СамодСЦяльний хор як чинник культуротворення

дипломная работа: Музыка

Документы: [1]   Word-204554.doc Страницы: Назад 1 Вперед

МСЦнСЦстерство культури СЦ туризму украСЧни

НацСЦональна академСЦя керСЦвних кадрСЦв культури СЦ мистецтв

Житомирський СЦнститут культури СЦ мистецтв

Кафедра музичного мистецтва











Дипломна робота

За освСЦтньо-квалСЦфСЦкацСЦйним рСЦвнем бакалавр

СамодСЦяльний хор як чинник культуротворення












Житомир - 2010

ЗмСЦст


Вступ

1. СамодСЦяльний хоровий колектив СЦ специфСЦка управлСЦння ним        

1.1 ОсобливостСЦ органСЦзацСЦСЧ роботи самодСЦяльного хору: види та функцСЦСЧ хорСЦв

1.2. ОрганСЦзацСЦя занять СЦ методи розучування репертуару        

2. КерСЦвник хору як педагог-органСЦзатор та генератор традицСЦй        

2.1 Методи органСЦзацСЦСЧ роботи керСЦвника самодСЦяльного хору

2.2 Психолого-педагогСЦчнСЦ особливостСЦ розмСЦщення самодСЦяльного хору: педагогСЦка спСЦвробСЦтництва

2.3 Хорове розспСЦвування та його педагогСЦчне значення

2.4 Психолого-педагогСЦчнСЦ особливостСЦ розучування репертуару        

3. Концертно-виконавча дСЦяльнСЦсть та СЧСЧ значення

3.1 Концертно-виконавча дСЦяльнСЦсть як мотиватор (стимул) учасникСЦв самодСЦяльного хору до участСЦ у творчому процесСЦ

3.2 КонцертнСЦ виступи, СЧх види СЦ особливостСЦ

3.3 ОрганСЦзацСЦя та концертно-виконавчоа дСЦяльнСЦсть: на прикладСЦ роботи ЖитомирськоСЧ хоровоСЧ капели "Орея»

Висновки

Список використаних джерел та лСЦтератури

Додатки

Додаток А. ТермСЦнологСЦчний словник

Додаток Б. Oreya



Вступ


АктуальнСЦсть теми дослСЦдження

На початку ХХРЖ столСЦття спостерСЦгаСФться зростання СЦнтересу до хоровоСЧ педагогСЦки, вСЦдбуваСФться масове утворення хорових колективСЦв СЦ настСЦльки ж масове СЧх зникнення та розпад. В умовах вСЦдродження украСЧнськоСЧ нацСЦональноСЧ культури СЦ освСЦти прСЦоритетного значення набувають процеси оновлення художньо-естетичного навчання СЦ виховання особистостСЦ. Вагоме мСЦiе у цьому процесСЦ посСЦдаСФ функцСЦонування самодСЦяльних хорових колективСЦв, дСЦяльнСЦсть яких спрямована на розвиток, задоволення естетичних потреб, виховання талантСЦв та здСЦйснення професСЦйноСЧ пСЦдготовки найбСЦльш обдарованих особистостей.

Однак, комплексне дослСЦдження цього явища, проведене в АкадемСЦСЧ хорового мистецтва Г.А. Струве, виявило ряд "вузьких мСЦiь» в процесСЦ функцСЦонування типового самодСЦяльного хорового колективу. Стало вСЦдомим, що однСЦСФю СЦз основних причин самолСЦквСЦдацСЦСЧ самодСЦяльних хорових колективСЦв являСФться низька якСЦсть музично-педагогСЦчноСЧ СЦ психолого-педагогСЦчноСЧ роботи - тих факторСЦв, якСЦ мають не тСЦльки навчальне, але СЦ виховне значення. З однСЦСФСЧ сторони в ряду самодСЦяльних колективСЦв яскраво виражена вСЦдсутнСЦсть чи недостатньо висока якСЦсть навчальноСЧ роботи, яка покликана пСЦдвищувати вокально-виконавчий СЦ професСЦйний рСЦвень хорового колективу. З СЦншоСЧ - недостатня якСЦсть (або взагалСЦ вСЦдсутнСЦсть) роботи психологСЦчного характеру, направлена на виховання учасникСЦв колективу СЦ формування особливоСЧ сфери серед людських вСЦдносин, що актуалСЦзуСФ пСЦдняту проблему.

АктуальнСЦсть теми дослСЦдження полягаСФ також у тому, що людськСЦ вСЦдносини всерединСЦ взятого творчого колективу являються однСЦСФю СЦз визначних початкСЦв його нормального функцСЦонування СЦ творчого розвитку. ВСЦдомий американський педагог СЦ хоровий керСЦвник Роберт Шоу сказав на однСЦй СЦз педагогСЦчних конференцСЦй: "тАжесли в хоре два певца, стоящих рядом, в одной партии, ненавидят друг друга, то унисон между ними однозначно невозможен! Нет унисона в партии - звучание всего хора невозможно считать полноценнымтАж».

Це твердження, викликаючи рСЦзне ставлення теоретикСЦв хорового мистецтва, однак хорова СЦ педагогСЦчна практика пСЦдтверджуСФ його СЦстиннСЦсть.

В педагогСЦчнСЦй формулСЦ професора Б.В.Баранова наведено визначення хоровоСЧ культури нацСЦСЧ як сукупностСЦ трьох взаСФмоповтАЩязаних складових: хорова творчСЦсть (створення репертуару); хорове виконання (реалСЦзацСЦя репертуару); хорова педагогСЦка (як сукупностСЦ методологСЦСЧ навчання творчостСЦ СЦ виконанню). В роботСЦ самодСЦяльних (в сучаснСЦй термСЦнологСЦСЧ "некомерцСЦйних») хорових колективСЦв пСЦдтверджуСФться СЦстиннСЦсть цього визначення: керСЦвництво самодСЦяльним хором - важка СЦ вСЦдповСЦдальна робота, яка включаСФ в себе елементи всСЦх трьох перерахованих складових. РепетицСЦйна СЦ концертно-виконавча дСЦяльнСЦсть даСФ не тСЦльки радСЦсть творчостСЦ, але СЦ являСФться систематичною важкою працею, яка забираСФ сили СЦ енергСЦю у кожного учасника хору. Без чСЦткого музично-педагогСЦчного пСЦдходу зСЦ сторони керСЦвника хору, колектив не досягне помСЦтних художнСЦх результатСЦв, може привести до його розпаду, що також становить актуальнСЦсть пСЦднятоСЧ проблеми.

СлСЦд при цьому зауважити, що шляхи становлення СЦ розвитку вокального навчання в самодСЦяльних хорових колективах вивчалися ще за радянських часСЦв (Л.ШамСЦна, 1981). ВСЦдсутнСЦсть узагальненоСЧ панорами ТСенези й еволюцСЦСЧ самодСЦяльних хорових колективСЦв зумовлюСФ актуальнСЦсть проблеми нинСЦ. Нагальною потребою вивчення цього явища зумовлене також тим, що вСЦдродження широкоСЧ дСЦяльностСЦ самодСЦяльних хорових колективСЦв у сьогодення надасть можливостСЦ розпочинати формування вокальноСЧ культури народу з дитинства. Зниження вСЦкового цензу для спСЦвакСЦв-початкСЦвцСЦв передбачаСФ внесення змСЦн у процес вокального навчання з метою оновлення його змСЦсту та методСЦв навчання.

Мета дослСЦдження - дослСЦдити особливостСЦ формування самодСЦяльного хору, специфСЦку управлСЦння ним та мСЦiе педагога-органСЦзатора у цьому процесСЦ.

Поставлена мета обумовила визначення наступних завдань:

  1. Охарактеризувати особливостСЦ органСЦзацСЦСЧ роботи самодСЦяльного хору, види та функцСЦСЧ хорСЦв.
  2. ПроаналСЦзувати специфСЦку управлСЦння самодСЦяльним хоровим колективом педагогом-органСЦзатором.
  3. ВисвСЦтлити методи органСЦзацСЦСЧ роботи керСЦвника самодСЦяльного хору та методи розучування репертуару.
  4. Розкрити значення концертно-виконавчоСЧ дСЦяльностСЦ самодСЦяльного хорового колективу.

ОбтАЩСФкт дослСЦдження - особливостСЦ органСЦзацСЦСЧ роботи самодСЦяльних хорових колективСЦв.

Предмет дослСЦдження - самодСЦяльний хор як чинник культуротворення та творчостСЦ.

МетодологСЦчну базу дослСЦдження становлять методологСЦчнСЦ положення з проблем вСЦдродження украСЧнськоСЧ нацСЦональноСЧ культури, концептуальнСЦ засади парадигми сучасних мистецтвознавчих процесСЦв в УкраСЧнСЦ, СЧх варСЦативнСЦсть та вСЦдповСЦднСЦсть суспСЦльним потребам. Науково-дослСЦдна робота ТСрунтуСФться на загальнонаукових методах пСЦзнання та спецСЦально-наукових методах, якСЦ лежать в основСЦ сучасного теоретичного музикознавства та культурологСЦСЧ, а саме: принцип СЦсторизму, системностСЦ, компаративний метод, музично-теоретичний аналСЦз, узагальнення, порСЦвняння тощо.

Теоретичною основою дослСЦдження стали фСЦлософськСЦ теорСЦСЧ формування культури особистостСЦ та сутностСЦ художньоСЧ творчостСЦ (Ю. АфанасьСФв, В.ШульгСЦна), положення теорСЦСЧ нацСЦональноСЧ СЦдеСЧ, концептуальнСЦ педагогСЦчнСЦ, мистецтвознавчСЦ та культурологСЦчнСЦ засади (Л.Горенко, С.Садовенко), наукове осмислення закономСЦрностей розвитку народного хорового виконавства (В. ОдоСФвський, О. ССФров, П. Сокальський, Н. Брюсова), науковСЦ працСЦ з фольклористики (А. РЖваницький, В. ХаркСЦв), вокально-хорового виконавства (А. РДгоров, В. РДмельянов, Н. КалугСЦна, В. Краснощьоков, А. КречкСЦвський, О. Маруфенко, П. Чесноков, Л. ШамСЦна, А. Юрлов) тощо.

Наукова та практична значущСЦсть бакалаврськоСЧ роботи полягаСФ в узагальненнСЦ явищ, що впливають на розвиток самодСЦяльного хорового виконавства УкраСЧни XX-ХХРЖ ст. СЦ виступають чинником нацСЦонального культуротворення.

Практичне значення роботи визначаСФться можливСЦстю СЧСЧ застосування в подальшому дослСЦдженнСЦ самодСЦяльного хорового мистецтва УкраСЧни, його мСЦiя СЦ ролСЦ у розвитку музичноСЧ та духовноСЧ культури сучасноСЧ УкраСЧни (поч. ХХРЖ ст.). Результати дослСЦдження можуть бути використанСЦ у процесСЦ викладання курсСЦв з СЦсторСЦСЧ та теорСЦСЧ культури УкраСЧни, спецСЦальних курсСЦв вищих культурно-мистецьких навчальних закладСЦв тощо. ОсновнСЦ положення бакалаврськоСЧ роботи можуть бути використаними у процесСЦ пСЦдготовки методичних рекомендацСЦй для керСЦвникСЦв аматорських хорових колективСЦв та при СЧх пСЦдготовцСЦ до атестацСЦСЧ.

Структура роботи. ВСЦдповСЦдно до мети СЦ завдань дослСЦдження структура бакалаврськоСЧ дипломноСЧ роботи складаСФться зСЦ вступу, двох роздСЦлСЦв, висновкСЦв, додаткСЦв (нотнСЦ матерСЦали, термСЦнологСЦчний словник ) СЦ списку використаних джерел та лСЦтератури.

Загальний обсяг роботи - 89 сторСЦнoк, у тому числСЦ: основний текст - 72 сторСЦнки, додатки - 10 сторСЦнок, список використаних джерел та лСЦтератури (69 найменувань) - 7 сторСЦнок.



1.СамодСЦяльний хоровий колектив СЦ специфСЦка його управлСЦння


    1. ОсобливостСЦ органСЦзацСЦСЧ самодСЦяльного хору:види та функцСЦСЧ хорСЦв


Хором зветься органСЦзований колектив спСЦвакСЦв. Таке визначення охоплюСФ собою найрСЦзноманСЦтнСЦшСЦ спСЦвочСЦ колективи рСЦзноСЧ квалСЦфСЦкацСЦСЧ, виконавчоСЧ манери, репертуарноСЧ спрямованостСЦ, способСЦв формування СЦ комплектування.

УкраСЧнський слухач розумСЦСФ хор як творчий колектив, СЦдейно-художньо спрямований у своСЧй виконавськСЦй дСЦяльностСЦ на широке обслуговування СЦ виховання народних мас.

МатерСЦалом для створення всякого хорового колективу СФ людськСЦ голоси. А що СЧх можна подСЦлити на три великСЦ групи - чоловСЦчСЦ, жСЦночСЦ, дитячСЦ, то цСЦ роди голосСЦв СЦ являтимуть собою матерСЦал, з якого можна органСЦзувати той або СЦнший склад хору. ХоровСЦ колективи, укомплектованСЦ з самих тСЦльки чоловСЦкСЦв, жСЦнок або дСЦтей, називаються однорСЦдними: хор СЦз самих жСЦнок - жСЦночий хор, СЦз самих чоловСЦкСЦв - чоловСЦчий, СЦз самих дСЦтей - дитячий.

Сполучивши два рСЦзнорСЦднСЦ типи хору, чоловСЦчий з жСЦночим або дитячим, в один загальний, матимемо мСЦшаний склад хору.

Отже, хори за своСЧм складом бувають - однорСЦднСЦ СЦ мСЦшанСЦ.

ВсСЦ типи хорСЦв - однорСЦднСЦ СЦ мСЦшанСЦ - щодо кСЦлькостСЦ самостСЦйних партСЦй (реальних голосСЦв) можуть бути одноголоснСЦ, двоголоснСЦ, триголоснСЦ, чотириголоснСЦ. МСЦшаний хор може бути СЦ багатоголосним. У багатоголосному хорСЦ кСЦлькСЦсть самостСЦйних партСЦй повинна бути не менше птАЩяти.

У далекСЦй минувшинСЦ, в епоху розвитку полСЦфонСЦСЧ, багатоголоснСЦ хори були звичайним явищем - шестиголоснСЦ, восьмиголоснСЦ, дванадцятиголоснСЦ й навСЦть бСЦльше. НерСЦдко восьмиголоснСЦ СЦ дванадцятиголоснСЦ хори являють собою сполучення двох або трьох чотириголосних. ТодСЦ ми маСФмо так званСЦ подвСЦйнСЦ або потрСЦйнСЦ хори.

Твори для багатоголосних хорСЦв досить часто зустрСЦчаються в хоровСЦй лСЦтературСЦ. В росСЦйськСЦй музичнСЦй лСЦтературСЦ - у М.ГлСЦнки, А.РубСЦнштейна, О.Римського-Корсакова, Ц.КюСЧ, П.Чайковського, в украСЧнськСЦй - у М.Лисенка, К.Стеценка, М.Леонтовича, М.ВерикСЦвського, Б.Лятошинського та СЦн.

Хори усСЦх типСЦв СЦ видСЦв можуть виконувати вокально-ансамблеву лСЦтературу двома способами: з СЦнструментальним супроводом СЦ без нього.

Такого роду виконання передбачаСФ сама хорова лСЦтература. Вона подСЦляСФться на два великСЦ роздСЦли: хоровСЦ твори з СЦнструментальним супроводом; хоровСЦ твори, призначенСЦ для виконання самими лише вокальними силами, без будь-якого СЦнструментального супроводу.

Виконання хорового твору без СЦнструментального супроводу прийнято називати спСЦвом a cappella.

Хоровий колектив, що виконуСФ твори a cappella, - це "своСФрСЦдний вокальний оркестр, який на основСЦ синтезу звука СЦ слова вСЦдтворюСФ своСЧми багатими барвами художнСЦ образи музичного твору».

ПСЦд час спСЦву a cappella "акорд звучить чарСЦвливо мтАЩяко й чисто, чого нСЦколи не може досягнути симфонСЦчний оркестр, де майже всСЦ духовСЦ СЦнструменти темперованСЦ».

СпСЦв a cappella СФ найтиповСЦшим СЦ найчистСЦшим видом хорового виконання. Хор, що спСЦваСФ a cappella, навСЦть для виконання нескладних творСЦв гармонСЦчного стилю маСФ передумовою значну вокальну-технСЦчну пСЦдготовку спСЦвакСЦв; що ж до творСЦв полСЦфонСЦчних, то вони доступнСЦ тСЦльки висококвалСЦфСЦкованому хоровСЦ.

Твори для хору з супроводом розраховано на спСЦльне звучання з музичними СЦнструментами.

СупровСЦд може повнСЦстю дублювати хорову партитуру (якщо не зважати на СЦнструментальну фактуру акомпанементу), отже, пСЦдтримувати хор гармонСЦчно СЦ ритмСЦчно. Такого роду супровСЦд часом маСФ назву ad libitum - "за бажання», тобто, в разСЦ достатньоСЧ квалСЦфСЦкацСЦСЧ хору цей твСЦр може виконуватись a cappella.

РЖнший вид супроводу, що збагачуСФ звучання хору самостСЦйною СЦ широкою розробкою музичного матерСЦалу, становить уже невСЦдтАЩСФмну частину цСЦлого музичного твору. Виконувати такого роду твори a cappella нСЦ в якому разСЦ не можна, - цим було б спотворено СЦ скалСЦчено творчий задум композитора.

СупровСЦд може бути рСЦзноманСЦтний - вСЦд баяна, фортепСЦано, невеличких ансамблСЦв духових СЦ народних СЦнструментСЦв до симфонСЦчного оркестру.

РЖнструментальний супровСЦд значною мСЦрою полегшуСФ роботу спСЦвакСЦв, але часом шкСЦдливо впливаСФ на звукову сталСЦсть хору.

ЛюдськСЦ голоси подСЦляються на чотири основнСЦ групи: сопрано, або дисканти, альти, тенори, баси. Кожна з цих груп маСФ свСЦй обсяг, або, як кажуть, дСЦапазон.

Сопрано, або дискант - високий жСЦночий або дитячий голос. ДСЦапазон сопрано вСЦд до1 до до3; обсяг дисканта (дитячСЦ сопрано) - до1 - соль2 (бувають, правда, й винятки).

Альт - низький або порСЦвняно низький жСЦночий голос з обсягом вСЦд фа малоСЧ октави до фа2. ДСЦапазон дитячого альта - вСЦд ля малоСЧ октави до мСЦ2.

Тенор - високий чоловСЦчий голос. ДСЦапазон його дорСЦвнюСФ обсяговСЦ сопрано, тСЦльки октавою нижче: вСЦд до малоСЧ октави до до2 (пишеться звичайно октавою вище).

Бас - низький чоловСЦчий голос з обсягом вСЦд ре великоСЧ октави до фа1.

НаведенСЦ дСЦапазони чотирьох основних груп хорових голосСЦв дуже умовнСЦ СЦ, вСЦрнСЦше сказати, лише вказують на необхСЦднСЦсть мати в хорСЦ чотири основнСЦ групи з зазначеними дСЦапазонами. Треба мати на увазСЦ, що спСЦваки з такими широкими дСЦапазонами зустрСЦчаються дуже рСЦдко. Звичайно доводиться задовольнятися голосами, якСЦ, не маючи вищезазначеного обсягу, володСЦють лише його частиною. ЗвСЦдси у практичнСЦй дСЦйсностСЦ ми маСФмо розподСЦл кожноСЧ основноСЧ групи голосСЦв на двСЦ, а то й на три пСЦдгрупи.

Сопранову, альтову СЦ тенорову групи звичайно подСЦляють на двСЦ пСЦдгрупи - першСЦ СЦ другСЦ; а басову - на три: першСЦ баси, або баритони, другСЦ баси, або СЦнакше СЧх називають, центральнСЦ СЦ, нарештСЦ, октавСЦсти, який часом називають по-СЦталСЦйський "бассо-профундо», тобто глибокСЦ баси.

Сопрано першСЦ. До перших сопрано звичайно вСЦдносяться легкСЦ, рухливСЦ голоси, що вСЦльно СЦ ясно звучать у 2-й октавСЦ СЦ досягають звукСЦв 3-СЧ октави. ТакСЦ голоси з природи своСФСЧ гнучкСЦ СЦ здатнСЦ регулювати змСЦну динамСЦчного напруження вСЦд pianissimo до forte на високих звуках. Для них не становить особливих труднощСЦв виконувати складнСЦ мелодичнСЦ вСЦзерунки у швидких темпах.

Обсяг звукСЦв, практично корисних для хорового звучання, для першого сопрано буде, приблизно, такий: вСЦд фа1 або соль1 до ля2 або сСЦ бемоль2. Це так званий робочий дСЦапазон. Звуки 1-СЧ октави (фа1, соль1, ля1, сСЦ1) в першого сопрано звучать нСЦжно, мтАЩяко, але здебСЦльшого слабко; розвинути сильне звучання у верхСЦвцСЦ 1-СЧ октави вони не можуть. Починаючи з до 2 в перший сопрано зтАЩявляСФться можливСЦсть розвивати значну силу й блиск. Звуки 1-х октави в нижньому тетрахордСЦ у них без тембровСЦ, практично використати СЧх не можна.

ПершСЦ сопрано вищезазначенСЦ дСЦапазону мають назву лСЦричних, або лСЦрико-колоратурних.

Сопрано другСЦ. Голос, який маСФ напруженСЦ СЦ важкуватСЦ верхи (мСЦ2, фа2, соль2, ля2), але зате повно й соковито звучить у 1-й октавСЦ, особливо у верхнСЦй СЧСЧ частинСЦ (фа1, соль1, ля1, сСЦ1). ДругСЦ сопрано своСЧм повним звуком при нюансСЦ forte поповнюють слабкСЦсть перших сопрано СЦ, зливаючись з СЧх нСЦжними тембрами, надають звучанню всСЦСФСЧ сопрановоСЧ партСЦСЧ повноти СЦ насиченостСЦ. Щодо використання других сопрано при нюансСЦ piano, то воно можливе тСЦльки в межах 1-СЧ октави, а в 2-й октавСЦ група других сопрано може обтяжити звучання всСЦСФСЧ сопрановоСЧ партСЦСЧ СЦ порушити природну при цьому нюансСЦ у верхнСЦх регСЦстрах прозорСЦсть СЦ ажурну легкСЦсть. Проф. П.Чесноков у своСЧй книзСЦ "Хор и управление им» рекомендуСФ в тих випадках, де хор повинен у верхнСЦх регСЦстрах звучати piano, виключати всю групу важких голосСЦв, до числа яких треба, звичайно, вСЦднести СЦ другСЦ сопрано.

Щодо технСЦчних можливостей другого сопрано в розумСЦннСЦ його рухливостСЦ СЦ гнучкостСЦ, то цей голос маСФ всСЦ "астивостСЦ першого сопрано. ДСЦапазон його сягаСФ вСЦд до1 до до3. Такий голос зветься сопрано драматичне.

Альт перший маСФ обсяг вСЦд ля малоСЧ октави до фа2. ВерхнСЦ звуки малоСЧ октави (ля, сСЦ) СЦ нижнСЦ звуки 1-СЧ октави звучать у перших альтСЦв мтАЩяко й слабкувато, але в мСЦру руху вгору мСЦцнСЦють СЦ, починаючи з соль1, набувають сили, блиску СЦ яскравостСЦ. ОстаннСЦ два звуки дСЦапазону альта (мСЦ2, фа2) важкСЦ й крикливСЦ. Найкраще звучить перший альт вСЦд ре1 до ре2. У цих межах вСЦн може дати рСЦзнСЦ динамСЦчнСЦ вСЦдтСЦнки - вСЦд нСЦжного piano до блискучого СЦ яскравого forte СЦ виявити гнучкСЦсть та рухливСЦсть при виконаннСЦ мелодичних вСЦзерункСЦв у швидкому темпСЦ.

Група перших альтСЦв своСЧм срСЦблясто-матовим тембром надаСФ мелодичному вСЦзерунковСЦ в помСЦрних СЦ повСЦльних темпах спСЦвучостСЦ СЦ принадноСЧ виразностСЦ. Голос цей зветься СЦнакше мецо-сопрано.

Альт другий густо й твердо звучить у малСЦй октавСЦ, починаючи з фа. Може йти вгору до фа2, але важко. НайбСЦльш практично корисним у дСЦапазонСЦ другого альта буде ряд звукСЦв вСЦд соль малоСЧ октави до ля1-сСЦ1. У межах цього обсягу другий альт скрСЦзь звучить рСЦвно СЦ може розвивати природно СЦ без утруднень як forte так СЦ piano. Звуки 2-СЧ октави для других альтСЦв незручнСЦ, подаються важко СЦ здебСЦльшого негарно.

Характерною рисою другого альта СФ масивнСЦсть СЦ важкСЦсть звука, що значною мСЦрою впливаСФ на рухливСЦсть СЦ гнучкСЦсть цього голосу. ПорСЦвнюючи з першим, другий альт менш рухливий СЦ гнучкий. СоковитСЦ СЦ густСЦ, масивнСЦ звуки других альтСЦв, у сполученнСЦ з легким, прозорим СЦ нСЦжним тембром перших, надають усСЦй партСЦСЧ повноти СЦ компактностСЦ при найрСЦзноманСЦштСЦних нюансах - вСЦд тонкого pianissimo до потужного fortissimo. Голос цей прийнято називати по-СЦталСЦйськи - контральто.

