реферат: Виникнення писемностСЦ та СЦсторСЦя кодування СЦнформацСЦСЧ 

Виникнення писемностСЦ та СЦсторСЦя кодування СЦнформацСЦСЧ

реферат: Делопроизводство

Документы: [1]   Word-38471.doc Страницы: Назад 1 Вперед

РоздСЦл 1

  1. Виникнення писемностСЦ та СЦсторСЦя розвитку письма.
  2. Способи та засоби документування.
  3. Кодування СЦнформацСЦСЧ та класифСЦкацСЦя знакСЦв.


1.1 ПисемнСЦсть виникла на певному етапСЦ розвитку  людства, коли продуктивнСЦ сили СЦ суспСЦльнСЦ вСЦдносини почали досягати  певного, досить високого рСЦвня. Цей рСЦвень, за висловом Ф. Енгельса: тАЮПочинаСФться з плавки залСЦзноСЧ руди СЦ переходить у цивСЦлСЦзацСЦю в результатСЦ винаходу буквеного письма СЦ застосування словесноСЧ творчостСЦ.тАЭ

Причини, що зумовили появу писемностСЦ, всюди були бСЦльш-менш однаковСЦ. Письмо, що передаСФ звукову мову, зтАЩявляСФться  в пенрСЦод формування держави. Але рСЦзнСЦ народи не одночасно досягали однакового рСЦвня суспСЦльного розвитку, тому писемнСЦсть  зтАЩявляСФться в рСЦзних народСЦв в рСЦзнСЦ часи. Щоб зрозумСЦти, вивчити шлях розвитку  тСЦСФСЧ чи СЦншоСЧ  писемностСЦ, треба знати  СЦсторСЦю народу , який СЧСЧ створив.

[Наприклад египетська писемнСЦсть, яка виникла  десь у глибинСЦ  IV тисячолСЦття  до нашоСЧ ери, спочатку була пСЦктограСЦчною, тобто малюнковою. тАЮПСЦд час виникнення египетськоСЧ цСЦвСЦлСЦзацСЦСЧ перша писемнСЦсть, яка почала вживатися, полягала.. у простому замальовуваннСЦ предметСЦв, тАЭ писав Шампольйон . 6ст.83]

На свСЦтанку розвитку будь-якоСЧ культури найпершим  СЦ найбСЦльшим СЧСЧ досягненням СФ народження писемностСЦ,  всюди, - на будь-якому континентСЦ , у будь-якСЦй краСЧнСЦ, - першим способом закрСЦплення думки на вСЦдстанСЦ : в часСЦ, перим способом обмСЦну й збереження знань та досвСЦду людей був малюнок. Так СЦ було в РДгиптСЦ.

У пСЦктограмСЦ кСЦлькСЦсть  знакСЦв залежала вСЦд фантазСЦСЧ людини, що СЧСЧ малювала, вСЦд ступеня СЦ  тАЮмалюнковоСЧ говСЦркостСЦтАЭ. Але на початку  III тисячолСЦття  до нашоСЧ ери  в РДгиптСЦ  становище змСЦнюСФться. КСЦлькСЦсть знакСЦв обмежуСФться, звужуСФться значення кожного окремого зображення , стандартизуСФться СЧхня форма. Кожен знак  тепер точно означаСФ  певне слово. ОскСЦльки цей вид писемностСЦ передавав не лише назви предметСЦв, а й цСЦлСЦ слова, поняття  , СЦдеСЧ, його називають СЦдеографСЦСФю. РЖдеографСЦя  - перехСЦдний ступСЦнь вСЦд пСЦктографСЦСЧ до звуковоСЧ, мовноСЧ графСЦкСЦ.

[ВлПСЦктографСЦя  - це недосконала система, яка поступово упорядкувалася, майже повнСЦстю змСЦнилася тСЦльки пСЦд впливом прогресу людського розуму свСЦй характер СЦ утворила ... СЦСФроглСЦфСЦчне письмо»   6 ст. 86]

1.2 З далеких часСЦв дСЦйшли до нас рСЦзнСЦ види документСЦв, за допомогою яких ми пСЦзнаСФмо СЦсторСЦю своСФСЧ краСЧни, СЧСЧ героСЧчне минуле, зтАЩясовуСФмо особливостСЦ  побуту народу, правовСЦ форми  та етичнСЦ  норми взаСФмовСЦдностСЦ мСЦж суспСЦльством СЦ державою, мСЦж окремими особами, знайомимося з культурою становлення  письмового мовлення.

