Волонтерство

дипломная работа: Остальные рефераты

Документы: [1]   Word-103809.doc Страницы: Назад 1 Вперед

План

Вступ        

РоздСЦл РЖ. РЖсторико-методологСЦчнСЦ аспекти функцСЦонування волонтерського руху.        

1.1. ОсновнСЦ поняття, щодо проблеми вивчення волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ        

1.2. РЖсторичне становлення волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ у свСЦтСЦ СЦ УкраСЧнСЦ        

1.3. Методи дослСЦдження проблем волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ        

РоздСЦл РЖРЖ. ТеоретичнСЦ аспекти вивчення волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ        

2.1. ЦСЦлСЦ, задачСЦ, функцСЦСЧ волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ в суспСЦльствСЦ        

2.2. МСЦжнародний досвСЦд в дСЦяльностСЦ волонтерських органСЦзацСЦй        

2.3. ОсобливостСЦ функцСЦонування волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ в УкраСЧни        

РоздСЦл РЖРЖРЖ. ОптимСЦзацСЦя волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ в УкраСЧнСЦ на сучасному етапСЦ

3.1. Фактори та методи оптимСЦзацСЦСЧ волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ        

Висновки        

Список використаних джерел        

Вступ.


Проблеми та актуальнСЦсть. Волонтерська дСЦяльнСЦсть СФ основою побудови та розвитку громадянського суспСЦльства. Вона втСЦлюСФ в себе найшляхетнСЦшСЦ прагнення людства - прагнення миру, свободи, безпеки та справедливостСЦ для всСЦх людей.

Система соцСЦального захисту в УкраСЧнСЦ в сучасних умовах постСЦйно потребуСФ до себе уваги з боку держави та суспСЦльства. ЗмСЦни в УкраСЧни в останнСЦ роки призвели до сильного погСЦршення населення, тому потреба у ефективнСЦй роботСЦ системи соцСЦального захисту постаСФ перед нами як нСЦколи. Але ефективна робота установ соцСЦального захисту неможлива без висококвалСЦфСЦкованих працСЦвникСЦв, якСЦ досконало володСЦють усСЦма необхСЦдними професСЦйними навичками та вмСЦннями.

Одним СЦз таких напрямкСЦв соцСЦальноСЧ допомоги СФ участь добровольцСЦв у здСЦйсненСЦ цСЦлого ряду соцСЦальних послуг для тих, хто СЧх потребуСФ. РЖншими словами - волонтерська робота. Волонтерство це неоплачувана, свСЦдомо, добровСЦльна дСЦяльнСЦсть на благо СЦнших. Будь-яка людина, що свСЦдомо СЦ безкорисливо трудиться на благо СЦнших, може називатися волонтером.

Волонтери важливСЦ для кожного суспСЦльства, тому що вони працюють без користСЦ для себе, показуючи цим суспСЦльству, що СФ ще в життСЦ речСЦ бСЦльш цСЦннСЦ нСЦж отримання матерСЦальноСЧ нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток СЦ позитивний СЦмСЦдж краСЧни СФ основним напрямком роботи волонтерСЦв. Ось, що допомагаСФ суспСЦльству впевнено стояти на ногах, а волонтеру - отримати задоволення СЦ безцСЦнний життСФвий досвСЦд, набути професСЦйних знань та навичок.

Волонтерська дСЦяльнСЦсть в УкраСЧнСЦ, хоча СЦ нестала масовою, проте СФ такою, що дозволяСФ говорити про неСЧ як про суспСЦльне явище та як про важливу складову дСЦяльностСЦ недержавних соцСЦальних служб. В загалСЦ ж, волонтерство, як можна бачити, СФ запорукою успСЦшного процвСЦтання нашоСЧ краСЧни. А волонтери - першопрохСЦдцСЦ, якСЦ вказують шлях до просування. РЖ якщо вище не волонтер, значить, не усвСЦдомили всСЦх принад волонтерського життя, тож, як гласить народна мудрСЦсть: тАЮкраще пСЦзнСЦше нСЦж нСЦколитАЭ.

В сучасних умовах все глибше потрСЦбне усвСЦдомлення громадськСЦстю, державними органами важливСЦсть оптимСЦзацСЦСЧ рСЦзноманСЦтних аспектСЦв соцСЦального розвитку. СоцСЦальнСЦ проблеми мають неухильно розвтАЩязуватись, успСЦх намСЦчених змСЦн залежатиме вСЦд квалСЦфСЦкацСЦСЧ працСЦвникСЦв зайнятих соцСЦальним обслуговуванням СЦ захистом, що передбачаСФ вСЦдповСЦдну пСЦдготовку кадрСЦв; Вона стаСФ завданням першочерговоСЧ ваги у здСЦйсненнСЦ новоСЧ полСЦтики краСЧни. Формування великого руху добровольцСЦв - СФ одним з важливих шляхСЦв до продуктивноСЧ соцСЦальноСЧ роботи в будь-якСЦй державСЦ.

Об'СФктом дослСЦдження СФ волонтерська дСЦяльнСЦсть в УкраСЧнСЦ.

Предмет дослСЦдження СФ волонтерська дСЦяльнСЦсть в УкраСЧнСЦ: оптимальнСЦ форми органСЦзацСЦСЧ.

Мета дослСЦдження полягаСФ у виявленнСЦ оптимальноСЧ форми органСЦзацСЦСЧ волонтерського руху в УкраСЧнСЦ на сучасному етапСЦ.

ВСЦдповСЦдно до мети розв'язувалися такСЦ завдання.

  1. Визначити основнСЦ поняття, щодо проблеми вивчення волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ.
  2. ДослСЦдити СЦсторичне вивчення волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ в УкраСЧнСЦ СЦ в свСЦтСЦ.
  3. ПроаналСЦзувати особливостСЦ функцСЦонування волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ в УкраСЧнСЦ

Методи дослСЦдження в дипломнСЦй роботСЦ були використанСЦ наступнСЦ: теоретичнСЦ методи: синтез, узагальнення, аналСЦз наукових джерел, систематизацСЦя

РоздСЦл РЖ. РЖсторико-методологСЦчнСЦ аспекти функцСЦонування волонтерського руху.


1.1 ОсновнСЦ поняття, щодо проблеми вивчення волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ.


Сучасна ситуацСЦя в УкраСЧнСЦ характеризуСФться соцСЦально-психологСЦчною, економСЦчною нестабСЦльнСЦстю, зниженням рСЦвня життя бСЦльшостСЦ населення, девальвацСЦСФю моральних норм СЦ цСЦнностей у суспСЦльствСЦ, зростанням злочинностСЦ СЦ насильством. СоцСЦально-психологСЦчнСЦ проблеми в УкраСЧнСЦ вСЦдобразилися на психологСЦчному самопочуттСЦ рСЦзних верств населення. Ще бСЦльш вСЦдчутно визначилося категорСЦя людей, якСЦ потребують допомоги. ПередусСЦм, це молодСЦ люди без жодного занять, дорослСЦ безробСЦтнСЦ, дСЦти, якСЦ не отримують потрСЦбноСЧ уваги з боку батькСЦв, або не мають батькСЦв, пенсСЦонери та СЦн. На сучасному етапСЦ розвитку нашоСЧ краСЧни висококвалСЦфСЦкованих психологСЦв та соцСЦальних працСЦвникСЦв в УкраСЧнСЦ не вистачаСФ. Щоб вирСЦшити дану проблему необхСЦдно, по-перше, вивчити реальнСЦ потреби рСЦзних верств населення; по-друге, визначити, апробувати  та розширити методики соцСЦально-психологСЦчноСЧ роботи, якСЦ допоможуть в реалСЦзацСЦСЧ цих проблем; по-третСФ, потрСЦбна пСЦдготовка висококвалСЦфСЦкованих спецСЦалСЦстСЦв, здатних професСЦйно впроваджувати розробленСЦ концепцСЦСЧ СЦ програми соцСЦально-психологСЦчноСЧ роботи. [6, c.38]

Незаперечним, також, СФ СЦ той факт, що потреби населення у соцСЦальнСЦй допомозСЦ, психологСЦчнСЦй пСЦдтримцСЦ СЦ захистСЦ зростають. Тому виникла необхСЦднСЦсть у залученнСЦ до соцСЦально-психологСЦчноСЧ роботи з рСЦзними верствами населення добровСЦльних помСЦчникСЦв - волонтерСЦв. ТермСЦн "волонтертАЭ в перекладСЦ з англСЦйськоСЧ мови означаСФ "доброволецьтАЭ. Волонтер - це людина, яка добровСЦльно не переслСЦдуючи корисних цСЦлей, займаСФться дСЦяльнСЦстю на користь суспСЦльства, не отримуючи за це грошовоСЧ винагороди.

В ЗаконСЦ УкраСЧни "Про волонтерський рухтАЭ визначено, що волонтерВа-Ваце фСЦзична особа, яка добровСЦльно здСЦйснюСФ благодСЦйну неприбуткову та умотивовану дСЦяльнСЦсть, що маСФ суспСЦльно-корисний характер. Волонтерами можуть бути особи, якСЦ досягли 16 рокСЦв або, як виняток (за згодою одного з батькСЦв або особи яка, його замСЦняСФ), з 15 рокСЦв.

Волонтер - це передусСЦм, добра, милосердна людина, яка володСЦСФ неабиякими комунСЦкативними навичками СЦ приваблюСФ до себе людей, розумСЦСФ проблеми оточуючих та спСЦвчуваСФ СЧм, маСФ бажання безкорисливо допомогти вирСЦшувати проблеми СЦнших людей. До того ж, волонтер характеризуСФться поряднСЦстю, уважнСЦстю, вСЦдповСЦдальнСЦстю, вСЦдвертСЦстю зСЦ своСЧми клСЦСФнтами. [3, c.52]

"Волонтер - це стан душСЦтАЭ - так вважаСФ С. В. Толстоухова - директор УкраСЧнського державного центру соцСЦальних служб для молодСЦ.

На думку М.ДейчакСЦвського, волонтери - "найактивнСЦшСЦ представники рСЦзних груп населення, якСЦ бажають своСФю працею та участю надати дСЦйову пСЦдтримку в становленнСЦ демократСЦСЧ в УкраСЧнСЦ, зробити конкретний внесок у полСЦпшення становища маргСЦнальних груп чи в розвиток соцСЦальноСЧ СЦ культурноСЧ сфери. тАЭ

Володимир Полтавець, керСЦвник школи соцСЦальноСЧ на УКМА, вважаСФ, що "волонтери - це такСЦ ж люди, як СЦншСЦ, але трохи кращетАЭ.

А, на думку СЦталСЦйського соцСЦолога Ново ДСЦзСЦонарСЦо волонтер - "це громадянин, який вСЦльно, а не для того, щоб продемонструвати своСЧ моральнСЦ зобовтАЩязання чи законнСЦ обовтАЩязки керуСФться СЦдеСФю суспСЦльноСЧ та приватноСЧ солСЦдарностСЦ. Волонтер, одного разу показавши здатнСЦсть виконувати своСЧ громадянськСЦ та "аснСЦ обовтАЩязки, надалСЦ переходить в цСЦлковите розпорядження суспСЦльства, сприяСФ рСЦшенню мСЦiевих проблем надаючи прСЦоритет вСЦдвСЦдуванню бСЦдних та знедолених тАЭ

Зараз волонтерство - потужний соцСЦально-суспСЦльний рух, спроможний прийняти на себе частину повноважень державних соцСЦальних установ. Поняття "волонтертАЭ СЦ "волонтерствотАЭ СФ дуже широким.

В основу добровСЦльностСЦ покладена здатнСЦсть однСЦСФСЧ людини безкорислива, у бСЦльшостСЦ випадкСЦв анонСЦмно виконувати роботу на благо СЦнших. Тобто, частину часу, енергСЦСЧ, знань, досвСЦду волонтер витрачаСФ на виконання дСЦяльностСЦ, яка приносить користь СЦншим людям чи суспСЦльству в цСЦлому. Однак, термСЦн "волонтерствотАЭ означаСФ передусСЦм дСЦяльнСЦсть на основСЦ добровСЦльноСЧ волСЦ.

На думку РЖ.Д. ЗвСФрСФвоСЧ, волонтерський рух - це доброчинна робота, яка здСЦйснюСФться фСЦзичними особами на засадах неприбутковоСЧ дСЦяльностСЦ, без заробСЦтноСЧ плати, без просування по службСЦ, заради добробуту та процвСЦтання спСЦльнот та суспСЦльства в цСЦлому. Людину, яка добровСЦльно надаСФ безоплатну соцСЦальну допомогу та послуги СЦнвалСЦдам, хворим особам та соцСЦальним групам, що опинилися в складнСЦй життСФвСЦй ситуацСЦСЧ, називають волонтером. [7, c. 25]

В ЗаконСЦ УкраСЧни "Про соцСЦальну роботу з дСЦтьми та молоддютАЭ визначено, що волонтерський рух - добровСЦльна, доброчинна, неприбуткова та вмотивована дСЦяльнСЦсть, яка маСФ соцСЦально корисний характер.

Волонтерський рух - це природно, СЦ можливо вСЦн тСЦльки у вСЦльному, незалежному демократичному суспСЦльствСЦ. СлужСЦння суспСЦльству виховуСФ громадянськСЦ почуття, а волонтерський рух, зокрема, СФ оптимальною умовою прояву альтруСЧзму гуманностСЦ для самореалСЦзацСЦСЧ та самовдосконалення людини будь-якого вСЦку.

Волонтерський рух - це рух по наданню безкорисливоСЧ допомоги тим, хто СЧСЧ потребуСФ. ПСЦд цим поняттям розумСЦють волонтерськСЦ дСЦСЧ, як на мСЦiевому, так СЦ на державному рСЦвнях, СЦ разом з цим, як двостороннСЦ та мСЦжнароднСЦ програми. Волонтери вСЦдСЦграють рСЦзносторонню роль в розвитку та добробутСЦ краСЧн. В рамках нацСЦональних програм СЦ програм ООН сприяють розвитку гуманСЦтарноСЧ допомоги, технСЦчного спСЦвробСЦтництва, пропаганди прав людини, демократСЦСЧ та миру.

Волонтери не отримують матерСЦальноСЧ допомоги у виглядСЦ заробСЦтноСЧ плати, проте вони мають дещо СЦнше - розвиток "асних здСЦбностей, моральне задоволення, вСЦдчуття "асноСЧ необхСЦдностСЦ тим , хто потребуСФ допомоги, вСЦдчуття, що вони приносять користь, отримують новСЦ знання. СкСЦльки в свСЦтСЦ волонтерСЦв, стСЦльки СЦ мотивСЦв безкоштовноСЧ роботи.

У сучаснСЦй УкраСЧнСЦ волонтерство набуваСФ масового поширення. Символ волонтерСЦв УкраСЧни - жовтий колСЦр вбрання - означаСФ тепло сонця, самовСЦдданСЦсть СЦ послСЦдовнСЦсть у бажаннСЦ зробити навколишнСЦй свСЦт кращим.

Так, як бСЦльшСЦсть волонтерських угрупувань виникаСФ стихСЦйно та бере участь у одноразових акцСЦях, СЦснуСФ нагальна необхСЦднСЦсть розробки системного пСЦдходу до залучення волонтерСЦв, органСЦзацСЦСЧ СЧх дСЦяльностСЦ та пСЦдтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у змСЦцненСЦ позицСЦСЧ добровольцСЦв та формування позитивного ставлення громадськостСЦ до СЧх дСЦяльностСЦ вСЦдСЦграСФ впровадження системи навчання волонтерСЦв. [2, c.94]

СьогоднСЦ послуги волонтерСЦв потрСЦбнСЦ для розвтАЩязання проблем у соцСЦально-педагогСЦчнСЦй, економСЦчнСЦй, культурнСЦй сферах. Генеральна Асамблея ООН, приймаючи до уваги, рекомендацСЦСЧ ЕкономСЦчноСЧ СЦ СоцСЦальноСЧ Ради, переданСЦ в резолюцСЦСЧ 1997 / 44 вСЦд 22 липня 1997 року на 52 сесСЦСЧ прийняла:

  • проголосити 2001 рСЦк "Роком волонтерського рухутАЭ;
  • закликати уряд держав, а також волонтерськСЦ органСЦзацСЦСЧ, громадськСЦ, урядовСЦ та неурядовСЦ органСЦзацСЦСЧ до спСЦвробСЦтництва;
  • намСЦтити шляхи полСЦпшення роботи спСЦвробСЦтництва та популяризацСЦСЧ дСЦяльностСЦ;
  • ОбтАЩСФднанСЦй органСЦзацСЦСЧ волонтерСЦв розробити програму роботи.

РЖнСЦцСЦатива проведення мСЦжнародного Року волонтерСЦв 2001 рСЦк пСЦдтримувалась наростаючим прагненням людей запропонувати своСЧ послуги в якостСЦ волонтерСЦв. Для того, щоб здСЦйснити цю мету необхСЦднСЦ визнання та допомогу волонтерськСЦй для посилення пропаганди цього виду дСЦяльностСЦ.

Це потребуСФ використання найкращоСЧ практичноСЧ робити волонтерСЦв для досягнення успСЦшного результату.

Отже, аналСЦзуючи витяг загальноСЧ декларацСЦСЧ волонтерСЦв, можна сказати, що волонтерство:

  • це добровСЦльний вибСЦр, що виявляСФ особистСЦ погляди СЦ позицСЦСЧ;
  • це активна участь громадянина у життСЦ людських спСЦльнот;
  • сприяСФ покращення якостСЦ життя, особистому росту та поглибленню вСЦдчуття солСЦдарностСЦ;
  • сприяСФ реалСЦзацСЦСЧ основних людських потреб заради справедливостСЦ та миру у суспСЦльствСЦ;
  • сприяСФ бСЦльш збалансованому економСЦчному та соцСЦальному розвитку, а також створенню нових робочих мСЦiь та професСЦй.

ОсновнСЦ принципи волонтерського руху:

  • визнають право на обтАЩСФднання за всСЦма чоловСЦками, жСЦнками та дСЦтьми, незалежно вСЦд СЧх расовоСЧ належностСЦ, вСЦросповСЦдання, фСЦзичних особливостей, соцСЦального та матерСЦального становища;
  • поважають гСЦднСЦсть та культуру всСЦх людей;
  • надають допомогу, безкоштовнСЦ послуги особисто або органСЦзовано - в дусСЦ партнерства та братерства;
  • визнають однакову важливСЦсть особистих та колективних потреб, сприяють колективнСЦй СЧх реалСЦзацСЦСЧ;
  • ставлять перед собою мету перетворити волотерство на елемент особистого розвитку, набуття нових знань СЦ навичок, удосконалення здСЦбностей шляхом стимулювання СЦнСЦцСЦативи та творчостСЦ людей, якСЦ при цьому мають можливСЦсть бути творцями а не користувачами;
  • стимулюСФ почуття вСЦдповСЦдальностСЦ, заохочуСФ сСЦмейну, колективну, мСЦжнародну солСЦдарнСЦсть.

Для того, щоб бути волонтером треба мати такСЦ людськСЦ якостСЦ: любов до людей, доброта, милосердя, комунСЦкабельнСЦсть, вмСЦння спСЦлкуватись, розумСЦння проблем СЦншоСЧ людини, спСЦвчуття, терпСЦння поряднСЦсть уважнСЦсть бажання допомагати вирСЦшенню проблеми, безкорисливСЦсть, вСЦдвертСЦсть, вСЦдповСЦдальнСЦсть, вСЦдкритСЦсть, привабливСЦсть. Навички необхСЦднСЦ волонтеру: комунСЦкабельнСЦсть, грамотнСЦсть, ерудицСЦя, розумСЦння проблеми СЦншоСЧ людини, любов до людей, доброта, вмСЦння вислухати, органСЦзаторськСЦ здСЦбностСЦ, мобСЦльнСЦсть, наполегливСЦсть.[1, c.35]

Волонтерська дСЦяльнСЦсть - це шлях самопСЦзнання СЦ самоперевСЦрки. Тому в добровСЦльнСЦй роботСЦ беруть участь рСЦзнСЦ категорСЦСЧ волонтерСЦв. Першим кроком у роботСЦ з волонтером - спСЦвбесСЦда, пСЦд час якоСЧ зтАЩясовуСФться: 1) як людина знайшла органСЦзацСЦю; 2) чому СЧСЧ зацСЦкавила дана робота; 3) де вона зараз працюСФ СЦ де працювала ранСЦше; 4) яка в неСЧ освСЦта СЦ досвСЦд - це допоможе пСЦдСЦбрати вСЦдповСЦдну роботу для неСЧ; 5) необхСЦдно дСЦзнатися, чим би людина хотСЦла займатися, скСЦльки часу майбутнСЦй волонтер може витрачати на роботу в органСЦзацСЦСЧ; 6) чи немаСФ обмежень зСЦ здоровтАЩям; 7) важливо зрозумСЦти збираСФться людина весь час працювати волонтером чи прийшла з метою отримати оплачувану посаду. В останньому випадку краще чесно розповСЦсти про перспективи; 8) чи СФ наявний досвСЦд роботи волонтером, де; 9) а також треба дСЦзнатися у майбутнього волонтера чому вСЦн пСЦшов СЦз попередньоСЧ органСЦзацСЦСЧ.

