ЗовнСЦшня полСЦтика АнглСЦСЧ у XVI-XVIII столСЦттСЦ

дипломная работа: История

Документы: [1]   Word-164902.doc Страницы: Назад 1 Вперед

Вступ


ВеликСЦ географСЦчнСЦ вСЦдкриття мали колосальний вплив не тСЦльки на СЦсторСЦю СФвропейського континенту, а й усього людства. ГеополСЦтична революцСЦя кСЦнця ХV - середини ХVРЖРЖ ст. створила необхСЦднСЦ умови для формування свСЦтового ринку СЦ розвитку геокультурних взаСФмозв'язкСЦв мСЦж народами рСЦзних регСЦонСЦв, тим самим поклавши початок процесу становлення СФдиного свСЦту. Головною формою геополСЦтичноСЧ революцСЦСЧ була торгово-колонСЦальна експансСЦя СЦ повтАЩязане з нею суперництво мСЦж державами за сфери впливу та полСЦтико-економСЦчне лСЦдерство в РДвропСЦ й свСЦтСЦ. Незважаючи на те, що геополСЦтичну революцСЦю здСЦйснили пСЦренейськСЦ держави - РЖспанСЦя та ПортугалСЦя, СЧСЧ результатами скористалися атлантичнСЦ держави ПСЦвнСЦчного Заходу, зокрема АнглСЦя. ВСЦдкриття нових свСЦтових торгСЦвельних шляхСЦв зробило надзвичайно вигСЦдним СЧСЧ географСЦчне розташування у центрСЦ свСЦтових комунСЦкацСЦй, що сприяло успСЦшнСЦй колонСЦальнСЦй експансСЦСЧ та взяттю пСЦд свСЦй контроль морськоСЧ торгСЦвлСЦ. Однак перебСЦльшувати роль географСЦчного чинника у зовнСЦшньополСЦтичному пСЦднесеннСЦ АнглСЦСЧ не варто. ЗрозумСЦти причину встановлення британського морського панування неможливо без врахування економСЦчних, воСФнно-полСЦтичних та СЦнших факторСЦв.

АктуальнСЦсть теми полягаСФ в тому, що зовнСЦшня, особливо колонСЦальна, полСЦтика АнглСЦСЧ досить часто трактуСФться як агресивна СЦ жорстока. НасправдСЦ, в умовах торгСЦвельно-колонСЦального суперництва, вона цСЦлком вСЦдповСЦдала СЧСЧ нацСЦональним СЦнтересам, оскСЦльки сприяла змСЦцненню буржуазСЦСЧ СЦ держави в цСЦлому. Блискучий зовнСЦшньополСЦтичний успСЦх цСЦСФСЧ морськоСЧ краСЧни пояснюСФться не тСЦльки вигСЦдним географСЦчним положенням, але й послСЦдовною протекцСЦонСЦстською дСЦяльнСЦстю уряду, спрямованою на розширення зовнСЦшньоСЧ торгСЦвлСЦ, розвиток мореплавства СЦ вСЦйськово-морського флоту, необхСЦдного у боротьбСЦ нацСЦонального купецтва проти конкурентСЦв СЦ ворогСЦв. ЗовнСЦшня полСЦтика АнглСЦСЧ здСЦйснювалася через приватнСЦ компанСЦСЧ, корпорацСЦСЧ, колонСЦСЧ, якСЦ всСЦляко пСЦдтримувалися короною. Саме завдяки державнСЦй пСЦдтримцСЦ морськоСЧ величСЦ АнглСЦСЧ до середини ХVРЖРЖРЖ ст. вона стала найсильнСЦшою державою свСЦту. Не остання роль, звичайно, у змСЦцненнСЦ мСЦжнародних позицСЦй АнглСЦСЧ належить особливостям СЧСЧ внутрСЦшньо-економСЦчного розвитку. Проте, показовим з цього приводу СФ той факт, що встановлення морськоСЧ гегемонСЦСЧ БританСЦСЧ передувало СЧСЧ економСЦчнСЦй домСЦнацСЦСЧ, що стала можливою внаслСЦдок промислового перевороту.

ОбтАЩСФктом дослСЦдження СФ: основнСЦ напрямки СЦ результати зовнСЦшньоСЧ полСЦтики АнглСЦСЧ в перСЦод Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв СЦ раннСЦх колонСЦальних захоплень (кСЦнець ХV - середина ХVРЖРЖРЖ ст.).

Предметом дослСЦдження СФ: процес перетворення АнглСЦСЧ СЦз вСЦддаленоСЧ периферСЦСЧ СФвропейськоСЧ цивСЦлСЦзацСЦСЧ у атлантичний форпост РДвропи; особливостСЦ виникнення та становлення англСЦйськоСЧ колонСЦальноСЧ системи; СЦсторичнСЦ, географСЦчнСЦ, економСЦчнСЦ та полСЦтичнСЦ засади змСЦцнення АнглСЦСЧ як провСЦдноСЧ морськоСЧ держави свСЦту.

Мета СЦ завдання дослСЦдження: висвСЦтлити зовнСЦшню полСЦтику АнглСЦСЧ впродовж кСЦнця ХV - середини ХVРЖРЖРЖ ст. через призму СЧСЧ торгово-колонСЦальних СЦнтересСЦв; проаналСЦзувати основнСЦ етапи та особливостСЦ встановлення морськоСЧ гегемонСЦСЧ АнглСЦСЧ; розкрити суть, причини та наслСЦдки суперництва АнглСЦСЧ з СФвропейськими державами; визначити форми СЦ методи полСЦтичного та економСЦчного проникнення АнглСЦСЧ в краСЧни Америки, АзСЦСЧ та Африки. Дана мета конкретизуСФться через вирСЦшення наступних завдань:

  • показати внутрСЦшнСЦй розвиток АнглСЦСЧ як держави з СЦнтенсивно розвиненим виробництвом СЦ великою потребою в додаткових ринках збуту;
  • розкрити суть, причини та передумови Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв;
  • проаналСЦзувати участь АнглСЦСЧ у Великих географСЦчних вСЦдкриттях, роль СЦ значення перших англСЦйських експедицСЦй та пСЦратських походСЦв;
  • визначити основнСЦ результати Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв та показати СЧхнСФ значення для розвитку АнглСЦСЧ;
  • довести, що англСЦйська торгово-колонСЦальна експансСЦя в умовах монополСЦСЧ РЖспанськоСЧ СЦмперСЦСЧ стала головною причиною протистояння з РЖспанСЦСФю;
  • розкрити суть основних типСЦв агресСЦСЧ АнглСЦСЧ (контрабандна торгСЦвля, пСЦратство СЦ вСЦдкритСЦ вСЦйськовСЦ дСЦСЧ), якСЦ застосовувалися АнглСЦСФю для боротьби з РЖспанською колонСЦальною СЦмперСЦСФю;
  • показати змСЦцнення АнглСЦСЧ як морськоСЧ держави пСЦсля перемоги над РЖспанСЦСФю;
  • проаналСЦзувати полСЦтику АнглСЦСЧ по вСЦдношенню до своСЧх колонСЦальних володСЦнь у Вест-РЖндСЦСЧ та ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ;
  • показати особливостСЦ формування зовнСЦшньополСЦтичних прСЦоритетСЦв АнглСЦСЧ пСЦд впливом торгових СЦнтересСЦв та СЦдей меркантилСЦзму;
  • визначити роль торгСЦвельних компанСЦй, зокрема Ост-РЖндськоСЧ, у посиленнСЦ позицСЦй АнглСЦСЧ на мСЦжнароднСЦй аренСЦ;
  • розкрити причини, перебСЦг та наслСЦдки англо-голандського суперництва середини ХVРЖРЖ ст.;
  • повтАЩязати конкурентну боротьбу з ФранцСЦСФю з початком завоювання РЖндСЦСЧ та перетворенням АнглСЦСЧ у найбСЦльшу колонСЦальну державу свСЦту.

ХронологСЦчнСЦ рамки дослСЦдження. Тема науковоСЧ роботи охоплюСФ досить великий СЦсторичний перСЦод (кСЦнець ХV - середина ХVРЖРЖРЖ ст.), що дозволяСФ прослСЦдкувати еволюцСЦйний шлях розвитку зовнСЦшньоСЧ полСЦтики АнглСЦСЧ вСЦд перших крокСЦв в торгово-колонСЦальнСЦй сферСЦ до встановлення морськоСЧ гегемонСЦСЧ СЦ утворення системи колонСЦальних завоювань.

ТериторСЦальнСЦ межСЦ дослСЦдження. СпецифСЦка дослСЦджуваноСЧ теми характеризуСФться динамСЦкою розширення географСЦчних меж СЦ пояснюСФться загальною нестабСЦльнСЦстю мСЦжнародноСЧ ситуацСЦСЧ, що вивчаСФться, в умовах зСЦткнення торгово-колонСЦальних СЦнтересСЦв та боротьби СФвропейських держав за сфери впливу. Незважаючи на те, що наприкСЦнцСЦ ХV ст. АнглСЦя виступала на мСЦжнароднСЦй аренСЦ в якостСЦ полСЦтично централСЦзованоСЧ СЦ територСЦально оформленоСЧ одиницСЦ, зовнСЦшньополСЦтична дСЦяльнСЦсть якоСЧ обмежувалася РДвропейським континентом, внаслСЦдок Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв СЦ розгортання торгово-колонСЦальноСЧ експансСЦСЧ СЧСЧ вплив поширився на територСЦСЧ ПСЦвнСЦчноСЧ Америки, АзСЦСЧ, Африки, Вест-РЖндСЦйських островСЦв.

РЖсторСЦографСЦя та характеристика джерел. При написаннСЦ науковоСЧ роботи були використанСЦ СЦсторичнСЦ документи СЦ матерСЦали, опублСЦкованСЦ у хрестоматСЦйних виданнях, зокрема, англСЦйськСЦ акти про заохочення мореплавства СЦ торгСЦвлСЦ [1], джерела, що характеризують соцСЦально-економСЦчне становище в британських колонСЦях, в тому числСЦ й пСЦвнСЦчноамериканських [2], тексти мСЦжнародних договорСЦв [3].

В роботСЦ використано матерСЦали дослСЦджень прихильникСЦв "теорСЦСЧ систем» та "теорСЦСЧ культурно-СЦсторичних типСЦв». Зокрема такСЦ науковцСЦ як В.А. ЗарСЦн [34], М.А. ШепелСФв [62], А.В.ВаХарламенко [79], А.Г.ВаФранк [78] повтАЩязують перСЦод кСЦнця ХV - ХVРЖРЖ ст. СЦз зародженням свСЦтового ринку СЦ колонСЦальноСЧ полСЦтики, подСЦляючи свСЦтову систему на "серцевинний регСЦон», що складався з АнглСЦСЧ, НСЦдерландСЦв, ФранцСЦСЧ СЦ "залежну» периферСЦю на СходСЦ. Такий стан речей вони виправдовують перемСЦщенням свСЦтових торгСЦвельних шляхСЦв зСЦ Сходу на ЗахСЦд - в Атлантику.

В.М.ВаРаков [52] теж позицСЦонуСФ формування своСФрСЦдного цивСЦлСЦзацСЦйного ядра пост середньовСЦчноСЧ РДвропи з пСЦвнСЦчно-захСЦдним атлантичним регСЦоном, хоча причину англСЦйського успСЦху ХVРЖРЖ - ХVРЖРЖРЖ ст. вбачаСФ переважно в особливостях внутрСЦшньополСЦтичного розвитку. Французький дослСЦдник Фернан Бродель [25] через панораму подСЦй свСЦтовоСЧ СЦсторСЦСЧ ХV - ХVРЖРЖРЖ ст. наголошуСФ на виключнСЦй ролСЦ "торгСЦвельноСЧ революцСЦСЧ» у переходСЦ вСЦд традицСЦйного до сучасного суспСЦльства, пСЦднесеннСЦ "атлантичноСЧ цивСЦлСЦзацСЦСЧ». М.ВаГовард [30] навСЦть видСЦляСФ окремий тип мСЦжнародних конфлСЦктСЦв - торговСЦ вСЦйни, вважаючи комерцСЦйний СЦнтерес в перСЦод ХVРЖ - ХVРЖРЖРЖ ст. рушСЦйною силою у вСЦдносинах мСЦж державами.

ПозбавленСЦ СФвроцентристського пСЦдходу працСЦ Н.Я.ВаДанилевського [31], ЕрСЦка Вульфа [27], Арнольда ТойнбСЦ [57]. Констатуючи факт розширення РДвропи за кордоном СЦ розповсюдження СЧСЧ впливу на СхСЦд та СЦншСЦ континенти, вони зауважують, що змСЦна позицСЦСЧ РДвропи СЦз залежноСЧ вСЦд АзСЦСЧ до завойовницькоСЧ СЦ агресивноСЧ пояснюСФться цСЦлим рядом причин, але аж нСЦяк не перевагою СФвропейськоСЧ цивСЦлСЦзацСЦСЧ над схСЦдною.

Структура роботи. Наукова робота складаСФться зСЦ вступу, трьох роздСЦлСЦв, висновкСЦв, списку джерел та лСЦтератури та додаткСЦв. Загальний обсяг роботи - сторСЦнок.

АпробацСЦя дослСЦдження. ОкремСЦ аспекти науковоСЧ роботи були апробованСЦ на мСЦжвузСЦвськСЦй конференцСЦСЧ "Загальна декларацСЦя прав людини: теоретичний СЦ практичний вимСЦри», яка проходила 11 грудня 2008 року (тема доповСЦдСЦ "РаботоргСЦвля СЦ становище рабСЦв у перСЦод становлення англСЦйськоСЧ системи (ХVРЖ - сер. ХVРЖРЖРЖ ст.)») та на ЗвСЦтнСЦй науковСЦй конференцСЦСЧ викладачСЦв, спСЦвробСЦтникСЦв, лекторантСЦв, аспСЦрантСЦв та студентСЦв РДГУ за 2008Вар., яка вСЦдбулася в лютому 2009 року (тема виступу: "ПСЦратство як чинник оформлення морськоСЧ могутностСЦ АнглСЦСЧ в ХVРЖ ст.»). Також мною була написана курсова робота на тему: "ОсобливостСЦ використання пСЦратських сил англСЦйською короною пСЦд час протистояння з РЖспанСЦСФю (XVI - поч.XVII ст.)»

Практичне значення роботи. МатерСЦали науковоСЧ роботи можуть бути використанСЦ для подальшого дослСЦдження, написання дипломноСЧ роботи, монографСЦчноСЧ працСЦ; проведення шкСЦльних урокСЦв, дискусСЦй, круглих столСЦв; розробки лекцСЦй, спецкурсСЦв тощо.



1. Участь АнглСЦСЧ у Великих ГеографСЦчних вСЦдкриттях


1.1 Причини СЦ передумови Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв


На зламСЦ XV-XVI ст. у захСЦдноСФвропейських краСЧнах тривала епоха ВСЦдродження (Ренесансу). Характерною особливСЦстю цього перСЦоду стала поява новоСЧ СЦдеологСЦСЧ, культури, суспСЦльно-полСЦтичних вСЦдносин, свСЦтогляду людей. РЗх змСЦст полягав у тому, що на змСЦну середньовСЦчнСЦй феодально-церковнСЦй фСЦлософСЦСЧ прийшла нова, гуманСЦстична, у центрСЦ якоСЧ стояла особистСЦсть СЦ проблеми суспСЦльного життя. ПСЦд впливом СЦдей Ренесансу люди бСЦльше покладалися на "аснСЦ сили. РЖ хоча СФвропейцСЦ не переставали вСЦрити в Бога, церква, переживала глибоку кризу (РеформацСЦя), повтАЩязану з недовСЦрою до СЧСЧ служителСЦв [40, 26].

Протягом XV-XVI ст. в бСЦльшостСЦ СФвропейських держав зароджуються капСЦталСЦстичнСЦ вСЦдносини, створюються кадри найманих робСЦтникСЦв, вСЦдСЦрваних вСЦд засобСЦв виробництва. Багато СЦсторикСЦв майже одноголосно називають перехСЦд до бСЦльш СЦнтенсивного капСЦталСЦстичного виробництва, що розпочався пСЦсля 1500 року, справжнСЦм чудом СФвропейськоСЧ цивСЦлСЦзацСЦСЧ [49, 47].

РеволюцСЦйно-реформацСЦйнСЦ процеси, якСЦ вСЦдбувалися в континентальнСЦй РДвропСЦ протягом XVI ст., проникли й в острСЦвну АнглСЦю. НаприкСЦнцСЦ XV - на початку XVI ст. у нСЦй було лСЦквСЦдовано крСЦпосне право. РЖнтенсивне торгове мореплавство дало можливСЦсть досить швидко нагромадити первинний капСЦтал СЦ вже до середини XVI ст. створити досить розвинену мережу капСЦталСЦстичних мануфактур, особливо в суконно-ткацькСЦй, гСЦрничодобувнСЦй, машинобудСЦвнСЦй, кораблебудСЦвнСЦй та СЦнших галузях промисловостСЦ. Розвинута промисловСЦсть дала можливСЦсть АнглСЦСЧ налагодити масове виробництво товарноСЧ продукцСЦСЧ, створити мСЦцну торгову конкуренцСЦю СЦншим краСЧнам РДвропи. Однак подальший розвиток капСЦталСЦстичного виробництва в АнглСЦСЧ вимагав збСЦльшення ринкСЦв збуту СЦ джерел постачання сировини [74, 35].

ЕкономСЦчному процвСЦтанню АнглСЦСЧ, на вСЦдмСЦну вСЦд монархСЦй ЗахСЦдноСЧ РДвропи, активно сприяв англСЦйський абсолютизм, започаткований династСЦСФю ТюдорСЦв. КоролСЦ цСЦСФСЧ династСЦСЧ нещадно боролися СЦз залишками феодалСЦзму, всебСЦчно пСЦдтримували капСЦталСЦстичнСЦ форми господарювання, пов'язуючи з ними свою економСЦчну полСЦтику. З 1534Вар. англСЦйська корона (ГенрСЦх VIII) пориваСФ з Папою Римським, оголошуСФ себе главою церкви, закриваСФ католицькСЦ монастирСЦ, а СЧх землю роздаСФ "новим дворянам». Згодом королева РДлизавета РЖ (1558-1603) замСЦсть католицькоСЧ церкви запроваджуСФ в АнглСЦСЧ (1571Вар.) протестантизм в його помСЦркованСЦй англСЦканськСЦй формСЦ. Церква стала нацСЦональною СЦ перетворилася на опору абсолютизму (вся "ада зосереджувалася в руках монарха) [13, 352].

СоцСЦально-економСЦчнСЦ змСЦни, якСЦ розпочалися в захСЦдноСФвропейських краСЧнах, об'СФктивно зумовили потребу бСЦльш детально й досконало вивчити географСЦю планети. РЗх наслСЦдком стали ВеликСЦ географСЦчнСЦ вСЦдкриття кСЦнця XV - середини XVII ст. На перСЦод Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв припадаСФ налагодження нових торговельних шляхСЦв СЦ встановлення СФвропейськими краСЧнами безпосередньоСЧ торгСЦвлСЦ по морю з краСЧнами АзСЦСЧ, Африки та Америкою. За цей час було прокладено морський шлях СЦз ЗахСЦдноСЧ РДвропи навколо ПСЦвденноСЧ Африки в землСЦ казковоСЧ РЖндСЦСЧ, вСЦдкрито Американський континент, здСЦйснено першу навколосвСЦтню подорож [63, 22].

До певного часу проблема вивчення географСЦСЧ планети й освоСФння нових земель залишалася нерозв'язаною як СЦз технСЦчних причин - недосконалСЦсть транспортних СЦ навСЦгацСЦйних засобСЦв, так СЦ у зв'язку СЦз забороною церкви поглиблено дослСЦджувати природу, у тому числСЦ планету й космос. ЗрозумСЦло, що зародження капСЦталСЦстичних вСЦдносин посилило СЦнтерес до вивчення ЗемлСЦ, передусСЦм потребами нових ринкСЦв збуту, пошукСЦв джерел сировини, дешевоСЧ робочоСЧ сили. КапСЦталСЦзацСЦя сСЦльського господарства й лСЦквСЦдацСЦя в аграрному секторСЦ крСЦпосного права вивСЦльнили великСЦ маси населення, яку економСЦка держав перехСЦдного перСЦоду неспроможна була забезпечити роботою. Це "зайве» населення потребувало вСЦльних земель для переселення [40, 26].

Пошуку нових свСЦтСЦв сприяли й науковСЦ досягнення в галузСЦ мореплавства. Зокрема, у другСЦй половинСЦ XV ст. було значно полСЦпшено навСЦгацСЦйнСЦ прилади (компас, астролябСЦя, морськСЦ карти). Вони давали можливСЦсть бСЦльш точно визначити розташування судна в морСЦ, прокладати морськСЦ шляхи й органСЦзовувати безпечне мореплавство. З'явилися новСЦ, досить надСЦйнСЦ й досконалСЦ кораблСЦ - каравели. Завдяки СЧх вдалСЦй конструкцСЦСЧ та великотоннажностСЦ судна могли досить швидко рухатися проти вСЦтру (близько 23Вакм на рСЦк) й перебувати в морСЦ мСЦсяцями [66, 15].

НаприкСЦнцСЦ XV ст. у краСЧнах ЗахСЦдноСЧ РДвропи збСЦльшилося виробництво товарСЦв СЦ розширилися торгСЦвля. Зростала потреба у грошах, а, отже, й у дорогоцСЦнних металах для СЧх карбування. ВирСЦшення проблеми нестачСЦ золота СЦ срСЦбла у РДвропСЦ повтАЩязувалося СЦз налагодженням вигСЦдноСЧ торгСЦвлСЦ з краСЧнами Сходу, багатими на прянощСЦ СЦ коштовностСЦ [63, 22]. Однак за умов турецького панування на Близькому СходСЦ СЦ СхСЦдному Середземномор'СЧ дСЦстатись до омрСЦяних схСЦдно-азСЦйських краСЧн СЦ розбагатСЦти на торгСЦвлСЦ з ними було досить важко. СФвропейцСЦ не могли вСЦльно вести торгСЦвлю з краСЧнами Сходу. Справа в тому, що СЦз захопленням турками-сельджуками Константинополя в 1453Вар. й лСЦквСЦдацСЦСФю ВСЦзантСЦСЧ як держави сухопутнСЦ торговСЦ шляхи на СхСЦд було перекрито. В торгСЦвлСЦ зтАЩявилося багато посередникСЦв - арабСЦв, СЦталСЦйцСЦв, - що спричинило подорожчання товарСЦв. Середземне море, яке ще з античних часСЦв вважалося головним районом СФвропейськоСЧ морськоСЧ торгСЦвлСЦ, поступово втрачаСФ своСФ значення [66, 15].

Проблема, що склалася, полягала у протистояннСЦ двох сил: СФвропейських купцСЦв, зацСЦкавлених у безпосереднСЦй торгСЦвлСЦ зСЦ Сходом та посередникСЦв у торгСЦвлСЦ з краСЧнами АзСЦСЧ та Африки. ЗахСЦдно-СФвропейцСЦ, якСЦ до XVI ст. вже досконало освоСЧли сухопутнСЦ торговСЦ шляхи в РЖндСЦю, Китай, а морськими шляхами досягли навСЦть ЕкваторСЦальноСЧ Африки, змушенСЦ були шукати новСЦ морськСЦ шляхи до "РЖндСЦСЧ» (так тодСЦ називали далекСЦ схСЦднСЦ краСЧни) в обхСЦд турецьких СЦ арабських володСЦнь [63,22]. ОскСЦльки середземноморська торгСЦвля була монополСЦзована СЦталСЦйськими мСЦстами-республСЦками, а пСЦвнСЦчна СЦ балтСЦйська - союзом нСЦмецьких мСЦст, то найбСЦльш зацСЦкавленими у пошуках нового торговельного шляху через Атлантичний океан виявились краСЧни, що були розташованСЦ на його узбережжСЦ - ПортугалСЦя та РЖспанСЦя [63,22].

Першими пошук шляхСЦв у казкову краСЧну РЖндСЦю почали португальцСЦ, якСЦ обрали пСЦвденний напрям. До 1445Вар. вони обстежили захСЦдноафриканське узбережжя, а в 1471Вар. досягли сучасноСЧ ГвСЦнеСЧ. 1487Вар. вСЦдбулося вСЦдкриття Бартоломеу ДСЦашем (1450-1500) мису ДоброСЧ НадСЦСЧ - пСЦвденноСЧ точки Африки, звСЦдки вСЦдкривався морський шлях до РЖндСЦСЧ. В 1497 p. Васко да Гамо (1469-1524), обСЦгнувши Африканський континент СЦз пСЦвдня, перетнув РЖндСЦйський океан СЦ привСЦв кораблСЦ до порту КалСЦкут на пСЦвденно-захСЦдному узбережжСЦ РЖндСЦСЧ. ВСЦдкриття морського шляху до РЖндСЦСЧ дало поштовх захСЦдно-СФвропейцям розпочати активне освоСФння просторСЦв Атлантичного океану в пошуках не тСЦльки схСЦдних, а й захСЦдних шляхСЦв до РЖндСЦСЧ [65,25].

Проект захСЦдного, найкоротшого шляху з РДвропи до РЖндСЦСЧ, спираючись на античне вчення про кулевиднСЦсть ЗемлСЦ та неймовСЦрнСЦ розрахунки СЦ карти вчених XV ст., склав генуезець Христофор Колумб (1451-1506). Перша морська експедицСЦя до берегСЦв РЖндСЦСЧ пСЦд його керСЦвництвом вСЦдправилась через Атлантичний океан у захСЦдному напрямСЦ 3 серпня 1492Вар. Того ж року вСЦн вСЦдкрив неподалСЦк вСЦд Американського континенту БагамськСЦ острови, а потСЦм ГаСЧтСЦ й Кубу. ПСЦд подорожСЦ 1498-1499 рр. X. Колумб дослСЦдив береги ПСЦвденноСЧ Америки.

Колумб був впевнений, що вСЦдкрив новий захСЦдний шлях до РЖндСЦСЧ, СЦ навСЦть не здогадувався про вСЦдкриття нового континенту [63,24]. Однак саме до такого висновку дСЦйшли СЦспанськСЦ мореплавцСЦ, якСЦ в 1498-1504 pp. здСЦйснили декСЦлька подорожей вздовж бразильського узбережжя. РЖталСЦйський космограф АмерСЦго ВеспуччСЦ (1452-1512), який брав участь у цих експедицСЦях, детально обстежив цю землю, зробив контурну карту берегСЦв СЦ запропонував називати вСЦдкритСЦ на заходСЦ землСЦ Новим СвСЦтом [65, 26]. Лотаринзький картограф МартСЦн ВальдзеСФмюллер у 1507 p., приписавши заслугу вСЦдкриття "четвертоСЧ сторони свСЦту» А. ВеспуччСЦ, охрестив новий континент "Америкою», пСЦсля чого ця назва затвердилась на всСЦх географСЦчних картах [40, 27].

З вСЦдкриттям нового континенту мСЦж РЖспанСЦСФю й ПортугалСЦСФю розпочалася боротьба за заморськСЦ володСЦння. Щоб уникнути в майбутньому воСФнних конфлСЦктСЦв, в 1494Вар. цСЦ краСЧни уклали мСЦж собою ТордесСЦльяський договСЦр, згСЦдно з яким територСЦСЧ на захСЦд вСЦд островСЦв Зеленого Мису належали СЦспанцям, а на схСЦд - португальцям. Цей договСЦр вСЦдкрив широкий шлях португальським та СЦспанським мореплавцям для пошуку нових земель та СЧх колонСЦзацСЦСЧ [42, 86].