РозглянутСЦ чотири групи голосСЦв (сопрано першСЦ й другСЦ, альти першСЦ й другСЦ) з СЧх дСЦапазонами здебСЦльшого належать до голосСЦв жСЦночих. Проте в хорСЦ можуть бути не тСЦльки жСЦнки, але й хлопчики - дСЦти вСЦд 8-9 до 13-14 рокСЦв. ХлоптАЩячСЦ голоси дСЦляться на тСЦ ж групи, що й жСЦночСЦ, тобто на дисканти (сопрано) СЦ альти з СЧх розподСЦлом на першСЦ й другСЦ, тСЦльки з коротшим дСЦапазоном (правда, бувають СЦ винятки). Про групу хлопчикСЦв-альтСЦв треба сказати, що вони мають свСЦй характерний, як кажуть, "хлоптАЩячий» тембр - металевий, сильний СЦ водночас нСЦжний. ВзагалСЦ голосам хлопчикСЦв "астива рСЦвнСЦсть звука, чистота його СЦ, як каже проф. РДгоров у своСЧй книзСЦ "Основы хорового письма», "дзвончатСЦсть».

Тенор перший - лСЦричний. Робочий дСЦапазон цього голосу сягаСФ вСЦд фа - ля малоСЧ октави до ля1 - сСЦй. Звуки малоСЧ октави в нього слабкСЦ СЦ часто безтембровСЦ. В кожнСЦм разСЦ верхСЦвка малоСЧ октави в першого тенора звучить, але слабко й маловиразно.

1-а октава майже в повному обсязСЦ звучить у першого тенора легко, без напруження СЦ досить сильно; перший тенор вСЦльно розпоряджаСФться динамСЦчними вСЦдтСЦнками вСЦд нСЦжного pianissimo до дзвСЦнкого forte. Цей голос - рухливий СЦ гнучкий, вСЦн без особливого труда виконуСФ дрСЦбнСЦ тривалостСЦ СЦ "вибираСФ» СЧх точно й акуратно.

Тенор другий - драматичний. Обсяг голосу вСЦд до малоСЧ октави до соль1-ля1. Для цього голосу в межах малоСЧ октави характернСЦ насиченСЦсть СЦ повнота звука. Перша половина малоСЧ октави (до, ре, мСЦ, фе) у другого тенора звучить мтАЩяко, виразно.

Розвинути силу на цих звуках вСЦн не може. Друга половина малоСЧ октави (соль, ля, сСЦ) може бути подана СЦ голосно СЦ тихо.

Звуки 1-СЧ октави (до1-соль1) - важкСЦ, громСЦздкСЦ, СЦ з великим трудом пСЦддаються тихому спСЦвовСЦ. НайприроднСЦше для другого тенора у високому регСЦстрСЦ голосне СЦ напСЦвголосне звучання (forte або mezzoforte). Другий тенор порСЦвняно з першим менш рухливий (щодо "вибирання» дрСЦбних тривалостей).

Треба взяти до уваги, що партСЦя тенорСЦв звичайно нотуСФться в скрипСЦчному ключСЦ в 1-й СЦ 2-й октавах, а читаСФться (звучить) у малСЦй СЦ 1-й октавах (див. мал. 1).


Малюнок 1


Так записуСФться тенор у чотирирядковСЦй партитурСЦ й партСЦях, а в дворядковСЦй партитурСЦ тенор пишеться, звичайно, в басовому ключСЦ.

С.ТанСФСФв партСЦю тенора записуСФ в скрипСЦчному ключСЦ з значенням тенорового до на 4-й лСЦнСЦйцСЦ нотного стану. Це означаСФ виконання написаного октавою нижче (див. мал. 2).


Малюнок 2


Тенор-альтино. У великих СЦ багатих хорових колективах для поширення дСЦапазону СЦ своСФрСЦдного забарвлення теноровоСЧ партСЦСЧ додають до неСЧ дуже високий чоловСЦчий голос, так званий тенор-альтино. Вже саме додаткове альтинг показуСФ, що сферу звукСЦв, якими оперуСФ цей голос, становитимуть звуки 1-СЧ октави, починаючи з другоСЧ половини, СЦ кСЦлька звукСЦв 2-СЧ октави - до2, ре2, мСЦ2 СЦ навСЦть фа2. ОсобливоСЧ сили тенор-альтино не маСФ, але зате своСФрСЦдний альтово-теноровий тембр надаСФ всСЦй теноровСЦй партСЦСЧ у високому регСЦстрСЦ, при будь-якому нюансСЦ, мтАЩякостСЦ й легкостСЦ разом з насиченСЦстю. Звуки малоСЧ октави для тенора-альтино майже недоступнСЦ, в кожному разСЦ не можуть бути використанСЦ практично.

НизькСЦ чоловСЦчСЦ голоси. Баси за ознакою висоти звукСЦв, якСЦ входять до СЧх дСЦапазону, подСЦляються на три групи: високий бас - баритон, або перший бас; середнСЦй - бас другий, або центральний; низький - октава, або бас-профундо.

Ознакою, яка обтАЩСФднуСФ всСЦ групи басСЦв, СФ тембр, "астивий басовому голосу як такому.

Баритон, або перший бас. Голос, який легко СЦ вСЦльно звучить у малСЦй октавСЦ СЦ нижнСЦх звуках 1-СЧ (до1, ре1, мСЦ1), але порСЦвняно слабше СЦ глухСЦше звучить у верхнСЦй частинСЦ великоСЧ октави (Соль, Ля, ССЦ). ДСЦапазон баритона охоплюСФ двСЦ октави - вСЦд Соль до соль1.

Бас другий, або центральний. Обсяг другого баса широкий - вСЦд До до мСЦ1, а то й вище. Звуки великоСЧ октави - До, Ре, МСЦ - запаснСЦ. Практично корисними будуть звуки вСЦд Фа до ре1-мСЦ1. Тут другий бас даСФ тверде СЦ повне, насичене СЦ компактне звучання.

Для хору центральнСЦ баси - незамСЦннСЦ. Без центральних басСЦв мати повноцСЦнний хор неможливо.

Октава, або бас-профундо. Дуже низький голос. ДСЦапазон його сягаСФ вСЦд Соль, Ля контоктави до ля - сСЦ малоСЧ октави. Звуки баса-профундо в 2-й половинСЦ малоСЧ октави - напруженСЦ, важкСЦ СЦ часто некрасивСЦ. Практично кориснСЦ звуки Соль, Ля, контроктави до Ре-МСЦ великоСЧ. У межах контроктави октавСЦсти особливоСЧ сили розвивати не можуть (хоч бувають СЦ винятки), але при звучаннСЦ хору на нюансСЦ piano соковитСЦ, оксамитовСЦ звуки октавСЦстСЦв надають хоровСЦ напрочуд красивоСЧ, органоподСЦбноСЧ звучностСЦ. ОктавСЦсти - розкСЦш для хору, але розкСЦш ця конче потрСЦбна.

Для запису хорового твору СЦснуСФ загальноприйнятСЦ правила, завдяки яким мелодСЦйна лСЦнСЦя кожноСЧ партСЦСЧ чСЦтко видна. Це досягаСФться рСЦзними способами. ЧастСЦше за все кожна партСЦя записуСФться на окремому нотному станСЦ. ПрактикуСФться також СЦ такий спосСЦб, при якому на одному станСЦ розмСЦщують двСЦ, а СЦнколи й бСЦльше, партСЦСЧ; це залежить вСЦд складу хору СЦ вСЦд ступенСЦ складностСЦ хорового твору.

Запис тим чи СЦншим загальноприйнятим способом хорового твору носить назву хоровоСЧ партитури.

НайбСЦльш поширений спосСЦб написання хоровоСЧ партитури для змСЦшаного хору - чотирьохрядковий (див. мал. 3).


Малюнок 3. - Звичайний вид чотирьохрядковоСЧ партитури для змСЦшаного хору:


НерСЦдко практикуСФться зручний для нескладних партитур спосСЦб запису змСЦшаного чотирьохголосного хору та трьох рядках (трьохрядкова партитура) (див. мал. 4).


Малюнок4


Поширений також запис змСЦшаного хору на двох рядках (двохрядкова партитура) (див. мал. 5).

Малюнок 5


Такий вид партитури зручний для читання на СЦнструментСЦ, але для запису менш практичний, оскСЦльки у тенорСЦв у басовому ключСЦ нерСЦдко будуть зустрСЦчатися додатковСЦ лСЦнСЦйки, що можна уникнути, тСЦльки застосовуючи попереднСЦй спосСЦб запису, тобто розмСЦщуючи партСЦю тенорСЦв на окремому рядку.

Для однорСЦдних хорСЦв також повинен по перевазСЦ зберСЦгатися принцип запису кожноСЧ партСЦСЧ на окремому рядку (див. мал. 6).


Малюнок 6 - Партитура двохголосного хору:



Двохрядковий спосСЦб написання хоровоСЧ партитури можна зберегти СЦ при трьохголоссСЦ, якщо воно не СФ постСЦйним, а тСЦльки зустрСЦчаСФться епСЦзодично (див. мал. 7).


Малюнок 7


При розвинутому трьохголоссСЦ СЦ чотирьохголоссСЦ в однорСЦдному хорСЦ, коли кожний з трьох (або чотирьох) голосСЦв граСФ самостСЦйну роль, рекомендуСФться застосування трьох- СЦ чотирьохрядковоСЧ партитур (див. мал. 8).


Малюнок 8


РЖ, на кСЦнець, можна припустити запис партитури однорСЦдного хору на одному нотному станСЦ.

Чотири партСЦСЧ голосСЦв - сопрано, альт, тенор, бас - можуть представляти хор, якщо кСЦлькСЦсть спСЦвакСЦв в кожнСЦй партСЦСЧ буде приблизно однаковим. Найменше число голосСЦв в партСЦСЧ хору повинно дорСЦвнювати трьом. При такСЦй кСЦлькостСЦ спСЦвакСЦв, коли виконуСФться протяжний звук, один спСЦвак може змСЦнити дихання, в той час як голоси СЦнших двох продовжують звучати. Завдяки цьому зберСЦгаСФться основна прикмета хорового спСЦву - колективнСЦсть. При наявностСЦ ж двох спСЦвакСЦв в партСЦСЧ в момент взяття дихання одним з них продовжуСФ звучати тСЦльки один голос, що суперечить принципу колективностСЦ. Таким чином, мСЦнСЦмальним складом для змСЦшаного хору потрСЦбно вважати 12 осСЦб:


С. 3+А. 3+Т. 3+Б. 3=12


ПодСЦбний змСЦшаний хор, а також однорСЦднСЦ хори (чоловСЦчСЦ, жСЦночСЦ або дитячСЦ) з мСЦнСЦмальною кСЦлькСЦстю спСЦвакСЦв в кожнСЦй партСЦСЧ правильнСЦше називати вокальними ансамблями:


С. 3+А. 3=6;                Т. 3+Б. 3=6


БСЦльш повноцСЦнним СФ подвоСФний склад хору в кСЦлькостСЦ 24 чоловСЦки - так званий малий хор. ОкрСЦм пСЦдсилення звучностСЦ партСЦСЧ, при такСЦй кСЦлькостСЦ спСЦвакСЦв можливий розподСЦл кожноСЧ партСЦСЧ на двСЦ групи, тобто divisi:


С. 6+А. 6+Т. 6+Б. 6=24


При вСЦдповСЦдному СЦ рСЦвномСЦрному збСЦльшеннСЦ всСЦх партСЦй кСЦлькСЦсть спСЦвакСЦв в хорСЦ може досягнути 100-150 осСЦб.

ДосвСЦд показуСФ, що подальше збСЦльшення числа спСЦвакСЦв не завжди даСФ потрСЦбний художнСЦй ефект, особливо в умовах самодСЦяльностСЦ, де через надмСЦрну кСЦлькСЦсть хористСЦв ускладнюСФться необхСЦдних контроль диригента над кожним виконавцем.

Хори в 200-300 СЦ бСЦльше чоловСЦк нерСЦдко носять масовий характер. ОрганСЦзацСЦя таких колективСЦв переслСЦдуСФ головним чином мету приваблення до хорового спСЦву великоСЧ кСЦлькостСЦ людей. Цей вид хоровоСЧ роботи може СЦснувати СЦ СЦснуСФ в самодСЦяльностСЦ як один з важливих засобСЦв художнього виховання мас. Так на святах пСЦснСЦ, особливо в ПрибалтСЦйських краСЧнах, багатотисячнСЦ хори згуртовано виконують складнСЦ хоровСЦ твори.

В умовах художньоСЧ самодСЦяльностСЦ не завжди можна досягнути повноСЧ кСЦлькСЦсноСЧ вСЦдповСЦдностСЦ голосСЦв в хорСЦ. Тому СФ припустимСЦ СЦ СЦншСЦ комбСЦнацСЦСЧ голосСЦв. НерСЦдко в самодСЦяльному хорСЦ кСЦлькСЦсть жСЦночих голосСЦв перевищуСФ чоловСЦчу групу. Якщо при цьому спСЦваки малодосвСЦдченСЦ СЦ чоловСЦчСЦ голоси важко розрСЦзнити на високСЦ СЦ низькСЦ, СЧх можна обтАЩСФднати в одну партСЦю, доручивши СЧй самостСЦйну роль в хорСЦ.

Одноголосний хор може бути однорСЦдний СЦ мСЦшаний. У мСЦшаному одноголосному хорСЦ жСЦночСЦ (або дитячСЦ) голоси виконують мелодСЦю на октаву вище вСЦд чоловСЦчих. ОднорСЦдний одноголосий хор можна утворити з однотипних голосСЦв, наприклад, з самих басСЦв або з самих тСЦльки тенорСЦв СЦ т.д. Так само можна утворити СЦ мСЦшаний хор, поСФднавши однотипнСЦ голоси чоловСЦчСЦ СЦ жСЦночСЦ. Якщо теситура висока, то найприроднСЦше буде утворити октавно-унСЦсонний хор СЦз сопрано СЦ тенорСЦв. Середня теситура даСФ можливСЦсть брати участь в одноголосному хорСЦ як високим, так СЦ низьким голосам.

ХоровоСЧ лСЦтератури, спецСЦально написаноСЧ для одноголосного хору, не так багато. НайчастСЦше вона розрахована для використання в школСЦ, в дитячих садках або для масового виконання; зрСЦдка одноголоснСЦ хори зустрСЦчаються в опернСЦй лСЦтературСЦ. З погляду практичноСЧ придатностСЦ одноголосий хор - незамСЦнний для органСЦзацСЦСЧ народних святкувань, у дитячих садках тощо.

Для концертного виконання до одноголосного хору конче потрСЦбен СЦнструментальний супровСЦд. ДСЦапазон одноголосних хорСЦв взагалСЦ невеликий - на одну-пСЦвтори окати, а то й менше, виходячи з розрахунку на середнСЦ регСЦстри СЦ подекуди захоплюючи верхнСЦ.

Двоголосний хор. Двоголосний хор подСЦляСФться на двСЦ групи - 1-го СЦ 2-го голосу. В однорСЦдному складСЦ цього хору партСЦю 1-го голосу виконують високСЦ голоси (сопрано або тенори), партСЦю 2-го голосу - низькСЦ (баси або альти). Якщо склад хору мСЦшаний, то партСЦю 1-го голосу виконують сопрано СЦ тенори, а партСЦю 2-го голосу - альти СЦ баси. ЛСЦтература для двоголосого хору здебСЦльшого розрахована на однорСЦдний склад - жСЦночий або дитячий. Що ж до так званих масових пСЦсень, то вони здебСЦльшого можуть виконуватися СЦ мСЦшаним складом хору.

ДСЦапазон двоголосного хору такий самий, як СЦ одноголосного, якщо не рахувати небагатьох виняткСЦв.

Триголосний хор. ВСЦн маСФ три самостСЦйнСЦ партСЦСЧ. РозподСЦл СЧх такий: 1-й голос - сопрано першСЦ або тенори першСЦ; 2-й голос - сопрано другСЦ або тенори другСЦ; 3-й голос - альти або баси. СпСЦв триголосних хорСЦв мСЦшаним складом не даСФ художнього ефекту СЦ в лСЦтературСЦ не зустрСЦчаСФться, проте в педагогСЦчнСЦй практицСЦ вСЦн можливий.

Триголосний склад даСФ повнСЦшу гармонСЦю, а тому допускаСФ цСЦлковиту можливСЦсть виконання a cappella, що й спостерСЦгаСФться в хоровСЦй лСЦтературСЦ.

ДСЦапазони триголосних однорСЦдних хорСЦв звичайно вкладають в одну, пСЦвтори октави СЦ тСЦльки зрСЦдка сягають двох октав. Але в тих випадках, коли триголосний склад - мСЦшаний, дСЦапазон його виходить за межСЦ двох октав.

Чотириголосний хор. Це нормальний тип вокального ансамблю, який маСФ чотири самостСЦйнСЦ групи. Такий хор може дати повний акорд, а тому маСФ цСЦлковиту можливСЦсть обходитись без усякого супроводу, хоч може бути СЦ з супроводом.

ЛСЦтератури для чотириголосного хору багато для спСЦву як a cappella, так СЦ з супроводом. Хори чотириголосного складу можуть бути трьох типСЦв: однорСЦдний чоловСЦчий, однорСЦдний жСЦночий або дитячий СЦ мСЦшаний.

Кожен з них маСФ своСЧ, тСЦльки йому "астивСЦ, характернСЦ риси СЦ дСЦапазон ширший, нСЦж розглянутСЦ ранСЦше хори.

ЧоловСЦчий чотириголосний хор. Склад його такий: першСЦ тенори, другСЦ тенори, першСЦ баси, другСЦ баси. ДСЦапазон чоловСЦчого хору широкий. ВСЦн сягаСФ вСЦд Ре-До до до2.

ЖСЦночий чотириголосний хор. Чотири групи голосСЦв жСЦночого хору розподСЦляються так: першСЦ сопрано, другСЦ сопрано, першСЦ альти, другСЦ альти.

ДСЦапазон жСЦночого хору сягаСФ вСЦд соль малоСЧ октави до ля2-сСЦ бемоль2. Такий широкий дСЦапазон передбачаСФ особливу необхСЦднСЦсть мати в жСЦночому хорСЦ низькСЦ альти або, як СЧх СЦнакше звуть, контральто.

МСЦшаний чотириголосний хор - це поСФднання жСЦночих або дитячих голосСЦв з чоловСЦчими в один загальний спСЦвочий колектив. ОсновнСЦ його групи - сопрано, альти, тенори, баси - при кСЦлькСЦснСЦй та якСЦснСЦй повноцСЦнностСЦ подСЦляються на 1-СЦ й 2-СЦ голоси. У такому разСЦ мСЦшаний хор являтиме собою поСФднання двох однорСЦдних типСЦв хору - повного чотириголосого жСЦночого хору з таким же чоловСЦчим.

Такий мСЦшаний хор можна назвати найдосконалСЦшим з усСЦх видСЦв СЦ типСЦв хорових колективСЦв. ВСЦн маСФ дуже широкий дСЦапазон - понад чотири октави вСЦд Ля, Соль контроктави до до3 СЦ володСЦСФ багатством звукових барв СЦ технСЦчних можливостей.

При якСЦснСЦй (голосовСЦ сили) СЦ технСЦчнСЦй рСЦвноцСЦнностСЦ мСЦшанСЦ хори за кСЦлькСЦсною ознакою подСЦляються на три види: малий мСЦшаний хор - 12-15 чол. (по 3-4 спСЦваки в кожнСЦй партСЦСЧ); середнСЦй - 25-35 чол. (по 6-8 спСЦвакСЦв на партСЦю) СЦ великий - 50-60 чол. СЦ бСЦльше (по 12-15 спСЦвакСЦв у кожнСЦй партСЦСЧ).

Кожен з цих видСЦв хору маСФ певнСЦ виконавськСЦ можливостСЦ.

Малий мСЦшаний хор звичайно звуть неповним, бо в ньому неможливо подСЦлити основнСЦ групи на 1-СЦ й 2-СЦ голоси. Цьому хоровСЦ доступна лСЦтература тСЦльки з строго чотириголосною фактурою. Щодо якостСЦ СЦнтерпретацСЦСЧ, то СЦ в малому хорСЦ вона може бути доведена до найвищого ступеня досконалостСЦ СЦ художньоСЧ виразностСЦ.

СереднСЦй мСЦшаний хор можна вже назвати повним, бо, подСЦливши основнСЦ групи голосСЦв на 1-х СЦ 2-х, матимемо вСЦсСЦм партСЦй, а за наявностСЦ октавСЦстСЦв - навСЦть дев'ять. РепертуарнСЦ можливостСЦ в такому хорСЦ значно ширшають, для нього доступно багато з одно хоровоСЧ вокально-ансамблевоСЧ лСЦтератури a cappella або з фортепСЦанним супроводом.

Великий мСЦшаний хор маСФ можливСЦсть виконувати всю хорову лСЦтературу, включаючи СЦ великСЦ вокально-ансамблевСЦ форми (ораторСЦСЧ, меси, кантати) в супроводСЦ симфонСЦчного оркестру.

РЖнтерпретацСЦйнСЦ можливостСЦ як середнього, так СЦ великого хору необмеженСЦ. ХудожнСФ враження вСЦд майстерного, натхненного виконання може бути потрясаючим.

Одним з дуже важливих органСЦзацСЦйних питань СФ розмСЦщення спСЦвакСЦв. До цього треба пСЦдходити серйозно СЦ з великою уважнСЦстю. Який повинен бути керСЦвний принцип у цьому питаннСЦ? ВзаСФмодопомога СЦ практична зручнСЦсть - ось основнСЦ мСЦркування при розмСЦщеннСЦ.

Треба розмСЦщувати спСЦвакСЦв хору так, щоб найбСЦльш знаючСЦ СЦ досвСЦдченСЦ могли допомагати менш знаючим, менш досвСЦдченим. Отже досвСЦдченСЦ спСЦваки повиннСЦ бути поруч з недосвСЦдченими або близько вСЦд них. Часто це роблять так: спереду сидять малодосвСЦдченСЦ, а позаду них - досвСЦдченСЦ.

Само собою зрозумСЦло, що хор повинен сидСЦти або стояти групами (сопрано, альти, тенори, баси). Кожна група може подСЦлятися на двСЦ пСЦдгрупи (басова група подСЦляСФться на три). ПершСЦ голоси у всСЦх групах (першСЦ сопрано, першСЦ тенори, першСЦ альти, першСЦ баси) вСЦдносяться до легких голосСЦв; СЧх треба розмСЦщувати на передньому планСЦ. ДругСЦ голоси належать до важких, СЧх треба розмСЦщувати на другому планСЦ.

Хор звичайно розташовують у виглядСЦ вСЦяла у декСЦлька рядСЦв (при великому складСЦ), у два ряди (при малому складСЦ). Праворуч вСЦд диригента розмСЦщаються баси й альти, лСЦворуч - сопрано, тенори. Кожен ряд спСЦвакСЦв на концертнСЦй площадцСЦ повинен стояти на голову вище вСЦд попереднього ряду. для цього звичайно роблять деревтАЩянСЦ станки. Таке розташування хору найбСЦльш практичне: кожен спСЦвак добре бачить диригента СЦ посилаСФ свСЦй звук прямо до залу. РозмСЦщення хору в однСЦй площинСЦ треба визнати невдалим: не всСЦ спСЦваки добре бачать диригента СЦ спСЦвають у потилицю своСЧм товаришам, що стоять спереду.

Розстановка легких СЦ важких груп хору звичайно буваСФ така: з краСЧв розмСЦщуються 1-СЦ голоси, лСЦворуч вСЦд диригента - першСЦ сопрано й тенори, в центрСЦ - другСЦ сопрано й тенори; праворуч вСЦд диригента крайнСЦми будуть першСЦ альти, а ззаду за ними - першСЦ баси; до центра бСЦля других сопрано - другСЦ альти, а за ними - другСЦ баси й октавСЦсти:


першСЦ тенори

другСЦ тенори

октавСЦсти й другСЦ баси

першСЦ баси

першСЦ сопрано

другСЦ сопрано

другСЦ альти

першСЦ альти


Таке розташування не СФ СФдино можливим, можуть бути й невеликСЦ вСЦдхилення. Наприклад, СЦснувало в хоровСЦй практицСЦ розташування групи тенорСЦв за альтами, а басСЦв за сопрано. Зважаючи на те, що в хоровСЦй лСЦтературСЦ ми часто спостерСЦгаСФмо використання мелодСЦСЧ тенорами СЦ сопрано, а часом навСЦть пряме дублювання сопрано тенорами, СЦ до того ж тенори щодо звукового обсягу ближчСЦ до сопрано, нам здаСФться, що можна вСЦддати перевагу першому варСЦантовСЦ розстановки хору.

При однорСЦдному складСЦ хору чотириголосного типу тенори й сопрано (першСЦ СЦ другСЦ) розмСЦщуються спереду, а за ними - баси й альти (першСЦ СЦ другСЦ).