ВСЦдповСЦдно до вСЦку, соцСЦальноСЧ ролСЦ СЦ соцСЦального статусу можна виявити наступнСЦ групи добровСЦльних помСЦчникСЦв:

  1. дСЦти та пСЦдлСЦтки;
  2. волонтери - фахСЦвцСЦ;
  3. спонсори;
  4. чиновники;
  5. клСЦСФнти;
  6. члени органСЦзацСЦСЧ;
  7. студенти;
  8. батьки.

Отже, волонтером може бути людина, будь-якоСЧ статСЦ СЦ вСЦку, з будь-якою освСЦтою чи без неСЧ, яка спроможна вСЦдчувати означенСЦ потреби СЦнших людей СЦ на добровСЦльних засадах допомагати СЧм.

Кожний волонтер маСФ право:

1 бути уважно вислуханим СЦ направленим на виконання задач вСЦдповСЦдно до результатСЦв СЦнтервтАЩю;

2 пройти навчання СЦ супровСЦд наставником, яке дасть волонтеру можливСЦсть добре справлятися з роботою;

3 одержувати визнання заслуг значущим для волонтера чином;

4 брати участь в плануваннСЦ СЦ оцСЦнцСЦ програми, в якСЦй волонтер бере участь;

5 бути визнаним унСЦкальноСЧ СЦндивСЦдуальноСЧ, цСЦнною особою.

Волонтерська дСЦяльнСЦсть ТСрунтуСФться на таких основоположних засадах:

    • добровСЦльнСЦсть та доброчиннСЦсть;
    • законнСЦсть;
    • гуманнСЦсть та гСЦднСЦсть;
    • спСЦльнСЦсть СЦнтересСЦв СЦ рСЦвнСЦсть прав СЧСЧ учасникСЦв;
    • гласнСЦсть;
    • вСЦдповСЦдальнСЦсть;
    • конфСЦденцСЦйнСЦсть.

РЖснуСФ 10 заповСЦдей роботи з волонтером, давно вСЦдкритих людьми, якСЦ в рСЦзний час з успСЦхом створювали добровСЦльнСЦ органСЦзацСЦСЧ. ЦСЦ заповСЦдСЦ "працюютьтАЭ СЦ в АмерицСЦ, СЦ в АнглСЦСЧ, СЦ в РосСЦСЧ. Якщо СЧх дотримуватися, СФ надСЦя, що не загубиться унСЦкальний людських потенцСЦал доброчинноСЧ органСЦзацСЦСЧ СЦ навпаки зтАЩявиться багато нових друзСЦв. [11, c.149]

  1. плануючи реалСЦзацСЦю проектСЦв, передусСЦм доцСЦльно визначити, де можуть бути корисними волонтери, а потСЦм добирати вСЦдповСЦдних людей;
  2. залучаючи до роботи волонтера, необхСЦдно врахувати його СЦнтереси, бажання, можливостСЦ, в тому числСЦ можливостСЦ тимчасового навантаження, мСЦiе проживання, фСЦзичнСЦ можливостСЦ, освСЦта;
  3. не слСЦд вважати, що волонтери мають виконувати тСЦльки "чорнутАЭ роботу, а всю квалСЦфСЦковану мають здСЦйснювати оплачуванСЦ фахСЦвцСЦ, як здебСЦльшого буваСФ в органСЦзацСЦях, створених професСЦоналами в окремих галузях. По-перше, можна знайти волонтерСЦв-професСЦоналСЦв у рСЦзних сферах; по-друге, слСЦд памтАЩятати, що волонтерСЦв можна СЦ потрСЦбно навчати з метою пСЦдвищення СЧх загального СЦ професСЦйного рСЦвня;
  4. не слСЦд набирати волонтерСЦв заради волонтерСЦв, а тСЦльки керуватися потребою. Але коли людина сама приходить до вас, без вашого запрошення поставтесь до неСЧ, так щоб не вСЦдштовхнути, навСЦть якщо на даному етапСЦ в нСЦй немаСФ потреби. Волонтер тим часом може пСЦдготуватися до роботи, або виконувати окремСЦ доручення. КрСЦм того, завжди знайдеться варСЦант, за яким навСЦть вСЦдмовившись вСЦд його послуг ви збережете його на майбутнСФ;
  5. пояснити новСЦй людинСЦ, за яким принципом працюСФ лана органСЦзацСЦя, чого ви прагнете, хто за що вСЦдповСЦдаСФ;
  6. чСЦтко формулювати обовтАЩязки СЦ вСЦдповСЦдальнСЦсть самого волонтера, вимоги до нього. Причому, слСЦд розтАЩяснити не лише характер роботи, але й те, якСЦ функцСЦСЧ потрСЦбно буде виконувати, якщо людина до цього не займалася такою справою;
  7. варто ставитися до волонтера, як до колеги;
  8. потрСЦбно дякувати, закохувати до успСЦхСЦв;
  9. забезпечити волонтеру можливСЦсть росту в органСЦзацСЦСЧ, набуття досвСЦду рСЦзного характеру;
  10. враховувати думку волонтера при вирСЦшенСЦ рСЦзних питань або проблем в органСЦзацСЦСЧ.

Отже, можна зробити висновок, що одним СЦз важливих наслСЦдкСЦв розбудови громадянського суспСЦльства в УкраСЧнСЦ, став активний розвиток вСЦдносно нового для краСЧни соцСЦального явища - волонтерського руху. Звичайно, професСЦйна квалСЦфСЦкацСЦя волонтерСЦв сьогоднСЦ ще досить низька, проте вони володСЦють якостями та здСЦбностями, якими не завжди володСЦСФ фахСЦвець тСЦСФСЧ чи СЦншоСЧ суспСЦльноСЧ органСЦзацСЦСЧ. [13, c.105]

Волонтерська дСЦяльнСЦсть - це шлях самопСЦзнання СЦ самоперевСЦрки. Тому в добровСЦльнСЦй роботСЦ беруть участь рСЦзнСЦ категорСЦСЧ волонтерСЦв, людина будь-якого вСЦку СЦ статСЦ, з будь-якою освСЦтою яка спроможна вСЦдчувати означенСЦ потреби СЦнших людей СЦ на добровСЦльних засадах допомагати СЧм, але професСЦйно.


1.2 РЖсторичне вивчення волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ у свСЦтСЦ та УкраСЧнСЦ.


ПтАЩятого грудня у всьому свСЦтСЦ вСЦдзначаСФться МСЦжнародний День ДобровольцСЦв.

Роком виникнення волонтерського руху вважаСФться 1859 рСЦк. Саме тодСЦ французький письменник-журналСЦст АнрСЦ Дюман, вражений кривавими картинами битви при СольфорСЦно запропонував СЦдею створення Червоного Хреста - органСЦзацСЦСЧ, яка працювала б на волонтерських засадах СЦ надавала першу медичну допомогу пораненим бСЦйцям. Принципами, сформульованими Дюманом, керуються сьогоднСЦ волонтерськСЦ у всьому свСЦтСЦ.

До XIX ст. Волонтерство сприймалось, як вСЦйськова справа, а волонтери - романтичнСЦ юнаки, якСЦ прагнули за покликом серця пСЦти в бСЦй за чужу незалежнСЦсть СЦ обовтАЩязково далеку екзотичну краСЧну.

З XIX ст. волонтерство набуваСФ соцСЦального змСЦсту СЦ визначаСФться як добровСЦльна вмотивована, неоплачувана дСЦяльнСЦсть у вСЦльний вСЦд основноСЧ роботи час, спрямована на допомогу СЦнших.

В краСЧнах ЗахСЦдноСЧ РДвропи СЦ США волонтерський рух почав активно розвиватися в XIX ст., як рух тАЮдружнСЦх вСЦзитерСЦвтАЭ, сестер милосердя, самаритян, мСЦсСЦонерСЦв...

Волонтерами були, як правило, приватнСЦ особи, громадськСЦ дСЦячСЦ (Д.Адамс, М.РСЦчмонд, А.Соломон), релСЦгСЦйнСЦ дСЦячСЦ (пастор С.Барнетт, Ч.Вара). [28, c.218]

В 20-тСЦ XX ст. зтАЩявляються першСЦ мСЦжнароднСЦ робочСЦ табори добровольцСЦв, СФвропейськСЦ служби добровСЦльноСЧ працСЦ.

ПСЦсля ПершоСЧ СвСЦтовоСЧ ВСЦйни в XX роки французи СЦ нСЦмцСЦ, зустрСЦвшись, вирСЦшили, що: тАЮкраще працювати разом, нСЦж воювати один проти СЦншого тАЭ.

Ця чудова думка стала потСЦм девСЦзом волонтерського руху. У 20-тСЦ роки у ФранцСЦСЧ бСЦля Вердена був органСЦзований перший волонтерський загСЦн, за участСЦ французькоСЧ та нСЦмецькоСЧ молодСЦ. Волонтери вСЦдновлювали зруйнованСЦ Першою свСЦтовою вСЦйною ферми, не отримуючи за свою працю кошти. При цьому, зацСЦкавлена сторона забезпечувала добровСЦльних працСЦвникСЦв житлом, харчуванням, медичним страхуванням - цей принцип органСЦзацСЦСЧ волонтерського руху зберСЦгся СЦ в наш час. З цього й почала свою дСЦяльнСЦсть МСЦжнародна громадська служба, яку заснував ПтАЩСФр Сересоль, у 1920 роцСЦ, як гуманСЦтарний рух. Принцип якоСЧ тАЮне говорити, а дСЦятитАЭ.

РозквСЦт волонтерського руху в США припадаСФ на 30-тСЦ роки, в цей час в ньому приймало участь близько 3-х мСЦльйонСЦв молодСЦ.

Президентом Ф. Рузвельтом була створена волонтерська органСЦзацСЦя Civilian Conservation Corps для зниження рСЦвня безробСЦття. Наступний розквСЦт волонтерства в США починаСФться з 1961 року, коли Президент КеннедСЦ створив органСЦзацСЦю тАЮСлужба мирутАЭ.

У 1970 роцСЦ в РЖзраСЧлСЦ була створена нацСЦональна цивСЦльна служба для того, щоб забезпечувати можливСЦсть волонтерського служСЦння для релСЦгСЦйних СФврейських дСЦвчат, якСЦ згСЦдно закону не повиннСЦ проходити вСЦйськову службу. [24, c.305]

У РДвропСЦ з 80 рокСЦв волонтерськСЦ загони широко розповсюджують екологСЦчнСЦ проекти.

В США починаСФ з 1993 року, при ПрезидентСЦ Б.КлСЦнтону, волонтерських рух досяг найбСЦльших розмахСЦв. ОскСЦльки Президент фСЦнансував волонтерськСЦ служби, до 1996 року волонтерСЦв стало уже 35 тис.

В ПарижСЦ 14 вересня 1990 року на XI ВсесвСЦтнСЦй конференцСЦСЧ МСЦжнародноСЧ АсоцСЦацСЦСЧ добровСЦльних зусиль була прийнята Загальна декларацСЦя волонтерСЦв. В нСЦй визначають цСЦлСЦ, значення, принципи руху. СьогоднСЦ волонтерськСЦ органСЦзацСЦСЧ СЦснують у 80 краСЧнах свСЦту.

Волонтерська дСЦяльнСЦсть з давнСЦх-давен була притаманна украСЧнському народу. Адже у словнику украСЧнськоСЧ мови поданий ряд слСЦв-синонСЦмСЦв (доброчиннСЦсть, доброчинство, добродСЦйство, добродСЦяння, благодСЦяння...), якСЦ мають однакове тлумачення: тАЮнадавати допомогу, сприяти кому-небудь у чомусьтАЭ.

РЖсторСЦя доброчинства в УкраСЧнСЦ та РосСЦСЧ, налСЦчуСФ бСЦльше нСЦж 100 рокСЦв. На РусСЦ завжди були люди, якСЦ безкоштовно давали допомогу хворим та нужденним.

ПершСЦ вСЦтчизнянСЦ добровольцСЦ - Червоний Хрест, органСЦзований добровСЦльний запис в сестри милосердя для шпиталю СЦ лСЦкарень для хворих. Перед Першою СвСЦтовою ВСЦйною Велика княгиня РДлизавети ФедорСЦвна на своСЧ кошти створила Марфо-МарСЦСЧнський притулок в МосквСЦ. Не тСЦльки пСЦд час вСЦйни, а й в перСЦод революцСЦСЧ сестри пСЦдбирали на вулицях поранених СЦ лСЦкували СЧх, кормили голодних.

В УкраСЧнСЦ поняття тАЮволонтертАЭ до 90-х XX не СЦснувало. Людей, що займалися суспСЦльно-корисною справою називали доброчинцями, благодСЦйниками, альтруСЧстами, громадськими дСЦячами, меценатами (Князь Володимир, Ярослав Мудрий, Гетьман Петро Сагайдачний, Мазепа), приватнСЦ благодСЦйники Терещенки, Семеренти, БроцькСЦ.

В перСЦод Радянського Союзу, коли благо держави ставилось вище блага окремоСЧ людини, поняття доброволець мало яскраво виражене СЦдейно-патрСЦотичне забарвлення: так називалася людина, яка добровСЦльно визнавалася служити СЦнтересам не окремих громадян, а партСЦСЧ, комунСЦстичнСЦй СЦдеСЧ, соцСЦалСЦстичнСЦй державСЦ. В цей час поняття радянськоСЧ людини, як громадянина передбачало наявнСЦсть у неСЧ суспСЦльного навантаження: зокрема, це стосувалося пенсСЦонерСЦв, комсомольцСЦв та комунСЦстСЦв, яке здСЦйснювалося у формах шефства над дСЦтьми, школами, ветеранами; наставництва над важковиховуваними, участСЦ в суботниках, членствСЦ у тимурСЦвських загонах, добровСЦльних народних дружинах.Ва[16,Ваc.82]

У 90-х роках з розвитком мережСЦ центрСЦв ССМ СЦ браком професСЦйних кадрСЦв виникаСФ необхСЦднСЦсть у залученнСЦ соцСЦально активних добровольцСЦв до соцСЦальноСЧ роботи.

УкраСЧнський народ пСЦсля активного волевиявлення у 1991 роцСЦ свого прагнення жити у незалежнСЦй, самостСЦйнСЦй державСЦ одержав унСЦкальну можливСЦсть утвердити себе серед розвинутих цивСЦлСЦзованих краСЧн свСЦту. СьогоднСЦ в УкраСЧнСЦ зароджуСФться демократичне суспСЦльство, яке маСФ базуватися на принципах свободи, творчостСЦ та гуманСЦзму. ФормальнСЦ державнСЦ структури не в змозСЦ реагувати на всСЦ запити суспСЦльства, тому особливоСЧ ваги набуваСФ громадський рух. Про те, що цей процес розпочався СЦ триваСФ, не дивлячись на труднощСЦ, свСЦдчить поява сучасних недержавних органСЦзацСЦй, кСЦлькСЦсть яких сягнула понад 20 тисяч. Однак, лише незначна частина цих органСЦзацСЦй працюСФ з волонтерами.

У травнСЦ 1998 року УкраСЧна серед СЦнших краСЧн ЦентральноСЧ та СхСЦдноСЧ РДвропи, а також кСЦлькох краСЧн АзСЦСЧ розпочала реалСЦзацСЦю регСЦональноСЧ програми, тАЮРЖнСЦцСЦативи по роботСЦ на добровСЦльних засадахтАЭ. РЖдея програми належить Нью Йорському РЖнституту ВСЦдкритого СуспСЦльства (бСЦльш вСЦдомого як Фонд Сороса), СЦ впроваджуСФться вона через мережу нацСЦональних вСЦддСЦлень. Головною метою програми СФ вСЦдновлення руху волонтерСЦв у згаданих краСЧнах, як запоруки громадського суспСЦльства та незворотностСЦ демократичних перетворень, збСЦльшення частки добровСЦльноСЧ працСЦ громадян, спрямованоСЧ на розвтАЩязання конкретних проблем. [26, c.93]

До своСЧх цСЦлення СЦ завдань в УкраСЧнСЦ програма передусСЦм вСЦдносить: активСЦзацСЦю громадською дСЦяльностСЦ в УкраСЧни шляхом розвитку руху волонтерСЦв, спрямованого на якнайширше залучення населення до суспСЦльно корисноСЧ працСЦ на добровСЦльних засадах у громадських органСЦзацСЦях, службах соцСЦального захисту та медичнСЦй сферСЦ для допомоги у розвтАЩязаннСЦ проблем суспСЦльства. У межах цСЦСФСЧ програми був створений Центр волонтерСЦату тАЮДобро волятАЭ, який почав залучати волонтерСЦв СЦ спрямовувати СЧх у громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ. З 1998 року тренСЦнг з волонтерського менеджменту пройшли представники бСЦльше нСЦж сорок органСЦзацСЦй. Для популяризацСЦСЧ волонтерського руху було видано книжку тАЮДоброчиннСЦсть в УкраСЧнСЦ: минуле, сучаснСЦсть, майбутнСФтАЭ, птАЩять бюлетенСЦв тАЮДобра волятАЭ та пСЦдручник тАЮУправлСЦння дСЦяльнСЦстю волонтерСЦв. Як залучити громадськСЦсть до вирСЦшення проблем суспСЦльстватАЭ.

Варто також зазначити, що не лише громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ, а й державнСЦ теж намагаються розвивати волонтерський рух в УкраСЧни. Про це свСЦдчить дСЦяльнСЦсть ССМ, де поряд з професСЦйними соцСЦальними працСЦвниками працюють добровСЦльнСЦ помСЦчники. ВолонтерськСЦ служби при ЦССМ поступово стали одним СЦз напрямСЦв державноСЧ молодСЦжноСЧ полСЦтики. У лютому-березнСЦ 1999 року УкраСЧнським СЦнститутом соцСЦальних дослСЦджень проведено соцСЦологСЦчне дослСЦдження щодо участСЦ громадських органСЦзацСЦй в соцСЦальнСЦй роботСЦ з молоддю. В опитуваннСЦ взяли участь представники 183 громадських органСЦзацСЦй з 8-ми регСЦонСЦв УкраСЧни. НайбСЦльш активно соцСЦальну роботу з дСЦтьми та молоддю проводять волонтери дитячих (19%), жСЦночих (12%), молодСЦжних (12%) органСЦзацСЦй та органСЦзацСЦй що займаються соцСЦальною роботою з СЦнвалСЦдами (18%). Вся соцСЦальна робота виконуСФться на волонтерських засадах.

На ярмарку соцСЦальних проектСЦв та послуг, що вСЦдбувся у листопадСЦ 1999 року в КиСЧвський мСЦськСЦй державнСЦй адмСЦнСЦстрацСЦСЧ СЦ був проведений Ресурсним центром тАЮГурттАЭ разом СЦз соцСЦальною службою КМДА було опитано 75 органСЦзацСЦй щодо потреб у волонтерськСЦй працСЦ.

Генеральна Асамблея ООН проголосила 2001 рСЦк мСЦжнародним роком волонтерСЦв. Основними цСЦлями проведення якого були визначенСЦ: пСЦдвищення рСЦвня визнання волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ, допомога та сприяння СЧй, популяризацСЦя, створення мережСЦ поширення та обмСЦну СЦнформацСЦСЧ про неСЧ. Умова виконання поставлених завдань - спСЦвпрацСЦ таких секторСЦв суспСЦльства, як громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ, держава, приватнСЦ особи.

22 березня 2001 року Президент УкраСЧни пСЦдписав розпорядження про проведення в УкраСЧнСЦ МСЦжнародного року волонтерСЦв. [21, c.8]

Отже, всСЦ цСЦ данСЦ говорять про те, що попит на волонтерську працю зростаСФ з кожним роком. ЗтАЩявилося багато органСЦзацСЦй в УкраСЧнСЦ, якСЦ займаються залученням та навчанням волонтерСЦв, або тих, що спецСЦалСЦзуються лише на розвитку волонтерства. Доречно зазначити, що на сьогоднСЦ СЦснуСФ, наприклад, в м. КиСФвСЦ, принаймнСЦ три фактори, якСЦ уможливлюють запровадження волонтерства в суспСЦльне життя:

1. наявнСЦсть користувачСЦв соцСЦальних послуг та поля для волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ якСЦ можуть запропонувати недержавнСЦ громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ;

2. наявнСЦсть потенцСЦйних волонтерСЦв, яких можна залучати органСЦзовувати, навчати;

3. РЖснування свСЦтових моделей волонтерства та методичних рекомендацСЦй щодо роботи волонтерського сектора, якСЦ поступово впроваджуються методом тренСЦнгових занять для пСЦдготовки тренерСЦв.