До появи письма для оформлення мСЦжплемСЦних договСЦрних вСЦдносин, а, також, для полегшення запамтАЩятовування предки використовували палицСЦ  СЦз зарубками. Щоб закрСЦпити договСЦр чи торгСЦвельну угоду, наприклад, записки про взятий борг, на палицСЦ  робились зарубки, а потСЦм СЧСЧ розрубували впродовж . Кожен брав собСЦ по половинСЦ. При поверненнСЦ боргу половинки складали разом СЦ перевСЦряли правильнСЦсть розрахункСЦв. НаскельнСЦ малюнки та  написи виконували примСЦтивними СЦнструментальними знаряддями ( камтАЩяними секирами, довбнями )  на рСЦвних  камтАЩяних брилах.

З появою писемностСЦ виникаСФ необхСЦднСЦсть складати документи. ВважаСФться, що необхСЦднСЦсть  в укладненнСЦ рСЦзноманСЦтних документСЦв (угоди, договори, тестаменти)  СЦ зумовила появу писемностСЦ як засобу фСЦксацСЦСЧ  СЦ збереження державноСЧ СЦ приватноСЧ документацСЦСЧ. Так, знайденСЦ пСЦд час праскопок бСЦлая м. Сузи в 1901р. французькими вченими на поверхнСЦ камтАЩяного стовпа клинописнСЦ тексти були законами, що належали вавилонському царевСЦ ХаммурапСЦ, який правив  з 1792 по 1750р. до н.е. ФСЦгура бога солнця Шамаша над текстом начебто затверджувала закони СЦ дозволяла царевСЦ творити  вСЦд його СЦменСЦ суд над усСЦма своСЧми пСЦдданими. Всьго було близько итрьох сотень законСЦв СЦ всСЦ вони, за заявою ХаммурапСЦ, захищали слабкого вСЦд сильного.

1.3 Важко переоцСЦнити внеск вавилонян СЦ ассирСЦйцСЦв та СЦнших шумеро-аккадських предкСЦв  у культуру документування. По-перше, це  винайдення письма. Вавилонське клинописне письмо, а точнСЦше - шумерське, з якого воно розвинулось, - найдавнСЦше у свСЦтСЦ. Використовували його   у рСЦзних видозмСЦнах протягом трьох тисяч рокСЦв, тобто досше нСЦж сучасний латинський алфавСЦт. Цим письмом користувалися народи вСЦд ВСЦрменських гСЦр до ПерськоСЧ затоки, вСЦд РДгипетського моря до кордонСЦв РЖндСЦСЧ. Саме в МесопотамСЦСЧ виник перший великий теоретично-фСЦлософський твСЦр тАЮСказання про ГСЦльгамешатАЭ. Тема цього документа -  пошуки людського безсмертя, яке можна здобути  лише корисними для людства справами - сягають справжньоСЧ фСЦлософськоСЧ глибини СЦ забезпечують йому почесне мСЦiе серед найвизначних робСЦт усих часСЦв  СЦ народСЦв.

СторСЦнки СЦсторСЦСЧ, на жаль, СЦ доси ряснСЦють тАЮбСЦлими плямамитАЭ. НавСЦть, про те , що вже , здаСФьбся, вивчене, СЦнколи ховаСФ чимало цСЦкавих таСФмниць.

1.4 Вивчення слов янськоСЧ писемностСЦ почалося давно.  Х сторСЦччям датуСФться перша фСЦлологСЦчна  ровСЦдка  зцього питання - тАЮСказання про письменатАЭЧорноризця Храбра. Довгий час вважалося, особливо наполегали на цьому буржуазнСЦ СЦсторики, що нашСЦ предки, схСЦднСЦ словтАЩяне, одержали писемнСЦсть тСЦльки пСЦсля 988 року, пСЦсля хрещення РусСЦ. ТодСЦ до них прийшла, писемнСЦсть - богослужбовСЦ книжки, написанСЦ тСЦСФю словтАЩянською абеткою, яку 863 року створили вченСЦ просветителСЦ  Кирил та МефодСЦй.