першСЦ баси

другСЦ баси

або

першСЦ альти

другСЦ альти

першСЦ тенори

другСЦ тенори

першСЦ сопрано

другСЦ сопрано


Триголосний хор звичайного складу (першСЦ СЦ другСЦ тенори або сопрано СЦ баси або альти) можна розмСЦстити в два ряди: в передньому будуть 1-СЦ СЦ 2-СЦ голоси, а в другому - 3-СЦ, тобто баси або альти. Хор - це колектив, який маСФ своСФю метою спСЦвати гуртом, спСЦльно. ЗвСЦдси виникаСФ специфСЦчна особливСЦсть хорового спСЦву - спСЦльне звучання окремих спСЦвакСЦв хору в одному, загальному цСЦлому, що й зветься ансамблем.

Ансамбль - слово французьке (еnsemble - разом, вкупСЦ, цСЦле, узгодженСЦсть); воно висловлюСФ поняття про спСЦльний, колективний труд.

Кожен колективний труд може бути рСЦзних квалСЦфСЦкацСЦй щодо своСФСЧ органСЦзованостСЦ - вСЦд неналагодженого СЦ малопродуктивного - до чСЦткого, точного СЦ високопродуктивного.

Таку ж картину ми можемо спостерСЦгати СЦ в ансамблСЦ хору - або це буде лише несмСЦлива СЦ невмСЦла спроба налагодити спСЦльний спСЦв, або ж шляхом наполегливого СЦ впертого труда колектив пСЦднСЦметься на високий ступСЦнь довершеностСЦ СЦ майстерностСЦ.

ПСЦд ансамблем високоСЧ майстерностСЦ треба розумСЦти точну СЦнтонацСЦйну злагодженСЦсть звучання спСЦвакСЦв у хорСЦ, злитСЦсть СЦ врСЦвноваженСЦсть щодо сили й тембру всСЦх голосСЦв, наслСЦдком чого буде соковитий, насичений, барвистий, але без найменшого видСЦлення тембрСЦв голосСЦв окремих спСЦвакСЦв, повноцСЦнний унСЦсон кожноСЧ партСЦСЧ, а досконалСЦ унСЦсони партСЦй дадуть чудове, чарСЦвне, врСЦвноважене гармонСЦчне спСЦвзвуччя.

ПервСЦсним елементом хорового ансамблю СФ так званий ансамблевий звук. Це звук певноСЧ висоти, вСЦдтворюваний кСЦлькома спСЦваками. ВСЦн може бути двох родСЦв: унСЦсонний СЦ гармонСЦчний.

УнСЦсонний ансамбль ми маСФмо в одноголосному хорСЦ або в звучаннСЦ окремоСЧ партСЦСЧ хору.

ГармонСЦчний ансамбль СФ спСЦвання акорду кСЦлькома спСЦваками або хоровими партСЦями.

Якщо на кожен акордовий звук припадаСФ по одному спСЦваковСЦ, то ми маСФмо сольний гармонСЦчний ансамбль.

МСЦнСЦмальна кСЦлькСЦсть спСЦвакСЦв для унСЦсонного ансамблю - три чоловСЦки. В той час, як один СЦз спСЦвакСЦв братиме дихання, двоСФ СЦнших звучатимуть. Найменша кСЦлькСЦсть спСЦвакСЦв для гармонСЦчного ансамблю - шСЦсть чоловСЦк, бо двоголосся - це первСЦсна стадСЦя гармонСЦСЧ. Отже, мСЦнСЦмальний чотириголосний хор повинен складатися з дванадцяти спСЦвакСЦв.

Само собою зрозумСЦло, що вСЦдсутнСЦсть зазначених умов впливатиме на унСЦсонний ансамбль негативно. Якщо, наприклад, у групСЦ спСЦвакСЦв якоСЧ-небудь партСЦСЧ знайдуться люди з голосами рСЦзкого СЦ неприСФмного тембру, що не зливаються з СЦншими, то на хороший ансамбль партСЦСЧ розраховувати неможливо; або якщо серед спСЦвакСЦв знайдеться людина з дуже сильним голосом, то вона завжди рискуСФ на нюансСЦ forte видСЦлитись. ВзагалСЦ нюанс forte - дуже небезпечний для хорового ансамблю, навпаки, нюанси рСЦаnо СЦ mezzo-piano дають бСЦльше можливостей для злиття голосСЦв групи спСЦвакСЦв у монолСЦтний звук.

Правильне положення рота при вСЦдтвореннСЦ голосних дуже СЦстотно впливаСФ на ансамблеву злитСЦсть та якСЦсть звука як такого. Зрештою, брак ансамблевого досвСЦду, музичноСЧ й загальноСЧ культури безперечно впливаСФ на ансамбль. Зручна теситура СЦ природний, пов'язаний з теситурою, нюанс - це умови настСЦльки зрозумСЦлСЦ, що будь-яких пояснень не потребують.

ГармонСЦчний ансамбль, тобто врСЦвноваженСЦсть СЦ злиття всСЦх тонСЦв акорду в одне правильне, м'яке СЦ органоподСЦбне звукосполучення, може до певноСЧ мСЦри регулюватися дотриманням деяких умов, а саме: кСЦлькСЦсноСЧ та якСЦсноСЧ рСЦвноваги хорових груп, зручного розмСЦщення акорду, мелодичного положення акорду, теситури, виду акорду, нюансу, темпу, квалСЦфСЦкацСЦСЧ спСЦвакСЦв хору та СЧх природних музичних даних.

Розгляньмо нарСЦзно кожну з перелСЦчених умов.

Приблизна кСЦлькСЦсна СЦ якСЦсна рСЦвновага груп хору становить одну з перших вимог досягнення хорошого гармонСЦчного ансамблю. Якщо, наприклад, група сопрано складаСФться з 10 чоловСЦк, то роздСЦлити СЧх на перших СЦ других можна або нарСЦвно, або ж трохи вСЦдхилитися в бСЦк збСЦльшення перших сопрано, а саме: перших сопрано - б чол., а других - 4, враховуючи, що густота звука других сопрано цСЦлком урСЦвноважить деяку кСЦлькСЦсну перевагу (на 2 чол.) перших. В СЦм'я кСЦлькСЦсноСЧ рСЦвноцСЦнностСЦ можна часом пожертвувати суворою кСЦлькСЦсною однаковСЦстю. За кСЦлькСЦсною СЦ якСЦсною побудовою однСЦСФСЧ партСЦСЧ будуються СЦ комплектуються СЦншСЦ партСЦСЧ хору. Не можна здобути хороше звучання акорду, якщо три партСЦСЧ матимуть по 10 чоловСЦк, а одна - три тощо.

ДосвСЦд СЦ спостереження показали, що академСЦчно правильне розмСЦщення акорду даСФ найсприятливСЦшСЦ умови для гармонСЦчного ансамблю, причому тСЦсне розмСЦщення являСФ собою особливо сприятливий ТСрунт для благополучного СЦ хорошого звучання акорду, широке розмСЦщення - менш зручне, а вСЦдхилення вСЦд академСЦчних норм становить певнСЦ труднощСЦ в досягненнСЦ гармонСЦчного ансамблю СЦ приводить до так званого неприродного ансамблю.

Суть неприродного ансамблю полягаСФ в тому, що змСЦнами динамСЦчного напруження в групах хору можна деякою мСЦрою усунути незручностСЦ розмСЦщення акорду.

Мелодичне розмСЦщення акорду СЦ теситурнСЦ умови в свою чергу впливають на ансамбль.

Мелодичне положення герцСЦСЧ СЦ зручна для спСЦвакСЦв теситура становлять найсприятливСЦшу для ансамблю обстановку.

Мелодичне положення основного тону менш зручне для досягнення ансамблю, а мелодичне положення квСЦнти ще менш сприятливе, особливо при широкому розмСЦщеннСЦ голосСЦв, хоч би :й при зручнСЦй теситурСЦ.

Вид акорду СЦстотно впливаСФ на освоСФння спСЦваками ансамблевого звучання.

ПростСЦ гармонСЦчнСЦ звукосполучення, розмСЦщенСЦ зручно для спСЦву, легко й швидко засвоюються спСЦваками СЦ майже без труда звучать в ансамблСЦ.

Навпаки, складнСЦ гармонСЦчнСЦ сполучення (побСЦчнСЦ акорди, зменшенСЦ, альтерованСЦ акорди з затриманням, передйомами, модуляцСЦями) не можуть бути зразу освоСФнСЦ спСЦваками, отже становлять значнСЦ труднощСЦ в досягненнСЦ ансамблю. В кожному разСЦ складнСЦ звукосполучення можуть зазвучати в ансамблСЦ тСЦльки пСЦсля значного труда СЦ не так швидко. Для того, щоб складнСЦ сполучення зазвучали легко й просто, потрСЦбний час. Недаремно СЦснуСФ серед спСЦвакСЦв прислСЦв'я: "Щоб проспСЦвати просто, треба повторити разСЦв зо сто».

Дуже часто нюанс СФ вирСЦшальною умовою для досягнення ансамблю. Наприклад, акорд у високСЦй теситурСЦ при нюансСЦ forte звучить добре, легко, природно тобто в ансамблСЦ. Той же самий акорд при нюансСЦ рСЦаnо стаСФ важким для хорошого звучання СЦ вимагаСФ штучного пристосування.

Темп теж впливаСФ на якСЦсть ансамблю. ПовСЦльнСЦ СЦ помСЦрнСЦ темпи являють собою сприятливСЦ умови для досягнення ансамблю. ВиконавцСЦ встигають ясно усвСЦдомити звучання акорду СЦ СЦнстинктивно дають хорошу ансамблеву злагодженСЦсть. ШвидкСЦ темпи такоСЧ зручностСЦ не дають.

Коли ми говорили про гармонСЦчний ансамбль, як про наслСЦдок рСЦвноваги голосових груп хору, то цього в жодному разСЦ не можна розумСЦти буквально.

РСЦвновагу, врСЦвноваженСЦсть усСЦх музичних тонСЦв, якСЦ входять до складу акорду, треба розумСЦти вСЦдносно. Якщо взяти тризвук мажору або мСЦнору, то не всСЦ тони в акордСЦ однаковСЦ своСФю значимСЦстю. Основний тон, як база гармонСЦчного спСЦвзвуччя, СФ найважливСЦший своСФю значимСЦстю; далСЦ йде терцСЦя тризвуку, як характерний СЦнтервал, що надаСФ акордовСЦ мажорного або мСЦнорного звучання; нарештСЦ, квСЦнта тризвуку, яка надаСФ акордовСЦ повноти й насиченостСЦ, але з погляду ладовоСЧ характеристики (мажору або мСЦнору) нейтральна.

ВСЦдповСЦдно до значимостСЦ кожного елемента в акордСЦ - СЦ врСЦвноважування тонСЦв мусить дотримуватись у певнСЦй градацСЦСЧ. Як же це робити, СЦ якСЦ загальнСЦ норми звучання акорду?

ТерцСЦя акорду робить спСЦвзвуччя або мажорним, або мСЦнорним, - ясно, що цей СЦнтервал повинен бути так динамСЦчно пСЦдкреслений, щоб утворилось цСЦлком визначене, ясне враження мажору або мСЦнору.

КвСЦнта, як нейтральний СЦнтервал, повинна бути подана в такСЦй мСЦрСЦ, щоб надати акордовСЦ повноти СЦ соковитостСЦ звучання.

ЗрозумСЦла рСЦч, що це нормування звучання акордСЦв дуже умовне СЦ невизначене. Як все це робити - пСЦдкаже не стСЦльки розум, скСЦльки ансамблеве почуття.

ПерейдСЦмо тепер до розгляду найголовнСЦших акордСЦв СЦ простежимо, як вони звучать у хорСЦ та в якСЦй мСЦрСЦ вони зручнСЦ для досягнення хорового ансамблю.

ТеситурнСЦ умови СЦ мелодичне положення акорду, незважаючи на широке розмСЦщення, створюють цСЦлком сприятливу обстановку для хорового ансамблю. З будь-яким нюансом цей акорд звучить в ансамблСЦ.

Для створення самодСЦяльного хору потрСЦбнСЦ певнСЦ умови: матерСЦально-технСЦчна база, репетицСЦйне примСЦщення, музичнСЦ СЦнструменти, необхСЦднСЦ для роботи хору меблСЦ, а також грошовСЦ кошти на оплату працСЦ керСЦвника хору СЦ його помСЦчникСЦв, придбання концертних костюмСЦв, нотноСЧ бСЦблСЦотеки, фонотеки тощо.


1.2 ОрганСЦзацСЦя занять СЦ методи розучування репертуару


Важливо, щоб репетицСЦйне примСЦщення було придатне для роботи в ньому хорового колективу. Для репетицСЦйних занять хору бажано мати декСЦлька СЦзольованих примСЦщень, оснащених музичними СЦнструментами. Це дозволить хору проводити репетицСЦСЧ по партСЦях (групам). Практика показуСФ, що такСЦ умови для роботи з хором виникають дуже рСЦдко. Для занять хору повинно бути вСЦдведено як мСЦнСЦмум два просторСЦ примСЦщення. НеобхСЦдно, щоб кожне примСЦщення було з хорошою акустикою, вентиляцСЦСФю СЦ освСЦтленням. АкустичнСЦ умови репетицСЦйних примСЦщень вимагають особливоСЧ уваги. КСЦмнати з поганою акустикою (повне поглинання звуку або вСЦддзеркалення його з ефектом "ехо-камера») абсолютно непридатнСЦ для занять.

Зазвичай в примСЦщеннСЦ для полСЦпшення акустики задрапСЦровуються кути. Для занять хору мають бути добре налагодженСЦ музичнСЦ СЦнструменти вСЦдповСЦдно до прийнятого стандарту (для першоСЧ октави - 440 герц). Бажано, щоб стСЦльцСЦ в репетицСЦйному примСЦщеннСЦ були розташованСЦ з невеликим пСЦдвищенням кожного ряду (амфСЦтеатром).

Створення СЦ органСЦзацСЦя хорового колективу - складний процес, що вимагаСФ великоСЧ зацСЦкавленостСЦ СЦ допомоги вСЦд керСЦвництва органСЦзацСЦСЧ, при якСЦй створюСФться колектив. В процесСЦ органСЦзацСЦСЧ хору слСЦд використовувати рСЦзнСЦ засоби реклами, агСЦтацСЦСЧ СЦ пропаганди: оголошення про створення хору по мСЦiевому радСЦо СЦ у пресСЦ СЦ так далСЦ.



2. КерСЦвник хору як педагог-органСЦзаторта генератор традицСЦй


2.1 Методи органСЦзацСЦСЧ роботи керСЦвника самодСЦяльного хору


Хормейстер (вСЦд нСЦм. Meister - майстер, керСЦвник; нСЦм. еквСЦвалент Chorleiter) - керСЦвник хору, хоровий диригент. Хормейстер керуСФ (диригуСФ) хором при розучуваннСЦ нових СЦ репетуваннСЦ СЦ виконаннСЦ нових СЦ старих хорових партСЦй. ХудожнСЦй керСЦвник хорового колективу, на якого, крСЦм диригентських, покладенСЦ обовтАЩязки забезпечення художнього рСЦвня творчоСЧ дСЦяльностСЦ хору називаСФться головним хормейстером.

Окреслимо значення даного вербального виразу. РЖснуСФ чимало конкретно-СЦсторичних форм СЦ найменувань професСЦйноСЧ дСЦяльностСЦ музиканта, який виконуСФ провСЦднСЦ функцСЦСЧ в хоровому спСЦвСЦ, наприклад: корифей, хорег, хореарх, доместик, капельмейстер, регент, диригент, художнСЦй керСЦвник СЦ т.п. Для спрощення викладу ми користуСФмося переважно термСЦном "хормейстер». ОстаннСЦй розумСЦСФться як узагальнюючий термСЦн. ВСЦн прирСЦвнюСФться до рСЦзних типСЦв та найменувань спецСЦальностСЦ, що виникали в рСЦзних СЦсторично-локальних умовах. Отже, термСЦн хормейстер вСЦдбиваСФ весь можливий комплекс функцСЦй спецСЦалСЦста в галузСЦ хорового мистецтва, до якого входять керування, диригування, навчання, художнього виховання, заспСЦвування, виконання провСЦдноСЧ вокальноСЧ партСЦСЧ тощо.

Поняття професСЦоналСЦзму давно увСЦйшло до числа основних понять, що характеризують дСЦяльнСЦсть музиканта. НайбСЦльшу увагу та широке застосування одержало явище композиторського професСЦоналСЦзму. У застосуваннСЦ до композиторськоСЧ творчостСЦ термСЦн професСЦоналСЦзм вСЦдбиваСФ, насамперед, особливий характер дСЦяльностСЦ творцСЦв музики, СЧхнСЦй соцСЦальний статус, а також особливий вид музичного продукту. Саме в такому ракурсСЦ це поняття трактуСФться в наукових працях РЖ. Ляшенко, Ю. Малишева, С. МСЦрошнСЦченко, РД. НазайкСЦнського, О. Сохора та СЦнших музикознавцСЦв.

НерСЦдко вживаСФться слово "професСЦоналСЦзм» СЦ в лСЦтературСЦ з хорознавства. Зазвичай цей вираз використовуСФться в одному контекстСЦ з поняттями "дилетантизм», "аматорське СЦ самодСЦяльне хорове мистецтво», "народне хорове мистецтво», "фольклорне музикування». Незважаючи на очевидний факт його поширеностСЦ в лСЦтературСЦ, не можна вважати, що слово "професСЦоналСЦзм» маСФ в хорознавствСЦ статус наукового термСЦна. ЗСЦставлення вСЦдтСЦнкСЦв його музично-соцСЦологСЦчного, СЦсторичного, психологСЦчного, педагогСЦчного значень свСЦдчить про велику розбСЦжнСЦсть розумСЦння, невизначенСЦсть границь даного виразу.

Однак, не можна СЦгнорувати уявлення про професСЦоналСЦзм, що склалися в теорСЦСЧ та методицСЦ хорового мистецтва. Проблема хормейстерського професСЦоналСЦзму часто обговорюСФться в тому чи СЦншому виглядСЦ у хорознавчих монографСЦях, статтях, пСЦдручниках, методичних розробках. ЦСЦкавСЦ, глибокСЦ СЦ практично важливСЦ зауваження про характер дСЦяльностСЦ СЦ професСЦйнСЦ якостСЦ диригента-хормейстера ми знаходимо в наукових СЦ учбово-методичних працях Г. Дмитревського, А. РДгорова, Д. Загрецького, В. РЖльСЧна, С. Казачкова, М. Колесси, В. Краснощекова, Д. Локшина, В. Мартинова, А. Мархлевського, Я. Мединя, В. МСЦнСЦна, К. Ольхова, К. ПСЦгрова, К. ПтицСЦ, В. Соколова, А. СеребрСЦ, В. Чернушенко, П. Чеснокова, Л. ШамСЦноСЧ, В. Шипа та СЦн.

Питання хормейстерського професСЦоналСЦзму обговорюються СЦ в сучаснСЦй хорознавчСЦй лСЦтературСЦ на основСЦ нових наукових методСЦв. Наприклад, оригСЦнальнСЦ концепцСЦСЧ, що мають безпосереднСФ вСЦдношення до вивчення професСЦоналСЦзму хормейстера були запропонованСЦ А. Лащенко (учений розглянув хорове мистецтво в широкому контекстСЦ актуальних проблем музичноСЧ естетики СЦ культурологСЦСЧ, у тому числСЦ сучасних завдань украСЧнськоСЧ культури); Л. Бутенко (дослСЦдник своСФрСЦдно СЦнтерпретував образну семантику хорового СЦнтонування СЦ функцСЦСЧ хору в системСЦ засобСЦв оперного твору); О. Бенч-Шокало (проблема професСЦонального хорового мистецтва розглядаСФться у взаСФмозв'язку з фольклорними витоками музичноСЧ культури УкраСЧни, сучасними тенденцСЦями професСЦйноСЧ композиторськоСЧ творчостСЦ й питаннями виконавськоСЧ стилСЦстики), Т. СмСЦрновоСЧ (автор репрезентуСФ широкий спектр проблем хормейстерськоСЧ освСЦти) та СЦн. У вСЦтчизняному музикознавствСЦ СЦнтенсивно вивчаСФться СЦсторСЦя професСЦйного хорового виконавства в руслСЦ церковноСЧ традицСЦСЧ (наприклад, дослСЦдження Н. ГерасимовоСЧ-ПерсидськоСЧ, В. РЖванова, Л. КорнСЦй, Ю. Ясиновського,та СЦн.).

До середини ХРЖХ столСЦття керСЦвництвом хору - складова частина дСЦяльностСЦ регента, кантора, капельмейстера. БлизькСЦ до функцСЦй хормейстера обовтАЩязки у французьких спСЦвочих школах СЦ церквах виконував керСЦвник капели (maotre de chapelle). Поява хормейстера повтАЩязана з процесом розвитку музичного виконання, видСЦленням хорового мистецтва в самостСЦйну область, роздСЦлом сфер музично-виконавчоСЧ СЦ музично-педагогСЦчноСЧ дСЦяльностСЦ.

НайбСЦльш важкою частиною роботи керСЦвника самодСЦяльного хору являСФться створення творчого колективу улюбленцСЦв хорового спСЦву. В цьому колективСЦ одна СЦз головних задач - виховання гарних вСЦдносин мСЦж його учасниками, потреби до спСЦльного спСЦлкування, головною цСЦллю якого являСФться хоровий спСЦв.

Хибне захоплення хоровим спСЦвом виникаСФ не одразу. ПотрСЦбна система психологСЦчних контактСЦв, здатних обтАЩСФднати людей в СФдиний колектив: взаСФмне вСЦдвСЦдування художньо-творчих заходСЦв, вечорСЦв-вСЦдпочинку, диспути з рСЦзних проблем життя СЦ т.п. В усСЦй цСЦй працСЦ значення керСЦвника хору важко оцСЦнити.

Створення дружнього колективу неможливе без глибокоСЧ поваги СЦ навСЦть вСЦд ставлення його учасникСЦв до свого керСЦвника.

КерСЦвник хору повинен уважно вСЦдноситися до кожного учасника хору, знати його труднощСЦ СЦ проблеми, вмСЦти доброю порадою СЦ конкретним дСЦлом допомогти членам хорового колективу, бути СЧх справжнСЦм товаришем. КерСЦвник хору повинен любити не тСЦльки хорове мистецтво, але и багатопланову роботу, повтАЩязану з органСЦзацСЦСФю колективу, вСЦддавати цСЦй роботСЦ всього себе.

В завдання керСЦвника хору (хормейстера) входить:

  • пСЦдбСЦр репертуару;
  • музично-педагогСЦчна дСЦяльнСЦсть;
  • органСЦзацСЦя СЦ проведення репетицСЦйноСЧ роботи;
  • концертно-виконавчоСЧ дСЦяльностСЦ;
  • органСЦзацСЦя творчих зустрСЦчей з рСЦзноманСЦтними самодСЦяльними СЦ професСЦйними колективами;
  • органСЦзацСЦя СЦ виконання гастрольних поСЧздок хору;
  • дСЦловСЦ контакти.

В завдання керСЦвника хору входить не тСЦльки навчання його учасникСЦв правильним спСЦвочим СЦ хоровим навичкам, розвиток музичностСЦ, але СЦ виховання у них хорошого художнього смаку, високоСЧ духовностСЦ, любовСЦ до хорового мистецтва. Ця задача ускладнюСФться тим, що керСЦвнику приходиться працювати з людьми рСЦзного вСЦку, рСЦзного освСЦтнього СЦ культурного рСЦвня.

Такий широкий СЦ рСЦзноманСЦтний спектр дСЦяльностСЦ керСЦвника самодСЦяльного хору вимагаСФ вСЦд нього не тСЦльки знань, умСЦнь СЦ навичок в областСЦ хорового мистецтва, але СЦ широкоСЧ загальноСЧ ерудицСЦСЧ СЦ педагогСЦчноСЧ вихованостСЦ. ВСЦн повинен бути рСЦзносторонньо пСЦдготовленим, творчо активним педагогом. Для цього необхСЦдно бСЦльш знань з областСЦ лСЦтератури, театру, образотворчого мистецтва, суспСЦльних наук, основ психологСЦСЧ. КерСЦвник хору повинен володСЦти розвиненим СЦнтелектом СЦ силою волСЦ. Робота з самодСЦяльним хором вимагаСФ вСЦд керСЦвника великоСЧ працездатностСЦ, терпСЦння СЦ мСЦцного здоровтАЩя, а також оптимСЦзму СЦ, звичайно, почуття гумору.

ВсСЦ цСЦ знання, вмСЦння, навички, можливостСЦ СЦ риси характеру являються по сутСЦ, професСЦйними якостями керСЦвника самодСЦяльного хорового колективу.

Хормейстер керуСФ роботою хорового колективу (ансамблю пСЦснСЦ СЦ танцю), що маСФ звання "народний» (для дорослих) або "зразковий» (для дСЦтей). Бере участь у пСЦдготовцСЦ щорСЦчних СЦ перспективних планСЦв роботи клубного закладу, проведеннСЦ художнСЦх заходСЦв. ОрганСЦзовуСФ та очолюСФ роботу з пСЦдготовки та випуску нових концертних програм, забезпечуСФ СЧх належний рСЦвень. Бере участь у роботСЦ художньоСЧ ради, методичного кабСЦнету щодо органСЦзацСЦСЧ та проведення масових видовищних заходСЦв, тематичних вечорСЦв, театралСЦзованих свят, народних гулянь тощо. ЗабезпечуСФ навчально-виховний процес у колективСЦ, проводить груповСЦ та СЦндивСЦдуальнСЦ заняття з учасниками колективу з розучування хорових партСЦй за загальномузичною освСЦтою учасникСЦв. Веде облСЦк репетицСЦй, виступСЦв, занять. Бере участь у складаннСЦ кошторису витрат. Головний хормейстер районного будинку культури надаСФ методичну й практичну допомогу профСЦльним колективам району.