Отже, можна зробити висновок, що в сучасних умовах все глибше потрСЦбне усвСЦдомлення громадськСЦстю, державними органами важливСЦсть оптимСЦзацСЦСЧ рСЦзноманСЦтних аспектСЦв соцСЦального розвитку. СоцСЦальнСЦ проблеми мають неухильно розвтАЩязуватись, успСЦх намСЦчених змСЦн залежатиме вСЦд квалСЦфСЦкацСЦСЧ працСЦвникСЦв зайнятих соцСЦальним обслуговуванням СЦ захистом, що передбачаСФ вСЦдповСЦдну пСЦдготовку кадрСЦв; вона стаСФ завданням першочерговоСЧ ваги у здСЦйсненСЦ новоСЧ полСЦтики краСЧни. Формування великого руху добровольцСЦв - СФ одним з важливих шляхСЦв до продуктивноСЧ соцСЦальноСЧ роботи в будь-якСЦй державСЦ.


1.3 Методи дослСЦдження проблем волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ.


Метод у соцСЦальнСЦй роботСЦ виконуСФ подвСЦйну роль:

  1. ВиступаСФ, як шлях пСЦзнання СЦ застосувань, що виробленСЦ в науках прожитСЦ дСЦяльнСЦсть людини.
  2. ВиступаСФ, як конкретна дСЦя якСЦснСЦй змСЦнСЦ СЦснуючому обтАЩСФкту або субтАЩСФкту.

Метод соцСЦальноСЧ роботи - це спосСЦб органСЦзацСЦСЧ соцСЦальноСЧ роботи, зо призводить до досягнення оптимального результату СЦ забезпечуСФ позитивнСЦ зрушення в розвитку субтАЩСФкта, або обтАЩСФкта соцСЦальноСЧ дСЦяльностСЦ.

ПостСЦйне накопичення знань СЦ досвСЦду, пСЦзнання навколишньоСЧ дСЦйсностСЦ збагачують способи, методи проникнення людини у рСЦзнСЦ сфери суспСЦльного життя. РЖснують рСЦзнСЦ класифСЦкацСЦСЧ методСЦв залежно вСЦд ознак, що покладенСЦ в СЧх основу: ступСЦнь загальностСЦ, поширенСЦсть, змСЦст СЦ характер дСЦяльностСЦ та СЦн. За першою ознакою видСЦляють всезагальнСЦ (фСЦлософськСЦ), загальнонауковСЦ та спецСЦальнСЦ методи.

Всезагальний (фСЦлософський) метод становить СФднСЦсть методологСЦчноСЧ СЦ свСЦтоглядноСЧ позицСЦСЧ суб'СФкта у рСЦзних видах дСЦяльностСЦ. РЖнакше кажучи, вСЦн вбираСФ у себе багатство загальнонаукових СЦ конкретних методСЦв подСЦбно до того, як загальне вбираСФ у себе посутнСЦ елементи особливого й одиничного.

ЦСЦ методи вивчають у вСЦдповСЦдних фундаментальних та прикладних науках. Коротко торкнемося СЧх сутСЦ.

АналСЦз - це дослСЦдження чогось, що ТСрунтуСФться на розкладаннСЦ (подумки) предмета, явища на складовСЦ, визначеннСЦ елементСЦв цСЦлого, розглядСЦ СЧх "астивостей.

Процедурою зворотного характеру СФ синтез- метод, коли знання про предмет отримують шляхом поСФднання його елементСЦв СЦ вивчення СЧх зв'язку. Тому в практичнСЦй пСЦзнавальнСЦй дСЦяльностСЦ аналСЦз СЦ синтез поСФднуються.

РЖндукцСЦя - логСЦчне розмСЦрковування, що рухаСФться вСЦд тверджень емпСЦричного, конкретного, вужчого характеру до бСЦльш широкого.

ДедукцСЦя (виведення) - розмСЦрковування, що даСФ змогу за певними правилами логСЦки робити висновки з деяких тверджень та СЧх комбСЦнацСЦй. Вони не можуть бути бСЦльш загальними, нСЦж посилання (аксСЦоми, постулати, принципи), якСЦ ведуть до них. Виходячи з певноСЧ системи СЧх подСЦбностСЦ, можна передбачити наслСЦдки, що з них випливають.

Спостереження - свСЦдоме СЦ цСЦлеспрямоване сприйняття дСЦйсностСЦ. Воно буваСФ простим (звичайним) СЦ складним, включеним (безпосереднСЦм).

Експеримент (проба, досвСЦд) даСФ змогу в контрольованих СЦ керованих умовах дослСЦджувати конкретнСЦ явища дСЦйсностСЦ, виконуСФ функцСЦю критерСЦю СЦстинностСЦ наукового пСЦзнання загалом.

АналогСЦя мСЦстить в основСЦ подСЦбнСЦсть предметСЦв (явищ, процесСЦв тощо) щодо певних "астивостей.

Моделювання - метод дослСЦдження, що ТСрунтуСФться на побудовСЦ та вивченнСЦ зразкСЦв реально СЦснуючих предметСЦв, явищ СЦ конструйованих об'СФктСЦв для визначення або полСЦпшення СЧх характеристик, удосконалення, управлСЦння ними тощо. ТСЦсно пов'язане з експериментом, воно передбачаСФ використання процедур абстрагування й СЦдеалСЦзацСЦСЧ, разом з СЦншими методами глибоко проникаСФ в теоретичне мислення СЦ практичну дСЦяльнСЦсть.

ЗагальнонауковСЦ методи застосовуються у рСЦзних галузях знань та соцСЦальноСЧ практики. На вСЦдмСЦну вСЦд перших, вони визначають не всезагальний шлях, спосСЦб пСЦзнання природи, а лише деякСЦ СЧх аспекти. До них зазвичай вСЦдносять: аналСЦз лСЦтературних джерел; теоретичний аналСЦз СЦ синтез соцСЦально-педагогСЦчних дослСЦджень; спостереження у природних умовах у процесСЦ тестування, спСЦльних заходСЦв тощо; вивчення та узагальнення досвСЦду; експеримент; метод експертних оцСЦнок.

ЧастковСЦ, спецСЦальнСЦ методи - це специфСЦчнСЦ способи пСЦзнання СЦ перетворення окремих сфер реального свСЦту, що притаманнСЦ тСЦй чи СЦншСЦй конкретнСЦй системСЦ знань (полСЦтологСЦСЧ, соцСЦологСЦСЧ, педагогСЦцСЦ, правознавству тощо). МСЦждиiиплСЦнарний, СЦнтегративний характер теорСЦСЧ СЦ практики соцСЦальноСЧ роботи розширюСФ арсенал СЧСЧ методСЦв СЦ категорСЦй за рахунок загальнонаукових СЦ спецСЦальних. [26, c.258]

У Короткому енциклопедичному словнику з соцСЦальноСЧ роботи  зазначаСФться, що у вСЦтчизняних наукових джерелах методи соцСЦальноСЧ роботи класифСЦкуються:

  • за напрямами та формами соцСЦальноСЧ роботи: органСЦзацСЦйнСЦ, соцСЦально-психологСЦчнСЦ, соцСЦально-педагогСЦчнСЦ, соцСЦально-медичнСЦ, соцСЦально-економСЦчнСЦ;
  • за об'СФктами соцСЦальноСЧ роботи: СЦндивСЦдуальнСЦ, груповСЦ, в громадСЦ;
  • за суб'СФктами соцСЦальноСЧ роботи: методи, що застосовують окремСЦ спецСЦалСЦсти; колектив соцСЦальноСЧ служби, орган управлСЦння соцСЦальною роботою.

Зазначимо, що класифСЦкацСЦя методСЦв, яка СЦснуСФ у вСЦтчизнянСЦй практицСЦ соцСЦальноСЧ роботи СЦ вСЦдображена у наукових джерелах, не вичерпуСФться наведеним варСЦантом, а вимагаСФ СЧСЧ подальшого уточнення. Так, С. Косянчук СЦ В. Сидоров. спробували СЦнтегрувати СЦснуючСЦ класифСЦкацСЦСЧ методСЦв соцСЦальноСЧ роботи за трьома класифСЦкацСЦйними ознаками:

  • ступСЦнь спСЦльностСЦ клСЦСФнтСЦв;
  • змСЦст СЦ характер соцСЦальноСЧ роботи;
  • сфера застосування.

Запропонована класифСЦкацСЦя може слугувати основою для подальшого дослСЦдження за умови деякоСЧ корекцСЦСЧ, що стосуСФться третьоСЧ групи класифСЦкацСЦСЧ. На нашу думку, всСЦ методи цСЦСФСЧ групи за своСЧм змСЦстом СЦ характером, а також виховною функцСЦСФю мають бути вСЦднесенСЦ до психолого-педагогСЦчних методСЦв соцСЦальноСЧ роботи. Ця класифСЦкацСЦя набула подальшого уточнення СЦ доповнення, що буде зазначено в процесСЦ розкриття основних характеристик методСЦв соцСЦальноСЧ роботи.

Так, розкриваючи сутнСЦсть методСЦв першоСЧ групи, Н. МатвСЦйчук цСЦлком обТСрунтовано пропонуСФ методи соцСЦальноСЧ роботи в общинСЦ розглядати як методи соцСЦальноСЧ роботи в мСЦкросоцСЦальному середовищСЦ, що бСЦльшою мСЦрою вСЦдповСЦдаСФ соцСЦальним умовам пострадянського суспСЦльства СЦ традицСЦям вСЦтчизняноСЧ науки. При цьому характерною ознакою методСЦв СЦндивСЦдуальноСЧ соцСЦальноСЧ роботи СФ те, що вони реалСЦзуються в ситуацСЦСЧ "один на один", коли соцСЦальний працСЦвник разом СЦз клСЦСФнтом вирСЦшуСФ його особистСЦ й соцСЦальнСЦ проблеми. Типовими СЦндивСЦдуальними проблемами в практицСЦ соцСЦальноСЧ роботи СФ емоцСЦйнСЦ проблеми, сСЦмейнСЦ та особистСЦснСЦ кризи, сСЦмейнСЦ конфлСЦкти, проблеми на виробництвСЦ СЦ в школСЦ, втрата роботи тощо. На всСЦ спСЦльнСЦ характеристики "накладаються" особливостСЦ СЧх реалСЦзацСЦСЧ в конкретних методах, що використовуються у зарубСЦжнСЦй та вСЦтчизнянСЦй практицСЦ соцСЦальноСЧ роботи. Розглянемо найпоширенСЦшСЦ з них.

Метод вирСЦшення проблем (розроблений X. Перлман) ТСрунтуСФться на базовому постулатСЦ психодинамСЦчноСЧ концепцСЦСЧ, згСЦдно з яким людське життя СФ "проблемно-вирСЦшальним процесом". Завдання соцСЦального працСЦвника полягаСФ СЦз тому, щоб допомогти клСЦСФнту за цих обставин.

Основу психосоцСЦальпого методу (запропонованого Ф. ХоллСЦс) складаСФ з'ясування причин девСЦантноСЧ чи дезадаптивноСЧ поведСЦнки суб'СФкта, створення "СЦсторСЦСЧ хвороби клСЦСФнта". Метод передбачаСФ складну дСЦагностику "особистостСЦ в ситуацСЦСЧ", при зацСЦкавленСЦй участСЦ самого клСЦСФнта. ПсихосоцСЦальний метод СЦнтенсивно застосовуСФться у разСЦ усвСЦдомлення клСЦСФнтом своСЧх СЦндивСЦдуальних СЦ соцСЦальних проблем, наприклад, проблем, пов'язаних зСЦ здоров'ям.

Метод втручання являСФ собою сукупнСЦсть дСЦй для полегшення сприймання клСЦСФнтом актуальних проблем. Визначення стану проблеми СЦ точного виконання завдань СФ головними складовими успСЦшного вирСЦшення цСЦСФСЧ проблеми. Цей метод буй запропонований у 1970 р. РСЦдом СЦ Енштейном СЦ перевСЦрений в результатСЦ емпСЦричноСЧ практики в соцСЦальних агентствах.

Метод поведСЦнкового пСЦдходу зосереджуСФться на особистСЦсних ресурсах навколишнього середовища, якСЦ можуть бути мобСЦлСЦзованСЦ, щоб стимулювати та зберСЦгати мСЦнливу поведСЦнку. МодифСЦкацСЦя поведСЦнки здСЦйснюСФться за двома напрямами: оперантна та реснонден т-на змСЦна поведСЦнки.

Метод екологСЦчного пСЦдходу пропонуСФ покращання взаСФмодСЦСЧ людини СЦ навколишнього середовища на основСЦ позитивного взаСФмообмСЦну. "Людина - навколишнСФ середовище" розглядаються як взаСФмодоповнюючСЦ системи, де людина мас таке оточення, яке вона формуСФ вСЦдповСЦдними способами.

Метод психологСЦчного пСЦдходу Ранка передбачаСФ концентрацСЦю уваги на процесСЦ надання допомоги, проявляючи значно менший, нСЦж психоаналСЦтики, СЦнтерес до "дитячих" переживань клСЦСФнта. Воля СЦ здатнСЦсть до змСЦн -В·- ось тСЦ домСЦнанти, що лежать в основСЦ теорСЦСЧ СЦ практики цього пСЦдходу.

Кризово-орСЦСФнтований - це комбСЦнований метод, що використовуСФ елементи психотерапСЦСЧ, практичноСЧ психологСЦСЧ СЦ рацСЦональних дискусСЦй в соцСЦальнСЦй роботСЦ. ВСЦн застосовуСФться у разСЦ таких кризових станСЦв, як тривога, почуття сорому, провини, ворожостСЦ тощо.

РацСЦональний метод СЦндивСЦдуальноСЧ соцСЦальноСЧ роботи запропонований Г.ВаВернером як альтернатива психоаналСЦтичним моделям СЦндивСЦдуальноСЧ роботи. В його основСЦ лежать положення когнСЦтивноСЧ теорСЦСЧ, згСЦдно з якими СЦнтенсивнСЦсть дСЦй залежить вСЦд сили волСЦ СЦндивСЦда. Мета методу полягаСФ у змСЦнСЦ свСЦдомостСЦ клСЦСФнта, яку розумСЦють як сукупнСЦсть проявСЦв його емоцСЦй, уяв СЦ поведСЦнки. ВСЦн застосовуСФться, коли клСЦСФнт шукаСФ допомоги в розв'язаннСЦ своСФСЧ проблемноСЧ ситуацСЦСЧ. [17, c.18]

Метод терапСЦСЧ реальнСЦстю був запропонований В. Глассером. Його основу складаСФ положення про те, що людинСЦ необхСЦдно бути коханою СЦ вСЦдчувати свою цСЦннСЦсть, а для цього необхСЦдна вСЦдповСЦдна поведСЦнка. Мета методу полягаСФ в тому, щоб допомогти людям зрозумСЦти й усвСЦдомити вСЦдповСЦдальнСЦсть за свою поведСЦнку.

У практицСЦ СЦндивСЦдуальноСЧ соцСЦальноСЧ роботи використовуються й СЦншСЦ методи, якСЦ застосовують у разСЦ агресивноСЧ поведСЦнки, сексуальних проблем, до наркотично залежних осСЦб тощо. До таких видСЦв СЦндивСЦдуальноСЧ роботи можна вСЦднести СЦгрову терапСЦю, сексуальну терапСЦю, психодраму, технСЦку "вСЦдрази" та СЦн.

Методи соцСЦальноСЧ груповоСЧ роботи використовують у практичнСЦй соцСЦальнСЦй дСЦяльностСЦ, функцСЦСЧ якоСЧ поширюються на рСЦзнСЦ галузСЦ людськоСЧ життСФдСЦяльностСЦ - вСЦд благоустрою СЦ освСЦти до адаптацСЦСЧ СЦ становлення.

ЗгСЦдно з пСЦдходом Г. Кнопки групова робота с практичним методом соцСЦальноСЧ роботи, який допомагаСФ особистостСЦ розширювати своСФ соцСЦальне функцСЦонування СЦ через цСЦлеспрямований досвСЦд групи ефективнСЦше розв'язувати СЦндивСЦдуальнСЦ, груповСЦ чи проблеми в мСЦкросоцСЦумСЦ.

Одним СЦз найпоширенСЦших методСЦв груповоСЧ соцСЦальноСЧ роботи СФ метод СЦнтерперсональноСЧ допомоги при роботСЦ в малих групах, де використовуСФться груповий контекст для досягнення як СЦндивСЦдуальних, так СЦ групових цСЦлей. Групова соцСЦальна робота включаСФ рСЦзнСЦ види дСЦяльностСЦ: розвиток цСЦлоСЧ групи СЦ окремого члена групи; розвиток взаСФмноСЧ допомоги СЦ пСЦдтримки членСЦв групи; використання групового процесу для життСФдСЦяльностСЦ групи; розвиток автономностСЦ в групСЦ.

До основних цСЦлей груповоСЧ соцСЦальноСЧ роботи можна вСЦднести: посередницький обмСЦн мСЦж клСЦСФнтами; спСЦлкування; самоусвСЦдомлення наявних проблем; реалСЦстичне оцСЦнювання своСЧх проблем; прийняття соцСЦальних норм СЦ цСЦнностей.

Методи соцСЦальноСЧ роботи в мСЦкросоцСЦальному середовищСЦ спрямованСЦ на професСЦйну допомогу СЦндивСЦдам, групам, колективам, що проживають на однСЦй територСЦСЧ СЦ мають спСЦльнСЦ проблеми. Головними методами професСЦйноСЧ соцСЦальноСЧ роботи в мСЦкро соцСЦальному середовищСЦ СФ соцСЦальне планування, планування мСЦкросоцСЦального середовища, розвиток територСЦального самоуправлСЦння, соцСЦальнСЦ акцСЦСЧ в мСЦкросоцСЦальному середовищСЦ, макропрактика.

МСЦкросоцСЦальне середовище висуваСФ специфСЦчнСЦ вимоги до професСЦйноСЧ компетенцСЦСЧ - умСЦння проводити науковСЦ дослСЦдження на основСЦ соцСЦальних, психологСЦчних, демографСЦчних, статистичних даних; умСЦння правильно аналСЦзувати та СЦнтерпретувати одержану СЦнформацСЦю, щоб адекватно представляти ситуацСЦю розвитку спСЦльноти СЦ СЧСЧ проблеми.

ЕфективнСЦсть використання того чи СЦншого методу соцСЦальноСЧ роботи залежить вСЦд багатьох чинникСЦв, серед яких варто вСЦдзначити особистСЦ та професСЦйнСЦ якостСЦ соцСЦального працСЦвника, психофСЦзСЦологСЦчнСЦ особливостСЦ клСЦСФнта, рСЦвень взаСФмовСЦдносин мСЦж працСЦвником СЦ клСЦСФнтом, складнСЦсть проблеми, що вирСЦшуСФться, тощо. СлСЦд вСЦдзначити, що жоден СЦз методСЦв соцСЦальноСЧ роботи не СФ унСЦверсальним. Тому кСЦнцевий результат роботи соцСЦального працСЦвника перебуваСФ у прямСЦй залежностСЦ вСЦд вдало розробленоСЧ методики вирСЦшення проблеми та його вмСЦння використовувати той чи СЦнший метод роботи. [27, c.119]

Широко використовуються в соцСЦальнСЦй роботСЦ методи, що класифСЦкуються за ознакою змСЦсту й характеру соцСЦальноСЧ роботи.

За допомогою соцСЦально-економСЦчних методСЦв спецСЦалСЦсти впливають на матерСЦальнСЦ, нацСЦональнСЦ, сСЦмейнСЦ та СЦншСЦ СЦнтереси й потреби клСЦСФнтСЦв. ПровСЦдну роль при цьому вСЦдСЦграють матерСЦальне мотивування СЦ пСЦдтримка життСФдСЦяльностСЦ окремих людей СЦ соцСЦальних груп, якСЦ вСЦдчувають у нСЦй потребу. ЦСЦ методи застосовуються через надання натуральноСЧ СЦ фСЦнансовоСЧ допомоги, встановлення пСЦльг, одноразових субсидСЦй СЦ компенсацСЦй, патронаж, побутове обслуговування, моральне заохочення, санкцСЦСЧ тощо.

