ТеоретичнСЦ основи формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв

дипломная работа: Педагогика

Документы: [1]   Word-137749.doc Страницы: Назад 1 Вперед

ЗМРЖСТ


Вступ.


1. ТеоретичнСЦ основи формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв.

1.1. СутнСЦсть поняття тАЮцСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧтАЭ та СЧх роль у змСЦстСЦ освСЦти.

1.2. ОсобливостСЦ формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй у молодших школярСЦв.

1.3. Жанри украСЧнськоСЧ народноСЧ музики.

1.4. Виховний потенцСЦал украСЧнськоСЧ народноСЧ музики.

1.5. ПедагогСЦчнСЦ умови формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй в процесСЦ вивчення творСЦв украСЧнськоСЧ народноСЧ музики.

Висновки до роздСЦлу 1.

2. Експериментальна робота по формуванню цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦСЧ молодших школярСЦв засобами украСЧнськоСЧ народноСЧ музики.

2.1. КритерСЦСЧ та рСЦвнСЦ сформованостСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй.

2.2. ХСЦд експерименту.

2.3. АналСЦз результатСЦв дослСЦдження.

Висновки до роздСЦлу 2.

ЗагальнСЦ висновки

Список лСЦтератури.

РСЦвень сформованостСЦ цСЦннСЦсноСЧ орСЦСФнтацСЦСЧ залежить вСЦд наявностСЦ певного рСЦвня знань, сформованостСЦ почуттСФвоСЧ сфери СЦ рСЦвня образного мислення, СЦнтелектуальних здСЦбностей, навичок сприйняття, оцСЦнки, вибору й творчого пСЦдходу до музично-практичноСЧ дСЦяльностСЦ.

КритерСЦСЧ сформованостСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй:

  1. загальна музично-естетична ерудицСЦя у сферСЦ музичного мистецтва (музичний тезаурус);
  2. наявнСЦсть цСЦннСЦсних переваг до рСЦзних жанрСЦв украСЧнськоСЧ народноСЧ музики;
  3. вибСЦрковСЦсть в характерСЦ оцСЦнювання емоцСЦйно-образного змСЦсту твору;
  4. прагнення до спСЦлкування з високохудожнСЦми музичними творами.


ПедагогСЦчнСЦ умови:

  1. Врахування особливостей формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй у молодших школярСЦв.
  2. ВидСЦлення виразно-смислового змСЦсту музичних творСЦв.
  3. АктивСЦзацСЦя образного мислення, що забезпечуСФ формування всСЦх умСЦнь музично-оцСЦнноСЧ дСЦяльностСЦ молодших школярСЦв.
  4. АктуалСЦзацСЦя художнього змСЦсту основних видСЦв дСЦяльностСЦ - забезпечуСФ формування стрижневих умСЦнь музично-оцСЦнноСЧ дСЦяльностСЦ.

Мета - теоретично обТСрунтувати та експериментально перевСЦрити педагогСЦчнСЦ умови формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв засобами украСЧнськоСЧ народноСЧ музики.

ОбтАЩСФкт - процес формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй.

Предмет - педагогСЦчнСЦ умови формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв засобами украСЧнськоСЧ музики.

Завдання:

1. Визначити теоретичнСЦ основи формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв.

2. Охарактеризувати сутнСЦсть поняття "цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ» та встановити СЧх роль у змСЦстСЦ освСЦти.

3. Визначити особливостСЦ формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй у молодших школярСЦв

4. Охарактеризувати жанри украСЧнськоСЧ народноСЧ музики та розкрити СЧх виховний потенцСЦал.

5. ОбТСрунтувати та експериментально перевСЦрити педагогСЦчнСЦ умови формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй в процесСЦ вивчення творСЦв украСЧнськоСЧ народноСЧ музики.

ГСЦпотеза: Формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй у молодших школярСЦв засобами украСЧнськоСЧ народноСЧ музики буде бСЦльш ефективним за умов:

1) Врахування особливостей формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй у молодших школярСЦв.

2)   Видалення виразно - смислового змСЦсту музичних творСЦв.

3)   АктивСЦзацСЦСЧ образного мислення.

Вступ


СоцСЦальнСЦ змСЦни, перехСЦд до ринкових вСЦдноВнсин, якими позначене наше сьогодення, вСЦдображаються не тСЦльки на еконоВнмСЦчному розвитку держави, але СЦ на суспСЦльному становленнСЦ СЧСЧ громадян. Одним СЦз найважливСЦших завдань школи в умовах нацСЦонального вСЦдроджеВнння УкраСЧни постаСФ виховання гармонСЦйноСЧ, духовно багатоСЧ та нацСЦонально свСЦдомоСЧ особистостСЦ. У ДержавнСЦй нацСЦональнСЦй програмСЦ "ОсвСЦта (УкраСЧна ХХРЖ столСЦття)'' наголошуСФться, що без подолання девальвацСЦСЧ загальноВнлюдських цСЦнностей, нСЦгСЦлСЦзму та вСЦдСЦрваностСЦ освСЦти вСЦд нацСЦональних джерел немислиме виховання справжнього громадянина.

АктуальнСЦсть теми зумовлена суспСЦльними перетвореннями що вСЦдбуваються в УкраСЧнСЦ пСЦд впливом соцСЦально-економСЦчних СЦ культурних перемСЦн, якСЦ призвели до змСЦни багатьох педагогСЦчних орСЦСФнтирСЦв. У сучасному соцСЦокультурному просторСЦ особливоСЧ значущостСЦ набуваСФ виховання вСЦдповСЦдальноСЧ, СЦнСЦцСЦативноСЧ, творчоСЧ особистостСЦ. На розв'язання цих завдань спрямованСЦ важливСЦ державнСЦ документи. Закони УкраСЧни "Про освСЦту" та "Про вищу освСЦту". НацСЦональна доктрина розвитку освСЦти УкраСЧни, КонцепцСЦя громадянського виховання особистостСЦ в умовах розвитку украСЧнськоСЧ державностСЦ, в яких наголошуСФться, що успСЦшна самореалСЦзацСЦя молодоСЧ людини можлива тСЦльки за наявностСЦ СЧСЧ особистоСЧ системи цСЦнностей, яка маСФ бути адекватною мСЦнливим умовам сьогодення.

У сучаснСЦй педагогСЦчнСЦй лСЦтературСЦ зазначаСФться, що сутнСЦснСЦ сили людини формуються та розвиваються шляхом об'СФктивноСЧ детермСЦнацСЦСЧ з боку суспСЦльства СЦ якщо природний СЦсторичний процес зумовлюСФться об'СФктивними законами суспСЦльного розвитку, то дСЦяльнСЦсть суб'СФкта, реалСЦзацСЦя ним своСЧх сутнСЦсних ознак де термСЦнуСФться життСФвими сенсами, цСЦнностями, котрСЦ орСЦСФнтують молоду людину на СЧСЧ певне ставлення до свСЦту,  культури,  мистецтва.

Формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй школярСЦв СФ важливим чинником СЧхнього духовного розвитку. У зв'язку з цим провСЦдного значення у формуваннСЦ духовно-моральних цСЦнностей набуваСФ свСЦтогляд особистостСЦ, на основСЦ якого формуСФться система цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй. ГуманСЦстична мораль, нацСЦональна свСЦдомСЦсть СЦ самовСЦдданСЦсть особистостСЦ зумовлюють усвСЦдомлення найпрСЦоритетнСЦших цСЦнностей життя, якими СФ БатькСЦвщина, народ, культура. ФундаментальнСЦ духовнСЦ цСЦнностСЦ людства - гуманСЦзм, свобода, справедливСЦсть, нацСЦональне примирення, збереження природи - у сучаснСЦй школСЦ мають стати домСЦнантою виховного процесу. тАЮНайвищою цСЦннСЦстю" в сучасних умовах суспСЦльство визнаСФ тАЮосвСЦченСЦсть, вихованСЦсть, культуру".

Проблема цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ вСЦдображена у фСЦлософськСЦй, соцСЦально-психологСЦчнСЦй, педагогСЦчнСЦй СЦ мистецтвознавчСЦй лСЦтературСЦ. Так, у фСЦлософських дослСЦдженнях розкрито найважливСЦшСЦ характеристики цСЦнностей: об'СФктивнСЦсть (Л.Столович), вСЦдноснСЦсть (Н.Чавчавадзе), СЦСФрархСЦчнСЦсть (М.Каган). Як визначаСФться в роботах науковцСЦв, цСЦнностСЦ суспСЦльства складають змСЦст цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ.

У дослСЦдженнях психологСЦв Л.Божович, О.ЛеонтьСФва, В.Мясишева, С.РубСЦнштейна, Д.Узнадзе розглянуто психологСЦчнСЦ механСЦзми формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй.

ЦСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ, мають визначену цСЦлСЦснСЦсть СЦ виконують регулюючу, СЦнтегруючу й свСЦтоглядну функцСЦСЧ. У зв'язку з обТСрунтуванням системного пСЦдходу до вивчення цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй, який вСЦдображено у дослСЦдженнях В.АлексеевоСЧ, Б.Додонова, О.Дробницького, А.Здравомислова, В.Ядова, та СЦнших, визначена стСЦйка структура, видСЦленСЦ компоненти - цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй - когнСЦтивний, емоцСЦйний, поведСЦнковий, що надало можливостСЦ у виховнСЦй практицСЦ розвивати такСЦ якостСЦ особистостСЦ, як духовна активнСЦсть, вСЦрнСЦсть нацСЦональнСЦй СЦдеСЧ, гуманнСЦсть, правдивСЦсть, щирСЦсть, гСЦднСЦсть, самоповага, емпатСЦя, емоцСЦйнСЦсть.

У педагогСЦчнСЦй лСЦтературСЦ проблема формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй дослСЦджуСФться у зв'язку з розвитком СЦ вихованням конкретних цСЦнностей, якСЦ мають бути особистСЦсно прийнятСЦ в певнСЦй соцСЦальнСЦй групСЦ. Так, цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ особистостСЦ аналСЦзуються у взаСФмозв'язку з формуванням соцСЦальноСЧ позицСЦСЧ особистостСЦ (Т.Мадьковська), вивчаються в контекстСЦ педагогСЦчноСЧ дСЦагностики (В.Петрушин), розглядаються у зв'язку з дослСЦдженнями духовноСЧ культури, духовних потреб, СЦнтересСЦв, оцСЦнок учнСЦв СЦ педагогСЦв (Т.Баранова, В.Бутенко, В.Дзюба, Л.Коваль, З.Морозова, О.Рудницька, Ю.Соколовський та СЦн.).

В умовах особистСЦсно орСЦСФнтованого пСЦдходу до виховання, мета якого спрямовуСФться до формування й розвитку в дитини особистСЦсних цСЦнностей (Ш.АмонашвСЦлСЦ, РЖ.Бех, РЖ.Зязюн, С.Карпенчук, Г.Сагач, Ю.Орлов, К.Чорна, К.Роджерс О.Сухомлинська та СЦншСЦ) процеси формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй набувають стрижневого значення. Вони обумовленСЦ гуманСЦстичною педагогСЦкою з визначенням унСЦкальностСЦ особистостСЦ в СЧСЧ духовному зростаннСЦ.

З огляду на це важливим СЦ актуальним СФ концептуальне осмислення процесу формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв засобами мистецтва, яке перетворюСФ суспСЦльнСЦ цСЦнностСЦ в СЧхнСФ внутрСЦшнСФ надбання, особистСЦсне ставлення до них. Якраз мистецтво забезпечуСФ СЦнтерСЦоризацСЦю, привласнення цСЦннСЦсних аспектСЦв художнСЦх образСЦв в СЦндивСЦдуальнСЦ, особистСЦснСЦ утворення.

У  педагогСЦчнСЦй лСЦтературСЦ  проблема формування  цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй дослСЦджуСФться у зв'язку з розвитком СЦ вихованням конкретних цСЦнностей, якСЦ мають бути особистСЦсно  прийнятСЦ  в певнСЦй соцСЦальнСЦй  групСЦ.  Так,  цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ особистостСЦ вивчаються   в   контекстСЦ  педагогСЦчноСЧ дСЦагностики (В.Петрушин) розглядаються у зв'язку з дослСЦдженнями духовноСЧ культури, духовних потреб, СЦнтересСЦв, оцСЦнок учнСЦв СЦ педагогСЦв (Т.Баранова, В.Бутенко, В.Дзюба, Л.Коваль, З.Морозова, О.Рудницька, Ю.Соколовський та СЦн.)


РЖ. ТеоретичнСЦ основи формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв.


    1. Система цСЦнностей.


Сенс життя, система цСЦнностей особистостСЦ, активно впливаСФ на вибСЦр життСФвих цСЦнностей СЦ зусилля особистостСЦ щодо СЧх досягнення. КрСЦм того, у цьому процесСЦ цСЦнностСЦ виступають у якостСЦ внутрСЦшньоСЧ життСФвоСЧ "опори", що додатково вказуСФ на могутнСЦй потенцСЦал аксСЦологСЦчних орСЦСФнтирСЦв.

НеобхСЦдно вСЦдзначити СЦ те, що життСФвСЦ цСЦлСЦ СЦ цСЦнностСЦ безпосереднСЦм чином взаСФмопов'язанСЦ, а досягнення життСФвих цСЦлей, здСЦйснення цСЦнностей пСЦдсилюСФ сенс життя СЦ висуваСФ новСЦ перспективи.

АксСЦологСЦчна       система       в       трактуваннСЦ       РЖ.Д.Беха, К.О.АбульхановоСЧ-СлавськоСЧ розвиваСФться в динамСЦчно мСЦнливих вСЦдносинах, орСЦСФнтованих на життСФвСЦ цСЦнностСЦ. На вищому рСЦвнСЦ вСЦдносин реалСЦзуються духовнСЦ цСЦнностСЦ. У цих умовах затверджуСФться цСЦннСЦсть СЦншоСЧ людини.

КрСЦм того, такий пСЦдхСЦд вимагаСФ величезних щиросердечних сил, такту, доброти.

Особливе значення для формування особистостСЦ молодшого школяра маСФ система вСЦдносин, яка включаСФ дСЦловСЦ СЦ цСЦннСЦснСЦ параметри умов  росту особистостСЦ. Щоб досягти досконалостСЦ в професСЦйнСЦй дСЦяльностСЦ, важливо будувати життя вСЦдповСЦдно до цСЦнностей, вчитися СЧх переживати, психологСЦчно засвоювати СЦ вести пошук нових цСЦнностей як двигуна життСФвоСЧ стратегСЦСЧ.

Фундаментально       проблема       виховних       цСЦнностей розроблялася   Б.Т.Лихачовим,  який  проаналСЦзував  сутнСЦсть   СЦ основний    змСЦст    категорСЦСЧ    "цСЦннСЦсть",    виявив    джерела    СЦ запропонував   оригСЦнальну  класифСЦкацСЦю   цСЦнностей   виховноСЧ системи. З погляду Б.Т.Лихачова, виховнСЦ цСЦнностСЦ - це духовнСЦ СЦ матерСЦальнСЦ феномени, що позитивно впливають на людину в силу   суб'СФктивно - об'СФктивних   суспСЦльних   умов,   обставин, стосункСЦв.   Одним   з   важливих   аспектСЦв,   що   розшифровуСФ сутнСЦсть виховних цСЦнностей, СФ наявнСЦсть СЦдеалу особистостСЦ, сучасних  уявлень  про  сутнСЦсть   СЦ  призначення  людини,   що обумовлюСФ розвиток особистостСЦ. ВиховнСЦ цСЦнностСЦ в системСЦ Б.Т.Лихачова являють собою такСЦ якостСЦ, "астивостСЦ, прагнення особистостСЦ, якСЦ мають багатий внутрСЦшнСЦй потенцСЦал СЦ здатнСЦ за певних соцСЦальних умов зробити людину щасливою СЦ корисною для суспСЦльства.        

Принциповою СФ СЦдея Б.Т.Лихачова про те, що виховнСЦ цСЦнностСЦ   "складають   духовну   основу,   базисний   духовний компонент особистостСЦ, визначають сутнСЦсть СЧСЧ внутрСЦшнього свСЦту". Природно, що це духовне ядро особистостСЦ виявляСФться в спрямованостСЦ  СЦ  свСЦтоглядСЦ  людини, у СЧСЧ знаннях, умСЦннях  СЦ життСФвСЦй       силСЦ,       яскраво       виступаючи       особистСЦсною характеристикою     в     соцСЦально     обумовлених     вСЦдносинах, дСЦяльностСЦ СЦ спСЦлкуваннСЦ (5).

Б.Т.Лихачов дСЦйшов до висновку про наявнСЦсть чотирьох основних СЦнтегративних джерел виховних цСЦнностей: генетичного, СЦндивСЦдуально-особистСЦсного,        природного, соцСЦумного, соцСЦально-космСЦчного. Перше джерело включаСФ такСЦ феномени, як СЦнстинкти, психСЦчнСЦ процеси, енергетичнСЦ ресурси органСЦзму, СЦ здатне, на думку Б.Т.Лихачова, продукувати виховнСЦ цСЦнностСЦ свободи та життя, любовСЦ, дбайливостСЦ, колективСЦзму, гСЦдностСЦ, урСЦвноваженостСЦ, волелюбностСЦ, впевненостСЦ в собСЦ й СЦн.

НайважливСЦше базисне джерело - природа - породжуСФ такСЦ цСЦнностСЦ, як людянСЦсть, вСЦдкритСЦсть, краса свСЦту, замилування, вСЦдповСЦдальнСЦсть. Головною цСЦннСЦстю соцСЦуму, як одного з невичерпних аксСЦологСЦчних джерел, СФ людина. Саме вона - природна СЦ всеосяжна цСЦннСЦсть, вона ж виступаСФ творцем виховних цСЦнностей. Правда, при цьому людина повинна бути духовною, мислячою, радСЦючою, люблячою, страждаючою СЦ т. д., що даСФ СЧй пСЦдстави об'СФктивно виступати як природний вихователь.

СоцСЦум СЦ, насамперед, люди продукують рСЦзного роду духовну продукцСЦю: СЦдеСЧ, знання, образи, що "иваються в духовно-СЦдейнСЦ СЦнформацСЦйнСЦ потоки. У них мСЦстяться виховнСЦ цСЦнностСЦ державноСЧ СЦдеологСЦСЧ, науковСЦ, етичнСЦ, релСЦгСЦйнСЦ СЦ естетичнСЦ цСЦнностСЦ. СоцСЦумне джерело даСФ СЦмпульс розвитковСЦ матерСЦальних цСЦнностей у силу самого факту свого реального СЦснування СЦ безпосереднього впливу на людину, що маСФ велике значення в СЧСЧ життСЦ. До матерСЦальних цСЦнностей учений вСЦдносить умови буття, предмети (книжки, зошити, ручки й СЦн.), у тому числСЦ призначенСЦ для творчоСЧ, СЦгровоСЧ, спортивноСЧ дСЦяльностСЦ. МатерСЦальнСЦ предмети мають цСЦннСЦсть, оскСЦльки сприяють залученню в дСЦяльнСЦсть, спСЦлкування, розвивають особистСЦсть в СЦнтелектуальному, моральному, емоцСЦйному вСЦдношеннСЦ.

Космос також унСЦкальне джерело цСЦнностей, що створюСФ основи для розвитку таких цСЦнностей, як романтизм, мрСЦя, цСЦлеспрямованСЦсть, духовна велич людини, таСФмниця змСЦсту СЦ цСЦлСЦ людського життя. Наукове проникнення в область космосу ще бСЦльш звеличуСФ людини.

Таким чином, Б.Т.Лихачов дСЦйшов висновку про можливу розмаСЧтСЦсть основ, що живлять потенцСЦал аксСЦологСЦчних орСЦСФнтирСЦв.

Створюючи методологСЦчну базу педагогСЦчноСЧ аксСЦологСЦСЧ, необхСЦдно врахувати закони освСЦти СЦ дСЦСЧ виховних цСЦнностей, сформульованСЦ Б.Т.Лихачовим:

  1. закон обов'язковоСЧ соцСЦально-психологСЦчноСЧ диференцСЦацСЦСЧ виховних цСЦнностей як умови суспСЦльного прогресу СЦ соцСЦальноСЧ адаптацСЦСЧ людини;
  2. закон розквСЦту або занепаду цСЦнностей вСЦдповСЦдно до темпСЦв СЦ якостСЦ прогресивного еволюцСЦйного становлення або стагнацСЦСЧ самого суспСЦльства;
  3. закон стСЦйкоСЧ залежностСЦ престижностСЦ, актуальностСЦ СЦ популярностСЦ цСЦнностей вСЦд об'СФктивних потреб у рСЦзних областях громадського життя, вСЦд ставлення до тих або СЦнших явищ, подСЦй, професСЦй у суспСЦльнСЦй свСЦдомостСЦ, а також вСЦд пропаганди, манСЦпулювання свСЦдомСЦстю людей через засоби масовоСЧ комунСЦкацСЦСЧ;
  4. закон корСЦнноСЧ змСЦни цСЦнностей вСЦдповСЦдно до нового характеру суспСЦльних вСЦдносин;
  5. закон психологСЦчноСЧ й СЦсторичноСЧ наступностСЦ в суспСЦльнСЦй свСЦдомостСЦ СЦ педагогСЦчнСЦй дСЦяльностСЦ.
  6. закон руху, перемСЦщення в суспСЦльствСЦ представникСЦв рСЦзних   шарСЦв   груп,   носСЦСЧв   конкретних   цСЦнностей   з   однСЦСФСЧ соцСЦальноСЧ групи в СЦншу.

Виявлено рСЦзнСЦ пСЦдходи до пояснення природи цСЦнностей. ЦСЦнностСЦ визначаються як значущСЦсть явищ, предметСЦв реальноСЧ дСЦйсностСЦ й культури з погляду вСЦдповСЦдностСЦ або невСЦдповСЦдностСЦ потребам суспСЦльства, соцСЦальних спСЦльнот, груп та окремоСЧ особи (В. ТугарСЦнов, Б.Чагин, РЖ.Попов, В.КвачахСЦя та СЦн.). ЦСЦнностСЦ вСЦдСЦграють важливу роль у формуваннСЦ особистостСЦ й виконують мри цьому двСЦ, на наш погляд, основнСЦ функцСЦСЧ. Перша з них полягаСФ в тому, що цСЦнностСЦ виступають основою формування й розвитку цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй людини. РЖнша ж зводиться до того, що цСЦнностСЦ мотивують дСЦяльнСЦсть СЦ поведСЦнку, оскСЦльки орСЦСФнтацСЦя людини в свСЦтСЦ й прагнення до мети теж обов'язково спСЦввСЦдносяться з цСЦнностями, якСЦ належать до внутрСЦшньоСЧ структури особи.

ЦСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ СФ важливим елементом духовноСЧ визначеностСЦ особи. Обираючи ту чи СЦншу цСЦннСЦсть, людина формуСФ свого роду довгостроковий план поведСЦнки й дСЦяльностСЦ. Якщо мотивацСЦя даСФ вСЦдповСЦдь на питання чому людина дСЦСФ певним чином, то цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ висвСЦтлюють те, заради чого вона дСЦСФ, чому присвячуСФ свою дСЦяльнСЦсть(5).

У фСЦлософськСЦй, психолого-педагогСЦчнСЦй науковСЦй лСЦтературСЦ (працСЦ В.ВодзинськоСЧ, А.Здравомислова, В.Ольшанського, РД.Соколова, Л.ФомСЦноСЧ, В.Цуккермана, В.Ядова та СЦн.) цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ розглядаються як вСЦдносно стСЦйка система цСЦнностей, що виражаСФться у здатностСЦ суб'СФкта до цСЦлСЦсного переживання, усвСЦдомлення явища або предмета й здСЦйснення вибСЦрковоСЧ оцСЦнноСЧ дСЦяльностСЦ. Процес формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй передбачаСФ виховання здСЦбностей до цСЦннСЦсного сприйняття явищ дСЦйсностСЦ й мистецтва, формування навичок оцСЦнних суджень СЦ вибору у сферСЦ художньо-творчоСЧ дСЦяльностСЦ.

У психологСЦчно-педагогСЦчнСЦй лСЦтературСЦ проблема цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ зачСЦпаСФться в працях вСЦдомих вСЦтчизняних психологСЦв: Б.Г.АнаньСФва, А.А.БодалСФва, Л.С.Виготського, О.М.ЛеонтьСФва, В.М.Мясищева, С.Л.Рубинштейна, Д.Н.Узнадзе. Ряд важливих висновкСЦв по проблемСЦ розкриваСФться в роботах К.А.АбульхановоСЧ-СлавськоСЧ, Г.М.АндрСФСФвоСЧ, Л.РЖ.Божович, Б.С.Братуся, А.Г.Ковальова, В.А.Крутепкого, РЖ.С.Кона, А.М.МатюшкСЦна, В.С.Мерлина, Б.Ф.Ломова, В.М.АсСФСФва, В.К.Вилюнаса, Б.РЖ.Додонова, К.М.Волкова, Л.М.Фридмана й СЦн.

         В дослСЦдженнях цих авторСЦв встановлено, що цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ СФ найважливСЦшим структурним компонентом особистостСЦ, СЧСЧ "ядром», що характеризуСФ не тСЦльки засобу, за допомогою яких досягаСФться мета, але  СЦ саму мету людськоСЧ дСЦяльностСЦ, бСЦльш того - його життСФву позицСЦю, СЧСЧ основний змСЦст.

       На думку цих авторСЦв процес становлення цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй безперервний СЦ зв'язаний з розвитком потребо-мотивацСЦйноСЧ сфери людини. Виявляються цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ в ситуацСЦСЧ вибору, у смислообразуюючСЦй дСЦяльностСЦ, коли вчинок не зв'язаний СЦз щохвилинними цСЦлями, змСЦстами, справами, а за своСЧм характером здатний змСЦнювати все життя людини, його представлення про самого себе. При цьому вчинок, як змСЦна долСЦ, звеличування або загибель людських цСЦнностей, переосмислення життСФве значимого може бути зроблений, як "вчинок думки» (М.М.БахтСЦн), тобто на рСЦвнСЦ свСЦдомостСЦ, як акт усвСЦдомлення людиною навколишньоСЧ дСЦяльностСЦ, свого "Я», СЦнших людей (М.К.МамардашвСЦлСЦ, П.Я.ГальперСЦн, З.Л.Рубинштейн, В.Н.Ротенберг..).