З БолгарСЦСЧ та ВСЦзантиСЧ у КСЦСЧвську Русь приходило свого часу чимало книжок, насамперед релСЦгСЦйних. Але не писемнСЦсть - не СЦспортний  товар,  СЦ завезти СЧСЧ не можливо - Писемна система народжуСФться на певному етапСЦ розвитку суспСЦльства, коли вона стаСФ для цього суспСЦльства необхСЦдною.

У ДавнСЦй РусСЦ , ще до СЧСЧ хрещення, суспСЦльнСЦ вСЦдносини досягли такого рСЦвня розвитку, що без писемностСЦ Русь не могла обСЦйтися  СЦ тому на терСЦторСЦСЧ, де жили схСЦднСЦ словтАЩяне , археологи не раз натрапляли на предмети, вкритСЦ таСФмничими, СЦСФроглСЦфСЦчними знаками. РЖ часом цСЦ знаки дуже складалися на лСЦтери якогось невСЦдомого нам алфавСЦту. Можливо, це не знаки, а лСЦтери кСЦлькох окремих абеток. Ними користувались рСЦзнСЦ словтАЩянськСЦ племена, коли в них  зароджувалася державнСЦсть, розвивалася  торгСЦвля, зтАЩявилися першСЦ паростки дипломатичних стосункСЦв.

Також було створено кирилицю та глаголицю.

Кирилиця складалась з сорока трьох писемних знакСЦв, вона мала всСЦ лСЦтери, потрСЦбнСЦ для передачСЦ звукСЦв старословтАЩянськоСЧ мови. Навять бСЦльше, нСЦж потрСЦбно. ЗайвСЦ знаки протягом ХVIII-XX сторСЦч були вилученСЦ за словтАЩянських абеток.

Глаголиця мала сорок лСЦтер. РЗхня форма дуже складна й химерна. Якщо уважно придивитись, деякСЦ знаки глаголицСЦ схожСЦ на перкинутСЦ або перекрученСЦ  лСЦтери кириллицСЦ. ТСЦльки ще й ускладненСЦ, прикрашенСЦ завитками та кружальцями .

В Х сторСЦччСЦ, у БолгарСЦСЧ народжуСФться нова, зручнСЦша абетка, - прямий нащадок вСЦзантСЦйського уставу. РЖ на честь першонавчителя словтАЩян  СЧСЧ назвали кирилицею. Кирил СЦ МефодСЦй боролись не тСЦльки за те. щоб  у словтАЩянських краСЧнах правили церковну службу рСЦдною мовою. Вони присвятили своСФ життя благороднСЦй справСЦ тАЮвищоСЧ метитАЭ., брати прагнули вСЦдстояти самобутнСЦсть словтАЩянськоСЧ культури.

Вони рохгорнули величезну просвСЦтительську дСЦяльнСЦсть. КириловСЦ  й МефодСЦю всСЦляко допомогали вСЦрнСЦ учнСЦ  - Горазд, ЛаврентСЦй, Наум, АнгеларСЦй, Климент.

Та католицька церква залишилася вСЦрною собСЦ. Лише на короткий час, СЦз дипломатичних мСЦркувань, папа римський АдрСЦан II дозволив церковнСЦ вСЦправи словтАЩянською мовою.

НайдавнСЦшСЦ памтАЩятки словтАЩянського письма (IX - X сторСЦччя) - це три написи на стСЦнах церкви болгарського царевича  СамуСЧла, в  МакедонСЦСЧ.

Починаючи  з XI столСЦття, написи кирилицею, якСЦ доси зустрСЦчаються лише на памтАЩятниках та в богослужебних книгах, иожна побачити й на предметах побуту.

2.1 Засоби  - СЦнструменти, за допомогою яких документують СЦнформацСЦю.

ТехнСЦчний СЦ текстовСЦ способи документування  СФ найдавнСЦшими.

ПисемнСЦсть СФ засобом для текстового способу .

Вона зтАЩявляСФться тодСЦ, коли виникаСФ потреба передавати СЦнформацСЦю через час СЦ простСЦр.