Хормейстер повинен знати: чинне законодавство в галузСЦ культури СЦ мистецтва, чиннСЦ нормативнСЦ акти з питань розвитку художньоСЧ творчостСЦ, основи теорСЦСЧ та практичнСЦ навички хорового спСЦву, теорСЦю диригування, методологСЦю творчого процесу, основи вокального мистецтва; сучасний та класичний репертуар та принципи його формування; основи методологСЦСЧ та органСЦзацСЦСЧ навчально-виховного процесу в колективСЦ; досвСЦд роботи кращих вСЦтчизняних колективСЦв; основи економСЦки, органСЦзацСЦСЧ працСЦ та управлСЦння; основи авторського та трудового права; правила й норми охорони працСЦ, виробничоСЧ санСЦтарСЦСЧ та протипожежного захисту; правила внутрСЦшнього трудового розпорядку.

КвалСЦфСЦкацСЦйнСЦ вимоги хормейстера: повна вища освСЦта вСЦдповСЦдного напряму пСЦдготовки (магСЦстр, спецСЦалСЦст). Стаж роботи за професСЦСФю хормейстера: для магСЦстра - не менше 2 рокСЦв, спецСЦалСЦста - не менше 3 рокСЦв.



2.2 Психолого-педагогСЦчнСЦ особливостСЦ розмСЦщення самодСЦяльного хору:педагогСЦка спСЦвробСЦтництва


УспСЦшна творча дСЦяльнСЦсть хору багато в чому залежить вСЦд правильного розташування його учасникСЦв на репетицСЦях СЦ концертнСЦй естрадСЦ.

У самодСЦяльних хорах беруть участь спСЦвцСЦ, що мають не лише рСЦзнСЦ вокальнСЦ данСЦ, але СЦ неоднакову музичну пСЦдготовку СЦ досвСЦд спСЦву в хорСЦ. ОкрСЦм цього вони розрСЦзняються за вСЦком, освСЦтою, родом основноСЧ трудовоСЧ дСЦяльностСЦ, комунСЦкабельностСЦ, психологСЦчнСЦй адаптивностСЦ СЦ культурному рСЦвню. УспСЦх репетицСЦйноСЧ роботи хорового колективу визначаСФться не лише вокально-хоровою майстернСЦстю його учасникСЦв, але СЦ психологСЦчною атмосферою в хоровому колективСЦ. Особливо це вСЦдноситься до артистСЦв хору, що знаходяться на репетицСЦСЧ СЦ концертнСЦй естрадСЦ поруч один з одним. Вони в першу чергу повиннСЦ вСЦдчувати дружню еманацСЦю всерединСЦ хоровоСЧ партСЦСЧ. Це необхСЦдно враховувати керСЦвниковСЦ хору при розташуваннСЦ спСЦвцСЦв усерединСЦ кожноСЧ хоровоСЧ партСЦСЧ.

НерозумСЦння керСЦвником винятковоСЧ важливостСЦ цього аспекту приносить колективу багато неприСФмностей. При знаходженнСЦ хоча б пари спСЦвакСЦв в конфлСЦктнСЦй ситуацСЦСЧ, керСЦвниковСЦ слСЦд прийняти всСЦ мСЦри для СЧСЧ погашення чи винесення за межСЦ хорового колективу. Якщо в даний момент часу це СФ неможливим, то в процесСЦ репетицСЦСЧ чи концерту конфлСЦктуючСЦ спСЦваки не повиннСЦ розмСЦщуватися в зонСЦ "особистого простору» один одного. "Собака не виновата, что она собака. Кошка не виновата, что она кошка. Просто не следует сажать их в один ящик», - пише Роберт Шоу в своСЧй педагогСЦчнСЦй монографСЦСЧ "Хор. Маленькие инструкции».

Безумовно, маестро перебСЦльшуСФ, але в цьому висловСЦ закладений один з принципСЦв, яким повинен керуватися керСЦвник самодСЦяльного хору в таких ситуацСЦях. ОкрСЦм психологСЦчного аспекту, при взаСФмному розмСЦщеннСЦ артистСЦв хору потрСЦбно керуватися СЧх вокальними даними. Голоси спСЦвцСЦв, що знаходяться поруч, мають бути гранично органСЦчнСЦ мСЦж собою по тембру СЦ силСЦ. При розташуваннСЦ спСЦвцСЦв в хоровСЦй партСЦСЧ слСЦд враховувати не лише вокально-хоровСЦ умСЦння СЦ навики, але СЦ музичну грамотнСЦсть учасникСЦв хору.

Гарний результат виходить, коли разом зСЦбрана група спСЦвцСЦв з хорошими спСЦвецькими СЦ хоровими навиками, але при цьому не мають бути СЦзольованСЦ СЦ початкСЦвцСЦ, малодосвСЦдченСЦ артисти хору.

З метою успСЦшного СЦ найбСЦльш швидкого подолання вСЦдставання одних спСЦвцСЦв вСЦд СЦнших в самодСЦяльних хорах поширена система наставництва. До дослСЦдного, музично грамотного спСЦвця прикрСЦпляються один-два початкових артистСЦв хору.

На репетицСЦСЧ вони повиннСЦ розмСЦщуватися разом. Таке розмСЦщення спСЦвцСЦв в хоровСЦй партСЦСЧ створюСФ сприятливСЦ умови для активного процесу самонавчання учасникСЦв хору, сприяСФ не тСЦльки швидкому вивченню репертуару, але що особливо важливо, росту вокально-хоровоСЧ майстерностСЦ малодосвСЦдчених учасникСЦв хору.

В молодих хорах буваСФ так, що досвСЦдчених спСЦвакСЦв дуже мало або СЧх немаСФ зовсСЦм. В таких випадках слСЦд найбСЦльш здатних, голосистих сСЦвакСЦв розмСЦстити разом, враховуючи СЦ СЧх товариськСЦ погляди. Це буде сприяти швидкому створенню мСЦцноСЧ основи хору.

НерСЦдко, новачкСЦв, якСЦ прийшли в досвСЦдчений хоровий колектив, розташовують з краю, для того, щоб перший час вони, знаходячись в хорСЦ, бСЦльше вслуховувалися в спСЦв своСЧх досвСЦдчених товаришСЦв СЦ плавно входили в виконавський процес. НеобхСЦдно, щоб учасники хору розмСЦщувалися на репетицСЦях СЦ концертнСЦй естрадСЦ в строго визначеному керСЦвником хору порядку. ВсСЦ перемСЦщення спСЦвакСЦв здСЦйснюються тСЦльки з дозволу СЦ за вказСЦвкою керСЦвника хору.

На концертнСЦй естрадСЦ слСЦд разом розмСЦщувати артистСЦв, якСЦ добре компонують один з одним в процесСЦ репетицСЦй. НайбСЦльш квалСЦфСЦкованСЦ спСЦваки з гарними вокальними даними розмСЦщуються в центрСЦ хорового колективу.

СамодСЦяльнСЦ хори створюються при рСЦзних закладах: вузах, будинках культури, культурних центрах СЦ асоцСЦацСЦях СЦ т.д.

Як було сказано вище, органСЦзацСЦйна робота тСЦсним чином повтАЩязана з роботою педагогСЦчноСЧ СЦ виконуСФться протягом всСЦСФСЧ дСЦяльностСЦ колективу.

В час вСЦдродження нашоСЧ духовностСЦ, розбудови нашоСЧ незалежноСЧ держави, перед композиторами, дСЦячами мистецтва стоять важливСЦ завдання з питань музичного виховання пСЦдростаючого поколСЦння. А саме в пСЦснях, хорових творах, показати СЦсторСЦю нашого народу, його звичаСЧ, традицСЦСЧ, обряди, незламнСЦсть духу у боротьбСЦ за волю УкраСЧни. Адже музичне виховання вСЦдСЦграСФ важливу роль у духовному становленнСЦ особистостСЦ людини.

ВлПСЦзнання свСЦту почуттСЦв неможливе без розумСЦння СЦ переживання музики, без глибокоСЧ духовноСЧ потреби слухати музику й дСЦставати насолоду вСЦд неСЧ» - Володимир Сухомлинський, саме цСЦСФю думкою СЦ слСЦд керуватися в процесСЦ вдосконалення змСЦсту музично-виховноСЧ роботи в школСЦ.

ХудожнСФ виконання пСЦсенно-хорового репертуару у дитячому хорСЦ може бути лише на основСЦ розумСЦння СЦ вСЦдчуття учнями художнього образу. Це СФ першою СЦ обов'язковою умовою художнього спСЦву. Проте однСЦСФСЧ цСЦСФСЧ умови недостатньо, потрСЦбно ще вмСЦти передати змСЦст СЦ характер пСЦснСЦ пСЦд час спСЦву, а разом з тим володСЦти мСЦнСЦмальною вокально-хоровою технСЦкою, тобто вокально-хоровими навичками.

Вокально-хоровСЦ навички - це комплекс автоматизованих дСЦй рСЦзних часин голосо-дихального апарату, якСЦ вСЦдбуваються пСЦд час спСЦву СЦ пСЦдкоряються волСЦ спСЦвака, його виконавським бажанням, узгодженого спСЦву в колективСЦ. Починати прищеплювати вокально-хоровСЦ навички слСЦд з роз'яснення правильного положення корпусу спСЦвака.

СпСЦвоча постава.

У поняття спСЦвочоСЧ постави входять: навичка правильного тримання корпусу СЦ голови пСЦд час спСЦву, а також вмСЦння природно розкривати рот. СпСЦваючи, треба стояти чи сидСЦти прямо, не витягуючи шиСЧ, не напружуючи СЧСЧ м'язСЦв. Руки краще вСЦльно опустити вниз ( це пСЦд час спСЦву стоячи), чи вСЦльно покласти на колСЦна (пСЦд час спСЦву сидячи). Язик СЦ губи не повиннСЦ бути скованими, млявими, а навпаки - рухливими СЦ пружними; голову не опускати СЦ не задирати вгору, дивитися прямо перед собою. При такСЦй поставСЦ складаються умови для вСЦльного дихання. Корпус не повинен бути млявим або напруженим.

У всСЦй поставСЦ повинна бути активнСЦсть, готовнСЦсть до спСЦву. Правильна постава СФ наслСЦдком внутрСЦшньоСЧ активностСЦ, в той же час сама постава добре впливаСФ н внутрСЦшнСЦй стан дитини, добре СЧСЧ органСЦзовуСФ. Щодо проведення урокСЦв музики, то у педагогСЦчнСЦй практицСЦ СЦснуСФ двСЦ точки зору. ОднСЦ вчителСЦ вважають, що уроки музики треба проводити стоячи, СЦншСЦ, навпаки - сидячи. Для правильностСЦ спСЦвочоСЧ постави корпусу краще пСЦд час спСЦву стояти. Але, враховуючи, що на уроцСЦ приходиться не тСЦльки спСЦвати, а й записувати, спСЦвати по нотах, тому практичнСЦше проводити цСЦ уроки сидяче. Коли пСЦсня вивчена можна спСЦвати СЧСЧ стоячи. Незалежно вСЦд того чи учнСЦ сидять пСЦд час спСЦву, чи стоять, положення корпусу повинно бути прямим, природнСЦм, вСЦльним. Голова пСЦд час спСЦву повинна бути злегка пСЦднятою, таке положення голови буде сприяти кращому положенню горлянки. Рот треба вСЦдкривати вСЦльно, нижня щелепа повинна теж вСЦльно опускатися вниз, бо вСЦд правильного положення голосового апарату залежить якСЦсть звуку. На початковому етапСЦ навчання спСЦву зустрСЦчаСФться ряд недолСЦкСЦв, якСЦ полягають у неправильнСЦй роботСЦ артикуляцСЦйного апарату.

АртикуляцСЦя.

АртикуляцСЦСФю зветься робота органСЦв мови: губ, язика, м'якого пСЦднебСЦння, голосових зв'язок.

Отже, самим найпоширенСЦшим недолСЦком у спСЦвСЦ СФ скована нижня щелепа. При такому положеннСЦ рот дуже мало вСЦдкритий, звук повСЦтрям вСЦльно не виштовхуСФться, голос звучить неприродно, а також виникаСФ рСЦзниця мСЦж голосними звуками. ЛСЦквСЦдувати такий недолСЦк можна пСЦд час спСЦву рСЦзноманСЦтних нотних прикладСЦв, вправ на рСЦзноманСЦтнСЦ склади. Наприклад, ай-ай; ля-ля; дай-дай; та-та; ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля.

Така вправа сприяСФ звСЦльненню нижньоСЧ щелепи СЦ правильному положенню роту.

Другим недолСЦком СФ пасивно опущена щелепа, при цьому обличчя спСЦвака не виразне, безтурботне. Щоб усунути такий недолСЦк слСЦд спСЦвати вправи на склади: ду-ду; ту-ту; му-му; мо-мо.

ду-ду-ду, ду-ду-дСЦ; мо-мо-мо, мо-мо-мо;

ту-ту-ту, ту-ту-ту; му-му-му, му-му-му.

ТретСЦм - дуже поширеним недолСЦком у спСЦвСЦ СФ розтягнутСЦсть губ у сторони. При такому положеннСЦ роту утворюСФться "вСЦдкритий», "плоский», "бСЦлий» звук (наводжу приклади "асним спСЦвом).

Одним СЦз кращих прийомСЦв у роботСЦ по усуненню незваних недолСЦкСЦв у спСЦвСЦ буде особистий приклад вчителя, тобто вчитель сам повинен наочно показати правильний спСЦв, а наочнСЦсть, як один СЦз основних дидактичних принципСЦв, повинна займати основне мСЦiе на уроцСЦ, бо наочнСЦсть в музицСЦ - це СЦ СФ сама музика. Бажано, щоб кСЦмната, в якСЦй проводяться уроки музики, була вСЦдповСЦдно обладнана (плакати СЦз зображенням спСЦвочоСЧ постави, портрети композиторСЦв, пСЦсенний репертуар, який включений у програму, крилатСЦ вислови про музику, рСЦзнСЦ правила спСЦву, нотна дошка, музичний СЦнструмент, шафа для зберСЦгання нот, методичноСЧ та хоровоСЧ лСЦтератури, програвач, грамплатСЦвки тощо). Отже, виховання правильноСЧ спСЦвочоСЧ постави повинно бути у центрСЦ уваги вчителя музики.

Дихання.

Дихання СФ найважливСЦшим елементом спСЦвацького процесу. РД дихання, без якого неможливо художнСФ виконання твору. Як вСЦдомо повСЦтряний струм викликаСФ коливання голосових зв'язок, внаслСЦдок чого народжуСФться звук, який попадаючи у резонаторнСЦ порожнини, посилюСФться СЦ набуваСФ вокального звучання. ВСЦд дихання залежить сила звуку СЦ всСЦ його вСЦдтСЦнки: краса, чистота звуку, виразнСЦсть спСЦву.

Характер видиху та вдиху зумовлюСФться характером звуку. Занадто сильний вдих веде до форсованого нерСЦвного звучання СЦ пСЦдвищення СЦнтонацСЦСЧ. Мляве дихання позбавляСФ звук барвистостСЦ СЦ викликаСФ пониження СЦнтонування. Видих завжди повинен бути економним. Для цього деякСЦ педагоги-вокалСЦсти радять рСЦзноманСЦтнСЦ вправи: лежачи, набирати повСЦтря на певну кСЦлькСЦсть секунд СЦ рСЦвномСЦрно випускати його. ТривалСЦсть видиху та вдиху слСЦд з кожним днем збСЦльшувати. Згодом виробляСФться широке, тривале дихання та вСЦльний видих.

РЖснують рСЦзнСЦ типи вокального дихання. НайбСЦльш визнане сучасною вокальною педагогСЦкою - це, так зване, грудно-дСЦафрагматичне дихання, яке даСФ можливСЦсть зробити найповнСЦший СЦ найглибший вдих.

Грудне дихання, при якому повСЦтря набираСФться у верхню частину легенСЦв СЦ груди злегка спрямовуютьсяються вперед.

КостоабдомСЦнальне - в ньому беруть участь нижнСЦ ребра, дСЦафрагма СЦ м'язи черевного преса. (Costa - ребро, abdomen - живСЦт).

СпСЦвацьке дихання, як СЦ звичайне, складаСФться з двох моментСЦв: вдиху СЦ видиху. СпСЦвацьке, порСЦвняно СЦз звичайним, розмовним у 2-2,5 раз бСЦльше.

Характер вдиху, як перед початком виконання твору, так СЦ в процесСЦ спСЦву залежить вСЦд характеру твору. Для творСЦв повСЦльних кантиленних природнСЦм СФ вдих спокСЦйний, глибокий. У творах швидкого темпу вдих повинен бути коротким, але також глибоким.

Перед спСЦвом треба взяти дихання, на якусь долю секунди затримати подих, нСЦби зробити опору, почати спСЦв за знаком вчителя, економно витрачаючи повСЦтря до кСЦнця фрази. Дихання береться мСЦж фразами СЦ завжди за одну долю до початку спСЦву.

Якщо при звичайному диханнСЦ вдих чергуСФться з видихом незалежно вСЦд нашоСЧ волСЦ, то у спСЦвСЦ дихання повинне бути цСЦлком пСЦдпорядковане волСЦ виконавця, бо тут воно вСЦдСЦграСФ дуже важливу роль, як основа формування спСЦвочого звука. Для спСЦвакСЦв важливСЦше значення маСФ видих, бо завдяки йому утворюСФться спСЦвочий звук. Вдих перед початком хорового спСЦву маСФ бути завжди органСЦзований та одночасний, повинен вСЦдповСЦдати характеровСЦ твору. Набирати повСЦтря треба безшумно, не пСЦднСЦмаючи плечей. Дихання при якому пСЦднСЦмаються плечСЦ шкСЦдливе. Таке дихання називаСФться ключичним, воно дуже розповсюджене у шкСЦльнСЦй практицСЦ. ПлечовСЦ рухи вказують на те, що повСЦтрям заповнюСФться лише верхня частина легенСЦв СЦ такого дихання не вистачаСФ до кСЦнця фрази.

Завдання вчителя - навчити учнСЦв економно, рСЦвно СЦ поступово витрачати повСЦтря, навчити рСЦвно "тягнути» звук.

Щоб краще розвинути тривалСЦсть дихання, корисно спСЦвати рСЦзнСЦ вправи: дСЦти по руцСЦ вчителя беруть дихання, затримавши подих, зробивши опору на першому звуцСЦ, починають спСЦвати на голосну "у». При цьому вчитель рахуСФ на рахунок "раз», "два», "три», "чотири» СЦ т.д. це викликаСФ у дСЦтей СЦнтерес, активнСЦсть, бажання хто довше протягне звук. ТакСЦ вправи проводяться на початковому етапСЦ, коли учнСЦ ще не знайомСЦ з нотами. Коли ж учнСЦ ознайомляться з нотами, можна спСЦвати вправи по нотах: А У А У.

Над розвитком навичок спСЦвацького дихання треба працювати систематично. Перша вимога до правильного спСЦвацького дихання - це правильний одноразовий вдих повСЦтря. Друга вимога - видих.

Якщо, вчитель сам акомпануСФ спСЦвакам, то дихання показуСФться кивком голови. Не можна брати дихання всерединСЦ фрази, а ще бСЦльше в серединСЦ слова. В окремих випадках при великих фразах допускаСФться змСЦна дихання в серединСЦ фрази мСЦж словами. ПСЦд час виконання хорових творСЦв, переважно повСЦльного темпу, при великих тривалостях або довгих фразах часто застосовуСФться прийом "ланцюгового» дихання, коли спСЦваки дихають не разом, а по черзСЦ "ланцюжком». На ланцюговому диханнСЦ можна виконувати музичнСЦ фрази будь-якоСЧ величини, вони не розриваються такою змСЦною дихання, у слухачСЦв створюСФться враження, що хор виконуСФ фразу на одному диханнСЦ. При виконаннСЦ на ланцюговому диханнСЦ нот великоСЧ тривалостСЦ або довгих фраз окремСЦ спСЦваки можуть брати дихання по черзСЦ в будь-якому мСЦiСЦ в тому числСЦ СЦ в серединСЦ слова. Часто "ланцюгове» дихання також застосовуСФться у закСЦнченнях твору.

Дихання - основа спСЦву.

Звукоутворення.

Для художнього виконання твору потрСЦбна культура звуку. Вона забезпечуСФться не тСЦльки правильним диханням СЦ дикцСЦСФю, а й доброю манерою звукоутворення, яка, насамперед залежить вСЦд вмСЦння володСЦти своСЧм голосом. Цього можна досягти дотримуючись правильноСЧ спСЦвочоСЧ постави й дихання. У спСЦвакСЦв-початкСЦвцСЦв дихання нестСЦйке, нижня щелепа стиснута, губи млявСЦ, шия витягнута, це негативно впливаСФ на якСЦсть звуку - спСЦв стаСФ нечистим, неприСФмного горлового тембру, з "плоским», "бСЦлим» звучанням. КерСЦвник хору повинен вСЦдучити спСЦвакСЦв вСЦд форсованого, крикливого звуку, бо такий спСЦв псуСФ голос, порушуСФ чистоту СЦнтонацСЦСЧ й виразнСЦсть виконання.

Отже, одним СЦз важливих елементСЦв хорового спСЦву СФ природне звукоутворення. Основним принципом звукоутворення СФ зв'язний спСЦв, (Legato) - як основа спСЦвацького мистецтва, активна подача звуку, вироблення високого головного звучання, як основи.

Звук, поруч з ритмом, темпом, ансамблем СЦ строСФм, СФ одним з основних виконавських засобСЦв виразностСЦ. ЗмСЦстовне, соковите забарвлення звучання СФ наслСЦдок систематичноСЧ, тривалоСЧ роботи. Звукова палСЦтра хору може бути рСЦзноманСЦтною, рСЦзнобарвною, адже для того, щоб передати радСЦсний, лСЦричний, героСЧчний, драматичний або гумористичний змСЦст, потрСЦбен рСЦзний характер звуку, рСЦзнСЦ звуковСЦ барви. При всСЦх змСЦнах характеру звучання, звук хору повинен мати постСЦйнСЦ якостСЦ: звучання хору повинно бути природнСЦм, не напруженим, рСЦвним на всьому дСЦапазонСЦ, округлим, точним. Здобуття цих якостей вимагаСФ рСЦзнобСЦчноСЧ роботи вчителя над диханням звука, над регулюванням сили звучання, над округленням голосних, звукоподачею, звуковедСЦнням, тощо.

2.3 Хорове розспСЦвування та його педагогСЦчне значення


РепетицСЦя, як правило, починаСФться з розспСЦвування - обовтАЩязковоСЧ форми роботи самодСЦяльного хору. У професСЦйних хорах виспСЦвування може не проводитися, оскСЦльки артисти-професСЦонали мають зтАЩявлятися на роботу вже в "робочому» станСЦ. У самодСЦяльних хорах це виключено.

РозспСЦвування може проводитися одночасно з усСЦм хором, по групах (жСЦноча, чоловСЦча), по хорових партСЦях. РозспСЦвування, що проводиться з усСЦм хором, сприяСФ органСЦзацСЦСЧ початку занять. Проте для досягнення мСЦцних вокальних навикСЦв доцСЦльно проводити розспСЦвування по партСЦях або групах, в процесСЦ розспСЦвування, яке зазвичай триваСФ 10-20 хвилин, артисти хору окрСЦм розСЦгрСЦвання голосового апарату удосконалюють спСЦвецькСЦ навики.

Отже, розспСЦвування переслСЦдуСФ три основнСЦ завдання: розСЦгрСЦвання голосового апарату, психологСЦчний настрСЦй для вокально-хоровоСЧ роботи СЦ вдосконалення спСЦвацьких прийомСЦв СЦ навикСЦв.

Починати розспСЦвування доцСЦльно в середньому вСЦдрСЦзку дСЦапазону кожноСЧ хоровоСЧ партСЦСЧ. Важливо враховувати структуру вправ, особливо на початку розспСЦвування.

НедоцСЦльно починати розспСЦвування в дуже повСЦльному або швидкому темпСЦ. Вправи в швидких СЦ повСЦльних темпах необхСЦднСЦ лише пСЦсля того, коли спСЦвцСЦ вже приведуть голоси в робочий стан СЦ зможуть займатися вдосконаленням спСЦвецьких навикСЦв. ВарСЦантСЦв вправ може бути багато. КерСЦвник хору повинен умСЦти пСЦдСЦбрати для конкретного складу хору СЦ вирСЦшення конкретних педагогСЦчних завдань тСЦ або СЦншСЦ вправи.

НеобхСЦдно, щоб вправи носили стабСЦльний характер, оскСЦльки позитивний результат виникаСФ лише при багатократному повтореннСЦ одних СЦ тих же виспСЦвок. МСЦцнСЦ навики виробляються в результатСЦ тривалих СЦ систематичних тренувань.