В 1513Вар. СЦспанський конкСЦстадор Бальбоа здСЦйснив у районСЦ Панами сухопутний перехСЦд углиб континенту СЦ вСЦдкрив "велике море», назване пСЦзнСЦше Тихим океаном. Для бСЦльш детального вивчення Американського континенту СЦ нововСЦдкритого океану в 1519Вар. СЦспанцСЦ органСЦзували експедицСЦю на чолСЦ з Фернандом Магелланом (1480-1521). ВСЦн протягом 1519-1522 pp. завершив справу, розпочату Колумбом, - досяг захСЦдним шляхом через Атлантичний СЦ Тихий океани азСЦйського материка СЦ Молуккських островСЦв, вСЦдкривши новий морський маршрут з РДвропи до АзСЦСЧ [63, 23]. Це було перше в СЦсторСЦСЧ людства навколосвСЦтнСФ плавання, яке остаточно довело, що Земля кругла, СЦ дало можливСЦсть наступним мореплавцям вже бСЦльш ТСрунтовно вивчити новСЦ землСЦ, моря й океани, що мало надзвичайно велике як наукове, так СЦ суспСЦльно-економСЦчне значення [40, 28].

Отже, зростання товарного виробництва у краСЧнах ЗахСЦдноСЧ РДвропи, дефСЦцит дорогоцСЦнних металСЦв, а також бажання позбутися у торгСЦвлСЦ з краСЧнами АзСЦСЧ та Африки арабських, турецьких та СЦталСЦйських посередникСЦв - все це у поСФднаннСЦ зСЦ створенням надСЦйних засобСЦв пересування по морю, з вдосконаленням компасу СЦ морських карт зробило об'СФктивно необхСЦдними СЦ можливими географСЦчнСЦ вСЦдкриття кСЦнця XV-XVI ст. На початковому етапСЦ Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв найбСЦльш активними виявились краСЧни, що були розташованСЦ на узбережжСЦ Атлантичного океану, - ПортугалСЦя та РЖспанСЦя. Однак у пошуках нових торгСЦвельних шляхСЦв були зацСЦкавленСЦ й СЦншСЦ краСЧни, зокрема АнглСЦя.


1.2 ПершСЦ англСЦйськСЦ експедицСЦСЧ та СЧхнСФ мСЦiе в СЦсторСЦСЧ Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв


УспСЦхи португальцСЦв СЦ СЦспанцСЦв в освоСФннСЦ пСЦвденного СЦ захСЦдного напрямСЦв свСЦтовоСЧ торгСЦвлСЦ, захопленнСЦ нових земель, вСЦдомостСЦ про вСЦдкриття Вест-РЖндСЦСЧ Колумбом, кругосвСЦтню подорож Магеллана справили сильне враження на купцСЦв захСЦдноСФвропейських краСЧн СЦ заохотили СЧх до активноСЧ колонСЦальноСЧ полСЦтики. Однак "право» на захоплення всСЦх нововСЦдкритих областей земноСЧ кулСЦ регулювалося ТордесСЦльяським трактатом, пСЦдписаним РЖспанСЦСФю СЦ ПортугалСЦСФю 1494Вар., за яким всСЦ землСЦ, розташованСЦ на схСЦд вСЦд островСЦв Зеленого Мису оголошувалися володСЦнням ПортугалСЦСЧ, а тСЦ, що на захСЦд - РЖспанСЦСЧ [42, 86].

Керуючись розподСЦлом свСЦту, санкцСЦонованим Папою Римським, РЖспанСЦя СЦ ПортугалСЦя вважали своСФю "забороненою зоною не тСЦльки сушу СЦ води усСЦх нововСЦдкритих областей, але навСЦть невСЦдомСЦ землСЦ СЦ морськСЦ шляхи до них. Доктрина про розмежування сфер впливу мСЦж цими феодальними державами ПСЦренейського пСЦвострова послужила зручним обТСрунтуванням для вСЦдмови допускати до колонСЦальних завоювань СЦншСЦ держави. Сила такого обТСрунтування пСЦдкрСЦплювалася беззаперечним пануванням РЖспанСЦСЧ СЦ ПортугалСЦСЧ на морях [5, 696].

Жодна захСЦдноСФвропейська держава не наважувалась на вСЦдкриту боротьбу з обома державами ПСЦренейського пСЦвострова на океанах СЦ в далеких колонСЦальних володСЦннях з метою хоча б вСЦдстояти своСФ право теж засновувати колонСЦСЧ СЦ факторСЦСЧ в ПСЦвденнСЦй СЦ ЦентральнСЦй АмерицСЦ, в РЖндСЦСЧ СЦ на островах, де вже побували СЦспанцСЦ СЦ португальцСЦ. Проте миритися з цСЦСФю СЦспано-португальською монополСЦСФю "пСЦвнСЦчнСЦ народи» (в СЦсторСЦографСЦСЧ пСЦренейських держав - англСЦйцСЦ, французи голландцСЦ, англСЦйцСЦ) теж не збиралися [53, 116].

До середини ХVРЖ ст. колонСЦальна дСЦяльнСЦсть "пСЦвнСЦчних народСЦв», в т.ч. СЦ АнглСЦСЧ, обмежувалася розвСЦдками СЦ експедицСЦями. Незважаючи на ТордесСЦльяську угоду, вони заходились проникнути в недослСЦдженСЦ куточки земноСЧ кулСЦ, використовуючи пСЦвнСЦчно-захСЦдний СЦ пСЦвнСЦчно-схСЦдний океанСЦчнСЦ шляхи. РЗхнСЦ розвСЦдки органСЦзовувалися з кСЦлькох мотивСЦв. По-перше, у процесСЦ експедицСЦй велися пошуки нових шляхСЦв, не захоплених СЦспанцями СЦ португальцями (головним чином до РЖндСЦСЧ). По-друге, у такий спосСЦб збиралися свСЦдчення про шляхи в РЖндСЦю СЦ Америку, якими користувалися СЦспанцСЦ СЦ португальцСЦ, виявлялися можливостСЦ пСЦдриву СЧх монополСЦСЧ. Одночасно широко практикувалися пСЦратськСЦ напади на СЦспанськСЦ чи португальськСЦ колонСЦСЧ СЦ кораблСЦ [53, 102].

З усСЦх причин, географСЦчних, економСЦчних СЦ полСЦтичних, АнглСЦя не могла залишитися в сторонСЦ вСЦд боротьби за оволодСЦння новими землями. ВигСЦдне географСЦчне розташування спонукало АнглСЦю вести активну полСЦтику морськоСЧ СЦ колонСЦальноСЧ експансСЦСЧ. Проте довгий час вона вСЦдставала у цьому вСЦдношеннСЦ вСЦд РЖспанСЦСЧ СЦ ПортугалСЦСЧ. Водночас швидкий рСЦст обезземеленого селянства, пСЦднесення промисловоСЧ дСЦяльностСЦ, торгСЦвлСЦ, мореплавства, штучно здавленого СЦспано-португальською монополСЦСФю, - все це щоденно нагадувало про необхСЦднСЦсть вирушити у географСЦчнСЦ пошуки [38, 267].

Саме наприкСЦнцСЦ XV - на початку XVI ст. вслСЦд за португальськими СЦ СЦспанськими мореплавцями, авантюристами, завойовниками СЦ купцями в Атлантичний океан вирушають англСЦйськСЦ кораблСЦ. АнглСЦя приступаСФ до вСЦдкриття СЦ освоСФння нових земель. Не зупиняючись нСЦ перед людськими жертвами, нСЦ перед фСЦнансовими втратами, англСЦйцСЦ перш за все прагнуть вСЦднайти новий морський шлях в РЖндСЦю. В цей час АнглСЦя ще не задумуСФться про те, щоб вигнати з цСЦСФСЧ зони португальцСЦв СЦ по можливостСЦ СЦспанцСЦв СЦ зайняти СЧх мСЦiе. Все ХVРЖ столСЦття пройшло у спробах уникнути цього зСЦткнення СЦ вСЦдкрити свСЦй "асний морський шлях в пСЦвденноазСЦатськСЦ води, в РЖндСЦйський СЦ Тихий океан, щоб торгувати з тими областями, яких ще не знають португальцСЦ СЦ СЦспанцСЦ [53, 102].

На той час головним морським портом АнглСЦСЧ був БрСЦстоль. БрСЦстольськСЦ купцСЦ вирСЦшили направити на далекий схСЦд, до берегСЦв Китаю експедицСЦю на чолСЦ з Джоном Каботом (1450-1498). РЖталСЦСФць за походженням, уродженець ГенуСЧ, який згодом переСЧхав до ВенецСЦСЧ. ДжованнСЦ Каботто з 1490Вар. перебував на англСЦйськСЦй службСЦ СЦ прибрав СЦм'я на англСЦйський лад. На початку 1496Вар. про нього писав СЦспанський посол в листСЦ до короля Фердинанда СЦ королеви РЖзабелли: "Дехто, як Колумб, пропонуСФ англСЦйському королю починання подСЦбно до плавання в РЖндСЦю». Хоча СЦспанцСЦ були категорично проти експедицСЦСЧ генуезця, заявляючи на основСЦ ТордесСЦльяського договору про своСФ повне панування над всСЦСФю ЗахСЦдною пСЦвкулею, СЦ навСЦть подали протест англСЦйському королю ГенрСЦху VРЖI, останнСЦй видав патент на СЦм'я Дж.ВаКабота СЦ трьох його синСЦв з дозволом "плавати на схСЦд, захСЦд СЦ пСЦвнСЦч на п'яти кораблях пСЦд англСЦйським прапором СЦ проводити дослСЦдження для вСЦдкриття всСЦляких язичницьких островСЦв, земель, держав СЦ областей в усСЦх цих краСЧнах свСЦту». Король обумовив для себе особисто п'яту частину прибуткСЦв експедицСЦСЧ [63, 26].

Дж.ВаКабот, метою пошукСЦв якого був пСЦвнСЦчно-захСЦдний чи пСЦвнСЦчно-схСЦдний шлях в РЖндСЦю, вСЦдплив з БрСЦстоля в травнСЦ 1497Вар. на борту корабля "МатвСЦй» з екСЦпажем з 18 чол. У тому ж роцСЦ вСЦн досяг берегСЦв ПСЦвнСЦчноСЧ Америки (пСЦвострСЦв Лабрадор, острСЦв Ньюфаундленд). В АнглСЦСЧ вирСЦшили, що мореплавець вСЦдкрив "царство Великого Хана», тобто Китай. Подорож Кабота вСЦдкрила для АнглСЦСЧ багатСЦ рибнСЦ промисли (район Ньюфаундленда), однак дСЦйти до РЖндСЦСЧ пСЦвнСЦчним шляхом так СЦ не вдалося. В квСЦтнСЦ 1498Вар. була органСЦзована друга захСЦдна морська експедицСЦя (пСЦсля смертСЦ. Дж.ВаКабота СЧСЧ очолив його син - Себастьян (1475-1557), внаслСЦдок якоСЧ було дослСЦджено узбережжя Канади [63, 27].

ЕкспедицСЦя в пСЦвнСЦчно-схСЦдному напрямСЦ була органСЦзована тСЦльки в 1553Вар. пСЦд командуванням Д. УСЦллобСЦ СЦ Р.ВаЧенслера. Вони надСЦялися дСЦстатися до РЖндСЦСЧ СЦ в Китай по морям СЦ Льодовитому океану, а тому "озброСЧлися» листами до "великого китайського хана» та СЦнших схСЦдних правителСЦв. Однак, обСЦгнувши СкандинавСЦю, англСЦйськСЦ кораблСЦ замерзли у льодСЦ недалеко вСЦд гирла ПСЦвнСЦчноСЧ ДвСЦни в районСЦ Холмогор. ЗвСЦдти Р.ВаЧенслер дСЦстався до Москви СЦ був представлений РЖвану РЖV, пСЦсля чого мСЦж АнглСЦСФю СЦ МосковСЦСФю встановились активнСЦ дипломатичнСЦ СЦ торгСЦвельнСЦ вСЦдносини [63, 27].

ДженкСЦнсон, службовець англСЦйськоСЧ МосковськоСЧ торговоСЧ компанСЦСЧ, утвореноСЧ 1565Вар., вирушив в 1557Вар. з Москви по ВолзСЦ до КаспСЦйського моря, побував в БухарСЦ, дСЦзнавався про шляхи до РЖндСЦСЧ СЦ, повернувшись, привСЦз англСЦйським торговцям масу цСЦнних вСЦдомостей. Його вСЦдправили у нову подорож, СЦ в 1561 СЦ наступних роках вСЦн побував у ПерсСЦСЧ, де завтАЩязав дипломатичнСЦ СЦ торговСЦ вСЦдносини, дСЦючи СЦ в якостСЦ представника МосковськоСЧ компанСЦСЧ, СЦ як посол англСЦйськоСЧ королеви РДлизавети. Почалася торгСЦвля з ПерсСЦСФю через РосСЦю, звСЦдти до АнглСЦСЧ почали прибувати товари великоСЧ цСЦнностСЦ СЦ у величезнСЦй кСЦлькостСЦ. ВраженСЦ англСЦйцСЦ зазначали, що на ПерсСЦю падав вСЦдблиск СЦндСЦйськоСЧ розкошСЦ. ТоргСЦвля з ПерсСЦСФю пСЦдказала англСЦйцям, що вони знаходяться на певному етапСЦ у напрямку до мети, СЦ це ще бСЦльше розпалювало СЧхнСФ бажання зв'язатися з РЖндСЦСФю безпосередньо [53, 112].

Однак вже у XVII ст. торговий СЦнтерес до вСЦдкриття пСЦвнСЦчно-схСЦдного шляху до РЖндСЦСЧ помСЦтно зменшуСФться. АнглСЦйцСЦ ставлять перед собою нову цСЦль: поступово СЦ послСЦдовно нейтралСЦзувати голландцСЦв, португальцСЦв, французСЦв СЦ монополСЦзувати РЖндСЦю з СЧСЧ торгСЦвлею СЦ багатствами.

Перш нСЦж остаточно вСЦдмовитися вСЦд СЦдеСЧ про пСЦвнСЦчний шлях до РЖндСЦСЧ, англСЦйцСЦ спробували знову вирушити не на пСЦвнСЦчний схСЦд навколо СибСЦру, а на пСЦвнСЦчний захСЦд. ЦСЦ спроби пов'язанСЦ з СЦм'ям ГемфрСЦ Джильберта. ВСЦн планував заснувати на островСЦ Ньюфаундленд, або на ЛабрадорСЦ англСЦйську колонСЦю, перетворивши СЧСЧ у базу для експедицСЦСЧ навколо ПСЦвнСЦчноСЧ Америки СЦ пошукСЦв шляху в Тихий океан, до берегСЦв Китаю СЦ РЖндСЦСЧ. Але йому не вдалося реалСЦзувати свСЦй задум: у 1583Вар. буря знищила його флотилСЦю [38, 268].

Але СЦдея, яка надихала Джильберта, не згасала. КапСЦтан Джон ДевСЦс, вчений, мореплавець СЦ географ, переконав багатого лондонського купця Сандерсона СЦ деяких його товаришСЦв профСЦнансувати нову експедицСЦю пСЦд його командуванням СЦ в 1585Вар. вирушив у подорож, поставивши за мету потрапити до РЖндСЦСЧ, обСЦгнувши ПСЦвнСЦчну Америку. У першСЦй подорожСЦ вСЦн обстежив пСЦвденну частину БаффСЦновоСЧ ЗемлСЦ СЦ повернувся з переконанням, що ця протока СЦснуСФ. Друга подорож була здСЦйснена ним в 1586Вар., а в третю подорож капСЦтан ДевСЦс зробив знамените вСЦдкриття: знайшов протоку, що вСЦдокремлюСФ ГренландСЦю вСЦд Америки (точнСЦше, вСЦд острова, який згодом був названий БаффСЦновою Землею). ВСЦн пройшов по цСЦй, названСЦй на його честь протоцСЦ до 72В° пСЦвнСЦчноСЧ широти СЦ повернувся до АнглСЦСЧ з переконанням, що пройти пСЦвнСЦччю в Тихий океан цСЦлком можливо [53, 113].

Отже, не зважаючи на своСФ вигСЦдне острСЦвне розташування, АнглСЦя не була в числСЦ лСЦдерСЦв на початку епохи Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв. РЖнСЦцСЦативу в цьому планСЦ перехопили РЖспанСЦя СЦ ПортугалСЦя. ТСЦльки не пСЦдкоряючись умовам ТордесСЦльяськоСЧ угоди про розмежування сфер впливу, АнглСЦя могла взяти участь у розподСЦлСЦ багатств РЖндСЦСЧ СЦ Америки. З цСЦСФю метою англСЦйськСЦ мореплавцСЦ з кСЦнця XV ст. роблять спроби проникнути в Китай та РЖндСЦю. ЕкспедицСЦСЧ, здСЦйсненСЦ ними у пСЦвнСЦчно-захСЦдному СЦ пСЦвнСЦчно-схСЦдному напрямках, завершуються тим, що ВеликСЦ географСЦчнСЦ вСЦдкриття було зроблено СЦ в ПСЦвнСЦчнСЦй пСЦвкулСЦ. У такий спосСЦб АнглСЦя заявляСФ про своСФ право на новСЦ землСЦ та морськСЦ шляхи до них.


1.3 Внесок англСЦйських пСЦратСЦв у географСЦчнСЦ вСЦдкриття XVI столСЦття


Завдяки срСЦблу, що вивозилося з Америки в досСЦ нечуваних кСЦлькостях, РЖспанСЦя зажила слави наймогутнСЦшоСЧ краСЧни РДвропи. АнглСЦя майже сто рокСЦв страждала танталовими муками, спостерСЦгаючи за тим, як цСЦлСЦ флотилСЦСЧ перевозили срСЦбло до РДвропи. У будь-якому випадку, рано чи пСЦзно, англСЦйськСЦ авантюристи мали прорватися на територСЦСЧ, монополСЦзованСЦ РЖберСЦйськими краСЧнами [29, 142].

Це був час, коли майже всСЦ мореплавцСЦ поСФднували в собСЦ СЦ воСЧнСЦв, СЦ дослСЦдникСЦв, СЦ торговцСЦв. Безземельне дворянство, провСЦнцСЦали, яким була закрита дорога до королСЦвських дворСЦв СЦ стримувала бСЦднСЦсть, навСЦть солСЦднСЦ торговцСЦ ставали приватирами СЦ вирушали в далекСЦ плавання на боротьбу з монополСЦСФю СЦспанцСЦв та португальцСЦв, у такий спосСЦб повстаючи проти самого Папи Римського, який благословляв СЦ узаконював СЧСЧ [30, 45].

В умовах СЦспанськоСЧ торгово-колонСЦальноСЧ монополСЦСЧ англСЦйськСЦ пСЦрати, пСЦдтримуванСЦ короною, прокладали шлях до альтернативних, незайнятих СЦспанцями земель, шукали спосСЦб пересування по морському простору в обхСЦд СЦспанських володСЦнь, однак найчастСЦше вони дСЦяли агресивно, нападаючи на СЧСЧ колонСЦальнСЦ територСЦСЧ СЦ торговСЦ кораблСЦ, вСЦдбираючи в СЦспанцСЦв золото, яким вони не хотСЦли дСЦлитися з жодною державою свСЦту. Число англСЦйських пСЦратСЦв XVI ст. настСЦльки велике, що СЧх всСЦх просто неможливо перерахувати. Достатньо згадати лише деяких, щоб зрозумСЦти ту роль, яку вони вСЦдСЦграли в перСЦод Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв.

Почесне мСЦiе в цСЦй галереСЧ займаСФ ФренсСЦс Дрейк (1540-1596), який зажив найбСЦльшоСЧ слави серед "морських псСЦв» королеви РДлизавети РЖ. Через багаточисленнСЦ грабСЦжницькСЦ походи проти РЖспанСЦСЧ ФренсСЦса Дрейка, що дСЦяв, головним чином, в 1570-1596 роках, СЦ справдСЦ смСЦливо можна назвати пСЦратом. Разом з тим, вСЦн був не тСЦльки морським розбСЦйником але й смСЦливим мореплавцем СЦ першовСЦдкривачем, котрий зробив великий внесок у послаблення РЖспанського панування на морях СЦ океанах [24, 139].

Першою експедицСЦСФю Дрейка був пСЦратський рейд в Атлантику в травнСЦ 1572Вар., пСЦд час якого вСЦн притримувався стратегСЦСЧ морського терору по вСЦдношенню до всСЦх СЦспанських кораблСЦв, що перевозили срСЦбло СЦ золото з рудникСЦв Перу та Мексики, та СЦспанських володСЦнь в Новому СвСЦтСЦ [16, 125].

ПСЦсля походу 1572Вар. особою ФренсСЦса Дрейка зацСЦкавилася РДлизавета I, якСЦй вже доводилось таСФмно фСЦнансувати пСЦратськСЦ експедицСЦСЧ англСЦйських морякСЦв СЦ отримувати значну частку СЦз захопленоСЧ здобичСЦ. Королева запросила Дрейка на прийом, на якому вСЦн подСЦлився з нею своСЧми планами пошуку ПСЦвденного континенту, "Терра АустралСЦс», про СЦснування якого здогадувалась тодСЦшня наука, а також смСЦливим планом нападу на володСЦння СЦспанцСЦв в АмерицСЦ СЦз захСЦдного узбережжя материка [78, 139].

Королева пСЦдтримала намСЦри Дрейка СЦ з кСЦлькома англСЦйськими вельможами взяла участь у фСЦнансуваннСЦ цСЦСФСЧ ризикованоСЧ справи. Головною метою експедицСЦСЧ Дрейка було збагачення СЦ прагнення завдати якомога бСЦльшоСЧ шкоди незахищеному узбережжю СЦспанськоСЧ Америки з боку Тихого океану. Другорядними завданнями експедицСЦСЧ були: пошук шляху до Малаккських островСЦв та СЦнших земель, поки що закритих для англСЦйцСЦв, налагодження торгових звтАЩязкСЦв мСЦж АнглСЦСФю СЦ Сходом, вСЦдкриття протоки АпСЦа, яка за мСЦркуванням того часу повинна була зтАЩСФднувати Тихий океан з Атлантикою десь на пСЦвночСЦ КалСЦфорнСЦСЧ [28, 60].

13 грудня 1577 року флотилСЦя Дрейка, яка складалася з 5 кораблСЦв, з командою у складСЦ 164 чоловСЦк, вийшла з ПлСЦмута. В квСЦтнСЦ 1578 року пСЦрати пСЦдСЦйшли до берегСЦв ПСЦвденноСЧ Америки в районСЦ Ла-Плати СЦ повСЦльно просувались на пСЦвдень. 20 серпня 1578 року пСЦратська флотилСЦя пСЦд командуванням Дрейка ввСЦйшла до МагеллановоСЧ протоки, пройшовши СЧСЧ всього за 20 днСЦв [18, 69].

Однак пСЦсля того, як кораблСЦ вийшли в Тихий океан, налетСЦла буря. ФлотилСЦю занесло далеко на пСЦвдень: тут пСЦвденноамериканський континент закСЦнчувався, а за ним лежала вода. Дрейк зробив вСЦдкриття: вСЦн виявив, що пСЦвденнСЦше МагеллановоСЧ протоки знаходиться лише шматок сушСЦ, який, очевидно, належав до Американського континенту. НСЦякого ПСЦвденного континенту йому не вдавалося тут виявити. Дрейк переконався, що за Вогненною Землею простягаСФться вСЦдкрите море. В ХРЖХ столСЦттСЦ, пСЦсля того, як була вСЦдкрита Антарктида, води, побаченСЦ "ЗалСЦзним пСЦратом», назвали протокою Дрейка. Таким чином, в результатСЦ непередбаченого шторму, Дрейк став першовСЦдкривачем протоки мСЦж архСЦпелагом ВогненноСЧ ЗемлСЦ СЦ Антарктидою [78, 140].

Дрейк планував, просуваючись далСЦ на пСЦвнСЦч, знайти на пСЦвнСЦчному сходСЦ прохСЦд СЦз Тихого в Атлантичний океан, щоб таким шляхом повернутися на батькСЦвщину. Однак, досягнувши 48В° пСЦвнСЦчноСЧ широти через погану погоду вСЦн знову повернув на пСЦвдень СЦ 17 червня 1579Вар. кинув якСЦр чи то в невеликСЦй затоцСЦ, яка на сьогоднСЦшнСЦй день носить СЦмтАЩя Дрейка (Влбухта Дрейка»), чи то, за бСЦльш ймовСЦрною версСЦСФю, неподалСЦк вСЦд затоки Сан-Франциско [44, 102]. БСЦля берегСЦв ПСЦвнСЦчноСЧ Америки ФренсСЦс Дрейк налагодив дружнСЦ звтАЩязки з мСЦiевими жителями - калСЦфорнСЦйськими СЦндСЦанцями СЦ, скориставшись моментом, провСЦв урочисту церемонСЦю приСФднання СЦндСЦанських земель до володСЦнь англСЦйськоСЧ королеви РДлизавети, назвавши цю територСЦю Новим АльбСЦоном [28, 74].

ПСЦсля недовгого ремонту "ЗолотоСЧ ланСЦ» Дрейк знову вирушив у плавання СЦ пСЦшов шляхом, яким йшли кораблСЦ Магеллана. Через 3 мСЦсяцСЦ вСЦн досяг Молуккських островСЦв, навантаживши своСФ судно прянощами, за якСЦ англСЦйцСЦ заплатили награбованим золотом СЦ срСЦблом [44, 102]. НарештСЦ Дрейк перетнув РЖндСЦйський океан СЦ обСЦгнувши африканський мис ДоброСЧ НадСЦСЧ 26 вересня 1580 року повернувся в англСЦйський порт ПлСЦмут. Так закСЦнчилась друга в СЦсторСЦСЧ пСЦсля Магеллана навколосвСЦтня подорож, яка тривала майже три роки [16, 128].

З 1585 року РЖспанСЦя знаходилася у станСЦ вСЦйни з АнглСЦСФю. Вдало балансуючи на межСЦ патрСЦотизму СЦ особистоСЧ вигоди, група авантюристСЦв, натхненних феноменальним успСЦхом Дрейка, на початку 1585 року вирСЦшила повторити його подвиг, органСЦзувавши експедицСЦю у Тихий океан пСЦд командуванням 26-рСЦчного збанкрутСЦлого дворянина Томаса КавендСЦша (1560-1592) [18, 85].

22 липня 1586 року КавендСЦш покинув плСЦмутський порт на трьох суднах з командою у складСЦ 123 досвСЦдчених матросСЦв СЦ офСЦцерСЦв. Мета експедицСЦСЧ КавендСЦша була простою: розоряти порти, нападати на ворожСЦ судна СЦ грабувати противника. Одночасно мореплавцСЦ повиннСЦ були наносити на карти АдмСЦралтейства всСЦ нововСЦдкритСЦ землСЦ [18, 86]. Сама королева РДлизавета РЖ вклала у цю експедицСЦю своСЧ кошти. Вона ж дала КавендСЦшу наказ обСЦгнути земну кулю СЦ нанести на морськСЦ карти невСЦдомСЦ острови, сприятливСЦ течСЦСЧ, попутнСЦ вСЦтри СЦ детально записати все це у своСЧх корабельних журналах [28, 79].

