Видання в УкраСЧнСЦ навчальноСЧ лСЦтератури (СЦсторСЦя СЦ сучаснСЦсть)

курсовая работа: Литература: зарубежная

Документы: [1]   Word-110001.doc Страницы: Назад 1 Вперед

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

НАЦРЖОНАЛЬНИЙ ТЕХНРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ УКРАРЗНИ

"КИРЗВСЬКИЙ ПОЛРЖТЕХНРЖЧНИЙ РЖНСТИТУТ"

ВИДАВНИЧО-ПОЛРЖГРАФРЖЧНИЙ РЖНСТИТУТ

Кафедра видавничоСЧ справи та редагування





КУРСОВА РОБОТА

З РЕДАГУВАННЯ

на тему:

"Видання в УкраСЧнСЦ навчальноСЧ лСЦтератури

(СЦсторСЦя СЦ сучаснСЦсть)"



Виконав: Студент групи ЗР-62        Науковий керСЦвник:

Бондаренко РЖ.-РЖ.В.        к.ф.н. Хоню В.В.








КиСЧв

2006


ЗмСЦст


1. У глибину вСЦкСЦв.

2. Навчальна лСЦтература для дСЦтей.

3. Цензура в УкраСЧнСЦ.

4. Видавництва аграрних ВНЗ.

5. СпецСЦалСЦзованСЦ видавництва.

6. ПершСЦ пСЦдручники з украСЧнськоСЧ лСЦтератури : передумови СЦ час створення.

7. НавчальнСЦ книжки з лСЦтератури за доби ЦентральноСЧ Ради.

8. Список використаноСЧ лСЦтератури та джерел СЦнформацСЦСЧ.

Мета цСЦСФСЧ курсовоСЧ роботи полягаСФ у тому, щоб проаналСЦзувати видання в УкраСЧнСЦ навчальноСЧ лСЦтератури розглянути проблеми СЦ передумови СЧСЧ розвитку, охарактеризувати СЧСЧ стан в минулому СЦ сьогоднСЦ. А також зСЦбрати вСЦдомостСЦ про виникнення навчальноСЧ лСЦтератури, СЧСЧ утиски, злети й падСЦння.

Тема цСЦСФСЧ курсовоСЧ роботи СФ дуже актуальною в наш час, адже саме навчальна лСЦтература формуСФ кругозСЦр людини, допомагаСФ СЧй опанувати тСЦ чи СЦншСЦ науки, обрати свСЦй подальший шлях, зрозумСЦти суть свого СЦснування в суспСЦльствСЦ.

Розглядаючи стан цих видань, я намагався максимально проникнути в усСЦ проблеми СЦ СЧх витоки. Таким чином моСЧм завданням було - показати в своСЧй роботСЦ все те, що вСЦдбувалось з друком протягом довгого часу, а саме: виникнення перших навчальних книг на УкраСЧнСЦ, вплив на СЧх друк рСЦзних факторСЦв, становище лСЦтератури  пСЦд час перебування УкраСЧни пСЦд "адою СЦншоСЧ держави, сучасний стан навчальноСЧ лСЦтератури, методи подолання перешкод, що стосуються друкованого слова, на сучасному етапСЦ розвитку.

Книга, кажуть, рСЦч безцСЦнна. ЗнавцСЦ СЧСЧ СЦсторСЦСЧ СЦ фахСЦвцСЦ сучасноСЧ видавничоСЧ справи, певно, теж чогось вартСЦ. ПСЦсля сотень рокСЦв табу й "зачисток" годСЦ розшукати унСЦкальнСЦ правдивСЦ письмена СЦ першодруки. Але були СЦ знову з'являються тСЦ дивнСЦ для пересСЦчного людства особистостСЦ, котрСЦ усе життя "нишпорять СЦ шпортаються" в архСЦвах, шукають раритети, прадавнСЦ рукописи СЦ супермоднСЦ книжки, розшифровують "закарлючки" на скелях СЦ в печерах... Хто СЧх може зрозумСЦти? Можливо, той, хто хоча б раз пСЦзнав хорошу, вСЦчну книгу.  Аж до того, що фСЦлософи назвали "катарсисом", тАФ щоб душа розвернулася СЦ...

Зараз СЦснуСФ безлСЦч лСЦтератури, що розрахована на дуже широке коло читачСЦв: масово - полСЦтична лСЦтература, офСЦцСЦйна, наукова, науково - популярна, СЦнформацСЦйна, виробнича, довСЦдкова СЦ звичайно навчальна. Ми маСФмо широкий вибСЦр лСЦтератури СЦ купити книгу не складаСФ великих зусиль СЦ фСЦнансових затрат. А як це було в стародавнСЦ часи. Чи могла звичайна людина дозволити собСЦ мати хача б бСЦблСЦю?

ТСЦльки самСЦ заможнСЦ люди замовляли книги у лСЦтопиiСЦв, якСЦ довго СЦ старанно переписували СЧх за дуже велику плату. Замовити книгу у лСЦтопиiя коштувало приблизно стСЦльки, скСЦльки коштувала на той час корова. Переписання книги було дуже клопСЦткою роботою СЦ СЧСЧ могли переписувати роками.

Коли ж, урештСЦ, з'явилося у нас письмо СЦ коли украСЧнцСЦ зробили першу книжку?

ДосСЦ переважаСФ концепцСЦя, що витоки рукописСЦв СЦ книжковоСЧ справи тАФ вСЦд часу прийняття християнства. Але з нСЦчого жива мова СЦ живСЦ тексти вСЦдразу не виникають. Йдеться СЦ про написи на чернСЦгСЦвських гривнях, СЦ про "РЖзборник Святослава", СЦ про "Рейнську РДвангелСЦю"  - речСЦ, якСЦ дивували весь свСЦт своСФю витонченСЦстю, повнотою, художнСЦм оформленням.   Очевидно, треба говорити про пСЦктографСЦчне письмо (тексти картинами) СЦ про СЦдеографСЦчне письмо (уже СФ алфавСЦт, письмове вСЦдображення фонетики). ВСЦдкриття Кам'яноСЧ могили вСЦдносить нас у XтАФXV ст. до н. е., до перших писемних ознак мови народСЦв, якСЦ жили на цСЦй землСЦ. РЖ першСЦ нашСЦ книжки були у згортковому варСЦантСЦ, трансформувалися СЦз глиняних табличок, пальмових листкСЦв, кСЦсток тварин, стСЦн печер, кам'яних брил. Треба говорити СЦ про "Велесову книгу", яка була написана на нашСЦй землСЦ, хоча цСЦ дошки не були первинним матерСЦалом, не могли "жити" понад тисячолСЦття. Ця книга, зроблена в IX столСЦттСЦ на   СлобожанщинСЦ чи КиСЧвщинСЦ, змусила свСЦт переглянути наше минуле.

Отож, якщо нашСЦ предки залишали пСЦсля себе пам'ятки у видСЦ письмен на стСЦнах та дощечках, то вони хотСЦли донести доСЦнших поколСЦнь якСЦсь важливСЦ факти з свого життя, чомусь навчити, на щось натякнути. То невже навчальна лСЦтератури розвивалась ще в печерних людей? Ми всСЦ СФ свСЦдками знаходження вченими рСЦзьблень на стСЦнах, на яких зображались деталСЦ з життя наших пращурСЦв.

То коли ж виникла справжня книга, за якою могли навчатись?

Увагу преси продовжуСФ привертати феномен першоСЧ рукописноСЧ украСЧномовноСЧ книги, на якСЦй, за новСЦтньою традицСЦСФю, присягають президенти незалежноСЧ УкраСЧни.

РЖсторСЦя зберегла для нас найСЦмовСЦрнСЦшу версСЦю появи першоСЧ украСЧнськоСЧ рукописноСЧ книги. Вона створювалася у православному Пересопницькому монастирСЦ в 1556-1561 роках архСЦмандритом ГригорСЦСФм, що досконало володСЦв кСЦлькома мовами, та художником Михайлом Василевичем. Вперше творцСЦ книги переклали Новий ЗавСЦт БСЦблСЦСЧ (РДвангелСЦСФ) близькою до народноСЧ мовою. До того ж книга маСФ унСЦкальне художнСФ оформлення; орнаменти, заставки,

чисте та гарне письмо, вишуканСЦ СЦлюстрацСЦСЧ свСЦдчать про високий духовний смак наших землякСЦв.

То був доволСЦ смСЦливий вчинок СЦ навСЦть, сказати б, виклик тогочаснСЦй дСЦйсностСЦ. Адже Польща, у складСЦ якоСЧ перебували украСЧнськСЦ землСЦ, визнавала як офСЦцСЦйну лише латино-польську школу. УкраСЧнське ж народне слово, як СЦ слово лСЦтературне, вСЦдверто зневажалося.  ВтСЦм, духовенство добре знало, що бСЦльшСЦсть людей не можуть осягнути Святе письмо церковнослов'янською. СамСЦ автори про призначення рукопису залишили такий вСЦдгук: "Для читання церквей божихь, для науки людоу христианского". Тобто Пересопницьке РДвангелСЦСФ мало стати основою для читання, освСЦти, виховання. "асне, так воно й сталося. Одразу пСЦсля написання книгу використовували у вСЦдправах релСЦгСЦйних культСЦв -в 1561 роцСЦ у Заславському православному монастирСЦ, а на початку XVII столСЦття вона потрапляСФ на Велику УкраСЧну.  ЗафСЦксований СЦ такий СЦсторичний факт: у 1701 роцСЦ гетьман УкраСЧни РЖван Мазепа РДвангелСЦСФ його Вознесенському монастирю в ПереяславСЦ. Тут у 1845 чи 1846 роках пСЦд час археографСЦчноСЧ експедицСЦСЧ з книгою познайомився Тарас Шевченко СЦ високо оцСЦнив СЧСЧ. А РЖван Франко вважав твСЦр лСЦтературним взСЦрцем, рСЦвня якого пСЦзнСЦшСЦ перекладачСЦ змогли б сягнути лише "... глибоко вникнувши в дух украСЧнськоСЧ народноСЧ мови".

Отже саме Пересопницьке РДвангелСЦСФ поклало початок навчальноСЧ лСЦтератури на УкраСЧнСЦ.

А хто ж був батьком друкарства на УкраСЧнСЦ?

У схСЦднослов'янських народСЦв виникнення друкарства пов'язане з такими видатними СЦменами як Швайпольт ФСЦоль, Франциск Скорина, РЖван Федоров. ПершСЦ книги, надрукованСЦ кириличними лСЦтерами церковнослов'янською мовою за тогочасним украСЧнським правописом, були виготовленСЦ в друкарнСЦ ФСЦоля в КраковСЦ 1491 р. Це "ОктоСЦх», "Часословець» СЦ "Осьмигласник». Проте найдавнСЦшою збереженою до сьогоднСЦ книгою, виготовленою на територСЦСЧ УкраСЧни, слСЦд вважати "Апостол», надрукований у ЛьвовСЦ РЖваном Федоровим.

Постать РЖвана Федорова посСЦдаСФ одне з найпочеснСЦших мСЦiь в СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ культури. Водночас СЦз цим СЦменем пов'язано багато загадок СЦ припущень. Не збереглося нСЦяких документСЦв про те, коли й де народився РЖван Федоров, а вСЦдтак походження його не вСЦдоме. ДеякСЦ припущення можна зробити не пСЦдставСЦ геральдичних знакСЦв, якими користувався першодрукар. ГеральдичнСЦ джерела друкарського знаку РЖвана Федорова дають пСЦдстави припустити, що походить вСЦн СЦз бСЦлоруського дворянського роду Рагоз. Виникають сумнСЦви СЦ щодо самого наймення Федоров. У всСЦх його украСЧнських книгах, а також у первСЦсних документах, пов'язаних СЦз дСЦяльнСЦстю та побутом друкаря, прСЦзвище Федоров не згадано жодного разу. Сам же РЖван Федоров у виданнях, випущених у ЗаблудовСЦ СЦ в УкраСЧнСЦ, СЦменуСФ себе так: "РЖван Федорович Москвитин», "РЖван Федорович друкар Москвитин», "РЖван  Федорович печатник з Москви» тощо. На надгробнСЦй плитСЦ зазначено також: "РЖоанн  Федорович друкарь книг пред тим невиданньСЧхь». Отже, прСЦзвище першодрукаря було  Федорович, а Федоров - це його пСЦзнСЦший росСЦйський еквСЦвалент. Припущення СЦснують СЦ стосовно питання, де РЖван Федоров набув освСЦти, - ймовСЦрно, ступСЦнь бакалавра вСЦн отримав 1532 р. у КракСЦвському унСЦверситетСЦ.

Прибув РЖван Федорович в УкраСЧну до Львова наприкСЦнцСЦ 1572 р. з мСЦста Заблудова, в якому на запрошення бСЦлоруського магната князя ГригорСЦя Ходкевича перебував з 1566 p., пСЦсля своСФСЧ друкарськоСЧ дСЦяльностСЦ в МосквСЦ, де видав першу росСЦйську друковану книгу "Апостол».

У МосквСЦ РЖ. Федоров разом зСЦ своСЧм помСЦчником Петром Мстиславцем взяли участь у створеннСЦ Друкарського двору царя РЖвана Грозного, де протягом 1563 -1564 pp. вСЦн СЦ видрукував свою першу книгу "Апостол». Роком пСЦзнСЦше було випущено двома виданнями "Часовник» - своСФрСЦдний буквар для навчання письменностСЦ. Проте бояри та вище духовенство звинуватили засновника друкарства в Московському царствСЦ в СФресСЦ, що змусило його та П. Мстиславця залишити Москву.

У ЗаблудовСЦ РЖван Федорович СЦ Петро Мстиславець спорудили друкарню, СЦ в нСЦй було надруковане "РДвангелСЦСФ учительнеСФ» (1569). Для свого часу то була винятково оздоблена й майстерно оформлена книга на 814 сторСЦнок - шедевр друкарського мистецтва. В ЗаблудовськСЦй друкарнСЦ 1570 р. вийшла друга книжка, виготовлена РЖваном Федоровичем, - "Псалтир». ПСЦсля цього Ходкевич закрив свою друкарню, а РЖвану Федоровичу запропонував зайнятися хлСЦборобством, на що друкар вСЦдповСЦв: "Имам вместо житньСЧх сСФмян духовньСЧе семена по вселенной розсевати й всем по чину раздавати духовную сСЦю пищу».

Друга половина XVI ст. особливо знаменна в СЦсторСЦСЧ розвитку украСЧнськоСЧ культури. То була доба славетноСЧ ОстрозькоСЧ академСЦСЧ, початкСЦв СЦ розвитку книгодрукування на украСЧнських землях, культурно-освСЦтнього розвитку, радикальних реформ церковного життя.

ПровСЦдною рушСЦйною силою тогочасного революцСЦйного зрушення украСЧнськоСЧ культури були братства - громадськСЦ органСЦзацСЦСЧ, до яких належала здебСЦльшого передова частина населення украСЧнських мСЦст.

РукописнСЦ й друкованСЦ книги у львСЦвських монастирях перебували тодСЦ в широкому практичному вжитку. ЛьвСЦв славився своСЧми палСЦтурними майстернями, замовлення до яких надходили з багатьох СФвропейських мСЦст. ОкремСЦ науковСЦ дослСЦдження свСЦдчать про те, що у ЛьвовСЦ на той час була й друкарня.

ОрганСЦзувати "асну друкарню РЖвану Федоровичу допомогло ЛьвСЦвське братство.   НаприкСЦнцСЦ лютого 1573 р. вСЦн розпочав друкування своСФСЧ першоСЧ у ЛьвовСЦ книги "Апостол», роботу над якою завершив 15 лютого 1574 р. ЛьвСЦвський "Апостол» - надзвичайно дбайливо складена та майстерно оформлена книга на 264 сторСЦнки. ПорСЦвняно з московським "Апостолом» львСЦвська книга мала ряд нововведень, зокрема вирСЦзьбленСЦ додатковСЦ сторСЦнковСЦ гравюри СЦз зображенням СФвангелСЦста Луки, орнаментальним знаком герба Львова та друкарським знаком - гербом самого першодрукаря. У львСЦвському "АпостолСЦ» вмСЦщено широку й докладну пСЦслямову "ПовСЦсть... откуда начася й како свершися друкарня сия».  ПСЦслямова, написана самим РЖваном Федоровичем, характеризуСФ його не лише як талановитого ремСЦсника, а й високоосвСЦченого редактора та палкого патрСЦота.

ЛьвСЦвського "Апостола» було виготовлено близько 1000 примСЦрникСЦв, з яких до сьогоднСЦ в рСЦзних книгосховищах свСЦту збереглося тСЦльки 85.

Другим видатним львСЦвським виданням РЖвана Федоровича був "Буквар» -перший в УкраСЧнСЦ друкований посСЦбник для навчання письменностСЦ, складений, як сказано в пСЦслямовСЦ, "ради скорого младенческого наученСЦя». Ця невелика книжка складаСФться з 45 аркушСЦв (90 сторСЦнок), оздоблена заставками, кСЦнцСЦвками й гербами Львова та СЧСЧ автора, РЖвана Федоровича. ОбидвСЦ книги надрукованСЦ на якСЦсному бСЦлому паперСЦ мСЦiевого виробництва.

Друкарсько-виробнича дСЦяльнСЦсть РЖвана Федоровича мала великий вплив на подальший розвиток украСЧнського книгодрукування. СпадкоСФмцем традицСЦй першодрукаря стала друкарня ЛьвСЦвського братства, що дСЦяла протягом кСЦлькох столСЦть.

На початку 1575 р. РЖван Федорович виСЧхав зСЦ Львова СЦ став на службу до князя Костянтина Острозького, залишивши львСЦвську друкарню своСФму синовСЦ. В ОстрозСЦ за фСЦнансовоСЧ пСЦдтримки князя Острозького йому вдалося заснувати нову друкарню й видати декСЦлька книг богослужбового змСЦсту. НайвидатнСЦшим виданням того перСЦоду СФ Острозька БСЦблСЦя, що побачила свСЦт 1581 р. Книга мала 617 листСЦв. Текст у нСЦй подСЦлявся на колонки, та був складений рСЦзноманСЦтним шрифтом у два кольори. Цей шедевр друкарськоСЧ майстерностСЦ XVI ст. багато рокСЦв був неперевершений.

