Поетичний стиль Р. Бернса

дипломная работа: Литература: зарубежная

Документы: [1]   Word-172816.doc Страницы: Назад 1 Вперед














Дипломна робота


ВлПоетичний стиль Р. Бернса»



ЗМРЖСТ


ВСТУП

РОЗДРЖЛ РЖ. ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЕТИЧНОГО СТИЛЮ рОБЕРТА бЕРНСА

РОЗДРЖЛ РЖРЖ. З УКРАРЗНСЬКОРЗ БЕРНСРЖАНИ

2.1 Грабовський як популяризатор СЦ перекладач Бернса

2.2 УкраСЧнський Каменяр СЦ шотландський бард

2.3 Внесок Василя Мисика в украСЧнську бернсСЦану

2.4 Микола Лукаш СЦ його переклади Роберта Бернса

2.5 ДвСЦ украСЧнськСЦ СЦнтерпретацСЦСЧ балади "John Barleycorn»

2.6 ПоезСЦя Р. Бернса у сучасних украСЧнських перекладах (М. Бажан, С. ГолованСЦвський, В. КолодСЦй, С. Борщевський)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ


ВСТУП


РЖсторСЦя лСЦтератури знаСФ мало СЦмен, оточених такою глибокою пошаною СЦ любов'ю спСЦввСЦтчизникСЦв, як СЦм'я уславленого шотландського поета Роберта Бернса. Слава прийшла до нього зразу ж пСЦсля виходу з друку у маловСЦдомого провСЦнцСЦйного видавця "СЦтку 1786 року його першого збСЦрника пСЦд скромною назвою "ВСЦршСЦ Роберта Бернса, переважно на шотландському дСЦалектСЦ", в якому оспСЦвувалось життя шотландського фермера-хлСЦбороба, краса рСЦдноСЧ природи, героСЧчне минуле ШотландСЦСЧ, засуджувалась пиха тогочасних пануючих класСЦв.

В англСЦйськСЦй лСЦтературСЦ й до Бернса було немало вихСЦдцСЦв з найнижчих верств суспСЦльства. Стаючи лСЦтераторами, вони здебСЦльшого втрачали ознаки свого плебейського походження. Цього не можна сказати про Бернса. РЖ ставши вСЦдомим поетом, вСЦн не вСЦдокремився вСЦд свого сСЦльського середовища, не зрСЦкся вбогоСЧ хати шотландського селянина-орендаря й тодСЦ, коли перед ним широко розчинились дверСЦ аристократичних едСЦнбурзьких салонСЦв.

ТворчСЦсть Р.Бернса - своСФрСЦдне явище в СЦсторСЦСЧ англСЦйськоСЧ лСЦтератури. ВСЦн писав глибоко реалСЦстичнСЦ, демократичнСЦ твори, в яких уславлював могутнСЦ перетворюючСЦ сили рСЦдного народу, вСЦдстоював його право на свободу й незалежнСЦсть. Жоден з англСЦйських поетСЦв ХVРЖРЖРЖ ст. не оспСЦвував з такою силою працю трудСЦвника, як це зробив Бернс.

Поетичним творам Бернса "астивСЦ надзвичайна свСЦжСЦсть образСЦв, "учнСЦсть епСЦтетСЦв СЦ порСЦвнянь, лаконСЦзм, динамСЦчнСЦсть, багатство мови.

АктуальнСЦсть дослСЦдження.

В СЦсторСЦСЧ кожного народу перекладу належить важлива роль. ВСЦн завжди СФ засобом опосередкованого спСЦлкування, взаСФмопроникнення лСЦтератур, могутнСЦм джерелом збагачення нацСЦональноСЧ культури. Для народу украСЧнського, з огляду на драматичну долю рСЦдноСЧ мови СЦ лСЦтератури, переклад був засобом самоствердження рСЦдного слова, яскравим свСЦдченням його довершеностСЦ, спроможностСЦ повноцСЦнно передавати глибину думки й почуття. ЗвСЦдси - надзвичайно висока мСЦсСЦя перекладача як посередника у зближеннСЦ народСЦв СЦ культур, як митця, що пСЦдносить нацСЦональну культуру до свСЦдомого рСЦвня й засвСЦдчуСФ силу й досконалСЦсть рСЦдного слова.

ВлЗа Нового часу, - пише Марина НовСЦкова, - особливо в епоху технСЦчних революцСЦй та СЦнформацСЦйних вибухСЦв, переклад перебрав на себе гСЦгантську функцСЦю, що СЧСЧ ранСЦше виконував хСЦба що фольклор. Переклад перетворив усСЦ сюжети лСЦтератури на мСЦжнароднСЦ та мандрСЦвнСЦ, всСЦх письменникСЦв (разом з СЧхнСЦми рСЦзномовними перекладачами) - на "сказителСЦв» - оповСЦдачСЦв, а всСЦ нацСЦональнСЦ мови та культури ввСЦв у прямий дСЦалог, де спСЦвбесСЦдники мовлять по-рСЦзному про СФдине. Але в такий спосСЦб переклад перебрав на себе й супровСЦднСЦ функцСЦСЧ: створення "дСЦалогу часСЦв", введення в акустично чутний нам регСЦстр далеких СЦсторичних голосСЦв. НинСЦ це само собою зрозумСЦло; та чи розумСЦСФмо ми, що переклад, отже, втягуСФ в нацСЦональне. Питання украСЧнськоСЧ бернсСЦани потребуСФ подальшого вивчення. Адже немаСФ ще жодного повного збСЦрника поезСЦй Роберта Бернса украСЧнською мовою. ДвСЦ збСЦрки поезСЦй перекладених на украСЧнську мову, вийшли досить давно (Р.Бернс. Вибране (1959), (Р.Бернс. ПоезСЦСЧ (1965). ЗбСЦрка "Роберт Бернс. ПоезСЦСЧ" в основному повторюСФ однотомник 1959 року. Переклад здСЦйснили В.Мисик та М.Лукаш.

У 1990 роцСЦ у видавництвСЦ "ДнСЦпро" вийшли з друку книги Василя Мисика "ЗахСЦд СЦ СхСЦд" та Миколи Лукаша "ВСЦд Боккаччо до АполлСЦнера". ЦСЦ збСЦрки мСЦстять переклади творСЦв Р.Бернса в бСЦльш повному обтАЩСФмСЦ.

ПоодинокСЦ переклади поезСЦй великого шотландця знаходимо у Сави ГолованСЦвського ("Джон ЯчмСЦнний Колосок"), Миколи Бажана ("Спомини про Бернса", Василя КолодСЦя ("Про когось").

Питання украСЧнськоСЧ бернсСЦани ще чекаСФ свого дослСЦдника. Остання велика робота, яка була присвячена цьому питанню, надрукована у 1973 роцСЦ (Нечипорук О.Д. Великий поет ШотландСЦСЧ (Роберт Бернс в украСЧнських перекладах та лСЦтературознавствСЦ).

В наш час на цю проблему звертала увагу Марина НовСЦкова в своСЧх роботах "Пригоди з Робертом Бернсом" (1989р.), "Вино зелено: Роберт Бернс украСЧнською" (2004р.).

На нашу думку, це питання потребуСФ бСЦльш повного СЦ систематичного дослСЦдження.

ВСЦдзначимо, що будь-який, навСЦть найблискучСЦший СЦ найпереконливСЦший переклад може лише частково вСЦдповСЦдати оригСЦналовСЦ, прагнути до всебСЦчного його вСЦдтворення, але нСЦколи не зможе з ним злитися повнСЦстю. Тому що кожен переклад маСФ, по-перше, свого неповторного творця; по-друге - свСЦй СЦ так само унСЦкальний повний матерСЦал: по-третСФ - свого читача, своСФ життя у рСЦдному СЦсторико-соцСЦальному СЦ культурно-естетичному середовищСЦ.

Отже, ми значно бСЦднСЦше розумСЦСФмо, поверховСЦше оцСЦнюСФмо СЦ оригСЦнал, СЦ переклад, якщо бачимо у них лише текстура багато хто саме так СЦ читаСФ лСЦтературу). Зате наше читацьке розумСЦння, нашСЦ критичнСЦ оцСЦнки робляться глибшСЦ й точнСЦшСЦ, коли ми розглядаСФмо текст у широкСЦй системСЦ контекстСЦв - як авторських, так СЦ перекладацьких "сьогоднСЦ" нацСЦональне "вчора" СЦ "позавчора»? а також перетворюСФ нацСЦональнСЦ можливостСЦ на нацСЦональнСЦ культурнСЦ фактори?».

Мета СЦ завдання дослСЦдження.

Наша мета показати, як освоювалася творчСЦсть великого шотландського поета на УкраСЧнСЦ, як перекладали та СЦнтерпретували його вСЦршСЦ украСЧнськСЦ письменники СЦ лСЦтературнСЦ критики.

РеалСЦзацСЦя поставленоСЧ мети зумовила необхСЦднСЦсть вирСЦшення таких завдань:

  • проаналСЦзувати поетичний стиль Роберта Бернса;
  • систематизувати наявнСЦ в украСЧнському лСЦтературознавствСЦ погляди як питання перекладу творСЦв Бернса на украСЧнську мову;
  • з'ясувати роль П. Грабовського та РЖ. Франка як популяризаторСЦв СЦ перекладачСЦв Роберта Бернса;
  • охарактеризувати внесок Василя Мисика та Миколи Лукаша в украСЧнську бернсСЦану;
  • дослСЦдити украСЧнськСЦ переклади М. Бажана, С. ГолованСЦвського, В. КолодСЦя, С. Борщевського.

ОбтАЩСФктом дослСЦдження СФ поезСЦя Роберта Бернса украСЧнською мовою.

Предметом вивчення в роботСЦ СФ украСЧнський переклад творСЦв Р.Бернса, здСЦйснений Павлом Грабовським, РЖваном Франком, Василем Мисиком, Миколою Лукашем, Миколою Бажаном, Савою ГолованСЦським, Василем КолодСЦСФм, СергСЦСФм Борщевським.

Наукова новизна отримання результатСЦв дослСЦдження полягаСФ в тому, що вперше систематизовано переклади та СЦнтерпретацСЦСЧ поезСЦй Р.Бернса украСЧнськими письменниками.

МетодологСЦчну основу дослСЦдження складають науковСЦ принципи сучасноСЧ СЦсторСЦСЧ та теорСЦСЧ лСЦтератури, комбСЦнацСЦя пСЦдходСЦв до вивчення теорСЦСЧ СЦ практики художнСЦх перекладСЦв. У цьому сенсСЦ визначальним стали визначальними стали СЦдеСЧ Нечипорука О.Д., який пСЦднСЦмаСФ питання "Роберт Бернс в украСЧнських перекладах та лСЦтературознавствСЦ". СтратегСЦя дослСЦдження розроблена з урахуванням праць щодо обраноСЧ проблеми ЕлистратовоСЧ А., ЗорСЦвчак Р.П., КоптСЦлова В., Корунця М., Кочура Г., КундзСЦга О., НСЦканоровоСЧ О., НовиковоСЧ М., Симоненка РЖ.П., Франка РЖ., ШаповаловоСЧ М.С. У роботСЦ поСФднано порСЦвняльно-типологСЦчний, порСЦвняльно-СЦсторичний методи дослСЦдження СЦз системно-аналСЦтичним пСЦдходом при аналСЦзСЦ лСЦтературних явищ.

Структура роботи визначаСФться логСЦкою вирСЦшення проблеми. Робота складаСФться СЦз вступу, двох роздСЦлСЦв, висновкСЦв та списку використаноСЧ лСЦтератури.


РОЗДРЖЛ РЖ. ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЕТИЧНОГО СТИЛЮ рОБЕРТА бЕРНСА


Народний шотландський поет Роберт Бернс - велична постать в СЦсторСЦСЧ свСЦтовоСЧ лСЦтератури. ВолелюбнСЦсть, глибокий демократизм СЦ художня досконалСЦсть поезСЦСЧ шотландського спСЦвця впродовж столСЦть привертають увагу до його творСЦв. Його поезСЦСФю захоплювались класики свСЦтовоСЧ лСЦтератури - Байрон, ШеллСЦ, Гете, Гейне, УСЧтмен, Гюго, Драйвер, та безлСЦч СЦнших видатних митцСЦв. ТворчСЦсть Бернса викликала глибокий СЦнтерес класикСЦв украСЧнськоСЧ лСЦтератури - Т. Шевченка, РЖ. Франка, ЛесСЦ УкраСЧнки, П. Грабовського.

Художня спадщина Бернса не втратила своСФСЧ актуальностСЦ СЦ в наш час. Якими близькими СЦ зрозумСЦлими мСЦльйонам простих людей СФ слова Бернса: "Я протестую проти вСЦйни: нещастя СЦ злиднСЦ тисячам людей несе кожний подих цього демона розрухи". Всьому свСЦтовСЦ вСЦдомСЦ пророчСЦ рядки з балади Бернса "Дерево Свободи»: "Коли виросте багато таких дерев, у всьому свСЦтСЦ наступить мир, брат шабля буде служити мирним цСЦлям, гуркСЦт вСЦйни припиниться, брат!". Свого найвищого розквСЦту творчСЦсть Роберта Бернса досягла мСЦж 1789-1796р.р., коли у ФранцСЦСЧ вСЦдбувались революцСЦйнСЦ подСЦСЧ. Проте аналСЦз його поезСЦй 1773-1789р.р. свСЦдчить, що демократичний свСЦтогляд та реалСЦстичний творчий метод поета сформувались у своСЧх основних рисах до початку французькоСЧ революцСЦСЧ.

Тематично твори Бернса 1773-1789р.р. можна подСЦлити на три основнСЦ групи - СЦнтимну лСЦрику, сатиру СЦ громадсько-полСЦтичну поезСЦю.

В СЦнтимнСЦй лСЦрицСЦ з особливою наочнСЦстю виявився вплив шотландського фольклору на поезСЦю Роберта Бернса. Але навСЦть тут поет не обмежуСФться збереженням провСЦдних мотивСЦв народноСЧ любовноСЧ лСЦрики, а розвиваСФ СЧх, наповнюСФ своСЧ пСЦснСЦ про кохання гострим, злободенним змСЦстом, вСЦдображаючи в них життя своСЧх сучасникСЦв - простих людей ШотландСЦСЧ - у всСЦй його багатогранностСЦ СЦ суперечливостСЦ. В подСЦях поет доводить, що розум СЦ високСЦ душевнСЦ якостСЦ - незмСЦрно важливСЦшСЦ багатства СЦ що бСЦдняк, якому вСЦдповСЦдаСФ взаСФмнСЦстю кохана дСЦвчина, незрСЦвнянно щасливСЦший багатСЦя, що володСЦСФ отарами овець. РЖнтимна лСЦрика Роберта Бернса пройнята пристрасною переконливСЦстю в тому, що його не можна оцСЦнювати в золотСЦй або паперовСЦй валютСЦ.


Нехай я буду злидарем

В чужСЦм краю, сумнСЦм краю -

З тобою буде скрСЦзь менСЦ

Як у раю, як у раю тАж

Нехай я стану "адарем

На цСЦлий свСЦт, на цСЦлий свСЦт -

В моСЧй коронСЦ будеш ти

Як самоцвСЦт, як самоцвСЦт тАж

(ВлНехай СЦ холод, СЦ вСЦтри»)


ЛСЦричнСЦ персонажСЦ любовних пСЦсень Бернса постають перед нами у всСЦй рСЦзноманСЦтностСЦ своСЧх життСФвих звтАЩязкСЦв та взаСФмин. Ми добре вСЦдчуваСФмо не тСЦльки душевнСЦ переживання героСЧв, а й уявляСФмо СЧхнСЦй характер, майновий стан, соцСЦальну приналежнСЦсть. Кожний персонаж пСЦснСЦ - конкретна жива людина, якоСЧ нСЦ з ким СЦншим не переплутаСФш. Для будь-якого твору Бернса будуть справедливими слова, якСЦ поет сказав про пСЦсню "ЗеленСЦСФ очерет": "Будучи справжньою мовою мого серця, вона дозволить кожному визначити, до якого класу я належу».

НаслСЦдуючи традицСЦСЧ фольклору, поет смСЦливо оспСЦвував у своСЧх творах живе людське почуття, в якому природно поСФднуСФться СЦ духовна близькСЦсть, СЦ чуттСФва пристрасть. Великий лСЦрик, Бернс зумСЦв передати в своСЧх пСЦснях всю глибину, силу СЦ чистоту кохання.

Перший твСЦр Роберта Бернса - пСЦсня "Моя люба НеллСЦ" - був створений на популярний народний мотив. Причини, що наштовхнули поета на створення першоСЧ пСЦснСЦ, свСЦдчать не лише про надзвичайно сильне захоплення юного Бернса народними пСЦснями, а й про те, якою глибокою вже в цьому вСЦцСЦ була у нього свСЦдомСЦсть своСФСЧ рСЦвноцСЦнностСЦ, якщо не переваги, по вСЦдношенню до людей бСЦльш високого суспСЦльного стану.

Перша пСЦсня Бернса - наслСЦдування пСЦсень, поширених серед сСЦльського юнацтва, в яких оспСЦвуСФться краса коханих дСЦвчат. Проте вона вигСЦдно вСЦдрСЦзняСФться вСЦд СЦнших подСЦбних творСЦв щирСЦстю СЦ простотою. ПривертаСФ увагу СЦ СЦдеал юного поета - вСЦн цСЦнуСФ в коханСЦй дСЦвчинСЦ не стСЦльки зовнСЦшню красу, скСЦльки СЧСЧ вдачу:


ДСЦвоча знаджуСФ краса

Людей у всСЦ часи,

Але краса - то ще не все,

Ще й треба до краси.

Усе, що в дСЦвчинСЦ цСЦню,

В моСФСЧ НеллСЦ СФсть:

РЖ врода, й серце, СЦ душа,

РЖ добра слава, й честь.


НеобхСЦдно зазначити, що в початковий перСЦод творчостСЦ Бернса значний вплив на нього справили представники СЦдеологСЦСЧ просвСЦтництва СЦ сентименталСЦзму. На початку вСЦсСЦмдесятих рокСЦв один з улюблених авторСЦв Бернса був Стерн. Видатний майстер психологСЦчного аналСЦзу, вСЦн прищепив молодому поету СЦнтерес до всебСЦчного зображення внутрСЦшнього свСЦту людини, СЧСЧ психологСЦСЧ. Цей СЦнтерес зберСЦгся у Бернса на протязСЦ всього життя. Поет створюСФ безлСЦч, в яких зображуСФ почуття та переживання рСЦзноманСЦтних персонажСЦв СЦ показуСФ СЧх розвиток.

Першим твором такого роду була чудова пСЦсня "Коли я блукала" (1750), в якСЦй своСФрСЦдно переплСЦтаються традицСЦСЧ фольклору, просвСЦтительства та сентименталСЦзму. В цСЦй пСЦснСЦ Берн з великою майстернСЦстю розкриваСФ переживання дСЦвчини, покинутоСЧ коханим заради багатоСЧ нареченоСЧ. Змальовуючи боротьбу суперечливих почуттСЦв СЦ бажань в СЧСЧ серцСЦ, поет створюСФ живий СЦ привабливий образ. В пСЦснСЦ дСЦвчини вСЦдобразились найрСЦзноманСЦтнСЦшСЦ почуття: журба за зрадливим коханцем, якого вона нСЦяк не може розлюбити; гордСЦсть, що не дозволяСФ жалСЦтися або шукати спСЦвчуття; щире побажання щастя коханому. Але головним чином в пСЦснСЦ СФ усвСЦдомлення дСЦвчиною своСФСЧ моральноСЧ вищостСЦ по вСЦдношенню до людини, що промСЦняла кохання на грошСЦ. Вплив лСЦтератури просвСЦтництва СЦ сентименталСЦзму вСЦдбився СЦ на СЦнших творах, написаних молодим поетом у 1780р. (ДСЦвчина з берегСЦв Сесснока, За твоСФ здоров'я, О, моя НеннСЦ).

Одним з найбСЦльш популярнСЦших, щирих та чистих гСЦмнСЦв коханню у свСЦтовСЦй поезСЦСЧ СФ пСЦсня Бернса "Якби я на ПарнасСЦ був"). ЛСЦричний герой пСЦснСЦ говорить, що хотСЦв би жити на ПарнасСЦ СЦ черпати натхнення в струмках ГелСЦкону для того, щоб зумСЦти розповСЦсти коханСЦй про своСФ почуття. Але вСЦн простий селянин, СЦ тому шотландськСЦй рСЦчцСЦ НСЦс доведеться замСЦнити для його Музи ГелСЦкон, а Музою буде сама кохана; СЦ, милуючись рСЦдними горами, поет повСЦдаСФ СЧй про свою любов. СвСЦтле, життСФрадСЦсне, велике почуття вСЦдтворене у цСЦй пСЦснСЦ, захоплюСФ СЦ пСЦдкоряСФ читача своСФю могутньою силою.

СвоСЧми пСЦснями Бернс спростовуСФ погляд на представникСЦв народу як на робочу худобу, що нездатна на почуття високСЦ та благороднСЦ. Поет розкриваСФ перед читачем всю нескСЦнченно рСЦзноманСЦтну гаму переживань селянськоСЧ молодСЦ. Ми знаходимо в його пСЦснях кохання щасливе СЦ нещасливе, самовСЦддане СЦ поверхове, тривале СЦ короткочасне, - СЦ все це почуття простих людей, трудСЦвникСЦв. ГенСЦальний майстер психологСЦчного аналСЦзу, чуйний, спостережливий художник, Бернс передаСФ в своСЧх пСЦснях найрСЦзноманСЦтнСЦшСЦ вСЦдтСЦнки одного й того ж почуття, рСЦзнСЦ стадСЦСЧ його розвитку. ЖиттСФрадСЦснСЦстю СЦ оптимСЦзмом позначаСФться вся поезСЦя Бернса. В його творчостСЦ - СЦ особливо в пСЦснях - майже нема мотивСЦв туги та безнадСЦСЧ. НавСЦть в найсумнСЦших творах криСФться велика життСФстверджуюча сила. Бернс - пСЦсенник - невтомний спСЦвець радостСЦ та щастя. М'який гумор, весела задирливСЦсть, невичерпна життСФрадСЦснСЦсть СФ типовими для бСЦльшостСЦ його пСЦсень: "На колосистСЦй нивСЦ", "ЗеленСЦСФ очерет", "Хто пСЦд дверима моСЧми стоСЧть?", "Багато рокСЦв тому".

Велике мСЦiе в лСЦрицСЦ Бернса поряд з темою кохання займаСФ тема дружби. Особливого розвитку ця тема набула пСЦд час другого перСЦоду творчостСЦ поета, але вже в 1788 р. ним була написана вСЦдома всьому свСЦту пСЦсня "Багато рокСЦв тому", в якСЦй оспСЦвуСФться сувора СЦ мСЦцна чоловСЦча дружба. В своСЧх пСЦснях Бернс проголошуСФ право людини на земне кохання, земнСЦ радощСЦ, земне щастя. ВСЦн оспСЦвуСФ кохання СЦ дружбу як високСЦ, чистСЦ СЦ благороднСЦ почуття, "астивСЦ лише простому народу, далекому вСЦд користолюбних прагнень пануючих класСЦв. В любовнСЦй лСЦрицСЦ Бернса вперше з'являСФться тема чесноСЧ бСЦдностСЦ, вСЦльноСЧ та непСЦдкупноСЧ.

Характерною особливСЦстю пСЦсень Бернса, успадкованою поетом вСЦд фольклору, СФ оптимСЦстичнСЦсть, що базуСФться на вСЦрСЦ в людину, в СЧСЧ сили та можливостСЦ.

З поглибленням змСЦсту творСЦв Бернса зростаСФ СЦ його поетична майстернСЦсть. Бернс постаСФ перед нами в своСЧх пСЦснях як поет-реалСЦст, видатний майстер психологСЦчноСЧ характеристики. Жанр пСЦснСЦ був шкалою, в якСЦй розвивалось СЦ удосконалювалась художня майстернСЦсть Роберта Бернса, й захоплення цим жанром позначилось на всСЦй творчСЦй спадщинСЦ великого поета.

СоцСЦальна загостренСЦсть СЦнтимноСЧ лСЦрики Роберта Бернса, реалСЦстичнСЦсть образСЦв, глибина психологСЦчних характеристик СЦ досконалСЦсть художньоСЧ форми стали ще виразнСЦшими в його творах СЦнших жанрСЦв.

Визначне мСЦiе в поезСЦСЧ Бернса 1773-1789р.р. посСЦдають твори сатиричного характеру.

На початку 1786р. поет пише свою вСЦдому сатиричну поему "Два собаки", в якСЦй, майстерно використовуючи улюблений в фольклорСЦ всСЦх краСЧн жанр тваринного епосу, втСЦлюСФ гнСЦвне й нещадне викриття суспСЦльства в форму дСЦалогу обох собак. В сатирСЦ Бернс зображуСФ сучасне йому суспСЦльство подСЦленим на два клани. Використовуючи метод протиставлення, поет порСЦвнюСФ СЧх спосСЦб життя по кСЦлькох лСЦнСЦях - кориснСЦй працСЦ СЦ матерСЦальнСЦй забезпеченостСЦ, ставленню до полСЦтичного та суспСЦльного життя краСЧни, проведенню вСЦльного часу, моральному задоволенню, що припадаСФ на долю тих або СЦнших. Для прикладу поет бере з життя знатного землевласника СЦ селян-орендарСЦв, але вСЦн неодноразово пСЦдкреслюСФ узагальнююче значення цих образСЦв. "Його честь", "асник титулСЦв, земель та вугСЦльних копалень веде життя бездСЦяльне, сите, безтурботне. ЧоловСЦки пиячать, розпусничають, програють в карти великСЦ багатства; жСЦнки, якСЦ зовнСЦ здаються втСЦленням благородства та чистоти, насправдСЦ сполучають в собСЦ чорта СЦ повСЦю. РЖ все це марнотратство забезпечуСФться непомСЦрною орендною платою, прибутками з вугСЦльних копалень, непосильними податками на селян. Та Бернс не обмежуСФться викриттям сутСЦ пануючих класСЦв. Поет викриваСФ СЧх полСЦтичну неспроможнСЦсть, цСЦлковиту вСЦдсутнСЦсть у них патрСЦотичних почуттСЦв.

Коли селянський пес Люат висловлюСФ думку, що хоч би та частина народних грошей, яка йде на утримання парламентськоСЧ групи, приносила користь, бо витрачаСФться на "благо АнглСЦСЧ", його четвероногий собрат Цезар, господарський собака, зустрСЦчаСФ цю заяву злим смСЦхом:


На благо АнглСЦСЧ? Ах, друже,

Боюсь, що СЧм про те байдуже!

ПремтАЩСФри крутять ними всяк,

ПСЦдказують СЧм "нСЦ" чи "так",

А тСЦ у карти тСЦльки грають

Та в оперету учащають тАж


Пристрасна викривальна сила цих рядкСЦв, що демонструють нСЦкчемнСЦсть правителСЦв, якСЦ менш за все турбуються про добробут краСЧни, займаючись своСЧми дрСЦбними й брудними справами, вражаСФ нас СЦ зараз, через 220 рокСЦв пСЦсля СЧх написання.

ЗовсСЦм СЦншим постаСФ перед нами трудовий шотландський люд. В той час як землевласник розкошуСФ СЦ нудиться з неробства, наймити-орендарСЦ зранку до ночСЦ орють, сСЦють, жнуть, риють зрошувальнСЦ канави СЦ водовСЦдливи, працюють в каменоломнях СЦ вугСЦльних картАЩСФрах, сплачуючи силою та здоров'ям за кожний шматок хлСЦба. НевтомнСЦ руки селянина - його СФдиний скарб, СЦ якщо вСЦн захворСЦСФ або втратить землю, вся його родина буде приречена на злиднСЦ, що межують з голодною смертю. Щоб уникнути цСЦСФСЧ страшноСЧ долСЦ, селяни змушенСЦ мовчки терпСЦти жорстокСЦсть, несправедливСЦсть СЦ знущання хазяСЧв та управителСЦв, не насмСЦлюючись протестувати навСЦть тодСЦ, коли у одного з них крадуть останнСЦ копСЦйки, а у другого забирають политу кров'ю та потом дСЦлянку - бо закони завжди на сторонСЦ панСЦв.

РЖ все ж таки, незважаючи на тяжку працю селянина, нужденне життя СЦ постСЦйну загрозу втрати земельноСЧ дСЦлянки, яка СФ СФдиним засобом СЦснування для нього самого СЦ його родини, Бернс заявляСФ, що доля селянина краща за безтурботне життя багатСЦСЧв. Так, каже поет, праця селянина тяжка СЦ виснажлива СЦ його на кожному кроцСЦ чекають голод та злиднСЦ, але боротьба з труднощами загартувала його, СЦ не лише сам селянин смСЦливо дивиться вперед, але й дСЦти його виростають мужнСЦми СЦ стСЦйкими.