       У дослСЦдженнях А.Г.Асмолова, В.А.Петровського, В.Ф.Петренко, Ф.РД.Василюка показаний взаСФмозв'язок розвитку цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ з процесами усвСЦдомлення СЦ переживання нею основних орСЦСФнтацСЦй особистСЦсних цСЦнностей. На думку авторСЦв, механСЦзмСЦв, що дозволяють розкрити людинСЦ не прагматичну, а значеннСФву, моральну сторону вчинку, СФ оцСЦнка, зСЦставлення мотивСЦв СЦ цСЦлей, цСЦлей СЦ засобСЦв СЧхнього досягнення (10).

       Проблема виховання цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй у процесСЦ навчання зачСЦпаСФться рСЦзними авторами тСЦльки побСЦчно, у процесСЦ рСЦшення сумСЦжних питань, таких як:

- виховання СЦнтересу (Ш.А.АмонашвСЦлСЦ, А.К.Дусавицький, РД.М.РЖльСЧн, А.М.Лиханов СЦ СЦн.);

- формування моральноСЧ свСЦдомостСЦ школярСЦв (Ю.РЖ.Бабанський, М.РЖ.Боришевський, РЖ.С.Кузьмичев, Н.Г.ДайрСЦ, В.Т.Лихачов СЦ СЦн.);

- виховання морально-естетичного СЦдеалу учнСЦв (А.РЖ.Бурова, Н.С.Витковська, В.РЖ.Горинь, Д.Н.Джолла, В.А.Кратинова, РД.В.Квятковський, РЖ.С.Кузмичев, Н.Л.Лейзеров, РЖ.С.МарьСФнко, В.А.Сухомлинський, Ю.М.Хижняк, Г.П.Шевченко, А.Б.Щербо, С.Г. Якобсон СЦ СЦн.);

- виховання моральноСЧ культури особистостСЦ (В.П.Андрущенко, РЖ.М.Даниленко, Н.К.Кириченко, В.Г.КремСЦнь, П.В.Сохань, РЖ.В.Надольний СЦ СЦн.)(10)

       Короткий екскурс в СЦсторСЦю фСЦлософСЦСЧ, етики СЦ педагогСЦки зв'язаний з необхСЦднСЦстю показати, що духовна культура людини СЦ людства у всСЦх СЧСЧ формах СЦ проявах споконвСЦчно цСЦннСЦсно орСЦСФнтована. Особливо це стосуСФться виховання як основного способу трансляцСЦСЧ культури. Права Н.Б.Крилова, роблячи висновок, "що цСЦннСЦсний характер освСЦти СЦ виховання -  непорушна СЦстина педагогСЦки» (11).

       Якщо представити розвиток основних гуманСЦстичних цСЦнностей виховання як цСЦлСЦсний СЦсторичний процес, то з всСЦСФю очевиднСЦстю виявиться, що усе воно побудовано на вСЦчному пошуку добра, СЦстини та краси в людинСЦ.

       Усе вищесказане, ставить нас перед необхСЦднСЦстю визначити тСЦ пСЦдходи до категорСЦСЧ "цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ особистостСЦ», що найбСЦльше вСЦдповСЦдають задачам нашого дослСЦдження. РДдиноСЧ думки щодо змСЦсту даного поняття у фСЦлософськСЦй лСЦтературСЦ немаСФ. ОднСЦ автори визначають його через категорСЦю "установка», СЦншСЦ - через категорСЦСЧ "спрямованСЦсть», "вСЦдносини». НайбСЦльш прийнятим у фСЦлософськСЦй лСЦтературСЦ СФ визначення цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ через поняття "вСЦдношення».

       Наприклад, А.Г.Здравомислов СЦ В.А.Отрут визначають цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ особистостСЦ як "найважливСЦше структурне утворення особистостСЦ, що виражаСФ виборче вСЦдношення особистостСЦ до основних соцСЦальних цСЦнностей»(11).

       АналогСЦчну позицСЦю займаСФ В.Г.Харчев, вважаючи, що цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ "один з найважливСЦших елементСЦв структури особистостСЦ, оскСЦльки в них у концентрованСЦй формСЦ вираженСЦ суб'СФктивнСЦ вСЦдносини до об'СФктивних умов СЧСЧ буття, визначена спрямованСЦсть СЧСЧ поводження»(12).

       В.В.Водзинський розумСЦСФ пСЦд цСЦннСЦсними орСЦСФнтацСЦями особистостСЦ "визначену структуру вСЦдносин особистостСЦ до фактСЦв дСЦйсностСЦ, конкретний прояв вСЦдносин, що протСЦкаСФ у формСЦ фСЦксованих установок». РД.В.ЗолотухСЦна-АболСЦна визначаСФ цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ як "усвСЦдомлене вСЦдношення суб'СФкта до об'СФкта або СЦншого суб'СФкта». В.М.Сагатовський розумСЦСФ пСЦд цСЦннСЦсними орСЦСФнтацСЦями "систему цСЦнностей особистостСЦ, СЦ спрямованСЦсть свСЦдомостСЦ на СЧхню реалСЦзацСЦю» (13).

       Очевидно, що осмислити сутнСЦсть поняття "цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ особистостСЦ» можливо тСЦльки усвСЦдомивши фСЦлософський змСЦст категорСЦй "цСЦннСЦсть» СЦ "вСЦдношення».

       Уживане в фСЦлософськСЦй лСЦтературСЦ поняття "вСЦдношення», вСЦдбиваСФ той зв'язок, що виникаСФ мСЦж предметом СЦ суб'СФктом у процесСЦ дСЦяльностСЦ СЦ характеризуСФться значенням першого для другого. ВСЦдношення, що вСЦдбиваСФ позитивне значення предмета для суб'СФкта, називаСФться цСЦннСЦсним (там же).  Поняття "цСЦннСЦсть» маСФ у фСЦлософськСЦй лСЦтературСЦ два значення. Одна група фСЦлософСЦв додаСФ цьому поняттю змСЦст, близький до категорСЦСЧ "значення». (Л.М.Архангельський, В.В.Ольшанський, М.РЖ.Сидоренко й СЦн.). Наприклад, В.Б.Ольшанський вважаСФ, що цСЦннСЦсть це "своСФрСЦднСЦ маяки, що допомагають помСЦтити в потоцСЦ СЦнформацСЦСЧ те, що найбСЦльш важливо (у позитивному або негативному змСЦстСЦ) для життСФдСЦяльностСЦ людини».

       РЖншСЦ (С.Ф.АнСЦсСЦмов, О.Г.Дробницький, В.М.Сагатовський, В.П.ТугарСЦнов СЦ СЦн.) визначають категорСЦю "цСЦннСЦсть» через поняття "благо», тобто через його головну "астивСЦсть задовольняти дСЦйсну, розумну, позитивну потребу СЦндивСЦда.

       ОскСЦльки ми намагаСФмося знайти механСЦзми виховання орСЦСФнтацСЦй школярСЦв не духовнСЦ цСЦнностСЦ, остСЦльки виникаСФ необхСЦднСЦсть визначити, що ми розумСЦСФмо пСЦд "духовними цСЦнностями». Виходячи з того, що цСЦннСЦсть "це завжди щось позитивне-значиме з погляду задоволення розумноСЧ потреби людини», ми приймаСФмо точку зору тих авторСЦв, що вважають, що духовнСЦ потреби СЦндивСЦда СЦ пСЦдроздСЦляються на пСЦзнавальнСЦ, моральнСЦ, естетичнСЦ»(13).

       Такий пСЦдхСЦд дозволяСФ видСЦлити критерСЦСЧ духовних цСЦнностей. У лСЦтературСЦ розрСЦзняють кСЦлька таких критерСЦСЧв, що обумовлено тим, що духовнСЦ цСЦнностСЦ (пСЦзнавальнСЦ, моральнСЦ, естетичнСЦ) рСЦзнСЦ по своСФму змСЦстСЦ СЦ характеровСЦ дСЦяльностСЦ, неправильноСЧ на СЧхнСФ виробництво СЦ споживання.

       Так, мСЦрою визначення пСЦзнавальних  СЦ наукових цСЦнностей СФ СЦстина, естетичних СЦ художнСЦх - краса, моральних - добро, справедливСЦсть, воля. БСЦльшСЦсть авторСЦв (АнСЦсСЦмов С.Ф., Л.М.Архангельський, М.А.Василенко, А.РЖ.Донцов, О.Г.Дробницький, В.Б.Ольшанський, М.РЖ.Сидоренко, В.М.Сагатовський, В.П.Тугаринов СЦ СЦн.) вСЦдносять цСЦ явища духовного життя до СЧСЧ вищих загальнолюдських цСЦнностей, що зберСЦгають своСФ позитивне значення СЦ за всСЦх часСЦв СЦ для всСЦх людей. ПерерахованСЦ фСЦлософськСЦ категорСЦСЧ, що позначають цСЦннСЦсно-вище СЦ виражають абсолютну, СЦдеальне досконалСЦсть, СФ абстракцСЦями, що реального життя не вСЦдповСЦдають якСЦсь реальнСЦ конкретнСЦ об'СФкти. Проте, саме вони служать пСЦдставою оцСЦнки тих або СЦнших явищ духовного життя, втСЦлюючи в собСЦ представлення конкретноСЧ епохи про моральну й аморальному, прекрасному СЦ потворному, щирому СЦ помилковому.

       Ми подСЦляСФмо думку РД.В.ЗолотухСЦной-АболСЦной, яка пише, що вищСЦ духовнСЦ цСЦнностСЦ володСЦють принципово не утилСЦтарним СЦ не СЦнструментальним характером. Виконуючи свою цСЦннСЦсну функцСЦю вони виступають СЦнтегральними регуляторами дСЦяльностСЦ, спрацьовуючи на рСЦвнСЦ фундаментального вибору, коли людина визначаСФ себе як особистСЦсть. РЗхньою особливСЦстю СФ те, що в повсякденнСЦй дСЦяльностСЦ, текучцСЦ щоденностСЦ цСЦ цСЦнностСЦ можуть якби розсСЦюватися, слуху незримСЦ тлом для вчинкСЦв СЦ дСЦй людини, однак, вони не втрачають при цьому своСЧй значимостСЦ й у ситуацСЦСЧ вибору миттСФво "концентруються», виступаючи могутнСЦм побудником до визначеного типу поводження(12).

       КрСЦм поняття "духовнСЦ цСЦнностСЦ», у фСЦлософськСЦй лСЦтературСЦ останнього рокСЦв усСЦ частСЦше зустрСЦчаються поняття "загальнолюдськСЦ», "вищСЦ» цСЦнностСЦ. КритерСЦСФм СЧхнього видСЦлення СФ життя, досвСЦд, потреби не однСЦСФСЧ людини, а всього людства в цСЦлому.

       Особливий СЦнтерес представляють судження по цьому питанню М.К.МамардашвСЦлСЦ, А.Ф.ЛосСФва, В.Д.Диденко, М.М.БахтСЦна, РД.В.Золо-тухСЦной-АболСЦной СЦ СЦн(13)(14).

       Так, М.К.МамардашвСЦлСЦ як вищу цСЦннСЦсть називаСФ людину, що на думку фСЦлософа СФ вСЦдправною крапкою в шкалСЦ загальнолюдських цСЦнностей. Цю же точку зору у свСЦй час висловлював М.М.БахтСЦн. ВирСЦшуючи проблему орСЦСФнтацСЦСЧ СЦ вибору, М.М.БахтСЦн зв'язував неСЧ з культурою людини, що вСЦн визначав як "вСЦдповСЦдальне буття людини, що пропонуСФ вСЦльний вибСЦр вчинку й особисту вСЦдповСЦдальнСЦсть за нього(17).

       ЦСЦкава точка зору В.Д.Диденко, що вСЦдноситься до вищих цСЦнностей "життя в СЧСЧ СЦндивСЦдуальному, родовому СЦ планетарно-космСЦчному вимСЦрСЦ, творчСЦсть, як дСЦяльно людський спосСЦб життСФдСЦяльностСЦ, волю, як глибинну, необхСЦдну умову СЦ кСЦнцеву мету життя людини СЦ соцСЦуму»(15).

       В останнСЦ роки проблема цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ знову пСЦднСЦмаСФться в науковСЦй лСЦтературСЦ, але вже не стСЦльки у фСЦлософсько-соцСЦологСЦчному, скСЦльки у фСЦлософсько-етичному планСЦ. Зв'язано це насамперед з тим напруженим процесом переоцСЦнки цСЦнностей, що охопив сьогоднСЦ всСЦ сторони громадського життя, торкнувся кожноСЧ людини. У зв'язку з цим змСЦнився пСЦдхСЦд до вивчення цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ. З питань готовностСЦ учнСЦвськоСЧ молодСЦ до працСЦ, професСЦйнСЦй орСЦСФнтацСЦСЧ, орСЦСФнтацСЦСЧ на працю як вищу моральну цСЦннСЦсть, увагу бСЦльшостСЦ авторСЦв переключилося на проблему готовностСЦ особистостСЦ надходити морально, здСЦйснюючи свСЦй вибСЦр вСЦдповСЦдно до загальнолюдських представлень про СЦстину, добро СЦ красу.

       У роботах цСЦлого ряду авторСЦв питання цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ зачСЦпаСФться в зв'язку  з рСЦшенням бСЦльш загальних проблем, таких, як:

- переосмислення змСЦсту вищих людських цСЦнностей (М.К.МамардашвСЦлСЦ, А.Ф.ЛосСФв, В.Д. Диденко);

- визначення нового образа моралСЦ (А.А.Гусейнов)(16);

- виявлення й усвСЦдомлення зв'язкСЦв: культура СЦ моральнСЦсть, моральнСЦсть СЦ сучаснСЦсть, моральнСЦсть СЦ особистСЦсть.

       ПсихологСЦчний пСЦдхСЦд до проблеми формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ зв'язаний з СЦменами видних вСЦтчизняних психологСЦв: Б.Г.АнаньСФва, М.РЖ.Бодалева, Л.С.Вигодського, А.М.ЛеонтьСФва, В.М.Мясищева, С.Л.Бубинштейна, Д.Н.Узнадзе. Ряд важливих висновкСЦв про характер спСЦввСЦдношень виховання СЦ процесу соцСЦалСЦзацСЦСЧ особистостСЦ, що розкривають природу СЧСЧ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй утримуСФться в роботах К.А.АбульхановоСЧ-СлавськоСЧ, Г.М.АндрСФСФвСЦй, Л.РЖ.Божович, Б.С.Братуся, М.М.Бобневой, Л.П.БуСФвоСЧ, А.Г.Ковальова, В.А.Крутецького, РЖ.С.Кону, А.М.МатюшкСЦна, В.С.МерлСЦна, Б.Ф.Ломова, К.К.Платонова. В СЦнших роботах В.Г.АсСФСФва, В.К.Вилюнаса, В.РЖ.Додонова, К.М.Волкова, Л.Г.Фридмана розкритий зв'язок цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй з потребо-мотивацСЦйноСЧ СЦ емоцСЦйною сферами особистостСЦ.

       В.Н.Мясищев, розробляючи теорСЦю вСЦдносин, показав, що цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ-центри духовного розвитку особистостСЦ, що виступають як цСЦлСЦсна сукупнСЦсть або система свСЦдомих вСЦдносин особистостСЦ до суспСЦльства, групСЦ, працСЦ, самоСЧ собСЦ. АналогСЦчну позицСЦю у вСЦдношеннСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй особистостСЦ займаСФ А.Г.Ковальов, обТСрунтовуючи СЧСЧ тим, що "особистСЦсть людини як члена суспСЦльства знаходитися в сферСЦ впливу рСЦзних вСЦдносин... економСЦчних вСЦдносин, морально-полСЦтичних СЦ т.д., разом з тим вона сама виявляСФ СЦ характеризуСФ себе своСЧми вСЦдносинами. ЦСЦ вСЦдносини розкривають моральний вигляд особистостСЦ, СЧСЧ життСФву позицСЦю»(18). 

       АналСЦз фСЦлософськоСЧ, соцСЦологСЦчноСЧ СЦ психолого-педагогСЦчноСЧ лСЦтератури дозволяСФ зробити висновок про те, що в науцСЦ поки немаСФ однозначного визначення поняття "цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтири особистостСЦ», тСЦ становить нас перед необхСЦднСЦстю розкрити наше розумСЦння даноСЧ категорСЦСЧ, СЧСЧ змСЦст СЦ структуру.

       В основСЦ нашого розумСЦння сутностСЦ категорСЦСЧ "цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтири особистостСЦ» лежить позицСЦя тих фСЦлософСЦв, психологСЦв, педагогСЦв, що визначають СЧСЧ як структурний компонент особистостСЦ, в основСЦ якого - система цСЦнностей вСЦдносин до дСЦйсностСЦ, змСЦстом якоСЧ СФ усвСЦдомлення особистСЦстю об'СФктивного блага СЦ переживання його як цСЦнностСЦ. У результатСЦ привласнене особистСЦстю як цСЦннСЦсть об'СФктивне благо здобуваСФ здатнСЦсть регулювати СЦ направляти життСФдСЦяльнСЦсть особистостСЦ (В.Н.Мясищев, С.Л.Рубинштейн, Л.М.Фридман, К.М.Волков, А.В.Зосимовський, Т.РД.Конникова, О.Г.Дробницький, М.Г.КазакСЦна й СЦн.).

       Як видно з визначення, категорСЦя "цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтири особистостСЦ» мСЦстить у собСЦ три компоненти:

1.ПСЦзнавальний - усвСЦдомлення об'СФктивних рис, "астивостей, якостей явищ дСЦйсностСЦ в СЧхнСЦй значимостСЦ для СЦнших людей; усвСЦдомлення фактСЦв дСЦйсностСЦ в СЧхнСЦй значимостСЦ для себе.

2.ЕмоцСЦйний - переживання цСЦнностСЦ предмета, явища, якостСЦ, факту...

3.МотивацСЦйний - готовнСЦсть надходити вСЦдповСЦдно до прийнятого (усвСЦдомлюваною СЦ пережитоСЧ) цСЦннСЦстю в ситуацСЦСЧ вибору.

       ВидСЦлення кожного з цих структурних компонентСЦв поняття обумовлено тими психСЦчними процесами, що забезпечують виконання даним особистСЦсним утворенням його цСЦннСЦсно-орСЦСФнтацСЦйноСЧ функцСЦСЧ.


1.1.ОсновнСЦ елементи змСЦсту освСЦти:


1.РЖнформацСЦя, яка пСЦдлягаСФ засвоСФнню тобто перетворенню в знання. Знання - це цСЦлСЦсна система вСЦдомостей, пСЦзнання, якСЦ накопиченСЦ людством. У школСЦ повиннСЦ бути засвоСФннСЦ основнСЦ поняття, термСЦни, факти повсякденноСЧ дСЦйсностСЦ й науки, закони науки; теорСЦСЧ, якСЦ мСЦстять систему наукових знань; знання про шляхи, методи пСЦзнання, типи СЦ способи розумових дСЦй; оцСЦннСЦ знання, тобто такСЦ, якСЦ характеризують суспСЦльне, особистСЦсне значення для людини матерСЦалу, що вивчаСФться.

2.Способи дСЦяльностСЦ, досвСЦд СЧх здСЦйснення. Тут видСЦляСФться досвСЦд здСЦйснення вСЦдомих способСЦв дСЦяльностСЦ, який втСЦлюСФться в умСЦннях СЦ навичках учнСЦв, якСЦ засвоСЧли цей досвСЦд. УмСЦння - свСЦдоме оволодСЦння сукупнСЦстю певних навчальних операцСЦй (способСЦв здСЦйснення дСЦй). Навички - усталенСЦ способи дСЦяльностСЦ учнСЦв, автоматизованСЦ вмСЦння. УмСЦння СЦ навички - це способи дСЦяльностСЦ учнСЦв на основСЦ набутих знань.

РозрСЦзняють умСЦння СЦ навички спецСЦальнСЦ СЦ загально навчальнСЦ. СпецСЦальнСЦ, предметнСЦ умСЦння, формуються на матерСЦальнСЦ конкретного предмета (навички розвтАЩязання обчислювальних задач, граматичного розбору, лСЦтературного аналСЦзу та СЦн.). Серед загально навчальних умСЦнь СЦ навичок видСЦляють (Ю.К.Бабанський):

1) навчально-органСЦзацСЦйнСЦ - умСЦння рацСЦонального планувати дСЦяльнСЦсть, визначити СЧСЧ завдання, умСЦння створювати умови дСЦяльностСЦ;

2) навчально-СЦнформацСЦйнСЦ - умСЦння працювати з книгою, вести бСЦблСЦографСЦчний пошук;

3) навчально-СЦнтелектуальнСЦ - умСЦння видСЦляти головне, аналСЦзувати, порСЦвнювати, синтезувати, зСЦставляти, рацСЦонально запамтАЩятовувати, здСЦйснювати самоконтроль у навчально-пСЦзнавальнСЦй дСЦяльностСЦ, доводити обТСрунтовувати тощо.

ВсСЦ групи вмСЦнь повиннСЦ забезпечити потребу особистостСЦ в самоосвСЦтСЦ СЦ самовихованнСЦ.

3.ДосвСЦд творчоСЧ дСЦяльностСЦ, тобто дСЦяльностСЦ, в результатСЦ якоСЧ створюСФться обтАЩСФктивно чи субтАЩСФктивно нове завдяки специфСЦчним процедурам:

- самостСЦйного переносу ранСЦше засвоСФних знань СЦ вмСЦнь у нову ситуацСЦю;

- знаходження оригСЦнального розвтАЩязання проблеми в умовах, коли вСЦдомСЦ СЦншСЦ;

- видСЦлення новоСЧ проблеми в знайомСЦй ситуацСЦСЧ або новоСЧ функцСЦСЧ обтАЩСФкта. ВважаСФться, що найбСЦльша труднСЦсть вСЦдкриття полягаСФ не стСЦльки у проведеннСЦ необхСЦдних спостережень, експериментСЦв для одержання нових фактСЦв, скСЦльки у змСЦнСЦ традицСЦйних пСЦдходСЦв до СЧх тлумачення;

- бачення альтернативних варСЦантСЦв вирСЦшення проблем;

- комбСЦнування ранСЦше вСЦдомих способСЦв у новий.

       СлСЦд вСЦдзначити вСЦдносну незалежнСЦсть змСЦсту третього компонента вСЦд перших двох, тому що наявнСЦсть знань СЦ засвоСФних за зразком умСЦнь не забезпечуСФ творчих потенцСЦй школяра. Вони можуть проявлятися СЦ при досить обмежених за обсягом знаннях. Але одночасно РЖ.Я.Лернер, РЖ.К.Журавльов зазначають, що вирСЦшальною передумовою творчого виховання в сучасних умовах СФ СЦнтелектуальний розвиток особистостСЦ: розвиненСЦсть памтАЩятСЦ, уваги, здатнСЦсть до знаходження чисельних видСЦв звтАЩязкСЦв, процесуальних якостей, регулювання своСФСЧ пСЦзнавальноСЧ дСЦяльностСЦ.

       АмериканськСЦ педагоги П.Барнс СЦ Т.Брукс визначили 12 СЦнтелектуальних процесСЦв, котрСЦ необхСЦднСЦ кожному: абстрагування, аналСЦз, класифСЦкацСЦя, складання рСЦвняння, оцСЦнка, узагальнення, висновки, складання послСЦдовностСЦ, СЦмСЦтацСЦя, синтез, теоретичне мСЦркування, переклад або трансформацСЦя думки.

       ОволодСЦння досвСЦдом творчоСЧ дСЦяльностСЦ передбачаСФ не тСЦльки СЦнтелектуальний аспект особистостСЦ, а СЦ СЧСЧ психологСЦчнСЦ, характерологСЦчнСЦ риси, до яких вСЦдносяться: настирливСЦсть у досягненнСЦ мети, незалежнСЦсть, почуття гСЦднСЦсть, чеснСЦсть у пошуках СЦстини, в спСЦлкуваннСЦ, а також активнСЦсть духовного потенцСЦалу людини, СЧСЧ внутрСЦшнСЦй дСЦалог, самоаналСЦз, саморефлексСЦю, перегляд особистСЦсних цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй, процес самопСЦзнання, саморозвитку. Отже, творчСЦсть вимагаСФ СЦнтелектуального, емоцСЦйного СЦ вольового напруження.

       4.ДосвСЦд емоцСЦйно-цСЦннСЦсного ставлення, який передбачаСФ наявнСЦсть знань, умСЦнь, але не зводиться до них СЦ полягаСФ у формуваннСЦ ставлення школярСЦв до свСЦту, дСЦяльностСЦ, наукових знань, моральних норм, СЦдеалСЦв. РЖ доки таке ставлення не сформульоване, немаСФ можливостСЦ говорити про вихованСЦсть. РДдиним способом СЦ умовою засвоСФння емоцСЦйного вСЦдношення, сприйняття обтАЩСФкта як цСЦнностСЦ СФ переживання, що сприяСФ виникненню СЦнтересу до предмета, окремого явища СЦ потреби СЦ дСЦяльностСЦ.

       ЕмоцСЦйно-цСЦннСЦсне ставлення виконуСФ регулюючу функцСЦю у формуваннСЦ соцСЦального досвСЦду, регулюСФ вибСЦркове ставлення до обтАЩСФктСЦв СЦ дСЦяльностСЦ, визначаСФ вСЦдповСЦднСЦсть дСЦяльностСЦ СЦ обтАЩСФктСЦв до потреб особистостСЦ, виробляСФ оцСЦнку СЦмовСЦрностСЦ задоволення потреб, створюСФ СЦмпульс до дСЦяльностСЦ, вСЦдбиваСФться на СЧСЧ темпСЦ, якостСЦ й рСЦвнСЦ.


1.2.ОсобливостСЦ формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй  в структурСЦ виховання особистостСЦ школяра.


       Риси духовного свСЦту дитини найбСЦльш СЦнтенсивно формуються у молодшому шкСЦльному вСЦцСЦ, що доведено у працях багатьох вчених, педагогСЦв та психологСЦв: Н.ВетлупноСЧ, М.Басова, Л.Виготського, А.Запорожця, Н.Луйтеса, Т.ГумениковоСЧ, О.ДемтАЩянчука та СЦнших. Саме у цей перСЦод життя дитина засвоюСФ основи систематичних знань, формуСФться фундамент СЧСЧ характеру, волСЦ, свСЦтогляду, СЦдеалСЦв, моральних поглядСЦв та переконань. Для морального виховання дитини, СЧСЧ нормального соцСЦального розвитку важливе значення маСФ формування у неСЧ емоцСЦйного позитивного ставлення до дСЦйсностСЦ. Позитивний емоцСЦйний стан основа приязного, доброзичливого ставлення до людей, готовностСЦ до продуктивного спСЦлкування. НегативнСЦ емоцСЦйнСЦ стани можуть бути чинниками озлобленостСЦ, страху, вСЦдчуження, заздрощСЦв.