Вправи для розспСЦвування мають бути нескладними для сприйняття, зручними для засвоСФння, лаконСЦчними, гранично ясними СЦ цСЦлеспрямованими.

ПСЦдбСЦр вправ, СЦнтенсивнСЦсть розспСЦвування визначаються наступним: чи вСЦдбуваСФться розспСЦвування перед виступом хору або воно - частина черговоСЧ репетицСЦСЧ. Якщо розспСЦвування передуСФ концертному виступу хору, то маСФ велике значення об'СФм виступу: декСЦлька творСЦв, вСЦддСЦлення або цСЦлий концерт. Чим коротше виступ, тим значнСЦшим маСФ бути розспСЦвування.

Недостатня розспСЦвуванСЦсть хору негативно позначаСФться на якостСЦ виконання. Не слСЦд проводити тривале, напружене розспСЦвування перед концертом хору в двох або одному великому вСЦддСЦленнСЦ, оскСЦльки велике спСЦвецьке навантаження артистСЦв хору пСЦд час виспСЦвування може натомити СЧх СЦ привести до втрати спСЦвецькоСЧ форми в процесСЦ концерту.

ОсвоСФння керСЦвником методики СЦ практики розспСЦвування необхСЦдне для правильноСЧ органСЦзацСЦСЧ спСЦвецького виховання хорового колективу.

Велике значення для правильного звукоутворення маСФ чСЦтке формування голосних звукСЦв. ЯкСЦсть голосних залежить вСЦд того, як спСЦвак розкриСФ рот: нижня щелепа опускаСФться повСЦльно, утворюючи губами коло. Звук тодСЦ утворюСФться округлений. Велике значення маСФ ведення звука, всСЦ голоси повиннСЦ звучати рСЦвно. Правильному звукоутворенню допомагаСФ вмСЦння розпСЦзнавати якСЦсть звука, тобто вСЦдрСЦзняти гарний звук вСЦд поганого. Важливим, тут буде особистий показ керСЦвником способСЦв правильного звукоутворення. КерСЦвник повинен якнайчастСЦше нагадувати про спСЦвочу поставу, показувати правильну артикуляцСЦю, формування звука. У вихованнСЦ правильного звукоутворення слСЦд завжди орСЦСФнтуватися на музичну фразу. Музичу фразу треба проспСЦвати так, щоб вистачило дихання СЦ збереглося барвисте звучання. У спСЦвакСЦв треба виробити головне, свСЦтле, дзвСЦнке, округле звучання. Головне звучання виробляСФться на звуках у-ю; свСЦтле - за допомогою посмСЦшки; рСЦвне - за допомогою вправ, побудованих у висхСЦдному та низхСЦдному напрямках. Треба звертати увагу на те, щоб дитячСЦ голоси звучали ненапружено. Отже, першочергове завдання вчителя - добитися спСЦву легким, м'яким звуком. Виробити цСЦ навички допомагають перш за все пСЦснСЦ з програми учнСЦв молодших класСЦв, а також рСЦзноманСЦтнСЦ вправи, якСЦ треба спСЦвати на рСЦзнСЦ склади, слова.

а) ля-ля-ля, ля-ля-ля, ля-ля-ля, ля-ля-ля...

б) лег - кий вСЦ - те - рець, лег - кий вСЦ - те - рець...

Щоб уникнути "плоскоготАЭ, "вСЦдкритоготАЭ звуку можна спСЦвати вправи на склади "ду», "до», "ту».

в)ду - ду - ду, до - до - до, ту - ту - ту.

Щоб виробити однакове звучання голосних слСЦд спСЦвати вправи на однСЦй висотСЦ, на склади:

ДСЦ, де, да, до, ду;

МСЦ, ме, ма, мо, му;

ГрСЦ, гре, гра, гро, гру;

Е, лСЦ, о, но, фа.

Подолати сипле звучання голосу теж допомагають спецСЦальнСЦ вправи: наслСЦдування дзвСЦночка, сопСЦлки, скрипки, балалайки. ТакСЦ вправи дСЦти сприймають як цСЦкаву гру СЦ це даСФ позитивнСЦ наслСЦдки. Так вчитель пропонуСФ дСЦтям пригадати як дзвенить дзвСЦночок, спочатку дСЦти тренуються на однСЦй висотСЦ, потСЦм спСЦвають звукоряд квСЦнти вверх СЦ вниз СЦ, нарештСЦ, арпедисто на склад "дСЦнь».

Увага малюкСЦв нестСЦйка, щоб дСЦти не стомлювались вСЦд однСЦСФСЧ вправи, треба спСЦвати СЦншСЦ. Наприклад, дСЦти з задоволенням будуть наслСЦдувати гру сопСЦлки: притуливши двСЦ руки до рота, учнСЦ уявляють собСЦ, що грають на сопСЦлцСЦ, СЦ на склад "ду-ду» вСЦдтворюють пропонованСЦ вчителем звуки. Таким самим способом можна вСЦдтворювати гру балалайки на склади "тринь-бринь», гру скрипаля - "тСЦлСЦ-тСЦлСЦ». Елемент гри, внесений у навчання добре активСЦзуСФ учнСЦв на уроцСЦ. Красу звука ще придаСФ тембр, тому в пСЦснях рСЦзних за характером слСЦд придавати рСЦзну окрасу звуку.

ДикцСЦя.

Важливе значення на уроках музики маСФ дикцСЦя.

ДикцСЦя - це виразне вимовляння слСЦв, складСЦв СЦ окремих звукСЦв. МелодСЦя пСЦснСЦ нерозривно пов'язана з текстом. МСЦж тим дуже часто у хоровому спСЦвСЦ, виконаннСЦ пСЦснСЦ майже неможливо розСЦбрати слСЦв, не можна зрозумСЦти, про що спСЦваСФться у пСЦснСЦ, хоч хор може спСЦвати гарно, хорошим звуком. Отже, хороша дикцСЦя в хорСЦ залежить вСЦд гнучкостСЦ СЦ рухливостСЦ артикуляцСЦйних апаратСЦв спСЦвакСЦв.

АртикуляцСЦя - це робота органСЦв мови, необхСЦдна для вСЦдтворення того чи СЦншого звукСЦв мови. До артикуляцСЦйного апарату входить: нижня щелепа, губи, язик, м'яке пСЦднебСЦння СЦ голосовСЦ зв'язки. ВсСЦ частини артикуляцСЦйного апарату повиннСЦ бути ненапруженими., СЦ в той же час активними. ВирСЦшальне значення для утворення голосних СЦ приголосних звукСЦв маСФ язик СЦ губи, якСЦ повиннСЦ бути дуже рухливСЦ, вСЦльно СЦ активно набувати потрСЦбного положення, нижня щелепа повинна вСЦльно опускатися вниз.

Щоб домогтися чСЦткоСЧ вимови тексту, треба навчити дСЦтей спСЦвати ненаголошенСЦ голоснСЦ, чСЦтко вимовляти приголоснСЦ. Отже, приголоснСЦ звуки повиннСЦ вимовлятися швидко, активно, енергСЦйно. При млявСЦй роботСЦ артикуляцСЦйного апарату приголоснСЦ звучать "розмазано», погСЦршують якСЦсть звуку. Особливо треба звернути увагу на швидку, коротку вимову свистячих звукСЦв - "з» СЦ "с», шиплячих - "ж», "ч», "ш», "щ», якСЦ при вСЦдсутностСЦ чСЦткоСЧ дикцСЦСЧ створюють в хорСЦ неприСФмний свист СЦ шипСЦння. Дуже швидко СЦ чСЦтко треба вимовляти послСЦдовностСЦ кСЦлькох приголосних, наприклад, в словах "безстрашний», "безсмертний», "скромний». Таким чином основу спСЦву складають голоснСЦ звуки. Це не говорить про те, що приголоснСЦ звуки не мають нСЦякого значення. Навпаки, без чСЦткоСЧ вимови приголосних не може бути чСЦткого спСЦву. В спСЦвСЦ приголоснСЦ звуки вимовляються, як уже згадувалося, зСЦбрано, коротко, енергСЦйно. Така вимова приголосних допомагаСФ чСЦткому СЦ повному звучанню голосних, що йдуть за ними, тобто всСЦ приголоснСЦ звуки слСЦд вСЦдносити до наступного голосного СЦ вимовляти разом з ним. Така вимова сприяСФ протяжностСЦ звучання, безперервностСЦ музичноСЧ фрази СЦ вокальноСЧ лСЦнСЦСЧ в цСЦлому. ДеякСЦ приголоснСЦ, наприклад "р» СЦ "б» треба нерСЦдко нСЦби подвоювати. (ВлЛьодолом» М. Д. Леонтовича).

Велика увага придСЦляСФться чСЦткСЦй дикцСЦСЧ дСЦтям, якСЦ шепелявлять, часто перекручують окремСЦ слова.

Вчитель повинен слСЦдкувати за цим, виправляти помилки, допущенСЦ у спСЦвСЦ, так як це вСЦдповСЦдаСФ не тСЦльки завданню музичного виховання, але й бСЦльш широкому педагогСЦчному завданню навчанню вСЦрноСЧ лСЦтературноСЧ мови. Отже, правильна вимова слСЦв повинна бути наслСЦдком доброго розумСЦння, вСЦдчуття, знання тексту, а також наслСЦдником вСЦдповСЦдноСЧ систематичноСЧ технСЦчноСЧ роботи. КерСЦвник хору повинен неухильно дбати про розвиток гнучкостСЦ СЦ рухливостСЦ артикуляцСЦйного апарату спСЦвакСЦв, домагаючись активностСЦ, легкостСЦ СЦ свободи у роботСЦ окремих його частин (язика, губ, щелеп) без чого не може бути доброго, виразного вимовляння слСЦв тексту. В процесСЦ роботи над пСЦснею корисно проспСЦвати СЧСЧ або прочитати текст, пСЦдкреслено чСЦтко вимовляючи приголоснСЦ звуки. Це добре розвиваСФ артикуляцСЦйний апарат, а пСЦдкреслену чСЦткСЦсть пСЦд час спСЦву легко усунути. Таку роботу корисно проводити на тихому звуцСЦ, а при перечитуваннСЦ тексту - навСЦть, пошепки, при цьому всСЦ дикцСЦйнСЦ недолСЦки виявляються бСЦльш чСЦтко. Диригент маСФ виховати в хорСЦ свСЦдоме ставлення до словесного тексту виученого твору та його художнього змСЦсту СЦ до оволодСЦння всСЦма засобами виразного його вСЦдтворення. Добре вироблена дикцСЦя полегшить диригентовСЦ здСЦйснення цСЦСФСЧ найважливСЦшоСЧ мети. Отже, основою вокального виховання СФ органСЦзацСЦя взаСФмодСЦСЧ всСЦх частин спСЦвацького апарату: дихання, дикцСЦСЧ, звукоутворення.

РЖнтонацСЦя.

ОднСЦСФю СЦз самих головних умов гарного хорового звучання чистота спСЦву, тобто чисте СЦнтонування. РЖнтонацСЦя - це точне вСЦдтворення висоти звука. Отже, основою спСЦву буде точне, чисте СЦнтонування. Першою вимогою вчителя в роботСЦ над цСЦСФю навичкою СФ вмСЦння вСЦдрСЦзнити чисте звучання вСЦд фальшивого. Миритися з неточним СЦнтонуванням у дитячому спСЦвСЦ це означаСФ пСЦдривати основи музичного виховання. Робота над розвитком навички чистого СЦнтонування тСЦсно зв'язана СЦз вихованням та розвитком слухових навичок. ВСЦд чого залежить точна СЦнтонацСЦя?

1.ВСЦд фСЦзичного стану спСЦвака, загальна перевтома, хворе горло, хвороба гортанСЦ, голосових зв'язок.

2.ВСЦд слухових даних спСЦвака.

3.ВСЦд умСЦння володСЦти диханням, звукоутворенням, дикцСЦСФю, а також вСЦд спСЦвочоСЧ постави.

4.ВСЦд захоплення спСЦвакСЦв виконання того чи СЦншого твору.

Якщо учням сподобалась пСЦсня, вони спСЦвають СЧСЧ СЦз задоволенням, то виникаСФ такий етап творчоСЧ активностСЦ, пСЦдтягнутостСЦ учнСЦв, який теж сприяСФ чистому СЦнтонуванню. Однак один тСЦльки СЦнтерес дСЦтей до пСЦснСЦ не може повнСЦстю визначити чистоту СЦнтонацСЦСЧ строго пСЦд час виконання.

РЖ крСЦм того:

5.ПСЦсня повинна бути зручною, для виконання СЧСЧ по дСЦапазону СЦ мелодичним ходам.

ТруднощСЦ в СЦнтонацСЦСЧ можуть виникнути при незручному голосоведСЦннСЦ: великСЦ СЦнтервальнСЦ скачки, частСЦ секунди, хроматизм.

Чистого СЦнтонування можна добитися пСЦд час спСЦву мурмурандо окремих вправ, пСЦсень, складСЦв. ТакСЦ вправи треба спСЦвати повСЦльно, щоб дСЦти звикли привикати до чистого СЦнтонування.

Хороших результатСЦв допомагаСФ добитися транспонування трудних мСЦiь в зручнСЦшу тональнСЦсть. Подоланням СЦнтонацСЦйних труднощСЦв допомагаСФ спСЦв окремих складСЦв по нотах. Домогтися хорошоСЧ СЦнтонацСЦСЧ допомагаСФ також спСЦв без супроводу. СпСЦв без супроводу також СФ одним СЦз головних засобСЦв розвитку СЦ виховання вокального слуху та голосу.

СтрСЦй.

Поняття СЦнтонацСЦСЧ в хорСЦ нерозривно пов'язане з поняттям строю. Що таке стрСЦй?

СтроСФм зветься правильне точне СЦнтонування СЦнтервалСЦв в СЧх мелодичному СЦ гармонСЦчному видах. СтрСЦй, тобто СЦнтонацСЦйно вивСЦрене СЦ вирСЦвняне звучання буваСФ двох типСЦв:

Мелодичний (горизонтальний) СЦ гармонСЦчний (вертикальний).

Мелодичний стрСЦй - це послСЦдовнСЦсть музичних звукСЦв, що йдуть один за одним у горизонтальному порядку, ще називають його горизонтально-мелодичним.

ГармонСЦчний стрСЦй - це спСЦв гармонСЦчних послСЦдовностей у вертикальному порядку (одночасне звучання тонСЦв).

Одним СЦз важливих моментСЦв у роботСЦ над вирСЦвнянням строю СФ диригентськСЦ вказСЦвки вчителя. КерСЦвник мусить всСЦма засобами виразностСЦ - рукою, виразом обличчя, показати де треба пСЦдвищити звук СЦ навпаки. МСЦж учнями СЦ вчителем повинен бути тСЦсний контакт СЦ взаСФморозумСЦння. СлСЦд звернути увагу СЦ на велику помилку, яку часто можна зустрСЦти СЦ хоровСЦй практицСЦ, якщо хор виконуСФ якесь мСЦiе фальшиво, то вчитель замСЦсть виправити це мСЦiе СЦ виявити хто спСЦваСФ невСЦрно заставляСФ всСЦх повторювати декСЦлька разСЦв одне СЦ то ж мСЦiе.

Це якраз не допоможе тим, хто спСЦваСФ фальшиво, невСЦрно, а тСЦльки знизить СЦнтерес до спСЦву тих, хто спСЦваСФ добре. Коли у пСЦснСЦ вСЦдчуваСФться фальш, то не слСЦд повторювати усю пСЦсню спочатку, а виправити тСЦ мСЦiя, котрСЦ важко засвоюються. Отже, хоровий стрСЦй, чиста СЦнтонацСЦя СФ найважливСЦшими елементами хорового виконавства. Або: чистота звуку - це камСЦнь, на якому базуСФться будова хорового мистецтва.

Ансамбль.

Що ж таке ансамбль?

Ансамбль - слово французьке, (ensemble - разом, вкупСЦ, цСЦле, узгодженСЦсть), СФднСЦсть виконання. Це означаСФ, що спСЦвати повиннСЦ одноразово СЦ однаково повиннСЦ дихати, формувати звуки, вимовляти слова, точно дотримуватися висоти звуку, темпу СЦ ритму пСЦснСЦ, динамСЦки.

Одним СЦз перших правил колективного спСЦву СФ СФднСЦсть темпу пСЦд час виконання.

Темпом називаСФться ступСЦнь швидкостСЦ СЦ характер руху музичного твору. Досить того, щоб один спСЦвак порушив загальний темп, як зразу зникаСФ злагодженСЦсть звучання. НайбСЦльшСЦ труднощСЦ щодо темпу зустрСЦчаються в пСЦснях дуже швидких СЦ повСЦльних, а також при темпових змСЦнах у серединСЦ твору. Якраз шкСЦльна програма цСЦ труднощСЦ передбачаСФ СЦ пСЦснСЦ, наприклад для 1го класу написанСЦ у помСЦрному темпСЦ, бо на таких пСЦснях СЦ тим бСЦльше, у 1му класСЦ закладаються основи навичок СФдиного темпу при спСЦвСЦ. Починаючи з 2го класу пСЦснСЦ бувають рСЦзнСЦ: бСЦльш швидкСЦ СЦ повСЦльнСЦ. У 2му класСЦ в репертуар включаються пСЦснСЦ СЦз змСЦною темпу. ( Л. КнСЦппер "Чому ведмСЦдь взимку спить?» СЦ СЦншСЦ).

Що таке темп?

РЖталСЦйське - tempo, латинське - tempus, означаСФ - час. Це ступСЦнь швидкостСЦ виконання СЦ характер руху музичного твору.

Темп одне СЦз головних джерел виявлення змСЦсту СЦ характеру пСЦснСЦ, тому виконання у вСЦрному темпСЦ маСФ дуже велике значення. Розучувати пСЦсню спочатку треба у помСЦрному темпСЦ поступово наближаючись до належного.

Другим головним моментом гарного ансамблю СФ СФднСЦсть метру (однакове, одноразове виконання сильних СЦ слабих долей такту), яке придаСФ виконанню живу пульсацСЦю. РД пСЦснСЦ, де метрична чСЦткСЦсть дуже важлива. Особливо це стосуСФться пСЦсень маршового характеру. Наприклад: "Марш украСЧнських дСЦтей» муз. А. БасовоСЧ, "Школярський гСЦмн» муз. Ф. Колесси, сл. М. ПСЦдгСЦр'янки.

Для вСЦрного виконання метру складають пСЦснСЦ СЦз за тактовим початком. ТруднСЦсть СЧх полягаСФ в тому, що затактовСЦ звуки треба спСЦвати слабше, нСЦж сильнСЦ звуки (ВлЧому ведмСЦдь взимку спить» муз. А. КнСЦпера, на сл. А. КоваленковоСЧ, "Струмок» муз. А. Штогаренка, "УкраСЧнСЦ» муз. А. БасовоСЧ, на сл. М. ПСЦдгСЦр'янки, "Вальс снСЦжинок» муз. Т. Попатенко та СЦншСЦ.)

ПСЦд час спСЦву вчитель повинен слСЦдкувати, щоб спСЦваки добре акцентували сильну долю. НайбСЦльшу труднСЦсть для досягнення ансамблевого спСЦву складаСФ ритм, так званий ритмСЦчний ансамбль. Також велике значення у виробленнСЦ ансамблю мають пСЦснСЦ на два голоси. Тут необхСЦдно добиватися рСЦвноСЧ сили звучання обох голосСЦв.

Ансамбль маСФ такСЦ рСЦзновиди:

УнСЦсонний або частковий - це ансамбль окремоСЧ хоровоСЧ партСЦСЧ. Ця форма своСЧм завданням маСФ виробити злиту звукову лСЦнСЦю.

Половинний ансамбль - це ансамбль однорСЦдних хорових груп. Наприклад, партСЦя soprano СЦ alt складають ансамбль групи жСЦночих голосСЦв; партСЦя tenor СЦ bas складають ансамбль групи чоловСЦчих голосСЦв.

Неповний ансамбль - це з'СФднання рСЦзнорСЦдних хорових груп: SAT, ATB, STB, SAB.

Повний ансамбль або загальний - це з'СФднання всСЦх груп хорового колективу. В ньому маСФ бути досягнута цСЦлковита звукова СЦ динамСЦчна рСЦвновага.

Природний ансамбль - всСЦ спСЦваки використовують природнСЦ нюанси, вСЦдповСЦдно до теситури, в якСЦй вони спСЦвають, або природний ансамбль - це рСЦвномСЦрне використання регСЦстрСЦв кожноСЧ голосовоСЧ партСЦСЧ. Для рСЦзних дСЦлянок дитячого (СЦ людського взагалСЦ) голосу СЦснують цСЦлком природнСЦ нюанси: для нижнСЦх звукСЦв soprano природний нюанс р або рр; для середньоСЧ дСЦлянки середньою буде середня сила - mf; для верхньоСЧ - f. Отже, коли спСЦваки користуються природним нюансом, такий ансамбль буде природнСЦм.

Штучний ансамбль - це ансамбль, коли одна чи всСЦ партСЦСЧ хору повиннСЦ спСЦвати з динамСЦкою, яка не вСЦдповСЦдаСФ данСЦй теситурСЦ. Використання, наприклад, нюансу р на високих звуках даного голосу вимагаСФ вСЦд хору значно бСЦльшоСЧ майстерностСЦ. Такий неприродний нюанс буде штучним. Штучний ансамбль можна ще трактувати, як порушення рСЦвномСЦрного використання регСЦстрСЦв кожноСЧ хоровоСЧ партСЦСЧ.

РегСЦстр - частина звукоряду, ряд його сусСЦднСЦх звукСЦв, об'СФднаних тембровою СФднСЦстю.

НайважливСЦшим етапом формування складу хору СФ прослухування його учасникСЦв. Результати прослухування повиннСЦ строго СЦ систематично фСЦксуватися в спецСЦально заведеному журналСЦ. У нСЦм, окрСЦм вокально-музичних даних тих, що прослухуються, слСЦд фСЦксувати загальну СЦ спецСЦальну освСЦту, мСЦiе роботи або навчання, домашню адресу (телефон, рСЦк народження сСЦмейний стан).

При прослухуваннСЦ слСЦд визначити якСЦсть голосу (тип, дСЦапазон), музичного слуху, вСЦдчуття ритму, музичнСЦй пам'ятСЦ, а також з'ясувати музичну пСЦдготовку: знання нотноСЧ грамоти, володСЦння яким-небудь музичним СЦнструментом, досвСЦд спСЦву в хорСЦ. РЖснують рСЦзнСЦ методи прослухування тих, що вступають в хор. Як правило, СЧм пропонуСФться виконати який-небудь вокальний твСЦр; пСЦсню, романс, арСЦю.

ПСЦсля цього визначаСФться дСЦапазон голосу, тип голосу (тенор, баритон, бас СЦ так далСЦ). На нескладних вправах визначаСФться якСЦсть музичного слуху. Наприклад, пропонуСФться повторити за СЦнструментом або голосом рСЦзнСЦ по висотСЦ звуки в межах середнього вСЦдрСЦзку дСЦапазону голосу, повторити голосом програну на СЦнструментСЦ нескладну побудова з трьох-п'яти звукСЦв. Якщо вступник маСФ музичну освСЦту або досвСЦд спСЦву в хорСЦ, вправи можуть бути декСЦлька ускладненСЦ. Наприклад, вступнику пропонуСФться на слух визначити нескладнСЦ СЦнтервали в мелодСЦйному, а потСЦм СЦ в гармонСЦйному виглядСЦ, побудувати голосом вСЦд заданого звуку рСЦзнСЦ СЦнтервали. У прослухування доцСЦльно включати хроматичнСЦ побудови.

ВСЦдчуття ритму перевСЦряСФться повторенням нескладного ритмСЦчного малюнка.

Якщо в тих, що прийшли прослуховуватися в хор немаСФ спСЦвецького досвСЦду СЦ вСЦдсутня музична пСЦдготовка, то прослуховування доцСЦльно проводити у декСЦлька етапСЦв» На першому етапСЦ можна обмежитися лише загальним знайомством з вступником, запропонувавши йому почати вСЦдвСЦдувати заняття хору, а через три-чотири тижнСЦ провести ретельнСЦше знайомство з вокально-музичними даними СЦ лише пСЦсля цього остаточно висловити думку про його придатнСЦсть для участСЦ в хорСЦ. НерСЦдко соромтАЩязливСЦсть, нерСЦшучСЦсть вступника, який прийшов на прослуховування заважають вияснити його вокально-музичнСЦ данСЦ. В цьому випадку, як виключення, можна спробувати провести цю роботу в процесСЦ репетицСЦй з хором.

Формувати склад хору без будь-якоСЧ перевСЦрки вокально-музичних даних вступникСЦв до хорового колективу недоцСЦльно. СлСЦд пСЦклуватися про те, щоб новСЦ учасники хорового колективу не знижували рСЦвень виконавськоСЧ майстерностСЦ хору. З цСЦСФю метою бажано мати пСЦдготовчу групу хору.

НайважливСЦшим органСЦзацСЦйно-педагогСЦчним питанням в роботСЦ хорового колективу СФ створення традицСЦй. Без цСЦкавих, рСЦзноманСЦтних, мСЦцних традицСЦй дСЦяльнСЦсть самодСЦяльного хорового колективу недовговСЦчна.

