концепцСЦю щодо виховання здорового способу життя пСЦдлСЦткСЦв. Наукову новизну СЧСЧ роботи становить обТСрунтування педагогСЦчних умов пСЦдвищення ефективностСЦ позакласноСЧ дСЦяльностСЦ з формування мотивацСЦйно-смисловоСЧ основи здорового способу життя молодших пСЦдлСЦткСЦв СЦ вироблення в них валеологСЦчно обТСрунтованоСЧ поведСЦнки. Також розкрито сутнСЦсть пронесу виховання основ здорового способу життя пСЦдлСЦткСЦв на основСЦ реалСЦзацСЦСЧ особистСЦсне орСЦСФнтованого пСЦдходу.

Теоретичне значена дослСЦдження полягаСФ в уточненнСЦ змСЦсту понять здоров'я СЦ здорового способу життя стосовно молодших пСЦдлСЦткСЦв; у визначеннСЦ та науковому обТСрунтуваннСЦ критерСЦСЧв СЦ показникСЦв вихованостСЦ здорового способу життя пСЦдлСЦткСЦв; обТСрунтуваннСЦ виховання основ здорового способу життя пСЦдлСЦткСЦв у позакласнСЦй дСЦяльностСЦ на засадах особистСЦсне орСЦСФнтованого пСЦдходу.

Практичний СЦнтерес маСФ програма комплексного факультативного курсу "Мистецтво бути здоровий»; дСЦяльнСЦсть валеологСЦчних гурткСЦв "НетрадицСЦйнСЦ метода СЦ системи оздоровлення», "Як стати здоровою СЦ привабливою?»; методичнСЦ рекомендацСЦСЧ для вчителСЦв та батькСЦв, що сприяють вихованню здорового способу життя пСЦдлСЦтка [120].

Якщо Жаборницька О. присвячуСФ свою роботу виключно педагогСЦчним умовам, то СватьСФва А. визначаСФ та характеризуСФ соцСЦально-педагогСЦчнСЦ умови формування фСЦзичного здоров'я пСЦдлСЦткСЦв.

Автором експериментально доведено, що домСЦнуючими соцСЦально-педагогСЦчними умовами, якСЦ забезпечують ефективнСЦсть пронесу формування фСЦзичного здоров'я хлопцСЦв 13тАФ14 рокСЦв у позашкСЦльнСЦй роботСЦ, СФ:

тАФстворення психологСЦчного комфорту в нових системах вСЦдносин;

тАФтСЦсний контакт з батьками;

тАФдиференцСЦацСЦя та СЦндивСЦдуалСЦзацСЦя навчально-виховноСЧ робота;

  • максимальна активнСЦсть пСЦдлСЦткСЦв;
  • система позитивного стимулювання;
  • рейтинговий контроль фСЦзичного здоров'я.

Позитивними засобами, що вплинули на покращання фСЦзичного здоров'я дСЦтей, стали: мотивацСЦя на здоровий спосСЦб життя, досягнення мети й успСЦху, виховнСЦ ситуацСЦСЧ, особистий приклад дорослого, моделювання та проектування ситуацСЦй. ВзагалСЦ А. СватьСФва робить висновок щодо необхСЦдностСЦ позитивноСЧ мотивацСЦСЧ на здоровий спосСЦб життя як основноСЧ умови полСЦпшення особистого здоВнров'я пСЦдлСЦтка [331].

ЦСЦла низка дослСЦджень присвячена проблем1 пСЦдготовки фахСЦвцСЦв до реалСЦзацСЦСЧ завдань формування здорового способу життя.

Так, Чернишова РД. у своСЧй роботСЦ "ПСЦдготовка вчителя до формування в учнСЦв основ знань про здоров'я та безпеку життСФдСЦяльностСЦ людини» розробила та подала складовСЦ компоненти системи впровадження знань про здоров'я та безпеку життСФдСЦяльностСЦ в навчально-освСЦтнСЦй процес середнСЦх загальноосвСЦтнСЦх закладСЦв; виклала методичнСЦ рекомендацСЦСЧ щодо пСЦдготовки вчителСЦв до формуВнвання в учнСЦв основ знань про здоров'я, вироблення в них вСЦдповСЦдних практичних умСЦнь СЦ навичок, переконань у найбСЦльшСЦй цСЦнностСЦ життя та здоров'я [413].

ПСЦдготовка майбутнСЦх педагогСЦв до виховання в дошкСЦльникСЦв навичок здорового способу життя зацСЦкавила В. Несторенко, яка у своСФму дослСЦдженнСЦ значну увагу придСЦляСФ аналСЦзу та визначенню понять "здоров'я» та "здоровий спосСЦб життя». Розроблений автором спецкурс "ТеорСЦя СЦ методика пСЦдготовки майбутнСЦх педагогСЦв до виховання у дошкСЦльникСЦв навичок здорового способу життя» не тСЦльки узагальнюСФ тСЦ знання СЦ практичнСЦ навички щодо охорони й збереження здоров'я дитини, якСЦ студенти вже отримали у процесСЦ вивчення "ВалеологСЦСЧ», "АнатомСЦСЧ». "Безпеки життСФдСЦяльностСЦ», а й доповнюСФ СЧх новими сучасними методиками та технологСЦями органСЦзацСЦСЧ валеологСЦчного виховання дСЦтей дошкСЦльного вСЦку [251 ].

СучаснСЦ напрями формування навичок здорового способу життя у студентСЦв вищих навчальних закладСЦв розробленСЦ Н. ЗавидСЦвською. На СЧСЧ думку, нова концепцСЦя фСЦзкультурно-спортивноСЧ полСЦтики маСФ орСЦСФнтуватися саме на формування здорового способу життя.

У дисертацСЦйному дослСЦдженнСЦ Н. П'ясецькоСЧ розглядаСФться проблема формування валеологСЦчноСЧ культури майбутнСЦх учителСЦв у вищих закладах освСЦти. Метою цСЦСФСЧ роботи СФ визначення педагогСЦчних умов, що забезпечують ефективнСЦсть формування валеологСЦчВнноСЧ культури, де провСЦдними СЦнтегративними "астивостями СФ валеологСЦчна спрямованСЦсть особистостСЦ вчителя й цСЦлСЦснСЦсть його професСЦйноСЧ дСЦяльностСЦ. Результати дослСЦдно-експериментальноСЧ роботи дозволили автору визначити сукупнСЦсть педагогСЦчних умов формування валеологСЦчноСЧ культури, де однСЦСФю з провСЦдних СФ включення майбутнього вчителя в СЦнновацСЦйну дСЦяльнСЦсть, а СЦнновацСЦйне середовище стимулюСФ СЦндивСЦда до творчого валеологСЦчного пошуку [320].

Узагальнюючи висновки дослСЦджень Ващенка О., ЛахновоСЧ Л., Свириденко С, Несторенко В., Голобородько Г., зазначимо, що СЧх думки щодо формування здорового способу життя збСЦгаються в одному тАФ цей процес треба починати як можна ранСЦше з дошкСЦльного та молодшого шкСЦльного вСЦку дитини.

Багато вчених (Бобрицька В., Гринькова М., БСФлСЦк Е., ЛободСЦна В., Малахова Г, та СЦн.) вСЦддали перевагу валеологСЦчному вихованню та валеологСЦчнСЦй освСЦтСЦ у формуваннСЦ здорового способу життя й присвятили своСЧ роботи саме цСЦй проблемСЦ. На СЧх думку, на сучасному етапСЦ одна з актуальних проблем валеологСЦСЧтАФ проблема виховання в пСЦдлСЦткСЦв мотивацСЦСЧ на здоровий спосСЦб життя. СьогоднСЦ валеологСЦя тАФ це обов'язковий шкСЦльний курс, який охоплюСФ теоретичнСЦ знання про те, як зберегти своСФ здоров'я, та комплекс виховних, освСЦтнСЦх, профСЦлактичних заходСЦв щодо його змСЦцнення.

СучаснСЦ пСЦдручники з валеологСЦСЧ надзвичайно рСЦзноплановСЦ та цСЦкавСЦ. Так, пСЦдручник за редакцСЦСФю В. БобрицькоСЧ маСФ такСЦ роздСЦли:

  • РЖсторСЦя пСЦзнання людиною проблем "асного здоров'я.
  • Проблеми здоров'я людини в сучасному суспСЦльствСЦ.
  • Здоров'я дитини.
  • Харчування СЦ здоров'я.
  • ЕкологСЦя та здоров'я.
  • Основи психСЦчного здоров'я.
  • Духовний свСЦт людини та здоров'я [51].

При всСЦй значущостСЦ такого пСЦдходу (тобто валеологСЦчного) до проблем формування здорового способу життя ми вважаСФмо обмеження валеологСЦчною освСЦтою надзвичайно вузьким простором у багатоаспектнСЦй життСФдСЦяльностСЦ пСЦдростаючого поколСЦння. Тому валеологСЦчну освСЦту й виховання можна використовувати лише як один СЦз структурних компонентСЦв у загальнСЦй системСЦ змСЦцнення здоров'я школярСЦв.

ПридСЦливши достатньо уваги вивченню дисертацСЦйних дослСЦджень, ми визнаСФмо за необхСЦдне зупинитись на оглядовому аналСЦзСЦ науково-популярноСЧ лСЦтератури з проблеми здоров'я та його збереження, адже впевненСЦ, що бСЦльшСЦсть масових читачСЦв отримують СЦнформацСЦю саме з таких джерел.

У педагогСЦчнСЦй теорСЦСЧ та практицСЦ проблем збереження та змСЦцнення здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння СЦснують рСЦзноманСЦтнСЦ пСЦдходи до вивчення найбСЦльш важливих аспектСЦв здоров'я та здорового способу життя.

Питання здоров'я, резервСЦв органСЦзму, фСЦзичноСЧ культури, режиму працСЦ та вСЦдпочинку, рацСЦону харчування тощо хвилювали багатьох дослСЦдникСЦв ще за часСЦв радянського та пострадянського перСЦоду. Так, Янес X. зосередив свою увагу на практичних рекомендацСЦях щодо бСЦоритмСЦв та режиму життя людини, якСЦсного сну, здорового та нездорового харчування, користСЦ гСЦгСЦСФнСЦчних навичок у повсякденному життСЦ, принципСЦв органСЦзацСЦСЧ вСЦдпочинку, гармонСЦйних стосункСЦв у родинСЦ. Окремо автор наголошуСФ на шкСЦдливостСЦ для здоров'я алкоголю та тютюнопалСЦння й закликаСФ бути обережним, приймаючи лСЦки та лСЦкарськСЦ засоби. Янес X. охорону та змСЦцнення здоров'я СЦндивСЦда вбачаСФ, по-перше, у захисних здСЦбностях та вмСЦннСЦ органСЦзму людини пристосовуватися до умов навколишнього середовища; по-друге, в економСЦчних та соцСЦальних умовах, у яких перебуваСФ людина; по-третСФ, у резервах психСЦчних, фСЦзичних сил людини [435].

ПроблемСЦ ролСЦ фСЦзичноСЧ культури в змСЦцненнСЦ здоров'я та формуваннСЦ здорового способу життя у 80тАФ90-тСЦ рр. XX ст. присвятили своСЧ працСЦ такСЦ автори, як: Амосов М., Борзов В., Волошин А., Головко Д., РДфименко А., Коротченко А., ЗелСЦнський А., Клопов I., Туленков Н., Романовський А., Телегуз К., Ольховик Ю., ПСЦвненко А. Погляди Апанасенка Г., Григоренка В., Круцевич Т., Волкова Л., Шиян Б., ДонСЦй В. спиралися на СЦдеологСЦчнСЦ постулати комунСЦстичноСЧ партСЦСЧ, але, незважаючи на це, педагогСЦчна наука та шкСЦльна практика накопичували цСЦнний матерСЦал з проблеми формування здорового способу життя. Так, ЗелСЦнський А. доводить, що формуванВння новоСЧ людини поСФднуСФ в собСЦ духовне багатство, моральну чистоту та фСЦзичну досконалСЦсть, що, на його думку, СФ основою здорового способу життя [388].

РДфименко А., Туленков Н., Телегуз К. вбачають ефективнСЦсть формування здорового способу життя молодСЦ у вирСЦшеннСЦ вищезазначених завдань на державному рСЦвнСЦ [388].

Резерви органСЦзму та СЧх роль у збереженнСЦ "асного здоров'я розкривають Косицький Г. та Дяконова I. Вони визначають джерела здоров'я та самореалСЦзацСЦСЧ людини, якСЦ розумСЦють у силСЦ життя, вСЦрСЦ в себе, володСЦннСЦ собою, пошуках радостСЦ [184].

Стрес як причина психСЦчного перевантаження та емоцСЦйного напруження розглядаСФться Е. Рутманом. У своСЧй книзСЦ вСЦн пропонуСФ рецепти запобСЦгання конфлСЦктСЦв та СЧх негативних наслСЦдкСЦв для здоров'я людини [330].

ЗбСЦрник "Если хочешь быть здоров» СЦз серСЦСЧ "Библиотека молодой семьи» цСЦлком присвячений оздоровленню засобами фСЦзичВнноСЧ культури. Так, у ньому детально описуСФться технологСЦя побудування спортивних споруд, домашнього стадСЦону. Головною запорукою здоров'я дитини автори вважають повсякденнСЦ заняття фСЦзичною культурою в умовах сСЦм'СЧ. Акцентують свою увагу на складових здорового способу життя: русСЦ, загартовуваннСЦ, харчуваннСЦ [117].

СучаснСЦ фСЦлософсько-соцСЦальнСЦ та науково-педагогСЦчнСЦ дослСЦдження в контекстСЦ проблеми, що розглядаСФться, трактують фСЦзичну культуру як багатокомпонентну соцСЦальну систему, при визначеннСЦ якоСЧ необхСЦдно виходити з теорСЦСЧ погреб СЦ теорСЦСЧ дСЦяльностСЦ людини [11; 15; 881. ФСЦзична культура, перш за все, задовольняСФ потреби в рСЦзнобСЦчному й оптимальному розвитку фСЦзичних здСЦбностей СЦ формуваннСЦ рухових умСЦнь СЦ навичок. Цю потребу задовольняСФ така соцСЦально-педагогСЦчна модель дСЦяльностСЦ, як базове фСЦзичне виховання [88; 109], у структуру якого входить змСЦст програм навчальних закладСЦв, професСЦйно-прикладна фСЦзична пСЦдготовка СЦ склад педагогСЦчних факторСЦв, що задовольняють вищевказанСЦ потреби [ 190].

Важливою потребою суспСЦльства й особистостСЦ СФ змагальна дСЦяльнСЦсть, у процесСЦ якоСЧ порСЦвнюються й оцСЦнюються людськСЦ можливостСЦ, розкриваються резерви органСЦзму людини. Цю потребу задовольняСФ така соцСЦально-педагогСЦчна модель дСЦяльностСЦ, як спортивна дСЦяльнСЦсть [66; 422]. СоцСЦально-педагогСЦчна модель дСЦяльностСЦ, яка задовольнятиме потреби рСЦзних демографСЦчних труп у активному вСЦдпочинку, оздоровленнСЦ, переключенню з одного виду дСЦяльВнностСЦ на СЦнший, визначаСФться як фСЦзична реакцСЦя [39; 66; 190].

У суспСЦльствСЦ завжди СЦснуСФ потреба у вСЦдновленнСЦ сил, лСЦкуваннСЦ травм, патологСЦчних станСЦв СЦ зниженнСЦ СЧх наслСЦдкСЦв через фСЦзичнСЦ вправи. Цю найважливСЦшу потребу задовольняСФ соцСЦально-педагогСЦчна модель тАФ фСЦзична (рухова) реабСЦлСЦтацСЦя [88; 427].

При визначеннСЦ структури представлених соцСЦально-педагогСЦчних моделей фСЦзичноСЧ культури можна виокремити явища, що знаходяться на межСЦ цих моделей. ФункцСЦональний аналСЦз цих явищ дозволяСФ стверджувати, що СФ система потреб, яка спрямована, за В. Григоренком, на задоволення мотивацСЦСЧ людини на здоров'я та здоровий спосСЦб життя [88]. Такий пСЦдхСЦд у дослСЦдженнСЦ питань вибору тСЦСФСЧ чи СЦншоСЧ моделСЦ, побудови фСЦзкультурно-освСЦтньоСЧ оздоровчоСЧ дСЦяльностСЦ дозволив нам надати особливоСЧ уваги такСЦй соцСЦально-педагогСЦчнСЦй моделСЦ, як адаптивне фСЦзичне виховання [88; 91].

Ця модель [91] забезпечуСФ ефективне вирСЦшення таких, не залежних вСЦд нозологСЦСЧ, педагогСЦчних завдань:

тАФ оптимСЦзацСЦя функцСЦонального стану органСЦзму школярСЦв, пСЦдвищення рСЦвня здоров'я;

тАФ        профСЦлактика захворювань СЦ ускладнень через пСЦдвищення
рСЦвня неспецифСЦчних СЦ специфСЦчних факторСЦв захисту органСЦзму;

тАФефективний розвиток локомоторно-статичних функцСЦй органСЦзму;

  • мобСЦлСЦзацСЦя духовних сил, формування свСЦдомого ставлення до реальностСЦ СЦ "асних можливостей;
  • формування життСФво необхСЦдних знань, умСЦнь, навичок зСЦ збереження й пСЦдтримки органСЦзму в оптимальному функцСЦональному станСЦ, з подолання психСЦчних СЦ фСЦзичних перевантажень в аспектСЦ збереження, розвитку СЦ змСЦцнення здоров'я, формування здорового способу життя.

Без сумнСЦву, ця соцСЦально-педагогСЦчна модель досить ефективна, тому що вона забезпечуСФ реальну адаптацСЦю школярСЦв з рСЦзним рСЦвнем здоров'я до сучасних громадсько-соцСЦальних вСЦдносин держави.

Як уже зазначалося вище, значне мСЦiе в збереженнСЦ свого здоров'я кожен народ вСЦдводить засобам народноСЧ медицини. Нова книга професСЦйних лСЦкарСЦв НеумивакСЦних РЖвана та Людмили присвячена ендоекологСЦчному (внутрСЦшньому) стану органСЦзму людини, без чого, на СЧх погляд, не можна бути здоровий. Автори пропонують практичнСЦ рекомендацСЦСЧ та поради з профСЦлактики та позбавлення багатьох хвороб. "Шлях до здоров'я тАФ це знання й наполеглива праця над собою, зробивши який, ви знайдете здоров'я й радСЦсть життя», тАФ вважають лСЦкарСЦ [252].

ВСЦдомий досвСЦдчений лСЦкар та психолог Володимир ЛевСЦ у своСЧх працях категорСЦю здоров'я розглядаСФ як музичний твСЦр СЦ розтАЩяснюСФ, як його розумСЦти, як виконувати, як виправляти. РозмаСЧття рецептСЦв оздоровлення тСЦла й душСЦ подасться з позицСЦСЧ не тСЦльки лСЦкаря та психолога, а и з позицСЦСЧ письменника [203].

Акцентуючи увагу на тому, що саме освСЦта та освСЦтнСЦ заклади, зокрема на державному рСЦвнСЦ, у першу чергу повиннСЦ просувати СЦдеСЧ формування здорового способу життя пСЦдростаючого поколСЦння тАФ майбутнСЦх громадян УкраСЧни, ми вважаСФмо доречним проаналСЦзувати педагогСЦчнСЦ видання здоров'язберСЦгаючого напрямку.

На сьогоднСЦшнСЦй день СЦснуСФ безлСЦч проектСЦв та цСЦльових пробам охорони здоров'я учнСЦв в умовах загальноосвСЦтнСЦх закладСЦв. ЦСЦ документи розглядають найскладнСЦшСЦ питання створення здорового середовища, валеологСЦзацСЦСЧ освСЦти, формування здорового способу життя та становлення учня як особистостСЦ. адже, як свСЦдчать факти, стан здоров'я населення в УкраСЧнСЦ доведений до кризового. У гСЦмназСЦСЧ № 59 м. КиСФва впроваджено комплексну програму "Здоров'я чеВнрез освСЦту». За цСЦСФю програмою принципами школи здоров'я СФ:

  1. ГуманСЦзацСЦя освСЦти СФ основою для створення здорового морального, психСЦчного середовища, що сприяСФ становленню учня як особистостСЦ, забезпечуСФ реалСЦзацСЦю його творчих здСЦбностей.
  2. Система валеологСЦчноСЧ освСЦти базуСФться на принципи науковостСЦ, зв'язку навчання з життям, спрямована на вироблення свСЦдомого ставлення до свого здоров'я як до найбСЦльшоСЧ цСЦнностСЦ й блага.
  3. Школу здоров'я засновано на принципСЦ взаСФмопроникнення знань про здоров'я СЦ заходСЦв щодо попередження захворюваностСЦ через усСЦ ланки життя навчального закладу.
  4. УсСЦ оздоровчСЦ та дСЦагностичнСЦ заходи здСЦйснюються за принципом добровСЦльностСЦ, погоджуються з батьками, виконуються висококвалСЦфСЦкованими спецСЦалСЦстами.
  5. ДСЦСФвСЦсть валеологСЦчних заходСЦв досягаСФться шляхом переконання через результати монСЦторингСЦв, роз'яснювальну роботу, через лекторСЦСЧ.
  1. ОздоровчСЦ заходи, валеологСЦчна освСЦта доступнСЦ всСЦм членам навчально-виховного закладу.
  2. ГСЦмназСЦя як член РДМШЗ, учасниця украСЧнсько-канадського проекту "Партнерство в СЦм'я здоров'я» СФ вСЦдкритим закладом для обмСЦну досвСЦдом з проблем здоров'я, з пропаганди здорового способу життя.
  3. РЖнформацСЦя про всСЦ оздоровчСЦ заходи, результати монСЦторингСЦв, обстежень доводиться до вСЦдома батькСЦв [323].

Комплексна система охорони здоров'я, згСЦдно з програмою, передбачаСФ об'СФднання зусиль учителСЦв, батькСЦв, учнСЦв, науковцСЦв, громадськостСЦ, спрямованих на пСЦдвищення культури здоров'я, попередження захворюваностСЦ, пСЦдготовку учнСЦв до дорослостСЦ, ствоВнрення здорового середовища. Робота проводиться за такими основними напрямками, що тСЦсно пов'язанСЦ мСЦж собою:

  1. ЕкологСЦчна освСЦта. ДСЦагностика та оздоровлення.
  2. ВалеологСЦчна освСЦта.
  3. Партнерство в СЦм'я здоров'я дитини.
  4. Здоров'я через виховання та позакласнСЦ заходи.
  5. РЖнформацСЦйно-методичне забезпечення школи здоров'я.

У програмСЦ розроблено й запропоновано систему вСЦдповСЦдних заходСЦв у навчально-виховному процесСЦ щодо кожного напряму.

ЦСЦльова програма "ЗмСЦцнення здоров'я» запроваджена в Хортицькому навчально-реабСЦлСЦтацСЦйному центрСЦ. Комплексна програма реабСЦлСЦтацСЦСЧ допомагаСФ дСЦтям обТСрунтувати вибСЦр шляху до здоров'я СЦндивСЦдуальною мотивацСЦСФю життСФдСЦяльностСЦ. Це, на думку СЧСЧ авторСЦв, дасть можливСЦсть вихованцям сформувати "асну життСФву спрямованСЦсть на здоровий спосСЦб життя, який СФ СЦнтефуючим станом фСЦзичного, моВнрального, психологСЦчного добробуту людини з високими адаптивними якостями.

ЗапропонованСЦ в програмСЦ етапи засвоСФння основних категорСЦй здорового способу життя за вСЦковими аспектами (економСЦчний, соцСЦологСЦчний, соцСЦально-психологСЦчний, соцСЦально-економСЦчний) викликають певний СЦнтерес своСФю новизною [324].

У контекстСЦ викладеного особливу увагу звертаСФ змСЦст "МСЦжгалузевоСЧ комплексноСЧ програми "Здоров'я нацСЦСЧ» на 2002тАФ2011 роки», мета якоСЧтАФзмСЦцнення здоров'я дСЦтей та учнСЦвськоСЧ молодСЦ, розвиток позитивноСЧ мотивацСЦСЧ щодо формування в них здорового способу життя. РеалСЦзацСЦя означеноСЧ програми здСЦйснюСФться в таких напрямках:

  • школи в напрямку впровадження здоров'язберСЦгаючих, здоров'я формуючих та здоров'я змСЦцнюючих технологСЦй, якСЦ сприяють значнСЦй ефективностСЦ навчально-виховного процесу, створюють здоровий освСЦтнСЦй простСЦр;
  • учителСЦ, медичнСЦ працСЦвники, батьки займають чСЦтку громадянську позицСЦю щодо виконання державних та нацСЦональних програм, УказСЦв Президента УкраСЧни, постанов КабСЦнету МСЦнСЦстрСЦв УкраСЧни, спрямованих на утвердження здорового способу життя, профСЦлактики тютюнопалСЦння, алкоголСЦзму, наркоманСЦСЧ, захворювання на ВРЖЛ-СЦнфекцСЦю (СНРЖД та СЦншСЦ небезпечнСЦ хвороби);
  • загальноосвСЦтнСЦ навчально-виховнСЦ заклади УкраСЧни визначають прСЦоритетом своСФСЧ дСЦяльностСЦ збереження СЦ змСЦцнення здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння;
  • використання системи комплексного монСЦторингу здоров'я учнСЦв (методи динамСЦчного нагляду за станом здоров'я на основСЦ психологСЦчних, соцСЦальних СЦ медичних обстежень дСЦтей);
  • проведення науково-дослСЦдноСЧ роботи з проблеми розробки моделей "Школи сприяння здоров'ю».

НемаСФ сумнСЦвСЦв у тому, що реалСЦзацСЦя цСЦСФСЧ програми буде вагомим внеском у подальший розвиток НацСЦональноСЧ мережСЦ загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл сприяння здоров'ю, залучення батькСЦвськоСЧ громадськостСЦ, самоврядування, громадських органСЦзацСЦй та об'СФднань до проведення превентивних заходСЦв щодо профСЦлактики негативних проявСЦв у дитячому та молодСЦжному середовищСЦ, формування культури здоров'я в пСЦдростаючого поколСЦння [143].

ПроаналСЦзованСЦ програми життСФтворчостСЦ за напрямком здоров'язберСЦгаючоСЧ педагогСЦки мають на межСЦ формування свСЦдомого ставлення до здоров'я як важливоСЧ людськоСЧ цСЦнностСЦ, основи щастя людини, умови вдачСЦ та гармонСЦСЧ життя СЦ в межах нашого дослСЦдження заслуговують детального вивчення.

ЧСЦльне мСЦiе в системСЦ виховання пСЦдростаючого поколСЦння посСЦдаСФ сьогоднСЦ педагогСЦка щастя. I хоча багато авторСЦв сучасних робСЦт цього напрямку не пов'язують стан щастя, безпосередньо, зСЦ здоровий способом життя, ми вважаСФмо, СЦ вже вище про це говорили, що саме вСЦдчуття щастя СФ джерелом фСЦзичного й морального здоров'я.

У книзСЦ "ПедагогСЦка щастя» автори А. Зайцев та Г. Зайцев розглядають питання подружнього життя, виховання дитини в щасливСЦй сСЦм'СЧ, здСЦбнСЦсть любити та потребу виявляти почуття. Автори зазначають, що до всього необхСЦдно готуватися ретельно тАФ на морально-психологСЦчному та валеологСЦчному рСЦвнСЦ. Слова академСЦка Д. Лихачова "Наша школа ... не вчить найголовнСЦшого тАФ бути щасливою людиною...», наведенСЦ у вступСЦ, спонукають кожного вчителя, батькСЦв, узагалСЦ людину замислитися над проблемою щастя й у мовами, вСЦд яких воно залежить [ 124].

На нашу думку, вСЦдчуття щастя тАФ це, перш за все, настрСЦй та переконання самоСЧ людини.

Мальханова I. у цСЦкавСЦй роботСЦ "Школа щастя» допомагаСФ кожному знайти творчий та одночасно аналСЦтичний пСЦдхСЦд до особистоВнго СЦндивСЦдуального щастя, спрогнозувати майбутнСФ вСЦдповСЦдно конВнкретного психотипу. СЧСЧ позицСЦя тАФ щастя кожного в його руках [221 ].

Проблему вСЦдчуття щастя сучасноСЧ студентськоСЧ молодСЦ розглядаСФ I. МелСЦхова. Вона доводить, що бСЦльш щасливими себе вСЦдчувають люди, у яких задоволенСЦ потреби в безпецСЦ та самовираженнСЦ. Але кожен по-рСЦзному розумСЦСФ щастя. "ОднСЦ люди бачать своСФ щастя в почуттСЦ задоволеностСЦ, спокоСЧ, у вСЦдчуттСЦ своСФСЧ корисностСЦ, у матерСЦальнСЦй забезпеченостСЦ, СЦншСЦтАФу розвагах, задоволеностСЦ, приСФмному проведеннСЦ часу» [228].

СибСЦрцова Г. у настСЦльнСЦй книзСЦ заступника директора шкода з виховноСЧ роботи, посилаючись на розробки ПавловоСЧ РД. та ЩурковоСЧ Н., доводить, що основою змСЦсту виховання е здСЦбнСЦсть бути щасливим. Турбога про щастя дитини в процесСЦ шкСЦльного вихованВння, на СЧСЧ погляд, е аспектом гуманСЦстичноСЧ педагогСЦки, показником культури суспСЦльства; сприяСФ максимальному розвитку особистостСЦ школяра, реалСЦзацСЦСЧ його здСЦбностей СЦ творчого потенцСЦалу, виховання творця особистого життя. Але учень повинен мати в життСЦ образ щастя в СЦндивСЦдуальному варСЦантСЦ (чого хочу?), знати про способи й засоби досягнення бажаного (з чого почати?), умСЦти скласти план бажаного та спрогнозувати наслСЦдки таких досягнень, а також участь СЦнших людей у реалСЦзацСЦСЧ особистого задуму. ВищеназванСЦ соцСЦально-психологСЦчнСЦ утворення СЦ становлять основу змСЦсту й методики роботи педагога з дСЦтьми як суб'СФктами особистого щастя [337].

У методичному посСЦбнику "Щасливий пСЦдлСЦток» О. Хухлаева, Т. КирилСЦна, О. Федорова описали систему роботи з профСЦлактики порушень психологСЦчного здоров'я, яка сприяСФ пСЦдтримцСЦ емоцСЦйного комфорту учнСЦв у колективСЦ, розкриваСФ СЦндивСЦдуальнСЦ творчСЦ здСЦбностСЦ пСЦдлСЦтка. ПосСЦбник адресовано шкСЦльним психологам СЦ педагогам, батькам тАФ усСЦм дорослим, якСЦ хочуть бачити дитину щасливою, здоровою, успСЦшною [408].

Для розумСЦння и розробки СЦдей формування здорового способу життя для нас велике значення мають положення, рекомендацСЦСЧ та програми Л. МаленковоСЧ. Стимулювання здорового способу життя педагога й вихованця як основа виховання тАФ незмСЦнний постулат автора. На думку вченоСЧ, починати роботу зСЦ створення та стимулювання здорового способу життя свого та своСЧх вихованцСЦв педагог повинен з визначення кола принципСЦв та методичних правил, до яких необхСЦдно привчити учнСЦв СЦ неодмСЦнно дотримуватись СЧх самому.

Роботу з формування здорового способу життя школярСЦв досконало може здСЦйснювати тСЦльки той учитель, який сам веде здороВнвий спосСЦб життя, маСФ здоровий вигляд, емоцСЦйно врСЦвноважений, приСФмний зовнСЦшньо, життСФрадСЦсний, фСЦзично досконалий. Звичайно, це СЦдеальна модель, але кожен учитель, кожна людина повинна до неСЧ прагнути. РЖ починати потрСЦбно зСЦ створення "асноСЧ програми оздоровлення. За Л. Маленковою [219], вона може мати такСЦ СЦдеСЧ:

  1. ВлЯ тАФ чудо!»;
  2. ВлКохання тАФ найвище людське почуття»;
  3. ВлОчищення фСЦзичне СЦ духовне»;
  4. ВлТурбота про психСЦчне здоров'я»;
  5. ВлСпецСЦальнСЦ заходи щодо оздоровлення хворих людей»;
  6. ВлСамооздоровлення»;
  7. ВлДев'ять лСЦкарСЦв: сонячне свСЦтло, свСЦже повСЦтря, чиста вода, природне харчування, голодування, фСЦзичнСЦ вправи, вСЦдпочинок, гарна постава, розум».

Саме цСЦ СЦдеСЧ визначають змСЦст дСЦяльностСЦ з реалСЦзацСЦСЧ завдань пСЦдвищення якостСЦ здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння.

Дуже цСЦкавою СФ методика самооздоровлення, у якСЦй зазначаються такСЦ методи та прийоми органСЦзацСЦСЧ здорового способу життя: споглядання, рефлексСЦя, релаксацСЦя, аутогенне тренування тощо. У практицСЦ оздоровлення широко використовують прийоми, якСЦ починаються зСЦ слова само (самоаналСЦз, самокритика, саморозвиток, самосхвалення), це даСФ можливСЦсть знищити межу мСЦж вихованням СЦ самовихованням [219].

СучаснСЦ вченСЦ К. Байер та Л. Шейнбер вважають, що складовими здорового способу життя СФ:

  • Оптимальний рухомий режим.
  • Тренування СЦмунСЦтету й загартування.
  • Оптимальне харчування.
  • ПсихофСЦзСЦологСЦчна регуляцСЦя.
  • Психосексуальна СЦ статева культура.
  • РацСЦональний режим життя.
  • ВСЦдсутнСЦсть шкСЦдливих звичок.
  • Висока медична активнСЦсть [25].

I хоча вищеназванСЦ складовСЦ мають психолого-медичний характер, ми вважаСФмо СЧх урахування необхСЦдним у процесСЦ формування здорового способу життя пСЦдлСЦткСЦв.

Надзвичайно багато новоСЧ науковоСЧ та публСЦцистичноСЧ лСЦтератури присвячено формуванню здорового способу життя в дСЦтей групи ризику. Це дуже складне й важливе завдання не тСЦльки для батькСЦв, учителСЦв та психологСЦв, а й для всСЦСФСЧ держави в цСЦлому.

  • Важкий пСЦдлСЦток [6; 98; 287]. тАФССЦм крокСЦв вСЦд пропастСЦ [164].
  • ПСЦдтримка дСЦтей групи ризику [261].
  • Курс виживання для пСЦдлСЦтка [346].
  • ОсобливостСЦ агресивноСЧ поведСЦнки пСЦдлСЦтка [333].
  • Наш некерований пСЦдлСЦток [46].
  • Наркотики: вихСЦд СФ [38].
  • Кого СЦ як ми виховуСФмо [225].

тАФЕмоцСЦСЧ СЦ воля [326] тАФдалеко не повний перелСЦк проблем, що хвилюють фахСЦвцСЦв та суспСЦльство сьогоднСЦ.

ЦСЦнний матерСЦал пропонують учителям, вихователям, практичним психологам, студентам у своСЧй монографСЦСЧ "Народознавство та органСЦзацСЦя здорового способу життя школярСЦв» С. Литвин-КСЦндратюк та Б. КСЦндратюк. У науковСЦй працСЦ обТСрунтовуються теоретико-методологСЦчнСЦ засади психолого-педагогСЦчного проектування здорового способу життя школярСЦв з позицСЦСЧ профСЦлактичноСЧ етнопсихологСЦСЧ й превентивноСЧ етнопедагогСЦки.

Це дослСЦдження виконано на межСЦ шкСЦльного народознавства, валеологСЦСЧ, педагогСЦки, соцСЦальноСЧ та екологСЦчноСЧ психологСЦСЧ. Автори вважають, що "народний досвСЦд здорового способу життя маСФ стати незмСЦнним у розробцСЦ психолого-педагогСЦчних профСЦлактичних програм, в основу яких покладенСЦ етнопревентивнСЦ впливи, що спрямованСЦ на змСЦцнення фСЦзичного та психСЦчного здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння» [209, с. 6]. Отже, психолого-педагогСЦчне проектування здорового способу життя школярСЦв засобами народознавства дозволяв вСЦдчутно у рСЦзноманСЦтнСЦ варСЦанти використання соцСЦально-культурного досвСЦду народу в навчально-виховному процесСЦ.

Проблеми репродуктивного здоров'я на сучасному етапСЦ давно вийшли за межСЦ СЦндивСЦдуума, сСЦм'СЧ, галузСЦ охорони здоров'я. Виховання фСЦзично, психСЦчно, духовно та соцСЦально здорового поколСЦння стало найактуальнСЦшим завданням нацСЦонального виховання.

Система державних заходСЦв не може охопити всСЦ групи населення й не орСЦСФнтуСФться на СЦндивСЦдуальнСЦ форми роботи. Тому саме навчальнСЦ заклади повиннСЦ безпосередньо вирСЦшувати питання збереження здорового генофонду нацСЦСЧ та виховання нацСЦонально свСЦдомого молодого поколСЦння. Сьогодення вимагаСФ формування в педагогСЦв, класних керСЦвникСЦв, вихователСЦв систематичного бачення процесу виховання й актуалСЦзацСЦСЧ потреби здорового способу життя школярСЦв.

Для того, щоб знання про здоров'я стали переконаннями, необхСЦдно розробити новСЦ пСЦдходи, прийоми, методи роботи з учнями. Чи кожен дорослий зможе зацСЦкавити своСЧх вихованцСЦв у виборСЦ здорового способу життя? Так, зможе, за умов "асноСЧ позитивноСЧ позицСЦСЧ щодо цСЦСФСЧ проблеми, наявностСЦ знань, умСЦнь та навичок органСЦзатора, координатора спСЦльноСЧ дСЦяльностСЦ дСЦтей, батькСЦв, педагогСЦв - предметникСЦв, медикСЦв, з усвСЦдомлення кожним учнем феномена здороВнв'я як найвищоСЧ СЦндивСЦдуальноСЧ та суспСЦльноСЧ цСЦнностСЦ, першоСЧ необхСЦдностСЦ особистСЦсного життя.

Спираючись на аналСЦз педагогСЦчноСЧ лСЦтератури, зазначимо, що на етапСЦ вСЦдродження й розвитку нацСЦонального виховання важливого значення набуваСФ проблема покращення, змСЦцнення здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння. А здоровий спосСЦб життя СФ основною умовою збереження здоров'я нацСЦСЧ.

Обрана нами тема актуального дослСЦдження маСФ складний характер, оскСЦльки синтезуСФ в собСЦ фСЦлософський, педагогСЦчний, медичний, психологСЦчний, соцСЦологСЦчний, валеологСЦчний, фСЦзкультурно-оздоровчий, спортивний та реабСЦлСЦтацСЦйний аспекти дСЦяльностСЦ людини в галузСЦ розвитку збереження та змСЦцнення здоров'я, формування здорового способу життя.

Для розумСЦння й розвитку СЦдей формування здорового способу життя для нас велике значення маСФ досвСЦд мислителСЦв народу, козацтва, висновки та положення класикСЦв педагогСЦчноСЧ науки, розробки програм, методик та технологСЦй сучасних науковцСЦв щодо формування здоров'я та здорового способу життя осСЦб рСЦзного вСЦку та статСЦ, рСЦзних соцСЦальних груп.

Зазначаючи надзвичайну цСЦннСЦсть СЦ важливСЦсть накопиченого роками з дослСЦджуваноСЧ проблеми, ми наголошуСФмо на необхСЦдностСЦ нетрадицСЦйного, експериментального пСЦдходу до проблеми збереження та змСЦцнення здоров'я молодого поколСЦння. СьогоднСЦ не досить ефективно спрацьовують усталенСЦ методи й форми роботи з цього напряму.

НетрадицСЦйнСЦсть вбачаСФмо:

тАФу зверненнСЦ до почуттСЦв дитини, СЧСЧ природи, настрого, самовСЦдчуття;

тАФу впровадженнСЦ фелСЦксологСЦчного виховання (виховання щасливого пСЦдлСЦтка) у навчально-виховний процес сучасних загальноосвСЦтнСЦх закладСЦв;

тАФу визначеннСЦ джерел та чинникСЦв здоров'я та здорового способу життя.

На наш погляд, фундаментальними джерелами розвитку й змСЦцнення здоров'я СФ:

  1. РеалСЦзацСЦя природних нахилСЦв СЦ задаткСЦв як основа задоволення та щастя, успСЦху дитини в побутовСЦй, навчальнСЦй, трудовСЦй, спортивнСЦй, професСЦйно орСЦСФнтованСЦй дСЦяльностСЦ.
  2. Почуття щастя як запорука психологСЦчного, соцСЦального, духовного, фСЦзичного здоров'я дитини, пСЦдлСЦтка, юнака, дорослоСЧ людини.
  3. ВнутрСЦшня СЦ зовнСЦшня гармонСЦя як умова стабСЦльностСЦ та краси життя кожноСЧ особистостСЦ.
  4. МСЦцнСЦсть духу як пСЦдТСрунтя для подолання труднощСЦв СЦ негод повсякденного життя.
  5. Любов тАФ як прагнення до життя та неперервного вдосконалення фСЦзичного, соцСЦального, психСЦчного здоров'я людини.