ОрганСЦзацСЦйно-розпорядчСЦ методи спрямованСЦ переважно на такСЦ мотиви поведСЦнки людей, як усвСЦдомлена необхСЦднСЦсть громадськоСЧ СЦ трудовоСЧ диiиплСЦни, почуття обов'язку, вСЦдповСЦдальностСЦ, вимог культури, правил спСЦвжиття. Це методи прямоСЧ дСЦСЧ, оскСЦльки спираються насамперед на регламентуючСЦ, нормативно-правовСЦ акти. Вони встановлюють також рамки пСЦдпорядкованостСЦ СЦ взаСФмодСЦСЧ рСЦзних соцСЦальних служб та органСЦв управлСЦння, регулюють мСЦж ними вСЦдносини субординацСЦСЧ СЦ координування. Серед цих методСЦв можна видСЦлити двСЦ пСЦдгрупи, що мають певнСЦ вСЦдмСЦнностСЦ.

ОрганСЦзацСЦйнСЦ методи стосуються прав, повноважень, обов'язкСЦв, вСЦдповСЦдальностСЦ рСЦзних ланок в органах управлСЦння соцСЦальними службами, надають СЧм функцСЦональнСЦ визначеностСЦ, забезпечують таким чином "випереджаючий" вплив на розв'язання завдань соцСЦальних служб, що регулюються вСЦдповСЦдними положеннями й СЦнструкцСЦями. РозпорядчСЦ методи дають можливСЦсть здСЦйснювати поточнСЦ уточнення завдань, перерозподСЦл сил, своСФчасно усувати виявленСЦ недоробки. Тобто вони, як органСЦчно пов'язанСЦ з органСЦзацСЦйними методами, надають системСЦ управлСЦння соцСЦальною роботою оперативностСЦ, динамСЦчностСЦ, гнучкостСЦ.

ОрганСЦзацСЦйно-розпорядчСЦ методи вСЦдСЦграють важливу стабСЦлСЦзуючу роль у соцСЦальних вСЦдносинах. Залежно вСЦд мСЦiя в системСЦ управлСЦння, характеру СЦ ступеня впливу основними серед них СФ регламентування, нормування, СЦнструктування.

Регламентування - досить жорсткий спосСЦб органСЦзацСЦйного впливу, що полягаСФ у розробцСЦ та введеннСЦ в дСЦю органСЦзацСЦйних положень, обов'язкових для виконання. Такими СФ типовСЦ положення, штатний розклад, посадовСЦ СЦнструкцСЦСЧ, накази та СЦн. ВикористовуСФться цей метод органами управлСЦння соцСЦальними службами.

Нормування - вСЦльнСЦший спосСЦб органСЦзацСЦйного впливу. Його суть полягаСФ у встановленнСЦ нормативСЦв СЦз верхньою СЦ нижньою межею, якСЦ служать орСЦСФнтиром у дСЦяльностСЦ соцСЦального працСЦвника. Це, зокрема, нормативи чисельностСЦ клСЦСФнтСЦв, часу СЧхнього обслуговування, витрат тощо. На практицСЦ важливо правильно визначати мСЦiе, види, обсяги, форми застосування цього методу.

РЖнструктування - найм'якСЦший спосСЦб органСЦзацСЦйного впливу. Воно мСЦстить роз'яснення ситуацСЦСЧ, завдань, можливих труднощСЦв СЦ наслСЦдкСЦв неправомСЦрних чи умисних дСЦй клСЦСФнта, застереження вСЦд ймовСЦрних помилок, поради щодо характеру дСЦй, найдоцСЦльнСЦших крокСЦв у складних ситуацСЦях тощо. РЖнструктування маСФ частСЦше форму консультацСЦйноСЧ, СЦнформацСЦйноСЧ, методичноСЧ допомоги клСЦСФнту, спрямованоСЧ на захист його громадянських прав СЦ свобод. [2, c.78]

До органСЦзацСЦйно-розпорядчих методСЦв соцСЦальноСЧ роботи вСЦдносять також добСЦр СЦ розстановку кадрСЦв, критику СЦ самокритику, заохочення СЦ стягнення, контроль СЦ перевСЦрку виконання.

У практицСЦ соцСЦальноСЧ роботи широко застосовуються психолого-педагогСЦчнСЦ методи, якСЦ на вСЦдмСЦну вСЦд розглянутих вСЦдзначаються побСЦчною дСЦСФю СЦ впливом на клСЦСФнта через механСЦзм соцСЦально-психологСЦчного СЦ педагогСЦчного регулювання його соцСЦального самопочуття та поведСЦнки. Як вСЦдомо, спрямованСЦсть вчинкСЦв людини зумовлюють, крСЦм неСЧ особисто, соцСЦально-психологСЦчнСЦ явища: громадська СЦ групова думка, настроСЧ, смаки, захоплення, люди тощо. Виникаючи як продукт спСЦлкування, вони набувають вСЦдносноСЧ самостСЦйностСЦ СЦ для людей СФ орСЦСФнтиром, зразком для наслСЦдування, формою контролю тощо. Так з'являСФться своСФрСЦдний, складний механСЦзм соцСЦальноСЧ саморегуляцСЦСЧ. Як показують соцСЦологСЦчнСЦ дослСЦдження, у 55-60 % випадкСЦв люди дСЦяли не так, як вони хотСЦли б, а як узвичаСФно в СЧхнСЦй групСЦ, колективСЦ чи органСЦзацСЦСЧ.

Та це не означаСФ повноСЧ залежностСЦ СЦндивСЦда вСЦд зовнСЦшнСЦх умов. МеханСЦзм педагогСЦчного регулювання духовно-морального стану й поведСЦнки особи чи соцСЦальноСЧ групи даСФ можливСЦсть цСЦлеспрямовано впливати на свСЦдомСЦсть людини з метою формування у неСЧ усталених поглядСЦв, переконань, моральних принципСЦв СЦ норм, умСЦння правильно дСЦяти в конкретних соцСЦальних умовах та обставинах. СвСЦдомСЦсть людини - вищий регулятор СЧСЧ поведСЦнки, адже будь-який СЦмпульс до дСЦСЧ виникаСФ спочатку пСЦд впливом внутрСЦшнього стану особи чи зовнСЦшнСЦх факторСЦв, але завжди спСЦввСЦдноситься з СЧСЧ поглядами, СЦдеалами, принципами, нормами, установками СЦ вСЦдповСЦдно ними санкцСЦонуСФться (пСЦдтримуСФться) чи заперечуСФться (гальмуСФться). [6, c.308]

Основним серед психолого-педагогСЦчних методСЦв СФ переконання. Воно здСЦйснюСФться у соцСЦальнСЦй роботСЦ рСЦзними формами. Це, зокрема, роз'яснення, порада, рекомендацСЦя, позитивний приклад, зразок активноСЧ життСФдСЦяльностСЦ. За допомогою переконання досягаСФться осмислене засвоСФння людиною наукових знань, достовСЦрноСЧ СЦнформацСЦСЧ, правових норм, етичних рекомендацСЦй, естетичних еталонСЦв.

НерСЦдко виникаСФ розрив мСЦж суспСЦльними нормами СЦ груповою свСЦдомСЦстю, психологСЦСФю та культурою. СоцСЦальне мСЦкросередовище може нав'язувати людинСЦ хибнСЦ, шкСЦдливСЦ погляди СЦ зразки поведСЦнки, СЦзолювати (частково або цСЦлком) СЦндивСЦда вСЦд суспСЦльних цСЦнностей та норм. Це стаСФ, причиною девСЦантних форм поведСЦнки. РЖ соцСЦальному працСЦвниковСЦ потрСЦбнСЦ певнСЦ вмСЦння СЦ здСЦбностСЦ, щоб впливати не лише на людину, а й на соцСЦально-психологСЦчнСЦ явища, що панують у СЧСЧ соцСЦальному мСЦкросередовищСЦ. Для цього використовують соцСЦологСЦчнСЦ дослСЦдження, спостереження, соцСЦально-психологСЦчну дСЦагностику, навСЦювання, СЦнформування, гуманСЦзацСЦю умов працСЦ та побуту, залучення до працСЦ, заохочення самовиховання, стимулювання культурного розвитку, вияву творчих можливостей особи, спирання на позитивний приклад ровесникСЦв, прогресивнСЦ традицСЦСЧ, звичаСЧ та СЦншСЦ психолого-педагогСЦчнСЦ методи й засоби.

Методи цСЦСФСЧ групи - вивчення результатСЦв дСЦяльностСЦ клСЦСФнтСЦв, соцСЦальна терапСЦя (СЦндивСЦдульна, групова, трудова, терапСЦя самовиховання, дискусСЦСЧ, психотерапСЦя, сСЦмейна, СЦгрова терапСЦя, соцСЦо-, психо- драма тощо), сповСЦдальний метод.

БСЦографСЦчний метод вивчаСФ наслСЦдки докладених зусиль, реальних змСЦн у життСФвих позицСЦях, системСЦ цСЦнностей, вивчаСФ результати дСЦяльностСЦ клСЦСФнтСЦв: плани та звСЦти керСЦвникСЦв установ, щоденники, журнали, СЦншСЦ документи; результати дСЦяльностСЦ - твори, технСЦчнСЦ саморобки, наочнСЦ посСЦбники, кСЦно-, вСЦдеофСЦльми, довСЦдковСЦ каталоги; тематичнСЦ картотеки; звукозаписи бесСЦд, докладСЦв, дискусСЦй тощо.

СоцСЦальна терапСЦя, за РЖ. Зайнишевим, цСЦлеспрямовано СЦ систематично надаСФ допомогу особСЦ або групСЦ, врегульовуСФ почуття, СЦмпульси, думки, стосунки. Вона виправляСФ, коректуСФ поведСЦнку; попереджаСФ дисфункцСЦСЧ; забезпечуСФ нормальний розвиток, самоствердження особи.

РЖндивСЦдуальна терапСЦя вирСЦшуСФ проблеми конфСЦденцСЦйного характеру (зТСвалтування, сСЦмейнСЦ конфлСЦкти тощо) з тими, хто не бажаСФ брати участь у груповСЦй терапСЦСЧ.

Групова терапСЦя нацСЦлена на допомогу в подоланнСЦ емоцСЦйних порушень, соцСЦальних недолСЦкСЦв пСЦд керСЦвництвом соцСЦального працСЦвника або професСЦйного терапевта. Групи СЦз 6-8 чоловСЦк займаються протягом 90 хвилин на тиждень. РД навчальнСЦ групи (здобування знань, висловлення думок, обговорення проблем); групи спСЦльноСЧ дСЦяльностСЦ, спорту, вСЦдвСЦдування театру з подальшим обговоренням тощо; батькСЦвськСЦ; тендернСЦ групи - чоловСЦчСЦ й жСЦночСЦ. Психотерапевтичними процедурами СФ релаксацСЦя, пантомСЦма, розСЦгрування рольових ситуацСЦй, виклад бСЦографСЦй, обговорення анонСЦмноСЧ СЦсторСЦСЧ хвороби, опис сновидСЦнь, фантазСЦй, асоцСЦацСЦй тощо.

ССЦмейна терапСЦя - дСЦяльнСЦсть соцСЦального працСЦвника з членами сСЦм'СЧ з метою перегляду ролей, обов'язкСЦв членСЦв сСЦм'СЧ, сприяння бСЦльш гнучкСЦй поведСЦнцСЦ, причому спираючись на актуальнСЦ вербальнСЦ та невербальнСЦ дСЦСЧ членСЦв групи.

Трудова терапСЦя ТСрунтуСФться на тонСЦзуючому та активСЦзуючому впливСЦ працСЦ на психофСЦзичну сферу людини, органСЦзовуСФ спСЦльну дСЦяльнСЦсть, полегшуючи стосунки мСЦж людьми, знСЦмаючи напруженСЦсть, хворобливСЦ переживання.

ТерапСЦя самовиховання основана на самовивченнСЦ, самооцСЦнцСЦ; переоцСЦнцСЦ "асноСЧ особи, минулого; самоаналСЦзСЦ, виявСЦ СЦндивСЦдуальних психологСЦчних бар'СФрСЦв; використаннСЦ одержаних результатСЦв у повсякденному життСЦ та дСЦяльностСЦ.

ДискусСЦйна терапСЦя передбачаСФ знайомство членСЦв групи; обговорення очСЦкувань клСЦСФнтСЦв, переживань, а також групового напруження, пов'язаного з вСЦдмСЦннСЦстю мСЦж очСЦкуваннями СЦ реальнСЦстю; формування адекватного ставлення до проблеми, яку необхСЦдно вирСЦшити, активноСЧ мотивацСЦСЧ до участСЦ в групСЦ, дотримання норм СЦ традицСЦй групи; аналСЦз динамСЦки, розвитку СЦ корекцСЦСЧ внутрСЦшньогрупових стосункСЦв, закрСЦплення досягнень; обговорення результатСЦв терапСЦСЧ, пСЦдведення пСЦдсумкСЦв; рефлексСЦя.

СоцСЦодрама метод колективноСЧ, груповоСЧ терапСЦСЧ. СутнСЦсть його полягаСФ у тому, що проблема соцСЦальних груп СЦ конфлСЦктнСЦ стосунки мСЦж групами виступають у стихСЦйно органСЦзованих iенах.

Психодрама використовуСФться у груповСЦй терапСЦСЧ, коли людина виконуСФ рСЦзнСЦ ролСЦ, зображуючи себе в стресових ситуацСЦях соцСЦального характеру або граСФ ролСЦ своСЧх антиподСЦв.

РЖгрова терапСЦя як форма психотерапСЦСЧ слугуСФ полегшенню спСЦлкування. Учасники користуються СЦграшками, щоб зобразити ситуацСЦСЧ СЦ конфлСЦкти, якСЦ неможливо або складно СЦвербалСЦзувати.

СповСЦдальний метод позбавляСФ психСЦчних стресСЦв, труднощСЦв взаСФмозв'язку СЦз соцСЦальним оточенням, передбачаСФ спСЦлкування соцСЦального працСЦвника СЦ клСЦСФнта наодинцСЦ.

За кСЦлькСЦстю задСЦяних людей методи подСЦляються на СЦндивСЦдуальну та групову соцСЦальну роботу.

РЖндивСЦдуальна соцСЦальна робота - напрям, система цСЦнностей, вид практики для допомоги СЦндивСЦдам у вирСЦшеннСЦ психологСЦчних, мСЦж-особистСЦсних, соцСЦоекономСЦчних проблем через особистСЦсну взаСФмодСЦю з ними.

Групова соцСЦальна робота передбачаСФ взаСФмодСЦю невеликоСЧ групи осСЦб СЦз спСЦльними СЦнтересами СЦ загальними проблемами для досягнення цСЦлей. [11, c.48]

У соцСЦальнСЦй роботСЦ використовуються також методи, характернСЦ лише для цього виду професСЦйноСЧ дСЦяльностСЦ: метод соцСЦального дСЦагностування; втручання у критичних випадках; роботи зСЦ спСЦльнотою; метод роботи на вулицях.

До методСЦв соцСЦального дСЦагнозу (соцСЦальноСЧ дСЦагностики), за РЖ.ВаЗайнишевим, належать:

  • збирання вСЦдомостей про СЦнфраструктуру, чисельнСЦсть, склад СЦ динамСЦку населення тощо;
  • вивчення СЦсторСЦСЧ заселення СЦ освоСФння цСЦСФСЧ територСЦСЧ, змСЦна складу мСЦiевого населення, його занять СЦ традицСЦй тощо;
  • СЦнформацСЦйно-цСЦльовий аналСЦз документСЦв, статей СЦз мСЦiевоСЧ та центральноСЧ преси, матерСЦалСЦв електронних засобСЦв СЦнформацСЦСЧ, листСЦв, скарг тощо;
  • аналСЦз соцСЦально-просторового розподСЦлу СЦ динамСЦки народжуваностСЦ СЦ смертностСЦ населення, залежнСЦсть якостСЦ життя вСЦд природних СЦ соцСЦальних факторСЦв.

Метод втручання у критичних випадках уперше застосовувався у США у 1847 р., коли церква захистила дитину, яка зазнала насилля у сСЦм'СЧ. У краСЧнСЦ стали створюватися товариства СЦз захисту дСЦтей проти жорстокого поводження з ними.

Метод роботи зСЦ спСЦльнотою СФ засобом координацСЦСЧ традицСЦйних методСЦв СЦ соцСЦально-полСЦтичним засобом задоволення СЦнтересСЦв, потреб, очСЦкувань громадян. ЦСЦ методи з'ясовують сутнСЦсть СЦ типи проблеми, аналСЦзують причини, розробляють плани, стратегСЦСЧ, залучають необхСЦднСЦ ресурси, виявляють лСЦдерСЦв, регулюють стосунки мСЦж членами громади для полегшення зусиль.

Метод роботи на вулицях - вСЦдкритий метод соцСЦальноСЧ роботи, зорСЦСФнтований на проблеми вулицСЦ СЦ розв'язуСФ СЧх превентивними заходами:

  • попередження виникнення груп молодСЦ, особливо вуличних, через установлення випадкових контактСЦв з ними у перСЦоди зборСЦв СЦ проведення дозвСЦлля;
  • визначення потреб СЦ проблем вуличних груп молодСЦ та надання СЧм вСЦдповСЦдноСЧ допомоги - СЦндивСЦдуальноСЧ та груповоСЧ;
  • запобСЦгання чисельному збСЦльшенню груп, сприяння СЧхньому зникненню СЦ спрямування СЧхньоСЧ активностСЦ у менш агресивний напрям;
  • вСЦдбСЦр безпритульних пСЦдлСЦткСЦв, спроба залучити СЧх у молодСЦжнСЦ групи, якСЦ перебувають пСЦд педагогСЦчною опСЦкою соцСЦальних працСЦвникСЦв;
  • пошук примСЦщень для вуличних груп молодСЦ та органСЦзацСЦя СЦ проведення екскурсСЦй для прискорення процесу СЧхньоСЧ соцСЦалСЦзацСЦСЧ або ресоцСЦалСЦзацСЦСЧ;
  • установлення контактСЦв СЦз наркоманами, переадресацСЦя СЧх у вСЦдповСЦднСЦ заклади СЦ до вСЦдповСЦдних фахСЦвцСЦв;
  • залучення пСЦдлСЦткСЦв до пСЦдтримки однолСЦткСЦв, формування загонСЦв добровСЦльних помСЦчникСЦв соцСЦальних педагогСЦв СЦ соцСЦальних працСЦвникСЦв.

ЗаслуговуСФ на увагу пСЦдхСЦд до класифСЦкацСЦСЧ методСЦв соцСЦальноСЧ роботи, розроблений УкраСЧнським державним центром соцСЦальних служб для молодСЦ СЦ викладений у КонцепцСЦСЧ дСЦяльностСЦ ДЦССМ. Виходячи з того, що соцСЦальна робота включаСФ рСЦзноманСЦтнСЦ сфери дСЦяльностСЦ, СЧСЧ методи СФ комплексом професСЦйних заходСЦв СЦ прийомСЦв, спрямованих на досягнення завдань, якСЦ визначаються соцСЦальною полСЦтикою. [5, c.73]

ПсихологСЦчнСЦ методи: дСЦагностика, корекцСЦя, психотерапевтичнСЦ тренСЦнги, психологСЦчний вСЦдбСЦр, психологСЦчна адаптацСЦя, аутотренСЦнг, методи психотерапСЦСЧ.

ПедагогСЦчнСЦ методи: формування свСЦдомостСЦ, методи органСЦзацСЦйноСЧ дСЦяльностСЦ, методи стимулювання, СЦгровСЦ методи, методи включення, соцСЦальне навчання, методи схвалювання СЦ осудження.

СоцСЦологСЦчнСЦ методи: метод спостереження, соцСЦометричний метод, експеримент, метод експертних оцСЦнок, аналСЦз документСЦв, агСЦтацСЦя, пропаганда, аналСЦз соцСЦуму, соцСЦальна реклама.