У стислСЦй передмовСЦ самого автора повСЦдомлялося, що книга надрукована за сприяння князя Костянтина (Василя) Острозького, а робота виконана РЖваном Федоровичем Московитиним. В ОстрозькСЦй БСЦблСЦСЧ також умСЦщено книжковий особистий знак першодрукаря.

РЖван Федорович маСФ великСЦ заслуги СЦ перед украСЧнським книжковим мистецтвом - вСЦн створив новСЦ накреслення шрифтових лСЦтер. Його орнаментальнСЦ книжковСЦ знаки - це оригСЦнальнСЦ декоративнСЦ твори, часто виконанСЦ в суто украСЧнському стилСЦ, що не втратили мистецького значення й досСЦ.

ДрукованСЦ шедеври РЖвана Федоровича свСЦдчать про те, що вСЦн добре знав захСЦдноСФвропейську книгу й способи СЧСЧ оздоблення, якСЦ в XVI ст. були доволСЦ поширеними.   Проте захСЦднСЦ зразки вСЦдСЦгравали тСЦльки допомСЦжну роль. Основою творчостСЦ майстра було орнаментальне мистецтво УкраСЧни. Все мистецьке оформлення книг Федоровича, виданих в УкраСЧнСЦ, тСЦсно пов'язане з мСЦiевою народною творчСЦстю. Орнаментика РЖвана Федоровича збереглася й до нашого часу та використовуСФться в ужитковому мистецтвСЦ.

У 1582 р. РЖван Федорович повернувся до Львова. Стан здоров'я й побутовСЦ ускладнення не дали можливостСЦ займатися улюбленою справою. НаприкСЦнцСЦ 1583 р. вСЦн помер та був похований на подвСЦр'СЧ ОнуфрСЦСЧвського монастиря на ПСЦдзамчому - львСЦвському передмСЦстСЦ.

Отже РЖван Федоров видав першу друковану навчальну книгу "Буквар" СЦ його заслуги перед украСЧнською культурою СЦ мистецтвом велетенськСЦ. СвоСФю благородною дСЦяльнСЦстю на нивСЦ книгодрукування вСЦн здСЦйснив життСФвий СЦ творчий подвиг, який завжди пам'ятатиме УкраСЧна та все цивСЦлСЦзоване суспСЦльство.

Навчальна лСЦтература для дСЦтей


У XVII-XVIII столСЦттях жанрово-видова палСЦтра дитячоСЧ лСЦтератури помСЦтно збагачуСФться; поряд з абетками, граматиками, букварями з'являються твори, написанСЦ в жанрСЦ повчань, настанов, бесСЦд дорослих з дСЦтьми. У навчальних книжках збСЦльшуСФться кСЦлькСЦсть текстСЦв для читання. НаприкСЦнцСЦ XVIII столСЦття формуСФться пСЦзнавальна книжка, енциклопедСЦя для дСЦтей, активно розвиваються жанри подорожСЦ, пригодницького, СЦсторичного оповСЦдання, "дитячСЦ" жанри художньоСЧ лСЦтератури. Книжку оздоблюють буквицями, заставками, орнаментом, гравюрами.

Репертуар новоСЧ украСЧнськоСЧ дитячоСЧ книги бСЦблСЦографи починають з "Букваря славено-русскаго язьСЧка... к поученСЦю посполитаго юношества в школах парафСЦяльних", виданого 1816 року. У 1816-1850 роках вийшло 14 назв книг навчального характеру. Першою художньою дитячою книжкою в новСЦй украСЧнськСЦй лСЦтературСЦ вважають "Читанку для малих дСЦтей дошкСЦльного СЦ домашнього употребленСЦя сочиненную" М. Шашкевича, видану в 1850 роцСЦ накладом у 5 тис. примСЦрникСЦв "Галицько-руською Матрицею".

Велике значення для розвитку украСЧнськоСЧ дитячоСЧ книги мало створення 1868 року у ЛьвовСЦ товариства "ПросвСЦта". Також в ГаличинСЦ наприкСЦнцСЦ XIX -на початку XX столСЦття з'явилися першСЦ перСЦодичнСЦ дитячСЦ видання рСЦзного тематичного спрямування, адресностСЦ, соцСЦально-полСЦтичного ухилу -"ЛастСЦвка", "Весна", "РСЦдна школа". НайпомСЦтнСЦшим явищем у тогочаснСЦй дитячСЦй перСЦодицСЦ стали журнали "ДзвСЦнок", "СвСЦт дитини", "ДзвСЦночок"

До репертуару художньоСЧ книги для дСЦтей входили твори практично всСЦх вСЦдомих украСЧнських письменникСЦв тСЦСФСЧ доби. СкажСЦмо, ще за життя Т. Шевченка його пейзажна лСЦрика й автобСЦографСЦчна поезСЦя ввСЦйшли до всСЦх шкСЦльних читанок.

Хоча поезСЦСЧ, байки, притчСЦ Г. Сковороди, гумористичнСЦ оповСЦдання та повСЦстСЦ Г. КвСЦтки-Основ'яненка, вСЦршСЦ, байки РД. ГребСЦнки ще важко назвати творами для дСЦтей, вони викликають жваве зацСЦкавлення малих читачСЦв.

Починаючи з Т. Шевченка, тему дитинства не обминаСФ жоден вСЦдомий украСЧнський лСЦтератор.

Багату лСЦтературну спадщину, адресовану юним читачам, залишили Олена ПчСЦлка, У. Кравченко, Борис СЦ МарСЦя ГрСЦнченки, О. Лотоцький.

Так, у другСЦй половинСЦ 20-х рокСЦв XX столСЦття популярними стають так званСЦ шкСЦльнСЦ повСЦстСЦ. Нового звучання набуваСФ лСЦтературна казка, розвиваються СЦсторична проза й драматургСЦя для дСЦтей.

ПСЦсля вСЦдкриття в 1933 роцСЦ московського "Детгиза" у березнСЦ 1934 роцСЦ аналогСЦчне видавництво вСЦдкриваСФться в УкраСЧнСЦ - "Дитвидав". Протягом першого року СЦснування "Дитвидав" випускаСФ у свСЦт 125 дитячих видань. У 1934 роцСЦ систему ДВУ лСЦквСЦдовано СЦ всю державну мережу видавництв УРСР фактично пСЦдпорядковано московському Госиздату.

Видавництво "Веселка", за радянських часСЦв СФдине в УкраСЧнСЦ видавництво лСЦтератури для дСЦтей.

СьогоднСЦ на нашому вСЦтчизняному ринку СЦснують по-справжньому професСЦйнСЦ видавництва. ЦСЦни на такСЦ видання теж високСЦ, але попит вСЦд цього не зменшуСФться. Тут можна назвати киСЧвське видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". На ринку книги для дСЦтей видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" -це ексклюзивнСЦ украСЧнськСЦ дитячСЦ книжки для читачСЦв вСЦд 2 до 102 рокСЦв (так визначаСФ читацьку аудиторСЦю "асник видавництва).

ВСЦдповСЦдальнСЦсть за те, чи пригадуватиме теперСЦшнСФ молоде поколСЦння в дорослому вСЦцСЦ уроки життя, винесенСЦ зСЦ своСЧх перших книжок, лежить як на сучасному авторовСЦ, так СЦ на видавцевСЦ.


Цензура на УкраСЧнСЦ


Хто принСЦс цензуру до УкраСЧни? Чому нам заборонялось говорити про те, що хотСЦлось? Чому нашСЦ люди не могли висловити свою думку про становище в краСЧнСЦ, а дСЦти навчались за пСЦдручниками, якСЦ СЧм нав'язувала "ада?

ДСЦалектика СФдностСЦ СЦ боротьби протилежностей "астива для всСЦх сфер суспСЦльного життя. З розвитком абсолютизму зароджуСФться СЦ мСЦцнСЦСФ потяг людностСЦ до демократСЦСЧ. З утвердженням свободи слова СЦ друку в суспСЦльствСЦ виникаСФ протистояння СЦ тиск цьому з боку керСЦвноСЧ верхСЦвки. Цей тиск набираСФ таких потворних форм, якою СФ цензура. Цензура в перекладСЦ з нСЦмецькоСЧ означаСФ: контроль "ади над засобами масовоСЧ комунСЦкацСЦСЧ, щоб не допустити чи обмежити поширення небажаноСЧ для неСЧ СЦнформацСЦСЧ;

2) органи та установи, якСЦ здСЦйснюють такий нагляд.

Для УкраСЧни вСЦд самого зародження друкарства цензура була невластивою. ДрукарнСЦ були вСЦльними, козацькСЦ гетьмани на контрольованСЦй ними територСЦСЧ завжди забезпечували на дСЦлСЦ свободу друку. У пСЦдписанСЦй РЖваном Виговським ГадяцькоСЧ угоди з Польщею спецСЦально обумовлювалася незалежнСЦсть украСЧнського шкСЦльництва та друкарськоСЧ справи.

Цензура прийшла з Москви, причиною СЧСЧ запровадження були саме незалежнСЦ нашСЦ друкарськСЦ центри. Ще цар ОлексСЦй Михайлович зробив спробу поставити пСЦд контроль КиСФво-Печерську та ЧернСЦгСЦвську друкарнСЦ. Петро перший цю полСЦтику продовжив, пСЦдпорядкувавши всСЦ вСЦльнСЦ друкарськСЦ центри цензурСЦ духовноСЧ колегСЦСЧ. Довершила цю насильницьку справу Катерина II, створивши початкову структуру цензурного нагляду. РЖз середини XIX столСЦття органи контролю переносяться СЦз центра на мСЦiя, СЦ в КиСФвСЦ вСЦдкриваСФться КомСЦтет внутрСЦшньоСЧ цензури, а з другоСЧ половини ХГХ столСЦття - створюСФться вищий цензурний орган "для вищого нагляду в моральному СЦ полСЦтичному планСЦ за духом СЦ спрямованСЦстю книгодрукування». У цьому, "асне, СЦ полягала основна робота цензурних установ. Без дозволу цензури не могла випускатися друкована продукцСЦя: цензура стала основою тодСЦшньоСЧ СЦнформацСЦйноСЧ полСЦтики. БСЦльшовики до фСЦлСЦгранностСЦ удосконалили систему полСЦтичного нагляду за лояльнСЦстю до режиму тиражованоСЧ чи мовленоСЧ СЦнформацСЦСЧ. Вони, заборонивши опозицСЦйнСЦ партСЦСЧ СЦ пресу ще 1918 року, над усСЦСФю СЦншою друкарською продукцСЦСФю встановили жорстку цензуру. Щоправда, саме слово "цензура» не вживалося, оскСЦльки створений згодом Радянський Союз подавався свСЦтовСЦй громадськостСЦ як чи не найдемократичнСЦша держава. Тимчасом було побудовану чСЦтку цензурну вертикаль, яка мала назву установ з охорони державних таСФмниць у пресСЦ.    Починаючи з обласних центрСЦв у кожнСЦй друкарнСЦ чи комбСЦнатСЦ друку були посадженСЦ цензори, що називалися редакторами, якСЦ ще до друку перечитували кожен рядок майбутнСЦх газети, журналу, брошури чи книги: чи немаСФ, бува, у них крамоли. Ще неправленСЦ газетнСЦ полоси подавалися водночас коректорам СЦ названим "редакторам». Якщо не було втручання цензора, на полосСЦ ставився штамп "дозволено до друку», пСЦдкрСЦплений його пСЦдписом. Без цього полСЦграфСЦсти не мали права поставити полоси в друкарську машину для тиражування.

У районах роль цензора покладалася на редактора мСЦiевоСЧ газети. Тут обходилося без штампа - досить було редакторського пСЦдпису. Але вся районна преса контролювалася обласною установою - так званим ОбллСЦтом, - де перСЦодично робили огляди газет СЦ оговорювали СЧхню дСЦяльнСЦсть на предмет "цензурноСЧ цнотливостСЦ» на спецСЦальних нарадах редакторСЦв. Кожному редактору друкованого видання, як СЦ кожному цензору, видавалася секретна книга (до речСЦ, росСЦйськомовна), так званий "ПерелСЦк вСЦдомостей, заборонених у вСЦдкритСЦй пресСЦ». Назва говорить сама за себе - це регламентацСЦя всього того, на що накладалося табу. Цей "ПерелСЦк» систематично доповнювався все новими СЦ новими положеннями, якСЦ акуратно доклеювалися до сторСЦнок книги.

Видавництва аграрних ВНЗ


Дидактичне забезпечення навчального процесу в аграрних ВНЗ СФ нинСЦ чи не найголовнСЦшим завданням системи аграрноСЧ освСЦти УкраСЧни. Адже в жоднСЦй галузСЦ виробництва нашоСЧ держави не вСЦдбулося таких радикальних змСЦн, як в агропромисловому комплексСЦ, де разом СЦз змСЦною форм "асностСЦ докорСЦнно змСЦнились органСЦзацСЦя СЦ технологСЦя виробництва, система машин, система технСЦчного сервСЦсу. ВсСЦ цСЦ змСЦни та СЧх наслСЦдки повиннСЦ знайти своСФ вСЦдображення в системСЦ пСЦдготовки фахСЦвцСЦв для агропромислового виробництва, СЦ в першу чергу в пСЦдручниках, навчальних посСЦбниках, плакатах, комп'ютерних програмах, тобто у всСЦй системСЦ дидактичного забезпечення навчального процесу.

Департаментом кадровоСЧ полСЦтики, аграрноСЧ освСЦти та науки за останнСЦй час вжито значних заходСЦв для вирСЦшення цСЦСФСЧ важливоСЧ проблеми. Це СЦ створення Науково-методичного центру аграрноСЧ освСЦти та спецСЦалСЦзованого видавництва "Аграрна освСЦта", щорСЦчне проведення конкурсСЦв на кращий пСЦдручник та навчальний посСЦбник, створення спецСЦальноСЧ ради з планування видавництва навчальноСЧ лСЦтератури, видання довСЦдникСЦв з матерСЦально-технСЦчного СЦ дидактичного забезпечення диiиплСЦн циклу професСЦйноСЧ та практичноСЧ пСЦдготовки.   Започатковано видання кодопосСЦбникСЦв та посСЦбникСЦв на електронних носСЦях СЦнформацСЦСЧ (з профСЦлюючих навчальних диiиплСЦн) а також методичних посСЦбникСЦв для СЧх пСЦдготовки тощо.

Значну роботу в цьому напрямСЦ проводять безпосередньо у навчальних закладах. Практично у всСЦх аграрних ВНЗ СФ видавничСЦ центри, що забезпечують першочерговСЦ потреби студентСЦв та викладачСЦв у навчальнСЦй лСЦтературСЦ. Якраз завдяки СЦнСЦцСЦативСЦ керСЦвникСЦв навчальних закладСЦв, активнСЦй працСЦ СЧх науково-педагогСЦчних колективСЦв СЦ пСЦдтримуСФться сьогоднСЦ задовСЦльний рСЦвень методичного забезпечення навчального процесу.

ЩорСЦчно Наукметодцентром проводиться експертиза 50-70 рукописСЦв щодо надання СЧм грифа пСЦдручника чи навчального посСЦбника для ВНЗ II-IV рСЦвнСЦв акредитацСЦСЧ. Як правило, переважна СЧх частина отримуСФ позитивну експертну оцСЦнку, СЧм надаСФться вСЦдповСЦдний гриф МСЦнагрополСЦтики УкраСЧни СЦ дозвСЦл на видання певним тиражем, який забезпечив би як потреби навчального закладу, так СЦ можливСЦсть широкоСЧ апробацСЦСЧ для подальшого вСЦдбору СЦ видання для всСЦх аграрних навчальних закладСЦв УкраСЧни.

На жаль, не завжди виконуСФться рекомендацСЦя Департаменту кадровоСЧ полСЦтики, аграрноСЧ освСЦти та науки МСЦнагрополСЦтики УкраСЧни про апробацСЦю видань в СЦнших аграрних навчальних закладах та надання хоча б одного-двох примСЦрникСЦв виданоСЧ навчальноСЧ лСЦтератури довСЦдково-СЦнформацСЦйному фонду Науково-методичного центру. А це необхСЦдно також для облСЦку пСЦд час визначення рейтингу ВНЗ.

Зараз питання здебСЦльшого полягаСФ не в кСЦлькостСЦ, а в якостСЦ видань, СЧх науковому рСЦвнСЦ, вСЦдповСЦдностСЦ змСЦсту сучасним вимогам. ВказанСЦ вимоги, принцип забезпечення вищих навчальних закладСЦв навчальною лСЦтературою та порядок надання грифа навчальним виданням регламентуСФ спецСЦальний "Порядок надання навчальнСЦй лСЦтературСЦ, засобам навчання СЦ навчальному обладнанню грифСЦв та свСЦдоцтв МСЦнСЦстерства освСЦти СЦ науки УкраСЧни", затверджене наказом МСЦнСЦстерства освСЦти СЦ науки вСЦд 07.06. 2001 р. № 440. Цей документ визначаСФ систему органСЦзацСЦйноСЧ та науково-методичноСЧ роботи МСЦнСЦстерства освСЦти СЦ науки   УкраСЧни щодо оцСЦнки науково-методичного рСЦвня видань, засобСЦв навчання СЦ навчального обладнання, а також офСЦцСЦйного пСЦдтвердження доцСЦльностСЦ СЧх використання у навчально-виховному процесСЦ в навчальних закладах УкраСЧни.

Як показуСФ аналСЦз, переважна бСЦльшСЦсть пропонованих рукописСЦв, що надходять з аграрних ВНЗ головним чином вСЦдповСЦдають критерСЦям вказаного документа. Враховуючи це,  МСЦнСЦстерство освСЦти СЦ науки вважаСФ доцСЦльним СЦ можливим делегувати МСЦнСЦстерству аграрноСЧ полСЦтики УкраСЧни право надання вСЦдповСЦдного грифа навчальнСЦй лСЦтературСЦ з диiиплСЦн професСЦйноСЧ та практичноСЧ пСЦдготовки.