Отже, здоровий спосСЦб життя тАФ це високий рСЦвень самовСЦдданостСЦ, за умов зовнСЦшньоСЧ СЦ внутрСЦшньоСЧ гармонСЦСЧ, щастя, на основ1 безкорисливоСЧ любовСЦ до працСЦ, життя, свСЦту.

У процесСЦ аналСЦзу педагогСЦчних концепцСЦй, моделей, програм, методик СЦ технологСЦй формування здорового способу життя людини було встановлено такСЦ методологСЦчнСЦ положення органСЦзацСЦСЧ навчально-виховного процесу в системСЦ соцСЦальних СЦнститутСЦв збереження, розвитку й змСЦцнення здоров'я школярСЦв:

  • СучаснСЦ комплекси мСЦждиiиплСЦнарнСЦ стратегСЦСЧ оздоровлення школярСЦв орСЦСФнтованСЦ на санСЦтарно-гСЦгСЦСФнСЦчнСЦ напрямки й особистСЦсть учня. ЗдебСЦльшого цей симбСЦоз обумовлено складною соцСЦально-економСЦчною та демографСЦчною ситуацСЦСФю в краСЧнСЦ, негативними тенденцСЦями щодо рСЦвня здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння. За цих умов зрозумСЦло, що для перетворення соцСЦальних СЦнститутСЦв у систему ефективного формування здорового способу життя школярСЦв недостатньо набору окремих профСЦлактичних, оздоровчих, корекцСЦйних заходСЦв. НеобхСЦдний радикальний злам багатьох сталих педагогСЦчних, психологСЦчних СЦ медико-бСЦологСЦчних стереотипСЦв, потрСЦбна вСЦдмова вСЦд емпСЦричних, приблизних, а СЦнколи й абстрактних побудов цСЦСФСЧ робота.
  • Оптимальна побудова системи соцСЦальних СЦнститутСЦв формування здорового способу життя школярСЦв неможлива без реалСЦзацСЦСЧ в н структурСЦ адаптивноСЧ моделСЦ формування здоров'я людини. Така модель на основСЦ педагогСЦчного монСЦторингу вСЦдслСЦдковуСФ стан здоров'я, рСЦвень здорового способу життя учасникСЦв освСЦтньо-виховного процесу та фактори, що впливають на здоров'я учнСЦв. На основСЦ свого "асного, а не чужого досвСЦду виносить управлСЦнськСЦ рСЦшення, органСЦзовуСФ цСЦлеспрямовану роботу з СЧх виконання. СистеВнматично зСЦставляСФ отриманСЦ результати з програмою й у випадку серйозних вСЦдхилень вносить необхСЦднСЦ корективи.
  • ЗагальноосвСЦтня школа повинна об'СФднати всСЦ соцСЦальнСЦ СЦнститути на певнСЦй територСЦСЧ з метою посилення СЧСЧ можливостей у створеннСЦ умов для розвитку СЦндивСЦдуальних здСЦбностей СЦ базових потреб учня не тСЦльки в спецСЦально органСЦзованому освСЦтньому середовищСЦ, але й у реальному життСЦ.
  • Система соцСЦальних СЦнститутСЦв формування здоров'я СЦ здоВнрового способу життя школярСЦв повинна включати, на рСЦвнСЦ взаСФмин, стимулюючу функцСЦю, яка дозволяСФ зафСЦксувати змСЦни стану кожного конкретного учня, а також й орСЦСФнтацСЦСЧ не тСЦльки на кСЦнцевий результат, а й на те, яким чином вСЦн досягаСФться.
  • ТехнологСЦзацСЦя формування здоров'я СЦ здорового способу життя школярСЦв с достатньо ефективним механСЦзмом реалСЦзацСЦСЧ визначення педагогСЦчних стратегСЦй. Але, як репрезентують нашСЦ дослСЦдження, бСЦльшСЦсть авторСЦв не вважають за потрСЦбне розрСЦзняти методику й технологСЦю оздоровчоСЧ роботи. В аспектСЦ нашого дослСЦдження методика тАФ це сукупнСЦсть рекомендацСЦй, указСЦвок, методичних принципСЦв органСЦзацСЦСЧ та проведення оздоровчого процесу. ПедагогСЦчна технологСЦя характеризуСФться двома принциповими моментами тАФ високою вСЦрогСЦднСЦстю досягнення кСЦнцевого результату та процедурнСЦстю проектування процесу формування здоров'я й здорового способу життя школярСЦв. СпСЦввСЦдношення формального та конкретного рСЦвнСЦв побудови навчально-виховного процесу в струкВнтурСЦ соцСЦальних СЦнститутСЦв освСЦти й оздоровлення школярСЦв дозволяСФ вирСЦшити проблему СЦндивСЦдуального дозування педагогСЦчних факторСЦв, стимулювання пСЦзнавальноСЧ мотивацСЦСЧ школярСЦв рСЦзноманСЦтних вСЦкових груп.
  • Реальним резервом у структур1 соцСЦальних СЦнститутСЦв осВнвСЦти, оздоровлення та формування здорового способу життя школярСЦв СФ фСЦзична культура, СЦндивСЦдуалСЦзацСЦя фСЦзичного виховання учнСЦвськоСЧ молодСЦ. Але реалСЦзацСЦя СЦндивСЦдуального пСЦдходу маСФ певнСЦ труднощСЦ, пов'язанСЦ як з органСЦзацСЦСФю навчально-виховного процесу, так СЦ з виявленням особливостей СЦндивСЦдуальних рухових можливостей кожного школяра. МетодологСЦчним аспектом вирСЦшення цСЦСФСЧ проблеми СФ здСЦйснення груповоСЧ СЦндивСЦдуалСЦзацСЦСЧ процесу формування здоров'я, фСЦзичноСЧ пСЦдготовленостСЦ, здорового способу життя школярСЦв, що мають подСЦбнСЦ груповСЦ закономСЦрностСЦ. Отже, диференцСЦйована фСЦзкультурно-оздоровча освСЦта виступаСФ як така органСЦзацСЦя педагогСЦчного процесу, при якСЦй у кожному соцСЦальному СЦнститутСЦ враховуються СЦндивСЦдуальнСЦ фСЦзичнСЦ, психоемоцСЦйнСЦ й СЦнтелектуальнСЦ можливостСЦ учнСЦв, а оптимальнСЦ СЧх стосунки формують дидактичнСЦ умови виникнення симулятивного ефекту розвитку, збереження й змСЦцнення здоров'я, виховання здорового способу життя пСЦдростаючого поколСЦння.

РОЗДРЖЛ 2 ТЕОРЕТИЧНРЖ ПИТАНИЯ ВЗАРДМОДРЖРЗ СОЦРЖАЛЬНИХ РЖНСТИТУТРЖВ У ПРОЦЕСРЖ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНРЖВ


Звертаючись до реалСЦй сьогодення, помСЦчаСФмо девальвацСЦю цСЦнностСЦ особистостСЦ в сучаснСЦй дегуманСЦзованСЦй культурСЦ, хоча в межах гуманСЦстичноСЧ антропологСЦСЧ та традицСЦй фСЦлософСЦСЧ саме людина та СЧСЧ здоров'я повиннСЦ сприйматися як найбСЦльша величина планетарного масштабу. СоцСЦальна СЦдея духовно-морального та здорового способу життя поступово набуваСФ нацСЦонально-державного значення. Саме така глобальна СЦдея може об'СФднати навколо себе не тСЦльки здоровСЦ сили суспСЦльства та органСЦзацСЦСЧ, що СЧСЧ втСЦлюють у життя, а и краСЧни, якСЦ вважають оздоровлення нацСЦСЧ основою державноСЧ полСЦтики.

Для вирСЦшення завдань ефективноСЧ соцСЦалСЦзацСЦСЧ особистостСЦ, формування здорового поколСЦння вченСЦ СЦ практики аналСЦзують можливостСЦ оптимСЦзацСЦСЧ соцСЦально-педагогСЦчного процесу, виявляють шляхи вирСЦшення поставлених цСЦлей та досягнення вищезазначеноСЧ мети.

ВзаСФмодСЦя соцСЦальних СЦнститутСЦв характеризуСФться наявнСЦстю певних механСЦзмСЦв, за допомогою яких не тСЦльки вирСЦшуються соцСЦальнСЦ протирСЦччя та конфлСЦкти, а й координуються зусилля, досягаСФться консенсус вСЦдносно поставленоСЧ мети та завдань. У нашому випадку, метою органСЦзованоСЧ взаСФмодСЦСЧ СФ формування здорового способу життя пСЦдростаючого поколСЦння СЦ, як наслСЦдок цього, збереження здоров'я нацСЦСЧ та суспСЦльний розвиток.

У другому роздСЦлСЦ мова буде йти про теоретичнСЦ засади взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв та науково-практичнСЦ засади створення й функцСЦонування вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи з метою формування здорового способу життя учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх навчальних закладСЦв. Також ми беремо до уваги традицСЦСЧ селища та школи, визначаючи СЧх як системоутворюючий компонент формування здорового способу життя пСЦдростаючого поколСЦння в межах чСЦтко окресленого простору. Таким чином, спробуСФмо довести, що тСЦльки за умов функцСЦонування вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи можна вирСЦшити будь-якСЦ завдання стосовно формування, розвитку, соцСЦалСЦзацСЦСЧ особистостСЦ. Причому органСЦчний взаСФмозв'язок державних та соцСЦально-виховних СЦнститутСЦв дасть бСЦльш позитивнСЦ результати, нСЦж вирСЦшення конкретноСЧ проблеми окремими соцСЦальними СЦнститутами.


2.1. ТеоретичнСЦ засади системи взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв у процесСЦ формування здорового способу життя школярСЦв


У сучаснСЦй украСЧнськСЦй державСЦ простежуються процеси глибокоСЧ соцСЦальноСЧ трансформацСЦСЧ заключним етапом якоСЧ маСФ стати модернСЦзацСЦя всСЦх рСЦвнСЦв та прошаркСЦв буття суспСЦльства. УзагалСЦ, будь-якСЦ трансформацСЦйнСЦ процеси в соцСЦумСЦ розповсюджуються не лише на соцСЦальнСЦ явища й СЦнститути, а й на СЦндивСЦдуальний рСЦвень, породжуючи якСЦснСЦ змСЦни у свСЦдомостСЦ людини. злам та переоцСЦнку колишнСЦх стереотипСЦв, цСЦнностей,норм. Стан СЦндивСЦдуальноСЧ свСЦдоВнмостСЦ рСЦзноманСЦтний, процес його перебудови здебСЦльшого маСФ драматичний характер. Тому всСЦм затоми перетворенням у суспСЦльствСЦ притаманнСЦ психологСЦчнСЦ кризи, якСЦ поглиблюють нестабСЦльнСЦсть та напругу серед людей. ПсихологСЦчна напруга, нестабСЦльнСЦсть, апатСЦя, цинСЦзм тАФ головнСЦ чинники нездорового способу життя, бСЦльш того тАФ життя в таких у мовах СЦ СФ нездорове, неповноцСЦнне.

ПогСЦршення медико-демографСЦчних показникСЦв, екологСЦчний дисбаланс, соцСЦальна стратифСЦкацСЦя та багато СЦнших негативних факторСЦв, що набирають обертСЦв у соцСЦальнСЦй та СЦнших сферах буття суспСЦльства, не можуть полСЦпшувати якСЦсть здоров'я як окремоСЧ людини. так СЦ нацСЦСЧ в цСЦлому.

За даними соцСЦологСЦчних опитувань, на здоров'я людини найбСЦльш суттСФво впливають на спосСЦб життя тАФ 50%; спадковСЦсть тАФ 20%; навколишнСФ середовище тАФ 20%; рСЦвень медичноСЧ допомоги тАФ 10% [444].

Отже, сьогоднСЦ СЦснуСФ гостра потреба соцСЦологСЦчного осмислення та аналСЦзу системи взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв у процесСЦ формування здорового способу життя, тому що саме соцСЦальнСЦ СЦнституцСЦСЧ забезпечують задоволення найважливСЦших життСФвих потреб.

Справедливо зазначив у своСЧй статтСЦ "МеханСЦзм реалСЦзацСЦСЧ соцСЦокультурного СЦдеалу здоров'я» В. Копа: "Використовуючи соцСЦальну значущСЦсть здоров'я, людина набуваСФ здатностСЦ активно впливати на хСЦд подСЦй у суспСЦльствСЦ. КрСЦм того, у багатьох краСЧнах здоров'я СФ одним з критерСЦСЧв можливостСЦ зайняти соцСЦально значущу посаду в суспСЦльствСЦ. Тим самим, визнаСФться факт, що соцСЦально значущим субтАЩСФктом може бути тСЦльки особа, яка володСЦСФ достатнСЦм рСЦвнем здоров'я. Тобто здоров'я можна вСЦднести до одного з модусСЦв соцСЦальноСЧ значущостСЦ: слави, професСЦоналСЦзму, знання, "ади, багатства. ЦСЦ модуси СФ основними стимулами дСЦяльностСЦ людей як соцСЦальних СЦстот. А певною дСЦяльнСЦстю щодо досягнення здоров'я як модусу соцСЦальноСЧ значущостСЦ СФ здоровий спосСЦб життя (як процедура чи спосСЦб)...»[239].

Щодо походження самоСЧ проблеми та СЧСЧ СЦсторСЦСЧ, зазначимо, що коло питань "соцСЦальний СЦнститут тАФ здоровий спосСЦб життя» СЦснуСФ давно. Так, наприклад, нСЦмецький учений М. Сус вважаСФ, що вперше соцСЦологСЦчний аналСЦз значення здорового способу життя та охорони здоров'я було проведено в роботСЦ вСЦдомого спецСЦалСЦста з питань соцСЦальноСЧ полСЦтики В. ПеттСЦ "ПолСЦтична арифметика»(1690р.). Також до цього питання зверталися такСЦ вСЦдомСЦ дослСЦдники: К. ВСЦнтер (робота "СоцСЦологСЦя для лСЦкарСЦв»), Иоганн П. Франк (робота "Система досконалоСЧ медичноСЧ полСЦцСЦСЧ»), французький учений Ж. ГуСФрнСЦ (робота "СоцСЦальна медицина»), Р. ВСЦрхов, С. Норман, Мак-Йнтайр.

ВисокоСЧ оцСЦнки, на наш погляд, заслуговуСФ багатотомна праця Иоганна П. Франка "Система досконалоСЧ медичноСЧ полСЦцСЦСЧ», яка чудово презентуСФ знання того часу про соцСЦальнСЦ зв'язки здорового способу життя та захворювання. А французький учений Ж. ГуСФрнСЦ вперше до науки залучаСФ таке поняття, як "соцСЦальна медицина», щоб з'ясувати зв'язок фСЦзичного та психСЦчного стану населення та законодавства й рСЦзноманСЦтних соцСЦальних СЦнститутСЦв, з метою вивчення взаСФмодСЦСЧ мСЦж соцСЦальними факторами, здоров'ям та хворобою, а також задля здобуття засобСЦв щодо покращення здоров'я та профСЦлактики захворювань.

Ще однСЦСФю значною фСЦгурою в полСЦ цього дослСЦдження можна вважати нСЦмецького соцСЦолога С. Ноймана. Саме вСЦн у роботСЦ "СуспСЦльна турбота про здоров'я СЦ "аснСЦсть» указуСФ на необхСЦднСЦсть пошуку зв'язкСЦв медицини з СЦншими соцСЦальними СЦнститутами, тому що соцСЦальний статус людини завжди вСЦдображаСФ СЧСЧ спосСЦб життя, який не завжди с здоровий. Захист здоров'я людини не СФ лише прерогативою медицини. У суспСЦльствСЦ треба налагодити цСЦлу систему зв'язкСЦв мСЦж соцСЦальними СЦнститутами, яка б могла контролювати та корегувати рСЦвень здоров'я людей рСЦзного соцСЦального походження та пропагувати здоровий спосСЦб життя серед рСЦзних верств населення.

УзагалСЦ в НСЦмеччинСЦ ще в серединСЦ минулого сторСЦччя здоров'я громадян було проголошено соцСЦальною турботою, а працю Р. ВСЦрхова "ДоповСЦдСЦ про епСЦдемСЦю тифу у ВерхнСЦй ССЦлезСЦСЧ» можна вважати класичним трудом з нСЦмецькоСЧ соцСЦальноСЧ гСЦгСЦСФни.

Водночас у США, ВеликобританСЦСЧ, НСЦмеччинСЦ соцСЦологСЦя медицини як окрема диiиплСЦна сформувалася приблизно в серединСЦ XX сторСЦччя у зв'язку з необхСЦднСЦстю соцСЦологСЦчного осмислення ролСЦ та значення медицини, системи охорони здоров'я, самого пацСЦСФнта в сучасних соцСЦально-економСЦчних умовах та потребою соцСЦологСЦчноСЧ освСЦти для медичного персоналу.

Таким чином, СЦснуСФ цСЦлий науковий напрямоктАФсоцСЦологСЦя медицини, що вивчаСФ стан здоров'я населення, його соцСЦальну зумовленСЦсть, роль та значення в розвитку суспСЦльства, органСЦзацСЦйну структуру та ефективнСЦсть медичних закладСЦв. Але, як СЦ кожна прикладна наука, соцСЦологСЦя медицини маСФ дуже вузьку спрямованСЦсть на вирСЦшення конкретних завдань медицини (наприклад, медичне страхування, юридичний захист пацСЦСФнта та СЦншСЦ проблеми, що стосуються медицини як соцСЦального СЦнституту).

Проблема, на наш погляд, полягаСФ не в тому, як працювати з хворими людьми, а в тому, як не бути хворими, як попередити хворобу, СЦ в цьому людинСЦ може допомогти здоровий спосСЦб життя, де не останнСФ значення мають рСЦзноманСЦтнСЦ соцСЦальнСЦ служби та СЧх роВнбота в планСЦ збереження здоров'я людини.

ДСЦяльнСЦсть соцСЦальних служб цСЦлком залежить вСЦд статусу того чи СЦншого соцСЦального СЦнституту в суспСЦльствСЦ. УзагалСЦ, соцСЦальний СЦнституттАФце комплекс формальних та неформальних правил, принципСЦв, норм, положень, котрСЦ регулюють рСЦзноманСЦтнСЦ галузСЦ людськоСЧ дСЦяльностСЦ та органСЦзують СЧх у систему ролей та статусСЦв, що формують соцСЦальну систему. ТермСЦн "соцСЦальний СЦнститут» уживають у найрСЦзноманСЦтнСЦших випадках. Кажуть, наприклад, про СЦнститут сСЦм'СЧ, СЦнститут освСЦти, СЦнститут вСЦйськових сил, СЦнститут релСЦгСЦСЧ. КласифСЦкацСЦя соцСЦальних СЦнститутСЦв здСЦйснюСФться за рСЦзними критерСЦями: сфери, види дСЦяльностСЦ, функцСЦСЧ, рСЦвень та характер органСЦзацСЦСЧ. Однак, "у всСЦх цих випадках СЦдеться про вСЦдносно стСЦйкСЦ типи та форми соцСЦальноСЧ дСЦяльностСЦ, зв'язкСЦв та вСЦдносин, завдяки котрим органСЦзуСФться суспСЦльне життя, забезпечуСФться усталенСЦсть» [322, с. 150]. СутнСЦсть будь-якого соцСЦального СЦнституту вСЦдкриваСФться саме через його зв'язки та вСЦдносини з СЦншими соцСЦальними СЦнститутами та суб'СФктами.

СучаснСЦ соцСЦологи розробили кСЦлька класифСЦкацСЦй соцСЦальних СЦнститутСЦв залежно вСЦд галузСЦ дСЦСЧ та функцСЦй, якСЦ вони виконують:

  • реляцСЦйнСЦ СЦнститути тАФ визначають рольову структуру суспСЦльства за рСЦзноманСЦтними критерСЦями (школа, СЦнститут; пенсСЦйний фонд, сСЦм'я тощо);
  • регулятивнСЦтАФустановлюють дозволенСЦ суспСЦльством межСЦ дСЦй та санкцСЦй, тобто всСЦ механСЦзми соцСЦального контролю (парламент, житлово-побутовСЦ служби, мСЦлСЦцСЦя, суд, армСЦя тощо);
  • культурнСЦ СЦнститути, пов'язанСЦ з СЦдеологСЦСФю, релСЦгСЦСФю, мистецтвом (партСЦСЧ, церква, музичнСЦ спСЦлки та СЦншСЦ заклади мистецтва).

ФункцСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв зумовленСЦ, перш за все, "потребами конкретного суспСЦльства, реалСЦзацСЦя яких потребуСФ спСЦльних органСЦзованих дСЦй», та прСЦоритетною "загальною метою» [322, с. 151]. Потреби та мета кожного суспСЦльства на визначеному етапСЦ його розвитку вСЦдображенСЦ в рСЦзноманСЦтних соцСЦальних програмах, де визначенСЦ головнСЦ прСЦоритетнСЦ напрямки дСЦяльностСЦ суспСЦльства або якого-небудь суспСЦльного СЦнституту.

Зараз в УкраСЧнСЦ заплановано багато соцСЦальних програм, якСЦ спрямованСЦ на забезпечення громадянам умов для здорового способу життя. Як правило, вСЦтчизнянСЦ проекти з формування здорового способу життя СЦнСЦцСЦюються державними установами, переважно спецСЦалСЦзованими (освСЦтянськими, молодСЦжними, медичними, соцСЦальними тощо) СЦ тими з рСЦзноманСЦтних громадських органСЦзацСЦй, якСЦ дСЦстали пСЦдтримку мСЦжнародних органСЦзацСЦй, фондСЦв. Розглянемо деякСЦ СЦснуючСЦ рСЦзноспрямованСЦ проекти, що сприяють формуванню здорового способу життя дСЦтей та молодСЦ.

Перш за все, це додатковСЦ заходи щодо забезпечення виконання НацСЦональноСЧ програми "ДСЦти УкраСЧни» на перСЦод до 2005 року. У пунктСЦ № 29 цього документа зазначено: "3 метою забезпечення права дитини на здоровий розвиток науково обТСрунтувати та експериментально апробувати новСЦ технологи фСЦзичного виховання учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх навчальних закладСЦв. Розробити вСЦдповСЦднСЦ методичнСЦ рекомендацСЦСЧ для педагогСЦв».

ДалСЦ НацСЦональна програма "Репродуктивне здоров'я 2001тАФ 2005».

У пунктСЦ № 24 зазначено: "Запровадити в межах програми пСЦдвищення квалСЦфСЦкацСЦСЧ педагогСЦчних та соцСЦальних працСЦвникСЦв (у т.ч. працСЦвникСЦв центрСЦв соцСЦальних служб для молодСЦ) спецСЦалСЦзований курс з питань популяризацСЦСЧ здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров'я, запобСЦгання абортам, СЦнфекцСЦйним захворюванням, що передаються статевим шляхом».

У пунктСЦ № 27 зазначено: "ПСЦдготувати для медичних, педагогСЦчних СЦ соцСЦальних працСЦвникСЦв методичнСЦ посСЦбники з проведення серед рСЦзних груп населення профСЦлактичноСЧ роботи, спрямованоСЧ на збереження СЦ полСЦпшення репродуктивного здоров'я».

I найбСЦльш актуальна нацСЦональна програма стосовно здорового способу життя "Забезпечення профСЦлактики ВРЖЛ тАФ СЦнфекцСЦСЧ, допомоги та лСЦкування ВРЖЛ-СЦнфСЦкованих СЦ хворих на СНРЖД на 2004тАФ 2008 роки». Ця програма спрямована безпосередньо на захист людини вСЦд найбСЦльш тяжких наслСЦдкСЦв нездорового способу життя, а саме вСЦд хвороб, вСЦд яких СЦ досСЦ немаСФ лСЦкСЦв у медицин1.

У пунктСЦ № 7 указано на необхСЦднСЦсть "забезпечити доступ рСЦзних категорСЦй населення (передусСЦм молодСЦ, яка не навчаСФться й не працюСФ, батькСЦв, вСЦйськовослужбовцСЦв строковоСЧ служби) до СЦнформацСЦйно-просвСЦтницьких заходСЦв, спрямованих на зменшення поширеностСЦ ризикованоСЧ щодо СЦнфСЦкування ВРЖЛ-поведСЦнки та пропаганду здорового способу життя».

Виконання всСЦх вищевказаних програм не може забезпечити будь-який один соцСЦальний СЦнститут. У суспСЦльствСЦ СЦснуСФ гостра потреба у форму ваннСЦ взаСФмозв'язкСЦв мСЦж рСЦзними соцСЦальними СЦнститутами, тому що кожен СЦндивСЦд протягом життя СФ членом бСЦльшостСЦ названих СЦнститутСЦв. МоделСЦ зв'язкСЦв мСЦж соцСЦальними СЦнститутами можуть бути рСЦзноманСЦтними. НайбСЦльш поширена модель представлена як модель взаСФмозв'язку мСЦж реляцСЦйними СЦнститутами, наприклад: сСЦм'ятАФшколатАФтехнСЦкумтАФВНЗ. УсСЦ соцСЦальнСЦ СЦнститути виконують просвСЦтницько-виховну функцСЦю в життСЦ людини й дСЦють, як правило, у напрямку пропаганди та поширення здорового способу життя. Яку б соцСЦальну роль не виконував СЦндивСЦд (дитина, учень, студент), вСЦн завжди бСЦльш-менш завдяки цим СЦнститутам знаходиться в колСЦ соцСЦальноСЧ турботи та пСЦдтримки. Або такий варСЦант моделСЦ: сСЦм'я тАФ медичний заклад тАФ дитячий садок тАФ медичний закладтАФ навчальний закладтАФ медичний заклад тощо. Як здСЦйснюСФться цей зв'язок? Зараз в УкраСЧнСЦ дСЦСФ програма-проект "ССЦмейна медицина». Розвиток первинноСЧ медико-санСЦтарноСЧ допомоги на засадах сСЦмейноСЧ медицини СФ одним з прСЦоритетних СЦ стратегСЦчних напрямкСЦв реформування системи охорони здоров'я УкраСЧни. "Так, кСЦлькСЦсть закладСЦв, що працюють на засадах сСЦмейноСЧ медицини, станом на 1 липня 2004 року становила бСЦльше 2000. Майже 80% з них знаходяться у сСЦльськСЦй мСЦiевостСЦ. Понад три тисячСЦ лСЦкарСЦв надають первинну медико-санСЦтарну допомогу на засадах сСЦмейноСЧ медицини. Створити модель ефективноСЧ системи профСЦлактичних та первинних заходСЦв охорони здоров'я на засадах сСЦмейноСЧ медицини, пристосовану до сучасних соцСЦально-економСЦчних умов, покликаний Проект РДвропейського Союзу "ПрофСЦлактичнСЦ та первиннСЦ заходи охорони здоров'я УкраСЧни, КиСФва та ряду областей». ВСЦн реалСЦзуСФться в УкраСЧнСЦ з жовтня 2002 р. на замовлення МОЗ УкраСЧни нСЦмецьким консорцСЦумом СРЖРЖ Груп/ЕПОС» [111 ].

ПСЦдготовка сСЦмейних лСЦкарСЦв СЦ медичних сестер здСЦйснюСФться на 17 кафедрах медичних ВНЗ: в СЦнтернатурСЦ, шляхом пСЦврСЦчноСЧ пСЦсля дипломноСЧ перепСЦдготовки дСЦльничних терапевтСЦв СЦ педСЦатрСЦв, пСЦд час виСЧзних циклСЦв навчання для медичних працСЦвникСЦв сСЦльськоСЧ мСЦiевостСЦ. ССЦмейний лСЦкар мусить контролювати не лише здоров'я дитини, а й здоров'я батькСЦв. Регулярно проводити спСЦвбесСЦди стосовно здорового способу життя, здорових навичок, здорового харчування, особистоСЧ гСЦгСЦСФни. КрСЦм того, дитячий садочок або навчальний заклад постСЦйно контролюСФться з боку вСЦдповСЦдного медичного закладу: дСЦти та дорослСЦ проходять медичну комСЦсСЦю, отримують рекомендацСЦСЧ щодо свого стану здоров'я та його покращання. За словами Р. Стайлза, який керуСФ цим проектом, щодо обов'язкСЦв сСЦмейного лСЦкаря, то практично в усСЦх краСЧнах свСЦту на нього покладено: прийом пацСЦСФнтСЦв у амбулаторСЦСЧ або вдома; "ведення» своСЧх хворих у стацСЦонарСЦ разом СЦз фахСЦвцем вузького профСЦлю; встановлення попереднього дСЦагнозу; прийняття первинного рСЦшення щодо розв'язання медико-соцСЦальних проблем. ОрганСЦзацСЦя спСЦвпрацСЦ з колегами, медичним персоналом стацСЦонарних медичних закладСЦв. СпСЦвпраця з мСЦiевими органами законодавчоСЧ та виконавчоСЧ "ади, направлена на полСЦпшення здоров'я громадян тощо [111].

Отже, ми бачимо достатньо плСЦдну схему взаСФмодСЦСЧ рСЦзноманСЦтних соцСЦальних СЦнститутСЦв у планСЦ не лише лСЦкування хвороб, але й у планСЦ СЧх попередження, тобто пропаганди та поширення здорового способу життя. У схемСЦ задСЦянСЦ: СЦнститут сСЦм'СЧ, СЦнститут медицини, СЦнститути мСЦiевих органСЦв "ади, СЦнститути статистики та контролю тощо.

На жаль, не завжди, коли СФ модель взаСФмодСЦСЧ мСЦж соцСЦальними СЦнститутами, ця взаСФмодСЦя здСЦйснюСФться, або вона досконала. РЖснують СЦ недолСЦки. Розробка систем удосконалення пропаганди здороВнвого способу життя серед реляцСЦйних СЦнститутСЦв (наприклад, стосовно розвитку дСЦтей та пСЦдлСЦткСЦв завдяки заняттям фСЦзичною культурою та спортом), потребуСФ також урахування регСЦональних особливостей, екологСЦСЧ, смертностСЦ населення тощо, наприклад, на ДонеччинСЦ серед людей дуже поширеними СФ захворювання серцево-судинноСЧ системи, тому всСЦ заходи щодо здорового способу життя треба будувати, спираючись на боротьбу з тими негативними явищами, якСЦ викликають саме цю хворобу. Так, "половина школярСЦв нашого регСЦону харчуються нерегулярно, у третини тАФ порушення артерСЦального тиску, у 50тАФ60% пСЦдвищена або знижена вага. ЗдебСЦльшого дСЦти основний час проводить бСЦля комп'ютера, СЦ це на фонСЦ низького рСЦвня органСЦзацСЦСЧ оздоровчоСЧ робота у школСЦ...»[ 198, с. 3]. Результати дослСЦджень доводить, що масова фСЦзична культура та оздоровчСЦ заходи, якСЦ здСЦйснюються, у школСЦ не вСЦдповСЦдають вимогам нормального розвитку серцево-судинноСЧ системи дСЦтей та пСЦдлСЦткСЦв. Але справа не лише в школСЦ, оскСЦльки нСЦ школа, нСЦ сСЦм'я, нСЦ лСЦкарня не зможуть впоратися наодинцСЦ з комплексною проблемою. 3 комплексними проблемами й боротися треба в командСЦ. АналСЦз СЦснуючих заходСЦв, спрямованих на формування здорового способу життя молодСЦ, що був проведений УкраСЧнським СЦнститутом соцСЦальних дослСЦджень у межах украСЧнсько-канадського проекту "МоВнлодь за здоров'я», дозволяСФ визначити найбСЦльш актуальнСЦ й прСЦоритетнСЦ напрями в розвитку та впровадженнСЦ програм, орСЦСФнтованих на молодь:

  • пСЦдготовка фахСЦвцСЦв, навчання широкого кола спецСЦалСЦстСЦв, якСЦ працюють з молоддю у сферСЦ охорони здоров'я, освСЦти, СЦнформацСЦйних технологСЦй, розваг тощо;
  • упровадження системи консультування батькСЦв та сСЦмей з питань родинних конфлСЦктСЦв, взаСФмин мСЦж поколСЦннями, витокСЦв конфлСЦктСЦв у сСЦм`СЧ;
  • змСЦна шкСЦльноСЧ програми з фСЦзичноСЧ культури СЦ впровадження шкСЦльного курсу валеологСЦСЧ;
  • пошук привабливих, неординарних форм впливу на учнСЦвську молодь;

тАФрозробка СЦнформацСЦйно-освСЦтнСЦх програм-тренСЦнгСЦв, шкСЦл тощо.

Вище була представлена найбСЦльш поширена модель зв'язку соцСЦальних СЦнститутСЦв мСЦж собою. На жаль, у сучаснСЦй УкраСЧнСЦ, практично на стадСЦСЧ зародження знаходяться зв'язки мСЦж реляцСЦйними та культурними соцСЦальними СЦнститутами. Особливо великий потенцСЦал залишаСФться за таким потужним соцСЦальним СЦнститутом, як Церква. ЗрозумСЦло, що, з одного боку, церква вСЦдокремлена вСЦд держави та в УкраСЧнСЦ дСЦСФ закон про свободу совСЦстСЦ та вСЦросповСЦдання. Але, у трансформацСЦйному, незаможному суспСЦльствСЦ немаСФ СЦншого такого СЦнституту, який би виконував психотерапевтичну функцСЦю в суспСЦльствСЦ, а саме формував би спокСЦйне та доброзичливе свСЦтосприйняття, дарував оптимСЦзм, допомагав знайти сенс життя. Церква також допомагаСФ людинСЦ не залишитися на самотСЦ, не впасти у вСЦдчай та сторонитися вСЦд грСЦха, який, по сутСЦ, СЦ СФ нездоровий способом життя.

Це особливо актуально для суспСЦльств, що зараз знаходяться в станСЦ змСЦн та трансформацСЦСЧ. Як писав Л. Гофман: "Щоб здСЦйснити будь-якСЦ соцСЦальнСЦ змСЦни, необхСЦдно змСЦнити не лише саму реальнСЦсть тАФ економСЦку, полСЦтику, соцСЦальнСЦ СЦнститути, але й скорегувати суб'СФктивне ставлення людей до цСЦСФСЧ реальностСЦ, зробити той образ соцСЦального свСЦту, який поширено серед бСЦльшостСЦ громадян цСЦСФСЧ краСЧни» [79, с. 317]. КультурнСЦ СЦнститути, перш за все, СФ носСЦями образу соцСЦального свСЦту, а в цьому свСЦтСЦ все важливо, у тому числСЦ й здоров'я. До найвпливовСЦших культурних СЦнститутСЦв, крСЦм церкви, належать також ЗМРЖ. ОстаннСЦм часом у засобах масовоСЧ СЦнформацСЦСЧ чСЦтко простежуються тенденцСЦСЧ комерцСЦалСЦзацСЦСЧ та глобалСЦзацСЦСЧ. Пропаганд1 здорового способу життя придСЦляСФться занадто мало уваги, навпаки, реклама тютюнових виробСЦв або горСЦлки на сторСЦнках журналСЦв, у телероликах, жахливСЦ та низькоякСЦснСЦ фСЦльми свСЦдчать про серйознСЦ недолСЦки в роботСЦ ЗМРЖ з питань поширення здорового способу життя.

Розвиток сучасних ЗМРЖ досягнув такого рСЦвня, що учнСЦ мають доступ до СЦнформацСЦСЧ будь-якоСЧ тематики. РЖнформацСЦйний простСЦр став безмежним, тому що мСЦжнародна система INTERNET не маСФ нСЦ мовних, нСЦ державних кордонСЦв. РЖнформацСЦя у всесвСЦтнСЦй "павутинСЦ» увесь час збагачуСФться та оновлюСФться, зрозумСЦло, що учнСЦ мають змогу знайти матерСЦали, якСЦ вСЦдповСЦдають СЧх вСЦку, результати досягнень з тих галузей, якСЦ постСЦйно розвиваються, наприклад, комп'ютернСЦ технологи, а також результати наукових вСЦдкриттСЦв з фСЦзики, хСЦмСЦСЧ, бСЦологСЦСЧ, можуть узяти участь у дистанцСЦйних олСЦмпСЦадах, конкурсах, змаганнях.

Поряд з тим, комп'ютерна технСЦка не зможе замСЦнити "живого» спСЦлкування. Якщо в мережСЦ INTERNET дитина знаходить готову вСЦдповСЦдь, то на заняттях, пСЦд час дискусСЦй, сама засобом пСЦдбору, спроб та помилок, урештСЦ-решт, досягаСФ потрСЦбного результату [443, с. 357].

У захСЦдноСФвропейських краСЧнах телебачення маСФ багато корисних, цСЦкавих програм, що носять як виховний, так СЦ пСЦзнавальний характер. ПобудованСЦ за допомогою психологСЦчних законСЦв, вони в СЦгровСЦй формСЦ для дСЦтей раннього та молодшого вСЦку, а також для пСЦдлСЦткСЦв у виглядСЦ розважальних програм повСЦдомляють про здоровий спосСЦб життя. У цьому виражаСФться й пСЦклування про освСЦту молодСЦ за допомогою ЗМРЖ, СЦ пропаганда, роз'яснення здорового споВнсобу життя. Щодо вСЦтчизняних ЗМРЖ, на жаль, у нас мало транслюСФться телепрограм зазначеноСЧ тематики, СЦ вони в основному зарубСЦжного ТСатунку. Треба пСЦдкреслити, що СЦ зарубСЦжнСЦ, СЦ вСЦтчизнянСЦ телепрограми тАФ пасивний спосСЦб сприйняття СЦнформацСЦСЧ. "Пасивно сприйнята СЦнформацСЦя тАФ залишаСФться недСЦйовою тАФ споглядання здорового способу життя не покращуСФ фСЦзичну форму, а спостережена доброчиннСЦсть не СФ практикою доброчесностСЦ» [199, с. 168].

I тут доцСЦльним було б, на нашу думку, ввести до складу чинних Основ законодавства УкраСЧни про охорону здоров'я (або передбачити в майбутньому в окремому спецСЦальному законСЦ про контроль над тютюном) норми, що повиннСЦ визначити право людини на вСЦльнСЦ вСЦд тютюнового диму громадськСЦ мСЦiя й правовСЦ механСЦзми реалСЦзацСЦСЧ цього права. ДоцСЦльним було б також повернуться до внесення вСЦдповСЦдних змСЦн у Закон УкраСЧни "Про рекламу», якСЦ б забезпечили повну заборону (а не лише певнСЦ обмеження, якСЦ СФ на сьогоднСЦ) реклами тютюнових виробСЦв, а також заборону спонсорськоСЧ пСЦдтримки з боку тютюновоСЧ промисловостСЦ. ВСЦдповСЦднСЦ Затони та СЦнститути, якСЦ мають СЧх утСЦлювати, тАФ це, по сутСЦ, ще одна модель вСЦдносин мСЦж соцСЦальними СЦнститутами (регулятивними та культурними) щодо втСЦлення здорового способу життя серед громадян нашоСЧ краСЧни.

РегулятивнСЦ СЦнститути, як ми вважаСФмо, СФ найважливСЦшими соцСЦальними СЦнститутами, що дСЦйсно можуть впливати на стан соцСЦальних вСЦдносин, стосункСЦв, зв'язкСЦв у державСЦ. В УкраСЧнСЦ вСЦдсутнСЦ концепцСЦСЧ розвитку медичного права та законодавчого забезпечення здорового способу життя, що дали б змогу визначати загальнСЦ пСЦдходи, структуру, порядок (черговСЦсть) розробки та прийняття законСЦв. Теоретична основа розвитку медичного права в УкраСЧнСЦ визначаСФ приблизний перелСЦк необхСЦдних правових актСЦв у галузСЦ охорони здоров'я, СЧх взаСФмодСЦю, загальнСЦ принципи СЧх пСЦдготовки та впровадження. Базовим для правових концепцСЦй маСФ стати чинний Закон УкраСЧни "Основи законодавства про охорону здоров'я громадин УкраСЧни» тАФ це свого роду "Медична конституцСЦя УкраСЧни», комплексний закон, який визначаСФ загальнСЦ засади охорони здоров'я СЦ буде як основа утримувати на собСЦ всю систему правотворчостСЦ. Вочевидь, законодавство маСФ вСЦдображати вСЦдповСЦдальнСЦсть уряду за сприяння здоров'ю та профСЦлактицСЦ захворювань. Законодавчим шляхом можуть укладатися урядовСЦ та добровСЦльнСЦ програми-заходи з охорони здоров'я, проводитися пропаганда здорового способу життя та формуватися сприятлива для його запровадження громадська думка.