Благополучно минувши острови Зеленого Мису, кораблСЦ КавендСЦша вирушили вздовж Африканського узбережжя СЦ нарештСЦ повернули в бСЦк БразилСЦСЧ. 7 сСЦчня 1587 року ескадра увСЦйшла у Магелланову протоку. НаприкСЦнцСЦ лютого кораблСЦ КавендСЦша вийшли в Тихий океан, здСЦйснюючи спустошливСЦ набСЦги на узбережжя ЧилСЦ СЦ Перу та полюючи на СЦспанськСЦ торгСЦвельнСЦ кораблСЦ. РЖспанцСЦ вважали, що Тихий океан - СЧх "аснСЦсть, в яку нСЦхто не проникне, тому воСФнного флоту у захСЦдного узбережжя Америки фактично не було. Дрейк, звичайно, побував в цих краях, але СЦспанцям здавалося, що це чиста випадковСЦсть [16, 149].

ПСЦсля досягнення основноСЧ мети експедицСЦСЧ - збагачення СЧСЧ учасникСЦв, - у СЧСЧ продовженнСЦ не було необхСЦдностСЦ. ВсСЦ витрати на подорож окупилися сторицею, СЦ можна було повертатись додому. РЖз трьох кораблСЦв у КавендСЦша залишився лише один, з 48 матросами на борту, перевантажений здобиччю СЦ беззахисний перед будь-яким воСФнним кораблем. Тому КавендСЦш вирСЦшив пливти дорогою, прокладеною Дрейком, через Тихий океан до ОстровСЦв прянощСЦв, через Гуам СЦ ФСЦлСЦппСЦни, повз Яву СЦ Суматру. Подальший маршрут пролягав через РЖндСЦйський океан СЦ мис ДоброСЧ НадСЦСЧ - до захСЦдного узбережжя Африки СЦ далСЦ в АнглСЦю.

9 вересня 1588 року корабель КавендСЦша увСЦйшов в ПлСЦмутський порт. Так завершилась третя в СЦсторСЦСЧ людства навколосвСЦтня подорож. КавендСЦш обСЦгнув земну кулю за 2 роки СЦ 51 день [16, 154].

ПСЦсля повернення до АнглСЦСЧ КавендСЦш, як СЦ Дрейк, на вСЦдзначення заслуг перед королСЦвством одержав шляхетський титул. Слава про нього розСЦйшлася по всСЦй АнглСЦСЧ. Тут добре розумСЦли значення його експедицСЦСЧ СЦ оцСЦнили не тСЦльки захоплену здобич, привезену ним, але й географСЦчнСЦ свСЦдчення, якСЦ вважались тодСЦ великою цСЦннСЦстю. АнглСЦя отримала те, що ранСЦше старанно приховувалось вСЦд всСЦх СЦспанцями: детальнСЦ карти з точними вСЦдстанями, обрисами берегСЦв, проток, бухт, мСЦiь якСЦрноСЧ стоянки, вСЦтрами СЦ течСЦями. КавендСЦш привСЦз в АнглСЦю масу свСЦдчень про Америку, ФСЦлСЦппСЦни, Яву, уточненСЦ карти всСЦх тих земель, де вСЦн побував, лоцСЦю МагеллановоСЧ протоки. ВСЦн розповСЦдав про багатства Сходу, СЦ Китаю в тому числСЦ, пСЦсля чого в АнглСЦСЧ знову почали посилено готуватись до того, щоб звтАЩязатися СЦз схСЦдно-азСЦатським регСЦоном безпосередньо [16, 154].

Ще один англСЦйський пСЦрат СЦ дослСЦдник МартСЦн ФробСЦшер (1539-1594) перше своСФ плавання здСЦйснив у 1553-1554 роках до берегСЦв ГвСЦнеСЧ. З 1563Вар. ФробСЦшер почав займатися пСЦратством. З 1570 року вСЦн офСЦцСЦйно перебуваСФ на службСЦ у англСЦйськоСЧ королеви [18, 73].

У цей час англСЦйцСЦв охопила манСЦя пошуку ПСЦвнСЦчно-ЗахСЦдного проходу, що вСЦв до омрСЦяноСЧ РЖндСЦСЧ. В 1576 роцСЦ ГемфрСЦ Джильберт на основСЦ карти басейну рСЦчки Св. ЛаврентСЦя, укладеноСЧ Ж. КартьСФ СЦ опублСЦкованоСЧ в 1564Вар. географом ОртелСЦусом, видав брошуру пСЦд назвою "Роздуми», у якСЦй доводив наявнСЦсть виходу СЦз Атлантичного океану в Тихий. Ця брошура справила велике враження на М.ВаЛока, одного з агентСЦв англСЦйськоСЧ МосковськоСЧ компанСЦСЧ. Лок познайомився СЦз ФробСЦшером, вСЦдомим тодСЦ мореплавцем СЦ пСЦратом, який теж прагнув вСЦдшукати ПСЦвнСЦчно-ЗахСЦдний прохСЦд до РЖндСЦСЧ. Разом вони вирСЦшили спорядити невелику експедицСЦю, вирушивши в обтАЩСЧзд Америки з пСЦвночСЦ [53, 112].

19 червня 1576Вар. кораблСЦ Лока СЦ ФробСЦшера вийшли СЦз Дептфорда. Вони пройшли ПСЦвнСЦчне море, обСЦгнули ШотландськСЦ СЦ ФарерськСЦ острови СЦ дСЦстались до пСЦвденноСЧ кСЦнцСЦвки ЗемлСЦ ФрСЦсланд (нинСЦ о. ГренландСЦя). ВСЦдчайдушно маневруючи серед айсбергСЦв, ФробСЦшер вийшов у вузьку затоку, названу в результатСЦ його СЦменем. ВСЦн пройшов цСЦСФю затокою 60 миль, маючи по праву руку АзСЦатський материк, який злСЦва вСЦддСЦлявся вСЦд АмериканськоСЧ сушСЦ [16, 463].

НововСЦдкритСЦ землСЦ, якСЦ згодом були названСЦ "Американською сушею» ФробСЦшера, насправдСЦ являлись пСЦвденно-схСЦдним пСЦвостровом БаффСЦновоСЧ ЗемлСЦ. РДлизавета РЖ дала СЧй умовну таСФмну назву Meta incognita (з лат. НевСЦдомий шлях), так як зСЦ слСЦв ФробСЦшера зробила висновок, що ця дСЦлянка сушСЦ СФ пСЦдступом до АзСЦСЧ. Для ФробСЦшера доказом того, що вСЦн все-таки досягнув АзСЦСЧ, були жителСЦ цСЦСФСЧ мСЦiевостСЦ, якСЦ ззовнСЦ нагадували татар. У дСЦйсностСЦ ж це була перша СЦсторично зафСЦксована зустрСЦч СФвропейцСЦв з американськими ескСЦмосами [16, 464].

ПСЦсля повернення ФробСЦшера 2 жовтня 1576Вар. королева РДлизавета поспСЦшила подарувати йому особливу хартСЦю на право монопольноСЧ торгСЦвлСЦ з КитаСФм через "вСЦдкритий» ним ПСЦвнСЦчно-ЗахСЦдний прохСЦд. Негайно була органСЦзована Катайська (Китайська) компанСЦя за участю королеви, поважних державних чиновникСЦв СЦ магнатСЦв Лондонського ССЦтСЦ [18, 74].

В травнСЦ 1578 року МартСЦн ФробСЦшер продовжив дослСЦдження "затоки» СЦ планував дСЦйти до "Катая». Однак бурСЦ КрайньоСЧ ПСЦвночСЦ вСЦдкинули кораблСЦ на пСЦвдень. ЕкспедицСЦя потрапила у справжню, вСЦльну вСЦд льоду широку затоку, за якою було видно вСЦдкрите море. ФробСЦшер повСЦв команду на пСЦвнСЦчний схСЦд СЦ вСЦдкрив прохСЦд мСЦж пСЦвостровом Мета-РЖнкогнСЦта на заходСЦ СЦ групою невеликих островСЦв на сходСЦ. Тепер навСЦть в його очах "Золота Земля» не могла бути материком, адже вона знаходилася мСЦж двома протоками: однСЦСФю справжньою, Гудзоновою, - на пСЦвднСЦ СЦ вСЦдкритою ФробСЦшером, - на пСЦвночСЦ [16, 466].

ПСЦсля останньоСЧ експедицСЦСЧ королева навСЦть возвела ФробСЦшера в дворянство. Таке ставлення РДлизавети до бувалого "морського вовка» привело до того, що англСЦйськСЦ СЦсторики СЦ по сьогоднСЦшнСЦй день ставлять його СЦмтАЩя поруч з СЦншими великими мореплавцями [16, 468].

РЖсторичнСЦ ж наслСЦдки арктичних експедицСЦй такСЦ: в марнСЦй надСЦСЧ знайти пСЦвнСЦчно-захСЦдний шлях в РЖндСЦю МартСЦну ФробСЦшеру в 1576-1578Варр. вдалося дСЦйти до 63В° пСЦвнСЦчноСЧ широти, побачити справжню ГренландСЦю, покласти початок вСЦдкриттю БаффСЦновоСЧ ЗемлСЦ СЦ увСЦйти до ДевСЦсовоСЧ СЦ ГудзоновоСЧ проток [53, 362]. Завдяки експедицСЦям ФробСЦшера у морякСЦв виникло уявлення про наявнСЦсть великого архСЦпелагу на пСЦвнСЦчному заходСЦ океану. Так успСЦшний пСЦрат СЦ приватир став пСЦонером пСЦдкорення Арктики [18, 73].

Таким чином, приклад Ф.ВаДрейка, Т. КавендСЦша, М. ФробСЦшера доводить, що СФлизаветинськСЦ "морськСЦ вовки» були не тСЦльки пСЦратами, але й першовСЦдкривачами, видатними мореплавцями, подорожСЦ яких мали величезне географСЦчне значення. В пошуках найвигСЦднСЦших торгСЦвельних шляхСЦв чи в результатСЦ проникнення до малодослСЦджених величезних територСЦй, якСЦ або залишились до цього часу "бСЦлими плямами», або були закритими для доступу в них монопольним правом РЖспанськоСЧ СЦ ПортугальськоСЧ СЦмперСЦй, вони наносили на карти новСЦ острови, невСЦдомСЦ землСЦ, уточненСЦ обриси узбережжСЦ. ГрабСЦжницькСЦ походи англСЦйських пСЦратСЦв вСЦдкрили морськСЦ шляхи, вСЦдомСЦ ранСЦше тСЦльки СЦспанцям СЦ португальцям, СЦ чСЦтко показали, що вСЦднинСЦ в РЖспанСЦСЧ немаСФ монополСЦСЧ на корабельнСЦ перевезення в Тихому океанСЦ, СЦ що португальцСЦ являються не СФдиною силою на сходСЦ.


1.4 ОсновнСЦ результати Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв та СЧхнСФ значення для розвитку АнглСЦСЧ


ВеликСЦ географСЦчнСЦ вСЦдкриття становлять одне з найбСЦльш значущих явищ всесвСЦтньоСЧ СЦсторСЦСЧ. НаслСЦдки цих вСЦдкриттСЦв вперше у свСЦтовСЦй СЦсторСЦСЧ мали планетарний характер. В ходСЦ Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв СФвропейцСЦ здСЦйснили революцСЦйний прорив в СЦншСЦ цивСЦлСЦзацСЦСЧ, що прискорило формування цСЦлСЦсностСЦ свСЦтового розвитку. У зв'язку з цим дослСЦдники пропонують називати перСЦод кСЦнця XV - середини XVII ст. геополСЦтичною революцСЦСФю [77, 23].

До кСЦнця XV ст. РДвропа була вСЦдносно замкнутим регСЦоном. ВСЦдкриття нових земель розширило цивСЦлСЦзацСЦйний кругозСЦр СФвропейцСЦв. Водночас почалася адаптацСЦя позаСФвропейського свСЦту до цСЦнностей СФвропейськоСЧ цивСЦлСЦзацСЦСЧ, щоправда, не завжди цивСЦлСЦзацСЦйними методами [76, 51].

ВеликСЦ географСЦчнСЦ вСЦдкриття дали змогу встановити контури населених материкСЦв. КрСЦм пСЦвнСЦчного й пСЦвнСЦчно-захСЦдного берегСЦв Америки та схСЦдного берега АвстралСЦСЧ, була дослСЦджена досить велика частина земноСЧ поверхнСЦ. Хоча невСЦдомими залишалося ще багато областей Америки, ЦентральноСЧ Африки й вся АвстралСЦя, наступними роками десятки експедицСЦй лСЦквСЦдували цю прогалину. ВеликСЦ географСЦчнСЦ вСЦдкриття дали величезний запас нових фактСЦв з астрономСЦСЧ, геологСЦСЧ, зоологСЦСЧ, ботанСЦки. Це сприяло розвитковСЦ наукових знань [40, 28].

ВеликСЦ географСЦчнСЦ вСЦдкриття започаткували добу колонСЦальних завоювань. З вСЦдкриттям нових земель та краСЧн СФвропейцСЦ розпочали СЧх СЦнтенсивну колонСЦзацСЦю. Основу колонСЦзацСЦйного процесу заклав СЦспанець Фернандо Кортес (1485-1547). ВСЦн протягом 1519-1521 pp. захопив величезну краСЧну Мексику, а СЧСЧ населення (племена ацтекСЦв) зробив колонСЦально залежним вСЦд РЖспанСЦСЧ. Другий СЦспанський конкСЦстадор Франциско ПСЦсарро в 1532-1535 pp. пСЦдкорив Перу, а в 1530-1540 pp. СЦспанцСЦ захопили ЧилСЦ, Нову Гренаду (КолумбСЦю), БолСЦвСЦю [63, 29].

ОстрСЦв Еспаньола (ГаСЧтСЦ) став центром СЦспанськоСЧ колонСЦзацСЦСЧ. Населення Антильських островСЦв проживало в умовах первСЦсного ладу, а тому легко потрапило в повну залежнСЦсть вСЦд СЦспанцСЦв. Однак СЦндСЦанцСЦ не виправдали надСЦй колонСЦзаторСЦв. Не призвичаСФнСЦ до рабства, не пристосованСЦ до важких умов працСЦ, тубСЦльцСЦ швидко виснажувались СЦ помирали вСЦд голоду СЦ хвороб. Якщо на початку колонСЦзацСЦСЧ мСЦiеве населення усСЦх Вест-РЖндських островСЦв складало близько 1 млн. чоловСЦк, то за пСЦвсторСЦччя воно майже все було знищене [66, 22].

ЗнелюдненСЦ територСЦСЧ потребували робочих рук. КолонСЦзатори швидко вирСЦшили цю проблему - з 1501Вар. починаСФться масове завезення негрСЦв-рабСЦв з Африки до Америки. 1515Вар. РЖспанСЦя надСЦслала першу партСЦю чорних рабСЦв безпосередньо з Африки до Америки й одержала звСЦдти першу партСЦю американського цукру, який виготовили раби. Так розпочався процес багатовСЦкового поневолення африканського населення СЦ використання його в якостСЦ робочоСЧ сили на плантацСЦях [65, 27].

З усСЦх завойованих земель до РЖспанСЦСЧ надходили дорогоцСЦннСЦ метали, коштовностСЦ, цСЦннСЦ породи дерев, тютюн, прянощСЦ. ЦСЦ надходження ретельно контролювала королСЦвська "ада, спираючись на дворянство, з середовища якого призначалось вище чиновництво колонСЦй - вСЦце-королСЦ, губернатори, генерал-капСЦтани. У такий спосСЦб РЖспанСЦя швидко збагатилася й на певний СЦсторичний перСЦод почала вСЦдСЦгравати провСЦдну роль у СФвропейськСЦй полСЦтицСЦ [40, 28].

КолонСЦальна система вела до загострення взаСФмовСЦдносин серед СФвропейських держав. МСЦж ними розпочалася збройна боротьба за колонСЦСЧ та сфери впливу в рСЦзних куточках планети. Це спричинило цСЦлу низку СФвропейських воСФн, якСЦ тривали протягом усього Нового часу: англо-СЦспанськСЦ та СЦспано-голландськСЦ вСЦйни другоСЧ половини XVII ст., англо-французькСЦ XVIII ст. [42, 86].

ГеографСЦчнСЦ вСЦдкриття зумовили так звану революцСЦю цСЦн. ВнаслСЦдок того, що СЦз заморських краСЧн надходило багато золота й срСЦбла, а виробництво зростало повСЦльнСЦше, золотСЦ й срСЦбнСЦ монети почали дешевшати. Тепер на них можна було купити в кСЦлька разСЦв менше товарСЦв, нСЦж ранСЦше [63, 30]. ВСЦднинСЦ головним мСЦрилом багатства й капСЦталу стало золото, за яке все можна було купити й продати. Золото посилило економСЦчну мСЦць буржуазСЦСЧ й категорСЦй населення, пов'язаних СЦз капСЦталСЦстичним способом виробництва та колонСЦальною системою. Водночас золото зумовило масове розорення дрСЦбного виробника в мСЦстСЦ й селах, який не мСЦг конкурувати з великим промисловим виробництвом [40, 29].

ВСЦдкриття нових торговельних шляхСЦв призвело до перемСЦщення центру СФвропейськоСЧ торгСЦвлСЦ з Середземного моря до пСЦвнСЦчних морСЦв. ВСЦдтепер СЦ до прориття Суецького каналу (1869) основна торгСЦвля РДвропи з краСЧнами РЖндостану СЦ Китаю велась через Атлантичний океан повз мис ДоброСЧ НадСЦСЧ [29, 142].

МСЦiе РЖталСЦСЧ, найбСЦльш розвиненоСЧ торговоСЧ краСЧни в РДвропСЦ, посСЦли РЖспанСЦя й ПортугалСЦя. Левова частка цСЦнностей, що надходили з колонСЦй, потрапляла до РЖспанСЦСЧ та ПортугалСЦСЧ. ЦСЦ краСЧни були вСЦдсталими й майже не мали промисловостСЦ. Тому золото витрачалося феодалами як плата за товари, якСЦ купувалися в СЦнших краСЧнах. НаграбованСЦ в колонСЦях цСЦнностСЦ накопичувалися в купцСЦв та банкСЦрСЦв бСЦльш розвинених краСЧнах РДвропи. [40, 28].

Особлива роль, яку вСЦдСЦграли морськСЦ комунСЦкацСЦСЧ у ходСЦ Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв, остаточно встановила прСЦоритет морських держав над континентальними. Це пСЦдтверджуСФться тезою А.Г.ВаФранка про те, що вСЦсь Центральна АзСЦя - АнатолСЦя - ПСЦвнСЦчна РЖндСЦя - Палестина та РДгипет перестала вСЦдСЦгравати вирСЦшальну роль у свСЦтовСЦй системСЦ [75, 9].

РЖсторичний центр РДвропи СЦз Середземномор'я перемСЦщуСФться у пСЦвнСЦчно-захСЦдний, "атлантичний» регСЦон. НСЦдерланди, АнглСЦя й ПСЦвнСЦчна ФранцСЦя мали вСЦльний вихСЦд до Атлантики й лежали на шляху мСЦж ПСЦвнСЦчною та ПСЦвденною РДвропою. ОскСЦльки ФранцСЦя впродовж XVI ст. вела численнСЦ зовнСЦшнСЦ та внутрСЦшнСЦ вСЦйни, то найбСЦльше скористалися наслСЦдками географСЦчних вСЦдкриттСЦв НСЦдерланди та АнглСЦя. Розташування АнглСЦСЧ та ГолландСЦСЧ у центрСЦ свСЦтових комунСЦкацСЦй сприяло майбутньому витисненню ними РЖспанСЦСЧ та ПортугалСЦСЧ з панСЦвних позицСЦй у атлантичному просторСЦ, СЧх успСЦшнСЦй колонСЦальнСЦй експансСЦСЧ та взяттю пСЦд свСЦй контроль свСЦтовоСЧ торгСЦвлСЦ та комунСЦкацСЦй. МСЦста Антверпен СЦ Лондон поступово перетворюються на головнСЦ центри свСЦтовоСЧ торгСЦвлСЦ [49, 46].

ВСЦдкриття нових свСЦтових торговельних шляхСЦв зробило надзвичайно вигСЦдним географСЦчне положення АнглСЦСЧ (велике значення при цьому мав стратегСЦчний контроль, який вона здСЦйснювала над Ла-Маншем). До кСЦнця XIV ст. АнглСЦя була переважно сСЦльськогосподарською краСЧною, зосередженою на своСЧх внутрСЦшнСЦх територСЦях СЦ не спокушеною морем. З розвитком океанських шляхСЦв АнглСЦя, завдяки своСФму острСЦвному положенню, володСЦючи звивистою береговою лСЦнСЦСФю СЦ достатньою кСЦлькСЦстю портСЦв, мала всСЦ можливостСЦ, щоб зайняти провСЦдне торгСЦвельне значення [27, 132].

Таким чином, ВеликСЦ географСЦчнСЦ вСЦдкриття дали СФвропейцям можливСЦсть освоСЧти значнСЦ економСЦчно-географСЦчнСЦ простори, нагромадити первСЦсний капСЦтал для СЦндустрСЦалСЦзацСЦСЧ, втягнути новСЦ регСЦони в бСЦльш прискорений соцСЦально-економСЦчний розвиток й СФвропейську цивСЦлСЦзацСЦю. Незважаючи на те, що геополСЦтичну революцСЦю здСЦйснювали РЖспанСЦя, НСЦмеччина та ПортугалСЦя, СЧСЧ результати виявилися корисними насамперед для атлантичних держав ПСЦвнСЦчного Заходу. ЗмСЦна напрямкСЦв торговельних шляхСЦв породила суперництво мСЦж цими нацСЦями в прагненнСЦ оволодСЦти азСЦйськими й американськими ринками збуту, продуктами та СЦншими матерСЦальними цСЦнностями поневолених народСЦв.

Отже, протягом кСЦнця XV - середини XVII ст. було зроблено найбСЦльшу кСЦлькСЦсть видатних географСЦчних вСЦдкриттСЦв. Пошуки нових земель СЦ шляхСЦв в АзСЦю були викликанСЦ розвитком ремесел СЦ торгСЦвлСЦ в РДвропСЦ СЦ повтАЩязаним з ним дефСЦцитом дорогоцСЦнних металСЦв, захопленням турками сухопутних дорСЦг на СхСЦд, необхСЦднСЦстю встановити безпосереднСЦй звтАЩязок з азСЦйськими краСЧнами. ПершСЦ вСЦдкриття були зробленСЦ СЦспанськими СЦ португальськими мореплавцями. Однак СЧхню СЦнСЦцСЦативу перехоплюють англСЦйцСЦ, якСЦ приступили до пошукСЦв пСЦвнСЦчно-захСЦдного СЦ пСЦвнСЦчно-схСЦдного шляхСЦв в РЖндСЦю СЦ Китай. Ряди першовСЦдкривачСЦв поповнювали СЦ англСЦйськСЦ пСЦрати. У такий спосСЦб АнглСЦя заявляСФ про своСФ право на розподСЦл багатств РЖндСЦСЧ СЦ Америки, якСЦ за умовами ТордесСЦльяськоСЧ угоди належали до сфер впливу СЦнСЦцСЦаторСЦв Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв - РЖспанСЦСЧ СЦ ПортугалСЦСЧ.



2. Англо-СЦспанське суперництво та становлення англСЦйськоСЧ колонСЦальноСЧ системи


2.1 ТоргСЦвельна СЦ колонСЦальна експансСЦя АнглСЦСЧ в умовах СЦспансько-португальськоСЧ монополСЦСЧ


В XVI ст. АнглСЦя представляла собою краСЧну з розвинутим мануфактурним виробництвом, високим рСЦвнем господарського розвитку. Набирала сили нова верства населення - буржуазСЦя, яка об'СФднувався з рицарями СЦ новим дворянством (джентрСЦ) [20, 114]. Подальший розвиток капСЦталСЦстичних вСЦдносин вимагав збСЦльшення ринкСЦв збуту СЦ джерел постачання сировини, що призвело до торговоСЧ експансСЦСЧ 60-70-х рокСЦв. В АнглСЦСЧ саме торгСЦвля сприяла прискоренню розпаду феодальних вСЦдносин СЦ була джерелом збагачення буржуазСЦСЧ [68, 57].

Розвиток англСЦйськоСЧ торгСЦвлСЦ здСЦйснювався в особливих умовах. В АнглСЦСЧ не було могутнього флоту, СЦ СЧСЧ торгСЦвля велася на СЦноземних суднах В ХV ст. торгСЦвля АнглСЦСЧ з РЖталСЦСФю СЦ краСЧнами Сходу вСЦдбувалась головним чином за посередництва венецСЦанських купцСЦв. ТоргСЦвельнСЦ звтАЩязки АнглСЦСЧ з краСЧнами ПСЦвнСЦчноСЧ РДвропи знаходились в руках нСЦмецьких купцСЦв, якСЦ входили до Ганзейського Союзу. В ХVРЖ ст. СЧхня монополСЦя була лСЦквСЦдована, а вся зовнСЦшня торгСЦвля зосередилась в руках великих торгСЦвельних компанСЦй англСЦйських купцСЦв, якСЦ створювалися з метою освоСФння нових ринкСЦв збуту товарСЦв СЦ отримання сировини. [49, 48].

В 1565Вар. пСЦсля подорожСЦ Р.ВаЧенслера була утворена Московська компанСЦя. Отримавши вСЦд РЖвана Грозного привСЦлеСЧ на росСЦйському ринку, вона заснувала своСЧ факторСЦСЧ в Холмогорках, ЯрославлСЦ, ВологдСЦ, УстюзСЦ, ПсковСЦ СЦ НовгородСЦ [53, 103].

ТоргСЦвля з МосковСЦСФю велася не тСЦльки в обхСЦд Скандинавського пСЦвострова, але СЦ через БалтСЦйське море: проходячи через Зундську протоку, кораблСЦ прибували до Нарви. В 1579Вар. була заснована Естляндська (СхСЦдна) компанСЦя для торгСЦвлСЦ СЦз краСЧнами балтСЦйського регСЦону СЦ СкандинавСЦСЧ [38, 267].

Проникнення англСЦйського купецтва в краСЧни Близького Сходу, як з боку Москви, так СЦ через Середземне море призвело до встановлення регулярних дипломатичних СЦ торгСЦвельних вСЦдносин з Туреччиною. Отримавши привСЦлеСЧ вСЦд султана, англСЦйцСЦ заснували в 1581Вар. ЛевантСЦйську компанСЦю, яка СЦмпортувала схСЦднСЦ товари - шовк, прянощСЦ, бавовну тощо [38, 268].

РЖснували компанСЦСЧ "купцСЦв-авантюристСЦв», якСЦ дСЦяли на "асний страх СЦ ризик, а також акцСЦонернСЦ купецькСЦ товариства, створенСЦ за рахунок пайових внескСЦв СЧСЧ учасникСЦв. По закСЦнченнСЦ експедицСЦСЧ вони отримували свою частку прибутку в залежностСЦ вСЦд внеску. РЖнколи прибутки досягали 300% рСЦчних [74, 36].

Корона зазвичай надавала таким великим компанСЦям монопольне право на торгСЦвлю, що охороняло СЧх вСЦд конкуренцСЦСЧ СЦ дозволяло самовСЦльно збСЦльшувати цСЦни на товари [20, 114]. В 1580Вар. англСЦйське купецтво отримало т. зв. капСЦтуляцСЦю - право торгувати повсюди у володСЦннях турецького султана, сплачуючи невелике мито, в розмСЦрСЦ 5%. Проникнення на Близький СхСЦд полегшувалось тим, що ЛевантСЦйська компанСЦя володСЦла добре озброСФним торгСЦвельним флотом (зростанню англСЦйського судноплавства сприяла державна протекцСЦонСЦстська полСЦтика, яка дозволяла перевозити ряд товарСЦв тСЦльки на англСЦйських кораблях). РДлизавета I СЦ ТаСФмна Рада внесли в якостСЦ паю до компанСЦСЧ 40 тис. ф. ст., отримавши дохСЦд в розмСЦрСЦ 300%. В 1584Вар. королева вклала в левантСЦйську торгСЦвлю ще 10 тис. ф. ст. на умовах отримання 500 фунтСЦв стерлСЦнгСЦв щорСЦчного прибутку [53, 104].