ЗрозумСЦло, що участь СЦ ВНЗ, СЦ науково-педагогСЦчних працСЦвникСЦв у виданнСЦ навчальних посСЦбникСЦв СЦ пСЦдручникСЦв повиннСЦ враховуватися пСЦд час визначення рейтингу всСЦх учасникСЦв цього творчого процесу. Тим бСЦльша роль СЦ тим бСЦльша вСЦдповСЦдальнСЦсть на них покладаються.

Форма, структура, СЦлюстративне забезпечення рСЦзних видСЦв навчальноСЧ лСЦтератури вСЦдпрацьовувалися десятирСЦччями СЦ не СФ нинСЦ чимось невСЦдомим чи новим. Проте, часто окремСЦ автори чи авторськСЦ колективи недостатньо опрацьовують та враховують попереднСЦй досвСЦд своСЧх колег у створеннСЦ навчальноСЧ лСЦтератури, а СЦнодСЦ просто його СЦгнорують. РЖнодСЦ бажання будь-що видати, м'яко кажучи, не зовсСЦм опрацьований рукопис переважаСФ над почуттям професСЦйноСЧ вСЦдповСЦдальностСЦ.

Те ж саме можна закинути СЦ рецензентам, якСЦ часто досить поверхнево аналСЦзують рукопис, або не СФ фахСЦвцями у сферСЦ, про яку йдеться у посСЦбнику. Все це гальмуСФ час експертизи рукописСЦв, спричиняСФ необхСЦднСЦсть СЧх повернення, а СЦнодСЦ й вСЦдмови у наданнСЦ вСЦдповСЦдного грифа.

Отже, зараз дуже необхСЦдне вСЦдповСЦдальне ставлення до якостСЦ рукописСЦв, що пропонуються для надання вСЦдповСЦдного грифа. Адже навчальна лСЦтература СФ важливою складовою навчального процесу, що забезпечуСФ рСЦвень професСЦйноСЧ компетенцСЦСЧ наших фахСЦвцСЦв.

СпецСЦалСЦзованСЦ видавництва


Видавництво "СвСЦт"

Назву "СвСЦт" видавництво при ЛьвСЦвському унСЦверситетСЦ отримало наприкСЦнцСЦ 1989 року. Це був час, коли УкраСЧна торувала дорогу до незалежностСЦ. Постановою уряду видавниче об'СФднання "Вища школа", до складу якого входило видавництво при ЛДУ, було подСЦлено на чотири самостСЦйнСЦ видавництва: "асне, "Вищу школу" та "ЛибСЦдь" у КиСФвСЦ, "Основу" в ХарковСЦ та "СвСЦт" у ЛьвовСЦ.

Виникнувши в 1946 роцСЦ як видавнича група ЛьвСЦвського унСЦверситету, "СвСЦт" у наш час став видавництвом, яке вважаСФться одним СЦз лСЦдерСЦв украСЧнського книговидання. За роки незалежностСЦ ним випущено понад 700 найменувань книг, загальним тиражем 11 млн. 759 тис. примСЦрникСЦв. У 1994 роцСЦ тематичнСЦ напрями дСЦяльностСЦ видавництва знову розширились: рСЦшенням Держкомвидаву УкраСЧни "СвСЦту" були переданСЦ три редакцСЦСЧ видавництва "ОсвСЦта" з випуску шкСЦльних пСЦдручникСЦв мовами нацСЦональних меншин. Це було своСФрСЦдним визнанням ролСЦ й мСЦiя видавництва в системСЦ освСЦтянського книговидання. Упродовж короткого часу свСЦтСЦвцСЦ зумСЦли опанувати нову для себе специфСЦку пСЦдготовки СЦ випуску навчальноСЧ лСЦтератури для загальноосвСЦтньоСЧ школи, збагачуючи нацСЦональну освСЦту УкраСЧни щорСЦчним випуском кСЦлькох десяткСЦв найменувань польською, румунською та угорською мовами.

Щороку "СвСЦт" видруковуСФ майже 100 найменувань книг найрСЦзноманСЦтнСЦшоСЧ тематики загальним тиражем понад 1 млн. примСЦрникСЦв. За останнСЦ десять рокСЦв вийшло 805 видань загальним тиражем понад 12 млн. примСЦрникСЦв.

Державне спецСЦалСЦзоване видавництво "ОсвСЦта"

(до 1991 р. - "Радянська школа") тАФ одне з найбСЦльших СЦ найпотужнСЦших видавництв УкраСЧни. Засноване у груднСЦ 1920 року.

Понад 85 рокСЦв здСЦйснюСФ випуск навчальноСЧ лСЦтератури для середнСЦх закладСЦв освСЦти всСЦх типСЦв, а також для спецСЦальних шкСЦл, де навчаються дСЦти з особливими потребами. Загальний наклад видань "ОсвСЦти" за роки дСЦяльностСЦ перевищуСФ 2,5 млрд. примСЦрникСЦв.

НинСЦ "ОсвСЦта" пропонуСФ близько 400 назв навчально-методичноСЧ лСЦтератури для 1-11 класСЦв.

УсСЦ видання "ОсвСЦти" затвердженСЦ МСЦнСЦстерством освСЦти СЦ науки УкраСЧни, мають вСЦдповСЦднСЦ грифи.

Видавництво "Навчальна книга - Богдан"

Видавництво уже понад 10 рокСЦв працюСФ над забезпеченням потреб нацСЦональноСЧ школи СЦ вузу у навчальнСЦй лСЦтературСЦ, створюючи новСЦ оригСЦнальнСЦ пСЦдручники, словники, методичнСЦ посСЦбники, довСЦдники та енциклопедичнСЦ видання, що вСЦдповСЦдають сучасним свСЦтовим та державним стандартам. КрСЦм того, видавництво друкуСФ дитячу та художню лСЦтературу, перекладенСЦ твори вСЦдомих свСЦтових письменникСЦв.

Промислово - торговельна фСЦрма "ПросвСЦта"

Промислово-торговельна фСЦрма "ПросвСЦта» була заснована 13 серпня 1990 року як одне з перших приватних пСЦдприСФмств, сьогоднСЦ ПТФ "ПросвСЦта" займаСФ рСЦвноправне мСЦiе серед найвСЦдомСЦших видавництв УкраСЧни.

За час свого СЦснування видавництво випустило в свСЦт понад 50 рСЦзноманСЦтних видань, сумарним тиражем до 6-ти мСЦльйонСЦв примСЦрникСЦв, серед яких пСЦдручники та навчальнСЦ посСЦбники, робочСЦ зошити, книжки для дСЦтей дошкСЦльного вСЦку, поезСЦя украСЧнських авторСЦв, посСЦбники для вищих навчальних закладСЦв, листСЦвки, буклети, науково-популярнСЦ видання, художнСЦ твори.

Видавництво успСЦшно спСЦвпрацювало з програмою "ТрансформацСЦя гуманСЦтарноСЧ освСЦти» фонду Джоржа Сороса (5 назв випущено на замовлення цСЦСФСЧ органСЦзацСЦСЧ). РД активним членом УкраСЧнськоСЧ асоцСЦацСЦСЧ видавцСЦв та книгорозповсюджувачСЦв.

Видавнича фСЦрма "АфСЦша"

ФСЦрма "АфСЦша" створена у 1994 роцСЦ. З 1997 р. органСЦзацСЦя починаСФ видавничу та книго-торговельну дСЦяльнСЦсть.

ОсновнСЦ напрямки видавничоСЧ дСЦяльностСЦ ВФ "АфСЦша":

дитяча лСЦтература;

навчальна лСЦтература для вищих навчальних закладСЦв;

навчальна, методична та довСЦдкова лСЦтература для загальноосвСЦтнСЦх шкСЦл;

науково-популярна та краСФзнавча лСЦтература.

Серед авторСЦв пСЦдручникСЦв та навчальних посСЦбникСЦв для ВУЗСЦв вченСЦ та педагоги НацСЦонального технСЦчного унСЦверситету УкраСЧни "КиСЧвський полСЦтехнСЦчний СЦнститут", ЛьвСЦвського нацСЦонального унСЦверситету СЦм. РЖвана Франка, НацСЦонального унСЦверситету "ЛьвСЦвська полСЦтехнСЦка", УкраСЧнськоСЧ академСЦСЧ друкарства (м. ЛьвСЦв), ТехнологСЦчного унСЦверситету ПодСЦлля (м. Хмельницький), ЛьвСЦвського державного медичного унСЦверситету СЦм. Данила Галицького, УкраСЧнського державного лСЦсотехнСЦчного унСЦверситету (м. ЛьвСЦв), спецСЦ алСЦсти-практики з КиСФва, Харкова, Львова, Хмельницького, Луганська. УсСЦ навчальна лСЦтература для для вищих навчальних закладСЦв маСФ грифи МСЦнСЦстерства освСЦти на науки УкраСЧни.

Видавництво робить усе можливе, щоб видання були зручними, вСЦдповСЦдали дСЦючим санСЦтарно-гСЦгСЦСФнСЦчним вимогам, а також мали доступну цСЦну.

На жаль, видавництво книги в УкраСЧнСЦ обходиться дуже дорого через великСЦ податки.  Основною причиною цього СФ недосконала законодавча база. В РосСЦСЧ, наприклад, видати книгу набагато вигСЦднСЦше, тому що скасованСЦ податки на СЧСЧ видання. Якби Верховна Рада УкраСЧни прийняла Закон, що скасовував би податки для украСЧнських видань, то вСЦд цього виграв би весь украСЧнський народ. Але покищо це тСЦльки мрСЦСЧ.

Видавниче пСЦдприСФмство "ЮнСЦверс»

ТОВ "Видавниче пСЦдприСФмство "ЮНРЖВЕРС" було засноване часописом "ВсесвСЦт" 1991 року.

Основне завдання видавництва "ЮНРЖВЕРС" - це видання СЦноземноСЧ лСЦтератури (художньоСЧ, науковоСЧ, навчальноСЧ тощо), хоча видавництво не цураСФться видавати твори й украСЧнських вСЦтчизняних письменникСЦв та науковцСЦв.

За останнСЦ роки довкола видавництва гуртуються кращСЦ перекладачСЦ УкраСЧни такСЦ як: ГригорСЦй ФСЦлСЦпчук, Анатоль Перепадя, РДвгенСЦя Горева, ВСЦктор Шовкун, Михайло Москаленко, Олександр Мокровольський, Петро Таращук. Залучаються СЦ молодСЦ перспективнСЦ перекладачСЦ.
Ва     Якщо кинути погляд в СЦсторСЦю видавництва то побачимо, що активно воно почало працювати лише з 1996 року. Видавництво очолили директор АндрСЦй Савчук та головний редактор Олег Жупанський. За цей час "ЮНРЖВЕРС" видав близько 150 назв. У 2000 роцСЦ видавництво започаткувало серСЦю "Лауреати НобелСЦвськоСЧ премСЦСЧ".

ТОВ "Центр навчальноСЧ лiтератури»

ТОВ "Центр навчальноСЧ лiтератури» - найбСЦльша книготоргiвельна та видавнича компанiя в     УкраСЧнСЦ, що спецiалiзуСФться на виданнi та продажу рiзноплановоСЧ навчальноСЧ та довСЦдковоСЧ лiтератури. Компанiя працюСФ на ринку вже шiсть рокiв та постiйно вдосконалюСФ роботу з клiСФнтами, що виражаСФться в нових методах донесення книги споживачу, у вдосконаленнСЦ процесу доставки та виконаннi найвибагливiших замовлень.    В нашому видавництвСЦ виходить друком 15-20 нових книг в мСЦсяць.

Компанiя працюСФ з широким асортиментом лiтератури майже всiх найбСЦльших видавництв УкраСЧни, СЦ за рахунок книгообмСЦну може пропонувати видавничСЦ цСЦни споживачам.

ПершСЦ пСЦдручники з УКРАРЗНСЬКОРЗ лСЦтератури:

передумови СЦ час створення


ЗмСЦстовСЦ параметри пСЦдручника лСЦтератури, одного з найголовнСЦших засобСЦв навчання, глибоко закорСЦненСЦ у досягнення методики лСЦтератури, в СЧСЧ можливостСЦ вчасно СЦ адекватно вСЦдповСЦдати на запити суспСЦльства в галузСЦ освСЦти. ЛСЦтература як предмет вивчення, а разом з нею СЦ навчальна книжка, пройшли два основних етапи свого розвитку: спочатку як СЦнтегрована словеснСЦсть (граматика, поетика, дСЦалектика тощо), пСЦзнСЦше, з середини ХРЖХ ст., як окремий шкСЦльний СЦ вузСЦвський предмет.

Якщо головним завданням словесностСЦ до ХРЖХ ст. було формування грамотного СЦ вправного у складаннСЦ текстСЦв рСЦзного характеру СЦ навСЦть лСЦтературних творСЦв учня чи спудея, то лСЦтература як шкСЦльний предмет спрямована перш за все на засвоСФння школярами естетичних, художнСЦх СЦ морально-етичних багатств р СЦ д н о г о уснопоетичного СЦ художнього слова та на формування в учнСЦв рСЦзноманСЦтних умСЦнь СЦ навичок звтАЩязного мовлення. Осердям цього навчального предмета у кСЦнцСЦ першоСЧ пол. ХРЖХ ст. стаСФ розбСЦр, аналСЦз художнього твору. У звтАЩязку з цим постаСФ нова галузь педагогСЦчноСЧ науки тАФ методика лСЦтератури.

Ця тенденцСЦя розвитку навчальноСЧ диiиплСЦни вСЦдбилася СЦ на змСЦстСЦ пСЦдручникСЦв з лСЦтератури у ХРЖХ СЦ ХХ ст., протягом яких навчальна книжка проходить складнСЦ етапи свого становлення СЦ розвитку, повтАЩязанСЦ з СЦсторСЦСФю нацСЦональноСЧ культури СЦ лСЦтератури, нацСЦональноСЧ школи, з визвольною боротьбою украСЧнського народу, пошуками СЦ вСЦдстоюванням нацСЦональноСЧ СЦдеСЧ, державностСЦ, захисту своСФСЧ украСЧнськоСЧ СЦдентичностСЦ за межами УкраСЧни тАФ в дСЦаспорСЦ.

СьогоднСЦ перед освСЦтою стоСЧть гостра проблема нового пСЦдручника з лСЦтератури, який би був позбавлений недолСЦкСЦв радянськоСЧ епохи та увСЦбрав у себе найкращСЦ здобутки вСЦтчизняноСЧ СЦ зарубСЦжноСЧ методики конструювання альтернативноСЧ навчальноСЧ книжки.

Сучасний пСЦдручник з лСЦтератури СФ результатом розвитку педагогСЦчних СЦ лСЦтературних процесСЦв, вСЦн не тСЦльки подаСФ адаптованСЦ для учнСЦв знання, але й пропонуСФ науково-методично виваженСЦ шляхи СЧхнього засвоСФння. У системСЦ освСЦти пСЦдручник реалСЦзуСФ змСЦст навчання СЦ дСЦяльнСЦсть учителя й учнСЦв.

Сучасний пСЦдручник з лСЦтератури вСЦдповСЦдаСФ двом типам програм з лСЦтератури: для середнСЦх класСЦв тАФ це лСЦтературне читання, СЦ для старших тАФ вивчення курсу СЦсторСЦСЧ лСЦтератури. ПСЦдручник для середнСЦх класСЦв мСЦстить у собСЦ, крСЦм СЦсторико-теоретичного матерСЦалу, художнСЦ тексти для вивчення. У пСЦдручниках для старших класСЦв учням пропонуСФться СЦсторичний, теоретичний та довСЦдково-лСЦтературний матерСЦал, а художнСЦ тексти подаються у посСЦбнику-хрестоматСЦСЧ. ВузСЦвськСЦ пСЦдручники з лСЦтератури зорСЦСФнтованСЦ на широкий СЦсторично-теоретичний матерСЦал, який за формою викладу максимально наближаСФться до структури самоСЧ лСЦтературознавчоСЧ науки (власне теорСЦСЧ лСЦтератури та СЦсторСЦСЧ).

Варто додати, що сьогоднСЦ, крСЦм пСЦдручникСЦв, учням СЦ студентам пропонуСФться ряд посСЦбникСЦв з СЦсторСЦСЧ СЦ теорСЦСЧ лСЦтератури, якСЦ доповнюють пСЦдручниковСЦ знання. У багатьох школах, гСЦмназСЦях СЦ лСЦцеях, де вирСЦшуСФться завдання поглибленого вивчення лСЦтератури, предметом навчання стають серйознСЦ лСЦтературознавчСЦ дослСЦдження, лСЦтературознавчо-фСЦлологСЦчна перСЦодика.

НайвищСЦ позитивнСЦ досягнення у сучасному пСЦдручникотвореннСЦ виступають для нашого дослСЦдження критерСЦями оцСЦнки довготривалого СЦсторичного процесу розвитку пСЦдручника лСЦтератури вСЦд давнини до сучасностСЦ. Основними напрямками дослСЦдження для нас стали:

тАФ впливи суспСЦльного, педагогСЦчного СЦ лСЦтературознавчого процесСЦв, а також сумСЦжних диiиплСЦн на методику вивчення лСЦтератури СЦ змСЦст пСЦдручникСЦв лСЦтератури;

тАФ трансформацСЦя пСЦдручникСЦв словесностСЦ у навчальнСЦ книжки з лСЦтератури;

тАФ зтАЩясування мСЦiя й ролСЦ в пСЦдручникотвореннСЦ психолого-педагогСЦчних особливостей школярСЦв у процесСЦ вСЦдбору навчального матерСЦалу СЦ з метою активСЦзацСЦСЧ пСЦзнавальноСЧ дСЦяльностСЦ учнСЦв;

тАФ зтАЩясування ролСЦ гуманСЦстично-рефлексивного фактора як провСЦдноСЧ педагогСЦчноСЧ тенденцСЦСЧ в освСЦтСЦ, що передбачаСФ орСЦСФнтацСЦю у наукових дослСЦдженнях СЦ педагогСЦчнСЦй практицСЦ не тСЦльки на вивчення основ самоСЧ науки, але й на рефлексСЦСЧ пСЦзнавального процесу, а також врахування загальнолюдських, наукових СЦ особистСЦсних цСЦнностей СЦ цСЦлей, якСЦ в попереднСЦ епохи до уваги не брались СЦ вважалися зайвими, непотрСЦбними, навСЦть шкСЦдливими.