Законодавча полСЦтика в цСЦй сферСЦ маСФ передбачати поСФднання освСЦтнСЦх, примусових та заохочувальних заходСЦв, охоплюючи, наприклад, закони, що забороняють деякСЦ види поведСЦнки, якСЦ вважаються ризикованими для здоров'я (наприклад, невикористання ременСЦв безпеки пСЦд час СЧзди на автомашинСЦ); закони, що стимулюють здоровий спосСЦб життя (наприклад, через податковСЦ пСЦльги або змСЦни у структурСЦ страхових тарифСЦв); законодавство, що пСЦдтримуСФ урядову полСЦтику освСЦти населення з питань охорони здоров'я. КрСЦм того, уряд повинен пСЦдтримувати незалежнСЦ приватнСЦ та неурядовСЦ установи, що займаються питаннями охорони здоров'я та здорового способу життя. Перед тим, як запроваджувати певнСЦ заходи, спрямованСЦ на полСЦпшення здоров'я населення, необхСЦдно переконатися, що населення усвСЦдомлюСФ цСЦннСЦсть цих заходСЦв. Покладання уряду на громадську думку може значною мСЦрою сприяти бСЦльшСЦй готовностСЦ населення зрозумСЦти новСЦ закони та впроваджувати СЧх у життя. Роль громадськоСЧ думки в досягненнСЦ цСЦлей громадського здоров'я вказуСФ на важливСЦсть СЦнформацСЦйно-освСЦтнСЦх програм для рСЦзних груп населення та необхСЦднСЦсть участСЦ населення в законодавчому процесСЦ з питань охорони здоров'я.

АналСЦзуючи регулятивнСЦ СЦнститути та СЧх взаСФмодСЦСЧ з СЦншими соцСЦальними СЦнститутами, особливу увагу треба звернути на проблеми здорового способу життя громадян, що знаходяться в умовах позбавлення волСЦ. ТюрматАФ- це своСФрСЦдний соцСЦальний СЦнститут, до якого не завжди доходять справи в суспСЦльствСЦ, що перебуваСФ в кризовому (або близько до кризового) станСЦ. Проте, "кожна людина маСФ право на такий життСФвий рСЦвень, включаючи СЧжу, одяг, житло, медичний догляд та необхСЦдне соцСЦальне обслуговування, який СФ необхСЦдним для пСЦдтримання здоров'я СЦ добробуту СЧСЧ самоСЧ та СЧСЧ сСЦм'СЧ, право на забезпечення в разСЦ безробСЦття, хвороби, СЦнвалСЦдностСЦ, старостСЦ чи СЦншого випадку втрати засобСЦв до СЦснування через незалежнСЦ вСЦд неСЧ обставини» (Ст. 25 ЗагальноСЧ ДекларацСЦй прав людини). РЖ це право треба реалСЦзувати. Тут виникають не лише фСЦнансовСЦ проблеми, а й проблеми вСЦдсутностСЦ зв'язку СЦнституту тюрми з СЦншими органСЦзацСЦями та соцСЦальними суб'СФктами, котрСЦ можуть допомогти вирСЦшити СЦснуючСЦ проблеми.

Не краще складаються справи й в СЦншому регулятивному СЦнститутСЦ тАФ армСЦСЧ. Багато молодих людей, якСЦ потрапляють до армСЦСЧ, просто не можуть вести здорове життя. 3 одного боку, у держави не вистачаСФ грошей, щоб забезпечити дСЦйсно гСЦдне СЦснування тих, хто потрапив до армСЦСЧ, а з СЦншоготАФсуспСЦльству бракуСФ система вСЦйськовоСЧ пСЦдготовки майбутнСЦх солдат. Отже, СЦнститут АрмСЦСЧ потребуСФ серйозноСЧ реформи, такоСЧ, завдяки якСЦй зСЦ служби будуть повертатися сильнСЦ, мужнСЦ, ще бСЦльш здоровСЦ чоловСЦки, а не хворСЦ (психСЦчно та фСЦзично) СЦстоти.

Окремо хотСЦлось би звернути увагу на такий соцСЦальний СЦнститут, як полСЦтичнСЦ партСЦСЧ. У Програмах багатьох з них увага придСЦляСФться турботСЦ про поширення здорового способу життя в УкраСЧнСЦ. Так, наприклад, у програмСЦ ПартСЦСЧ промисловцСЦв СЦ пСЦдприСФмцСЦв УкраСЧни чСЦтко зазначено, що "необхСЦдно пропагування (серед населення) здорового способу життя через розвиток фСЦзичноСЧ культури, масового та професСЦйного спорту; видання загальноСЧ СЦ спецСЦальноСЧ лСЦтератури, що безкоштовно або за собСЦвартСЦстю розповсюджуСФться серед молодСЦ» [443]. ТакСЦ ж гасла лунають у програмних документах лСЦберально-демократичноСЧ, соцСЦал-демократичноСЧ та багатьох СЦнших украСЧнських партСЦй. Але далСЦ, нСЦж просто обСЦцянки, цСЦ турботи, як правило, не йдуть.

Проблема здорового способу життя змикаСФться СЦз ще бСЦльшою, можна казати, глобальною проблемою тАФ депопуляцСЦСФю в УкраСЧнСЦ. Цей процес розпочався ще наприкСЦнцСЦ 60-х рокСЦв та продовжуСФ набирати обертСЦв: кожен рСЦк населення нашоСЧ краСЧни скорочуСФться на 0,8тАФ1 % (!). Чим зумовлено вимирання нацСЦСЧ тАФ нСЦяка наука точно не може дати вСЦдповСЦдь: дехто бачить корСЦнь проблем в економСЦцСЦ (але ж не в 60-тСЦ роки!), дехто в розвалСЦ системи охорони здоров'я та вСЦдсутностСЦ вСЦдповСЦдноСЧ полСЦтики в цСЦй галузСЦ вже протягом багатьох рокСЦв... Так, але сучаснСЦ хвороби часто не пСЦддаються лСЦкуванню анСЦ в УкраСЧнСЦ, анСЦ в розвинених краСЧнах (мова йде про рак, СНРЖД, курячий грип тощо)... За словами професора Г. Апанасенка, голови проблемноСЧ комСЦсСЦСЧ МЗ СЦ АМН УкраСЧни "СинологСЦя СЦ валеологСЦя», тСЦльки валеологСЦя може дати вСЦдповСЦдь на причини депопуляцСЦСЧ в УкраСЧнСЦ [16]. ВалеологСЦя як наука про здоровий спосСЦб життя маСФ цСЦлСЦсний пСЦдхСЦд до людини й бачить у ньому СФдину систему: тСЦло, психСЦку, духовнСЦсть. Кожен бСЦологСЦчний вид вимираСФ тодСЦ, коли змСЦнюються умови його СЦснування, до яких вСЦн пристосований. За останнСЦ 100 рокСЦв умови СЦснування людства змСЦнено радикально: знижуються на популяцСЦйному рСЦвнСЦ функцСЦональнСЦ резерви органСЦв та систем органСЦзму людини, спостерСЦгаСФться порушення реактивностСЦ та резистентностСЦ, процесСЦв саморегуляцСЦСЧ, погСЦршення кСЦлькостСЦ та якостСЦ статевих клСЦтин тАФ ось неповний перелСЦк характерних рис. якСЦ впливають на змСЦни в демографСЦчних показниках багатьох краСЧн. ЛСЦкуванню цСФ не пСЦдлягаСФ. РСЦшення проблеми в пСЦдвищеннСЦ популяцСЦйного потенцСЦалу здоров'я нацСЦСЧ в цСЦлому через покращення життСФвого потенцСЦалу кожноСЧ людини, навСЦть якщо вона почуваСФться здоровою. Головна формула здорового способу життя: Я ЗНАЮ (усе про здоров'я), Я ХОЧУ (бути здоровим), Я ВМРЖЮ (бути здоровий), Я РОБЛЮ (усе залежне, щоб бути здоровим). РеалСЦзувати цСЦ прагнення людинСЦ може допомогти грамотно сконструйована сиВнстема взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв, кожен з яких буде нести вСЦдповСЦдальнСЦсть за конкретну галузь дСЦяльностСЦ з пропаганди та втСЦлення здорового способу життя в суспСЦльствСЦ.

Ось деякСЦ конкретнСЦ кроки в цьому напрямку.

1. Формування нових цСЦнностей СЦ настанов суспСЦльства, нового ставлення до збереження й змСЦцнення здоров'я. ЦСЦнностСЦ, як будь-якСЦ матерСЦальнСЦ й СЦдеальнСЦ явища, вСЦльно сприймаються самою СЦстотою. РЖнакше кажучи, "завдяки цСЦнностям людська дСЦяльнСЦсть набуваСФ двСЦ найважливСЦшСЦ характеристики тАФ волю й суб'СФктивно заданий змСЦст» [344, с. 45тАФ52]. ЦСЦнностСЦ та наше ставлення до свСЦту починають формуватися ще в дитинствСЦ. Тому саме СЦнститут сСЦм'СЧ, СЦнститути освСЦти, науки, СЦнститут медицини, ЗМРЖ, СЦнститут спорту, культурно-розважальнСЦ заклали можуть упоратися з цим завданням.

ВлБуття визначаСФ свСЦдомСЦсть» тАФ матерСЦалСЦстична аксСЦома, СЦстиннСЦсть якоСЧ все бСЦльше пСЦддаСФться сумнСЦву. ВиявляСФться спраВнведлива СЦ зворотна формула: змСЦнюючи свСЦдомСЦсть (суспСЦльну думку), можна змСЦнити й буття. Доречним тут буде згадати вислСЦв Г. ШалигСЦноСЧ: "... СФ такий унСЦверсальний засСЦб, що робить людину здоровою тАФ здорова свСЦдомСЦсть, правильне свСЦтосприйняття. Уся фСЦлософСЦя збереження здоров'я повинна будуватися таким чином, щоб максимально розвинути здСЦбностСЦ кожноСЧ особистостСЦ творити себе та свСЦт навколо себе, а в цСЦлому, Життя» [417, с. 12].

Особливо треба звернути увагу на потенцСЦал ЗМРЖ. Телебачення, журнали, РЖнтернет усе бСЦльш активно впливають на свСЦдомСЦсть дСЦтей та пСЦдлСЦткСЦв. Виконуючи функцСЦСЧ манСЦпуляцСЦСЧ суспСЦльною свСЦдомСЦстю, ЗМРЖ формують свСЦтогляд молодСЦ, демонструють правила поведСЦнки, "вчать» та "виховують» краще, нСЦж учителСЦ. Отже, соцСЦальнСЦ психологи готують технологСЦю, а засоби масовоСЧ СЦнформацСЦСЧтАФ реалСЦзують вирСЦшення завдання. ФахСЦвцСЦ стверджують: немаСФ такоСЧ абсурдноСЧ СЦдеСЧ, у реальностСЦ якоСЧ неможливо було б переконати суспСЦльство. Що ж говорити про таку шляхетну СЦдею, як наше здоров'я.

2. Формування особистСЦсноСЧ й соцСЦальноСЧ мотивацСЦСЧ до збереження та змСЦцнення свого здоров'я в рСЦзних групах населення.

РСЦшення цСЦСФСЧ проблеми у компетенцСЦСЧ психологСЦв, соцСЦологСЦв, валеологСЦСЦв. Тут також треба розробити добре налагодженСЦ технологи. МаСФться на увазСЦ особистСЦсна мотивацСЦя. А як бути з соцСЦальною?

Щороку на форумах, присвячених пСЦдведенню пСЦдсумкСЦв дСЦяльностСЦ украСЧнських медикСЦв, у доповСЦдях керСЦвникСЦв охорони здоров'я лунають заклики, зверненСЦ до практичних лСЦкарСЦв: "Формуйте здоровий спосСЦб життя у ваших пацСЦСФнтСЦв!» А як? НСЦхто з лСЦкарСЦв не може вСЦдповСЦсти на це питання. I правильно: вони не володСЦють технологСЦСФю формування особистСЦсноСЧ мотивацСЦСЧ. СЧх цього нСЦколи не вчили. Результати наочнСЦ. ДослСЦджуючи проблему цСЦнностСЦ здоров'я й визнання здоров'я соцСЦальною значущСЦстю серед студентськоСЧ молодСЦ, соцСЦологи здобули й узагальнили такСЦ результати [ 181, с. 34тАФ37]:

ВлСтан свого здоров'я вважають гарним СЦ вСЦдмСЦнним тАФ 57% опитаних. 32% опитаних, що не вважають своСФ здоров'я вСЦдмСЦнним СЦ добрим. ведуть здоровий спосСЦб життя. 6,7% визнали, що ведуть СЦ вважають свСЦй спосСЦб життя нездоровим. Незважаючи на те, що 91% опитаних вСЦдзначили, що вважають СЦ ведуть здоровий спосСЦб життя, 86% студентСЦв уживають алкоголь СЦ палять. Така диспропорцСЦя у свСЦдомостСЦ молодих людей вСЦдображаСФ перелСЦк соцСЦальних процесСЦв, близьких до "крайнього» стану СЦ дестабСЦлСЦзуючих вСЦдносин у сферСЦ охорони здоров'я, фСЦзичноСЧ культури СЦ спорту нашоСЧ держави» [181, с. 37]. МонСЦторинг проводився у 2002 р. на кафедрСЦ фСЦзичного виховання ОдеськоСЧ нацСЦональноСЧ академСЦСЧ харчових технологСЦй. В опитуваннСЦ брали участь 503 студента 1тАФ2 курсСЦв денного навчання семи факультетСЦв (чоловСЦкСЦвтАФ 109, жСЦнок тАФ 394).

ЗарубСЦжний досвСЦд, особливо США, говорить про те, що формування твердоСЧ мотивацСЦСЧ до збереження СЦ змСЦцнення свого здоров'я тАФ реальнСЦсть, наприклад, кожен американський офСЦцер знаСФ, що якщо вСЦн не складе тести з фСЦзичноСЧ пСЦдготовки, про кар'СФру вСЦн може забути. МотивацСЦя кар'СФрного росту тАФ одна з найвпливовСЦших не тСЦльки в США, а й у багатьох захСЦдноСФвропейських суспСЦльствах. А тверда система штрафСЦв СЦ заборон, пов'язаних з палСЦнням в офСЦсах СЦ в мСЦiях суспСЦльного користування? Саме вона призвела до того, що палСЦння в Штатах стало немодним. ХСЦба може бути модним неуспСЦшна людина? РД маса СЦнших подСЦбних прикладСЦв.

Розробкою системи мотивацСЦСЧ збереження СЦ змСЦцнення свого здоров'я повиннСЦ займатися фахСЦвцСЦ. Водночас, мабуть, щодо рСЦзних груп населення треба застосовувати рСЦзнСЦ методи формування мотивацСЦСЧ.

ЯкСЦ саме СЦнститути можуть бути корисними в цьому випадку? Насамперед, багато залежить вСЦд адмСЦнСЦстрацСЦСЧ та керСЦвництва будь-якого закладу, вСЦд СЧх СЦнСЦцСЦативи, вСЦд органСЦв мСЦiевого самоврядування, СЦнституту науки, вСЦд культурних та регуляцСЦйних СЦнститутСЦв. СЦнститут науки (психологСЦСЧ, соцСЦологСЦСЧ) повинен розробити схему мотивацСЦСЧ, яка буде найбСЦльш зручною для кожного конкретного випадку, адмСЦнСЦстративнСЦ органи мають цю схему запровадити, а культурнСЦ СЦнститути довести через ЗМРЖ та мистецтво, що здоров'я тАФ найбСЦльша цСЦннСЦсть життя.

3.        Упровадження системи виховання й навчання здоров'я рСЦзних
груп населення.

Мова йде про обов'язкове включення рСЦзноманСЦтних курсСЦв, факультативне, свят, конференцСЦй, семСЦнарСЦв. присвячених здоровому способу життя, до запланованих заходСЦв у програми шкСЦл, ВНЗ СЦ, не виключено, дошкСЦльних установ.

Значною мСЦрою це все може бути реалСЦзовано лише в тому випадку, якщо будуть урахованСЦ три аспекти рСЦшення проблеми. По-перше, це освСЦтнСЦй аспект: дитина повинна одержать й засвоСЧти СЦнформацСЦю про те, що добре для здоров'я СЦ що погано (через СЦнститути освСЦти, СЦнститут сСЦм'СЧ). По-друге, аспект виховний тАФ формування мотивацСЦСЧ в кожного школяра до того, щоб зберСЦгати СЦ змСЦцнювати своСФ здоров'я (СЦнститут сСЦм'СЧ, СЦнститут науки, СЦнститут ЗМРЖ). I третСЦй аспект тАФ чисто практичний, у якому необхСЦдно передбачити мСЦнСЦмум оздоровчих заходСЦв: повноцСЦнне фСЦзичне виховання, харчування й формування оптимального психологСЦчного клСЦмату в школСЦ (СЦнститут медицини, СЦнститут освСЦти, СЦнститут загального харчування, СЦнститут фСЦзичноСЧ культури СЦ спорту). I, звичайно, всСЦ практичнСЦ заходи повиннСЦ проходити на тлСЦ постСЦйного монСЦторингу (ВлвимСЦру») рСЦвня здоров'я. ТСЦльки цей показник дасть нам достовСЦрну СЦн формацСЦю тАФ чи правильнСЦ нашСЦ дСЦСЧ, чи в потрСЦбний бСЦк спрямованСЦ нашСЦ зусилля.

4.        ФСЦзичне виховання рСЦзних груп населення.

Природа нагородила людину локомоторним апаратом. Рух тАФ неодмСЦнний компонент пСЦдтримки необхСЦдного резерву функцСЦй органСЦзму. Але людина пСЦшла всупереч природСЦ, обмеживши кСЦлькСЦсть рухСЦв у своСФму життСЦ (гСЦпокСЦнезСЦя), зменшивши СЧхню силу (гСЦподинамСЦя), амплСЦтуду СЦ швидкСЦсть (цСЦ обмеження термСЦнСЦв поки не мають). А природа не вибачаСФ подСЦбних порушень. ЗбСЦльшення частота порушень постави в наших школярСЦв (за 20 рокСЦв з 8тАФ9 до 80тАФ90%, а це тСЦльки вершина айсберга!); слабкСЦ м'язи черевного преса, стегон СЦ спини, а також зниження функцСЦональних резервСЦв у вагСЦтних, що формують вСЦдхилення плину вагСЦтностСЦ й пологСЦв; прискорення процесСЦв старСЦння (бСЦологСЦчний вСЦк 20-лСЦтнСЦх студентСЦв 35тАФ40 рокСЦв!) тАФ ось далеко неповний перелСЦк наслСЦдкСЦв дефектСЦв у фСЦзичному вихованнСЦ.

Держава переважно видСЦляСФ грошСЦ не на потреби фСЦзичного виховання, а на великий спорт. Спорт став полСЦтичним дСЦйством, досить далеким вСЦд здоров'я народу. А великий спорт починаСФ спотворювати тСЦла й душСЦ всСЦх, хто до нього доторкаСФться. РозвиваСФться його комерцСЦалСЦзацСЦя. I хоча там працюють мужнСЦ люди, але вони самСЦ заробляють собСЦ на хлСЦб.

Наше суспСЦльство досить скептично ставиться до фСЦзичних вправ заради здоров'я. Лише 3тАФ5% населення придСЦляСФ СЧм належну у вагу. Проте, немаСФ бСЦльш могутнього засобу змСЦцнення здоров'я СЦ продовження життя. За даними украСЧнських геронтологСЦв (О. Коркушко СЦ спСЦвавт., 2004 р.), люди похилого вСЦку, якСЦ систематично займаються аеробними вправами, за станом функцСЦй органСЦзму та його систем виглядають молодше своСЧх однолСЦткСЦв на 12 (!) рокСЦв.

ВСЦдповСЦдальнСЦсть за цей напрямок цСЦлком лягаСФ на СЦнститути держави, спорту, сСЦм'СЧ та ЗМРЖ. РЗх взаСФмодСЦя може бути надзвичайно плСЦдною та довготривалою.

5. Забезпечення монСЦторингу СЦндивСЦдуального здоров'я та СЦндивСЦдуальних рекомендацСЦй з його збереження СЦ змСЦцнення.

Цей пункт рекомендацСЦй треба виконувати установам охорони здоров'я. Але здСЦйснювати його реалСЦзацСЦю можна лише тодСЦ, коли вже буде сформована вСЦдповСЦдна мотивацСЦя в населення, коли зтАЩявиться попит на цю послугу.

РокСЦв 20тАФ30 тому при полСЦклСЦнСЦках були органСЦзованСЦ вСЦддСЦлення профСЦлактики. Але вони працювали за старою методикою тАФ шукали ознаки патологСЦСЧ в пацСЦСФнтСЦв, проводячи СЧх через усСЦ аналСЦзи й огляди "вузьких» фахСЦвцСЦв. Система дорога й малоефективна. Зараз СЦснують рСЦзнСЦ експрес-системи оцСЦнки рСЦвня (кСЦлькостСЦ) здоров'я, якСЦ доступнСЦ середньому медперсоналу й дають досить СЦнформацСЦСЧ для призначення оздоровчих заходСЦв. До того ж, можна використовувати й такСЦ соцСЦологСЦчнСЦ методи контролю за здоров'ям людини, як анкетування, тестування, СЦнтерв'ю щодо стану здоров'я кожноСЧ окремоСЧ людини. Тим бСЦльш, що багато дослСЦдникСЦв пропонують у СЦшанСЦ контролю здорового способу життя СЦндивСЦдуальний пСЦдхСЦд, що повтАЩязано з "астивостями та особистими показниками стану здоровтАЩя кожноСЧ окремоСЧ людини. МонСЦторинг СЦндивСЦдуального здоров'я може забезпечити такСЦ соцСЦальнСЦ СЦнститути, як СЦнститут охорони здоров'я, соцСЦальнСЦ органСЦзацСЦСЧ, що пов'язанСЦ з пропагандою та контролем здорового способу життя населення СЦ, безумовно, держава, яка повинна фСЦнансувати бСЦльшСЦсть заходСЦв з контролю здоров'я нацСЦСЧ.

6. Створення кадрового потенцСЦалу й матерСЦально-технСЦчноСЧ бази для збереження й змСЦцнення здоров'я населення.

Виконання цього завдання потребуСФ модернСЦзацСЦСЧ наявних соцСЦальних СЦнститутСЦв та створення нових, наприклад, дСЦагностичних пСЦдроздСЦлСЦв нового типу, фСЦзкультурно-оздоровчих центрСЦв, центрСЦв психологСЦчного й соцСЦального розвантаження, центрСЦв здорового потомства, рекреацСЦйних зон, СЦнститутСЦв промислового виробництва харчових добавок тощо. Для досягнення цСЦСФСЧ мети можна залучити деякСЦ мСЦнСЦстерства та вСЦдомства.

7. Участь пСЦдприСФмцСЦв СЦ керСЦвникСЦв виробництва в оздоровленнСЦ своСЧх працСЦвникСЦв.

Можна скористатися зарубСЦжним досвСЦдом. Там прекрасно розумСЦють, що вкладення грошей у здоров'я робСЦтника означаСФ фСЦнансування виробництва. I на це грошей не шкодують. Але мова не йде про будСЦвництво лСЦкувальних установ. Будуються спортивнСЦ майданчики, басейни, бази вСЦдпочинку. ЗрозумСЦло, що це вигСЦдно.

В УкраСЧнСЦ, у цьому випадку, усе залежить вСЦд таких СЦнститутСЦв, як трудовий колектив, пСЦдприСФмство, будь-який службовий або трудовий заклад та СЧх керСЦвництво.

8. Законодавче та нормативне забезпечення дСЦяльностСЦ з формування здорового способу життя.

Якщо звернутися знову до досвСЦду СЦнших високорозвинених краСЧн СЦ проаналСЦзувати сучаснСЦ СЦнститути медичного законодавства РЖспанСЦСЧ, ФранцСЦСЧ, НСЦмеччини тощо, то можна видСЦлити такСЦ аспекти:

тАФ КримСЦнальне законодавство, особливо про покарання за заподСЦяну шкоду здоров'ю СЦншСЦй особСЦ або за вбивство; за вживання наркотикСЦв, за злочин, скоСФний у нетверезому станСЦ (РЖспанСЦя та СЦншСЦ держави);

  • Законодавство про соцСЦальне страхування, регулювання фСЦнансовоСЧ пСЦдтримки при захворюваностСЦ та СЦнвалСЦдностСЦ (НСЦмеччина, РЖспанСЦя, ФранцСЦя тощо);
  • Законодавство про працю, роздСЦл про охорону працСЦ, про пожежну охорону СЦ вСЦдвернення нещасних випадкСЦв на виробництвСЦ, про умови працСЦ на робочому мСЦiСЦ та в цСЦлому про трудову гСЦгСЦСФну, про мСЦiе жСЦнки та молодСЦ в трудовому процесСЦ (РЖспанСЦя, Польща, НСЦмеччина, Люксембург тощо);
  • СоцСЦальне законодавство про залучення до суспСЦльного та трудового життя СЦнвалСЦдСЦв дитинства СЦ працСЦ, а також асоцСЦальних груп населення (НСЦмеччина, ФранцСЦя, РЖспанСЦя, Люксембург);
  • Законодавство про захист навколишнього середовища та очищення вСЦд вСЦдходСЦв виробництва (Угорщина, НСЦмеччина, НорвегСЦя, Польща);
  • Законодавство про фСЦзичну культуру та спорт тАФ про зобовтАЩязання державних органСЦв будувати спортивнСЦ споруди, створювати системи лСЦкувальноСЧ фСЦзкультури, спортивних занять у навчальних закладах, вСЦдповСЦдальнСЦсть за спортивну просвСЦту населення (Люксембург);

тАФЗаконодавство про податки, кредити, оподаткування, цСЦноутворення на продукти харчування, алкогольнСЦ напоСЧ та тютюновСЦ вироби, для закупСЦвлСЦ садових дСЦлянок (АнглСЦя, НорвегСЦя, ФСЦнляндСЦя);

  • Законодавство про правила вуличного руху, про тверезСЦсть, про застосування засобСЦв захисту, про увагу та всСЦ аспекти страхування (АвстрСЦя, Люксембург та СЦн.);
  • Накази щодо розподСЦлу держбюджету на потреби мСЦiевих органСЦв охорони здоров'я та сприяння здоровому способу життя (ФранцСЦя).

У цСЦлому, украСЧнськСЦ соцСЦальнСЦ СЦнститути, що пов'язанСЦ СЦз законодавством, не стояли осторонь нового погляду на здоров'я населення ще з кСЦнця 80-х рокСЦв. НовСЦ пСЦдходи до сфери охорони здоров'я лягли в основу Комплексно1" програми профСЦлактики захворювань СЦ формування здорового способу життя населення, затвердженоСЧ постановок) Ради МСЦнСЦстрСЦв УкраСЧни вСЦд 7 грудня 1989 року № 305. СЧСЧ виконання планувалося до 2000 року.

ПодСЦбнСЦ програми розроблялися СЦ впроваджувалися нарСЦвнСЦ установ та адмСЦнСЦстративних територСЦй, пСЦдприСФмств СЦ органСЦзацСЦй, але СЧх виконання стримувалося через вСЦдсутнСЦсть необхСЦдного фСЦнансування. Подальша трансформацСЦя украСЧнського суспСЦльства потребувала нових законодавчо-нормативних документСЦв у цСЦй сферСЦ дСЦяльностСЦ, що визначали б досить вчаснСЦ положення. Так, наприклад, згСЦдно СЦз Законом "Про фСЦзичну культуру СЦ спорт», прийнятим у груднСЦ 1993 р., держава створюСФ умови для правового захисту СЦнтересСЦв громадян у сферСЦ фСЦзичноСЧ культури СЦ спорту, розвиваСФ фСЦзкультурно-спортивну СЦндустрСЦю та СЦнфраструктуру, заохочуСФ громадян змСЦцнювати своСФ здоров'я, вести здоровий спосСЦб життя. Але цим та СЦншими законами регулювалися окремСЦ сфери життСФдСЦяльностСЦ, СЦ частина з них торкалася лише певних аспектСЦв здорового способу життя. Комплексний пСЦдхСЦд законодавчо-нормативноСЧ СЦнституалСЦзацСЦСЧ щодо забезпечення впровадження здорового способу життя потребуСФ подальшоСЧ розробки.

9.        СоцСЦально-економСЦчне стимулювання народжуваностСЦ. Виконання цього завдання мають взяти на себе такСЦ соцСЦальнСЦ

СЦнститути, як: держава, сСЦм'я, СЦнститут економСЦки та соцСЦального захисту, благодСЦйнСЦ органСЦзацСЦСЧ, СЦнститути захисту матерСЦ та дитини, СЦнститути права СЦ передусСЦм, мСЦнСЦстерство охорони здоров'я.

10.        ВСЦдпрацьовування системи збору й обробки СЦнформацСЦСЧ про реалСЦзацСЦю програм щодо здорового способу життя та СЧх ефективностСЦ.

Не виключено, що така система повинна функцСЦонувати при МСЦнСЦстерствСЦ охорони здоров'я або при будь-якСЦй соцСЦальнСЦй структурСЦ, що доцСЦльно створити для реалСЦзацСЦСЧ тоСЧ чи СЦншоСЧ Програми.

Отже, для реалСЦзацСЦСЧ заходСЦв щодо створення системи взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв у процесСЦ формування здорового способу життя передбачаСФться науковий СЦ науково-технСЦчний супровСЦд, законодавче й нормативно-правове забезпечення, розробка проблем фСЦнансування СЦ самофСЦнансування.

СоцСЦальнСЦ СЦнститути як вираження норм та правил будь-якого суспСЦльства водночас СЦснують на засадах, що склалися в глибоку давнину. Тому, будуючи систему пропаганди та поширення здороВнвого способу життя, треба не тСЦльки моделювати схеми вСЦдносин мСЦж самими СЦнститутами в цьому напрямку, але й ураховувати той великий досвСЦд, який мали нашСЦ пращури СЦ який сьогоднСЦ часто називають "народною медициною». Як зазначаСФ у своСЧх роботах С. Мезенцев: "НеобхСЦднСЦсть перетворювання СЦнституту здоров'я з вСЦдомства, що спецСЦалСЦзовано на боротьбСЦ з хворобами та стражданням, у соцСЦально-економСЦчну СЦнфраструктуру покращення здоВнров'я людини СЦ суспСЦльства, СФ абсолютно очевидною. У зв'язку з цим основну ставку треба робити на "живу творчСЦсть народних мас у питаннях удосконалення способу життя, збереження та покраВнщення здоров'я, а також на новий тип вСЦдносин мСЦж суспСЦльними та професСЦйними СЦнститутами охорони здоров'я» [227].

Отже, ученСЦ ТСрунтовно стверджують, що за умов функцСЦонування соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи можна вирСЦшити будь-якСЦ завдання стосовно формування, розвитку; соцСЦалСЦзацСЦСЧ особистостСЦ, органСЦчний взаСФмозв'язок державних та соцСЦально-виховних СЦнститутСЦв дасть бСЦльш позитивнСЦ результати формування здорового способу життя, нСЦж вирСЦшення проблеми окремими соцСЦальними СЦнститутами.

У зв'язку з цим, пСЦдкреслимо, що здоровий спосСЦб життя може взагалСЦ стати потужним соцСЦальним СЦнститутом, який би регулював норми та правила здорового життя громадян нашоСЧ краСЧни. Але це дСЦйсно стане можливим тодСЦ, коли змСЦняться самСЦ засади життя суспСЦльства, коли суспСЦльство стане бСЦльш гуманСЦстичним, а держава поставить соцСЦальнСЦ прСЦоритети як найважливСЦшСЦ.

Перетворення населення УкраСЧни у найздоровСЦший та найзаможнСЦший народ цСЦлком може стати основою нацСЦональноСЧ СЦдеСЧ та державноСЧ полСЦтики.


2.2. Науково-практичнСЦ засади створення та функцСЦонування вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства


ОскСЦльки наша експериментальна робота передбачаСФ створення вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи, у цьому параграфСЦ ми вважаСФмо за доцСЦльне охарактеризувати науково-практичнСЦ засади розробки цСЦСФСЧ проблеми, показати механСЦзми функцСЦонування, окреслити межСЦ взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв з питань соцСЦалСЦзацСЦСЧ особистостСЦ та формування здорового способу життя пСЦдростаючого п-колСЦння.

Детальне вивчення наукових доробок стосовно ключових поВннять (соцСЦалСЦзацСЦя, соцСЦальнСЦ СЦнститути, СЦнституалСЦзацСЦя, система, соцСЦальна система, педагогСЦчна система, структурнСЦ елементи та механСЦзми функцСЦонування) було необхСЦдним.

Поняття "система» СФ предметом широких теоретичних дослСЦджень багатьох наук: фСЦлософСЦСЧ, полСЦтологСЦСЧ, педагогСЦки, психологСЦСЧ, соцСЦологСЦСЧ. РЖсторСЦя розвитку системи та системних пСЦдходСЦв МаСФ свСЦй особистий шлях у кожнСЦй науцСЦ. Надзвичайно глибоко була розроблена проблема соцСЦальних систем американським соцСЦологом-теоретиком Т. Парсонсом (1902тАФ1979 рр.) у роботСЦ "СоцСЦальна систеВнма» [403]. На його думку, СЦснуСФ три види проблем: СЦнтеграцСЦя соцСЦальноСЧ й особистоСЧ систем; СЦнтеграцСЦя елементСЦв систем; СЦнтеграцСЦя соцСЦальноСЧ системи з культурними зразками. КонцепцСЦя соцСЦальноСЧ системи Т. Парсонсона передбачаСФ таку СЦнституалСЦзацСЦю, яка спроможна створити стСЦйкСЦ форми взаСФмодСЦСЧтАФсоцСЦальнСЦ СЦнститути.

Перш, нСЦж перейти до характеристики соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи, ми звернули увагу на визначення понять "система», "соцСЦальна система», педагогСЦчна система»:

  • систематАФце сукупнСЦсть господарських одиниць, установ, спорСЦднених за своСЧми завданнями й органСЦзацСЦйно об'СФднаних в одне цСЦле[342,с.336];
  • соцСЦальна систематАФбезлСЦч елементСЦв, що знаходяться у взаСФмодСЦСЧ СЦ вСЦдносинах, створюють СФдине цСЦле. ВнутрСЦшня впорядкованСЦсть системи тАФ це СЧСЧ структура. СоцСЦальна структура СФ продуктом СЦ видом взаСФмодСЦСЧ людей, СЧх почуттСЦв, емоцСЦй, настрою [403, с. 148];
  • педагогСЦчна система тАФ певна сукупнСЦсть взаСФмопов'язаних засобСЦв, методСЦв СЦ процесСЦв, необхСЦдних для створення органСЦзованого, цСЦлеспрямованого, навмисного педагогСЦчного впливу на формування особистостСЦ [342, с. 341].

Саме цСЦ визначення беремо за основу у своСФму формулюваннСЦ поняття вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи з формування здорового способу життя.

Для нашого дослСЦдження надзвичайно важливу науково-практичну базу становлять роботи О. Безпалько, А. КапськоСЧ, О. Кар-пенка, Л. МСЦщик, Р. Вайноли, О. Кузьменка, Л. Пундика, С. ТолстоуховоСЧ та СЦн. УченСЦ аргументовано доводять думку про необхСЦднСЦсть створення вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи для пСЦдвищення ефективностСЦ в досягненнСЦ результатСЦв з вирСЦшення будь-якоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ проблеми. "При такому пСЦдходСЦ маСФ бути органСЦчний взаСФмозв'язок державних соцСЦально-педагогСЦчних СЦнститутСЦв з СЦншими соцСЦалСЦзуючими СЦнститутами суспСЦльства на основСЦ СЦнтеграцСЦСЧ та повноцСЦнноСЧ взаСФмодСЦСЧ, тАФ зазначаСФ О. Кузьменко, тАФ варто наголосити на взаСФмодСЦСЧ, але не окремих факторСЦв чи компонентСЦв, а на взаСФмодСЦСЧ окремих СЦнфраструктур» [355, с. 141]. Водночас, зазначимо, що внутрСЦшня СФднСЦсть усСЦх аспектСЦв такоСЧ системи створюСФ умови для формування в молодСЦ не тСЦльки життСФвоСЧ позицСЦСЧ та стилю життя, а й певного способу життя. "Це по сутСЦ СФ результатом функцСЦонування системи, яка розглядаСФ особистСЦсть як мету й абсолютну цСЦннСЦсть» [Там само, с. 142].

На думку В. Кабуша, цСЦлСЦсна система виховання МаСФ розвиватися як СЦСФрархСЦя виховних систем, але центральне мСЦiе в СЦСФрархСЦСЧ систем посСЦдаСФ педагогСЦчна система. У нашому випадку, саме школа займаСФ центральне мСЦiе. "ВСЦдкрита соцСЦально-педагогСЦчна система здатна пСЦдтримувати тенденцСЦСЧ до розширення СЦ змСЦцнення СЧСЧ взаСФмодСЦСЧ з життям, усСЦма соцСЦальними СЦнститутами тАФ сСЦм'СФю, пСЦдприСФмствами, навчальними закладами, культурно-освСЦтнСЦми установами, громадськими та молодСЦжними органСЦзацСЦями, державними установами [Там само, с. 143] тАФ саме така постановка питання щодо створення й функцСЦонування вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи СФ для нашого експерименту базового. При чому основним принципом ефективного функцСЦонування системи с консолСЦдацСЦя сил для вирСЦшення поставленоСЧ мети.

Набуття пСЦдлСЦтком навичок здорового способу життя, знайомство в засобами досягнення гармонСЦйного поСФднання фСЦзичного, психСЦчного, морального здоров'я вСЦдбуваСФться в процесСЦ соцСЦалСЦзацСЦСЧ. Тому ми зупиняСФмо свою увагу на характеристицСЦ не тСЦльки цього поняття, а й процесу соцСЦалСЦзацСЦСЧ.

Сам термСЦн "соцСЦалСЦзацСЦя» вперше було вжито американським соцСЦологом Ф. ГедСЦнгсом у 1887 р. За Ф. ГедСЦнгсом, соцСЦалСЦзацСЦя тАФ це "розвиток соцСЦальноСЧ природи або характеру СЦндивСЦда, пСЦдготовка людського матерСЦалу до соцСЦального життя» [237, с. 8].

УкраСЧнськСЦ фСЦлософи Г. ЗаСЧченко, В. Сагановський, I. Кальний розвивають дСЦалогСЦчну концепцСЦю соцСЦалСЦзацСЦСЧ виокремлюють такСЦ рСЦвнСЦ:

  • вСЦдношення "ятАФя»тАФвнутрСЦшнСЦй дСЦалог, умова формування самосвСЦдомостСЦ та самооцСЦнки;
  • вСЦдношення "я тАФ ти» тАФ царина формування морального почуття любовСЦ, ненавистСЦ, дружби;
  • вСЦдношення "я тАФ ми» тАФ царина виховання нацСЦональноСЧ свСЦдомостСЦ, класового почуття, почуття гуртовоСЧ солСЦдарностСЦ,
  • вСЦдношення "я тАФ людство» тАФ умова усвСЦдомлення своСФСЧ приналежностСЦ до роду людського, джерело фСЦлософсько-СЦсторичних, футурологСЦчних рефлексСЦй;
  • вСЦдношення "я тАФ друга природа» тАФ царина оцСЦнки свСЦту речей, створених людиною, можливСЦсть стати "мСЦрою всСЦх речей»;
  • вСЦдношення "я тАФ природа» тАФ царина прояву найрСЦзноманСЦтнСЦших СЦнтересСЦв тАФ вСЦд прагматичного до естетичного, царина формування екологСЦчноСЧ свСЦдомостСЦ, рСЦзних фСЦлософських концепцСЦй;
  • вСЦдношення "ятАФунСЦверсум» тАФ царина формування свСЦтогляду, релСЦгСЦйних СЦ фСЦлософських вчень, мСЦркувань щодо сенсу життя та смертСЦ [199, с. 42; 392].

СутнСЦсть соцСЦалСЦзацСЦСЧ СФ в тому, що кожна людина в процесСЦ соцСЦалСЦзацСЦСЧ формуСФться як член того суспСЦльства, до якого належить.

РЖснуСФ багато факторСЦв, якСЦ впливають на соцСЦалСЦзацСЦю людини, деякСЦ тАФ ще докладно не вивченСЦ, але всСЦ СЧх можна подСЦлити на чотири групи.

I група тАФ мегафактори тАФ космос, планета тАФ тСЦСФю чи СЦншою мСЦрою впливають на соцСЦалСЦзацСЦю всСЦх мешканцСЦв планети Земля.

II група тАФ макрофактори тАФ краСЧна, етнос, суспСЦльство, держава. ЦСЦ складовСЦ впливають на соцСЦалСЦзацСЦю всСЦх членСЦв того чи СЦншого окремого суспСЦльства.