В процесСЦ навчаннСЦ волонтерСЦв використовують такСЦ методи роботи:

ПедагогСЦчнСЦ

ПсихологСЦчнСЦ

СоцСЦологСЦчнСЦ

  • Формування свСЦдомостСЦ;
  • ОрганСЦзацСЦя СоцСЦально-педагогСЦчноСЧ дСЦяльностСЦ;
  • Стимулювання доцСЦльноСЧ активностСЦ волонтерСЦв;
  • Заохочення та засудження дСЦяльностСЦ;
  • Самовиховання та самокорекцСЦя.
  • ДСЦагностика;
  • КорекцСЦя;
  • Консультування;
  • ПсихотерапевтичнСЦ тренСЦнги;
  • ПсихологСЦчний вСЦдбСЦр;
  • Спостереження;
  • Тестування;
  • Опитування;
  • Анкетування.
  • МонСЦторинг;
  • АналСЦз соцСЦуму;
  • СоцСЦометрСЦя;


До найбСЦльш типових форм роботи з рСЦзними групами волонтерСЦв належить: лекцСЦя як базовий метод при навчаннСЦ волонтерСЦв у ВсеукраСЧнськСЦй школСЦ волонтерСЦв; бесСЦда на заняттях для волонтерСЦв для бСЦльш плСЦдноСЧ взаСФмодСЦСЧ з групою, для закрСЦплення матерСЦалу та вивчення нового, для визначення настрою групи; дСЦлова гра на заняттях з рСЦзних напрямкСЦв соцСЦальноСЧ роботи для ефективного засвоСФння матерСЦалу та набуття практичних навичок тАЮмозковий штурмтАЭ на заняттях волонтерСЦв для стимулювання вивчення тСЦСФСЧ чи СЦншоСЧ теми та бСЦльш ефективного навчання; дискусСЦя з волонтером або з групою волонтерСЦв з найбСЦльш актуальних гострих питань, тем; колоквСЦум, як форма обговорення проблеми за участю бСЦльшостСЦ членСЦв групи; семСЦнар-практикум для волонтерСЦв та працСЦвникСЦв соцСЦальних служб з метою подальшого засвоСФння теоретичних знань, тренСЦнг для волонтерСЦв з метою бСЦльш ефективного вивчення теми навчання; конференцСЦСЧ для працСЦвникСЦв та волонтерСЦв ССМ, з метою обмСЦну досвСЦдом та напрацювання методик викладання та навчання волонтерСЦв; тАЮкруглий стСЦлтАЭ для волонтерСЦв з залученням державних та громадських структур з метою обговорення взаСФмодСЦСЧ з питань функцСЦонування школи волонтерСЦв, розвитку волонтерського руху; збори волонтерСЦв центрСЦв ССМ для обмСЦну досвСЦдом та напрацювання нових форм роботи з рСЦзними категорСЦями молодСЦ.

Завершуючи огляд характерних ознак рСЦзних методСЦв соцСЦальноСЧ роботи, слСЦд зазначити, що на свСЦдомСЦсть СЦ поведСЦнку людей впливаСФ багато взаСФмопов'язаних факторСЦв, тому методи соцСЦальноСЧ роботи слСЦд застосовувати у комплексСЦ. Тим бСЦльше що вони органСЦчно пов'язанСЦ й ефективнСЦ лише за одночасного застосування, а не СЦзольовано. Це пСЦдтверджуСФ необхСЦднСЦсть комплексного пСЦдходу як принципу використання методСЦв соцСЦальноСЧ роботи. НаявнСЦ мСЦж ними вСЦдмСЦнностСЦ важко "овлюванСЦ. НайсуттСФвСЦшим СФ те, що принципи соцСЦальноСЧ роботи постСЦйнСЦ, мають обов'язковий характер. Методи можуть варСЦювати залежно вСЦд змСЦни соцСЦальних умов при одних СЦ тих самих принципах. РЖ принципи, СЦ методи соцСЦальноСЧ роботи слСЦд розглядати в тСЦсному зв'язку з СЧСЧ цСЦлями та завданнями. Мета зумовлюСФ сукупнСЦсть способСЦв СЧСЧ досягнення; принципи дають змогу з багатьох методСЦв обрати найефективнСЦшСЦ у цих умовах. УсвСЦдомлення СЦ врахування такого дСЦалектичного взаСФмозв'язку мСЦж ними - методологСЦчна основа соцСЦальноСЧ роботи.


2.1 ЦСЦлСЦ, задачСЦ, функцСЦСЧ волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ в суспСЦльствСЦ.


УкраСЧнський народ пСЦсля активного волевиявлення у 1991 роцСЦ свого прагнення жити у незалежнСЦй самостСЦйнСЦй державСЦ одержав унСЦкальну можливСЦсть утвердити себе серед розвинених цивСЦлСЦзованих краСЧн свСЦту. СьогоднСЦ в УкраСЧнСЦ зароджуСФться демократичне суспСЦльство, яке маСФ базуватися на принципах свободи, творчостСЦ та гуманСЦзму. ФормальнСЦ державнСЦ структури не в змозСЦ реагувати на всСЦ запити суспСЦльства. Тому особливоСЧ ваги набуваСФ громадський рух. Проте що цей процес розпочався СЦ триваСФ, не дивлячись на труднощСЦ свСЦдчить поява сучасних недержавних органСЦзацСЦй, кСЦлькСЦсть яких сягнула понад  двадцять тисяч.

Однак, лише незначна частина цих органСЦзацСЦй працюСФ з волонтерами. У травнСЦ 1998 року УкраСЧна серед СЦнших краСЧн центральноСЧ та схСЦдноСЧ РДвропи, а також кСЦлькох краСЧн АзСЦСЧ розпочала реалСЦзацСЦю регСЦональноСЧ програми тАЮРЖнСЦцСЦативи в роботСЦ на добровСЦльних засадахтАЭ РЖдея програми належить Нью Йоркському СЦнституту ВСЦдкритого СуспСЦльства тАЮФонд СоросатАЭ СЦ впроваджуються через мережу нацСЦональних вСЦддСЦлень. Головна мета програми - вСЦдновлення руху волонтерСЦв, як запоруки громадянського суспСЦльства та незворотностСЦ демократичних перетворень, збСЦльшення частки добровСЦльноСЧ працСЦ громадян, спрямована на рСЦшення конкретних проблем. До своСЧх цСЦлей СЦ завдань в УкраСЧнСЦ програма передусСЦм вСЦдносить активСЦзацСЦю з громадськоСЧ дСЦяльностСЦ шляхом розвитку руху волонтерСЦв спрямованого на якнайширше залучення населення до суспСЦльно корисноСЧ працСЦ на добровСЦльних засадах у громадських органСЦзацСЦй, службах соцСЦального захисту та медичнСЦй сферСЦ, для допомоги у розвтАЩязання проблем суспСЦльства. У межах цСЦСФСЧ програми був створений Центр волонтерСЦ ату тАЮДобра Воля який почав залучати волонтерСЦв СЦ направляти СЧх на громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ.тАЭ [19, c.188]

КрСЦм цього надзвичайно важливим було СЦ СФ навчання представникСЦв органСЦзацСЦй управлСЦння дСЦяльностСЦ волонтерСЦв, оскСЦльки це одна СЦз найголовнСЦших проблем через яку не залучають громадськСЦсть до спСЦвпрацСЦ. З 1998 року тренСЦнг з волонтерського менеджменту пройшли представники бСЦльш нСЦж сорока органСЦзацСЦй. Для популяризацСЦСЧ волонтерського руху було видано книжку тАЮДоброчиннСЦсть в УкраСЧнСЦ: минуле, сучаснСЦсть, майбутнСФтАЭ, птАЩять бюлетенСЦв тАЮДобра ВолятАЭ та пСЦдручник тАЮУправлСЦння дСЦяльнСЦстю волонтерСЦв: як залучити громадськСЦсть до вирСЦшення проблем суспСЦльстватАЭ.

Варто також зазначити, що не лише громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ, а й держава теж намагаСФться розвивати волонтерських рух в УкраСЧнСЦ. Про це свСЦдчить дСЦяльнСЦсть ЦССМ, де поряд з професСЦйними соцСЦальними працСЦвниками працюють добровСЦльнСЦ помСЦчники. ВолонтерськСЦ служби при ЦССМ поступово стали одним СЦз напрямкСЦв державноСЧ молодСЦжноСЧ полСЦтики.

Доречно зазначити що на сьогоднСЦ СЦснуСФ, наприклад, в м. КиСФвСЦ, принаймнСЦ три фактори, якСЦ уможливлюють запровадження волонтерство в суспСЦльне життя: наявнСЦсть користувачСЦв соцСЦальних послуг та поля для волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ, яке можуть запропонувати недержавнСЦ громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ; наявнСЦсть потенцСЦйних волонтерСЦв, яких можна залучати, органСЦзовувати, навчати; СЦснування свСЦтових моделей волонтерства та методичних рекомендацСЦй щодо роботи волонтерського сектора, якСЦ поступово впроваджуються методом тренСЦнгових занять для пСЦдготовки тренерСЦв.

Завдання якСЦ можуть бути виконанСЦ волонтерами, зазвичай цСЦлком вСЦдповСЦдають завданням оплачуваного персоналу, а волонтери використовуються, як асистенти або помСЦчники в тих сферах дСЦяльностСЦ, якСЦ залишаються важливими на досягнення цСЦлей програми.

Робота волонтерСЦв повинна бути органСЦзована ефективно СЦ вестися професСЦйно. Волонтерами може виконуватися будь-яка робота, а не тСЦльки елементарнСЦ речСЦ, що не вимагають професСЦйноСЧ пСЦдготовки. Волонтер - це не тСЦльки помСЦчник, чи соцСЦальний працСЦвник, що пСЦклуСФться про оточуючих, вСЦн може бути вчителем, фахСЦвцем з комптАЩютерСЦв, полСЦтиком, СЦнженером або дизайнером.

Визначаючи завдання для волонтерСЦв, органСЦзацСЦСЧ повиннСЦ орСЦСФнтуватися на СЦндивСЦдуальнСЦ можливостСЦ кожного. Волонтери можуть виконувати завдання, що не вСЦдносяться до постСЦйних оплачуваних робСЦт; принести новСЦ СЦдеСЧ в органСЦзацСЦю; створити СЦ поширювати суспСЦльну думку про органСЦзацСЦю; залучати нових людей в органСЦзацСЦю, допомогти при зборСЦ коштСЦв; заохочувати громадську активнСЦсть. [22, c.58]

Волонтери можуть займатися справами, якими б нСЦколи не стали займатися на оплачуванСЦй роботСЦ. Волонтери, що вСЦддають свСЦй час СЦ зусилля органСЦзацСЦСЧ, хочуть бути СЧСЧ частиною, вони хочуть мати права голосу СЦ впливати на рСЦшення органСЦзацСЦСЧ. Фактично те, що СЦншСЦ цСЦкавляться СЧхньою думкою СЦ враховують точку зору пСЦдтверджуСФ значимСЦсть волонтерСЦв для органСЦзацСЦСЧ. МожливСЦсть впливати навСЦть на найменшу частину роботи органСЦзацСЦСЧ СФ спецСЦальним видом мотивацСЦСЧ, тому що людина почуваСФ себе частиною органСЦзацСЦСЧ в цСЦлому.

Розвиток волонтерського руху в УкраСЧнСЦ базуСФться на таких завданнях як:

Перше - пСЦдвищення рСЦвня визнання. Уряди держав та мСЦiева "ада мають бути впевненСЦ щодо механСЦзмСЦв залучення волонтерСЦв до провеВндення консультацСЦй СЦ вивчення питання з метою визначення якСЦсного внеску всього сектора волонтерСЦв у нацСЦональне процвСЦтання та розвиток. ВирСЦшення питань повинно ТСрунтуватися на кращому досвСЦдСЦ роботи маВнлих груп, мСЦiевих громад, нацСЦональних неурядових органСЦзацСЦй, а також на результатах мСЦжнародноСЧ дСЦяльностСЦ волонтерСЦв.

Друге - мотивацСЦя. Засоби залучення людей до волонтерськоСЧ дСЦяльВнностСЦ визначаються залежно вСЦд певноСЧ ситуацСЦСЧ в суспСЦльствСЦ. Держава може запропонувати: своСЧ тренСЦнговСЦ програми для волонтерСЦв за тематикою: технСЦка, управлСЦння, фСЦнанси; допомогу в отриманнСЦ офСЦцСЦйно визнаного статусу, страхового та соцСЦального забезпечення для того, щоб вивести волонтерСЦв на рСЦвень фахСЦвцСЦв СЦнших сфер дСЦяльностСЦ; зниження ставок для платникСЦв податкСЦв, якСЦ пСЦдтримують волонтерськСЦ СЦнСЦцСЦативи; за певних обставин враховувати волонтерську дСЦяльнСЦсть як проходження вСЦйськовоСЧ служби; надання частини ресурсСЦв, таких, як пСЦдручники, медикаменти, фСЦнансування, та СЦн. у користування волонтерСЦв.

У такому випадку службовцСЦ та працСЦвники громадського СЦ приватного секторСЦв, можуть погодитися на спСЦвпрацю у волонтерськСЦй дСЦяльностСЦ без вСЦдриву вСЦд основного мСЦiя роботи. КрСЦм того, система ООН може визнаВнчити найкращСЦ шляхи подальшоСЧ пСЦдтримки волонтерськоСЧ служби з боку суспСЦльства. Це може бути встановлення нацСЦональних волонтерських корпусСЦв для вирСЦшення проблем навколишнього середовища, захворювання на СНРЖД/ВРЖЛ-СЦнфекцСЦю, питань захисту та пропаганди культурноСЧ спадщини.

ТретСФ - встановлення системи обмСЦну СЦнформацСЦСФю. Телебачення, радСЦо, друкованСЦ видання та електроннСЦ засоби СЦнформацСЦСЧ можуть надавати СЦнформацСЦю про досягнення волонтерСЦв, СЦ таким чином сприяти використанню вже СЦснуючоСЧ "найкращоСЧ практики» та робочих процедур для того, щоб уникнути необхСЦдностСЦ кожнСЦй громадСЦ "вигадувати колеВнсо». Такий обмСЦн СЦнформацСЦСФю може здСЦйснюватися на мСЦiевому рСЦвнСЦ, на рСЦвнСЦ провСЦнцСЦй, сусСЦднСЦх держав, далекого зарубСЦжжя за допомогою елекВнтронних засобСЦв передачСЦ СЦнформацСЦСЧ.

Четверте - пропаганда. Виконання цього завдання спрямоване на виявлення замовлень на послуги волонтерСЦв, пропозицСЦй про бажання надавати послуги в якостСЦ волонтерСЦв з урахуванням розширення такого типу дСЦяльностСЦ, а також на формування сприятливого загального клСЦмату, громадськоСЧ та офСЦцСЦйноСЧ думок, що пСЦдтримували б волонтерськСЦ СЦнСЦцСЦативи. Цей процес також може бути спрямований на визнання статусу волонтерСЦв, використання напрацьованих схем, встановлення систем обмСЦну СЦнформацСЦСФю. Тут важливо врахувати компетентнСЦсть СЦ професСЦоналСЦзм фахСЦвцСЦв-волонтерСЦв, а також користь, яку отримаСФ суспСЦльство вСЦд СЧх дСЦяльностСЦ (наприклад, кампанСЦСЧ по розробцСЦ програм рацСЦонального використання навколишнього середовища та СЦн.). [14, c.138]


2.2 МСЦжнародний досвСЦд в дСЦяльностСЦ в волонтерських органСЦзацСЦй.


14 вересня 1990 року в ПарижСЦ на XI ВсесвСЦтнСЦй конференцСЦСЧ МСЦжнародноСЧ АсоцСЦацСЦСЧ добровСЦльних зусиль була прийнята Загальна ДекларацСЦя про Волонтерську дСЦяльнСЦсть. ЗгСЦдно з якою волонтерська дСЦяльнСЦсть розглядаСФться, як СЦнструмент соцСЦального, економСЦчного, культурного, екологСЦчного розвитку. В ДекларацСЦСЧ пСЦдкреслюСФться, що волонтерство - це добровСЦльний вибСЦр, що вСЦдображаСФ особистСЦ погляди СЦ позицСЦСЧ: це активна участь громадянина в життСЦ суспСЦльства, що виражаСФться, як правило, у спСЦльнСЦй дСЦяльностСЦ у межах рСЦзного роду асоцСЦацСЦй. Волонтерство сприяСФ покращенню якостСЦ життя, особистому процвСЦтанню й поглибленню солСЦдарностСЦ, реалСЦзацСЦя основних потреб на шляху будСЦвництва справедливСЦшого СЦ мирного суспСЦльства, бСЦльш збалансованому економСЦчному СЦ соцСЦальному розвитку, створенню нових робочих мСЦiь СЦ професСЦй. У ДекларацСЦСЧ проголошено низку головних принципСЦв руху, зокрема принцип надання особистих або органСЦзованих послуг, а також принцип перетворення волонтерства в елемент особистого розвитку, набуття нових знань та навичок. Ця ДекларацСЦя пСЦдтримуСФ право кожноСЧ жСЦнки, чоловСЦка та дитини на вСЦльне обтАЩСФднання у спСЦлки та зайняття волонтерською дСЦяльностСЦ без будь-якоСЧ дискримСЦнацСЦСЧ вСЦдносно культурного та етнСЦчного походження, вСЦросповСЦдання, вСЦку, статСЦ, фСЦзичного, соцСЦального чи економСЦчного становища. ВсСЦ люди у свСЦтСЦ повиннСЦ мати право на вСЦльне витрачання свого часу, таланту та енергСЦСЧ на користь СЦнших людей чи громади, працюючи СЦндивСЦдуально чи в колективСЦ СЦ не сподСЦваючись на фСЦнансову винагороду. [23, c.165]

На сьогоднСЦшнСЦй день волонтерськСЦ органСЦзацСЦСЧ СЦснують у 80-ти краСЧнах свСЦту. ПравлСЦння цих краСЧн надаСФ пСЦдтримку волонтерському руху, який набуваСФ глобального характеру. Працюють мСЦжнароднСЦ волонтерськСЦ органСЦзацСЦСЧ.

Волонтерський рух поширений у багатьох краСЧнах свСЦту. За результатами опитування, у ФранцСЦСЧ до нього залучено 19%, в НСЦмеччинСЦ - 34%, в США майже 56%, в ЯпонСЦСЧ - 26%. Зростання його значимостСЦ демонструСФ СЦ той факт, що Генеральною АсамблеСФю ООН було проголошено 2001 рСЦк мСЦжнародним роком волонтерСЦв (МРВ). Основними цСЦлями проведення МРВ були визначенСЦ: пСЦдвищення рСЦвня визнання волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ, допомога та сприяння СЧй, популяризацСЦя, створення поширення та обмСЦну СЦнформацСЦСЧ про неСЧ. Умова виконання поставлених завдань - спСЦвпраця таких секторСЦв суспСЦльства, як громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ, держава, приватнСЦ особи.

Бажання виконувати роботу на волонтерських засадах не СФ таким уже рСЦдкСЦсним явищем. За даними дослСЦджень, вСЦд чвертСЦ до половини дорослого населення краСЧн РДвропи та Америки брали участь у будь-якСЦй волонтерськСЦй дСЦяльностСЦ за поточний рСЦк. Звичайно, частота випадкСЦв регулярноСЧ дСЦяльностСЦ значно менша. При цьому частСЦше волонтерами стають бСЦлСЦ жСЦнки вСЦком вСЦд 35-44 рокСЦв, що мають оплачувану роботу, особливо тСЦ, хто СФ висококвалСЦфСЦкованими професСЦоналами або займають керСЦвнСЦ позицСЦСЧ, мають високий освСЦтнСЦй рСЦвень, одруженСЦ, мають дСЦтей.

НацСЦональне опитування волонтерСЦв, яке проводилося Центром ВолонтерСЦв ВеликобританСЦСЧ, СЦдентифСЦкувало головнСЦ причини волонтерськоСЧ роботи: тАЮПовтАЩязана з моСЧми потребами СЦ СЦнтересамитАЭ (48% - чоловСЦки, 31% - жСЦнки), тАЮя хочу покращувати стан речей та допомагати людямтАЭ (35% - чоловСЦки, 42% - жСЦнки), тАЮя хочу зустрСЦчати людей та заводити друзСЦвтАЭ (24% - чоловСЦки, 28% - жСЦнки), тАЮя хочу мати можливСЦсть отримувати новСЦ вмСЦннятАЭ (12% - чоловСЦки, 11% - жСЦнки). Поряд з причинами волонтерськоСЧ роботи респонденти оцСЦнювали також СЧСЧ фактичнСЦ переваги: тАЮдаСФ можливСЦсть робити те, що я вмСЦютАЭ (70% - чоловСЦки, 68% - жСЦнки), тАЮдаСФ менСЦ вСЦдчуття персональних досягненьтАЭ (78% - чоловСЦки, 78% - жСЦнки).