Новий СвСЦт був другим напрямком торгСЦвельноСЧ експансСЦСЧ АнглСЦСЧ СЦ важливим джерелом збагачення СЧСЧ промислово-буржуазних кСЦл. Для англСЦйськоСЧ промисловостСЦ американськСЦ колонСЦСЧ, якими володСЦла РЖспанСЦя, були вигСЦдним ринком збуту СЦ постачальником сировини. В 40-60-тСЦ роки ХVРЖ ст. купецтво Корсета, Девоншира СЦ Корнуолла вело взаСФмовигСЦдну торгСЦвлю СЦз населенням СЦспанських колонСЦй на американському узбережжСЦ, поставляючи СЧм "аснСЦ товари, а також невСЦльникСЦв, захоплених на узбережжСЦ Африки [20, 115].

Однак з середини 60-х рокСЦв "ада Вест-РЖндСЦСЧ, охороняючи СЦспанську монополСЦю на торгСЦвлю з Америкою, прийняла жорсткСЦ заходи проти вСЦдносин колонСЦстСЦв з "контрабандистами» СЦ "СФретиками», заборонивши своСЧм колонСЦям торгувати з будь-якою чужою нацСЦСФю. Право на товарообмСЦн у цьому регСЦонСЦ фактично монополСЦзувала СевСЦльська компанСЦя, без СЧСЧ дозволу жоден корабель не мСЦг зайти до ПортСЦв Нового СвСЦту [43, 80]. ВсСЦ СЦноземцСЦ, в тому числСЦ СЦ англСЦйськСЦ купцСЦ, якСЦ робили спроби хоча б наблизитись до СЦспанських колонСЦальних володСЦнь, автоматично зараховувались до пСЦратСЦв. РЗх кораблСЦ СЦ товари конфСЦсковувались, а членСЦв команди безжалСЦсно вСЦшали на реях [38, 268].

Все це змушувало мирних англСЦйських торговцСЦв ставати агресивнСЦшими. БСЦльшСЦсть з них продовжували торгувати з СЦспанськими колонСЦями всупереч усСЦм заборонам, або ж перетворювались на морських розбСЦйникСЦв, якСЦ грабували СЦспанськСЦ порти СЦ судна, що перевозили американське золото СЦ срСЦбло. В цей перСЦод пСЦрати СЦ окремСЦ купцСЦ-авантюристи були головними агентами, якСЦ ввозили контрабанду в СЦспанськСЦ СЦ португальськСЦ колонСЦСЧ СЦ таСФмно вивозили звСЦдти колонСЦальнСЦ товари [28, 6].

В АнглСЦСЧ виникли спецСЦальнСЦ купецькСЦ компанСЦСЧ для спорядження пСЦратських експедицСЦй проти СЦспанцСЦв. РДлизавета та СЦншСЦ представники вищоСЧ англСЦйськоСЧ знатСЦ була пайщиками ряду таких компанСЦй [41, 59]. За такоСЧ пСЦдтримки англСЦйськСЦ пСЦрати нападали на навантаженСЦ американським золотом СЦспанськСЦ кораблСЦ, грабували СЦспанськСЦ колонСЦСЧ в АмерицСЦ СЦ привозили в АнглСЦю небаченСЦ багатства. Союз знатСЦ, купцСЦв СЦ самого уряду з пСЦратами був взаСФмовигСЦдним, оскСЦльки СЧх обтАЩСФднувала боротьба з спСЦльним ворогом - РЖспанСЦСФю, яка до того ж приносила великСЦ прибутки. Так, в умовах СЦспансько-португальськоСЧ торгово-колонСЦальноСЧ монополСЦСЧ англСЦйськСЦ купцСЦ почали досить вигСЦдно перепродавати СЦншим державам колонСЦальнСЦ товари, якими СЧх постачали вСЦтчизнянСЦ пСЦрати, перехоплюючи товар в СЦспанцСЦв СЦ португальцСЦв, котрСЦ перевозили його з колонСЦй в РДвропу [53, 108].

Таким чином, бурхливий розвиток промисловостСЦ змушував АнглСЦю шукати новСЦ ринки збуту, фСЦнансовСЦ ресурси СЦ сировину, необхСЦднСЦ для СЧСЧ нормального функцСЦонування. РозвтАЩязання цСЦСФСЧ проблеми повтАЩязувалося зСЦ збСЦльшенням кСЦлькостСЦ комерцСЦйних партнерСЦв, пошуком нових ринкСЦв, створенням великих купецьких компанСЦй, пСЦдтримуваних урядом ТюдорСЦв. Назви торговельних компанСЦй, утворених в той перСЦод (Московська, ЛевантСЦйська, РЖстляндська) характеризують основнСЦ напрями англСЦйськоСЧ торговоСЧ експансСЦСЧ в 60-80-х р.р. Протягом всього ХVРЖ ст. АнглСЦя не мала таких великих СЦ багатих колонСЦальних територСЦй, якСЦ можна було б зрСЦвняти СЦз володСЦннями РЖспанСЦСЧ СЦ ПортугалСЦСЧ. Вона запСЦзнилась на цей перший подСЦл свСЦту, а тому наздоганяла втрачене рСЦзними способами, в тому числСЦ шляхом контрабандноСЧ торгСЦвлСЦ з колонСЦями РЖспанСЦСЧ СЦ пСЦратського грабежу СЧСЧ портСЦв СЦ кораблСЦв.


2.2 Загострення англо-СЦспанських вСЦдносин у другСЦй половинСЦ ХVРЖ столСЦття


ОднСЦСФю з причин загострення англо-СЦспанських суперечностей стало утвердження англСЦканськоСЧ реформацСЦСЧ за правлСЦння Елизавети Тюдор (1558-1603). До релСЦгСЦйноСЧ ворожнечСЦ мСЦж католицькою РЖспанСЦСФю СЦ протестантською АнглСЦСФю слСЦд додати також суперництво двох держав за панування на морях [34, 400]. Королева РДлизавета I СЦ СЧСЧ найближче оточення не визнавали торгово-колонСЦальноСЧ монополСЦСЧ РЖспанСЦСЧ, але прагнули дещо вСЦдтягнути конфлСЦкт, оскСЦльки АнглСЦя на той час ще не була готова до вСЦдкритого протиборства. У другСЦй половинСЦ ХVРЖ столСЦття суперництво з РЖспанСЦСФю набуло форми неоголошеноСЧ вСЦйни СЦз залученням дипломатичних СЦ пСЦратських методСЦв боротьби [34, 402].

В перСЦод неоголошеноСЧ вСЦйни проти РЖспанСЦСЧ найхоробрСЦшСЦ пСЦрати АльбСЦону були завербованСЦ на службу англСЦйськСЦй коронСЦ в якостСЦ корсарСЦв. АнглСЦя на той час не володСЦла сильним вСЦйськовим флотом, тому створювала своСЧ збройнСЦ сили на морСЦ саме з таких пСЦратСЦв. ЗгСЦдно з полСЦтикою РДлизавети I вони мали чСЦтке завдання - полювати за СЦспанськими флотилСЦями, якСЦ перевозили дорогоцСЦннСЦ метали в РДвропу, СЦ грабувати прибережнСЦ мСЦста у Вест-РЖндСЦСЧ [43, 42].

ЦСЦ вСЦдважнСЦ люди, що вСЦдчайдушно боролись проти найголовнСЦшого суперника гордого АльбСЦону - РЖспанСЦСЧ високо цСЦнувалися англСЦйською короною СЦ суспСЦльством. Так, СЦмена колишнСЦх пСЦратСЦв, якСЦ стали корсарами СЧСЧ королСЦвськоСЧ величностСЦ, таких як Д. ХоукСЦнс, Ф.ВаДрейк, Т. КавендСЦш, М. ФробСЦшер, займають поважне мСЦiе в СЦсторСЦСЧ АнглСЦСЧ. Багато хто з них за визначнСЦ заслуги у боротьбСЦ з ворогом отримали в нагороду дворянськСЦ титули, високСЦ державнСЦ посади СЦ звання Водночас англСЦйська дипломатСЦя нСЦколи не визнавала, що грабСЦжницькСЦ напади на СЦспанцСЦв пСЦдтримуються "адою, оскСЦльки офСЦцСЦйно АнглСЦя не перебувала в станСЦ вСЦйни з РЖспанСЦСФю [53, 131].

ДСЦяльнСЦсть англСЦйських пСЦратСЦв у контрольованих СЦспанцями водах Нового СвСЦту, завдавала грандСЦозних збиткСЦв РЖспанськСЦй колонСЦальнСЦй СЦмперСЦСЧ (втрати СЦспанцСЦв вСЦд морського розбою англСЦйських пСЦратСЦв СЦнодСЦ доходили до 3 млн. дукатСЦв на рСЦк), послаблювала СЧСЧ могутнСЦсть на морях СЦ одночасно приносила солСЦднСЦ прибутки у виглядСЦ вСЦдрахувань до державного бюджету, якСЦ йшли на будСЦвництво боСФздатного флоту, адже АнглСЦя готувалась до вСЦдкритоСЧ конфронтацСЦСЧ з РЖспанСЦСФю [28, 7].

Напруга мСЦж АнглСЦСФю СЦ РЖспанСЦСФю особливо зросла на початку 80-х рокСЦв, коли пСЦратськСЦ грабСЦжницькСЦ набСЦги на СЦспанськСЦ володСЦння досягли небаченого розмаху. До погСЦршення англо-СЦспанських вСЦдносин призвСЦв пСЦратський рейд ФренсСЦса Дрейка 1578-1580Варр. Посол ФСЦлСЦппа РЖРЖ рСЦшуче наполягав на покараннСЦ Дрейка СЦ поверненнСЦ награбованого, яке оцСЦнювалося приблизно в 500 тис. ф.ст. КоролСЦвська рада РДлизавети обмежилась туманною вСЦдповСЦддю, що "СЦспанський король не маСФ морального права перешкоджати англСЦйцям вСЦдвСЦдуванню РЖндСЦСЧ» [16, 129]. Вона осипала "ЗалСЦзного пСЦрата» почестями СЦ подарувала йому титул баронета, отримавши натомСЦсть майже половину захоплених цСЦнностей [19, 147].

З РЖспанСЦСФю англСЦйська монархСЦя стикалася не тСЦльки на свСЦтових шляхах того часу, але СЦ в сферСЦ СФвропейськоСЧ полСЦтики. ОскСЦльки католицькСЦ сили в РДвропСЦ являлися знаряддям СЦспанськоСЧ полСЦтики, АнглСЦя пСЦдтримувала СЧхнСЦх противникСЦв. Так, РДлизавета пСЦдтримувала гугенотСЦв у ФранцСЦСЧ, допомагала повсталим НСЦдерландам. В свою чергу РЖспанСЦя надавала допомогу СЦрландським католикам в СЧхнСЦй боротьбСЦ проти англСЦйського панування в РЖрландСЦСЧ, вСЦдправляючи туди своСЧх агентСЦв, головним чином СФзуСЧтСЦв, СЦ готуючи вторгнення на СЧСЧ територСЦю. У самСЦй АнглСЦСЧ СЦспанськСЦ агенти органСЦзовували ряд католицьких змов проти РДлизавети, в центрСЦ яких стояла колишня шотландська королева МарСЦя Стюарт [5, 336].

Протягом кСЦлькох рокСЦв РЖспанСЦя готувалася до нападу на АнглСЦю. Оточення ФСЦлСЦпа РЖРЖ закликало його "роздавити гнСЦздо СФретикСЦв». Страта МарСЦСЧ Стюарт стала зручним приводом для СЦнтервенцСЦСЧ [38, 272]. РЖспанськСЦ сили вторгнення до кСЦнця 1587Вар. були готовСЦ виступити в похСЦд, але несподСЦвана контратака англСЦйськоСЧ ескадри пСЦд командування Ф.ВаДрейка зСЦрвала плани ФСЦлСЦпа РЖРЖ. АнглСЦйський адмСЦрал здСЦйснив смСЦливий напад на найважливСЦший СЦспанський порт КадСЦс, де були зосередженСЦ головнСЦ сили СЦспанського флоту - "НепереможноСЧ Армади». АнглСЦйцям вдалося знищити бСЦльше 30 СЦз 60 СЦспанських кораблСЦв. Напад зробив неможливим вихСЦд "НепереможноСЧ Армади» в море: ФСЦлСЦп РЖРЖ був змушений вСЦдкласти заплановане вторгнення в АнглСЦю на один рСЦк [41, 60].

Тим не менше 20 травня 1588Вар. "Непереможна Армада» залишила ЛСЦсабонський порт СЦ вийшла у вСЦдкрите море, тримаючи курс до берегСЦв АнглСЦСЧ. РЖспанцСЦ мали у своСФму розпорядженнСЦ 175 воСФнних СЦ 57 транспортних кораблСЦв, на борту яких знаходилось 8 тис. матросСЦв, 2 тис.СЦ невСЦльникСЦв-гребцСЦв, 19 тис. солдат, тисяча офСЦцерСЦв. На чолСЦ Армади стояла людина, незнайома з морською справою, однак знатного роду - герцог Медина Сидонья [19, 147].

ВСЦйна з РЖспанСЦСФю в АнглСЦСЧ набула значення боротьби за нацСЦональну самостСЦйнСЦсть краСЧни. Для вСЦдсСЦчСЦ десанту СЦ захисту Лондона були створенСЦ сухопутна армСЦя СЦ флот [5, 337]. АнглСЦйський флот, який складався СЦз невеликого ядра королСЦвських кораблСЦв СЦ бСЦльшоСЧ частини приватних купецьких СЦ пСЦратських суден з рСЦзних мСЦст АнглСЦСЧ, нараховував близько 197 бойових СЦ транспортних кораблСЦв, здебСЦльшого невеликих за розмСЦрами. Вони, однак, вСЦдрСЦзнялися маневренСЦстю СЦ були краще озброСФнСЦ артилерСЦСФю [38, 272]. АнглСЦйськими морськими силами командували не бездарнСЦ вельможСЦ, а досвСЦдченСЦ капСЦтани, в тому числСЦ Ф.ВаДрейк, Д. ХоукСЦнс. Головне керСЦвництво англСЦйським флотом взяв на себе Чарльз Говард [19, 147].

26 липня 1599 року армада вийшла СЦз Ла-КоруньСЧ СЦ через кСЦлька днСЦв досягла англСЦйських вод у ПлСЦмута, звСЦдси вона попрямувала в Дюнкерк. РЖспанцСЦ розраховували не на морську битву, а на висадку багато чисельного флоту, тактика ж англСЦйцСЦв полягала у постСЦйних нальотах на Армаду, поки вона рухалась протоками, що вСЦддСЦляли АнглСЦю вСЦд континенту [5, 338]. Протягом двох тижнСЦв бСЦльш легкСЦ СЦ маневренСЦ англСЦйськСЦ судна пСЦд командуванням ФренсСЦса Дрейка, використовуючи свою перевагу в артилерСЦСЧ, атакували СЦспанцСЦв. За висловом "ЗалСЦзного пСЦрата» англСЦйцСЦ "виривали СЦз хвоста СЦспанського птаха одне перо за СЦншим». У цей час основна частина англСЦйського флоту на чолСЦ з Чарльзом Говардом прикривала пСЦдхСЦд до Дувра - мСЦiя можливоСЧ висадки ворога [38, 273].

ПСЦсля кСЦлькох сутичок виснажена Армада, не зумСЦвши дСЦйти до Дюнкерка за поповненням, пристала до французького берега в Кале, очСЦкуючи десантний загСЦн з ФландрСЦСЧ. Але англСЦйцСЦ не вагалися, застосувавши воСФнну хитрСЦсть. Як тСЦльки пСЦднявся вСЦтер, англСЦйцСЦ, начинивши кСЦлька своСЧх човнСЦв-брандерСЦв вибухСЦвкою, СЦ проникнувши у французьку бухту, пСЦдпалили СЧх СЦ пустили на ворожу ескадру. Армада розсСЦялася, кораблСЦ втратили звтАЩязок один з одним. Скориставшись цим, англСЦйцСЦ розпочали битву. РЖспанцСЦ зазнали повноСЧ поразки СЦ великих втрат [19, 148]. Так СЦ не дочекавшись пСЦдкрСЦплення, залишки "НепереможноСЧ Армади» розпочали вСЦдступ. Але сильний пСЦвденний вСЦтер не дозволив СЧм здСЦйснити плавання через Ла-Манш. Буря розкидала кораблСЦ Армади поблизу берегСЦв ШотландСЦСЧ СЦ завершила СЧСЧ розгром [5, 338].

Таким чином, причиною багатолСЦтнього суперництва АнглСЦСФю з РЖспанСЦСФю була англСЦйська торгСЦвельно-колонСЦальна експансСЦя, якСЦй було тСЦсно в умовах СЦспанськоСЧ монополСЦСЧ. Згодом конфлСЦкт набув характеру глобального протистояння, в якому посилився конфесСЦйний акцент. АнглСЦя не мала змоги протистояти СЦспанцям у вСЦдкритСЦй вСЦйнСЦ, тому пСЦдданСЦ РДлизавети РЖ проводили своСФрСЦдну партизанську морську вСЦйну проти РЖспанСЦСЧ. АнглСЦйськСЦ пСЦрати пСЦд захистом корони систематично перехоплювали СЦспанськСЦ судна, що йшли з Америки, й здСЦйснювали напади на СЦспанськСЦ колонСЦСЧ. Перемога над Непереможною Армадою знаменувала собою утвердження АнглСЦСЧ в ролСЦ новоСЧ морськоСЧ держави. АнглСЦя не тСЦльки довела своСФ право бути володаркою морСЦв, але СЦ вСЦдстояла свою нацСЦональну незалежнСЦсть СЦ протестантську вСЦру.


2.3 Посилення АнглСЦСЧ як морськоСЧ держави пСЦсля перемоги над РЖспанСЦСФю


ПСЦсля подСЦй 1588Вар. значно посилились мСЦжнароднСЦ позицСЦСЧ АнглСЦСЧ, для якоСЧ вСЦдкрились шляхи до морськоСЧ гегемонСЦСЧ. АнглСЦйцСЦ звСЦльнились вСЦд СЦспанського СЦга на морях з СЦдеСФю потСЦснити колишнСЦх конкурентСЦв, головним чином, в РЖндСЦСЧ СЦ в Новому СвСЦтСЦ. Загибель "НепереможноСЧ Армади» дозволила англСЦйським корсарам СЦ мореплавцям, лондонському, плСЦмутському СЦ взагалСЦ всьому приморському англСЦйському купецтву, яке фСЦнансувало СЧхнСЦ експедицСЦСЧ, вСЦдСЦйти вСЦд стратегСЦСЧ оборони СЦ подумати про прямСЦ напади на СЦспанськСЦ воСФннСЦ порти. ВСЦдтепер доцСЦльним було не тСЦльки органСЦзовувати напади на СЦспанськСЦ галеони, але СЦ здСЦйснювати далекСЦ розвСЦдки в заокеанськСЦ СЦспанськСЦ СЦ португальськСЦ володСЦння з метою завести самостСЦйнСЦ торгСЦвельнСЦ звтАЩязки [20, 127].

Вже з перших десятилСЦть XVII ст. розпочинаСФться поступове заселення англСЦйськими переселенцями тСЦСФСЧ частини схСЦдного узбережжя ПСЦвнСЦчноСЧ Америки, яка лежить мСЦж сучасною територСЦСФю штату Нью-Йорк СЦ пСЦвостровом Флоридою З СЦншого боку, починаються першСЦ спроби вСЦдбити у СЦспанцСЦв частину захоплених ними ще з часСЦв Колумба земель. Майже одночасно вСЦдбуваються першСЦ розвСЦдки СЦ початок торгових вСЦдносин з РЖндонезСЦСФю, а згодом з РЖндСЦСФю [53, 125].

РЖз розгромом СЦспанськоСЧ Армади було пСЦдСЦрвано морську могутнСЦсть РЖспанСЦСЧ. Панування на морях почало переходити до АнглСЦСЧ СЦ ГолландСЦСЧ, що вСЦдкривало перед ними можливСЦсть здСЦйснення великих колонСЦальних захоплень [5, 338].

Вступаючи наприкСЦнцСЦ XVI ст. в боротьбу за колонСЦСЧ СЦ за право на заморську торгСЦвлю, АнглСЦя зСЦткнулася не лише з голландцями, якСЦ випередили СЧСЧ у цСЦй сферСЦ, але СЦ зСЦ своСЧм заклятим ворогом, РЖспанСЦСФю. Загибель "Армади» значно послабила, але не доконала РЖспанСЦю. Вона не була викреслена СЦз списку конкурентСЦв на морську торгСЦвлю. Вже бСЦльше не було воСФнно-морських сил, достатнСЦх для того, щоб ризикнути ввСЦйти в Ла-Манш, пСЦдкорити АнглСЦю СЦ повернути собСЦ першорядне значення в РДвропСЦ. Але у СЦспанцСЦв залишалися деякСЦ ресурси, за допомогою яких вони ще трималася на поверхнСЦ полСЦтичного життя РДвропи, хоч СЦ на статусСЦ другорядноСЧ держави. В РЖспанСЦСЧ залишалася СЦ Центральна, СЦ ПСЦвденна Америка, а також пости СЦ факторСЦСЧ в пСЦвденних морях Тихого океану [20, 148].

КрСЦм того виявилося, що для боротьби на Атлантичному океанСЦ англСЦйський флот продовжував залишатися безпорадним. Французи СЦ голландцСЦ врахували нову ситуацСЦю. Вони поспСЦшили вигнати англСЦйцСЦв СЦз вод Ньюфаундленда, що в свою чергу знайшло вСЦдгук в РЖспанСЦСЧ. РЖспанський уряд оголосив, що ТордесСЦльяська угода зовсСЦм не пустий звук, СЦ що його дСЦю потрСЦбно вСЦдновити. Це однак не припинило дСЦяльнСЦсть англСЦйських пСЦратСЦв, якСЦ незмСЦнно користувалися пСЦдтримкою правителСЦв СЦ великоСЧ частини буржуазСЦСЧ, зацСЦкавлених в морськСЦй торгСЦвлСЦ [53, 126].

В XVIРЖ ст. яскраво видСЦлилися 3 райони зСЦткнення колонСЦальних СЦ торгових СЦнтересСЦв: РЖндСЦя СЦ краСЧни ПСЦвденних морСЦв, Вест-РЖндСЦя СЦ ПСЦвнСЦчна Америка. У Вест-РЖндСЦСЧ держави, якСЦ конкурували з РЖспанСЦСФю (ГолландСЦя, АнглСЦя СЦ ФранцСЦя), не мали можливостСЦ використовувати позбавленСЦ будь-якоСЧ самостСЦйностСЦ мСЦiевСЦ сили. В цСЦй частинСЦ свСЦту зусилля держав спрямовуються на розрив морських звтАЩязкСЦв Вест-РЖндСЦСЧ з метрополСЦСФю шляхом контрабандноСЧ торгСЦвлСЦ СЦ пСЦратства [5,702].

Вже наприкСЦнцСЦ 20-х рокСЦв XVII ст. Вест-РЖндськСЦ острСЦвнСЦ групи - ВеликСЦ АнтильськСЦ СЦ МалСЦ АнтильськСЦ острови, - якСЦ "числилися» за РЖспанСЦСФю на пСЦдставСЦ ТордесСЦльясського угоди 1494Вар., починають заселятися англСЦйцями, французами СЦ голландцями. Однак найбагатшСЦ АнтильськСЦ острови (Еспаньола або ГаСЧтСЦ, Куба, Ямайка, Пуерто-РСЦко СЦ ТринСЦдад) як СЦ ранСЦше належали СЦспанцям [5,707].

У 1654Вар. мСЦж РЖспанСЦСФю СЦ АнглСЦСФю спалахнула нова вСЦйна, Кромвель вСЦдразу ж вСЦдправив експедицСЦю у вест-СЦндськСЦ води. Характерною СФ розмова, яку Кромвель мав з СЦспанським послом перед тим, як почати вСЦйну: Кромвель вимагав свободи торгСЦвлСЦ для англСЦйцСЦв у Вест-РЖндських володСЦннях РЖспанСЦСЧ. Посол вСЦдповСЦв, що це рСЦвнозначно тому, якби Кромвель зажадав у СЦспанського короля, щоб той вСЦддав обидва своСЧх ока [53, 258].

У квСЦтнСЦ 1655Вар. англСЦйська ескадра вийшла в похСЦд. Спроба вСЦдняти у СЦспанцСЦв Санто-ДомСЦнго (ГаСЧтСЦ) не вдалася, але Ямайка вже в травнСЦ того ж року була завойована англСЦйцями. Цю вСЦйну проти СЦспанцСЦв Кромвель вСЦв в союзСЦ з ФранцСЦСФю. РЖспанцСЦ були позбавленСЦ можливостСЦ повернути втрачене. Багатюща Ямайка надовго залишилася за АнглСЦСФю. ПСЦсля того, як маршал Тюренн, керуючи союзними англо-французькими вСЦйськами, розбив СЦспанцСЦв (у червнСЦ 1658Вар., в битвСЦ бСЦля Дюнкерка), РЖспанСЦя була змушена укласти ПСЦренейський мир (1659Вар.), за яким вСЦддавала Ямайку англСЦйцям [12, 522].

Таким чином, пСЦсля трСЦумфальноСЧ перемоги над СЦспанською Армадою, яка вважалась непереможною, морська могутнСЦсть РЖспанСЦСЧ була пСЦдСЦрвана, вСЦдтепер торгСЦвельна СЦ колонСЦальна першСЦсть почала переходити до нових морських держав, що ступили на капСЦталСЦстичний шлях розвитку, до АнглСЦСЧ СЦ ГолландСЦСЧ. АнглСЦйцСЦ вСЦдкрито заявляють про своСЧ претензСЦСЧ на свСЦтове панування. Користуючись занепадом РЖспанськоСЧ колонСЦальноСЧ СЦмперСЦСЧ АнглСЦя переходить до прямого захоплення великих заокеанських територСЦй СЦ претендуСФ на роль першорядноСЧ морськоСЧ держави.


2.4 КолонСЦальнСЦ завоювання АнглСЦСЧ У Вест-РЖндСЦСЧ СЦ в ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ


КолонСЦалСЦзм довгий час був обмежений тими морськими державами, якСЦ його започаткували. АнглСЦйцСЦ взялися до колонСЦзацСЦСЧ вСЦдносно пСЦзно, створюючи свою колонСЦальну СЦмперСЦю на уламках СЦспанськоСЧ. ПершСЦ переселенськСЦ колонСЦСЧ АнглСЦСЧ виникли в ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ. ПСЦсля кСЦлькох невдалих спроб, здСЦйснених у 80-х роках XVI ст., в 1607Вар. було засноване перше постСЦйне поселення - Джеймс-н. 1620Вар. у Масачуссетську затоку приплив корабель "Мейфлауер», привСЦзши 120 отцСЦв-пСЦлСЦгримСЦв - пуритан, що тСЦкали вСЦд релСЦгСЦйних переслСЦдувань в АнглСЦСЧ. В 1733Вар. утворилася остання СЦз 13 колонСЦй - ДжорджСЦя [32, 529].