У наш час предметом науковоСЧ рефлексСЦСЧ стають звтАЩязки пСЦзнання з процесами, якСЦ дослСЦджуються. Тому СФ необхСЦдним простежити розвиток змСЦсту пСЦдручника хоча б у такСЦй його частинСЦ, як дидактичний апарат та добСЦр СЦ нормування матерСЦалу, який вивчаСФться учнями.

Визначення жанру навчальноСЧ книжки з лСЦтератури, "асне термСЦна, який би позначав СЧСЧ змСЦст СЦ форму та вСЦдрСЦзняв би серед СЦнших шкСЦльних навчальних книг, складаСФ не одну продовжену у столСЦттях сторСЦнку СЦсторСЦСЧ освСЦти. Процес виникнення СЦ функцСЦонування такого поняття, як "пСЦдручник украСЧнськоСЧ лСЦтературитАЭ, наукове визначення його типологСЦСЧ ми спробуСФмо дослСЦдити також.

РЖсторСЦя розвитку словесностСЦ залишила нам такСЦ визначення навчальних книг, як буквар, азбуковник, граматика, поетика, риторика тощо. ПСЦдручниками для дСЦтей СЦ дорослих були церковнСЦ книги священного писання Часослов, Псалтир, УчительнСЦ РДвангелСЦСЧ та СЦн. Видатний бСЦлоруський друкар Ф.Скорина рекомендував: "... граматику учити за Псалтирем, логСЦку (дСЦалектику) тАФ за книгами РЖова або святого апостола Павла, риторику тАФ за книгами Соломона, арифметику, геометрСЦю, астрономСЦю, музику тАФ знову-таки за книгами "святого письматАЭ. Певно, що Скорина прагнув знайти у межах реальних можливостей шлях одержання свСЦтських знань СЦз церковноСЧ лСЦтератури.  Протягом столСЦть СЦдеСЧ Скорини, як СЦ багатьох просвСЦтителСЦв, втСЦлились в окремСЦ самостСЦйнСЦ навчальнСЦ диiиплСЦни та в СЧхнСЦ пСЦдручники.

СередньовСЦчна книжнСЦсть не знала рСЦзницСЦ мСЦж навчальною СЦ науковою лСЦтературою.  Так званСЦ букварСЦ були насправдСЦ зведенням правил граматики старословтАЩянськоСЧ (давньоруськоСЧ), грецькоСЧ СЦ латинськоСЧ мов, в яких з ХVI ст. яскраво починаСФ складатися тенденцСЦя до вживання народноСЧ (украСЧнськоСЧ) мови. РЖнакше кажучи, буквар являв собою загальноосвСЦтнСЦй нормативний збСЦрник фСЦлологСЦчного СЦ релСЦгСЦйно-догматичного змСЦсту.   ПедагогСЦчну цСЦннСЦсть букварСЦв РЖ.Федорова (1574, 1578) становить те, що в них, крСЦм вивчення букв, подаються основи грамоти, орфографСЦя, а також тексти виховного змСЦсту за матерСЦалами службових церковних книг. Тексти адресуються не тСЦльки дСЦтям, але й дорослим, батькам. БукварСЦ Федорова були вершиною методично-педагогСЦчних досягнень ХVI ст. у галузСЦ вивчення письма. РЗхнСЦ складовСЦ елементи СЦ сьогоднСЦ становлять основу букваря СЦ читанки.

РЖсторСЦя залишила нам також ряд СЦнших пСЦдручникСЦв-букварСЦв. Це "АзбукатАЭ Л.ЗизанСЦя (1596), "Букварь языка словенскаго...тАЭ (1652, 1671), "БукварьтАЭ Й.Клименса на ЗакарпаттСЦ (1699) та СЦн.

Використовувались у навчальних закладах УкраСЧни СЦ граматики, якСЦ навчали правилам церковнословтАЩянськоСЧ мови. Серед словтАЩяно-украСЧнських граматик, що збереглися до нашого часу, найбСЦльш вСЦдомСЦ тАФ "АдельфотестАЭ Елласонського СЦ спудеСЧв (1591), Граматика Л.ЗизанСЦя (1596), Граматика М.Смотрицького (1629) та СЦн. ЦСЦ "асне науковСЦ трактати були в украСЧнських школах навчальними книжками, що свСЦдчить перш за все про високий для того часу науковий рСЦвень освСЦти.

Граматика Л.ЗизанСЦя тАФ найвСЦдомСЦший пСЦдручник ХVIтАФХVII ст. з старословтАЩянськоСЧ мови, був побудований так, що мСЦг впливати на зорову СЦ моторну памтАЩять. У цСЦй навчальнСЦй книзСЦ принцип наочностСЦ забезпечувався граматичними таблицями СЦ схемами. Автор вСЦв учнСЦв вСЦд простого до складного матерСЦалу, вСЦд невСЦдомого до вСЦдомого, спонукав читача знаходити правильнСЦ висновки. Перед вченими стояло важливе завдання донести широким масам народу науковСЦ СЦстини.

СлСЦд додати, що вСЦдсутнСЦсть уваги до пСЦзнавальноСЧ рефлексСЦСЧ учнСЦв (та й студентСЦв) у процесСЦ навчання було обумовлено рядом обтАЩСФктивних факторСЦв: нерозвиненСЦстю педагогСЦки та окремих методик тощо. МатерСЦал у букварях та граматиках, як правило, викладався за логСЦкою самоСЧ науки, яка в них була представлена. А сама граматика мала вигляд певноСЧ науковоСЧ диiиплСЦни без усякоСЧ педагогСЦчноСЧ СЦнтерпретацСЦСЧ, виключно у своСЧх наукових параметрах СЦ роздСЦлах.

Ця обставина яскраво виявляСФться у вСЦдсутностСЦ методичних рекомендацСЦй на рСЦвнСЦ окремих предметСЦв, якСЦ вивчалися в часи Федорова, Смотрицького СЦ в пСЦзнСЦшСЦ часи. СотнСЦ рокСЦв функцСЦонування освСЦти не залишили нам бСЦльш-менш детальних документСЦв методично-рекомендацСЦйного характеру, "асне методичних приписСЦв чи рекомендацСЦй, крСЦм хСЦба що СЦнструкцСЦй до шкСЦльного порядку (наприклад, статути ЛьвСЦвськоСЧ та ЛуцькоСЧ братських шкСЦл тощо).

Разом з тим, у навчаннСЦ вже зароджувалася увага до розвитку рефлексСЦй, до свСЦдомого врахування психолого-педагогСЦчних можливостей тих, хто навчаСФться. До таких проявСЦв, зокрема, належали "рекомендацСЦСЧтАЭ Вишенського щодо методики читання книжки, в яких простежуються елементи методики роботи над книжкою. ЙмовСЦрно, що цей процес врахування учнСЦвських рефлексСЦй завжди СЦснував, але у нерозвиненому виглядСЦ тАФ частСЦше в усних рекомендацСЦях, якСЦ передавалися вСЦд вчителя до вчителя, вСЦд вчителя до учнСЦв.

РЖсторСЦя залишила нам ще один термСЦн на позначення навчальних книг у минулСЦ епохи.  Так, Захар Копистинський у своСФму надгробному словСЦ "КазаньСФтАЭ для проголошення над прахом РДлисея Плетенецького згадуСФ друкарськСЦ здобутки небСЦжчика, що : " в старостСЦ и ТипографСЦю выставил, з которои книги божественныи, церковныи и училищныи (курсив мСЦй. тАФ О.В.), за исправленСЦем людей ученых, от него ж на тоСФ миiе зведеных, порядне и оквите выходят и выплываюттАЭ. Отже, освСЦтня громадськСЦсть шукала вСЦдповСЦдноСЧ назви, термСЦна на позначення навчальноСЧ книжки. Але стабСЦлСЦзацСЦя цих понять приходить пСЦзнСЦше тАФ аж у ХХ ст.

Вже у першСЦй половини ХРЖХ ст. виховання учнСЦв у значнСЦй мСЦрСЦ спрямовуСФться на СЦдеали нацСЦонального народного життя. Один з провСЦдних педагогСЦв ЗахСЦдноСЧ УкраСЧни першоСЧ половини ХРЖХ ст. Олександр Духовнич давав такСЦ настанови вчителям щодо основних принципСЦв СЧхньоСЧ педагогСЦчноСЧ дСЦяльностСЦ:

"Учителю хай на совСЦстСЦ буде, щоб у дСЦтях народолюбство збудив СЦ в серця СЧхнСЦ прищепив любов до своСФСЧ народностСЦ; оскСЦльки людина без народностСЦ подСЦбна СФ вовку-скитальцю, для котрого усякий лСЦс, де СЧжу знаходить, вСЦтчизною СФ.

... Першим для людини СФ обовтАЩязок до Бога, другим - до свого народу. Тож заради забавки та навчСЦть дСЦтей пСЦсням народним, якСЦ у збСЦрниках пСЦсень та в альманахах знаходяться. ПСЦснСЦ - бо народнСЦ велику користь приносять; людина вСЦдчуваСФ краще "асне, нСЦж чуже, пробуджуСФться в нСЦй дух народолюбства. Бо кров не можна затамувати, а народ наш СФ для нас ближчим СЦ рСЦднСЦшимтАЭ.

Значний поступ украСЧнськоСЧ освСЦти спостерСЦгаСФться в ГаличинСЦ, де пСЦд Австро-Угорською СЦмперСЦСФю украСЧнцям вдалося цСЦною неймовСЦрних зусиль створити сприятливСЦ умови для розвитку украСЧнськоСЧ науки СЦ культури.

Ось як переконливо узагальнив цю довготривалу, але плСЦдну боротьбу украСЧнцСЦв у ХРЖХ ст. за суспСЦльний поступ у своСЧх спогадах РЖзидор Сохоцький, безпосереднСЦй учасник СЦ свСЦдок тих подСЦй у ГаличинСЦ:

ВлБуло це тяжке, безперервне СЦ послСЦдовне лупання скали, що стояла на шляху розвитку СЦ поступу народу. Боротьба з москвофСЦльством тАФ цим виявом зневСЦри у "аснСЦ сили народу тАФ СЦ знищення його; боротьба з п'янством, що загрожувало руСЧною СЦ так безпримСЦрно бСЦдного селянства; створення, завдяки довголСЦтнСЦй боротьбСЦ, украСЧнського народнього шкСЦльництва; боротьба з неграмотнСЦстю дорослих; праця над позашкСЦльною освСЦтою СЦ нацСЦональним освСЦдомленням широких мас по читальнях "ПросвСЦти»; органСЦзацСЦя молодСЦ в "Соколах» СЦ "ССЦчах»; праця над економСЦчним пСЦднесенням селянства, що виявилася в закладаннСЦ церковних СЦ громадських шпихлСЦрСЦв, цСЦлоСЧ мережСЦ щадничо-позичкових кас СЦ банкСЦв, асекурацСЦйного товариства "ДнСЦстер», кооперативних споживчих крамниць та СЦнших кооперативних установ, органСЦзацСЦСЧ рСЦльничих страйкСЦв СЦ сезоновоСЧ зарСЦбковоСЧ емСЦграцСЦСЧ та врештСЦ створення краСФвого товариства "ССЦльський Господар» враз з його фСЦлСЦями СЦ кружками по селах СЦ рСЦльничими школами; боротьба за середнСФ СЦ високе шкСЦльництво СЦ творення приватних народнСЦх СЦ середнСЦх шкСЦл по мСЦстах; утримування коло 50 бурс по мСЦстах для незаможноСЧ молодСЦ; створення неофСЦцСЦйноСЧ АкадемСЦСЧ Наук тАФ Наукового Товариства СЦм. Шевченка; створення полСЦтичних партСЦй СЦ органСЦзацСЦйне охоплення ними СЦнтелСЦгенцСЦСЧ, селянства СЦ почасти робСЦтництва; створення преси СЦ рСЦзних видавництв тАФ оце головнСЦ стовпи цСЦСФСЧ величезноСЧ працСЦ новоСЧ провСЦдноСЧ верстви. НаслСЦдковСЦ цСЦСФСЧ працСЦ було незнане в СЦсторСЦСЧ СЦнших народСЦв перетворення впродовж вСЦдносно короткого часу темноСЧ, безпросвСЦтноСЧ маси в нацСЦонально свСЦдомий, зорганСЦзований СЦ здиiиплСЦнований колектив».

Отже, тСЦльки боротьба, довготривала, послСЦдовна СЦ нацСЦонально свСЦдома навСЦть в умовах недержавностСЦ створювала можливостСЦ поступу украСЧнського суспСЦльства. Цим характеризуСФться ЗахСЦдна УкраСЧна СЦ сьогоднСЦ, даючи приклад усСЦй УкраСЧнСЦ.

У ГаличинСЦ з першоСЧ половини ХРЖХ ст. , пСЦд тиском демократичних перетворень в Австро-УгорщинСЦ СЦ полСЦтичноСЧ напруги украСЧнських суспСЦльних сил у процесСЦ реформацСЦСЧ початковоСЧ школи СЦ виникнення украСЧнськоСЧ середньоСЧ, створюються новСЦ пСЦдручники, зорСЦСФнтованСЦ на нову украСЧнську освСЦту.

Призначення букварСЦв та граматик у навчально-виховному процесСЦ змСЦнюСФться. До них починають ширше включати украСЧнський фольклор, переклади СЦз церковних книжок рСЦдною мовою, поступово вводяться тексти творСЦв украСЧнських письменникСЦв.

У початковСЦй ланцСЦ школи як наступний етап засвоСФння грамоти СЦ розвитку звтАЩязного мовлення зтАЩявляСФться пСЦдручна книга тАФ ч и т а н к а, що вже укладалася живою украСЧнською мовою. Один з перших СЧСЧ авторСЦв-укладачСЦв тАФ М.Шашкевич, письменник СЦ культурний дСЦяч, учасник славноСЧ "РуськоСЧ трСЦйцСЦтАЭ. На жаль, книжка не вСЦдразу прийшла до дСЦтей СЦ в дещо змСЦненому виглядСЦ була видана Я.Головацьким тСЦльки у 1853 роцСЦ. До змСЦсту читанки увСЦйшли оповСЦдання СЦ вСЦршСЦ про родину, рСЦдний край, село, церкву. ДСЦтям також пропонувались "повСЦсткитАЭтАФ оповСЦдання моралСЦзаторського змСЦсту, байки, коротенькСЦ казки, оповСЦдСЦ зСЦ святих книг. "асне, дитина одержувала найнеобхСЦднСЦшСЦ вСЦдомостСЦ про оточуючий свСЦт зрозумСЦлою рСЦдною мовою.

КрСЦм М.Шашкевича, навчальнСЦ книжки для початковоСЧ школи тАФ букварСЦ та читанки тАФ створювали О.Духнович,ВаЙ.Кобринський, Я.Головацький, Ю.Федькович та СЦн. РЗх вСЦдзначало прагнення подавати тексти зрозумСЦлою народною мовою, а виховний СЦдеал зосереджувати переважно в оточуючому украСЧнському свСЦтСЦ. Так, наприклад, читанка для дСЦтей О.Духновича, "перший на ЗакарпаттСЦ буквар народною мовоютАЭ, починаСФться вСЦршем "О радостях школьнихтАЭ, в якому виголошуються провСЦднСЦ виховнСЦ СЦдеали того часу:

Мамко, мамко, купи менСЦ книжку,
Тинту, папСЦр СЦ табличку,
Бо я пСЦду до школи
Учитися по волСЦ.

Бо я бися рад учити,
Якби Богу послужити,
Якби людей учтити,
РЖ як спасенним бити .

Земляк О.Духновича, видатний украСЧнський педагог СЦ полСЦтичний дСЦяч А.Волошин, дав таку оцСЦнку цСЦй навчальнСЦй книжцСЦ:

"Його Азбука (Книжиця читальна для початкСЦвцСЦв), в якСЦй Духнович у вСЦршах виробив усСЦ молитви СЦ моральнСЦ нагадування для дСЦтей, СФ доказом його батькСЦвськоСЧ любовСЦ до руських дСЦточок СЦ вказуСФ на те, як красно, як легко засСЦвав вСЦн зерна побожностСЦ у невинну душу малих учнСЦвтАЭ.

Проблема навчальноСЧ книги з рСЦдного письма СЦ читання гостро хвилювала украСЧнську СЦнтелСЦТСенцСЦю СЦ на "пСЦдросСЦйськСЦйтАЭ УкраСЧнСЦ, де в несприятливих суспСЦльно-полСЦтичних умовах, за вСЦдсутностСЦ украСЧнськоСЧ школи, все ж розвивалась педагогСЦчна думка у галузСЦ пСЦдручникотворення. У 50-хтАФпочатку 60-х рокСЦв ХРЖХ ст. у НадднСЦпрянськСЦй УкраСЧнСЦ зтАЩявляються такСЦ навчальнСЦ книжки для початковоСЧ школи, як "ГраматкатАЭ П.КулСЦша (1857), "Южно-русскСЦй букварьтАЭ Т.Г.Шевченка (1861), "БукварьтАЭ О.ПотебнСЦ (1861) та азбуки Золотова, Шейковського, М. Гатцука, Ященка. РЗхня основа будуСФться переважно на живому украСЧнському словСЦ, близькому СЦ зрозумСЦлому дСЦтям.

Особливо, важливе значення для побудови украСЧнських пСЦдручникСЦв у СхСЦднСЦй УкраСЧнСЦ не лише для початковоСЧ, але й для середньоСЧ СЦ старшоСЧ ланок навчання мала "ГраматкатАЭ М.КулСЦша, в якСЦй автор-укладач гостро поставив питання про необхСЦднСЦсть навчати дСЦтей рСЦдною мовою, запропонував перекладенСЦ украСЧнською мовою релСЦгСЦйнСЦ тексти. П.КулСЦш писав у вступСЦ до цього пСЦдручника: "...Треба учить письменства так, щоб дурно часу не гаяти, швидко зрозумСЦла дитина науку читання, а для сього найперша помСЦч тАФ щоб граматка зложена була рСЦдною УкраСЧнською мовою. Навчитись читать по-своСФму, усяке зрозумСЦСФ СЦ Церковну, СЦ московську печать, тодСЦ СЦ нехай береться за якСЦ хоч книгитАЭ. Отже провСЦдний принцип педагогСЦки навчання дСЦтей рСЦдною мовою був взятий украСЧнським педагогом на озброСФння СЦ втСЦлений у життя.