       Поява в життСЦ суспСЦльства системи загальноСЧ обовтАЩязковоСЧ середньоСЧ освСЦти зумовила видСЦлення особливого перСЦоду в розвитку дитини - молодшого шкСЦльного вСЦку. ВСЦн вСЦдсутнСЦй у дСЦтей, якСЦ взагалСЦ не вчилися у школСЦ або ж освСЦта яких завершилася на цСЦй початковСЦй ланцСЦ. РЖ цей перСЦод вСЦдбуваСФться активне анатомСЦко-фСЦзСЦологСЦчне дозрСЦвання органСЦзму.

       До шести-семи рокСЦв зростаСФ рухливСЦсть нервових процесСЦв, дещо збСЦльшуСФться врСЦвноваженСЦсть процесСЦв збудження СЦ гальмування.

       У цьому вСЦцСЦ також вСЦдбуваються СЦстотнСЦ змСЦни в органах СЦ тканинах тСЦла, що пСЦдвищуСФ фСЦзичну витривалСЦсть дитини. Основною особливСЦстю цього вСЦку СФ змСЦна соцСЦальноСЧ позицСЦСЧ особистостСЦ: вчорашнСЦй дошкСЦльник стаСФ учнем, членом шкСЦльного СЦ класного колективСЦв, де слСЦд дотримуватися нових норм поведСЦнки, вмСЦти пСЦдпорядковувати своСЧ бажання новому розпорядку тощо. Все це сприймаСФться дитиною як певний переломний момент у життСЦ, який супроводжуСФться ще й перебудовою системи взаСФмостосункСЦв з дорослими, найавторитетнСЦшою фСЦгурою серед яких стаСФ вчитель.

       Характерною вСЦковою особливСЦстю СФ нерозвинута довСЦльна увага молодших школярСЦв. У них домСЦнуСФ увага мимовСЦльна, спрямована на новСЦ, яскравСЦ, несподСЦванСЦ та захоплюючСЦ обтАЩСФкти. З вСЦком у дСЦтей зростаСФ обсяг СЦ стСЦйкСЦсть уваги. Увага в молодших школярСЦв тСЦсно  повтАЩязана зСЦ значущСЦстю для них навчального матерСЦалу. УсвСЦдомлення необхСЦдностСЦ важливостСЦ матерСЦалу. На початок шкСЦльного перСЦоду розвитку дитини вже володСЦСФ певним словниковим запасом СЦ мовною граматикою. Новим у формуваннСЦ мовлення СФ свСЦдоме вживання рСЦзних форм слова, оволодСЦння письмовим мовленням. Пам'ять молодших школярСЦв розвиваСФться передусСЦм у напрямку посилення СЧСЧ довСЦльностСЦ, зростання можливостей свСЦдомого управлСЦння нею та збСЦльшення обсягу смисловоСЧ, словесно логСЦчноСЧ памтАЩятСЦ.

       ПСЦд впливом навчання у молодших школярСЦв формуСФться логСЦчна памтАЩять, внаслСЦдок чого суттСФво змСЦнюСФться спСЦввСЦдношення образноСЧ та словесно-логСЦчноСЧ памтАЩятСЦ. Уява в цьому вСЦцСЦ надзвичайно бурхлива, яскрава, з характерними рисами некерованостСЦ. У процесСЦ учення вона поступово розвиваСФться, зокрема вдосконалюСФться вСЦдтворююча уява , стаючи дедалСЦ реалСЦстичнСЦшою СЦ керованСЦшою.

       Як сприятливСЦ риси вСЦдзначаСФться загально-позитивне вСЦдношення дитини, широта його СЦнтересСЦв, допитливСЦсть. Широта СЦнтересСЦв молодших школярСЦв виявляСФться в тому, що СЧх цСЦкавлять багато явищ навколишнього життя, що не входять у програму навСЦть середньоСЧ школи. Широта цих СЦнтересСЦв виявляСФться не тСЦльки у потребСЦ молодших школярСЦв, що враховуСФться завжди, у творчих СЦграх, особливо на героСЧко-романтичнСЦ сюжети, на сюжети з книг, кСЦнофСЦльмСЦв. У програваннСЦ цих сюжетСЦв реалСЦзуються соцСЦальнСЦ СЦнтереси молодших школярСЦв, СЧхня емоцСЦйнСЦсть, колективнСЦ СЦгровСЦ спСЦвпереживання. ДопитливСЦсть СФ формою прояву широкоСЧ розумовоСЧ активностСЦ молодших школярСЦв. БезпосереднСЦсть, вСЦдкритСЦсть, довСЦрливСЦсть молодших школярСЦв, СЧхня вСЦра в незаперечний авторитет вчителя СЦ готовнСЦсть виконувати будь-якСЦ його завдання СФ сприятливими умовами для змСЦцнення в цьому вСЦцСЦ широких соцСЦальних мотивСЦв боргу, вСЦдповСЦдальностСЦ, розумСЦння.

        ПСЦзнавальнСЦ мотиви змСЦнюються в такий спосСЦб: молодшСЦ школярСЦ вСЦд СЦнтересу до окремих фактСЦв переходять до СЦнтересу до закономСЦрностей, принципам. В останнСЦ роки психологСЦчнСЦ дослСЦдження показали, що вже в серединСЦ молодшого вСЦку може закладатися й СЦнтерес до способСЦв придбання знань. У молодшому шкСЦльному вСЦцСЦ виникають СЦ мотиви самоосвСЦти, але вони представленСЦ найпростСЦшою формою - СЦнтересом до додаткових джерел знань, епСЦзодичним читанням додаткових книг. 

       СвоСФрСЦднСЦсть емоцСЦСЧ в молодшому шкСЦльному вСЦцСЦ полягаСФ в тому, що учнСЦ цього вСЦку все-таки вСЦдрСЦзняються емоцСЦйною вразливСЦстю, безпосереднСЦстю проявСЦв СЦ зовнСЦшньою виразнСЦстю емоцСЦй. ЦСЦ дСЦти характеризуються пСЦддатливСЦстю до вселянь СЦ "поглинанням» емоцСЦйних впливСЦв (тому цей перСЦод шкСЦльного дитинства називають СЦнодСЦ вСЦком "губки»). Для молодшого школяра "астива надзвичайна широта емоцСЦй СЦ реактивнСЦсть, легкСЦсть переключення вСЦд однСЦСФСЧ емоцСЦСЧ до СЦншоСЧ. В мСЦру становлення пСЦзнавальних СЦнтересСЦв у ходСЦ молодшого шкСЦльного вСЦку емоцСЦСЧ в ходСЦ навчання змСЦнюються вбСЦк СЧхньоСЧ змСЦстовностСЦ, стСЦйкостСЦ.

       В.А.Сухомлинський пСЦдкреслював необхСЦднСЦсть  формування емоцСЦй у цьому вСЦцСЦ, тому що недолСЦки емоцСЦйного виховання ще бСЦльш важко заповнити, чим недолСЦки в розумовому розвитку.

ЕмоцСЦйно-вольова сфера. ДСЦти цього вСЦку вкрай емоцСЦйнСЦ, але поступово вони оволодСЦвають умСЦннями керувати своСЧми емоцСЦйними станами, стають стриманСЦшими, врСЦвноваженСЦшими.

       Основним джерелом емоцСЦй СФ учбова та СЦгрова дСЦяльнСЦсть (успСЦхи СЦ невдачСЦ в навчаннСЦ, взаСФмини в колективСЦ, читання лСЦтератури, сприймання телепередач, фСЦльмСЦв, участь в СЦграх тощо).

ЕмоцСЦйну сферу молодших школярСЦв складають переживання нового, здивування, сумнСЦву, радощСЦв пСЦзнання, якСЦ, у свою чергу, СФ базою розвитку допитливостСЦ та формування пСЦзнавальних СЦнтересСЦв.

Поступово розвиваСФться усвСЦдомлення своСЧх почуттСЦв СЦ розумСЦння СЧх виявлення в СЦнших людей (Н.С.Лейтес, П.М.Якобсон). Для молодших школярСЦв загалом характерний життСФрадСЦсний, бадьорий настрСЦй. Причиною афектних станСЦв, якСЦ трапляються, СФ передусСЦм розходження мСЦж домаганнями СЦ можливостями СЧх задовольнити, прагненням бСЦльш високоСЧ оцСЦнки своСЧх особистСЦсних якостей СЦ реальними взаСФмостосунками з людьми тощо. Як наслСЦдок, дитина може виявляти грубСЦсть, запальнСЦсть, забСЦякуватСЦсть та СЦншСЦ форми емоцСЦйноСЧ неврСЦвноваженостСЦ.

МолодшСЦ школярСЦ емоцСЦйно вразливСЦ. У них розвиваСФться почуття самолюбства, зовнСЦшнСЦм вираженням якого СФ гнСЦвне реагування на будь-якСЦ приниження СЧх особистостСЦ та позитивне переживання визнання СЧх якостей.

РозвиваСФться почуття, вСЦдСЦграючи важливу роль у формуваннСЦ малих груп у класСЦ та стихСЦйних компанСЦй. Життя в класСЦ виступаСФ як фактор формування у дСЦтей моральних почуттСЦв, зокрема почуття дружби, товариськостСЦ, обовтАЩязку гуманностСЦ. При цьому першокласники схильнСЦ переоцСЦнювати "аснСЦ моральнСЦ якостСЦ СЦ недооцСЦнювати СЧх у своСЧх однолСЦткСЦв. Проте з вСЦком вони стають бСЦльш самокритичними.

ШкСЦльне навчання сприяСФ розвитку вольових якостей молодших школярСЦв, вимагаючи вСЦд них усвСЦдомлення СЦ виконання обовтАЩязкових завдань, пСЦдпорядкування СЧм своСФСЧ активностСЦ, довСЦльного регулювання поведСЦнки, вмСЦння активно керувати увагою, слухати, думати, запамтАЩятовувати, узгоджувати "аснСЦ потреби з вимогами вчителя тощо.

Поступове обмеження дитини як субтАЩСФкта СЦмпульсивноСЧ поведСЦнки вСЦдкриваСФ можливостСЦ СЧСЧ розвитку як субтАЩСФкта вольовоСЧ поведСЦнки, здатного довСЦльно регулювати "аснСЦ психСЦчнСЦ процеси та поведСЦнку.

ЗростаСФ вимогливСЦсть до себе та СЦнших, розширюСФться сфера усвСЦдомлення обовтАЩязкСЦв, розумСЦння необхСЦднСЦсть СЧх виконання.

Воля в цьому вСЦцСЦ характеризуСФться нестСЦйкСЦстю в часСЦ. МолодшСЦ школярСЦ легко пСЦддаються навСЦюванню. В цей перСЦод у дСЦтей формуються такСЦ вольовСЦ риси характеру, як самостСЦйнСЦсть, впевненСЦсть у своСЧх силах, витримка, наполегливСЦсть тощо.

ЕфективнСЦсть формування вольових якостей залежить передусСЦм вСЦд методСЦв навчально-виховноСЧ роботи.

ХарактерологСЦчнСЦ особливостСЦ. Характер у цьому вСЦцСЦ щойно формуСФться. Через недостатню сформованСЦсть вольових процесСЦв спостерСЦгаються СЦмпульсивнСЦсть поведСЦнки, капризнСЦсть, упертСЦсть. У поведСЦнцСЦ дСЦтей чСЦтко виявляСФться особливостСЦ СЧхнього темпераменту, зумовленСЦ "астивостями нервовоСЧ системи.

Однак бСЦльшСЦсть молодших школярСЦв чуйнСЦ, допитливСЦ та безпосереднСЦ у вираженнСЦ своСЧх почуттСЦв та ставлень.

СамооцСЦнка. СамооцСЦнка молодших школярСЦв конкретна, ситуативна, багато в чому визначаСФться оцСЦнкою вчителя. РСЦвень домагань формуСФться насамперед внаслСЦдок досягнутих успСЦхСЦв СЦ невдач у попереднСЦй дСЦяльностСЦ. Коли в учбовСЦй дСЦяльностСЦ дитини невдач бСЦльше нСЦж успСЦхСЦв СЦ цю ситуацСЦю вчитель ще й постСЦйно пСЦдкрСЦплюСФ низькими оцСЦнками, то результатом стаСФ розвиток почуття невпевненостСЦ в собСЦ та неповноцСЦнностСЦ, якСЦ мають тенденцСЦю поширюватися й на СЦншСЦ види дСЦяльностСЦ.

Музика, безпосередньо впливаючи на почуття дитини, формуСФ його естетично-моральний вигляд. Вплив музики буваСФ часом бСЦльш сильним, чим домовленостСЦ або вказСЦвки. Знайомлячи дСЦтей з добутками рСЦзного емоцСЦйно-образного змСЦсту, ми спонукуСФмо них до спСЦвпереживання.

        Хороводи, пСЦснСЦ, танцСЦ рСЦзних народСЦв викликаСФ СЦнтерес до СЧх звичаСЧв, виховують СЦнтернацСЦональнСЦ почуття. Жанрове багатство музики допомагаСФ сприйняти героСЧчнСЦ образи СЦ лСЦричний настрСЦй, веселий гумор СЦ задерикуватСЦ танечнСЦ мелодСЦСЧ. РСЦзноманСЦтнСЦ почуття, що виникають при сприйняттСЦ музики, збагачують переживання дСЦтей, СЧхнСЦй духовний свСЦт.

       РСЦшенню виховних задач багато в чому сприяють колективний спСЦв, танцСЦ, СЦгри, коли дСЦти охопленСЦ загальними переживаннями. СпСЦв жадаСФ вСЦд учасникСЦв СФдиних зусиль. СпСЦваючий неточно заважаСФ гарному звучанню, виконанню, СЦ це сприймаСФться усСЦма як невдача.  ЗагальнСЦ переживання створюють доброчинний ТСрунт для СЦндивСЦдуального розвитку. Приклад товаришСЦв, загальна наснага, радСЦсть виконання активСЦзують боязких, нерСЦшучих. Для розпещеного увагою дитини, зайво самовпевненого успСЦшний виступ СЦнших дСЦтей служить вСЦдомим гальмом негативних проявСЦв. ТакСЦй дитинСЦ можна запропонувати зробити допомога товаришам, виховуючи тим самим скромнСЦсть СЦ одночасно розвиваючи його СЦндивСЦдуальнСЦ здСЦбностСЦ.

       Заняття музикою впливають на загальну культуру поводження дошкСЦльника. Чергування рСЦзних завдань, видСЦв дСЦяльностСЦ (спСЦву, слухання музики, гри на дитячих СЦнструментах, руху пСЦд музику) жадаСФ вСЦд дСЦтей уваги, кмСЦтливостСЦ, швидкостСЦ реакцСЦСЧ, органСЦзованостСЦ, прояву вольових зусиль: виконуючи пСЦсню, вчасно почати СЦ закСЦнчити неСЧ: у танцях, СЦграх умСЦти дСЦяти, пСЦдкоряючи музицСЦ, утримуючись вСЦд СЦмпульсивного бажання швидше побСЦгти, когось перегнати. Усе це удосконалюСФ гальмовСЦ процеси, виховуСФ волю.

       Таким чином, музична дСЦяльнСЦсть створюСФ необхСЦднСЦ умови для формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтирСЦв особистостСЦ дитини, закладаСФ первСЦснСЦ основи загальноСЧ культури майбутньоСЧ людини.

       Сприйняття музики тСЦсно зв'язано з розумовими процесами, тобто вимагаСФ уваги, спостережливостСЦ, кмСЦтливостСЦ. ДСЦти прислухаються до звучання, порСЦвнюють звуки подСЦбним СЦ рСЦзнСЦ, знайомляться з СЧхнСЦм виразним значенням, вСЦдзначають характернСЦ значеннСФвСЦ риси художнСЦх образСЦв, учаться розбиратися в структурСЦ добутку. ВСЦдповСЦдаючи на питання, пСЦсля того як вСЦдзвучав добуток, дитина робить першСЦ узагальнення СЦ порСЦвняння; визначаСФ загальний характер п'СФси, зауважуСФ, що лСЦтературний текст пСЦснСЦ яскраво виражений музичними засобами. ЦСЦ першСЦ спроби естетичноСЧ оцСЦнки вимагають активноСЧ, розумовоСЧ дСЦяльностСЦ направляСФться педагогом.

Розвиваючи дитину естетично СЦ розумово, необхСЦдно всСЦляко пСЦдтримувати навСЦть ще незначнСЦ творчСЦ прояви, що активСЦзують сприйняття СЦ представлення, будять фантазСЦю й уяву.

       Заняття музикою сприяють загальному розвитковСЦ особистостСЦ дитини. ВзаСФмозв'язок мСЦж усСЦма сторонами виховання складаСФться в процесСЦ розмаСЧтостСЦ видСЦв СЦ форм музичноСЧ дСЦяльностСЦ. ЕмоцСЦйна чуйнСЦсть СЦ розвитий музичний слух дозволяСФ дСЦтям у доступних формах вСЦдгукнутися на добрСЦ почуття СЦ вчинки, допоможуть активСЦзувати розумову дСЦяльнСЦсть СЦ, постСЦйно удосконалюючи рухи, розСЦв'ють дошкСЦльникСЦв фСЦзично.

У системСЦ музичного виховання молодших школярСЦв проблема спСЦлкування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй зумовлена особливостями сприйняття дСЦтьми закономСЦрностей музичного мистецтва, його СЦнтонацСЦйноСЧ природи. Представляючи дСЦалектичну СФднСЦсть конкретно-почуттСФвого й художньо-узагальненого, музичнСЦ СЦнтонацСЦСЧ мають життСФве походження, виражають основнСЦ сфери життСФдСЦяльностСЦ - природу, людину, СЧСЧ почуття, дСЦСЧ, фантастичний свСЦт - СЦ безпосередньо впливають на смисловСЦ утворення свСЦдомостСЦ, що обумовлюСФ освоСФння молодшими школярами художньо-естетичних цСЦнностей музичних образСЦв природи, людини, СЦ забезпечуСФ специфСЦку формування художньо-естетичних цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв у процесСЦ сприйняття музики.

Формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй тСЦсно повтАЩязанСЦ з цСЦнностями суспСЦльства. РЗх втСЦленням часто бувають конкретнСЦ мистецькСЦ образи, наприклад, народних пСЦсень, моральний потенцСЦал яких близький свСЦтосприйманню учнСЦв молодших класСЦв. Дитина цього вСЦку може вСЦдчути СЦ замислитися над тим, що у повсякденному життСЦ ще мало доступно СЧй. Музика поступово пСЦдводить учня до прийняття бСЦльш високоСЧ системи цСЦнностей, якСЦ засвоюються переживанням, а не логСЦчним розумСЦнням та запамтАЩятовуванням. Цю СЦдею розробляють у своСЧх роботах вченСЦ - спецСЦалСЦсти у галузСЦ естетичного виховування В.Шацька, Д.Кабалевський, Н.ВетлугСЦна, А.Кенеман, А.Хрипкова. РЗх думку подСЦляють також СЦ психологи: А.Гуссейнов, О.Дробницький, А.Зосимовський, РЖ.Кон, П.ССЦмонов та СЦншСЦ. Загальна музикальнСЦсть розглядаСФться як механСЦзм звтАЩязку моральних та естетичних впливСЦв, а музична культура  особистостСЦ - як перетин морального та естетичного розвитку, який породжуСФ цСЦлСЦснСЦ морально-естетичнСЦ якостСЦ. А це даСФ змогу дитинСЦ вСЦдчувати свою причетнСЦсть до музики як до частини життя народу.


1.3.Жанри украСЧнськоСЧ народноСЧ музики.


КолисковСЦ пСЦснСЦ. КолисковСЦ пСЦснСЦ починають спСЦвати дитинСЦ з перших днСЦв СЧСЧ життя. За часСЦв язичництва спСЦвовСЦ над колисковою надавалося значення оберегу вважалося, що певнСЦ СЦнтонацСЦСЧ СЦ "магСЦчнСЦ» слова можуть вберегти немовля вСЦд хвороби та СЦнших нещасть. ПСЦдтвердження "магСЦчноСЧ» дСЦСЧ спСЦву над колисковою давнСЦ люди бачили в тому, що материнська пСЦсня справдСЦ впливаСФ на немовля заспокСЦйливо. Згодом первСЦснСЦ уявлення вивСЦтрилися СЦ спСЦв - оберег перетворився на колискову пСЦсню.

Колискова пСЦсня - термСЦн фольклористичний. У народСЦ ще й зараз вживають дСЦСФслСЦвних форм: спСЦвати при колиiСЦ або спСЦвати кота. ВислСЦв "спСЦвати кота» виник СЦз звичаю, коли у нову колиску клали кота, гойдали його СЦ наспСЦвували колисковСЦ пСЦснСЦ. А пСЦсля цього ритуалу клали до колиски дитину СЦ спСЦвали СЧй, доки вона не засипала. Тому в колискових пСЦснях часто згада дуСФться кСЦт.

Загалом тематика колискових пСЦсень широка. КрСЦм зрозумСЦлих дитинСЦ образСЦв СЦ сюжетСЦв, використовуються в ролСЦ колискових СЦ СЦншСЦ - в тому числСЦ лСЦричнСЦ, баладнСЦ, навСЦть жартСЦвливСЦ пСЦснСЦ СЦз "дорослого» репертуару.

СпСЦв над колисковою впливаСФ на дитину мелодСЦСФю, тембром, розмСЦреною ритмСЦкою. Але з пСЦвтора-двох рокСЦв дитина починаСФ цСЦкавитися СЦ змСЦстом пСЦсень. З цього вСЦку особливо зростаСФ роль близьких дитячому сприйманню образСЦв, в тому числСЦ фантастичних СЦ казкових.

УсСЦ колисковСЦ пСЦснСЦ виконуються у повСЦльному або помСЦрному темпСЦ, при основному нюансСЦ пСЦано. СпСЦвають неопереним, фальцетного тембру звуком. Висотне положення наспСЦву може змСЦнюватися: одну пСЦсню жСЦнка спСЦваСФ в низькому регСЦстрСЦ, СЦншу - в високому; сьогоднСЦ вона спСЦваСФ у мтАЩякСЦй груднСЦй манерСЦ, а завтра - у фальцетнСЦй. Така особливСЦсть не "астива "дорослим жанрам». При колиiСЦ ж манера спСЦву залежить вСЦд втоми матерСЦ, настрою або й виконуваноСЧ у цей час роботи. Наприклад, заколисуючи дитину СЦ спСЦваючи СЧй колисковоСЧ, жСЦнка в колисковСЦй селянськСЦй родинСЦ одночасно ще й пряла або вишивала(ст.12-13).

ТрудовСЦ пСЦснСЦ. Трудовими пСЦснями вважаються пСЦснСЦ, що  виконуються пСЦд час роботи з метою органСЦзацСЦСЧ трудового ритму або задля полегшення процесу працСЦ. ЦСЦ дуже давнСЦ за походженням пСЦснСЦ (СЧх ще називали "асне трудовими) збереглися в невеликСЦй кСЦлькостСЦ у росСЦйському фольклорСЦ. На УкраСЧнСЦ вони зникли ще до того часу, як розпочався систематичний запис фольклору.

ПСЦд рубрикою "трудових» розглядаються також, приуроченСЦ до певного виду робСЦт. ТакСЦ пСЦснСЦ виконуються не пСЦд час працСЦ, а перед роботою чи пСЦсля неСЧ, або в перепочинку. РЗх називають умовно-трудовими. Невелика кСЦлькСЦсть умовно-трудових пСЦсень зустрСЦчаСФться у фольклорСЦ СЦ зараз.

Одна з характерних ознак трудових (СЦ певною мСЦрою умовно-трудових пСЦсень) та, що вони, крСЦм основноСЧ ритмСЦко-органСЦзуючоСЧ, виконують також комунСЦкативну СЦ сигнальну функцСЦСЧ. РЗх комунСЦкативна спрямованСЦсть полягаСФ у придатностСЦ тексту СЦ мелодики для потреб спСЦлкування, для передачСЦ якоСЧсь СЦнформацСЦСЧ. Наявна в трудових пСЦснях сигнальнСЦсть покликана привернути увагу чи спонукати до певноСЧ реакцСЦСЧ. Збереглося не так багато комунСЦкативних СЦ сигнальних пСЦсень (в Карпатах), проте вони становлять надзвичайно яскраву СЦ цСЦнну сторСЦнку фольклору.

ТрудовСЦ спСЦви назвати "пСЦснями» у "асному розумСЦння цього слова можна лиш до певноСЧ мСЦри. Серед спСЦву, що лунСЦв пСЦд час роботи, переважали не так завершенСЦ мелодСЦСЧ, як сигнали - команди. Вони мають форму коротких поспСЦвок, за мелодичним контуром близьких до вигукСЦв чи звертально-мовних конструкцСЦй.

ТрудовСЦ пСЦснСЦ, мабуть, найменше вСЦдповСЦдають поняттю "мистецтво» СЦ СФ найбСЦльш утилСЦтарними з усСЦх жанрСЦв фольклору. Вони виникли на зорСЦ людства, ще в палеолСЦтСЦ. РитмСЦко-СЦнтонацСЦйний фонд трудових операцСЦй накопичувався протягом сотень тисяч рокСЦв. В мСЦру прискорення розвитку виробництва, виникнення все нових СЦ нових форм колективноСЧ працСЦ, вСЦдбувалося накопичення, вСЦдбСЦр та "омузикалення» ритмСЦв та СЦнтонацСЦй, що супроводили рСЦзнСЦ трудовСЦ операцСЦСЧ.    

КрСЦм подСЦбних чисто функцСЦональних команд-наспСЦвСЦв СФ й СЦнший - пСЦсенний тип. В них розвинена мелодика, а сигнально-командна сторона виражаСФться не так яскраво. ЗдебСЦльшого це трудовСЦ пСЦснСЦ вторинного значення СЦ походження. Вони не створюються спецСЦально пСЦд час працСЦ, а беруться з рСЦзних жанрСЦв, переважно лСЦричних, СЦ спСЦвають в ритмСЦ працСЦ.