ПСЦктографСЦчне письмо (рисункове письмо) - перший етап еволюцСЦСЧ писемностСЦ, перший спосСЦб вираження почуттСЦв, але малюнок можна лише трактувати, дослСЦвно його прочитати неможливо.

ПисемнСЦсть виникла у VIII тисячолСЦттСЦ до н.е. ПисемнСЦсть слугувала для передачСЦ соцСЦального досвСЦдунащадкам, але життеве сприйняття слСЦдуючого поколСЦння змСЦнються СЦ уутруднюСФ прочитання.

Логограмма або СЦСФроглСЦфи - передача - передача СЦнформацСЦСЧ зазасобами схем.

Слогове письмо (шумерське) - письмо за засобами символСЦв, але симовл позначае не слово, а склад.

ЛСЦтеро-звукове письмо (гречеський алфавСЦт).

ГрекСЦ рочленували слово на лСЦтери, лСЦтери на звуки СЦ створили алфавСЦт.

Звукове письмо слугувало основою стенографСЦСЧ - запису  СЦнформацСЦСЧ зазасобами значкСЦв.

Знак позначаСФ не слово, не лСЦтеру, а цСЦлСЦ фрази та устойчивСЦ словосполучення.

На початку нашоСЧ ери СЦснували два основних алфавита - грецький СЦ латинський.

До VI столСЦття н.е. словтАЩянськи племена використовували чорно-розовий алфавСЦт (...)

З V столСЦття зтАЩявляСФться протокирилиця (вСЦдрСЦзняСФться вСЦд грецького алфавСЦту лише тим, що вСЦдсутня частина букв.)

На базСЦ цього алфавСЦту у IX столСЦттСЦ зтАЩявляються два алфавСЦти - глаголиця та кирилиця. Глаголиця стала називатися  вязтАЩю СЦ використовуватися як парадне письмо, для написання дорогих книг СЦ т.д.

У розвитку шприфту видСЦляють три етапи:

  1. статут (чСЦтка геометрСЦя, рСЦвнСЦ лСЦтери)
  2. пСЦвстатут (на вСЦдмСЦну вСЦд статуту  - наклоннСЦ лСЦтери, немаСФ чСЦткоСЧ геометрСЦСЧ)
  3. скоропис 15-16 ст. (СЦнодСЦ викидаються гласнСЦ лСЦтери, зливаються слова. Самий тяжкочитаСФмий шрифт.)

Петр I  у XVII  столСЦттСЦ ввСЦв гражданський шрифт.

У 1735,1738, 1758 рр. - реформи РосСЦйськоСЧ АкадемСЦСЧ Наук, якСЦ модернизували алфавСЦт. Вперше зтАЩявляСФться руський нацСЦональний алфавСЦт.

ЛенСЦн видаСФ декрети 1917-1918рр. о реорганСЦзацСЦСЧ руськоСЧ мови, створюСФться сучасний руський алфавСЦт. У 1931 р. цей алфавСЦт поповнюють лише двома лСЦтерами - и, й.

До середини XIX сторСЦччя писемнСЦсть була рукописною, потСЦм зтАЩявляються  першСЦ машинописнСЦ прилади (машини) .

ТехнСЦчний спосСЦб документування.

Малювали на самих спорудах. Малюнки мСЦстять в собСЦ техСЦчну СЦнформацСЦю, вмСЦщують свСЦдчення о технСЦчних знаннях. ТехнСЦчний малюнок виникаСФ, коли виникаСФ патрСЦархальне господарство, воно зтАЩСФднане з характером виробництва, коли потребуються бСЦльш точнСЦ засоби реалСЦзацСЦСЧ СЦнформацСЦСЧ. Коли людина починаСФ робити щось сама, виникаСФ технСЦчна СЦнформацСЦя.

Один спосСЦб  - малюнок.

На РусСЦ малюнки робили прямо на землСЦ.

ВиникаСФ диференцСЦацСЦя сСЦльського господарства, виникають новСЦ методи документування. ЗтАЩявляються першСЦ науковСЦ писання, метеозаписи, першСЦ земельнСЦ плани.

Ремеслене виробництво зтАЩявляеться з потребою в описаннСЦ заказСЦв, товари на обмСЦн - технСЦчне описування виробу, моделСЦ або образець.