Цей пСЦдручник поСФднував у собСЦ навчання букв СЦ грамоти. У текстах, якСЦ потрСЦбно було читати дСЦтям СЦ дорослим, П.КулСЦш подав коротку СЦсторСЦю украСЧнського народу та СЦмена його найголовнСЦших СЦсторичних дСЦячСЦв, уривки з украСЧнського фольклору та переклади псалмСЦв сучасною украСЧнською мовою. Письменник звертав увагу дСЦтей СЦ дорослих на важкий полСЦтичний стан украСЧнського народу, розпорошеного серед СЦнших держав СЦ народСЦв, закликав украСЧнцСЦв до СФдностСЦ. Продовжуючи давнСЦ традицСЦСЧ украСЧнськоСЧ читанки, П.КулСЦш доповнюСФ СЧСЧ новим актуальним матерСЦалом, взятим перш за все СЦз оточуючого украСЧнського життя.

Отже, читанка як вид навчальноСЧ книжки для молодших школярСЦв мала призначення вчити дСЦтей читати СЦ розвивати СЧхнСФ мислення, громадськСЦ почуття на матерСЦалах рСЦдного фольклору, адаптованих релСЦгСЦйних текстСЦв та найбСЦльш доступних творах украСЧнських письменникСЦв.

На жаль, у подальших десятилСЦттях в умовах росСЦйськоСЧ СЦмперСЦСЧ украСЧнське шкСЦльництво практично не розвивалося, а спроби щодо його активСЦзацСЦСЧ украСЧнською СЦнтелСЦТСенцСЦСФю деспотично присСЦкалися росСЦйською "адою засобами рСЦзних урядових та царських указСЦв СЦ циркулярСЦв.

РЖз розвитком лСЦтератури на народнСЦй мовнСЦй основСЦ з початку ХРЖХ ст., коли художнСФ слово стаСФ виразно нацСЦональним за змСЦстом СЦ духом, навчання словесностСЦ СЦ СЧСЧ пСЦдручники кардинально змСЦнюються. Становлення новоСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури та переосмислення здобуткСЦв давньоСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури потужно впливають на шкСЦльну лСЦтературну освСЦту. По обох сторонах ДнСЦпра виникаСФ проблема систематизацСЦСЧ украСЧнського лСЦтературного процесу спочатку у граматиках у виглядСЦ додаткСЦв-хрестоматСЦй з мовно-лСЦтературними зразками. ПСЦзнСЦше зтАЩявляються фольклорнСЦ СЦ критичнСЦ працСЦ з СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури М.Драгоманова, М.Петрова. РосСЦйськСЦ вченСЦ-фСЦлологи РЖ.Прижов, О.ПипСЦн СЦ В.Спасович видають дослСЦдження з СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури.

На ЗахСЦднСЦй УкраСЧнСЦ серйозною працею з СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури була "О первом литературном движении РусиновтАЭ Головацького, надрукованою у 1865 роцСЦ в "Науковому збСЦрникутАЭ МатицСЦ.

У серединСЦ ХРЖХ ст. починаСФться активне дослСЦдження здобуткСЦв украСЧнськоСЧ лСЦтератури, зароджуСФться нова украСЧнська лСЦтературознавча наука, яка стаСФ основою для шкСЦльного СЦ вузСЦвського предмета, тАФ украСЧнська лСЦтература. Та умови колонСЦального становища УкраСЧни СЦ трагСЦчне розтАЩСФднання СЧСЧ народу мСЦж кСЦлькома СЦншими державами негативно впливають на обтАЩСФднання украСЧнських науково-педагогСЦчних сил, на створення освСЦтнСЦх центрСЦв по забезпеченню теорСЦСЧ СЦ практики навчання у школСЦ.

Саме тому першСЦ укладачСЦ пСЦдручникСЦв з лСЦтератури для середнСЦх СЦ старших класСЦв шкСЦл та гСЦмназСЦй змушенСЦ були розробляти не тСЦльки змСЦст новоСЧ навчальноСЧ книжки, але й братися за дослСЦдження СЦсторСЦСЧ СЦ теорСЦСЧ лСЦтератури, спираючись на далеко неповнСЦ на той час студСЦСЧ, та педагогСЦчно СЦнтерпретувати здобутСЦ данСЦ.

СлСЦд також памтАЩятати, що важливою передумовою створення навчальних книжок з украСЧнськоСЧ лСЦтератури для середньоСЧ школи були виданСЦ СЦ не виданСЦ хрестоматСЦСЧ перших десятилСЦть ХРЖХ ст. Так, першу хрестоматСЦю украСЧнськоСЧ лСЦтератури уклав у 1829 роцСЦ РЖ.Могильницький. ПочинаСФться вона з привСЦлею руського князя Льва з 1292 року, потСЦм СЦшли твори лСЦтератури ХVI-XVIII cт.: перекладнСЦ, оригСЦнальнСЦ вСЦршСЦ, проповСЦдСЦ, синаскар, пСЦснСЦ з Боголасника, вСЦрш про Вакулу Чмира, уривки з "ЕнеСЧдитАЭ.

Першу друковану хрестоматСЦю з украСЧнськоСЧ лСЦтератури умСЦстив Й.Левицький у своСЧй граматицСЦ 1834 року. Вона була укладена на основСЦ матерСЦалСЦв РЖ.Могильницького з додатками СЦ свого матерСЦалу.

Також необхСЦдно назвати СЦ граматику Павловського, в якСЦй також було умСЦщено мСЦнСЦ-хрестоматСЦю з украСЧнськоСЧ лСЦтератури.

Вченими-методистами робляться спроби подати творчСЦсть письменникСЦв у певнСЦй СЦсторичнСЦй послСЦдовностСЦ спочатку у виглядСЦ хрестоматСЦй, пСЦзнСЦше тАФ як пСЦдручники для старших класСЦв з короткими нарисами з СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури. ПровСЦдне мСЦiе серед шкСЦльних предметСЦв зайняли лСЦтература СЦ граматика украСЧнськоСЧ мови як окремСЦ самостСЦйнСЦ предмети.

Середня СЦ старша ланки освСЦти в ГаличинСЦ вимагали нових навчальних книжок, якСЦ б подавали знання про лСЦтературний процес послСЦдовно у певнСЦй системСЦ, за етапами його розвитку. Структура читанки СЦ принципи СЧСЧ укладання вже не були прийнятними для навчальноСЧ книжки з лСЦтератури в середнСЦх СЦ старших класах. Життя вимагало нового пСЦдручника, в якому навчання було б спрямоване на розбСЦр художнього твору, на засвоСФння теоретичних лСЦтературних понять та розвиток усного СЦ писемного мовлення школярСЦв.

Одним з перших укладачСЦв навчальноСЧ книги з лСЦтератури для старших класСЦв шкСЦл СЦ гСЦмназСЦй у 60-СЦ роки ХРЖХ ст. став галицький педагог-фСЦлолог О.Торонський, який пСЦдготував СЦ видав "Рускую читанку для высшой гимназиитАЭ (1868). Але це вже була не читанка у "астивому ранСЦше для неСЧ змСЦстСЦ, а до певноСЧ мСЦри систематизованСЦ вСЦдомостСЦ про розвиток давньоСЧ СЦ новоСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури з вСЦдповСЦдними текстами художнСЦх творСЦв. Отже, зтАЩявилася очевидна суперечнСЦсть мСЦж традицСЦйною назвою навчальноСЧ книжки тАФ читанка тАФ СЦ вже новою СЧСЧ функцСЦСФю тАФ вчити дСЦтей лСЦтературСЦ як окремому навчальному предмету. Та мине ще не один десяток рокСЦв, коли такий термСЦн буде винайдено СЦ вСЦдповСЦдно застосовано.

ВСЦд творСЦв засновника новоСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури на народнСЦй мовСЦ РЖ.Котляревського до творчостСЦ Олександра Кониського тАФ такий послСЦдовно вибудуваний О.Торонським перебСЦг здобуткСЦв украСЧнського письменства для вивчення. У змСЦстСЦ пСЦдручника СФ вСЦдчутний певний "академСЦзмтАЭ у пСЦдборСЦ творСЦв для вивчення: укладач прагнув не пропустити жодного з украСЧнських письменникСЦв, якСЦ писали в той час, хоча СЧхня творчСЦсть не завжди могла вСЦдповСЦдати завданням середньоСЧ освСЦти та запитам школярСЦв, врештСЦ високСЦй художностСЦ змСЦсту. Так, у "РускСЦй читанцСЦтАЭ поруч СЦз такими видатними письменниками, як Г.КвСЦтка-ОсновтАЩяненко, Т.Шевченко, П.КулСЦш, РД.ГребСЦнка, Марко Вовчок, Л.ГлСЦбов, О.Кониський та СЦн., ми зустрСЦчаСФмо маловСЦдомСЦ СЦмена М.Максимовича, М.Устияновича, А.Метлинського та СЦн. Хоча СЧхня творчСЦсть, без сумнСЦву, вСЦдображала певнСЦ аспекти лСЦтературного процесу.

У хрестоматСЦСЧ О.Торонського, що СФ надзвичайно позитивним для формування учнСЦвського свСЦтогляду, представлена народна творчСЦсть сусСЦдСЦв-словтАЩян. Так, у перекладах на украСЧнську мову учням пропонуються для вивчення уривки з "Короледворського рукописутАЭ (пСЦзСЦнше буде доведено, що це не народна творчСЦсть. тАФ О.В.) та двСЦ сербськСЦ народнСЦ пСЦснСЦ ("Заручення з воСФводою СтепаномтАЭ СЦ "ЗаздрСЦстьтАЭ).

Включено до хрестоматСЦСЧ СЦ твори письменникСЦв, якСЦ з москвофСЦльських позицСЦй прагнули писати штучною украСЧнсько-росСЦйською мовою тАФ язичСЦСФм. Це були твори Б.ДСЦдицького, РЖ.Гушалевича, О.Павловича та СЦн.

Для прояснення мовноСЧ позицСЦСЧ, характерноСЧ для прибСЦчникСЦв язичСЦя, наведемо думки одного з провСЦдних дСЦячСЦв-москвофСЦлСЦв тАФ Б.ДСЦдицького, твори якого уведено до аналСЦзованоСЧ хрестоматСЦСЧ. В однСЦй СЦз своСЧх публСЦцистичних праць, безпосередньо спрямованих на проблеми галицького шкСЦльництва СЦ не позбавлених цСЦкавих думок СЦ спостережень в СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ школи СЦ пСЦдручникотворення, вСЦн синтезуСФ такСЦ, на жаль, далекСЦ вСЦд наукових СЦ прийнятних сьогоднСЦ, погляди на лСЦтературу украСЧнську та перспективи СЧСЧ розвитку:

"...все, что у нас пишеться по-малороссийски, есть некоторым образом уже искусственное, имеющее интерес областной только, как у немцев писанное в аллеманском наречии. У нас не может быть словесности на южно-русском языке (украСЧнською мовою. тАФ прим. В.О), только могут быть и есть отдельные на оном сочинения Котляревского, Квитки (Основяненко), Гребинки и др.; южно-русский язык у нас есть уже как памятник только, из которого можно обогащать великорусский или по преимуществу у нас русский язык...тАЭ.

Отже, для москвофСЦлСЦв мова генСЦальних Т.Шевченка, Панаса Мирного, ЛесСЦ УкраСЧнки та багатьох СЦнших видатних майстрСЦв художнього слова не бСЦльше не менше, як "имеющее интерес областнойтАЭ. Про патрСЦотизм продуцента таких думок тут немаСФ мСЦiя говорити, вже не кажучи про блСЦдСЦ "науковСЦтАЭ аргументи.

Включено до хрестоматСЦСЧ СЦ твори М.Попеля, який писав мСЦшаною украСЧнсько-польською мовою.

Принципи укладання цього навчального посСЦбника викликали гостре заперечення певноСЧ частини галицькоСЧ украСЧнськоСЧ СЦнтелСЦТСенцСЦСЧ. Причина неприйняття новоСЧ навчальноСЧ книжки крилася у мовСЦ коментарСЦв та у короткому нарисСЦ перебСЦгу лСЦтературного процесу в УкраСЧнСЦ, написаних "язичСЦСФмтАЭ тАФ штучним поСФднанням церковнословтАЩянськоСЧ, украСЧнськоСЧ СЦ росСЦйськоСЧ мов. КрСЦм того, укладач неправомСЦрно звузив обсяг СЦ кСЦлькСЦсть творСЦв, якСЦ представляли у пСЦдручнику СхСЦдну УкраСЧну, надавши перевагу авторам-галичанам, частина з яких писали, як уже було зазначено, далеким вСЦд лСЦтературноСЧ мови язичСЦСФм.

Прикладом цСЦСФСЧ штучно утвореноСЧ СЦ важкоСЧ для сприймання мови може бути уривок з нарису до творчостСЦ Т.Шевченка. Про генСЦального поета укладач писав: "Глубокое сердечное чувство, выкончена форма и сладкозвучна беседа отличают поезСЦи Шевченка. В песнях его отбиваются всСЦ тСЦи чувства, которСЦи грудью его волновали, в них струится чистая радость над красотами природы...тАЭ. Ця мова, суспСЦльно шкСЦдлива по своСЧй сутСЦ СЦ далека вСЦд лСЦтературноСЧ, на той час активно навтАЩязувалася "москвофСЦламитАЭ як лСЦтературна не лише в шкСЦльний навчальний процес, але й в украСЧнську перСЦодику, у наукову мову.

Разом з тим не будемо забувати, що цСЦною величезних зусиль всСЦСФСЧ украСЧнськоСЧ педагогСЦчноСЧ громадськостСЦ СЦ О.Торонського зокрема, хоча СЦ з названими вище недолСЦками, украСЧнська освСЦта здобула свого першого пСЦдручника з украСЧнськоСЧ лСЦтератури для старших класСЦв шкСЦл СЦ гСЦмназСЦй. Це важливий науково-методичний факт СФ не тСЦльки свСЦдченням про досягнення вСЦтчизняноСЧ педагогСЦчноСЧ науки, але й видатним здобутком усього украСЧнського суспСЦльства, роздертого у тСЦ часи мСЦж двома чужими державами СЦ приреченого, здавалося б, на духовне зубожСЦння. Отже, школа одержала пСЦдручник, в якому вперше украСЧнська лСЦтература постала як суспСЦльно-культурне явище в його СЦсторичному розвитку.

Активним противником використання мСЦшаноСЧ "мовитАЭ у пСЦдручнику О.Торонського та СЦнших лСЦтературно-методичних недолСЦкСЦв став О.БарвСЦнський, "полСЦтичний провСЦдник украСЧнського народу в ГаличинСЦ, видатний педагогтАЭ, активний борець СЦз москвофСЦльством. ВСЦн створив оновлену навчальну книгу з лСЦтератури для шкСЦл СЦ гСЦмназСЦй, принципи укладання якоСЧ залишалися актуальними до початку ХХ ст. СЦ слугували зразком для багатьох укладачСЦв ЗахСЦдноСЧ СЦ СхСЦдноСЧ УкраСЧни, для далекоСЧ украСЧнськоСЧ дСЦаспори в Сполучених Штатах Америки, в КанадСЦ, в БразилСЦСЧ та АрТСентинСЦ.

Треба вСЦдзначити, що СЦмтАЩя педагога, фСЦлолога СЦ полСЦтика О.БарвСЦнського та його вагомСЦ здобутки у багатьох галузях украСЧнського духовного життя практично були вилученСЦ з СЦсторСЦСЧ педагогСЦки СЦ методики лСЦтератури аж до початку 90-х рокСЦв ХХ ст. ПамтАЩять про видатного украСЧнця, вченого, педагога СЦ письменника тотально нищилася радянською "адою на захСЦдноукраСЧнських землях починаючи з 1939 року. Складна СЦдеологСЦчна боротьба в ГаличинСЦ у ХРЖХ ст. розглядалася радянською наукою навмисно спрощено, з вульгарних соцСЦологСЦчних та партСЦйних позицСЦй, якСЦ були далекими вСЦд розумСЦння труднощСЦв становлення украСЧнськоСЧ культури в умовах колонСЦального гнСЦту.

Якщо ж О.БарвСЦнського радянськСЦ вченСЦ СЦ згадували, то лише у негативному планСЦ, як приклад дрСЦбнобуржуазного СЦ нацСЦоналСЦстичного дСЦяча (звСЦсно, в СЧхньому розумСЦннСЦ!), який вСЦв запеклу боротьбу з революцСЦонерами-демократами Галичини СЦ був прихильником злочинноСЧ украСЧнсько-польськоСЧ угоди [18]. Та навСЦть побСЦжний неупереджений погляд на дСЦяльнСЦсть О.БарвСЦнського, вСЦдгуки СЦ спогади про нього його сучасникСЦв свСЦдчать про СЦнше: це був справжнСЦй патрСЦот УкраСЧни, дСЦяльнСЦсть якого була високо оцСЦнена в ГаличинСЦ ще за його життя, СЦ правдиве слово про нього сьогоднСЦ вСЦдроджуСФться.

У пСЦдручниках О.БарвСЦнського ( пСЦзнСЦше СЦ в СЦнших авторСЦв-укладачСЦв) мСЦстився вступний оглядовий матерСЦал певного перСЦоду розвитку лСЦтератури СЦ художнСЦ тексти до вивчення. Про структуру одного з перших своСЧх пСЦдручникСЦв з украСЧнськоСЧ лСЦтератури О.БарвСЦнський писав у спогадах: "Була се здоровенна скирта паперу, обчислена на 80 печатних листСЦв, до вибору, записаного виСЧмками з усноСЧ словесности народноСЧ, з украСЧнських, галицьких СЦ буковинських письменникСЦв, з поглядом на усну словеснСЦсть СЦ з життСФписами письменникСЦвтАЭ. В листСЦ до Д.Танячкевича за 1868 р. О.БарвСЦнський писав про основнСЦ компоненти нового пСЦдручника з лСЦтератури: "Твори авторСЦв мають попереджати бСЦографСЦСЧ, а при кСЦнцСЦ маСФ бути короткий огляд цСЦлоСЧ новоСЧ лСЦтературитАЭ.