Праця висвСЦтлюСФ життя людини, надаСФ СЧй змСЦсту й цСЦни. Праця виховуСФ в людинСЦ мужнСЦсть, стСЦйкСЦсть, чеснСЦсть СЦ благородство, згуртовуСФ людей, звтАЩязуСФ СЧх мСЦцними узами дружби СЦ товаришування. НезрСЦвнянно смачнСЦшим здаСФться шматок хлСЦба, добутого працею, СЦ набагато бСЦльше радостСЦ приносить година заслуженого вСЦдпочинку, - в цСЦй всепереможнСЦй силСЦ працСЦ СЦ вбачаСФ щастя трудового народу Роберт Бернс.


Не так плугатар: нивку зоре -

РЖ вже забув про лихо й горе;

А праля, дСЦвчина сСЦльська,

Не знаСФ, що то за тоска!

(ВлДва собаки»)

Говорячи про сатиричнСЦ вСЦршСЦ Роберта Бернса, неможливо обминути його твори, спрямованСЦ проти пуританськоСЧ церкви. Вперше антирелСЦгСЦйна тема з'являСФться в творчостСЦ Бернса в 1781р. Порушуючи закони релСЦгСЦСЧ, поет визнаСФ за людиною право судити вчинки Бога СЦ навСЦть вважаСФ можливим глузувати з нього.

З 1784 р. в антирелСЦгСЦйнСЦй поезСЦСЧ Бернса все голоснСЦше звучать соцСЦальнСЦ мотиви. ВСЦд розгляду окремих догматСЦв релСЦгСЦСЧ поет переходить до показу тСЦСФСЧ дСЦйсностСЦ, яку вона захищаСФ СЦ виправдовуСФ за допомогою цих догматСЦв. Поет виступаСФ не лише проти церкви та СЧСЧ служителСЦв взагалСЦ, а й проти конкретних СЧСЧ представникСЦв, з якими йому доводилося зустрСЦчатися у повсякденному життСЦ, СЦ на повний голос називаСФ СЧх прСЦзвища у своСЧх творах. РСЦк у рСЦк вСЦн викриваСФ найбСЦльш впливових СЦ славетних проповСЦдникСЦв Ейра. НайбСЦльш цСЦкавим з цих творСЦв СФ "Святий ярмарок", сатира на релСЦгСЦйнСЦ зСЦбрання сучасних йому фарисеСЧв.

Викриттю ханжей та лицемСЦрСЦв Бернс присвячуСФ такСЦ твори, як ПосланСЦСФ Мак-Месу, "ПосланСЦСФ молодому другу", "Звернення до Великих праведникСЦв". В своСЧх сатирах поет показуСФ, як серед мас шотландського селянства пСЦднСЦмаСФться протест проти засилля церковникСЦв, проти СЧхньоСЧ бездушноСЧ моралСЦ та лицемСЦрних проповСЦдей. ВСЦн показуСФ, що покора, богобоязливСЦсть, слСЦпа послушнСЦсть та СЦншСЦ "чесноти", якСЦ насаджувались церковниками, несумСЦснСЦ з людською гСЦднСЦстю. Любов до свого народу, пристрасне бажання полегшити життя простих трудСЦвникСЦв, допомогти СЧм звСЦльнитися вСЦд пут лицемСЦрства визначили важливе мСЦiе сатиричноСЧ тематики в творчостСЦ Роберта Бернса й надали його сатирам особливоСЧ життСФвостСЦ, гостроти й сили.

Але основною темою творчостСЦ Бернса 1773-1789р.р. була тема громадсько-полСЦтична. Поет-патрСЦот натхненно оспСЦвуСФ СЦсторичне минуле та нацСЦональнСЦ традицСЦСЧ рСЦдного краю. ВСЦн з гордСЦстю згадуСФ героСЧчнСЦ подвиги шотландських борцСЦв за незалежнСЦсть, захоплюСФться незламною волелюбнСЦстю свого народу. Твори Бернса пройнятСЦ впевненСЦстю в тому, що ШотландСЦя знову буде вСЦльною. Все своСФ життя Бернс усвСЦдомлював себе народним поетом, покликаним служити своСЧй батькСЦвщинСЦ.

ПолумтАЩяним патрСЦотичним гСЦмном СФ балада "Джон ЯчмСЦнне зерно" (1782), в якСЦй поет прославляСФ рСЦдний народ, майстерно використовуючи для цього улюблений образ шотландського фольклору. ЖорстокСЦ й вСЦроломнСЦ королСЦ заорюють Джона ЯчмСЦнне зерно у землю, а коли вСЦн вибиваСФться з-пСЦд землСЦ, зрСЦзають пСЦд корСЦнець, молотять, вСЦють, кидають у вогонь, розтирають мСЦж жорнами. Але Джон ЯчмСЦнне зерно продовжуСФ жити СЦ сповнювати мужнСЦстю серця знедолених. Описуючи пСЦдлу змову королСЦв, що поклялися згубити Джона ЯчмСЦнне зерно, Бернс в алегоричнСЦй формСЦ зображаСФ героСЧчне минуле шотландського народу СЦ висловлюСФ тверду певнСЦсть в справедливостСЦ його багатовСЦковоСЧ боротьби. ТяжкСЦ випробування, що припали на долю шотландського народу, не зламали його, а загартували, виховали в ньому якостСЦ, що забезпечать йому перемогу у вирСЦшальному бою - ця думка поета пронизуСФ алегоричнСЦ образи балади СЦ СФ СЧСЧ провСЦдною темою.

Запоруку перемоги Бернс бачить в СФдностСЦ СЦ згуртованостСЦ шотландцСЦв, в СЧх вСЦрностСЦ нацСЦонально-визвольним традицСЦям. Про це свСЦдчить кСЦнцева строфа балади. Звертаючись до шотландського народу, поет говорить:


Нехай же кожний пСЦднесе

За Джона келих свСЦй,

Щоб рСЦд його не припинявсь

В ШотландСЦСЧ старСЦй!

(Балада "Джон ЯчмСЦнне зерно»)


Позитивному началу, що знайшло своСФ вСЦдображення в образСЦ благородного СЦ мужнього Джона ЯчмСЦнне зерно, в баладСЦ протистоСЧть негативне начало, яке поет не випадково втСЦлюСФ в образах трьох королСЦв. КоролСЦ в баладСЦ Бернса могутнСЦ, гордовитСЦ, вСЦроломнСЦ. Вони бояться Джона СЦ ненавидять його, СЦ в своСЧй ненавистСЦ вони злобнСЦ й жорстокСЦ, пСЦдлСЦ й пСЦдступнСЦ. РЖ все ж таки СЧм не вдаСФться перемогти СЦ пСЦдкорити Джона. В боротьбСЦ королСЦв з Джоном поет вСЦдобразив постСЦйне прагнення "ади придушити в народСЦ поривання до свободи й незалежностСЦ. Балада "Джон ЯчмСЦнне зерно" стала одним з найулюбленСЦших творСЦв шотландського народу. ЖиттСФрадСЦсний оптимСЦзм балади СЦ вСЦра в невичерпнСЦ сили народу, в неминучСЦсть його перемоги, що проймаСФ СЧСЧ наскрСЦзь, роблять цей твСЦр одним з кращих у спадщинСЦ великого поета.

ПолумтАЩяний патрСЦотизм Роберта Бернса був основною рушСЦйною силою всСЦСФСЧ його творчостСЦ. Бернс натхненно оспСЦвуСФ не лише СЦсторичне минуле ШотландСЦСЧ, а й СЧСЧ чудову природу. ВСЦн певен, що лише той, хто любить СЦ знаСФ свою батькСЦвщину, може стати справжнСЦм поетом СЦ висловлюСФ готовнСЦсть вСЦддати всСЦ блага життя за високу насолоду, якоСЧ зазнаСФ поет вСЦдкриваючи для себе СЦ для СЦнших красу рСЦдного краю.

Охоплений пристрасним бажанням стати справжнСЦм поетом, Бернс багато думаСФ про те, якСЦ якостСЦ СФ необхСЦдними для поета, СЦ приходить до висновку, що селянське походження СЦ брак регулярноСЧ освСЦти не можуть бути перепоною. Живий, гострий розум, природнСЦсть СЦ знання життя народу - ось якостСЦ, якСЦ Бернс вважаСФ необхСЦдними для справжнього поета, СЦ ми не можемо не захоплюватись його проникливСЦстю, його глибоким розумСЦнням сутСЦ справжньоСЧ майстерностСЦ.

НайбСЦльш повне вСЦдображення естетична програма Роберта Бернса знайшла в алегоричнСЦй поемСЦ "ВидСЦння". Поет вимагаСФ вСЦд поезСЦСЧ СЦдейностСЦ й реалСЦзму. Поетичну творчСЦсть вСЦн розглядаСФ перш за все, як патрСЦотичне служСЦння батькСЦвщинСЦ. Зображення рСЦдноСЧ краСЧни, СЧСЧ природи, СЧСЧ народу, СЧСЧ героСЧчних традицСЦй - ось як розумСЦСФ Бернс завдання поета. ПоезСЦя для нього не забава, не СЦграшка для багатьох нероб, вСЦн певен в тому, що поезСЦя потрСЦбна трудящому люду, як потрСЦбне йому вмСЦння обробляти землю, вигодовувати худобу, як потрСЦбний йому вСЦдпочинок пСЦсля довгого трудового дня, як потрСЦбне кохання. Бернс каже: "Звання шотландського поета - моя найбСЦльша гордСЦсть, заслуговувати його надалСЦ - моСФ найбСЦльш честолюбне бажання. ШотландСЦя СЦ шотландська СЦсторСЦя - теми, на якСЦ я тСЦльки СЦ мСЦг би бажати складати пСЦснСЦ.

В сСЦчнСЦ 1785р. Бернс пише Лист до ДевСЦ, поета-побратима, в якому знаходить вихСЦд обурення поета з приводу того, що блага життя подСЦляються без найменшоСЧ уваги до гСЦдностСЦ людей: той, хто заслуговуСФ щастя й достаткСЦв, живе в жахливСЦй бСЦдностСЦ, а мерзотники й дурнСЦ, нСЦ на що не придатнСЦ, не знають, куди грошСЦ дСЦвати. Поет висловлюСФ певнСЦсть в тому, що справжнСФ щастя - це не грошСЦ, не почестСЦ, не блискуча картАЩСФра, навСЦть не знання:


Не титули СЦ не герби,

Не банкСЦв лондонських скарби -

Зарука щастя й миру;

НСЦ, не гонитва за добром,

Не книги й докторський диплом

Дають утСЦху щиру тАж


ВСЦн твердо вСЦрить в те, що бСЦдняки, приреченСЦ на тяжку працю СЦ злиднСЦ, щасливСЦ вСЦд безчесних СЦ безсердечних багатСЦСЧв:


Ти думаСФш, таким, як ми,

Що в полСЦ трудяться до тьми,

ПриреченСЦ на злиднСЦ,

ДаСФться з неба менше втСЦх,

НСЦж гордим лордам, для яких

Ми й погляду не гСЦднСЦ?

Поглянь, як часто СЧх пиха

СтворСЦння любить божСЦ,

РЖ як до бешкету й грСЦха

Штовхають СЧх розкошСЦ!

Кожним рядком свого твору Роберт Бернс стверджуСФ безперечну моральну вищСЦсть бСЦдняка над багатими неробами, оспСЦвуСФ його особисту гСЦднСЦсть, доброту, людянСЦсть.

Тема викриття соцСЦальноСЧ несправедливостСЦ набуваСФ дальшого розвитку в таких творах Бернса, як посланСЦя Джону Лепреку "ПосланСЦСФ молодому другу", - "НСЦщо", "Два собаки", "ВеселСЦ жебраки", "Звернення Вельзевула».

В 1785 р. Роберт Бернс пише один з своСЧх найвидатнСЦших творСЦв - кантату "ВеселСЦ жебраки". НаприкСЦнцСЦ ХVIII ст., внаслСЦдок загарбування ШотландСЦСЧ АнглСЦСФю СЦ докорСЦнноСЧ перебудови економСЦки аграрноСЧ до того краСЧни, було розорено десятки тисяч шотландських трудСЦвникСЦв-селян, орендарСЦв, дрСЦбних ремСЦсникСЦв. В ШотландСЦСЧ панували злиднСЦ СЦ голод, вибухали голоднСЦ бунти. КатастрофСЦчно збСЦльшувалась армСЦя безпритульних бродяг, що блукали по краСЧнСЦ, шукаючи працСЦ й хлСЦба.

ВлВеселСЦ жебраки» - гнСЦвний обвинувальний акт проти суспСЦльного ладу, який прирСЦкав тисячСЦ людей не безробСЦття, голод, жебрацтво. Воднораз це - величний гСЦмн простому бСЦдному люду, що в найтяжчих умовах зберСЦгаСФ життСФрадСЦснСЦсть, душевне благородство, почуття "асноСЧ гСЦдностСЦ СЦ бСЦльш за все шануСФ свободу, незалежнСЦсть СЦ любов до рСЦдноСЧ краСЧни.

Кантата "ВеселСЦ жебраки" - дуже своСФрСЦдний твСЦр бСЦльш драматичного, нСЦж лСЦро-епСЦчного жанру. Вона складаСФться з ряду пСЦсень, кожному з яких виконуСФ певний персонаж. ПСЦснСЦ обтАЩСФднуються речитативом, що зображуСФ мСЦiе дСЦСЧ, дСЦючих осСЦб, СЧх вчинки. Характеристика перса нажСЦв передаСФться через СЧх "аснСЦ слова, дСЦСЧ, взаСФмовСЦдносини. РЖ хоча "ВеселСЦ жебраки" не СФ драмою в СЧСЧ класичнСЦй формСЦ, найбСЦльш сильними в цьому творСЦ СФ саме драматичнСЦ елементи.

Сюжет кантати дуже простий: кСЦлька бродяг-жебракСЦв збираються в дешевому шинку СЦ, попиваючи пиво й вСЦски, жартують, сваряться, спСЦвають пСЦснСЦ. В персонажах кантати знайшли своСФ художнСФ втСЦлення тисячСЦ знедолених шотландського люду. РЖ все ж таки в злиднях СЦ нещастях вони зберегли свою людську гСЦднСЦсть СЦ свСЦтлий народний оптимСЦзм. ПСЦснСЦ являють собою маленькСЦ поетичнСЦ оповСЦдання, в кожному з яких бСЦльш або менш докладно зображуСФться життСФвий шлях виконавця СЦ його ставлення до свого суспСЦльного стану.

БернсовСЦй кантатСЦ, яка майстерно вСЦдтворюСФ розгульну та безладну атмосферу гулянки жебракСЦв, "астиве тСЦсне переплетСЦння серйозного й смСЦшного, трагСЦчного СЦ комСЦчного, уСЧдливого сарказму СЦ доброзичливого гумору, громадського та особистого. Заключна пСЦсня кантати немовби обтАЩСФднуСФ, пСЦдсумовуСФ змСЦст СЦ характернСЦ риси попереднСЦх пСЦсень. Тут найчСЦткСЦше вСЦдбито соцСЦально-полСЦтичнСЦ мотиви твору - рСЦзку й нещадну критику сучасного поетовСЦ суспСЦльства, його установ, моралСЦ, законСЦв; проголошення свободи як неодмСЦнноСЧ умови людського щастя; ствердження високоСЧ гСЦдностСЦ простоСЧ людини, в якСЦ умови би умови життя вона не була поставлена, СЦ нарештСЦ, заклик до боротьби за свободу СЦ незалежнСЦсть:


К бСЦсу всСЦх закону друзСЦв!

Воле радСЦсна, живи!

ВсСЦ суди - для боягузСЦв,

Для попСЦв стоять церкви!


Кантата вСЦдзначаСФться могутнСЦм оптимСЦзмом, невичерпною життСФрадСЦснСЦстю, яскравою веселСЦстю, яка вражаСФ тим бСЦльше, що вона йде вСЦд убогих СЦ голодних, несправедливо ображених людей.

ВеселСЦ жебраки"- величний гСЦмн простому шотландському люду, його непохитнСЦй стСЦйкостСЦ та оптимСЦзму. В цьому вСЦдношеннСЦ кантата перекликаСФться з СЦншим безсмертним твором Роберта Бернса - баладою Джон ЯчмСЦнне зерно. Але якщо основним персонажем балади СФ легендарний фольклорний герой, та кантата знайомить нас з живими людьми, якСЦ мужньо зносять холод, голод, злиднСЦ, моральне приниження СЦ все ж таки, подСЦбно до Джона ЯчмСЦнного зерна, залишаються стСЦйкими й переможними, бСЦльш за все цСЦнять свою незалежнСЦсть, свято люблять батькСЦвщину СЦ виходять життСФрадСЦсними СЦ веселими з будь-яких випробувань. Як СЦ в ДжонСЦ ЯчмСЦнному зернСЦ, в цих людях живе СЦ б'СФться непокСЦрне, волелюбне, безсмертне серце народу. ПровСЦднСЦ мотиви кантати "ВеселСЦ жебраки" здобули блискучого розвитку в пСЦзнСЦших творах Бернса - поемах "Два собаки", "Сон", Звернення Вельзевула, Чесна бСЦднСЦсть, Дерево свободи.

ПостСЦйне погСЦршання життСФвих умов народних мас ШотландСЦСЧ глибоко хвилювало СЦ обурювало поета, СЦ часто те чи СЦнше явище природи або випадок СЦз життя тваринного свСЦту викликали у нього безрадСЦснСЦ асоцСЦацСЦСЧ з життям народу. До творСЦв, у яких злиденне життя шотландського народу зображуСФться крСЦзь призму життя рослинного або тваринного свСЦту, належать вСЦршСЦ Бернса "До мишСЦ, вивернутоСЧ плугом з нори в листопадСЦ 1785 р.", "До ромашки, пСЦдрСЦзаноСЧ плугомтАж", "Зимова нСЦч". ЦСЦ твори свСЦдчать, як глибоко СЦ боляче переживав Бернс несправедливСЦсть та жорстокСЦсть, що оточували його змалку.

До вСЦршСЦв, в яких Бернс використовуСФ явища природи як фон для зображення суспСЦльних явищ, належить, зокрема, "Зимова нСЦч". В цьому вСЦршСЦ поет з болем констатуСФ той факт, що навСЦть зимова хуртовина, що без жалю й спСЦвчуття обрушуСФться на птахСЦв СЦ звСЦрСЦв, яким нема де шукати притулку, не може зрСЦвнятися зСЦ злом та насильством, що панують в людському суспСЦльствСЦ. Звертаючись до крижаних зимових вСЦтрСЦв, лютого морозу СЦ пронизливоСЧ хуртовини, поет каже, що СЧх спСЦльна лють не перевершить тСЦСФСЧ жорстокостСЦ, мстивостСЦ, злобностСЦ, яку людина виказуСФ до людини. Поруч з картиною хуртовини Бернс малюСФ картину людських вСЦдносин: жорстоке гноблення СЦ божевСЦльне честолюбство призводять людство до слСЦз, злиднСЦв, воСФн. ПихатСЦ паразити СЦз зневагою дивляться на простого селянина, вважаючи його нижчою СЦстотою, створеною для задоволення СЧх примх: нСЦ любов, нСЦ честь не знаходять собСЦ мСЦiя в людському суспСЦльствСЦ. Поет закликав кожного, хто не спить в цю зимову нСЦч, прислухатись до завивання хуртовини, подумати про тих нещасних, що не мають нСЦ стрСЦхи над головою, нСЦ СЧжСЦ, СЦ проявити до них братерськСЦ почуття:

Ви, що спите пСЦд ковдрою м'якою,

Лише вСЦд примх страждаючи своСЧх,

Подумайте, подумайте про тих,

Хто зраджений СЦ друзями, й судьбою!

Сини нещастя - браття в свСЦтСЦ цСЦм.

Щасливий той, хто допоможе СЧм!

(ВлЗимова нСЦч»)


Майже одночасно з бажанням принести користь рСЦднСЦй краСЧнСЦ, рСЦдному народу у Роберта Бернса прокидаСФться СЦнтерес до полСЦтики, до подСЦй внутрСЦшнього СЦ мСЦжнародного життя, який знаходить широке вСЦдображення в творах 1782-1789 рр. Значення полСЦтичноСЧ поезСЦСЧ Бернса було тим бСЦльше, що вона вСЦдбивала реакцСЦю широких мас шотландського народу на внутрСЦшню СЦ зовнСЦшню полСЦтику англСЦйського уряду.

Першою визначною подСЦСФю мСЦжнародного життя, що знайшла своСФ вСЦдображення в листах СЦ творах народного шотландського поета, була вСЦйна американських колонСЦй ВеликобританСЦСЧ за незалежнСЦсть, яка вСЦдбувалася в 1774-1783 рр. В 1784 р. Бернс пише свою полСЦтичну сатиру "Американська вСЦйна. ПолСЦтична балада", яка переважно друкуСФться пСЦд менш виразною назвою "Коли доблесний ГСЦлдфорд стояв за рулем. Фрагмент". Взявши темою балади вСЦйну пСЦвнСЦчноамериканських колонСЦй за незалежнСЦсть, поет не обмежуСФться вСЦдкритим проявом симпатСЦй до повсталих колонСЦстСЦв, вСЦн викриваСФ антинародну полСЦтику англСЦйського уряду СЦ закликаСФ шотландський народ наслСЦдувати приклад американських повстанцСЦв.

Ще бСЦльш яскраве вСЦдображення полСЦтичнСЦ погляди шотландського поета знаходять в написанСЦй у 1786 р. сатирСЦ "Сон", в якСЦй поет вСЦдкрито виступаСФ проти англСЦйськоСЧ королСЦвськоСЧ династСЦСЧ СЦ яку можна смСЦливо назвати полСЦтичним фейлетоном у вСЦршах. Сатира закСЦнчуСФться суворим застереженням, що члени королСЦвськоСЧ родини занадто вже звикли до почестей та лестощСЦв СЦ що недалеко той день, коли СЧм доведеться проковтнути чимало солСЦ - адже йде до того, що той, хто сьогоднСЦ роздумуСФ над чаркою вина, завтра буде пСЦдбирати крихти хлСЦба.

Але найбСЦльш пристрасним СЦ гнСЦвним з усСЦх творСЦв, написаних Робертом Бернсом у перший перСЦод своСФСЧ творчостСЦ, твором, в якому безмежна любов до народу, безмежна ненависть до його гнобителСЦв СЦ передчуття неминучоСЧ боротьби злилися в СФдиний нищСЦвний потСЦк, СФ сатира "Звернення Вельзевула". РЖ.П. Симоненко зазначаСФ: "Сатиру цю, гСЦрку СЦ нещадну, написано нСЦбито кров'ю серця. В нСЦй втСЦлився весь бСЦль, що його вСЦдчував поет з юнацьких рокСЦв, спостерСЦгаючи жорстоку долю шотландського народу; вся ненависть СЦ зневага, що роками накопичувались в його душСЦ по вСЦдношенню до панСЦвного класу, який з нелюдською жорстокСЦстю будував свСЦй добробут на кСЦстках та кровСЦ СЦнших людей; вся полумтАЩяна жага свободи й незалежностСЦ, що спалювала його з часСЦв, коли вСЦн усвСЦдомив себе шотландцем; вся його генСЦальна майстернСЦсть.

ВлЗвернення Вельзевула» - вСЦдгук на подСЦю, що мала мСЦiе в ШотландСЦСЧ в 1786 р. ПтАЩятсот шотландських селян, якСЦ жили в страшенних злиднях СЦ знаходились на гранСЦ голодноСЧ смертСЦ, не захотСЦли терпСЦти далСЦ знущання СЦ самоуправство землевласникСЦв СЦ висловили бажання покинути ШотландСЦю СЦ поСЧхати до Канади. Америка здавалася СЧм краСЧною свободи СЦ справедливостСЦ, в якСЦй вони зможуть побудувати нове, вСЦльне, незалежне життя. Але англСЦйський уряд, стурбований масовою емСЦграцСЦСФю даровоСЧ робочоСЧ сили, наказав приборкати "бунтСЦвникСЦв" СЦ повернути СЧх "законним "асникам". Активну участь в цьому ганебному актСЦ брало так зване "Шотландське товариство", статус якого передбачав захист СЦнтересСЦв шотландських громадян.

Бернс, як СЦ весь шотландський народ, був до глибини душСЦ обурений пСЦдлим СЦ цинСЦчним вчинком "Шотландського товариства", СЦ вСЦдгукнувся на цю подСЦю нещадною сатирою. За життя поета сатиру опублСЦковано не було, проте СЧСЧ широко розповсюджували в списках. Повний заголовок сатири такий: "Звернення Вельзевула до його милостСЦ графа Бредалбейна, президента високоСЧ гСЦрськоСЧ громади, скликаноСЧ 23 травня цього року в ШекспСЦрСЦ (Ковент Гарден) для погодження заходСЦв проти замСЦру птАЩятисот горян, що наважились були (як повСЦдомив пан М. Еппелкрос) тСЦкати од своСЧх законних панСЦв СЦ господарСЦв, чиСФю "аснСЦстю вони СФ, СЦ емСЦгрувати з земель пана ГленгарСЦ до пустель Канади, в пошуках тСЦСФСЧ фантастичноСЧ речСЦ, що зветься волею».

В цьому заголовку з усСЦСФю яснСЦстю вСЦдбито основну думку сатири - обурення проти жорстокоСЧ сваволСЦ СЦ переслСЦдувань, що припали на долю людей, якСЦ насмСЦлились прагнути визволення вСЦд тиранСЦСЧ панСЦв, СЦ вСЦдверте захоплення СЧх вчинком. Поет виходить далеко за межСЦ подСЦСЧ, що стала безпосередньою темою сатири, СЦ пише твСЦр, в якому, як в дзеркалСЦ, вСЦдбито всю мерзеннСЦсть тогочасного ладу.

АналСЦзуючи "Звернення Вельзевула», ми спостерСЦгаСФмо в цьому творСЦ три СЦдейно-тематичнСЦ лСЦнСЦСЧ, злитСЦ в СФдине органСЦчне цСЦле: перша лСЦнСЦя - це образ Вельзевула СЦ правлячих класСЦв; друга - картина експлуатацСЦСЧ СЦ гнСЦву народного, що невпинно зростаСФ; третя - викриття псевдопатрСЦотичних фСЦлантропСЦчних товариств.

В бСЦльшостСЦ творСЦв на громадсько-полСЦтичну тематику Бернс надаСФ узагальнюючу характеристику правлячих класСЦв, СЧх бездСЦяльностСЦ, жорстокостСЦ. В ролСЦ викривателя виступають звичайно або народ, або сам поет. "ЗверненнятАж» в цьому вСЦдношеннСЦ твСЦр незвичайний. РозповСЦдь у ньому ведеться вСЦд особи диявола, образ якого споконвСЦку СФ символом всього темного й злого СЦ який тут виступаСФ як натхненник СЦ захисник антинародноСЧ полСЦтики. Тобто Бернс вСЦдкрито проводить думку, що тогочасний лад СФ продуктом дСЦяльностСЦ сил темних, жорстоких, ворожих людинСЦ. Типовим для диявола в цьому творСЦ виявляСФться звСЦряча жорстокСЦсть, зрозумСЦло - зневажливе ставлення до народу СЦ ненависть до всього передового.

Вельзевул закидаСФ своСЧм земним однодумцям надмСЦрну безтурботнСЦсть, недостатнСЦй контроль за дСЦяльнСЦстю управляючих, наглядачСЦв, суддСЦв, яким платять грошСЦ, щоб вони тримали народ в страху СЦ покорСЦ: до останнього часу вони обмежувались тим, що позбавляли шотландцСЦв засобСЦв СЦснування СЦ будь-яких людських прав. Але ж цього зовсСЦм недосить, щоб зламати упертий шотландський дух:


Та слухай, слухай лорде мСЦй хоробрий!

По-моСФму, ти з ними надто добрий!

Я б не сказав, звичайно, що твоСЧ

НаглядачСЦ й гуменнСЦ - гультяСЧ.

НСЦ! ЖалощСЦ одкинувши, старанно

Вони грабують люд СЦ пСЦзно й рано,

Хоч рСЦд горянський у бСЦдСЦ лихСЦй

Лише гартуСФ дух упертий свСЦй.

Одважся, грянь на них, як грСЦм СЦз тучСЦ!

Кинь до втАЩязниць, замкни в льохи смердючСЦ,

Жени на поле юнакСЦв усСЦх

(Лиш праця СЦ голод витверезять СЧх).