НайголовнСЦшою традицСЦСФю хорового колективу маСФ бути дружба його учасникСЦв, творча атмосфера його дСЦяльностСЦ. ТрадицСЦСЧ можуть створюватися в рСЦзних нормах: органСЦзацСЦя спСЦльних вечорСЦв вСЦдпочинку, поСЧздки за мСЦсто, привСЦтання з днем народження учасникСЦв хору, творча дружба з самодСЦяльними СЦ професСЦйними хоровими колективами, а також з композиторами СЦ вСЦдомими артистами, пСЦдтримка контактСЦв з колишнСЦми учасниками хору СЦ т.д.


2.4 Психолого-педагогСЦчнСЦ особливостСЦ розучування репертуару


СамодСЦяльний хор повинен займатися регулярно протягом 10-11 мСЦсяцСЦв на рСЦк. Основний вид занять хору - репетицСЦя. На тиждень проводиться не менше двох репетицСЦй, кожна по 2-3 години з 10-15-хвилинною перервою. РепетицСЦСЧ проводяться в точно визначений час, зазвичай пСЦсля основноСЧ роботи учасникСЦв хору. НерСЦдка вибСЦр часу для репетицСЦй ускладнюСФться змСЦнною роботою артистСЦв хору. У такому разСЦ одна репетицСЦя на тиждень може проводитися в рСЦзний час, з врахуванням змСЦнноСЧ роботи учасникСЦв хору, а друга репетицСЦя обов'язково повинна проводитися у вихСЦдний день, коли артисти хору можуть зСЦбратися всСЦ разом. РЖнколи репетицСЦСЧ проводяться в обСЦдню перерву або мСЦж змСЦнами. ТакСЦ репетицСЦСЧ мають бути виключенням, оскСЦльки вони спочатку володСЦють невисоким педагогСЦчним потенцСЦалом СЦ не можуть забезпечити значного зростання виконавськоСЧ майстерностСЦ хору.

Кожне заняття хору слСЦд чСЦтко органСЦзовувати СЦ планувати з врахуванням довготривалих творчих завдань хорового колективу.

Розучування твору з хором можна умовно подСЦлити на два етапи: засвоСФння вокально-технСЦчноСЧ сторони та робота над створенням художнього образу. Обидва аспекти тСЦсно взаСФмопов'язанСЦ, складаючи СФдине цСЦле.

На початку репетицСЦСЧ, особливо в тих випадках коли доводиться працювати над твором без супроводу, (в тих випадках, коли доводиться працювати над) необхСЦдно дати колективу ладотональний настрСЦй (проспСЦвати з хором гаму у висхСЦдному або в низхСЦдному русСЦ, СЦнтервали, тризвуки, акорди з розв'язанням в основну тональнСЦсть каданси тощо). При цьому хормейстер повинен слСЦдувати за правильним формуванням звука, чистотою СЦнтонування, ансамблевою злагодженСЦстю як кожноСЧ партСЦСЧ, так СЦ всього хору. ДалСЦ рекомендуСФться пояснити учасникам колективу змСЦст твору, розказати про композитора, його творчу стилСЦстику, про автор атексту. Зробити це треба у цСЦкавСЦй та доступнСЦй формСЦ. ПотСЦм керСЦвник ознайомлюСФ хористСЦв з музикою, програючи СЧСЧ на фортепСЦано два-три рази вСЦд початку до кСЦнця та пСЦдспСЦвуючи те чи СЦнше мСЦiе. Окремо бажано дати характеристику СЦнструментального супроводу, якщо такий СФ. ВиконавськСЦ намСЦри диригента мусять бути не лише зрозумСЦлСЦ хору, але й викликати спСЦв розумСЦння у спСЦвакСЦв, захопити СЧх.

У залежностСЦ вСЦд квалСЦфСЦкацСЦСЧ хористСЦв та вСЦд ступеня складностСЦ хорового твору СЦснують його розучування:

  1. по партСЦях.
  2. усСЦм хором.

Обидва способи мають своСЧ привСЦлеСЧ та вади. В першому випадку забезпечуСФться тверде знання кожним спСЦваком партСЦСЧ, але випускаСФться з уваги вокально-хоровий ансамбль. В СЦншому - учасники колективу набувають уваги ансамблевого спСЦву, швидко орСЦСФнтуватися в гармонСЦСЧ обстановцСЦ, проте часто не всСЦ беруть однаково активну участь у процесСЦ репетицСЦй. Тому в початковий перСЦод пропонуСФться працювати по партСЦях або по групах, але тСЦльки пСЦсля попереднього осмислення твору всСЦм хором.

Для того, щоб прискорити засвоСФння пСЦснСЦ, хормейстер повинен добре СЦ своСФчасно пСЦдкреслити тотожнСЦ СЦ зовсСЦм однаковСЦ мелодичнСЦ звороти в пСЦснСЦ. Попередити учасникСЦв хору в цьому разСЦ означаСФ запобСЦгти помилцСЦ, бо хористи здебСЦльшого намагаються ототожнити не зовсСЦм подСЦбнСЦ, щодо мелодСЦСЧ, побудови. Добре використати засоби графСЦчного показу подСЦбних СЦ не зовсСЦм подСЦбних мСЦiь. ПодСЦбнСЦ можна пСЦдкреслити прямо. Дужкою, а змСЦненСЦ хвилястою лСЦнСЦСФю.

На вибСЦр методичних прийомСЦв при розучуваннСЦ пСЦснСЦ впливаСФ на:

а) рСЦвень музично-хоровоСЧ пСЦдготовки хору;

б) змСЦст, характер, складнСЦсть СЦ фактура пСЦснСЦ;

в) мета розучування.

Проте варСЦантнСЦсть прийомСЦв при розучуваннСЦ пСЦснСЦ зовсСЦм не свСЦдчить про вСЦдсутнСЦсть певних сталих художньо-педагогСЦчних принципСЦв, на якСЦ спираСФться методика розучування (матерСЦалу) репертуару з рСЦзноманСЦтними дитячими хорами.

Велику роль у розучуваннСЦ пСЦснСЦ граСФ дидактичний принцип свСЦдомостСЦ СЦ активностСЦ навчання. СвСЦдоме засвоСФння пСЦснСЦ, активна СЦ свСЦдома робота над технСЦчними засобами художнього виконання пСЦснСЦ, СФ обов'язковими, як обов'язковим СФ виявлення СЦ формування дитячого ставлення до змСЦсту, краси пСЦснСЦ, до СЧСЧ головноСЧ думки.

ПСЦдкреслюючи роль дидактичного принципу в розучуваннСЦ пСЦснСЦ, ми не знижуСФмо ролСЦ СЦнших - урахування вСЦкових особливостей систематичностСЦ, правильного спСЦввСЦдношення художнього образу СЦ технСЦки тощо.

Процес розучування пСЦснСЦ можна умовно подСЦлити на чотири етапи:

  1. ознайомлення з пСЦснею;
  2. засвоСФння музичного СЦ лСЦтературного;
  3. робота над технСЦкою художнього виконання тексту;
  4. завершальна художня доробка;

Етапи цСЦ умовнСЦ, бо вони не вСЦдокремленСЦ один вСЦд одного. Так, при ознайомленнСЦ з пСЦснею, ми до деякоСЧ мСЦри посуваСФмося в напрямку засвоСФння пСЦснСЦ коли учасники засвоюють пСЦсню, вони в певнСЦй мСЦрСЦ оволодСЦвають СЦ технСЦкою СЧСЧ виконання, тощо, але все ж таки в кожному етапСЦ, СФ своя головна мета, яка виявляСФться в назвСЦ даного етапу. Головне завдання в назвСЦ етапу - ознайомлення з пСЦснею, 2-го - засвоСФння лСЦтературного СЦ музичного текстСЦв СЦ т. СЦн. Отже, завдання першого етапу, щоб хористам пСЦсня сподобалась, зацСЦкавила СЧх, викликала бажання розучити СЧСЧ, щоб вони зрозумСЦлСЦ в основному СЧСЧ головну думку, побудову тощо. Перший етап в свою чергу можна подСЦлити на 3 частини:

а) вступну бесСЦду;

б) показ пСЦснСЦ;

в) бесСЦду пСЦсля показу.

В другому етапСЦ особливого значення набуваСФ робота над правильним вСЦдтворенням СЦнтонацСЦСЧ СЦ ритму. ПодСЦбно до того, як при засвоСФннСЦ лСЦтературного тексту велику роль вСЦдСЦграСФ правильна вимова слСЦв, так само при засвоСФннСЦ музичного тексту таке ж значення маСФ вСЦдтворення СЦнтонацСЦСЧ СЦ ритму. Отже хормейстр весь час мобСЦлСЦзуСФ слух хористСЦв на усвСЦдомлення мелодичних ходСЦв (ВлширокСЦ»), (ВлвузькСЦ»), ладову завершенСЦсть чи незавершенСЦсть фрази, не допускаСФ форсованого, напруженого звуку, що впливаСФ на СЦнтонування. СлСЦдкуСФ за диханням тощо.

Як, бачимо другий етап роботи над пСЦснею зливаСФться з третСЦм - технСЦчною роботою над художнСЦм виконанням. Маючи у головне завдання - засвоСЧти з учасниками хору лСЦтературний СЦ музичний тексти, хормейстр в той же час звертаСФ увагу учнСЦв на будь-якСЦ порушення елементарно правильного спСЦву. ДалСЦ на третьому етапСЦ вСЦн звертаСФ особливу увагу на технСЦчну сторону виконання.

Залежно вСЦд пСЦснСЦ СЦ вокально-хоровоСЧ пСЦдготовки класу чи хорового колективу повстають рСЦзнСЦ вокально-хоровСЦ завдання СЦ, залежно вСЦд цих обставин, буде намСЦчатись послСЦдовнСЦсть СЦ прийоми в СЧх розв'язаннСЦ.

На основному етапСЦ хормейстр закрСЦплюСФ, вСЦдшлСЦфовуСФ набутСЦ навички СЦ знання, при цьому варто нагадати хористам те основне, що характеризуСФ пСЦсню, СЧСЧ образи. Бажано, щоб хормейстр знайшов якСЦсь новСЦ данСЦ, пСЦдкреслив у пСЦснСЦ якСЦсть риси, про якСЦ ще нСЦчого не говорив, викликав новСЦ асоцСЦацСЦСЧ.

Тепер пСЦсню спСЦвають спочатку до кСЦнця, поступово добиваючись свободи виконання, повного контакту мСЦж хором СЦ диригентом, чутливоСЧ реакцСЦСЧ та його жесту.

На першому етапСЦ диригент працюСФ з кожною партСЦСФю окремо.

Сопрано сольфеджують третю частину твору. Тут для них СФ певнСЦ труднощСЦ, зокрема, СЦнтонування хроматичних та дСЦатонСЦчних пСЦвтонСЦв. КерСЦвник сам спСЦваСФ СЧх СЦ просить вокалСЦстом повторювати за ним.

ПСЦд час репетицСЦСЧ з спора новою партСЦСФю диригент маСФ слСЦдувати й за тембровим колоритом.

У процесСЦ роботи з альтами хормейстер закликаСФ до уваги також басСЦв, оскСЦльки альти здебСЦльшого дублюють СЧхню партСЦю. Вже з самого початку спСЦву альтова група буде сольфеджувати з тенденцСЦСФю до пониження, що провокуСФться "астивостями основного тону сСЦ-бемоль мСЦнору. Тому директор просить вокалСЦстСЦв СЦнтонувати початок мелодСЦй трохи гострСЦше. ПСЦсля того як альти просольфеджують свого партСЦю, керСЦвник хору працюСФ з ними над тенорами.

Тенори, як правило, порСЦвняно легко справляються зСЦ своСФю партСЦСФю. Треба тСЦльки вимагати вСЦд них гранично нестСЦйкого СЦнтонування звука ле-бекар як ввСЦдного тону.

При розучуваннСЦ басовоСЧ партСЦСЧ хормейстер. Як СЦ в роботСЦ з альтами, прагне до уникнення заниженого звучання основного току.

Одночасно керСЦвник хору добиваСФться також вСЦд басСЦв виразного насиченого тембру, який вСЦдповСЦдав би суворому та стриманому характеру скорботноСЧ музики.

Розучивши цю частину по партСЦях, диригент приступаСФ до роботи над нею з усСЦх хором. Тут СЦ хормейстер, СЦ його вихованцСЦ мусять звернути увагу не лише на акордове звучання, а й на ансамблеву злагодженСЦсть, метро ритм. Однаковий ритм у всСЦх голосах спричиняСФться до компактностСЦ, щСЦльностСЦ хоровоСЧ фактури.

Диригент слСЦдкуСФ за ансамблем, подвоСФнСЦ голоси радить спСЦвати тихСЦше, баси - гучнСЦше, що значно полегшить ансамблювання та дасть змогу яскравСЦше пСЦдкреслити гармонСЦю.

Робота над хором Б. Лятошинського можна продовжувати так: хормейстер ознайомлюСФ колектив з музикою першоСЧ частини твору. Спочатку хор спСЦваСФ СЧСЧ СЦз закритим ротом при пСЦдтримцСЦ фортепСЦано, а потСЦм зСЦ словами. Працюючи над першим роздСЦлом нСЦ диригент, нСЦ хористи з особливими труднощами не зустрСЦнуться, бо розучена ранСЦше третя частина за мелодикоСЦнтонацСЦйним, фактурним, метроритмСЦчним викладом майже тотожна першСЦй.

НайскладнСЦшою СФ середня частина твору, яка контрасту першСЦй та третСЦй.

Основне смислове навантаження тут несуть на собСЦ сопрано. ПолСЦфонСЦчна фактура спричиняСФться до неспСЦвподання ритму та поетичного тексту в ритмСЦ партСЦй. Цей роздСЦл вирСЦзняСФться великою емоцСЦйною виразнСЦстю музики, розширенням дСЦапазону кожного з голосСЦв.

Починати роботу треба з програванням на фортепСЦано та сольфеджування по партСЦях. ПартСЦя сопрано, незважаючи на плавнСЦсть мелодичноСЧ лСЦнСЦСЧ в цСЦлому, вСЦдкриваСФться стрибкоподСЦбним рухом.

СпСЦваки схильнСЦ пСЦдвищувати цСЦ СЦнтонацСЦСЧ, тому останнСЦ вимагають ретельного закрСЦплення. Привертають до себе увагу також низхСЦднСЦ великСЦ секунди.

ПартСЦя сопрано маСФ складний трСЦольний ритмСЦчний малюнок, який необхСЦдно виводити спокСЦйно й неметушливо.

Сопрано, як СЦ СЦншСЦ голоси будуть спСЦвати з тенденцСЦСФю до пониження звуку до через хСЦд на малу секунду. В них та попереднСЦ альтерованСЦ змСЦни у медолицСЦ.

Хоровий спСЦв - найголовнСЦший засСЦб художнього виховання в школах вСЦн СФ невСЦдСФмною частиною естетичного СЦ комунСЦстичного виховання, великою органСЦзуючою СЦ диiиплСЦнуючою силою.

Хоровий спСЦв прилучаСФ учнСЦв до музичного мистецтва СЦ культури даСФ можливСЦсть ознайомити СЧх з найкращими зразками радянськоСЧ музичноСЧ лСЦтератури, класифСЦчноСЧ спадщини СЦ народноСЧ творчостСЦ, допомагаСФ виховувати в учнСЦв моральнСЦ якостСЦ.

Питання про дСЦапазон СЦ тембр дитячого голосу звукоутворення, дихання, розспСЦвування, дикцСЦю, ансамбль, строй репертуар хору не новСЦ, вони докладно висвСЦтленСЦ в рСЦзних наукових: методичних працях, але тут проблема коротко роглянути кожен з них питань окремо.

Дитячий голос за дСЦапазоном докорСЦнно вСЦдрСЦзняСФться вСЦд голосу дорослоСЧ людини.

ДСЦапазон - це межа звучання дитячого голосу вСЦд найнижчого до найвищого звука.

Дихання - основа спСЦву, завжди повинно бути в центрСЦ уваги вчителя.

ВСЦд того, як дСЦти дихають пСЦд час спСЦву, залежить успСЦх хорового спСЦву взагалСЦ.

Найкращим показником спСЦвацького дихання СФ комплексний, то зв'язний СЦ плавний спСЦв. ДикцСЦя - це виразне вимовляння слСЦв складСЦв СЦ окремих звукСЦв.

Основний репетицСЦйний час вСЦдводиться роботСЦ над репертуаром. РепетицСЦСЧ умовно можна роздСЦлити на двСЦ групи: робочСЦ репетицСЦСЧ СЦ репетицСЦСЧ перед концертом. ДвСЦ-три репетицСЦСЧ перед концертом хору повиннСЦ включати, головним чином, репертуар, який буде виконаний в концертСЦ. Якщо виступ хору складаСФться всього з двох-трьох творСЦв, то безпосередня репетицСЦйна пСЦдготовка до виступу може бути скорочена.

СлСЦд видСЦлити репетицСЦю в день концерту. ОкрСЦм виспСЦвування в неСЧ включаСФться повторення найбСЦльш складних фрагментСЦв з виконуваного в концертСЦ репертуару. Не слСЦд прагнути проспСЦвувати всСЦ твори повнСЦстю. За часом репетицСЦя в день концерту не повинна перевищувати одну-пСЦвтори години.

Методи органСЦзацСЦСЧ робочоСЧ репетицСЦСЧ хору багато в чому визначаються рСЦвнем виконавськоСЧ майстерностСЦ СЦ музичноСЧ грамотностСЦ учасникСЦв хору. Чим вище цей рСЦвень, тим менше часу можна вСЦдводити на репетицСЦСЧ по хорових партСЦях. Низький рСЦвень виконавськоСЧ майстерностСЦ хорового колективу вимагаСФ не лише бСЦльше часу вСЦдводити заняттям по хорових партСЦях, але СЦ органСЦзовувати заняття з окремими спСЦвцями хору.

ОрганСЦзацСЦя робочоСЧ репетицСЦСЧ визначаСФться мСЦрою складностСЦ репертуару, станом його засвоСФння на даний момент.

Робочу репетицСЦю самодСЦяльного хору доцСЦльно проводити, використовуючи всСЦлякСЦ форми СЧСЧ органСЦзацСЦСЧ (по партСЦях, групах, спСЦльно). ВсСЦлякСЦ форми оживляють вмСЦст роботи, викликаючи меншу стомлюванСЦсть учасникСЦв хору. НайдоцСЦльнСЦше першу половину репетицСЦСЧ (одну-пСЦвтори години) займатися по партСЦях або групах хору, а пСЦсля перерви переважна загальна репетицСЦя, коли твори, включенСЦ в репертуар хору, знаходяться на рСЦзнСЦй стадСЦСЧ освоСФння.

На загальнСЦй репетицСЦСЧ слСЦд працювати над творами, якСЦ вже пройшли стадСЦю розучування по партСЦях або групах хору. Групи хору можуть складатися з рСЦзних партСЦй. РоздСЦлення хору на групи визначаСФться специфСЦкою фактури творСЦв, що вивчаються.

ОкрСЦм органСЦзацСЦСЧ занять якСЦсть репетицСЦйноСЧ роботи з хором залежить вСЦд правильного вибору методСЦв розучування твору. Детальна СЧх розробка визначаСФться хормейстером в процесСЦ пСЦдготовчого етапу роботи над твором СЦ складання ретельного СЦ добре продуманого плану роботи. "Дирижер должен прежде всего усвоить простую истину, - пише П.Г.Чесноков в своСЧй працСЦ "Хор и управление им» - ...нельзя учить других тому, чего сам не знаешь. Самое подробное и глубокое предварительное изучение сочинения составляет долг дирижера».

Починати роботу над новим твором доцСЦльно СЦз загального знайомства з ним артистСЦв хору. Форми знайомства з новим твором можуть бути рСЦзними: можна зСЦграти твСЦр на фортепСЦано, прослухати його в записСЦ. СлСЦд розповСЦсти про його художнСЦ якостСЦ, коротко зупинившись на тих або СЦнших вокально-хорових перешкодах, якСЦ доведеться долати хору в процесСЦ його розучування. Головне - зацСЦкавити учасникСЦв хору новою роботою.



3.Концертно-виконавча дСЦяльнСЦсть та СЧСЧ значення


3.1 Концертно-виконавча дСЦяльнСЦсть як мотиватор (стимул) учасникСЦв самодСЦяльного хору до участСЦ у творчому процесСЦ


Методи роботи над репертуаром - повторення, видСЦлення, зСЦставлення окремих частин СЦ всього твору.

План роботи хормейстера над кожним твором включаСФ найближчСЦ завдання, що стосуються черговоСЧ репетицСЦСЧ, СЦ добре продуману систему рСЦзних етапСЦв роботи над кожним твором репертуару хору аж до повного його освоСФння. Художньому вдосконаленню виконавського процесу не буваСФ межСЦ, але термСЦни розучування кожного твору повиннСЦ мати визначенСЦ границСЦ. Для розучування слСЦд роздСЦлити на декСЦлька частин. ЧерговСЦсть СЧх розучування може бути рСЦзною. Не обов'язково починати працювати над твором з його початку. Зазвичай на репетицСЦСЧ розучуСФться декСЦлька творСЦв, кожен з яких знаходиться, як правило, в рСЦзнСЦй стадСЦСЧ освоСФння, це пояснюСФться рСЦзною складнСЦстю творСЦв, неодночаснСЦстю включення СЧх в репетицСЦйний процес. Тому на кожнСЦй репетицСЦСЧ повинен вирСЦшуватися широкий круг навчально-методичних завдань. Не слСЦд на однСЦй репетицСЦСЧ займатися лише найскладнСЦшими завданнями в роботСЦ над репертуаром, а на СЦншСЦй найбСЦльш простими. Кожна робоча репетицСЦя маСФ бути насичена творчими завданнями СЦ носити всСЦлякий характер СЧх рСЦшення.

КерСЦвниковСЦ хору слСЦд пам'ятати, що педагогСЦчнСЦ аспекти в роботСЦ над репертуаром не слСЦд вСЦдривати вСЦд художньо-виразного початку. На початковСЦй стадСЦСЧ освоСФння твору переважають педагогСЦчний СЦ технологСЦчний процеси, на завершальнСЦй - процес художньо-виразний.


3.2 КонцертнСЦ виступи, СЧх види СЦ особливостСЦ


На будь-якому етапСЦ роботи над твором хормейстер повинен ясно СЦ чСЦтко формулювати завдання, що стоять перед хором. Не можна повторювати з хором окремий епСЦзод або твСЦр в цСЦлому, не пояснивши колективу, якСЦ цСЦлСЦ СЦ завдання вирСЦшуються в процесСЦ цього повторення.

Кожен розучений твСЦр з хором повинен пройти стадСЦю вспСЦвування - процес мСЦцного закрСЦплення вокально-хорових навикСЦв СЦ прийомСЦв, придбаних за час розучування цього твору. ВСЦдчуття хормейстером мСЦри вспСЦвування твору досягаСФться досвСЦдом роботи з хором.

Репетирувати з хоровим колективом потрСЦбно СЦнтенсивно, емоцСЦйно, енергСЦйно, але не метушливо, чСЦтко реагуючи на реакцСЦю хору. Хормейстер, працюючи з самодСЦяльним хором, зобов'язаний завжди пам'ятати, що вСЦн займаСФться з людьми, що добровСЦльно СЦ безкорисливо вСЦддають свСЦй час улюбленому мистецтву.

У роботСЦ з хором недопустима грубСЦсть, дратСЦвливСЦсть, нестриманСЦсть. Поряд з вимогливСЦстю до колективу хормейстеровСЦ потрСЦбно умСЦти добрим жартом, м'яким гумором пом'якшити деколи напружену репетицСЦйну роботу хорового колективу. Один з популярних принципСЦв декларацСЦСЧ статусу керСЦвника самодСЦяльного хору - "Старший среди равных». При цьому в дСЦяльностСЦ хору повинна домСЦнувати аксСЦома - СЦ диригент СЦ артисти хору роблять одну справу, всСЦ зацСЦкавленСЦ зробити СЧСЧ добре.

Види концертних виступСЦв хорового колективу можуть бути рСЦзноманСЦтними як за обтАЩСФмом виступу, так СЦ за змСЦстом концерту. НайбСЦльш розповсюдженим видом виступу хору являСФться участь його в концертСЦ в ряду з СЦншими творчими силами, коли хор виконуСФ 2-3 твори. В таких концертах вибСЦр репертуару зазвичай визначаСФться творчим задумом режисера. Часто зведенСЦ концерти присвячуються якСЦйсь подСЦСЧ СЦ маю театралСЦзований напрям. КерСЦвнику хору потрСЦбно добиватися того, щоб репертуар хору в таких концертах не був одноплановим. Елемент контрастностСЦ репертуару повинен завжди бути присутнСЦм в усСЦх концертних виступах.

НерСЦдко хору приходиться брати участь в концертах-лекцСЦях, концертах-зустрСЦчах, де головним дСЦючим обличчям СФ лектор чи той, з ким зустрСЦчаються в залСЦ. В таких виступах хору також важливо мати успСЦх, своСФ творче обличчя.