  1. група тАФ мезофактори. До факторСЦв цСЦСФСЧ групи належать умови соцСЦалСЦзацСЦСЧ великих груп людей: за ознаками мСЦiевостСЦ, типу поселення, наприклад, регСЦон, мСЦсто, село, селище та СЦн.; за ознаками приналежностСЦ до тСЦСФСЧ чи СЦншоСЧ субкультури.
  2. групатАФмСЦкрофактори. Це трупа факторСЦв, що безпосередньо впливаСФ на конкретних членСЦв суспСЦльства, якСЦ з ними взаСФмодСЦють тАФ це сСЦм'я, референтнСЦ групи однолСЦткСЦв, гуртки, державнСЦ та релСЦгСЦйнСЦ органСЦзацСЦСЧ, мСЦкросоцСЦум [237, с. 73тАФ75].



УсСЦ цСЦ фактори не тСЦльки одночасно впливають на об'СФкт соцСЦалСЦзацСЦСЧтАФ людину (дитину, пСЦдлСЦтка), але СЦ взаСФмодСЦють мСЦж собою.

Характерним для селищного способу життя с нормативнСЦсть, тобто ухвалюСФться типова поведСЦнка, стиль життя, людськСЦ характери. ПсихологСЦчною особливСЦстю пСЦдлСЦткового вСЦку, провСЦдною дСЦяльнСЦстю СФ спСЦлкування, утворення референтних груп. РеферентнСЦ групи належать до мСЦкрофакторСЦв. Прагнення пСЦдлСЦткСЦв до спСЦлкування призводить до утворення груп за спСЦльними СЦнтересами, схильностями. Головне для членСЦв груп тАФ не видСЦлятися, а бути "як усСЦ». Саме такСЦ групи, на нашу думку, доцСЦльно використовувати для прищеплення пСЦдлСЦткам СЦ молодСЦ селища здорового способу життя. Коли хоч би кСЦлька членСЦв усвСЦдомлять безпечну, здорову поведСЦнку, то вона згодом стане типовою для всСЦСФСЧ групи. Як ми побачили, мезо-та мСЦкрофактори дуже пов'язанСЦ мСЦж собою. Тому вважаСФмо за необхСЦдне розглянути вплив таких соцСЦальних СЦнститутСЦв, якСЦ становлять мСЦкро та мезосередовище школяра.

НайважливСЦшим фактором, безперечно, СФ сСЦм'я. ПочатковСЦ стадСЦСЧ соцСЦалСЦзацСЦСЧ, за П. Парсонсом, вСЦдбуваються особливо в нуклеарнСЦй сСЦм'СЧ. Батьки, брати й сестри, родичСЦ для дитини СФ агентами соцСЦалСЦзацСЦСЧ. Агенти соцСЦалСЦзацСЦСЧ вСЦдСЦграють важливу роль у тому, якою виросте людина, як вСЦдбуватиметься СЧСЧ становлення. Стосунки мСЦж батьВнками та дСЦтьми в сучаснСЦй сСЦм'СЧ стають бСЦльш емоцСЦйно-психологСЦчними, тобто визначаються глибиною, мСЦцнСЦстю прив'язаностСЦ одного до СЦншого. Поряд з тим дСЦти ранСЦше отримують високий статус у сСЦм'СЧ. НерСЦдко вони мають бСЦльш високий рСЦвень освСЦти, вСЦльний час заповнюють дСЦяльнСЦстю, розповсюдженою серед однолСЦткСЦв. БатькСЦвське ухвалення та авторитет батькСЦвськоСЧ "ади вже не мають сильВнного впливу, замСЦсть нього для дСЦтей стаСФ важливим сприйняття батькСЦв як особистостей [237, с. 11,86,87]. Саме в сСЦм'СЧ дитина отримуСФ вСЦд батькСЦв першСЦ шаблони, стереотипи поведСЦнки.

ССЦм'я, яка виконуСФ рСЦзноманСЦтнСЦ функцСЦСЧ: демофафСЦчну, репродуктивну, комунСЦкативну, дозвСЦллСФву, виховну, тАФ це держава в мСЦнСЦатюрСЦ.

Головне призначення сСЦм'СЧтАФзабезпечення соцСЦальноСЧ та культурноСЧ безперервностСЦ суспСЦльства. ДослСЦдники видСЦляють низки функцСЦй сСЦм'СЧ, усСЦ соцСЦальнСЦ функцСЦСЧ задовольняють й особистСЦ потреби, наприклад, виховна функцСЦя задовольняСФ потребу в дСЦтях, батькСЦвствСЦ. ЕкономСЦчна та господарча тАФ у побутових послугах та матерСЦальнСЦй допомозСЦ. ФункцСЦя соцСЦалСЦзацСЦСЧ надаСФ духовне взаСФмозбагачення членСЦв родини [433, с. 136].

Виховна функцСЦя сСЦм'СЧ посилюСФться з народженням дитини. 3 одного боку, батьки стають вихователями майбутньоСЧ особистостСЦ, бажають виховати тСЦ якостСЦ, що вважають за  потрСЦбнСЦ; з СЦншого

дитина СФ вихователем для своСЧх батькСЦв, тому що, виховуючи, вони й самСЦ вчаться бути справжнСЦми матСЦр'ю та батьком.

БезпосереднСЦй виховний вплив на дитину Важливим фактором успСЦшностСЦ виконання цСЦСФСЧ функцСЦСЧ СФ ступСЦнь вСЦдкритостСЦ сСЦм'СЧ для суспСЦльного впливу. Якщо вСЦдносини з суспСЦльством будуть вСЦдсутнСЦ, то ефективнСЦсть виховання знижуСФться. При взаСФмодСЦСЧ з суспСЦльством сСЦм'я вСЦдбиваСФ та сприймаСФ риси суспСЦльного життя. Отже, завдання подальшоСЧ адаптацСЦСЧ дитини в суспСЦльствСЦ значно полегшуСФться, тому що основнСЦ правила поведСЦнки, норми вона засвоСЧла вже в родинСЦ.

ПСЦд час вивчення цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй украСЧнськоСЧ сСЦм'СЧ В. Постовий дСЦйшов висновку, що виховнСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ украСЧнськоСЧ родини базуСФться на основСЦ украСЧнськоСЧ нацСЦональноСЧ СЦдеСЧ, згСЦдно з принципами етнопедагогСЦки [305, с. 18]. У сСЦм'СЧ зберСЦгаються традицСЦСЧ СЦ звичаСЧ минулих поколСЦнь, разом з тим вСЦдбуваСФться засвоСФння культури СЦнших народСЦв.

Як окремий соцСЦальний СЦнститут сСЦм'я тСЦсно пов'язана з економСЦкою. РЖсторичнСЦ типи сСЦм'СЧ, СЧСЧ особливостСЦ визначаються тими економСЦчними вСЦдносинами, якСЦ СФ сталими в конкретний промСЦжок часу в конкретному суспСЦльствСЦ. ССЦм'я тАФ це не тСЦльки родиннСЦ стосунки, а й спСЦльне спСЦвСЦснування, наявнСЦсть домашнього господарства та повтАЩязаний з цим розподСЦл обов'язкСЦв, вСЦдповСЦдальнСЦсть[433, с. 134]. 3 розвитком ринкових вСЦдносин у суспСЦльствСЦ спостерСЦгаСФмо таке явище, як "сСЦмейний бСЦзнес», тому сСЦм'ю можна розглядати СЦ як економСЦчну категорСЦю.

ССЦм'я як соцСЦальне явище динамСЦчна. ЗмСЦна та розвиток СЧСЧ форм, типСЦв, структури пов'язана й залежить вСЦд розвитку потреб суспСЦльства, соцСЦально-СЦсторичних умов, наприклад, нерСЦвнСЦсть прав, приниження людини як особистостСЦ в суспСЦльствСЦ тягне за собою нерСЦвноправнСЦсть одного з членСЦв подружжя, авторитарний, навСЦть тоталСЦтарний стиль виховання дСЦтей. Навпаки, розкутСЦсть характерСЦв, уседозволенСЦсть СЦ безвСЦдповСЦдальнСЦсть одразу вСЦдбиваСФться на особливостях спСЦлкування дСЦтей з батьками, стилСЦ виховання (лСЦберальний), атмосферСЦ, яка пануСФ в родинСЦ, звичках, часто згубних, тобто всСЦ суспСЦльнСЦ проблеми та негаразди проявляються саме в сСЦмейних стосунках.

Саме благополучна, щаслива родина може надати умови, сприяти повною мСЦрою реалСЦзацСЦСЧ природних задаткСЦв, наприклад, за даними психологСЦв, коефСЦцСЦСФнт розумового розвитку дСЦтей, якСЦ виросли в благополучних сСЦм'ях, на двадцять балСЦв вищий.

АмериканськСЦ дослСЦдники В. Метьюз СЦ К. Миханович, вивчаючи щасливСЦ й нещасливСЦ родини, видСЦлили такСЦ вСЦдмСЦнностСЦ.

Так, у нещасливих родинах:

  • не думають однаково з багатьох питань;
  • погано розумСЦють почуття СЦншого;
  • почувають незадоволену потребу б довСЦрСЦ та в людинСЦ, якСЦй можна довСЦритися.

У благополучних родинах присутнСЦ:

тАФ        нормальне безконфлСЦктне спСЦлкування дСЦтей з батьками,
сиблСЦнгСЦв мСЦж собою, а також подружжя мСЦж собою;

тАФдовСЦрливСЦсть СЦ емпатСЦя; тАФрозумСЦння один одного;

тАФ        наявнСЦсть дому [161]. ПСЦд поняттям "дСЦм» ми розумСЦСФмо
наявнСЦсть особливоСЧ атмосфери в сСЦм'СЧ, де подружжя та члени сСЦм'СЧ
почувають себе фСЦзично СЦ психологСЦчно комфортно.

На сьогоднСЦ, коли економСЦчна ситуацСЦя недостатньо стабСЦльна й багато батькСЦв зайнятСЦ пошуками робочого мСЦiя або працюють з ранку до вечора, щоб тСЦльки утриматися, а як наслСЦдоктАФусе менше придСЦляють "асним дСЦтям у вагу, поширюСФться думка, що блаВнгополучна родина тАФ це сСЦм'я, яка матерСЦально всСЦм забезпечена. Дитина в такСЦй матерСЦально забезпеченСЦй сСЦм'СЧ, де вона оточена надмСЦрною батькСЦвською любов'ю СЦ турботою (часто це едина дитина), виказуСФ протест СЦ знаходить референтну, значущу групу в сумнСЦвних компанСЦях.

Незалежно вСЦд того, чи СФ окрема сСЦм'я благополучною або неблагополучною, дСЦти в кожнСЦй з них проходять так звану стихСЦйну соцСЦалСЦзацСЦю. Результати соцСЦалСЦзацСЦСЧ визначаються такими характеристиками сСЦм'СЧ, як рСЦвень освСЦти, соцСЦальний статус, матерСЦальнСЦ умови, а також моральними цСЦнностями тАФ про соцСЦальними, асоцСЦальними, антисоцСЦальними, стилем життя та взаСФмин членСЦв сСЦм'СЧ |237, с. 89]. Хоча соцСЦалСЦзацСЦя маСФ мСЦiе в усСЦх соцСЦальних групах (якщо ми не будемо брати до уваги сСЦм'ю), то найвиразнСЦше вона сконцентрована в освСЦтнСЦх закладах. Школа тАФ спецСЦалСЦзована суспСЦльна установа, головна мета якоСЧтАФ створення основних умов СЦ можливостей подальшоСЧ соцСЦалСЦзацСЦСЧ молодСЦ в СЦншСЦ соцСЦальнСЦ групи та спСЦльнотитАФСЧСЧ навчання, виховання, розвиток СЦ базова соцСЦалСЦзаВнцСЦя. "ОсвСЦта як особлива соцСЦальна СЦнституцСЦя залежна у своСЧй органСЦзацСЦСЧ вСЦд особливостей структури та функцСЦонуваннСЦ СЦнших суспСЦльних пСЦдсистемтАФекономСЦчноСЧ, полСЦтичноСЧ, соцСЦальноСЧ»[199,с. 81, 83], у той же час вона взаСФмодСЦСФ з ними СЦ маСФ вплив на СЦншСЦ суспСЦльнСЦ пСЦдсистеми.

Е. Дюркгейм писав, що однСЦСФю з головних цСЦлей освСЦти СФ перенесення цСЦнностей культури нащадками [343]. Г1ройшло кСЦлька столСЦть, але й зараз школа залишаСФться, особливо в селищСЦ, центром науки, культурного життя. скарбницею духовних цСЦнностей, важливою частиною суспСЦльного життя. На думку Е. ЕрСЦксона, автора егопсихологСЦСЧ, успСЦшне розв'язання школою СЧСЧ завдань щодо соцСЦалСЦзацСЦСЧ формуСФ у вихованцСЦв належний рСЦвень рольовоСЧ самоСЦндифСЦкацСЦСЧ. Якщо мета не досягнута, виникаСФ дезорСЦентованСЦсть особистостСЦ, тобто соцСЦалСЦзацСЦя не вдаСФться [419, с. 219тАФ222].

Дитина, починаючи з першого класу, багато часу проводить у школСЦ, як на уроках, так СЦ позаурочний час. Тому вчитель тАФ одна з ключових фСЦгур, яка бере активну участь в СЧСЧ соцСЦалСЦзацСЦСЧ. МСЦж учнем та вчителем, як правило, немаСФ такого СЦнтимно-особистСЦсного зв'язку, як у дитини з батьками, тому вчитель намагаСФться бути об'СФктивним щодо реального стану справ. УчнСЦвськСЦ колективи не завжди однорСЦднСЦ, тому педагоги намагаються протистояти проявам расизму; сегрегацСЦСЧ, маргСЦналСЦзацСЦСЧ. Шанобливе ставлення учня до нацСЦональних традицСЦй однокласникСЦв СЦнших етнСЦчних груп виховуСФ повагу до рСЦдних звичаСЧв та обрядСЦв, гордСЦсть за збереженСЦ й набутСЦ духовнСЦ скарби [ 199, с. 240]. На думку Ж. Делора, "роль педагогСЦв СФ вирСЦшальною. Саме вчителСЦ середньоСЧ та початковоСЧ ланки повиннСЦ вСЦднайти шляхи розв'язаних важливих завдань, якСЦ стоять перед освСЦтою: сприяти прогресу, формуванню глобального способу мислення, забезпечувати соцСЦальну злагоду» [438, с. 157].

Що стосуСФться наших зарубСЦжних колег, то серед завдань, наприклад, дошкСЦльних навчально-виховних закладСЦв у краСЧнах РДвропи найголовнСЦшими СФ:

тАФ мотиву вати дСЦтей, починаючи з якомога молодшого вСЦку до навчання, до нового життя, нового оточення;

тАФ прищеплення навичок поведСЦнки, необхСЦдних для майбутнього школярства [440, с. 21].

ДошкСЦльне виховання, початкова, середня школа, освСЦта у захСЦдноСФвропейських краСЧнах часто знаходиться пСЦд патронатом як держави, так СЦ регСЦону. ВзаСФмодСЦя школи з робочим свСЦтом, суспСЦльно-виробничою сферою СФ прикладом координацСЦСЧ зусиль кСЦлькох рСЦвнСЦв[199, с. 160тАФ161].

ВСЦдсутнСЦсть тСЦсного зв'язку мСЦж дошкСЦльними СЦ шкСЦльними закладами, неузгодженСЦсть дСЦй мСЦж батькСЦвським впливом СЦ спробами вчителСЦв прищепити дитинСЦ навички здорового способу життя в школСЦ, епСЦзодичнСЦ зустрСЦчСЦ учнСЦв-випускникСЦв з представниками рСЦзних професСЦй, а вСЦд цього вСЦдсутнСЦсть чСЦткого уявлення про виробничу сферу й доросле життя, е на сьогоднСЦ однСЦСФю з найбСЦльш актуальних проблем.

ОсвСЦта тАФ один з найдавнСЦших СЦнститутСЦв. Потреба суспСЦльства у вСЦдтвореннСЦ й передачСЦ знань, умСЦнь, навичок, пСЦдготовцСЦ нових поколСЦнь до дорослого життя призвела до появи цього СЦнституту. ОсвСЦта як процес тАФ багатозначне явище, тому що мСЦстить у собСЦ й навчання, СЦ виховання. У педагогСЦчнСЦй лСЦтературСЦ СЦнодСЦ зустрСЦчаСФмо протиставлення цих процесСЦв. Але в дослСЦдженнях з СЦсторСЦСЧ педагогСЦки зазначаСФться, що виховання завжди вважалося майже "головною мСЦсСЦСФю навчання: СЦ в епоху античностСЦ, СЦ в столСЦття "просвСЦтництва», СЦ в новСЦтнСЦ часи» [231; 433].

ОсвСЦта як соцСЦальний СЦнститут виконуСФ низку окремих функцСЦй, серед яких соцСЦально-економСЦчнСЦ, пов'язанСЦ з пСЦдготовкою нового поколСЦння спецСЦалСЦстСЦв, робСЦтникСЦв тАФ представникСЦв рСЦзних професСЦй. ОсвСЦта також включаСФ людину в соцСЦальнСЦ вСЦдносини, тобто сприяСФ соцСЦалСЦзацСЦСЧ. Водночас вСЦдбуваСФться не тСЦльки поверхневе знайомство з культурними нормами, цСЦнностями, соцСЦальними та тендерними ролями, а також СЧх засвоСФння, усвСЦдомлення та подальше створення "асного способу життя.

Зазначимо, що школа виконуСФ функцСЦю соцСЦальноСЧ СЦнтеграцСЦСЧ, об'СФднуючи фСЦзично представникСЦв рСЦзних соцСЦальних груп, нацСЦональностей, вСЦросповСЦдань, культур, тобто разом з тим учить толерантностСЦ й терпимостСЦ, поваги до свСЦтогляду СЦнших людей. СоцСЦологи зазначають., що виконання функцСЦй освСЦти набуваСФ специфСЦчних рис. На сьогоднСЦ спостерСЦгаСФться зближення освСЦти СЦ науки. ОсвСЦта та наука виконують функцСЦСЧ взаСФмного розвитку, "... СЧх органСЦчний зв'язоктАФпорука подальшого вдосконалення освСЦти» [433, с. 147тАФ148].

Виховання як у сСЦм'СЧ, так СЦ в школСЦ маСФ бути таким, що враховуСФ вСЦковСЦ, психодинамСЦчнСЦ, психологСЦчнСЦ особливостСЦ, СЦндивСЦдуальнСЦ риси характеру, потреби та СЦнтереси школярСЦв, а для цього необхСЦдна тСЦсна спСЦвпраця, взаСФмодСЦя педагогСЦв СЦ батькСЦв. Це дуже важливо, тому що батьки СЦ вчителСЦ бачать поведСЦнку дитини тСЦльки в тСЦй ситуацСЦСЧ, у якСЦй спСЦлкуються, працюють, тобто батьки тАФ тСЦльки вдома, а педагоги тАФтСЦльки в школСЦ. Одними з безлСЦчСЦ форм спСЦльноСЧ органСЦзацСЦСЧ дозвСЦлля СФ проведення туристичних походСЦв та екскурсСЦй, спортивних змагань та спартакСЦад, обтАЩСФднання в клуби.

Т. Гаврилова вважаСФ, що вчителСЦ й батьки повиннСЦ бути партнерами у справСЦ виховання й доповнювати один одного, допомагати один одному у вирСЦшеннСЦ рСЦзних педагогСЦчних проблем.

К. РЖгошев, М. Панкратова, Г. МСЦньковський та СЦн. у своСЧх працях розглядають рСЦзнСЦ сторони взаСФмодСЦСЧ сСЦм'СЧ й школи. На СЧхню думку, неправильне розумСЦння та уява в суспСЦльнСЦй свСЦдомостСЦ про спСЦввСЦдношення сСЦмейного та шкСЦльного виховання, вСЦднесення останнього в розряд не головного, а другорядного фактора педагогСЦчного процесу е одним з недолСЦкСЦв, що знижуСФ ефективнСЦсть виховного процесу. У результатСЦ  маСФмо порушення зв'язку мСЦж школою та родиною [138, с. 134].

У вСЦтчизнянСЦй науково-педагогСЦчнСЦй лСЦтературСЦ 1980тАФ90-х рокСЦв зустрСЦчаСФмо таку думку щодо вСЦдносин школи та сСЦм'СЧ: школа тАФ наВнставник, контролер батькСЦв, а сСЦм'СЧ вСЦдводиться лише роль об'СФкта виховного впливу. Так, наприклад, I. ГребеннСЦков зводить стосунки батькСЦв СЦ педагогСЦв, в основному, до впливу на батькСЦв з боку школи. Завдання вчителСЦвтАФдопомогти батькам правильно органСЦзувати життя в сСЦм'СЧ. 3 погляду педагогСЦки, для цього необхСЦдно пСЦдключати роботу батькСЦвського комСЦтету, рад сприяння сСЦм'СЧ та школи тощо [86, с. 7тАФ8].

Ми дотримуСФмося тСЦСФСЧ думки, що сСЦм'я СЦ школа с суб'СФктами виховання, якСЦ мають цСЦлком рСЦвнСЦ права, оскСЦльки батьки СЦ вчителСЦ мають до того ж однаковСЦ цСЦлСЦ СЦ принципи виховання, а, значить, СЧх спСЦльна праця та взаСФмозв'язок повиннСЦ пСЦдсилюватися, тАФ зазначаСФ Ю. Азаров [5].

На думку К. РЖгошева та Г. МСЦньковського, у сучаснСЦй роботСЦ сСЦм'СЧ СЦ школи значну роль вСЦдСЦграСФ батькСЦвська громадськСЦсть [138, с. 134]. На сьогоднСЦ рСЦзень освСЦченостСЦ та культури батькСЦв зростаСФ; стосунки мСЦж батьками мають будуватися на засадах особистСЦсноСЧ та професСЦйноСЧ взаСФмоуваги, партнерства, особистоСЧ зацСЦкавленостСЦ батькСЦв у тому, що збагачення педагогСЦчними знаннями й тСЦсний контакт, спСЦвпраця СЦз школою принесуть позитивнСЦ результати у вихованнСЦ, всебСЦчному розвитку дитини. Батьки можуть брати участь у життСЦ школи не тСЦльки через те, що контролюють вСЦдвСЦдування, допомагають у забезпеченнСЦ нормальноСЧ дСЦяльностСЦ школи, використовуючи особистСЦ можливостСЦ, а й беруть безпосередню участь в органСЦзацСЦСЧ виховноСЧ роботи (пСЦдготовцСЦ екскурсСЦй, зустрСЦчей з цСЦкавими людьми, тематичних бесСЦд, круглих столСЦв, КВК тощо).

Зазвичай у школСЦ учнСЦ отримують СЦнформацСЦю про здорову поведСЦнку вСЦд педагогСЦв, але вдома батьки повиннСЦ контролювати, що саме дивиться СЧхня дитина по телебаченню. У зарубСЦжних сСЦм'ях вони намагаються всСЦляко обмежити перебування дСЦтей перед екранами; замСЦсть цього пропонуються спортивнСЦ гуртки, художнСЦ виставки, походи в музеСЧ та театри, екскурсСЦСЧ та мандрСЦвки [449, с. 79тАФ87].

Школа як один з елементСЦв системи соцСЦалСЦзацСЦСЧ повинна не тСЦльки виконувати освСЦтньо-виховну функцСЦю, а й формувати такий рСЦвень, що буде в нагодСЦ учням у дорослому життСЦ. Про вСЦдСЦрванСЦсть школи вСЦд звичайного життя свСЦдчить дослСЦдження французьких педагогСЦв, якСЦ провели опитування за анкетою "Чого ви навчилися в школСЦ СЦ яких знань вам бракуСФ?» Ось деякСЦ висловлювання:

  1. ВлШкола не дала нам пСЦзнання свСЦту, навичок гармонСЦйного входження до нього, не озброСЧла знаннями наших прав, не прищепиВнла СЦнтересу до економСЦки, подСЦй повсякденного життя».
  2. ВлШкола не навчила нас пСЦдтримувати стосунки з людьми, бути вСЦдповСЦдальними та солСЦдарними з ними, не надала нам навичок спСЦвжиття в колективСЦ».
  3. ВлШкола не навчила нас мислити, оцСЦнювати та усвСЦдомлювати ситуацСЦСЧ... не дала навичок критичних суджень... Школа не навчила нас спСЦлкуватися на публСЦцСЦ СЦ бути особистостями» [199, с. 377; 447, с. 10].

Навчання дСЦтей здорового способу життя в школСЦ полягаСФ в прищепленнСЦ молодСЦ почуття вСЦдповСЦдальностСЦ за "асне здоров'я (ча ГрСЦзаром) [199, с. 396]. Навчання маСФ носити не епСЦзодичний характер, а вСЦдрСЦзнятися системнСЦстю, сприянням гармонСЦйного розвитку здСЦбностей учнСЦв. Це не тСЦльки класнСЦ години або профСЦлактичнСЦ заходи, що проводяться класним керСЦвником СЦ присвяченСЦ окремим питанням щодо здоров'я людини, а цСЦла система заходСЦв, якСЦ спрямованСЦ на те, щоб дитина усвСЦдомила людське життя СЦ здоров'я як найвищу цСЦннСЦсть. НеобхСЦдно СЦнформувати дСЦтей про:

тАФпростСЦ СЦ дСЦйовСЦ заходи проти дСЦСЧ органСЦзму СЦнфекцСЦям;

тАФзначення гСЦгСЦСФни, дотримання чистоти, правильного рацСЦону;

тАФважливСЦсть щеплення у профСЦлактицСЦ хвороб [199, с. 396].

Часто вчителСЦ уникають бесСЦд безпосередньо про тСЦ чи СЦншСЦ хвороби, щоб не травмувати дитячу психСЦку. Але, на нашу думку, якщо це стосуСФться тих хвороб, що стали наслСЦдками вживання наркотичних речовин, алкоголю, сигарет, то треба роз'яснювати реальну картину, СЦ якщо це можливо, пСЦдкрСЦплювати слова СЦлюстрацСЦями.

ЛСЦкарня та СЧСЧ працСЦвники насторожують, аби не сказати лякають, дорослих, а малюкСЦв тим бСЦльше, особливо якщо з лСЦкарнею пов'язанСЦ раннСЦ спогади дитинства. Школа повинна навчити дСЦтей сприймати вСЦзит до лСЦкаря за необхСЦдний тодСЦ, коли це потрСЦбно, а не тодСЦ, коли вже пСЦзно. Для цього бажано, щоб СЦз шкСЦльною медсестрою, лСЦкарем СЦ учнями було встановлено тСЦсний контакт.

На сьогоднСЦ шкСЦльнСЦ медпункти проводять профСЦлактичну роботу, наприклад, бесСЦди про загрозу отруСФння грибами, важливСЦсть щеплення; здСЦйснюються медогляди стану фСЦзичного здоров'я. Ми вважаСФмо, що школа спСЦльно з лСЦкарнею повинна тСЦсно спСЦвпрацювати, скласти циклограму бесСЦд СЦ профСЦлактичних заходСЦв, якСЦ вСЦдповСЦдали б вСЦковим особливостям учнСЦв. Що стосуСФться пСЦдлСЦткового вСЦку, то необхСЦднСЦ бесСЦди щодо статевого виховання окремо для дСЦвчат СЦ хлопцСЦв, тому що класним керСЦвникам дСЦти не завжди можуть довСЦритися, ставити питання, що СЧх хвилюСФ, особливо коли вчитель протилежноСЧ статСЦ. Теми бесСЦд, лекцСЦй з лСЦкарем повиннСЦ бути актуальними, цСЦкавим, корисними.

Один з найбСЦльш важливих чинникСЦв соцСЦалСЦзацСЦСЧтАФце правильно органСЦзоване дозвСЦлля, тобто рацСЦональне використовування вСЦльного часу, оптимальне сполучення в ньому основних функцСЦй: вСЦдновлення фСЦзичних та психСЦчних сил людини як запорука фСЦзичного й психСЦчного здоров'я.

Правильна органСЦзацСЦя вСЦльного часу дитини тАФ це умова для розвитку, самореалСЦзацСЦСЧ, розкриття закладених природою нахилСЦв СЦ здСЦбностей, залучення школярСЦв до рСЦзних видСЦв дСЦяльностСЦ.

У гуртку або в студСЦСЧ учнСЦ бСЦльш розкутСЦ, безпосереднСЦ. ТодСЦ як пСЦд час навчання школяр маСФ регулювати свою дСЦяльнСЦсть, яка повинна вСЦдповСЦдати правилам внутрСЦшньо шкСЦльного розпорядку, праВнвилам поведСЦнки учнСЦв, тендерним очСЦкуванням.

ПСЦд час дозвСЦлля дитина самостСЦйно обираСФ той вид дСЦяльностСЦ, який бСЦльше СЧй пСЦдходить. Ця дСЦяльнСЦсть здебСЦльш  добровСЦльна (але зустрСЦчаСФться таке, що батьки змушують дитину вСЦдвСЦдувати той чи СЦнший гурток лише тому, що у своСФму дитинствСЦ не змогли реалСЦзувати своСЧ прагнення СЦ бажання), опираСФться на СЦнтерес, СЦнСЦцСЦативу. Якщо дитина самостСЦйно виявила бажання обрати той чи СЦнший гурток або досвСЦдчений викладач, з одного боку, СЦ батьки - з СЦншого, стимулюють та надають вСЦдповСЦдну установку, настрСЦй, то дитина отримуСФ багато позитивних емоцСЦй, якСЦ СФ астенСЦчними, тобто гарно впливають на загальний стан здоров'я дитини. I навпаки тАФ негативнСЦ емоцСЦСЧ, вСЦдсутнСЦсть морального заохочення ведуть до зниження самооцСЦнки, невпевненоСЧ поведСЦнки, звичайно, зникаСФ СЦнтерес до такоСЧ дСЦяльностСЦ.

Правильно дСЦбрати методи та форми роботи в рСЦзних групах дозволяСФ врахування вСЦкових, статевих, СЦнтелектуальних особливостей, наприклад, за даними дослСЦджень психологСЦв, для дСЦтей молодшого шкСЦльного вСЦку характернСЦ емоцСЦйнСЦсть, прагнення до масових, колективних форм дСЦяльностСЦ. ТодСЦ як у пСЦдлСЦткСЦв перебувають протилежнСЦ переживання: з одного боку, не хочеться видСЦлятися СЦ "бути як всСЦ», а з СЦншого тАФ бажання бути СЦндивСЦдуальнСЦстю [68]. За РЖ. Коном, для пСЦдлСЦткового вСЦку СФ характерними диспропорцСЦСЧ в рСЦвнСЦ та темпах розвитку. Почуття дорослостСЦ в пСЦдлСЦткСЦв тАФ це новий рСЦвень претензСЦй на рСЦвень, якого вСЦн ще не досяг [177]. Беручи до у ваги дСЦяльнСЦсть, що переважаСФ в певному вСЦцСЦ, необхСЦдно будувати специфСЦчнСЦ умови, застосовувати окремСЦ засоби для роботи.

Проблемами формування та розвитку СЦнтересСЦв у дСЦтей займалися такСЦ вченСЦ, як С. Шацький, В. ТрСЦодСЦ, Г. Фролова, С. Смирнова, Д Кабалевський, Л. РДрмоленко та СЦн. [378; 400, с. 61; 418, Т.2, с. 280].

На думку С. РубСЦнштейна, "СЦнтерес тАФ тенденцСЦя або скерованСЦсть особистостСЦ, що полягаСФ в зосередженостСЦ и помислСЦв на певному предметСЦ» [328, с. 320].

Т. Сущенко вважаСФ, що дитяче ставлення до програми виховання та методСЦв роботи залежить вСЦд того, наскСЦльки виховний процес вСЦдповСЦдаСФ СЧх СЦнтересам. Виховний процес маСФ бути для учнСЦв цСЦкавою, приСФмного та життСФво важливою справою [368, с. 25].

Велике значення в органСЦзацСЦСЧ дитячого дозвСЦлля та в реалСЦзацСЦСЧ освСЦтньо-виховних завдань вСЦдСЦграють позашкСЦльнСЦ установи, зокрема будинки культури.

Основна мета позашкСЦльних виховних заходСЦв тАФ це створити такСЦ оптимальнСЦ умови, якСЦ допоможуть розвитку особистСЦсноСЧ (фСЦзичноСЧ СЦ духовноСЧ), пСЦзнавальноСЧ(у тому числСЦ й СЦнтелектуальноСЧ), а також креативноСЧ сфер дитини у вСЦльний вСЦд школи час.

ПСЦд час роботи в гуртках, секцСЦях за допомогою неформального спСЦлкування з однолСЦтками розвиваСФться також комунСЦкативна сфера дитини, збагачуСФться словниковий запас, розширюСФться кругозСЦр. ПСЦд час самоуправлСЦння в групСЦ, навСЦть мСЦнСЦмального, вСЦдбуваСФться також розвиток органСЦзацСЦйних здСЦбностей, виховуСФться вСЦдповСЦдальнСЦсть за доручену справу. Кожен з членСЦв групи постуВнпово проходить усСЦ щаблСЦ вСЦд новачка, який тСЦльки адаптуСФться, до досвСЦдченого гурткСЦвця, якому можна доручити важливу справу.

Розвиток емоцСЦйноСЧ сфери дитинитАФдуже важлива рСЦч. На думку Г ФроловоСЧ, вплив на формування емоцСЦйноСЧ сфери дитини дошкСЦльного та молодшого шкСЦльного вСЦку маСФ принципове значення, тому що в пСЦдлСЦтковому вСЦцСЦ емоцСЦйна сфера розвиваСФться значно повСЦльнСЦше. Для поглиблення емоцСЦйного впливу Г Фролова пропонуСФ:

тАФшироке впровадження театралСЦзацСЦСЧ;

тАФорганСЦзацСЦя дСЦяльностСЦ учнСЦв на основСЦ створення СЦгровоСЧ ситуацСЦСЧ;

тАФшироке використання видСЦв та жанрСЦв мистецтв тАФ прози, поезСЦСЧ, кСЦномистецтва, музики, образотворчих засобСЦв, танцю, якСЦ забезпечують позитивний настрСЦй аудиторСЦСЧ;

  • створення атмосфери неформального спСЦлкування, яке дозволяСФ кожному почувати себе максимально вСЦльним СЦ розкутим;
  • створення атмосфери особливоСЧ щиростСЦ, дбайливостСЦ, чуйностСЦ для розвитку емоцСЦйностСЦ особистостСЦ;
  • розвиток сфери СЦнтересСЦв та потреб дитячоСЧ особистостСЦ [400, с. 61].

Школа СЦ Будинок культури повиннСЦ спСЦвпрацювати, тобто бути партнерами. ТСЦсний взаСФмозв'язок може виражатися в тому, що учнСЦ активно беруть участь у пСЦдготовцСЦ рСЦзноманСЦтних заходСЦв, якСЦ органСЦзовують працСЦвники клубу. У той же час школа у своСЧй роботСЦ використовуСФ клубнСЦ форми проведення свят, зустрСЦчей тощо.

Закон УкраСЧни "Про освСЦту» та Державна нацСЦональна програма "ОсвСЦта» (УкраСЧна XXI ст.) зазначаСФ, що позашкСЦльне навчання й виховання тАФ невСЦд'СФмна частина системи освСЦти. НеобхСЦдно СЧх нацСЦлювати, спрямовувати на задоволення потреб особистостСЦ дитини у творчому самовираженнСЦ, здобуттСЦ додаткових знань, умСЦнь та навичок за СЦнтересами, СЦнтелектуальний та духовний розвиток, пСЦдготовку до професСЦйноСЧ дСЦяльностСЦ [101,с. 15].

Першою спробою наукового осмислення розвитку позашкСЦльноСЧ освСЦти та виховання, реформування форм СЦ методСЦв роботи зСЦ школярами, що досСЦ використовувалися, у якСЦсно нову систему стаВнла "КонцепцСЦя позашкСЦльноСЧ освСЦти та виховання», у якСЦй викладаються завдання, принципи, основнСЦ напрямки та змСЦст цих видСЦв дСЦяльностСЦ[180,с.3].

У структуру позашкСЦльноСЧ освСЦти та виховання входять дитячСЦ та юнацькСЦ комплекси позашкСЦльноСЧ роботи. Це рСЦзноманСЦтнСЦ центри, а саме:


Культурно-оздоровчСЦ

СпортивнСЦ секцСЦСЧ


ТренСЦнговСЦ групи зСЦ здорового способу життя

Естетичного виховання

Палаци дитячоСЧ та юнацькоСЧ творчостСЦ


Будинки народноСЧ творчостСЦ та виховання


Колективи   художньоСЧ   самодСЦяльностСЦ   (театри


пСЦснСЦ й танцю)


Об'СФднання    умСЦльцСЦв    (вишивання,    в'язання,


робота з деревиною, природними   матерСЦалами


тощо)


МузичнСЦ школи


СтудСЦСЧ вокальною спСЦву

ЕкологСЦчно-натуралСЦстичнСЦ

СтанцСЦСЧ     спостереження     за     тваринним     та


рослинним свСЦтом


ЕкологСЦчнСЦ (зеленСЦ) патрулСЦ


ПатрулСЦ СЦз захисту тварин

НацСЦонально-культурнСЦ СЦ

КраСФзнавчо-дослСЦднСЦ


РЖсторичнСЦ гуртки


НародознавствСЦ гуртки

Гуртки технСЦчноСЧ творчостСЦ

Конструювання моделей

ПСЦдлСЦтковСЦ клуби за мСЦiем

Клуб фанатСЦв спСЦвакСЦв, футбольноСЧ команди

проживання та СЦнтересами


ДитячСЦ та юнацькСЦ табори

ЛСЦтнСЦ та санаторного типСЦв


У радянськСЦ часи було створено унСЦкальну систему оздоровлення та вСЦдпочинку дСЦтей у оздоровчих таборах. РанСЦше це була налагоджена система таборСЦв, санаторСЦСЧв та пансСЦонатСЦв для сСЦмейного оздоровлення, якСЦ було розташовано за мСЦстом у мальовничих мСЦiях. На жаль, за останнСЦ роки в УкраСЧнСЦ з економСЦчних причин перестало працювати багато позамСЦських таборСЦв. На сьогоднСЦ одним з головних завдань середовища сучасного табору СФ створення побутових умов сучасного рСЦвня: достатньоСЧ кСЦлькостСЦ примСЦщень для творчоСЧ роботи з дСЦтьми, як в СЦндивСЦдуальнСЦй, та СЦ в груповСЦй формах; побудова спортивних та СЦгрових майданчикСЦв, а також зон, де б дитина могла побути на самотСЦ, якщо в цьому виникне потреба.

СтатистичнСЦ факти свСЦдчать про те, що дСЦти потребують оздоровлення. За офСЦцСЦйними даними, лише чверть дСЦтей УкраСЧни вСЦдносно здоровСЦ, ще стСЦльки перебувають на диспансерному облСЦку. На одну дитину УкраСЧни в середньому припадаСФ 2,5 види хронСЦчних захворювань.

I все ж таки сучасний табСЦр оздоровлення та вСЦдпочинку дСЦтей надаСФ можливСЦсть:

  • прищепити дСЦтям навички сучасноСЧ взаСФмодСЦСЧ;
  • зняти напруження пСЦсля закСЦнчення навчального року;
  • отримати новСЦ знання за допомогою гри, творчих завдань, пошуковоСЧ й дослСЦдницькоСЧ дСЦяльностСЦ;

тАФзмСЦцнити й вСЦдновити фСЦзичне здоров'я дСЦтей;

тАФвСЦдпрацювати й отримати новСЦ методики та педагогСЦчнСЦ технологСЦСЧ;

тАФстворити систему фСЦзичного, СЦнтелектуального й психологСЦчного оздоровлення [82].

Як видно з наведеноСЧ таблицСЦ, характер дСЦяльностСЦ позашкСЦльних закладСЦв виховання рСЦзноманСЦтний. Це СЦ пСЦзнавальний, СЦ дослСЦдницький, СЦ творчоСЧ спрямованостСЦ, цСЦлСЦ окремих гурткСЦв СЦ секцСЦй багато в чому перетинаються, наприклад, колективи художньоСЧ самодСЦяльностСЦ основною метою бачать естетичне виховання, але це СЦ фСЦзичний розвиток дСЦтей, СЦ прищеплення почуття стилю, розвиток пластики, грацСЦСЧ тощо.

ПозашкСЦльнСЦ заклади освСЦти органСЦзовують навчально-виховний процес серед рСЦзновСЦкових та рСЦзностатевих учнСЦвських (для молодших школярСЦв, пСЦдлСЦткСЦв, юнакСЦв) обтАЩСФднань. При цьому використовуються СЦндивСЦдуальнСЦ, груповСЦ, масовСЦ форми проведення та рСЦзнСЦ методи роботи.