Життя шотландського селянства знайшло вСЦдображення в багатьох творах Роберта Бернса, але в жодному з творСЦв зображення життя селян це набирало такоСЧ великоСЧ викривальноСЧ сили, як у "ЗверненнСЦ Вельзевула". Нелюдська праця, що не забезпечуСФ, при всСЦй СЧСЧ напруженостСЦ, не лише одягу, але навСЦть необхСЦдного мСЦнСЦмуму СЧжСЦ селянину СЦ його родинСЦ СЦ, водночас, приносить незчисленнСЦ багатства землевласнику. ПозбавленСЦсть будь-яких громадських прав. Страх борговоСЧ тюрми. Завжди голоднСЦ, обСЦрванСЦ дСЦти. ЗамученСЦ жСЦнки, готовСЦ валятись в ногах наглядача, щоб випросити шматок хлСЦба для малят. ПостСЦйнСЦ образи, ганьба. Такою бачить поет долю шотландського селянина зараз СЦ в найближчому майбутньому, якщо тСЦльки шотландський народ сам не вСЦзьметься за своСФ визволення, за встановлення справедливостСЦ.

Пригнобленим, знедоленим, голодним СЦ убогим, але нескореним, волелюбним, готовим в жорстокСЦй боротьбСЦ повернути свою волю зображуСФ Бернс шотландський народ.

ВлЗвернення Вельзевула» - сатира, може, найбСЦльш гСЦрка не лише в творчостСЦ Бернса, а СЦ у всСЦй англСЦйськСЦй поезСЦСЧ. Це - вСЦршований памфлет, гнСЦвний СЦ полумтАЩяний, що не знаСФ усмСЦшки або поблажливостСЦ.

АналСЦз громадсько-полСЦтичноСЧ поезСЦСЧ Роберта Бернса показуСФ, що з середини 80-х рокСЦв його критика набираСФ бСЦльшоСЧ гостроти, свСЦдомостСЦ, цСЦлеспрямованостСЦ. ВСЦд зображення окремих життСФвих фактСЦв поет переходить до показу причин, що СЧх народжують. ВСЦн викриваСФ у своСЧх творах неправомСЦрнСЦсть СЦснування суспСЦльного ладу, при якому той, хто створюСФ суспСЦльнСЦ цСЦнностСЦ, не маСФ навСЦть прожиткового мСЦнСЦмуму, а той, хто нСЦчого не робить СЦ зневажаСФ працю, не лише користуСФться багатствами, створеними чужою працею, а ще й розпоряджаСФться долею трудСЦвникСЦв Бернс протиставляСФ найбСЦднСЦшСЦ верстви шотландського народу - селян, робСЦтникСЦв копалень, навСЦть безробСЦтних жебракСЦв.

В громадсько-полСЦтичних творах Бернса знайшов надзвичайно яскраве вСЦдображення сатиричний хист великого поета. Багатство арсеналу Бернса - сатирика невичерпне. Ми знаходимо в його творах незлСЦченну кСЦлькСЦсть вСЦдтСЦнкСЦв гумору, СЦронСЦСЧ, сарказму, причому характерним для Бернса СФ поСФднання гумору СЦ сарказму в одному й тому ж творСЦ, що надаСФ його поезСЦям неповторноСЧ своСФрСЦдностСЦ. ОсновнСЦ жанри громадсько-полСЦтичноСЧ лСЦрики Бернса - послання, поема, вСЦрш, видСЦння, епСЦграма.

НароднСЦсть творчостСЦ Роберта Бернса, вСЦдданСЦсть великого поета СЦнтересам свого народу, своСФСЧ батькСЦвщини виявилося не тСЦльки в тематицСЦ, а й в художнСЦх особливостях його поезСЦСЧ. Народну любов, визнання народу Бернс вважав критерСЦСФм цСЦнностСЦ художнСЦх творСЦв. Бернс збирав народнСЦ твори, уважно СЦ глибоко вивчав СЧхнСЦ характернСЦ риси СЦ особливостСЦ. ВСЦн вСЦдзначав природнСЦсть, правдивСЦсть СЦ простоту у сполученнСЦ з оригСЦнальнСЦстю й новизною зображення в ШотландськСЦй народнСЦй пСЦснСЦ. "щось характерне в наших старих шотландських пСЦснях, щаслива природнСЦсть думки та вислову, "астива лише СЧм», - писав поет в одному листСЦ. "РЖснуСФ якСЦсть, що необхСЦдна бСЦльше, нСЦж будь-яка СЦнша, в пСЦснСЦ, СЦ СФ самою суттю балади - я маю на увазСЦ простоту.

СвоСФ захоплення цими рисами народноСЧ поезСЦСЧ та музики Бернс висловлював багато разСЦв, вСЦн навСЦть нСЦколи не виправляв "асних юнацьких творСЦв, боячись порушити СЧхню щирСЦсть та безпосереднСЦсть. Бернс рСЦшуче вСЦдстоював своСЧ погляди на поезСЦю. З великою пильнСЦстю та дбайливСЦстю Роберт Бернс вивчав структуру народного вСЦрша, вважаючи основними його особливостями нерСЦвномСЦрнСЦсть складСЦв у рядку, вСЦльний наголос СЦ багатство алСЦтерацСЦй та асонансСЦв, якСЦ в деяких випадках замСЦнюють риму.

В нерСЦвномСЦрностСЦ й природностСЦ народних пСЦсень Бернс бачив особливу красу, щирСЦсть, сердечнСЦсть, засСЦб повнСЦшого розкриття змСЦсту. Поета захоплювала оригСЦнальнСЦсть цього художнього засобу, й вСЦн гаряче вСЦдстоював його право на СЦснування.

Ще в молодостСЦ Бернс висловлював думку про можливСЦсть, виходячи з характерних рис народноСЧ шотландськоСЧ поезСЦСЧ, написати слова до популярних народних мелодСЦй. Згодом вСЦн багато рокСЦв присвятив цСЦй справСЦ: записував мелодСЦСЧ й слова пСЦсень, якСЦ йому доводилось почути в рСЦзних кутках краСЧни; створював слова до мелодСЦй, вСЦд тексту яких збереглися лише скупСЦ фрагменти, приспСЦв або назва, СЦ до тих мелодСЦй, що були вСЦдомСЦ виключно як танцювальнСЦ. Прагнучи вСЦдмовити культурнСЦ досягнення шотландського народу, Бернс розглядав усю роботу як свСЦй патрСЦотичний обовтАЩязок.

Знавець СЦ цСЦнитель народноСЧ шотландськоСЧ поезСЦСЧ, Роберт Бернс перенСЦс дорогоцСЦннСЦ СЧСЧ риси - природнСЦсть, правдивСЦсть СЦ простоту, свСЦтлий життСФрадСЦсний гумор, а також такСЦ формальнСЦ ознаки СЧСЧ, як своСФрСЦдний нерСЦвномСЦрний ритм, багатство алСЦтерацСЦй СЦ асонансСЦв, - у свою "асну творчСЦсть СЦ розвинув СЧх далСЦ.

З усСЦх жанрСЦв, до яких звертався Роберт Бернс, найулюбленСЦшим для нього була пСЦсня. Як виявився вплив фольклору в його пСЦснях, якСЦ риси вСЦн сприйняв СЦ що нового внСЦс вСЦн у цей жанр?

ПСЦснСЦ Бернса вСЦдрСЦзняються вСЦд народних пСЦсень, передусСЦм чСЦткСЦшим сюжетом СЦ динамСЦчнСЦстю. Шотландським пСЦсням, що створювались багатьма поколСЦннями народних спСЦвцСЦв, "астива деяка аморфнСЦсть, розпливчатСЦсть, роздрСЦбненСЦсть сюжету. РЖнколи буваСФ важко вСЦдразу "овити зв'язок мСЦж окремими строфами пСЦснСЦ - настСЦльки рСЦзкСЦ й раптовСЦ переходи вСЦд першоСЧ особи до другоСЧ та третьоСЧ й знову до першоСЧ, настСЦльки примхливСЦ змСЦни сюжету.

ПСЦснСЦ Бернса - СЦ любовнСЦ, СЦ застольнСЦ, СЦ побутовСЦ - всСЦ, без винятку, вСЦдзначаються чСЦтким сюжетним малюнком, в них немаСФ нСЦяких неясностей, розривСЦв в розгортаннСЦ сюжету. В той же час, "овивши своСФрСЦдну принаднСЦсть раптових переходСЦв у народних пСЦснях, поет використовуСФ СЧх в цСЦлому рядСЦ своСЧх творСЦв у виглядСЦ несподСЦваних кСЦнцСЦвок, що суперечать початковому розвитку сюжету СЦ дозволять повнСЦше розкрити складнСЦсть СЦ суперечливСЦсть людськоСЧ психологСЦСЧ.

З цим прийомом тСЦсно звтАЩязана СЦнша характерна риса пСЦсень Роберта Бернса. Якщо народна поезСЦя звичайно даСФ статичне зображення почуттСЦв чи характерСЦв, то Бернс проникаСФ в саму глибину почуттСЦв СЦ переживань людини, показуСФ СЧх в розвитку, в русСЦ. Пульс життя вСЦдчуваСФться в усСЦх пСЦснях великого поета. РухливСЦсть, динамСЦчнСЦсть, смСЦливе поСФднання суперечливих понять стали головними якостями його поезСЦСЧ.

Поглиблюючи психологСЦчну характеристику пСЦсенних персонажСЦв, Бернс в той же час, СЦдучи слСЦдом за фольклорною традицСЦСФю, придСЦляСФ порСЦвняно небагато уваги портретовСЦ, який вСЦдСЦграСФ в його творах лише другорядну, пСЦдпорядковану роль.

Значно бСЦльший СЦнтерес поет виявляСФ до зображення природи, причому вСЦн не тСЦльки широко використовуСФ пейзаж як фон для показу переживань людини, але й смСЦливо звертаСФться до змалювання явищ природи як до засобу викриття суспСЦльноСЧ несправедливостСЦ, виходячи далеко за межСЦ пСЦсенного жанру. ПСЦснСЦ Бернса насиченСЦ ароматом полСЦв СЦ лСЦсСЦв, в них приваблюють мальовничСЦ картини природи ШотландСЦСЧ. До Бернса не було в АнглСЦСЧ поета-пСЦсенника, який би з такою майстернСЦстю розкрив через явище природи внутрСЦшнСЦй свСЦт людини. В той час як в бСЦльшостСЦ народних творСЦв картини природи використовуються тСЦльки як фон, на якому розгортаються подСЦСЧ, прийоми Бернса у використаннСЦ пейзажу надзвичайно рСЦзноманСЦтнСЦ. Це може бути СЦ фон, СЦ засСЦб зображення краси коханоСЧ дСЦвчини або СЧСЧ душевних якостей, СЦ засСЦб повнСЦшого розкриття душевного стану людини, СЦ, нарештСЦ, невичерпне джерело порСЦвнянь та паралелей.

Картини природи в пСЦснях Бернса гранично простСЦ й реалСЦстичнСЦ. Це з дитинства знайомий поетовСЦ пейзаж рСЦвнинноСЧ ШотландСЦСЧ: квСЦтучСЦ береги рСЦк, лСЦсистСЦ долини, молодСЦ гаСЧ, лани, що наливаються зерном, родючСЦ поля, незчисленнСЦ струмочки, величнСЦ рСЦки, тихСЦ росянСЦ свСЦтанки й темнСЦ штормовСЦ ночСЦ, благодатнСЦ веснянСЦ зливи, лютСЦ зимовСЦ хуртовини СЦ згубнСЦ осСЦннСЦ бурСЦ, що знищують недостиглий урожай.

РеалСЦстичнСЦ деталСЦ, якими насиченСЦ описи природи, говорить про надзвичайну спостережливСЦсть поета. В той же час пейзаж в творах Бернса нСЦколи не СФ самоцСЦллю, а служить допомСЦжним засобом для повнСЦшого розкриття внутрСЦшнього свСЦту людини чи явищ суспСЦльного життя.

Надзвичайно яскраво виявився вплив фольклору в поетичнСЦй будовСЦ пСЦсень Бернса. ВСЦн зберСЦгаСФ в своСЧх пСЦснях традицСЦйну строфу народних пСЦсень - чотирирядковий СЦ восьмирядковий вСЦрш з рефреном або "хором" - але вСЦддаСФ перевагу рефрену, по-рСЦзному варСЦюючи його.

На вСЦдмСЦну вСЦд народних пСЦсень, у Бернса рефрен не обовтАЩязково знаходиться лише в кСЦнцСЦ строфи. Таким же вСЦльним в пСЦснях Бернса СФ СЦ розташування "хору" - приспСЦву. ВСЦн може наступати регулярно за кожною строфою, може вСЦдкривати пСЦсню або закСЦнчувати СЧСЧ, може повторюватися двСЦчСЦ.

Хор, як СЦ рефрен, пСЦдкреслюСФ основну думку пСЦснСЦ. ВСЦн вСЦдрСЦзняСФться вСЦд загальноСЧ будови пСЦснСЦ ритмом, структурою, а СЦнодСЦ СЦ розмСЦром, завдяки чому легко сприймаСФться провСЦдна думка, яку виражаСФ хор. Бернс охоче використовуСФ рефрен СЦ хор одночасно в однСЦй СЦ тСЦй же пСЦснСЦ.

З ритмСЦчною органСЦзацСЦСФю пСЦсень Бернса нерозривно звтАЩязала СЧхня СЦнтонацСЦйно-синтаксична органСЦзацСЦя. Неухильно додержуючись загальноприйнятого закону, згСЦдно з яким в пСЦснях не повинно бути рСЦзко виражених переносСЦв, якСЦ б приводили до непорозумСЦнь пСЦд час спСЦву, поет в той же час не уникаСФ великих перСЦодСЦв, керуючись в тих випадках виключно вимогам змСЦсту. В його пСЦснях ми знайдемо СЦ складнСЦ, СЦ складнопСЦдряднСЦ речення, якСЦ часто охоплюють цСЦлу строфу. РЖ все ж неодмСЦнною особливСЦстю всСЦх пСЦсень Бернса залишаСФться легкСЦсть, грацСЦознСЦсть, динамСЦчнСЦсть. Значну роль у створеннСЦ своСФрСЦдного звучання кожноСЧ пСЦснСЦ вСЦдСЦграСФ розташування смислових наголосСЦв. Народна пСЦсня дотримуСФться в цьому вСЦдношеннСЦ правил звичайноСЧ розмовноСЧ мови, даючи перевагу вСЦльному розташуванню наголосСЦв. Бернс, додержуючись природних наголосСЦв СЦ СЦнтонацСЦй, майже завжди надаСФ СЧм певноСЧ органСЦзованостСЦ пСЦдсилюючи таким чином музикальнСЦсть вСЦрша й видСЦляючи, шляхом порушення прийнятоСЧ схеми, слова, якСЦ несуть основне смислове навантаження.

Фольклор СФ джерелом СЦ таких особливостей СЦнтонацСЦйно-синтаксичноСЧ будови пСЦсень Бернса, як синонСЦмСЦчна будова рядкСЦв СЦ строф, анафора СЦ епСЦфора.

В народнСЦ поезСЦСЧ дуже поширений повтор: в цСЦлому рядСЦ пСЦсень третСЦй СЦ четвертий рядки кожного чотирирядкового вСЦрша СФ повторенням двох перших рядкСЦв або другий рядок СФ повторенням першого. З цього прийому СЦ розвиваСФться синонСЦмСЦчна побудова рядкСЦв СЦ строф.

Бернс, крСЦм буквального повтору рядкСЦв або будь-якоСЧ СЧх частини, що особливо часто зустрСЦчаСФться в "хорСЦ" пСЦсень, застосовуСФ СЦнтонацСЦйно-синтаксичнСЦ паралелСЦзми, тобто синонСЦмСЦчну побудову рядкСЦв чи навСЦть строф, при якСЦй збСЦгаються не самСЦ слова (або не лише слова), а, головним чином, синтаксис СЦ СЦнтонацСЦя речень.

НаслСЦдуючи нацСЦональнСЦ традицСЦСЧ Роберт Бернс придСЦляСФ дуже велику увагу звуковСЦй органСЦзацСЦСЧ пСЦсень. Бернс удосконалив СЦ риму народних пСЦсень. В цСЦлому рядСЦ творСЦв ми знаходимо постСЦйну риму - прийом, запозичений з народноСЧ поезСЦСЧ СЦ дуже поширений в громадсько-полСЦтичнСЦй лСЦрицСЦ Бернса.

Творчий пСЦдхСЦд великого поета до традицСЦй фольклору особливо наочно виявлявся в тих випадках, коли Бернс писав твори, паралельнСЦ до СЦснуючих народних зразкСЦв, використовуючи приспСЦв, окрему строфу або просто створюючи свСЦй варСЦант народноСЧ пСЦснСЦ.

Бернс або розвивав сюжет, який йому подобався, в дусСЦ даноСЧ народноСЧ пСЦснСЦ; або по-своСФму оригСЦнально трактував подСЦСЧ, про якСЦ в нСЦй говорилось, зберСЦгаючи не тСЦльки форму, а, як вихСЦдний пункт, СЦ початкову строфу або хор народноСЧ пСЦснСЦ; використовував у зовсСЦм новому контекстСЦ яке-небудь слово чи вираз з народноСЧ пСЦснСЦ, причому розмСЦр СЦ загальна спрямованСЦсть пСЦснСЦ зберСЦгалися; або, нарештСЦ, створював нову пСЦсню, тотожну старСЦй за СЦнтонацСЦСФю СЦ темою.

ПСЦснСЦ великого шотландського поета виросли з народних пСЦсень, увСЦбрали в себе багатовСЦковСЦ досягнення шотландського фольклору й розвивалися на СЧх основСЦ. Але пСЦснСЦ Бернса - це вже щось якСЦсно нове. РЖ в тематицСЦ, СЦ в змСЦстСЦ, СЦ в художнСЦх особливостях, СЦ в ритмСЦчнСЦй СЦнтонацСЦйно-синтаксичнСЦй та звуковСЦй органСЦзацСЦСЧ пСЦсень Бернса ми вСЦдчуваСФмо руку великого майстра, який з винятковою чуйнСЦстю вСЦдСЦбрав все, що було найцСЦннСЦшого в народнСЦй поезСЦСЧ, втСЦлив його у художнСЦ образи безсмертноСЧ краси СЦ сили.

Вплив фольклору СЦ нацСЦональноСЧ шотландськоСЧ поезСЦСЧ на творчСЦсть Бернса не обмежувався пСЦсенним жанром. БагатовСЦковСЦ традицСЦСЧ шотландськоСЧ лСЦтератури живуть в усСЦх творах великого поета, своСФрСЦдно переломлюючись в них вСЦдповСЦдно до завдань, якСЦ вСЦн ставив перед собою, але зберСЦгаючи своСЧ характернСЦ риси.

Жанри поезСЦСЧ Бернса - пСЦсня, балада, побутова поема, поема-видСЦння, дСЦалог, сатира, вСЦрш на випадок, тваринний СЦ рослинний епос, епСЦграма, епСЦтафСЦя - повторюють основнСЦ жанри народноСЧ та класичноСЧ шотландськоСЧ поезСЦСЧ.

Не менш показовою СФ в цьому вСЦдношеннСЦ сатира поета. Бернс виявив себе як генСЦальний майстер сатири, викриваючи соцСЦальну несправедливСЦсть. Але сатира Бернса не СФ повторенням досягнень його попередникСЦв в цСЦй галузСЦ. Вона вСЦдрСЦзняСФться бСЦльшою цСЦлеспрямованСЦстю, глибиною поставлених проблем, особливими художнСЦми прийомами, найцСЦкавСЦшим з яких СФ двоплановСЦсть. В найгострСЦших сатиричних творах Бернса поряд з сатиричним зображенням одних явищ ми знаходимо гумористичне забарвлення СЦнших, причому це поСФднання темних СЦ свСЦтлих тонСЦв надаСФ надзвичайноСЧ виразностСЦ й викривальноСЧ сили сатиричним образам поета.

НароднСЦсть поезСЦСЧ Роберта Бернса знайшла свСЦй яскравий вияв СЦ в мовСЦ творСЦв великого поета. Бернс визнавав у своСЧй творчостСЦ лише одну мову - живу розмовну мову шотландського народу - СЦ досконало володСЦв СЧСЧ величезними багатствами, вибираючи для кожного твору елементи, найвСЦдповСЦднСЦшСЦ його змСЦстовСЦ.

Мова творСЦв Бернса надзвичайно гнучка, мСЦнлива, диференцСЦйована. Поет майстерно використовуСФ мову як засСЦб характеристики персонажСЦв. В цьому вСЦдношеннСЦ надзвичайно показовою СФ кантата "ВеселСЦ жебраки", в якСЦй мова кожного персонажа вСЦдбиваСФ його соцСЦальну належнСЦсть, фах, характер.

Для кожного жанру, для кожного твору поет шукаСФ мовнСЦ засоби, якСЦ найбСЦльше вСЦдповСЦдають його особливостям. Багатство, гнучкСЦсть СЦ барвистСЦсть мови Бернса яскраво виявляСФться у використаннСЦ синонСЦмСЦв. Дуже велику увагу поет придСЦляв парним синонСЦмам, широке вживання яких СФ одною з найхарактернСЦших особливостей художнього стилю поета. ПарнСЦ синонСЦми зустрСЦчаються також СЦ в творах фольклору, але порСЦвняно рСЦдко й, звичайно, у виглядСЦ прикметникСЦв. Бернс розширюСФ сферу вживання парних синонСЦмСЦв, поширюючи СЧСЧ на СЦменники, дСЦСФслова й прислСЦвники.

ДослСЦдники творчостСЦ Р. Бернса вСЦдзначають, що "у вСЦршах, поемах СЦ посланнях Бернса переважають парнСЦ синонСЦми - СЦменники й дСЦСФслова, в той час як в пСЦснях, вСЦдповСЦдно до фольклорноСЧ традицСЦСЧ, переважають парнСЦ синонСЦми - прикметники».

Дуже широко Бернс використовуСФ й багатозначнСЦсть слова - ту незчисленну кСЦлькСЦсть вСЦдтСЦнкСЦв, якоСЧ набуваСФ основне значення в рСЦзному контекстСЦ. На багатозначностСЦ слСЦв поет будуСФ каламбури.

Таким чином, характернСЦ особливостСЦ мови творСЦв Роберта Бернса свСЦдчать про те, що джерелом СЦ зразком для нього була мовна творчСЦсть шотландського народу.

НайчастСЦше в поезСЦСЧ Бернса зустрСЦчаються епСЦтети, порСЦвняння, метафори й паралелСЦзми. Причому в пСЦснях переважають паралелСЦзми й метафори, в творах СЦнших жанрСЦв - епСЦтети, порСЦвняння й метафори.

ЕпСЦтети Бернса завжди простСЦ, конкретнСЦ й точнСЦ, в той же час образнСЦ та оригСЦнальнСЦ й завжди чСЦтко вСЦдбивають ставлення поета до явищ, якСЦ вСЦдображаються, а також вСЦдбивають його симпатСЦСЧ СЦ антипатСЦСЧ.

КрСЦм епСЦтетСЦв, поет в своСЧх творах, особливо сатиричних СЦ гумористичних, часто користуСФться порСЦвняннями. Великою майстернСЦстю вСЦдзначаються вони тодСЦ, коли за допомогою СЧх вСЦн викриваСФ несправедливСЦсть суспСЦльного ладу. Багато порСЦвнянь пройнятСЦ життСФрадСЦсним народним гумором.

Але найулюбленСЦшим його художнСЦм прийомом СФ паралелСЦзм. В тСЦй чи СЦншСЦй формСЦ ми зустрСЦчаСФмо його в численних творах фольклору. Широке вживання Бернсом СЦнтонацСЦйно-синтаксичних паралелСЦзмСЦв пояснюСФться в значнСЦй мСЦрСЦ прагненням поета до чСЦткоСЧ СЦ лаконСЦчноСЧ структури творСЦв, але основна СЧСЧ функцСЦя - видСЦляти строфи й рядки, що несуть основне смислове навантаження. РЖнтонацСЦйно-синтаксичнСЦ паралелСЦзми в поСФднаннСЦ з антитезою служать також для пСЦдсилення комСЦчного ефекту в сатиричних СЦ гумористичних творах.

Бернс широко використовуСФ не тСЦльки в пСЦснях, а й у творах непСЦсенних жанрСЦв особливостСЦ звуковоСЧ СЦнструментовки народних творСЦв - багатство алСЦтерацСЦй СЦ асонансСЦв. Старанно продумана СЦнструментовка творСЦв дозволяСФ Бернсу не тСЦльки повнСЦше розкрити СЧхнСЦй змСЦст СЦ зробити наочнСЦшими художнСЦ образи, а й демонструСФ надзвичайну звучнСЦсть та мелодСЦйнСЦсть шотландськоСЧ мови.

Бернс по крихтах збирав все, справдСЦ цСЦнне СЦ велике, що створив в галузСЦ поезСЦСЧ шотландський народ, узагальнив зСЦбраний матерСЦал СЦ використав у своСЧй творчостСЦ. Проте пСЦдхСЦд Бернса до поетичноСЧ спадщини шотландського народу був творчим - поет пСЦдняв нацСЦональну поезСЦю на новий щабель, поглибив СЧСЧ змСЦст СЦ удосконалив форму.

Роберт Бернс посилив "астивСЦ старошотландськСЦй поезСЦСЧ демократичнСЦ тенденцСЦСЧ, загострив соцСЦальнСЦ мотиви СЦ створив фактично новий для шотландськоСЧ лСЦтератури жанр громадсько-полСЦтичноСЧ поезСЦСЧ. Любовну лСЦрику найдавнСЦший СЦ найпопулярнСЦший жанр народноСЧ поезСЦСЧ - вСЦн збагатив зображенням всСЦСФСЧ складноСЧ гами людських почуттСЦв СЦ переживань, майстернСЦстю психологСЦчних характеристик СЦ реалСЦстичним показом залежностСЦ цього найСЦнтимнСЦшого почуття - кохання - вСЦд соцСЦальних умов.


РОЗДРЖЛ РЖРЖ. З УКРАРЗНСЬКОРЗ БЕРНСРЖАНИ


Першим представником украСЧнськоСЧ лСЦтератури, що з генСЦальною прозорливСЦстю оцСЦнив творчСЦсть Роберта Бернса, був Тарас Шевченко. УкраСЧнському поетовСЦ була близька БернсовСЦ поезСЦя з соцСЦально-СЦдейного та нацСЦонального банку. У "ПередмовСЦ" до нездСЦйсненного видання Кобзаря 1847р. (що побачила свСЦт у незмСЦненСЦй формСЦ аж у 1906р. у журналСЦ "Былое», кн.VIII) критикуючи реакцСЦйне тлумачення народностСЦ й вСЦдстоюючи можливСЦсть СЦ необхСЦднСЦсть створення високохудожнСЦх поетичних творСЦв народною мовою, Шевченко посилався на приклад великого шотландського спСЦвця, називаючи його поетом народним СЦ великим.

У нашому лСЦтературознавствСЦ часто проводять певну паралель мСЦж творчСЦстю Шевченка та Бернса, однак тут треба бути дуже обережним СЦ обтАЩСФктивним. Як вСЦдзначала Р.П. ЗорСЦвчак уперше думку про можливСЦсть такоСЧ паралелСЦ висловив В. МорфСЦлл у шевченкознавчСЦй студСЦСЧ Козацький поет". Згодом цю ж думку у ще бСЦльш категоричнСЦй формСЦ повторили Е.Войнич ("Шевченко зробив для краСЧни ДнСЦпра те, що Бернс зробив для ШотландСЦСЧ") та канадський перекладач А.-Дж. Гантер. Але нСЦхто з них не мСЦг усвСЦдомити того, що мСЦж украСЧнським СЦ шотландським поетами СФ чимало спСЦльного, але СФ й чимало й вСЦдмСЦнного. Романтизм та сентименталСЦзм Шевченка з самого початку мали соцСЦальну основу, у чому украСЧнський поет не маСФ собСЦ рСЦвного нСЦ в якСЦй з лСЦтератур свСЦту. До Бернса захСЦднСЦ лСЦтератури не знали жодного видатного письменника-селянина за походженням. Бернс, як СЦ Шевченко, був глибоко народним поетом, обоСФ стали породженням драматичноСЧ СЦсторСЦСЧ СЧхнСЦх народСЦв. Але для англСЦйцСЦв Бернс так СЦ залишився чужим, його плекали як своСФрСЦдну селянську екзотику, а украСЧнську лСЦтературу селянин Шевченко пСЦднСЦс з селянського на загальнолюдський, свСЦт рСЦвень.