Умовно-трудовСЦ пСЦснСЦ. Якщо  найголовнСЦша особливСЦсть трудових пСЦсень - це СЧх невСЦддСЦльнСЦсть  вСЦд ритмСЦв СЦ характеру трудових рухСЦв, то умовно - трудовСЦ пСЦснСЦ виконуються з СЦншою метою: вони впливають на настрСЦй, створюють певний психологСЦчний клСЦмат у гуртСЦ працюючих.

Умовно-трудовСЦ пСЦснСЦ СФ двох видСЦв: тСЦ, що мСЦстять хоч мСЦнСЦмальнСЦ морфологСЦчнСЦ ознаки жанру трудових спСЦвСЦв, СЦ тСЦ, що цих ознак позбавлення. В останньому випадку це звичайнСЦ лСЦричнСЦ пСЦснСЦ (як, наприклад сучасна, що спСЦваСФться "на буряках» - "Удень я працюю, буряк обробляю»).

В розряд умовно-трудових лСЦричнСЦ пСЦснСЦ потрапляють виключно тому, що в СЧх текстСЦ згадуСФться певна робота. ПриуроченСЦ до сезону СЦ виду працСЦ, вони зберСЦгають пСЦзнавальне значення з огляду на змСЦст текстСЦв. Що ж до ритмомелодики, то вона або обрядова, або лСЦрична (ст.19).

Танки. Танки (СЦнакше - хороводи, кара годи) - це, в основному, дСЦвочСЦ рухливСЦ СЦгри, що складаються з рСЦзного роду фСЦгур та перестроювань у нешвидкому темпСЦ. Супроводжуються спСЦвом СЦ мають здебСЦльшого обрядове призначення, виконуються навеснСЦ (веснянки, гаСЧвка, постовСЦ) та "СЦтку (на ТрСЦйцю, Купала, у жнива).

ОстаточноСЧ класифСЦкацСЦСЧ танкСЦв ще немаСФ В СЦнтересах найбСЦльш узагальненоСЧ класифСЦкацСЦСЧ танки зручнСЦше подСЦлити на групи не за конкретними рухами чи змСЦстом, а за головними прикметами утворюваних фСЦгур: круговСЦ, лСЦнСЦйнСЦ та ключовСЦ.

В танках досить помСЦтно збереглися СЦмСЦтативнСЦ принципи  створення фСЦгур та рухСЦв, якСЦ були "астивСЦ для первСЦсного суспСЦльства. Наприклад, гра "Мак». ДСЦвчата утворюють коло, а одна чи двСЦ всерединСЦ кола розСЦгрують пантомСЦму. Коло рухаСФться (фСЦгури та пози урСЦзноманСЦтнюються, але так, щоб зберегти вид кола), дСЦвчата спСЦвають текст про мак, а тСЦ, що в центрСЦ, показують, як вСЦн "росте», як  "полють», "жнуть» тощо. Або "Зайчик». Так само утворюСФться коло, а одна, що всерединСЦ, показуСФ усе, про що спСЦвають СЦншСЦ. Або "Ой як, як миленькому постСЦль слати». ДСЦвчина, що перебуваСФ в центрСЦ кола, показуСФ, як вона стелить постСЦль для милого - лагСЦдно, з любовтАЩю. ПотСЦм дСЦвчата спСЦвають "як нелюбому постСЦль слати» - СЦ дСЦвчина в колСЦ показуСФ свою вСЦдразу до нелюба.

НазванСЦ танки належать до кругових. В них головну зовнСЦшню фСЦгуру становить коло, в центрСЦ якого вСЦдбуваСФться пантомСЦмСЦчна iенка. В СЦнших варСЦантах можуть бути лови, бСЦганина. Загалом кругових хороводСЦв багато СЦ усСЦ вони рСЦзнСЦ - як за змСЦстом, так СЦ, вСЦдповСЦдно, за рухами.

Важливо вСЦдзначити: круговий танок повторюСФться доти, доки СФ бажаючСЦ ставати в центр кола. Отже, танок з тими ж рухами СЦ спСЦвом мСЦг повторюватися по 5-10 разСЦв. Сенс повторень у тому, що кожна нова дСЦвчина (Влзайчик», "черчик» тощо) обСЦграСФ змСЦст по-своСФму, з "астивою СЧй пластикою, мСЦмСЦкою(ст.33-36).

ТанцСЦ. На  вСЦдмСЦну вСЦд танкСЦв-хороводСЦв, танцСЦ не повтАЩязанСЦ так жорстоко з обрядами СЦ в переважнСЦй бСЦльшостСЦ належать до колективних розваг. В бСЦльшостСЦ танцСЦв (гопак, коломийка, полька, краковтАЩяк, метелиця, козачок) - швидкий темп та вСЦдпрацьованСЦ й вСЦдСЦбранСЦ протягом тривалого часу рСЦзноманСЦтнСЦ ритмСЦчнСЦ рухи. На вСЦдмСЦну вСЦд танкСЦв, де хода може не спСЦвпадати з ритмСЦкою спСЦву, у танцях вСЦдповСЦднСЦсть танцювальних рухСЦв нСЦг та ритмСЦки мелодСЦСЧ СФ обовтАЩязковою. У традицСЦйному побутСЦ танцСЦ звичайно виконуються пСЦд СЦнструментальну музику.  При цьому часто (хоча в принципСЦ це й необовтАЩязково) супроводжуються спСЦвом жартСЦвливих куплетСЦв. ТанцСЦ розрСЦзняються не так за ритмомелодикою (не завжди можна чСЦтко сказати, що певна мелодСЦя - дСЦйсно гопак, а не козак), як за танцювальними рухами. Саме рисунок танцю СЦ рухи нСЦг СФ пСЦдставою для видСЦлення гопакСЦв, козачкСЦв, коломийок, кадрилей та СЦн.

РСЦзновидСЦв танцСЦв надзвичайно багато, особливо якщо брати до уваги СЧх регСЦональнСЦ вСЦдмСЦни. Загалом можна видСЦлити три найбСЦльшСЦ групи: (за рухами, фСЦгурами, регСЦонами).

1.Коломийки, частСЦвки та пСЦснСЦ з пританцСЦвками. При  усСЦй СЧх несхожостСЦ (в тому числСЦ СЦ в побутуваннСЦ: коломийки - захСЦд УкраСЧни, частСЦвки - схСЦд) спСЦльне те, що цСЦ танцСЦ значно бСЦльше повтАЩязанСЦ СЦз звичками спСЦву СЦ руховоСЧ СЦмпровСЦзацСЦСЧ, нСЦж танцСЦ козачково-гопаковоСЧ групи.

2.ПобутовСЦ танцСЦ порСЦвняно недавнього походження (гопак, козачок, метелиця), вони часто супроводжуються спСЦвом жартСЦвливих куплетСЦв. СкорСЦш усього, СЧх фСЦгури та танцювальнСЦ рухи остаточно склалися у 27 - 28 ст., а деякСЦ - й пСЦзнСЦше.

3.ТанцСЦ, запозиченСЦ з фольклору СЦнших народСЦв - СЦнодСЦ СЧх називають напливовими або мСЦграцСЦйними.

Тепер дамо коротку характеристику танцСЦв трьох названих груп.

1.Коломийка танцюСФться в захСЦдних областях УкраСЧни по-рСЦзному - залежно вСЦд регСЦону. Це може бути круговий або парний танець. ЦСЦкавий прийом "хрещик», коли дСЦвчата СЦ хлопцСЦ почергово роблять крок назустрСЦч, потСЦм назад, знову назустрСЦч, мСЦняючись при цьому мСЦiями. ВиконуСФться переважно в рухливому темпСЦ. На вСЦдмСЦну вСЦд коломийки, "Верховина» маСФ повСЦльний вступ, але далСЦ переходить у "асне коломийку.

ВлГуцулку», також танець захСЦдних регСЦонСЦв, поСФднуСФ в собСЦ коломийку та козачок (за ритмСЦкою - друга частина).

ЧастСЦвки та пСЦснСЦ з вСЦльними пританцСЦвками поширенСЦ у СхСЦднСЦй УкраСЧнСЦ. Для СЧх виконання показовСЦ СЦмпровСЦзованСЦ рухи. За характером музичноСЧ ритмСЦки вони наближаються до мелодСЦСЧ козачково-гопаковоСЧ групи - можливо, саме цим можна пояснити поширення частСЦвки на СходСЦ СЦ вСЦдсутностСЦ на ЗаходСЦ УкраСЧни (бо коломийка становить окрему ритмоструктурну групу мелодСЦй).

2.Гопак вСЦрогСЦдно виник в чоловСЦчому середовищСЦ - серед козакСЦв та чумакСЦв, в розвагах на ярмарках та в корчмах. Колись це був танець, що вимагав сили, енергСЦСЧ та винахСЦдливостСЦ. Не випадково й зараз саме для гопака показовСЦ присядки, стрибки, кружляння, на якСЦ здатнСЦ лише молодСЦ та вправнСЦ. НерСЦдко учасники танцю наче змагаються мСЦж собою Зараз гопак танцюСФться разом СЦ чоловСЦками й жСЦнками, хоча ще пСЦвтора-два столСЦття тому вСЦн був виключно чоловСЦчим танцем.

Метелиця - швидкий танець, серед рухСЦв якого - кружляння, часта змСЦна фСЦгур - можливо, назва втСЦлюСФ враження вСЦд зимовоСЧ завСЦрюхи. БуваСФ, танцюючСЦ утворюють коло, тодСЦ в центрСЦ може витанцьовувати пара (чи бСЦльше), якСЦ переважно вдаються до гопакових рухСЦв. Отже, в цих двох танцях спостерСЦгаСФться часткове переплСЦтання фСЦгур та рухСЦв.

Козачок (або козак) на вСЦдмСЦну вСЦд гопакСЦв виконуСФться за виробленою послСЦдовнСЦстю фСЦгур - тобто, для нього мало показова СЦмпровСЦзацСЦя. ХарактернСЦ серед рухСЦв присядки, голубцСЦ, колупалочки, дорСЦжки та СЦн. Темп дуже швидкий, мелодСЦСЧ уквСЦтчуються швидкими дрСЦбними нотами. Важливе значення маСФ жСЦноча партСЦя, тому танець виглядаСФ як спСЦлкування в руках мужчин СЦ жСЦнок.

3.Серед мСЦграцСЦйних, напливових танцСЦв за ритмСЦкою видСЦляСФться двСЦ групи: дводольнСЦ (польки, краковтАЩяки, чардашСЦ) та тридольнСЦ (вальси та мазурки).

Полька - чеський танок, що виконуСФться парами по колу, як правило, складаСФться СЦз двох танцювальних фСЦгур - змСЦнного кроку та кружлянь. Поширений в народному побутСЦ.

КраковтАЩяк - танець польського походження, як СЦ полька, виконуСФться парами. Як правило, пари йдуть одна за одною, рухаючись по два такти вперед-назад, вживаються притупи. Так само належить до популярних.

Вальс - поширений в усьому свСЦтСЦ. В народСЦ виконуСФться парами з великим часом кружлянь. Часто мелодСЦя вальсу використовуСФться в кадрилях.

Кадриль - досить рСЦзноманСЦтний та танцювальнСЦ фСЦгури танець. Дуже часто музика кадрилей складаСФться з вСЦдомих украСЧнських народних пСЦсень, з популярних мелодСЦй. Серед складових кадрилСЦ - мелодСЦСЧ гопакСЦв, польок, вальсСЦв, козачкСЦв та пСЦсень. НерСЦдко фСЦгури кадрилей залежать вСЦд змСЦсту пСЦснСЦ. Можна сказати й так, що кадриль - - це своСФрСЦдне "попурСЦ» - СЦ за мелодикою, СЦ за танцювальними фСЦгурами. Як правило, в кадрилСЦ кСЦлькСЦсть фСЦгур з кСЦлькСЦстю використовуваних мелодСЦй: кожна мелодСЦя супроводиться "асним хореографСЦчним рисунком.

КалендарнСЦ пСЦснСЦ.

ПСЦснСЦ зимового календаря. В украСЧнському фольклорСЦ СЦснуСФ два види новорСЦчних пСЦсень - колядки та щедрСЦвки. Назва щедрСЦвка походить вСЦд щедрого вечора - як здавна називали вечСЦр пСЦд Новий рСЦк. Колядка, як припускають, - видозмСЦна латинського calendae (так у стародавньому римСЦ називалися першСЦ днСЦ мСЦсяця) або  kalandai - вСЦд назви нового року у ВСЦзантСЦСЧ. Цей вплив позначився також на назвах новорСЦчних свят у СЦнших народСЦв: у болгар колене, у румун колСЦнда, у абхазцСЦв коланда. Але самСЦ пСЦснСЦ - колядки СЦ щедрСЦвки - як вище було показано, набагато давнСЦшСЦ за цСЦ назви.

Серед усСЦх словтАЩянських народСЦв новорСЦчна пСЦсеннСЦсть найбСЦльше розвинена в украСЧнцСЦв. Менше пСЦсень в БСЦлорусСЦСЧ, СЦ тСЦльки окремСЦ зразки зафСЦксовано в РосСЦСЧ (серед них такСЦ своСФрСЦднСЦ, як "овсени», "виноградья»)(ст.39-40).

У змСЦстСЦ колядок СЦ щедрСЦвок виразно видСЦляються двСЦ групи тем: землеробство СЦ сСЦмтАЩя. НоворСЦчнСЦ обряди здавна наповнювалися турботою про долю майбутнього врожаю. Не тСЦльки спСЦвали "В полСЦ, полСЦ плужок ходить», але, наприклад, парубки, що водили "Маланку» у ПоднСЦстровтАЩСЧ, вносили з собою до хати плуг або чепСЦги СЦ робили вигляд, що орють.

ВСЦдголоски вСЦри у чудесну силу слова (вербальна магСЦя) знаходяться у структурСЦ пСЦсень: бСЦльшСЦсть з них двочастиннСЦ - складаються СЦз заспСЦву СЦ приспСЦву. Саме у приспСЦвСЦ лунають часто формули побажань та звернень на зразок: "Щедрий вечСЦр», "Добрим людям на здоровтАЩя!», "Святий вечСЦр!». А у звертаннСЦ "Ой дай Боже!» простежуСФться спадкоСФмнСЦсть вСЦд язичництва, коли подСЦбне звертання звучало "Ой Даждьбоже!» - тобто, звеличувався язичницький бог сонця, в СЦмтАЩя якого палали ритуальнСЦ вогнСЦ в днСЦ весняного рСЦвнодення.

ВнаслСЦдок того, що колядки СЦ щедрСЦвки майже завжди зверненСЦ до конкретних членСЦв родини, СЧх можна подСЦлити на чотири групи: пСЦснСЦ господаревСЦ, господинСЦ, парубковСЦ, дСЦвчинСЦ.

В колядках господаревСЦ основнСЦ мотиви - аграрно-господарчСЦ та сСЦмейно-побутовСЦ. Йому бажають багатства, здоровтАЩя, його родинСЦ - щастя. Господар порСЦвнюСФться з мСЦсяцем, його дружина - з сонцем або зорею, дСЦти - з зСЦроньками; або дружина - з калиною, дСЦти - з квСЦтами, сам господар - з виноградом. ВнаслСЦдок перелСЦку складу членСЦв родини виникають постСЦйнСЦ порСЦвняння та епСЦтети, часто з варСЦантами.

За традицСЦСФю зберСЦгаються художнСЦ образи, якСЦ колись магСЦчними, а тепер це не бСЦльше як поздоровлення, висловлюванСЦ в дещо гСЦперболСЦзованих формах. НасиченСЦсть колядок СЦ щедрСЦвок пСЦднесеними образами, метафорами (господар - мСЦсяць тощо) виникла у часи, коли СЦснувала вСЦра у надприродну силу слова: те, що сказане - так вСЦрили - маСФ збутися. РЖ новорСЦчнСЦ пСЦснСЦ зберегли слСЦди цСЦСФСЧ "магСЦСЧ» словесних побажань-заговорСЦв. Серед них помСЦтно три лСЦнСЦСЧ: захист людини вСЦд дСЦСЧ ворожих сил, забезпечення господарчого та сСЦмейного добробуту, передбачення майбутнього (ворожба, побажання тощо). УсСЦ цСЦ риси змСЦсту направленСЦ на СЦдеалСЦзацСЦю та поетизацСЦю селянського побуту, сповненого в буднСЦ тяжкоСЧ працСЦ.

ВСЦд СЦнших народних пСЦсень виконання новорСЦчних пСЦсень вСЦдрСЦзняСФться рядом особливостей.

1.Колядки СЦ щедрСЦвки спСЦваються конкретному адресатовСЦ, а пСЦсля виконання спСЦваки отримують якусь винагороду. Через це виконання складаСФться з чотирьох послСЦдовних дСЦй, якСЦ передбачають не лише спСЦв, але й дотримання певних правил етикету.

ПСЦдСЦйшовши пСЦд вСЦкно чи до дверей, колядники запитують СЦмтАЩя того, кого СЧм належить величати. Гукають усСЦ гуртом або хтось один: "На кого спСЦвають?» Або: "Дозвольте колядувать!» чи "Кому колядувать?» тощо. ГосподарСЦ вСЦдповСЦдають, називаючи, як правило, СЦмтАЩя хлопця чи дСЦвчини, господаря або господинСЦ. ТодСЦ зачинаСФ один, СЦншСЦ пСЦдхоплюють.

ДалСЦ до кСЦнця спСЦвають гуртом, без сольного заспСЦву (але буваСФ СЦ з сольним зачином). ДоспСЦвавши, усСЦ гуртом вигукують: "Добрий вечСЦр!»  або "Добрий день!» (в першосСЦчневих щедрСЦвках). НерСЦдко до цього додаються ще якСЦсь слова, наприклад: "Сто кСЦп вСЦвса СЦ колядка уся! Добрий вечСЦр!»

2.ОсобливСЦстю виконання колядок та щедрСЦвок СФ й органСЦзований характер колядних гуртСЦв. До колядування готуються заздалегСЦдь. В групу вСЦд 4-5 до 8-10 осСЦб (зрСЦдка бСЦльше) обтАЩСФднуються парубки, або парубки СЦ дСЦвчата з одного кутка села. ЗаспСЦвувач або староста зветься на ПравобережжСЦ березою. В гурт входять мСЦхоноша, на ГуцульщинСЦ - також трембСЦтар та скрипаль, СЦнодСЦ ще - два-три танцюристи СЦ рядовСЦ спСЦваки.

3.Виконання новорСЦчних пСЦсень випливаСФ з вСЦкового СЦ статевого подСЦлу колядних гуртСЦв. РЖснуСФ птАЩять видСЦв обтАЩСФднань: дитячСЦ (хлопчики, рСЦдше хлопчики СЦ дСЦвчата) вСЦком 7-12 рокСЦв, хлопчачСЦ  (ВлпСЦдпарубчаки» 14-16 рокСЦв), парубочСЦ гурти, мСЦшанСЦ гурти (парубки та дСЦвчата шлюбного вСЦку), а також гурти СЦз сСЦмейних пар.

У рСЦзних мСЦiевостях своСЧ традицСЦСЧ. ВказанСЦ рСЦзновиди гуртСЦв показовСЦ для ПодСЦлля.

Веснянки.

   Святкування приходу весни поширене у рСЦзних народСЦв. Напевно, обряди зустрСЦчСЦ весни СЦснували ще у первСЦсно-общинному суспСЦльствСЦ, але особливоСЧ ваги вони набрали в епоху бронзи, у перСЦод СЦнтенсивного розвитку землеробства. СтародавнСФ населення РДвропи весняним спСЦвам СЦ обрядам надавало магСЦчного значення: кличучи весну, вСЦрили, що заговоренСЦ формули СЦ ритуальнСЦ дСЦСЧ сприяють швидкому пробудженню природи. ЯкоСЧсь певноСЧ дати зустрСЦчСЦ весни не СЦснуСФ. КСЦлька тисяч рокСЦв тому такою датою було весняне рСЦвнодення. ПСЦсля християнСЦзацСЦСЧ схСЦдних словтАЩян церква пристосувала до рСЦвнодення свято БлаговСЦщення (25 березня за ст.стилем). Цей день у багатьох мСЦiевостях був початком весняних спСЦвСЦв, СЦгор СЦ танкСЦв молодСЦ, якСЦ закСЦнчувалися пСЦсля Пасхи. КрСЦм орСЦСФнтацСЦСЧ на церковний календар, в багатьох мСЦiевостях СЦснували своСЧ прикмети, за якими починали "весну гукати». Наприклад, спСЦв веснянок починався 1 березня чи 9 березня, або взагалСЦ у рСЦзнСЦ числа кожного року. Це залежало вСЦд того, коли зтАЩявлялися  першСЦ проталини у снСЦгу; або - коли рСЦчка скресне; або - коли уперше закуСФ зозуля (ст.45-46).

РЖстотна риса веснянок - СЧх зв'язок з рухом, з танцем. Велике мСЦiе рухи займають СЦ в СЦнших календарно-обрядових дСЦйствах - в русальних, купальських, петровських СЦграх та хороводах. Однак такого розвитку танкСЦв, як у веснянках, не зустрСЦчаСФться нСЦде. На це СФ своСФ пояснення: рух в природСЦ, що оживаСФ, переливався у танок.

На УкраСЧнСЦ веснянСЦ СЦгри СЦ пСЦснСЦ побутують зараз у двох рСЦзновидах: веснянок СЦ гагСЦлки. ГагСЦлки (СЦнакше - гаСЧвки, ягСЦлки, маСЧвки) виконуються лише протягом кСЦлькох днСЦв на великоднСЦ свята в ГаличинСЦ, на ВолинСЦ, ПодСЦллСЦ. На ВолинСЦ СЦснуСФ також назва рогульки, якСЦ, можливо, належали колись до окремого рСЦзновиду веснянок-гаСЧвок. МСЦж веснянками СЦ гагСЦлками з функцСЦонального СЦ тематичного поглядСЦв особливих вСЦдмСЦнностей немаСФ. Однак якщо гагСЦлки - це танково-СЦгровСЦ пСЦснСЦ, то веснянки обСЦймають рСЦвнотипнСЦ групи молодСЦжних СЦгор та пСЦсень, в тому числСЦ й такСЦ, що спСЦвають без руху. У веснянСЦй обрядовостСЦ можна видСЦлити такСЦ рСЦзновиди:

  • пантомСЦмСЦчнСЦ iенки та СЦгри,
  • спСЦв весняних пСЦсень-закличок,
  • водСЦння танкСЦв та СЦгор (СЦз спСЦвами).

ПантомСЦмСЦчнСЦ iенки-СЦгри збереглися найменше СЦ зараз практично вийшли з ужитку. ТСЦ з них, що були описанСЦ спостерСЦгачами, вказують на глибоку давнину традицСЦй зустрСЦчСЦ весни. В них збереглися вСЦдгомони словтАЩянських язичницьких вСЦрувань.  РЖснував звичай випСЦкати СЦз тСЦста "жайворонкСЦв». ДСЦти з "жайворонками» вилазили на дерева, паркани СЦ кликали весну.

       ВеснянСЦ танки та СЦгри - найбСЦльша група творСЦв, вона обтАЩСФднуСФ схСЦдноукраСЧнськСЦ веснянки СЦ захСЦдноукраСЧнськСЦ гаСЧвки. РЗх типова ознака - нерозривна СФднСЦсть наспСЦву, тексту, руху (танець, крок, бСЦг) СЦ виконання (сильний звук, строга обрядова манера, приуроченСЦсть, колективнСЦсть общинно-ритуального характеру). Такий поглиблений синкретизм був "астивий первСЦсному мистецтву, у веснянках вСЦн зберСЦгся найкраще через СЧх СЦгровСЦ форми. БСЦльшСЦсть СЦгрових веснянок виконуються як круговСЦ (дСЦвчата утворюють коло або елСЦпс) та ключовСЦ (ставши шнурком, виконавцСЦ йдуть одна за одною, виписуючи рСЦзнСЦ фСЦгури СЦ кривСЦ лСЦнСЦСЧ). ВченСЦ припускають, що круговСЦ веснянки виникли в епоху поклонСЦння сонцю (коло, круг - це символ сонця).

ЖнивнСЦ пСЦснСЦ. Косовиця.

       ЖнивнСЦ пСЦснСЦ замикають весь календарний цикл. УсСЦ календарно-обрядовСЦ пСЦснСЦ - вСЦд колядок до жнивних - виникли на СФдинСЦй основСЦ СЦ в епоху - коли стався перехСЦд до осСЦлого землеробства. Через це в тематицСЦ, змСЦстСЦ та серед залишкСЦв язичницьких уявлень обрядових пСЦсень. РЖснуСФ багато спСЦльного, що прослСЦдковуСФться особливо виразно в найдавнСЦших пластах. ЦСЦ пласти належать, як правило, до загальних надбань усСЦх словтАЩянських народСЦв, якСЦ складали одну племСЦнну спСЦльнСЦсть у РЖРЖ-РЖ тис. до н.е., тобто тодСЦ, коли заклалися основи землеробсько-календарноСЧ обрядовостСЦ.

       Жнива - пора тяжкоСЧ працСЦ, але воднораз СЦ найщасливСЦший час для селянина-хлСЦбороба, який радСЦСФ врожаСФвСЦ - основСЦ його добробуту. У жнивах розрСЦзняють три етапи: початок жнив - зажинки, самСЦ жнива та закСЦнчення жнив - обжинки. У звтАЩязку з цим групуються СЦ основнСЦ обрядовСЦ дСЦСЧ(ст.61-62).

       1.Зажинання першого снопа. РЖнодСЦ цей снСЦп називають воСФводою. До нього звертаються, спСЦвають величальних пСЦсень. Коли жнуть на чужому полСЦ, спСЦвають також господаревСЦ СЦ господинСЦ (пановСЦ СЦ панСЦ, як величають господарСЦв у традицСЦйних пСЦснях).

       2.ПСЦд час самих жнив обрядСЦв немаСФ. Лиш йдучи на поле, а частСЦше - з поля, спСЦвають пСЦсень, жартують. Значне мСЦiе в тематицСЦ займають скарги на тяжку працю, чути звертання до сонця (прохання швидше сСЦдати), очСЦкування вечора.