АнглСЦйськСЦ колонСЦСЧ в ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ утворювалися на рСЦзнСЦй основСЦ: як поселення релСЦгСЦйних громад (ПлСЦмутська колонСЦя в НовСЦй АнглСЦСЧ); як поселення, заснованСЦ торговельними компанСЦями (Массачусетс, ВСЦрджинСЦя); як колонСЦСЧ, органСЦзованСЦ приватними особами, що одержали хартСЦСЧ вСЦд короля (ПенсСЦльванСЦя, МерСЦленд). У перСЦод АнглСЦйськоСЧ революцСЦСЧ й протекторату Кромвеля кСЦлькСЦсть емСЦгрантСЦв значно зросла, зтАЩявлялися новСЦ колонСЦСЧ. Боротьба з голландцями, якСЦ в 1624Вар. заснували Новий Амстердам (сучасний Нью-Йорк) СЦ намагалися закрСЦпити за собою область, названу Новими НСЦдерландами, завершилась тим, що в 1664Вар. англСЦйцСЦ захопили голландськСЦ володСЦння. До середини XVII ст. в АмерицСЦ вже СЦснувало 13 англСЦйських колонСЦй, у яких проживало понад 330 тис. осСЦб [5,709].

КолонСЦсти, захопивши великСЦ земельнСЦ простори, не могли СЧх освоСЧти своСЧми силами, а спроби перетворити СЦндСЦанцСЦв у пСЦдневСЦльну робочу силу завершилися безуспСЦшно. Тому, починаючи з 1620Вар., для роботи на плантацСЦях, орСЦСФнтованих на свСЦтовий ринок, СЦ промислах СФвропейцСЦ розпочали активно завозити до Америки жителСЦв з Африки, перетворюючи СЧх на рабСЦв. НаприкСЦнцСЦ XVII ст. у колонСЦях працювало вже близько 50 тис. невСЦльникСЦв [53, 262]. Причини широкого застосування рабськоСЧ працСЦ в колонСЦях полягали насамперед у тому, що величезна кСЦлькСЦсть дрСЦбних виробникСЦв легко здобувалася тут основний засСЦб виробництва - землю. ВнаслСЦдок цього пропозицСЦя робочоСЧ сили в колонСЦях була досить обмеженою, а найманСЦ робСЦтники були надто дорогими. Рабство негрСЦв, таким чином, було виправдане потребами капСЦталСЦстичного розвитку в умовах дефСЦциту робочих рук [21, 87].

АнглСЦйськСЦ купцСЦ й судновласники звернулися до работоргСЦвлСЦ як до джерела величезних прибуткСЦв. Вони купували у Вест-РЖндСЦСЧ патоку, переганяючи СЧСЧ в ром на численних винокурних заводах НовоСЧ АнглСЦСЧ. На захСЦдноафриканському узбережжСЦ ром був головним платСЦжним засобом при купСЦвлСЦ рабСЦв; цСЦна негра дорСЦвнювала 100 галонам рому, тобто 10 ф ст. Отриманих рабСЦв перепродавали у Вест-РЖндСЦю й американськСЦ колонСЦСЧ по 30-60 ф. ст. "за голову» [61, 68]. На работоргСЦвлСЦ наживалися лСЦверпульськСЦ купцСЦ; СЧСЧ учасниками були англСЦйськСЦ лорди та СФпископи, врештСЦ-решт у цСЦй торгСЦвлСЦ були зацСЦкавленСЦ й самСЦ американськСЦ плантатори, якСЦ вСЦдчували потребу у постСЦйному притоку робочоСЧ сили [20, 289].

До середини XVII ст. у колонСЦях дСЦяло вже багато мануфактур. Вони спСЦльно з "домашнСЦми» ремСЦсниками за короткий час забезпечили внутрСЦшнСЦй ринок всСЦма необхСЦдними промисловими товарами й розпочали його масово експортувати в РДвропу. Прискореному розвитковСЦ промисловостСЦ сприяли багатСЦ й недоторканСЦ природнСЦ запаси сировини ПСЦвнСЦчноСЧ Америки [35,20]. УспСЦхи товарного виробництва та розширення торгСЦвлСЦ з краСЧнами ЗахСЦдноСЧ РДвропи дали значний поштовх до розвитку кораблебудування й перетворення його у високорозвинену галузь промисловостСЦ. На початку XVIII ст. понад 30% кораблСЦв англСЦйського флоту було побудовано в колонСЦях [20, 289].

Прискорений економСЦчний розвиток поселень, розширення й поглиблення в них елементСЦв самоврядування привели до рСЦзкого загострення суперечностей мСЦж колонСЦями й метрополСЦСФю. АнглСЦйська буржуазСЦя й аристократСЦя дивилися на колонСЦСЧ, як на джерело сировини СЦ ринок збуту для зростаючоСЧ в метрополСЦСЧ промисловостСЦ. ЦСЦй полСЦтицСЦ вСЦдповСЦдав характер розвитку пСЦвденних колонСЦй з СЧхнСЦм плантацСЦйним господарством. Але пСЦвнСЦчнСЦ колонСЦСЧ розвивалися тим же шляхом, що й сама метрополСЦя, СЦ американська буржуазСЦя виявилася процвСЦтаючою суперницею англСЦйськоСЧ буржуазСЦСЧ у суднобудуваннСЦ СЦ мануфактурному виробництвСЦ [35, 21].

З метою обмеження економСЦчного зростання колонСЦй в останнСЦй чвертСЦ XVII ст. СЧм було заборонено вивозити з-за океану промислову та сСЦльськогосподарську продукцСЦю. В 1750Вар. англСЦйський парламент визнав промисловСЦ успСЦхи колонСЦй настСЦльки загрозливими, що заборонив споруджувати в них прокатнСЦ станки, залСЦзорСЦзнСЦ майстернСЦ [5, 710]. Водночас тим же актом заохочувався вивСЦз в АнглСЦю напСЦвфабрикатСЦв: чавуну СЦ залСЦза. Особливо ревно англСЦйська буржуазСЦя охороняла свою монополСЦю на виробництво вовняних виробСЦв, тому вживала всСЦх заходСЦв для обмеження розвитку в американських колонСЦях вовняноСЧ промисловостСЦ. Окремими актами колонСЦстам заборонялося виготовляти пСЦдкови, цвяхи, ТСудзики, фетровСЦ капелюхи, тонкСЦ сорти сукон СЦ т.д. [2, 107].

Спочатку бСЦльшСЦсть колонСЦй управлялися затверджуваними англСЦйською короною губернаторами, якСЦ призначали посадових осСЦб СЦ мали право вето по вСЦдношенню до колонСЦальних законодавчих зборСЦв. ЗаконодавчСЦ збори, що обиралися переселенцями, спочатку виконували лише дорадчСЦ функцСЦСЧ. Але з посиленням економСЦчноСЧ могутностСЦ колонСЦй цСЦ органи поступово набували автономСЦСЧ. "ада в колонСЦях поряд з губернатором фактично належала мСЦiевСЦй купецькСЦй СЦ плантаторськСЦй олСЦгархСЦСЧ [39, 31].

ЕкономСЦчно й полСЦтично пСЦвнСЦчноамериканськСЦ колонСЦСЧ довгий час були бСЦльше пов'язаними з метрополСЦСФю, нСЦж мСЦж собою. МетрополСЦя використала СЧхню роз'СФднанСЦсть для пСЦдтримки свого колонСЦального панування. ЗалежнСЦсть вСЦд метрополСЦСЧ була перешкодою до утворення в них СФдиного внутрСЦшнього ринку. Таке становище вСЦдповСЦдало СЦнтересам англСЦйськоСЧ буржуазСЦСЧ, яка прагнула до повного панування на американському ринку [35, 23].

Одночасно з колонСЦзацСЦСФю ПСЦвнСЦчноамериканського континенту вСЦдбувалось освоСФння закинутих СЦспанцями Вест-РЖндських островСЦв, якими АнглСЦя оволодСЦла в такому хронологСЦчному порядку: з 1609Вар. англСЦйцСЦ обживаються на Бермудських островах, мСЦж 1614 СЦ 1635 роками займають острови св. Христофора, Барбадос, НевСЦс, Тортуга, АнтСЦгуа СЦ ПровСЦденс; в 1655 англСЦйцСЦ захопили Ямайку, в 1666Вар.Ва- БагамськСЦ острови, в 1762Вар.Ва- два острови СЦз групи НавСЦтряних островСЦв - Сент-ВСЦнсент СЦ Гренада [53, 261].

У всСЦх цих пунктах працею рабСЦв велося плантацСЦйне господарство. СприятливСЦ природнСЦ умови вест-СЦндських територСЦй робили тут плантацСЦйне господарство надзвичайно прибутковою справою. Вирощування тютюну, бавовни, кави, какао, перш за все цукру швидко СЦ в нечуваних розмСЦрах збагачувало колонСЦстСЦв СЦ англСЦйських купцСЦв, якСЦ торгували колонСЦальними продуктами. АнглСЦйськСЦ купцСЦ СЦ промисловцСЦ (особливо лондонськСЦ), що спрямовували колонСЦальну полСЦтику британського уряду СЦ парламенту в те чи СЦнше русло, дуже посилено пСЦклувалися про те, щоб Вест-РЖндськСЦ острови не завели самостСЦйноСЧ промисловостСЦ, СЦ у найвСЦдвертСЦший спосСЦб мотивували свою тривогу: якщо колонСЦсти заведуть своСЧ мСЦста СЦ свою мануфактуру, то це завдасть непоправних збиткСЦв торгСЦвлСЦ СЦ промисловостСЦ АнглСЦСЧ [53, 263].

Отже, АнглСЦя ступила на шлях колонСЦальних захоплень значно пСЦзнСЦше вСЦд РЖспанСЦСЧ, ПортугалСЦСЧ, СЦ навСЦть ГолландСЦСЧ. До початку XVIII ст. колонСЦальнСЦ володСЦння АнглСЦСЧ охоплювали поселення в ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ та острови в Карибському морСЦ. З метою встановлення своСФСЧ монополСЦСЧ в торгСЦвлСЦ СЦ економСЦцСЦ колонСЦй АнглСЦя використовувала широкий спектр як економСЦчних, так СЦ економСЦчних важелСЦв впливу. На той час колонСЦСЧ забезпечували АнглСЦю сировиною СЦ умовами для збуту "асних товарСЦв, вони були прибутковою сферою вкладення капСЦталу СЦ мСЦiями для емСЦграцСЦСЧ, а також одним СЦз елементСЦв престижу на мСЦжнароднСЦй аренСЦ.

Таким чином, англСЦйська торгово-колонСЦальна експансСЦя, суперництво на морях, а також релСЦгСЦйнСЦ протирСЦччя були головними причинами англо-СЦспанського конфлСЦкту. АнглСЦйцСЦ не ризикували вступати з РЖспанСЦСФю у вСЦдкритий конфлСЦкт, оскСЦльки перевага сил була на боцСЦ СЦспанцСЦв. З середини ХVРЖ столСЦття боротьба АнглСЦСЧ проти РЖспанСЦСЧ набула форми контрабандноСЧ торгСЦвлСЦ з американськими колонСЦями СЦ пСЦратського грабежу СЦспанських портСЦв СЦ суден. Уряд РДлизавети таСФмно пСЦдтримував пСЦратськСЦ експедицСЦСЧ проти РЖспанСЦСЧ, так як вони завдавали вСЦдчутного удару СЧСЧ торгово-колонСЦальнСЦй монополСЦСЧ. Занепад СЦ втрата РЖспанСЦСФю колишньоСЧ могутностСЦ пСЦсля розгрому "НепереможноСЧ армади» в 1588Вар. створила сприятливСЦ умови для англСЦйськоСЧ колонСЦзацСЦСЧ Нового свСЦту й переходу вСЦд перСЦодичних, часом пСЦратських, походСЦв до систематичного освоСФння нових земель. АнглСЦя змСЦцнюСФ своСЧ мСЦжнароднСЦ позицСЦСЧ СЦ заявляСФ про своСЧ претензСЦСЧ на звання першочерговоСЧ морськоСЧ держави.



3. Розширення зовнСЦшньоСЧ експансСЦСЧ АнглСЦСЧ та новСЦ вСЦйськово-полСЦтичнСЦ конфлСЦкти


3.1 Вплив торгСЦвельних СЦнтересСЦв та СЦдей меркантилСЦзму на зовнСЦшню полСЦтику АнглСЦСЧ в XVII - I пол. XVIII ст.


Багато вчених сучасностСЦ, говорять про торговельну революцСЦю XVII столСЦття в АнглСЦСЧ, про справжнСЦй торговий вибух. Впродовж цього сторСЦччя СЦндекс зростання тих галузей промисловостСЦ, що працювали виключно на експорт збСЦльшився з 100 до 550. АнглСЦйський успСЦх за межами острова полягаСФ у створеннСЦ досить обширноСЧ торговоСЧ СЦмперСЦСЧ, у поверненнСЦ британськоСЧ економСЦки у бСЦк обширноСЧ зони обмСЦну вСЦд моря навколо Антильських островСЦв до РЖндСЦСЧ, Китаю СЦ африканських берегСЦв [24, 378].

До середини XVIII ст. англСЦйська зовнСЦшня торгСЦвля невпинно зростала, вСЦдносно зменшуючись у напрямСЦ оточуючоСЧ РДвропи СЦ збСЦльшуючись на рСЦвнСЦ заморських торгових операцСЦй. Обмежена зростанням внутрСЦшнСЦх цСЦн СЦ вартостСЦ робочоСЧ сили, АнглСЦя не могла стримати французьку СЦ голландську конкуренцСЦю на близько розташованих ринках РДвропи. Центр тяжСЦння англСЦйськоСЧ торгСЦвлСЦ проявляв тенденцСЦю до вСЦддалення вСЦд РДвропи, тодСЦ як СЧСЧ торговСЦ операцСЦСЧ з американськими колонСЦями СЦ з РЖндСЦСФю постСЦйно збСЦльшувалися [20,285].

Така ситуацСЦя була результатом перемоги над вСЦдстанню, яку отримала англСЦйська торгСЦвля, спираючись на перший флот свСЦту. В свСЦтСЦ не було жодноСЧ краСЧни, включаючи ГолландСЦю, де розподСЦл працСЦ у сферСЦ мореплавства просунувся б так далеко, як в АнглСЦСЧ [49, 46]. Сама по собСЦ торгова революцСЦя не пояснюСФ пСЦднесення АнглСЦСЧ на мСЦжнароднСЦй аренСЦ, але жоден СЦсторик не заперечуватиме вплив торгово-колонСЦальноСЧ експансСЦСЧ на СЧСЧ зовнСЦшню полСЦтику.

На початку Нового часу тСЦльки вища державна "ада таких великих краСЧн, як АнглСЦя, була здатна керувати великим мСЦжнародним обмСЦном. З розширенням виробництва й торгСЦвлСЦ в краСЧнСЦ вона збСЦльшувала свСЦй дохСЦд шляхом наполегливого втручання у внутрСЦшньогосподарськСЦ справи свого населення СЦ дотримання торгСЦвельного балансу, що передбачав збСЦльшення експорту своСЧх вСЦтчизняних товарСЦв СЦ зменшення СЦмпорту. ЦСЦСФСЧ системи притримувалися в РДвропСЦ близько двох столСЦть. Згодом вона одержала назву меркантилСЦзму [26, 186].

МеркантилСЦзм - сукупнСЦсть СЦдей, якСЦ становили головний масив економСЦчного мислення ще на початку ранньоновСЦтнього перСЦоду СЦ полягали у переконаностСЦ, що задля процвСЦтання новСЦтньоСЧ держави, збСЦльшення СЧСЧ нацСЦонального багатства треба манСЦпулювати всСЦма доступними юридичними, адмСЦнСЦстративними, вСЦйськовими СЦ регулятивними засобами [31, 542].

В однСЦй зСЦ своСЧх популярних форм меркантилСЦзм полягав у бульйонСЦзмСЦ - думцСЦ, що багатство й могутнСЦсть краСЧни залежать вСЦд суми нагромадженого золота. РЖнший рСЦзновид меркантилСЦзму зосереджувався на вдосконаленнСЦ торговельного балансу через сприяння експортовСЦ, заборону СЦмпорту СЦ заохочення "асного виробництва. В усСЦх своСЧх формах меркантилСЦзм зосереджувався на змСЦцненнСЦ джерел економСЦчноСЧ могутностСЦ - колонСЦй, мануфактур, вСЦйськово-морського флоту - СЦ був зумисне спрямований проти комерцСЦйних конкурентСЦв краСЧни. В голландському варСЦантСЦ меркантилСЦзм здебСЦльшого був полишений приватнСЦй та мСЦiевСЦй СЦнСЦцСЦативСЦ. У французькому варСЦантСЦ полСЦтика меркантилСЦзму перебувала в твердих руках королСЦвських мСЦнСЦстрСЦв [32, 540].

У АнглСЦСЧ меркантилСЦзм спирався на поСФднання приватних СЦ королСЦвських СЦнСЦцСЦатив. Ранню теорСЦю меркантилСЦзму можна знайти в трактатСЦ Т.ВаМана "МСЦркування про торгСЦвлю АнглСЦСЧ з Ост-РЖндСЦСФю» (1621 p.). "Звичайний спосСЦб збСЦльшити наше багатство - зовнСЦшня торгСЦвля, - писав вСЦн, - причому вартСЦсть товарСЦв, проданих СЦноземцям, маСФ бути вищою вСЦд вартостСЦ спожитих СЦноземних товарСЦв» [20, 301].

АнглСЦйська буржуазСЦя прагнула свободи пСЦдприСФмництва СЦ шукала новСЦ шляхи збагачення, але за часСЦв правлСЦння Якова I, який у своСЧй зовнСЦшнСЦй полСЦтицСЦ не надто керувався нацСЦональними СЦнтересами, зовнСЦшня торгСЦвля перетворилась у монополСЦю вузького кола великих, переважно лондонських, купцСЦв. В 1608Вар. король прийняв рСЦшення про збСЦр додаткових податкСЦв на предмети зовнСЦшньоСЧ торгСЦвлСЦ. ВнаслСЦдок чого СЧСЧ баланс став пасивним: в 1622Вар. СЦмпорт в АнглСЦСЧ перевищив експорт майже на 300 тис. ф. ст. [41, 76].

ПСЦсля подСЦй 1649Вар., що ознаменувалися падСЦнням монархСЦСЧ в АнглСЦСЧ й установленням республСЦканського устрою, який проСЦснував до 1653 pp., зовнСЦшня полСЦтика АнглСЦСЧ спрямовувалася на змСЦцнення буржуазСЦСЧ та держави в цСЦлому. З цСЦСФю метою парламент розробив систему протекцСЦонСЦстських законСЦв, якСЦ забороняли ввозити в АнглСЦю товари СЦноземного виробництва. Так, Кромвель заборонив вивСЦз сироСЧ вовни й допустив безмитне ввезення чужоСЧ вовни, щоб втримати низькСЦ цСЦни на продукт, вСЦд чого найбСЦльшу користь отримали мануфактуристи. В 1651Вар. з законодавцСЦ схвалюють НавСЦгацСЦйний акт, згСЦдно з яким уся морська торгСЦвля мала обслуговуватися виключно англСЦйськими кораблями [26, 174].

ПСЦд час правлСЦння Карла II (1660-1685), який вСЦдновив старСЦ аристократичнСЦ основи, в СЦнтересах великих землевласникСЦв парламент призначив дуже високе мито на привСЦзний хлСЦб, цим самими закривши його ввСЦз; разом з тим вСЦн допустив вСЦльний вивСЦз англСЦйського хлСЦба. КрСЦм того за Карла II декСЦлька разСЦв був повторений НавСЦгацСЦйний акт 1651Вар. [20, 302]. ЦСЦ заходи повиннСЦ були посилити СЦ без того СЦснуючу ворожнечу мСЦж англСЦйцями й голландцями, якСЦ намагалися захопити монополСЦю всесвСЦтнього транспорту. У перСЦод правлСЦння Карла II мСЦж ними двСЦчСЦ починалися запеклСЦ вСЦйни: англСЦйський парламент, який пСЦсля громадянськоСЧ вСЦйни не хотСЦв створювати сухопутне вСЦйсько, на посилення вСЦйськового флоту коштСЦв не шкодував [26, 174].

Однак Стюарти шукали опори за кордоном, особливо у ФранцСЦСЧ. Це робило СЧх глухими до торгСЦвельних СЦнтересСЦв своСФСЧ краСЧни. Французький мСЦнСЦстр фСЦнансСЦв Кольбер заборонив ввСЦз англСЦйських товарСЦв у ФранцСЦю й наповнив АнглСЦю французькими виробами й предметами розкошСЦ. В АнглСЦСЧ вказували на те, що внаслСЦдок невигСЦдного балансу (переваги видачСЦ грошей СЦз краСЧни над одержанням) втрачаСФться кСЦлька мСЦльйонСЦв золота й срСЦбла щорСЦчно; англСЦйський комерцСЦйний свСЦт вимагав у виглядСЦ вСЦдплати заборони ввезення продуктСЦв французькоСЧ промисловостСЦ. ПСЦсля довгих коливань Карл II задовольнив бажання торгСЦвельного класу, але ЯкСЦв II знову скасував заборону на ввСЦз французьких товарСЦв [20, 302].

ВСЦльгельм III, прийшовши до "ади в результатСЦ "СлавноСЧ революцСЦСЧ» 1688Вар., зробив значнСЦ поступки землевласницькСЦй аристократСЦСЧ, яка допомогла йому сСЦсти на англСЦйський престол та залучив до кола своСФСЧ полСЦтики весь торгСЦвельний свСЦт АнглСЦСЧ. ЗовсСЦм по-новому вСЦн розв'язав фСЦнансове питання: шляхом нацСЦоналСЦзацСЦСЧ фСЦнансовоСЧ системи СЦ встановленням контролю над АнглСЦйським банком [26, 184]. З появою останнього (1694Вар.) пов'язано створення ефективноСЧ системи кредиту, вирСЦшальним елементом якоСЧ була довгострокова внутрСЦшня позика, що перетворилася на постСЦйний нацСЦональний борг. Це дозволило АнглСЦСЧ вести в XVIII ст. успСЦшнСЦ вСЦйни, спираючись тСЦльки на внутрСЦшнСЦ ресурси [49, 47].

Саме з часСЦв другоСЧ революцСЦСЧ 1688Вар. в АнглСЦСЧ остаточно трСЦумфуСФ меркантилСЦзм. В СЦнтересах торгСЦвлСЦ й промисловостСЦ забороняСФться ввСЦз товарСЦв СЦноземних фабрик, особливо французьких, але заохочуСФться ввСЦз через кордон сировини, важливоСЧ для мСЦiевого обробСЦтку, або забороняСФться вивСЦз СЦз краСЧни вовни, наприклад, якщо це було корисно для англСЦйських фабрикантСЦв. ВсСЦ цСЦ заходи вСЦдповСЦдали полСЦтицСЦ вСЦгСЦв. Але АнглСЦя була далекою вСЦд тСЦСФСЧ однобСЦчностСЦ, яку засвоСЧли Кольбер СЦ його спадкоСФмцСЦ у ФранцСЦСЧ, де сСЦльськСЦ господарСЦ скаржилися на зневагу до СЧхнСЦх СЦнтересСЦв. ВСЦги, навСЦть у той час, коли користувалися повною перевагою, змушенСЦ були враховувати СЦнтереси землевласникСЦв, що складали головну базу протилежноСЧ партСЦСЧ, торСЦ. За ними зберСЦгалися премСЦСЧ за вивСЦз англСЦйського хлСЦба. Таким чином, у краСЧнСЦ було тСЦльки деяке протирСЦччя СЦнтересСЦв, однак не було протилежностСЦ й ворожнечСЦ мСЦж основними групами виробникСЦв. Ця обставина надавала АнглСЦСЧ бСЦльшоСЧ згуртованостСЦ у зовнСЦшнСЦх справах СЦ переваги у зСЦткненнях з конкурентами [41,77].

Однак на початку XVII столСЦття воювати СЦ змагатися за "аду в РДвропСЦ надалСЦ мСЦг лише той, хто мав змогу здобувати кошти з СЦнших джерел. Тобто, грабувати великий свСЦт, який лежав поза РДвропою або торгувати з ним. Для цього постСЦйно СЦ у достатнСЦй кСЦлькостСЦ потребувалися кошти. Дати СЧх могла лише торгСЦвля. РЖ тому, перш нСЦж вСЦйна стала справою професСЦйних армСЦй, по всьому свСЦту мали прокотитися не менш жорстокСЦ ВСЦйни ТорговцСЦв [30, 47].

ТорговСЦ вСЦйни XVII СЦ XVIII столСЦть велися СФвропейськими державами за колонСЦальну СЦ торгСЦвельну гегемонСЦю. ЦСЦ вСЦйни супроводжувалися грабСЦжницькими нападами на чужСЦ колонСЦальнСЦ володСЦння СЦ сприяли залученню нових заокеанських краСЧн СЦ народСЦв до сфери СФвропейських колонСЦальних завоювань. НаполегливСЦсть СЦ жорстокСЦсть, з якими велися торгСЦвельнСЦ вСЦйни, пояснюються, з одного боку, прагненням кожноСЧ СЦз конкуруючих СФвропейських держав монополСЦзувати в своСЧх руках пограбування краСЧн АзСЦСЧ, Америки СЦ Африки, з СЦншого - тим винятковим значенням, яким у мануфактурний перСЦод капСЦталСЦзму характеризувалися зовнСЦшнСЦ, в першу чергу монополСЦзованСЦ колонСЦальнСЦ ринки, зазвичай закритСЦ для СЦноземноСЧ конкуренцСЦСЧ [9, 506].

Виняткова вигСЦднСЦсть торгСЦвлСЦ з колонСЦальними краСЧнами полягала в тому, що вона завжди була нееквСЦвалентною. КолонСЦзатори нерСЦдко придбавали продукти колонСЦальних краСЧн задарма, шляхом вСЦдкритого насильства СЦ грабежу. В СЦндСЦанцСЦв ПСЦвнСЦчноСЧ Америки вони в обмСЦн на спиртнСЦ напоСЧ отримували дорогоцСЦннСЦ хутра, а в АфрицСЦ - слонову кСЦстку СЦ рабСЦв. В краСЧнах Далекого Сходу цСЦна золота була значно нижчою по вСЦдношенню до срСЦбла, нСЦж в РДвропСЦ, СЦ вивезення золота з Китаю, ЯпонСЦСЧ СЦ краСЧн ПСЦвденних морСЦв приносило додатковСЦ прибутки СФвропейським купцям [9, 505].

АнглСЦйцСЦ та французи прагнули створити закритСЦ, антагонСЦстичнСЦ та взаСФмовиключнСЦ торговСЦ системи, кожна з яких, на СЧхню думку, могла розквСЦтати найпишнСЦше лише на руСЧнах СЦншоСЧ [27,134]. З точки зору французького мСЦнСЦстра Ж.-Б.ВаКольбера, ФранцСЦя могла зростати у величСЦ й статках, знищуючи добробут своСЧх ворогСЦв. У досить рСЦзкСЦй формСЦ Кольбер висловив точку зору, яку в другСЦй половинСЦ XVII столСЦття подСЦляли як державнСЦ дСЦячСЦ, так СЦ комерсанти: що торгСЦвля СФ однСЦСФю з форм вСЦйни. Перефразуючи можна сказати, що вСЦйна сприяла розвитку комерцСЦСЧ СЦншими засобами. У другСЦй половинСЦ XVII столСЦття цСЦй доктринСЦ судилося стати загальноприйнятою в усСЦй РДвропСЦ [30, 47].