ВСЦд ШевченковоСЧ оцСЦнки творчостСЦ Р.Бернса до появи першого перекладу його твору украСЧнською мовою минуло 27 рокСЦв. УкраСЧнську бернсСЦану започаткував Василь Кулик (1830-1870), маловСЦдомий украСЧнський поет у Полтавщини. Уже пСЦсля його смертСЦ (1874) у львСЦвському журналСЦ Правда було опублСЦковано Бернсову баладу "John Barleycorn" у його перекладСЦ пСЦд заголовком РЖван ЯчмСЦнь. Знаменний уже сам вибСЦр Бернсового твору. Сповненого вСЦри в невгасиму життСФлюбнСЦсть, у невичерпнСЦ сили простого народу, що завжди своСЧми вчинками прославлятиме ШотландСЦю. Тема та поетика балади були близькСЦ Кулику, що сам писав поезСЦСЧ про селянське життя та романтичнСЦ балади. Сучасники Кулика вСЦдзначають, що вСЦн не мав науковоСЧ ерудицСЦСЧ СЦ всСЦ своСЧ теоретичнСЦ СЦдеСЧ зводив до думки, що, дотримуючись форми украСЧнськоСЧ пСЦснСЦ, треба в неСЧ вкладати сьогочаснСЦ вСЦдчуття, образи [48; 13]. Виходячи з цСЦСФСЧ характеристики, можна припустити, що В.Кулик не знав англСЦйськоСЧ мови, а мСЦг читати росСЦйський переклад. Хоча в перекладСЦ СФ деякСЦ вади, та все ж вСЦн досить адекватно вСЦдтворюСФ волелюбний дух оригСЦналу, прославлення в ньому народноСЧ сили. Не випадково П.Грабовський у листСЦ до РЖ.Франка вСЦд 15 листопада 1896 року високо оцСЦнив його: "У нас, здаСФться, Бернса зовсСЦм не перекладали, по крайнСЦй мСЦрСЦ, вСЦдомий лишень прекрасний переклад "РЖвана ЯчмСЦня» зроблений В.Куликом».

У 1896 роцСЦ були надрукованСЦ переклади поезСЦй Р.Бернса, зробленСЦ вСЦдомим украСЧнським поетом В. Щуратом - "Кругом лягла осСЦння мгла», "Чим гарнСЦше вона, тим нСЦжнСЦше», у 1899 р. - "ЖитСФ, страждаСФ, смерть СЦ прославляСФ преподобного РЖвана Ячменя. Були на всходСЦ три царСЦ». ТодСЦ ж В. Щурат надрукував рецензСЦю на збСЦрку П.Грабовського "Доля». В нСЦй вСЦн формулюСФ своСЧ думки щодо перекладацького методу. На його погляд, кожний твСЦр у перекладСЦ чи в переспСЦвСЦ повинен впливати на читача так само, як СЦ оригСЦнал; перекладач маСФ вСЦдтворювати думки першотвору, поетичний вислСЦв СЦ поетичну форму, зберСЦгати чистоту та мелодСЦйнСЦсть мови.

В. Щурат вважав, що перекладач може надати нацСЦональних рис творовСЦ СЦ навСЦть скоротити його, коли останнСЦй довгий СЦ нудний. Часом вСЦн у своСЧй "аснСЦй практичнСЦй дСЦяльностСЦ додержуСФться цСЦСФСЧ тенденцСЦСЧ нацСЦоналСЦзацСЦСЧ СЦноземних класикСЦв. Це особливо помСЦтно в процесСЦ аналСЦзу перекладу "ЖитСФ, стражданСФ, смерть СЦ прославленСФ преподобного РЖвана Ячменя». В. Щурат, як СЦ В. Кулик, вСЦдтворив СЦдейну спрямованСЦсть оригСЦналу. Але художньоСЧ специфСЦки його, хоч СЦ не скоротив першотвСЦр на жоден рядок, передати не змСЦг.

Увагу В. Щурата привернула також поезСЦя Р. Бернса "Зима. Поховальна пСЦсня» (у перекладСЦ вона називаСФться "Кругом лягла осСЦння мгла»). ВСЦрш пройнятий настроСФм розпачу СЦ безнадСЦСЧ, викликаним смертю батька, злиднями та безпросвСЦтним життям його родини.

В. Щурат вСЦдтворюСФ похмурий настрСЦй оригСЦналу. Але подСЦСЧ розгортаються в перСЦод туманноСЧ осенСЦ, яка бСЦльше до вподоби перекладачевСЦ, нСЦж зима. В цю пору дощСЦ, негода й сльота наводять на людину сум. В. Щурат не передаСФ багатьох думок автора, збСЦднюСФ гаму переживань лСЦричного героя.


Кругом лягли

Тумани мгли

РЖ вихор заревСЦв,

МенСЦ туман

РЖ гураган

МилСЦйшСЦ ясних днСЦв

Час непогод

РЖ повСЦнь вод -

ДушСЦ моСЧй рСЦдня

Любов хитка -

Життя листка

На вСЦтцСЦ, втятой з пня


У цСЦлому ж В. Щурат вСЦдтворив дух Бернсових поезСЦй. У той же час, коли поет перекладав вСЦршСЦ Р.Бернса, вСЦн написав СЦ свСЦй оригСЦнальний вСЦрш МоСФ серце не тут, моя душа не тут. ВСЦрш нСЦби перегукуСФться з Бернсовим МоСФ серце в горах. ПолумтАЩяна сила патрСЦотизму, вСЦдданостСЦ рСЦднСЦй батькСЦвщинСЦ, любов до природи спорСЦднюють цСЦ поезСЦСЧ.

ПоезСЦя Р.Бернса МоСФ серце в горах привернула увагу ще одного украСЧнського поета-перекладача, К. БСЦлиловського. 1887 року був надрукований його вСЦрш З АльтСЦв, в якому автор неначе пояснюСФ шотландському поетовСЦ, що не може оспСЦвувати гори, йому ближчСЦ безкраСЧ степи УкраСЧни.

У ХРЖХ ст. чимало зробили в справСЦ дослСЦдження СЦ популяризацСЦСЧ творчостСЦ Роберта Бернса на УкраСЧнСЦ РЖван Франко СЦ Павло Грабовський. Глибоко шанувала Р.Бернса Леся УкраСЧнка. Вона вСЦдзначала, що шотландський поет, як СЦ Т.Шевченко та О.Кольцов, - народний поет у повному розумСЦннСЦ цього слова, бо вСЦн засвоСЧв не тСЦльки СЦдеСЧ народу, а й саму форму народноСЧ поезСЦСЧ. Поетеса радила своСФму братовСЦ М.Косачу включити БернсовСЦ твори до антологСЦСЧ кращих зразкСЦв свСЦтовоСЧ лСЦтератури, яка мала бути видана украСЧнською мовою. Доля поневоленого народу ШотландСЦСЧ привертала увагу нашоСЧ уславленоСЧ поетеси. Леся УкраСЧнка пише поемку про шотландського короля Броса.

Багато перекладаСФ з Роберта Бернса РЖван Франко, котрий до сторСЦччя з дня поетовоСЧ смертСЦ видрукував у "ЖиттСЦ СЦ словСЦ" добСЦрку перекладСЦв та переспСЦвСЦв з його творСЦв. ПСЦзнСЦше Франко повертався до шотландськоСЧ тематики, перекладаючи як Бернса, так СЦ народнСЦ старошотландськСЦ балади, на яких, "асне, великою мСЦрою СЦ зрСЦс Бернс. МрСЦяв про видання збСЦрки своСЧх перекладСЦв з Бернса Павло Грабовський. ВСЦн повертався до поетовоСЧ творчостСЦ впродовж багатьох рокСЦв свого життя.

Серед перекладачСЦв ХХ ст. найбСЦльший внесок в украСЧнську бернсСЦану зробили М.Лукаш та В.Мисик. Вони познайомили украСЧнського читача з усСЦСФю жанровою рСЦзноманСЦтнСЦстю поезСЦй англСЦйського митця - вСЦд великих поем од епСЦграм. З перекладСЦв Мисика особливоСЧ уваги заслуговують епСЦграми СЦ поеми "Тем О'шентер" та "ВеселСЦ жебраки". Перекладач зумСЦв висловити свою рСЦдну бернсСЦвську розмовну СЦнтонацСЦю СЦ дСЦбрати в рСЦднСЦй мовСЦ засоби для СЧСЧ вСЦдтворення.

Переклади Лукаша та Мисика часто публСЦкуються в перСЦодичних виданнях, а в ювСЦлейний рСЦк поета - 1959 - вийшли окремою книжкою. Вони досить точно вСЦдтворюють не лише розмаСЧття та багатство Бернсових образСЦв, а й його просодСЦю. Для цього перекладачСЦ широко вдаються до периферСЦйних шарСЦв лексики, до дСЦалектизмСЦв. РЗхнСЦ переклади надзвичайно спСЦвнСЦ, мелодСЦйнСЦ. "учнСЦ переклади епСЦграм Бернса здСЦйснив С.Борщевський.

Дуже цСЦкавим доробком украСЧнськоСЧ бернсСЦани СФ емоцСЦйний вСЦрш М.Бажана з циклу "АнглСЦйськСЦ враження" - "Спомини про Бернса", у якому "аснСЦ рядки украСЧнського поета переплСЦтаються з уривками Бернсового вСЦрша "Дерево свободи", присвяченого революцСЦСЧ 1789 р. у ФранцСЦСЧ. Бернса показано як борця за правду й волю, як речника народу, як нашого сучасника.


Але, як воСЧн в час походу,

З лицем осяяло грСЦзним,

Поет народу - син народу -

Йде навстрСЦч ворогам своСЧм


2.1 Грабовський як популяризатор СЦ перекладач Бернса


Першу згадку про шотландського барда знаходимо в листСЦ Грабовського до Франка вСЦд 5.ХРЖ.1896 р.: "ХотСЦв я ще спСЦмнути про шотландського поета Роберта Бернса. От би добре видати для мужикСЦв його життСФпись з вибСЦркою деяких творСЦв з поводу столСЦтнСЦх роковин його смертСЦ. Чи згадував хто про нього в руських часописах? Вже коли Щурат не згадав (вСЦн, певно, не прогавив!), так мабуть нСЦхто бСЦльше». У цьому ж листСЦ поет вСЦдзначав, що твори Бернса цСЦкавСЦ украСЧнському читачевСЦ двСЦчСЦ: "Яко речСЦ щиро народолюбнСЦ, а вдруге - яко поезСЦя з нацСЦонально-краСЧнною шотландською закрасою, дарма на свСЦй загальнолюдський змСЦст. РЖ те СЦ друге - в повнСЦй злагодСЦ та гармонСЦСЧ». Про своСФ захоплення поезСЦями Бернса поет писав також Б.ГрСЦнченковСЦ: "Бернсових творСЦв я лаштую цСЦлу збСЦрочку, бо дуже люблю цього шотландського поета».

У творчому доробку Грабовського - 14 перекладСЦв вСЦршСЦв Бернса, переспСЦв вСЦршованоСЧ повСЦстСЦ "Tam O'Shanter» пСЦд назвою "Хома Баглай», переспСЦв кантати "ВеселСЦ жебраки» - "Старчача гульня», яку поет вважав найкращим Бернсовим твором. За його життя було видано лише три вСЦршСЦ, кантата та вСЦршована повСЦсть. ПоезСЦСЧ "Лорд ГрегорСЦ», "До стокроти», "Поклик Бруса до дружини» були надрукованСЦ в галицькСЦй "ЗорСЦ» (1897), кантата "ВеселСЦ жебраки» в "ЛСЦтературному вСЦснику» (1900). ВСЦршовану повСЦсть "Хома Баглай» видав Б. ГрСЦнченко.

Грабовський не тСЦльки створив високопоетичнСЦ переклади, а й теоретично обТСрунтував своСЧ перекладацькСЦ принципи. У "ЛистСЦ до молодСЦ украСЧнськоСЧ» поет зауважив, що "в першу чергу треба перекладати: а) класичнСЦ твори поезСЦСЧ та краснописСЦ СЦносторонньоСЧ; б) писання про справи громадськСЦ (15; 52). У статтСЦ "МосковськСЦ переклади творСЦв Шевченкових" вСЦн так визначив своСФ перекладацьке кредо: "Всякий добрий переклад, по моСЧй думцСЦ, повинен вСЦддавати правдиво цСЦлий дух СЦ художницьку красу першотвору, вибрати все, що надаСФ останньому вартостСЦ СЦ оригСЦнальностСЦ, бути не менш характерним, як вСЦн». У цСЦй же статтСЦ поет доводив, що украСЧнською мовою цСЦлком можливо вСЦдтворити думки та почуття класикСЦв свСЦтовоСЧ лСЦтератури. Лист поета вСЦд 31.08.1900 р. до Б.ГрСЦнченка даСФ можливСЦсть зазирнути до його творчоСЧ лабораторСЦСЧ. Поет вСЦдзначав, що СЦнодСЦ вСЦн перекладав з оригСЦналСЦв, часом з пСЦдрядкового або дослСЦвного прозового перекладу. Якщо доводилось перекладати з вСЦршованих росСЦйських перекладСЦв, то вСЦн користувався рСЦзними, - котрСЦ порСЦвнював: Поет не вважав додержання "правил пСЦСЧтики для себе обовтАЩязковими, але мова була гарна, легка, плавна та музична».

Мета нашого дослСЦдження - дослСЦдити перекладацький метод Грабовського на тлСЦ загального стану теорСЦСЧ СЦ практики украСЧнського перекладу кСЦнця ХРЖХ ст.

Як уже згадувалося, П.Грабовський перекладав кантату Бернса "ВеселСЦ жебраки". Написано цей твСЦр у той перСЦод, коли АнглСЦя остаточно пСЦдкорила ШотландСЦю, позбавивши СЧСЧ соцСЦально-економСЦчноСЧ незалежностСЦ. Населення краСЧни бСЦдувало, вибухали голоднСЦ бунти. Кантата спрямована проти ладу, який прирСЦкаСФ трудСЦвника на жебрацтво, голод, важке безпросвСЦтне життя; автор стверджуСФ, що нСЦкчемний премтАЩСФр не спроможний керувати краСЧною. Зазирнувши на дно людського суспСЦльства, Бернс уславив шотландця-бСЦдняка, вСЦдданого патрСЦота своСФСЧ батькСЦвщини, бадьорого духом, щирого в СЦнтимних почуттях. Лейтмотив "чесноСЧ бСЦдностСЦ", який проходить через усю творчСЦсть поета, зазвучав у кантатСЦ з особливою силою.

Вважаючи кантату Бернса "важкою для перекладування» Грабовський, безперечно, мав рацСЦю. ТвСЦр складаСФться з окремих пСЦсень, кожна з яких залежно вСЦд характеру героя маСФ свою внутрСЦшню структуру, свою ритмСЦчну, СЦнтонацСЦйну, звукову органСЦзацСЦю. Як вСЦдзначаСФ англСЦйський дослСЦдник К. ВСЦттСЦнг, "кантата - найповнСЦший збСЦрник шотландських традицСЦй. НемаСФ СЦншого твору, в якому ми знаходили б таке багатство давнСЦх тем, пСЦсень, мотивСЦв, розмСЦрСЦв СЦ наслСЦдувань спСЦвцям, що змальовують життя в оригСЦнальнСЦй формСЦ». ВСЦдтворити усе це багатство засобами СЦншоСЧ мови - нелегке завдання. ПереспСЦв Грабовського довший вСЦд оригСЦналу на 51 рядок - в основному за рахунок змСЦн у поетичному синтаксисСЦ.

У Бернса, як правило, думка-речення вкладаСФться у два СЦнтонацСЦйно та синтаксично закСЦнчених рядки, речення здебСЦльшого складнСЦ. У Грабовського СЦнша СЦнтонацСЦйно-синтаксична будова: думка вмСЦщуСФться в одне речення, переважно - просте. ЗамСЦнивши складнСЦ речення оригСЦналу простими, перекладач збСЦльшив пСЦснСЦ солдата та повСЦСЧ вдвСЦчСЦ. РЖнодСЦ вСЦн додаСФ вСЦд себе цСЦлу строфу, вводить або збСЦльшуСФ хор чи рефрен, даСФ додаткову характеристику персонажевСЦ, якоСЧ немаСФ в оригСЦналСЦ.

НайбСЦльше СЦдейне навантаження маСФ друга пСЦсня бродячого поета. РЖронСЦчно зСЦставляючи звичаСЧ жебракСЦв та представникСЦв вищих соцСЦальних сфер, Бернс гостро критикуСФ суспСЦльнСЦ порядки. Грабовський зберСЦгаСФ цю тонку СЦронСЦю, вСЦн навСЦть пСЦдсилюСФ викривальний змСЦст пСЦснСЦ:


Ми ходили пСЦшки; у ридванах

Хай доганяють нас пани

Не заздрю СЧм: своСЧх коханих

Ми не купуСФм, як вони


Одна з центральних пСЦсень кантати - пСЦсня блазня. Р.Бернс саме в цСЦй пСЦснСЦ за допомогою гротескних образСЦв, що контрастують мСЦж собою, антитез, зСЦставлення "низького" з "високим" пСЦднСЦсся до найвищоСЧ форми узагальнення жагучих суперечностей тогочасного суспСЦльного ладу. Гостра сатира переростаСФ в грСЦзний сарказм, коли блазень порСЦвнюСФ свою роботу з дСЦяльнСЦстю премтАЩСФра. Грабовський зберСЦг усСЦ поетичнСЦ образи оригСЦналу, лише образ премтАЩСФра вСЦн замСЦнив узагальненим образом "ради":


В нашСЦй радСЦ скСЦльки хочеш

РЖ поважних дурнСЦв СФ


ЦСЦкаву функцСЦю в оригСЦналСЦ вСЦдСЦграСФ лСЦтота. При зображеннСЦ образу скрипаля Бернс домагаСФться комСЦчного ефекту саме завдяки СЧй: "Аполлон, закоханий у вдовицю, дотягуСФться не вище СЧСЧ талСЦСЧ. В переспСЦвСЦ лСЦтота ще рСЦзкСЦше пСЦдсилюСФ комСЦчнСЦсть вислову: музика СЧй "доходив ростом до колСЦн".

РЖнодСЦ Грабовський розширюСФ тСЦ рядки оригСЦналу, якСЦ особливо близькСЦ йому. Так, у першСЦй пСЦснСЦ поета вСЦн бСЦльш чСЦтко визначив своСФ естетичне кредо, яке спСЦвпадаСФ з Бернсовим, - мСЦiе поета не на ПарнасСЦ, а серед знедоленого народу:


Балакають спСЦвцСЦ

Про Муз якСЦсь струмцСЦ,

КастильськСЦ джерела СЦ всякСЦ там дурницСЦ.

А мСЦй, брати, Парнас

Ось тута серед нас,

Де з нами вкупСЦ п'ють СЦ нашСЦ чарСЦвницСЦ


ЛСЦтературознавцСЦ зазначають, "Що деякСЦ рядки кантати перекладач переосмислив, СЦ пСЦснСЦ героСЧв зазвучали по-СЦншому. В переспСЦвСЦ недостатньо вСЦдтворена сила патрСЦотизму калСЦки-солдата, який на перший поклик готовий виступити в оборонСЦ батькСЦвщини на своСЧх обрубках. У переспСЦвСЦ Грабовського солдат виглядаСФ скорСЦше як птАЩяничка, гультяй, нСЦж як патрСЦот. У пСЦснСЦ повСЦСЧ Грабовський пСЦдкреслюСФ лише легковажнСЦсть та розбещенСЦсть жСЦнки. Бернс добираСФ для СЧСЧ характеристики набагато теплСЦшСЦ слова СЦ викриваСФ тСЦ соцСЦальнСЦ умови, якСЦ народжують таких повСЦй».

ВлВеселСЦ жебраки» Р.Бернса написанСЦ пСЦд впливом лСЦтературноСЧ традицСЦСЧ бурлескних кантат, популярних у XVIII ст. численних творСЦв бродячих бардСЦв. Тому в поезСЦСЧ вСЦдчуваСФться бурлескний стиль, який створюСФ просторСЦчна лексика, шотландськСЦ "солонСЦ" слова СЦз сфери народного життя. Грабовський вдало вСЦдтворюСФ цю особливСЦсть кантати ("а сей скидав своСЧ штани", "законитАж ну СЧх к сатанСЦ"). Але просторСЦчноСЧ лексики в переспСЦвСЦ набагато бСЦльше, нСЦж в оригСЦналСЦ. Перша строфа речитативу перед пСЦснею барда стилСЦзована пСЦд "ЕнеСЧду» Котляревського:


Отак спСЦвав собСЦ гульвСЦса,

Аж коршма з оплескСЦв тряслась,

Бо ланцСЦв тут було до бСЦса

Неначе буря пСЦднялась


Зважаючи на те, що кожну пСЦсню кантати написано на рСЦзнСЦ музичнСЦ мотиви, якСЦ в перекладСЦ вСЦдтворити неможливо, особливо значення набираСФ збереження поетичноСЧ СЦнтонацСЦСЧ першотвору. Як уже вСЦдзначалось, СЦнтонацСЦйно-синтаксична будова переспСЦву вСЦдрСЦзняСФться вСЦд оригСЦналу. РЖнодСЦ Грабовський жертвуСФ несуттСФвими деталями СЦ компенсуСФ СЧх СЦнтонацСЦСФю. Бернс майстер гнучких СЦнтонацСЦй. РЖ пСЦснСЦ вдови, наприклад, вона на початку вСЦрша розповСЦдна, бадьора в хорСЦ, елегСЦйна, нСЦжна при спогадах удови про коханого, загрозлива, коли вона говорить про ворогСЦв Джона. Грабовський зберСЦгаСФ всСЦ цСЦ СЦнтонацСЦйнСЦ ходи. ВСЦн не копСЦюСФ ритмСЦчних малюнкСЦв оригСЦналу, адже вСЦн маСФ справу з шотландською версифСЦкацСЦСФю, яка вСЦдрСЦзняСФться вСЦд украСЧнськоСЧ яскраво вираженою нацСЦональною специфСЦкою - величезною кСЦлькСЦстю повнозначних слСЦв з середнСЦм обсягом вСЦд двох до одного складу.

ТрадицСЦя травестСЦйного перекладу наклала помСЦтний вСЦдбиток на переспСЦви Грабовського. Проте, у "Веселих жебраках" збережено всСЦ СЦсторичнСЦ реалСЦСЧ, до яких навСЦть додаються примСЦтки автора. Таким чином, Грабовський в цСЦлому вСЦрно вСЦдтворив СЦдейне спрямування кантати. Але СЦндивСЦдуальна своСФрСЦднСЦсть стилю, синтаксису, словника наклала вСЦдбиток на переклад, перенесла його в СЦншу стилСЦстичну тональнСЦсть.

Грабовський переклав також ряд поезСЦй Бернса на громадянську та полСЦтичну тематику. "Поклик Бруса до дружини", який уславлюСФ героСЧчне минуле ШотландСЦСЧ, один з перших знайшов вСЦдгук в його серцСЦ СЦ побачив свСЦт ще за життя Грабовського на сторСЦнках галицькоСЧ "ЗорСЦ". Цей вСЦрш Бернс називав "Шотландською одою". Його написано 1793 р., в часи полСЦтичного терору реакцСЦСЧ, коли уряд придушував радикально-демократичний рух у БританСЦСЧ. Бернс вважав цю поезСЦю актуальною на той час. Звертаючись до героСЧчних сторСЦнок СЦсторичного минулого, Бернс закликаСФ своСЧх спСЦввСЦтчизникСЦв боротись проти соцСЦального та нацСЦонального гноблення. Цю СЦдею пСЦдсилюють закличнСЦ та наказовСЦ СЦнтонацСЦСЧ, вольовий ритм, однорСЦдна анафорична будова строф, наказова форма дСЦСФслСЦв, патетична риторика.


ШотландцСЦ! ЗгадуСФте час,

Як кров лив з вами Уаллас,

Як Брюс водив до бою вас?

Знов кличу разом всСЦх СЦти:

Або побить, або лягти!


У переспСЦвСЦ Грабовського вСЦрш зазнав розширення на 6 рядкСЦв за рахунок закликСЦв, звертань, нових думок, яких немаСФ в оригСЦналСЦ. ВСЦдтворюючи Бернсову ненависть до ворогСЦв СЦ рабське становище народу в разСЦ поневолення, Грабовський вводить такСЦ рядки: "кати руйнують рСЦдний дСЦм"; "в кормизСЦ нСЦвечити край". У першотворСЦ цСЦлком природно звучить заклик Бруса до шотландцСЦв боронити короля ШотландСЦСЧ. У Грабовського рядок "Хто за ШотландСЦСЧ права?" СФ синонСЦмСЦчним: Бернс вважав виступ пСЦд проводом Брюса проявом нацСЦональноСЧ самосвСЦдомостСЦ шотландцСЦв у боротьбСЦ за своСЧ права.

Грабовський деякою мСЦрою змСЦнюСФ СЦнтонацСЦю вСЦрша. Щоб показати схвильованСЦсть Брюса, коли вСЦн говорить про уярмлених синСЦв, перекладач робить мову уривчастою: "ПадештАж вщасливить воля СЧх". Проте наказовий тон останньоСЧ строфи Грабовський зберСЦгаСФ, що добре пСЦдкреслюСФ чСЦткСЦсть бойових вСЦйськових команд:


КСЦнець тиранам навСЦсним!

Що змах - то менше вже одним,

Що змах - свобода ближче з ним,

Вперед! До бСЦйки! Чаша вщерть:

Або побСЦда, або смерть!


З великим поетичним натхненням Грабовський вСЦдтворив пафос справедливоСЧ боротьби шотландського народу за свою незалежнСЦсть. Що ж до СЦндивСЦдуальноСЧ своСФрСЦдностСЦ (динамСЦчностСЦ, чСЦткостСЦ, лаконСЦзму) Бернсового вСЦрша, то перекладач СЦ не ставив перед собою завдання якнайточнСЦше передати СЧСЧ - там, де Бернс виходив СЦз традицСЦй шотландськоСЧ поезСЦСЧ, Грабовський керувався традицСЦями поезСЦСЧ украСЧнськоСЧ.

У доробку Бернса Грабовського цСЦкавили насамперед тСЦ твори, в яких пануСФ дух соцСЦальноСЧ непримиренностСЦ. Наприклад, у перекладСЦ Грабовського вСЦрша Бернса "До стокроти» бринить мотив СФднання всього живого. ВСЦн пронизаний стриманою, суворою тугою, передчуттям бСЦд, якСЦ чекають поета в жорстокому, невлаштованому свСЦтСЦ. ГСЦрська маргаритка, що загинула пСЦд плугом, викликала в Бернса багато асоцСЦацСЦй соцСЦального плану. Вона нагадала поету долю збезчещеноСЧ сСЦльськоСЧ дСЦвчини, простодушного барда СЦ чесноСЧ, непСЦдкупноСЧ людини, яка марно бореться за право СЦснування СЦ гине.

Грабовський уникаСФ сентиментальностСЦ й перекладаСФ цСЦ рядки цСЦлком реалСЦстично, тому вони звучать як викриття соцСЦальноСЧ несправедливостСЦ:


Отак СЦ квСЦтонька сяла:

БСЦди не знаючи, росла

Голубка-дСЦвчина, як ось -

На веснСЦ лСЦт,

Де лихо нагле не взялось,

Побило цвСЦт


У передмовСЦ до збСЦрки "Доля» Грабовський писав про свСЦй пСЦдхСЦд до перекладу творСЦв СЦноземних класикСЦв: "У декотрих поетСЦв я брав тСЦльки мотив, переймався настроСФм, а переспСЦвував цСЦлком по-своСФму». Саме так вСЦн поставився до вСЦршСЦв Бернса "Небагацько менСЦ треба", "Багато рокСЦв тому". У першому з них автор прославляСФ найдорожче в життСЦ для бСЦдняка - волю, на яку не мають права посягати нСЦ помСЦщик, нСЦ монарх. Бернс каже, разом з тим, що його життя було б сумним СЦ безпросвСЦтним, якби не веселе товариство, кухоль елю СЦ стара шотландська пСЦсня, з якими легше жити. НСЦ важка праця, нСЦ страждання не лякають поета. Грабовський пСЦдсилив волелюбний дух оригСЦналу. ВСЦн не уславлюСФ життСФвих утСЦх, а за допомогою антитези протиставляСФ "повсякчасним жартам" та "веселощам дрСЦбним" боротьбу за незалежнСЦсть. Основна думка переспСЦву висловлена в афористичному рядку:


НезалежнСЦсть - СЦнше дСЦло

Се кСЦнець, се - край мети


Перекладач на 8 рядкСЦв розширив вСЦрш, в цьому мСЦiСЦ замальовуСФться доля "слСЦпа та химерна", характеризуСФться шлях поета - "не без терну». Таким чином, у твСЦр внесено "аснСЦ мотиви, пСЦдсилено волелюбнСЦ СЦдеСЧ.