ПозашкСЦльнСЦ заклади мають такСЦ характернСЦ функцСЦСЧ педагогСЦчного процесу:

  • початкова, яка спрямована на те, щоб задовольнити СЦнтереси учнСЦв до окремого виду дСЦяльностСЦ;
  • основна тАФ формування особистостСЦ дитини в процесСЦ певноСЧ дСЦяльностСЦ.

За статистичними даними, на сьогоднСЦ СЦснуСФ бСЦльш нСЦж двСЦ тисячСЦ позашкСЦльних закладСЦв, якСЦ охоплюють своСФю дСЦяльнСЦстю бСЦля двох мСЦльйонСЦв учнСЦв. Але привертають увагу серйознСЦ проблеми, пов'язанСЦ з матерСЦальним, технСЦчним забезпеченням, з одного боку, та недостатньою науково-методологСЦчною та методичною забезпеченСЦстю працСЦвникСЦв культури, учителСЦв, вихователСЦв, педагогСЦв цСЦСФСЧ сфери, а також керСЦвникСЦв гурткСЦв тАФ з СЦншого. ЦСЦ фактори часто стають основними причинами припинення СЦснування позашкСЦльних закладСЦв.

Можна сказати, що при функцСЦонуваннСЦ вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи утворюСФться механСЦзм взаСФмодСЦСЧ СФдностСЦ й наступностСЦ виховного впливу у всСЦх мСЦкро соцСЦумах, членом якого СФ молода людина.

АналСЦзуючи соцСЦальнСЦ взаСФмодСЦСЧ, В. Харчева визначаСФ три СЧх рСЦвнСЦ [403]:

РЖ рСЦвень тАФ мСЦжособистСЦснСЦ; II тАФ груповСЦ; III тАФ соцСЦСФтальнСЦ.

На думку вченоСЧ, для ефективного функцСЦонування системи взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв на всСЦх трьох рСЦвнях необхСЦдно, щоб вона вирСЦшувала чотири фундаментальнСЦ СЧх завдання:

  • пСЦдтримувала цСЦннСЦснСЦ зразки культурного суспСЦльства;
  • здСЦйснювала СЦнтеграцСЦю всСЦх частин системи в цСЦлСЦснСЦсть;
  • сприяла досягненню мети системи;
  • створювала можливостСЦ СЦнтеграцСЦСЧ субтАЩСФктСЦв взаСФмодСЦСЧ в суспСЦльство[403].

Не зменшуючи ролСЦ жодного соцСЦального СЦнституту, ми говоримо про необхСЦднСЦсть СЦ доцСЦльнСЦсть створення вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи взаСФмодСЦСЧ рСЦзноманСЦтних соцСЦальних СЦнститутСЦв селища з метою вирСЦшення проблем формування здорового способу життя школярСЦв. Це складно органСЦзована, самостСЦйна, багатофункцСЦональна система, взаСФмозв'язки та взаСФмодСЦя складових компонентСЦв якоСЧ не стСЦльки стихСЦйно та вСЦдносно спрямовано впливають на особистСЦсть, а й забезпечують пСЦдвищення рСЦвня та якостСЦ здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння.

ВлЗмСЦст соцСЦалСЦзуючого процесу у вСЦдкритСЦй соцСЦально-педагогСЦчнСЦй системСЦ не обмежуСФться його проявом лише в окремих видах дСЦяльностСЦ. СоцСЦалСЦзуючи процес у такСЦй системСЦ охоплюСФ всСЦ сфери життСФдСЦяльностСЦ особистостСЦ, у тому числСЦ й особистСЦсну, СЦ сСЦмейну, СЦ трудову, СЦ неформальну» [355].

Отже. ВСЦдкрита соцСЦально-педагогСЦчна система передбачаСФ комплексний процес соцСЦалСЦзацСЦСЧ, що носить СЦнтеграцСЦйний характер як за змСЦстом, так СЦ за формами.

ТСЦльки в тСЦснСЦй спСЦвдружностСЦ, партнерствСЦ та спСЦвробСЦтництвСЦ педагогСЦчного колективу, батькСЦв, селищноСЧ ради, громадськоСЧ органСЦзацСЦСЧ "УспСЦх», дСЦльничноСЧ лСЦкарнСЦ, Будинку природи та дозвСЦлля, кафедри педагогСЦки СДПУ можна досягти успСЦху у вирСЦшеннСЦ глобальних завдань щодо виховання та розвитку особистостСЦ. ОсвСЦтня та виховна робота, що здСЦйснюСФться рСЦзноманСЦтними соцСЦальними СЦнститутами, покликана сприяти соцСЦальнСЦй адаптацСЦСЧ учнСЦв, допомогти СЧм у самовизначеннСЦ, виборСЦ стилю життя та формуваннСЦ здорового способу життя.



Рис. 2.2.1. Модель соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи селища



2.3. ТрадицСЦСЧ селища та школи як системо утворюючий компонент формування здорового способу життя вСЦдкритоСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ системи взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв


Важливим аспектом у контекстСЦ формування здорового способу життя пСЦдлСЦткСЦв у межах функцСЦонування вСЦдкритоСЧ соцСЦально педагогСЦчноСЧ системи СФ визначення системо утворюючого компонента, що допомСЦг би виробити конкретну тактику та стратегСЦю подальшоСЧ експериментальноСЧ роботи.

На нашу думку, таким компонентом СФ традицСЦСЧ селища та школи. Ми виходили з того, що звернення до традицСЦй, духовно-морального виховання молодого поколСЦння дасть можливСЦсть створити природне середовище в просторСЦ взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв формування здорового способу життя.

ТрадицСЦю розглядаСФмо як елементи соцСЦальноСЧ та культурноСЧ спадщини; досвСЦд, звичаСЧ, погляди, смаки, норми поведСЦнки, що склалися СЦсторично й передаються з поколСЦння в поколСЦння, та базуються на вСЦчних морально-духовних категорСЦях СЦ поняттях. Отже, використання традицСЦй маСФ стати пСЦдТСрунтям для розробки нових СЦ вдосконалення вСЦдомих методологСЦй СЦ методик з теорСЦСЧ та практики формування здорового способу життя молодСЦ.

ВлКонцептуальне осмислення провСЦдних проблем нацСЦональноСЧ освСЦти СЦ виховання переконуСФ в тому, що демократизацСЦя, гуманСЦзацСЦя СЧ гуманСЦтаризацСЦя СЧх неможливСЦ без вСЦдродження вСЦтчизняних культурно-СЦсторичних, народно-педагогСЦчних, народознавчих виховних традицСЦй» [280, с. 3].

Багато науковцСЦв, педагогСЦв-практикСЦв розглядають проблему використання украСЧнських виховних традицСЦй у системСЦ сучасного розвитку, формування та соцСЦалСЦзацСЦСЧ особистостСЦ (О. Вишневський, В. Омеляненко, П. Щербань, Ю. Руденко, А. КузьмСЦнський, В. Кузь, З. СергСЦйчук, С. Литвин-КСЦндратюк, Б. КСЦндратюк, О. КобрСЦй, М ЧепСЦль та СЦн.). Для нашого дослСЦдження важливим СФ визначення ролСЦ традицСЦй, звичаСЧв та обрядСЦв у полСЦпшеннСЦ самопочуття, настрою та здоров'я людини. "ТрадицСЦСЧ, звичаСЧ та обряди, якСЦ супроводжують дати, свята та СЦншСЦ урочистостСЦ народного календаря, передбачають рСЦзнСЦ види дСЦяльностСЦ, зокрема, трудовоСЧ, стиль поведСЦнки, способи харчування, що вСЦдповСЦдають бСЦоритмам природи СЦ людини. Це першооснова забезпечення гармонСЦйностСЦ мСЦж природою та людиною, об'СФктивними обставинами та СЧСЧ дСЦяльнСЦстю, поведСЦнкою, вСЦдчуття нею комфортностСЦ самопочуття, настрою» [280, с. 13].

Не можна залишити поза увагою науковСЦ погляди та практичнСЦ доробки О. Вишневського стосовно змСЦсту нацСЦонального виховання та впливу традицСЦйно-християнськоСЧ системи цСЦнностей на формування фСЦзично здоровоСЧ та духовно багатоСЧ молодСЦ. "Якщо хочемо зберегти себе як живий нацСЦональний органСЦзм, то повернення до традицСЦйно-християнських засад освСЦти СЦ виховання мусимо визнати своСЧм СЦмперативом... УкраСЧнський виховний СЦдеал спираСФться на нашу традицСЦю»[374, с. 15,118].

Видатний учений наголошуСФ на тому, що в позаурочнСЦй виховнСЦй дСЦяльностСЦ СФ широкСЦ можливостСЦ вибору змСЦсту, форм, органСЦзацСЦСЧ щодо вивчення народних звичаСЧв, традицСЦй, обрядСЦв СЦ саме СЧх необхСЦдно використовувати у вихованнСЦ пСЦдростаючого поколСЦння. "ЗвичаСЧ, традицСЦСЧ та обряди стосуються трудового, морального та естетичного життя СЦ несуть у собСЦ почуття гармонСЦСЧ особистостСЦ. Прилучаючись до них, молодь формуСФ також почуття причетностСЦ до свого народу, утверджуСФ СЦсторичну пам'ять...Кожне, освячене традицСЦСФю дСЦйство, тАФ це свято життя у СФдностСЦ працСЦ, духу, життя СЦ краси» [248, с. 27].

Дуже багато уваги О. Вишневський придСЦляСФ "асному здоровтАЩю людини, доводить думку про першооснову здоровоСЧ душСЦ. Переживаючи процеси вСЦдродження душСЦ й тСЦла, звСЦльнення людини, культу здоров'я СЦ краси, на його погляд, можемо досягти гармонСЦСЧ особистостСЦ. Надзвичайно цСЦнним для нас СФ аналСЦз ученого безхарактерноСЧ людини, оскСЦльки вСЦдсутнСЦсть сили волСЦ та здоровоохоронноСЧ культури значно погСЦршуСФ здоров'я людини та скорочуСФ життя. Здоров'я також тСЦсно пов'язано з релСЦгСЦСФю та традицСЦйно-християнськими цСЦнностями. РелСЦгСЦйнСЦсть в украСЧнськСЦй виховнСЦй традицСЦСЧтАФ живий чинник формування свСЦдомостСЦ та свСЦтогляду. "РелСЦгСЦя в нас глибоко проникаСФ у звичаСЧ та обряди, поСФднуСФ чисто духовнСЦ елементи з нацСЦональними, громадськими, сСЦмейними та особистими. У традицСЦСЧ украСЧнського народу, що слугувала духовною основою виховання, завжди було прийнято дотримуватись релСЦгСЦйних засад СЦ в побутСЦ» [374, с. 235].

РелСЦгСЦя тАФ значний пласт людськоСЧ культури, стрижневий фактор у формуваннСЦ духовностСЦ особистостСЦ. ШкСЦльна та сСЦмейна педагогСЦка багато втратили, коли вСЦдмовились вСЦд такого вагомого чинника виховання, яким е вСЦра в Бога. Саме релСЦгСЦя СФ носСЦСФм загальнолюдських морально-етичних цСЦнностей, сприяСФ збереженню нацСЦональноСЧ СЦдентичностСЦ. Вона забезпечуСФ вСЦдродження й збереження вСЦри в СЦдеали, без чого повноцСЦнне життя людини неможливе. ДуховнСЦсть людини визначаСФться, звичайно, не тСЦльки релСЦгСЦСФю. Будь-який фанатизм, СЦ насамперед, релСЦгСЦйний, викликаСФ занепокоСФння, неприйняття, навСЦть тривогу в атеСЧста. Так само атеСЧст, який визнаСФ свободу совСЦстСЦ, сприймаСФ загальнолюдськСЦ моральнСЦ цСЦнностСЦ, розумСЦСФ СЧх сутнСЦсть, живе за СЧх законами, не поступаСФться в рСЦвнСЦ духовностСЦ людинСЦ, яка СФ вСЦруючою.

Любов до людини СФ головним компонентом вСЦри в Бога. Тому релСЦгСЦя не може бути модою, бо вона завжди була духовною потребою людини, СЧСЧ моральним стрижнем. Упродовж тисячолСЦть у свСЦдомостСЦ украСЧнського народу вСЦра в Бога була живим чинником. Життя в СФдностСЦ з природою навСЦювало людинСЦ пошану до надземних сил. Таке свСЦтосприйняття СФ наближеним до християнського.

Християнство принесло украСЧнцям не тСЦльки релСЦгСЦйнСЦ норми, а ще й багатющий досвСЦд морального виховання, стало природнСЦм звершенням процесу становлення духовностСЦ. Основними темами всСЦх релСЦгСЦй СЦ християнства зокрема СФ мати, дитина, виховання, любов, вСЦра, надСЦя, милосердя, тобто всСЦ цСЦ та СЦншСЦ цСЦнностСЦ життя, що складають кодекс абсолютних, вСЦчних.

СпоконвСЦку нашСЦ пращури дбали про виховання в дСЦтей працьовитостСЦ, набожного, шанобливого ставлення до ЗемлСЦ-годувальницСЦ, до хлСЦба, поваги до членСЦв своСФСЧ родини, виховували чемнСЦсть СЦ  правдивСЦсть, витривалСЦсть СЦ вСЦдвагу. УкраСЧнцям завжди були притаманнСЦ поряднСЦсть, моральна чистота, людська гСЦднСЦсть, ощаднСЦсть СЦ дбайливСЦсть, господарнСЦсть, здоровий глузд та здоровий дух тощо.

Родинне виховання украСЧнцСЦв здСЦйснювалось з урахуванням народних навчально-виховних традицСЦй. Жива народна мова, традицСЦйно-звичаСФва обрядовСЦсть у сукупностСЦ СЦз загальнолюдськими нормами, якСЦ були складовими релСЦгСЦйного вчення, виховували в дСЦтей любов до ближнього, повагу до нацСЦональних цСЦнностей.

УкраСЧнська педагогСЦка маСФ у своСФму арсеналСЦ велику кСЦлькСЦсть рСЦзноманСЦтних засобСЦв, серед яких чинне мСЦiе належить виховному потенцСЦалу народного календаря як енциклопедСЦСЧ знань про життя людей, СЧх працю, побут, спосСЦб життя, виховну мудрСЦсть, природнСЦ явища. Народний календар тАФ це система СЦсторично зумовлених дат, подСЦй, спостережень за навколишньою дСЦйснСЦстю, народних свят, СЦнших урочистостей, якСЦ в певнСЦй послСЦдовностСЦ визначаються впродовж року. Фактично народний календар протягом тривалого часу свого СЦснування складався в поСФднаннСЦ з церковним. 3 глибини вСЦкСЦв вСЦдомо тяжСЦння украСЧнського народу до Церкви. Згуртовуючись навколо неСЧ, громада виробляла своСЧ правила й закони спСЦвжиття, свою мораль. Нехтування церковним календарем збСЦднило народну культуру.

ХристиянськСЦ звичаСЧ та обряди, передбаченСЦ церковним календарем, спрямованСЦ на формування в людинСЦ загальнолюдських моральних цСЦнностей. Вони багатограннСЦ, складнСЦ, наповненСЦ великим СЦдейно-моральним та емоцСЦйно-естетичним змСЦстом.

ПедагогСЦка народного календаря с природовСЦдповСЦдною, апробованою тисячолСЦтнСЦм досвСЦдом життСФдСЦяльностСЦ народу. Бона адекватна за суттю, спрямованСЦстю СЦ за характером культурно-СЦсторичних потреб украСЧнськоСЧ нацСЦСЧ, вСЦдображаСФ нацСЦональний характер народу, його самобутнСЦй культурно-СЦсторичний шлях.

ТрадицСЦСЧ, звичаСЧ, обряди становлять ТСрунтовну складову духовностСЦ украСЧнського народу. Саме духовнСЦсть тАФ найголовнСЦша мета виховноСЧ полСЦтики соцСЦальних СЦнститутСЦв освСЦти. Це синтез високоСЧ моральностСЦ, духовноСЧ культури, потреби в пСЦзнаннСЦ та творчостСЦ. Тому надзвичайно глибоке теоретичне та практичне значення для нашого дослСЦдження маСФ посСЦбник В. ОржеховськоСЧ та Т. ТарасовоСЧ "ДуховнСЦсть тАФ це здоров'я молодого поколСЦння». У цСЦй працСЦ вСЦдведено велику роль нашСЦй християнськСЦй культурСЦ, звичаям СЦ традицСЦям, живопису та молитвам у здСЦйсненнСЦ благородноСЧ мСЦсСЦСЧтАФ вСЦдродженнСЦ БатькСЦвщини. УченСЦ розкривають духовно-моральнСЦ причини виникнення захворювань, а саме:

  1. Людина не хоче бути мудрою.
  2. Людина не хоче бути доброю.
  3. Людина не хоче розвивати своСФ фСЦзичне тСЦло.
  4. Людина порушуСФ духовнСЦ закони природа.
  5. РозтоптуСФться або обмежуСФться свобода людини.
  6. ЗневажаСФться людська гСЦднСЦсть.
  7. Людина  СЧсть тСЦ плоди, якСЦ виростила своСЧми поганими вчинками.
  8. Людина не вмСЦСФ жити лише одною миттю.
  9. Людина ввела у свою психСЦку негативну настанову.
  1. Людина не прагне до духовностСЦ.
  2. Людина живе не за своСФю натурою.
  3. Людина веде неправильний спосСЦб життя.
  4. Людина не маСФ зв'язку з матСЦр'ю-природою [275, с. 37тАФ40]. Усе це можна взяти на озброСФння в розробцСЦ методики експерименту нашого дослСЦдження.

Погляд ученого П. Щербаня на проблему традицСЦй та звичаСЧв у системСЦ нацСЦонального виховання сСЦм'СЧ нас дуже зацСЦкавив. На його думку, "традицСЦСЧ створюються на основСЦ тих форм дСЦяльностСЦ, як СЦ не раз пСЦдтвердили свою ефективнСЦсть, суспСЦльну вагу, СЦндивСЦдуальну користь. Це важливий чинник регуляцСЦСЧ життСФдСЦяльностСЦ людини, основа СЧСЧ виховання» [423, с. 134].

Саме П. Щербань дуже чСЦтко визначаСФ, якСЦ бувають традицСЦСЧ та звичаСЧ за змСЦстом СЦ метою, а саме родинно-сСЦмейнСЦ, регСЦональнСЦ й загальнонацСЦональнСЦ. Серед чисельних традицСЦй та звичаСЧв чСЦльне мСЦiе належить культуротворчим СЦ духовно творчим, полСЦтичним СЦ державотворчим. Його класифСЦкацСЦя маСФ для нас велике значення, тому що у своСФму дослСЦдженнСЦ ми зробили спробу класифСЦкувати традицСЦСЧ селища та школи.

ТрадицСЦСЧ, обряди, звичаСЧ правдиво вСЦдображають не тСЦльки змСЦст, а й характер подСЦй та явищ у природСЦ, життСЦ, побутСЦ, дозвСЦллСЦ людей, завдяки чому мають надзвичайно велике пСЦзнавально-виховне значення.

Саме народна мудрСЦсть, народна традицСЦя створила "струнку систему виховних цСЦнностей, яка спираСФться на такСЦ начала СЦндивСЦда, як приналежнСЦсть до родини, роду, громади, народу. До того ж паремСЦйний масив народноСЧ культури надзвичайно широкий СЦ охоплюСФ повсякденну практику виховноСЧ роботи у всСЦх вимСЦрах СЦ деталях» [248, с. 8].

Вплив етнокультурних умов на соцСЦалСЦзацСЦю людини найбСЦльш суттСФво визначаСФться менталСЦтетом. За А. Мудриком, менталСЦтет тАФ це духовний склад, сукупнСЦсть колективних уявлень, притаманних етносу як великСЦй групСЦ людей, яка сформувалася в певних природноклСЦматичних та СЦсторико-культурних умовах [237, с. 36]. У попередньому параграфСЦ ми визначили характернСЦ риси селища, СЦ хоча не можна сказати, що селище тАФ це окрема нацСЦя, ми вСЦзьмемо на себе смСЦливСЦсть зазначити той факт, що це СЦсторично-стСЦйка сукупнСЦсть людей, якСЦй притаманнСЦ характерний менталСЦтет та стабСЦльнСЦ особливостСЦ культури. Цей факт даСФ пСЦдстави говорити про традицСЦСЧ як системоутворюючий компонент формування здорового способу життя в межах певного простору, а в нашому випадку селища Райгородок.

Виникнення й розвиток селища тСЦсно пов'язаний з його заселенням та господарським освоСФнням. За свСЦдченням джерел, постСЦйне його населення формуСФться з початку XVI ст. У зв'язку СЦз загрозою раптових татарських набСЦгСЦв, московський уряд уже на початку XVI ст. став направляти до ССЦверського ДСЦнця прикордонну службу, що повинна була вивСЦдувати та повСЦдомляти про намСЦри татар воСФводам порубСЦжних мСЦст. Для захисту пСЦвденних кордонСЦв РосСЦйськоСЧ СЦмперСЦСЧ були збудованСЦ першСЦ укрСЦплення, СЦ серед них Козача Пристань, яка потСЦм була перейменована на Городок, пСЦзнСЦше Райгородок. Велику роль у вивченнСЦ СЦсторСЦСЧ селища вСЦдСЦграСФ монографСЦя В. ПСЦрка "Заселення Донеччини у XVIтАФХVРЖРЖРЖ ст.». У цСЦй роботСЦ вивчаСФться заселення ПодСЦнцСЦв'я, у тому числСЦ Райгородка. ОсобливоСЧ уваги заслуговуСФ "РЖсторичний церковний лСЦтопис Свято-горського заповСЦдника». ВСЦн знайомить з хронологСЦчним розвитком селища у ХVРЖРЖтАФXVIII столСЦттях.

ДавнСЦм мешканцям поселення не раз доводилося схрещувати свою зброю з татарами. Битви були немалСЦ. Про це свСЦдчать могили: Жовта могила бСЦля рСЦчки Казенний Торець, неподалСЦк вСЦд Сорочиного, могила в районСЦ крейдяного кар'СФру.

ПСЦд час розкопок могили бСЦля крейдяного кар'СФру знайшли вершника в дубовинСЦ, бСЦля нього був меч, ручка якого обмотана дротом СЦз срСЦбла.

Дуже цСЦкавою СФ сторСЦнка з СЦсторСЦСЧ нашого селища, присвячена священнослужителю В. СпесивцевСЦ, який був сильний духом, любив СЦсторСЦю та довкСЦлля рСЦдного краю СЦ в 1891 р. разом з райгородцями пройшов шлях вСЦд Слов'янська до Ямполя. Ними були дослСЦдженСЦ околицСЦ Щурова, Старого Каравана, БрукСЦвки, береги рСЦчок ССЦверський Донець СЦ Казенний Торець. У 1905 р. усСЦ своСЧ археологСЦчнСЦ знахСЦдки В. СпесивцСЦв передав у музей ХаркСЦвського унСЦверситету.

Войовничий дух козацтва, бажання жити вСЦльно й заможно, бути здоровими душею й тСЦлом, цСЦнувати надзвичайно красиву природу рСЦдного краю, яка давала СЧм сили та натхнення. завжди були притаманнСЦ райгороддям.

Райгородоцька загальноосвСЦтня школа IтАФIII ступенСЦв СФ соцСЦокультурним центром селища Райгородок. Саме школСЦ належить провСЦдна роль у вивченнСЦ СЦсторСЦСЧ селища, започаткуваннСЦ традицСЦй селища СЦ школи при тСЦснСЦй взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв селища (дитячого садка, виконкому, селищноСЧ ради, ради ветеранСЦв, громадськоСЧ органСЦзацСЦСЧ "УспСЦх», Будинку природа та дозвСЦлля, дСЦльничноСЧ лСЦкарнСЦ та СЦн.).

ДавнСЦ традицСЦСЧ дали початок нестандартним формам роботи в контекстСЦ формування здорового способу життя. Особливо велику роль у цьому вСЦдСЦграСФ козацька педагогСЦка. У незалежнСЦй УкраСЧнСЦ дуже активно почалося вСЦдродження козацьких традицСЦй украСЧнського народу. Особливо актуальними е вони для нашого селища Райгородок тАФ однСЦСФСЧ з перлин козацькоСЧ слави. Козача Пристань вивчалася археологами особливо активно в 1995тАФ2002 рр., у розкопках брали участь учнСЦ, батьки та майже всСЦ мешканцСЦ селища Райгородок.

14 жовтня 2002 р. на СЦсторичному мСЦiСЦ КозачоСЧ ПристанСЦ вСЦдбулося встановлення та посвячення Хреста КозацькоСЧ Слави. На це урочисте свято з'СЧхалося козацтво всСЦСФСЧ УкраСЧни. У 2003 р. вСЦдбувся на цьому священному мСЦiСЦ ВсеукраСЧнський фестиваль КозацькоСЧ пСЦснСЦ.

Починаючи з 1995 р., на загальнодержавному рСЦвнСЦ реалСЦзуються укази Президента УкраСЧни "Про вСЦдродження СЦсторико-культурних та господарських традицСЦй УкраСЧнського козацтва» (1995 р.), Про День УкраСЧнського козацтва (1999 р.), "Положення про КоординацСЦйну раду з питань розвитку УкраСЧнського козацтва» (1999 р.), Програма Президента УкраСЧни.

У листопадСЦ 2001 р. Президент УкраСЧни затвердив "НацСЦональну програму вСЦдродження та розвитку УкраСЧнського козацтва на 2002тАФ2005 роки».

Одними з головних завдань козацькоСЧ педагогСЦки СФ пСЦдготовка фСЦзично загартованих, з мСЦцним здоров'ям, мужнСЦх воСЧнСЦв тАФ захисникСЦв рСЦдного народу.

У книзСЦ Ю. Руденка "Основи сучасного украСЧнського виховання» [329, с. 185] видСЦленСЦ ступенСЦ козацькоСЧ системи виховання.

Перший ступСЦнь тАФ це козацьке дошкСЦльне родинне виховання, яке утверджувало високий статус батькСЦвськоСЧ СЦ материнськоСЧ козацькоСЧ педагогСЦки. Батько цСЦлеспрямовано займався загартуванням своСЧх дСЦтей, готував СЧх до подолання життСФвих труднощСЦв. Сьогодення пСЦдтверджуСФ, що здебСЦльшого райгородцькСЦ родини починають загартовувати своСЧх дСЦтей з раннього вСЦку. Як приклад тАФ це родинний вСЦдпочинок сСЦмей на озерСЦ Маяцькому, рСЦчках ССЦверський Донець, Казенний Торець. 3 ранньоСЧ весни до пСЦзньоСЧ осенСЦ дСЦти купаються, цього СЧх навчають батьки з перших крокСЦв. Родини, якСЦ проживають бСЦля озера Маяцького, мають човни й також учать управляти ними своСЧх дСЦтей з раннього дитинства.

УкраСЧнськСЦ козаки одними з перших оволодСЦли елементами пСЦдводного плавання з вСЦйськовою метою. Козачата селища Райгородок, не тСЦльки хлопцСЦ, а й дСЦвчата, частенько проводять змагання: хто далСЦ допСЦрне на озерСЦ Маяцькому та рСЦчцСЦ ССЦверський Донець.

Система козацького виховання культивувала й оберСЦгала, як зСЦницю ока, фСЦзичне й духовне здоров'я особистостСЦ.

Другий ступСЦнь козацького виховання найдоцСЦльнСЦше назвати козацьким родинно-шкСЦльним. У школах джур козакСЦв навчали перемагати, оволодСЦвати високим бойовим мистецтвом, бути витривалими, здоровими, сильними. ВСЦйськово-спортивному вихованню придСЦляли найбСЦльшу увагу [329, с. 185].

У РайгородцькСЦй ЗОШ IтАФРЖРЖРЖ ступенСЦв розроблена СЦ впроваджуСФться в життя виховна система, що опираСФться на голови СЦ засади козацькоСЧ педагогСЦки. Ця виховна система вСЦдповСЦдаСФ можливостям СЦ запитам учнСЦвського СЦ вчительського колективСЦв, духу нашоСЧ селищноСЧ громади, умовам функцСЦонування нашоСЧ школи, яка працюСФ над проблемою: "Виховання успСЦшного духовно та фСЦзично здорового поколСЦння. Створення умов для самореалСЦзацСЦСЧ творчоСЧ особистостСЦ в освСЦтньому процесСЦ школи на основСЦ даних монСЦторингових дослСЦджень».

Особлива увага придСЦляСФться напрямкам:

  • збереження та продовження козацьких звичаСЧв, традицСЦй, обрядСЦв;
  • психофСЦзичний розвиток особистостСЦ на основСЦ вСЦдродження козацьких традицСЦй фСЦзичного загартування.

У початкових класах проводяться родиннСЦ свята "Козацькому роду тАФ нема переводу», спортивнСЦ свята "КозацькСЦ забави», "Нумо, козаче», "Райгородоцька козачка», "ВеселСЦ старти козачат», мандрСЦвки "Шляхами козацькоСЧ звитяги», походи до КозачоСЧ ПристанСЦ.

Для учнСЦв 5тАФ6 класСЦв традицСЦйними стали години спСЦлкування "Козацьке здоров'я тАФ багатство БатькСЦвщини», тематичнСЦ бесСЦди Береженого Бог береже. а козака шабля стереже», подорожСЦ "ШляВнхами козацькоСЧ слави», уроки козаччини "Раз козак у похСЦд збирався» (походи берегами ССЦверського ДСЦнця, де були найдавнСЦшСЦ поселення козакСЦв), козацькСЦ СЦгри, спартакСЦади "А нумо, козаки», "КозацькСЦ розваги», родинний конкурс на кращу козацьку справу.

У 7тАФ8 класах проводяться бесСЦди "Харчування козакСЦв», тематичний вечСЦр "I покажемо, що ми, браття, козацького роду», козацькСЦ збори-естафети "Гей ви, хлопцСЦ-райгородцСЦ», усний журнал "ФСЦзичне загартування козакСЦв», змагання "РЖгри та розваги козакСЦв».

Для старшокласникСЦв: теоретична конференцСЦя "Розвиток особистостСЦ на основСЦ вСЦдродження козацьких традицСЦй фСЦзичного загартування», уроки козацького гарту та здоров'я, театралСЦзоване свято  "Секрети козацького здоров я», змагання з козацьких СФдиноборств, змагання "Супер козак класу, школи».

УчнСЦ школи активно збирають рецепти козацькоСЧ кухнСЦ та медицини.

У шкСЦльному музеСЧ створений куточок козацькоСЧ слави. Головною метою при проведеннСЦ цих заходСЦв СФ пСЦдготовка фСЦзично загартованих, з мСЦцним здоров'ям майбутнСЦх громадян нашоСЧ краСЧни.

Виховна система традицСЦйноСЧ козацькоСЧ педагогСЦки РайгородцькоСЧ ЗОШ передбачаСФ як результат СЧСЧ впровадження впродовж 11 рокСЦв навчання в школСЦ такСЦ результати:

тАФозброСФння школярСЦв знаннями про роль фСЦзичноСЧ культури в життСЦ людини, системи фСЦзичного та психологСЦчного загартування украСЦ'нського козацтва;

тАФ        розвиток природних задаткСЦв, удосконалення душСЦ, тСЦла в СЦграх, танцях, рСЦзних видах змагань;

тАФвироблення шляхетного й вСЦдповСЦдального ставлення до себе;

  • опанування вСЦйськово-прикладними видами спорту, туризму, вСЦдповСЦдними знаннями й навичками;
  • вивчення особливостей свого органСЦзму;

тАФумСЦння надавати першу допомогу при нещасних випадках.

Авторським колективом представникСЦв рСЦзних соцСЦальних СЦнститутСЦв селища Райгородок створено Програму школи сприяння здоровтАЩю, у СЧСЧ основу покладена педагогСЦчна спадщина В. Сухомлинського, над вивченням якоСЧ довгий час працював педагогСЦчний колектив школи з подальшим СЦнформуванням батькСЦв та громадськостСЦ.

Саме за право носити СЦм'я видатного вченого тАФ В. Сухомлинського тАФ бореться Райгородоцька ЗОШ IтАФIII ступенСЦв. Детальне вивчення та аналСЦз педагогСЦчних праць Василя Олександровича [367] сприяло вдосконаленню навчально-виховного процесу, полСЦпшенню взаСФмодСЦСЧ педагогСЦчного колективу з батьками, органСЦзацСЦСЧ спСЦвпрацСЦ адмСЦнСЦстрацСЦСЧ школи, учителСЦв, учнСЦв, батькСЦв з соцСЦальними СЦнститутами селища. СвоСФю багаторСЦчною педагогСЦчною дСЦяльнСЦстю вСЦдомий педагог довСЦв реальнСЦсть СЦснування школи радостСЦ, у якСЦй навчаСФться фСЦзично й морально здорова дитина, енергСЦйна, щаслива, повна життСФвих сил. ПСЦд час вивчення спадщини В. Сухомлинського ми брали до уваги погляди, що стосувалися вирСЦшення проблем здоров'я дСЦтей, профСЦлактики захворювань, режиму працСЦ й вСЦдпочинку. Важливою для нас стала думка науковця про тСЦсний взаСФмозв'язок здоров'я учнСЦв СЦ рСЦвня СЧхньоСЧ успСЦшностСЦ.

Тому кожним класним керСЦвником школи ведеться паспорт здоров'я учнСЦв класу. Це допомагаСФ вчителям-предметникам здСЦйснювати особистСЦсне орСЦСФнтований пСЦдхСЦд навчаннСЦ школярСЦв.

ДирекцСЦя РайгородцькоСЧ ЗОШ, передусСЦм, створюСФ здоровий мСЦкроклСЦмат у стосунках учителСЦв тАФ дСЦтей, учителСЦв тАФ батькСЦв, батькСЦв тАФ дСЦтей.

Медичними працСЦвниками РайгородцькоСЧ дСЦльничноСЧ лСЦкарнСЦ та педагогСЦчним колективом проводяться спСЦльнСЦ наряди, розробленСЦ памтАЩятки та рекомендацСЦСЧ для учнСЦв та батькСЦв з профСЦлактики рСЦзноманСЦтних захворювань.

ТрадицСЦйними в РайгородцькСЦй школСЦ стали рейди "Зайди в кожен дСЦм! Зазирни в душу дитини» з наступним обговоренням на семСЦнарах.

У школСЦ створений СЦ працюСФ педагогСЦчний всеобуч для батькСЦв, на заняттях якого розглядаються психологСЦчнСЦ, педагогСЦчнСЦ, фСЦзСЦологСЦчнСЦ проблеми розвитку та виховання дСЦтей СЦ пСЦдлСЦткСЦв. На батькСЦвських конференцСЦях обговорюються питання змСЦцнення та охорони здоров'я учнСЦв, режим працСЦ та вСЦдпочинку, перспектива розвитку фСЦзичноСЧ культури та виховання.

ПСЦсля закСЦнчення навчального року МСЦнСЦстерством освСЦти СЦ науки введено вимоги до проведення навчальних екскурсСЦй для учнСЦв 1-8, 10 класСЦв. УсСЦ екскурсСЦСЧ для учнСЦв нашоСЧ школи вСЦдбуваються на околицях селища, де школярСЦ пСЦзнають рСЦдний край СЦ змСЦцнюють своСФ здоров'я. УчителСЦ рекомендують учням СЦ батькам частСЦше "СЦтку бувати в полСЦ, у лСЦсСЦ, бСЦля рСЦчки, тому що Василь Олександрович своСЧм досвСЦдом довСЦв, що дитина, яка цСЦле лСЦто буде спСЦлкуватися з природою, нСЦколи не захворСЦСФ застудними захворюваннями. Методи народноСЧ медицини в спадщинСЦ видатного вченого завжди були в основСЦ системи роботи щодо змСЦцнення здоров'я школярСЦв.

ПедагогСЦчний колектив школи, проводячи оздоровчий монСЦторинг, також зробив такСЦ висновки: у сСЦм'ях, де батьки прислухаються до порад учителСЦв, вСЦдвСЦдують педагогСЦчний лекторСЦй, вСЦдповСЦдально ставляться до свого здоров'я та здоров'я своСЧх дСЦтей, значно зменшилося число захворювань.

Василь Олександрович завжди вСЦдмСЦчав, що праця вчителя потребуСФ великих затрат розумовоСЧ енергСЦСЧ, СФ дуже вСЦдповСЦдальною СЦ психСЦчно перевантаженою. Здоровий спосСЦб життя вчителя повинен стати основою його життСФдСЦяльностСЦ. У РайгородцькСЦй ЗОШ стало доброю традицСЦСФю заняття спортом серед учителСЦв, оволодСЦння рСЦзноманСЦтними оздоровчими системами, навчання СЧх колег, заняття в тренажерному залСЦ, проведення тренСЦнгСЦв "Як покращити здоров'я», "УмСЦй володСЦти собою», адже тСЦльки здоровий учитель зможе виховати здорового учня.

Не можна не погодитися з думкою про те, що здоров'я дСЦтей тАФ найголовнСЦша цСЦннСЦсть за будь-яких умов життя. I саме тому питання здоров'я дитини потребуСФ особливоСЧ уваги, оскСЦльки вСЦд стаВнну здоров'я малюка багато чого залежить: успСЦх у навчаннСЦ, фСЦзичний розвиток та психСЦчний стан дитини, ситуацСЦя в класному колективСЦ, взаСФмини з товаришами.

Отже, треба з дитинства вчити малюка цСЦнувати, берегти та змСЦцнювати своСФ здоров'я. Дуже важливо, щоб навчання здорового способу життя було традицСЦйним, послСЦдовним, тобто передбачало комплекс систематичних заходСЦв, спрямованих на формування н учнСЦв розумСЦння важливостСЦ пСЦклування про своСФ здоров'я, фСЦзичний розвиток.

Ураховуючи цей факт, педколектив нашоСЧ школи працюСФ в напрямку створення оздоровчоСЧ системи, головними завданнями якоСЧ СФ:

  • виховання свСЦдомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я СЦнших як найголовнСЦшоСЧ соцСЦальноСЧ цСЦнностСЦ;
  • створення умов для збереження та змСЦцнення фСЦзичного й психСЦчного здоров'я учнСЦв.

3 яких же елементСЦв навчальноСЧ та позаурочноСЧ дСЦяльностСЦ складаСФться робота, спрямована на досягнення вищезазначених завдань?

По-перше, це уроки валеологСЦСЧ, на яких учителСЦ озброюють учнСЦв необхСЦдними вмСЦннями, формують бажання й прагнення залишатися здоровим на довгСЦ роки. А щоб цей процес був ефективнСЦшим, докладаСФться чимало зусиль для активСЦзацСЦСЧ уваги, мислення, уяви дСЦтей, а саме: проведення урокСЦв у нестандартнСЦй формСЦ (уроки подорожСЦ, уроки-СЦгри, уроки-вСЦкторини тощо), використання рСЦзноманСЦтного та цСЦкавого для дСЦтей навчального матерСЦалу та художньо-СЦгрових методСЦв.

Зазначимо, що збагачення школярСЦв знаннями з питань особистоСЧ гСЦгСЦСФни, фСЦзичноСЧ культури, спорту, формування навичок здороВнвого способу життя здСЦйснюСФться на уроках з ОБЖ та СЦнших загальноосвСЦтнСЦх диiиплСЦн: це фСЦзкультхвилинки, тести, завдання, бесСЦди, СЦгри валеологСЦчного змСЦсту.

Безумовно, одним з основних чинникСЦв руховоСЧ активностСЦ СФ уроки фСЦзичноСЧ культури. I чим цСЦкавСЦшСЦ вони, тим бСЦльше користСЦ приносять дСЦтям. Тому вчителСЦ фСЦзкультури нашоСЧ школи органСЦзовують заняття так, щоб вони були для учнСЦв джерелом радостСЦ, натхнення, емоцСЦйного задоволення. 3 цСЦСФю метою на уроках широко застосовуються СЦгровий та змагальний методи, самостСЦйнСЦ заняття за СЦнтересами.

КрСЦм урокСЦв фСЦзичноСЧ культури, валеологСЦСЧ, ОБЖ, у школСЦ органСЦзовано фСЦзкультурно-оздоровчСЦ заходи в режимСЦ навчального дня: гСЦмнастика до занять, СЦгровСЦ перерви, спортивнСЦ години в групах подовженого дня.

Великого значення у справСЦ змСЦцнення здоров'я дСЦтей набувають спортивно-оздоровчСЦ позакласнСЦ заходи. ДнСЦ здоров'я, екскурсСЦСЧ на природу, днСЦ колективного вСЦдпочинку батькСЦв та дСЦтей, спортивно-родиннСЦ свята, змагання "КозацькСЦ розваги» (8тАФ11 клас), "ВеселСЦ козачата» (3тАФ7 клас). Активну участь беруть учнСЦ школи в районних та мСЦських змаганнях з рСЦзних видСЦв спорту: волейболу, футболу, баскетболу; СЦз захопленням проходять шкСЦльнСЦ змагання з баскетболу мСЦж учнСЦвською командою та командою вчителСЦв!