       3.Обжинки - найурочистСЦша сторона жнив . СкладаСФться з кСЦлькох епСЦзодСЦв. Завивання бороди (або "кози»): на полСЦ залишають трохи колоскСЦв, СЧх заплСЦтають, квСЦтчають, обвтАЩязують стрСЦчкою. Зерно витрушують на ниву, пригинаючи "бороду» до землСЦ (явно вСЦдголоски жертвоприношення доСЦсторичних часСЦв). Навколо "бороди» водять танки, спСЦвають пСЦсень. На ВолинСЦ ставили бСЦля бороди три снопи, а далСЦ СЦз квСЦтСЦв СЦ колоскСЦв звивали вСЦнок, який СЦз спСЦвами урочисто несли до двору господаря. Звичай завивали "бороду» - тепер розвага, але в давнину "бородСЦ» приносили якСЦсь жертви. Про це свСЦдчить квСЦтчання, прибирання, величальнСЦ слова, обтрушування зерна в землю. Також був звичай ставити у "бороду» воду, черепок  з сСЦллю СЦ класти шматок хлСЦба.

       Обряд "бороди» безпосередньо переходить до "вСЦнка». На КиСЧвщинСЦ вибирали серед жниць "царСЦвну» (або княжну), коронували СЧСЧ вСЦнком, в руки вона брала прикрашений стрСЦчками СЦ квСЦтами снСЦп, СЦ усСЦ спСЦваючи йшли в село. Там обходили двори, вСЦтали господарСЦв з закСЦнченням жнив; сусСЦди "аштовували складчину. ВСЦнок плели дСЦвчата. ПСЦд час сплСЦтання вСЦнка СЦ йдучи до села спСЦвали пСЦснСЦ про вСЦнок - символ достатку СЦ радостСЦ:

Не лежи, вСЦноньку, не лежи

При зеленСЦй межСЦ;

ПСЦдведи головоньку -

Час тобСЦ додомоньку!

       Завершальним моментом обжинок СФ вручання вСЦнка господаревСЦ. За вСЦнок вимагали викуп - пропонували "аштувати вечерю. ПСЦсля почастунку лунали пСЦснСЦ з танцями.

Епос

В КиСЧвськСЦй РусСЦ знаходимо уже в повному розквСЦтСЦ такий необрядовий рСЦд фольклору, як епос, СЦ, зокрема, найдавнСЦший з вСЦдомих у схСЦдних словтАЩян епСЦчний Жанр - билини (вони збереглися до наших днСЦв у росСЦйському фольклорСЦ).

Для епСЦчного стилю характерна оповСЦдальнСЦсть топу, увага до обставин СЦ подСЦй (СЦз грецького - еро, - розповСЦдь). До комСЦчних жанрСЦв украСЧнського фольклору належать думи, балади, СЦсторичнСЦ пСЦснСЦ, новелСЦстичнСЦ пСЦснСЦ (спСЦванки-хронСЦки). ВСЦд обрядових пСЦсень епСЦчнСЦ твори вСЦдрСЦзняються способом виконання: якщо обрядовСЦ завжди спСЦваСФ хор, то в епСЦцСЦ ми зустрСЦчаСФмо розвинену манеру одиночного (сольного) виконання. Це дуже суттСФва риса. Один з найважливСЦших СЧСЧ наслСЦдкСЦв - поява народних спСЦвцСЦв-професСЦоналСЦв та окреслення соцСЦальних середовищ (верств населення), якСЦ були виконавцями, носСЦями епСЦки СЦ навСЦть СЧСЧ творцями "У слов'янському свСЦтСЦ сформувалось кСЦлька типСЦв соцСЦальних епСЦчних середовищ у стародавнСЦй РусСЦ СЦ в РосСЦСЧ - скоморохи, калСЦки перехожСЦ, сказителСЦ; на УкраСЧнСЦ - кобзарСЦ, лСЦрники; у пСЦвденних СЦ захСЦдних словтАЩян - гуслярСЦ, тамбурашСЦ, дзяди»

НайважливСЦша роль у розвитку украСЧнського епосу, особливо дум, належала, кобзарям та лСЦрникам Кобзарське мистецтво виникло у XVIст. СЦ було поширене переважно у ПоднСЦпров'СЧ СЦ СтеповСЦй УкраСЧнСЦ. ЛСЦрники ж ходили по всСЦй УкраСЧнСЦ, НайбСЦльшою своСФрСЦднСЦстю вСЦдзначалося виконання СЦ репертуар лСЦрникСЦв ПодСЦлля та Прикарпаття. Зокрема, саме в СЧх спСЦвСЦ з достатньою виразнСЦстю простежувалися "слСЦди зв'язкСЦв давньоруськоСЧ СЦ украСЧнськоСЧ опСЦки».

ЕпСЦчнСЦ пСЦснСЦ. Думи

Думи - найвизначнСЦша частина украСЧнського народного епосу. До особливостей СЧх змСЦсту положать такСЦ риси як реалСЦстичнСЦсть СЦсторизм, поСФднання трагедСЦйностСЦ та горшки. За формою думи - волик, вокально-СЦнструментальнСЦ твори, виконання яких вимагаСФ багаторСЦчного навчання СЦ неабиякого хисту. Через це вони входили в репертуар професСЦйних народних СЦ спСЦвакСЦв - кобзарСЦв (бандуристСЦв) СЦ лСЦрникСЦв.

СамСЦ виконавцСЦ дум називали СЧх по-рСЦзному: пСЦснСЦ про старовину, козацькСЦ притчСЦ, запорозькСЦ псальми, лицарськСЦ пСЦснСЦ тощо.

Думи виникли у XVI ст. СЧх розвиток вСЦдбувався особливо продуктивно протягом трьох столСЦть СЦ досяг вершин (як в художнСЦй формСЦ, так СЦ щодо суспСЦльного резонансу) у XVII ст. Народження цього жанру повтАЩязане з посиленням боротьби украСЧнського народу проти СЦноземного поневолення та феодально-крСЦпосницького гнСЦту: спершу - Великого Литовського князСЦвства, згодом - РечСЦ ПосполитоСЧ. Жорстоким лихом украСЧнського народу були напади кримських татар СЦ туркСЦв. Для захисту украСЧнських земель з пСЦвдня у ХVРЖ ст. формуСФться могутня сила самооборони - козацтво.

ЗмСЦст найдавнСЦших дум такий: втеча з турецькоСЧ неволСЦ (ВлПро пСЦхотинця» - тобто, пСЦшого втСЦкача), невСЦльницькСЦ страждання (ВлПлач невольникСЦв» - трагедСЦя турецькоСЧ каторги), морськСЦ походи на туркСЦв (ВлПро ОлексСЦя Поповича»), лицарська смерть козака  (ВлРЖвась  Коновченко»), переможний герць козака з турком чи татарином (ВлКозак Голота») та СЦн.

Другу групу становлять думи XVII-XVIII ст. СЧх змСЦст - визвольна боротьба украСЧнського народу 1648-1654рр., а також СЦсторична та соцСЦально-побутова тематика (зокрема, моралСЦстичнСЦ, сатиричнСЦ та гумористичнСЦ думи): "Хмельницький СЦ Барабаш», "Корсунська перемога», "Про Ганжу Андибера» (покарання дукСЦв-багатСЦСЧв), "БСЦдна удова СЦ три сипи» (побутово-сСЦмейнСЦ конфлСЦкти) тощо.

Думи виконуються речитативом, у якому ритмСЦка (а часто СЦ звуковисотний контур) визначаСФться словесними та логСЦчними наголосами тексту). Текст, отже, становить не лише смислову (як у пСЦснях), але й структурну основу музичноСЧ декламацСЦСЧ, але й структурну основу.

РЖсторичнСЦ пСЦснСЦ

ПСЦснСЦ, в яких вСЦдображено загальнонароднСЦ подСЦСЧ, образи народних героСЧв, належать до СЦсторичних. РЖсторСЦя народу завжди конкретна. Вона подСЦляСФться на перСЦоди, важливСЦсть яких визначаСФться силою СЧх впливу на соцСЦальне СЦ економСЦчне життя.

СвоСФрСЦднСЦсть СЦсторСЦСЧ УкраСЧни полягаСФ, в тому, що найвизначнСЦшСЦ подСЦСЧ пов'язуються з дСЦяльнСЦстю козацтва. Протягом XVI-XVIП ст. козацтво було активним учасником СЦ рушСЦСФм важливих суспСЦльно-СЦсторичних подСЦй. Через те бСЦльшСЦсть СЦсторичних пСЦсень цього перСЦоду СФ водночас козацькими. Це, проте, не означаСФ СЧх ототожнення.

До СЦсторичних вСЦдносимо насамперед некозацькСЦ та козацькСЦ пСЦснСЦ, в яких згадуються конкретнСЦ СЦсторичнСЦ факти, прСЦзвища.

До козацьких зараховуСФмо пСЦснСЦ, в яких вСЦдображено козацьке життя, але без конкретних СЦсторичних реалСЦй. ТакСЦ козацькСЦ пСЦснСЦ (в основному, побутового СЦ лСЦричного змСЦсту) винесено в окремий роздСЦл, бо в них висвСЦтлюСФться не СЦсторичнСЦ подСЦСЧ, а побут СЦ психологСЦя.

Отже, головна особливСЦсть СЦсторичних пСЦсень ХVРЖ-ХVРЖРЖРЖ ст. полягаСФ в тСЦсному звтАЩязку з козацькою тематикою. Це вплинуло СЦ на принципи упорядкування пСЦсень в рядСЦ збСЦрникСЦв. Наприклад, Д.Ревуцький у трьох випусках тАЮЗолотих ключСЦвтАЭ увСЦв спСЦльну рубрику тАЮПСЦснСЦ СЦсторичнСЦ козацькСЦтАЭ, де, як це видно, одна тематична група вСЦд СЦншоСЧ не вСЦддСЦляСФться. Але СЦсторичнСЦ факти осСЦдали у пСЦснях як ранСЦше ХVРЖ ст., так СЦ пСЦсля лСЦквСЦдацСЦСЧ козацтва. Тому поняття СЦсторичноСЧ пСЦснСЦ значно ширше за поняття козацьких пСЦсень.

М.Гоголь вбачав СЦсторизм народних пСЦсень в тому, що "вони не вСЦдриваються нСЦ на мить вСЦд життя СЦ завжди вСЦдповСЦдають тодСЦшньому становСЦ почуттСЦв» . Водночас Гоголь застерСЦгав вСЦд ставлення до народноСЧ пСЦснСЦ як до СЦсторичного документу, пСЦдкреслював перевагу у фольклорСЦ художнСЦх явищ над СЦсторичними, наголошував, що СЦсторик не може шукати у пСЦснях вказСЦвок "дня СЦ числа битви або точного пояснення мСЦiя, вСЦрноСЧ реляцСЦСЧ; в цьому вСЦдношеннСЦ небагато пСЦсень допоможуть йому. Але коли вСЦн захоче пСЦзнати справжнСЦй побут, стихСЦСЧ характеру, всСЦ найтоншСЦ вСЦдтСЦнки почуттСЦв, хвилювань, страждань, радощСЦв описуваного народу, коли захоче випитати дух минулих вСЦкСЦв, загальний характер всього цСЦлого СЦ окремо кожного часткового, тодСЦ вСЦн буде задоволений цСЦлком: СЦсторСЦя народу розкриваСФться перед ним в яснСЦй величСЦ».

Отже, СЦсторизм фольклору - це категорСЦя змСЦсту, притаманна уснСЦй творчостСЦ кожного народу, тому що фольклор - частка СЦсторСЦСЧ народу, СЦсторСЦСЧ його культури, - СЦ сам вСЦн - СЦсторСЦя.

На вСЦдмСЦну вСЦд такого широкого поняття як СЦсторизм фольклору, СЦснуСФ бСЦльш конкретне поняття СЦсторичного змСЦсту народних пСЦсень. В пСЦснях зображуються подСЦСЧ, СЦсторичнСЦ особи, рСЦзнСЦ сторони життя соцСЦальних прошаркСЦв. ТСЦ пСЦснСЦ, в яких вСЦдбито подСЦСЧ, СЦмена та ставлення до них, СЦ називаються СЦсторичними. Залежно вСЦд того, яка мСЦра СЦсторизму "астива пСЦснСЦ СЦ який СЦсторичний змСЦст вСЦдображено в нСЦй, СЦсторичнСЦ пСЦснСЦ подСЦляються на чотири класи:

       1. З конкретно-СЦсторичною пСЦдосновою - згадуються дСЦйснСЦ подСЦСЧ та СЦмена СЦсторичних осСЦб (пр.74 "Ой полети, галко» - про зруйнування ССЦчСЦ, пр.7 "Максим козак ЗалСЦзняк» - про КолСЦСЧвщину).

       2. ПСЦснСЦ з загально-СЦсторичною пСЦдосновою - збережено не такжеталСЦ, як загальний колорит, дух епохи (пр.73 "Зажурилась УкраСЧна, що нСЦгде прожити» - про часи татарщини).

       3. ПСЦснСЦ з соцСЦально-побутовою пСЦдосновою. Насамперед це деякСЦ з пСЦсень про козацтво, чумацтво, наймитування, крСЦпацтво, наймитство. Вони складалися за цСЦлком певних СЦсторичних умов, тому в деяких з них бСЦльш-менш ясно проступають риси СЦсторСЦСЧ побуту, торгСЦвлСЦ, вСЦйськовоСЧ справи, соцСЦальних заворушень, правових вСЦдносин (пр.79 "Ой не путай, пугаченьку»).

       4. ПСЦснСЦ з соцСЦальною, класовою пСЦдосновою. Це переважно творчСЦсть другоСЧ половини XIX - початку XX ст. Зокрема, сюди зараховуються деякСЦ захСЦдноукраСЧнськСЦ "гамерицькСЦ» пСЦснСЦ (див. роздСЦл "ЗаробСЦтчанськСЦ пСЦснСЦ», пр.108 - про трудову емСЦграцСЦю в Америку, викликану зубожСЦнням селянства).

ЛСЦро-епСЦчнСЦ пСЦснСЦ

В городнСЦ вСЦки у ФранцСЦСЧ та РЖталСЦСЧ баладами називали танцювальнСЦ пСЦснСЦ любовного змСЦсту (франц. ballare - танцювати). У фольклористицСЦ термСЦном "балада» називають багатокуплетнСЦ строфСЦчнСЦ пСЦснСЦ з розвиненими сюжетами, гостродраматичного змСЦсту. В народних баладах здебСЦльшого змальовуються  побутовСЦ  конфлСЦкти та любовнСЦ драми з трагСЦчною розв'язкою. Баладний жанр у фольклорСЦ  формувався пСЦд впливом "астивоСЧ людинСЦ пСЦдвищеноСЧ уваги до страшних СЦ незвичайних подСЦй, якСЦ бентежать уяву, СЦ гостро ставлять проблему боротьби добра СЦ зла. БаладнСЦ сюжети вСЦдомСЦ усСЦм народам РДвропи.

За змСЦстом видСЦляють чотири основнСЦ групи балад.

       1. З фантастичними та легендарними сюжетами, де особливо часто трапляСФться перетворення людей у квСЦти, трави чи кущСЦ. Наприклад, свекруха заклинаСФ невСЦстку на тополю, або мати свого сина - на явора (ВлОй за гаСФм зелененьким», пр.81). В таких баладах спостерСЦгаСФться вСЦдгомСЦн дуже давнСЦх анСЦмСЦстичних уявлень.

       2. Балади про сСЦмейнСЦ та любовнСЦ драми: отруСФння з ревнощСЦв чи з намови (ВлОй не ходи, Грицю, та й на вечорницСЦ»); пСЦдмова СЦ зведення дСЦвчини (ВлБуло два чужоземцСЦ», пр.80). Родинно-побутовСЦ - найчисленнСЦша група балад.

       3. Балади з СЦсторичною пСЦдосновою: дСЦвчина вибираСФ смерть, не бажаючи стати коханкою феодала-насильника; теща у полонСЦ у зятя-татарина.

       4. СоцСЦально-побутовСЦ балади: смерть чумака,  загибель на вСЦйнСЦ козака або солдата (ВлКозака несуть»).

АналСЦз баладноСЧ мелодики пСЦдказуСФ свою класифСЦкацСЦю, що випливаСФ не з формальних ознак (речитативнСЦсть, моторика, кантилена), а з виконавських особливостей. Тому нижче речитативно-декламацСЦйна мелодика розглядаСФться не сама по собСЦ, а в руслСЦ епСЦчного виконавського стилю; СЦ кантиленноСЧ мелодики окремо видСЦлено протяжний стиль; кантиленну мелодику непротяжного рСЦзновиду об'СФднано з моторною в один балад по-пСЦсенний стилСЦ. Поняттям "стилю» в даному випадку позначаСФться сплав виконавства та функцСЦонування баладного жанру в його СЦстотних проявах.

У наш час  балади виконуються переважно спСЦвочими гуртами, але в минулому вони належали до форм антифонного та одиночного спСЦву (особливо у XVIII-XIX ст.). ЕпСЦчний пСЦдклад змСЦсту, розвинений оповСЦдально-драматичний сюжет робили СЧх дуже зручним репертуаром для мандрСЦвних народних спСЦвцСЦв, якСЦ були у всСЦх слов'янських народСЦв. Напружена фабула сприяла зосередженню уваги аудиторСЦСЧ СЦ обумовлювала тим самим роль балад як жанру "для слухання».

КозацькСЦ пСЦснСЦ

КозацькСЦ пСЦснСЦ становлять кСЦлькСЦсно вагомий СЦ своСФрСЦдний роздСЦл украСЧнського фольклору. В росСЦйському фольклорСЦ козацькСЦ пСЦснСЦ в окрему тематичну групу, як правило, не видСЦляються. БСЦлоруська дослСЦдниця Г. Петровська з цього приводу зауважуСФ: "Напевно, це пояснюСФться невеликою кСЦлькСЦстю таких пСЦсень в росСЦйському фольклорСЦ. Але СЧх значно бСЦльше в бСЦлоруськСЦй народнСЦй творчостСЦ СЦ особливо и украСЧнському фольклорСЦ».

Вище у роздСЦлСЦ "РЖсторичнСЦ пСЦснСЦ», було розглянуто деякСЦ козацькСЦ пСЦснСЦ з СЦсторичною тематикою. Тут же дослСЦджуСФться три СЦншСЦ пСЦдгрупи козацьких пСЦсень з СЦсторичним пСЦдтекстом (без точних СЦсторичних ознак); пСЦснСЦ, де зображено рСЦзнСЦ сторони козацького побуту (вони становлять провСЦдну частину пСЦсень даного роздСЦлу); лСЦричнСЦ, що до певноСЧ мСЦри умовно зараховуються до козацьких (здебСЦльшого - за згадкою слова "козак»). Серед лСЦричних переважають пСЦснСЦ про кохання. Розглянемо особливостСЦ тематики кожноСЧ з трьох вказаних груп.

ПСЦснСЦ з СЦсторичним пСЦдтекстом висвСЦтлюють особисту СЦ громадську долю козакСЦв на тлСЦ СЦсторичноСЧ ситуацСЦСЧ, про яку можна бСЦльш-менш певно судити з тексту. У найдавнСЦших пСЦснях, якСЦ можна вСЦднести, до часСЦв зародження козацтва змальовано картину руйнування татарами СЦ турками УкраСЧни. Напружена боротьба з ними тривала три столСЦття.

Друга група пСЦсень стосуСФться козацького побуту. Побут змальовуСФться за трьома основними етапами, життя степового лицаря: вСЦдтАЩСЧзд з дому, козацькСЦ буднСЦ, загибель козака на полСЦ бою. Картини прощання нерСЦдко подаються через показ конфлСЦкту мСЦж родинними СЦ громадськими СЦнтересами. Козак, однак завжди обираСФ почесний шлях оборонця рСЦдного краю. Найширше показанСЦ у пСЦснях козацькСЦ буднСЦ. Ця - центральна - група пСЦсень охоплюСФ багато життСФвих подробиць, пригод СЦ роздумСЦв.

ЧисленнСЦ пСЦснСЦ оспСЦвують лицарську козацьку смерть. За незначним винятком, усСЦ пСЦснСЦ починаються СЦз зображення картини степу СЦ вбитого козака: оповСЦдач нСЦби запСЦзнюСФться на тСЦ подСЦСЧ, якСЦ призвели до смертСЦ. Загальна домСЦнанта настрою героСЧко-епСЦчна. Це пСЦснСЦ-реквСЦСФми, де оплакуСФться СЦ возвеличуСФться доля козака лицаря. БезперервнСЦ вСЦйни робили смерть постСЦйною супутницею козацького життя. Тема смертСЦ - одна СЦ найбСЦльш розроблених  в козацьких пСЦснях.

Типи мелодики СЦ виконавськСЦ стилСЦ козацьких пСЦсень перебувають у нерозривнСЦй СФдностСЦ. РЗх два: кантиленний (пСЦсенний) та парлантивно-декламацСЦйний). ОстаннСЦй особливо "астивий СЦсторичним, козацьким пСЦсням. ВСЦн найбСЦльш повно простежуСФться в рецитацСЦях дум, але також СЦ виконанню строфСЦчних суспСЦльно-побутових пСЦсень.

ЕпСЦчний характер стилю парландо особливо органСЦчно пов'язаний СЦз сольним спСЦвом: адже темпово СЦ ритмСЦчно вСЦльна манера могла набрати довершених форм лише у спСЦвСЦ одного виконавця, до того ж надСЦленого талантом експресивного спСЦву. Недарма цей стиль культивувався серед народних професСЦоналСЦв - кобзарСЦв СЦ лСЦрникСЦв, СЦз звичайних же виконавцСЦв вСЦн був доступний лише особливо обдарованим - як згаданий Максим Микитенко.

Стиль парландо не вСЦдмежований надто рСЦзко вСЦд кантиленного: мСЦж ними СЦснуСФ ряд перехСЦдних форм. До того ж посилення кантиленних ознак або ознак парландо залежить СЦ вСЦд творчоСЧ волСЦ виконавця. Доводиться тСЦльки шкодувати, що особливостСЦ живого виконання не фСЦксуються в нотах. Тому пСЦзнати мелодичнСЦ СЦ виконавськСЦ стилСЦ  можна лише з реального спСЦву або через фонограми.

Мелодика кантиленного типу поширена в козацьких пСЦснях бСЦльше, нСЦж стиль парландо. Але як явище загальне СЦ характерне для лСЦрики в цСЦлому, кантиленний тип менше пов'язаний СЦз специфСЦчними традицСЦями виконання саме козацьких пСЦсень. Можна лише вказати на певне тяжСЦння мелодики кантиленного типу до гармонСЦчного мСЦнору, нешвидких темпСЦв, певноСЧ споглядальностСЦ, помСЦрноСЧ розспСЦвностСЦ. Все це створюСФ колорит благородноСЧ краси СЦ емоцСЦйноСЧ стриманостСЦ.

ЧумацькСЦ пСЦснСЦ

Чумаками напСЦкали людей, якСЦ займалися торговельно-вСЦзницьким промислом. РЖсторСЦя чумацтва охоплюСФ величезний промСЦжок часу - вСЦд XV до XIX ст. Про походження слова "чумак» СЦснуСФ кСЦлька версСЦй. НайбСЦльш прийнятнСЦ - вСЦд назви мСЦри об'СФму "чум», якою користувалися ще за часСЦв КиСЧвськоСЧ РусСЦ, або вСЦд тюркського "cum» - бочка (дСЦжа). В усякому разСЦ, СЦ мСЦра обтАЩСФму та ваги (Влчум»), СЦ тара (Влcum»), якою користувалися для перевезення вантажСЦв (вина, меду), - все це справдСЦ могло послужити пСЦдставою для появи слова "чумак».

Значення чумацтва було надзвичайно важливим в економСЦчному життСЦ УкраСЧни. Досить сказати, що у XVIII ст. чумаки перевозили щороку тСЦльки солСЦ СЦ риби мСЦльйони пудСЦв СЦ двСЦ третини товарного зерна. Чумацьким промислом займалися майже усСЦ верстви населення - селяни, козаки, мСЦщани. Особливо широко практикувалося чумакування серед селян та козакСЦв. У XVII-XVIII ст., в пору СЦнтенсивного розвитку чумацького промислу, ця справа була небезпечною, пов'язаною з постСЦйним ризиком. ТорговельнСЦ шляхи пролягали через малонаселенСЦ мСЦiевостСЦ, головнСЦ з них - у Крим СЦ на Дон - СЦшли Диким Полем (пСЦвденними степами), по якому нишпорили татарськСЦ наСЧзники СЦ ватаги розбСЦйникСЦв-харцизСЦв. Чумацьким валкам нерСЦдко доводилося вступати у кривавСЦ сутички. За цих причин чумацькСЦ валки формувалися на засадах вСЦйськовоСЧ диiиплСЦни. На чолСЦ стояв виборний отаман, чумаки були озброСФнСЦ. У вози, якСЦ називалися мажами, впрягали волСЦв. По степовому бездорСЦжжю, особливо навеснСЦ СЦ пСЦзньоСЧ осенСЦ, конСЦ не могли тягти навантаженСЦ мажСЦ. Воли ж СЦшли хоч СЦ повСЦльно, зате надСЦйно. За сезон встигали зробити до Криму двСЦ СЧздки: тСЦ, що вирушали навеснСЦ, звалися раннСЦми чумаками, а з половини лСЦта - пСЦзнСЦми.

Хоча чумакуванням займалися на усСЦх землях УкраСЧни, однак найглибше воно вкорСЦнилося у центральних областях (за сучасним адмСЦнСЦстративним подСЦлом - пСЦвденнСЦ територСЦСЧ ЧернСЦгСЦвщини СЦ Сумщини, КиСЧвщина, Полтавщина, Черкащина, ВСЦнниччина). З розвитком залСЦзниць вСЦдпала потреба у вСЦзництвСЦ СЦ чумацький промисел у другСЦй половинСЦ XIX ст. занепав.

ПСЦвтисячолСЦтня СЦсторСЦя чумацтва наклала вСЦдбиток не тСЦльки на економСЦчне життя народу, але й залишила глибокий слСЦд у духовнСЦй  культурСЦ. ТисячСЦ пСЦсень вСЦдображують усСЦ сторони чумацького побуту. Протягом столСЦть чумацьке житСЦя змСЦнювалося мало. Основними його етапами були: збори у дорогу та вихСЦд СЦз села чумацькоСЧ валки; дорожнСЦ пригоди - як правило, сумнСЦ (падСЦж худоби, напади татар або грабСЦжникСЦв, хвороба СЦ смерть); повернення чумакСЦв додому. БСЦльша частина пСЦсень згрупована за тематикою саме навколо цих стрижневих лСЦнСЦй чумацького побуту. А змСЦст настСЦльки детально, поетапно висвСЦтлюСФ усСЦ повороти чумацькоСЧ долСЦ, що чумацькСЦ пСЦснСЦ викликають аналогСЦСЧ з подорожнСЦми нотатками.