НайбСЦльш рСЦшуче цих поглядСЦв дотримувалися в АнглСЦСЧ, особливо на початку XVIII столСЦття, коли вона перетворилась на провСЦдну комерцСЦйну силу РДвропи. Один з англСЦйських комерсантСЦв заявляв: "Наша комерцСЦя краще процвСЦтатиме за умов рСЦшучоСЧ СЦ добре органСЦзованоСЧ вСЦйни флотСЦв, нСЦж за умов будь-якого миру, який забезпечуСФ вСЦдкритСЦ стосунки мСЦж нацСЦями» [30, 48]. РЖнший автор тих часСЦв переконував уряд, "що треба настСЦльки виснажити комерцСЦю СЦ флот постСЦйного ворога, щоб у майбутньому вони не змогли успСЦшно змагатися з нами й торгСЦвлСЦ» [41,77]. Якщо Кольбер вважав комерцСЦю СЦнструментом державноСЧ "ади, то англСЦйськСЦ купцСЦ необхСЦдним засобом для розвитку СЧхньоСЧ комерцСЦСЧ вважали "асне "аду, особливо СЧСЧ вСЦйськово-морськСЦ сили.

АнглСЦйськСЦ купцСЦ були переконанСЦ, що торгСЦвля породжувала багатство; якщо уряд мСЦг прибрати його до рук, воно перетворювалося у вСЦдповСЦдно оснащенСЦ СЦ керованСЦ флоти та армСЦСЧ, якСЦ у свою чергу, посилювали "аду держави. АнглСЦйський письменник Чарльз Давенан у кСЦнцСЦ XVII столСЦття вСЦдзначав: "СьогоднСЦ все мистецтво вСЦйни зведено до грошей: СЦ нинСЦ той принц найвСЦрогСЦднСЦше матиме успСЦх та перемоги, хто надСЦлений вмСЦнням знаходиш грошСЦ, щоб годувати, одягати армСЦю та платити СЧй, хоч вона й не буде найхоробрСЦшою» [30, 48]. Протягом XVII столСЦття збСЦльшення вСЦйськово-морських сил АнглСЦСЧ вимагало мобСЦлСЦзацСЦСЧ всСЦх наявних ресурсСЦв, особливо фСЦнансових. Тому вСЦд Державного банку та казни успСЦх АнглСЦСЧ у торгСЦвельних вСЦйнах залежав не менше, нСЦж вСЦд генералСЦтету головнокомандуючого графа Мальборо та професСЦоналСЦзму сухопутних та морських збройних сил [26,184].

Складна комбСЦнацСЦя гарячого релСЦгСЦйного ентузСЦазму, непереборного тяжСЦння до грабСЦжництва СЦ щирого бажання чесно та вигСЦдно торгувати, якСЦ протягом двох столСЦть надихали на експансСЦю СФвропейцСЦв, розпалюючи СЧхню ворожнечу на морях СЦ океанах, у XVII ст. поступово спростилася. Тепер це був звичайнСЦсСЦнький прямий збройним конфлСЦкт мСЦж кСЦлькома державами - ГолландСЦСФю, АнглСЦСФю та в першу чергу ФранцСЦСФю. ТоргСЦвля визнавалася державною справою, оскСЦльки зростали не тСЦльки СЦндивСЦдуальнСЦ капСЦтали окремих комерсантСЦв, але й багатство та могутнСЦсть краСЧни загалом. "За будь-яких умов нацСЦя здатна, - писав англСЦСФць у часи прийняття першого Договору про мореплавство в 1651Вар.,Ва- здобути СЦ збСЦльшити величезну торгову мережу та флот, що дасть СЧй змогу утримувати незалежнСЦсть на морях, СЦ, врештСЦ-решт, досягти нечуваного панування у свСЦтСЦ» [30, 48].

Але найяскравСЦший приклад того, як держава залучала приватну СЦнСЦцСЦативу, щоб збагатити скарбницю СЦ збСЦльшите свСЦй воСФнний потенцСЦал - чартернСЦ компанСЦСЧ. РСЦзноманСЦтнСЦ англСЦйськСЦ компанСЦСЧ, заснованСЦ на початку XVII столСЦття мали майже необмежену "аду, могли самостСЦйно торгувати з СЦноземними партнерами, вести вСЦйни та укладати мир, формувати гарнСЦзони, продавати зброю, створювати "аснСЦ армСЦСЧ та флоти. Якщо англСЦйськСЦ компанСЦСЧ були переважно товариствами з метою нагромадження приватного капСЦталу, з якого держава в той чи СЦнший спосСЦб могла отримувати свою частку, то кожен крок французьких компанСЦй прискСЦпливо контролювався; вони були конкретними агентами СЦ знаряддям у руках свого уряду. Мабуть саме тому, що вони виявилися слухняними СЦнструментами держави, скрупульозно контролювалися з центру, СЧм не вдалося досягти такого процвСЦтання й успСЦху, як англСЦйським конкурентам [24, 435].

Отже, англСЦйська держава, по сутСЦ, була полСЦтичною коалСЦцСЦСФю мСЦж централСЦзованою виконавчою "адою СЦ класом торговцСЦв, в СЦнтересах якого уряд, на практицСЦ реалСЦзовуючи СЦдеСЧ меркантилСЦзму, поряд з такою традицСЦйною формою зовнСЦшньоСЧ полСЦтики, як територСЦальнСЦ захоплення, здСЦйснював низку протекцСЦонСЦстських заходСЦв, спрямованих на розширення зовнСЦшньоСЧ торгСЦвлСЦ СЦ пСЦднесення мореплавства. МеркантилСЦзм неминуче вСЦв до вСЦйн СЦ насильницького захоплення торгСЦвельних переваг. У цСЦй боротьбСЦ торгСЦвельнСЦ супротивники вдавались до зброСЧ, щоб змусити конкурентСЦв прийняти своСЧ умови ведення торгСЦвлСЦ СЦ тим самим забезпечити найбСЦльш сприятливСЦ умови для розвитку "асноСЧ промисловостСЦ.


3.2 Ост-РЖндська торгСЦвельна компанСЦя та СЧСЧ роль у змСЦцненнСЦ позицСЦй АнглСЦСЧ на СходСЦ


Зростання потреб у прянощах СЦ, вСЦдповСЦдно, вСЦдплив дорогоцСЦнних металевих грошей з СФвропейських краСЧн на СхСЦд ще за часСЦв Великих ГеографСЦчних вСЦдкриттСЦв заохочували захСЦдноСФвропейцСЦв до територСЦальних захоплень в РЖндСЦСЧ [42,85]. Проте спочатку СЧхня дСЦяльнСЦсть обмежувалася створенням невеликих торговельних факторСЦй вздовж океанСЦчного узбережжя РЖндостану - сил для проникнення у глибиннСЦ райони регСЦону в колонСЦзаторСЦв попервах не вистачало. В результатСЦ до початку XVIII ст. на СЦндСЦйському узбережжСЦ АравСЦйського моря та БенгальськоСЧ затоки СЦснували численнСЦ СФвропейськСЦ форпости: португальськСЦ (Даман, Гоа, ДСЦу, Камбей, Мангалур, БассеСЧн, Чау), французькСЦ (Мае, КарСЦкал, ПондСЦшерСЦ, Чандернагор), голландськСЦ (Каннанур, Кранганур, КочСЦн, КвСЦлон, ТутСЦкорСЦн, ПулСЦкат, Негапатам, АмбоСЧн, Палаколлу) [50,193].

НеобхСЦднСЦсть пошуку ринкСЦв збуту й джерел дешевоСЧ сировини змушувала англСЦйцСЦв теж енергСЦйно включатися в схСЦдну торгСЦвлю. ТоргСЦвля з РЖндСЦСФю була важливою СЦ складною справою. Тому у боротьбСЦ за цю сферу впливу беруть участь вже не пСЦрати-розвСЦдники, а торговСЦ компанСЦСЧ, якСЦ отримують пСЦдтримку вСЦд уряду. В РЖндСЦСЧ СЦ ПСЦвденно-СхСЦднСЦй АзСЦСЧ компанСЦСЧ ГолландСЦСЧ СЦ АнглСЦСЧ, що утворюються в цей час, спочатку виступали в ролСЦ "визволителСЦв» мСЦiевих феодалСЦв вСЦд тиранСЦСЧ португальцСЦв, яких вони витСЦсняли, пСЦсля чого замСЦняли СЧх в якостСЦ торгових монополСЦстСЦв [5,702].

АнглСЦйська Ост-РЖндська компанСЦя була заснована 31 грудня 1600Вар. групою лондонських купцСЦв, що одержали хартСЦю вСЦд королеви РДлизавети I на монопольну (тобто заборонену для всСЦх, не залучених до складу компанСЦСЧ) торгСЦвлю строком на 15 рокСЦв, що поширювалась на краСЧни, розташованСЦ на сходСЦ вСЦд мису ДоброСЧ НадСЦСЧ до МагеллановоСЧ протоки, СЦншими словами на всСЦ землСЦ, що омивалися РЖндСЦйським СЦ Тихим океанами [53,149]. КомпанСЦя складалася СЦз двох органСЦв, що знаходилися в ЛондонСЦ: зборСЦв акцСЦонерСЦв СЦз 25 чоловСЦк, якСЦ обиралися термСЦном на 1 рСЦк, СЦ ради директорСЦв на чолСЦ з керуючим (Влгубернатором») [72, 46].

Вже в квСЦтнСЦ 1601Вар. компанСЦя вСЦдправила на СхСЦд першу торгову експедицСЦю, [53,149]. РЗСЧ керСЦвник капСЦтан Ланкастер уклав торгСЦвельну угоду СЦз султаном Аче (о. Суматра). Назад вСЦн вСЦз послання вСЦд султана, адресоване РДлизаветСЦ, СЦ невеликий вантаж перцю. В 1604Вар. була органСЦзована СЦ друга експедицСЦя [5,702].

ПершСЦ подорожСЦ фСЦнансувалися шляхом пСЦдписки: постСЦйного капСЦталу не було. Отриманий прибуток дСЦлився лише мСЦж тими членами кампанСЦСЧ, якСЦ безпосередньо брали участь у фСЦнансуваннСЦ кожноСЧ такоСЧ експедицСЦСЧ; ризик також подСЦлявся мСЦж учасниками торгового рейсу. Звичайно ж певнСЦ вСЦдрахування йшли на користь кампанСЦСЧ. Водночас торгСЦвля на перших порах приносила фантастичнСЦ прибутки: вСЦд перших двох подорожей члени компанСЦСЧ отримали близько 95% прибутку, тобто майже подвоСЧли капСЦтал, вкладений в цСЦ експедицСЦСЧ [72, 46].

В першСЦ 9 торгових рейсСЦв (з 1601 по 1612Варр.) компанСЦя вивезла з АнглСЦСЧ в РЖндСЦю товарСЦв бСЦльше нСЦж на 200 тисяч ф. ст., а привезла СЦз РЖндСЦСЧ в АнглСЦю одних тСЦльки прянощСЦв СЦ шовкових тканин приблизно на 1 мСЦльйон ф.ст. Починаючи з 1612 року торгСЦвельнСЦ подорожСЦ в РЖндСЦю вже почали органСЦзовуватися не в складчину мСЦж кСЦлькома бажаючими СЧх членСЦв кампанСЦСЧ, а за рахунок СЦ на ризик всСЦСФСЧ кампанСЦСЧ. Вже у 1617Вар. до Ост-РЖндськоСЧ компанСЦСЧ входило близько 10000 пайовикСЦв з капСЦталом у 1,6 млрд. ф. ст. [53,149].

АнглСЦйськСЦ торговцСЦ, якСЦ прагнули перехопити торгСЦвлю СЦндСЦйських купцСЦв, зустрСЦчали запеклу конкуренцСЦю з боку португальцСЦв СЦ голландцСЦв. АнглСЦйцСЦ були обСЦзнанСЦ в слабких мСЦiях португальцСЦв в ПСЦвденно-СхСЦднСЦй АзСЦСЧ, тому першСЦ два десятилСЦття Ост-РЖндська компанСЦя торгувала переважно з острСЦвною ПСЦвденно-СхСЦдною АзСЦСФю, вСЦдправляючи своСЧ експедицСЦСЧ на острови Ява, Суматра, Тернете, Банда, Молукки, вСЦддаленнСЦ вСЦд основних баз португальського флоту [5,703].

Вже в результатСЦ перших експедицСЦй починаються зСЦткнення мСЦж англСЦйцями СЦ голландцями. Обидва суперники хотСЦли урвати свою частину СЦз португальськоСЧ спадщини. Однак голландцСЦ виявилися значно сильнСЦшими, СЦ англСЦйцям довелося вСЦдступити СЦ вСЦд Молуккських островСЦв, СЦ вСЦд СЦнших островСЦв РЖндСЦйського океану, тобто вСЦд найкращих, багатших на прянощСЦ СЦ вигСЦднСЦших в торгСЦвельному планСЦ колишнСЦх португальсько-СЦспанських володСЦнь, якСЦ в цей перСЦод швидко, один за одним, потрапляли в руки голландцСЦв [53,150].

Зазнавши невдачСЦ в боротьбСЦ з голландцями англСЦйцСЦ спрямувала головний удар проти ПортугалСЦСЧ. В 1612Вар. кораблСЦ Ост-РЖндськоСЧ компанСЦСЧ розбили португальську ескадру поблизу Сурата, що дозволило СЧй перенести свою дСЦяльнСЦсть на пСЦвострСЦв РЖндостан [5,703].

Але для органСЦзацСЦСЧ торгСЦвлСЦ з РЖндСЦСФю необхСЦдно було пристосовуватися до умов СЦндСЦйського внутрСЦшнього ринку. АнглСЦя не мала достатньоСЧ кСЦлькостСЦ товарСЦв, якСЦ б привертали увагу СЦндСЦйцСЦв. ДобротнСЦ англСЦйськСЦ сукна не могли стати предметом широкого вжитку у спекотнСЦй РЖндСЦСЧ. До того ж у РДвропСЦ панувала полСЦтика меркантилСЦзму, яка стала бар'СФром у вивозСЦ грошей для закупСЦвлСЦ товарСЦв за межами СФвропейського континенту. Тому англСЦйськСЦ купцСЦ змушенСЦ були вести торгСЦвлю в басейнСЦ РЖндСЦйського океану схСЦдними ж товарами, насамперед СЦндСЦйськими тканинами. АнглСЦйцСЦ намагалися здобувати СЦндСЦйськСЦ товари там, де вони були найдешевшСЦ, тобто на мСЦiСЦ СЧхнього виробництва, СЦ з цСЦСФю метою прагнули проникнути вглиб РЖндСЦСЧ. Це вимагало значноСЧ дипломатичноСЧ активностСЦ, оскСЦльки налагодження торгових зв'язкСЦв було неможливим без встановлення дипломатичних вСЦдносин з монгольською СЦ провСЦнцСЦйною адмСЦнСЦстрацСЦСФю [72, 46].

В столицю СЦмперСЦСЧ Великих МоголСЦв вирушають посольства англСЦйськоСЧ Ост-РЖндськоСЧ кампанСЦСЧ для укладання торгових угод. В 1609Вар. була заснована перша торгСЦвельна контора (факторСЦя) англСЦйцСЦв в РЖндСЦСЧ - в СуратСЦ. В 1613Вар. англСЦйськСЦй компанСЦСЧ вдаСФться отримати вСЦд падишаха ДжахангСЦра фСЦрман на право вСЦльноСЧ торгСЦвлСЦ у всСЦх його володСЦннях з твердо встановленим митом в 3,5% на всСЦ товари. Це ставило англСЦйцСЦв у бСЦльш вигСЦдне становище порСЦвняно з мСЦiевими торговцями, яких обкладали рСЦзними митами, що часто залежали вСЦд сваволСЦ провСЦнцСЦйних "астей [5,703].

У такий спосСЦб ДжахангСЦр сподСЦвався протиставити англСЦйцСЦв португальцям. Проте, коли англСЦйцСЦ змСЦцнилися на узбережжСЦ, монгольськСЦ правителСЦ неодноразово робили спроби вигнати СЧх звСЦдти. Так, Аурангзеб спробував в 1687 роцСЦ звСЦльнити вСЦд них БенгалСЦю. У 1690 роцСЦ велика монгольська армСЦя оточила Бомбей (острСЦв, який АнглСЦя отримала вСЦд ПортугалСЦСЧ в 1661 роцСЦ як посаг КатеринСЦ Браганса, дружинСЦ англСЦйського короля Карла II), що став центром англСЦйських володСЦнь на захСЦдному узбережжСЦ. ВСЦйськовСЦ дСЦСЧ МоголСЦв закСЦнчилися невдачею [20,331].

ВСЦдносини компанСЦСЧ й англСЦйськоСЧ корони були взаСФмовигСЦдними. КомпанСЦСЧ потрСЦбнСЦ були королСЦвськСЦ хартСЦСЧ й дипломатична пСЦдтримка на СходСЦ, натомСЦсть вона надавала великСЦ "позики» монархСЦСЧ. Ряд хартСЦй, прийнятих англСЦйським урядом, були вСЦхами змСЦцнення позицСЦй компанСЦСЧ в АнглСЦСЧ: в 1609Вар. ЯкСЦв I подарував компанСЦСЧ нову хартСЦю, що проголосила необмежений строк монопольноСЧ торгСЦвлСЦ компанСЦСЧ; хартСЦя Кромвеля 1657 року перетворила СЧСЧ в органСЦзацСЦю з постСЦйним капСЦталом. ПСЦсля реставрацСЦСЧ Ост-РЖндська компанСЦя одержала вСЦд корони острСЦв св. РДлени та Бомбей, право оголошувати вСЦйну СЦ укладати мир. За хартСЦСФю 1686Вар. компанСЦя отримала права чеканки монети, органСЦзацСЦСЧ вСЦйськово-польових судСЦв СЦ утримання "асних армСЦй СЦ флоту [20, 330].

УспСЦх компанСЦСЧ не мСЦг не викликати заздрСЦсть СЦ ворожСЦ дСЦСЧ з боку СЧСЧ суперникСЦв в АнглСЦСЧ - купцСЦв, що вивозили англСЦйський текстиль. ОстаннСЦ пСЦдняли в парламентСЦ питання про скасування монополСЦСЧ компанСЦСЧ й про регулювання СЧСЧ дСЦяльностСЦ державою. НСЦчого не досягнувши в 1698Вар., вони утворили альтернативну Ост-РЖндську компанСЦю, однак через СЧСЧ слабкСЦсть СЦ наявнСЦсть французькоСЧ загрози на СходСЦ в 1702-1708Вар. обидвСЦ компанСЦСЧ об'СФдналися [72, 47].

Витиснувши з РЖндСЦСЧ ослаблених португальцСЦв, англСЦйцСЦ поступово розширювали свою торгСЦвлю в АзСЦСЧ. Вже у XVII столСЦттСЦ англСЦйська компанСЦя керувалася принципом "Наш СЦстинний СЦнтерес полягаСФ в тому, щоб дешево купувати в РЖндСЦСЧ СЦ дорого продавати в РДвропСЦ» [5,703]. КомпанСЦя за срСЦбло купувала малайський перець й СЦндСЦйськСЦ бавовнянСЦ тканини й продавала СЧх у РДвропСЦ (насамперед континентальнСЦй), одержуючи за них значно бСЦльшу кСЦлькСЦсть срСЦбла. Методи, якими користувалися англСЦйцСЦ для змСЦцнення своСЧх позицСЦй в РЖндостанСЦ, вСЦдрСЦзнялися вСЦд португальських. На вСЦдмСЦну вСЦд португальцСЦв, англСЦйцСЦ прагнули до проникнення в глибиннСЦ райони РЖндСЦСЧ, намагалися долучитися до складноСЧ системи СЦндСЦйських внутрСЦшнСЦх торговельних зв'язкСЦв [72, 48].

У XVIII столСЦттСЦ англСЦйська Ост-РЖндська компанСЦя була найбагатшою компанСЦСФю в РЖндСЦСЧ. РЗСЧ центром було мСЦсто Мадрас на Коромандельському узбережжСЦ, придбане англСЦйцями в 1639-1640 роках у мСЦiевого правителя. До середини XVIII столСЦття англСЦйцСЦ побудували там форт Св. Георга СЦ гавань. В результатСЦ виросло багатолюдне СЦ багате портове мСЦсто.

У БенгалСЦСЧ центром дСЦяльностСЦ англСЦйськоСЧ компанСЦСЧ поступово стала Калькутта, заснована на рСЦчцСЦ ХуглСЦ (захСЦдна притока дельти Гангу) в 1690 роцСЦ. Там ще в XVII столСЦттСЦ для захисту складСЦв була побудована фортеця, названа Форт-ВСЦльям, на честь ВСЦльгельма III, що правив тодСЦ в АнглСЦСЧ. У Форт-ВСЦльямСЦ розташовувалося СЦ керСЦвництво компанСЦСЧ в БенгалСЦСЧ. КомпанСЦя вважалася також замСЦндаром (власником) трьох сСЦл поблизу Калькутти [20,331].

У 1717Вар. англСЦйцСЦ отримали вСЦд Фаррух ССЦяра фСЦрман, за яким компанСЦСЧ передавались ще 38 сСЦл. РЗСЧ товари звСЦльнялися вСЦд мит, за умови щорСЦчноСЧ сплати в казну МоголСЦв 3 тис. рупСЦй. З того часу бенгальськСЦ товари почали займати все бСЦльше мСЦiя в англСЦйському експортСЦ з РЖндСЦСЧ [41, 127].

Довкола факторСЦй англСЦйськоСЧ Ост-РЖндськоСЧ компанСЦСЧ в КалькуттСЦ, ДаццСЦ, КасСЦмбазарСЦ СЦ деяких СЦнших пунктах БенгалСЦСЧ виникли ткацькСЦ поселення. В однСЦй лише КалькуттСЦ на компанСЦю працювало близько 8 тис. ткачСЦв, що жили на околицСЦ, - в "Чорному мСЦстСЦ». РЖндСЦйськСЦ агенти Ост-РЖндськоСЧ компанСЦСЧ роздавали ткачам матерСЦал СЦ приносили замовлення на тСЦ тканини, якСЦ добре йшли на СФвропейських ринках [26, 190].

Наваб БенгалСЦСЧ АллахвардСЦ-хан (1740-1756) побоювався зростання впливу англСЦйських купцСЦв, якСЦ, розпоряджаючись факторСЦями з десятками тисяч ткачСЦв, поступово витСЦсняли СЦндСЦйських купцСЦв з морськоСЧ торгСЦвлСЦ на СходСЦ. ВСЦн боявся, що мСЦста СЦ укрСЦпленСЦ факторСЦСЧ з часом перетворяться на опорнСЦ пункти англСЦйцСЦв, з яких урядовСЦ буде важко СЧх вигнати. Проте за фСЦнансову допомогу пСЦд час вСЦйни з маратхами змушений був надати компанСЦСЧ ряд привСЦлеСЧв [20, 334].

Отже, провСЦдну роль у торгСЦвлСЦ АнглСЦСЧ СЦз краСЧнами басейну РЖндСЦйського океану вСЦдСЦгравала британська Ост-РЖндська компанСЦя, яка перехопила панСЦвнСЦ позицСЦСЧ на СходСЦ у ПортугалСЦСЧ. Заснована бСЦльш нСЦж 400 рокСЦв тому Ост-РЖндська компанСЦя була унСЦкальною органСЦзацСЦСФю, полСЦтичним органСЦзмом, державою в державСЦ СЦ першим в СЦсторСЦСЧ транснацСЦональним комерцСЦйним товариством. КомпанСЦСЧ такого типу СЦснували не тСЦльки в АнглСЦСЧ, але також у ГолландСЦСЧ, ФранцСЦСЧ та СЦнших краСЧнах. Однак жодна з Ост-РЖндських компанСЦй не займала у своСЧх колонСЦальних СЦмперСЦях такого мСЦiя, як англСЦйська. ДСЦяльнСЦсть англСЦйськоСЧ Ост-РЖндськоСЧ компанСЦСЧ, яка отримувала вСЦд уряду значнСЦ привСЦлеСЧ, повнСЦстю вСЦдповСЦдала СЦнтересам буржуазСЦСЧ СЦ мануфактурного виробництва, створювала найсприятливСЦшСЦ умови для отримання необмежених прибуткСЦв СЦ майбутнього завоювання РЖндСЦСЧ.


3.3 Англо-голландське протистояння 50-70-х рокСЦв


Скинувши гнСЦт СЦспанського абсолютизму, ГолландСЦя протягом кСЦнця XVI-XVII ст. перетворилася у велику торгово-морську краСЧну. Користуючись своСЧм особливим положенням мСЦж пСЦвнСЦчними й пСЦвденними морями, голландцСЦ незабаром стали посередниками в загальноСФвропейськСЦй торгСЦвлСЦ, затьмаривши колишнСФ значення великоСЧ нСЦмецькоСЧ Ганзи. РЗСЧ торговий флот був найбСЦльшим у свСЦтСЦ й на середину XVII ст. налСЦчував близько 30 тис. морських суден [20, 263].

Використавши свСЦй могутнСЦй фСЦнансово-економСЦчний потенцСЦал, ГолландСЦя сконцентрувала свою увагу на освоСФннСЦ вСЦддалених морських шляхСЦв СЦ вСЦдвоюваннСЦ колонСЦальноСЧ торгСЦвлСЦ в СЦспанцСЦв СЦ португальцСЦв. ГолландцСЦ витСЦснили португальцСЦв з РЖндСЦСЧ, островСЦв прянощСЦв Молуккського архСЦпелагу, потСЦм СЦз Цейлону й Малакки. Шляхом створення торгових компанСЦй, таких як Ост-РЖндська (1602Вар.), ГолландСЦя поставила пСЦд свСЦй контроль торговСЦ шляхи в Тихому, РЖндСЦйському, Атлантичному океанах, захопивши територСЦСЧ на сходСЦ вСЦд мису ДоброСЧ НадСЦСЧ й до МагеллановоСЧ протоки [41, 64].

Ост-РЖндська компанСЦя користувалася правом винятковоСЧ торгСЦвлСЦ в цьому регСЦонСЦ СЦ взяла у своСЧ руки добування пряних продуктСЦв, гвоздики, перцю, корицСЦ, мускату, якСЦ тодСЦ високо цСЦнувалися в РДвропСЦ. Щоб виключити можливСЦсть контрабанди, торгСЦвлю прянощами зосередили в мСЦстСЦ БатавСЦСЧ на островСЦ ЯвСЦ. ВсСЦ продукти, що надходили з рСЦзних частин РЖндСЦСЧ, попередньо привозили в БатавСЦю, так само, як колонСЦальнСЦ товари, що призначалися для АнглСЦСЧ, ФранцСЦСЧ та СЦнших краСЧн РДвропи, проходили винятково через Амстердам [26, 90].

Вся полСЦтика ГолландСЦСЧ в XVII ст. базувалася на спробах повного усунення своСЧх торгСЦвельних суперникСЦв СЦ встановлення повсюдноСЧ монополСЦСЧ. ПротидСЦя цСЦй полСЦтицСЦ призводила до численних конфлСЦктСЦв з урядами тих держав, торговСЦ СЦнтереси яких вона обмежувала. Так, голландськСЦ претензСЦСЧ на зовнСЦшньоторговельну монополСЦю зустрСЦчали активну вСЦдсСЦч у МосковськСЦй державСЦ, ШвецСЦСЧ, ДанСЦСЧ, однак, як правило, справа не доходила до вСЦдкритих зСЦткнень, оскСЦльки торгСЦвля в цих краСЧнах носила достатньо взаСФмовигСЦдний характер. До того ж промислове виробництво в зазначених краСЧнах не носило такого СЦнтенсивного характеру, як в ГолландСЦСЧ, що дозволяло багатьом голландським товарам панувати на ринках цих краСЧн [20, 263].