Значна роль у процесСЦ змСЦцнення здоров'я дСЦтей належить факультативам, клубам, виховним годинам.

Для учнСЦв старших класСЦв органСЦзовано роботу факультативу "ПСЦзнай себе», на практичних заняттях якого дСЦти дСЦзнаються про те, що через пСЦзнання себе, своСЧх можливостей СЦ прагнень вСЦдбуваСФться пСЦзнання навколишнього свСЦту, про те, що самопСЦзнання веде людину до розумСЦння свого мСЦiя у свСЦтСЦ, сенсу життя, формуСФ СЧСЧ характер СЦ волю. Особливу увагу учнСЦв привертають такСЦ теми факультативу, як "ЕмоцСЦСЧ. ФСЦзСЦологСЦчна природа емоцСЦй», "Етика спСЦлкування», "ПсихофСЦзСЦологСЦчний вплив кольору на органСЦзм людини».

3 минулого навчального року в початкових класах проводяться виховнСЦ години за програмою "КориснСЦ звички». УчителСЦ вважають, що методи роботи за цСЦСФю програмою гармонСЦйно доповнюють навчання пСЦсля урокСЦв. РекомендованСЦ програмою теми спрямованСЦ не тСЦльки на профСЦлактику шкСЦдливих звичок, а й на розвиток дитини як особистостСЦ, на виховання в дСЦтей самоповаги та взаСФмоповаги, гуманностСЦ та доброти. Достатня увага придСЦляСФться теВнмам оздоровлення органСЦзму (засоби загартовування, пропаганда рСЦзних видСЦв спорту).

Позитивно впливають на учнСЦв заняття в клубСЦ "Здоровий спосСЦб життя». А вСЦд виступСЦв агСЦтбригади "ЗдоровенькСЦ були», до складу якоСЧ входять члени клубу, отримують задоволення не тСЦльки глядач, а ще бСЦльшою мСЦрою самСЦ артиста.

3 метою попередження тютюнопалСЦння, наркоманСЦСЧ та алкоголСЦзму для учнСЦв дев'ятих класСЦв з II семестру розпочато заняття за програмою "ДСЦалог».

НайважливСЦша роль у збереженнСЦ здоров'я дСЦтей належить сСЦм'СЧ. I тому батькСЦвський лекторСЦй значну увагу придСЦляСФ таким темам: "Як запобСЦгти деяким захворюванням дСЦтей», "ГСЦгСЦСФна розумовоСЧ та фСЦзичноСЧ працСЦ пСЦдлСЦткСЦв у сСЦм'СЧ», "Режим дня молодшого школяра», "ПсихологСЦчнСЦ особливостСЦ молодших школярСЦв», "Правильна органСЦзацСЦя дозвСЦлля в сСЦм'СЧ» та СЦн.

Отже, слСЦд наголосити, що наявнСЦсть чСЦткого режиму дня, ефективна система оздоровчих заходСЦв у процесСЦ навчання та позаурочноСЧ дСЦяльностСЦ учнСЦв, рСЦзноманСЦтнСЦсть змСЦсту СЦ методСЦв навчання та виховання сприяють вирСЦшенню проблем валеологСЦчноСЧ освСЦти, головним результатом якоСЧ, насамперед, маСФ бути мСЦцне здоров'я вихованцСЦв.

ТрадицСЦСЧ, звичаСЧ, обряди тАФ це енциклопедСЦя знань про спосСЦб життя людей, СЧх працю, побут, виховну мудрСЦсть. Вони СФ тим цементуючим матерСЦалом, який маСФ зберегти нашу нацСЦональну свСЦдомСЦсть, менталСЦтет; допомогти нашСЦй нацСЦСЧ вижити; виховати духовно та фСЦзично здорове поколСЦння.

У своСФму дослСЦдженнСЦ ми презентуСФмо найулюбленСЦшСЦ традицСЦСЧ школи та селища, якСЦ, на нашу думку, мають великий виховний потенцСЦал СЦ сприяють формуванню високоСЧ духовно-моральноСЧ культури пСЦдростаючого поколСЦння.

Свято Першого Дзвоника Це головне свято школи. Воно запрошуСФ у учнСЦв до захоплюючих мандрСЦвок. Саме в стСЦнах школи починаСФ формуватися, набувати знань, морального здоров'я молоде поколСЦння нашоСЧ краСЧни. ВСЦд того, як пройде Свято Першого Дзвоника, як школа прийме дСЦтей, залежить дуже багато. Щоб успСЦшно пройшов цей день, педагогСЦчний колектив постСЦйно шукаСФ шляхи й форми цСЦкавого, змСЦстовного проведення цього свята. УспСЦх у вихованнСЦ значною мСЦрою залежить вСЦд ставлення дСЦтей до школи. ВСЦд любовСЦ до школи, дСЦяльноСЧ, активноСЧ, беруть початок кращСЦ пориви душСЦ. Уся робота педагогСЦчного колективу спрямована на те. щоб наша школа була школою радостСЦ для дСЦтей. Свято Першого Дзвоника в нас завжди яскраве й веселе. С щорСЦчнСЦ святковСЦ традицСЦСЧ: учителСЦ зустрСЦчають першокласникСЦв короваСФм, який випСЦкаСФ в шкСЦльнСЦй СЧдальнСЦ кухар СЦз зерна, вирощеного на шкСЦльних полях; кожен першокласник скуштуСФ шкСЦльного хлСЦба пСЦсля урочистого свята, а пСЦд час заходу його пригостять шкСЦльною кашею з горщика, щоб вони були здоровСЦ й щасливСЦ в рСЦднСЦй школСЦ; директор школи посипаСФ малят пшеницею, щоб були добрими учнями та ученицями; учнСЦ одинадцятих класСЦв заводять першокласникСЦв до школи, знайомлять СЧх з будСЦвлею, звичями, оберСЦгають СЦ наглядають за ними в першСЦ днСЦ життя в школСЦ. На святСЦ першого Дзвоника нагороджуються вСЦдмСЦнники навчання 5тАФ11 класСЦв, оголошуються умови конкурсу "НайбСЦльш старанний та допитливий учень року», "Найкращий спортсмен року», "Художник року», "СолСЦст-вокалСЦст», "Найкращий танцюрист» та СЦншСЦ. Процедура нагородження викликаСФ прагнення до успСЦху серед учнСЦв школи, створюСФ добре емоцСЦйне середовище, що сприяСФ успСЦшному початку нового навчального року.

ТуристичнСЦ походи 3 моменту вСЦдкриття школи в 1952 р. зародилася традицСЦя проведення туристичних походСЦв, якСЦ е шляхом до змСЦцнення здоров'я учнСЦв. Ним пройшли тисячСЦ випускникСЦв школи. Вони оволодСЦли основами туристичноСЧ майстерностСЦ, пройшли школу загартовування й витривалостСЦ, пСЦзнали романтику. ПСЦд час туристичних походСЦв школярСЦ розкриваються, учитель може побачити учнСЦв з СЦншого боку, вивчити стан його здоров'я в нестандартних ситуацСЦях. ТрадицСЦйно пСЦд час туристичних походСЦв, змагань складаСФться в класних колективах добрий мСЦкроклСЦмат, що сприяСФ покращанню психологСЦчного здоров'я. УчнСЦ школи не хворСЦють пСЦд час туристичних походСЦв.

БагаторСЦчний досвСЦд туристсько-краСФзнавчоСЧ робота в школСЦ свСЦдчить, що вона вСЦдСЦграСФ велику роль у вихованнСЦ волСЦ, мужностСЦ, змСЦцненнСЦ здоров'я. Туризм допомагаСФ старшокласникам долати негативнСЦ прояви сучасного життя. Ще А. Макаренко пСЦдкреслював, що мужнСЦсть не можна виховати без спецСЦальних вправ. Для вирСЦшення завдань використовуються природнСЦ ситуацСЦСЧ пСЦд час туристичних походСЦв. УчнСЦ старших класСЦв люблять ситуацСЦСЧ "подолання й боротьби». Саме пСЦд час туристичних походСЦв вони загартовуються, стають сильнСЦшими, учаться поводитися в екстремальних ситуацСЦях.

ВлЗСЦрниця», "ПатрСЦот»

Улюбленою шкСЦльною грою старших поколСЦнь СФ гра "ЗСЦрниця». СьогоднСЦшнСЦ школярСЦ в РайгородцькСЦй школСЦ назвали СЧСЧ "ПатрСЦот». Кожного року, у травнСЦ, напередоднСЦ свята Перемоги, ця гра провоВндиться в мальовничому куточку селища. Гра "ПатрСЦот» СФ пСЦдсумком фСЦзкультурно-масовоСЧ роботи, пСЦдсумком досягнень кожного учня у спортСЦ, змСЦцненнСЦ свого здоров'я. МСЦiевСЦсть, де проводиться гра, тАФ це горбиста рСЦвнина з усСЦлякими перешкодами (височини, заболочена мСЦiевСЦсть, рСЦчка, крутСЦ схили). ПСЦд час вСЦйськово-спортивноСЧ естафети СЧх треба подолати. Для кожноСЧ вСЦковоСЧ категорСЦСЧ свСЦй маршрут. КласнСЦ колективи цСЦлий рСЦк готуються до цСЦСФСЧ гри. Вона допомагаСФ виявити найсильнСЦших, фСЦзично загартовуСФ дСЦтей, впливаСФ на СЧх розвиток, розвиваСФ кмСЦтливСЦсть, спостережливСЦсть. У проведеннСЦ гри беруть участь представники "ади, Будинку природа та дозвСЦлля, ветерани ВВВ, батьки.

РайгородцСЦ тАФ працелюбнСЦ, фСЦзично розвиненСЦ, витривалСЦ люди. ТрадицСЦйно склалося, що вони вирощують першСЦ овочСЦ, полуницСЦ й привозять до мСЦст Слов'янська та Краматорська. За цСЦ якостСЦ СЧх поважають далеко за межами Слов'янського району.

РД в селищСЦ традицСЦСЧ, якСЦ спонукають молодь, школярСЦв вести здоровий спосСЦб життя. ТрадицСЦйними стали свята: День селища (вересень), Свято КозацькоСЧ Слави (14 жовтня), Свято полуницСЦ (червень), Свято РЖвана Купала (7 липня). ПСЦд час проведення Свята козацькоСЧ слави до СЦсторичного мСЦiя Козача Пристань сходяться всСЦ райгородцСЦ, приСЧздять представники козацьких полкСЦв з рСЦзних областей УкраСЧни, гостСЦ з рСЦзних куточкСЦв ДонецькоСЧ областСЦ. ПСЦд час проведення цього свята вСЦдбуваСФться посвячення в козаки найсильнСЦших, найхоробрСЦших, найспритнСЦших, найкмСЦтливСЦших молодих людей.

День селища

Кожного року в першСЦ днСЦ вересня в Райгородку проходить Свято Селища. ПСЦд час проведення свята вшановують старожилСЦв, якСЦ прожили довге життя, СЧм бСЦльше 90 рокСЦв, але вони ще здоровСЦ та щасливСЦ, що пояснюСФться здоровим способом життя. Ця сторСЦнка Свята селища завжди приваблюСФ молодь та школярСЦв, учить молоде поколСЦння берегти своСФ здоров'я, протистояти шкСЦдливим звичкам. На святСЦ завжди чСЦтко простежуСФться характер (ментальнСЦсть) райгородця. РайгородцСЦ смСЦливСЦ, спритнСЦ, завзятСЦ до роботи, життСФрадСЦснСЦ, охоче беруть участь у козацьких розвагах, змаганнях на велосипедах, мотоциклах, автомобСЦлях. ЦСЦ змагання виховують у пСЦдростаючого поколСЦння бажання займатися спортом, бути сильними, здоровими. Це свято допомагаСФ кожнСЦй особистостСЦ впродовж життя пСЦдтримувати своСФ здоров'я на максимально високому рСЦвнСЦ СЦ завдяки цьому реалСЦзовувати своСЧ внутрСЦшнСЦ можливостСЦ. А особВнливо в молодого поколСЦння формуСФться переконання в необхСЦдностСЦ турбуватися про своСФ здоров'я та здоров'я оточуючих та рСЦдних.

ШколярСЦ оволодСЦвають умСЦннями й навичками, завдяки яким людина здатна пСЦдтримувати здоров'я.

Свято полуницСЦ БСЦльше десяти рокСЦв у селищСЦ святкуСФться Свято полуницСЦ. Полуниця тАФ найперша ягода, дуже корисна для змСЦцнення здоров'я. Ягоди полуницСЦ запашнСЦ, красивСЦ, мають прекрасний смак СЦ склад: 8% цукру, 1,5% органСЦчних кислот, велику кСЦлькСЦсть мСЦнеральних солей СЦ вСЦтамСЦнСЦв, необхСЦдних для життя людини.


Рис. 2.3.1. Модель взаСФмозв'язкСЦв традицСЦй селища СЦ загальноосвСЦтньоСЧ школи


РайгородцСЦ з давнСЦх-давен вирощують цей цСЦнний продукт. Райгродоцькою громадською органСЦзацСЦСФю "УспСЦх» створена АсоцСЦацСЦя любителСЦв полуниць, закладений питомник, до якого завезенСЦ 11 найкращих сортСЦв ягСЦд, якСЦ розповсюджуються мСЦж тими, хто бажаСФ займатися цСЦСФю доброю справою. Основною метою створення асоцСЦацСЦСЧ та проведення Свята полуницСЦ в селищСЦ е залучення якомога бСЦльшоСЧ кСЦлькостСЦ райгородцСЦв до вирощування полуниць, включення СЧСЧ в щоденний режим харчування, у подальше рекламування цСЦСФСЧ доброСЧ справи на територСЦСЧ ДонецькоСЧ областСЦ з метою розвитку зеленого туризму.

Це свято забезпечуСФ збереження та змСЦцнення здоров'я людей, продовження перСЦоду активноСЧ дСЦяльностСЦ й тривалостСЦ життя людини тАФ однСЦСФСЧ з кСЦнцевих цСЦлей реалСЦзацСЦСЧ КонцепцСЦСЧ розвитку охорони здоров'я населення УкраСЧни.

ДСЦйсно, усСЦ ми впевненСЦ в тому, що добре здоров'ятАФ це запорука чудового настрою та самопочуття, високоСЧ працездатностСЦ, сСЦмейного благополуччя.

На цьому святСЦ, безумовно, кожна людинатАФ СЦ доросла, СЦ мала тАФ хоче почуватися сильною, бадьорою, радСЦсною та щасливою.

Отже, здСЦйснений у цьому параграфСЦ системний аналСЦз дозволяСФ дСЦйти висновку, що традицСЦСЧ та звичаСЧ детально дослСЦджуються вченими рСЦзних галузей науки СЦ практики. I хоча розглядаСФться багато аспектСЦв цСЦСФСЧ проблеми, у нас СФ всСЦ пСЦдстави узагальнити вивчений матерСЦал СЦ побудувати педагогСЦчну модель (рис. 2.3.1.) структурних та функцСЦональних взаСФмозв'язкСЦв культурно-виховних традицСЦй селища СЦ загальноосвСЦтньоСЧ школи (у структурСЦ базових соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства з формування здоров'я та здорового способу життя учнСЦв загальноосвСЦтньоСЧ школи). Означена педагогСЦчна модель СФ проективно-структурною складовою цСЦлСЦсноСЧ концептуальноСЧ моделСЦ взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства в комплексному процесСЦ формування здоров'я та здорового способу життя дСЦтей та молодСЦ.

РОЗДРЖЛ З . ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОЗРОБКА ТА ПЕРЕВРЖРКА СИСТЕМИ ВЗАРДМОДРЖРЗ СОЦРЖАЛЬНИХ РЖНСТИТУТРЖВ У ФОРМУВАННРЖ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНРЖВ ЗАГАЛЬНООСВРЖТНРЖХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДРЖВ



3.1 СоцСЦально-психологСЦчний портрет сучасного школяра в контекстСЦ здорового способу життя


ЦСЦннСЦсть людськоСЧ особистостСЦ виявляСФться насамперед у взаСФмозвтАЩязку СЦ взаСФмодСЦСЧ психСЦчних СЦ фСЦзичних сил органСЦзму. ГармонСЦя психофСЦзичних сил пСЦдвищуСФ резерви здоров'я, створюСФ умови для творчого самовираження в рСЦзних сферах нашого життя.

У попереднСЦх параграфах ми говорили про гомеостаз (динамСЦчна рСЦвновага, постСЦйнСЦсть внутрСЦшнього середовища) як одну з домСЦнантних умов здорового способу життя. Саме хвороба СФ сигналом про порушення рСЦвноваги, яка необхСЦдна органСЦзму для нормального функцСЦонування.

Сучасна медицина не може повнСЦстю вилСЦкувати людину, тому що намагаСФться здебСЦльшого усунути наслСЦдки, а не причину захворювання. При цьому причини часто залишаються в пСЦдсвСЦдомостСЦ та продовжують руйнСЦвну дСЦю. ЛСЦкарСЦ дуже рСЦдко звертаються до внутрСЦшньоСЧ сутностСЦ людини, до аналСЦзу СЧСЧ поглядСЦв, переконань, дСЦй, вони зазвичай користуються медикаментозними хСЦмСЦчними методаВнми лСЦкування. РЖнший фактор тАФ пСЦдкорення медицини фармацевтичнСЦй промисловостСЦ, яка в гонитвСЦ за прибутком забуваСФ про людину.

На думку видатного лСЦкаря В. Синельникова [338], СЦснують причини захворювань, якСЦ лежать глибше, нСЦж фСЦзичний СЦ хСЦмСЦчний рСЦвнСЦ. Це рСЦвень СЦнформацСЦйно-енергетичного поля, а саме: нашСЦ думки, почуття, емоцСЦСЧ, поведСЦнка, свСЦтогляд. Отже, причини будь-яких хвороб знаходяться не зовнСЦ, а в серединСЦ нас, у пСЦдсвСЦдомостСЦ. Багато вчених (В. Синельников, В. Мегре, Т. Дичев, О. ВасютСЦн, С. Ковальов та СЦн.) стверджуюгь, що змСЦна свСЦтогляду людини (з негативноСЧ на позитивну програму життя) маСФ дивнСЦ наслСЦдки, веде за собою вилСЦковування найтяжчих хвороб. Активна, доброзичлива, чуйна, працелюбна людина надовго зберСЦгаСФ здоров'я, молодСЦсть, займаСФться творчою дСЦяльнСЦстю, насолоджуСФться життям СЦ спСЦлкуванням, резерви СЧСЧ органСЦзму необмеженСЦ.

АкадемСЦк М. Амосов запропонував ввести новий медичний термСЦн "кСЦлькСЦсть здоров'я» для позначення мСЦри резервСЦв органСЦзму, що складаються з бСЦохСЦмСЦчних, фСЦзСЦологСЦчних та психСЦчних пСЦдсистем.

Як ми вже зазначали, в умовах сучасного суспСЦльства формування здорового способу життя учнСЦв виступаСФ не тСЦльки в якостСЦ противаги негативним наслСЦдкам цивСЦлСЦзацСЦСЧ та екологСЦчноСЧ ситуацСЦСЧ, а й елементом виховання та соцСЦалСЦзацСЦСЧ особистостСЦ учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх закладСЦв. I перш нСЦж розпочати роботу зСЦ збереження та змСЦцнення здоров'я дСЦтей, необхСЦдно глибоко та детально проаналСЦзувати портрет сучасного школяра й навСЦть ТСрунтовно розглянути його соцСЦально-психологСЦчний бСЦк. СоцСЦальний аспект нас цСЦкавить з приводу того, що саме соцСЦальнСЦ СЦнститути суспСЦльства покликанСЦ ефективно здСЦйснити процес соцСЦалСЦзацСЦСЧ особистостСЦ, адаптацСЦСЧ школяра до сучасного життя. А психологСЦчний аспект маСФ надзвичайно велике значення, оскСЦльки починати формування здорового способу життя, на нашу думку, необхСЦдно з природа мотивСЦв, що спонукають до вибору дСЦяльностСЦ СЦз задоволення потреб особистостСЦ.

Початок шкСЦльного життя для дитини збСЦгаСФться з етапом "прихованого формування свСЦтогляду СЦ моралСЦ» (вСЦд 6 до 12 рокСЦв) [211 ]. У процесСЦ навчально-пСЦзнавальноСЧ дСЦяльностСЦ, одночасно спСЦлкуючись з однолСЦтками й дорослими, закладаСФться моральне здоров'я особиВнстостСЦ. Час навчання дСЦтей у середнСЦх СЦ старших класах школи тАФ "первинний у вСЦдкритих проявах свСЦтогляду СЦ моралСЦ» [211 ]. До закСЦнчення школи, тобто у вСЦцСЦ 16тАФ17 рокСЦв, можна вважати особистСЦсть людини сформованою, отже, вСЦдбулося становлення характеру, свСЦтогляду, системи цСЦнностей, сформувалася спрямованСЦсть.

3 раннього вСЦку дитина хоче бути схожою на дорослого, тому завжди намагаСФться СЦмСЦтувати його поведСЦнку. Малюки копСЦюють дСЦСЧ старших братСЦв та сестер, батькСЦв, граються в "дорослСЦ СЦгри»,якСЦ вСЦдображають тСЦ ситуацСЦСЧ, що вони бачили, при цьому намагаються вживати вСЦдповСЦдну СЦнтонацСЦю, мСЦмСЦку, жести.

Так, дСЦти, якСЦ зростають у сСЦм'ях, де прийнято часто вживати у СЧхнСЦй присутностСЦ спиртнСЦ напоСЧ, палити, грають у вСЦдповСЦднСЦ сюжетнСЦ СЦгри, уживаючи вСЦдповСЦдний лексикон. Згодом уживання алкоВнголю, тютюну, а СЦнодСЦ й наркотичних речовин та наркотикСЦв стають для них нормальним кроком дорослСЦшання, СЦ сприймаСФться це цСЦлком нормально.

3 СЦншого боку, на психСЦчне, фСЦзичне та соцСЦальне здоров'я дитини впливаСФ процес навчання й виховання, який вСЦдбуваСФться в школСЦ. ТакСЦ порушення, як неврози, психопатичнСЦ реакцСЦСЧ, астенСЦя тАФ збуджуСФ шкСЦльна дезадаптацСЦя, неуспСЦшнСЦсть, необ'СФктивне ставлення до особистостСЦ школяра з боку педагогСЦв.

Молодший шкСЦльний вСЦк характеризуСФться вдосконаленням СЦ диференцСЦацСЦСФю емоцСЦйних реакцСЦй, формуванням характеру, поглиблюСФться  СЦ знання навколишнього свСЦту, пСЦзнаСФться сутнСЦсть навколишньоСЧ дСЦйсностСЦ.

Молодший шкСЦльний вСЦктАФвСЦк СЦнтенсивного розвитку СЦнтелекту. ПСЦзнавальна сфера розвиваСФться в такому напрямку:

  • сприйняття тАФ перехСЦд до довСЦльного, цСЦлеспрямованого, але на початку шкСЦльного вСЦку недостатньо диференцСЦйоване;
  • пам'ятьтАФвиникаСФ довСЦльне запам'ятовування, поступово виконуСФться завдання на довСЦльне вСЦдтворення, використовуються прийоми мнемотехнСЦки;
  • формування довСЦльноСЧ уваги;
  • образно мислення тАФ основний вид мислення на зазначеному етапСЦ, розвиваються елементи абстрактно-логСЦчного мислення, логСЦчного мислення, з його формуванням усвСЦдомлюються своСЧ фСЦзичнСЦ СЦ психСЦчнСЦ можливостСЦ;
  • поведСЦнка СЦмпульсивна, воля недостатньо розвинена, виникаСФ пСЦдвищений СЦнтерес до свого тСЦла [63; 351 ].

Зважаючи на те, що поведСЦнцСЦ молодшого школяра "астивСЦ довСЦрливСЦсть, допитливСЦсть, наслСЦдування, то безпосереднСЦй вплив на ставлення до свого здоров'я мають батьки й близьке оточення. СпСЦлкування з батьками СЦ споглядання взаСФмин мСЦж ними стаСФ об'СФктом пильноСЧ уваги та копСЦювання. Вони сприймаються як приВнклад, зразок для усвСЦдомлення "асноСЧ статСЦ, у цей час формуСФться ставлення до репродуктивного здоров'я. Правильний режим харчування в сСЦм'СЧ, гСЦгСЦСФнСЦчнСЦ заходи, а також взаСФморозумСЦння й емоцСЦйна пСЦдтримка батьками один одного унаслСЦдуються дитиною.

ДомСЦнантна потреба молодшого школяратАФбути ним зовнСЦшньо та внутрСЦшньо, вСЦдповСЦдати ролСЦ школяра. Коли дитина приходить до школи, вона опиняСФться в новСЦй системСЦ стосункСЦв з оточуючими СЧСЧ людьми, вСЦд неСЧ вимагають пСЦдкорення новим правилам, пСЦдтримання нового розпорядку дня. ССЦм'я по-новому контролюватиме молодшого школяра у зв'язку з тим, що з'явився новий вид дСЦяльностСЦ для дитини тАФ навчання, яке потребуСФ вСЦдповСЦдальностСЦ. ТакСЦ вимоги, навСЦть у м'якСЦй, доброзичливСЦй формСЦ, викликають напруження й дискомфорт. Така ситуацСЦя СФ для дитини стресогенною. ПерехСЦд до нового етапу життя вСЦдображаСФться не тСЦльки на поведСЦнцСЦ школяра, а й на його здоров'СЧ:

  • фСЦзичному (новСЦ навантаження, перевтомлення, суворий режим дня);
  • психСЦчному (необхСЦднСЦсть стримання СЦмпульсивностСЦ, безпосередньоСЧ, невимушеноСЧ поведСЦнки; вимоги вчителя контролювати себе);
  • моральному (спСЦлкування з новими людьми, дорослими й однолСЦтками, вчитися спСЦвСЦснувати в колективСЦ);
  • духовному (дитинСЦ вСЦдкриваСФться ширше свСЦт людських цСЦнностей, якСЦ вона повинна засвоСЧти та навчитися втСЦлювати СЧх у "асну, ще маленьку систему свСЦтогляду) [94; 315; 341 ].

ЗСЦ вступом до школи збСЦльшуСФться час спСЦлкування з однолСЦтками, з'являються новСЦ зразки для копСЦювання. Ця пора характеризуСФться активною соцСЦалСЦзацСЦСФю дитини, формуванням у неСЧ колективноСЧ свСЦдомостСЦ. На ставлення до здоров'я до кСЦнця молодшоВнго шкСЦльного вСЦку дуже впливають засоби масовоСЧ комунСЦкацСЦСЧ, оточення друзСЦв у класСЦ, на вулицСЦ, вплив сСЦм'СЧ поступово зменшуСФться. У цСЦлому, коло спСЦлкування розширюСФться, стаСФ багатшим.

Один з найважливСЦших процесСЦв на початковому етапСЦ шкСЦльноВнго життя дитини тАФ це адаптацСЦя до школи. ОсобливоСЧ уваги потребують дСЦти, якСЦ не вСЦдвСЦдували дошкСЦльних закладСЦв, тому що вдома вся увага придСЦлялася тСЦльки СЧм. РЖнша справа тАФ школа. Учитель повинен працювати з усСЦма, СЦ це викликаСФ додаткову напругу тАФ дитина може почувати себе розгубленою. У зв'язку зСЦ стандартизацСЦСФю умов життя дитини з'являються вСЦдхилення в поведСЦнцСЦ:

  • надмСЦрне збудження;
  • гСЦпердинамСЦя;
  • агресивнСЦсть;
  • вираженСЦ гальмСЦвнСЦ процеси;
  • пСЦдвищена тривожнСЦсть.

ЦСЦ вСЦдхилення можуть викликати дитячий страх, апатСЦю, небажання ходити до школи, зниження вольовоСЧ активностСЦ, зниження працездатностСЦ. УспСЦшна адаптацСЦя дитини до шкСЦльного життя тАФ це новий етап формування дитини як здоровоСЧ особистостСЦ. Набуття нового статусу в сСЦм'СЧ(учень, вСЦдповСЦдальний), прийняття та визнання школяра новим колективом, учителем створюСФ ситуацСЦю успСЦшностСЦ, надаСФ дитинСЦ впевненостСЦ, позитивних емоцСЦй, що в цСЦлому сприятливо дСЦСФ на здоров'я дитини. Особливо важливо в цей перСЦод надати дитинСЦ позитивних емоцСЦй, яких вона потребуСФ й чекаСФ вСЦд дорослих.

Один з показникСЦв, який спостерСЦгаСФться в молодшому шкСЦльному вСЦцСЦ, тАФ це розвиток мовлення, збСЦльшення словникового запасу, розширення понятСЦйного апарату. Порушення розвитку мовлення впливаСФ на ефективнСЦсть процесу соцСЦалСЦзацСЦСЧ дитини. НездатнСЦсть до правильноСЧ вимови окремих звукСЦв через рСЦзнСЦ причини веде до труднощСЦв у навчаннСЦ та спСЦлкуваннСЦ з однолСЦтками, особливо це проявляСФться в початкових класах, тому що ставлення учнСЦв один до одного визначаСФться через успСЦшнСЦсть, тобто гарно вчиться тАФ знаВнчить хороша, позитивна людина.

Через логопедичнСЦ труднощСЦ, СЦ як наслСЦдок, тАФ труднощСЦв у спСЦлкуваннСЦ й поганоСЧ успСЦшностСЦ тАФ у дСЦтей можуть розвинутися комплекс неповноцСЦнностСЦ та депресСЦя. ДеякСЦ намагаються уникати однолСЦткСЦв через страх насмСЦхання [113].

Порушення експресивного письма, тобто коли дитина маСФ трудВннощСЦ у формуваннСЦ своСЧх думок у письмовСЦй формСЦ, допускаСФ багатопунктуацСЦйних та орфографСЦчних помилок, веде до вСЦдмови виконувати домашнСЦ завдання в письмовСЦй формСЦ, вСЦдвСЦдувати тСЦ уроки, на яких цей дефект особливо помСЦтний. Ця вада здебСЦльшого впливаСФ на емоцСЦйний стан дСЦтей, СЧх настрСЦй, можлива поява вСЦдчаю, вСЦдчуження вСЦд однолСЦткСЦв, бажання усамСЦтнення. УзагалСЦ при вСЦдсутностСЦ вСЦдповСЦдного лСЦкування виникають труднощСЦ в соцСЦальнСЦй адаптацСЦСЧ.

У зв'язку з формуванням хребта (шийного, грудинного та спинВнного вСЦддСЦлСЦв) СЦ необхСЦднСЦстю фСЦзичного навантаження, пов'язаного СЦСЦ шкСЦльним життям (носСЦння шкСЦльного рюкзака або портфеля), звертаСФться увага на вСЦдповСЦдне навантаження на зростаючий органСЦзм. Разом з тим велика гнучкСЦсть та рухливСЦсть хребта надаСФ можливСЦсть для початку правильного фСЦзичного виховання та заВннять багатьма видами спорту саме в цьому вСЦцСЦ, що сприяСФ розвитку фСЦзичного здоров'я.

Нажаль, навчально-виховний процес не завжди враховуСФ анатомо-фСЦзСЦологСЦчнСЦ та психологСЦчнСЦ змСЦни, що вСЦдбуваються з перехоВндом дошкСЦльника до шкСЦльного життя, СЦ змСЦни, якСЦ вСЦдбуваються впродовж усього шкСЦльного життя дСЦтей.

УспСЦшне входження в шкСЦльне життя, завершенСЦсть формування пСЦзнавальноСЧ сфери знаменуСФться основними новоутвореннями молодшого шкСЦльного вСЦку тАФ довСЦльнСЦстю, внутрСЦшнСЦм планом дСЦй, рефлексСЦСФю, тАФ якСЦ необхСЦднСЦ для нормального переходу в пСЦдлСЦтковий вСЦк.

У зв'язку з тим, що початок шкСЦльного життя бСЦльшостСЦ дСЦтей починаСФться в шестирСЦчному вСЦцСЦ, криза семи рокСЦв припадаСФ на пер-ший-другий рСЦк навчання в школСЦ. При цьому спостерСЦгаються змСЦни и поведСЦнцСЦ, виникають труднощСЦ в контролюваннСЦ дитини. Ця криза пов'язана з появою внутрСЦшнього життя дитини. ШестирСЦчки, готовнСЦсть до школи яких ще не сформована, не можуть швидко пеВнрейти вСЦд СЦгровоСЧ до навчальноСЧ дСЦяльностСЦ. РЗм важко себе контролювати, зауваження вчителя та невдачСЦ навчальноСЧ дСЦяльностСЦ сприймають боляче, тому вСЦдчувають незадоволенСЦсть своСЧм новим стаВнновищем. Позитивний етап, тобто успСЦшне вирСЦшення конфлСЦкту, полягаСФ в прийняттСЦ навчальноСЧ дСЦяльностСЦ як ведучоСЧ. Гра та наВнвчання сполучаються в життСЦ. НегативнСЦ враження згодом забуваються, але разом з вСЦдставаннями, що СЦнколи вСЦдмСЦчаються вже в першому класСЦ, можуть суттСФво вплинути на мотивацСЦю навчання, емоцСЦйний настрСЦй СЦ бажання вчитися.

ЗгСЦдно з класифСЦкацСЦСФю ВсесвСЦтньоСЧ органСЦзацСЦСЧ охорони здоровтАЩя пСЦдлСЦтковий вСЦк охоплюСФ промСЦжок вСЦку дитини вСЦд 10 до 18 рокСЦв. У зв'язку з процесами акселерацСЦСЧ, тобто з бСЦльш раннСЦм дорослСЦшанням, на сьогоднСЦ середня тривалСЦсть пСЦдлСЦткового перСЦоду складаСФ вСЦд 4 до 7 рокСЦв. ТривалСЦсть цього перСЦоду може коливатися залежно вСЦд соцСЦального становища та тривалостСЦ освСЦти в цСЦлому. Цей етап характеризуСФться завершенням психологСЦчного дозрСЦвання органСЦзму, а також остаточним формуванням будови та його функцСЦй.

СуперечностСЦ мСЦж новими потребами й неможливСЦстю СЧх задоволення, а також мСЦж фСЦзичними та СЦнтелектуальними можливостями, з одного боку, СЦ старими формами стосункСЦв з дорослими тАФ з СЦншого, СФ силами, якСЦ рухають психСЦчний розвиток пСЦдлСЦткСЦв.

У розвитку психСЦчних процесСЦв визначаються такСЦ змСЦни:

  • формування бСЦльш складного аналСЦтико-синтетичного сприйняття предметСЦв СЦ явищ, воно стаСФ послСЦдовним, всебСЦчним, довСЦльним;
  • пам'ять стаСФ довСЦльною, зростаСФ швидкСЦсть запамтАЩятовування та вмСЦст пам'ятСЦ;
  • увага поступово стаСФ пСЦслядовСЦльною;
  • закСЦнчуСФться формування абстрактного мислення, зростаСФ його критичнСЦсть.

У пСЦдлСЦтковому вСЦцСЦ простежуСФться стабСЦлСЦзацСЦя й визначенСЦсть основних якостей особистостСЦ, формуються риси характеру, спрямованСЦсть особистостСЦ. РозвиваСФться сфера моральноСЧ свСЦдомостСЦ, складаються вСЦдносно стСЦйкСЦ моральнСЦ погляди, оцСЦнки, судження, цСЦнностСЦ. Одним з визначних новоутворень зазначеного вСЦку с формування самосвСЦдомостСЦ тАФ образу самого себе, самооцСЦнки та рефлексСЦСЧ.

ПСЦдлСЦтковий перСЦод маСФ назву пубертатного СЦ СФ найбурхливСЦшим у сексуальному розвитку органСЦзму. Сприйняття перетворення дитячого тСЦла на доросле певною мСЦрою впливаСФ на емоцСЦйне самопочуття: з'являСФться пСЦдвищена чутливСЦсть СЦ збудливСЦсть, поСФднання соромливостСЦ й сором'язливостСЦ. ПозицСЦя батькСЦв не завжди адекВнватна стосовно дСЦтей у пубертатному перСЦодСЦ. НещирСЦ вСЦдповСЦдСЦ, неВнправдива СЦнформацСЦя викликав недовСЦру й вСЦдчуження вСЦд батькСЦв. ВСЦдсутнСЦсть непорозумСЦння й вСЦдвертостСЦ штовхаСФ пСЦдлСЦтка на пошуки вСЦдповСЦдей на вулицСЦ, до ризикованих експериментСЦв, раннСЦх статевих стосункСЦв. СвоСФчасно надана СЦнформацСЦя батьками або фахСЦвцями правильно формуСФ уявлення СЦ ставлення до здоров'я репродуктивноСЧ системи людини.

НадмСЦрна увага батькСЦв до здоров'я дитини, пСЦдвищена тривожнСЦсть, велика кСЦлькСЦсть обмежень СЦ заборон, суворий контроль може сформувати СЦпохондрСЦю, комплекс неповноцСЦнностСЦ, фантазування щодо неСЦснуючоСЧ хвороби, пошуки симптомСЦв небезпечного захворювання.

ПСЦдлСЦтковий вСЦк тАФ це перСЦод вСЦдчайдушних спроб "пройти чеВнрез все» або Влспробувати все в життСЦ». При цьому пСЦдлСЦток починаСФ з того, що "куштуСФ» доросле життя. Саме в цьому вСЦцСЦ багато дСЦтей починають уживати алкоголь та наркотики, що призводить до психологСЦчноСЧ залежностСЦ. Якщо батьки намагаються ставати на перешкодСЦ спСЦлкування з асоцСЦальною компанСЦСФю, протест пСЦдлСЦтка може виражатися у вСЦдмовСЦ вСЦд спСЦлкування з батьками, уживання СЧжСЦ, виконання домашнСЦх обов'язкСЦв та шкСЦльних завдань.

ПСЦдлСЦткСЦв тягне до невСЦдомого, тому часто в цей перСЦод спостерСЦгаСФться цСЦкавСЦсть до мандрСЦв, пригод.

Отроцтво СФ часом, коли пСЦдлСЦток починаСФ по-новому оцСЦнювати своСЧ стосунки СЦз сСЦм'СФю, однолСЦтками, дорослими. До дорослих, учителСЦв пСЦдлСЦтки, як правило, ставляться дуже критично. Характер взаСФмин рСЦзко змСЦнюСФться. У цьому вСЦцСЦ дуже рСЦдко СФ "улюбленСЦ вчителСЦ», ставлення до вчителСЦв надкритичне, тодСЦ як у молодшому шкСЦльному вСЦцСЦ вчителька (класний керСЦвник) займала значне мСЦiе, була "СЦдеалом», "другою мамою». Учитель знецСЦнюСФться, не вибачаються навСЦть маленькСЦ помилки, часто пСЦдлСЦтки мають негативнСЦ установки щодо педагогСЦв тАФ навСЦшують ярлики, надають прСЦзвиська.

ТруднощСЦ спСЦлкування пСЦдлСЦтка та дорослого не СФ проблематичними, якщо мають форму дружнСЦх СЦ будуються на взаСФмоповазСЦ, взаСФмопорозумСЦннСЦ, взаСФмодопомозСЦ та довСЦрСЦ.

ОднолСЦтки, друзСЦ стають найближчими людьми, яким довСЦряють найпотаСФмнСЦше. Через друзСЦв дСЦти пСЦзнають самих себе [71].

Центральним та специфСЦчним новоутворенням особистостСЦ пСЦдлСЦтка СФ уявлення про те, що вСЦн уже не дитина, тобто набуваСФться почуття дорослостСЦ. У цьому вСЦцСЦ в деяких пСЦдлСЦткСЦв, а СЦнодСЦ в цСЦлих груп зтАЩявляться свСЦй "СЦдеал», "кумир». Це може бути вСЦдомий актор, спСЦвак. ДСЦвчатка та хлопчики намагаються наслСЦдувати стиль зачСЦски, одяг та поведСЦнку улюбленця. Формуються групи за СЦнтересами тАФ спСЦльне заняття будь-яким видом спорту, цСЦкаве хобСЦ.

У випадку, коли взСЦрцем для копСЦювання стаСФ позитивна особистСЦсть, пСЦдлСЦток намагаСФться працювати над собою (охайний одяг, манера поведСЦнки, зачСЦска), щоб стати схожим на неСЧ, то можна говорити про позитивний вплив; але часто прикладом стають кСЦногероСЧ з асоцСЦальною поведСЦнкою, утворюються цСЦлСЦ групи на манер "кСЦношних» (ВлБригада»). Треба зазначити, що "негативних героСЧв» наслСЦдують хлопцСЦ та дСЦвчатка не тСЦльки з тих сСЦмей, що зазвичай називають "проблемними», а й з цСЦлком благополучних. Для слухняних дСЦтей це СЦнше життя, повне цСЦкавих пригод, яке приваблюСФ своСФю дорослСЦстю, забороною з боку батькСЦв [63; 98; 113; 351].