Самим важким видом концертного виступу являСФться самостСЦйний концерт хору в одному чи двох вСЦддСЦлах. Концерт в одному вСЦддСЦлСЦ зазвичай триваСФ до однСЦСФСЧ години. Коли концерт складаСФться СЦз двох вСЦддСЦлСЦв, то кожен вСЦддСЦл зазвичай займаСФ 30-40 хвилин. В самостСЦйному концертСЦ хор виконуСФ 20-25 творСЦв. Концертна програма повинна бути рСЦзноманСЦтною. Це досягаСФться пСЦдбором рСЦзнопланових творСЦв контрастних за художнСЦми образами, характеру музичного матерСЦалу, стилю, викладу СЦ т.д. Концертна програма може бути побудована чи в хронологСЦчнСЦй послСЦдовностСЦ, чи по жанрам, чи по стилСЦстичнСЦй приналежностСЦ складових СЧСЧ творСЦв. КерСЦвник хору при складаннСЦ програми повинен брати до уваги, що СЦнтерес слухачСЦв до виступу хору повинен вирости до фСЦналу концерту. Також до оголошеноСЧ програми хору слСЦд мати один-два твори, якСЦ можуть бути виконанСЦ за проханням слухачСЦв при закСЦнченнСЦ концерту. Особливо гарний твСЦр, що принСЦс задоволення для залу СЦз концертноСЧ програми (тривалСЦ аплодисменти, скандування "бСЦс») можна повторити в тому випадку, якщо керСЦвник впевнений, що при повторСЦ вСЦн прозвучить не гСЦрше першого виконання.

ПоведСЦнка керСЦвника хору на iенСЦ, його артистичнСЦсть, в великСЦй мСЦрСЦ впливають на успСЦх концерту.

За 10-15 хвилин до виходу на iену бажано провести стоячи, в концертних костюмах коротку 5-7 хвилинну настройку хору, пСЦд час якоСЧ слСЦд заспСЦвати одну-двСЦ вправи, якСЦ налаштовують хор на початок концерту, а головне, сконцентрувати увагу на вихСЦд на iену, зняти надлишкове напруження, яке виникаСФ у спСЦвакСЦв перед початком концерту.

Концертно-виконавчу дСЦяльнСЦсть хору слСЦд планувати. КСЦлькСЦсть концертних виступСЦв колективу визначаСФться його художньо-творчими можливостями, рСЦвнем виконавчоСЧ майстерностСЦ, якСЦстю СЦ кСЦлькСЦстю пСЦдготовленого репертуару. Неможна виступати на концертнСЦй естрадСЦ з невивченими чи погано спСЦваними творами. Мала кСЦлькСЦсть концертних виступСЦв також погана, як СЦ надто велика. Практика показуСФ, що пСЦдготовлений самодСЦяльний хор повинен виступати не бСЦльше 10-12 разСЦв на рСЦк.

Кожен концертний виступ хору повинен аналСЦзуватися, обговорюватися з хоровим колективом. СлСЦд вСЦдмСЦтити позитивнСЦ сторони, звертати увагу на недолСЦки з цСЦллю СЧх виправлення в подальшСЦй концертно-виконавчСЦй дСЦяльностСЦ.

хор хоровий самодСЦяльний репертуар

3.3 ОрганСЦзацСЦя роботи та концертно-виконавча дСЦяльнСЦсть самодСЦяльного хору: на прикладСЦ роботи ЖитомирськоСЧ хоровоСЧ капели "Орея»


ПСЦд музично-педагогСЦчною роботою в самодСЦяльному хорСЦ розумСЦють:

  • заняття по постановцСЦ голосу (хоровий вокал);
  • навчання нотнСЦй грамотСЦ;
  • навчання спСЦву по нотам;
  • загальна музична ерудицСЦя.

Артисти бСЦльшостСЦ самодСЦяльних хорСЦв слабо знають нотну грамоту СЦ погано умСЦють спСЦвати по нотам. Виключення складають артисти хору, якСЦ мають спецСЦальну музичну освСЦту.

НайбСЦльш високих творчих результатСЦв можна отримати з хором, коли його учасники умСЦють спСЦвати по нотам СЦ володСЦють основами елементарноСЧ теорСЦСЧ музики. Шанувальники хорового спСЦву частСЦше за все без особливого захоплення займаються оволодСЦнням музичною грамотою, так як це вимагаСФ додаткових зусиль, тому керСЦвнику хору слСЦд знаходити такСЦ форми СЦ методи навчання нотнСЦй грамотСЦ СЦ елементарнСЦй теорСЦСЧ музики, якСЦ б носили цСЦкавий, пСЦзнавальний, а не нудний, вимогливий характер.

РЖснують рСЦзноманСЦтнСЦ педагогСЦчнСЦ прийоми СЦ методи навчання музичнСЦй грамотСЦ СЦ спСЦву по нотам.

В нашСЦй краСЧнСЦ широко вСЦдома венгерська система вСЦдносного сольмСЦзування, засновником якоСЧ СФ вСЦдомий композитор СЦ педагог З.Кодай; болгарська система - "столбица», створенна ще в 20-тСЦ роки Б.Тричковим; чешська (пальцева) система професора Ф.Лисека; нСЦмецька школа К.Орфа, який створив систему загального дитячого музичного виховання. Немало рСЦзноманСЦтних посСЦбникСЦв по методицСЦ навчання спСЦву по нотам СЦ нотнСЦй грамотСЦ створено СЦ в нашСЦй краСЧнСЦ.

Однак, перелСЦченСЦ системи СЦ методи навчання головним чином розрахованСЦ на дитяче музичне виховання СЦ погано вСЦдповСЦдаСФ вимогам в роботСЦ з дорослим колективом.

В бСЦльшостСЦ випадкСЦв рекомендуСФться не хитра, але достатньо ефективна система оволодСЦння навичкам спСЦву по нотам, яка заклечаСФться в тому, що кожен твСЦр, який вивчаСФться з хором на кожнСЦй репетицСЦСЧ потрСЦбно спСЦвати по нотним партСЦям ( а краще - по партитурам) з самого початку створення самодСЦяльного хорового колективу. Учасникам хору роздаються на кожнСЦй репетицСЦСЧ нотнСЦ партСЦСЧ чи партитури (бажано надрукованСЦ) хорових творСЦв, якСЦ вивчаються (неможна починати працювати з хором по погано написаним нотним партСЦям). Перший час спСЦвакам, якСЦ не знають нотноСЧ грамоти, хоровСЦ партСЦСЧ (чи партитури) допомагають слСЦдкувати за лСЦнеарним рухом мелодСЦйноСЧ лСЦнСЦСЧ, швидше засвоювати лСЦтературний текст. Реальне засвоСФння музичного матерСЦалу на початковому етапСЦ вСЦдбуваСФться тСЦльки з голосу хормейстера чи з допомогою музичного СЦнструмента. НадалСЦ по мСЦрСЦ набуття артистами хору музично-слухового досвСЦду СЦ оволодСЦння початковими спСЦвочими навиками можна вСЦдмовитися вСЦд дублювання хорових партСЦй на музичному СЦнструментСЦ. Однак повнСЦстю вСЦдмовитися вСЦд гри на СЦнструментСЦ в процесСЦ розучування особливо складних елементСЦв хорових творСЦв не слСЦд.

ВлФундамент музичностСЦ» чи музичне навчання артистСЦв хору

КрСЦм розучування хорового репертуару по нотним партСЦям необхСЦдно вСЦдводити спецСЦальний час для вивчення базових музичних диiиплСЦн. ТрадицСЦйно проблематика музичноСЧ педагогСЦки в самодСЦяльних хорових колективах нацСЦлена на формування "фундамента музичностСЦ» у артистСЦв хору, який включаСФ:

  • музичний слух;
  • вСЦдчуття ритму;
  • нотну грамоту;
  • орСЦСФнтацСЦю в музицСЦ (первинна ерудицСЦя);
  • вокально-хорове виконання СЦ хоровий вокал (СЦндивСЦдуальна постановка голосу при колективнСЦй формСЦ навчання).

Заняття по базовим диiиплСЦнам (елементарнСЦй теорСЦСЧ музики, сольфеджСЦо, хоровому вокалу СЦ т.д.) можна проводити пСЦсля розспСЦву хору, вСЦдводячи для цього 10-15 хвилин репетицСЦйного часу.

Учасники хору повиннСЦ засвоСЧти, що нотний запис фСЦксуСФ висоту СЦ тривалСЦсть звуку. РЗх слСЦд ознайомити з основами метро ритму, поняттями ладу, тональностСЦ, СЦнтервалами СЦ СЦн. ТеоретичнСЦ вСЦдомостСЦ необхСЦдно систематично закрСЦплювати спСЦвом, щоб як можна швидше накопичити мСЦнСЦмальний запас слухових вСЦдчуттСЦв, спСЦввСЦдношень звукСЦв за висотою СЦ ритмом.

Для навчання нотнСЦй грамотСЦ тих, хто знову приходить в хоровий колектив слСЦд використовувати знання СЦ досвСЦд старших учасникСЦв хору (в педагогСЦчнСЦй термСЦнологСЦСЧ - наставництво). Цю роботу потрСЦбно проводити коректно СЦ послСЦдовно.

Музично-педагогСЦчна робота повинна проводитися в хоровому колективСЦ систематично протягом всСЦСФСЧ його творчоСЧ дСЦяльностСЦ. Дуже важливо, щоб вона не носила навчально-образний характер, а наслСЦдувала чисто практичнСЦ цСЦлСЦ, особливо на початковому етапСЦ. Кожен учасник СЦ колектив в цСЦлому повиннСЦ реально вСЦдчувати вСЦд такоСЧ роботи практичну користь.

В процесСЦ засвоСФння хором складних за фактурою хорових творСЦв слСЦд поглиблювати музично-теоретичнСЦ знання його учасникСЦв, знайомлячи СЧх з основами гармонСЦСЧ СЦ полСЦфонСЦСЧ. Виконання творСЦв, викладених в рСЦзних музичних структурах, вимагаСФ вСЦд учасникСЦв хору знань СЦз областСЦ музичноСЧ форми.

Виконуючи твори рСЦзних епох СЦ народСЦв, артисти хору повиннСЦ мати уяву про стилСЦстичнСЦ особливостСЦ СЦ жанри музики СЦ т.д.

СлСЦд пСЦдкреслити, що самим головним навиком для артиста хору СФ умСЦння чисто спСЦвати по нотам (сольфеджСЦо) СЦ зСЦ словами. Удосконалювати цей навик необхСЦдно постСЦйно в процесСЦ роботи над хоровим репертуаром СЦ спецСЦальними вправами.

Велику практичну користь в розвитку гармонСЦйного ладофункцСЦонального слуху СЦ мислення учасникСЦв самодСЦяльного хору приносять спецСЦальнСЦ вправи з елементами хорового (гармонСЦчного) сольфеджСЦо.

РСЦзноманСЦтнСЦ нескладнСЦ вправи по хоровому сольфеджСЦо для поступового розвитку у учасникСЦв гармонСЦчного СЦ ладо функцСЦонального слуху СЦ мислення можуть (при необхСЦдностСЦ) скласти для своСЧх колективСЦв самСЦ керСЦвники самодСЦяльних хорСЦв.

Заняття по постановцСЦ голосу (хоровий вокал) повиннСЦ проходити за класичною методикою спСЦву, з академСЦчними стандартами: дСЦапазон, сила, тембр. Постановка голосу вимагаСФ визначеного часу, що дозволяСФ одночасно засвоСЧти предмети музично-теоретичного циклу на усвСЦдомленому рСЦвнСЦ СЦ тим самим вирСЦшити проблему формування "фундаменту музичностСЦ» артистСЦв хору.

Концертно-виконавча дСЦяльнСЦсть та СЧСЧ значення (на прикладСЦ ансамблю "Орея»).

Концертно-виконавча дСЦяльнСЦсть - найважливСЦша частина творчоСЧ роботи хорового колективу. Вона являСФться логСЦчним завершенням всСЦх репетицСЦйних СЦ педагогСЦчних процесСЦв. ПублСЦчний виступ хорового колективу на концертнСЦй естрадСЦ викликаСФ у виконавцСЦв психологСЦчний стан, який визначаСФться емоцСЦйним пСЦднесенням, хвилюванням. СамодСЦяльнСЦ артисти вСЦдчувають радСЦсть вСЦд доторку з свСЦтом художнСЦх образСЦв, СЦнтерпретаторами яких вони СФ самСЦ. Творчий контакт з аудиторСЦСФю слухачСЦв маСФ велике значення для артистСЦв хору.

Кожен концертний виступ повинен бути добре пСЦдготовленим. Погано пСЦдготовлений виступ хору, мала кСЦлькСЦсть слухачСЦв в концертнСЦй залСЦ породжуСФ розчарування учасникСЦв хору, незадоволення дСЦяльнСЦстю хорового колективу. НевдалСЦй виступ хору приносить глибокСЦ переживання його учасникам, а СЦнколи приводить до розпаду колективу.

Концертно-виконавча дСЦяльнСЦсть хору являСФться одним СЦз активних засобСЦв музично-естетичного виховання широкоСЧ слухацькоСЧ аудиторСЦСЧ, тому дуже важливо, щоб пСЦд час концерту хору концертний зал не був порожнСЦм. Для цього слСЦд проводити бСЦльш органСЦзацСЦйну роботу. Розповсюдження бСЦлетСЦв, органСЦзацСЦя реклами концертних виступСЦв - найважливСЦша частина роботи ради хору. Цьому повинен придСЦляти велику увагу СЦ керСЦвник хору.



Висновки


  1. Хор - це колектив, який маСФ своСФю метою спСЦвати гуртом, спСЦльно. ЗвСЦдси виникаСФ специфСЦчна особливСЦсть хорового спСЦву - спСЦльне звучання окремих спСЦвакСЦв хору в одному, загальному цСЦлому, що й зветься ансамблем.

Ансамбль - слово французьке (еnsemble - разом, вкупСЦ, цСЦле, узгодженСЦсть); воно висловлюСФ поняття про спСЦльний, колективний труд.

Кожен колективний труд може бути рСЦзних квалСЦфСЦкацСЦй щодо своСФСЧ органСЦзованостСЦ - вСЦд неналагодженого СЦ малопродуктивного - до чСЦткого, точного СЦ високопродуктивного. Створення дружнього колективу неможливе без глибокоСЧ поваги СЦ навСЦть вСЦд ставлення його учасникСЦв до свого керСЦвника.

2. КерСЦвник хору повинен уважно вСЦдноситися до кожного учасника хору, знати його труднощСЦ СЦ проблеми, вмСЦти доброю порадою СЦ конкретним дСЦлом допомогти членам хорового колективу, бути СЧх справжнСЦм товаришем. КерСЦвник хору повинен любити не тСЦльки хорове мистецтво, але и багатопланову роботу, повтАЩязану з органСЦзацСЦСФю колективу, вСЦддавати цСЦй роботСЦ всього себе. В завдання керСЦвника хору (хормейстера) входить: пСЦдбСЦр репертуару; музично-педагогСЦчна дСЦяльнСЦсть; органСЦзацСЦя СЦ проведення репетицСЦйноСЧ роботи; концертно-виконавчоСЧ дСЦяльностСЦ; органСЦзацСЦя творчих зустрСЦчей з рСЦзноманСЦтними самодСЦяльними СЦ професСЦйними колективами; органСЦзацСЦя СЦ виконання гастрольних поСЧздок хору; дСЦловСЦ контакти.

До завдань керСЦвника хору входить не тСЦльки навчання його учасникСЦв правильним спСЦвочим СЦ хоровим навичкам, розвиток музичностСЦ, але СЦ виховання у них хорошого художнього смаку, високоСЧ духовностСЦ, любовСЦ до хорового мистецтва. Ця задача ускладнюСФться тим, що керСЦвнику приходиться працювати з людьми рСЦзного вСЦку, рСЦзного освСЦтнього СЦ культурного рСЦвня.

Робота керСЦвника самодСЦяльного академСЦчного хору складна та багатогранна. КерСЦвник хору повинен бути не тСЦльки висококвалСЦфСЦкованим, обдарованим, але СЦ вмСЦлим, талановитим педагогом, органСЦзатором СЦ вихователем. Якщо цього не буде, вСЦн не досягне вСЦдчутних художнСЦх результатСЦв, якщо не зумСЦСФ створити дружнСЦй колектив однодумцСЦв, для яких хоровий спСЦв являСФться вадливою духовною потребою. КвалСЦфСЦкацСЦйнСЦ вимоги хормейстера: повна вища освСЦта вСЦдповСЦдного напряму пСЦдготовки (магСЦстр, спецСЦалСЦст). Стаж роботи за професСЦСФю хормейстера: для магСЦстра - не менше 2 рокСЦв, спецСЦалСЦста - не менше 3 рокСЦв.

3. Головною особливСЦстю роботи з самодСЦяльним хоровим колективом являСФться творчий процес, який достатньо сильно взаСФмоповтАЩязаний з процесами навчання, виховання СЦ органСЦзацСЦСЧ. В цьому розрСЦзСЦ педагогСЦчну СЦ психологСЦчну освСЦченСЦсть керСЦвника самодСЦяльного хору неможливо переоцСЦнити.

4. РозспСЦвування переслСЦдуСФ три основнСЦ завдання: розСЦгрСЦвання голосового апарату, психологСЦчний настрСЦй для вокально-хоровоСЧ роботи СЦ вдосконалення спСЦвецьких прийомСЦв СЦ навикСЦв. Дихання - основа спСЦву. самим найпоширенСЦшим недолСЦком у спСЦвСЦ СФ скована нижня щелепа. При такому положеннСЦ рот дуже мало вСЦдкритий, звук повСЦтрям вСЦльно не виштовхуСФться, голос звучить неприродно, а також виникаСФ рСЦзниця мСЦж голосними звуками. ЛСЦквСЦдувати такий недолСЦк можна пСЦд час спСЦву рСЦзноманСЦтних нотних прикладСЦв, вправ на рСЦзноманСЦтнСЦ склади. Велике значення для правильного звукоутворення маСФ чСЦтке формування голосних звукСЦв. ЯкСЦсть голосних залежить вСЦд того, як спСЦвак розкриСФ рот: нижня щелепа опускаСФться повСЦльно, утворюючи губами коло.

5. На кожнСЦй репетицСЦСЧ повинен вирСЦшуватися широкий круг навчально-методичних завдань. Не слСЦд на однСЦй репетицСЦСЧ займатися лише найскладнСЦшими завданнями в роботСЦ над репертуаром, а на СЦншСЦй найбСЦльш простими. Кожна робоча репетицСЦя маСФ бути насичена творчими завданнями СЦ носити всСЦлякий характер СЧх рСЦшення.

КерСЦвниковСЦ хору слСЦд пам'ятати, що педагогСЦчнСЦ аспекти в роботСЦ над репертуаром не слСЦд вСЦдривати вСЦд художньо-виразного початку. На початковСЦй стадСЦСЧ освоСФння твору переважають педагогСЦчний СЦ технологСЦчний процеси, на завершальнСЦй - процес художньо-виразний.

ПСЦд музично-педагогСЦчною роботою в самодСЦяльному хорСЦ розумСЦють: заняття по постановцСЦ голосу (хоровий вокал); навчання нотнСЦй грамотСЦ; навчання спСЦву по нотам; загальна музична ерудицСЦя.

6. ХудожнСФ виконання пСЦсенно-хорового репертуару у дитячому хорСЦ може бути лише на основСЦ розумСЦння СЦ вСЦдчуття учнями художнього образу. Це СФ першою СЦ обов'язковою умовою художнього спСЦву. Проте однСЦСФСЧ цСЦСФСЧ умови недостатньо, потрСЦбно ще вмСЦти передати змСЦст СЦ характер пСЦснСЦ пСЦд час спСЦву, а разом з тим володСЦти мСЦнСЦмальною вокально-хоровою технСЦкою, тобто вокально-хоровими навичками.

Вокально-хоровСЦ навички - це комплекс автоматизованих дСЦй рСЦзних часин голосо-дихального апарату, якСЦ вСЦдбуваються пСЦд час спСЦву СЦ пСЦдкоряються волСЦ спСЦвака, його виконавським бажанням, узгодженого спСЦву в колективСЦ.

Таким чином, нинСЦшнСЦй етап розвитку самодСЦяльного хорового мистецтва переживаСФ серйозну кризу за трьома основними напрямами - економСЦчна, соцСЦальна СЦ в певнСЦй мСЦрСЦ духовна. В цСЦй ситуацСЦСЧ провСЦряються на мСЦцнСЦсть не тСЦльки професСЦйнСЦ якостСЦ керСЦвника, але СЦ його, перш за все, педагогСЦчне вмСЦння органСЦзувати колектив, вивести його на певний виконавчий рСЦвень СЦ утримати вСЦд розпаду. РЖ щоб при цьому не постраждала творчСЦсть. Все це являСФ собою проблеми перш за все педагогСЦчного характеру - потрСЦбно навчити людей спСЦвати в хорСЦ, розумСЦти хор, любити хор СЦ головне - не залишати хор нСЦ при будь-яких обставинах.

В час вСЦдродження нашоСЧ духовностСЦ, розбудови нашоСЧ незалежноСЧ держави, перед керСЦнвиками хорСЦв, дСЦячами мистецтва стоять важливСЦ завдання з питань музичного виховання пСЦдростаючого поколСЦння. А саме в пСЦснях, хорових творах, показати СЦсторСЦю нашого народу, його звичаСЧ, традицСЦСЧ, обряди, незламнСЦсть духу у боротьбСЦ за волю УкраСЧни. Адже спСЦв у самодСЦяльних хорових колективах вСЦдСЦграСФ важливу роль у духовному становленнСЦ особистостСЦ людини.