ЧумацькСЦ пСЦснСЦ належать переважно до чоловСЦчих спСЦвочих стилСЦв СЦ, певно, складенСЦ здебСЦльшого самими чумаками пСЦд час довготривалих подорожей. Це пСЦснСЦ, якСЦ можна вСЦднести до суто чумацьких.

Дещо менше, але також досить повно представленСЦ в чумацькСЦй пСЦсенностСЦ лСЦрика кохання, стосунки мСЦж подружжям, а також гумор (як правило, об'СФктом жарту СФ чумак СЦ чумацьке життя). Теми кохання, родинного життя та гумор вСЦдтворено в пСЦснях, якСЦ складенСЦ не так самими чумаками, як СЧх оточенням. Серед них багато жСЦночих пСЦсень. Така тематика до суто чумацькоСЧ не належить. Проте пСЦснСЦ такого змСЦсту цСЦлком мотивовано вмСЦщують у збСЦрниках СЦ рубриках чумацьких пСЦсень. Якщо суто чумацькСЦ пСЦснСЦ показують мандрСЦвне життя з середини, очима самих чумакСЦв, то пСЦснСЦ про кохання, родинне життя та гумористичнСЦ - це наче погляд на чумацтво ззовнСЦ, як його сприймали СЦншСЦ верстви народу, а також родичСЦ СЦ односельцСЦ чумакСЦв.

ПобутовСЦ пСЦснСЦ. ПСЦснСЦ про кохання та родинний побут.

ПСЦснСЦ про кохання СЦ лСЦспСЦ про родинний побут - два значних тематичних розряди украСЧнськоСЧ лСЦрики. В них окреслюСФться лСЦрико-побутова тематика, показова для двох рСЦзних за вСЦком СЦ сСЦмейним станом категорСЦй спСЦвакСЦв: кохання (у його СЦнтимно-радСЦсних СЦ драматичних проявах) особливо цСЦкавить неодружену молодь, зокрема дСЦвчат; родиннСЦ стосунки (в усСЦй СЧх складностСЦ) глибше зачСЦпають СЦнтереси, а, отже, художню уяву людей середнього поколСЦння (передусСЦм жСЦноцтва). Такий розподСЦл тем та СЦнтересСЦв, звичайно, не абсолютний, в життСЦ пСЦснСЦ вСЦльно переходять вСЦд однСЦСФСЧ вСЦковоСЧ категорСЦСЧ спСЦвакСЦв РЖ до СЦншоСЧ. Молодь спСЦваСФ про родинне життя, бо СЧСЧ, природно, хвилюСФ той родинний СЦ громадський стан, в який незабаром доведеться ввСЦйти; старшСЦ люди виконують пСЦснСЦ про кохання з СЦнших причин: в них - СЦ подих молодих лСЦт, СЦ сум нероздСЦленого почуття, СЦ невгасаюча надСЦя, СЦ заповСЦт молодим.

За структурою текстСЦв, музичними СЦ виконавськими особливостями пСЦснСЦ про СЦ кохання майже неможливо вСЦдокремити вСЦд пСЦсень про родинний побут. СЧх розрСЦзняють, виходячи СЦз змСЦсту текстСЦв. Тому вони входять в коло спецСЦальноСЧ уваги словесноСЧ фольклористики, де можлива СЧх бСЦльш глибока характеристика з погляду поетики СЦ змСЦсту. В етномузикологСЦчному ж аспектСЦ пСЦснСЦ про кохання СЦ родинний побут доцСЦльно розглядати сукупно СЦ певною мСЦрою конспективно: СЧх музичнСЦ вСЦдмСЦни "розчиняються» в регСЦональнСЦй специфСЦцСЦ соцСЦальноСЧ та побутовоСЧ лСЦрики.

Загалом пСЦсням про кохання та родинний побут "астивСЦ:

  • поглиблений лСЦризм (щирСЦсть наспСЦвСЦв СЦ змСЦсту роблять СЧх однСЦСФю з вершин лСЦричного роду у фольклорСЦ);
  • СФднСЦсть СЦнтимного СЦ побутового, що даСФ пСЦдстави класифСЦкувати пСЦснСЦ про кохання СЦ родинний побут як лСЦрично-побутовСЦ;
  • цСЦ пСЦснСЦ - провСЦдна частина сучасного лСЦричного репертуару народних спСЦвакСЦв (значна СЧх кСЦлькСЦсть виконуСФться селянами, робСЦтниками, СЦнтелСЦгенцСЦСФю);
  • пСЦснСЦ про кохання та родинно житнСЦ у повному розумСЦннСЦ - актив сучасноСЧ пСЦсенностСЦ (СЧх спСЦвають поряд з масовими пСЦснями композиторСЦв; вони звучать у мСЦстСЦ СЦ на селСЦ, в домСЦ СЦ на iенСЦ, СЧх викопують гуртом СЦ "для себе», в буднСЦ  свята СЦ за весСЦльним столом); як кожне живе явище, цСЦ пСЦснСЦ еволюцСЦонують у сучасному спСЦвочому побутСЦ;

3мСЦст - це головне, чим пСЦснСЦ про кохання найбСЦльше вСЦдрСЦзняються вСЦд пСЦсень про родинний побут. Тому пСЦд цим кутом СЧх доцСЦльно розглянути окремо.

ЗмСЦст пСЦсень про кохання такий же рСЦзноманСЦтний, як самСЦ обставини зародження почуттСЦв СЦ стосунки закоханих. Але у цьому розмаСЧттСЦ видСЦляСФться кСЦлька основних тематичних грон.

У сучасному збСЦрнику "ПСЦснСЦ Явдохи ЗуСЧхи» лСЦрика кохання (за винятком жартСЦвливих пСЦсень) групуСФться так:

  • зародження почуттСЦв, взаСФмна любов, думки про одруження;
  • батьки на перешкодСЦ закоханих;
  • вороги-розлучники;
  • розлука;
  • пСЦдмова СЦ зрада;
  • нещасливе кохання

Через те, що па перший план виступаСФ критично-зважлива оцСЦнка людських стосункСЦв, пСЦст про родинний побут за змСЦстом монологСЦчнСЦ. МонологСЦчно-оповСЦдальна композицСЦя маСФ цензом бСЦльшостСЦ пСЦсень про родинний побут СФ жСЦнка, а основою художнСФ зображення жСЦночоСЧ долСЦ. Набагато менше мСЦiя займають у пСЦснях СЦншСЦ теми: сирСЦтство; чоловСЦк-вдСЦвець; життСФво-фСЦлософськСЦ роздуми, (сенс життя - наприклад, як у вСЦдомСЦй пСЦснСЦ "Ой з-за гори камтАЩяноСЧ горить..тАЭ

У згаданому збСЦрнику РЖ.Колосси пСЦснСЦ про родинний побут згрунтованСЦ основними проявами: нелюб, вдСЦвець, муж-птАЩяниця, жСЦнка-птАЩяниця, сирота, стара мати. Це традицСЦйна класифСЦкацСЦя, яка може мати варСЦанти. У виданнСЦ тАЮПСЦснСЦ Явдохи ЗухитАЭ вона маСФ такий вигляд:

  • любов СЦ злагода в сСЦм'СЧ;
  • жаль за батькСЦвським домом, лиха свекруха;
  • життя з нелюбом;
  • лихий чоловСЦк, п'яниця;
  • подружня зрада;
  • сирСЦтство, вдСЦвство, мати.

З перелСЦку тематики видно, що побутовСЦ пСЦснСЦ переважно вСЦдображують негативнСЦ сторони життя староСЧ патрСЦархальноСЧ родини.

ЖартСЦвливСЦ СЦ сатиричнСЦ пСЦснСЦ

У жартСЦвливих СЦ сатиричних пСЦснях за допомогою засобСЦв гумору, СЦронСЦСЧ, сарказму пСЦднСЦмаСФться на смСЦх усе, що викликаСФ громадський осуд, що суперечить моралСЦ. СмСЦх - ознака сили. СмСЦятися може лише духовно чиста СЦ сильна особа, переконана у "аснСЦй правотСЦ. РЖсторичний оптимСЦзм, вСЦра в колективну силу, мудрСЦсть СЦ розум завжди були моральною основою, з височини якоСЧ народ висмСЦював вади окремих людей.

Жарт - це доброзичливий смСЦх, скерований на виявлення неглибоких, не принципових вСЦдхилень вСЦд загальноприйнятих норм поведСЦнки чи стилю життя. Жарт, як правило, застосовуСФться у межах свого середовища. Сатира ж спрямовуСФться проти аномалСЦй принципового, часто - класового характеру. Жарт "астивий народним пСЦсням тСЦСФю ж мСЦрою, що й лСЦризм. ГумористичнСЦ образи СЦ ситуацСЦСЧ можна зустрСЦти СЦ в рядках дум, СЦ в СЦсторичних пСЦснях, СЦ в лСЦрицСЦ кохання. Не кажучи вже про веснянки, купальськСЦ, жнивнСЦ, новорСЦчнСЦ, танцювальнСЦ пСЦснСЦ, коломийки, якСЦ буквально насиченСЦ гумористичними образами, виразами, подСЦями. У весСЦллСЦ, як найбСЦльшому за масштабом побутово-обрядовому дСЦйствСЦ, не менше двох третин загального часу вСЦддано жартам СЦ смСЦховСЦ (враховуючи не лише суто обрядовий бСЦк, а усСЦ спСЦви, танцСЦ, СЦншСЦ, необрядовСЦ дСЦСЧ, що вСЦдбуваються протягом усСЦх весСЦльних днСЦв). Що ж стосуСФться танцювальних пСЦсень, то вони за змСЦстом безпосередньо змикаються з жартСЦвливими СЦ сатиричними пСЦснями, вСЦдрСЦзняючись головним чином формою виконання: танцювальнСЦ пСЦснСЦ спСЦваються пСЦд час танцю, жартСЦвливСЦ СЦ сатиричнСЦ - це, як правило, форми "для слухання». В цьому СЧх своСФрСЦднСЦсть з-помСЦж СЦнших жанрСЦв фольклору.

Через це найбСЦльш показовСЦ жартСЦвливСЦ СЦ сатиричнСЦ пСЦснСЦ нетанцювальноСЧ будови мають певнСЦ стильовСЦ ознаки, що СЦ даСФ пСЦдстави для видСЦлення СЧх в окрему жанрово-тематичну групу. До них наложать гумористичний змСЦст, виключно побутова тематика, свСЦдома орСЦСФнтацСЦя виконання на слухача (лСЦричнСЦ пСЦснСЦ, як вСЦдомо, спСЦваються для себе) КрСЦм того, що в жартСЦвливих пСЦснях основне гумористичне навантаження несе текст; наспСЦви, композицСЦя строфи СЦ виконавство також належать до дСЦСФвих засобСЦв розкриття СЦ посилення закладеного в текстСЦ комСЦчного ефекту.

НайчастСЦше смСЦх викликаСФться тим, що слухач нСЦби залучаСФться на роль свСЦдка СЦ спостерСЦгача подСЦй, якСЦ "збоку» сприймаються або парадоксально, або в зниженому ключСЦ. Щоб показати комСЦзм ситуацСЦй СЦ вчинкСЦв дСЦйових осСЦб пСЦснСЦ, народ звертаСФться до таких засобСЦв, як дСЦалог, саморозповСЦдь, описовСЦсть, а також СЧх поСФднання. Ефект смСЦху засновуСФться на рСЦзного роду невСЦдповСЦдностях: мСЦж запитанням СЦ вСЦдповСЦддю; мСЦж претензСЦСФю СЦ безпСЦдставнСЦстю на неСЧ; мСЦж позою чи формою СЦ реальнСЦстю.

ДСЦалог, як правило,  побудований так, що один СЦз його учасникСЦв даСФ не тСЦ вСЦдповСЦдСЦ, якСЦ очСЦкуються. Це й викликаСФ смСЦх.

ТанцювальнСЦ пСЦснСЦ

ОскСЦльки пСЦснСЦ викопуються пСЦд час танцСЦв, СЧх ритмомелодика маСФ багато спСЦльного з народними СЦнструментальними награваннями. Адже основне призначення музичних СЦнструментСЦв у народному побутСЦ - це супровСЦд танцСЦв.

Побутове виконання танцювальних пСЦсень складаСФться з трьох компонентСЦв: слова, музики СЦ танцювальних рухСЦв. Причому, рухи - надзвичайно важливий складник танцювальноСЧ пСЦсенностСЦ. Тому групування пСЦсенно-танцювальних (а також СЦнструментальних) мелодСЦй провадиться за одним принципом - за формою танцю, який вони супроводять (козаки, гопаки, метелицСЦ, краков'яки, польки тощо).

Отже, танцювальнСЦ пСЦснСЦ - це роздСЦл фольклору, основне призначення якого полягаСФ у спСЦвах пСЦд час виконання побутових танцСЦв. При цьому здСЦйснюСФться СФднання слова, наспСЦву СЦ танцювального руху. Головним об'СФднуючим елементом виступаСФ танцювальний рух.

ТанцювальнСЦ пСЦснСЦ звичайно виконуються пСЦд акомпанемент музичних СЦнструментСЦв. В минулому, однак, практикувалися СЦ танцСЦ "пСЦд язик» (особливо на ЛСЦвобережжСЦ).

В народСЦ танцювальнСЦ пСЦснСЦ називаються по-рСЦзному: "пСЦснСЦ до скоку», "скочнСЦ», "шумки», "триндички» тощо, а також за видом танцю - "козаки», "гопаки» СЦ т.д. Чи за "асною назвою: "Горлиця», "Катерина», "Шевчик». Або ж пСЦснСЦ не видСЦляються нСЦяк СЦ в народнСЦй свСЦдомостСЦ приСФднуються до широкого класу "жартовних» чи "шуточних» (народнСЦ назви жартСЦвливих пСЦсень). На гуляннях, на весСЦллях в танцСЦ строфи пСЦсень нСЦби самСЦ зринають у памтАЩятСЦ танцюристСЦв.

ТанцювальнСЦ пСЦснСЦ належать до необрядовоСЧ творчостСЦ. Вони увСЦйшли в побут народу набагато пСЦзнСЦше, нСЦж веснянСЦ, русальнСЦ, купальськСЦ танки. РЖснують вСЦдомостСЦ, що в часи КиСЧвськоСЧ РусСЦ з основного масиву обрядово-магСЦчноСЧ культури язичництва почали видСЦлятися побутовСЦ елементи, якСЦ згодом створили стильову основу лСЦричного роду у фольклорСЦ. Напевно, вже тодСЦ танцювально-пСЦсенна творчСЦсть стаСФ частиною новоСЧ народноСЧ "смСЦховоСЧ культури». Вагомий внесок у. становлення танцювальних пСЦсень схСЦдних словтАЩян зробили скоморохи Вони були постСЦйними учасниками народних свят, дружинних "бесСЦд». В билинному епосСЦ, в лСЦтописах IX-XIV ст. згадуСФться мистецтво скоморохСЦв - визначних музикантСЦв, спСЦвакСЦв СЦ танцюристСЦв.

З ХVРЖ ст. важливу роль у розвитку танцювальних пСЦсень вСЦдСЦграють кобзарСЦ, якСЦ наче перейняли естафету тАЮсмСЦховоСЧ культуритАЭ вСЦд скоморохСЦв. Щоправда, танцювальнСЦ пСЦснСЦ СЦ гумор не були провСЦдними у мистецтвСЦ кобзарСЦв: головнСЦ СЧх мСЦсСЦя полягала у поширеннСЦ героСЧко-патрСЦотичного епосу, дум. Однак на другому мСЦiСЦ перебували гумористичнСЦ СЦ танцювальнСЦ пСЦснСЦ.

Найглибше танцювальна пСЦсня пронизуСФ народнСЦ звичаСЧ, свята, розваги молодСЦ. ТанцювальнСЦ пСЦснСЦ виконуються коли молодий приходить до молодоСЧ, у недСЦлю пСЦсля обСЦду (понедСЦлок, вСЦвторок - на перезвСЦ СЦ пСЦд час тАЮциганщинитАЭ); чути СЧх в хатСЦ взимку СЦ на вулицСЦ у теплу пору року; на обжинках танцювальнСЦ пСЦснСЦ пСЦсля вручення вСЦнка господаревСЦ, коли розпочинаються застСЦлля, розваги з танцями. Колядники, особливо на ГуцульщинСЦ танцюють та приспСЦвують. ТанцювальнСЦ пСЦснСЦ були також складником дозвСЦлля козакСЦв, чумакСЦв, жовнСЦрСЦв. Коротше кажучи, розваги, гуляння тощо не обходилося СЦ не обходиться без танцСЦв СЦ спСЦвСЦв.

Усно-писемна культура. ПСЦснСЦ-романси.

До народних романсСЦв зараховуються пСЦсеннСЦ твори, що здобули поширення серед освСЦчених верств суспСЦльства та у мСЦському середовищСЦ. Нескладна структура (куплет чи куплет з приспСЦвом), дохСЦдлива проста мелодСЦя, СЦмпровСЦзований акомпанемент - цСЦ риси вСЦдповСЦдають головному призначенню - домашньому побутовому виконанню. Народний романс називають також побутовим романсам або романсом-пСЦснею (чи пСЦснею-романсом), щоб вСЦдрСЦзнити вСЦд складних, психологСЦчно поглиблених композиторських творСЦв - романсСЦв.

ТермСЦн "романс» виник в РЖспанСЦСЧ, де так називали побутовСЦ пСЦснСЦ, що виконувалися СЦспанською мовою (в середнСЦ вСЦки СЦспанська мова звалась "романською», а в музицСЦ у той час використовувалися латинськСЦ тексти).

Як жанр пСЦсня-романс склався на УкраСЧнСЦ у XVII тАФXVIII ст. БСЦльшСЦсть пСЦсень-романсСЦв - це СЦндивСЦдуальна творчСЦсть, вони поширюються переважно усним шляхом. Тому тексти СЦ мелодСЦСЧ зазнають змСЦн, СЧх автори забуваються. Так утворився цСЦлий пласт пСЦсень-романсСЦв, автори яких невСЦдомСЦ (ВлМСЦсяць на небСЦ, зСЦроньки сяють», "Ой не свСЦти, мСЦсяченьку» та СЦн.). ПСЦснСЦ-романси, поширюючись в уснСЦй формСЦ, фольклоризуються, що СЦ даСФ пСЦдстави називати СЧх народними романсами.

Дуже близькСЦ до народних романсСЦв пСЦснСЦ лСЦтературного походження. РСЦзниця мСЦж ними швидше умовна. ПСЦснСЦ лСЦтературного походження - це тСЦ ж народнСЦ романси, але створенСЦ на тексти здебСЦльшого вСЦдомих авторСЦв. ДеякСЦ пСЦснСЦ лСЦтераВнтурного походження також фольклоризуються - СЦ тодСЦ рСЦзниця мСЦж ними СЦ безСЦменними народними романсами зовсСЦм стираСФться. До таких належать: "ПовСЦй, вСЦтре, на ВкраСЧну» (слова С. Руданського), "СтоСЧть гора високая» (слова Л. ГлСЦбова) та СЦн. Вони, однак, в переважнСЦй бСЦльшостСЦ залишаються анонСЦмними з боку мелодСЦй. Суть фольклоризацСЦСЧ авторських творСЦв СЦ полягаСФ в тому, що пСЦснСЦ живуть, СЧх виконують, вважають за народнСЦ. Не випадково у фольклористицСЦ замСЦсть двох термСЦнСЦв (пСЦснСЦ-романси та пСЦснСЦ лСЦтературного походження) вживаСФться один - пСЦсня-романс. Цей термСЦн одним з перших вжив М. В. Лисенко.

З початку свого зародження СЦ далСЦ пСЦсня-романс пов'язуСФться з лСЦтературною творчСЦстю та мСЦським музичним побутом. НайдавнСЦшСЦ пСЦснСЦ-романси належать до XVII ст. Вони були знайденСЦ у тогочасних рукописних вСЦршовниках, що збереглися в старовинних бСЦблСЦотеках та архСЦвах. ПСЦсня-романс продовжуСФ активно розвиватися у наш час за рахунок фольклоризацСЦСЧ авторських творСЦв.


1.4. Виховний потенцСЦал украСЧнськоСЧ народноСЧ музики


Морально-виховнСЦ можливостСЦ музики вперше були усвСЦдомленСЦ СЦ привернули до себе увагу суспСЦльства багато вСЦкСЦв тому. Ще у древньому КитаСЧ музика вважалась важливим СЦ могутнСЦм засобом виховання громадян держави. Давньокитайський фСЦлософ КонфуцСЦй та його найвидатнСЦший послСЦдовник Сюнь-ЦзСЦ вважали, що музика глибоко входить у свСЦдомСЦсть людини, швидко змСЦнюСФ СЧСЧ, тому предки передбачливо творили музику гарну, мужню, гармонСЦйну, милозвучну.

Антична теорСЦя епосу, вчення Аристотеля про катарсис, були першими науковими СЦдеями, якСЦ визначали СЦнтерес до проблеми специфСЦки сприйняття СЦ своСФрСЦдноСЧ духовноСЧ "користСЦ" музики. З особливим пафосом давньогрецькСЦ мислителСЦ говорили про значення, музичного виховання для пСЦдростаючого поколСЦння. Адже саме у дитячому вСЦцСЦ формуються моральнСЦ СЦ громадянськСЦ якостСЦ майбутнього члена суспСЦльства. Музика в той час вважалась одним з могутнСЦх засобСЦв формування цих якостей. Аристотель вважав, що в музицСЦ знаходяться зародки моральних станСЦв тому вона повинна бути обов'язковим предметом навчання СЦ виховання. З давнСЦх часСЦв нашими предками через слово СЦ мелодСЦю проводило навчання й виховання дСЦтей. Усна народна творчСЦсть увСЦбрала у себе багато тих СЦдеалСЦв якими керувались батьки та вчителСЦ у вихованнСЦ дСЦтей. У народнСЦй фольклорнСЦй спадщинСЦ прославлялися праця СЦ мужнСЦсть людей, СЧх допитливий СЦ глибокий розум, вСЦдображались багатство природи, видатнСЦ подСЦСЧ з СЦсторСЦСЧ краСЧни СЦ народу, через них передавався досвСЦд виховання дСЦтей, поширювалася народна педагогСЦка (1).

Народну музичну творчСЦсть, характеризуСФ колективнСЦсть СЦ безСЦменнСЦсть, створення, усна традицСЦя, СЦснування багатьох варСЦантСЦв одного твору у рСЦзних регСЦонах. Вбачаючи у цьому глибоке виховне значення, передовСЦ дСЦячСЦ вСЦтчизняноСЧ культури, якСЦ не були байдужСЦ до збереження нацСЦональних скарбСЦв, уважно вивчали СЦ записували зразки народноСЧ музичноСЧ творчостСЦ. Серед них композитори: М.Лисенко, Я.Степовий, М.Леонтович, РЖ.Воробкевич, О.НижанкСЦвський, К.Стеценко, Л.Ревуцький, П.Козицький, В.Верховинець. А..ВахнянСЦн. Ф.Колеса. У своСЧй музично-педагогСЦчнСЦй дСЦяльностСЦ вони дотримувалися думки про визначальну роль фольклору у становленнСЦ та налагодженнСЦ системи морально-естетичного та музичного виховання дСЦтей. Хоча народна музика не знаСФ таких перСЦодСЦв занепаду, як наша церковна чи свСЦтська музика, складнСЦсть дослСЦдженням виховного потенцСЦалу зумовлено тим. що розвиток СЧСЧ не можна визначити хронологСЦчно, тим бСЦльш, що до 17-го столСЦття не збереглося нСЦяких записСЦв мелодСЦй. ПСЦзнСЦше етнографи почали збирати, впорядковувати СЦ дослСЦджувати цей педагогСЦчно багатий матерСЦал (Ф.ПолСЦщук, О.Правдюк, О.Дей). Ми спробували узагальнити всСЦ класифСЦкацСЦСЧ жанрСЦв украСЧнського фольклору СЦ систематизувати СЧх з метою дослСЦдження СЧхнього педагогСЦчного потенцСЦалу. Нами виявлено ряд виховних можливостей рСЦзних жанрСЦв украСЧнського музичного фольклору: вСЦдповСЦднСЦсть засобСЦв виразностСЦ сприйняттю сучасних дСЦтей з певною вСЦковою СЦдентифСЦкацСЦСФю; спорСЦдненСЦсть з СЦншими етнокультурами, як прояв метанацСЦонального змСЦсту фольклору; синкретизм у поСФднаннСЦ з багатоплановСЦстю; втСЦлення народноСЧ психологСЦСЧ; моральний пафос творСЦв, ритуальнСЦсть впливу; ВсСЦ перелСЦченСЦ ознаки являють собою певнСЦ "педалСЦ" для формування у дСЦтей морально-естетичного досвСЦду, який визначено в даному дослСЦдженнСЦ як СЦнтегративне утворення у процесСЦ морально-естетичного виховання молодших школярСЦв.

В украСЧнськСЦй культурСЦ, зокрема, у народнСЦй педагогСЦцСЦ, здавна жило переконаний у пов'язаностСЦ музики життя, найперше життя нацСЦонального. З 60-х рокСЦв 19-го столСЦття музика активно використовуСФться як дСЦСФвий чинник розгортання СЦ поглиблення украСЧнськоСЧ справи. Важко перебСЦльшити роль народноСЧ пСЦснСЦ у пробудженнСЦ СЦ мобСЦлСЦзацСЦСЧ до дСЦСЧ украСЧнського духу; Вона, поза усяким сумнСЦвом, не тСЦльки засвСЦдчила своСЧ потужнСЦ ресурси як засобу НацСЦонального виховання, але й показала здатнСЦсть чинити позитивний виховний вплив на формування цСЦлого морального свСЦту кожноСЧ окремоСЧ особистостСЦ, особливо дитячоСЧ. У цьому переконуСФмося, коли аналСЦзуСФмо склад "ШкСЦльних спСЦваникСЦв" 1918-1926 рокСЦв, а також внесок творчостСЦ В.Косенка, П.Козицького, Л.Ревуцького, А.ФСЦлСЦпенка у формування нацСЦонального морально-естетичного досвСЦду цСЦлих поколСЦнь украСЧнських дСЦтей (5).