Волонтерська робота не обовтАЩязково СФ безоплатною. Так, волонтери ДобровольцСЦ ООН (ДООН), якСЦ працюють у технСЦчнСЦй, економСЦчнСЦй, соцСЦальних сферах мають право на отримання матерСЦальноСЧ допомоги для забезпечення щомСЦсячного прожиткового мСЦнСЦмуму, право на покриття витрат на мСЦiевий транспорт СЦ пСЦдготовку до роботи, що виключаСФ вивчення мСЦiевих умов СЦ мови. Вони також забезпечуються житлом СЦ основними видами обслуговування. КрСЦм того, передбачаСФться СЧх страхування на випадок хвороб та страхування життя. ДООН, створення 1970роцСЦ Генеральною АсамблеСФю ООН, охоплюСФ сьогоднСЦ понад 130 краСЧн свСЦту. [8, c.29]

ЗСЦ слСЦв прес-аташе Держдепартаменту США КлавдСЦСЧ Куриць 80 краСЧн свСЦту мають мережу волонтерських центрСЦв, крСЦм того волонтерськСЦ центри в ПольщСЦ, УкраСЧнСЦ, ЧехСЦСЧ, оцСЦнюються як однСЦ з кращих серед 14 краСЧн ЦентральноСЧ та СхСЦдноСЧ РДвропи. Також було вСЦдмСЦчено, що розвиток волонтерство залежить вСЦд традицСЦСЧ культури окремоСЧ краСЧни. Наприклад, Канада, США, АвстралСЦя, мають невелику кСЦлькСЦсть волонтерСЦв. Наприклад, в ЧехСЦСЧ, ЛитвСЦ, ВенгрСЦСЧ волонтерство прирСЦвнюСФться до служби в армСЦСЧ. В США також використовуСФться практика, коли людина, скоСЧвши дрСЦбне правопорушення, замСЦсть увтАЩязнення вСЦдпрацьовуСФ певну кСЦлькСЦсть годин в якостСЦ волонтера.

В наш час близько 110 мСЦльйонСЦв людей по всьому свСЦтСЦ щорСЦчно приймають участь в добровСЦльних акцСЦях. Альянс РДвропейських волонтерських органСЦзацСЦй, заснований 1982 роцСЦ являСФ собою координацСЦйний центр РДвропейських нацСЦональних волонтерських органСЦзацСЦй, якСЦ спецСЦалСЦзуються на координацСЦСЧ довгострокових та короткострокових волонтерських робСЦтничих лагерСЦв, якСЦ проголошують СЦдею мСЦжнародноСЧ спСЦвпрацСЦ, миру, взаСФморозумСЦння.

ЗацСЦкавлений погляд на проблему волонтерства дозволив виявити цСЦлу низку форм волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ що практикуються в США:

  1. спорудження й обладнання спортзалСЦв школи за кошти членСЦв членСЦв мСЦiевоСЧ громади;
  2. спСЦвпраця зацСЦкавлених громадян з полСЦцСЦСФю;
  3. дСЦСФ програма тАЮсусСЦдський наглядтАЭ;
  4. тренування спортивних дитячих команд полСЦцейськими;
  5. збирання учнями герметично закритих продуктСЦв, розподСЦл СЧх мСЦж бСЦдними в День подяки;
  6. надання окремими сСЦмтАЩями допомоги людям, потерпСЦлим вСЦд торнадо;
  7. програма звтАЩязкСЦв працСЦвникСЦв СЦнституту громадських прав мСЦста БСЦрмСЦнгем СЦз громадою - школами, церквами, притулками;
  8. вСЦдвСЦдування на волонтерських засадах пСЦдготовчих занять старшокласниками, майбутнСЦми учасниками пСЦдлСЦткового суду, СЧх участь у судах в ролСЦ присяжних, адвокатСЦв, сторони обвинувачення;
  9. розбудова релСЦгСЦйними громадами церков, каплиць на територСЦСЧ приватного унСЦверситету, видСЦлення коштСЦв на пСЦдтримання закладСЦв;
  10. участь окремих приватних осСЦб у подСЦях повтАЩязаних СЦз урегулюванням мСЦжетнСЦчних, полСЦтичних, релСЦгСЦйних конфлСЦктах у рСЦзних краСЧнах свСЦту.

НайбСЦльш популярними сферами волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ в США являСФться сфера обслуговування - столовСЦ, ремонт, транспортування. ЗСЦ всСЦх волонтерських державних закладСЦв США бСЦльше половини - волонтери в навчальних закладах. Вони доглядають за дСЦтьми, органСЦзовують кружки, навчають англСЦйськСЦй мовСЦ дСЦтей СЦммСЦгрантСЦв, керують хором, театральними та музичними виступами. [3, c.62]

Корпус миру США ця органСЦзацСЦя фСЦнансуСФться правлСЦнням США й обтАЩСФднуСФ американських громадян, якСЦ бажають працювати за кордоном. Корпус миру був створений в 1961 роцСЦ СЦз СЦнСЦцСЦативи президента Дж. КеннедСЦ, СЦ до цього часу корпус миру пСЦдпорядковуСФться безпосередньо президенту США. В РосСЦСЧ ця органСЦзацСЦя працюСФ з 1992 року по трьом основним напрямкам: викладання англСЦйськоСЧ мови, бСЦзнес освСЦти СЦ екологСЦя. Уряд США надаСФ фСЦнансовСЦ кошти на проживання, харчування, дрСЦбнСЦ витрати будь-якСЦй особСЦ, що бере на себе забовтАЩязання протягом двох рокСЦв виконувати напружену роботу за кордоном. Корпус миру США розпочав свою дСЦяльнСЦсть СЦ в УкраСЧнСЦ. ЗгСЦдно з офСЦцСЦйною угодою, пСЦдписаною Президентом УкраСЧни Л.Кравчуком та Президентом США Дж. Бушом у травнСЦ 1992 у ВашингтонСЦ. Завдання добровольцСЦв корпусу миру полягаСФ у сприяннСЦ продуктивного обмСЦну досвСЦдом мСЦж людьми СЦ органСЦзацСЦями УкраСЧни. Волонтери не забезпечують органСЦзацСЦСЧ фСЦнансами, устаткуванням або товаром, вони впроваджують рСЦзноманСЦтнСЦ проекти СЦ пСЦдтримують соцСЦологСЦчнСЦ, економСЦчнСЦ, культурологСЦчнСЦ та СЦншСЦ обтАЩСФднання:

  1. проект економСЦчного розвитку в УкраСЧнСЦ реалСЦзуСФться шляхом обмСЦну досвСЦдом роботи в умовах вСЦльного ринку, допомогою пСЦдприСФмцям у набуттСЦ бСЦзнесових навикСЦв та досвСЦду;
  2. проект викладання англСЦйськоСЧ мови, як СЦноземноСЧ здСЦйснюСФться з метою поширення та удосконалення викладання англСЦйськоСЧ мови, що СФ необхСЦдною умовою повноцСЦнноСЧ участСЦ УкраСЧни в МСЦжнародного обмСЦну СЦнформацСЦСФю;
  3. проект охорони навколишнього середовища спрямований на розвиток екологСЦчноСЧ свСЦдомостСЦ громадськостСЦ та поширення екологСЦчноСЧ освСЦти, допомога екологСЦчним недержавним органСЦзацСЦям та посилення СЧх ролСЦ в процесСЦ прийняття управлСЦнських рСЦшень, щодо природокористування, удосконалення методСЦв управлСЦння природоохоронними територСЦями, забезпечення збалансованого розвитку громадян.

Громадяни США звикли до злагодженоСЧ роботи полСЦцСЦСЧ, пожежних служб СЦ служби швидкоСЧ медичноСЧ допомоги. Але сСЦльських районах нСЦчого цього не було б без участСЦ мСЦiевого населення - волонтерСЦв. На добровольцСЦв доводиться 80% пожежникСЦв в УкраСЧнСЦ. У ЯпонСЦСЧ спСЦвробСЦтники вСЦддСЦлСЦв по нагляду за умовно засудженими добровСЦльно займаються координацСЦСФю дСЦяльнСЦстю волонтери, якСЦ у свою чергу працюють СЦз правопорушниками. В РЖспанСЦСЧ добровольцСЦ надають медичнСЦ послуги увтАЩязненим у втАЩязницях. В ТуреччинСЦ, особливо пСЦсля землетрусу, волонтерством почали займатися дуже багато бСЦдних людей. [22, c.91]

У МСЦнСЦстерствСЦ працСЦ та соцСЦального захисту Литви створено робочу групу, яка працюСФ над розробкою закону про волонтерсво, визначенням поняття тАЮволонтертАЭ, тАЮволонтерська дСЦяльнСЦстьтАЭ. Трудове законодавство визначаСФ волонтерську працю такою, що вСЦдповСЦдаСФ Законам та СФ правом кожноСЧ людини. ЗгСЦдно з трудовим законодавством громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ мають право конпенсувати волонтерам витрати на проСЧзд та харчуванням. Робоча група МСЦнСЦстерства працСЦ та соцСЦального захисту працюСФ також над розробкою трудового договору, який би органСЦзацСЦСЧ могли викладати з волонтерами.

ЧехСЦя. Зараз дуже активно лобСЦюються змСЦни до законодавства, що стосуСФться волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ. ПросуваСФться питання проте, коли уряд ЧехСЦСЧ почне обговорювати ситуацСЦю СЦ винесе остаточне рСЦшення чи потрСЦбен спецСЦальний закон стосовно волонтерсва СЦ, якщо так, то яке МСЦнСЦстерство буде вСЦдповСЦдати за створення цього закону.

Поняття волонтер та волонтерська дСЦяльнСЦсть також ще не визначенСЦ в Польському законодавствСЦ. ДСЦючим трудовим кодексом волонтерська дСЦяльнСЦсть не регулюються. ТермСЦн волонтер згадуСФться лише в законСЦ про соцСЦальнСЦ служби, де сказано, що соцСЦальним працСЦвникам можуть допомогати волонтери. Однак тут СФ двСЦ проблеми: по-перше в законСЦ визначаСФться, що такими добровСЦльними помСЦчниками можуть бути особи якСЦ досягли 18 рСЦчного вСЦку. Хоча в бСЦльшостСЦ випадкСЦв бажання допомагати соцСЦальним працСЦвникам висловлюють школярСЦ; по-друге, СФ проблеми зСЦ збереженням конфСЦденцСЦйностСЦ СЦнформацСЦСЧ. В даний момент законопроект про волонтерство знаходиться в Польському парламентСЦ. Однак урядовцСЦ СЦ парламентарСЦ говорять, що буде дуже важко з його прийняттям, бо перш за все, СЦснуСФ проблема визначення поняття волонтерства, волонтерська дСЦяльнСЦсть. Кожен розумСЦСФ це по своСФму та вСЦдстоюСФ своСФ бачення. Для обговорення вносяться багато поправок до цього законопроекту, однак не слСЦд очСЦкувати на його швидке прийняття. [4, c.41]

Отже можна зробити висновок, що волонтери важливСЦ для кожного суспСЦльства, тому що вони працюють без користСЦ для себе, показуючи цим суспСЦльству, що СФ ще в життСЦ речСЦ бСЦльш цСЦннСЦ нСЦж отримання матерСЦальноСЧ нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток СЦ позитивний СЦмСЦдж краСЧни СФ основним напрямком роботи волонтерСЦв. Ось, що допомагаСФ суспСЦльству впевнено стояти на ногах, а волонтеру - отримати задоволення СЦ безцСЦнний життСФвий досвСЦд, набути професСЦйних знань та навичок.

2.3 ОсобливостСЦ функцСЦонування волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ в УкраСЧнСЦ


Одним СЦз важливих наслСЦдкСЦв розбудови громадянського суспСЦльства в УкраСЧнСЦ став активний розвиток вСЦдносно нового для краСЧни соцСЦального явища - волонтерського руху.

Будучи започаткованим у традицСЦСЧ безкорисливоСЧ

Допомоги нужденним, СЦсторично притаманнСЦй украСЧнськСЦй нацСЦональнСЦй культурСЦ СЦ взявши на озброСФння досвСЦд ряду передових у цСЦй сферСЦ захСЦдних краСЧн, вСЦтчизняний волонтерський рух з кожним роком набуваСФ все бСЦльшоСЧ потужностСЦ, обтАЩСФднуСФ все бСЦльше громадян та залучаСФ значнСЦ ресурси, що потребуСФ чСЦткого законодавчого регулювання.

Держава своСФчасно реагуСФ на цей поклик часу, про що переконливо свСЦдчить визначення у законодавчому полСЦ основ державноСЧ полСЦтики, щодо волонтерства, внесення до законодавства основних термСЦнСЦв СЦ понять стосовно цього соцСЦального явища, визначення субтАЩСФктСЦв державного управляння СЦ громадського самоврядування, вСЦдповСЦдальний за розвиток волонтерського руху. [15, c.198]

Так, на сьогоднСЦ законодавчо визначений термСЦн "волонтерський рухтАЭ, задекларовано, що пСЦдтримка СЦ сприяння його розвитку СФ одним СЦз основних напрямСЦв державноСЧ полСЦтики у сферСЦ соцСЦальноСЧ роботи з дСЦтьми СЦ молодСЦ. Закон УкраСЧни вСЦд 21.06.2001 року №2558 РЖРЖРЖ "Про соцСЦальну роботу з дСЦтьми та молоддютАЭ. У 2001 роцСЦ в УкраСЧнСЦ органСЦзовано проведення МСЦжнародного року волонтерСЦв, у межах якого розроблено низьку заходСЦв, щодо сприяння розвитку в УкраСЧнСЦ волонтерського руху (розпорядження Президента УкраСЧни вСЦд 22.03.2001 року №67/2001 рп "Про органСЦзацСЦю проведення в УкраСЧнСЦ в 2001 роцСЦ МСЦжнародного року волонтерСЦвтАЭ). В 2003 роцСЦ КабСЦнетом МСЦнСЦстрСЦв УкраСЧнСЦ утворено КоординацСЦйну раду з питань розвитку та пСЦдтримки волонтерського руху (розпорядження КабСЦнету МСЦнСЦстру УкраСЧни вСЦд 23.04.2003 року №225-р. "Про утворення КоординацСЦйноСЧ ради з питань розвитку та пСЦдтримки волонтерського рухутАЭ). Визначеного термСЦн "волонтертАЭ, легСЦтимСЦзовано право волонтерСЦв на СЧх залучення до надання соцСЦальних послуг у вСЦдповСЦдностСЦ з положенням, затвердженим КабСЦнетом МСЦнСЦстрСЦв УкраСЧни, яке регулюСФ цю дСЦяльнСЦсть передбачене право субтАЩСФктСЦв якСЦ надають соцСЦальнСЦ послуги, залучати волонтерСЦв на договСЦрних засадах для виконання цСЦСФСЧ роботи (Закон УкраСЧни вСЦд 19.06.2003 року №966 IV "Про соцСЦальнСЦ послугитАЭ). Основними напрямками виконання ЗагальноСЧ державноСЧ програми пСЦдтримки молодСЦ 2004-2008 роки передбачено пСЦдтримку трудових та волонтерських загонСЦв молодСЦжних громадських органСЦзацСЦй, дСЦяльнСЦсть яких спрямовано на реставрацСЦю та вСЦдновлення обтАЩСФктСЦв культурноСЧ спадщини, меморСЦальних комплексСЦв, памтАЩятникСЦв бойовоСЧ та трудовоСЧ слави, допомогу соцСЦально не захищеним верствам населенням. НамСЦчено також сприяння розвитку волонтерського, молодСЦжного громадського руху (Закон УкраСЧни вСЦд 18.11.2003 року №1281 IV "Про загальну державну програму пСЦдтримку молодСЦ на 2004-2008 рокитАЭ), визначено термСЦн волонтерська дСЦяльнСЦсть у сферСЦ надання волонтерських послуг, СЧСЧ основнСЦ засади, субтАЩСФкти, якСЦ займаються цСЦСФю дСЦяльностСЦ, напрями СЦ шляхи СЧСЧ проведення, соцСЦальнСЦ послуги до надання яких соцСЦальноСЧ служби можуть залучатися волонтери, порядок СЦ механСЦзми спСЦвпрацСЦ волонтерСЦв соцСЦальноСЧ служби координатори волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ, у сферСЦ надання соцСЦальних послуг - МСЦнСЦстерство працСЦ та соцСЦальноСЧ полСЦтики УкраСЧни, МСЦнСЦстерство у справах сСЦмтАЩСЧ, дСЦтей та молодСЦ (Постанова КабСЦнету МСЦнСЦстрСЦв УкраСЧни вСЦд 10.12.2003 року №1895 "Про затвердження Положення про волонтерську дСЦяльнСЦсть у сферСЦ надання соцСЦальних послугтАЭ). [7, c.38]

ЗазначенСЦ нормативно-правовСЦ акти УкраСЧни забезпечили передумови для поширення волонтерського руху в УкраСЧнСЦ, його становлення та органСЦзацСЦйного оформлення.

Становлення волонтерського руху в УкраСЧнСЦ сьогоднСЦ вСЦдбуваСФться за кСЦлькома основними напрямками, якСЦ маСФ такСЦ особливостСЦ:

  1. добровСЦльна безкоштовна робота волонтерСЦв у громадських та некомерцСЦйних органСЦзацСЦях - наданням допомоги рСЦзним категорСЦям населення у будь-яких видах дСЦяльностях, навчання, розвитку. Таке спрямування волонтерСЦв будь-якого вСЦку сприяСФ СЧх творчСЦй та соцСЦальнСЦй самореалСЦзацСЦСЧ, саморозвитку та самоспостереження;
  2. добровСЦльна систематична або епСЦзодична допомога державним установам реалСЦзувати соцСЦальну полСЦтику - допомога освСЦтнСЦм закладам у навчально-виховнСЦй роботСЦ, установам соцСЦального забезпечення в роботСЦ з дСЦтьми та молоддю з особливими потребами та людьми похилого вСЦку;
  3. волонтерська дСЦяльнСЦсть СФ наслСЦдком творчого саморозвитку, навчання СЦнших, але ця дСЦяльнСЦсть не СФ професСЦйною;
  4. педагогСЦчно спрямована волонтерська дСЦяльнСЦсть, по сутСЦ, виступаСФ СЦ механСЦзмом розвитку особистостСЦ, СЧСЧ соцСЦалСЦзацСЦСЧ СЦ духовного становлення. Цей напрямок розвиваСФться в дитячих та молодСЦжних обтАЩСФднання (метою СЧх створення СФ суспСЦльно корисна дСЦяльнСЦсть), в рСЦзних групах при Центрах соцСЦальних служб сСЦмтАЩСЧ та молодСЦ (ЦССМ).

Характерною особливСЦстю волонтерського руху, який стихСЦйно розвиваСФться при рСЦзних соцСЦальних установах, органСЦзацСЦях та обтАЩСФднаннях в УкраСЧнСЦ, СФ включення для добровСЦльноСЧ дСЦяльностСЦ молодСЦ вСЦком вСЦд 15 до 25 рокСЦв. Привернення уваги неповнолСЦтнСЦх, молодСЦ, людей похилого вСЦку СФ ефективним засобом активСЦзацСЦСЧ саморозвитку особистостСЦ в дСЦяльностСЦ СЦ спСЦлкуваннСЦ, як культурному процесСЦ.

Якщо детальнСЦше проаналСЦзувати складовСЦ цього процесу, то стаСФ зрозумСЦлим, що молодСЦ волонтери завдяки соцСЦально-педагогСЦчнСЦй дСЦяльностСЦ набувають змСЦстовно життСФвих орСЦСФнтирСЦв, оволодСЦвають мистецтвом життСФдСЦяльностСЦ особистостСЦ шляхом: самовизнання, самоорганСЦзацСЦСЧ, самопСЦзнання, саморегуляцСЦСЧ та самореабСЦлСЦтацСЦСЧ, самоорганСЦзацСЦСЧ самоосвСЦти та самовиховання. [9, c.108]

СлСЦд зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в УкраСЧнСЦ залишаються, передусСЦм, труднощСЦ органСЦзацСЦСЧ волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ. ОрганСЦзатором волонтерства потрСЦбно не тСЦльки ознайомитися з СЦсторСЦСФю руху в СЦнших краСЧнах, органСЦзувати роботу СЦ контроль, навчитися складати робочСЦ плани СЦ ставити завдання для волонтерСЦв, а й завжди враховувати  думку СЦ досвСЦд самих добровСЦльних помСЦчникСЦв.

СьогоднСЦ маСФмо такСЦ центри волонтерського руху в УкраСЧнСЦ:

  • КоординацСЦйна рада з питань розвитку та пСЦдтримки волонтерського руху при МСЦнСЦстерствСЦ працСЦ СЦ соцСЦальноСЧ полСЦтики;
  • ВсеукраСЧнський громадський центр "ВолонтертАЭ;
  • Ресурсний центр розвитку громадських органСЦзацСЦй "ГурттАЭ;
  • УкраСЧнський державний центр соцСЦальних служб для молодСЦ;
  • Волонтерський центр "ПенсСЦонертАЭ, ради органСЦзацСЦСЧ ветеранСЦв вСЦйни;
  • КоалСЦцСЦя громадських органСЦзацСЦй та СЦнСЦцСЦатив за вСЦльну вСЦд тютюнового диму УкраСЧну.