Список використаних джерел та лСЦтератури


  1. Агарков О.М. Интонирование и слуховой контроль в сольном пении // Вопросы физиологии пения и вокальной методики. [Текст] / О.М. Агарков. - М.: Музыка, 1975. - C. 70-89.
  2. АндрСЦйчук П. УкраСЧнське народне хорове мистецтво у контекстСЦ сучасноСЧ музичноСЧ культури. МатерСЦали ВсеукраСЧнськоСЧ науково-методичноСЧ конференцСЦСЧ "ТрансформацСЦйнСЦ процеси в сучаснСЦй украСЧнськСЦй культурСЦ". - К., 2007 р. - С. 33-36.
  3. АндрСЦйчук П. УкраСЧнське народно-хорове мистецтво як чинник самоСЦдентифСЦкацСЦСЧ в контекстСЦ СФвропейськоСЧ СЦнтеграцСЦСЧ. МатерСЦали МСЦжнародноСЧ науково-практичноСЧ конференцСЦСЧ "РЖнформацСЦйно-культурний простСЦр: СФвропейський вибСЦр УкраСЧни" Частина 2. - К, 2008. - С. 88-90.
  4. АндрСЦйчук П. Хто спСЦваСФ - той щасливий // УкраСЧнська музична газета, 2007, № 4.
  5. АндрСЦйчук П. Чи зможе народний хор вписатися в новий час? // Культура СЦ життя, 06.08.2008.
  6. АндрСЦйчук П.О. Аматорський народний хоровий колектив: засади функцСЦонування (на прикладСЦ заслуженого народного ансамблю пСЦснСЦ СЦ танцю УкраСЧни "Дарничанка"). ЗбСЦрник матерСЦалСЦв ВсеукраСЧнськоСЧ науково-практичноСЧ конференцСЦСЧ "VIРЖ КультурологСЦчнСЦ читання памтАЩятСЦ Володимира ПодкопаСФва: Культурна трансформацСЦя сучасного украСЧнського суспСЦльстватАЭ. - К., 2009. Ч. 1. - С. 161-165.
  7. Артемьева Т.И. Проблема способностей: личностный аспект // Психол. журнал. - 1984. - Т. 5. - № 3. - С. 46-55.
  8. Б.В. Баранов, "Курс хороведения", М., ПОП Музфонда, 1991. - 58 с.
  9. Б.В. Баранов, "Курс хороведения", М., ПОП Музфонда, 1991. - 58 с.
  10. Б.И. Тараканов, "Разработка положений по подготовке специалистов в сфере менеджмента хорового искусства", М., 1997. - 56 с.
  11. Б.И. Тараканов, "Разработка положений по подготовке специалистов в сфере менеджмента хорового искусства", М., 1997. - 56 с.
  12. Балабан А.В. АртикуляцСЦйнСЦ особливостСЦ мовного та спСЦвацького звукоутворення в дСЦтей молодшого шкСЦльного вСЦку [Текст] / Алла ВСЦкторСЦвна Балабан // НауковСЦ пошуки: Зб. Наук. Праць молодих учених. - Суми: Вид-во СумДПУ, 2009. - С. 277 - 280.
  13. Бенч-Шокало О. УкраСЧнський хоровий спСЦв. АктуалСЦзацСЦя звичаСФвоСЧ традицСЦСЧ. Навчальний посСЦбник // К., УкраСЧнський свСЦт, 2002.
  14. БСЦлецький П. О. УкраСЧнське мистецтво XVII - XVIII ст. КиСЧв. Мистецтво. 1963р.
  15. В. Довженко. Нариси з СЦсторСЦСЧ УкраСЧнськоСЧ радянськоСЧ музики. Державне видавництво образотворчого мистецтва СЦ музичноСЧ лСЦтератури УРСР. КиСЧв 1957 р.
  16. В. Морозов, "В помощь педагогу-музыканту", М. Музыка, 1965. - 45 с.
  17. В. Морозов, "В помощь педагогу-музыканту", М. Музыка, 1965. - 45 с.
  18. Вербов А.М. Техника постановки голоса. Изд.2-е. [Текст] / А.М. Вербов. - М.: Музгиз, 1961. - 52 с.
  19. Вопросы вокальной педагогики: сб. статей / [Сост. А.С. Яковлева.] / [Текст] / АнтонСЦна СергСЦСЧвна Яковлева. - М.-Л.: Музыка, 1962. - Вып. 1 - 7. - 1984.
  20. Воспитание и охрана детского голоса [Текст] / Под ред. Багадурова В.А.- М.: АПН РСФСР, 1953. - 72 с.
  21. Врублевська ВалерСЦя. СоломСЦя Крушельницька: роман-бСЦографСЦя. [Текст] / ВалерСЦя Васильевна Врублевська. - К.: ДнСЦпро, 1986. - 358 с.
  22. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.Давыдова. - М. : Педагогика, 1991. - 480 с.
  23. Гонтаренко Н.Б. Сольное пение: секреты вокального мастерства [Текст] / Надежда Борисовна Гонтаренко. - Изд. 4-е. - Ростов н / Д: Феникс, 2008. - 183 с.
  24. Гуменюк А. УкраСЧнський народний хор. - К., Музична УкраСЧна, 1969.
  25. Детский голос [Текст] / Под ред. Шацкой В.И. - М., 1970. - 180 с.
  26. Дмитриев Л.Б. Голосообразование у певцов. [Текст] / Лев Борисович Дмитриев. - М., 1962. - 56 с.
  27. Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики. [Текст] / Лев Борисович Дмитриев. - Изд.2-е. - М.: Музыка, 1996. - 368 с.
  28. Емельянов В.В. Развитие голоса. Координация и тренинг. 5-е изд., стер. [Текст] / Виктор Вадимович Емельянов. - СПб.: Изд-во "Лань»; Издательство "ПЛАНЕТА МУЗЫКИ», 2007. - 192 с.
  29. Карпун А. КерСЦвництво гуртами украСЧнського народного спСЦву (психолого-педагогСЦчний аспект). Навчально-методичний посСЦбник //К., УкраСЧнська МСЦжнародна МСЦсСЦя Духовного Оздоровлення, 2002.
  30. Карулина З.В. Основы вокальной безопасности. [Текст] / Златта ВСЦкторСЦвна КарулСЦна - М.: Компания Спутник+, 2007. - 64 с.
  31. Кочнева И.С. Вокальный словарь. [Текст] / РЖрина СтепанСЦвна КочнСФва, АнтонСЦна СергСЦСЧвна Яковлева. - Л.: Музыка, 1988. - 70 с.
  32. Маруфенко О.В. Проблема наступностСЦ у змСЦстовому та процесуальному аспектах навчання сольному спСЦву [Текст] / Олена ВСЦкторСЦвна Маруфенко // МатерСЦали ВсеукраСЧнськоСЧ науково-практичноСЧ конференцСЦСЧ "Культурна трансформацСЦя сучасного украСЧнського суспСЦльства». - К.: ДАКККСЦМ, 2009. - Ч. 1. - С. 327-330.
  33. Маруфенко О.В., Меньшиков М.В. ФонопедичнСЦ вправи як профСЦлактика голосових ушкоджень у спСЦвакСЦв-пСЦдлСЦткСЦв [Текст] / Олена ВСЦкторСЦвна Маруфенко, Максим ВСЦкторович Меньшиков // НауковСЦ пошуки: Зб. Наук. Праць молодих учених. - Суми: Вид-во СумДПУ, 2009. - С. 292 - 294.
  34. МетодичнСЦ рекомендацСЦСЧ до пСЦдготовки та захисту дипломних робСЦт для студентСЦв спецСЦальностСЦ 6.020204 "Музичне мистецтво». Укл. ТурСЦна О. А. КиСЧв НАКККСЦМ 2003 р.
  35. Морозов В.П. Искусство резонансного пения. Основы резонансной теории и техники. [Текст] / Володимир Петрович Морозов. - М.: ИП РАН, МГК им. П.И.Чайковского, Центр "Искусство и наука». 2002. - 496 с.
  36. Морозов Л.Н. Школа классического вокала: Мастер-класс (+DVD). [Текст] / Лев Миколайович Морозов. - СПб.: Издательство "Лань»; "Издательство ПЛАНЕТА МУЗЫКИ», 2008. - 48 с.
  37. О. Г. РаввСЦонов "Методика хорового спСЦву в школСЦтАЭ, 1974. - 21 с.
  38. О. Г. РаввСЦонов "Методика хорового спСЦву в школСЦтАЭ, 1974. - 21 с.
  39. П.Г. Чесноков, "Хор и управление им", М., Музгиз, 1961. - 258 с.
  40. П.Г. Чесноков, "Хор и управление им", М., Музгиз, 1961. - 258 с.
  41. Павленко РЖ. УкраСЧнськСЦ народнСЦ хори СЦ сучасна виконавська практика //Зб. матерСЦалСЦв науково-творчоСЧ конференцСЦСЧ КРЖК "Художня культура та проблеми пСЦдготовки професСЦйних кадрСЦв в умовах украСЧнського духовного вСЦдродження", К., 1993.
  42. Павлишин СтефанСЦя. РЖсторСЦя однСЦСФСЧ картАЩСФри. [Текст] / СтефанСЦя Павлишин. - Л.: РедакцСЦя газети "НедСЦля»; Вид. "ВСЦльна УкраСЧна», 1994. - 108 с.
  43. Панькевич Ю. Проблеми СЦнтерпретацСЦСЧ творСЦв сучасних украСЧнських композиторСЦв в контекстСЦ СФвропейського виконавства / ЮлСЦя Панькевич. - Режим доступу : ссылка на сайт удаленаphp1/include/nauka/conferenc/online/global/mystectvo/pankevych.pdf
  44. Плужников К. Механика пения. [Текст] / Константин Плужников. - СПб.: "Композитор-Санкт-Петербург», 2004. - 88 с.
  45. Попов И.Е. Ирина Архипова: Творческий портрет. [Текст] / Иннокентий Евгеньевич Попов. - М.: Музыка, 1981. - 32 с.
  46. С. ЛСЦсецький. УкраСЧнська музична лСЦтература для 4-5 класСЦв ДМШ. КиСЧв. "Музична УкраСЧна» 1991 р.
  47. С. Попов, "Организационные и методические основы работы самодеятельного хора", М., Профиздат, 1964. - 24 с.
  48. С. Попов, "Организационные и методические основы работы самодеятельного хора", М., Профиздат, 1964. - 24 с.
  49. С. Сагитов, "Методика музыкально-теоретического образования участников коллективов хужожественной самодеятельности", М., Музыка, 1972. - 34 с.
  50. С. Сагитов, "Методика музыкально-теоретического образования участников коллективов хужожественной самодеятельности", М., Музыка, 1972. - 34 с.
  51. Садовенко С.М. Розвиток музичних здСЦбностей засобами украСЧнського фольклору: Навчально-методичний посСЦбник. - К.: Шк. СвСЦт, 2008. - 128 с.
  52. Скопцова О. Становлення та особливостСЦ розвитку народного хорового виконавства в УкраСЧнСЦ (кСЦнець ХРЖХ-ХХ столСЦття). - К., КНУКСЦМ, дисертацСЦйне дослСЦдження, 2005.
  53. Словник СЦншомовних слСЦв пСЦд ред. О. С Мельничука. КиСЧв. Головна редакцСЦя украСЧнськоСЧ радянськоСЧ енциклопедСЦСЧ АПН УРСР. 1975р.
  54. Слюсаревская В.П. Работа с высокими женскими голосами. Методические рекомендации для специальности "Сольное пение». [Текст] / Виктория Павловна Слюсаревская. - Кишинев: АМТАР, 2006. - 32 с.
  55. Советский энциклопедический словарь под ред. Х. М. Прохорова. Москва. Советская энциклопедия, 1984г.
  56. Стахевич А.Г. Теоретические основы процесса постановки голоса в вокальной педагогике. [Текст] / Олександр Григорович Стахевич. - Сумы, 1990. - 45 с.
  57. Стахевич О.Г. Основи вокальноСЧ педагогСЦки. Ч.1: Природно-науковСЦ теорСЦСЧ сольного спСЦву: Навч. пос. [Текст] / Олександр Григорович Стахевич. - Х. - Суми: ХДАК - Сум ДПУ СЦм. А.С.Макаренка, 2002. - 92 с.
  58. Т. П. Нечипоренко, РД. РЖ. Дворяненко. УкраСЧнська музична лСЦтература. БердичСЦв 2005р.
  59. Уманець Ф. С. Мистецтво давньоСЧ УкраСЧни. КиСЧв. ЛибСЦдь 2002р.
  60. Фролов Ю.П. Пение и речь в свете учения И.П. Павлова. [Текст] / Ю.П. Фролов. - М.: Музыка, 1966. - 99 с.
  61. ШамСЦна Л. Работа с самодеятельным хоровым коллективом. - Москва: "Музыка», 1981.
  62. Э.М. Суханова, "Педагогика как наука и искусство воспитания, Лекция, М. МГУК, 1997. - 17 с.
  63. Э.М. Суханова, "Педагогика как наука и искусство воспитания, Лекция, М. МГУК, 1997. - 17 с.
  64. Юссон Р. Певческий голос. [Текст] / Рауль Юссон. - М.: Музыка, 1974. - 264 с.
  65. Юцевич Ю Е. Словарь музыкальных терминов. - 3 изд., перераб., доп. [Текст] / Юрий Евгеньевич Юцевич. - К.: Муз. КураСЧна, 1988. - 263 с.
  66. Юцевич Ю.РД. ТеорСЦя СЦ методика розвитку спСЦвацького голосу: Навч.-метод. пос. [Текст] / ЮрСЦй РДвгенович Юцевич. - К.: РЖЗМН, 1998. - 160 с.
  67. Яковенко С.Б. Павел Герасимович Лисициан: Уроки одной жизни. [Текст] / Сергей Борисович Яковенко. - М.: Музыка, 1989. - 143 с.
  68. ссылка на сайт удалена
  69. www.oreya.org



Додатки


Додаток А


ТермСЦнологСЦчний словник

acceler.  accelerando (ачелерандо) - прискорюючи

ad libitum (ад лСЦбСЦтум) - за бажанням

affettuoso (аффеттуозо) - любовно, нСЦжно, з пристрасним поривом

agitato (ажитато) - СЦз збудженням, тривожно, стурбовано

allarg. (аляргандо) - розширюючи, уповСЦльнюючи

allegretto (аллегретто) - бСЦльш повСЦльно, нСЦж Allegro

allegro (алегро) - весело, швидко, життСФрадСЦсно

alegro agitato (аллегро ажитато) - швидко, схвильовано,

збуджено

andante (анданте) - повСЦльно, помСЦрно

andante non tanto (анданте нон танто) - не так повСЦльно

andantino (андантино) - швидше, нСЦж Andante

animez (анСЦме) - жвавий, СЦз запалом

animez peu a peu (анСЦме пе а пе) - поволСЦ пожвавлюючись

assai (ассаСЦ) - дуже, вельми

assai legato (ассаСЦ легато) - вельми звтАЩязно, злито

a tempo (а темпо) - в темпСЦ

avec (авек) - з, разом

avec accablement (фр. авек акаблСФман) - пригнСЦчено, засмучено

avec douleur (авек дулю) - зСЦ скорботою

cant. - cantabile (кантабСЦле) - спСЦвуче, наспСЦвно

capriccioso (капрСЦччСЦозо) - капризно, примхливо, дивно

chant (шан) - спСЦв, пСЦсня, наспСЦв

coda (кода) - заключний роздСЦл музичного твору

colla parte (колтАЩа парте) - з партСЦСФю (узгоджуючи темп з головною

партСЦСФю)

colla voce (колтАЩа воче) - з голосом (грати за голосом)

con anima (кон анСЦма) - натхненно, з душею

сon entusiasmo (кон ентузиазмо) - з СЦнтузСЦазмом

con espressione (кон еспресьоне) - з експресСЦСФю

con moto (кон мото) - рухливо

cresc. - crescendo (крещендо) - поступово збСЦльшуючи силу звука

dim. - diminuendo (димСЦнуендо) - поступово зменшуючи силу звука

dolce (дольче) - нСЦжно, ласкаво

dolcissimo con tenerezza (дольчисСЦмо кон тенереза) - дуже нСЦжно, з

ласкою

dolcissimo e legato sempre (дольчисСЦмо СЦ легато семпре) - дуже

нСЦжно та завжди звтАЩязно

douleur (дулю) - скорбота

espressivo (еспрессСЦво) - виразно, експресивно

expressif (експресСЦф) - виразно

expressif et soutenu (експресСЦф е сутеню) - виразно та стримано

expressif imitez le chant (експресСЦф лтАЩо СЦмСЦте шан) - виразно,

СЦмСЦтуючи спСЦв

grazioso (грацСЦозно) - грацСЦозно

f - forte (форте) - сильно, голосно

imitez (СЦмСЦте) - СЦмСЦтуючи

lamentabile (ляментабСЦле) - жалобно, скорбно

legatissimo (легатСЦссСЦмо) - дуже звтАЩязно

legato (легато) - звтАЩязно, злито

leggero (лСФджеро) - легко

leicht (лСФ) - середньовСЦчний жанр

lent (лан) - повСЦльно, протяжно

meno mosso (мено моссо) - повСЦльнСЦше

mf - mezzo forte (меццо форте) - найвголосно

mp - mezzo piano (меццо piano) - напСЦвтихо

moderato (модерато) - помСЦрно

moderato ed affettuoso (модерато аффеттуозо) - помСЦрно з

пристрасним поривом

molto (мольто) - вельмСЦ

mosso (моссо) - жваво, рухливо

non legato (нон легато) - не звтАЩязно

non tanto (нон танто) - не стСЦльки, не так

passionato (пассСЦонато) - пристрасно

patetico (патетико) - патетично

peu a peu (пе а пе) - потроху, поволСЦ

p - piano (птАЩяно) - тихо

ppp - piano pianissimo (птАЩяно птАЩянСЦссСЦмо) - надзвичайно тихо

piu f (птАЩю форте) - бСЦльш голосно

piu lento (птАЩю ленто) - бСЦльш повСЦльнСЦше

piu mosso (птАЩю моссо) - бСЦльш рухливо

Presto (престо) - швидко

rall. - rallentando (ралентандо) - затримуючи, уповСЦльнюючи

repeat (рСЦпСЦт) - повтор

risvegliato (рСЦсвельято) - пробуджуючись

rit. - ritenuto (рСЦтенуто) - поступово затримуючи

sempre (семпре) - завжди, постСЦйно, весь час

sf - sforzando (сфорцандо) - раптовий акцент, що припадаСФ на

будь-яку ноту або акорд

smorz. - smorzando (сморцандо) - завмираючи, слабнучи

sostenuto (состенуто) - стримано, зосереджено

soutenu (сутеню) - стримано

Tempo di berceuse (темро дСЦ берсез) - темп колисковоСЧ пСЦснСЦ

Tempo I - темп первСЦсний

ten. - tenuto (тенуто) - витримано

tres (тре) - дуже, вельми

triste (трСЦст) - сумний, печальний

triste et tres lent (трСЦст е тре лан) - сумно СЦ дуже повСЦльно

tres expressif et avec accablement (тре експресСЦф е авек акаблСФман)

- дуже виразно та засмучено



Додаток Б


Oreya


Zhytomyr municipal choir "OreyaтАЭ is founded in the end of 1986 on the basis of the Zhitomir Music College named after V.S. Kosenko choir under the support of regional Music Society, by the City House of Culture by Alexander Vatsek - Ukrainian conductor, choirmaster. Since 1990 "OreyaтАЭ has won 7 Grand - Prix and 23 first places on international choir competitions and festivals in different countries. 28 choral singers make up one of the most original Ukrainian mixed choirs. In 1997, the President of French festival of choirs - prizewinners Vaison la Romaine Marcel Corneille, evaluated the choir in his speech in such a way: "This is one of the four best choirs of the world that I ever heard." And in 2009, Kelly Park, artistic director of the First International Choral Festival in Inchon (South Korea), said: "This team sets new world standards of choral singing and is the best ambassador of Ukraine over the years."

Grand - Prix

2008 - 9th International Choir Competition in Maribor, Slovenia

2007 - Ukrainian Competition of chamber vocal forms and choral collectives named after Boris

Lyatoshynskyi in Kyiv, Ukraine

1999 - International Choir Competition named after Johannes Brahms in Wernigerode, Germany

1998 - International Choir Competition in Montreux, Switzerland

1996 - International Choir Competition in Lindenholzhausen, Germany

1995 - 24th International Choir Competition in Tours, France

1993 - 5th International Choir Competition in Meinhausen, Germany Alexander Vatsek

Choirmaster, Сonductor, Vocal Teacher, Adjudicator, Workshop Leader and Arranger

Founder: 1986 - "OREYAтАЭ Zhitomir Municipal Folk Choir Cappella

1996 - "GAUDEAMUSтАЭ University Brno choir

Won:

Grand Prix - 8 times, with тАШтАЩOreyaтАЩтАЩ 7 times: 1993 in Meinhausen, 1995 in Tours, 1996 in Lindenholzhausen,

1998 in Montreux, 1999 in Wernigerode, 2007 in Kyiv, 2008 in Maribor; with "GAUDEAMUSтАЭ choir 1x IFAS

Pardubice (2002)

First places: - 27, 23 with "OreyaтАЭ and 4 with "GAUDEAMUSтАЭ

Jury member: II, III and IV World Choir Games, which were held in Pusan (South Korea, 2002.) Bremen

(Germany, 2004.), Xiamen (China, 2006), and also on prestigious international choral competitions in Tolosa

(Spain), Marktoberdorf and Wernigerode (Germany), Riva del Garda (Italy), Artek (Ukraine)

Symphonic projects: France, Germany, Rumania, Ukraine, Czech Republic

Workshops: Canada, Italy, Germany, Latvia, Czech Republic, France, Ukraine

In 2006 the president of 35th International Choral Competition in Tours (France) Christian Balandras has published for the Ministry of Culture of France the analysis of 50 choral competitions for the period 1995-2005, in which he acknowledges Alexander Vatsek, as one of the 20 best choral conductors in the world.

Titles: from 1990 honorable member of culture of Ukraine, from 1994 honorable member of art of Ukraine, in 1996 awarded by the State Award named after I. Ohienko, in 2008.by "Order of MeritтАЭ III degree, in 2009 by the Academic Council of the National Tchaikovsky Music Academy was awarded the Order" For Outstanding Achievement in Music ", from 2009 the honorable professor of Zhitomir State Institute of Culture and Art.

Member of the Music Comission Europa Cantat, Intercultur, IFCM. Prominent Events and Awards in the history of "OreyaтАЭ 2009 - The first music festival in Incheon (South Korea), where "OreyaтАЭ was invited as one of the best choirs of the world.

Participants: male quintet "Amarcord" from Germany, a youth choir from Indonesia (conductor Aida Svenson) professional choir and Kansas City and Phoenix (USA) cond. Charles Braffy and 3 professional choirs from Korea.

2009 - project "Kaddish" (3rd Symphony) by Leonard Bernstein, Aachen (Germany).

Participants: Chamber Choir of Tel Aviv and the best German choir 2006 - "Carmina MundoтАЭ, chamber choirs from Tallinn and the Netherlands. Aachen Symphony Orchestra, conductor - Marcus Bosch. 2008 - III World Fair of choral singing in Saint Lo (France).

Artistic Committee of the "Polifoliya" has invited the choir (24 singers) as one of the 12 best choirs in the world.

Along with the Choir Academy of Music, Stockholm (Sweden) "Nordic voicesтАЭ chorus master Co Matsushito of Tokyo (Japan), chorus master Denisha Szabo from Debrecen (Hungary).

2008 - 9-th International Choir Competition in Maribor, Slovenia - Grand Prix.

2007 - International Choir Festival "Millennium Place, Music for Peace" c. Valencia, Spain.

Participation in the project тАЭDona nobis pacemтАЭ composer Ralph Vaugham Williams (1872-1958)

Participants: University Choir of Sant Yago (Spain), University Choir Valencia (Spain), choir "Studio Vokale" from Karlsruhe (Germany), conductor Werner Pfaff.

2007 - All-Ukrainian Competition of chamber choirs named after B. Lyatoshynskyi Kyiv, Ukraine. - Grand Prix

2007 -International Choir Competition "HabanerтАЭ in Spain, Torrevieja -The second place in the category "PolyphonyтАЭ

2006 -35th Florilege Vocal de Tours, France -The first place in the category "PolyphonyтАЭ -Special prize from Ministre de la Culture for the best for the best interpretation of works by F. Poulenc and Debussy. - Jury Prize for best performance and the best pronunciation among foreign choirs.

2005 - International Choir Competition in Arnhem, Netherlands -The first prize in the category "PolyphonyтАЭ -The first prize in the category "FolkтАЭ

2005 - International Choir Festival in Legnano, Italy "OreyaтАЭ was invited for the second time as one of 5 best choirs of the world at that time, as their experts estimated.

2004 The 3-rd World Choir Olympics in Bremen (Germany). "OreyaтАЭ was invited as exemplary choir. - Participation in the project "Choral Fireworks" with 4 mixed choirs and Budapest Philharmonic Orchestra, "Dohnanyj Orchestra Budafok ", conductor - Recital in one of the finest acoustic halls in Europe Die Glocke in Bremen.

2003 - 7th International Choir Competition in Maasmechelen, Belgium - The first prize in the category "The mixed choirsтАЭ - The prize of the public

2003 - 49th International Habanera Choir Competition in Torrevieja, Spain - The second prize in the category "PolyphonyтАЭ

2003 - The 22th international world festival of the Orthodox music in Hajnowka (Poland)

2002 - 4th International Choir Competition in Miltenberg, Germany

- The first prize in the category "FolkтАЭ

- The second prize in the category "ClassicsтАЭ

- The prize of the public

2001 - The performance of "RequiemтАЭ D. Verdi in Kiev and Zhitomir, Ukraine

2001 - 36th International Festival "Bratislava CantatтАЭ Poland

2001 - International Choir Competition in Lindenholzhausen, Germany

- The first prize in the category "The mixed choirsтАЭ

2000 - The performance of "RequiemтАЭ D. Verdi in Geneva and Le Sentir Montreux (Switzerland)

1999 - 31st International Choir Competition in Tolosa, Spain

- The first prize in the category "FolkтАЭ

- The second prize in the category "PolyphonyтАЭ

1999 - International Choir Competition named after Johannes Brahms in Wernigerode, Germany

- The first prize in the category "Mixed choirsтАЭ

- The prize of the public

- Grand Prix

1998 - International Choral Competition, Montro, Switzerland

- Grand Prix

1998 - International Choral Festival in Bochum (Germany).

- Grand Prix

1998 -the International Choral Festival in Rottenburg (Germany).

1997 - Festival of prizewinners of international choirsтАЩ competitions in Vaison La Romaine (France)

1997 - Festival, Bornemous, UK

1996 -the International Choir Competition in Lindenholtshauzen (Germany).

- The first prize in the category "Mixed ChoirsтАЭ

- The second prize in the category "WomenтАЩs ChoirsтАЭ

- The prize for the best performance of the folk music

- Grand Prix

1996 - the international festival in Legnano, Italy

"OreyaтАЭ was invited as one of 5 best choirs of the world.

1995 -the Festival in Bochum (Germany).

The press called "OreyaтАЭ as "the choir of the European extra-classтАЭ.

1995 - 24th International Choir Competition in Tours, France

- Grand Prix

- The first prize in the category "Mixed choirsтАЭ

- The first prize in the category "WomenтАЩs choirsтАЭ

- The prize for the best interpretation of the French music

- The prize of the public

1995 - 2nd International Choir Contest in Zwickau, Germany

- The golden diploma in the category "Mixed choirsтАЭ

- The golden diploma in the category "Women`s choirsтАЭ

- The prize for the best interpretation of the music of the XX century

1995 - 31st International Contest in Montreux, Switzerland

- The diploma with the "ExcellentтАЭ mark in the category "The mixed choirsтАЭ

1993 - 5th International Choir Competition in Maynhauzen, Germany

- The first place in the category "ClassicsтАЭ

- The first place in the category "The mixed ChoirsтАЭ

- Grand Prix

1993 - 3rd International Choir Contest of chamber choirs in Marktorberdof, Germany

- The first place in the category "WomenтАЩs choirsтАЭ

1992 - The 24th International Choir Competition in Tolosa (Spain).

- The second prize in the category "WomenтАЩs ChoirsтАЭ

- The third prize for the folk music.

1991 - 21th International Choral Competition named after G. Dmitrov in Varna, Bulgaria

- 1st place in category "Mixed Choirs"

- 1st place for best performance of the Bulgarian music

- Alexander Vatsek has got the special prize as the best conductor of the competition.

1989 - 14th International Choral Competition named after Bela Bartok in Debrecen, Hungary

- Prize for best performance of folk music

1989 - 1st Ukrainian Choir Competition named after M. Leontovich, Kyiv, Ukraine

- 1st place in category "Mixed Choirs"


Размещено на Allbest.ru

Страницы: Назад 1 Вперед