ДСЦячСЦ украСЧнськоСЧ культури Г.Сковорода, Т.Шевченко, РЖ.Франко, Л.УкраСЧнка та СЦншСЦ високо цСЦнували усну народну творчСЦсть як важливий фактор виховання СЦ всебСЦчного розвитку особистостСЦ. Вагомий внесок у теорСЦю СЦ практику морального та естетичного виконання засобами музичного мистецтва внесли М.Лисенко, Б.Яворський, М.Леонтович, Я.Степовий, П.Козицький та СЦншСЦ, якСЦ вважали народну музику ефективним засобом загально естетичного та морального розвитку особистостСЦ, СЧСЧ залучення до мистецтва СЦ дСЦйсностСЦ.

       ГуманнСЦсть, працелюбнСЦсть, доброта, увага людей, любов до БатькСЦвщини, до рСЦдного, до природи - це моральнСЦ почуття, якСЦ мають соцСЦальну природу. Тому в СЧх формуваннСЦ мистецтво маСФ специфСЦчне значення. Особливе мСЦiе займаСФ тут народна творчСЦсть.

НеобхСЦднСЦсть звернення до виховного досвСЦду народу СЦ його духовного корСЦння проголошують ДекларацСЦя про державний суверенСЦтет УкраСЧни СЦ КонцепцСЦя украСЧнськоСЧ нацСЦональноСЧ школи тАЮОсвСЦтатАЭ (УкраСЧна ХХL столСЦття)тАЭ.

ПрогресивнСЦ принципи народноСЧ педагогСЦки широко використовували у своСЧх працях видатнСЦ фСЦлософи-педагоги В.Вернадський, А.Кримський, М.Максимович, Г.Сковорода, Ю.Федькович, РЖ.Франко та СЦн. До традицСЦй народного виховання зверталися П.Блонський, А.Духнович, А.Макаренко, В.Сухомлинський, К.Ушинський, С.Шацький. На них спираються сучаснСЦ вченСЦ СЦ вчителСЦ-практики.

Народна мораль фСЦксуСФться не лише у традицСЦйних моральних нормах, велике значення для СЧСЧ розумСЦння мають такСЦ види культури, як фольклор, обряди, ритуали, народнСЦ СЦгри, народна педагогСЦка.

Як вСЦдзначаСФ А.Коваль, тАЮважко повСЦрити, що людина, в якоСЧ кожне третСФ слово - лайливе, може когось поважати, любити, жалСЦти... ЗдаСФться, що душа такоСЧ людини брудна, як СЦ СЧСЧ слова, що там немаСФ жодного чистого куточка".

Краса СЦ багатство украСЧнськоСЧ мови знаходять вСЦдбиття в народному фольклорСЦ, пСЦснях, прислСЦв'ях, обрядах та СЦграх.

Будучи специфСЦчним засобом вСЦдбиття, закрСЦплення СЦ вСЦдтворення духовних цСЦнностей, своСФрСЦдною соцСЦально-культурною формою спСЦлкування людей, емоцСЦйно-естетичною стороною життСФдСЦяльностСЦ суспСЦльства, звичаСЧ, обряди та ритуали украСЧнського народу СФ прикладом гармонСЦйного життя за законами добра СЦ краси.

Продуктивним у формуваннСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв СФ використання у позакласнСЦй виховнСЦй дСЦяльностСЦ прогресивних народних традицСЦй: культурних, моральних, сСЦмейно-побутових.

Етнографи, СЦсторики-краСФзнавцСЦ, етнопедагоги-дослСЦдники Г.Довженок, РЖ.ОгСЦСФнко, В.СкуратСЦвський, М.Стельмахович, Ю.Ступак, Н.Сумцов, О.Сявавко та СЦншСЦ розкрили глибоко гуманСЦстичну суть СЦ духовну велич украСЧнських традицСЦй, вченСЦ довели, що бСЦльшСЦсть з них мають дуже давню СЦсторСЦю СЦ беруть початок з астрального культу дохристиянськоСЧ епохи), коли найсвященнСЦшими для наших предкСЦв були вогонь, вода СЦ небеснСЦ свСЦтила.

Як вСЦдомо, система астрального культу - це цСЦлорСЦчний цикл головних свят СЦ роз'яснювальних СЦдей культу. ТакСЦ насиченСЦ народною творчСЦстю свята (РСЦздво, Водохрестя, Щедрий вечСЦр, Великдень, Купала та СЦн.) не випадково збСЦгаються з датами нашого календаря: дня зимового або лСЦтнього сонцестояння, осСЦннього або весняного рСЦвноденства. А.Знойко переконливо показав, що цСЦ свята ТСрунтувалися на доброму знаннСЦ нашими предками астрологСЦСЧ СЦ космогонСЦСЧ,: втСЦлювали досягнення давнСЦх природничих знань, уявлень про походження свСЦту, СФднСЦсть законСЦв живоСЧ СЦ неживоСЧ природи. Це дуже важливо для розумСЦння людини як невСЦдтАЩСФмноСЧ частини Космосу, для глобального розумСЦння гуманСЦстичноСЧ мети життя Людини.

Наприклад, Щедрий вечСЦр у наших предкСЦв був святом РСЦздва, СвСЦту, ВсесвСЦту. ВСЦн вСЦдзначався точно тодСЦ, коли сонце повертаСФ на лСЦто. СимволСЦчна СЦмСЦтацСЦя ритуалСЦв засСЦвання, оранки, водСЦння Кози та СЦнших виконувалася для того, щоб розпочинати у цей день найважливСЦшу для хлСЦбороба роботу, оскСЦльки цей день вважався найуспСЦшнСЦшим для початку робСЦт.

Масове вСЦдродження свят СЦ дат народного календаря розпочалося СЦз здобуттям УкраСЧною статусу незалежностСЦ. Воно було у захСЦдних областях УкраСЧни, де не лише багато старожилСЦв, а й люди молодшого поколСЦння добре знають СЦ зберСЦгають своСЧ традицСЦСЧ, звичаСЧ та обряди. ВсСЦ вони спонукають людей добро, любити природу СЦ людей, виявляти гуманнСЦсть СЦ милосердя.

Виховний процес, спрямований на гуманСЦзацСЦю стосункСЦв засобами традицСЦй, вСЦдбуваСФться успСЦшно, якщо вСЦн будуСФться як сукупнСЦсть послСЦдовних взаСФмодСЦй педагога та учнСЦв, що забезпечують досягнення вихованцями певного результату. Джерелом гуманних стосункСЦв учнСЦв СФ: дСЦяльнСЦсть, яка здСЦйснюСФться заради блага СЦнших людей. У нСЦй усвСЦдомлюСФться потреба людини в людинСЦ, сприйняття СЦншого як гСЦдного партнера у спСЦлкуваннСЦ, об'СФкта уваги СЦ турботи, створюються умови для самоствердження за допомогою гуманних вчинкСЦв. РушСЦйною силою цСЦСФСЧ дСЦяльностСЦ СФ потреби - потреба у спСЦлкуваннСЦ та емоцСЦйних контактах, потреба в поважаннСЦ людськоСЧ гСЦдностСЦ, турботСЦ СЦ допомозСЦ. ДСЦйовСЦсть СЧСЧ пСЦдвищуСФться, якщо вона викликаСФ у вихованцСЦв позитивну внутрСЦшню реакцСЦю (ставлення) СЦ збуджуСФ активнСЦсть особистостСЦ, коли учень виступаСФ СЧСЧ СЦнСЦцСЦатором. Така дСЦяльнСЦсть вСЦдповСЦдаСФ потребам та СЦнтересам учнСЦв, даСФ змогу вибрати справу по душСЦ, проявити творчСЦсть СЦ фантазСЦю.

НароднСЦ свята кожноСЧ пори року мають свою основу СЦ виховну спрямованСЦсть. Так, звичаСЧ та обряди зимових свят (РСЦздво, Новий СЦ Старий рСЦк, Масляна) спрямованСЦ на прославляння життя, вСЦчне його оновлення, пСЦдбиття пСЦдсумкСЦв минулого року, накреслення творчих планСЦв на майбутнСФ, оспСЦвування господарськоСЧ дСЦяльностСЦ СЦ щедростСЦ хлСЦбороба.

Пояснюючи походження свят украСЧнцСЦв ще з дохристиянськоСЧ епохи, багато дослСЦдникСЦв вСЦдзначають, що РСЦздво СвСЦту святкувалось нашими предками ще тодСЦ, коли головним з богСЦв у них вважався МСЦсяць СЦ поклонялися вони небесному вогню (Сонцю, МСЦсяцю СЦ ЗСЦркам). РСЦздво СвСЦту завжди святкували 25 грудня в день зимового сонцестояння, коли сонце повертало на лСЦто. Бог Сонця мав СЦ назву Коляда, звСЦдки СЦ походить назва пСЦсень, пов'язаних з християнським РСЦздвом, якСЦ перейшли у християнськСЦ обряди з прийняттям прадСЦдами новоСЧ вСЦри. ЦСЦкаво, що бог зимового сонцестояння язичникСЦв мав вигляд новонародженого немовляти з матСЦр'ю; весняного рСЦвноденства - молодого парубка, що символСЦзуСФ зорю, юнСЦсть СЦ мужнСЦсть; вогняне Сонце лСЦтнього сонцестояння у нСЦч на Купала (23 червня ст. ст.) символСЦзувало свято вСЦнчання бога Сонця (Семиярила) :СЦ богинею води Даною СЦ т.п. Прилучаючись до традицСЦйних украСЧнських свят, старшокласники дСЦзнавалися про добре знання СЧхнСЦми предками природних явищ, про СЧхнСФ прагнення жити в мирСЦ СЦ злагодСЦ з таСФмничими силами природи.

ТрадицСЦйнСЦ украСЧнськСЦ свята знайомлять учнСЦв з християнським РСЦздвом. Це СЦ вивчення мистецтва украСЧнськоСЧ кухнСЦ (дотримання посту вимагало приготування смачних СЦ калорСЦйних страв з овочСЦв, що, як ми знаСФмо сьогоднСЦ, необхСЦдно з точки зору медицини, а також з метою виживання у .складних умовах економСЦчноСЧ кризи); прийняття високих моральних норм, вшанування старших (обов'язкове вСЦдвСЦдання у Святий вечСЦр батькСЦв, дСЦдуся й бабусСЦ СЦ пригощання калачем), традицСЦйне жертвування СЦ милосердя до нужденних, поминання небСЦжчикСЦв (запалена свСЦчка СЦ зайвий прибор на столСЦ пСЦд час сСЦмейноСЧ вечерСЦ), прилучення до емоцСЦйних почуттСЦв народу, виражений у його творчостСЦ, зокрема в рСЦздвяному обрядСЦ "Вертеп", колядуваннСЦ, щедруваннСЦ, засСЦваннСЦ. Народ зберСЦгаСФ пам'ятСЦ багато варСЦантСЦв вертепу. Один з них був покладений в основу нового СЦ дуже популярного на початку столСЦття "лялькового" театру Л.Курбаса, колядки завжди прив'язувалися народом до його проблем, його болю й висловлювали його загальнСЦ бажання.

На вСЦдмСЦну вСЦд колядок (церковних, мСЦфологСЦчних, СЦсторичних, любовних) щедрСЦвки (пСЦд Новий рСЦк СЦ Водохрестя) мають хлСЦборобський характер, що вСЦдбиваСФ переважаючий вид занять предкСЦв. У присвячених Новому року щедрСЦвках, висловлюються побажання здоров'я СЦ благополуччя господарям, щастя у домСЦвцСЦ, вСЦра СЦ надСЦя на новСЦ успСЦхи у працСЦ, у сСЦмтАЩСЧ. У центрСЦ цих пСЦсень, як СЦ всСЦх СЦнших народних звичаСЧв СЦ свят, - людина з СЧСЧ любов'ю до всього живого на землСЦ, СЧСЧ вСЦрнСЦсть заповСЦтам батькСЦв СЦ дСЦдСЦв.

Християнський Великдень - свято примирення. Це вимагаСФ вСЦд кожного пасхальноСЧ сповСЦдСЦ, щоб .кожний на свято пробачив усСЦх, з ким посварився, помирився з тим, кого образив. Символ примирення, що СФ головним елементом звичаю закликаСФ людей вибачати навСЦть своСЧх ворогСЦв. Прийняття цих традицСЦй наших предкСЦв стимулюСФ розвиток у юнакСЦв СЦ дСЦвчат терпимостСЦ СЦ великодушностСЦ, благородства СЦ гуманСЦзму.

ШколярСЦ дСЦзнаються про те, що звичай благословення СЧжСЦ на Великдень (особливо яСФць - символу життя), повтАЩязаний з весняним очищенням водою, яка як вважалося, у пасхальну нСЦч маСФ особливу силу. Нею вСЦруючСЦ кропили будинки СЦ клунСЦ, щоб було щастя СЦ багатство, обливали людину, бажаючи СЧй здоров'я СЦ добробуту.

Великдень багатий на перекази та легенди. У .народнСЦй уявСЦ ВоскресСЦння Христа пов'язувалося з пробудженням природи, перемогою свСЦтлих сил життя над темними силами смертСЦ. Тому вранцСЦ у цей день розпалювали вогнища. А лСЦтнСЦ люди СЦ сьогоднСЦ стверджують, що у цСЦ днСЦ Христос у супроводСЦ апостолСЦв ходить по землСЦ у бСЦдному драному одязСЦ, прохаючи подаяння. Так вони випробовують людське милосердя, нагороджують добрих СЦ карають злих. Тому щоб заслужити благодать, необхСЦдно бути милосердним СЦ великодушним, умСЦти впСЦзнавати нужденних, не обходити СЧх, а завжди спСЦвчувати СЦ допомагати СЧм.

Великий СЦнтерес у учнСЦв викликають пасхальнСЦ тАЮгасилитАЭ - веснянки. Це танки з характерними весняними пСЦснями, що мають забавний, СЦгровий характер, вСЦдбивають багатство, нСЦжнСЦсть СЦ красу душСЦ народу. У них усе передано дуже яскраво СЦ ласкаво: сонечко, мСЦсяченько, дощик, вишенька, фСЦалонька. РЖ людСЦ, СЦ тварини, СЦ рослини - всСЦ у них зичать добра. Так люди прагнули створювати одному гарний настрСЦй, вселяти добрСЦ надСЦСЧ, хотСЦли бачити свСЦт радСЦсним СЦ щасливим.

ВСЦдтак виховання молодших школярСЦв засобами украСЧнськоСЧ народноСЧ музики розглядаСФться нами як невСЦд СФмна частина цСЦлСЦсноСЧ системи нацСЦонального виховання визначальним чинником якого СФ природне успадкування дСЦтьми багатства духовноСЧ скарбницСЦ народу, його самобутньоСЧ ментальностСЦ. Молодший шкСЦльний вСЦк, як свСЦдчать численнСЦ дослСЦдження (М.Верб, Н.ВетлугСЦна, Р.ВСЦльчанська) СФ сенситивним для засвоСФння моральних СЦ естетичних надбань народу. (1).


1.5. ПедагогСЦчнСЦ умови формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй в процесСЦ вивчення творСЦв украСЧнськоСЧ народноСЧ музики


1. Врахування особливостей формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй у молодших школярСЦв.

З метою виявлення особливостей формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв, здСЦйснена характеристика емоцСЦйноСЧ сфери, зтАЩясована певна своСФрСЦднСЦсть формування емоцСЦйно-образноСЧ сфери учнСЦв цього вСЦку, до яких ми вСЦдносимо СЦ активнСЦсть молодшого школяра в пСЦзнаннСЦ життя, навколишнього середовища; безпосереднСЦсть; яскравСЦсть сприймання; постСЦйну готовнСЦсть наслСЦдувати кращСЦ, на думку дитини, взСЦрцСЦ та вчинки; жвавСЦсть уяви; висока вразливСЦсть; активна оперування образами.

Саме у цей перСЦод життя, дитина засвоюСФ основи систематичних знань, формуСФться фундамент РЖСЧ характеру, свСЦтогляду, СЦдеалСЦв, моральних поглядСЦв та переконань.

2. ВидСЦлення виразно-смислового змСЦсту музичних творСЦв.

СпСЦльна дСЦяльнСЦсть педагога й молодших школярСЦв у процесСЦ формування музично-оцСЦнноСЧ дСЦяльностСЦ визначаСФться видСЦленням виразно-смислового змСЦсту музичних творСЦв, що сприяСФ переорСЦСФнтуванню сприйняття  дСЦтей СЦз зображальних характеристик музичних творСЦв не виражальнСЦ.

ОрганСЦзацСЦя сприйняття семантичних одиниць музичноСЧ мови зумовлюСФ аналСЦз СЦ розумСЦння творСЦв, розпСЦзнавання елементСЦв музичного мовлення, музичних знакСЦв.

НеобхСЦдно привчати дСЦтей гути в музицСЦ передусСЦм почуття, думки, настрСЦй -, характер людини, доводити СЧм, що попри всю рСЦзноманСЦтнСЦсть музики СЦ мета - передати почуття людини, СЧСЧ особистСЦсне ставлення до дСЦйсностСЦ.

Таке акцентування на психологСЦчному й естетичному змСЦстСЦ музики позитивно позначаСФться на розвитку музичного сприймання школярСЦв.

3. АктивСЦзацСЦя образного мислення забезпечуСФ формування всСЦх умСЦнь музично-оцСЦнноСЧ дСЦяльностСЦ молодших школярСЦв.

ОсобливСЦсть сприймання музики полягаСФ в тому, щоб у поСФднаннСЦ звукСЦв рСЦзноСЧ висоти, тривалостСЦ, сили, тембру вСЦдчути красу звучання, виразнСЦсть почути цСЦлСЦснСЦ художнСЦ образи, що викликають у слухача певнСЦ настроСЧ, почуття СЦ думки.

Сприймання музики не обмежуСФться СЦ не визначаСФться одним лише безпосереднСЦм емоцСЦйним враженням - воно можливе тСЦльки в контекстСЦ СЦнших засобСЦв пСЦзнання, що виходять за межСЦ музики.

Одне почуття викликаСФ СЦнше одна думка породжуСФ другу, спрямовуСФ СЦнодСЦ свСЦдомСЦсть у сферу, лише вСЦддалено повтАЩязану з почутим. Образи й асоцСЦацСЦСЧ безперервно виникають у процесСЦ сприймання музики. ВнаслСЦдок цього в учнСЦв виникають стСЦйки звтАЩязки мСЦж особливостями певного жанру СЦ життСФвою ситуацСЦСФю.

ДСЦяльнСЦсть педагога в цьому процесСЦ спрямовуСФться на розвиток творчоСЧ активностСЦ дСЦтей. Створення "асних художнСЦх образСЦв, якСЦ мають особистСЦсне почуттСФво-емоцСЦйне забарвлення.

ЗрозумСЦло, що в педагогСЦчному процесСЦ не варто нехтувати асоцСЦацСЦями учнСЦв як необхСЦдним елементом повноцСЦнного музичного сприймання. Адже вони виникають у дСЦтей незалежно вСЦд того, як до них ставиться вчитель.

Знання вчителем природи музичноСЧ асоцСЦативностСЦ даСФ можливСЦсть ефективнСЦше формувати музичне сприймання школярСЦв.

4. АктуалСЦзацСЦя художнього змСЦсту видСЦв дСЦяльностСЦ.

ЗабезпечуСФ формування стрижневих умСЦнь музично-естетичного моделювання.

ДСЦяльнСЦсть педагога, що забезпечуСФ актуалСЦзацСЦю художнього змСЦсту основних видСЦв дСЦяльностСЦ дСЦтей, спрямовуСФ пСЦзнавальну, комунСЦкативну та СЦгрову дСЦяльнСЦсть молодших школярСЦв до залучення художнСЦх образСЦв музики в сам процес дСЦяльностСЦ.


2.1. КритерСЦСЧ та рСЦвнСЦ сформованостСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй


ДослСЦдження проблеми поряд з теоретичним аналСЦзом передбачаСФ дСЦагностичне вивчення рСЦвня СЧх сформованостСЦ в учнСЦв. Для цього необхСЦдно видСЦлити ознаки, показники та СЦндикатори ступеня прояву даноСЧ особистСЦсноСЧ характеристики, виявити, наскСЦльки вони пСЦддаються вимСЦру в ходСЦ практики чи сприяють створенню узагальненого уявлення про стан гуманних вСЦдносин старших школярСЦв на рСЦзних ступенях СЧхнього розвитку.

1. Загальна музично-естетично ерудицСЦя.

ХарактеризуСФ загальноестетичну ерудицСЦю й художньо-естетичний досвСЦд, сприйняття дСЦтьми музики, забезпечуСФ стСЦйкСЦсть змСЦстовно-смисловоСЧ, свСЦтоглядноСЧ основи формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй.

2. НаявнСЦсть цСЦннСЦсних переваг до рСЦзних жанрСЦв украСЧнськоСЧ народноСЧ музики.

РСЦвень сформованостСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй розглядаСФться як характеристика емоцСЦйноСЧ та СЦнтелектуальноСЧ сфер особистостСЦ, що виявляються у СЧСЧ "асних аксСЦологСЦчних уподобаннях у сферСЦ музичного мистецтва, в потребСЦ спСЦлкування з рСЦзними жанрами украСЧнськоСЧ народноСЧ музики, у здатностСЦ цСЦлСЦсно сприймати музичнСЦ твори на основСЦ розумСЦння СЧх образного змСЦсту.

3. ВибСЦрковСЦсть в характерСЦ оцСЦнювання емоцСЦйно-образного змСЦсту твору:

  • умСЦння перцептивного розрСЦзнення зображально-виражальних характеристик музичних творСЦв;
  • умСЦння створення музично-естетичних моделей;
  • умСЦння оцСЦнювання музичних образСЦв як художнСЦх зразкСЦв дСЦйсностСЦ.

4. Прагнення до спСЦлкування з високохудожнСЦми музичними творами.

Передумовою й умовою формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв СФ розвиток у них моральних потреб у спСЦлкуваннСЦ з високохудожнСЦми музичними творами, готовнСЦсть до художньо-творчоСЧ дСЦяльностСЦ, прагнення до неСЧ, СЦнСЦцСЦативнСЦсть, сумлСЦннСЦсть, емоцСЦйнСЦсть СЦ самостСЦйнСЦсть своСЧх художнСЦх орСЦСФнтацСЦй.

РСЦвнСЦ сформованостСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй у молодших школярСЦв

Вищий рСЦвень. Знання про взаСФмовСЦдносини людей рСЦзнобСЦчнСЦ, повнСЦ СЦ глибоко усвСЦдомленСЦ. НаявнСЦсть стСЦйкого досвСЦду гуманноСЧ поведСЦнки. Духовно-емоцСЦйна й практична допомога тим, хто СЧСЧ потребуСФ. Розвинене почуття "асноСЧ гСЦдностСЦ. Ставлення до СЦншого як найвищоСЧ соцСЦальноСЧ цСЦнностСЦ. Прояви милосердя, терпимостСЦ, великодушностСЦ, тактовностСЦ СЦ делСЦкатностСЦ у стосунках СЦз старшими однолСЦтками та молодшими. ПротидСЦя злу СЦ насильству, антигуманним проявам.

СамоорганСЦзацСЦя СЦ саморегуляцСЦя поведСЦнки, прагнення до регуляцСЦСЧ та органСЦзацСЦСЧ спрямованоСЧ дСЦяльностСЦ СЦ поведСЦнки СЦнших людей, вСЦдповСЦдальних за них.

АльтруСЧстична мотивацСЦя поведСЦнки.

Високий рСЦвень. Знання про взаСФмовСЦдносини людей досить повнСЦ, вСЦдповСЦдають поведСЦнцСЦ. Вона стСЦйка. УчнСЦ вмСЦють спСЦввимСЦрювати себе з СЦншою людиною, поважати СЧСЧ гСЦднСЦсть, активно протистояти актам негуманного ставлення до людей, дають вСЦдсСЦч проявам нелюдяностСЦ. Переживають чужий бСЦль як свСЦй. Розвинута самоповага. ЧутливСЦ СЦ добрСЦ, роблять добро таСФмно, не афСЦшуючи актСЦв допомоги, не вимагаючи за це заохочень СЦ нагороди. ТерпимСЦсть СЦ великодушнСЦсть проявляють активно у рСЦзних сферах дСЦяльностСЦ. Протистоять злу СЦ насильству, несправедливостСЦ.

МотивацСЦя поведСЦнки - потреба у добрих справах. СаморегуляцСЦя поведСЦнки.

СереднСЦй просунутий рСЦвень. Знання про стосунки людей рСЦзнобСЦчнСЦ. Гуманна поведСЦнка достатньо стСЦйка. З повагою ставляться до старших СЦ однокласникСЦв. ЧутливСЦ СЦ милосерднСЦ. ВидСЦляють суттСФвСЦ ознаки СЦ компоненти у поняттях "терпимСЦсть" СЦ "великодушнСЦсть". Однак думки СЦ звички СЦнших, якщо вони СЧх не подСЦляють, пСЦддають рСЦзкСЦй критицСЦ, СЦнодСЦ намагаються нав'язати своСЧ.

Моральну допомогу (поспСЦвчувати, побалакати, розпитати потреби людини, породити та СЦн.) поСФднують з практичною. РЖ це з "асноСЧ СЦнСЦцСЦативи. Намагаються дати вСЦдсСЦч СЦ не допускати насильства. СаморегуляцСЦя поведСЦнки не завжди присутня

МотивацСЦя поведСЦнки тАФ бути корисним людям.

СереднСЦй рСЦвень. Знання про стосунки людей досить повнСЦ. Поняття "гуманна людина" визначають через морально-характерологСЦчнСЦ якостСЦ (чесний, справедливий, чутливий, приходить на допомогу, ввСЦчливий та СЦн.). Гуманна поведСЦнка  нестСЦйка. Сфери прояву милосердя СЦ великодушностСЦ обмежують матерСЦальною допомогою. ТерпимСЦсть СЦ великодушнСЦсть проявляють лише щодо близьких СЦ друзСЦв. З повагою ставляться до однокласникСЦв, у скрутних ситуацСЦях допомагають. Не можуть адекватно сприйняти емоцСЦйний стан СЦнших. Можуть СЧх образити. Прагнуть протистояти насильству СЦ несправедливостСЦ.

СаморегуляцСЦя поведСЦнки ситуативна.