ПоезСЦя Р. Бернса "МолодСЦ лСЦта" - апофеоз дружби СЦ кохання. П. Грабовський вклав у свСЦй переспСЦв цього вСЦрша багато "асних мотивСЦв. ПровСЦдний серед них - туга за воле:


Згадаймо лСЦта молоденькСЦ,

Як любо жилось нам на волСЦ


ОригСЦнал пройнятий СЦ свСЦтлою радСЦстю друзСЦв, якСЦ через багато рокСЦв нарештСЦ зустрСЦлися за доброю чаркою. Ця картина у переспСЦвСЦ Грабовського подана дещо СЦнакше. В ньому друзСЦ - полСЦтичнСЦ втАЩязнСЦ. Вони щасливСЦ з того, що за тюремними гратами змСЦцнСЦла СЧх дружба СЦ братерство:


Що горе подСЦяло з нами

Дай руку, забудьмо пригоди,

А вдармо мСЦцнСЦше чарками

На знак непорушноСЧ згоди


Поетична форма перекладу також вСЦдрСЦзняСФться вСЦд оригСЦналу. П. Грабовський не дотримуСФться нСЦ розмСЦру першотвору, нСЦ системи римування. Пройнявшись настроСФм Бернсового вСЦрша, вСЦн створив цСЦлком оригСЦнальний твСЦр. Залюблений в рСЦдну природу, Бернс тонко використовуСФ СЧСЧ красу не просто як фон, на якому розгортаються подСЦСЧ, а для того, щоб дати глибоку психологСЦчну характеристику героям, показати СЧх переживання.

У Грабовського пСЦдхСЦд до природи зовсСЦм СЦнший. Виступаючи проти хибних естетичних поглядСЦв прихильникСЦв "чистого мистецтва", в поезСЦСЧ "Я не спСЦвець чудовноСЧ природи" вСЦн урочисто проголошуСФ:


Я не спСЦвець чудовноСЧ природи

З холодною байдужСЦстю СЧСЧ;

МСЦй ум ворушать змученСЦ народи,

РЗм я вСЦддав усСЦ чуття моСЧ


Зосереджуючи увагу на вСЦдтвореннСЦ провСЦдноСЧ СЦдеСЧ оригСЦналу, Грабовський, як правило, СЦ в перекладах з Бернса скорочуСФ або випускаСФ пейзажнСЦ картини (вСЦршСЦ "Важко б'СФться серце", "Хмари пливуть, недалеко й до ночСЦ"). ТСЦ ж описи природи, якСЦ поет зберСЦгаСФ, вСЦн насичуСФ деталями украСЧнського пейзажу ("Згадаймо лСЦта молоденькСЦ", "Лорд ГригорСЦ", "Колихалось при дорозСЦ").

Поетика вСЦрша "Я не знав, якСЦ тСЦ сльози" полягаСФ в уподСЦбненнСЦ людських переживань, дСЦй, якостей до явищ природи. Бернс прирСЦвнюСФ героя з зеленим деревом, вСЦти якого буяли пСЦд щедрим промСЦнням сонця. Але лихий вСЦтер злоСЧ долСЦ оббив листя СЦ запашний цвСЦт. У Грабовського немаСФ такого олюднення природи. ЗамСЦсть алегоричного порСЦвняння людини з деревом у нього поширений портрет "жвавого козаченька".


Сяли очСЦ, буйно вився

Волос кучерявий;

На свСЦт весело дивився,

ПСЦдтоптався, зажурився

Козаченько жвавий

АналСЦз перекладСЦв Грабовського з Бернса дозволяСФ прийти до висновку, що перекладацька дСЦйснСЦсть була для украСЧнського поета одним СЦз способСЦв боротьби. Таким чином вСЦн намагався донести до украСЧнського читача своСЧ думки СЦ сподСЦвання, оминувши цензуру. ЗдебСЦльшого саме цим пояснюСФться посилення бунтСЦвничого звучання окремих строф, поява додаткових рядкСЦв тощо. У своСЧх перекладах Грабовський, як правило, зберСЦгаСФ змСЦст, СЦдею, головнСЦ поетичнСЦ образи першотворСЦв. У деякСЦ поезСЦСЧ вСЦн вкладаСФ "аснСЦ думки або переспСЦвуСФ СЧх "цСЦлком по-своСФму". Грабовський ретельно працював над мовою своСЧх перекладСЦв. РЖнтонацСЦйно-синтаксична органСЦзацСЦя переспСЦвСЦв, поетична образна система скорСЦше вСЦдтворюСФ своСФрСЦднСЦсть творчоСЧ манери самого Грабовського, нСЦж Бернса.

На перекладах Грабовського позначилася традицСЦя травестСЦйного перекладу творСЦв зарубСЦжноСЧ класики, тобто вСЦльного творчого переспСЦву з елементами украСЧнСЦзацСЦСЧ деталей. СпецифСЦчна украСЧнська лексика його перекладСЦв з Бернса, фразеологСЦя, етнографСЦчно-побутовСЦ реалСЦСЧ переносять СЧх на украСЧнський ТСрунт. Перекладацька практика Грабовського свСЦдчить про те, що для вСЦдтворення народностСЦ шотландських першотворСЦв вСЦн звертаСФться до джерел украСЧнського фольклору.

Так, цСЦлком в дусСЦ украСЧнськоСЧ народноСЧ поетики вСЦн порСЦвнюСФ молодСЦсть та красу з "весняним квСЦтом" ("Я без неньки нСЦ до кого"), з "сонечком зранку", "зСЦронькою з ночСЦ" ("Важко б'СФться серце"). ГероСЧ його вСЦршСЦв нарСЦкають на важку долю ("Згадаймо лСЦта молоденькСЦ", "Добре РобСЦн живе"). Поетичному синтаксисовСЦ украСЧнського фольклору "астиве вживання великоСЧ кСЦлькостСЦ прикладок. Грабовський також майстерно користуСФться синонСЦмСЦчними ("щастя - втСЦха", "муки - страждання", "блискавицСЦ - вогнСЦ") та уточнюючими прикладками ("краса-голубка", "гадюка-нудьга"). В дусСЦ украСЧнських народних пСЦсень вСЦн вживаСФ синонСЦмСЦчнСЦ присудки ("уберуся - одягну", "не любились - не кохались", "не щемСЦли - не болСЦли"). На перекладах СЦнтимноСЧ лСЦрики Бернса позначився вплив украСЧнських народних пСЦсень про щасливе та неподСЦлене кохання. Переклади Грабовського забарвленСЦ специфСЦчною украСЧнською лексикою, розмовними СЦдСЦомами. Особливо багато емоцСЦйно забарвленоСЧ лексики - зменшених форм СЦменникСЦв, прикметникСЦв, прислСЦвникСЦв, що, як СЦ в украСЧнських народних пСЦснях, виражають лагСЦднСЦ стосунки мСЦж закоханими, ласку, любов, тепле звертання.

Незважаючи на всСЦ цСЦ стильовСЦ вСЦдхилення, не "астивСЦ оригСЦналовСЦ, Грабовському вдаСФться значно краще вСЦдтворити самобутнСЦй народний дух поезСЦй шотландського барда, нСЦж тодСЦшнСЦм росСЦйським перекладачам. Переклади та переспСЦви Грабовського у Бернса мають значну естетичну та СЦсторико-лСЦтературну цСЦннСЦсть. ПровСЦдна роль поета у популяризацСЦСЧ творчостСЦ Бернса на УкраСЧнСЦ в ХРЖХ ст. безперечна, його внесок в украСЧнську бернсСЦану - вагомий СЦ плСЦдний.


2.2 УкраСЧнський Каменяр СЦ шотландський бард


У творчСЦй дСЦяльностСЦ РЖвана Франка - видатного письменника, поета, лСЦтературознавця, критика, публСЦциста, СЦсторико-перекладацька робота займаСФ значне мСЦiе. Завдання нашого дослСЦдження - стисло схарактеризувати лише одну частину величезноСЧ перекладацькоСЧ спадщини Франка, його роботу в галузСЦ перекладСЦв англСЦйського поета Роберта Бернса на украСЧнську мову.

Серед перекладених Франком творСЦв важко знайти поезСЦю, яка привабила б письменника тСЦльки своСФю формою або блискучою грою слСЦв, рим, алСЦтерацСЦя, або якоюсь надмСЦрною екзотичнСЦстю. ПерекладенСЦ ним твори вСЦдзначаються глибиною СЦдей СЦ думок, психологСЦчною заглибленСЦстю образСЦв, а також волелюбними, прогресивними мотивами, глибоким патрСЦотизмом.

РЖ. Франко першим в украСЧнськСЦй лСЦтературСЦ у статтСЦ "Тарас Шевченко" заговорив про спорСЦдненСЦсть творчостСЦ Тараса Шевченка й Роберта Бернса: Коло 1840 р. в лСЦтературСЦ загальноСФвропейськСЦй стався факт, хоч, може, й не так голосний, але важний СЦ характерний, в лСЦтературСЦ появився мужик, простий сСЦльський мужик. Це явище майже (включаючи шотландця Бернса) нове в лСЦтературСЦ свСЦтовСЦй - мужик, що бСЦльш як двадцять лСЦт життя двигав ярмо крСЦпацькоСЧ неволСЦ." У другСЦй редакцСЦСЧ цСЦСФСЧ ж статтСЦ, призначенСЦй для англСЦйського журналу "The Slavonic Review" РЖ.Франко схвально вСЦдгукнувся про Р.Бернса: "РЖ раптом в 1840 роцСЦ появилася фСЦгура, що не маСФ паралелСЦ в свСЦтовСЦй лСЦтературСЦ, - за виСЧмком хСЦба Роберта Бернса в ШотландСЦСЧ, - селянський син, що бСЦльше як двадцять лСЦт провСЦв пСЦд ярмом крСЦпацтва" [76; 249]. Каменяр неодноразово згадував про шотландського барда СЦ в СЦнших своСЧх працях. Так, у розвСЦдцСЦ "М.Шашкевич СЦ галицько-руська лСЦтература" вСЦн пСЦддав критицСЦ напрям та стан тогочасноСЧ галицько-руськоСЧ лСЦтератури СЦ вСЦдзначив, що "гордий СЦндивСЦдуалСЦзм Байрона та Бернса противився нашСЦй безличнСЦй шаблонностСЦ».

У звтАЩязку з 100-рСЦччям з дня смертСЦ Бернса РЖ.Франко переклав СЦ надрукував у журналСЦ "ЖитСФ СЦ слово» велику статтю вСЦденського вченого К. Федерна. Дещо неСЦстотне вСЦн випустив СЦ додав найбСЦльш характернСЦ вСЦдомостСЦ про життСФвий СЦ творчий шлях шотландського поета СЦ "аснСЦ переклади його вСЦршСЦв. З метою популяризацСЦСЧ творСЦв Бернса РЖ.Франко вмСЦстив СЧх до упорядкованих ним збСЦрок. З особливим захопленням перекладав вСЦн його вСЦршСЦ, написанСЦ в народному гостро сатиричному дусСЦ ("Людина завжди СФ людина", "Парубоча пСЦсня", "Чорт ухопив акцизного", "В чиСЧх очах СФ сльози спСЦвчуття".)

У статтСЦ "Володимир СамСЦйленко. Проба характеристики" РЖ.Франко говорить про те, що всесвСЦтня лСЦтература маСФ небагато письменникСЦв, якСЦ "поробилися любимцями публСЦки, - досить згадати англСЦйця Бернса».

Одним СЦз головних завдань, покладених письменником в основу своСФСЧ перекладацькоСЧ роботи, було глибоке СЦ всебСЦчне вивчення оригСЦналу. Каменяр вважав, що треба перекладати лише високоСЦдейнСЦ, художньо довершенСЦ твори. Основне завдання перекладача - вСЦдтворити дух оригСЦналу. Надаючи великоСЧ ваги перекладам художнСЦх та наукових творСЦв з СЦнших мов, вСЦн вважав СЧх дуже важливим чинником, завдяки якому пСЦдносився культурний рСЦвень народу. "Переклади чужомовних творСЦв, чи то лСЦтературних, чи наукових, для кожного народу являються важним культурним чинником, даючи можливСЦсть широким народним масам знайомитися з творами й працями людського духу, що в СЦнших краях у рСЦзних часах причинялися до поширення просвСЦти та пСЦдСЦймання загального рСЦвня культури. ДобрСЦ переклади важних СЦ впливових творСЦв чужих лСЦтератур у кожного культурного народу, починаючи вСЦд старинних римлян, належали до пСЦдвалин "асного письменства».

ПоезСЦя народного спСЦвця ШотландСЦСЧ Бернса була СЦдейно близька ФранковСЦ. У великСЦй мСЦрСЦ спорСЦднювала обох письменникСЦв любов до батькСЦвщини, боротьба за СЧСЧ нацСЦональне визволення. Серед творСЦв Бернса особливо привабив Франка своСФю соцСЦальною тематикою вСЦрш "A man's a man for a'that" ("Людина завжди СФ людина" (у перекладСЦ Франка вСЦн лишився пСЦд англСЦйською назвою).

Цей вСЦрш СФ оригСЦнальним своСФю структурою вСЦн побудований на постСЦйних звукових синкопах (випадСЦннСЦ певного звука), повторах СЦ рефренах. Звичайно, випадСЦння звукСЦв у словах, що маСФ мСЦiе в усно-розмовнСЦй англСЦйськСЦй мовСЦ, Франко не мСЦг повнСЦстю вСЦдбити засобами украСЧнськоСЧ мови, але це й не СФ суттСФвим для перекладу. Франко зберСЦг своСФрСЦдну будову вСЦрша, основану на повтореннСЦ одного СЦ того ж сполучення слСЦв, що СФ в ньому постСЦйним приспСЦвом, семантично цСЦлком вСЦдповСЦдним англСЦйському (англ. for a' that; укр. - "будь-що-будь»).


Наведемо уривок з перекладу цього вСЦрша:

Бароном мСЦг король зробить,

Князем СЦ графом, ще чим-будь,

Та чесним мужем Вас зробить

РЖ цар не може, будь-що-будь!

РЖ будь-що-будь, СЦ будь-як-будь,

Не в урядах, титулах суть, -

Високий ум СЦ ясний зСЦр

Над все те вищСЦ, будь-що-будь.


Цей уривок з його гостро викривальним змСЦстом у перекладСЦ Франка вСЦдтворений з максимальною точнСЦстю СЦ художньою виразнСЦстю. ЦСЦкаво вСЦдзначити, що Франко в перекладах допускаСФ частковСЦ вСЦдступи вСЦд оригСЦналу, коли йдеться про другоряднСЦ деталСЦ. Там, де треба вСЦдобразити провСЦдну СЦдею або фСЦлософську суть того чи СЦншого авторського висловлення, Франко намагаСФться бути точним. У всякому разСЦ нСЦколи не послаблюСФ, не згладжуСФ соцСЦально гострих моментСЦв. У Франка чСЦтко наголошуСФться провСЦдна думка Бернса - справа не в титулах, а у високому розумСЦннСЦ СЦ ясному зорСЦ (тобто честСЦ), якСЦ вищСЦ над усе.

Особливо треба вСЦдзначити прекрасний переклад Франком останньоСЧ строфи, яка звучить з великою силою


Тож дбай усяк, щоб сталось так -

РЖ станесь так, хоч будь-що-будь! -

Щоб ум СЦ честь у свСЦтСЦ скрСЦзь

Запанували, будь-що-будь.

РЖ будь-що-будь, СЦ будь-як-будь,

Ще станесь так, хоч будь-що-будь,

Щоб чоловСЦку чоловСЦк

Був братом всюди, будь-що-будь!


У перекладСЦ цСЦСФСЧ строфи особливо яскраво видно, як умСЦв перекладач, не викривляючи змСЦсту висловлення, пСЦдкреслити найважливСЦше. СвоСФрСЦдна риса Франка - "оживляти" художнСЦ образи, надСЦляти СЧх життСФвСЦстю, правдивСЦстю СЦ гостротою - проходить крСЦзь усСЦ його переклади.

О.Д. Нечипорук зазначаСФ, що "в особистСЦй бСЦблСЦотецСЦ РЖ.Франка досСЦ зберСЦгаСФться збСЦрка перекладСЦв творСЦв Р. Бернса нСЦмецького поета СЦ вченого К. Барга». АналСЦзуючи переклади РЖ. Франка, вСЦн зСЦставляв СЧх не тСЦльки з першотворами Р. Бернса, а й з виданням К. Барга. Для автора статтСЦ стаСФ цСЦлком очевидним, що РЖ. Франко користувався цими перекладами, але пСЦдходив до них критично.

СтилСЦстичний аналСЦз перекладСЦв "В чиСЧх очах СФ сльози спСЦвчуття" СЦ ТрагСЦчного уривку свСЦдчить, що вони зробленСЦ за перекладами К. Брага.

РЖ. Франко творчо ставився до вСЦдтворення ритмСЦчних особливостей поезСЦй Р. Бернса. ВСЦн не копСЦював ритмСЦчних малюнкСЦв оригСЦналСЦв, але, виходячи з особливостей украСЧнськоСЧ версифСЦкацСЦСЧ, зберСЦгав ритм. У передмовСЦ до своСФСЧ збСЦрки К.Барг писав, що вСЦн, вСЦдповСЦдно до вимог сучасного нСЦмецького мистецтва (поезСЦСЧ), замСЦсть асонуючих форм оригСЦналу намагався забезпечити чистоту рими. У РЖ. Франка рима також переважно точна, але в деяких випадках СФ СЦ асонанси (за те-зле, вони-тьми, стоСЧть-свСЦт, люд-йдуть). Таким чином, украСЧнський перекладач щодо поетичноСЧ форми вСЦршСЦв виявляСФться ближчим, нСЦж К.Барг, до Бернса, бо вСЦн вСЦдтворив характер рим першотвору.

У вСЦршСЦ "Молитва пастора" ("О ти, що в небСЦ там живештАж") перекладено саме тСЦ строфи, якСЦ наводяться у статтСЦ К.Федерна. Цей твСЦр - типовий зразок сатири Р.Бернса. РЖ.Франко переклав саме ту частину, де викриваСФться обмеженСЦсть, самозакоханСЦсть, егоСЧзм неправедних служителСЦв церкви.

Пастор ВСЦллСЦ вважаСФ, що вСЦн СФдиний взСЦрець, який демонструСФ "велику божу ласку", гСЦдний приклад для усСЦСФСЧ божоСЧ пастви:


Я стовп СФ у твоСЧй святинСЦ,

Скала, що ввСЦк незрушено стоСЧть,

Я щит, я провСЦдник, я взСЦр СФдиний,

РДдиний на ввесь свСЦт!


Отже, з СЦм'ям РЖ.Франка пов'язаний визначний етап у розвитку бернсСЦани. ВСЦн розглянув творчСЦсть видатного шотландського поета не лише на фонСЦ тогочасного СЦсторичного перСЦоду, а й порСЦвняв СЧСЧ з лСЦтературною спадщиною спСЦвцСЦв сСЦльського життя СЦнших часСЦв СЦ народСЦв "а далСЦ який же ряд пречудових СЦндивСЦдуалСЦстСЦв у всСЦх лСЦтературах РДвропи! Шотландець Бернс, СЦ СЦрландець Мур, СЦ англСЦСФць ДСЦккенс, СЦ француз ВСЦктор Гюго, СЦ нСЦмцСЦ Гейне та Ленау, СЦ поляки МСЦцкевич та Словацький, СЦ росСЦяни ПушкСЦн та Лермонтов, СЦ наш Шевченко, СЦ чех ГавлСЦчек, СЦ стСЦльки, скСЦльки СЦнших, хСЦба ж се не СЦсторичнСЦ постатСЦ, характернСЦ для ХРЖХ вСЦку? Вони, скажуть смСЦло, неможливСЦ в жаднСЦм попереднСЦм вСЦцСЦ, характернСЦ "асне тим, що виявили в своСЧм життСЦ масу основних прикмет кожний своСФСЧ нацСЦСЧ СЦ що СЧх поезСЦя була невСЦдлучною частиною СЧх духовноСЧ СЦстоти, виразом СЧх життя, СЧх СЦндивСЦдуальним твором в бСЦльшСЦй, сильнСЦшСЦй мСЦрСЦ, нСЦж се було можливе коли-небудь давнСЦше. З критичних публСЦкацСЦй за редакцСЦСФю РЖ.Франка та з його перекладСЦв Р.Бернс постаСФ як поет-демократ, поборник прав трудящих, що творив СЦ боявся в тяжких умовах соцСЦального СЦ нацСЦонального гноблення.

РЖ.Франко талановито передав не тСЦльки СЦдейне спрямування першотворСЦв, а й СЧх художню красу. Те, що Франко користувався нСЦмецькими перекладами, можливо, не маючи пСЦд руками оригСЦналСЦв, свСЦдчить про його палке бажання будь-що донести до украСЧнського читача глибоко демократичну, волелюбну поезСЦю Р.Бернса.


2.3 Внесок Василя Мисика в украСЧнську бернсСЦану


НаприкСЦнцСЦ 20-х рокСЦв ХХ ст. Василь Мисик утвердився як майстер поетичних СЦнтерпретацСЦй. Перекладав СЦз мов слов'янських, а також СЦз нСЦмецькоСЧ та французькоСЧ. Але найбСЦльше СЦ най охоче - з англСЦйськоСЧ СЦ персько-таджицькоСЧ. Добирав авторСЦв, особливо близьких собСЦ за свСЦтовСЦдчуванням СЦ поетикою.

Першою великою любов'ю Мисика-перекладача був Роберт Бернс. У своСЧх листах та СЦнтервтАЩю вСЦн неодноразово пояснював причину прихильностСЦ великого шотландця. ВСЦн СЦмпонував Мисику найбСЦльше народнСЦстю, подСЦбнСЦстю своСФю до Т.Шевченка, а крСЦм того - оригСЦнальнСЦстю поетичного дихання, вСЦртуозним володСЦнням формою, дотепнСЦстю, багатством рими, - "в однСЦй особСЦ ПушкСЦн СЦ Шевченко", як висловився Мисик про Бернса в одному з СЦнтервтАЩю. Перекладач зазначав: "тАж перекласти Бернса надзвичайно трудно так, щоб вСЦн звучав, як в оригСЦналСЦтАж Щоб перекласти автентично, треба ввСЦйти в плоть СЦ дух поета, його народу, його доби. Треба знати не тСЦльки його поезСЦСЧ, але й СЦсторСЦю, культуру, побут, характер його народутАж Переклади давнСЦ (Козлова, Михайлова СЦ нашого Грабовського) зроблено за архаСЧчним ключем, СЦ вони в рахунок тепер не йдуть. Переклади Багрицького, а особливо Маршака звучать модерно, добре, милозвучно. Але бСЦда в тому, що це, "асне, Маршак, а не Бернс. РЖ хоч БернсовСЦ образи, назви, СЦдеСЧ, але нема його поетичноСЧ душСЦ. Душа - Маршакова. Хто знаСФ оригСЦнали СЦ прочитаСФ МаршаковСЦ переклади, той погодиться зСЦ мною. Тому передСЦ мною стоСЧть завдання зовсСЦм нове: дати украСЧнською мовою справжнього Бернса.

До арешту, в 1932 роцСЦ, В.Мисик встиг опублСЦкувати збСЦрку своСЧх перекладСЦв у Роберта Бернса. Це була його перша перекладна книжка, а водночас - перша збСЦрка великого шотландця в украСЧнському вСЦдтвореннСЦ, отже - вагомий внесок у рСЦдну лСЦтературу. Хоч згодом, коли Мисик по вимушенСЦй перервСЦ повернувся до лСЦтературноСЧ роботи, й зокрема до перекладСЦв з Бернса, вСЦн дуже прискСЦпливо оцСЦнив цСЦ своСЧ першСЦ спроби й чимало попрацював над СЧх удосконаленням.

ПСЦсля виходу цСЦСФСЧ книжки поет продовжував перекладати твори Р.Бернса, СЦ за рСЦк чи два уклав рукопис новоСЧ збСЦрки, який надСЦслав на ознайомлення СЦ пораду П.ТичинСЦ. Але обставини трагСЦчно змСЦнилися, СЦ повнСЦша збСЦрка украСЧнського Бернса в той час не вийшла. По вСЦйнСЦ Мисик повертаСФться до роботи над нею СЦ знов укладаСФ рукопис. В своСФму листСЦ до М.Рильського вСЦн пише: "На жаль, менСЦ досСЦ не пощастило зацСЦкавити книжкою видавцСЦвтАж але все ж мою надСЦю коли-небудь привернути до цСЦСФСЧ справи увагу видавцСЦв.

Шевченко називав Бернса поетом "великим СЦ народним». Бернс - улюблений поет шотландських та англСЦйських селян СЦ робСЦтникСЦв. Його шанували Байрон, Скотт, ШеллСЦ, ним захоплювався КСЦтс. Гете називав його одним з найбСЦльших поетичних генСЦСЧв ХVIII сторСЦччя.

Лише 1958 р. вийшла збСЦрка його оригСЦнальних поезСЦй Вибране СЦз передмовою його давнього друга Тереня Масенка, а наступного року - СЦ Вибране Бернса, укладене з перекладСЦв Мисика та СЦншого видатного украСЧнського СЦнтерпретатора - Миколи Лукаша. 1965 р. вийшло друге видання цСЦСФСЧ книжки в серСЦСЧ Перлини свСЦтовоСЧ лСЦрики.

Вперше зазвучали украСЧнською мовою в перекладах В.Мисика такСЦ твори Р.Бернса великоСЧ форми, як "Зимова нСЦч»,»Вельзевулове посланСЦСФ», "На загибель лСЦсу коло ДремленрСЦгу», "Два собаки». В них Р.Бернс викриваСФ соцСЦальну нерСЦвнСЦсть, що СЦснуСФ в тогочасному суспСЦльствСЦ ("Зимова нСЦч"), пСЦдступну антинародну дСЦяльнСЦсть англСЦйського уряду, який повинен був за статутом обстоювати СЦнтереси шотландських громадян, а на дСЦлСЦ робив навпаки (ВлВельзевулове посланСЦСФ»), хижацьке знищення природних багатств (ВлНа загибель лСЦсу коло ДремленрСЦгу»).

Окремо зупинимося на перекладСЦ сатиричноСЧ поеми "Два собаки". Вона пройнята сучасними БернсовСЦ передовими СЦдеями. За формою ця сатира СФ дСЦалогом високопородистого собаки Цезаря, якого задля розваги тримаСФ багатий землевласник, СЦ Люата, звичайного пса, що допомагаСФ в роботСЦ селяниновСЦ.

Цезар розповСЦдаСФ про безтурботне життя свого хазяСЧна, який живе за рахунок робСЦтникСЦв. ВСЦн пиячить, програСФ в карти великСЦ багатства. Йому байдужСЦ СЦнтереси народу, основне для нього - "асний добробут. На противагу ЦезаревСЦ: Люат з спСЦвчуттям СЦ навСЦть схвильовано розповСЦдаСФ про свого хазяСЧна-трударя, який мусить терпСЦти жорстокСЦсть, несправедливСЦсть з боку пана та управителСЦв, бо боСЧться втратити роботу, а закони на боцСЦ сильних свСЦту.

Люат пСЦдкреслюСФ, що його хазяСЧн з великою насолодою пСЦсля виснажливоСЧ працСЦ вСЦдпочиваСФ в колСЦ своСФСЧ сСЦм'СЧ. ДСЦти селянина ростуть чесними, працьовитими, мужнСЦми й стСЦйкими. На думку Люаса таке життя набагато краще, нСЦж СЦснування тих нероб, що доводять краСЧну до зубожСЦння та вСЦйн.

ТвСЦр "Два собаки" - гСЦмн людинСЦ працСЦ. Переклад маСФ двСЦ редакцСЦСЧ, зробленСЦ в 30-х СЦ 50-х роках. Якщо зСЦставити СЧх, то видно, що в другСЦй редакцСЦСЧ В.Мисик намагаСФться вСЦдтворити найтоншСЦ нюанси першотвору. В.Мисик майстерно передаСФ СЦнтонацСЦю оригСЦналу: вона розповСЦдна, лагСЦдна, коли говориться про вСЦдпочинок бСЦдняка у колСЦ своСФСЧ сСЦм'СЧ, гнСЦвна й пристрасна там, де засуджуСФться нерозумно зовнСЦшня полСЦтика, знущання з бСЦднякСЦв.

Мова персонажСЦв поеми Р.Бернса СЦндивСЦдуалСЦзована, перекладач зберСЦгаСФ двовСЦрш з парним римуванням та розмСЦр оригСЦналу - чотиристопний ямб.


То щиру правду ти сказав:

Тепер такий порядок став,

Що можна бачити усюди,

Як чеснСЦ СЦ поряднСЦ люди

Втрачають все, а шахраСЧ,

Грунти примноживши своСЧ,

Знаходять зверхникСЦв багатих,

Що все змагаються в палатахтАж


В. Мисик звернувся також СЦ до великих творСЦв Р.Бернса. В його перекладах побачили свСЦт "ВеселСЦ жебраки», "Тем О'шентер». У нСЦй Р.Бернс гостро пародСЦював англСЦйську лСЦтературну традицСЦю "готичного роману", яка вела читача вСЦд дСЦйсностСЦ, в царство вигаданих жахСЦв. Весь матерСЦал вмисно знижено. ЗамСЦсть традицСЦйного лицаря на баскому конСЦ - птАЩяний селянин на кобилСЦ Мег, замСЦсть величного замку - шинок.