РозвиваСФться торгСЦвля. ТорговцСЦ були створювальниками карти. Разом з нею зтАЩявляються першСЦ науковСЦ щрденники демографСЦчного змСЦсту.

На змСЦну ремесленому засобу виробництва приходить мануфакутрне (серСЦйне виробництво). Це виробництво вимагало бСЦльш точного зображення самого предмета. Конструкторська документацСЦя виникаСФ у звтАЩязку з розвитком механСЦки, судобудСЦвництва, машинобудСЦвництва.

У XVII-XVIIIст. починаСФться типове будСЦвництво. ЗтАЩявляСФться проект, проектна документацСЦя.

Машиний характер виробництва вСЦдрСЦзняСФться вСЦд мануактурного технологСЦСФю, предполагають, використання квалСЦфСЦкованих спецСЦалСЦстСЦв. ВиникаСФ технологСЦчна документацСЦя, технологСЦчна карта.

У виробництво входить  наука. ЗтАЩявляСФться наукова документацСЦя. ЗтАЩявляеться держстандарт.

Вводиться рСЦзниця мСЦж часною та державною СЦнтелектуальною "аснСЦстю.

ЗтАЩявляються звСЦти, рецензСЦСЧ та укладнення.

На сьогоднСЦшнСЦй день ми маСФмо технСЦчний комплекс научноСЧ документацСЦСЧ, який складався у всСЦх сферах життя.

ГрафСЦчна документацСЦя: плани, креслення, схеми.

Текстова документацСЦя : держстандарти, технСЦчнСЦ описання, технчнСЦ умови СЦ т.д.

КартографСЦчна СЦ гСЦдрографСЦчна: карти, географСЦчнСЦ, геодезичнСЦ СЦ т.д.

Основний засСЦб  - технСЦчна графСЦка.

У IV столСЦттСЦ до н.е. РДвклСЦд створив працб тАЮОптикатАЭ, де вперше формулюСФ правила виготовлення точного технСЦчного малюнка, створення малюнка на площинСЦ.

У XVI ст. Декарт СЦ Ферма розробляють теорСЦю аналСЦтичноСЧ геометрСЦСЧ.

ЗтАЩявляються методи проектного зображення предметСЦв.

СхематичнСЦ плани залишаються кресленими, вони вСЦдрСЦзняються бСЦльшою точнСЦстю зображення.

В кожнСЦй галузСЦ виникають кресленСЦ майстернСЦ (18-19ст.) 1798р. - рСЦк народження СЦнженерноСЧ графСЦки.

Французьський авантюрист Гаспар Май видав книгу тАЮНарисна геометрСЦятАЭ, написану за гратами.

У XIX столСЦттСЦ  розробляСФться методичка рельСФфного зображення на площинСЦ (М. Ферог)

ВСЦн ввСЦв технолгогСЦю виготовлення документСЦв з рельСФфним зображенням предметСЦв.

СтворюСФться компьютерна графСЦка.

2.2 Документування  - це створення документа з виконанням рСЦзних методСЦв, способСЦв, засобСЦв фксувати СЦнформацСЦСЧ на матерСЦальнСЦ носСЦСЧ.

Метод документування  - це захСЦд або сутнСЦсть прийомСЦв фСЦксування СЦнформацСЦСЧ на матерСЦальному носСЦСЧ   за допомогою знакових систем.

3.1  Кодування СЦнформацСЦСЧ- це спецСЦальнал вироблена система прийомСЦв (правил)фСЦксування СЦнформацСЦСЧ. Основними атрибутами кодування СФ  знак, код, мова, за допомогою яких СЦнформацСЦя фСЦксуСФться СЦ передаСФться у просторСЦ СЦ часСЦ.

Код - це   набСЦр знакСЦв, якСЦ упорядкованСЦ вСЦдповСЦдно до визначених правил тСЦСФСЧ чи СЦншоСЧ мови, для передачСЦ СЦнформацСЦСЧ.