Такий пСЦдхСЦд визначив форму СЦ змСЦст пСЦдручника з украСЧнськоСЧ лСЦтератури на кСЦлька десятирСЦч наперед. Це був результат багаторСЦчноСЧ плСЦдноСЧ спСЦвпрацСЦ провСЦдного педагога СЦ полСЦтичного дСЦяча Галичини О.БарвСЦнського з видатним украСЧнським письменником, лСЦтературознавцем СЦ педагогом П.КулСЦшем, який двСЦчСЦ вСЦдвСЦдував О.БарвСЦнського СЦ провадив з ним листування з рСЦзних наукових СЦ видавничих аспектСЦв протягом багатьох рокСЦв. СлСЦд додати, що КулСЦш, крСЦм того, написав до першого пСЦдручника О.БарвСЦнського нарис СЦсторСЦСЧ украСЧнського фольклору. ВСЦн використовувався О.БарвСЦнським практично в усСЦх наступних виданнях навчальних книжок з лСЦтератури для старших класСЦв шкСЦл СЦ гСЦмназСЦй. Про вагомСЦсть цСЦСФСЧ працСЦ П.КулСЦша свСЦдчить той факт, що О.БарвСЦнський перевидав цей нарис окремою книжкою на початку ХХ ст.

Отже, навчальна книжка з лСЦтератури, незважаючи на кордони, стала витвором загальноукраСЧнським. А методика СЦ практика вивчення украСЧнськоСЧ лСЦтератури для старших вперше здобула пСЦдручник, побудований на принципах послСЦдовного розвитку курсу лСЦтератури.

Свою "Руську читанкутАЭ для середньоСЧ школи СЦ гСЦмназСЦСЧ О.БарвСЦнський видав у 1870 р. (ч.РЖ). Це була "Усна словеснСЦстьтАЭ. А в 1871 р. (ч.РЖРЖ) тАФ "Писану словеснСЦстьтАЭ у двох частинах. Перша частина мСЦстила в собСЦ уривки з творСЦв письменникСЦв, а також СЧхнСЦ бСЦографСЦСЧ вСЦд давнини включно до Т.Шевченка, а друга подавала навчальний матерСЦал пСЦсляшевченкСЦвського перСЦоду розвитку лСЦтератури.

Видатний СЦсторик СЦ теоретик украСЧнськоСЧ лСЦтератури РЖ.Франко дав таку високу оцСЦнку цСЦй подвижницькСЦй педагогСЦчнСЦй працСЦ О.БарвСЦнського: "ССЦ три томи мали служити як учебники руськоСЧ мови СЦ письменства в класах шостому, сьомому СЦ восьмому. В порСЦвняннСЦ уживаноСЧ перед тим читанки Торонського, якоСЧ редактор, хоч СЦ не зовсСЦм виразно, хилився до москвофСЦльства .......читанка БарвСЦнського творила дуже значний поступ, а фонетика, захована в писаннях украСЧнцСЦв, приготовлювала побСЦду фонетичного правопису в цСЦлСЦм письменствСЦтАЭ [22, 365].

ПозитивнСЦ результати в укладаннСЦ пСЦдручникСЦв з лСЦтератури О.БарвСЦнський втСЦлив у своСЧй навчальнСЦй книзСЦ "ВиСЧмки з украСЧнсько-руськоСЧ лСЦтературитАЭ. Уведений ним термСЦн "украСЧнсько-руськийтАЭ, а також фонетичний правопис у пСЦдручниках (кулСЦшСЦвка) стали нормативними для шкСЦл Галичини з 1892 року.

Укладач удосконалював пСЦдручник лСЦтератури, враховуючи змСЦни в педагогСЦцСЦ СЦ методицСЦ, а також орСЦСФнтуючись на здобутки украСЧнського лСЦтературознавства. Його наступниками у пСЦдручникотвореннСЦ стали Ю. Романчук, О.Огоновський, Й.Застирець, К.Лучаковський, М.Возняк.

НовСЦ пСЦдручники з лСЦтератури характеризуСФ тенденцСЦя до вживання лСЦтературноСЧ украСЧнськоСЧ мови та переборення залишкСЦв так званого язичСЦя, прагнення укладачСЦв подавати в СЦсторичнСЦй ретроспективСЦ справжнСЦ шедеври украСЧнськоСЧ лСЦтератури для вивчення, орСЦСФнтацСЦя на духовне збагачення молодого поколСЦння СЦдеями украСЧнського патрСЦотизму, почуттями любовСЦ до своСФСЧ героСЧчноСЧ СЦсторСЦСЧ тощо.

Треба додати, що О.БарвСЦнський працював не тСЦльки над створенням пСЦдручникСЦв з лСЦтератури. ВСЦн також переклав для старших класСЦв гСЦмназСЦй украСЧнською мовою з нСЦмецькоСЧ пСЦдручники з географСЦСЧ та СЦсторСЦСЧ, а з польськоСЧ мови пСЦдручники всесвСЦтньоСЧ СЦсторСЦСЧ. Заслуги О.БарвСЦнського перед украСЧнською педагогСЦкою величезнСЦ, цСЦ здобутки вимагають сьогоднСЦ належноСЧ пропаганди СЦ ретельного вивчення у педагогСЦчних вузах СЦ факультетах УкраСЧни. УкраСЧнське вСЦдродження в ГаличинСЦ у другСЦй половинСЦ минулого столСЦття закономСЦрно дало право називати ЗахСЦдну УкраСЧну П'СФмонтом украСЧнськоСЧ культури. Бо саме тут могла СЦснувати СЦ розвиватись украСЧнська школа, створювались основи вищоСЧ школи, друкувались художнСЦ твори багатьох схСЦдноукраСЧнських письменникСЦв. Це стало можливим завдяки наполегливСЦй працСЦ СЦ боротьбСЦ за права украСЧнського народу украСЧнськоСЧ СЦнтелСЦТСенцСЦСЧ Галичини.

Отже, украСЧнська методична думка почала виробляти новСЦ, життСФво необхСЦднСЦ пСЦдходи до створення навчальноСЧ книжки з лСЦтератури. Цей процес удосконалення, долаючи перешкоди рСЦзноманСЦтного характеру, згодом висунув СЦ адекватний новСЦй навчальнСЦй книзСЦ термСЦн тАФ "пСЦдручник лСЦтературитАЭ.

НеобхСЦдно зазначити, що довгий час у ХРЖХ ст. навчальна книга з лСЦтератури для старших класСЦв носила рСЦзнСЦ назви. Це "руска читанкатАЭ, "руський учебниктАЭ, "елементарна книгатАЭ тощо. Разом СЦз пошуками адекватноСЧ назви робилися спроби розвивати методичний апарат книжки тАФ виважену систему питань СЦ завдань, якСЦ ведуть учнСЦв до засвоСФння поданих у пСЦдручнику знань, розвивають необхСЦднСЦ умСЦння СЦ навички. Цей процес спочатку захопив пСЦдручники-читанки для початковоСЧ школи, пСЦзнСЦше тАФ навчальнСЦ книги для середнСЦх СЦ старших класСЦв шкСЦл СЦ гСЦмназСЦй. РадикальнСЦ змСЦни у змСЦстСЦ навчальноСЧ книжки (виникнення та урСЦзноманСЦтнення методичного апарату) стали можливими лише у кСЦнцСЦ ХРЖХ тАФ на початку ХХ ст., коли в педагогСЦцСЦ (перш за все у ЗахСЦднСЦй РДвропСЦ тАФ О.В.) запанували теорСЦСЧ ДьюСЧ, Торндайка, КСЦлпатрика та СЦнших психологСЦв СЦ фСЦлософСЦв, згСЦдно з якими процес навчання повинен являти собою ланцюг самостСЦйних вСЦдкриттСЦв учнями. На творення пСЦдручника украСЧнськоСЧ лСЦтератури впливав СЦ процес гуманСЦзацСЦСЧ освСЦти. Отже, педагогСЦчна наука починаСФ враховувати у процесСЦ навчання особистСЦсть учня, його пСЦзнавальнСЦ рефлексСЦСЧ, орСЦСФнтуватись на них у складаннСЦ навчальних програм в укладаннСЦ навчальних книжок.

У ХРЖХ ст. методика лСЦтератури виокремлюСФться в самостСЦйну наукову диiиплСЦну з СЧСЧ термСЦнологСЦчним апаратом СЦ науковими поняттями, зокрема назви навчальноСЧ книжки.

Вперше в методицСЦ лСЦтератури визначення навчальноСЧ книги для середньоСЧ школи з лСЦтератури як "пСЦдручникатАЭ вжив педагог Й.Застирець. У 1902 р. вСЦн видав у ЛьвовСЦ "ПСЦдручну СЦсторСЦю руськоСЧ лСЦтератури вСЦд найдавнСЦших до наших часСЦвтАЭ. Хоча книжка викликала у РЖ.Франка цСЦлу чергу зауважень педагогСЦчного СЦ лСЦтературознавчого характеру, СЧСЧ видання засвСЦдчило народження важливого термСЦна на позначення навчальноСЧ книжки з лСЦтератури для шкСЦл СЦ гСЦмназСЦй. ВСЦдтодСЦ пСЦдручниками стали називати навчальнСЦ книжки з лСЦтератури для середньоСЧ СЦ старшоСЧ ланок шкСЦльноСЧ освСЦти, а такий термСЦн на позначення навчальноСЧ книжки, як читанка, став вживатись виключно у початковСЦй ланцСЦ освСЦти.

На "пСЦдросСЦйськСЦйтАЭ УкраСЧнСЦ вперше назва "пСЦдручниктАЭ щодо навчальноСЧ книжки з лСЦтератури для середнСЦх СЦ старших класСЦв була застосована у 1920 роцСЦ у посСЦбнику А.Воронця "НашСЦ письменники. Життя та дСЦяльнСЦсть украСЧнських видатнСЦших письменникСЦвтАЭ. Видання мало пСЦдзаголовок "ПСЦдручник для учнСЦв вищих початкових та середнСЦх шкСЦлтАЭ. Укладач разом з СЦншими завданнями пропонував учням звертатися до працСЦ С.РДфремова "РЖсторСЦя украСЧнського письменстватАЭ та до статей "ЛСЦтературно-наукового вСЦсникатАЭ, "асне до неадаптованих лСЦтературознавчих джерел тАФ творСЦв М.Грушевського, О.БарвСЦнського, М.РДвшана та СЦн.. Тут СФ вСЦдчутним певний академСЦчний пСЦдхСЦд до шкСЦльного навчання, що було обумовлено перш за все складним суспСЦльно-полСЦтичним процесом становлення украСЧнськоСЧ середньоСЧ школи в умовах незалежноСЧ УкраСЧнськоСЧ держави, а тому вСЦдсутнСЦстю вСЦдповСЦдних посСЦбникСЦв з лСЦтератури для школярСЦв (хрестоматСЦй, збСЦрникСЦв тощо). Разом з тим СФ важливим усвСЦдомлювати: потреба схСЦдноукраСЧнського суспСЦльства у пСЦдручнику лСЦтератури для середньоСЧ школи почала задовольнятися.

Отже, процес народження термСЦна на позначення навчальноСЧ книжки з лСЦтератури був невСЦддСЦльним вСЦд творення СЧСЧ змСЦсту СЦ форми шляхом трансформацСЦСЧ букварСЦв та читанок початковоСЧ школи та використання окремих складових елементСЦв таких диiиплСЦн попереднСЦх столСЦть, як граматика, риторика СЦ поетика. В цСЦлому ж це була нова навчальна книга, укладачСЦ якоСЧ виходили з актуальних вимог педагогСЦки СЦ лСЦтературознавства, потреб украСЧнського суспСЦльства.

Розвиток пСЦдручника з украСЧнськоСЧ лСЦтератури на початку ХХ ст. був зумовлений рядом факторСЦв украСЧнського культурного життя, становищем украСЧнськоСЧ школи СЦ досвСЦдом створення пСЦдручникСЦв з лСЦтератури у попереднСФ столСЦття.

ЗмСЦст пСЦдручникСЦв у значнСЦй мСЦрСЦ вСЦдображаСФ розвиток лСЦтературознавчоСЧ науки, з якою щСЦльно повтАЩязана методика лСЦтератури. Безпосередню участь в укладаннСЦ пСЦдручникСЦв для школи брали вченСЦ-фСЦлологи (напр., О.Потебня, П.КулСЦш, О.БарвСЦнський, О.Огоновський, М.Возняк). ЦСЦСФю справою активно займалися й письменники (напр., Б.ГрСЦнченко, С.Черкасенко та СЦн.).

З початком ХХ ст. тенденцСЦя до удосконалення пСЦдручника лСЦтератури починаСФ розвиватись СЦ на "пСЦдросСЦйськСЦйтАЭ частинСЦ УкраСЧни. Цей процес проходив в умовах зародження демократичних рухСЦв в СЦмперСЦСЧ, пСЦд впливом намагань СЦнтелСЦТСенцСЦСЧ мати "асну нацСЦональну школу. В цей час зтАЩявляються украСЧнськСЦ школи, якСЦ в основному не виходять за межСЦ початковоСЧ освСЦти.

Однак створення украСЧномовноСЧ школи в "пСЦдросСЦйськСЦйтАЭ УкраСЧнСЦ за царських часСЦв так СЦ не стало широким явищем в умовах жорстокого антиукраСЧнського режиму. Разом з тим досвСЦд вивчення лСЦтератури в школах Галичини акумулювався в УкраСЧнСЦ СЦ ставав предметом обговорення на сторСЦнках педагогСЦчного часопису "СвСЦтлотАЭ (1910-1914 рр.), СФдиного на початку столСЦття украСЧнського перСЦодичного видання на центральних СЦ схСЦдних украСЧнських землях. Це закладало теоретичну основу для укладання в майбутньому пСЦдручника з лСЦтератури СЦ в "пСЦдросСЦйськСЦйтАЭ УкраСЧнСЦ.

На сторСЦнках "СвСЦтлатАЭ постСЦйно друкувалася СЦнформацСЦя про розвиток украСЧнськоСЧ школи в ГаличинСЦ, про педагогСЦчнСЦ проблеми, якСЦ на ЗахСЦднСЦй УкраСЧнСЦ вирСЦшували украСЧнськСЦ педагоги, зокрема про форму СЦ змСЦст навчальних книжок з лСЦтератури, про видаванСЦ в РосСЦСЧ читанки та букварСЦ для початковоСЧ украСЧнськоСЧ школи.

Журнал вСЦдбивав актуальнСЦ настроСЧ педагогСЦчноСЧ та громадськоСЧ думки в УкраСЧнСЦ, усвСЦдомлення гостроСЧ потреби в рСЦднСЦй нацСЦональнСЦй школСЦ. Так, в одному з номерСЦв "СвСЦтлатАЭ за 1911 рСЦк була надрукована СЦнформацСЦя про вчительськСЦ курси в ХарковСЦ (лСЦто 1911 р.), на яких педагогами була прийнята заява про гостру потребу створення рСЦдноСЧ школи, коли ж це зараз зробити неможливо, зазначено в цьому документСЦ, "то принаймнСЦ треба, щоб:

вчителСЦ якнайбСЦльше користувалися б при навчаннСЦ рСЦдною мовою дСЦтей;
2)щоб шкСЦльнСЦ книжки на УкраСЧнСЦ малювали украСЧнське життя, природу, поезСЦю, СЦсторСЦю;
3)щоб школи мали украСЧнський вигляд;
4)щоб для рукодСЦлля вживали украСЧнськСЦ зразки;
5)щоб навчали украСЧнських пСЦсень;
6)щоб вживали украСЧнськСЦ твори по шкСЦльних вечорницях та ялинках;
7)щоб упоряджались украСЧнськСЦ читанки;
8)щоб давали читати у шкСЦльних бСЦблСЦотеках украСЧнськСЦ книжки;
9)щоб СЦ забавки вживалися по школах украСЧнськСЦтАЭ

Як бачимо з цього документа, вчительство вСЦдносило до найважливСЦших проблем становлення нацСЦональноСЧ школи й украСЧнську навчальну книжку.

На сторСЦнках часопису активними поборниками рСЦдноСЧ школи СЦ рСЦдноСЧ украСЧнськоСЧ книжки виступали вСЦдомСЦ педагоги, письменники СЦ громадськСЦ дСЦячСЦ С.Русова, Г.Шерстюк, С.РДфремов, Ю.ССЦрий, С.ССЦрополко, Я.ЧепСЦга (Зеленкевич), С.Черкасенко, А.Тесленко, Степан Васильченко та СЦн.

Журнал перСЦодично друкував вСЦдомостСЦ про стан украСЧнськоСЧ школи в сусСЦднСЦй державСЦ тАФ в Австро-УгорщинСЦ, де украСЧнцСЦ реалСЦзували, хоча СЦ з великими труднощами в умовах напСЦвколонСЦального СЦснування, "аснСЦ права в освСЦтнСЦй галузСЦ.

Як реакцСЦя на таку СЦнформацСЦю звучать на сторСЦнках журналу пекучСЦ порСЦвняння читачСЦв СЦз жахливою росСЦйською дСЦйснСЦстю в УкраСЧнСЦ:

"УкраСЧнськСЦ гСЦмназСЦСЧ, украСЧнськСЦ кафедри в унСЦверситетСЦ, украСЧнськСЦ початковСЦ школи... Це там, по той бСЦк кордону, в маленькСЦй ГаличинСЦ. А у нас... Якось мимохСЦть насуваються гСЦркСЦ СЦ настирливСЦ порСЦвняння. Там дитина в школСЦ вСЦльно користуСФться своСФю рСЦдною материнською мовою, а нашСЦ миргородськСЦ гСЦмназСЦСЧ мають: "В стенах гимназии говорить на малорусском наречии строго воспрещается...тАЭ.