У 2001 роцСЦ в м. КиСФвСЦ було розроблено положення про проведення конкурсу "Волонтер рокутАЭ, який з СЦнСЦцСЦювали Ресурсний центр громадських органСЦзацСЦй "ГурттАЭ, та головне управлСЦння внутрСЦшньоСЧ полСЦтики. Цей документ даСФ досить чСЦтке уявлення про мотиви, учасникСЦв, сфери волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ, критерСЦСЧ СЧСЧ оцСЦнювання.

Мета конкурсу - публСЦчне визнання працСЦ волонтерСЦв, висловлення подяки людям, якСЦ вСЦддають свСЦй час, знання, силу, енергСЦю, вмСЦння, наснагу, працюючи на користь суспСЦльству.

Сфери волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ:

  • соцСЦальний захист;
  • охорона здоровтАЩя;
  • освСЦта та виховання;
  • охорона навколишнього середовища;
  • спорт СЦ туризм;
  • культура та молодСЦжний рух;
  • розвиток мСЦжнародного спСЦвробСЦтництва;
  • правозахисна дСЦяльнСЦсть;
  • менеджмент - керСЦвництво волонтерською дСЦяльностСЦ.

У сучаснСЦй УкраСЧнСЦ волонтерство набуваСФ масового поширення. Приклади безкорисливоСЧ допомоги стосуСФться екологСЦСЧ, соцСЦальноСЧ сфери. Волонтерський рух поступово проникаСФ в економСЦчну галузь. Так, Державна податкова адмСЦнСЦстрацСЦя УкраСЧни залучила до волонтерськоСЧ роботи громадських податкових консультантСЦв СЦз числа студентСЦв, пенсСЦонерСЦв, колишнСЦй працСЦвникСЦв органСЦв державноСЧ податковоСЧ служби. Експеримент розпочався в ЖитомирськСЦй областСЦ, за спецСЦальною програмою пройшли навчання 70 чоловСЦк. [10, c.208]

Активно розвиваСФться волонтерський рух у ТернопСЦльськСЦй, ЗапорСЦзькСЦй, ЛьвСЦвськСЦй, ВСЦнницькСЦй, ХерсонськСЦй областях. Напрями дСЦяльностСЦ волонтерСЦв - рух матерСЦв проти наркотикСЦв СЦ СНРЖДу, пСЦдготовка молодСЦ до ролСЦ батькСЦв, психологСЦчна допомога вагСЦтним жСЦнкам, соцСЦальний патронаж, дСЦтей СЦнвалСЦдСЦв, профСЦлактика наркоманСЦСЧ, допомога безпритульним дСЦтям, дСЦтям сиротам СЦз кризових сСЦмей, учням шкСЦл-СЦнтернатСЦв.

Один СЦз напрямСЦ волонтерства на ЛуганщинСЦ - так звана "Ветеранська аптекатАЭ. Понад 23,5 тис. волонтерСЦв-пенсСЦонерСЦв пСЦдтримують та органСЦзовують надання матерСЦальноСЧ допомоги СЦнвалСЦдам, ветеранам вСЦйни СЦ самотнСЦм людям. На базСЦ Червоного Хреста здСЦйснюють прийом 37 медикСЦв-волонтерСЦв.

За пСЦдтримки МСЦнСЦстерство працСЦ та соцСЦальноСЧ полСЦтики УкраСЧни спСЦльно з Радою органСЦзацСЦСЧ ветеранСЦв УкраСЧни 19 грудня 2003 року вСЦдбулися ВсеукраСЧнськСЦ збори волонтерСЦв пенсСЦонерСЦв.

Поштовхом до розвитку волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ на УкраСЧнСЦ було запровадження затвердженою Указом Президента УкраСЧни державноСЧ програми "Про здоровтАЩя лСЦтнСЦх людейтАЭ. На сьогоднСЦ волонтерський рух СФ одним СЦз ефективних напрямСЦв соцСЦального захисту та покращення життя забезпечення людей похилого вСЦку, з позитивною цСЦлеспрямованою роботою щодо залучення широкого кола пенсСЦонерСЦв та молодСЦ до благодСЦйноСЧ дСЦяльностСЦ.

На сьогоднСЦшнСЦй день бСЦльше двохсот тисяч волонтерСЦв пенсСЦонерСЦв опСЦкують бСЦля пСЦвмСЦльйона осСЦб з числа громадян похилого вСЦку, СЦнвалСЦдСЦв, дСЦтей-сирСЦт, якСЦ опинилися в життСФвих умовах СЦ потребують стороннього догляду. Волонтерський рух пенсСЦонерСЦв розвиваСФться у трьох основних напрямках - допомога "ПенсСЦонер-пенсСЦонерутАЭ, "ПенсСЦонер-дСЦтямтАЭ, "ВетеранськСЦ аптекитАЭ, - це особливий тип аптечних закладСЦв в яких продаються вСЦтчизнянСЦ лСЦки за цСЦнами заводСЦв-виробникСЦв, або зСЦ знижкою до 30 процентСЦв вСЦд роздрСЦбноСЧ цСЦни. Зараз в УкраСЧнСЦ таких аптечних закладСЦв бСЦльше нСЦж 1700.

Активний розвиток волонтерського руху з постерСЦгаСФться СЦ серед студентСЦв украСЧнських ВУЗСЦв. Так, наприклад, Луганський нацСЦональний педагогСЦчний унСЦверситет СЦм. Т.Шевченка створив на СЦсторичному факультетСЦ волонтерський загСЦн "СОВАтАЭ (студентський загСЦн волонтерСЦв-активСЦстСЦв) у 1997 роцСЦ.

За перСЦод свого СЦснування загСЦн вирСЦс вСЦд конкретних благодСЦйних справ до розробки реалСЦзацСЦй "асних соцСЦальних проектСЦв та участСЦ у проектах регСЦонального, нацСЦонального  та мСЦжнародного рСЦвнСЦв. [20, c.118]

ДинамСЦка розвитку волонтерського руху з моменту створення загону тАЮСОВАтАЭ свСЦдчить про постСЦйний пошук студентами нових напрямСЦв, форм та технологСЦй участСЦ у вирСЦшення соцСЦальних проблем мСЦста та областСЦ, розширення дСЦапазону цСЦСФСЧ участСЦ та звтАЩязкСЦв з державними та недержавними соцСЦальними службами.

Будь якСЦ волонтерськСЦ групи при Центрах соцСЦальних служб для молодСЦ дСЦють в межах соцСЦальних програм, якСЦ реалСЦзуються центрами передбаченСЦ планами робСЦт, завданнями, що покладенСЦ на центри державою.

СьогоднСЦ СЦстотну роль у змСЦцненнСЦ статусу добровольцСЦв при центрах ССМ та формуваннСЦ позитивного ставлення громадськостСЦ до СЧхньоСЧ дСЦяльностСЦ вСЦдСЦграСФ впровадження системи навчання волонтерСЦв.

Виходячи СЦз специфСЦки дСЦяльностСЦ та завдань соцСЦальних служб для молодСЦ, використовуються досить рСЦзноманСЦтнСЦ форми навчання добровольцСЦв з метою формування у них знань, умСЦнь та навичок, наприклад:

  • протягом року - школа волонтерСЦв;
  • протягом пСЦврСЦччя - тематичнСЦ волонтерськСЦ курси;
  • протягом мСЦсяця - табСЦр пСЦдготовки добровольцСЦв-помСЦчникСЦв;
  • протягом тижня - курси пСЦдвищення майстерностСЦ;

Центри, якСЦ залучають до роботи волонтерСЦв, повиннСЦ планувати систематичнСЦ навчання, наради, СЦнструктування, дискусСЦСЧ, семСЦнари тАЮкруглСЦ столитАЭ, тренСЦнги, що дозволяСФ урСЦзноманСЦтнити форми ознайомлення волонтерСЦв СЦз змСЦстом, напрямками, особливостями, видами соцСЦально педагогСЦчноСЧ роботи залежно вСЦд рСЦвня професСЦйноСЧ пСЦдготовки такоСЧ дСЦяльностСЦ.

АналСЦз матерСЦалСЦв обласних ЦССМ дозволив виявити основнСЦ напрями роботи добровСЦльних працСЦвникСЦв:

1. СоцСЦально-реабСЦлСЦтацСЦйна робота, попередження та подолання негативних явищ у молодСЦжному середовищСЦ:

       - робота з молоддю, схильноСЧ до асоцСЦальноСЧ поведСЦнки;

       - профСЦлактика та подолання вживання алкогольних напоСЧв, тютюнопалСЦння; наркотичних речовин;

       - профСЦлактика хвороб, що передаються статевим шляхом та ВРЖЛ / СНРЖДу;

        пСЦдтримка дСЦтей та пСЦдлСЦткСЦв, що постраждали вСЦд морального, фСЦзичного, сексуального насильства.

2. СоцСЦальна опСЦка СЦ захист найменш захищених категорСЦй дСЦтей та молодСЦ;

       - пСЦдтримка та сприяння розвитку творчих здСЦбностей молодих СЦнвалСЦдСЦв;

       - соцСЦальна допомога молодим сСЦмтАЩям;

       - соцСЦальна робота з дСЦтьми сиротами та дСЦтьми, позбавленими батькСЦвського пСЦклування;

       - соцСЦальна пСЦдтримка вСЦйськовозабовязаноСЧ молодСЦ, безробСЦтноСЧ молодСЦ, сприяння в працевлаштуваннСЦ;

       - соцСЦальна робота з жСЦночою молоддю;

       - сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдосконаленню дСЦтей та молодСЦ.

       - формування та розвиток якостСЦ творчоСЧ особистостСЦ;

       - розвиток та пСЦдтримка обдарованих дСЦтей та молодСЦ.

У рСЦзних регСЦонах залучення людей до дСЦяльностСЦ волонтерами вСЦдбуваСФться рСЦзними шляхами СЦ на основСЦ рСЦзних принципСЦв. НайбСЦльш розповсюджений варСЦант - залучення студентСЦв вСЦдповСЦдних спецСЦальностей (соцСЦальних робСЦтникСЦв, психологСЦв, юристСЦв, медикСЦв) до соцСЦальноСЧ роботи через волонтерськСЦ групи. Так, у мСЦстСЦ ЗапорСЦжжСЦ на добровСЦльних засадах працюють 12 соцСЦальних педагогСЦв та психологСЦв-студентСЦв факультету соцСЦальноСЧ педагогСЦки та психологСЦСЧ ЗапорСЦзького державного унСЦверситету. Волонтери займаються статевою освСЦтою пСЦдлСЦткСЦв у лСЦтних таборах шкСЦл. У ДнСЦпропетровськСЦй областСЦ дСЦСФ програми тАЮТерези ФемСЦдитАЭ, де задСЦяний волонтерський молодСЦжний юридичний клуб. До складу клубу входять студенти-правовики випускного курсу ДнСЦпропетровського державного унСЦверситету. [26, c.24]

На базСЦ ЧернСЦвецького обласного ЦССМ працюють волонтерськСЦ загони, де волонтерами в переважнСЦй бСЦльшостСЦ СФ студенти педагогСЦчного унСЦверситету. КрСЦм них, до волонтерськоСЧ роботи залучаються студенти педагогСЦчного училища та мед працСЦвники.

У м. ВСЦнниця волонтерами-студентами фСЦлологСЦчного факультету педагогСЦчного унСЦверситету розроблено тематичний курс занять тАЮВивчаСФмо класичну лСЦтературутАЭ для пСЦдвищення загально культурного та СЦнтелектуального рСЦвня молодСЦ з певними вадами розвитку. У м. Луцьк волонтерську роботу проводять 25 волонтерСЦв - студенти медичного училища та психологСЦчного факультету. РЗхня професСЦйна пСЦдготовка, безперечно вплинула СЦ на характер та напрями дСЦяльностСЦ волонтерСЦв.

У всьому свСЦтСЦ головним обтАЩСФктом волонтерства СФ недержавнСЦ органСЦзацСЦСЧ: дитячСЦ, молодСЦжнСЦ та жСЦночСЦ. На УкраСЧнСЦ громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ ще недостатньо включенСЦ в соцСЦальну роботу. Хоча приклади плСЦдного спСЦвробСЦтництва вже маСФмо. Так, у м. ЧернСЦвцСЦ волонтерськСЦ загони постСЦйно контактують з дСЦючими молодСЦжно-громадськими органСЦзацСЦями - тАЮБуковинськСЦ гайдитАЭ, тАЮУ гармонСЦСЧ з природоютАЭ, дитячими органСЦзацСЦями тАЮПаростоктАЭ СЦ тАЮВеселкатАЭ.

БСЦльша частина волонтерСЦв працюСФ на державних органСЦзацСЦях (НДО). Вони СФ одним СЦз джерел людських ресурсСЦв НДО. РЗхня робота - основа недержавного сектору. За словами М.Кординського, лСЦдера Одеського клубу тАЮЧужа дитинатАЭ, недержавнСЦ органСЦзацСЦСЧ, не маючи реальних джерел фСЦнансування, використовують як головний ресурс безкорисливу добровСЦльну працю своСЧх членСЦв СЦ принесенню ними матерСЦальнСЦ ресурси. В УкраСЧнСЦ волонтерський рух детермСЦнований гуманСЦзацСЦСФю суспСЦльного життя, СФ вСЦдповСЦддю на суспСЦльнСЦ потреби. ВважаСФться що роботу волонтерСЦв можна спрямувати в житлово-комунальну сферу, охорону здоровтАЩя, працевлаштування, соцСЦальний догляд, вСЦдродження культури, мСЦста, нацСЦональних, творчих, релСЦгСЦйних традицСЦй.

Херсонська асоцСЦацСЦя молодСЦжних органСЦзацСЦй та неформальних обтАЩСФднань тАЮФрСЦдомтАЭ органСЦзовуСФ концерти по районам областСЦ СЦз залучення спецСЦалСЦстСЦв Херсонського обласного центру ССМ.

Члени ХаркСЦвського мСЦського дитячо-юнацького Центру моделювання тАЮLudusтАЭ допомагають психологам ЦССМ проводити клубну роботу СЦз пСЦдлСЦтками на базСЦ клубСЦв за мСЦiем проживання, дСЦловСЦ СЦгри, вести роботу клубу тАЮДебатитАЭ. [2, c.58]

Як вСЦдомо значне мСЦiе у волонтерськСЦй соцСЦальнСЦй роботСЦ посСЦдають релСЦгСЦйнСЦ органСЦзацСЦСЧ. На вСЦдмСЦну вСЦд громадських, релСЦгСЦйнСЦ органСЦзацСЦСЧ в УкраСЧни виконують значну за обсягами СЦ рСЦзноманСЦтну за напрямами соцСЦальну роботу. Однак, СЧх дСЦяльнСЦсть дуже рСЦдко збСЦгаСФться СЦ дуже рСЦдко застосовуСФться в роботСЦ ЦССМ. Наприклад, у мСЦстСЦ ЖитомирСЦ до роботи клубу сСЦмейного спСЦлкування тАЮОсоблива дитинатАЭ для дСЦтей з особливими потребами СЦ СЧх батькСЦв при Житомирському обласному ЦентрСЦ ССМ залучено 8 волонтерСЦв легСЦону при католицькому костьолСЦ святоСЧ СофСЦСЧ. Вони здСЦйснюють соцСЦальний патронаж дСЦтей-СЦнвалСЦдСЦв вдома.

ВзаСФмодСЦя з релСЦгСЦйними органСЦзацСЦями багатьох конфесСЦй, на нашу думку, допоможе розширити СЦ урСЦзноманСЦтнити соцСЦальну роботу, яку виконують волонтери. Певна пересторога у взаСФмодСЦСЧ в ССМ з релСЦгСЦйними органСЦзацСЦями, на наш погляд, обумовлена СЦнерцСЦСФю мислення СЦ здебСЦльшого невиправданим острахом. При взаСФмнСЦй повазСЦ до вСЦросповСЦдання кожного з партнерСЦв цього можна уникнути.

Для роботи волонтером потрСЦбна вСЦдповСЦдно теоретична СЦ практична база. Так, протягом 1997-1998 рокСЦв у м. МиколаСЧвСЦ пСЦд час реалСЦзацСЦСЧ програми тАЮВолонтер Телефону довСЦритАЭ пройшли курс пСЦдготовки, лекцСЦйнСЦ заняття, рольовСЦ та психологСЦчнСЦ тренСЦнги, стажування на тАЮТелефонСЦ довСЦритАЭ 25 волонтерСЦв, якСЦ пСЦсля навчання отримали вСЦдповСЦднСЦ сертифСЦкати.

В 2005 роцСЦ в м. ДнСЦпропетровськ вСЦдвСЦдали новСЦ закордоннСЦ волонтери. У мСЦстСЦ з 13 липня по 2 серпня працював МСЦжнародний волонтерський табСЦр, в якому брали участь представники багатьох краСЧн. ТабСЦр був присвячений роботСЦ з нашим пСЦдростаючим поколСЦнням. Волонтери принесли багато нового у внутрСЦшнСЦй свСЦт дСЦтей СЦ в СЧх розвиток. Проводилися уроки не тСЦльки з англСЦйськоСЧ СЦ французькоСЧ мови, а й заняття в комптАЩютерному класСЦ, з плавання, матчСЦ з мСЦжнародного футболу, волейболу. Вечори-ознайомлення з нацСЦональними особливостями, традицСЦями, танцями, пСЦснями краСЧн-учасниць не залишили нСЦкого байдужими. НашСЦ дСЦти пСЦдготували концерт, в якому спробували показати життя УкраСЧни та СЧСЧ культуру. [13, c.215]

Отже, можна зробити висновок, що волонтерська дСЦяльнСЦсть в УкраСЧнСЦ, хоча СЦ нестала масовою, проте СФ такою, що дозволяСФ говорити про неСЧ як про суспСЦльне явище та як про важливу складову дСЦяльностСЦ недержавних соцСЦальних служб. В загалСЦ ж, волонтерство, як можна бачити, СФ запорукою успСЦшного процвСЦтання нашоСЧ краСЧни. А волонтери - першопрохСЦдцСЦ, якСЦ вказують шлях до просування. РЖ якщо вище не волонтер, значить, не усвСЦдомили всСЦх принад волонтерського життя, тож, як гласить народна мудрСЦсть: тАЮкраще пСЦзнСЦше нСЦж нСЦколитАЭ.

РоздСЦл РЖРЖРЖ. ОптимСЦзацСЦя волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ в УкраСЧнСЦ на сучасному етапСЦ.


3.1 Фактори та методи оптимСЦзацСЦСЧ волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ.


Волонтерська дСЦяльнСЦсть СФ основою побудови та розвитку громадянського суспСЦльства. Вона втСЦлюСФ в себе найшляхетнСЦшСЦ прагнення людства - прагнення миру, свободи, безпеки та справедливостСЦ для всСЦх людей.

У перСЦод глобалСЦзацСЦСЧ та постСЦйних змСЦн свСЦт стаСФ меншим, бСЦльш незалежним, бСЦльш складним. Волонтерська дСЦяльнСЦсть - СЦндивСЦдуальна чи колективна - СФ способом:

- пСЦдтримки та змСЦцнення таких людських цСЦнностей, як пСЦклування та надання допомоги членам громади.

- використання кожною людиною своСЧх прав та обовтАЩязкСЦв, як члени певноСЧ громади в процесСЦ навчання та розвитку впродовж всього свого життя, реалСЦзуючи весь свСЦй людський потенцСЦал.

- взаСФмодСЦСЧ мСЦж людьми незважаючи на всСЦ вСЦдмСЦнностСЦ для спСЦльного життя у здоровому, стабСЦльного суспСЦльствСЦ для спСЦльного вироблення нових способСЦв вирСЦшення проблем, якСЦ виникають.

На нашу думку, суспСЦльство повинне прагнути такого розвитку волонтерства, який би:

  1. збСЦльшив залучення всСЦСФСЧ спСЦльноти у процес визначення та розгляду СЦснуючих проблем.
  2. заохотив молодь до лСЦдерства через надання послуг протягом бСЦльшоСЧ частини життя.
  3. надав слово тим, якСЦ не можуть за себе говорити.
  4. надав можливСЦсть усСЦм займатися волонтерською дСЦяльнСЦстю.
  5. додав, але не замСЦнив вСЦдповСЦдальностСЦ СЦнших секторСЦв та зусиль оплачуваних працСЦвникСЦв.
  6. дав змогу людям постСЦйно здобувати новСЦ знання та навички СЦ повнСЦстю розвивати СЧхнСЦ особистий потенцСЦал, впевненСЦсть у "асних силах та творчСЦ здСЦбностСЦ.
  7. сприяв родиннСЦй, нацСЦональнСЦй та глобальнСЦй солСЦдарностСЦ.