МотивацСЦя поведСЦнки - бажання заслужити повагу СЦ довСЦру педагогСЦв СЦ однокласникСЦв, бути не гСЦршим вСЦд СЦнших.

Низький рСЦвень. Знання про стосунки, СЦ вСЦдносини людей недостатньо повнСЦ СЦ рСЦзнобСЦчнСЦ. Вони не завжди вСЦдповСЦдають поведСЦнцСЦ. Гуманна поведСЦнка ситуативна, проявляСФться час вСЦд часу. БайдужСЦ до переживань однокласникСЦв. Надають допомогу лише пСЦд впливом педагога. Не вичленовують суттСФвих ознак СЦ проявСЦв милосердя, терпимостСЦ СЦ великодушностСЦ, обмежують сфери СЧх прикладання лише допомогою старим СЦ дСЦтям. НетерпимСЦ до думок СЦ переконань СЦнших. Насильству над СЦншими не протистоять.

СаморегуляцСЦя поведСЦнки або вСЦдсутня, або дуже ситуативна.

РегулюСФться переважно вимогами старших та СЦнших, зовнСЦшньоСЧ стимулами та спонуканнями.

МотивацСЦя поведСЦнки характеризуСФться егоцентричною спрямованСЦстю.

II. Експериментальна робота з формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв украСЧнськоСЧ народноСЧ музики.


2.2 ХСЦд експерименту.


Експериментальна робота проводилася в три етапи (консультуючий, формуючий, заключний експеримент).

На основСЦ теоретичного аналСЦзу виявили можливостСЦ на уроках музики формуванню цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв.

Експериментальна робота проводилась протягом 2007-2208 навчального року на базСЦ ЗОШ № 6 у паралелях четвертих класСЦв 4-А (експериментальний 29 учнСЦв), 4-В (контрольний 27 учнСЦв)

На першому етапСЦ експериментальноСЧ роботи був проведений констатуючий експеримент. Його метою було виявлення початкового рСЦвня сформування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй у контрольному та експериментальному класах.


Результати констатуючого експерименту по вияву сформованостСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй.


      Таблиця 2.1.

Показники критерСЦСЧв комунСЦкативних умСЦнь

       РСЦвнСЦ

Клас

Низький

СереднСЦй

Високий

КСЦлькСЦсть

%

КСЦлькСЦсть

%

КСЦлькСЦсть

%

А

7

26

17

63

3

11

В

6

21

19

65

4

14


А - контрольний клас

В - експериментальний клас


Формуючий експеримент будувався за принципом забезпечення всСЦх педагогСЦчних умов формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй. Вона здСЦйснилась на пСЦдставСЦ дотримання умов: поСФднання методСЦв прийомСЦв та форм повинно викликати в учнСЦв позитивнСЦ емоцСЦСЧ.

Почала роботу зСЦ складання плану роботи. Визначила два основних напрямки дСЦяльностСЦ: розвиток емоцСЦйноСЧ сфери дСЦтей СЦ прилучення СЧх до украСЧнськоСЧ народноСЧ музики. НамСЦтила приблизний план занять: вивчення пСЦсень рСЦзних жанрСЦв, слухання музики, СЦгрова музично - дидактична дСЦяльнСЦсть на уроках.

Знайомство з жанрами украСЧнськоСЧ народноСЧ музики ми почали з уроку у 4 класСЦ на тему: "ЛСЦричнСЦ пСЦснСЦ, пСЦснСЦ про кохання у творчостСЦ МарусСЦ Чурай. ЖартСЦвливСЦ». На цьому уроцСЦ я ознайомила дСЦтей ще з одним жанром украСЧнських народних пСЦсень - лСЦричними пСЦснями, якСЦ також мають назву "ПСЦснСЦ про кохання».

Почуття любовСЦ було приймання украСЧнського народу з давнСЦх-давен.

Це СЦ любов до батькСЦвщини, СЦ до рСЦдноСЧ природи, СЦ до матерСЦ й козака до дСЦвчини.

Яким було кохання - щасливим чи нещасним - таку й пСЦсню складали. Щасливе кохання надихало на веселу, радСЦсну пСЦсню з елементами жарту танцювальностСЦ. Нещасливе кохання, вСЦдбивалося в сумнСЦй, жалСЦбнСЦй, тривожнСЦй пСЦснСЦ, що передавала бСЦль, смуток, горе, страждання.

ПСЦсня, яку я пропоную послухати "ЗашумСЦла лСЦщинонька» в обробцСЦ М.Монтовича.

Дуже схожа "ЗашумСЦла лСЦщинонька» на пСЦсню складену украСЧнськоСЧ пСЦснетворкою Марусею Чурай. НазиваСФться вона "На городСЦ верба рясна».(Звучить пСЦсня)

Чим схожСЦ цСЦ пСЦснСЦ?

(Показано велику силу кохання. Пройшовши через усСЦ випробовування долСЦ, любов перемогла.

ПСЦсня ця також маСФ щасливий кСЦнець: "А ми в парСЦ ходить будем, як любились, так СЦ будем»)

А чим вони вСЦдрСЦзняються? (Цю СЦсторСЦю кохання розказала нам рясна верба, а в СЦншСЦй пСЦснСЦ - лСЦщинонька)

ВзагалСЦ творчСЦсть МарусСЦ Чурай характеризуСФться лСЦричнСЦстю. РЖ повтАЩязана вона з долею цСЦСФСЧ красивоСЧ, розумноСЧ, дуже чутливоСЧ та емоцСЦйноСЧ дСЦвчини. Знайомлячись з життСФвим СЦ творчим шляхом МарусСЦ Чурай, ви дСЦзнались, що вона всСЦм серцем, усСЦСФю душею кохала одного хлопця.

Хто згадаСФ його СЦмтАЩя?

Так, це Гриць. Багато пСЦсень присвятила Марусенька своСФму ГрицевСЦ: "Грицю, Грицю до роботи!»

ВлВСЦють вСЦтри, вСЦють буйнСЦ»

ВлОй не ходи Грицю» та СЦншСЦ.

Наприклад у пСЦснСЦ "ВСЦють вСЦтри, вСЦють буйнСЦ» Маруся згадуСФ своСЧ щасливСЦ днСЦ, коли Гриць був СЦз нею (звучить пСЦсня).

Хто щаслив був хоч з часок

ПовСЦк не забудетАж.

Без милого долСЦ нема,

Стане свСЦт тюрмою,

Без милого щастя нема,

Нема СЦ спокою.

Як прозвучала ця пСЦсня? Який СЧСЧ характер? Що виражаСФ, якСЦ почуття, переживання переданСЦ в пСЦснСЦ?

(Сумна, жалСЦбна, тривожна, схвильована СЦ передаСФ горе, смуток, страждання, душевний бСЦль)

Що ж зробив Гриць? (ВСЦн зрадив Марусю з СЦншою дСЦвчиною - з Галею). РевнощСЦ, ображене жСЦноче самолюбство, згадки про нещасливе кохання про нездСЦйсненСЦ дСЦвочСЦ мрСЦСЧ - все це породило страшний план помсти (звучить фрагмент уже вСЦдомоСЧ пСЦснСЦ "Ой не ходи, ГрицютАж». Як же помстилася Маруся?

Що вона зробила? (ОтруСЧла Гриця)

Отже, ми знаСФмо, що Гриць був зрадливий, нечесним по вСЦдношенню до МарусСЦ. А якСЦ вади Гриця ви знаСФте? (Був ледачий, лСЦнивий до роботи, хитрий, брехливий, але дуже спритний до гуляння)

Маруся добре знала вади свого обранця й висмСЦювала СЧх у своСЧх пСЦснях  ( '' Грицю, Грицю до роботи! '')

  • ДСЦти чи ви хотСЦли бути схожими на Гриця?

До якого жанру украСЧнських народних пСЦсень можна вСЦднести цю пСЦсню? (До жартСЦвливих пСЦсень)

А якСЦ ще ви можете назвати жартСЦвливСЦ пСЦснСЦ? ( '' ЗаспСЦваймо пСЦсню веселеньку '', '' Варенички '', '' Ой у полСЦ два дубки '' )

Чим характерне звучання жартСЦвливих пСЦсень?

(Темп - жвавий, швидкий; ритм - чСЦткий, характер - веселий, життСФрадСЦсний, бадьорий, енергСЦйний, дзвСЦнкий, танцювальний)

       В пСЦдсумку нашого уроку я запитала у дСЦтей:

1) - Яку роль вСЦдСЦграють лСЦричнСЦ пСЦснСЦ у життСЦ украСЧнського народу?

(ПСЦсенна лСЦрика покликана збагачувати духовний свСЦт людей, прикрашати СЧх побут)

2) - Як на вашу думку, чи може пСЦсня допомагати людям у життСЦ?

(ПСЦсня допомагаСФ жити, працювати, розважатись. Вчить)

3) - Як жартСЦвливСЦ пСЦснСЦ вчать ставитися до життя та його труднощСЦв?

(Вчать долати труднощСЦ, ставитись з певною долею гумору до усСЦх життСФвих негараздСЦв)

4) Чому серед пСЦсень так багато веселих, жартСЦвливих?

(Тому що для украСЧнського народу було притаманне почуття гумору, оптимСЦзму. УкраСЧнцСЦ через веселСЦ, жартСЦвливСЦ пСЦснСЦ виказували своСФ вСЦдношення до навколишнього свСЦту, до труднощСЦв життя)

       Я запропонувала дСЦтям поставити музичне свято "КозацькСЦ забави». У святСЦ брали участь двСЦ команди дСЦтей.

Перши етапом свята був конкурс пСЦснСЦ. Перша команда вийшла з пСЦснею "За свСЦт встали козаченьки».

Друга команда з пСЦснею "Козацькому роду нема перевозу»

       Я запитала у учнСЦв який настрСЦй та характер втСЦлено у мелодСЦях цих пСЦсень?

(величавий, могутнСЦй)

       ЯкСЦ подСЦСЧ оспСЦвують козацькСЦ пСЦснСЦ?

(вони оспСЦвують битви, перемоги над ворогом)

Що народ висловлював через козацьку пСЦсню?

     (висловлював своСФ ставлення до героСЧв зрадникСЦв, до всього, що  

      вСЦдбувалося навколо)

             Другий конкурс - змагання мСЦж козаками СЦ козачками.

      Для хлопчикСЦв - змагання "Втеча з полону» (стрибки у мСЦшках), "ШвидкСЦ 

      вершники» (мтАЩяч мСЦж ногами, у руках палиця, шабля). Для дСЦвчаток -

      змагання "Хто вправнСЦше допоможе пораненому забинтувати голову, 

      руку», "Хто швидше пришиСФ ТСудзики».

       ДСЦти вСЦдповСЦдали на моСЧ запитання:

  • Щоб виконати цей конкурс якими повиннСЦ бути козаки й козачки?

(СмСЦливими, сильними, вСЦдважними, добрими, спритними)

       ДалСЦ було нагородження переможцСЦв братання учасникСЦв свята. Святкова хода козакСЦв пСЦд прапорами з козацькими пСЦснями "ПСЦсня про Байду», "Дума про козака Голоту».

       Я запитала у дСЦтей:

-    ЯкСЦ характернСЦ риси козакСЦв ви усвСЦдомили?

(вСЦдданСЦсть, героСЧзм, смСЦливСЦсть)

  • ЯкСЦ моральнСЦ чесноти ви знайшли у козацьких пСЦснях?

(козаки)

  • А зразки аморальноСЧ поведСЦнки?

(вороги - ''турки'')

  • Яке ваше емоцСЦйне ставлення до героя?

(повага СЦ бажання бути схожими на них)

  • Що значить для вас героСЧ на в повсякденному життСЦ?

(вСЦдповСЦдати за своСЧ вчинки, захищати менших, допомогти тим, хто цього потребуСФ)

  • ЯкСЦ якостСЦ героя - козака близькСЦ вам СЦ ви хотСЦли би розвити в собСЦ? (смСЦливСЦсть, вСЦдвага, патрСЦотизм)
  • Ця робота допомогла активСЦзувати творчу активнСЦсть дСЦтей через украСЧнськСЦ народнСЦ пСЦснСЦ, прислСЦвтАЩя.

ДСЦти для себе розкривають етично - етичнСЦ поняття добра, зла, чесностСЦ, взаСФмодопомоги.

СпСЦльна дСЦяльнСЦсть дСЦтей створювала загальне емоцСЦйне переживання, дСЦти надавали допомогу один одному, спСЦвчували, переживали невдачСЦ СЦ радСЦли успСЦху.

     Ставали стриманСЦше, добрСЦше, справедливСЦше в оцСЦнцСЦ своСЧх дСЦй СЦ

     вчинкСЦв. При пСЦдготовцСЦ свята вСЦдбувалося перетворення

     боязких, соромливих дСЦтей в розкрСЦпачених, СЦнСЦцСЦативних.

     ДСЦяльнСЦсть дСЦтей була продуктивною, на святСЦ була створена

     ситуацСЦя творчого пошуку СЦ мотивСЦв дСЦяльностСЦ, що з'явилося

     своСФрСЦдним поштовхом, який викликаСФ дитину з "СЦнертного спокою»

     СЦ сприяСФ здСЦйсненню творчоСЧ дСЦяльностСЦ,  яку вони

     виконують. В цьому випадку працюють такСЦ сторони духовного свСЦту

     дитини, як воля, СЦнтелектуальний розвиток, свСЦтоглядний СЦ

     етичнСЦ переконання.

Мета свята:

     - Створити зону психологСЦчного комфорту.

     - Розвити цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтацСЦСЧ.

     - Задовольнити СЦнтелектуальнСЦ потреби.

     - Залучити до народних традицСЦй.

       Свято створило духовну спСЦльнСЦсть дСЦтей, той грунт, на якому

     розвиваються людськСЦ вСЦдчуття: любов, доброта, взаСФмодопомога.

       Тема уроку у 4 класСЦ "КолисковСЦ пСЦснСЦ»

     ДСЦти зайшли в клас пСЦд звучання колисковоСЧ "Ой ходить сон».

  • Я запитала у дСЦтей, що СФ джерелом музики?

(джерелом музики СФ життя)

  • Яку першу мелодСЦю чуСФ дитина у своСФму життСЦ?

(колискову пСЦсню)

  • Який характер колискових пСЦсень?

(спокСЦйний, лагСЦдний характер. НагадуСФ ласковСЦ маминСЦ руки, мамину лагСЦдну посмСЦшку)

  • Що характерно для колискових пСЦсень?

(глибока задушевнСЦсть, нСЦжнСЦсть)

  • ЯкСЦ почуття вони викликають?

(любов до матерСЦ, нСЦжнСЦсть)

  • Як треба ставитись до матерСЦ?

(з любовтАЩю СЦ повагою)

       Для виявлення сформованостСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй я провела анкетування СЦ написання твору на тему: "Образ БатькСЦвщини в украСЧнських народних пСЦснях»

АНКЕТА:

1) Яки риси характеру людини ви вважаСФте найвагомСЦшими?

2) ЯкСЦ риси характеру притаманнСЦ украСЧнському народу?

3) ЯкСЦ подСЦСЧ в вашому життСЦ мають велике значення?

4) Як людина повинна ставитися до своСФСЧ БатькСЦвщини?

5) Як людина повинна ставитись до оточуючого свСЦту, до природи?

6) Що ви вкладаСФте в слова: честь, гСЦднСЦсть?

7) Чому серед украСЧнських пСЦсень так багато жартСЦвливих? Чому вчать цСЦ пСЦснСЦ?

8) Що ви вСЦдчуваСФте при словСЦ "мама»? чи збСЦгаСФться характер колискових пСЦсень з характером вашоСЧ матусСЦ?

9) Повага СЦ любов до батькСЦв, рСЦдних, як вона повинна виявитись?

10) Як ви вважаСФте яка причина конфлСЦктСЦв мСЦж людьми?

11) Що означаСФ для тебе сСЦмтАЩя?

12) Що притаманне лСЦричним украСЧнським пСЦсням?

13) Що означаСФ для тебе щастя?


Результати заключного експерименту по вияву сформованостСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй у %

                                                                                                      Таблиця 2.2.

       РСЦвнСЦ

Клас

До експерименту

ПСЦсля експерименту

А

В

А

В

Високий

11

14

11

21

СереднСЦй

63

65

63

79

НизькСЦй

26

21

21

7


А - контрольний клас

В - експериментальний клас


2.3 АналСЦз результатСЦв

АналСЦз наведених даних свСЦдчить, що в ходСЦ експерименту вСЦдбулось пСЦдвищення рСЦвня сформованостСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв.

НайбСЦльший прирСЦст спостерСЦгався в експериментальнСЦй групСЦ, причому значно збСЦльшилась кСЦлькСЦсть учнСЦв з середнСЦм рСЦвнем за рахунок зменшення кСЦлькостСЦ дСЦтей СЦз низьким рСЦвнем. Але збереження бСЦльшостСЦ учнСЦв на середньому рСЦвнСЦ не свСЦдчить про вСЦдсутнСЦсть змСЦн у формуваннСЦ цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй.

Воно СФ результатом переходу учнСЦв з низьким рСЦвнем на середнСЦй рСЦвень. Таким чином, прирСЦст середнього рСЦвня вСЦдбувалося за рахунок низького.

АналСЦзуючи результати анкетувань, спостережень даних, можна засвСЦдчити, що в контрольнСЦй групСЦ, де застосовуСФться традицСЦйний пСЦдхСЦд яскраво виражених змСЦн не вСЦдбулося.

Проведена робота пСЦдтвердила доцСЦльнСЦсть вибраного напрямку:

  • дСЦти освоСЧли коло жанрСЦв украСЧнськоСЧ народноСЧ музики;
  • Навчились оцСЦнювати твори музичного мистецтва, аргументовано СЧх аналСЦзувати;
  • У дСЦтей зтАЩявилась готовнСЦсть до художньо-творчоСЧ дСЦяльностСЦ, прагнення до неСЧ, СЦнСЦцСЦативнСЦсть, сумлСЦннСЦсть, емоцСЦйнСЦсть СЦ самостСЦйнСЦсть своСЧх художнСЦх орСЦСФнтацСЦй.

УкраСЧнська народна музика в практицСЦ роботи в школСЦ може використовуватись, як засСЦб формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй

УкраСЧнська народна музика формуСФ певнСЦ уявлення про добро СЦ зло, згуртовуСФ дитячу спСЦльноту, даруСФ радСЦсть, натхнення.

ЗагальнСЦ висновки.


1) Народна музична творчСЦсть СФ важливим джерелом СЦ засобом морально-естетичного виховання молодших школярСЦв. Виховання СЦ переживання учнями в процесСЦ вивчення творСЦв народного мистецтва естетичних обтАЩСФктСЦв формують в них високохудожнСЦй смак, виховують любов до БатькСЦвщини, до працСЦ, до природи та СЦншСЦ моральнСЦ та естетичнСЦ почуття.

НеобхСЦдною умовою морально-естетичного виховання засобами украСЧнськоСЧ народноСЧ музики СФ правильний пСЦдбСЦр творСЦв, якСЦ вСЦдповСЦдають пСЦзнавальним можливостям школярСЦв а також метСЦ та завданням виховання.

2) КритерСЦями сформованостСЦ морально-естетичного виховання молодших школярСЦв засобами украСЧнськоСЧ народноСЧ музики, виходячи СЦз змСЦсту морально-естетичноСЧ потреби, педагогСЦчно СЦнтерпретованоСЧ через категорСЦю СЦнтересу, виступають: а) обСЦзнанСЦсть учнСЦв з украСЧнською народною творчСЦстю; б)рСЦвень СЦнтересу творСЦв до украСЧнськоСЧ народноСЧ творчостСЦ; в) участь у музичному життСЦ класу, школи, мСЦста.

3) Навчально-виховний процес в сучаснСЦй школСЦ формуСФ недостатнСЦй рСЦвень морально-естетичного розвитку дСЦтей, що виявляСФться у недостатнСЦй сформованостСЦ моральних орСЦСФнтацСЦй, морально-емоцСЦйноСЧ сфери, коло механСЦзмСЦв моральноСЧ регуляцСЦСЧ. У галузСЦ музичного мистецтва це проявляСФться у недостатнСЦй обСЦзнаностСЦ з жанрами музичного мистецтва, невмСЦнням оцСЦнювати твори музичного мистецтва, аргументовано СЧх аналСЦзувати, у неготовностСЦ до художньо творчоСЧ дСЦяльностСЦ, у вСЦдсутностСЦ прагнення до неСЧ, у безСЦнСЦцСЦативностСЦ.

4) однСЦСФю з провСЦдних умов пСЦдвищення ефективностСЦ морально-естетичного виховання молодших школярСЦв засобами украСЧнськоСЧ музики СФ пСЦзнавально-поетапне його вивчення. Етапи: сприйняття (ознайомлення), детальний аналСЦз твору, цСЦлСЦсне усвСЦдомлення його як естетичного обтАЩСФкту. ПСЦзнавальнСЦ елементи: спСЦвставлення традицСЦйних та класичних виконавських варСЦантСЦв народноСЧ пСЦснСЦ, колективне обговорення морально-естетичноСЧ сутСЦ твору, який вивчаСФться, СЦдентифСЦкуСФться з його образами.

5) ЕфективнСЦсть морально-естетичного виховання молодших школярСЦв зростаСФ, якщо знайденСЦ шляхи поСФднання навчальноСЧ та позакласноСЧ роботи, СЧх СФднСЦсть досягаСФться в даному випадку, якщо можна з цих сторСЦн навчально-виховного процесу сприяСФ росту рСЦвня морально-естетичного виховання учнСЦв. При цьому важно, щоб СЦ навчальна СЦ позакласна робота носили цСЦлеспрямований, послСЦдовний СЦ систематичний характер з врахуванням СЦндивСЦдуальних СЦ вСЦкових особливостей школярСЦв.

6) Результати дослСЦдження дозволяють стверджувати, що запропонована система значно пСЦдвищуСФ рСЦвень морально-естетичного виховання молодших школярСЦв, прищеплюСФ любов та СЦнтерес до народноСЧ пСЦснСЦ, виховуСФ художнСЦй смак СЦ умСЦння розбиратися в складних явищах сучасного музичного мистецтва.

Список лСЦтератури.


1) АлСЦксСЦйчук О.С Морально-естетичне виховання молодших школярСЦв засобами украСЧнськоСЧ народноСЧ музики. - Рукопис. - НацСЦональний педагогСЦчний унСЦверситет СЦменСЦ М.П Драгоманова, КиСЧв, 2000.

2) Стратегия жизни. - М.:Мысль, 1999-299 с.

3) Лихачёв Б.Т введение в теорию и историю воспитания ценностей.- Самара,1997., - 84с.

4) В.В Крижко        , РЖ.О. МамаСФва. Навчальний посСЦбник.К.: ОсвСЦта УкраСЧни 2005,224с.

5) Свещинська Н.В. формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй майбутнСЦх учителСЦв засобами сучасноСЧ фортепСЦанноСЧ музики.- Рукопис.13.00.04. КСЦровоград, 2005 - 20с.

6) Крюкова. Формування цСЦннСЦсних орСЦСФнтацСЦй молодших школярСЦв у процесСЦ сприйняття музики 13.00.07. теорСЦя; методика виховання. КиСЧв, 2004-20с.

7) Методика музыкального воспитания в детском саду: "Дошкольное воспитание» Н.А Ветлучина, И.Л Дзержинская, А.Н Комисарова и др.; М.Просвещение, 1982 - 271с.

8) Маркова А.К "Формирование мотивации в школьном возрасте»:-М.Просвещение, 1983-96с.

9) Лозова В.РЖ, Троцко Г.В. ТеоретичнСЦ основи виховання; навчання: Навчальний посСЦбник, Харк. Пед. Ун-т. СЦм.. Г.С Сковороди. - ХаркСЦв: "ОВС», 2002 - 400 с.

10) Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. - М., 1984. - 127 с.

11) Амонашвили Ш.А Воспитательная и образовательная функцСЦя оценки учения школьников. - М., 1984. - Гл. РЖ,РЖРЖРЖ.

12) Абульханова - Славянская К.А. - Типология активности личности // Психологический журнал. - 1985 - Том РЖРЖ. - № 5 - С. 3-18.

13) Здравомыслов А.Г, Ядов В.А Отношение к труду и ценностные ориентации личности // социология в СССР, т.2 М. - 1966 - 300 с.

14) Харчев В.Г. Ценностные ориентации личности // Социальная структура И.: Наука - 1983, с.16-24.

15) Сагатовский В.Н, Сагатовская Л.Г. Духовные ценности и ихи формирование в развитом обществе. - К., 1981. - 67 с.

16) Золотухина - Абалина Е.В. О специфике высших духовных ценностей // Филосовское направление, 1987 №4 с.11-18

17) Мамардшвили М.К Как я понимаю философию. М.: прогресс., 1990. - 368 с.

18) Лосев А.Ф. Дерзание духа. М: Политиздат, 1988. - 366 с.

19) Диденко В.Д Искусство. Духовная культура. Философия - Алма-Ата.: 1990 - 200с.

20) Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники. М.: Наука 1986. с.80-160.

21) Гусейнов А.А Перестройка: новый образ морали // Этическая мысль - М.:- Политиздат, 1990 - с.15-16

22) Мясищев В.Н Основные проблемы и современное состояние психологии отношений человека. - ВКН: Психологическая наука о СССР. Т.2 М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960 с.100-125.

23) Караковский В. Общечеловеческие ценности - основа учебно-воспитательного процесса // Воспитание школьников, 1993 - №2. с.4-8.

24) Забродський М.М "ВСЦкова психологСЦя» Навчальний посСЦбник. - КиСЧв. 1998 с.45-55

25) Мир детства. Младший школьник / под. Под ред. А.Г Хрипковой. - М.,1979.

26) РЖваницький А.РЖ. УкраСЧнська музична творчСЦсть: Навч.посСЦбник (ПСЦд ред. М.Поплавського.-К.: Муз. УкраСЧна, 1999 - 222 с.:нот

27) В.О БСЦлоусова. ТеорСЦя СЦ методика гуманСЦзацСЦСЧ вСЦдносин старшокласникСЦв у позакласнСЦй дСЦяльностСЦ у загальноосвСЦтнСЦй школСЦ К.: РЖЗМН 1997. - 192 с.

28) Кон И.С Психология старшеклассников. - М., 1980

29) Бех И.Ф ДовСЦльна поведСЦнка школярСЦв як мета виховання // РСЦдна шк.. - 1993. - № 9.

Страницы: Назад 1 Вперед