ЗовсСЦм СЦнакше складалися торговСЦ вСЦдносини ГолландСЦСЧ з АнглСЦСФю. ГолландськСЦ купцСЦ зустрСЦчали з боку англСЦйцСЦв активну СЦ жорстку конкуренцСЦю на СФвропейських ринках. В сферСЦ колонСЦальних завоювань вони теж були запеклими суперниками. Подекуди загострення боротьби за ринки збуту товарСЦв призводило до того, що обидвСЦ краСЧни опинялися на межСЦ вСЦдкритих воСФнних виступСЦв [41,64].

ТрадицСЦйнСЦ ринки збуту англСЦйських товарСЦв успСЦшно захоплювалися голландцями. ГолландськСЦ купцСЦ витСЦсняли англСЦйцСЦв СЦз ринкСЦв МосковСЦСЧ СЦ балтСЦйських краСЧн, пСЦвнСЦчноамериканських колонСЦй СЦ краСЧн СхСЦдноСЧ АзСЦСЧ, на Середземному морСЦ СЦ на узбережжСЦ ЗахСЦдноСЧ Африки. В 1617-1618Вар.р в районСЦ Зондських СЦ Молуккських островСЦв мСЦж торговими компанСЦями обох держав навСЦть вСЦдбулися збройнСЦ зСЦткнення. У роки громадянськоСЧ вСЦйни в АнглСЦСЧ голландська буржуазСЦя, скориставшись слабкСЦстю АнглСЦСЧ, посилила наступ на СЧСЧ позицСЦСЧ в мСЦжнароднСЦй торгСЦвлСЦ [5,765].

ПСЦсля перемоги АнглСЦйськоСЧ буржуазноСЧ революцСЦСЧ наступив короткотривалий перСЦод англо-голландського зближення. У ГаазСЦ СЦ ЛондонСЦ вСЦдбувалися переговори про укладення тСЦсного вСЦйськово-полСЦтичного союзу СЦ розподСЦл сфер впливу. Проте суперечностСЦ мСЦж ГолландСЦСФю СЦ АнглСЦСФю виявилися сильнСЦшими за тСЦ чинники, якСЦ зближували цСЦ двСЦ держави [37, 287].

В основСЦ змСЦненого курсу англСЦйськоСЧ полСЦтики по вСЦдношенню до ГолландСЦСЧ лежав протекцСЦонСЦстський пСЦдхСЦд. З врахуванням своСЧх економСЦчних СЦнтересСЦв буржуазний парламент АнглСЦСЧ здСЦйснив низку полСЦтичних акцСЦй, спрямованих проти голландського посередництва у торгСЦвлСЦ з СФвропейськими державами. Серед них - ухвалення "НавСЦгацСЦйного акту» (1651), вСЦдповСЦдно до якого в АнглСЦю можна було ввозити СЦноземнСЦ товари тСЦльки на англСЦйських кораблях або суднах товаровиробника. У такий спосСЦб пСЦдривалася голландська посередницька морська торгСЦвля. [20, 264]. Уряд ГолландСЦСЧ вСЦдкрито заявив про свою незгоду з рСЦшенням англСЦйського парламенту СЦ закликав скасувати документ, що обмежував торгСЦвлю голландцСЦв. ВСЦдмова англСЦйцСЦв скасувати акт послужила однСЦСФю з причин першоСЧ англо-голландськоСЧ вСЦйни (1652-1654) [37, 287].

ВСЦйна мСЦж морськими силами АнглСЦСЧ СЦ ГолландСЦСЧ в основному вСЦдбувалася у виглядСЦ грандСЦозних морських битв, у кожнСЦй з яких нерСЦдко брало участь з обох сторСЦн понад 200 кораблСЦв СЦз загальною кСЦлькСЦстю матросСЦв в 20-30 тис. чоловСЦк. Незважаючи на високСЦ бойовСЦ якостСЦ голландських морякСЦв СЦ навСЦгацСЦйну майстернСЦсть голландських адмСЦралСЦв на чолСЦ з МартСЦном Тромпом, голландський флот все ж таки було розгромлено у вирСЦшальних битвах в червнСЦ-липнСЦ 1653 року. ГолландськСЦ торговСЦ судна, розсСЦянСЦ по всьому свСЦту СЦ не ескортованСЦ вСЦйськовою охороною, легко ставали здобиччю англСЦйцСЦв. Великих втрат зазнав також голландський риболовецький флот. Блокада голландського узбережжя англСЦйським флотом лСЦтом 1653 року виявила найслабшу сторону голландськоСЧ економСЦки - СЧСЧ надмСЦрну залежнСЦсть вСЦд зовнСЦшньоСЧ торгСЦвлСЦ: блокада ледве не привела ГолландСЦю до катастрофи [12, 521]. Причини поразок голландського флоту пояснюють перевагою англСЦйськоСЧ вСЦйськовоСЧ органСЦзацСЦСЧ СЦ воСФнноСЧ технСЦки, створеноСЧ в ходСЦ громадянськоСЧ вСЦйни, а також наявнСЦстю в англСЦйцСЦв досвСЦду проведення широкомасштабних бойових операцСЦй на морСЦ [12, 522].

За мирним договором, пСЦдписаним у ВестмСЦнстерСЦ 15 квСЦтня 1654Вар., ГолландСЦя визнала "НавСЦгацСЦйний акт» СЦ зобовтАЩязалась вСЦдшкодувати збиток, завданий англСЦйськСЦй Ост-РЖндськСЦй компанСЦСЧ з 1611 року. Цей мир ознаменував початок вСЦдступу ГолландСЦСЧ перед АнглСЦСФю в торговому суперництвСЦ [20, 264].

Не дивлячись на поразку ГолландСЦСЧ, перша англо-голландська вСЦйна не розвтАЩязала суперечностей мСЦж краСЧнами. Ще в роки протекторату вСЦдносини мСЦж ними не раз загострювалися. Голландська дипломатСЦя кСЦлька рокСЦв безуспСЦшно домагалася вСЦд АнглСЦСЧ скасування "НавСЦгацСЦйного акту», що завдавав значних збиткСЦв голландськСЦй сторонСЦ [37, 287].

РеставрацСЦя СтюартСЦв в АнглСЦСЧ не пом'якшила англо-голландське суперництво. ДвСЦр Карла II був матерСЦально СЦ полСЦтично зацСЦкавлений у вСЦйськових авантюрах проти голландськоСЧ буржуазСЦСЧ СЦ проводив агресивну полСЦтику, вСЦдчуваючи легку здобич. Новий "НавСЦгацСЦйний акт», виданий Карлом IIВав 1660Вар., був ще менш прийнятним для голландцСЦв, порСЦвняно з актом 1651Вар. В 1663Вар. англСЦйцСЦ атакували головне джерело голландськоСЧ работоргСЦвлСЦ - захСЦдноафриканськСЦ порти, а наступного року захопили Новий Амстердам в ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ СЦ перейменували його у Нью-Йорк. ЦСЦ зСЦткнення в колонСЦях послужили формальним приводом новоСЧ англо-голландськоСЧ вСЦйни, яка розпочалася в 1666 роцСЦ [26, 174].

Головним театром вСЦйськових дСЦй були ПСЦвнСЦчне море, АнглСЦйський канал СЦ Дуврська протока. Якщо в першСЦй англо-голландськСЦй вСЦйнСЦ основним обтАЩСФктом дСЦй англСЦйцСЦв були голландськСЦ морськСЦ комунСЦкацСЦСЧ, то у другСЦй вСЦйнСЦ стратегСЦчна мета англСЦйського флоту полягала у завоюваннСЦ панування на морСЦ шляхом розгрому голландського флоту [12, 523].

ГолландцСЦ значно посилили свСЦй флот з часу першоСЧ вСЦйни СЦ полСЦпшили його органСЦзацСЦю. Перейнявши досвСЦд англСЦйцСЦв у веденнСЦ морських битв, голландський флот пСЦд командуванням де Рюйтера 11 -14 червня 1666 року завдав англСЦйцям поразки у морському боСЧ в протоцСЦ Па-де-Кале. ПСЦсля цього 19 липня флот голландського адмСЦрала де Рюйтера прорвався до гирла Темзи й заблокував його, загрожуючи Лондону [20, 265].

Такий поворот подСЦй був настСЦльки несподСЦваним для англСЦйськоСЧ сторони, що у цСЦй ситуацСЦСЧ англСЦйцСЦ були змушенСЦ 31 липня 1667Вар. пСЦдписати Бредський договСЦр. ГолландцСЦ втратили своСЧ колонСЦСЧ у ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ, визнавши право англСЦйцСЦв на Новий Амстердам, але домоглися пом'якшення умов "НавСЦгацСЦйного акту», отримали Суринам (ГвСЦану) в ПСЦвденнСЦй АмерицСЦ СЦ зберегли захоплений у англСЦйцСЦв острСЦв Пулоран (МолуккськСЦ острови) [5, 766].

Виникнення двох воСФн протягом одного десятилСЦття мСЦж високорозвиненими на тСЦ часи державами змусило багатьох полСЦтикСЦв по-новому подивитись на тСЦ суперечностСЦ, що призводили до воСФнних дСЦй. НеобхСЦдно було усунути цСЦ протирСЦччя бСЦльш цивСЦлСЦзованим шляхом. Мова йшла про розподСЦл ринкСЦв збуту ненасильницькими, мирними методами. Вже в ходСЦ другоСЧ англо-голландськоСЧ вСЦйни вСЦдбулись певнСЦ змСЦни у вСЦдносинах мСЦж обома державами. ВСЦдхСЦд англСЦйцСЦв з РЖндонезСЦСЧ, а голландцСЦв з ПСЦвнСЦчноСЧ Америки фактично означав розподСЦл сфер впливу мСЦж голландською СЦ англСЦйською буржуазСЦСФю [37, 287].

РЖ хоча протирСЦччя мСЦж сторонами ще не були повнСЦстю врегульованСЦ, проте СЧхня гострота була знята. Тому третя англо-голландська вСЦйна (1672-1674) вже не носила такого запеклого характеру, як у попереднСЦ роки. Головним супротивником ГолландСЦСЧ цього разу виступила ФранцСЦя, для якоСЧ завоювання ГолландСЦСЧ було однСЦСФю з умов встановлення гегемонСЦСЧ в РДвропСЦ. Багато дослСЦдникСЦв вважають, що АнглСЦю втягнув у вСЦйну Карл II, пов'язаний таСФмними зобов'язаннями з ЛюдовСЦком XIV. АнглСЦйську буржуазСЦю вдалося також спокусити обСЦцянками приСФднання до АнглСЦСЧ голландського острова Валхерн СЦ мСЦст БрСЦля СЦ Кадзанда; Шельда опинилася б таким чином, вСЦдкритою для англСЦйськоСЧ торгСЦвлСЦ, а голландське узбережжя - пСЦд контролем англСЦйського вСЦйськового флоту [20, 266].

План союзникСЦв передбачав наступ проти ГолландСЦСЧ з трьох напрямкСЦв: з моря - англо-французький флот, з пСЦвдня - французька армСЦя, зСЦ сходу - армСЦя нСЦмецьких князСЦв. ГолландцСЦ вирСЦшили на сушСЦ оборонятися, спираючись на систему укрСЦплень, а на морСЦ активними дСЦями не допустити зтАЩСФднання англСЦйського СЦ французького флотСЦв СЦ завдати СЧм поразки [12, 523]. У березнСЦ 1672Вар. англСЦйський флот атакував голландськСЦ торговельнСЦ судна. У квСЦтнСЦ французька армСЦя вторглась у ГолландСЦю й пСЦдСЦйшла до Амстердама. Перед загрозою втрати нацСЦональноСЧ незалежностСЦ голландцСЦ вСЦдкрили шлюзи й, затопивши частину територСЦСЧ, зупинили просування супротивника.

На морСЦ де Рейтер спрямував головний удар проти сильнСЦшого англСЦйського флоту СЦ зумСЦв органСЦзувати надСЦйний захист голландського узбережжя [5, 766].

Перемоги голландського флоту викликали незадоволення буржуазСЦСЧ. ПСЦсля поразки в бою при ТекселСЦ (21 серпня 1673Вар.) АнглСЦя вийшла з союзу з ФранцСЦСФю й 19 лютого 1674Вар. пСЦд тиском громадськостСЦ уклала з ГолландСЦСФю мир на основСЦ статус-кво. Мирний договСЦр суттСФво не змСЦнив становище сторСЦн, хоч СЦ став моральною перемогою голландцСЦв. ВСЦйна ж з ФранцСЦСФю продовжувалася до 1678Вар., коли був укладений НСЦмвегенський мир, що зупинив кровопролиття [20, 268].

Отже, у серединСЦ XVII столСЦття АнглСЦя вийшла на широку арену боротьби за торгову, морську СЦ колонСЦальну гегемонСЦю. У цСЦй боротьбСЦ суперником АнглСЦСЧ була ГолландСЦя, з якою вона зСЦштовхувалася всюди у вСЦддалених морях, особливо бСЦля берегСЦв Америки, де у голландцСЦв була своя колонСЦя - Новий Амстердам, СЦ в Ост-РЖндСЦСЧ. У трьох кровопролитних морських вСЦйнах другоСЧ половини XVII столСЦття голландська торгово-колонСЦальна першСЦсть була зламана.

Незважаючи на те, що ГолландСЦСЧ вдалося зберегти майже всСЦ своСЧ колонСЦальнСЦ володСЦння (окрСЦм пСЦвнСЦчноамериканських), подальше змСЦцнення воСФнно-морського флоту АнглСЦСЧ та СЧСЧ прискорений промисловий розвиток змусили голландцСЦв вСЦдмовитися вСЦд суперництва з нею.


3.4 Англо-французьке колонСЦальне суперництво на фонСЦ мСЦжнародних конфлСЦктСЦв I пол. XVIII ст.


З XVIII ст. у мСЦжнароднСЦй дипломатСЦСЧ утверджуСФться принцип рСЦвноваги сил, згСЦдно з яким будь-якСЦ змСЦни в якСЦйсь частинСЦ РДвропи становили потенцСЦйну загрозу для всСЦх краСЧн. ПСЦдтримка вСЦдносноСЧ рСЦвностСЦ сил виступала в якостСЦ "СФвропейськоСЧ системи» безпеки. Складовою частиною цСЦСФСЧ рСЦвноваги були колонСЦальнСЦ володСЦння. Майже всСЦ тогочаснСЦ вСЦйни мали морськСЦ або колонСЦальнСЦ театри воСФнних дСЦй, де точилися вСЦйни паралельно з головним воСФнним конфлСЦктом на континентСЦ [32, 600].

У станСЦ мСЦжнародноСЧ рСЦвноваги чи не найдужче була зацСЦкавлена БританСЦя, у якСЦй з 1688Вар. при "адСЦ перебували вСЦги, прихильники розширення морськоСЧ могутностСЦ краСЧни. Дотримуючись принципу "рСЦвностСЦ сил», АнглСЦя протидСЦяла будь-якСЦй континентальнСЦй краСЧнСЦ, якщо вона претендувала на гегемонСЦю [31, 415].

РЖз середини XVII ст. такою державою в РДвропСЦ стаСФ ФранцСЦя. Виснаження РЖспанСЦСЧ й руйнування НСЦмеччини пСЦсля ТридцятирСЦчноСЧ вСЦйни, а також ефективна державна полСЦтика, спрямована на пСЦдйом французькоСЧ СЦндустрСЦСЧ, ще бСЦльше проявили СЧСЧ перевагу. ЦСЦлим рядом розпоряджень французьку промисловСЦсть було СЦзольовано вСЦд СЦноземноСЧ конкуренцСЦСЧ. Так, тариф 1667Вар., укладений Кольбером в дусСЦ меркантилСЦзму, встановлював такСЦ високСЦ мита на СЦмпортнСЦ вироби, що ввозити бСЦльшу частину товарСЦв стало невигСЦдно й неможливо; у свою чергу французькСЦ виробники могли пСЦднСЦмати цСЦни на своСЧ товари без побоювання, що СЧх виб'ють СЦз ринку СЦноземцСЦ. СвоСЧм тарифом Кольбер понад усе хотСЦв послабити голландську торгСЦвлю, вибити голландцСЦв СЦз французького та СЦнших СФвропейських ринкСЦв. РЖншим промисловим суперником французСЦв були англСЦйцСЦ, тим бСЦльше, що саме з ними вони стикалися на колонСЦальному теренСЦ [26,187].

ЗСЦткнення колонСЦальних СЦнтересСЦв АнглСЦСЧ СЦ ФранцСЦСЧ вСЦдбувалося в усьому свСЦтСЦ: у Вест-РЖндСЦСЧ, де англСЦйцям належали Ямайка, Барбадос СЦ ряд СЦнших островСЦв, а французам - захСЦдна частина Сан-ДомСЦнго, МартинСЦка СЦ Гваделупа; у ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ, де королСЦвськСЦй ФранцСЦСЧ належали 2 колонСЦСЧ - Канада на пСЦвночСЦ, вздовж рСЦки Святого ЛаврентСЦя, СЦ ЛуСЧзСЦана в гирлСЦ МСЦссСЦсСЦпСЦ, англСЦйськСЦ ж володСЦння розташовувались вСЦд Мена до Флориди вздовж схСЦдного узбережжя Атлантичного океану; у РЖндСЦСЧ, де англСЦйськими опорними пунктами слугували Мадрас, Бомбей СЦ Калькутта, а французи на Коромандельському узбережжСЦ СЦ в БенгалСЦСЧ володСЦли такими укрСЦпленими базами, як ПондСЦшерСЦ СЦ Чандернагор. Не менш гострСЦ протирСЦччя виникали мСЦж АнглСЦСФю СЦ ФранцСЦСФю у ЛевантСЦ, де розвивалося СЧхнСФ суперництво за торговий СЦ полСЦтичний вплив. НарештСЦ, як англСЦйцСЦ, так СЦ французи, якСЦ брали активну участь у работоргСЦвлСЦ, прагнули монополСЦзувати цю прибуткову справу у своСЧх руках [20, 313].

БезперервнСЦ прагнення ЛюдовСЦка XIV розширити французьку територСЦю неминуче вели до конфлСЦктСЦв. У короля недаремно був девСЦз: "Менше, нСЦж Бог, але бСЦльше, нСЦж земна куля». З 54 рокСЦв його самостСЦйного правлСЦння (1661-1715) тридцять три роки пройшли у вСЦйнах [26,194].

Саме в цей час ЛюдовСЦк XIV захоплюСФться СЦдеСФю загарбання всСЦСФСЧ СЦспанськоСЧ монархСЦСЧ з усСЦма СЧСЧ колонСЦями СЦ володСЦннями в НСЦдерландах та РЖталСЦСЧ. Для цього потрСЦбно було схилити бездСЦтного СЦспанського короля, останнього з ГабсбургСЦв, скласти заповСЦт на користь онука ЛюдовСЦка XIV - ФСЦлСЦпа, герцога Анжуйського, одруженого на сестрСЦ Карла II МарСЦСЧ ТерезСЦ. Таким чином ФранцСЦя демонструвала намСЦр повнСЦстю оволодСЦти СЦспанською спадщиною. Але коли в 1700 роцСЦ помер останнСЦй СЦспанський Габсбург, Карл II, СЦ ЛюдовСЦк вСЦдправив за ПСЦренеСЧ свого онука, ВСЦльгельм Оранський та його союзники (ГолландСЦя, бСЦльша частина князСЦв нСЦмецькоСЧ СЦмперСЦСЧ, Бранденбург, АвстрСЦя, Савойя й ПортугалСЦя) виставили кандидатом на СЦспанський престол представника австрСЦйськоСЧ гСЦлки ГабсбургСЦв, другого сина СЦмператора Леопольда I. Не бажаючи анСЦ французького, анСЦ австрСЦйського панування, морськСЦ держави АнглСЦя й НСЦдерланди виступали за подСЦл СЦспанських володСЦнь СЦ домагалися для себе морських станцСЦй, колонСЦальних придбань СЦ переваг у морськСЦй торгСЦвлСЦ [26, 201].

Почалася ВСЦйна за РЖспанський спадок (1701-1714). Битви вСЦдбувалися ледве не у всСЦх краСЧнах РДвропи: в РЖспанСЦСЧ, де боролися один проти одного обидва претендента, у БельгСЦСЧ, на РейнСЦ СЦ в пСЦвденнСЦй НСЦмеччинСЦ, в РЖталСЦСЧ й у самСЦй ФранцСЦСЧ. Союзники повсюдно здобували перемоги над армСЦями СЦ флотом ЛюдовСЦка. Безпосередня участь АнглСЦСЧ в операцСЦях на континентСЦ була мСЦнСЦмальною, разом з тим вона взяла на себе фСЦнансування союзникСЦв, по сутСЦ, купуючи собСЦ солдатСЦв. СвоСЧ "аснСЦ вСЦйськовСЦ зусилля АнглСЦя зосереджувала переважно в колонСЦальних СЦ морських операцСЦях. На чолСЦ англСЦйськоСЧ армСЦСЧ стояв спочатку ВСЦльгельм III, а пСЦсля його смертСЦ королева Анна, прийнявши вСЦйськову програму вСЦгСЦв, доручила командування неабиякому полководцевСЦ СЦ дипломатовСЦ Джону ЧерчСЦллю, представнику великоСЧ англСЦйськоСЧ династСЦСЧ, бСЦльш вСЦдомому пСЦд СЦм'ям герцога Мальборо, яке вСЦн отримав в ходСЦ вСЦйни [41, 127].

Перемоги Мальборо в БаварСЦСЧ СЦ пСЦвденних НСЦдерландах помСЦтно послабили французьку армСЦю. Але для завершення англо-французького суперництва набагато бСЦльше значення мали операцСЦСЧ на морСЦ СЦ в колонСЦях. АнглСЦйський флот нападав на французькСЦ судна, а колонСЦсти в ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ, скориставшись тим, що канадськСЦ французи не могли отримати допомоги з метрополСЦСЧ, захопили Нью-Фаундленд СЦ землСЦ навколо ГудзоновоСЧ затоки [20, 334].

Головним успСЦхом АнглСЦСЧ в ходСЦ вСЦйни було захоплення в 1704Вар. фортецСЦ ГСЦбралтар у СФдиноСЧ протоки, що з'СФднуСФ Середземне море з океаном. Отримавши цей важливий стратегСЦчний пункт, АнглСЦя рСЦзко змСЦцнила своСЧ позицСЦСЧ на пСЦвднСЦ РДвропи, СЦ в колонСЦальнСЦй полСЦтицСЦ наступних столСЦть англСЦйськСЦ панСЦвнСЦ класи зумСЦли скористатися цими "ключами вСЦд Середземного моря» [26, 202].

ПСЦдписаний у 1713Вар. Утрехтський мир закрСЦпив перемогу АнглСЦСЧ. За договором ФранцСЦя змушена була поступитися частиною Канади (АкадСЦСФю), захопленою в перСЦод вСЦйни англСЦйськими колонСЦстами; РЖспанСЦя - ГСЦбралтаром СЦ островом МСЦнорка. КрСЦм того, АнглСЦя отримала так зване "асСЦСФнто» - виключне право на ввезення рабСЦв до СЦспанських колонСЦй в ПСЦвденнСЦй АмерицСЦ. Таким чином, у вСЦйнСЦ за РЖспанський спадок АнглСЦя не допустила об'СФднання СЦспанських СЦ французьких колонСЦй пСЦд фактичним верховенством ФранцСЦСЧ СЦ заклала фундамент свого панування в Середземному морСЦ СЦ ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ [41, 127].

Це був перший серйозний удар по колонСЦальнСЦй СЦмперСЦСЧ ФранцСЦСЧ. Звичайно, результати вСЦйни не були остаточними. Утрехтський мир 1713Вар. став лише початком кривавоСЧ дуелСЦ мСЦж послабленою феодальною ФранцСЦСФю, яка продовжувала залишатися грСЦзним супротивником, СЦ буржуазною АнглСЦСФю, що швидко набирала обертСЦв.

ПСЦд час вСЦйни за "австрСЦйський спадок» (1740-1748), у якСЦй ФранцСЦя СЦ ПруссСЦя у складСЦ широкоСЧ коалСЦцСЦСЧ воювали проти союзу АнглСЦСЧ та АвстрСЦСЧ, англСЦйська Ост-РЖндська компанСЦя спробувала використати СФвропейський конфлСЦкт як привСЦд до силового витСЦснення французСЦв СЦз РЖндСЦСЧ, де французи зусиллями енергСЦйного губернатора ПондСЦшерСЦ Ж.Ф.ВаДюплекса (1697-1763) активно нарощувала вСЦйськову потугу, формуючи корпуси сипаСЧв (СЦндСЦйських найманцСЦв) [50,194]. ВоСФннСЦ дСЦСЧ 1746Вар. завершилися для британцСЦв невдачею: сипаСЧ Ж.Ф.ВаДюплекса не лише вСЦдбили напад, а й за пСЦдтримки французькоСЧ ескадри адмСЦрала Лабурдоне захопили Мадрас. Однак у 1748Вар. вСЦйна за "австрСЦйський спадок» завершилася СЦ за Аахенським мирним договором Мадрас довелося повернути англСЦйцям в обмСЦн на фортецю ЛуСЧсбург, захоплену останнСЦми в КанадСЦ [20, 334].

КолонСЦальна полСЦтика АнглСЦСЧ стала ще активнСЦшою, коли до "ади прийшло угрупування вСЦгСЦв на чолСЦ з ВСЦльямом ПСЦттом. Цей "великий коммонер» (оратор палати общин) виражав СЦнтереси агресивноСЧ, войовничоСЧ частини буржуазСЦСЧ, яка прагнула до захоплення нових територСЦй СЦ вважала, що подальше процвСЦтання держави залежить вСЦд проведення успСЦшноСЧ колонСЦальноСЧ вСЦйни. Перебуваючи в урядСЦ з 1745Вар., ПСЦтт в 1757Вар. зайняв посади мСЦнСЦстра закордонних справ СЦ вСЦйськового мСЦнСЦстра, таким чином зосередивши у своСЧх руках тСЦ вСЦдомства, якСЦ були безпосередньо пов'язанСЦ з колонСЦальною полСЦтикою [41, 128].

Головною метою ПСЦтта було послаблення французького впливу на РДвропейському континентСЦ СЦ вСЦдвоювання ПСЦвнСЦчноСЧ Америки та РЖндостану. Щоб послабити СЦ вСЦдволСЦкти увагу й сили французСЦв вСЦд заокеанських володСЦнь, вСЦн планував залучити ФранцСЦю до великоСЧ вСЦйни в РДвропСЦ, пСЦсля чого завдати СЧй нищСЦвноСЧ поразки на морСЦ СЦ в колонСЦях [26, 203].

В 1756Вар. утворилась велика коалСЦцСЦя з АвстрСЦСЧ, РосСЦСЧ, ФранцСЦСЧ, ШвецСЦСЧ й СаксонСЦСЧ проти прусського короля ФрСЦдрСЦха II, який незадовго до того вСЦдняв в АвстрСЦСЧ ССЦлезСЦю. Почалася так звана СемирСЦчна вСЦйна (1756-1763). ПСЦтт вирСЦшив пСЦдтримати ФрСЦдрСЦха II. РЖ хоч спСЦввСЦдношення сил в РДвропСЦ складалося не на користь англСЦйського союзника, найважливСЦше, що французька армСЦя була зайнята вСЦйною з ПруссСЦСФю, СЦ БританСЦя, використовуючи свСЦй флот, змогла зосередитись на боротьбСЦ за колонСЦальнСЦ володСЦння [20, 335].