Ми вважаСФмо, що волонтери та органСЦзацСЦСЧ на користь яких вони працюють повиннСЦ спСЦльно нести вСЦдповСЦдальнСЦсть за:

  • створення середовища, у якому до працСЦ волонтерСЦв ставилися з розумСЦнням, що дало б змогу досягнути бСЦльшого порозумСЦння щодо кСЦнцевих результатСЦв спСЦльноСЧ працСЦ.
  • визначення критерСЦСЧв участСЦ волонтерСЦв включаючи визначення умов укладання угод з волонтерами для вироблення певноСЧ полСЦтики роботи з волонтерами, що дало змогу ефективнСЦше використовувати працю волонтерСЦв.
  • забезпечення вСЦдповСЦдних гарантСЦй для волонтерСЦв та тих кому вони надають своСЧ послуги.
  • забезпечення волонтерСЦв вСЦдповСЦдними навичками, постСЦйним оцСЦнюванням й визнанням.
  • забезпечення доступу до волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ усСЦм людям, без будь-яких обмежень, щодо фСЦзичного, економСЦчного, соцСЦального чи культурного становища.

На нашу думку елементами ефективного заклику СФ ясне визначення роботи волонтера. Не слСЦд шукати волонтерСЦв просто, наприклад, для готування СЧжСЦ для бСЦдних СЦ людей похилого вСЦку, а краще залучати волонтерСЦв до вирСЦшення проблем людей якСЦ потребують цСЦСФСЧ допомоги.

СоцСЦальним службам необхСЦдно продумати методи заохочення волонтерСЦв. Дуже часто люди забувають, наскСЦльки важливо заохочувати тих, хто працюСФ на них. РЖз заохочення демонструють наскСЦльки органСЦзацСЦя вмСЦСФ цСЦнувати людей. Волонтери теж повиннСЦ вСЦдчувати вдячнСЦсть за свою працю. НайважливСЦша нагорода - слово спасибСЦ. Створення сприятливоСЧ атмосфери для роботи, звернення до волонтерСЦв по СЦменнСЦ, присвята СЧм вСЦльного часу - теж нагорода.

Хоча б один раз у рСЦк координатор повинен органСЦзувати загальнСЦ збори волонтерСЦв СЦ персоналу СЦ висловити подяку за пСЦдсумками за рСЦк. У цей момент дуже важливо нагадати кожному про мСЦсСЦю, структуру СЦ полСЦтику органСЦзацСЦСЧ. Так волонтери можуть побачити своСФ мСЦiе в цСЦлСЦснСЦй структурСЦ. Таке вСЦдношення особливо важливе в рамках рутинноСЧ роботи. Розглядаючи себе в контекстСЦ цСЦнностей СЦ успСЦхСЦв органСЦзацСЦСЧ, волонтер одержав ефективну мотивацСЦю.

РЖншСЦ форми заохочення волонтерСЦв включають:

  • святкування Дня ВолонтерСЦв;
  • поздоровлення з Днем народженням;
  • вручення значка СЦз логотипом органСЦзацСЦСЧ;
  • запрошення волонтера на неофСЦцСЦйнСЦ зустрСЦчСЦ команди;
  • допомога волонтеру в пСЦдвищеннСЦ квалСЦфСЦкацСЦСЧ.

Важливо використовувати рСЦзнСЦ форми заохочення волонтерСЦв; наприклад, не кожнСЦй людинСЦ подобаСФться, коли його хвалять у присутностСЦ великоСЧ аудиторСЦСЧ, вручають чи дипломи дають СЦнтерв'ю для преси. Заохочення разом зСЦ стимулюванням робить свСЦй внесок у створення гарноСЧ робочоСЧ атмосфери СЦ пСЦдвищення ефективностСЦ працСЦ. ОрганСЦзацСЦя не повинна забувати також забезпечувати волонтерСЦв тими ж соцСЦальними пСЦльгами, що мають усСЦ працСЦвники, такими як: обСЦд на роботСЦ (звичайна практика в ЦентральнСЦй СЦ СхСЦднСЦй РДвропСЦ), захисний одяг, рСЦзнСЦ знижки.

КлючовСЦ моменти успСЦшноСЧ роботи з волонтерами

НайбСЦльш важливСЦ задачСЦ:

  • Визначення значення слова "волонтер", що важливо у визначених ситуацСЦях;
  • Визначення кола дСЦяльностСЦ волонтерСЦв в соцСЦальнСЦй службСЦ;
  • Опис характеристик людини й умСЦнь, очСЦкуваних органСЦзацСЦСФю вСЦд волонтера;
  • РозумСЦння потреб як волонтера, так СЦ органСЦзацСЦСЧ;
  • Розробка процесу прийому волонтерСЦв;
  • Проведення загальних СЦнформацСЦйних збори СЦ первинних спСЦвбесСЦд;
  • Опис посадових обов'язкСЦв;
  • Координоване навчання СЦ розвиток волонтерСЦв;
  • РозумСЦння мСЦсСЦСЧ органСЦзацСЦСЧ;
  • ПСЦдтримка СЦ контроль волонтерСЦв;
  • Роз'яснення взаСФмин мСЦж волонтерами СЦ персоналом;
  • Створення системи заохочення волонтерСЦв;
  • Вироблення гСЦдного процесу вСЦдсторонення волонтерСЦв.

Так, як бСЦльшСЦсть волонтерських угрупувань виникають стихСЦйно та бере участь в одноразових акцСЦях чи заходах, СЦснуСФ нагальна необхСЦднСЦсть розробки системного пСЦдходу до залучення волонтерСЦв, органСЦзацСЦй СЧх дСЦяльностСЦ та пСЦдтримки волонтерського руху.

Головну роль у змСЦцненСЦ позицСЦй добровольцСЦв та формування позитивного ставлення громадськостСЦ до СЧх дСЦяльностСЦ вСЦдСЦграСФ впровадження системи навчання волонтерСЦв.

СлСЦд зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в УкраСЧнСЦ залишаються передусСЦм труднощСЦ органСЦзацСЦСЧ волонтерськоСЧ дСЦяльностСЦ. ОрганСЦзаторам волонтерського руху потрСЦбно не тСЦльки ознайомитися з СЦсторСЦСФю руху СЦнших краСЧн, органСЦзувати роботу СЦ контроль, навчитися складати робочСЦ плани СЦ ставити завдання для волонтерСЦв, а й завжди враховувати думку СЦ досвСЦд самих добровСЦльних помСЦчникСЦв.

Часто керСЦвники органСЦзацСЦСЧ, якСЦ залучають до роботи волонтерСЦв, СЦгнорують СЧхнСЦ навчання сподСЦваючись тим самим заощадити кошти СЦ час. Таке ставлення СФ хибним СЦ зводить волонтерський рух до процесу використання безоплатноСЧ робочоСЧ сили. ВСЦдсутнСЦсть навчання позбавляСФ добровольця можливостСЦ певних досягнень СЦ росту компетентностСЦ. Що в свою чергу знижуСФ мотивацСЦю до роботи. На нашу думку: по-перше, постСЦйнСЦ семСЦнари СЦ тренСЦнги дають можливСЦсть забезпечувати психологСЦчну пСЦдтримку; по-друге, семСЦнари СЦ тренСЦнги дозволяють набути нових знань СЦ навичок; по-третСФ, семСЦнари сприяють формування у волонтерСЦв СЦнтересСЦв до справи.

Навчання на досвСЦдСЦ передбачаСФ СЦ супервСЦзСЦя. СупервСЦзСЦя маСФ вигляд перСЦодичного консультування з приводу окремих ситуацСЦях, обмСЦну СЦнформацСЦСФю. Обсяг супервСЦзСЦСЧ маСФ вСЦдповСЦдати роботСЦ СЦ досвСЦду волонтеру. Цей вид допомоги не повинен перерости лише у виправлення помилок та визначення недолСЦкСЦв у роботСЦ. СупервСЦзСЦя забезпечуСФ пСЦдтримку на професСЦйному рСЦвнСЦ. Але волонтер повинен вСЦдчувати позитивне пСЦдкрСЦплення у виглядСЦ емоцСЦйноСЧ пСЦдтримки. ЕфективнСЦсть спСЦлкування СЦ доступнСЦсть органСЦзатора волонтерСЦв завжди життСФво необхСЦднСЦ для пСЦдтримки волонтерСЦв. Це допомагаСФ розвинути впевненСЦсть здСЦбностСЦ та пСЦдвищити самооцСЦнку на особистСЦсному рСЦвнСЦ. ОрганСЦзатор повинен помСЦчати ознаки дистресу якСЦ виникають, наприклад через хворобу, втрату або сСЦмейнСЦ проблеми.

На нашу думку, в УкраСЧнСЦ населенню мало вСЦдомо хто такий волонтер. Тому потрСЦбно встановити систему обмСЦну СЦнформацСЦСФю. Телебачень, радСЦо, друкованСЦ видання та електроннСЦ засоби СЦнформацСЦСЧ можуть надавати СЦнформацСЦю про досягнення волонтерСЦв. Держава також повинна придСЦляти увагу розвитку волонтерського руху, видСЦляти кошти на проведення соцСЦальних актСЦв, реклам. Держава може запропонувати своСЧ тренСЦнговСЦ програми для волонтерСЦв за тематикою: технСЦка, управлСЦння фСЦнансСЦв, надання частини ресурсСЦв, таких, як пСЦдручники, медикаменти, фСЦнансування у користування волонтерСЦв.

Отже, можна зробити висновок, що волонтерська дСЦяльнСЦсть становить важливу частку в життСЦ кожноСЧ цивСЦлСЦзацСЦСЧ та суспСЦльства.

В сучасних умовах все глибше потрСЦбне усвСЦдомлення громадськСЦстю, державними органами важливСЦсть оптимСЦзацСЦСЧ рСЦзноманСЦтних аспектСЦв соцСЦального розвитку. СоцСЦальнСЦ проблеми неухильно розвтАЩязуватися, успСЦх намСЦчених змСЦн залежатиме вСЦд квалСЦфСЦкацСЦСЧ працСЦвникСЦв зайнятих соцСЦальним обслуговуванням СЦ захистом, що передбачаСФ вСЦдповСЦдну пСЦдготовку кадрСЦв; вона стаСФ завданням першочергового значення у здСЦйсненнСЦ полСЦтики краСЧнСЦ. Формування великого руху добровольцСЦв - СФ одним з важливих шляхСЦв до продуктивноСЧ соцСЦальноСЧ роботи в будь-якСЦй державСЦ.

Висновки


Сучасна ситуацСЦя в УкраСЧнСЦ характеризуСФться соцСЦально-психологСЦчноСЧ, економСЦчною нестабСЦльнСЦстю, зниженням рСЦвня життя бСЦльшостСЦ населення, девальвацСЦСФю моральних норм СЦ цСЦнностей у суспСЦльствСЦ зростанням злочинностСЦ СЦ насильством. СоцСЦально-психологСЦчнСЦ проблеми в УкраСЧнСЦ вСЦдобразилися на психологСЦчному самопочуттСЦ рСЦзних верств населення. Ще бСЦльш вСЦдчутно визначилося категорСЦя людей, якСЦ потребують допомоги. ПередусСЦм, це молодСЦ люди без жодного занять, дорослСЦ безробСЦтнСЦ, дСЦти якСЦ не отримують потрСЦбноСЧ уваги з боку батькСЦв, або не мають батькСЦв, пенсСЦонери та СЦн. На сучасному етапСЦ розвитку нашоСЧ краСЧни висококвалСЦфСЦкованих психологСЦв та соцСЦальних працСЦвникСЦв в УкраСЧнСЦ не вистачаСФ. Щоб вирСЦшити дану проблему необхСЦдно, по-перше, вивчити реальнСЦ потреби рСЦзних верств населення; по-друге, визначити, апробувати  та поширити методики соцСЦально-психологСЦчноСЧ роботи, якСЦ допоможуть в реалСЦзацСЦСЧ цих проблем; по-третСФ, потрСЦбна пСЦдготовка висококвалСЦфСЦкованих спецСЦалСЦстСЦв, здатних професСЦйно впроваджувати розробленСЦ концепцСЦСЧ СЦ програми соцСЦально-психологСЦчноСЧ роботи.

Волонтерська дСЦяльнСЦсть - це шлях самопСЦзнання СЦ самоперевСЦрки. Тому в добровСЦльнСЦй роботСЦ беруть участь рСЦзнСЦ категорСЦСЧ волонтерСЦв, людина будь-якого вСЦку СЦ статСЦ, з будь-якою освСЦтою яка спроможна вСЦдчувати означенСЦ потреби СЦнших людей СЦ на добровСЦльних засадах допомагати СЧм, але професСЦйно.

В сучасних умовах все глибше потрСЦбне усвСЦдомлення громадськСЦстю, державними органами важливСЦсть оптимСЦзацСЦСЧ рСЦзноманСЦтних аспектСЦв соцСЦального розвитку. СоцСЦальнСЦ проблеми мають неухильно розвтАЩязуватись, успСЦх намСЦчених змСЦн залежатиме вСЦд квалСЦфСЦкацСЦСЧ працСЦвникСЦв зайнятих соцСЦальним обслуговуванням СЦ захистом, що передбачаСФ вСЦдповСЦдну пСЦдготовку кадрСЦв; вона стаСФ завданням першочерговоСЧ ваги у здСЦйсненСЦ новоСЧ полСЦтики краСЧни. Формування великого руху добровольцСЦв - СФ одним з важливих шляхСЦв до продуктивноСЧ соцСЦальноСЧ роботи в будь-якСЦй державСЦ.

Волонтери важливСЦ для кожного суспСЦльства, тому що вони працюють без користСЦ для себе, показуючи цим суспСЦльству, що СФ ще в життСЦ речСЦ бСЦльш цСЦннСЦ нСЦж отримання матерСЦальноСЧ нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток СЦ позитивний СЦмСЦдж краСЧни СФ основним напрямком роботи волонтерСЦв. Ось, що допомагаСФ суспСЦльству впевнено стояти на ногах, а волонтеру - отримати задоволення СЦ безцСЦнний життСФвий досвСЦд, набути професСЦйних знань та навичок.

Волонтерська дСЦяльнСЦсть в УкраСЧнСЦ, хоча СЦ нестала масовою, проте СФ такою, що дозволяСФ говорити про неСЧ як про суспСЦльне явище та як про важливу складову дСЦяльностСЦ недержавних соцСЦальних служб. В загалСЦ ж, волонтерство, як можна бачити, СФ запорукою успСЦшного процвСЦтання нашоСЧ краСЧни. А волонтери - першопрохСЦдцСЦ, якСЦ вказують шлях до просування. РЖ якщо вище не волонтер, значить, не усвСЦдомили всСЦх принад волонтерського життя, тож, як гласить народна мудрСЦсть: тАЮкраще пСЦзнСЦше нСЦж нСЦколитАЭ.

В сучасних умовах все глибше потрСЦбне усвСЦдомлення громадськСЦстю, державними органами важливСЦсть оптимСЦзацСЦСЧ рСЦзноманСЦтних аспектСЦв соцСЦального розвитку. СоцСЦальнСЦ проблеми неухильно розвтАЩязуватися, успСЦх намСЦчених змСЦн залежатиме вСЦд квалСЦфСЦкацСЦСЧ працСЦвникСЦв зайнятих соцСЦальним обслуговуванням СЦ захистом, що передбачаСФ вСЦдповСЦдну пСЦдготовку кадрСЦв; вона стаСФ завданням першочергового значення у здСЦйсненнСЦ полСЦтики краСЧнСЦ. Формування великого руху добровольцСЦв - СФ одним з важливих шляхСЦв до продуктивноСЧ соцСЦальноСЧ роботи в будь-якСЦй державСЦ.


Список використаних джерел


  1. АзгагСЦ М. ГромадськСЦ органСЦзацСЦСЧ повиннСЦ спрацювати з громадами/М.АзгагСЦ.//ГромадськСЦ ОрганСЦзацСЦСЧ.-1999.-№4.-С.27-28.
  2. Василенко К. Волонтер - це стан душСЦ // Волонтер//2001, №10.
  3. Волонтерство. Порадник для органСЦзатора волонтерського руху /Укл. Т.Л.. Лях, авт. кол.: О.В. Безпалько, Н.В. ЗаверСЦко, РЖ.Д. Зверева, Н.В. ЗСЦмовець та СЦн. -К.: ВГЦ "Волонтер», 2001.
  4. Волонтерський рух в УкраСЧнСЦ: тенденцСЦСЧ розвитку/К.: Академпрес, 1999.
  5. Волонтер: хто вони? // завуч. - 2005. - травень с № 14.- с.7-11.
  6. Волонтерська служба недержавноСЧ органСЦзацСЦСЧ соцСЦальноСЧ сфери. 36. мат. -К.: БТ "Джерело», 2000.
  7. Волонтерское движение: опыт, проблемы, перспективы: Рабочие материалы семинара. - Киев, 24-30 сентября 2000 г.
  8. Волонтерство в соцСЦально-педагогСЦчнСЦй дСЦяльностСЦ//НауковСЦ записки - №1,2, 2002р.
  9. Голованова Т.П., Гапон Ю.А. Волонтерство в соцСЦальнСЦй роботСЦ як феномен цивСЦлСЦзованого суспСЦльства 3,1996
  10. ДрабСЦк К. Готових рецептов не СЦснуСФ: проте СФ проект розвитку здСЦбностей/ К. ДрабСЦк. // громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ. -1999. - № 5. - с.5-7.
  11. Капська А.Й. СоцСЦальна робота: деякСЦ аспекти роботи з дСЦтьми та молоддю, КиСЧв УДЦССМ, 2001
  12. Капська А.Й. ТехнологСЦзацСЦя волонтерськоСЧ роботи в сучасних умовах, КиСЧв-2001
  13. Капська А.Й. ТехнологСЦСЧ соцСЦально-педагогСЦчноСЧ роботи, К.: УДЦССМ, 2000
  14. Макдональд Д. Чому волонтер?/ Д. Макдональд. // громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ. - 1999. - № 4. - с26.
  15. МаккарлСЦ С, ЛСЦнч Р. УправлСЦння дСЦяльнСЦстю волонтерСЦв. - Ресурсний центр розвитку громадських органСЦзацСЦй "Гурт», 1998.
  16. Молодежь для молодежи. Практ. пособ. по проведению волонтер, лагерей. -Донецк, 2003.
  17. 0лСЦнек О. Якими бувають волонтери?/ О. ОлСЦнек. // .ГромадськСЦ органСЦзацСЦСЧ. - 2001. - № 2. - с14-15.
  18. ОрганСЦзацСЦя волонтерського руху у вищих навчальних закладах: ДСЦагностичний СЦнструментарСЦй: МетодичнСЦ розробки /Укл. Т.О. Рудякевич -Житомир: ЖДУ, 2004.
  19. ПСЦдготовка волонтерСЦв до роботи у службСЦ "Телефон ДовСЦри». - К.: ДЦССМ,2003.
  20. ПСЦдготовка волонтерСЦв та СЧх роль у реалСЦзацСЦСЧ соцСЦальних проектСЦв /Заг. ред. РЖ. ЗвСФрСФвоСЧ, Г. ЛактСЦоновоСЧ. - К.: Науковий свСЦт, 2001.
  21. Поликарпов М. Билет для волонтера: русские добровольцы в Югославии. Мифы и правда. Десять лет спустя/ м. Поликарпов. // Новое время. - 2003. - № 11. - с.25-27.
  22. Про затвердСЦння типового положення про школу волонтерСЦв центру соцСЦальних служб для сСЦм'СЧ, дСЦтей та молодСЦ // офСЦцСЦйний вСЦсник УкраСЧни. - 2006. - № 7. - С.310-312.
  23. Пинкус А., Манахан А. Практика социальной работы М.:Союз", 1993
  24. Розпорядження кабмСЦну "Про утворення координацСЦйноСЧ ради з питань розвитку та пСЦдтримки волонтерського руху": вСЦд 23. 04. 03 р. // ОфСЦцСЦйний вСЦсник УкраСЧни. - 2003. - № 1й-19. -с.169-170.
  25. Романенкова Л.А. О системе волонтёрской помощи в Канаде/ЯТрактична психологСЦя СЦ соцСЦальна робота//К., 1999-№6
  26. Словник-довСЦдник для соцСЦальних працСЦвникСЦв та соцСЦальних педагогСЦв/за заг.        ред.А.Й.КапськоСЧ-К., 2000 И. Социальная работа. Теоретические основы подготовки социальных работников М., 1992
  27. СоцСЦальна робота в УкраСЧнСЦ: теорСЦя та практика, КиСЧв УДЦССМ, 2001.
  28. УкраСЧна кабСЦнет мСЦнСЦстрСЦв. Про схвалення концепцСЦСЧ проекту закону УкраСЧнй "про волонтерський рух"/ КабСЦнет мСЦнСЦстрСЦв УкраСЧни. //ОфСЦцСЦйний вСЦсник УкраСЧни. - 2004. - № 42. - с.80-83.
Страницы: Назад 1 Вперед