ПовСЦсть написано на основСЦ народних шотландських перекладСЦв, повСЦр СЧв, повтАЩязаних з церквою Аллоуей, недалеко вСЦд якоСЧ народився Р. Бернс. ТвСЦр гостро засуджуСФ служителСЦв церкви, якСЦ намагаються тримати в марновСЦрному страху свою паству. Якщо деякСЦ мСЦiя в перекладСЦ П.Грабовського значно скороченСЦ, а деякСЦ збСЦльшенСЦ, то переклад В.Мисика повнСЦше вСЦдповСЦдаСФ оригСЦналовСЦ.

ВсСЦ побутовСЦ реалСЦСЧ, якСЦ вСЦдбивають мСЦiевий та нацСЦональний колорит ШотландСЦСЧ другоСЧ половини XVIII столСЦття, П.Грабовський замСЦнив украСЧнськими. В.Мисик зберСЦгаСФ СЧх (волинка, рСЦл, джСЦТС). ВСЦн також уважно поставився до збереження народного шотландського повСЦр'я про нечисту силу, яка боСЧться швидкоСЧ води, СЦ тому не може переслСЦдувати свою жертву по той бСЦк рСЦчки. Цей фольклорний мотив маСФ важливе значення для розкриття СЦдеСЧ: темнСЦ сили бояться чистоСЧ води, ховаються вСЦд неСЧ.

Ось як звучать цСЦ рядки в перекладСЦ В.Мисика:


Наддай, наддай же ходу, Мег,

СпСЦши на мСЦст, на самий верх!

СпСЦши, бо через бистру воду

Нечистому немаСФ ходу!


У перекладСЦ зберСЦгаються порСЦвняння цСЦлком у дусСЦ Бернса, хоч вони повтАЩязанСЦ з украСЧнським фольклором:


Та щастя - наче мак, що вмить,

Лиш доторкнешся облетить


Велике значення для розкриття психологСЦчного стану героя маСФ в поемСЦ пейзаж. Природа, нСЦби живе спСЦвучасниця подСЦй, весь час зберСЦгаСФ Тема: буде лихо. В.Мисик так передаСФ цСЦ грСЦзнСЦ попередження:


Вже недалеко Дун шумСЦв;

ЛСЦсами йшли стовпи дощСЦв;

СвСЦтили блискавки вже ближче,

Громи котились нижче й нижчетАж


У поезСЦях Р.Бернса створено образи смСЦливих, вольових людей, якСЦ за правду, не вагаючись, можуть пСЦти на страту. Саме такий Макферсон - герой балади "Макферсон перед стратою». Це надзвичайно мужня людина, яку бентежить одне - доведеться розстатися з життям через пСЦдступну зраду. По дорозСЦ на шибеницю Макферсон прощаСФться з сонячним свСЦтлом СЦ всСЦм, що СФ пСЦд небесами. ВСЦн каже: боягуз може боятися, що смерть заплямуСФ його СЦм'я. Але це не так:


Прощай, прощай, зелений гай,

Прощай, пташиний спСЦв,

Нехай ганьба сплямить раба

Що вмерти не посмСЦв!


Шотландський поет ненавидСЦв вСЦйну, вСЦн хотСЦв "утерти сльози на всСЦх очах». Р. Бернс писав: "Я протестую проти вСЦйни - нещастя й злиднСЦ тисячам людей несе кожний подих цього демона розрухи». Переклад В. Мисика "Про вСЦйну» добре передаСФ пристрасну ненависть поета до кровопролиття:


Убивство, ти гидке менСЦ

У славСЦ золотосяйнСЦй!

ВСЦддам я кров свою в вСЦйнСЦ

Кохання життСФдайнСЦй!

Найвище ставлю мСЦж богСЦв

Я Злагоду й Достаток

Я б краще одного створив,

НСЦж погубив десяток

В поетичнСЦй спадщинСЦ Р.Бернса багато сатир малоСЧ форми (епСЦграм, епСЦтафСЦй, експромтСЦв). Однак вони не були перекладенСЦ на украСЧнську мову аж до 1956 року. Говорячи про якийсь один конкретний факт, поет вдаСФться до широких узагальнень СЦ пСЦддаСФ нищСЦвнСЦй критицСЦ полСЦтичних дСЦячСЦв ШотландСЦСЧ.

СлСЦд вСЦдзначити, що перекладачевСЦ необхСЦдно вСЦдтворити легкСЦсть, гармонСЦйнСЦсть епСЦграм, СЧх несподСЦване спрямування, дотепнСЦсть. Природа цього жанру вимагаСФ, щоб СЦронСЦя, гумор та сарказм допомогли викрити соцСЦальне зло. Не можна вимагати вСЦд перекладача буквальноСЧ текстуальноСЧ близькостСЦ до оригСЦналу, СЦ слСЦд вважати закономСЦрнСЦсть втрату чогось неСЦстотного, внесення змСЦн або доповнень, зроблених для того, щоб читач краще зрозумСЦв змСЦст.

Розглянемо переклади малих сатир Р.Бернса пСЦд таким кутом зору. Кожний з перекладСЦв дещо по-рСЦзному сприймаСФ поетичний свСЦт першотвору. В епСЦграмСЦ Бернса "Кредо бСЦдняка" говориться про те, що бСЦдарСЦ полСЦтично безправнСЦ СЦ що вони це розумСЦють. Переклад В.Мисика не маСФ текстуальноСЧ близькостСЦ до оригСЦналу, але в ньому вСЦдтворено його змСЦст, дошкульний сарказм


Як хочеш полСЦтиком бути,

Не треба нСЦ бачить, нСЦ чути:

За тебе хай бачить СЦ чуСФ,

Хто пануСФ


В. Мисик вСЦльно переставляСФ рядки в епСЦграмах ("ЕпСЦтафСЦя крикливому полемСЦстовСЦ"), випускаСФ тСЦ з них, якСЦ не дуже впливають на змСЦст ("На Е. Тернера), викладаСФ змСЦст одного рядка першотвору в два, а один вСЦдкидаСФ (ВлЕпСЦтафСЦя ВСЦллСЦ»), СЦнодСЦ вСЦн замСЦнюСФ образ оригСЦналу еквСЦвалентним (ВлЕпСЦтафСЦя чоловСЦковСЦ, який завжди слухався жСЦнки», "ПСЦдлабузник»).

У малСЦй сатиричнСЦй формСЦ стислСЦсть становить одну з головних позитивних ознак. РЖ цСЦлком закономСЦрним слСЦд вважати те, що замСЦсть складних речень оригСЦналу у перекладах з'являються бСЦльш короткСЦ, якСЦ виражають аналогСЦчну думку.

В.Мисик знаходить вдалСЦ лаконСЦчнСЦ еквСЦвалентнСЦ замСЦни:


Дива з твоСЧх виходять рук,

Творець. Хто б розглядавтАж

Чому в оцей тяжкий сундук

Так мало ти поклав?

(ВлПро череп ГолдСЦса»)


ЗдебСЦльшого В.Мисик надаСФ СЦнтонацСЦСЧ великого знання. У нього вона майже нСЦколи не скупа, що часто буваСФ характерно для перекладачСЦв, не знайомих з живою мовою.

Наприклад, в "ЕпСЦграмСЦ", що СЦронСЦзуСФ з марнославноСЧ людини, яка СЦ в пеклСЦ хоче здобути високе мСЦiе, СЦнтонацСЦя, як СЦ в першотворСЦ, багата та гнучка:


Потрапивши у пекло, вСЦн сатанСЦ кива,

Щоб той свою корону йому вСЦддав.

- Овва!

Корону недотепСЦ? Цього ще нехватало!

Хоч злоби в тебе досить, та розуму замало!


У перекладСЦ "ПомСЦщиковСЦ» удавану схвильованСЦсть автора, ущипливу СЦронСЦю вСЦдтворено за допомогою уривчастоСЧ, питальноСЧ та окличноСЧ СЦнтонацСЦСЧ:


А що, як би душСЦ самСЦй

Оживи вСЦн дозволив?

ТодСЦ бтАж тодСЦ, о пане мСЦй,

Ти б не воскрес нСЦколи!

Отже, в основному В.Мисик зберСЦгаСФ СФднСЦсть змСЦсту СЦ форми, виявляСФ творчу СЦндивСЦдуальнСЦсть у вСЦдтвореннСЦ засобами рСЦдноСЧ мови стилю, тону, характеру сатир Бернса.

В. Мисик зробив СЦ кСЦлька перекладСЦв лСЦричних творСЦв Р.Бернса. ВСЦдомо, що Р. Бернс збирав усну народну творчСЦсть, уважно СЧСЧ вивчав СЦ надавав великого значення орСЦСФнтацСЦСЧ на народнСЦ зразки. ВСЦн творчо переосмислив народнСЦ сюжети, традицСЦйнСЦ образи, вСЦдбив у своСЧх поезСЦях споконвСЦчнСЦ прагнення та мрСЦСЧ шотландця-селянина. Багато його вСЦршСЦв мають фольклорне джерело, а в тСЦ, якСЦ не мають, "адно вплСЦтаються в фольклорнСЦ елементи, "астивСЦ рСЦзним поетичним жанрам СЦ формам народноСЧ поезСЦСЧ.

В. Мисик широко використовуСФ в своСЧх перекладах можливостСЦ украСЧнського фольклору, зокрема лСЦрики. У творах Р. Бернса людина переносить своСЧ переживання на природу СЦ розмовляСФ зСЦ стихСЦями, свСЦтилами, рослинами, тваринами. Це допомагаСФ поетовСЦ розкрити змСЦст пСЦснСЦ, СЧСЧ психологСЦчну суть. Перекладач майстерно вСЦдтворюСФ цю особливСЦсть Бернсового стилю.

ЛСЦричний герой страждаСФ. Його кохана вмерла. ВСЦн просить природу бути завжди квСЦтучою там, де вСЦн востаннСФ обняв МерСЦ:


Ви темнСЦ заростСЦ й лСЦси,

потоки, круги й доли -

цвСЦтСЦть, шумСЦть - СЦ хай снСЦги

вас не гнСЦтять нСЦколи

(ВлГорянка МерСЦ»)


Не може юнак заспокоСЧтись: кохана пСЦшла вСЦд нього. Життя скСЦнчилося:


Як тихо, нСЦчко, ти СЦдеш

Холодна, як могила!

А як летСЦла ти, коли

Була зо мною мила!


Велика проблема для перекладача - вСЦдтворити колорит твору. РД в украСЧнцСЦв такСЦ етнографСЦчно-побутовСЦ реалСЦСЧ, якСЦ збСЦгаються з шотландськими або дуже близькСЦ до них. Символ дСЦвоцтва, наприклад, в ШотландСЦСЧ, як СЦ на УкраСЧнСЦ, - стрСЦчка, яку носять на головСЦ. РЖ тому з повним правом перекладач використовуСФ цю деталь украСЧнського вбрання.


ДСЦвчина, чекаючи свого коханого, каже:

ЦСЦ стьожки двСЦ, цей дар його

я в косу заплету свою,

я СЧх носитиму всСЦ днСЦ

для того, хто в чужСЦм краю


ЕпСЦтети СЦнтимноСЧ лСЦрики Р.Бернса цСЦлком оригСЦнальнСЦ, хоча й виросли на народнопСЦсеннСЦй основСЦ.

Р. Бернс порСЦвнюСФ любов СЦз сонцем, запашними квСЦтами, чарСЦвним весняним ранком. Завдяки цьому повнСЦше розкриваСФться глибина почуття. Часом уся його пСЦсня побудована на метафоричностСЦ. Переклад тропСЦв оригСЦнала - не самоцСЦль, а засСЦб вСЦдтворення цСЦлого, всСЦСФСЧ поезСЦСЧ. В.Мисик здебСЦльшого зберСЦгаСФ БернсовСЦ тропи, СЦнодСЦ вводить додатковСЦ, якСЦ не суперечать оригСЦналовСЦ.

У "ПлачСЦ горянськоСЧ вдови» жСЦнка побиваСФться за чоловСЦком, який загинув у визвольнСЦй боротьбСЦ за незалежнСЦсть ШотландСЦСЧ. З ним загинули СЦ надСЦСЧ на радСЦсне життя. А коли жив коханий, не було жСЦнки, щасливСЦшоСЧ вСЦд неСЧ. В.Мисик даСФ таке яскраве порСЦвняння:


РЖ щастя квСЦтнуло, як мак,

У мене на дворСЦ.

Загальний емоцСЦйний тон пСЦснСЦ "Ти пСЦшов од мене, ДжеммСЦ" виражаСФ сум, тугу та образу. ДСЦвчина дорСЦкаСФ своСФму коханому, який залишив СЧСЧ, СЦ згадуСФ, як вСЦн присягався, що лише смерть могла б СЧх розлучити.

ЕпСЦтети перекладу, як СЦ в оригСЦналСЦ, пСЦдсилюють обвинувачення ДжеммСЦ в зрадливостСЦ та викривають його лицемСЦрство:


Де твоя палка клятьба,

Слово де вогненне?


В.Мисик насправдСЦ майстерно переклав твори Р. Бернса великоСЧ форми "Зимову нСЦч», "Вельзевулове посланСЦСФ», "На загибель лСЦсу коло "ДремленрСЦгу», "Двох собак», якСЦ викривають соцСЦальну несправедливСЦсть в суспСЦльствСЦ. В епСЦграмах, експромтах, епСЦтафСЦях вСЦн вСЦдтворив БернсовСЦ дошкульнСЦсть, дотепнСЦсть, у лСЦричних пСЦснях - зберСЦг СЧх поетичнСЦсть та задушевнСЦсть.

Перекладач не тСЦльки точно передав змСЦст першотвору, а й донСЦс до читача красу СЧх форми.


2.4 Микола Лукаш СЦ його переклади Роберта Бернса


Проблема цСЦлСЦсного осмислення творчоСЧ спадщини Миколи Лукаша вСЦдчуваСФться як насущна необхСЦднСЦсть СЦ обовтАЩязкова умова повноцСЦнного СЦснування сучасноСЧ украСЧнськоСЧ культури. "В СЦсторСЦСЧ украСЧнського художнього перекладу МиколСЦ ЛукашевСЦ належить мСЦiе особливе, виняткове. Вимовиш оцСЦ слова - перекладач, художнСЦй переклад, - СЦ мимоволСЦ на думку спадаСФ Микола Лукаш, так, нСЦби в його СЦменСЦ самСЦ цСЦ термСЦни персонСЦфСЦкувалися. Перекладач такого дСЦапазону - рСЦдкСЦсне явище не лише в украСЧнськСЦй, а СЦ в будь-якСЦй СЦншСЦй лСЦтературСЦ", - так висловися старший його товариш, найбСЦльший побратим по перу ГригорСЦй Кочур.

ЛукашевСЦ переклади легко вСЦдзначаються з-помСЦж СЦнших насамперед вСЦльним, невимушеним, органСЦчним звучанням, вСЦдсутнСЦстю всякоСЧ штучностСЦ, багатою, соковитою мовою. ВСЦдчуваСФться незглибима любов СЦ повага до зневажуваноСЧ упродовж тривалого часу украСЧнськоСЧ мови, прагнення вСЦдродити СЧСЧ первСЦсну красу, показати СЧСЧ могутнСЦсть СЦ глибиннСЦсть. СвоСЧми перекладами М.Лукаш намагався перемогти стилСЦстичнСЦ традицСЦСЧ, якСЦ обмежували введення просторСЦччя, розмовних елементСЦв, дСЦалектизмСЦв у тканину художнього твору. ВСЦн рСЦшуче використовуСФ всСЦ ресурси рСЦдноСЧ мови. Для нього слова, поданСЦ в словниках з позначкою "застарСЦле", "архаСЧчне", книжне, "розмовне", "дСЦалектне", не СФ другосортними, вСЦджилими. Використання цих слСЦв разом з численними поетизмами, неологСЦзмами робить мову перекладу барвистою, соковитою, допомагаСФ досягти адекватностСЦ перекладу. Вводячи всСЦ цСЦ елементи у мовну тканину своСЧх перекладСЦв, Лукаш не ставив за мету передати кожен просторСЦчний чи дСЦалектний вислСЦв оригСЦналу вСЦдповСЦдно просторСЦччям чи дСЦалектом перекладу, а вводив СЧх там, де пСЦдказувало мовне чуття, де вони набували особливо колоритного звучання, допомагали стилСЦстично рСЦвноцСЦнно вСЦдтворити оригСЦнал.

Ще однСЦСФю особливСЦстю перекладацького почерку М.Лукаша СФ вмСЦння знаходити в себе, на рСЦдному ТСрунтСЦ, спСЦльне з СЦншими народами у звичаях, побуту, одязСЦ, мотивах фольклору СЦ навСЦть СЦсторСЦСЧ.

Глибоко знаючи украСЧнський фольклор, М.Лукаш легко знаходив паралелСЦ й мСЦж вСЦдомими образами, сюжетами, взятими з украСЧнськоСЧ народнопСЦсенноСЧ творчостСЦ та наявними у творах Роберта Бернса. На це сам вказував неодноразово: "ЧитаСФш - СЦ дивуСФшся: як же часто збСЦгаються теми, фрази, навСЦть ритмСЦчнСЦ ходи у Бернса СЦ в украСЧнському фольклорСЦ. Багато образСЦв, персонажСЦв прямо перегукуються з украСЧнськими пСЦснями. Тут СЦ сварлива жСЦнка, СЦ веселий пияк-чоловСЦк, СЦ гостра на язичок дСЦвчина, СЦ СЧСЧ заповзятий залицяльник" [54; 151]. Очевидно, саме тому переклади з Бернса так органСЦчно перегукуються з украСЧнськими народними пСЦснями. Зокрема, на пСЦсенних традицСЦях побудованСЦ переклади "БСЦлий мельник, бСЦлий", "Чи пСЦдеш за мене", "Новина", "Ой, коли б я не женився", "ОбСЦйняв, сказав, "прощай".

Перекладач черпаСФ з украСЧнського фольклору образи, порСЦвняння, звертання, майстерно знаходить вСЦдповСЦдники, пересаджуючи таким чином фольклорну стихСЦю Бернса на украСЧнський ТСрунт. Саме з фольклору взято такСЦ формули як "голубе мСЦй сизий», "ой ненечко-ненько»


Ой ненечко-ненько,

Як жити сумненько

МенСЦ молоденькСЦй,

РЖз дСЦдом старим!

(ВлЛихая година СЦз дСЦдом старим»)

Чи такий портрет дСЦвчини:

В неСЧ очСЦ - зорСЦ серед ночСЦ,

В неСЧ коси - золотСЦ розчоси,

В неСЧ личко СЦз лСЦлей СЦ лала,

У дСЦвчини, що постелю слалатАж

(ВлПригода»)


ЗвСЦдти СЦ "рум'янеСФ личко» та "вустоньки на меду» (172), "хороший вид» СЦ "пригожий стан» (176),"кСЦнь вороний" (173) СЦ "буйнСЦ рСЦки" (166). ТакСЦ напСЦвцитати з украСЧнського фольклору аналогСЦчнСЦ образним формулам - клСЦше, якСЦ використовував Р.Бернс з рСЦдноСЧ народноСЧ творчостСЦ. М.Лукаш навСЦть сам називаСФ украСЧнськСЦ пСЦснСЦ, слова з яких ужито в його перекладах. Наприклад, у "ПригодСЦ» дСЦвчина називаСФ юнака гультяСФм


ВлНе руш мене, юначе-гультяю,

Чи не знаСФш доброго звичаю!

Коли мене ти по правдСЦ любиш,

То вСЦночка мого не погубиш!»

В украСЧнськСЦй пСЦснСЦ "ДСЦвчинонька по гриби ходила» героСЧня, заблукавши в лСЦсСЦ, просить козака вивести СЧСЧ на дорогу СЦ теж називаСФ його гультяСФм: "Козаче-гультяю, Виведь мене з зеленого гаю". А про золоте волосся М. Лукаш говорить "коси - золотСЦ розчоси» (179), як у пСЦснСЦ "Тихо тихо Дунай воду несе". РЖ сам же перекладач називаСФ цей прийом використання лексики украСЧнських пСЦсень не калькуванням, а напСЦвцитатою»

Фольклорна домСЦнанта Лукашевих перекладСЦв, окрСЦм того, що допомагаСФ передати стиль оригСЦналу, вносить певнСЦ протирСЦччя в тканину твору. Адже фольклор мСЦцно пов'язаний з нацСЦональною специфСЦкою, СЦ використання елементСЦв народнопСЦсенноСЧ поетики часто викликаСФ близькСЦ украСЧнцям асоцСЦацСЦСЧ, якСЦ СФ небажаними для перекладу, призводить до розмивання нацСЦонального колориту першотвору, стирання СЦншомовних реалСЦй.

Затемнення нацСЦональноСЧ своСФрСЦдностСЦ оригСЦналу спостерСЦгаСФмо й у випадках вСЦдтворення семантики СЦншомовних реалСЦй. Тут Лукаш часто вдаСФться до методу уподСЦбнення, який зумовив появу великоСЧ кСЦлькостСЦ украСЧнських реалСЦй у перекладСЦ. Ось приклади: шотландський плаский берет замСЦнив гуцульською кресанею; шотландськСЦ реалСЦСЧ - топонСЦми - украСЧнськими верховина СЦ подСЦлля; англСЦйський шилСЦнг й СЦспанський ескудо у перекладСЦ стали таляром. Наприклад, його переклади: "МоСФ серце в верховинСЦ», "Хлопець-верховинець», "Ой дСЦвчино-бережанко», "Плач удови верховинки».


МоСФ серце в верховинСЦ СЦ душа моя,

Моя дума в верховинСЦ соколом буя,

Моя мрСЦя в гори лине наздогСЦн вСЦтрам,

МоСФ серце в верховинСЦ, де б не був я сам.

Будь здорова, верховино, любий рСЦдний край,

ЧестСЦ й слави батькСЦвщина, вольностСЦ розмай!

Хоч СЦду я на чужину, повернуся знов,

МоСФ серце в верховинСЦ СЦ моя любов.

(ВлМоСФ серце в верховинСЦ»)

Ой дСЦвчино-бережанко,

Чи тобСЦ мене не жалко?

ПосмСЦхнись,

Як колись,

Знов до мене пригорнись!

(ВлОй дСЦвчино-бережанко»)

Молодчага з молодчаг

Бравий хлопець-верховинець,

Плед вСЦн носить на плечах,

Бравий верховинець.

У кресанСЦ голубСЦй

Бравий хлопець-верховинець,

ВСЦрний дСЦвчинСЦ своСЧй

Бравий верховинець

ВлЧуСФш в горах грСЦм гармат,

Ти, коханка подолянко?

Зве до бою нас сурма,

Люба подолянко!

(ВлХлопець-верховинець»)


Така украСЧнСЦзацСЦя реалСЦй, що СФ складовою частиною перекладацького стилю М. Лукаша, надаСФ творам виразного украСЧнського звучання, тому не завжди СФ доречною з нацСЦонально-культурного погляду, оскСЦльки вносить у твСЦр чужий нацСЦональний колорит, затемнюючи нацСЦональну своСФрСЦднСЦсть оригСЦналу.

ЗдебСЦльшого перекладач не йде на пряме перелицьовування, внаслСЦдок чого виникаСФ незвичайний сплав чужого й свого. Так, шотландськСЦ ячмСЦннСЦ коржСЦ вСЦдтворено як пироги ячнСЦ:

Ой смачнСЦ, смачнСЦ

Пироги ячнСЦ.

Люблять горяни

Пироги ячнСЦтАж

МужнСЦ, вСЦдважнСЦ

РЖ не продажнСЦ

ХлопцСЦ, що люблять

Пироги ячнСЦ.

(ВлЯчнСЦ пироги»)


Очевидно, усвСЦдомлюючи, що замСЦна прСЦсних коржСЦв на украСЧнськСЦ пироги, тобто "вирСЦб СЦз тСЦста з начинкою", даСФ неадекватне вСЦдтворення, перекладач зберСЦг означення оригСЦналу - ячнСЦ. Таке поСФднання видаСФться трохи дивним сучасному читачевСЦ, який знаСФ, що пироги пеклися, звичайно з пшеничного борошна. З другого боку, з контексту зрозумСЦло, що йдеться не про святкову, а щоденну справу, СЦ саме означення ячнСЦ уособлюСФ просту, невишукану СЧжу, зберСЦгаючи цим семантичне наповнення оригСЦналу.

Цю особливСЦсть Лукаша-перекладача - здатнСЦсть поСФднувати своСФ, органСЦчно близьке й чуже, вСЦддалене - ще чСЦткСЦше простежуСФмо в перекладСЦ вСЦрша Р. Бернса "Рвала ДженнСЦ золо тунцСЦ». В ньому перекладач передав СЦм'я дСЦвчини Jenny способом фонетичноСЧ транскрипцСЦСЧ, чим зберСЦг сему чужинностСЦ, але водночас украСЧнСЦзував твСЦр, замСЦнивши образ житнього поля украСЧнською реалСЦСФю верба та доповнивши назву жСЦночого одягу деталлю-реалСЦСФю лиштовки:


Рвала ДженнСЦ золотунцСЦ,

КвСЦти луговСЦ,

Заросилась, замочилась

В росянСЦй травСЦ.

В тоСЧ ДженнСЦ спСЦдничина -

Лиштовки новСЦ,

Заросила, замочила

в росянСЦй травСЦ.

Коли хтось когось зустрСЦне,

Де шумить верба,

Коли хтось когось обнСЦме, -

Що вам за журба?

Коли хтось когось цСЦлуСФ

Де дзюрчить вода,

Коли хтось когось милуСФ, -

Що вам за бСЦда?


Синтез чужомовного та рСЦдного звучить доволСЦ незвично, вСЦдчуваСФться якийсь внутрСЦшнСЦй дисонанс у високомайстернСЦй стилСЦстичнСЦй гармонСЦСЧ.

Для М. Лукаша завжди був характерний творчий пСЦдхСЦд до розвтАЩязання всСЦх перекладацьких проблем. Його особливСЦстю СФ вмСЦння тонко вСЦдчувати потенцСЦйнСЦ можливостСЦ рСЦдноСЧ мови СЦ реалСЦзовувати СЧх у творчостСЦ.

М. Лукаш в СЦнтервтАЩю з М. Новиковою зазначаСФ: "НашСЦ пращури, творцСЦ фольклору, полюбляли бавитися звуками. СкСЦльки в украСЧнських пСЦснях чудових алСЦтерацСЦй, повних, вСЦртуозних римтАж Часом менСЦ докоряли (навСЦть В.Мисик, з котрим ми перекладали Бернса) за "надмСЦр" внутрСЦшнСЦх рим. Мовляв, у моСЧх перекладах рима СФ й там, де в оригСЦналСЦ СЧСЧ немаСФ. Чому, наприклад, "пляшка-пузашка - вСЦдрада душСЦ»? Чи не СЦнфантильна ця "пузанка"? А що вдСЦСФш, коли в англомовнСЦй СЦ в нСЦмецькСЦй поезСЦСЧ СФ такий яскравий, такий могутнСЦй ритмо-музичний засСЦб, як початкова рима? Для украСЧнського чи росСЦйського вуха подСЦбнСЦсть початкСЦв буде майже непомСЦтна, хоч як СЧСЧ пСЦдкреслюй. Для нас яскрава, зразу "овима на слух - рима. Тож менСЦ й довелося компенсувати нею англСЦйську поетичну особливСЦсть.


Не заздрю я лорду, не кплю я з селян,

Для мене байдуже, мужик ти чи пан,

Бо хлопцСЦ в корчмСЦ - моСЧ браташСЦ,

А пляшка-пузашка - одрада душСЦтАж

Якось мене люди пСЦдбили на риск,

Я втратився тяжко в надСЦСЧ на зиск;

Чи тяжко, не тяжко, турботи лиши -

РД пляшка-пузашка - розрада душСЦ.

(ВлУтСЦха душСЦ»)


ДослСЦдження перекладСЦв Бернса Лукашем засвСЦдчуСФ, що перекладач проводить постСЦйний цСЦлеспрямований вСЦдбСЦр мовних засобСЦв, орСЦСФнтуючись при цьому на мовно-художнСЦ особливостСЦ оригСЦналу; послуговуСФться величезним запасом лексичних, фразеологСЦчних, синтаксичних, СЦнтонацСЦйних резервСЦв украСЧнськоСЧ мови, тяжСЦючи до призабутих форм, намагаСФться повернути кожному слову його первСЦсну свСЦжСЦсть.

М. Лукаш творчо використовуСФ усталенСЦ мови СЦ форми, контекстуально СЧх модифСЦкуСФ, надаючи необхСЦдних емоцСЦйних вСЦдтСЦнкСЦв. Для досягнення образностСЦ застосовуСФ евфонСЦчнСЦ (звукозапис, римування), словотворчСЦ, лексичнСЦ (синонСЦмСЦя, гра слСЦв, авторськСЦ новотвори, стилСЦстично маркована лексика), граматичнСЦ, синтаксичнСЦ (СЦнверсСЦя, антитеза), СЦнтонацСЦйно-ритмСЦчнСЦ засоби експресСЦСЧ, якСЦ допомагають адекватно вСЦдтворювати оригСЦнал.