Отже, напередоднСЦ визвольних змагань в УкраСЧнСЦ (1917-1920) СЦ початком широкого наступу украСЧнськоСЧ шкСЦльноСЧ освСЦти по всСЦй УкраСЧнСЦ методика лСЦтератури, завдяки досягненням вчених СЦ методистСЦв Галичини у педагогСЦчнСЦй галузСЦ, вже мала навчальну книжку, яка давала основнСЦ знання з лСЦтератури як шкСЦльного предмета, окреслювала коло теоретичних знань СЦ лСЦтературних творСЦв для вивчення.

НаступнСЦ етапи побудови пСЦдручника з лСЦтератури у ХХ ст. витворили цСЦлий ряд оригСЦнальних навчальних книжок у часи УкраСЧнськоСЧ НародноСЧ РеспублСЦки (1917тАФ1920 рр.), у ЗахСЦднСЦй УкраСЧнСЦ до 1939 р., в "пСЦдрадянськСЦйтАЭ УкраСЧнСЦ, в роки нСЦмецькоСЧ окупацСЦСЧ (1941-1944 рр.), а також в украСЧнських центрах педагогСЦчноСЧ думки в захСЦднСЦй СЦ схСЦднСЦй дСЦаспорах. У 90-х роках ХХ ст. украСЧнська освСЦта вже в умовах незалежноСЧ УкраСЧнськоСЧ держави постала перед необхСЦднСЦстю не тСЦльки переосмислення здобуткСЦв попереднСЦх епох, заперечення проявСЦв тоталСЦтаризму в навчаннСЦ та вихованнСЦ школярСЦв, але й гостроСЧ необхСЦдностСЦ розробки теорСЦСЧ навчання для ХХРЖ ст. СЦ, зокрема, побудови новСЦтньоСЧ навчальноСЧ книжки з лСЦтератури.


НавчальнСЦ книжки з лСЦтератури за доби ЦентральноСЧ Ради


НапередоднСЦ визвольних змагань в УкраСЧнСЦ (1917-1920 рр.) СЦ з початком широкого розгортання нацСЦональноСЧ освСЦти по всСЦй звСЦльненСЦй краСЧнСЦ методика украСЧнськоСЧ лСЦтератури вже мала у своСФму доробку навчальнСЦ книжки (в основному захСЦдноукраСЧнськСЦ), якСЦ давали знання з лСЦтератури та окреслювали коло теоретичних знань СЦ художнСЦх творСЦв для вивчення у середнСЦх СЦ старших класах. У нову епоху - час становлення незалежноСЧ УкраСЧнськоСЧ держави - цСЦ здобутки були розвиненСЦ СЦ переосмисленСЦ на бСЦльш високому освСЦтньо-методичному рСЦвнСЦ.

РеволюцСЦйнСЦ подСЦСЧ в РосСЦйськСЦй СЦмперСЦСЧ у 1917 р., становлення УкраСЧнськоСЧ незалежноСЧ держави сприяли вСЦдкриттю украСЧнських початкових, середнСЦх СЦ вищих навчальних закладСЦв, що стимулювало роботу над створенням пСЦдручникСЦв СЦз лСЦтератури, над удосконаленням змСЦсту СЦ форми вже використовуваних у навчаннСЦ книжок. У цей час закладались основи пСЦдручникСЦв СЦз лСЦтератури для вищоСЧ школи. ПСЦдручник СЦз лСЦтератури почав СЦнтенсивно включати в себе дидактичний апарат як керСЦвництво самостСЦйною роботою школяра: спочатку у початковСЦй ланцСЦ освСЦти, пСЦзнСЦше - у середнСЦй СЦ вищСЦй школСЦ.

ЗСЦ становленням украСЧнськоСЧ "ади розвитку освСЦти СЦ, зокрема, пСЦдручникотворенню, придСЦлялася суттСФва увага державними органами. Незважаючи на те, що цей етап украСЧнськоСЧ державностСЦ протримався неповних три роки, зроблено було надзвичайно багато. Стримувана сотнями рокСЦв освСЦтньотворча енергСЦя народу одержала нагоду, нарештСЦ, реалСЦзуватись у практицСЦ шкСЦльництва СЦ в побудовСЦ вищоСЧ украСЧнськоСЧ школи.

Уже з перших засСЦдань ЦентральноСЧ Ради поруч СЦз найголовнСЦшими завданнями украСЧнського державотворення гостро ставиться питання про вСЦдродження рСЦдноСЧ школи як на територСЦСЧ УкраСЧни, так СЦ за СЧСЧ межами, у мСЦiях компактного проживання украСЧнцСЦв. Так, у протоколСЦ засСЦдань КомСЦтету ЦентральноСЧ Ради з питань освСЦти вСЦд 11.05.1917 р. вимагалося:

"7. В освСЦтнСЦх справах негайного заСЦменування попечителями: ОдеськоСЧ округи Науменка, помСЦчником (або окружним СЦнспектором) Володимира Мойсейовича Чеховського; ХаркСЦвськоСЧ - професора Сумцова СЦ помСЦчником (або окружним СЦнспектором) ОлексСЦя Августовича Левицького, директора ТаганрозькоСЧ комерцСЦйноСЧ школи - для украСЧнськоСЧ територСЦСЧ округи, СЦ поручення СЧм негайно переводити украСЧнСЦзацСЦю школи в украСЧнських мСЦiевостях. ТакСЦ СЦнструкцСЦСЧ - кавказькому попечителевСЦ щодо украСЧнських мСЦiевостей. МСЦнСЦстерство повинно дати накази попечителям СЦ щодо украСЧнСЦзацСЦСЧ в середнСЦй школСЦ СЦ звернутися з такими ж СЦнструкцСЦями до вищих шкСЦл, в дусСЦ постанов секцСЦСЧ вищоСЧ школи - негайно утворити вказанСЦ там катедри украСЧнознавства, дати засоби для паралельних курсСЦв СЦ т.п.".

ПСЦд поняттям "украСЧнознавства" широко розумСЦлися такСЦ навчальнСЦ диiиплСЦни, як украСЧнська мова СЦ лСЦтература, СЦсторСЦя СЦ географСЦя УкраСЧни, елементи краСФзнавства.

У перших мСЦсяцях СЦснування УкраСЧнськоСЧ держави формувалися концепцСЦя новоСЧ нацСЦональноСЧ школи та вимоги до пСЦдручникСЦв. У такому державноСЧ ваги документСЦ, як "ДекларацСЦя Генерального секретарСЦату УкраСЧни" вСЦд 29 вересня 1917 р., стверджувалося, що "на полСЦ народноСЧ освСЦти на протязСЦ цього академСЦчного року маСФ бути вироблений СЦ по змозСЦ здСЦйснений проект новоСЧ по змСЦсту СЦ по формСЦ школи на УкраСЧнСЦ, на пСЦдставах демократичних СЦ нацСЦональних... Так само будуть зробленСЦ заходи до того, щоб на протязСЦ року утворились вСЦдповСЦднСЦ курси для учителСЦв СЦ виданСЦ пСЦдручники та шкСЦльнСЦ пособСЦя як украСЧнськСЦ, так СЦ СЦншСЦ, а також мають готуватись кадри лекторСЦв для украСЧнських унСЦверситетСЦв та СЦншоСЧ вищоСЧ школи".

У циркулярСЦ (обСЦжнику) МСЦнСЦстерства освСЦти УкраСЧнськоСЧ держави вСЦд 5 серпня 1918 р. за №1709/16103, що пСЦдписано мСЦнСЦстром освСЦти Миколою Василенком, було доведено на мСЦiя (в органи освСЦти мСЦських управ, до губернСЦяльних СЦ повСЦтових комСЦсарСЦв освСЦтнСЦх справ та до педагогСЦчних рад навчальних закладСЦв) прСЦоритетнСЦ напрямки освСЦти в незалежнСЦй УкраСЧнСЦ:

"НинСЦ, коли УкраСЧнський народ маСФ свою "асну державу СЦ напружуСФ всСЦ сили, щоб закласти як наймСЦцнСЦшСЦ пСЦдвалини пСЦд неСЧ, украСЧнська нацСЦональна школа, ця головна основа вСЦдродження народу, мусить бути особливо добре СЦ завчасно забезпечена всСЦм, що гарантуСФ прямий СЦ вСЦльний перехСЦд всякСЦй украСЧнськСЦй дитинСЦ до самих верхСЦв шкСЦльного нацСЦонально виховного навчання".

РЖ далСЦ:

"Тепер дСЦтям цих шкСЦл, як СЦ всСЦх СЦнших, мусить бути дана можливСЦсть продовжувати далСЦ освСЦту на украСЧнськСЦй мовСЦ СЦ при тому в такСЦй школСЦ, де дСЦти серед нацСЦонального оточення виховали б почуття поваги й пошани до своСФСЧ рСЦдноСЧ мови СЦ батькСЦвщини".

НевдовзСЦ було сформовано програму освСЦтнСЦх перетворень, складнСЦсть яких полягала, по-перше, в тому, що для реалСЦзацСЦСЧ програми необхСЦднСЦ були кошти, яких уряду бракувало; по-друге, на виконання грандСЦозного плану вСЦдводилося мало часу, а саме весна СЦ лСЦто 1917 р.

Та, незважаючи на труднощСЦ, вже у квСЦтнСЦ-червнСЦ 1917 р. питання про створення новоСЧ нацСЦональноСЧ школи обговорювалося на повСЦтових СЦ губернських з'СЧздах учителСЦв, на радах робСЦтничих, селянських СЦ солдатських депутатСЦв. Учасники цих заходСЦв в цСЦлому схвалили курс ЦентральноСЧ Ради у цСЦй сферСЦ СЦ розробили практичнСЦ заходи щодо проведення освСЦтньоСЧ роботи на мСЦiях.

РЖдеСЧ, закладенСЦ Центральною Радою щодо розвитку народноСЧ освСЦти, практичнСЦ здобутки у цСЦй галузСЦ отримали продовження пСЦд час гетьманату П.Скоропадського СЦ ДиректорСЦСЧ УНР, в першСЦ роки радянськоСЧ "ади.

Забезпечення школи навчальними книжками було найважливСЦшою справою освСЦтнСЦх органСЦв новоСЧ незалежноСЧ держави.

У додатку до обСЦжника МСЦнСЦстерства освСЦти "До губернСЦальних СЦ повСЦтових народнСЦх (земських СЦ мСЦських ) управ..." вСЦдобразилася рСЦзноманСЦтна плСЦдна видавнича дСЦяльнСЦсть освСЦтнСЦх органСЦв УкраСЧни. Про книговидавничСЦ досягнення Доби Визвольних Змагань вСЦдомий дослСЦдник украСЧнськоСЧ мови СЦ лСЦтератури Ю.Шевельов подаСФ такСЦ свСЦдчення: "Щодо кСЦлькостСЦ книжок, то 1917 р. вийшло 747 назв, 1918 р. - 1.084, а 1919 р. - 665".

У названому офСЦцСЦйному документСЦ МСЦнСЦстерства освСЦти даСФться перелСЦк педагогСЦчних видань, якСЦ рекомендувалося замовляти вСЦдповСЦдним мСЦiевим освСЦтнСЦм органам на 1918/1919 рСЦк. Практично цей список охоплював усСЦ шкСЦльнСЦ предмети початковоСЧ, середньоСЧ СЦ вищоСЧ ланок освСЦти. Пропонувалося замовляти такСЦ видання, як граматки (букварСЦ); читанки для середнСЦх СЦ вищих початкових шкСЦл; читанки для дорослих; граматки СЦ пСЦдручники для письмових праць; книжки для занять СЦз мови й СЦсторСЦСЧ письменства.

У V роздСЦлСЦ "Читанки" пропонувався до замовлення пСЦдручник М.ГрСЦнченко "РСЦдне слово". УкраСЧнська читанка. Перша читанка пСЦсля граматики." До цСЦСФСЧ книжки подаСФться цСЦкава анотацСЦя, "асне, поради щодо використання посСЦбника в школСЦ: "Ця книжка призначаСФться на друге пСЦврСЦччя - сСЦчень - лютий - травень - для тих шкСЦл, в котрих будуть вести навчання по букварях Б.ГрСЦнченка СЦ С.РусовоСЧ".

Ця анотацСЦя засвСЦдчуСФ наступнСЦсть у пСЦдручникотвореннСЦ епохи визвольних змагань СЦз попереднСЦми часами, за яких нагромаджувався у "пСЦдросСЦйськСЦй" УкраСЧнСЦ певний позитивний досвСЦд укладання навчальноСЧ книжки.

Серед списку пСЦдручникСЦв бачимо авторСЦв ранСЦше видаваних читанок: С.Черкасенка, Г.Шерстюка, С.РусовоСЧ та СЦнших, що прислужилися рСЦднСЦй школСЦ ще в дореволюцСЦйний час, ще за колонСЦального становища УкраСЧни. Тут слСЦд назвати СЦ пСЦдручники з Галичини, якСЦ пропонувалися до використання на уроках у школах незалежноСЧ УкраСЧни. Так, зокрема, у роздСЦлСЦ "Читанки для середнСЦх СЦ вищих початкових шкСЦл" пропонуються для вивчення усСЦ IV частини навчальноСЧ книжки для читання А.Крушельницького ("Читанка"). У цьому документСЦ знаходимо СЦ пропозицСЦю щодо використання в украСЧнських школах пСЦдручника з мови захСЦдноукраСЧнського педагога О.Поповича, книжки якого широко застосовувались у ЗахСЦднСЦй УкраСЧнСЦ з кСЦнця ХРЖХ ст.

Отже, освСЦтнСЦми органами УкраСЧни свСЦдомо ставилося завдання щодо використання досягнень пСЦдручникотворення обох частин УкраСЧни.

Разом СЦз тим слСЦд зауважити, що освСЦтяни новоСЧ епохи досить прискСЦпливо СЦ виважено обирали для навчання пСЦдручники попереднСЦх епох. Так, зокрема, у вищеназваному обСЦжнику МСЦнСЦстерства освСЦти подаються досить критичнСЦ зауваження щодо використання у школах пСЦдручника з украСЧнськоСЧ мови шанованих педагогСЦв МарСЦСЧ СЦ Бориса ГрСЦнченкСЦв. У постановСЦ вСЦдповСЦдноСЧ пСЦдручниковоСЧ комСЦсСЦСЧ про цей пСЦдручник зазначалося: "Метод, по якому складена ця книжка, застарСЦлий: а) розклад матерСЦалу по вСЦддСЦлам дуже дрСЦбний СЦ шаблоновий СЦ не вСЦдповСЦдаСФ зростовСЦ СЦ духовному розвитку дитини; б) прозаСЧчнСЦ статтСЦ СЦ в початку кожного вСЦддСЦлу дуже конспективнСЦ, стислСЦ СЦ сухСЦ; в) матерСЦал для орфографСЦчних СЦ стилСЦстичних вправ теж сухий, розкладений шаблоново СЦ мало чим зв'язаний з матерСЦалом для пояснюваного читання, малюнки так само невдалСЦ, мертвСЦ. Книжка зацСЦкавити собою дСЦтей не може. Позитивна сторона книжки - багатство матерСЦалу. Але педагогСЦчно використати цей матерСЦал зможе тСЦльки вчитель з певними вже, сталими педагогСЦчними поглядами на мету, значення СЦ засоби пояснюваного читання".

Як остаточний присуд комСЦсСЦСЧ щодо читанки МарСЦСЧ СЦ Бориса ГрСЦнченкСЦв у документСЦ сказано: "Зважаючи на вище зазначене СЦ виходячи з принципСЦв "РДдиноСЧ школи" читанку "РСЦдне слово" треба визнати не придатною для вживання в сучаснСЦй школСЦ, яко пСЦдручник, але допустити в школСЦ СЦ вважати бажаною в кожнСЦй шкСЦльнСЦй бСЦблСЦотецСЦ, як гарний збСЦрник матерСЦалу в помСЦч учителю".

АналогСЦчно склалася ситуацСЦя СЦ з навчальною книжкою Б.ГрСЦнченка "Граматика до науки читання СЦ писання", яку було надруковано не за кошти МО в полтавському видавництвСЦ "Криниця".

ПринциповСЦсть позицСЦСЧ комСЦсСЦСЧ МО тут полягала в тому, що "книжка даСФ дуже цСЦнний матерСЦал, переважно з народноСЧ творчостСЦ, але з методичного боку буквар СФ устарСЦлий, малюнки не вСЦдповСЦднСЦ, трафаретнСЦ, мертвСЦ, без переробки СЦ пристосування до сучасних педагогСЦчних вимог, буквар ГрСЦнченка комСЦсСЦя не може радити для вживання по школах, хоч СЦ не рахуСФ його непридатним". Звичайно, письменник не мСЦг удосконалювати цей пСЦдручник далСЦ. Як вСЦдомо, Б.ГрСЦнченко помер ще у 1910 р.

З демократичними тенденцСЦями в украСЧнському суспСЦльствСЦ посилюСФться увага до потреб учнСЦв у навчаннСЦ, до засобСЦв активСЦзацСЦСЧ СЧхньоСЧ навчальноСЧ дСЦяльностСЦ, до свСЦдомого сприймання виучуваного матерСЦалу. УкраСЧнськСЦ пСЦдручники за доби УНР почали збагачуватися дидактичним апаратом - системою завдань СЦ питань до основних роздСЦлСЦв навчальноСЧ книжки: до бСЦографСЦй письменникСЦв, критичного матерСЦалу СЦ до художнСЦх творСЦв, якСЦ репрезентували того чи СЦншого письменника. ПСЦдручники доповнювалися рСЦзноманСЦтними завданнями, якСЦ призначалися для самостСЦйного навчання, поглиблення та закрСЦплення знань школярСЦв. Це були в основному завдання на кмСЦтливСЦсть СЦ на перевСЦрку знань виучуваних правил.

Так, у читанцСЦ Т.Хуторного (Т.Лубенця) ми знаходимо такСЦ вправи для самостСЦйного опрацювання дСЦтьми:


Напиши, якСЦ ти знаСФш сусСЦднСЦ села.