Знак  - це позначка, предмет, та позначення чогось. Наприклад, може бути цифра або лСЦтера. Коли знак  поСФднуСФться зСЦ своСЧм значенням, вСЦн стаСФ символом. Код повинен однозначно сприйматися, вСЦдтворюватися СЦ передаватися, тобто бути  незмСЦнним, однотипним СЦ визначним . Повинен бути зрозумСЦлими вСЦдправнику СЦ одержувачу. КодСЦв СЦснуСФ набагато бСЦльше, нСЦж матерСЦальних носСЦСЦв.

РозрСЦзняють наступнСЦ види кодСЦв:

  • алфавитнСЦ - система лСЦтер;
  • цифровий  - система цифр;
  • алфавитно-цифровий - змСЦшана система алфавитних СЦ цифрових кодСЦв;
  • рельСФфно - точковий - система випуклих точок (шифр Брайля);
  • матричний  - система поглиблень або отверстСЦй та СЦншСЦ.


ВикористовуСФ  у якостСЦ коду лСЦьтери, можна фСЦксувати слова на рСЦзних мовах, отже використовуючи рСЦзнСЦ коди.

ВибСЦр коду залежить вСЦд матерСЦального носСЦя, чим коротше код, тим довше буде текст СЦ навпаки. Наприклад, китайськСЦ СЦСФроглСЦфи. Вироблення  коротких кодСЦв  постаСФ одним СЦз важливих завдань перед науковцямСЦ.

3.2        Вивченням знакСЦв займаСФться семСЦотика. СемСЦотика (вСЦд грецького semion - знак, признак) - наука, яка вивчаСФ спСЦльнСЦ якостСЦ знакСЦв, СЧх системи СЦ ситуацСЦСЧ  у людському суспСЦльствСЦ. СемСЦотика вивчаСФться на трьох рСЦзних  ступенях:

  1. синтактика;
  2. семантика;
  3. прагматика.

Синтактика розглядаСФ способи поСФднань знакСЦв, якСЦ ведуть у кСЦнцевому результатСЦ до формування текстСЦв. Семантика аналСЦзуСФ поняття, значення СЦ смисл. Знак не тСЦльки позначаСФ який-небудь предмет або явище, але маСФ СЦ своСФ смислове СЦ експресивне значення. Прагматика займаСФться  вСЦдношеннями тАЮлюдина - знактАЭ.

Класиком семСЦотичноСЧ науки СФ американський вчений Ф. де Соссюр (1857 - 1913). У нашСЦй краСЧнСЦ увага до семСЦотики виникла у 60-70 роки.

У широкому розумСЦннСЦ знак - це будь-яке фСЦзичне явище , яке маСФ загальну або субтАЩСФктивну  СЦнтерпретацСЦю, яка залежить вСЦд навколишнього середовища.

  1. в документознавствСЦ знак - матерСЦальний, чуттСФво сприйманий предмет (явище або дСЦя) , який виступаСФ у якостСЦ представника другого предмета, якостСЦ або вСЦдношення СЦ використаний для фСЦксування, придбання, зберСЦгання, переробки СЦ передачСЦ повСЦдомлення. Знак являСФ собою своСФобразний тАЮатомтАЭ соцСЦальноСЧ СЦнформацСЦСЧ. ПовСЦдомлення може складатися  з одного або совокупностСЦ знакСЦв. Але повСЦдомлення менш одного знаку не може бути , бо воно не буде мати  змСЦсту.

Знак маСФ такСЦ  ознаки (особливостСЦ) :

  1. матерСЦальне вираження;
  2. значення;
  3. СЦнформуСФ про щось вСЦдмСЦнне вСЦд цього;
  4. використовуСФться для передачСЦ СЦнформацСЦСЧ;
  5. функцСЦонуСФ у певнСЦй знаковСЦй ситуацСЦСЧ.

Знак СФмаСФ зховнСЦшню СЦ внеутрСЦшню структурнСЦ сторони. ЗовнСЦшня сторона - це матерСЦальна оболонка знака. Предмет, який виступаСФ у ролСЦ знака, обовтАЩязково володСЦСФ певною формою, щоб бути сприймаСФмим, здатним фСЦксувати СЦ передавати СЦнформацСЦю у просторСЦ СЦ часСЦ. Жест, свСЦтло световору, морський прапорний код,  звук мовлення не можуть слугувати знаками для документа. ВнутрСЦшня сторона знаку  - це його значення. Цим вСЦдрСЦзняСФться вСЦд СЦнших матерСЦальних  знакСЦв.