Поряд з "кумирами», якСЦ приходять зСЦ свСЦту кСЦно та музики, пСЦдлСЦтки обирають собСЦ взСЦрець для копСЦювання зСЦ свого оточення. Це може бути реальна людина, як позитивний, так СЦ негативний приВнклад. В останньому випадку такий дорослий, СЦнодСЦ з кримСЦнальним минулим, що зловживаСФ алкоголем, а СЦнодСЦ наркотичними речовинами, розповСЦдаСФ рСЦзнСЦ СЦсторСЦСЧ, вигадуСФ байки для того, щоб привабити дСЦтей. Серед дСЦтей така людина знаходить слухачСЦв, а згодом дСЦти повнСЦстю довСЦряються СЧй, вважають другом, близькою людиною. ПСЦдлСЦткам дуже приСФмно, що така доросла людина звертаСФ на них увагу, спСЦлкуСФться з ними; поступово навколо неСЧ може згрупуватися компанСЦя з асоцСЦальною спрямованСЦстю. ВСЦдмовити "дорослому другу» пСЦдлСЦток не може, тому втягуСФться у вживання алкоголю, тютюнопалСЦння, наркотикСЦв. ПодСЦбна дружба у сполученнСЦ з низькою правовою культурою може призвести до скоСФння правопорушень. ПСЦд час навСЦть короткочасного перебування в такСЦй групСЦ вСЦдбуваються значнСЦ змСЦни в поведСЦнцСЦ дитини. ПогСЦршуються стосунки з батьками тАФ у спСЦлкуваннСЦ дСЦти перестають бути щирими, грублять, часто обманюють; не подобаСФться навчання у школСЦ, свСЦй вСЦльний час пСЦдлСЦток не проводить удома, тому що в компанСЦСЧ цСЦкавСЦше.

ПодСЦбна поведСЦнка суперечить соцСЦальним нормам СЦ СФ девСЦантною. ПСЦдлСЦток вибираСФ такий тип поведСЦнки, який веде до порушення взаСФмодСЦСЧ мСЦж своСФю особистСЦстю та групою. ВСЦдхилення виникають як результат полСЦтичноСЧ, соцСЦально-економСЦчноСЧ й екологСЦчноСЧ нестабСЦльностСЦ суспСЦльства, зсувСЦ в цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦях молодого поколСЦння.

У психологи та педагогСЦцСЦ умовно видСЦляють три групи "важких дСЦтей»:

  • дСЦти з вСЦдхиленням у розумовСЦй сферСЦ;
  • дСЦти з вСЦдхиленням у психСЦчнСЦй дСЦяльностСЦ;
  • педагогСЦчно занедбанСЦ дСЦти.

Одним з вагомих чинникСЦв, який впливаСФ на формування цього типу поведСЦнки, залишаСФться сСЦм'я СЦ проблеми, пов'язанСЦ з нею, а саме: несприятливСЦ сСЦмейно-побутовСЦ стосунки, вСЦдсутнСЦсть контроВнлю з боку батькСЦв унаслСЦдок браку часу та збСЦльшення кСЦлькостСЦ розлучень. Умови сСЦм'СЧ тАФ соцСЦальне та матерСЦальне становище, рСЦд занять та рСЦвень освСЦти батькСЦв, стосунки членСЦв родини тАФ усе це формуСФ особистСЦсть дитини, зокрема пСЦдлСЦтка.

Зважаючи на те, що девСЦантна поведСЦнка включаСФ в себе як стосунки СЦз соцСЦумом, так СЦ деформацСЦСЧ у формуваннСЦ особистостСЦ пСЦдлСЦтка, то можна вважати, що рСЦзнСЦ СЧСЧ прояви свСЦдчать про вСЦдхиВнлення у сферСЦ соцСЦального здоров'я. Беручи до уваги, що не всСЦ дСЦти схильнСЦ до девСЦантноСЧ поведСЦнки, можна видСЦлити фактори ризику або передумови виникнення подСЦбного типу поведСЦнки.

До бСЦологСЦчних факторСЦв належить толерантна схильнСЦсть, тобто якщо у спадковостСЦ пСЦдлСЦтка закладена пСЦдсвСЦдома потреба у споживаннСЦ речовин, то ймовСЦрнСЦсть появлення згубноСЧ звички рСЦзко збСЦльшуСФться.

ПсихологСЦчнСЦ фактори включають особистСЦсний склад людини, потребу в переживаннСЦ, надзвичайних станах, привабливСЦсть вСЦдчуттСЦв у алкогольному, наркотичному та подСЦбних станах.

ДоступнСЦсть вСЦдповСЦдноСЧ речовини, мода на вживання серед близького оточення або авторитетних людей, особливостСЦ розташування мСЦiя проживання тАФ це СФ соцСЦальними факторами ризику.

До медичного фактора ризику зараховуСФмо наявнСЦсть захворювань, уроджених та набутих, унаслСЦдок чого дитина може неВнадекватно реагувати в деяких ситуацСЦях.

ТрадицСЦйний фактор охоплюСФ способи взаСФмодСЦСЧ в окремих групах, типову поведСЦнку й пов'язане з нею вживання шкСЦдливих речовин, що не схвалюСФться суспСЦльством [261].

РЖснуСФ низка причин, якСЦ можуть призвести до того, що пСЦдлСЦтки починають уживати алкоголь, наркотичнСЦ речовини, наркотики. СеВнред них:

  • залежнСЦсть вСЦд СЦнших людей (однолСЦткСЦв та старших, часто з асоцСЦальною поведСЦнкою);
  • конфлСЦктнСЦ стосунки з батьками, дорослими, ровесниками;
  • вСЦдчуття самотностСЦ та вСЦдсутнСЦсть порозумСЦння з оточенням;
  • небажання вибачити образу, виказування протесту подСЦбною поведСЦнкою;
  • вСЦдсутнСЦсть адекватноСЧ поведСЦнки у важких ситуацСЦях;

тАв несформована система цСЦнностей та життСФвоСЧ позицСЦСЧ.
ОсобливоСЧ уваги щодо девСЦацСЦй у поведСЦнцСЦ потребують дСЦвчата. Для них характернСЦ конфлСЦктнСЦ взаСФмини з членами сСЦм'СЧ, класом, учителями. СпостерСЦгаються випадки крадСЦжок, вСЦдставання у навчаннСЦ, вСЦдмова вчитися або працювати, бродяжництво, уживання спиртних напоСЧв, жорстокСЦсть тощо.

ТакСЦ дСЦвчата не проявляють великого СЦнтересу до професСЦйного самовизначення, обирають види професСЦй, що не потребують значних фСЦзичних та СЦнтелектуальних зусиль.

За характером, здебСЦльшого, дСЦвчата з девСЦантною поведСЦнкою невитриманСЦ, упертСЦ, егоцентричнСЦ. Вони повиннСЦ бути завжди в центрСЦ уваги. СамооцСЦнка неадекватна. Характеризують себе як самостСЦйних, комунСЦкативних, чуйних особистостей. Для досягнення "асних цСЦлей використовуються будь-якСЦ засоби. Система цСЦнностей не розвинена, превалюють примСЦтивнСЦ потреби та СЦнтереси. Бажання зосередженСЦ на красивому життСЦ, як правило, за рахунок СЦнших.

РЗхня спрямованСЦсть часто асоцСЦальна через включення в асоцСЦальнСЦ групи. СкоСФння правопорушень пов'язано з аморальним споВнсобом життя. Вони часто стають СЦнСЦцСЦаторами з'ясувань пСЦдлСЦткових стосункСЦв.

ТодСЦ як одна категорСЦя пСЦдлСЦткСЦв занадто комунСЦкативна, СФ члеВнном дружнСЦх груп, компанСЦй, то СЦснуСФ СЦнша категорСЦя дСЦтей тАФ самотнСЦх. Причини самотностСЦ рСЦзнСЦ: вСЦддаленСЦсть мСЦiь проживання, перехСЦд до новоСЧ школи, серйознСЦ фСЦзичнСЦ, розумовСЦ або емоцСЦйнСЦ недолСЦки, але СЦснуСФ найпоширенСЦша група, дСЦти якоСЧ мають бажання розширити коло друзСЦв чи покращити стосунки з оточенням однолСЦткСЦв. СамотнСЦ дСЦти часто мають нерозвиненСЦ навички спСЦлкування й потребують пСЦдтримки та допомоги з боку дорослих.

Поряд з активним розвитком комунСЦкативних якостей у пСЦдлСЦткСЦв формуються рСЦзноманСЦтнСЦ захоплення, СЦнтереси, хобСЦ. ДеякСЦ з хлопцСЦв та дСЦвчат пробують себе у рСЦзних сферах дСЦяльностСЦ (заняття художньою самодСЦяльнСЦстю, спортивних секцСЦй, студСЦй вокаВнлу тощо), тобто СЧх СЦнтереси не дуже стСЦйкСЦ. РЖншСЦ мають стСЦйкСЦ СЦнтеВнреси та захоплюються якимось одним хобСЦ, наприклад, колекцСЦонуванням. ТакСЦ захоплення теж пов'язанСЦ з пСЦдлСЦтковим спСЦлкуванням, СЦ деякСЦ дають можливСЦсть бути пСЦдлСЦтку в центрСЦ уваги, поступово самоутверджуючись.

Трапляються випадки, коли пСЦдлСЦтки занадто захоплюються "асним хобСЦ, через що пропускають заняття, навСЦть наважуються на скоСФВнння проступкСЦв (крадСЦжки, обману) задля придбання чергового експонату для колекцСЦСЧ. У хлопцСЦв вСЦдмСЦчаСФться пристрасне захоплення бойовими видами спорту (дзюдо, карате). Якщо спочатку цей вид спорту служить для фСЦзичного розвитку, розвинення витримки, вивчення засобСЦв самозахисту, то надалСЦ деякСЦ пСЦдлСЦтки намагаються спробувати вивченСЦ прийоми на однолСЦтках, молодших, чСЦпають старВнших, провокують бСЦйки.

ПСЦд час спСЦлкування пСЦдлСЦтки намагаються передбачити, зрозумСЦти думки людини, особливо якщо об'СФкт викликаСФ симпатСЦю. Працюють над "асною культурою мовлення, розширюють свСЦй кругозСЦр за допомогою читання, вивчення вСЦдеоматерСЦалСЦв задля того, щоб пСЦд час спСЦлкування пСЦдтримувати тему, яка цСЦкава спСЦврозмовнику.

Уживання своСФрСЦдноСЧ мови тАФ пСЦдлСЦткового сленгу тАФ формують так звану "пСЦдлСЦткову субкультуру». СкладовСЦ субкультури, зокрема й особистСЦ якостСЦ, якСЦ пСЦдлСЦтки цСЦнують СЦ поважають один в одного, СФ значущими для кожного з них. Переконання та погляди групи стають "асними переконаннями для кожного; СЧх пСЦдлСЦтки готовСЦ вСЦдстоювати в суперечках з дорослими, навСЦть СЦ з батьками.

Як правило, про цей вСЦк говорять як про перСЦод пСЦдвищеноСЧ емоцСЦйностСЦ. Це проявляСФться в збудженостСЦ, частСЦй змСЦнСЦ настрою, неврСЦвноваженостСЦ. КульмСЦнацСЦя такоСЧ емоцСЦйностСЦ вСЦдмСЦчаСФться в дСЦтей 12тАФ15 рокСЦв. ЕмоцСЦйна сфера вкрай амбСЦвалентна, тобто пСЦдлСЦток водночас здатний вСЦдчувати почуття протилежноСЧ спрямованостСЦ: любов та ненависть, надСЦю та вСЦдчай тощо.

Поява агресивноСЧ поведСЦнки хлопцСЦв, конфлСЦктнСЦсть у стосунках, бажання сперечатися пов'язане з особливостями спСЦлкування "хлоп'ячих груп». ПодСЦбне спСЦлкування характеризуСФться виникненням грубих форм СЦмен та прСЦзвищ, прСЦзвиськ. 3 СЦншого, боку агресСЦя пов'язана з фСЦзСЦологСЦчними причинами, а саме тАФ нерСЦвномСЦрнСЦстю фСЦзичного розвитку пСЦдлСЦтка.

Через надто чутливу емоцСЦйну сферу рСЦзнСЦ форми протесту виникають у вСЦдповСЦдь на образу, неадекватне ставлення до вимог та заборон батькСЦв, дорослих, однолСЦткСЦв. Причиною протесту також можуть бути конфлСЦктнСЦ стосунки з батьками, сприйняття конфлСЦктСЦв мСЦж батьками, тобто несприятлива ситуацСЦя в родинСЦ. РевнощСЦ, якСЦ виникають, коли в родинСЦ з'являСФться молодша дитина, або вСЦтчим (мачуха), ведуть до реакцСЦСЧ протесту. У поведСЦнцСЦ пСЦдлСЦтка можуть спостерСЦгатися демонстративнСЦсть, намагання вразити всСЦх своСЧм зовнСЦшнСЦм виглядом, дорослими манерами, для цього деякСЦ пСЦдлСЦтки починають уживати спиртнСЦ напоСЧ, пропускають заняття в школСЦ, тобто будь-яким чином прагнуть привернути до себе увагу.

Незважаючи на сприйняття дорослими цих пСЦдлСЦткСЦв як конфлСЦктних, важких, важковиховуваних, цСЦ форми протесту, конфлСЦктноСЧ поведСЦнки необхСЦдно розглядати як прохання, крик про допомогу, який вони виражають таким способом.

ПСЦдлСЦткова криза тАФ це вершина перехСЦдного перСЦоду вСЦд дитинства до дорослостСЦ, яка зовнСЦ може виявлятися у змСЦнСЦ поведСЦнки, тАФ виникаСФ грубСЦсть, бажання робити все наперекСЦр дорослим. На утворення пСЦдлСЦтковоСЧ кризи впливають як зовнСЦшнСЦ, так СЦ внутрСЦшнСЦ фактори.


ВнутрСЦшнСЦ фактори

ЗовнСЦшнСЦ фактори

Звички

ПостСЦйний  контроль з боку дорослих

Риси характеру

ЗалежнСЦсть вСЦд дорослих

Темперамент, "астивостСЦ нервовоСЧ системи

ОпСЦка батькСЦв

ВнутрСЦшнСЦ заборони

ДрузСЦ (СЧх оточення або СЧх вСЦдсутнСЦсть)

ЗдСЦбностСЦ

Статус у колективСЦ


ПСЦдлСЦткова криза, за Ш. Бюлером, складаСФться з негативноСЧ та позитивноСЧ фази. ОсновнСЦ риси, притаманнСЦ негативному перСЦоду, - надчутливСЦсть, роздратованСЦсть, "фСЦзична й душевна недуга». ПСЦдлСЦток вСЦдчуваСФ себе чужим, ворожим до оточуючих, йому здаСФться, що його не розумСЦють, що вСЦн самотнСЦй, СЦнодСЦ з'являються суСЧцидальнСЦ думки [351].

Позитивний перСЦод пубертатноСЧ кризи характеризуСФться тим, що  поступово пСЦдлСЦток починаСФ сприймати у своСФму життСЦ новСЦ джерела радостСЦ, усвСЦдомлюСФ своСФ нове, майже доросле "Я».

УспСЦшне розв'язання пСЦдлСЦтковоСЧ кризи даСФ можливСЦсть пСЦдлСЦтку пСЦднятися на сходинку вище в особистСЦсному, фСЦзичному, соцСЦальному, духовному розвитку завдяки новоутворенням.

Щодо комунСЦкативноСЧ сфери, то дСЦвчата мають бСЦльш розвиненСЦ комунСЦкативнСЦ здСЦбностСЦ. Зазвичай, вони бСЦльш схильнСЦ до спСЦлкування й вСЦдкритСЦ спСЦлкуванню. Це бажання може призвести до пошукСЦв компанСЦй, якСЦ мають асоцСЦальну спрямованСЦсть.

У пСЦдлСЦтковому вСЦцСЦ рефлексСЦя скорСЦше розвиваСФться в дСЦвчаток СЦ СФ новоутворенням, тобто виникаСФ в жСЦночоСЧ статСЦ ранСЦше. СкорСЦш за все, це пов'язано з тим, що пСЦд час спСЦлкування з однолСЦтками дСЦвчата багато уваги придСЦляють аналСЦзу "асних переживань, почуттСЦв. Через взаСФмне спостереження внутрСЦшнього свСЦту подруг складаСФться "асне уявлення про себе.

3 рефлексСЦСФю СЦ спСЦлкуванням тСЦсно пов'язана емпатСЦя, яка у дСЦвчат розвинена бСЦльше, але це не означаСФ, що хлопцСЦ не здатнСЦ СЦ спСЦвчувати СЦншим. В емоцСЦйнСЦй сферСЦ хлопцСЦ бСЦльше стриманСЦ, гСЦрше розбираються в тих почуттях, що вСЦдчувають. Не розСЦбравшись з емоцСЦями, хлопцСЦ частСЦше схильнСЦ до спалахСЦв агресСЦСЧ.

РеакцСЦя емансипацСЦСЧ у дСЦвчаток може проявитися не тСЦльки у спробах уникнути впливу дорослих, а й у висловлюваннСЦ, критицСЦ звичних для останнСЦх понять СЦ цСЦнностей тАФ "старомодних» уявлень про дСЦвочу честь, цнотливСЦсть, чарСЦвнСЦсть, жСЦночнСЦсть, привабливСЦсть дСЦвчини без сигарети тощо. Це виявляСФться у втечах з дому, у нанесеннСЦ татуювань, палСЦннСЦ, уживаннСЦ алкогольних напоСЧв, ранньому статевому життСЦ.

Прагнення мати права дорослих тАФ характерне для всСЦх пСЦдлСЦткСЦв. ДСЦвчатка й хлопчики намагаються засвоСЧти позитивнСЦ риси дорослостСЦ, оволодСЦти СЧхнСЦми формами працСЦ, спСЦлкування, пСЦзнання. Це вимагаСФ значних зусиль, вдумливостСЦ, зосередженостСЦ, цСЦлеспрямованостСЦ й тривалого часу. ДеякСЦ пСЦдлСЦтки засвоюють лише зовнСЦшнСЦй, переважно негативний бСЦк дорослостСЦ, а саме: грубСЦ маВннеру й мову, уживання спиртних напоСЧв СЦ наркотикСЦв.

У дСЦтей пСЦдлСЦткового вСЦку стаСФ актуальною потреба у статевоВнму самопСЦзнаннСЦ (особливостях "асноСЧ статСЦ), потреба в любовСЦ. Процес самопСЦзнання вСЦдбуваСФться у виглядСЦ романтичних мрСЦй, самоспостереження, самоаналСЦзу.

Незважаючи нате, що пСЦдлСЦтки ззовнСЦ наче дорослСЦшають, у внутрСЦшньому планСЦ вони залишаються соцСЦально незрСЦлими, СЦнфантильними, СЧхня поведСЦнка характеризуСФться нестСЦйкСЦстю й ситуативнСЦстю. "ПримСЦрювання» до еталонСЦв дорослоСЧ статевоСЧ поведСЦнки часто породжуСФ рСЦзноманСЦтнСЦ прояви сексуальноСЧ агресСЦСЧ, тривожнСЦсть, замкненСЦсть, песимСЦстичнСЦ настроСЧ, стан пригнСЦчення. Викривлений розвиток сексуального СЦнтересу призводять до рСЦзного роду ерзацСЦв статевих збочень, СЦндивСЦдуальних та групових правопорушень.

У частини пСЦдлСЦткСЦв збудження нервових процесСЦв переважають над гальмуванням; нестСЦйкСЦсть нервовоСЧ системи може викликати змСЦни у функцСЦонуваннСЦ життСФво важливих органСЦв (пСЦдвищене збудження, висока реактивнСЦсть), що може стати передумовою для розвитку хронСЦчних та СЦнших захворювань.

Серед захворювань, якСЦ вражають школярСЦв пСЦдлСЦткового вСЦку, видСЦляються такСЦ:

  • серйознСЦ порушення зросту;
  • захворювання, безпосередньо пов'язанСЦ з гормональною регуляцСЦСФю тАФ змСЦни в гормональнСЦй системСЦ, а також зовнСЦшнСЦ фактоВнри СЦнодСЦ призводять до зниження захисних функцСЦй СЦмунноСЧ системи в пСЦдлСЦткСЦв, що СФ причиною виникнення хронСЦчних захворювань;
  • порушення психСЦчного здоров'я (зокрема дисморфофобСЦСЧ, нервовоСЧ булСЦмСЦСЧ, анорексСЦСЧ;
  • порушення психологСЦчного здоров'я (почуття неповноцСЦнностСЦ, неадекватно занижена самооцСЦнка, пСЦдвищена тривожнСЦсть);
  • туберкульоз;
  • серцево-судиннСЦ захворювання тАФ у перСЦод статевого дозрСЦвання вСЦдбуваСФться СЦнтенсивний рСЦст серця. Одним з важливих показникСЦв функцСЦонального стану системи СФ артерСЦальний тиск. ПоВнчаток статевого дозрСЦвання супроводжуСФться пСЦдвищенням рСЦвня артерСЦального тиску. ПСЦдлСЦтки, якСЦ мають схильнСЦсть до ожирСЦння, а також тСЦ, якСЦ мають вСЦдповСЦдну спадковСЦсть, потрапляють у групу ризику щодо формування гСЦпертонСЦчноСЧ хвороби;
  • захворювання органСЦв травлення тАФ тривалСЦ емоцСЦйнСЦ та фСЦзичнСЦ навантаження, порушення режиму харчування, працСЦ й вСЦдпочинку тАФ дуже впливаСФ на стан здоров'я цСЦСФСЧ системи. Це може призводити до збСЦльшення гастроентерологСЦчних захворювань;
  • соцСЦальнСЦ хвороби (уживання наркотикСЦв та наркотичних речовин, курСЦння, уживання алкогольних напоСЧв, ВРЖЛ/СНРЖД);

тАФ        хвороби СЦмунноСЧ системи тАФ формування та становлення залежить вСЦд спадковостСЦ та впливу факторСЦв зовнСЦшнього середовища. НауковцСЦ видСЦляють п'ять критичних перСЦодСЦв розвитку СЦмунноСЧ системи, останнСЦй збСЦгаСФться з пСЦдлСЦтковим вСЦком. У дСЦвчаток вСЦн спостерСЦгаСФться у вСЦцСЦ 12тАФ13 рокСЦв,у хлопчикСЦв тАФ у 14тАФ15 рокСЦв.

ОднСЦСФю з форм девСЦантноСЧ поведСЦнки СФ суСЧцид, тобто свСЦдоме позбавлення себе життя. У другСЦй половинСЦ XX ст. суСЧциди посСЦдають четверте мСЦiе серед причин смертСЦ, особливо збСЦльшилась кСЦлькСЦсть таких випадкСЦв серед пСЦдлСЦткСЦв та молодСЦ у вСЦцСЦ 15тАФ24 роки. И УкраСЧнСЦ за останнСЦ роки збСЦльшилася кСЦлькСЦсть самогубств серед дСЦтей  5тАФ14 рокСЦв. Великий вСЦдсоток самогубств вСЦдмСЦчаСФться серед пСЦдлСЦткСЦв там молодСЦ, яка навчаСФться. ЗарубСЦжнСЦ науковцСЦ пСЦдкреслюють, що у вСЦцСЦ до 13 рокСЦв суСЧцидальнСЦ спроби СФ рСЦдкими, максиВнмум припадаСФ на перСЦод вСЦд 16 до 19 рокСЦв [147]. Проте близько 60% пСЦдлСЦткСЦв СФ практично здоровими (вСЦдсутнСЦ психСЦчнСЦ захворювання, психопатСЦСЧ), якСЦ в перСЦод пубертатноСЧ кризи знаходяться в пошуках сенсу життя. НерСЦдко дорослСЦ, особливо в проблемних сСЦм'ях, не висловлюють розумСЦння, СЦ тим бСЦльше не пропонують пСЦдтримку.

Часто зустрСЦчаються випадки, коли суСЦцидальна поведСЦнка сполучаСФться з надмСЦрним уживанням алкоголю, наркотичних речовин або невротичними захворюваннями. Доведено, що немаСФ прямоСЧ кореляцСЦСЧ мСЦж кСЦлькСЦстю самогубств та рСЦвнем життя. Але СЦснуСФ обтАЩСФднуючий фактор тАФ усСЦ особи перебували в станСЦ життСФвоСЧ кризи. ПСЦд час кризи людина опиняСФться в пошуках сенсу життя, через що вСЦдсутня можливСЦсть адекватно сприймати труднощСЦ життя й вирСЦшувати проблеми. Водночас людина вСЦдчуваСФ цСЦлу низку негативних емоцСЦй тАФ вСЦдчай та горе, почуття вини та гнСЦву, почуття безпомСЦчностСЦ та бажання помститися чи припинити тСЦлеснСЦ або душевнСЦ страждання.

Значна частина випадкСЦв суСЧцидСЦв та суСЧцидальних спроб охоплюСФ пСЦдлСЦткСЦв та молодь у пубертатному вСЦцСЦ. НайбСЦльша кСЦлькСЦсть спроб фСЦксуСФться у 16тАФ17-рСЦчних. ПерехСЦд вСЦд дитячого життя до дорослих реалСЦй сприймаСФться надто болСЦсно особливо найчутливСЦшими дСЦтьми, тому деякСЦ з них наважуються на жахливСЦ кроки.

СуСЧцидальна поведСЦнка розвиваСФться поступово. Спочатку зтАЩявляються антивСЦтальнСЦ думки, суСЧцидальнСЦ уявлення, до яких людина приСФднуСФ намСЦри, задуми, плануСФ цей вчинок, далСЦ скоюСФ спробу самогубства. РЖнодСЦ пСЦдлСЦток неначе натякаСФ про своСЧ задуми, уживаючи в розмовСЦ вирази типу "коли мене не стане, от тодСЦ побачите», "як я стомився жити» тощо.

Виникненню думок про скоСФння суСЧцидальноСЧ спроби сприяють наявнСЦсть депресивного стану, низькоСЧ самооцСЦнки, негативного ставлення до життя, а також присутнСЦсть в оточеннСЦ пСЦдлСЦтка таких осСЦб, якСЦ скоСЧли подСЦбнСЦ дСЦСЧ або позитивно ставляться до смертСЦ й суСЧцидСЦв. ДСЦти пСЦдлСЦткового вСЦку, завдяки психофСЦзСЦологСЦчним особливостям, мають неадекватне сприйняття наслСЦдкСЦв аутоагресСЦСЧ. Часто вони не думають про велику можливСЦсть фатального кСЦнця суСЧцидальноСЧ поведСЦнки. Так, пСЦдлСЦтки, особливо хлопцСЦ, захоплюються екстремальними видами спорту, таким чином нСЦбито кидаючи виклик смертСЦ й доводячи "асну смСЦливСЦсть та дорослСЦсть.

Сам факт скоСФння самогубства СЦнодСЦ розцСЦнюСФться СЦ сприймаСФться як "романтичний» або такий вчинок, що притаманний справдСЦ сильним натурам, як право самостСЦйно розпоряджатися "асним життям. НайбСЦльш вразливСЦ, емоцСЦйнСЦ дСЦвчата сприймають такий крок як вирСЦшення проблем нероздСЦленого кохання (як спосСЦб привернути увагу об'СФкта) або як шантаж. МотивацСЦя суСЧцидальноСЧ поведСЦнки охоплюСФ також вирСЦшення шкСЦльних проблем, боротьбу з батьками за свободу СЦ самостСЦйнСЦсть, конфлСЦкти з друзями, подругами. Одним з важливих факторСЦв, що може викликати подСЦбну поведСЦнку, СФ жорстоке ставлення з боку батькСЦв, насильство, дефСЦцит спСЦлкування в сСЦм'СЧ, вСЦдсутнСЦсть батькСЦвськоСЧ пСЦдтримки.

На сьогоднСЦ СЦснуСФ проблема браку профСЦлактичних програм суСЧВнцидальноСЧ поведСЦнки на рСЦвнСЦ навчальних закладСЦв, що вСЦдбиваСФться на станСЦ психологСЦчного та особистСЦсного здоров'я дитини.

Для всСЦх пСЦдлСЦткСЦв характерним СФ прагнення мати такСЦ ж права, як СЦ в дорослих. I дСЦвчата, СЦ хлопцСЦ намагаються не тСЦльки бути схожиВнми на дорослих, а й бути ними, тому засвоюють певнСЦ риси дорослостСЦ щодо дСЦяльностСЦ, спСЦлкування, пСЦзнання. ДеякСЦ пСЦдлСЦтки здатнСЦ засвоСЧти спочатку зовнСЦшнСЦй, часто лише негативний, бСЦк дорослостСЦ, тобто грубСЦ манери й мову, уживання ненормативноСЧ лексики, спиртних напоСЧв СЦ наркотикСЦв, цСЦкавСЦсть до азартних СЦгор, статевого життя. Уникаючи пояснень батькам та дорослим, самоаналСЦзу "асних вчинкСЦв, пСЦдлСЦтки оволодСЦвають прийомами психологСЦчного захисту, наприклад, витСЦснення неприСФмних думок про наслСЦдки скоСФного, використовують хитрСЦсть, обман, демонструють фСЦзичну силу, агресивнСЦсть, шантаж тощо.

Юнацький вСЦк тАФ перСЦод створення планСЦв, прогнозСЦв та сподСЦвань. У цьому вСЦцСЦ майже провСЦдною дСЦяльнСЦстю стаСФ освоСФння "асного майбутнього, "асних життСФвих перспектив.

У перСЦод юнацтва формуСФться новий рСЦвень самосвСЦдомостСЦ, а також прагнення самопСЦзнання. ПСЦдлСЦтки прагнуть знайти особисту СЦдентичнСЦсть, самоповагу. Головне новоутворення вСЦку тАФ вСЦдкриття внутрСЦшнього свСЦту.

Один з головних факторСЦв тАФ творчий характер дСЦяльностСЦ, яка повтАЩязана з безлСЦччю СЦнтересСЦв, цСЦкавих стосункСЦв.

ПСЦзнавальна сфера маСФ такСЦ характеристики:

  • хлопцСЦ: переважаСФ схильнСЦсть до абстрактного мислення; дСЦвчата бСЦльше схильнСЦ розв'язувати конкретнСЦ завдання;
  • увага стаСФ бСЦльш вибСЦрковою, залежить вСЦд СЦнтересСЦв, у той же час збСЦльшуСФться СЧСЧ обсяг, концентрацСЦя;
  • розвиток СЦнтелектуальноСЧ сфери та креативностСЦ

3 початком юностСЦ зникаСФ необхСЦднСЦсть у вСЦдокремленнСЦ. ОсобистСЦсть пСЦдлСЦтка стаСФ бСЦльш завершеною, цСЦлСЦсною. ПростежуСФться поступовий перехСЦд вСЦд зовнСЦшнього управлСЦння до самоуправлСЦння. СамоуправлСЦння та самосвСЦдомСЦсть старшокласникСЦв, критична самооцСЦнка та прагнення до самоствердження СФ базою для самовиховання.

Старший шкСЦльний вСЦк тАФ це пора формування свСЦтогляду, "асних поглядСЦв СЦ переконань. Це перСЦод самовизначення тАФ соцСЦального, особистСЦсного, професСЦйного, духовного. У зв'язку з необхСЦднСЦстю самовизначення виникають потреби розСЦбратися в навколишньому оточеннСЦ й у самому собСЦ, зокрема, у пошуках сенсу життя. У старшому шкСЦльному вСЦцСЦ посилюСФться суспСЦльна спрямованСЦсть особистостСЦ учня, його потреба принести користь суспСЦльству, СЦншим людям. Саме в цьому виражаСФться самостСЦйнСЦсть старшокласникСЦв. На вСЦдмСЦну вСЦд пСЦдлСЦткСЦв, якСЦ бачать вСЦдображення своСФСЧ самостСЦйностСЦ у справах СЦ вчинках, старшСЦ школярСЦ найбСЦльш важливою сферою прояву своСФСЧ самостСЦйностСЦ вважають "аснСЦ погляди, оцСЦнки, думВнки. Вони також прагнуть бути самостСЦйними, нСЦж пСЦдлСЦтки.

Юнаки та дСЦвчата цього вСЦку розраховують не тСЦльки на сприйняття СЧх дорослими, але й визнання СЧхньоСЧ СЦндивСЦдуальностСЦ СЦ навСЦть оригСЦнальностСЦ. Таке бажання викликаСФ демонстративний, часто показний тип поведСЦнки, а також захоплення тим, що дорослСЦ часто засуджують, або це не сприймаСФться в суспСЦльствСЦ позитивно (уживання в розмовСЦ з однолСЦтками сленгу, наслСЦдування ультрасучаснСЦй модСЦ тощо).

Прагнення до самостСЦйностСЦ, однак, не виключаСФ потреби в спСЦлкуваннСЦ з дорослими. Ця потреба займаСФ найбСЦльш високу позицСЦю порСЦвняно з СЦншими вСЦковими перСЦодами.

Потреба в спСЦлкуваннСЦ з дорослими обумовлюСФться тим, то в раннСЦй юностСЦ постають проблеми самосвСЦдомостСЦ й самовизначення.

ВирСЦшити якСЦ самому буваСФ дуже важко. УсСЦ проблеми обговорюються в колСЦ однолСЦткСЦв, але через причину недостатнього життСФвого досвСЦду виникаСФ необхСЦднСЦсть у допомозСЦ дорослого. У цьому вСЦцСЦ потреба у спСЦлкуваннСЦ з однолСЦтками спСЦвСЦснуСФ з потребою спСЦлкуВнвання з дорослими.

РЖз зростанням рСЦвня самосвСЦдомостСЦ юнака пСЦдвищуСФться рСЦвень вимог до однолСЦткСЦв кола, що оточуСФ, та до самого себе. ДСЦвчата та юнаки стають бСЦльш критичними й самокритичними, висувають високСЦ вимоги до морального обличчя дорослих та однолСЦткСЦв.

Типова риса пСЦдлСЦткових СЦ юнацьких груп тАФ надзвичайно висока конформнСЦсть. Твердо вСЦдстоюючи свою думку про незалежнСЦсть вСЦд старших, пСЦдлСЦтки найчастСЦше абсолютно некритично ставляться до думок "асноСЧ групи та СЧСЧ лСЦдерСЦв.

Бажання бути "як усСЦ», не видСЦлятися поширюСФться на одяг, етичнСЦ смаки, стиль поведСЦнки. ПротирСЦччя мСЦж прагненням до СЦндивСЦдуальностСЦ, з одного боку, та бажанням злитися з колективом тАФ з СЦншого, викликаСФ тривожнСЦсть. ОднаковСЦсть пСЦдтримуСФться, особливо в маленьВнких групах, СЦ тому, хто ризикуСФ кинута виклик, доводиться вСЦдстоювати своСЧ "аснСЦ позицСЦСЧ. Чим примСЦтивнСЦше спСЦвтовариство, тим з меншою толерантнСЦстю воно ставиться до СЦндивСЦдуальних розходжень, СЦнакомислення СЦ взагалСЦ несхожостСЦ. Залежно вСЦд спрямованостСЦ групи подСЦляються на тСЦ, що формують або не формують здоровий спосСЦб життя. ТакСЦ групи конкурують мСЦж собою, частими СФ випадки, коли юнаки "мСЦгрують» вСЦд однСЦСФСЧ до СЦншоСЧ в пошуках "асноСЧ спрямованостСЦ.

Як СЦ в пСЦдлСЦтковому вСЦцСЦ, комунСЦкативнСЦ риси СЦ стиль спСЦлкування юнакСЦв та дСЦвчат вСЦдрСЦзняються.

СпСЦлкування дСЦвчат виглядаСФ бСЦльш пасивним, зате бСЦльш дружнСЦм СЦ виборчим. За даними психологСЦчних дослСЦджень, хлопчиВнки спочатку вступають у контакти один з одним СЦ лише потСЦм, у процесСЦ взаСФмодСЦСЧ, у них складаСФться позитивна установка, зтАЩявляСФться духовна близькСЦсть. ДСЦвчата, навпаки, вступають у контакт головним чином з тими, хто СЧм подобаСФться.

Колектив однолСЦткСЦв у юнацькому вСЦцСЦ впливаСФ на розвиток СЦ формування таких рис:

  • суспСЦльноСЧ спрямованостСЦ;
  • колективних взаСФмин;
  • скромностСЦ;
  • чесностСЦ;
  • наполегливостСЦ;
  • рСЦшучостСЦ;
  • витримки;
  • диiиплСЦнованостСЦ;
  • смСЦливостСЦ.

Колектив не тСЦльки надихаСФ на боротьбу з труднощами, вСЦн допомагаСФ боротися зСЦ шкСЦдливими звичками (лСЦнощами, егоСЧзмом, заздрСЦстю, боягузтвом). Думка колективу, оцСЦнка колективом вчинкСЦв СЦ поведСЦнки деяких учнСЦв мають найчастСЦше вирСЦшальне значення. Старшокласники звичайно дуже гостро реагують на оцСЦнку з боку свого колективу, але прислухаються до неСЧ СЦ зважають на неСЧ.

Як будь-який перехСЦд на вищу сходинку в розвитку, перехСЦд вСЦд пСЦдлСЦткового вСЦку до юнацтва теж характеризуСФться кризою. Криза юнацького вСЦку часто не виокремлюСФться, на нСЦй не акцентуСФться увага подСЦбно пСЦдлСЦтковСЦй, але вона маСФ мСЦiе в дорослСЦшаннСЦ молодСЦ. Цей вСЦк характерний тим, що юнаки та дСЦвчата усвСЦдомлюють "асну неповторнСЦсть, несхожСЦсть на СЦнших людей, тобто свою СЦндивСЦдуальнСЦсть. ВСЦдбуваСФться перебудова та переоцСЦнка системи цСЦнностей, яка склалася протягом отроцтва.

ПодСЦбно пСЦдлСЦткам, пСЦд час кризи юнаки переживають непорозумСЦння з батьками. Це виражаСФться в деяких стратегСЦях поведСЦнВнки батькСЦв: авторитарному, "гнСЦтючому» ставленнСЦ, коли дорослСЦ не зважають на думки, критикують усСЦ вчинки й дСЦяльнСЦсть дСЦтей. 3 СЦншого боку, "байдужа» позицСЦя, тобто батьки наче и не помСЦчають дорослСЦшання дитини. Така атмосфера може призвести до випадкСЦв агресСЦСЧ з боку юнакСЦв, не допоможе конструктивно пройти кризовий стан. НадмСЦрно уважнСЦ батьки, тСЦсний емоцСЦйний взаСФмозв'язок. участь у всСЦх подСЦях життя дитини стане на перешкодСЦ набуття самостСЦйностСЦ, автономностСЦ молодого чоловСЦка або дСЦвчини. ЗдебСЦльшого батьки залишаються авторитетними людьми для дСЦтей незалежно вСЦк вСЦку останнСЦх. Але часто причиною конфлСЦктних ситуацСЦй мСЦж юнаками та батьками е протирСЦччя в системСЦ цСЦнностей, переконаннях самих батькСЦв. Якщо вимоги батькСЦв (наприклад, не палити, не зловживати алкоголем, шанобливо ставитися до дорослих) не збСЦгаються з СЧхнСЦми "асними дСЦями, майже завжди в юнакСЦв з'являСФться почуття непорозумСЦлостСЦ, образи, пСЦдвищуСФться тривожнСЦсть, СЦснуСФ ймовСЦрнСЦсть виникнення внутрСЦшнього конфлСЦкту, ставлення до батькСЦв теж змСЦнюСФться тАФ з'являються СЦронСЦчнСЦ СЦнтонацСЦСЧ, грубСЦ жарти, зникаСФ довСЦра та щирСЦсть.

У юнацькому вСЦцСЦ домСЦнують соцСЦальнСЦ потреби в самовираженнСЦ (демонстрування поведСЦнки, яка притаманна "аснСЦй статСЦ), самоутвердженнСЦ, самовдосконаленнСЦ та самовизначеннСЦ. Формуються уявлення про майбутнСФ сСЦмейне життя через розвиток чоловСЦчих та жСЦночих якостей.

У наших предкСЦв СЦснував обряд СЦнСЦцСЦацСЦСЧ. тобто особистСЦсне переродження, а також посвячення хлопця в парубки, а дСЦвчинки тАФ у дСЦвчину. Цей обряд був пов'язаний з кризою, тобто вСЦдповСЦдав переходу молодСЦ з одного соцСЦального статусу в СЦнший СЦ мСЦстив у собСЦ такСЦ етапи, як: символСЦчна смерть (прощання з попереднСЦм станом), нове народження й ритуальне посвячення в новий соцСЦальнСЦ й стан.

ПСЦдчас СЦнСЦцСЦацСЦСЧ вСЦдбувалося посвячення новобранця в новий стан. Так, в украСЧнських селах хлопцСЦ мали пройти випробування на фСЦзичну силу, моральну витримку задля того, щоб вважатися парубком.