Напиши, як у вас обСЦдають.

Намалюй, як можеш, коня, або корову, або собаку.

Напиши, як СЦ де бачив ти захСЦд сонця.

Намалюй землю, траву.

Наступна читанка Т.ХутСЦрного "Друга читанка пСЦсля граматики" теж посилювалася дидактичним матерСЦалом. Вона, як сказано в анотацСЦСЧ до неСЧ, "зложена по методу виховального читання".

Отже, чи не вперше украСЧнський укладач читанки вступаСФ на сторСЦнках навчальноСЧ книжки в активний дСЦалог з юним читачем.

Щодо використання дидактичного апарату вСЦдзначаСФмо СЦ пСЦдручник РЖ.ОгСЦСФнка "РСЦдне писання", виданий у 1918 р.

У вступному словСЦ до вчителСЦв РЖ.ОгСЦСФнко висловив таку педагогСЦчну мету:

"Складаючи свою граматику для народноСЧ школи, я перш над усе пильнував, аби дати таку книжку, щоб вона була бСЦльше до читання дСЦтям та до практичноСЧ СЧм роботи по вивченню рСЦдноСЧ мови СЦ щоб в неСЧ дСЦтям було як найменше завчати. Я дбав, аби кожний урок вести так, щоб висновок приходив сам собою СЦ щоб моСЧ висновки були дСЦтям тСЦльки на повторення".

ДопомСЦжними стимуляторами у досягненнСЦ навчально-виховноСЧ цСЦСФСЧ мети були "задачСЦ" - рСЦзноманСЦтнСЦ завдання до навчальних тем граматик - "асне, дидактичний апарат. Саме вСЦн викликав в учнСЦв зацСЦкавленСЦсть навчанням, бажання самостСЦйно вирСЦшувати мовнСЦ СЦ лСЦтературнСЦ проблеми. В наступнСЦ десятилСЦття таке спСЦлкування буде розгортатися та урСЦзноманСЦтнювалося СЦ в пСЦдручниках з лСЦтератури, стимулюючи бажання дитини органСЦчно СЦ глибоко пройматись написаним у читанцСЦ чи пСЦдручнику, активно навчатися.

Значним досягненням педагогСЦчноСЧ думки СЦ практики за Доби Визвольних Змагань стало видання кСЦлькох типСЦв хрестоматСЦй для середньоСЧ СЦ вищоСЧ школи, укладених вСЦдомими вченими-фСЦлологами О.Дорошкевичем, М.Сумцовим, М.Плеваком, Д.БагалСЦСФм, А.Лободою, Д.Ревуцьким, М.Грунським та СЦн.

МСЦнСЦстерством освСЦти для використання у школах СЦ вузах УкраСЧни рекомендувались книжки С.РДфремова з СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури у повному СЦ короткому викладах ("РЖсторСЦя украСЧнського письменства" та "РЖсторСЦя украСЧнського письменства. Короткий популярний курс").

Треба додати, що "РЖсторСЦя украСЧнського письменства" С.РДфремова як найбСЦльш вагома праця з СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури була видана вже у першСЦ мСЦсяцСЦ украСЧнськоСЧ "ади.    Видавництво "ВСЦк" надрукувало цю монографСЦю 1917 р. у КиСФвСЦ. Протягом перших рокСЦв радянськоСЧ "ади, а також у наступнСЦ десятилСЦття в украСЧнськСЦй дСЦаспорСЦ ця книжка служила настСЦльною книгою, пСЦдручником не тСЦльки для вчених, але й для школярСЦв СЦ студентСЦв. Значення цСЦСФСЧ працСЦ видатного дослСЦдника украСЧнськоСЧ лСЦтератури важко переоцСЦнити навСЦть сьогоднСЦ. Це, перш за все, установлений вченим хрестоматСЦйний ряд украСЧнських письменникСЦв, який не змСЦнився СЦ сьогоднСЦ; орСЦСФнтацСЦя на загальнолюдськСЦ цСЦнностСЦ як критерСЦСЧ СЦстини в лСЦтературознавчих дослСЦдженнях; глибоке знання украСЧнського суспСЦльного та культурного процесу тощо. ПровСЦдний лСЦтературознавець сучасностСЦ М.НаСФнко вказуСФ на гостру актуальнСЦсть праць С.РДфремова для сьогоднСЦшнього розвитку лСЦтературознавчоСЧ науки. ВСЦн стверджуСФ: "Що швидше цей матерСЦал ("РЖсторСЦя украСЧнського письменства" та СЦн. працСЦ - В.О.) буде освоСФно, то менше буде "бСЦлих плям" у нашСЦй духовностСЦ СЦ певнСЦшою буде хода наша до освоСФння таСЧни слова в майбутньому".

У надзвичайно складний революцСЦйний перСЦод становлення УкраСЧнськоСЧ держави навчальнСЦ книжки видавалися з величезною напругою моральних СЦ фСЦзичних сил освСЦтян, вчених СЦ методистСЦв. УкраСЧнству потрСЦбно було надолужувати величезнСЦ втрати, що накопичувалися на нивСЦ народноСЧ освСЦти сотнями рокСЦв.

Та в наступнСЦ десятилСЦття, за часСЦв радянськоСЧ "ади, цей вСЦдчайдушний СЦ вартий подиву героСЧзм став подаватися майже як злочин.

У своСФму глибокому, але позначеному радянськими СЦдеологСЦчними оцСЦнками дослСЦдженнСЦ "Нариси з СЦсторСЦСЧ методики украСЧнськоСЧ лСЦтератури" (1961 р.) академСЦк О.Мазуркевич називаСФ першим хрестоматСЦйним виданням за часСЦв ЦентральноСЧ Ради працю професора КиСЧвського унСЦверситету М.Грунського "ХрестоматСЦя по новСЦй украСЧнськСЦй лСЦтературСЦ" (1919 р.).

АкадемСЦк у цСЦлому схвалюСФ факт появи цього навчального посСЦбника, потрСЦбного для новоСЧ школи, вСЦдмСЦчаСФ ряд його позитивних рис. Зокрема те, що автор-укладач високо цСЦнуСФ творчий генСЦй основоположника новоСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури РЖ.Котляревського, внесок в украСЧнську культуру творСЦв Г.КвСЦтки-Основ'яненка, П.Гулака-Артемовського СЦ РД.ГребСЦнки, в яких виявляСФться живий зв'язок з народнСЦстю, СЦ найбСЦльше - творчСЦсть Шевченка як "першого великого поета новоСЧ великоСЧ лСЦтератури слов'янського свСЦту". М.Грунський вже в той час, - пише О.Мазур-кевич, - цСЦлком справедливо пСЦдкреслював, що "Шевченко поклав початок дальшому розвитку художньоСЧ лСЦтератури на УкраСЧнСЦ".

Разом з тим О.Мазуркевич висунув ряд необТСрунтованих звинувачень на адресу укладача: зокрема у тому, що М.Грунський дотримувався теорСЦСЧ "СФдиного потоку", що, на думку критика, спричинило до включення у посСЦбник творСЦв, "якСЦ нСЦ з СЦдейно-виховного, нСЦ з педагогСЦчно-психологСЦчного погляду не були придатними для вивчення в школСЦ" [там само, 219]. На думку О.Мазуркевича, це творчСЦ доробки Г.КвСЦтки-Основ'яненка, В.Гречулевича, О.Кониського СЦ Б.ГрСЦнченка.

КрСЦм того, у працСЦ О.Мазуркевича закидалися на адресу М.Грунського звинувачення в тому, що "автор посСЦбника намагався поставити себе поза полСЦтикою "урядСЦв", що в той час змСЦнювали один одного, але не зумСЦв зорСЦСФнтуватись на насущнСЦ потреби трудящих, якСЦ героСЧчно вСЦдстоювали на УкраСЧнСЦ першСЦ здобутки ВеликоСЧ ЖовтневоСЧ соцСЦалСЦстичноСЧ революцСЦСЧ".

У цьому ж стилСЦстичному ключСЦ О.Мазуркевичем звинувачувались СЦ СЦншСЦ автори-укладачСЦ перших хрестоматСЦй: О.Дорошкевич ("ХрестоматСЦя по СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури для старших класСЦв гСЦмназСЦй, учительських семСЦнарСЦй, учительських СЦнститутСЦв та самоосвСЦти", 1918 р.); А.Лобода СЦ Д.Ревуцький ("ХрестоматСЦя по народнСЦй лСЦтературСЦ для 5 СЦ 6 кл. гСЦмназСЦСЧ"); М.Сумцов, М.Плевако, Д.БагалСЦй ("Народна словеснСЦсть СЦ стара лСЦтература", 1918 р.).

Але з позицСЦй сьогоднСЦшнього дня можна беззастережно стверджувати, що "ада  УкраСЧнськоСЧ держави досягла значних успСЦхСЦв у виданнСЦ потрСЦбних СЦ науково обТСрунтованих навчальних книжок: тисячСЦ шкСЦл одержували цСЦ книжки, вчилися на них.

У добу ЦентральноСЧ Ради навчальний процес значною мСЦрою забезпечували хрестоматСЦСЧ. Та учням СЦ вчителям потрСЦбен був саме пСЦдручник, якого з рСЦзних причин педагогСЦчна громада ще не могла запропонувати молодСЦй украСЧнськСЦй школСЦ: дуже вже короткий промСЦжок часу пройшов. Тут не можна не погодитись СЦз оцСЦнкою труднощСЦв цього перСЦоду нашоСЧ СЦсторСЦСЧ, зробленою вже названим автором "НарисСЦв з СЦсторСЦСЧ методики..." О.Мазуркевичем. ВСЦн писав: "...посСЦбники видавались на УкраСЧнСЦ в тяжкСЦ часи громадянськоСЧ вСЦйни, коли суспСЦльний лад ще не був встановлений, а школа СЦ педагогСЦчна наука - не пСЦднятСЦ на ноги".

Та все ж в останнСЦ мСЦсяцСЦ СЦснування незалежноСЧ УкраСЧни пСЦдручник СЦз лСЦтератури було видано. Ми, правда, достеменно не знаСФмо, де побачила свСЦт ця книжка: на вихСЦдних даних не вказано мСЦiя видання, але рСЦк СЧСЧ виходу знаСФмо точно - це 1920 рСЦк. РЗСЧ укладачем був А.Воронець. Повна назва пСЦдручника: "НашСЦ письменники. Життя та дСЦяльнСЦсть украСЧнських видатнСЦших письменникСЦв. ПСЦдручник для учнСЦв вищих початкових та середнСЦх шкСЦл. Написав А.Воронець".

У вступному словСЦ автор декларуСФ прСЦоритетнСЦ пСЦдходи до вивчення рСЦдноСЧ лСЦтератури, зокрема, однСЦСФю з провСЦдних не тСЦльки для освСЦти, але й для всього суспСЦльного життя украСЧнства СФ нацСЦональна СЦдея. "Наша нацСЦональна СЦдея, - пише А.Воронець, - вСЦдродження самостСЦйного життя - переходить через цСЦлСЦ вСЦки нашоСЧ СЦсторСЦСЧ".

СлСЦд зауважити, що поняття "нацСЦональна СЦдея" з'явиться в освСЦтнСЦх документах  УкраСЧни лише в епоху новоСЧ незалежноСЧ УкраСЧнськоСЧ держави, у 2002 р., у важливому державному документСЦ - "НацСЦональнСЦй доктринСЦ розвитку освСЦти", що далСЦ розвиваСФ СЦ поглиблюСФ доленоснСЦ СЦдеСЧ украСЧнськоСЧ нацСЦональноСЧ освСЦти, сформованСЦ за доби ЦентральноСЧ Ради.

У пСЦдручнику А.Воронця даються критичнСЦ розбори (нариси) кращих творСЦв украСЧнських письменникСЦв на основСЦ тодСЦшнСЦх досягнень украСЧнського лСЦтературознавства вСЦд РЖ.Котляревського до РЖ.Нечуй-Левицького; укладач знайомить учнСЦв з творчим доробком таких видатних письменникСЦв, як Г.КвСЦтка-Основ'яненко, О.Стороженко, РД.ГребСЦн-ка, Т.Шевченко, П.КулСЦш, Марко Вовчок, Л.ГлСЦбов, С.Руданський.

Кожна тема, а це коротка бСЦографСЦя та огляд творчостСЦ одного письменника, супроводжуСФться рекомендацСЦями щодо самостСЦйного поглиблення знань СЦз допомогою рСЦзноманСЦтних СЦсторико-лСЦтературних джерел. Наприклад, про творчСЦсть СЦ життСФвий шлях основоположника новоСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури РЖ.Котляревського подаСФться така рекомендацСЦя для школярСЦв: "БСЦльш докладнСЦ вСЦдомостСЦ про лСЦтературну дСЦяльнСЦсть Котляревського можна дСЦстати:

РДфремов С. РЖсторСЦя украСЧнського письменства. РоздСЦл IV.

Коваленко Г. СтолСЦття "ЕнеСЧди" Котляревського ("ЛСЦтературно-науковий ВСЦсник" за 1898 р. Кн. Х).

РДвшан М.РЖ. Котляревський. ЗбСЦрник "Пошана", ХаркСЦв, 1909 р.

ДалСЦ пропонуються для самостСЦйних студСЦй працСЦ Б.ГрСЦнченка, М.Грушевського, статтСЦ СЦз "ЛСЦтературно-Наукового ВСЦсника".

У рекомендацСЦях до творчостСЦ СЦнших письменникСЦв зустрСЦчаСФмо посилання на працСЦ О.БарвСЦнського, Д.Дорошен-ка, Ю.Романчука та СЦн.

ПСЦдручник вСЦдображаСФ рСЦвень розвитку на той час лСЦтературознавства в УкраСЧнСЦ з його нацСЦонально-демократичними прСЦоритетами, прагненнями бачити УкраСЧну вСЦльною, незалежною. РЖсторико-лСЦтературознавчСЦ аспекти розглядаються з урахуванням попереднСЦх здобуткСЦв украСЧнських лСЦтературознавцСЦв та СЦсторико-лСЦтературноСЧ концепцСЦСЧ С.РДфремова.

Часто у пСЦдручнику А.Воронця робляться посилання на художнСЦ тексти з повних видань творСЦв того чи СЦншого автора.

За сьогоднСЦшнСЦми мСЦрками можна стверджувати, що пСЦдручник перевантажений "академСЦчним" пСЦдходом до лСЦтературноСЧ СЦсторСЦСЧ, його мова науково суха. Тут вСЦдсутнСЦй у сучасному розумСЦннСЦ цього поняття дидактичний апарат.

Така ситуацСЦя частково може пояснюватися нерозвиненСЦстю на той час педагогСЦчноСЧ СЦ психологСЦчноСЧ наук не лише в УкраСЧнСЦ, але й у РДвропСЦ. А також тим, що украСЧнська педагогСЦчна думка перебувала в надзвичайно скрутному матерСЦальному становищСЦ: молода        УкраСЧнська держава змушена була вСЦдбивати напади краСЧн-сусСЦдСЦв, переживати внутрСЦшнСЦ полСЦтично-економСЦчнСЦ конфлСЦкти.

Розвиток нацСЦонального шкСЦльництва в епоху УНР мав величезний вплив на вСЦдродження украСЧнського шкСЦльництва за СЧСЧ межами, у мСЦiях компактного проживання наших спСЦввСЦтчизникСЦв у СхСЦднСЦй дСЦаспорСЦ - на Зеленому Клину (Далекий СхСЦд), у СхСЦднСЦй СлобожанщинСЦ (сучаснСЦ Курська, ВоронСЦзька та БСЦлгородська областСЦ РосСЦСЧ), у Краснодарському краСЧ (Кубань), на НижнСЦй ВолзСЦ та в багатьох СЦнших районах. Саме в цей час починають налагоджуватись тСЦснСЦ контакти мСЦж украСЧнськими освСЦтянами майже усСЦх земель колишньоСЧ РосСЦйськоСЧ СЦмперСЦСЧ, де компактно проживало украСЧнське населення. Там, де це було можливим, починають з'являтись навчальнСЦ книжки для украСЧнських дСЦтей.


Отже, попри усСЦлякСЦ утиски навчальна лСЦтература продовжувала розвиватись протягом столСЦть СЦ зараз набутий вСЦдповСЦдний рСЦвень, що дозволяСФ надавати якСЦсну СЦнформацСЦю через друковане слово. РДдина перешкода - це великСЦ податки, що накладаються на книги. Через це СЧх вартСЦсть досить висока, щоб кожна людина змогла купити необхСЦдне. Але, можливо, пройде час СЦ ситуацСЦя змСЦнеться, потрСЦбно надСЦятись.









Вй РЖ.-РЖ.В.Бондаренко,2006

Бондаренко РЖ..-РЖ.В.

Видання в УкраСЧнСЦ навчальноСЧ лСЦтератури (СЦсторСЦя СЦ сучаснСЦсть): [Реферат]. -К.: Нац.техн. ун-т УкраСЧни "КПГ'.Вид.-полСЦгр. СЦн-т,2006,-10 с.

Список використанноСЧ лСЦтератури та джерел:


ЕнциклопедСЦя сучасноСЧ УкраСЧни. - К.: НАУ, 2001. - Т.1.

Микола Тимошик "Книга для автора, редактора, видавця ". - 2-ге вид.,

стереотипне. -К., 2006.

Ярема С.М. "ТехнСЦчне редагування". - К.:УнСЦверситет "УкраСЧна", 2003.

ОвчСЦннСЦков В. " РЖсторСЦя книги:ЕволюцСЦя книжковоСЧ структури". тАФ Л., 2005.

Фрис В. "РЖсторСЦя кириличноСЧ рукописноСЧ книги в УкраСЧнСЦ" - Д.,-2000.


РЖнтернет сайти:

http//www.obriy.pib.com.ua

http//www.journlib.univ.kiev, ua

http//www. nbuv.gov.ua

http//www.imzak.org.ua

http//www. ukrlife.org.ua

http//www. slovoprosvity.com.ua

http//www.bohdan-books.com.u

http//www. public.ua.net


Страницы: Назад 1 Вперед