МСЦж знакам СЦ означаСФмим предметом, як правило, немаСФ спСЦльностСЦ. ЗвтАЩ язок мСЦж знаком СЦ предметом виконуСФ людина. Люди в юагатьох випадках условлюються у тих або СЦнших знакСЦв СЦ знвкових систем. Знак використовуСФться для передачСЦ СЦ зберСЦгання СЦнформацСЦСЧ, використовуСФться засобом комунСЦкацСЦСЧ. РЖ тому значення знакСЦв повинно бути зрозумСЦло  усим учасникам комунСЦкацСЦйного процесу. Доки знаки не зрозумСЦлСЦ (не розшифрованСЦ) реципСЦСФнтом, повСЦдомлення не може бути сприйнято, а , значить, документ, не може зробити свою сущну функцСЦю - бути джерелом СЦнформацСЦСЧ СЦ засобом комнСЦкацСЦСЧ.

Знак СЦснуСФ  у певнСЦй знаковСЦй системСЦ. Будучи вилученим з неСЧ, вСЦн може втратити або помСЦняти своСФ значення.

КласифСЦкацСЦя знакСЦв   - це СЧх перегрупування за певними ознаками.

РЖснуСФ багато класифСЦкацСЦй знакСЦв, розроблених у семСЦотицСЦ. И. С. ПСЦрс видСЦлив знаки - копСЦСЧ, знаки - ознаки СЦ знаки -символи.

Знаки-копСЦСЧ - це вСЦдтворювання, репродукцСЦя, бСЦльш-менш схСЦднСЦ с означуСФмим (фотографСЦСЧ, фСЦльми, картини, знаки пСЦктографСЦчноСЧ писемностСЦ).

Знаки - ознаки - повтАЩязанСЦ з вСЦдтворюваними предметами , як подСЦя зСЦ своСЧми причинами (те. що СЦнакше називаСФться симптомом, прикметами СЦ т.д.)

Знаки-символи у силу заключеного у них наглядного образу використовуються для вираження деякого, часто дуже злачного СЦвидхильного змСЦсту (наприклад, зображення стародавньогрецькоСЧ театральноСЧ маски, як символ сучасного театра.) Слово тАЮсимволтАЭ вживаСФться СЦ просто у змСЦстСЦ тАЮзнактАЭ. ОскСЦльки у документоведенСЦ викоритовуеСФться поперед всього знаки, яки можуть виконати роль засобу обмСЦну документноСЧ обмСЦну СЦнформацСЦСЧ мСЦж людьми, найбСЦльш прийнятною СФ СЧх групСЦровка за характером походження СЦ формою СЦснування, розробленою С.Г. Курмиловим та А.В. Соколовим.

РозрСЦзнябть знаки мовнСЦ  СЦ немовнСЦ.

Знак мовний  -  одиниця мови (людина, слово, словосполучення, пропозицСЦя), яка слугуСФ для позначення предметСЦв або явищ дСЦйсностСЦ, а також вСЦдношення мСЦж елементами мови у тСЦкстСЦ. Знак мовленевий двостороннСЦй, вСЦн складаСФться з позначающого та позначаСФмого.

До немовленнСФвих знакСЦв вСЦднесенСЦ символи, товарнСЦ знаки, музейнСЦ експонати, фотографСЦСЧ, звуки порСЦд, СЦсторичнСЦ релСЦквСЦСЧ, також знаряддСЦ працСЦ, архСЦтектурнСЦ памтАЩятники.

Частише всього серед немовленневих знакСЦв використовуються знаки - зображення СЦснуючих або условних об "Всемирные торговые организации и Украинское ожидание реальной перспективы вступления"СФктСЦв, якСЦ мСЦстять СЧх схематичне позначення. Вони подСЦляються на знаки - тАЮпСЦкчеритАЭ, виробленСЦ СЦ  речовини.