Головна мета жСЦночих СЦнСЦцСЦацСЦй полягала в тому, що дСЦвчина переходила вСЦд стану дитинства в стан жСЦноцтва. ВСЦд тодСЦ вона мала вСЦдтворювати рСЦд. У нашСЦ часи деякСЦ пСЦдлСЦтковСЦ та юнацькСЦ угрупування проводять теж посвячення, якщо можна так сказати, своСЧх нових товаришСЦв. Завдання груп асоцСЦальноСЧ спрямованостСЦ часто полягають у скоСФннСЦ правопорушень, щоб довести свою дорослСЦсть, смСЦливСЦсть СЦ хоробрСЦсть. ТакСЦ риси притаманнСЦ як хлоп'ячим, так СЦ дСЦвочим групам.

На формування правильного сприйняття статевоСЧ ролСЦ, а таВнкож формування особистостСЦ як майбутнього сСЦм'янина великий пилив мають взаСФмини в батькСЦвськСЦй родинСЦ.

НадалСЦ людина прагне одержувати вСЦд свого партнера любов СЦ визнання в тСЦй галузСЦ, у якСЦй у дитинствСЦ вона вСЦдчувала дефСЦцит подСЦбного ставлення, найчастСЦше: дСЦвчина тАФ вСЦд батька, а хлопець тАФ вСЦд матерСЦ.

Якщо дитина бачила позитивну модель батькСЦвського шлюбу, гарнСЦ стосунки батька та матерСЦ, щасливе дитинство, розумСЦння з боку батькСЦв(СЧСЧ рСЦдко карали, частСЦше проявляли нСЦжнСЦсть СЦ турботу, з нею бСЦльш вСЦдкрито обговорювали питання стосункСЦв мСЦж людьми рСЦзноСЧ статСЦ), то й сама буде намагатиметься будувати подСЦбний тип стосункСЦв.

Багато дСЦтей у ранньому вСЦцСЦ обов'язково хочуть бути схожиВнми на своСЧх батькСЦв. Це бажання впливаСФ на СЧхнСЦ життСФвСЦ iенарСЦСЧ. Так, наприклад, вСЦдповСЦдно до iенарСЦСЧв багатьох багатодСЦтних роВндин, одному з дСЦтей призначено прославите СЧх, а СЦншому придСЦляСФться роль невдахи, що може зганьбити. 3 такоСЧ дитини, можливо, виросте особа з комплексом неповноцСЦнностСЦ, яка намагатиметься прагнути самоствердження будь-якими шляхами, навСЦть якщо вСЦн СФ асоцСЦальним.

Також на формування сСЦмейних правил впливаСФ кСЦлькСЦсть дСЦтей у родинСЦ, СЧх стать та рСЦзниця у вСЦцСЦ мСЦж ними.

Стосунки мСЦж рСЦдними братами СЦ сестрами, СЧх спСЦлкування вчать того, як здСЦйснювати взаСФмини з однолСЦтками. Дружба в дорослих чи вибСЦр чоловСЦка (дружини) сильно залежать вСЦд отриманого досвСЦду. Це пСЦдтверджуСФться науковими даними [186].

ПерСЦод юнацтва характеризуСФться становленням сексуальнСЦсть. На цьому етапСЦ вСЦдмСЦчаються гендернСЦ вСЦдмСЦнностСЦ щодо ставВнлення до стану свого здоров'я. ДСЦвчата в цей перСЦод бСЦльш адекВнватно ставляться до "асного репродуктивного здоров'я, СЧх погляВнди бСЦльшою мСЦрою вСЦдповСЦдають принципам здорового способу життя. Так, дСЦвчата ранСЦше починають пСЦклуватися про здоров'я, придСЦляють бСЦльше уваги правильному харчуванню, частСЦше звертаються до лСЦкарСЦв за консультацСЦями. Юнаки переважно в разСЦ захворювання не бажають звертатися до лСЦкаря.

У юнацькому вСЦцСЦ молодСЦ люди виявляють бСЦльшу самостСЦйнСЦсть, автономнСЦсть у поведСЦнцСЦ, обирають метод вирСЦшення проблем, не завжди радячись з дорослими, тому доводиться брали на себе вСЦдповСЦдальнСЦсть за своСЧ вчинки, така вСЦдповСЦдальнСЦсть вимагаСФ вСЦд людини концентрацСЦСЧ внутрСЦшнСЦх сил, тобто деякого напруження. СитуацСЦСЧ напруження, а значить моральнСЦ, емоцСЦйнСЦ затрата в подальшому вимагають розрядки, релаксацСЦСЧ, але не вся молодь обираСФ саме конструктивну розрядку (переключитися на СЦнший вид дСЦяльностСЦ, придСЦлити час хобСЦ тощо), а обирають у якостСЦ допомоги вживання спиртних напоСЧв, психотропних та наркотичних речовин. Звичайно, що подСЦбна втеча вСЦд реальностСЦ лише тимчасова, СЦ все одно треба буде повернутися до вирСЦшення проблеми. "Поринаючи» в алкоголь, суб'СФкт почуваСФ себе нСЦбито вСЦльним вСЦд обов'язкСЦв, "асний образ стаСФ для нього привабливСЦшим, нСЦж СФ насправдСЦ.

На сьогоднСЦ ми спостерСЦгаСФмо велику кСЦлькСЦсть сСЦмей з однСЦСФю дитиною. РДдина дитина посСЦдаСФ особливе мСЦiе. Батьки пильно стежать, щоб нСЦчого не трапилося з нею. Вона одержуСФ значно бСЦльше уваги й на неСЧ бСЦльше витрачаСФться зусиль по вихованню, нСЦж на дСЦтей, якСЦ мають братСЦв СЦ сестер. Дитина також не маСФ досвСЦду соцСЦальних контактСЦв, навичок у життСЦ колективу на вСЦдмСЦну вСЦд дСЦтей з багатодСЦтних родин. Але вона маСФ бСЦльше можливостей для розвитку й саморозвитку порСЦвняно з СЦншими дСЦтьми.

Треба окремо видСЦлити роль батька у зв'язку СЦз збСЦльшенням кСЦлькостСЦ неповних сСЦмей, де батько вСЦдсутнСЦй, а також кСЦлькостСЦ розлучених сСЦмей, де зустрСЦчСЦ з батьком СФ епСЦзодичними.

ЖСЦнка доглядаСФ за дитиною, годуСФ й виховуСФ СЧСЧ. Батько здСЦйснюСФ "загальне керСЦвництво», забезпечуСФ родину матерСЦально, охороняСФ СЧСЧ вСЦд ворогСЦв. Такий подСЦл ролей досить поширений СЦ для багатьох тАФ СЦдеал сСЦмейних стосункСЦв. Але спСЦлкування батька з дСЦтьми вСЦдСЦграСФ дуже важливу роль СЦ у формуваннСЦ правил стосункСЦв у майбутнСЦй родинСЦ.

У сСЦм'ях патрСЦархального типу зустрСЦчаються рСЦзнСЦ стилСЦ виховання. Але СЦснуСФ загальна риса: батько знаходиться на недосяжнСЦй висотСЦ для дитини, СЦ СЧхнСЦ стосунки строго вертикальнСЦ, батько тАФ насамперед, авторитет, якому дитина буде пСЦдкорятися, поважати, навСЦть, коли виросте й сама стане батьком. Статистика стверджуСФ, що багато дСЦтей сприймають батька частСЦше як помСЦчника матерСЦ.

СоцСЦальна роль батька важка там, що вона, на перший погляд, здаСФться очевидною. Ця очевиднСЦсть створюСФ багато психологСЦчних пасток при СЧСЧ виконаннСЦ, наприклад, батько думаСФ, що вСЦн годуСФ одягаСФ дитину й цього досить для виконання батькСЦвських обов'язкСЦв.

Стосунки з батьками в дитинствСЦ також впливають на виникнення в дорослоСЧ людини вСЦдчуття самотностСЦ. Доведено, що тСЦ, хто мав теплСЦ та довСЦрливСЦ взаСФмини з батьками, вСЦдчував пСЦдтримку з СЧхнього боку, той найбСЦльше захищений в емоцСЦйному планСЦ в зрСЦлому вСЦцСЦ. КонфлСЦктнСЦ стосунки з батьками викликають помСЦрну самотнСЦсть у дорослоСЧ людини; вСЦдсутнСЦсть одного з батькСЦв СФ причиВнною глибокоСЧ самотностСЦ.

Один з важливих факторСЦв, закладений у дитинствСЦ й пов'язаний з проблемою самотностСЦ в подальшому життСЦ людини, тАФ розлучення батькСЦв; вСЦдомо: чим молодша була дитина в той час, як вСЦдбулося розлучення, тим самотнСЦшою вона вСЦдчуватиме себе в зрСЦлому вСЦцСЦ.

Закладена в ранньому дитинствСЦ виключна слухнянСЦсть у дорослому вСЦцСЦ впливаСФ на формування самооцСЦнки, самоповаги, упевненостСЦ у "асних силах. Людина почуваСФ себе гСЦршою за СЦнших, у чомусь "неповноцСЦнною». ПершСЦ уявлення людини про саму себе тАФ це уявлення наших батькСЦв або тих вихователСЦв, з якими вона тСЦсно спСЦлкуСФться в дитинствСЦ. У життСЦ дитини протягом усього дорослСЦшання трапляються як щасливСЦ, радСЦснСЦ моменти, пов'язанСЦ з приСФмними подСЦями, спогадами, так СЦ нещасливСЦ, важкСЦ емоцСЦйно, наприклад, тяжка хвороба, втрата близьких (батькСЦв, родичСЦв, з якими дСЦти вСЦдчувають емоцСЦйну близькСЦсть, друзСЦв). На неприСФмну ситуацСЦю, що може травВнму вати, дСЦти, як СЦ дорослСЦ, реагують кожен по-своСФму й залежно вСЦд вСЦку. Дехто стаСФ бСЦльш замкненим у собСЦ, хтось виявляСФ агресСЦю. ЗовсСЦм маленькСЦ дСЦти, не розумСЦючи природи смертСЦ, починають СЧСЧ боятися, СЦншСЦ тАФ задавати рСЦзнСЦ питання, на якСЦ дорослим часто важко вСЦдповСЦсти. НеобговоренСЦ проблеми, почуття, емоцСЦСЧ можуть вилитися в нСЦчних страхах СЦ кошмарах, виникненнСЦ рСЦзноманСЦтних фобСЦй, а як наслСЦдок тАФ затримка СЦ навСЦть гальмування емоцСЦйного розвитку, яке впливатиме на соцСЦальну адаптацСЦю.

У зв'язку з соцСЦально-економСЦчними, полСЦтичними змСЦнами суспСЦльства вирСЦзняються змСЦни й у самосвСЦдомостСЦ сучасних старшокласникСЦв. Юнацтво, з одного боку, вСЦдрСЦзняСФться вСЦд старшого поколСЦння бСЦльшою вСЦдкритСЦстю, гнучкСЦстю, умСЦнням пристосуватися до умов, рСЦзноманСЦтнСЦстю СЦнтересСЦв, з СЦншого тАФ вСЦдсутнСЦстю чСЦткоСЧ життСФвоСЧ позицСЦСЧ, принципСЦв. Переважно, СЦнтереси та потреби молодСЦ пов'язанСЦ з матерСЦальним благополуччям, яке можна отримати, не доклавши зусиль (наприклад, виграти в лотерею, отримати спадщину тощо).

Отже, аналСЦзуючи соцСЦально-психологСЦчний портрет школяра в контекстСЦ здорового способу життя та враховуючи той факт, що становлення людськоСЧ особистостСЦ вСЦд молодшого школяра до юнацтва припадаСФ на роки навчаннСЦ в школСЦ, остання маСФ великий вплив на його формування.

Задля ефективного впливу розвивальних та профСЦлактичних програм, спрямованих на формування здорового способу життя та всСЦх складових здоров'я, доцСЦльно використовувати диференцСЦйований пСЦдхСЦд. З цСЦСФю метою ми видСЦлили кСЦлька груп за рСЦзними показниками.


Стан фСЦзичного/

психСЦчного

здоров'я

ВСЦкова категорСЦя

Молодший шкСЦльний вСЦк

ПСЦдлСЦтковий вСЦк

Юнацтво

ДСЦти з деякими порушеннями    фСЦзичного/психСЦчного здоров'я

ПСЦдлСЦтки з деякими вСЦдхиленнями  фСЦзичного/психСЦчного

здоров'я

Юнаки та дСЦвчата з деякими    вСЦдхиленнями           фСЦзичного/психСЦчного    здоров'я

ДСЦти основноСЧ  групи здоров'я

Практично    здоровСЦ

пСЦдлСЦтки

Практично здоровСЦ юнаки за дСЦвчата

НаявнСЦсть шкСЦдливих

звичок

Не схильнСЦ до курСЦння та шкСЦдливих  звичок

Не вживають алкоголю та не палять, вСЦдвСЦдують гуртки, ведуть здоровий спосСЦб життя

СхильнСЦ до курСЦння та шкСЦдливих звичок

Уживають перСЦодично спиртнСЦ напоСЧ,  час  вСЦд часу палять

ДСЦти, що мають деякСЦ шкСЦдливСЦ

звички

Регулярно   вживають   спиртнСЦ напоСЧ, палять, ведуть неактивний спосСЦб життя

ЗдСЦбностСЦ

Творчо обдарованСЦ дСЦти, учасники всСЦляких конкурсСЦв, тематичних олСЦмпСЦад, загальношкСЦльннх заходСЦв

ЗдСЦбнСЦ дСЦти, але не активнСЦ; СЦнодСЦ беруть участь у шкСЦльних захоВндах та святах

ДСЦти з нерозвиненими здСЦбностями, часто педагогСЦчно занедбанСЦ


Залежно вСЦд того, до якоСЧ групи належать учнСЦ, доцСЦльно використовувати вСЦдповСЦдну розвивальну програму, фСЦзкультурно-оздоровчу роботу, спортивну дСЦяльнСЦсть та виховнСЦ заходи.

3.2 ДСЦагностика здоров'я та рСЦвня здорового способу життя учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл


ОцСЦнна практика наукових дослСЦджень, що реалСЦзуСФться в межах педагогСЦчноСЧ дСЦагностики, охоплюСФ диференцСЦйованСЦ, всебСЦчнСЦ та взаСФмопов'язанСЦ процеси, що пСЦдлягають впливу рСЦзноманСЦтних СЦнституцСЦональних, ситуативних, комбСЦнованих СЦ особистСЦсних факторСЦв [23; 91; 189; 249; 404; 414]. В умовах соцСЦологСЦчних дослСЦджень педагогСЦчна дСЦагностика покликана:

  • визначити вихСЦднСЦ данСЦ, що об'СФктивно характеризують особливостСЦ структури явища, об'СФкта та предмета дослСЦдження [404], управлСЦння педагогСЦчними процесами [18; 194; 249];
  • оптимСЦзувати процес СЦндивСЦдуального навчання, виховання. соцСЦалСЦзацСЦСЧ, пСЦдготовки особистостСЦ до трудовоСЧ дСЦяльностСЦ в рСЦзних соцСЦально-економСЦчних умовах суспСЦльства [18; 404; 414];
  • забезпечити правильне визначення результатСЦв навчання, виВнховання, оздоровлення, соцСЦально-культурноСЧ адаптацСЦСЧ особистостСЦ до рСЦзноманСЦтних форм соцСЦально-економСЦчноСЧ практики [91; 194; 380; 404];
  • керуючись розробленими СЦнформацСЦйно-причинними критерСЦями та методами дСЦагностики, звести до мСЦнСЦмуму помилки, проВняви неефективностСЦ в процесах навчання, виховання, соцСЦалСЦзацСЦСЧ осоВнбистостСЦ [81; 380; 404];
  • забезпечити СЦнформацСЦйно-теоретичний фундамент предметно-практичноСЧ дСЦяльностСЦ особистостСЦ в таких соцСЦальних аспекВнтах, як навчання, виховання, оздоровлення, формування оптимальВнного та здорового способу життя, пСЦдготовка до трудовоСЧ й суспСЦльно корисноСЧ дСЦяльностСЦ [ 12; 89; 91; 217];
  • забезпечити СЦнформацСЦйний матерСЦал для моделювання СЦнновацСЦйних систем, технологСЦй, програм, методик взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства в ефективному формуваннСЦ гармонСЦйно розвиненоСЧ особистостСЦ пСЦдростаючого поколСЦння нашоСЧ держави (наВнвчання, виховання, формування здоров'я та здорового способу життя, пСЦдготовка до трудовоСЧ дСЦяльностСЦ, толерантнСЦсть, загальна культуВнра особистостСЦ).

Отже, немаСФ сумнСЦву в тому, що ефективне моделювання СЦнновацСЦйноСЧ системи, формування взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства, спрямованих на розвиток здоров'я та виховання здорового способу життя учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл, неможливе без наВнлежного СЦнформацСЦйного забезпечення. У процесСЦ наших дослСЦджень був реалСЦзований принцип певноСЧ вСЦдповСЦдностСЦ мСЦж дослСЦджуваним об'СФктом СЦ його моделлю [404]. Означена вСЦдповСЦднСЦсть визначаСФться, уточнюСФться, регулюСФться тСЦльки на основСЦ СЦнформацСЦйного забезВнпечення процесСЦв проектування СЦнновацСЦйноСЧ концептуальноСЧ педагогСЦчноСЧ та соцСЦальноСЧ моделСЦ взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства, технологСЦчних моделей формування здоров'я: здорового способу життя учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл як особистСЦсно-соцСЦальноСЧ цСЦнностСЦ.

У зв'язку з незаперечною актуальнСЦстю викладених положень ми провели спецСЦальнСЦ дСЦагностичнСЦ дослСЦдження, якСЦ були спрямованСЦ на вивчення динамСЦки розповсюдження рСЦзноманСЦтних захворювань у середовищСЦ учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл, рСЦвня сформованостСЦ базових компонентСЦв здорового способу життя, соматичного здоров'я та функцСЦональних можливостей СЧх органСЦзму.

Означена динамСЦка вивчаСФться на основСЦ сучасноСЧ соцСЦально-медичноСЧ та соцСЦально-педагогСЦчноСЧ методики ситуативних дослСЦВнджень етапу здоров'я дСЦтей та пСЦдлСЦткСЦв з урахуванням факторСЦв, що на нього впливають [289]. Методика охоплювала такСЦ методи, як: анкетування (закритСЦ та вСЦдкритСЦ анкети), соцСЦологСЦчне опитування, аналСЦз офСЦцСЦйних статистичних даних, глибинне СЦнтерв'ювання, метод фокусних груп. ДослСЦдження охопило 2100 дСЦтей СЦ пСЦдлСЦткСЦв вСЦком вСЦд 7 до 17 рокСЦв, якСЦ проживають у ДонецькСЦй областСЦ.

Результати нашого дослСЦдження свСЦдчать про те, що маловтСЦшною СФ ситуацСЦя щодо запобСЦгання та профСЦлактики рСЦзних захворювань серед дСЦтей СЦ пСЦдлСЦткСЦв ДонецькоСЧ областСЦ. Занепад спортивно-оздоровчоСЧ СЦнфраструктури, послаблення СЧСЧ в межах навчальних закладСЦв, недоступнСЦсть оздоровчих послу: за цСЦнами, втрата зв'язВнку з сСЦм'ями СФ основними причинами незадовСЦльноСЧ ситуацСЦСЧ стосовно здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння.

ФСЦнансування позашкСЦльноСЧ та частково шкСЦльноСЧ спортивно-оздоровчоСЧ та культурно-виховноСЧ роботи з дСЦтьми та пСЦдлСЦтками в умовах вСЦдсутностСЦ коштСЦв у держави все бСЦльше перекладаСФться на батькСЦв СЦ сСЦм'ю. I як результат, понад 79,7% дСЦтей СЦ пСЦдлСЦткСЦв у мСЦстах (74,7%) СЦ селах (84,6%) не вСЦдвСЦдують спортивнСЦ секцСЦСЧ, групи здоров'я, центри фСЦзичноСЧ та соцСЦальноСЧ реабСЦлСЦтацСЦСЧ тощо. Низький рСЦвень загальноСЧ культури та культури здоров'я в дСЦтей СЦ пСЦдлСЦткСЦв обертаСФться негативними наслСЦдками не лише СЦндивСЦдуального значення, а й загальносоцСЦального.

Результати нашого дослСЦдження, отриманСЦ на основСЦ методики, пСЦдготовленоСЧ УкраСЧнською АсоцСЦацСЦСФю планування сСЦм'СЧ та молодСЦ [16], свСЦдчать про те, що в останнСЦ роки виникла негативна тенденцСЦя прояву серед дСЦтей та пСЦдлСЦткСЦв такого явища, як агравацСЦя (свСЦдоме перебСЦльшення важкостСЦ симптомСЦв реального захворювання). Таке ставлення школярСЦв до свого здоров'я СФ загрозливим як соцСЦально, так педагогСЦчно й психологСЦчно, тому що в них на СЦнформацСЦйному рСЦвнСЦ моделюСФться, а потСЦм СЦ формуСФться негативний стереотип поведСЦнки, яка не сприяСФ оздоровленню, а, навпаки, шкодить дитинСЦ.

Наше дослСЦдження та дослСЦдження СЦнших науковцСЦв [89; 97; 189] довели, що вСЦд 30% до 50% пацСЦСФнтСЦв полСЦклСЦнСЦк СФ людьми здоровими, але потребують консультацСЦй психолога.

Ставлення людини до "асного життя змСЦнюСФться на рСЦзних вСЦкових етапах. СпосСЦб СЦ якСЦсть життя залежить вСЦд медицини лише на 10тАФ 15%, а решта тАФ вСЦд культури особистостСЦ, оточення й суспСЦльства.

В останнСЦ роки спостерСЦгаСФться зниження смертностСЦ в роцСЦ немовляти взагалСЦ, але в цСЦлому стан здоров'я дСЦтей продовжуСФ погСЦршуватися.

За результатами обстеження соматичного здоров'я дСЦтей 6тАФ 18 рокСЦв мають: високий рСЦвень фСЦзичного здоров'я тАФ 0,8%; вищий за середнСЦй рСЦвень тАФ 6,7%; середнСЦй рСЦвень тАФ 22,5%; нижче за середнСЦй тАФ 34%; низький рСЦвень тАФ 36%.

ПСЦдвищуСФться загальна захворюванСЦсть дСЦтей за рахунок хвороб кСЦстково-м'язовоСЧ системи, уроджених аномалСЦй розвитку, хвороб системи кровообСЦгу. ендокринноСЧ системи, новоутворень тощо. ЗростаСФ кСЦлькСЦсть дСЦтей, якСЦ знаходяться на диспансерному облСЦку з такими хворобами, як цукровий дСЦабет, бронхСЦальна астма, уродженСЦ пороки серця.

ЗростаСФ кСЦлькСЦсть вСЦдхилень у нервово-психСЦчному здоров'СЧ.

Таблиця 3.2.1

Показники дитячоСЧ захворюваностСЦ по мСЦсту Слов'янську (абсолютнСЦ показники)


Класи захворювань

2002

2003

2004

2005

1

УсСЦ захворювання

23960

20836

19604

20944

2

РЖнфекцСЦйнСЦ захворювання

1311

1407

1105

1018

3

Новоутворення

75

98

77

76

4

Хвороби кровСЦ, кровотворних органСЦв

244

164

118

170

5

Захворювання ендокринноСЧ системи

261

224

212

130

6

Порушення поведСЦнки

та психСЦки

96

93

72

95

7

Захворювання нервовоСЧ системи

348

212

201

144

8

Захворювання зорового апарата

1102

827

568

651

9

Захворювання

слухового анарата

1018

778

746

570

10

Захворювання кровоносноСЧ системи

153

163

141

68

11

Захворювання органСЦв дихання

14875

12286

12883

14562

12

Захворювання органСЦв травлення

1085

1038

711

652

13

Захворювання шкСЦри

1382

1388

1026

1024

14

Захворювання кСЦстково-м'язовоСЧ системи

668

725

396

411

15

Захворювання сечовивСЦдноСЧ системи

179

221

221

217

16

ВагСЦтнСЦсть, пологи та передчаснСЦ пологи

тАФ

3

тАФ

1

17

ОкремСЦ стани, що виникли в переднатальний

перСЦод

148

168

129

138

18

ВродженСЦ аномалСЦСЧ

92

125

106

83

19

Симптоми

тАФ

1

_тАФ

29

20

Травми

923

915

897

905


Попри те, що вСЦдбуваСФться зменшення хвороб нервовоСЧ системи по мСЦсту Слов'янську порСЦвняно з 2002 роком, кСЦлькСЦсть захворювань НС залишаСФться достатньо високою.

ПСЦд час прийому до школи з дСЦтьми спСЦлкуСФться спецСЦалСЦст-логопед, який визначаСФ правильнСЦсть сформованостСЦ мовленнСФвоСЧ культури майбутнього школяра. По Слов'янському району вСЦдмСЦчаСФться 2% першокласникСЦв, якСЦ мають тСЦ чи СЦншСЦ проблеми в розвитку мовлення. Причини дефектСЦв мовлення рСЦзнСЦ. НайпоширенСЦшою СФ педагогСЦчна недбалСЦсть з боку батькСЦв, якСЦ замало часу придСЦляють спСЦлкуванню з дСЦтьми, замало читають СЧм дитячу художню лСЦтературу.

На жаль, у цьому планСЦ немаСФ вСЦдмСЦнностСЦ мСЦж тими дСЦтьми, якСЦ вСЦдвСЦдували дошкСЦльнСЦ заклади, СЦ тими, якСЦ перебували до школи вдома, тому що дитячим садкам бракуСФ спецСЦалСЦстСЦв-логопедСЦв.

АналСЦз захворюваностСЦ дитячого населення по селищу покаВнзав, що за 2005 рСЦк зареСФстровано 587 хворих, у тому числСЦ 320 дСЦтей у вСЦцСЦ вСЦд 7 до 14 рокСЦв СЦ 267 дСЦтей у вСЦцСЦ вСЦд 14 до 17 рокСЦв. АналСЦзуючи класи хронСЦчних хвороб серед дСЦтей та пСЦдлСЦткСЦв у 2005 р., можна зробити висновки, що найпоширенСЦшими СФ порушення кСЦстково-м'язовоСЧ системи (див. табл. 3.2.2), а саме: сколСЦоз IтАФIII ступеня тАФ 67 осСЦб; IIIтАФIV ступеня тАФ 1 особа; порушення постави тАФ 26 осСЦб.

Наступив мСЦiе посСЦдають хвороби зорового апарату, а саме: короткозорСЦсть тАФ 42 особи, косоокСЦсть тАФ 2 особи.

Захворюваннями органСЦв травлення страждали 36 дСЦтей СЦ пСЦдлСЦткСЦв, зокрема: гастрит тАФ 12 осСЦб, холецистит тАФ 9 осСЦб, дискенезСЦя жовчовивСЦдних шляхСЦв тАФ 15 осСЦб.

Захворювання системи травлення СФ досить поширеними в дСЦтей шкСЦльного вСЦку. Причин набутих у шкСЦльному вСЦцСЦ хвороб кСЦлька. Якщо дСЦти початковоСЧ ланки бСЦльш охопленСЦ шкСЦльним харчуванням СЦ контролюються класоводом, а пСЦсля школи тАФ батьками, то пСЦдлСЦтки та учнСЦ старших класСЦв, по-перше, не завжди купують собСЦ гарячСЦ обСЦди, а обходяться "сухом'яткою» з метою економСЦСЧ кишенькових грошей, а, по-друге, день бСЦльш дорослих дСЦтей заповнений пСЦсля шкСЦльного навантаження рСЦзноманСЦтними секцСЦями, гуртками, студСЦями тощо, СЦ просто не вистачаСФ часу для правильного, повноцСЦнного споживання СЧжСЦ.

Таблиця 3.2.2

Показники дитячоСЧ захворюваностСЦ по селищу Райгородок (абсолютнСЦ показники)



Класи захворювань

2002

2005

1

2

3

4

5

6

Новоутворення

2

1

2

Хвороби кровСЦ, кровотворних органСЦв

1

1

3

Захворювання ендокринноСЧ системи

2

8

4

Захворювання зорового апарата

35

44

5

Захворювання слухового апарата

1

1

6

Захворювання органСЦв дихання

22

8

7

Захворювання органСЦв травлення

20

36

8

Захворювання кСЦстково-м'язовоСЧ системи

30

94

9

Захворювання сечовивСЦдноСЧ системи

6

4

10

ВродженСЦ аномалСЦСЧ

10

13


Таблиця 3.2.3

ДСЦти з обмеженими можливостями по селищу Райгородок



Класи захворювань

ВСЦк



7тАФ15рокСЦв

15тАФ17 рокСЦв

1

Новоутворення

1

1

2

ПсихСЦчнСЦ порушсння

4

3

3

Захворювання нервовоСЧ системи

2

1

4

Захворювання органСЦв дихання

1

1

5

Захворювання кСЦстково-м'язовоСЧ системи

1

1

6

ВродженСЦ аномалСЦСЧ

6

7

Усього

15 дСЦтей

14 дСЦтей


За 2005 рСЦк уперше набули статусу "дитина з обмеженими можливостями» 2 дСЦтей.


Таблиця 3.2.4

Показники СЦнвалСЦдностСЦ (на 10 000 дСЦтей)


1

У ДонецькСЦй областСЦ

151,13

2

У Слов'янському районСЦ

146,13

3

На РайгородоцькСЦй дСЦльницСЦ

168,7


Загальна патологСЦчна ураженСЦсть молодСЦ становить 919,7 на 1000 осСЦб, особливо з-помСЦж дСЦвчат, де здоровими вважаються лише 15%, при цьому поширенСЦсть хронСЦчних захворювань серед дСЦвчат у 1,5тАФ2 рази вища, нСЦж серед юнакСЦв. ПоширенСЦсть наркологСЦчних захворюванСЦсть з-помСЦж пСЦдлСЦткСЦв УкраСЧни на 1996 р. становила 2,34 на 10 тис. пСЦдлСЦткСЦв. Результати соцСЦологСЦчних дослСЦджень доводять: на одного виявленого неповнолСЦтнього, який уживаСФ наркотичнСЦ засоби й психотропнСЦ речовини, припадаСФ 10тАФ12 невиявлених осСЦб. Загальна кСЦлькСЦсть молодСЦ, що причетна до вживання наркотичних СЦ психотропних речовин, може досягати понад 20 тис. осСЦб. У1997 р. в УкраСЧнСЦ вСЦдмСЦчалося з-помСЦж 7 тис. ВРЖЛ/СНРЖД-СЦнфСЦкованих 15% дСЦтей СЦ пСЦдлСЦткСЦв.

АналСЦз статистичних даних щодо скоСФння суСЧцидСЦв та суСЧцидальних спроб говорить, що у 1998 роцСЦ на 100 тис. населення вСЦдбувалося 30 самогубств, бСЦльшСЦсть з яких здСЦйснювалося молоддю. ПершСЦ мСЦiя посСЦдали Сумська, ЗапорСЦзька, ЧернСЦгСЦвська, ЛьвСЦвська, Донецька, Луганська областСЦ, РеспублСЦка Крим, де реСФструвалося 38тАФ44 самогубств на 100 тис. населення.

За результатом проведення анкетування експрес-дСЦагностики наркотичноСЧ залежностСЦ соцСЦально неадекватноСЧ поведСЦнки учнСЦв (опитувальник створений на основСЦ анкета, розробленоСЧ РСЦвненським обласним центром практично1 психологСЦСЧ СЦ соцСЦальноСЧ роботи) серед пСЦдлСЦткСЦв, 82% школярСЦв 6 класСЦв та 74% 7 класСЦв нСЦколи не курили СЦ впевненСЦ, що цього не робитимуть. ВСЦдповСЦдно ставлення до алкоВнголютАФ10% опитуваних шестикласникСЦв та 11% учнСЦв сьомих класСЦв нСЦколи не пробували спиртних напоСЧв СЦ в подальшому цього не збираються робити.

Майже чверть опитуваних пСЦдлСЦткСЦв уживають спиртнСЦ напоСЧ регулярно (28% та 22% вСЦдповСЦдно), на вСЦдмСЦну вСЦд тютюнопалСЦння (0% тАФ обидва класи).

Ставлення до вживання наркотикСЦв категорично негативне. ВСЦдповСЦдь одностайна тАФ "не вживав СЦ нСЦколи не вживатиму» тАФ 100 % опитуваних пСЦдлСЦткСЦв. ПодСЦбне ставлення до наркотично дСЦючих речовин, зокрема клею, ацетону, гасу, але з деякими змСЦнами.

Можливо, це пов'язано з тим, що наркотично дСЦючСЦ речовини помилково сприймаються деякими пСЦдлСЦтками як такСЦ, що не викликають залежностСЦ так швидко, як наркотики.

95% шестикласникСЦв та 91,6% семикласникСЦв нСЦколи не обговорювали з близькими друзями можливСЦсть спробувати наркотичнСЦ речовини, проте 5% учнСЦв шостих класСЦв мали розмову з друзями щодо бажання спробувати цСЦ речовини. 8,4% опитаних семикласВнникСЦв вСЦдповСЦли, що разом з друзями спробували наркотичнСЦ речовиВнни, але в подальшому не планують СЧх уживати.

Вивчаючи ставлення дСЦтей до "асноСЧ сСЦм'СЧ й до стосункСЦв у нСЦй, ми отримали такСЦ результати:

тАФ        бСЦльшСЦсть пСЦдлСЦткСЦв задоволенСЦ "асною сСЦм'СФю й почуваються в нСЦй захищено та комфортно (97,5% тАФ шостСЦ класи; 72,2% сьомСЦ класи);

  • вСЦдчувають деяку незадоволенСЦсть стосунками в сСЦм'СЧ та своСФму мСЦiСЦ в нСЦй 8,3% семикласникСЦв;
  • мають конфлСЦктнСЦ стосунки з одним  СЦз членСЦв своСФСЧ родини 2,5% учнСЦв шостих класСЦв та 2,7% учнСЦв сьомих класСЦв. Переваж-но конфлСЦктнСЦ взаСФмини СЦснують зСЦ старшими братами, сестрами або зСЦ старшим поколСЦнням, якщо родина мешкаСФ з бабусями та дСЦдусями;
  • на думку 16,8% школярСЦв сьомих класСЦв, вони мають конфлСЦктнСЦ стосунки СЦз сСЦм'СФю.

ДиференцСЦацСЦя вСЦдповСЦдей цього пункту анкети свСЦдчить про формування в школярСЦв сьомих класСЦв "асноСЧ думки, розвитку комунСЦкативних здСЦбностей, тому спСЦлкування з дорослими, зокрема, з членами своСФСЧ родини, стаСФ бСЦльш дискусСЦйним, суперечливим СЦ сприймаСФться дСЦтьми як конфлСЦктне.

АналСЦз вСЦдповСЦдей пСЦдлСЦткСЦв щодо СЧхнСЦх взаСФмин з учителями Показав, що кожен п'ятий учень шостого класу повнСЦстю задоволеВнний учителями школи (20,51 %) СЦ лише 2,7% школярСЦв сьомих класСЦв висловлюють симпатСЦю своСЧм учителям. Переважно всСЦ опитанСЦ пСЦдлСЦтки висловлюють симпатСЦю вчителям, але деяких з них все ж таки хотСЦли замСЦнити (79,49%та 88,8% вСЦдповСЦдно).

Як свСЦдчать статистичнСЦ данСЦ, у всьому свСЦтСЦ щодня доводить до логСЦчного кСЦнця суСЧцидальнСЦ спроби 4тАФ6 тисяч осСЦб. Лише 35тАФ 40% з них мають психСЦчнСЦ порушення. Заданими О. Личко, в УкраСЧнСЦ лише 5% суСЧцидальних спроб у пСЦдлСЦтковому вСЦцСЦ припадаСФ на психози, 20тАФ30% тАФ психопатСЦСЧ, решта тАФ так званСЦ "пСЦдлСЦтковСЦ кризи».

ВсесвСЦтня органСЦзацСЦя охорони здоров'я на 2020 рСЦк прогнозуСФ таку ситуацСЦю: приблизно 1,53 млн. у всьому свСЦтСЦ помруть вСЦд суСЧциду, у 10тАФ20 разСЦв зросте кСЦлькСЦсть суСЧцидальних спроб.

В УкраСЧнСЦ лише тСЦльки за першСЦ десять днСЦв сСЦчня 2005 р. закСЦнчили життя самогубством 12 осСЦб, з яких восьмеро зробили це в один день.

Причинами вживання алкогольних напоСЧв указують:

а)        багато вСЦльного часу;

б)        вСЦдсутнСЦсть матерСЦальних можливостей батькСЦв для органСЦзацСЦСЧ дозвСЦлля;

в)        бажання привернута увагу;

г)        бажання завоювати авторитет, прагнення виглядати дорослим.

За даними дослСЦджень, найчастСЦше починають статеве життя дСЦвчатка 14тАФ15 рокСЦв. ОкрСЦм зазначеноСЧ групи, СФ дСЦвчатка, якСЦ вступили в перший сексуальний зв'язок у 12рокСЦв тАФ 5%, у 1ЗрокСЦв тАФ 14%, у 16 рокСЦв тАФ 19%.

У 50% випадкСЦв СЦнСЦцСЦатором статевоСЧ близькостСЦ був юнак, у деяких випадках тАФ приятелСЦ тАФ ровесники тАФ 21%, навСЦть дорослСЦ тАФ 4%. I  лише у 25% випадкСЦв, зСЦ слСЦв дСЦвчат, це вСЦдбулося за бажанням обох партнерСЦв.

Переважно, дСЦвчата з девСЦантною поведСЦнкою не можуть назвати риси жСЦночностСЦ й не знають, як маСФ поводитися дСЦвчина. 42,3% опитаних бажають виховати в собСЦ силу волСЦ, сильний, стСЦйкий хаВнрактер, умСЦння долати труднощСЦ. ТСЦльки 27% дСЦвчаток, якСЦ брали участь в дослСЦдженнСЦ, прагнуть сформувати в собСЦ такСЦ риси: нСЦжнСЦсть,, шанобливСЦсть, довСЦрливСЦсть [95; 289].

Отже, результати дослСЦдження свСЦдчать про те, що на динамСЦку розповсюдження рСЦзноманСЦтних захворювань серед дСЦтей СЦ пСЦдлСЦткСЦв суттСФво впливають такСЦ соцСЦальнСЦ фактори, як: економСЦчна криза; зубожСЦння фСЦнансових та культурних можливостей сСЦм'СЧ, що призвело до ситуацСЦСЧ виживання; обмеженСЦ можливостСЦ молодСЦ реалСЦзувати своСЧ потреби в аспектСЦ оздоровчоСЧ дСЦяльностСЦ з причин вСЦдсутностСЦ науково-практичних механСЦзмСЦв оптимальноСЧ взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства у формуваннСЦ здорового способу життя учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл мСЦста й села.

У кризовому соцСЦумСЦ перехСЦдного перСЦоду УкраСЧни загальноосвСЦтня школа СЦ сСЦм'я найбСЦльш пристосованСЦ для координацСЦСЧ механСЦзмСЦв, зусиль, технологСЦй, програм, методик взаСФмодСЦСЧ соВнцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства в реалСЦзацСЦСЧ нацСЦональноСЧ доктрини збереження та вдосконалення здоров'я пСЦдростаючого поколСЦння УкраСЧни. ДослСЦдження вСЦковоСЧ динамСЦки сформованостСЦ в учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл базових компонентСЦв здорового способу життя здСЦйснювалося нами на основСЦ анкети закритого типу "Здоров'я дСЦтей СЦ пСЦдлСЦткСЦв тАФ особистСЦсно-соцСЦальна цСЦннСЦсть» [78;89;389]. Зазначена анкета була структурована таким чином, що включала низку питань, якСЦ систематизувалися в конкретнСЦ форми свСЦдомого ставлення респондентСЦв до здоров'я та стилю здорового способу життя в мотивацСЦйно-потребнСЦсному, когнСЦтивному, афективному, аксСЦологСЦчному та праксСЦологСЦчному аспектах. У процесСЦ анкетного дослСЦдження в повному обсязСЦ були врахованСЦ рекомендацСЦСЧ Б. Гутмана [96].

Вивчення причинностСЦ позитивноСЧ та негативноСЧ динамСЦки у ставленнСЦ учнСЦв до систематичних занять фСЦзкультурно-оздоровчою роботою СФ основним пСЦдходом до визначення й подальшого уточненВння мети та завдань як концептуальноСЧ моделСЦ взаСФмодСЦСЧ соцСЦальних СЦнститутСЦв суспСЦльства, так СЦ технологСЦчних моделей формування здоров'я та здорового способу життя.

Таблиця 3.2.5

ДинамСЦка показникСЦв силовою спСЦввСЦдношення компонентСЦв здорового способу життя учнСЦв загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл, % (n = 1101)


Страницы: Назад 1 Вперед