2.5 ДвСЦ украСЧнськСЦ СЦнтерпретацСЦСЧ балади "John Barleycorn» Роберта Бернса


Уже з того, як перекладалися обома перекладачами В.Мисиком та М. Лукашем назва твору, видно, що враховувались СЦ ритмомелодСЦйнСЦ особливостСЦ обох мов, СЦ синонСЦмСЦчнСЦ багатства лексики украСЧнськоСЧ мови, СЦ ономастичнСЦ особливостСЦ мови.

СправдСЦ, слово barleycorn означаСФ ячмСЦнне зерно. Але John Barleycorn складаСФться з 4-х складСЦв, а Джон - ЯчмСЦнне Зерно - 6. Але ж прикметникСЦв, що передають вСЦдношення до слова ячмСЦнь - три: ячний, ячмСЦнний, яшний. "Яшний" - маСФ розмовний вСЦдтСЦнок. Може, доцСЦльно було б використати його в перекладСЦ твору Бернса , який смСЦливо користувався розмовними елементами у своСЧй поезСЦСЧ. Та звучання "яшний» маСФ в собСЦ щось мтАЩякше. Отже, поет вибираСФ слово ячне. Джон Ячне Зерно" - лаконСЦчно, точнСЦше. Саме так назвав переклад Василь Мисик. Назва ж перекладу Лукаша "Джон ЯчмСЦнь" свСЦдчить про те, що автор актуалСЦзував у пошуках адекватного вСЦдповСЦдника СЦншСЦ засоби рСЦдноСЧ мови. По-перше, слово "barley" англСЦйською мовою означаСФ "ячмСЦнь», "ячмСЦнний» (прикм.), а СЦменник "ячмСЦнь" в украСЧнськСЦй мовСЦ маСФ два значення: 1) злакова рослина; 2) зерно цСЦСФСЧ рослини. Отже, barleycorn може бути перекладене, як "ячмСЦнь", оскСЦльки ячмСЦнь в одному СЦз своСЧх значень означаСФ ячмСЦнне зерно.

Кожний перекладач вносить щось своСФ в переклад, створюючи новСЦ образи. Переклади одного вСЦрша зовсСЦм несхожСЦ. Василь Мисик бСЦльше працюСФ над образами балади, а Микола Лукаш найбСЦльш точно наслСЦдуСФ ритмомелодику вСЦрша, зберСЦгаючи всСЦ повтори. У деяких строфах Лукаш навСЦть вСЦдходить вСЦд тексту, створюючи новСЦ яскравСЦ образи.

Звичайно, втрати неминучСЦ, тому поети намагаються якнайбСЦльше зберегти текст, випускаючи незначнСЦ деталСЦ, якСЦ не потребують розтАЩяснення.


Та тСЦльки травень надСЦйшов

РЖ гримнув перший грСЦм,

Джон Ячне Зерно з глибу знов

Постав на диво всСЦм

(В. Мисик)

Прийшла весна веселая

З теплом, з дощем рясним,

РЖ Джон ЯчмСЦнь пСЦднявся знов

На диво СЧм усСЦм

(М. Лукаш)


Мисик замСЦнюСФ образ весни на травень - бСЦльш конкретний образ, адже саме в цю пору рослини вибиваються з-пСЦд землСЦ на верх, до сонця, тепла. Але в цьому контекстСЦ бСЦльш конкретний образ далСЦ вСЦд оригСЦналу, нСЦж "весна веселая" Лукаша, у якСЦй точнСЦше вгадуються СЦ фольклорнСЦ джерела образу (можливо, через уживання постСЦйного епСЦтета, вираженого прикметником у нестягненСЦй формСЦ "веселая»


ПСЦд лСЦтнСЦм подихом палким

ВСЦн вирСЦс, СЦ змСЦцнСЦв,

РЖ в стрСЦли вбрався, щоб нСЦхто

Напасти не посмСЦв

(В. Мисик)

Настало лСЦтечко жарке -

СтоСЧть ячмСЦнь, як гай,

Пустив уси, немов списи -

НСЦхто не зачСЦпай

(М. Лукаш)


Образ палкий бСЦльш точно передаСФ Мисик. ВиникаСФ враження, що ячмСЦнь не просто вирСЦс, а й загартувався; такого ступеню вияву ознаки немаСФ в Лукаша, та й уживання слова лСЦтечко (СЦз суфСЦксом пестливостСЦ) настроюСФ читача на сприйняття спокСЦйноСЧ, мирноСЧ картини: "стоСЧть ячмСЦнь як гай" (пСЦдтекст: славний, мСЦцний, могутнСЦй, певний своСФСЧ сили). Мисик наближаСФться до оригСЦналу ("вСЦн вирСЦс СЦ змСЦцнСЦв"), а Лукаш замСЦнюСФ цей вислСЦв фразеологСЦзмом ("стоСЧть ячмСЦнь, як гай"), додаючи порСЦвняння, створюючи при цьому чудовий живий образ. У народСЦ найчастСЦше саме так СЦ кажуть: "стоСЧть пшениця, як гай". Образи, спорСЦдненСЦ з украСЧнським фольклором, використовуСФ Лукаш. Мисик передаСФ майже дослСЦвно вислСЦв "РЖ в стрСЦли вбрався". Але Лукаш пропонуСФ дещо СЦншСЦ, не менш цСЦкавСЦ асоцСЦацСЦСЧ з вусатим ячменем. ЛукашевСЦ порСЦвняння "пусти в уси, немов списи» викликаСФ в уявСЦ колос з остюками, колючий, нСЦби вСЦн убрався в списи. Можливо, перекладач саме так уявив собСЦ образ Бернсового вСЦрша. Образ вусатого, озброСФного, певного в собСЦ, могутнього, не юнака, а вже змужнСЦлого чоловСЦка, який так нагадуСФ кожному украСЧнцевСЦ богатирСЦв, лицарСЦв волСЦ рСЦдного народу козакСЦв.

Та цього слова в текстСЦ перекладу немаСФ, але в пСЦдтекстСЦ, очевидно, СФ. Бо не раз наголошувалось СЦ самим перекладачем, СЦ вдумливими читачами поезСЦСЧ Бернса глибинна спорСЦдненСЦсть визвольних прагнень украСЧнського й шотландського народСЦв.

Що це? Груба украСЧнСЦзацСЦя Бернса? НСЦ, це вСЦдчуття глибокоСЧ духовноСЧ спорСЦдненостСЦ справжнСЦх синСЦв своСЧх народСЦв - поета й перекладача, для яких Джон ЯчмСЦнне Зерно не просто образ, а символ незнищенностСЦ волелюбного руху народу.


ВСЦйнула осСЦнь холодком -

ВСЦн висох СЦ поблСЦд.

РЖ сиву голову свою

Схилив у пил, як дСЦд

(В. Мисик)

Настала осСЦнь клопСЦтка -

ЯчмСЦнь мов зажуривсь

РЖ головою сивою

Додолу похиливсь

(М. Лукаш)


Образ осенСЦ передаСФться перекладачами по-рСЦзному. У Мисика цей образ бСЦльш легкий, грайливий ("вСЦйнула осСЦнь холодком"), а в Лукаша вСЦн, навпаки, дещо перебСЦльшений (Влнастигла осСЦнь клопСЦтка»). У Маршака "Трезвая» значно виразнСЦше.


Но осень трезвая идет.

И тяжко нагружен,

Поник под бременем забот,

Согнулся старый Джон


У цСЦй строфСЦ виразний зоровий образ найточнСЦше передаСФ В.Мисик, зображуючи змСЦни в зовнСЦшньому виглядСЦ героя - "вСЦн висох СЦ поблСЦд". У Лукаша цей же образ настроСФвий, але бСЦльш нейтральний - "ячмСЦнь мов зажуривсь".

Обидва поети використовують епСЦтети сивий дСЦд, сива голова, хоча слово "сивий" в текстСЦ оригСЦналу немаСФ. Восени все дозрСЦваСФ, наступаСФ пора збирати врожай. РЖ Джон ЯчмСЦнь перетворюСФться на сивого дСЦда - слабкого, хворобливого, з понуреною головою. Сивий - асоцСЦацСЦя, яка не суперечить змСЦсту оригСЦналу (сивина - ознака старостСЦ), але вона несе на собСЦ ще й додаткове смислове навантаження, оскСЦльки сивий ячмСЦнь, посивСЦлСЦ ячменСЦ - образ досить поширений в украСЧнському красному письменствСЦ.


Щодня вСЦн старСЦвся й слабСЦв,

РЖ знову навкруги

ЗСЦйшлися з задумом лихим

ЖорстокСЦ вороги

(В. Мисик)

ЗмарнСЦв, СЦ зблСЦд - звичайно, дСЦд -

НемаСФ вже снагитАж

Отут на нього й завзялись

ЗлораднСЦ вороги

(М. Лукаш)

У цСЦй строфСЦ кожний поет по-своСФму передаСФ змСЦст твору, акцентуючи увагу на тому чи СЦншому образСЦ, конструкцСЦях.

У перекладСЦ автори обох СЦнтерпретацСЦй використовують емоцСЦйно забарвлену лексику ("задум лихий", "жорстокСЦ вороги" - Мисик; завзялись - бСЦльш СЦнтенсивна для порСЦвняно з нейтральними "узялись", "злораднСЦ вороги"  Лукаш), та в Бернса цСЦ образи експресивнСЦшСЦ (як почуття, так СЦ мСЦра СЧх вияву граничнСЦ, максимальнСЦ). В останнСЦх двох рядках в обох перекладах образ дещо послаблений, мтАЩякший, нСЦж в оригСЦналСЦ.


На тСЦк поклавши, узялись

Його киями бить,

РЖ вСЦшали перед дощем,

РЖ торсали щомить

(В. Мисик)

Додому скинули, та й ну

ЦСЦпами обкладать,

На вСЦтер винесли, та й ну

угору пСЦдкидать

(М. Лукаш)


Щоб показати ненависть та зневагу королСЦв, Лукаш перекладаСФ вираз "додому скинули» на рСЦвнСЦ синонСЦмСЦчних рядСЦв, а Мисик не вСЦдходить вСЦд оригСЦналу, перекладаючи це як "на тСЦк поклавши".

ЦСЦкаво також, як обидва поети використовують елементи мовлення, якСЦ притаманнСЦ саме украСЧнськСЦй мовСЦ: "киями бить» (Мисик) та "цСЦпами обкладать» (Лукаш). БезконечнСЦ знущання поети передають по-рСЦзному. Мисик використовуСФ лексичнСЦ засоби - прислСЦвник "щомить", дСЦСФслово "торсали»), що передаСФ багатократну виконувану дСЦю, повторюванСЦ сполучники "СЦ" при однорСЦдних присудках, а Лукаш, значно змСЦнюючи синтаксичну структуру оригСЦналу, на "астивСЦ украСЧнському розмовному мовленню експресивнСЦ СЦнфСЦнСЦтивнСЦ речення ("та й ну пСЦдкидають") водночас зберСЦгаСФ прийом повтору, який СФ й у Бернса.

СправжнСЦй, художньо адекватний переклад - це завжди творча СЦнтерпретацСЦя оригСЦналу. Чим бСЦльше гарних перекладСЦв, тим обтАЩСФмнСЦшСЦ нашСЦ уявлення про першотвСЦр. РЖнтерпретацСЦя образСЦв допомагаСФ заглибитись у змСЦст твору, вСЦдчути настрСЦй, дух його. ЗСЦткнення рСЦзних значень породжуСФ трансформованСЦ ним у стихСЦСЧ рСЦдноСЧ мови образи.


Нехай же кожний пСЦднесе

За Джона келих свСЦй,

Щоб рСЦд його не припинявсь

В ШотландСЦСЧ старСЦй!

(В. Мисик)

Чарками дзень, чарками дСЦнь -

Здоров був, Джон ЯчмСЦнь!

Хай родить рСЦд твСЦй задля всСЦх

Потомних поколСЦнь!

(М. Лукаш)


Отже, обидва переклади свСЦдчать про високий рСЦвень перекладацькоСЧ культури, оскСЦльки СЦ В.Мисику, СЦ М.ЛукашевСЦ вдалося вСЦдтворити дух оригСЦналу, пСЦдпорядкувати багатий арсенал формальних засобСЦв уважному, скрупульозному розкриттю смислового навантаження вСЦрша, виявити натхнення, досконалСЦсть, лСЦтературний смак, поетичну СЦнтуСЧцСЦю почуття мови, зберегти пСЦдтекст, настрСЦй поезСЦСЧ.

ДосконалСЦсть перекладСЦв досягаСФться як шляхом СЦндивСЦдуального, але однаково глибокого, вдумливого сприйняття твору, так СЦ шляхом майстерного використання лексичного, фразеологСЦчного, граматичного багатства рСЦдноСЧ мови, фольклорних традицСЦй.

У звертаннСЦ до поезСЦСЧ Бернса не лише прагнення до пСЦзнання класики, а й глибока духовна спорСЦдненСЦсть поетСЦв, СЧх народнСЦсть.

ТекстологСЦчне зСЦставлення перекладСЦв Василя Мисика й Миколи Лукаша переконуСФ, що вони глибоко знали мову оригСЦналу, що дозволило знайти рСЦзноманСЦтнСЦ засоби вСЦдтворення в рСЦднСЦй мовСЦ. Глибоке знання рСЦдноСЧ мови дало змогу творчо пСЦдСЦйти до використання СЧСЧ багатств.

Обидва перекладачСЦ виявили увагу до СЦнтонацСЦйного та ритмСЦко-мелодСЦйного оформлення тексту оригСЦналу СЦ зберегли по можливостСЦ фонетичнСЦ засоби виразностСЦ, рими й розмСЦр балади Роберта Бернса.

Точно вСЦдтворити структуру мови оригСЦналу неможливо, тому перекладачСЦ утворюють щось подСЦбне, вдало комбСЦнуючи звуковий та граматичний матерСЦал, що СФ в рСЦднСЦй мовСЦ.

ПорСЦвняСФмо:


Джон Ячне Зерно був колись

Уславлений герой;

Бо хто скуштуСФ кров його.

СтаСФ одважним той.

(Василь Мисик)


Бо Джон ЯчмСЦнь - то ж богатир,

РЖ добра в нього кров:

Ковтнеш СЧСЧ хоч крапельку,

То всСЦх би поборов.

(Микола Лукаш)


2.6 ПоезСЦя Р.Бернса у сучасних украСЧнських перекладах


ВлСпомини про Бернса» М. Бажана»

У наш час вперше перекладено на украСЧнську мову вСЦрш Р. Бернса "Дерево свободи», пройнятий СЦдеями рСЦвностСЦ, соцСЦальноСЧ справедливостСЦ, миру мСЦж народами. Цей твСЦр - вершина поетичноСЧ творчостСЦ великого шотландського поета СЦ посСЦдаСФ в його спадщинСЦ таке ж мСЦiе, як "ЗаповСЦт" у спадщинСЦ Т.Шевченка, "ПамтАЩятник" у спадщинСЦ О.ПушкСЦна. Цей твСЦр майстерно переклав видатний митець художнього слова Микола Бажан. ВСЦрш "Спомин про Бернса» увСЦйшов у пСЦслявоСФнний цикл "АнглСЦйськСЦ враження" (1948 р.).

У "СпоминСЦ про Бернса" лСЦричний струмСЦнь звучить дуже сильно. М. Бажан поСФднуСФ "асну розповСЦдь з прямими ремСЦнСЦiенцСЦями з вСЦрша Бернса "Дерево свободи»:


ПСЦд череп'яним покривалом

Клекоче свСЦт борнСЦ й злоби.

Так стогне лСЦс, гудуть дуби

ПСЦд штормСЦв яросним обвалом

Гуде британський лСЦс, проте

ВСЦн радо б зашумСЦв, мСЦй друже,

Та дерево волСЦ не росте

ПомСЦж його дубСЦв, мСЦй друже

А нам без нього свСЦт - не свСЦт,

А хлСЦб гСЦркий стаСФ без нього

Ми тратим сили, точим пСЦт,

А поле родить скупо й вбого


Ми майже не вСЦдчуваСФмо переходу вСЦд картини, створеноСЧ М.Бажаном, до Бернсового тексту. Бернс встаСФ перед нами на весь зрСЦст як великий митець СЦ мислитель, причому це видно не тСЦльки з тверджень М.Бажана, нашого сучасника, а СЦ безпосередньо з дум СЦ мрСЦй самого шотландського поета.

Образ великого сина ШотландСЦСЧ рСЦзко контрастуСФ з "череп'яним" свСЦтом феодального Единбурга. Визначення "шотландський хлоп" рСЦднить образ Бернса з образами добре знайомих украСЧнському читачевСЦ поетСЦв Тараса Шевченка, РЖвана Франка. Хоч у своСФму творСЦ М.Бажан не називаСФ по СЦменСЦ тих, якСЦ зараз продовжують справу Бернса, афоризм: "Земля, де Бернс родився, родить, ми знаСФм - знов таких, як вСЦн", свСЦдчить, що автор маСФ на увазСЦ саме продовжувачСЦв традицСЦй славного поета в сучаснСЦй англСЦйськСЦй поезСЦСЧ. Це, можливо, найбСЦльш оптимСЦстичний мотив.

Чотиристопний напружений ямб надаСФ вСЦршу виразно баладного звучання, подСЦбного до звучання багатьох творСЦв видатного шотландського поета.

М. Бажан показав Бернса як борця за правду й волю, як речника народу, як нашого сучасника:


Але, як воСЧн в час походу,

З лицем осяяно грСЦзним,

Поет народу - син народу -

Йде навстрСЦч ворогам своСЧм.

Йде не самСЦтником безплодним,

Протухлим в цвСЦлСЦй самотСЦ, -

РЖде вСЦн речником народним,

Упевненим в своСЧй путСЦ


У перекладСЦ збережено СЦдею оригСЦналу, його художнСЦ образи, стиль. Як з живими, розмовляСФ Бернс СЦз своСЧми нащадками про свСЦтлСЦ часи, що прийдуть:


- РЖ вСЦрю я: настане час,

НевдовзСЦ - вСЦрю я - настане,

Коли своСЧм гСЦллям СЦ нас

ПокриСФ древо волСЦ ждане.

Забудуть злиднСЦ й рабський труд

Народи й племена, мСЦй друже,

РЖ буде в згодСЦ жити люд

Немов сСЦм'я одна, мСЦй друже!...


Поет палко вСЦрить, що коли виросте багато таких дерев, гуркСЦт вСЦйни припиниться.

ВлДжон ЯчмСЦнний Колосок» Сави ГолованСЦвського

Сава ГолованСЦський (1910-1989) належить до плеяди поетСЦв "другого призову» - разом СЦз А. Малишком, Л. Первомайським, РЖ. Вирганом. Е. Соловей зазначала: РЖз юностСЦ вСЦн винСЦс переконане в суспСЦльному призначеннСЦ митця й прагнення служити своСФю творчСЦстю народовСЦ. А проте вСЦдданСЦсть соцСЦалСЦстичнСЦй СЦдеСЧ упродовж десятилСЦть була СЦ джерелом численних трагедСЦй та помилок цього поколСЦння. НинСЦ доробок самого письменника, звСЦльнений вСЦд скороминущого та випадкового, постаСФ достатньо вагомим - СЦ як творча бСЦографСЦя, СЦ як своСФрСЦдна часткова ретроспектива лСЦтературного процесу протягом досить тривалого часу.

Звертаючись у рСЦзнСЦ перСЦоди СЦ до прози, драматургСЦСЧ, публСЦцистики, перекладу, ГолованСЦвський передусСЦм залишався поетом.

На творчостСЦ багатьох украСЧнських поетСЦв позначилося те, що лСЦричне свСЦтосприймання в поСФднаннСЦ СЦз "астивим добСЦ протягом до етнСЦчного зображення масштабних подСЦй сприяло взаСФмовпливовСЦ лСЦричного та епСЦчного начал. Тож СЦ бурхливий розвиток таких жанрСЦв, як балада та поема, був закономСЦрним. С. ГолованСЦвський тяжСЦв до балади здавна: цей жанр виникаСФ в раннСЦх його книжках СЦ проходить через усю творчСЦсть. Особливу прихильнСЦсть до цього жанру вСЦдбили СЦ переклади поета.

Як перекладача С. ГолованСЦвського вабили вершини свСЦтовоСЧ поетичноСЧ класики: англСЦйськСЦ поети Байронового кола, Гете та Гейне, МСЦцкевич, Гюго. При цьому йому "астивий був СЦ справжнСЦй азарт творчого змагання: вСЦдбити оригСЦнал, дух СЦ букву його повнСЦше СЦ конкретнСЦше, нСЦж вдалося попереднСЦм перекладачам знаменитоСЧ поезСЦСЧ Роберта Бернса "Джон ЯчмСЦнний Колосок".

Балада Бернса, як цього СЦ вимагаСФ жанр, витримана в розповСЦднСЦй манерСЦ, в якСЦй не знаходять вСЦдображення почуття автора, його субтАЩСФктивне ставлення до зображуваних подСЦй. Проте, як тСЦльки поет починаСФ описувати знущання королСЦв з Джона, обурення автора, незважаючи на епСЦчний характер балади, вириваСФться назовнСЦ.

На нашу думку, переклад балади Р. Бернса С. ГолованСЦвським, на вСЦдмСЦну вСЦд перекладСЦв В. Мисика та М. Лукаша, найбСЦльш вдалий. С. ГолованСЦвський бСЦльш вдало перекладаСФ поезСЦю, мова СЧСЧ проста, сувора, енергСЦйна, бСЦльш адекватна оригСЦналовСЦ.

ЖиттСФрадСЦсний оптимСЦзм балади СЦ вСЦра в невичерпнСЦ сили народу, в неминучСЦсть його перемоги, що переймаСФ СЧСЧ наскрСЦзь, роблять цей твСЦр одним з найкращих у спадщинСЦ великого поета.


Ти молодець, хоробрий Джон,

ти хлопець хоч куди -

СЦ мертвий ти розвСЦСФш сон

СЦ виручиш з бСЦди!

З тобою туга щоразу

спливаСФ, наче дим, -

бСЦдак розмазуСФ сльозу,

СЦ я слСЦдом за ним.

Тож хай бере нас у полон

вСЦд самих колосок, -

хай нам даруСФ радСЦсть Джон

ЯчмСЦнний Колосок!


ПоезСЦя Р.Бернса "Про когось» в перекладСЦ Василя КолодСЦя

З усСЦх поетичних жанрСЦв найпоширенСЦший СЦ найбСЦльш популярний - жанр СЦнтимноСЧ лСЦрики. Важко було б назвати поета, який не вСЦддав данину цьому жанровСЦ, що охоплюСФ своСЧми темами СЦ палкСЦ звСЦряння закоханого, СЦ гСЦркСЦ спогади про втрачене щастя, СЦ тугу за батькСЦвщиною, СЦ гнСЦвний виклик долСЦтАж

РЖнтимна лСЦрика посСЦдаСФ помСЦтне мСЦiе в творчостСЦ поета Василя КолодСЦя. РЖсторСЦя почуттСЦв - це СЦсторСЦя людських взаСФмин, часто складних чи навСЦть суперечливих, вмотивованих рСЦзними характерами СЦ звичками. Тому не випадково В.КолодСЦй переклав вСЦрш Роберта Бернса "Про когось". Щось СФ в цСЦй поезСЦСЧ вСЦд музики, може, справдСЦ сама мелодСЦя серця вилилась щедрСЦстю СЦ щирСЦстю, чарСЦвнСЦсть якоСЧ не стирають нСЦ роки, нСЦ подСЦСЧ.

Сам Василь КолодСЦй , говорячи про свою перекладацьку дСЦяльнСЦсть, зазначав: "Працюючи над перекладами, я намагався якнайточнСЦше передати змСЦст оригСЦналу, зберегти його художньо-образну систему СЦ ритмомелодику».

ДослСЦджуючи украСЧнську бернсСЦану, ми не зустрСЦли переклад вСЦрша Роберта Бернса "Про когось" в доробку СЦнших украСЧнських перекладачСЦ. Вперше на украСЧнську мову його переклав саме В.КолодСЦй. ПоезСЦя "Про когось" - це маленька перлина у творчостСЦ Шотландського поета. Василь КолодСЦй точно передав змСЦст СЦ ритмомелодику вСЦрша


Нема спокою вже менСЦ

Весь день когось чекаю.

СтрСЦчаю ранок при вСЦкнСЦ -

Когось, когось немаСФ.

Когось нема зСЦ мною,

того, хто б заспокоСЧв.

Я можу свСЦт весь обСЦйти,

Щоб стрСЦтися з тобою!

О ви, лелСЦючСЦ любов,

ви, всемогутнСЦ сили,

хай вернеться живий - здоров

до мене вСЦн, мСЦй милий.

Нема, нема зСЦ мною

того, хто б заспокоСЧв.

Клянусь, усе б я вСЦддала,

Щоб стрСЦтися з тобою!


ЕпСЦграми Р. Бернса в перекладах СергСЦя Борщевського

Гумористичний твСЦр розраховано на миттСФву реакцСЦю читача: гумор, до якого треба додумуватися "докопуватися", - це вже не гумор, а пародСЦя на нього, тому одне з найвСЦдповСЦдальнСЦших завдань перекладача гумористичного оповСЦдання, фейлетону, усмСЦшки - зберегти "астиву оригСЦналовСЦ мСЦру природностСЦ й безпосередностСЦ образного вислову, гостроту його, його спСЦввСЦднесенСЦсть СЦз ситуацСЦями реального життя, якСЦ просвСЦчують крСЦзь гумористичний текст.

Вперше на украСЧнську мову сатири малоСЧ форми (епСЦграми, епСЦтафСЦСЧ, експромти) Р.Бернса переклав В.Мисик. С.Борщевський продовжив естафету.

Говорячи про якийсь один конкретний факт, Роберт Бернс вдаСФться до широких узагальнень СЦ пСЦддаСФ критицСЦ полСЦтичних дСЦячСЦв ШотландСЦСЧ, пихату та неосвСЦчену знать


УпадаСФш за кожним вельможею,

Прагнеш з ними звтАЩязкСЦв товариських,

Але воша залишаСФться вошею

НавСЦть у кучерях королСЦвських

(ВлПСЦдлесники»)


СлСЦд вСЦдзначити, що С.Борщевському вдалося вСЦдтворити легкСЦсть, гармонСЦйнСЦсть епСЦграм, СЧх несподСЦване спрямування, дотепнСЦсть. Природа цього жанру вимагаСФ, щоб СЦронСЦя, гумор та сарказм допомогли викрити соцСЦальне зло.


Побачивши, що смерть прибрала ВСЦллСЦ,

Природа побивалась на могилСЦ:

- Як дурнСЦв я робитиму тепер,

Коли СЧх кращий еталон помер?

(ВлЕпСЦтафСЦя ВСЦльяму Грехему, Есквайру»)


Не можна вимагати вСЦд перекладача буквальноСЧ текстуальноСЧ близькостСЦ до оригСЦналу, СЦ слСЦд вважати закономСЦрнСЦстю втрату чогось неСЦстотного, внесення змСЦн або доповнень, зроблених для того, щоб читач краще розумСЦв текст.


ВСЦн за життя був баламут,

А в пеклСЦ - поготСЦв:

Виховувати взявся тут

РЖз чортенят чортСЦв

(ВлЕпСЦтафСЦя шкСЦльному вчителю»)


ПорСЦвняСФмо переклад цСЦСФСЧ епСЦтафСЦСЧ, зроблений В. Мисиком:


НСЦ, недаремно мСЦж людей

Його нечистий пСЦдхопив:

З його дСЦтей учитель цей

Розумних виростить чортСЦв!


Кожний з перекладачСЦв дещо по-рСЦзному сприймаСФ поетичний свСЦт першотвору. Хоч жоден з цих творСЦв не маСФ текстуальноСЧ близькостСЦ до оригСЦналу, але в них вСЦдтворено його змСЦст, дошкульний сарказм.

У малСЦй сатиричнСЦй формСЦ стислСЦсть становить одну з головних позитивних якостей. РЖ цСЦлком закономСЦрним слСЦд вважати те, що замСЦсть складних речень оригСЦналу у перекладах з'являються бСЦльш короткСЦ, якСЦ також виражають аналогСЦчну думку. С.Борщевський знаходить вдалСЦ лаконСЦчнСЦ еквСЦвалентнСЦ замСЦни:

Мужчини, плачте як один:

Забувши сон СЦ втому,

ВСЦн ваших утСЦшав дружин,

Як СЧхали ви з дому.