Знаки  - тАЮпСЦкчеритАЭ (вСЦд англСЦйського тАЮpiktureтАЭ  - картина, малюнок, кСЦнофСЦльм, кадр хз фСЦльму ) - це витвСЦр живопису, у тому числСЦ графСЦки, художньоСЧ вишивки, художньоСЧ рСЦзьби по дереву, металу, фотографСЦСЧ (включаючи кСЦнофСЦльм). РЗх прийнято називати СЦконСЦчними (тобто знаками зображення) До них, крСЦм обтАЩСФктСЦв  живопису, якСЦ фСЦксують на носСЦСЧ, можна вСЦднести СЦ скульптуру, хоча вона СФ речовим знаком.

ЕмблемнСЦ знаки - рСЦзноманСЦтня емблематика (аоена, спортивна, торгово-фСЦрмова, мСЦфологСЦчна, дорожна СЦ т.п.)

Знаки речовий (трьохмСЦрнСЦ) - це скульптура, макети, моделСЦ виставок,  музеСЧв СЦ т.п. Серед них  - рСЦзноманСЦтна (у бСЦльшостСЦ обрСЦдова) речоСЦинна символСЦка, яка позначаСФ рСЦзнСЦ поняття (хлСЦб СЦ сСЦль - знак привСЦтностСЦ та дружби, кСЦльце на четвертому пальцСЦ - людина жоната - СЦ т.п.) Таким чином, СЦункцСЦя СЦ значення знаку належать окремим предметам у конкретнСЦй ситуацСЦСЧ. Це вСЦдноситься до субтАЩСФктСЦв експозицСЦй музеСЧв, зоопаркСЦв, ботанСЦчних садСЦв, виставок СЦ т.д. Розгляд таких обтАЩСФктСЦв , як носСЦСЧв  визначеного знака - повСЦдомлення можливо тСЦльки у межах самой експозицСЦСЧ.

Вилучений з неСЧ предмет втрачаСФ свСЦй знаковий статус (хлСЦб на столСЦ поза обрядом зустрСЦчСЦ дорогих людей або сСЦльскогосподарчоСЧ виставки не фСЦксуСФ нфякоСЧ соцСЦальноСЧ СЦнформацСЦСЧ.)

Форма знака  - символа може бути рСЦзною: буква, цифра, отверстСЦСФ, точка, лСЦнСЦя, рельСФф та СЦншСЦ спецСЦальнСЦ знаки або коди. Вони створенСЦ для фСЦксування СЦ передачСЦ соцСЦальноСЧ СЦнформацСЦСЧ. Одни з них подбнСЦ  зображеному, други несуть цСЦлевий характер СЦ не схожСЦ на вСЦдображаСФмий предмет або явище.

ПершСЦ створюються за допомогою бСЦльш-менш чСЦткого копСЦювання реальних обтАЩСФктСЦв або явищ. Вони несуть СЦконСЦчнСЦ немовленевСЦ знаки, подСЦбнСЦ за формою назначаСФмим обтАЩСФктам.

Це малюнки, фотографСЦСЧ, кСЦнофСЦльми, вСЦдеофСЦльми. На вСЦдмСЦну вСЦд СЦконСЦчного, знак-символ не повинен мати схожостСЦ з тим предметом або явищем, яке вСЦн позначаСФ. Для того щоб зрозумСЦти (розшифрувати) СЦнформацСЦю, людина повинна заздалнгСЦдь вивчити значення знаку. До документСЦв, використовуючи мовленневи знаки - условнСЦ позначення, вСЦдносяться  вербальнСЦ (словеснСЦ)  документи (книги, брошури, журнали, газети, бюлетенСЦ СЦ т.д.) СЦ СЦдеографСЦчнСЦ документи (географСЦчнСЦ карти, ноти, креслення).

Список лСЦтератури

  1. А. Н. Диденко тАЮСучасне дСЦловодствотАЭ
  2. С.В. Глущик, О.В. Дияк, С.В. Шевчук тАЮСучаснСЦ дСЦловСЦ паперитАЭ.
  3. Ю.РЖ. Пляха тАЮУправлянське документуваннятАЭ
  4. В.Н. Синков тАЮДелопроизводство и менеджменттАЭ 185 ст.
  5. Н.Н. КулСЦнаренко тАЮДокументоведениетАЭ 459 ст.
  6. Паола Упивська тАЮНевмирущСЦ знакитАЭ 156 ст.


Страницы: Назад 1 Вперед