Не затСЦвайте тут забав,

МаленькСЦ шалапути:

НебСЦжчик всСЦ пСЦдстави мав

Вам рСЦдним батьком бути

("ЕпСЦтафСЦя на придорожнСЦй могилСЦ")


А ось як звучить ця епСЦтафСЦя в перекладСЦ В. Мисика.


Ридайте, всСЦ чоловСЦки -

Ви друга поховали!

Хоч долучались ви, жСЦнки

Без вас не сумували.

О школярСЦ, частенько ви

Тут граСФтеся в свято!

Тож не топчСЦть над ним трави -

ВСЦн, може, був ваш тато.

(ВлЕпСЦтафСЦя сСЦльському гультяСФвСЦ»)


Отже, С.Борщевський в основному зберСЦгаСФ СФднСЦсть змСЦсту СЦ форми, виявляСФ творчу СЦндивСЦдуальнСЦсть у вСЦдтвореннСЦ засобами рСЦдноСЧ мови стилю, тону, характеру сатир Роберта Бернса.В творах Бернса знайшов надзвичайно яскраве вСЦдображення сатиричний хист великого поета. Багатство поетичного арсеналу Бернса - сатирика невичерпне. Ми знаходимо в його творах незлСЦченну кСЦлькСЦсть вСЦдтСЦнкСЦв гумору, СЦронСЦСЧ, сарказму, причому характерним для Бернса СФ поСФднання гумору СЦ сарказму в одному й тому ж творСЦ, що надаСФ його поезСЦям неповторноСЧ своСФрСЦдностСЦ.

ВИСНОВКИ


ПСЦдводячи пСЦдсумок, можемо говорити про те, що творчСЦсть Роберта Бернса мала виняткове значення для дальшого розвитку шотландськоСЧ лСЦтератури СЦ культури. Це своСФрСЦдне явище в СЦсторСЦСЧ нацСЦональноСЧ поезСЦСЧ. Р.Бернс писав глибоко реалСЦстичнСЦ, демократичнСЦ твори, в яких пСЦддавав гострСЦй критицСЦ тогочасний суспСЦльний лад, уславлював могутнСЦ перетворюючСЦ сили рСЦдного народу, вСЦдстоював його право на свободу СЦ незалежнСЦсть.

Поетичним творам Бернса "астивСЦ надзвичайна свСЦжСЦсть образСЦв, "учнСЦсть епСЦтетСЦв СЦ порСЦвнянь, лаконСЦзм, динамСЦчнСЦсть, багатство мови. Чудовий знавець поетичного СЦ пСЦсенного шотландського фольклору, Бернс нСЦби синтезував у своСЧй творчостСЦ двСЦ галузСЦ - поезСЦю СЦ музику. ПСЦсенним образам його лСЦрики "астива виняткова конкретнСЦсть, багатограннСЦсть, особлива сила впливу на слухача. Значна кСЦлькСЦсть творСЦв великого шотландця написана на мелодСЦСЧ давнСЦх пСЦсень рСЦдного народу.

Словесний СЦ музичний ритми в поезСЦях Бернса збСЦгаються, взаСФмозбагачують СЦ доповнюють один одного. Якщо слова конкретизують картини, образи, думки, то музика розкриваСФ силу СЦ глибину почуття, його логСЦку, вольовСЦ СЦмпульси. Зливаючись зСЦ словами, мелодСЦя надаСФ СЧм емоцСЦйного тлумачення СЦ своСФрСЦдно коментуСФ СЧх. ВСЦд безпосереднього звтАЩязку з музикою у творах Бернса пСЦсенного жанру з'явилися хори, рСЦзного виду рефрени, паралелСЦзми, ланцюгова побудова тощо. Поет вСЦльно змСЦнюСФ ритми, розмСЦри навСЦть в межах одного твору. Його поезСЦСЧ багатСЦ на алСЦтерацСЦСЧ, асонанси, смСЦливСЦ рими.

АналСЦз художнСЦх особливостей поезСЦСЧ Роберта Бернса свСЦдчить про те, що традицСЦСЧ народноСЧ СЦ класичноСЧ шотландськоСЧ поезСЦСЧ справили величезний вплив на формування СЦ розвиток художнього стилю поета. Проте пСЦдхСЦд Бернса до поетичноСЧ спадщини шотландського народу був творчим - поет пСЦдняв нацСЦональну поезСЦю на новий щабель, поглибив СЧСЧ змСЦст СЦ удосконалив форму.

Роберт Бернс посилив "астивСЦ шотландськСЦ поезСЦСЧ демократичнСЦ тенденцСЦСЧ, загострив соцСЦальнСЦ мотиви СЦ створив фактично новий для шотландськоСЧ лСЦтератури жанр громадсько-полСЦтичноСЧ поезСЦСЧ. Любовну лСЦрику вСЦн збагатив зображенням всСЦСФСЧ складноСЧ гами людських почуттСЦв СЦ переживань, майстернСЦстю психологСЦчних характеристик. Визначне мСЦiе в його поезСЦСЧ посСЦдають також твори сатиричного характеру.

ОсвоСФння творчостСЦ Роберта Бернса в украСЧнськСЦ лСЦтературСЦ вСЦдбувалося за допомогою перекладСЦв, критичних рецензСЦй на них, наукових дослСЦджень, публСЦкацСЦй, СЦсторико-лСЦтературних статей про його життя СЦ творчСЦсть.

УкраСЧнське бернсознавство веде свСЦй початок вСЦд Т.Г.Шевченка, який з генСЦальною прозорливСЦстю оцСЦнив творчСЦсть Роберта Бернса. Але вСЦд ШевченковоСЧ оцСЦнки творчостСЦ поета до появи першого перекладу його твору украСЧнською мовою минуло 27 рокСЦв. УкраСЧнську бернсСЦану започаткував Василь Кулик, маловСЦдомий украСЧнський поет з Полтавщини. У 1874 роцСЦ була опублСЦкована, Бернсова балада у перекладСЦ В.Кулика "РЖван ЯчмСЦнь". У 1896 роцСЦ були надрукованСЦ переклади поезСЦй Р.Бернса, зробленСЦ вСЦдомим украСЧнським поетом В.Щуратом. У ХРЖХ ст. чимало зробили в справСЦ дослСЦдження СЦ популяризацСЦСЧ творчостСЦ Роберта Бернса на УкраСЧнСЦ РЖван Франко СЦ Павло Грабовський.

АналСЦз перекладСЦв Грабовського у Бернса дозволяСФ прийти до висновку, що перекладацька дСЦяльнСЦсть була для украСЧнського поета одним СЦз способСЦв боротьби. Таким чином вСЦн намагався донести до украСЧнського читача своСЧ думки СЦ сподСЦвання, оминувши цензуру. У своСЧх перекладах Грабовський, як правило, зберСЦгаСФ змСЦст, СЦдею, головнСЦ поетичнСЦ образи першотворСЦв. У деякСЦ поезСЦСЧ вСЦн вкладаСФ "аснСЦ думки або переспСЦвуСФ СЧх "цСЦлком по-своСФму". На перекладах Грабовського позначилася традицСЦя травестСЦйного перекладу творСЦв зарубСЦжноСЧ класики, тобто вСЦльного творчого переспСЦву з елементами украСЧнСЦзацСЦСЧ деталей. СпецифСЦчна украСЧнська лексика його перекладСЦв з Бернса, фразеологСЦя, етнографСЦчно-побутовСЦ реалСЦСЧ переносять СЧх на украСЧнський ТСрунт. Перекладацька практика Грабовського свСЦдчить про те, що для вСЦдтворення народностСЦ шотландських першотворСЦв вСЦн звертаСФться до джерел украСЧнського фольклору.

Незважаючи на всСЦ стильовСЦ вСЦдхилення, не "астивСЦ оригСЦналовСЦ, Грабовському вдаСФться значно краще вСЦдтворити самобутнСЦй народний рух поезСЦй шотландського барда, нСЦж торСЦшнСЦм росСЦйським перекладачам. Переклади та переспСЦви з Бернса мають значну естетичну та СЦсторико-лСЦтературну цСЦннСЦсть. ПровСЦдна роль Павла Грабовського у популяризацСЦСЧ творчостСЦ Бернса на УкраСЧнСЦ в ХРЖХ ст. безперечна, його внесок в украСЧнську бернсСЦану - вагомий СЦ плСЦдний.

У творчСЦй дСЦяльностСЦ РЖвана Франка СЦсторико-перекладацька робота займаСФ значне мСЦiе. Серед перекладених Франком творСЦв важко знайти поезСЦю, яка привабила б письменника тСЦльки своСФю формою або блискучою грою слСЦв, рим, алСЦтерацСЦй, або якоюсь надмСЦрною екзотичнСЦстю. ПерекладенСЦ ним твори вСЦдзначаються глибиною СЦдей СЦ думок, психологСЦчною заглибленСЦстю образСЦв, а також волелюбними, прогресивними мотивами, глибоким патрСЦотизмом.

РЖ. Франко першим в украСЧнськСЦй лСЦтературСЦ заговорив про спорСЦдненСЦсть творчостСЦ Тараса Шевченка СЦ Роберта Бернса. ПоезСЦя народного спСЦвця ШотландСЦСЧ Бернса була СЦдейно близька ФранковСЦ. У великСЦй мСЦрСЦ спорСЦднювала обох письменникСЦв любов до батькСЦвщини, боротьба за СЧСЧ нацСЦональне визволення. Серед творСЦв Бернса особливо привабив Франка своСФю соцСЦальною тематикою вСЦрш "A men's a men for a'that" ("Людина завжди СФ людина"). У перекладСЦ Франка вСЦн лишився пСЦд англСЦйською назвою. КрСЦм цСЦСФСЧ поезСЦСЧ вСЦн переклав "У чиСЧх очах СФ сльози спСЦвчуття", "ТрагСЦчний уривок", "Молитва пастора".

РЖван Франко талановито передав не тСЦльки СЦдейне спрямування першотворСЦв, а й СЧх художню красу. Те, що Франко користувався нСЦмецькими перекладами, можливо, не маючи пСЦд руками оригСЦналСЦв, свСЦдчить про його палке бажання будь-що донести до украСЧнського читача глибоко демократичну, волелюбну поезСЦю Роберта Бернса.

Серед перекладСЦв ХХ ст. найбСЦльший внесок в украСЧнську бернсСЦану зробили Микола Лукаш та Василь Мисик. Вони познайомили украСЧнського читача з усСЦСФю жанровою рСЦзноманСЦтнСЦстю поезСЦй англСЦйського митця - вСЦд великих поем до епСЦграм.

Першою великою любов'ю Мисика-перекладача був Роберт Бернс. ВСЦн СЦмпонував Мисику найбСЦльше народнСЦстю, подСЦбнСЦстю своСФю до Шевченка, а крСЦм того - оригСЦнальнСЦстю поетичного дихання, вСЦртуозним володСЦнням формою, дотепнСЦстю, багатством рим. Вперше зазвучали украСЧнською мовою в перекладах В. Мисика такСЦ твори Бернса великоСЧ форми, як "Зимова нСЦч», "Вельзевулове посланСЦСФ», "На загибель лСЦсу коло ДремленрСЦгу», "Два собаки». В його перекладах побачили свСЦт "ВеселСЦ жебраки", "Тем О'шентер». Вперше на украСЧнську мову були переведенСЦ сатири малоСЧ форми Р. Бернса (епСЦтафСЦСЧ, епСЦграми, експромти). В.Мисик зробив СЦ кСЦлька перекладСЦв лСЦричних творСЦв поета.

Василь Мисик майстерно переклав твори Р. Бернса великоСЧ форми, якСЦ викривають соцСЦальну несправедливСЦсть в суспСЦльствСЦ. В епСЦграмах, експромтах, епСЦтафСЦях вСЦн вСЦдтворив Бернсову дошкульнСЦсть, дотепнСЦсть, у лСЦричних пСЦснях - зберСЦг СЧх поетичнСЦсть СЦ душевнСЦсть. Перекладач не тСЦльки точно передав змСЦст першотворСЦв, а й донСЦс до читача красу СЧх форми.

ЛукашевСЦ переклади Р. Бернса легко вирСЦзняються з-помСЦж СЦнших насамперед вСЦльним, невимушеним звучанням, вСЦдсутнСЦстю всякоСЧ штучностСЦ, багатою, соковитою мовою. Глибоко знаючи украСЧнський фольклор М.Лукаш легко знаходив паралелСЦ СЦ мСЦж вСЦдомими образами, сюжетами, взятими з украСЧнськоСЧ народнопСЦсенноСЧ творчостСЦ та наявними у творах Роберта Бернса.

Перекладач черпаСФ з украСЧнського фольклору образи, порСЦвняння, звертання, майстерно знаходить вСЦдповСЦдники, пересаджуючи таким чином фольклорну стихСЦю Бернса на украСЧнський ТСрунт. Але така украСЧнСЦзацСЦя деталей, що СФ складовою частиною перекладацького стилю М.Лукаша, надаСФ творам виразного украСЧнського звучання, тому не завжди СФ доречною з нацСЦонально-культурного погляду, оскСЦльки вносить у твСЦр чужий нацСЦональний колорит, затемнюючи нацСЦональну своСФрСЦднСЦсть оригСЦналу (ВлХлопець-верховинець», "Ой дСЦвчино-бережанко»).

ДослСЦдження перекладСЦв Р.Бернса Лукашем засвСЦдчуСФ, що перекладач проводить постСЦйний цСЦлеспрямований вСЦдбСЦр мовних засобСЦв, орСЦСФнтуючись при цьому на мовно-художнСЦ особливостСЦ оригСЦналу; послуговуСФться величезним запасом лексичних, фразеологСЦчних, синтаксичних, СЦнтонацСЦйних резервСЦв украСЧнськоСЧ мови.

Дуже цСЦкавим доробком украСЧнськоСЧ бернсСЦани СФ емоцСЦйний вСЦрш Миколи Бажана з циклу "АнглСЦйськСЦ враження» - "Спомин про Бернса», у якому "аснСЦ рядки украСЧнського поета переплСЦтаються з уривками Бернсового вСЦрша "Дерево свободи», присвяченого революцСЦСЧ 1789 р. у ФранцСЦСЧ.

Ще однСЦСФю перлиною украСЧнськоСЧ бернсСЦани СФ переклад балади Р. Бернса "Джон ЯчмСЦнний Колосок» Савою ГоловнСЦвським. На нашу думку, переклад балади, зроблений С. ГолованСЦвським, на вСЦдмСЦну вСЦд перекладСЦв В. Мисика та М. Лукаша, найбСЦльш вдалий. ЖиттСФрадСЦсний оптимСЦзм балади СЦ вСЦра в невичерпнСЦ сили народу, в його перемогу, роблять цей твСЦр одним з найкращих у спадщинСЦ великого поета.

Говорячи про СЦнтимну лСЦрик Роберта Бернса, не можна обминути увагу поезСЦю "Про когось" в перекладСЦ Василя КолодСЦя. РЖсторСЦя почуттСЦв - це СЦсторСЦя людських взаСФмин, часто складних чи навСЦть суперечливих. Щось СФ в цСЦй поезСЦСЧ вСЦд музики, може, справдСЦ сама мелодСЦя серця вилилась щедрСЦстю СЦ щирСЦстю, чарСЦвнСЦсть якоСЧ не стирають роки.

Сатири малоСЧ форми Р.Бернса вперше на украСЧнську мову переклав В.Мисик. СергСЦй Борщевський продовжив цю естафету. С.Борщевський в основному зберСЦгаСФ СФднСЦсть змСЦсту СЦ форми, виявляСФ творчу СЦндивСЦдуальнСЦсть у вСЦдтвореннСЦ засобами рСЦдноСЧ мови стилю, тону, характеру сатир Роберта Бернса.

В цСЦлому чимала кСЦлькСЦсть украСЧнських перекладСЦв з Бернса СЦ чимала тривалСЦсть самого цього процесу в СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури засвСЦдчують вСЦдомий факт: творчий дух лише змСЦцнюСФться, коли збСЦгаСФться свСЦтогляд митцСЦв СЦ народСЦв рСЦзних краСЧн.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ


  1. Аникин Г.В., Михальская И.Г. История английской литературы. - М.: Высшая школа, 1985. - С.153-157.
  2. Артамонов С.Д., Гражданская З.Т., Самарин Р.М. История зарубежной литературы ХVII-XVIII вв. - М.: Просвещение, 1973. - С.420-432.
  3. Бажан М. Доробок : ВибранСЦ поезСЦСЧ. - К.: ДнСЦпро, 1979.
  4. Бернс Роберт. Вибране. - К.: Художня лСЦтература, 1959.
  5. Бернс Роберт. ПоезСЦСЧ. - К.: ДнСЦпро, 1965.
  6. Бернс Роберт в переводах С.Маршака. - М.: Худ. лит., 1959.
  7. Бернс Р. УкраСЧнською мовою // ВсесвСЦт. - 1959. - № 12. - С.150.
  8. Боднович В. Поет // Прапор. - 1967. - № 7. - С.124-126.
  9. Борщевський С. Роберт Бернс: ЕпСЦграми. // ВсесвСЦт. - 1986. - № 9. - С.153.
  10. Валюк З.О. Роберт Бернс. "Джон ЯчмСЦнне Зерно" //ВсесвСЦтня лСЦтерату-ра в середнСЦх навчальних закладах УкраСЧни. - 1996. - № 8. - С.11-13.
  11. Вирган РЖ. Вияв душСЦ народноСЧ // Прапор. - 1967. - № 7. - С.128.
  12. ГолованСЦвський С. ПоезСЦСЧ. Поеми. Переклади. ПереспСЦви. ГолованСЦвський С. Твори в 3-х т. - К.: Худ. лСЦт., 1981. - Т.1. -  С.510-512.
  13. Мольберт М.Я. Долаючи час СЦ простСЦр: Переклад СЦ проблеми нацСЦонального вСЦдродження // ДзвСЦн. - 1992. - № 7-8. - С.127-130.
  14. Горячковская А.В. Особенности изучения произведения инонациональ-ной литературы в переводах и в сопоставлении со стихотворением на сходную тему / На примере балады "Джон Ячменное Зерно" Р.Бернса // ВсесвСЦтня лСЦтература в середнСЦх навчальних закладах УкраСЧни. - 1997. - № 5-6. - С.21-24.
  15. Грабовський П.ЗСЦбрання творСЦв у 3-х томах. - К.: АкадемСЦя Наук, 1959.
  16. Грабовський П. ВибранСЦ твори в 2-х томах. - К.: ДнСЦпро, 1985. - Т.1.
  17. Данилюк Ю. Душа, закохана в природу. Вивчення вСЦрша Р.Бернса "МоСФ серце в верховинСЦ..." // ВсесвСЦтня лСЦтература та культура в навчальних закладах УкраСЧни. - 2002. - № 5. - С.18-21.
  18. Дорошенко РЖ. Поет СЦ час : Нотатки про вСЦршСЦ Василя КолодСЦя //Дорошенко РЖ. Нового прагнули слова. - К.: Рад. письменник, 1974. - С.96-111.
  19. Елистратова А. Роберт Бернс : Критико-биографический очерк. - М.: Худ. лит., 1957.
  20. Журавська РЖ.Ю. РЖван Франко СЦ зарубСЦжнСЦ лСЦтератури. - К.: АкадемСЦя Наук, 1961.
  21. ЗарубСЦжнСЦ письменники : Енциклопедичний довСЦдник у 2-х томах. - ТернопСЦль: Богдан, 2005. - Т.1. - С.133-135.
  22. ЗорСЦвчак Р.П. Внесок РЖвана Франка в розвиток перекладознавчоСЧ думки в УкраСЧнСЦ // Франко РЖ. - письменник, мислитель, громадянин. - Л., 1998. - С.41 46.
  23. ЗорСЦвчак Р.П. УкраСЧнсько-англСЦйськСЦ лСЦтературнСЦ взаСФмини // УкраСЧнська лСЦтература в загальнословтАЩянському СЦ свСЦтовому лСЦтературному контекстСЦ в 5 ти книгах. - К.: Наук. думка, 1988. - Т.3. - С.88-155.
  24. Зорина Ю., Пономарева Н. Выдающийся шотландский поет Роберт Бернс Русский язык и литература в учебных заведениях. - 2001. - № 1. - С.34-35.
  25. История английской литературы в 3-х томах. - М.-Л.: Акад. Наук, 1945. - Т.1. - С.2.
  26. История зарубежной литературы XVIII века. - М.: Высшая школа, 1991. С.98-107.
  27. Кисельов О.РЖ. Павло Грабовський : Життя СЦ творчСЦсть. - К.: Худ. лСЦт., 1959.
  28. Колесников Б.И. Роберт Бернс : Очерк жизни и творчества. - М.: Просвещение, 1967.
  29. КолодСЦй В. Братерство : Переклади поезСЦй. - Л.: Каменяр, 1985. - С.38.
  30. Комишанченко М.П. Письменники народСЦв свСЦту в оцСЦнцСЦ Т.Г.Шевченка // СвСЦтова велич Шевченка. - К.: ДержлСЦтвидав, 1964. - Т.2. - С.471.
  31. КоптСЦлов В. ПершотвСЦр СЦ переклад. - К.: ДнСЦпро, 1972.
  32. КоптСЦлов В. ПтАЩять поетичних томСЦв : УкраСЧнськСЦ перекладачСЦ // Слово СЦ час. - 1998. - № 7. - С.47-51.
  33. КоптСЦлов В. ТеорСЦя СЦ практика перекладу. - К.: ЮнСЦверс, 2003.
  34. Коротич В. Поет народний СЦ великий // Жовтень. - 1966. - № 1. - С.146 148.
  35. Корунець М. Микола Лукаш як людина СЦ перекладач // ВсесвСЦт. - 1999. - № 11-12. - С.128-138.
  36. Кочур Г. На перекладацькСЦ теми: Про перекладацьку майстернСЦсть М.Лукаша // ДнСЦпро. - 1965. - № 6. - С.128-129.
  37. Кочур Г. Феномен Лукаша // УкраСЧна : Наука СЦ культура. - 1989. - В.23. - С.337.
  38. КундзСЦг О. ТворчСЦ проблеми перекладу. - К.: ДнСЦпро, 1973
  39. Лукаш М. ВСЦд Боккаччо до АполлСЦнера : Переклади. - К.: ДнСЦпро, 1990.
  40. Люта Т. ДвСЦ украСЧнськСЦ СЦнтерпретацСЦСЧ балади "John Barleycorn" Роберта Бернса // УкраСЧнська мова та лСЦтература. - 1999. - № 40. - С.7-8.
  41. Макарова Е. О сатире в творчестве Бернса // Вопросы литературы. - 1959. - № 2. - С.111-130.
  42. МатвСЦСЧшин В.Г. ЗарубСЦжна лСЦтература в перекладах украСЧнських письменникСЦв ХРЖХ-ХХ столСЦття // ЗарубСЦжна лСЦтература в навчальних закладах. - 2004. - № 3. - С.2-11.
  43. Мисик В. Твори в 2-х томах. - К.: ДнСЦпро, 1983. - Т.2. - С.97-191.
  44. Мисик В. Планета : Вибране. - К.: ДнСЦпро, 1977.
  45. Мисик В. ЗахСЦд СЦ СхСЦд : Переклади. - К.: ДнСЦпро, 1990
  46. Мисик В. ЗустрСЦчСЦ. СтаттСЦ. Нариси. - Х.: Прапор, 1982. - С.5-19.
  47. Морозов М.М. Роберт Бернс // Морозов М. Избранные статьи и переводы. - М.: Наука, 1954.
  48. Нечипорук О.Д. Великий поет ШотландСЦСЧ / Роберт Бернс в украСЧнських перекладах та лСЦтературознавствСЦ. - К.: Знання, 1973.
  49. Нечипорук О.Д. Грабовський як популяризатор СЦ перекладач Бернса
    Радянське лСЦтературознавство. - 1965. - № 5. - С.63-72.
  50. Нечипорук О.Д. УкраСЧнський Каменяр СЦ шотландський бард
    УкраСЧнське лСЦтературознавство. - 1972. - № 17. - С.112-115.
  51. Никанорова О. З когорти видатних майстрСЦв // Мисик В. ЗахСЦд СЦ СхСЦд : Переклади. - К.: ДнСЦпро, 1990. - С.5-12.
  52. НСЦсонський П.Г. ПолумтАЩяне серце поета. - К.: Знання, 1974.
  53. Новикова М. Глибокий пошук // ВсесвСЦт. - 1977. - № 8. - С.189-196.
  54. Новикова М. Пригода : Бернс, Маршак, Лукаш, мСЦф // ЗарубСЦжна лСЦтература. - 2000. - № 8. - С.1,2,7,8.
  55. Новикова М. Пригоди з Робертом Бернсом // ВсесвСЦт. - 1989. - № 1. - С.149-157.
  56. Новикова М. Вино зелено : Роберт Бернс украСЧнською // ЗарубСЦжна лСЦтература. - 2004. - № 43. - С.16-18.
  57. Орлов С.А. На языках народов нашей страны // Литературные связи и традиции. Межвузовский сборник. - Горький. - 1972. - В.3. - С.99-113.
  58. ПСЦвнюк Н.О. Поетичний манСЦфест знедолених. Роберт Бернс ВсесвСЦтня лСЦтература в середнСЦх навчальних закладах УкраСЧни. - 1999. - № 2. С.7-10.
  59. Поважна В.М. Павло Грабовський : ЛСЦтературний портрет. - К.: Худ. лСЦт., 1962.
  60. Райт-Ковалева Р. Роберт Бернс и шотландская народная поэзия
    Бернс Р. Стихотворения. Поэмы. Шотландские баллады. - М.: Худ. лит., 1976. - С.5-24.
  61. Райт-Ковалева Р. Роберт Бернс. - М.: Худ. лит., 1965.
  62. Радзевич Н.С. РЖван Франко як перекладач // УкраСЧнська мова в школСЦ. - 1957. - № 2. - С.18-23.
  63. Савчин В. ТворчСЦсть М.Лукаша в СЦсторСЦСЧ украСЧнського художнього перекладу // Дивослово. - 1999. - № 12. - С.7-11.
  64. Семежон Я. ДвСЦ зустрСЦчСЦ з поетом // Прапор. - 1961. - № 7. - С.87-89.
  65. Симоненко РЖ.П. ПоезСЦя Роберта Бернса. - К.: Акад. Наук, 1959.
  66. Симоненко РЖ.П. До характеристики поетичного стилю Роберта Бернса // Радянське лСЦтературознавство. - 1958. - № 5. - С.71-89.
  67. Скрипник Т.М. "Хай бСЦднСЦ митАж" : Урок-порСЦвняння по вивченню поезСЦСЧ Роберта Бернса // ЗарубСЦжна лСЦтература в навчальних закладах. - 1997. - № 1. С.19-22.
  68. Соловей Е. Нелегкий висхСЦд // Слово СЦ час. - 1995. - № 5-6. - С.19-24.
  69. Соловей Э. Суровая правда свидетельств // Литературное обозрение. - 1981. - № 11. - С.64-67.
  70. УкраСЧнська перекладацька школа, СЧСЧ найвидатнСЦшСЦ представники та художнСЦ здобутки // Тема. - 1999. - № 2. - С.177-120.
  71. Франко РЖ. Роберт Бернс : ПоезСЦСЧ // Франко РЖ. ЗСЦбрання творСЦв у 50-ти томах. - К.: Наукова думка, 1978. - Т.12. - С.552-555.
  72. Франко РЖ. Володимир СамСЦйленко // Франко РЖ. ЗСЦбрання творСЦв у 50-ти томах. - К.: Наукова думка, 1982. - Т.37. - С.200-201
  73. Франко РЖ. КаменярСЦ. УкраСЧнський текст СЦ польський переклад. Дещо про штуку перекладання // Франко РЖ. ЗСЦбрання творСЦв у 50-ти томах. - К.: Наукова думка, 1983 - Т.39. - С.7.
  74. Франко РЖ. На склонСЦ вСЦку // Франко РЖ. ЗСЦбрання творСЦв у 50-ти томах. - К.: Наукова думка, 1986 - Т.45. - С.292-293.
  75. Франко РЖ. М.Шашкевич СЦ Галицько-руська лСЦтература // Франко РЖ. ЗСЦбрання творСЦв у 50-ти томах. - К.: Наукова думка, 1981 - Т.29. - С.254-255.
  76. Франко РЖ. Тарас Шевченко // Франко РЖ. ЗСЦбрання творСЦв у 50-ти томах. - К.: Наукова думка, 1989 - Т.39. - С.248-254.
  77. Хроменко РЖ. Роберт Бернс - великий пСЦсняр ШотландСЦСЧ // ВсесвСЦтня лСЦтература та культура в навчальних закладах УкраСЧни. - 2000. - № 9. - С.23-29.
  78. ШаповаловСЦ М.С. Роберт Бернс на УкраСЧнСЦ // РЖноземна фСЦлологСЦя. - 1975. - № 38. - С.142-143.
  79. Щурат В. ПоезСЦСЧ. - Л.: Книжково-журн. т-во, 1962.
Страницы: Назад 1 Вперед