АктивнСЦ вСЦйськовСЦ дСЦСЧ розгорнулися в ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ, де англСЦйцСЦ вирСЦшили за всяку цСЦну вСЦдняти у французСЦв Канаду. Не зважаючи на те, що кСЦлькСЦсть французСЦв не перевищувала 150 тис. жителСЦв, а в англСЦйських колонСЦях проживало близько 2 млн. чоловСЦк, успСЦх у вСЦйнСЦ за Америку спочатку був на боцСЦ французСЦв. Однак вже у 1758Вар. канадськСЦ французи були вСЦдрСЦзанСЦ вСЦд ЛуСЧзСЦани, а пСЦсля здачСЦ ЛуСЧсбурга - СЦ вСЦд Атлантики. Через британську морську блокаду французам не вдалося перекинути пСЦдкрСЦплення до Канади, чим СЦ скористались англСЦйцСЦ, вСЦдправивши для вторгнення велику армСЦю. У 1759-1760 рр. були зайнятСЦ найбСЦльшСЦ мСЦста Канади - форт Дьюкен, Квебек, Монреаль, також була завойована величезна незаселена область мСЦж горами АппалачСЦ СЦ МСЦссСЦсСЦпСЦ [56, 20].

Дуже важливим було також суперництво двох держав в Ост-РЖндСЦСЧ. На початку XVIII ст. РЖндСЦя переживала далеко не кращСЦ часи. Колись СФдина СЦмперСЦя Великих МоголСЦв розпалася на ворогуючСЦ князСЦвства, правителСЦ яких практично безперервно воювали мСЦж собою. Втративши воСФнно-полСЦтичну СФднСЦсть, РЖндСЦя залишалася багатою економСЦчно, а тому вСЦдразу стала об'СФктом посиленоСЧ експансСЦСЧ з боку СФвропейських колонСЦзаторСЦв [41, 128].

Коли французи прибули до РЖндСЦСЧ, англСЦйська Oст-РЖндська компанСЦя мСЦцно там закрСЦпилася СЦ французам нСЦчого не залишалося як забезпечити своСФ панування в РЖндСЦСЧ за допомогою вСЦйськовоСЧ сили. На МаврикСЦСЧ вони створили морську базу СЦ озброСЧли невелику армСЦю, що складалася з найманих солдат-СЦндСЦйцСЦв, навчених за СФвропейським зразком, так званих сипаСЧв. СипаСЧ стали одним СЦз основних знарядь колонСЦального завоювання РЖндСЦСЧ руками СЦндСЦйцСЦв. В той же час безперервнСЦ мСЦжусобнСЦ вСЦйни князСЦв СхСЦдного Декану вСЦдкривали широкСЦ можливостСЦ для пСЦдкорення СЦндСЦйських князСЦвств [50,193].

Генерал-губернатор французьких володСЦнь Ж.Ф.ВаДюплекс вдало втрутився у феодальнСЦ мСЦжусобицСЦ, що вСЦдбувалися в ХайдарабадСЦ СЦ КарнатСЦку, де йому вдалося звести на престол своСЧх ставленикСЦв. Скориставшись ситуацСЦСФю, французи розширили своСЧ володСЦння в районСЦ ПондСЦшерСЦ й здобули право збирати поземельний податок у приморських областях Гайдарабаду "для покриття витрат на утримання в ГайдарабадСЦ французьких вСЦйськ» [20, 335].

Це був перший "субсидСЦарний договСЦр» такого типу. ВСЦдтодСЦ СФвропейцСЦ пСЦд приводом "допомоги в захистСЦ» (фр. субсидСЦСЧ) вСЦдправляли на територСЦю того чи СЦншого князСЦвства допомСЦжне "субсидСЦарне вСЦйсько» з СФвропейських СЦ сипайських частин. Правитель даного князСЦвства, зобов'язувався утримував це вСЦйсько на свСЦй рахунок СЦ не проводити зовнСЦшнСЦх зносин без вСЦдома компанСЦСЧ. Згодом англСЦйцСЦ перейняли СЦ розвинули цСЦ прийоми колонСЦальноСЧ полСЦтики своСЧх французьких суперникСЦв, розпочинаючи колонСЦальне поневолення того чи СЦншого СЦндСЦйського князСЦвства з укладання такого договору [50,195].

На деякий час Французька Ост-РЖндська компанСЦя стала фактичним господарем СхСЦдного Декану СЦ значноСЧ частини Коромандельського узбережжя (КарнатСЦк). Однак успСЦхи французькоСЧ Ост-РЖндСЦйськоСЧ компанСЦСЧ були нестСЦйкими. Французький уряд не забезпечив Дюплекса необхСЦдними коштами СЦ людськими ресурсами. АнглСЦйцСЦ перейняли тактику Дюплекса СЦ перейшли у наступ. У 1751 роцСЦ невеликий загСЦн англСЦйцСЦв несподСЦвано захопив Аркат - столицю КарнатСЦку, що вважалася неприступною фортецею. Через рСЦк англСЦйцСЦ отримали серйозну перемогу при ТрСЦчинополСЦ (1752). Французька Ост-РЖндська компанСЦя змушена була укласти мир з англСЦйцями (1754). Французи зберегли своСЧ позицСЦСЧ в ХайдарабадСЦ, але визнали за англСЦйцями КарнатСЦк. Результат подальшоСЧ боротьби за РЖндСЦю вирСЦшила СемирСЦчна вСЦйна (1756-1763) [41, 129].

Урядова полСЦтика ФранцСЦСЧ не сприяла перемогам у колонСЦальнСЦй боротьбСЦ. ЕнергСЦйного Ж.Ф.ВаДюплекса, експансСЦонСЦстська активнСЦсть якого, з погляду акцСЦонерСЦв французькоСЧ Ост-РЖндськоСЧ компанСЦСЧ, почала обходитися СЧм занадто дорого, вСЦдкликали з РЖндСЦСЧ у розпалСЦ його вдалоСЧ колонСЦальноСЧ дСЦяльностСЦ СЦ вСЦддали пСЦд суд. Новий генерал-губернатор ПондСЦшерСЦ ЛаллСЦ, розраховуючи у боротьбСЦ проти англСЦйцСЦв на пСЦдтримку вСЦд уряду, проводив виключно оборонну полСЦтику, чим вСЦдразу ж скористалися британцСЦ [50,195].

АнглСЦйськСЦ дСЦячСЦ, якСЦ перебували на службСЦ в Ост-РЖндськСЦй компанСЦСЧ, навпаки користувалися ширшими повноваженнями; особливо вСЦдзначився своСЧми перемогами Роберт Клайв, спочатку дрСЦбний писар на службСЦ в Ост-РЖндськСЦй компанСЦСЧ, згодом офСЦцер СЧСЧ армСЦСЧ. Воюючи головним чином силами самих СЦндСЦйцСЦв (сипаСЧв), Ост-РЖндська компанСЦя захопила Бомбей СЦ Мадрас, а також Калькутту в гирлСЦ Гангу [20, 336]. НайбСЦльше значення мало завоювання БенгалСЦСЧ - найрозвиненСЦшоСЧ частини РЖндСЦСЧ, яке вСЦдбулось у 1757Вар. пСЦсля перемоги у битвСЦ при ПлессСЦ. Захоплення англСЦйцями БенгалСЦСЧ, губернатором якоСЧ став Р.ВаКлайв, значно посилило СЧх позицСЦСЧ в РЖндСЦСЧ. ВеличезнСЦ кошти, отриманСЦ англСЦйською Ост-РЖндською компанСЦСФю шляхом пограбування СЦ розорення БенгалСЦСЧ, дали можливСЦсть у декСЦлька разСЦв пСЦдвищити розмСЦр платнСЦ для сипайського вСЦйська СЦ, як наслСЦдок, його чисельнСЦсть [41, 130].

Французи, все ще сподСЦваючись утриматись в РЖндСЦСЧ, почали облогу Мадраса, але вона закСЦнчилася невдачею (1759Вар.) У 1760 роцСЦ англСЦйськСЦ вСЦйська пСЦд командуванням полковника Кута розгромили пСЦд Вандевашем сухопутну армСЦю французькоСЧ Ост-РЖндськоСЧ компанСЦСЧ, очолювану генералом ЛаллСЦ Толландалем. ТодСЦ ж англСЦйцСЦ з моря СЦ з сушСЦ оточили головний опорний пункт французьких володСЦнь в РЖндСЦСЧ - ПондСЦшерСЦ. В сСЦчнСЦ 1761 року пСЦсля рСЦчноСЧ облоги, зголоднСЦлий та виснажений, ПондСЦшерСЦ капСЦтулював [26, 105].

10 лютого 1763Вар. в ПарижСЦ був пСЦдписаний договСЦр, за яким ФранцСЦя поступалася на користь АнглСЦСЧ всСЦСФю Канадою, лСЦвим берегом МСЦссСЦсСЦпСЦ, кСЦлькома островами у Вест-РЖндСЦСЧ. Саме в цей час склалися умови для майбутнього панування БританськоСЧ СЦмперСЦСЧ на СходСЦ. Й хоча за умовами Паризького миру БританСЦя повернула французам ПондСЦшерСЦ, суперництво за РЖндСЦю завершилося на користь англСЦйцСЦв. Це був сильний удар по французькСЦй колонСЦальнСЦй СЦмперСЦСЧ, бСЦльша частина якоСЧ перейшла до ВеликобританСЦСЧ [20, 336].

Отже, у англо-французьких вСЦйнах, що розгорСЦлися на фонСЦ мСЦжнародних конфлСЦктСЦв XVIII ст., АнглСЦя прагнула не тСЦльки послабити небезпечного супротивника, що претендував на гегемонСЦю в РДвропСЦ, але й захопити частину його заокеанських володСЦнь. ВСЦдсталСЦсть соцСЦально-економСЦчного СЦ полСЦтичного ладу ФранцСЦСЧ, заплутанСЦсть дипломатичноСЧ гри в РДвропСЦ, яка вСЦдволСЦкала СЧСЧ увагу вСЦд завоювань СЦ поширення впливу на СЦншСЦ частини свСЦту, перевага острСЦвного розташування АнглСЦСЧ були основними причинами пСЦдсумковоСЧ поразки феодально-абсолютистськоСЧ ФранцСЦСЧ у СЧСЧ конкурентнСЦй боротьбСЦ з буржуазною АнглСЦСФю, яка перетворюСФться на величезну колонСЦальну СЦмперСЦю СЦ на довгий час завойовуСФ статус найсильнСЦшоСЧ морськоСЧ держави.

Таким чином, зовнСЦшня полСЦтика АнглСЦСЧ, що формувалася пСЦд впливом торгових СЦнтересСЦв та СЦдей меркантилСЦзму, передбачала витСЦснення торгСЦвельних суперникСЦв, захоплення монополСЦСЧ на перевезення товарСЦв, встановлення панування на морях. У XVI ст. головним суперником АнглСЦСЧ в боротьбСЦ за морську СЦ колонСЦальну першСЦсть була РЖспанСЦя, в XVII ст. - ГолландСЦя, а наприкСЦнцСЦ XVII ст. ця роль перейшла до ФранцСЦСЧ. Головним знаряддям колонСЦальноСЧ полСЦтики АнглСЦСЧ стають великСЦ торгСЦвельнСЦ компанСЦСЧ, якСЦ отримували вСЦд уряду значнСЦ привСЦлеСЧ. Серед них значно видСЦляСФться Ост-РЖндська компанСЦя, яка користуючись переважно засобами економСЦчного проникнення в РЖндСЦю, змогла мСЦцно закрСЦпитися на СходСЦ СЦ пСЦдготувала ТСрунт для майбутнього завоювання РЖндСЦСЧ. У вСЦйнах з ГолландСЦСФю АнглСЦСЧ вдалося зламати СЧСЧ торгово-колонСЦальну першСЦсть СЦ зайняти провСЦдне мСЦiе в свСЦтовСЦй торгСЦвлСЦ. А пСЦсля перемоги над ФранцСЦСФю АнглСЦя стаСФ найбСЦльшою колонСЦальною державою свСЦту.



Висновки


З кСЦнця ХV до середини ХVРЖРЖ столСЦття було здСЦйснено найбСЦльшу кСЦлькСЦсть видатних географСЦчних вСЦдкриттСЦв, у ходСЦ яких СФвропейцСЦ здСЦйснили революцСЦйний прорив в СЦншСЦ цивСЦлСЦзацСЦСЧ, що прискорило формування цСЦлСЦсностСЦ свСЦтового розвитку. Основними причинами Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв були зростання потреб у золотСЦ СЦ срСЦблСЦ в умовах розширення товарного виробництва в РДвропСЦ та бажання СФвропейських мореплавцСЦв встановити безпосереднСЦй звтАЩязок з краСЧнами Сходу. На початковому етапСЦ Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв прСЦоритет у пошуках нових земель СЦ шляхСЦв в АзСЦю належав РЖспанСЦСЧ СЦ ПортугалСЦСЧ.

ПСЦсля перших португальських та СЦспанських подорожей географСЦчнСЦ вСЦдкриття не припинилися. Незважаючи на те, що сфери завоювань були подСЦленСЦ мСЦж ПортугалСЦСФю та РЖспанСЦСФю за ТордесСЦльяською угодою 1494Вар., англСЦйськСЦ мореплавцСЦ вирСЦшують проникнути в недослСЦдженСЦ куточки земноСЧ кулСЦ, використовуючи пСЦвнСЦчно-захСЦдний СЦ пСЦвнСЦчно-схСЦдний океанСЦчнСЦ шляхи. РЖ хоч основна цСЦль експедицСЦй - пошук проходу до РЖндСЦСЧ та Китаю, - не була досягнута, в результатСЦ СЧх проведення були зробленСЦ не менш важливСЦ вСЦдкриття, якими АнглСЦя заявляСФ про своСФ право на участь у розподСЦлСЦ багатств РЖндСЦСЧ та вСЦдкритого Американського континенту.

Ряди першовСЦдкривачСЦв у ХVРЖ ст. поповнювали СЦ англСЦйськСЦ пСЦрати. Нападаючи на СЦспанськСЦ колонСЦальнСЦ територСЦСЧ СЦ торговСЦ кораблСЦ, вСЦдбираючи в СЦспанцСЦв золото, яким вони не хотСЦли дСЦлитися з жодною краСЧною свСЦту, вони одночасно прокладали шлях до альтернативних, незайнятих СЦспанцями земель, шукали спосСЦб пересування по морському простору в обхСЦд СЦспанських СЦ португальських володСЦнь.

Незважаючи на те, що ВеликСЦ географСЦчнСЦ вСЦдкриття були СЦнСЦцСЦйованСЦ пСЦренейськими державами, СЧхнСЦ результати виявилися корисними насамперед для атлантичних краСЧн ПСЦвнСЦчно-ЗахСЦдноСЧ РДвропи. ВнаслСЦдок Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв торгСЦвельнСЦ шляхи перемСЦстилися СЦз Середземного моря до пСЦвнСЦчних морСЦв. Центрами свСЦтовоСЧ торгСЦвлСЦ стали Антверпен СЦ Лондон. Опинившись на перехрестСЦ торгСЦвельних шляхСЦв мСЦж РДвропою СЦ Америкою, АнглСЦя поступово перетворюСФться СЦз вСЦддаленоСЧ периферСЦСЧ СФвропейськоСЧ цивСЦлСЦзацСЦСЧ в атлантичний форпост РДвропи.

Результати Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв безпосередньо вплинули на зростання зовнСЦшньоСЧ торгСЦвлСЦ СЦ активСЦзацСЦю колонСЦальноСЧ полСЦтики захСЦдноСФвропейських держав. АнглСЦя в цей час вСЦдчуваСФ велику необхСЦднСЦсть у додаткових ринках збуту, фСЦнансових ресурсах СЦ сировинСЦ для забезпечення потреб внутрСЦшнього виробництва. В умовах СЦспансько-португальськоСЧ монополСЦСЧ розвтАЩязання цСЦСФСЧ проблеми повтАЩязувалося СЦз освоСФнням нових ринкСЦв за океаном. З цСЦСФю метою у 60-80-х рр. створюються великСЦ купецькСЦ компанСЦСЧ, якСЦ отримували вСЦд уряду виключне право на торгСЦвлю з певним регСЦоном СЦ зобовтАЩязувались представляти англСЦйськСЦ СЦнтереси на зовнСЦшнСЦх ринках. Назви торгСЦвельних компанСЦй, пСЦдтримуваних урядом ТюдорСЦв (Московська, Естляндська, ЛевантСЦйська компанСЦСЧ) характеризують основнСЦ напрями англСЦйськоСЧ торговоСЧ експансСЦСЧ у зазначений перСЦод.

Досить вигСЦдною СЦ прибутковою для англСЦйських купцСЦв виявилася торгСЦвля з СЦспанськими колонСЦями в Новому СвСЦтСЦ. МонополСЦя РЖспанСЦСЧ на торгСЦвлю з усСЦма нововСЦдкритими землями стала головною перешкодою на шляху англСЦйськоСЧ торгово-колонСЦальноСЧ експансСЦСЧ у цьому напрямку. На той час АнглСЦя не була готовою до вСЦдкритоСЧ вСЦйни з РЖспанСЦСФю СЦ ПортугалСЦСФю. РЗСЧ протест проти СЦспансько-португальськоСЧ монополСЦСЧ набув форми контрабандноСЧ торгСЦвлСЦ СЦ пСЦратського грабежу СЦспанських портСЦв СЦ суден. АнглСЦйська корона всСЦляко пСЦдтримувала СЦ заохочувала проведення пСЦратських експедицСЦй проти РЖспанСЦСЧ, так як вони значно послаблювали СЧСЧ морську могутнСЦсть. На той момент використання пСЦратських методСЦв було СФдино можливим способом боротьби за право створення англСЦйськоСЧ колонСЦальноСЧ СЦмперСЦСЧ поряд з РЖспанСЦСФю СЦ ПортугалСЦСФю.

З середини ХVРЖ ст. англо-СЦспанський конфлСЦкт набув характеру глобального протистояння, в якому посилився конфесСЦйний акцент. Страта шотландськоСЧ королеви-католички МарСЦСЧ Стюарт, яку пСЦдтримували сили мСЦжнародноСЧ реакцСЦСЧ на чолСЦ з СЦспанським королем ФСЦлСЦпом РЖРЖ, стала зручним приводом для нападу на АнглСЦю. У битвСЦ 1588Вар., що завершилася розгромом СЦспанськоСЧ "НепереможноСЧ Армади», АнглСЦя не тСЦльки довела своСФ право бути володаркою морСЦв, але й вСЦдстояла свою нацСЦональну незалежнСЦсть СЦ протестантську вСЦру. ПСЦсля перемоги над РЖспанСЦСФю АнглСЦя вСЦдверто заявляСФ про своСЧ претензСЦСЧ на свСЦтове панування, претендуючи на роль першорядноСЧ морськоСЧ держави. Перед нею вСЦдкриваються перспективи великих колонСЦальних захоплень.

Зародження свСЦтовоСЧ колонСЦальноСЧ системи, що характеризувалася поширенням СФвропейськоСЧ цивСЦлСЦзацСЦСЧ та СЦншСЦ континенти, загостренням суперечностей мСЦж державами за ринки сировини СЦ збуту тощо, було одним СЦз наслСЦдкСЦв Великих географСЦчних вСЦдкриттСЦв. Довгий час колонСЦалСЦзм був обмежений тими державами, якСЦ першСЦ його започаткували. ПершСЦ англСЦйськСЦ колонСЦСЧ виникли в ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ наприкСЦнцСЦ ХVРЖ - на початку ХVРЖРЖ ст. До середини ХVРЖРЖРЖ ст. тут було 13 колонСЦй, жителСЦ яких вважали себе пСЦдданими англСЦйського короля. ПСЦсля захоплення Кромвелем Ямайки у 1695Вар. процес англСЦйськоСЧ колонСЦзацСЦСЧ охопив СЦ Вест-РЖндськСЦ острови. ТоргСЦвля з колонСЦями приносила АнглСЦСЧ величезнСЦ прибутки. МетрополСЦя стримувала економСЦчний розвиток своСЧх колонСЦй, забороняючи СЧм торгувати з СЦншими морськими державами СЦ розвивати "асну промисловСЦсть, у такий спосСЦб перетворюючи СЧх на сировинний придаток.

АнглСЦйський уряд, починаючи з НавСЦгацСЦйного акту 1651Вар., послСЦдовно проводив полСЦтику меркантилСЦзму. З метою збСЦльшення нацСЦонального багатства, змСЦцнення англСЦйськоСЧ буржуазСЦСЧ СЦ держави в цСЦлому було розроблено низку протекцСЦонСЦстських законСЦв, якСЦ забороняли ввозити до АнглСЦСЧ товари СЦноземного виробництва, заохочували розвиток вСЦтчизняноСЧ торгСЦвлСЦ СЦ мореплавства, сприяючи досягненню активного торгСЦвельного балансу. ЗовнСЦшня полСЦтика АнглСЦСЧ, що формувалася пСЦд впливом торгових СЦнтересСЦв та СЦдей меркантилСЦзму, передбачала витСЦснення торгСЦвельних суперникСЦв, захоплення монополСЦСЧ на перевезення товарСЦв, встановлення панування на морях.

З ХVРЖРЖ ст. головним знаряддям у боротьбСЦ за торговельно-колонСЦальну здобич виступають не пСЦрати-розвСЦдники, а великСЦ торгСЦвельнСЦ компанСЦСЧ. Перейнявши досвСЦд португальцСЦв щодо органСЦзацСЦСЧ заморськоСЧ торгСЦвлСЦ в РЖндСЦйському океанСЦ на основСЦ нацСЦональноСЧ монополСЦСЧ, англСЦйськСЦ купцСЦ у 1600Вар. створили Ост-РЖндську компанСЦю. ВитСЦснена з РЖндонезСЦСЧ бСЦльш сильними противниками - голландцями, вона розгорнула свою дСЦяльнСЦсть на територСЦСЧ Великих МоголСЦв. Поступово захопивши всСЦ зовнСЦшньоторговельнСЦ звтАЩязки РЖндСЦСЧ СЦ монополСЦзувавши СЧх у своСЧх руках, вона змСЦцнила своСЧ позицСЦСЧ на СходСЦ СЦ створила всСЦ умови, необхСЦднСЦ для завоювання РЖндСЦСЧ.

Протягом всього ХVРЖРЖ ст. велася запекла боротьба мСЦж АнглСЦСФю СЦ ГолландСЦСФю за торгСЦвельну, морську СЦ колонСЦальну гегемонСЦю. Вже наприкСЦнцСЦ ХVРЖРЖ ст., завдяки своСФму вигСЦдному географСЦчному положенню СЦ ефективнСЦй державнСЦй полСЦтицСЦ, АнглСЦя займаСФ мСЦiе ГолландСЦСЧ, монопольне становище якоСЧ в свСЦтовСЦй торгСЦвлСЦ було пСЦдСЦрвано, СЦ починаСФ контролювати вузловСЦ пункти свСЦтових океанСЦчних шляхСЦв.

НаприкСЦнцСЦ ХVРЖРЖ - на початку ХVРЖРЖРЖ ст. головним конкурентом АнглСЦСЧ на мСЦжнароднСЦй аренСЦ стала ФранцСЦя. Англо-французькСЦ колонСЦальнСЦ СЦнтереси стикалися у трьох головних регСЦонах свСЦту: у Вест-РЖндСЦСЧ, в ПСЦвнСЦчнСЦй АмерицСЦ та РЖндостанСЦ. Скориставшись тим, що ФранцСЦя була учасником мСЦжнародних конфлСЦктСЦв на СФвропейському континентСЦв, ВеликобританСЦя (з 1707Вар.) основну свою увагу зосереджуСФ на вСЦдвоювання французьких колонСЦй. В результатСЦ ФранцСЦя втрачаСФ Канаду СЦ пСЦвнСЦчно-схСЦдну частину Ост-РЖндСЦСЧ, а ВеликобританСЦя, завдяки своСФму вдалому географСЦчному розташуванню СЦ цСЦлеспрямованСЦй експансСЦонСЦстськСЦй полСЦтицСЦ Уряду силами переважно вСЦйськово-морського флоту добиваСФться домСЦнування на морських торгових шляхах СЦ перетворюСФться на одну з наймогутнСЦших колонСЦальних держав свСЦту.

Список джерел та лСЦтератури


  1. РЖсторСЦя держави СЦ права зарубСЦжних краСЧн: ХрестоматСЦя / [упоряд. В.Д.ВаГончаренко, О.Д.ВаСвятоцький, М.М.ВаСтрахов, С.РЖ. Пугачова; ред. В.Д.ВаГончаренко]. - К.: Видавничий ДСЦм "РЖн Юре», 2002. - С.Ва304-307.
  2. Сборник документов по истории нового времени: буржуазные революции ХVРЖРЖ - ХVРЖРЖРЖ в.в. / [сост. Н.А.ВаНикитина; ред. В.Г.ВаСироткин]. - М.: Высшая школа, 1990. - 303Вас.
  3. Сборник документов по истории нового времени стран Европы и Америки (1640-1870) / [сост. Е.Е.ВаЮровская]. - М.: Высшая школа, 1990. - 253Вас.
  4. Большая историческая энциклопедия / ред. кол.: С.В.ВаНовиков, В.П.ВаСитников, В.В.ВаСлавкин. - М.: ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2003. - 943Вас.
  5. Всемирная история: [в 10 т.] / Глав. ред. ЖуковВаЕ.М. - М.: Изд-во социально-экономической литературы, 1958. - Т. 4 / Под ред. М.М.ВаСмирина.Ва- 823Вас.
  6. Всемирная история: [в 10 т.] / Глав. ред. ЖуковВаЕ.М. - М.: Изд-во социально-экономической литературы, 1958. - Т. 5 / Под ред. Я.Я.ВаЗутиса. - 782Вас.
  7. Всемирная история: [в 10 т.] / А.Н.ВаБадак, Н.Е.ВаВойнич, Н.М.ВаВолчек и др. - М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2000. - Т. 9. Начало Возрождения. - 2000. - 592Вас.
  8. Всемирная история: [в 10 т.] / А.Н.ВаБадак, Н.Е.ВаВойнич, Н.М.ВаВолчек и др. - М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2000. - Т. 10. Возрождение и реформация. - 2001. - 480Вас.
  9. Всемирная история: [в 10 т.] / А.Н.ВаБадак, Н.Е.ВаВойнич, Н.М.ВаВолчек и др. - М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2000. - Т. 13. Эпоха английской революции.Ва- 2000.-560Вас.
  10. Всемирная история: [в 10 т.] / А.Н.ВаБадак, Н.Е.ВаВойнич, Н.М.ВаВолчек п др. - М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2000. - Т. 15. Эпоха просвещения. - 2000. - 512Вас.
  11. Всемирная история: [в 10 т.] / А.Н.ВаБадак, Н.Е.ВаВойнич, Н.М.ВаВолчек и др.Ва- М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2000. - Т.16. Европа под "иянием Франции.Ва- 2000.Ва- 560Вас.
  12. Дюпюи Р. Всемирная история войн: Харперская энциклопедия военной истории: В 4 кн. / Р.Э.ВаДюпюи, Т.Н.ВаДюпюи. - Спб: Полигон-АСТ, 1997. - кн. 2 (1400-1800). - 892Вас.
  13. История человечества / Б.ВаБайер, У.ВаБирнштайн, Б.ВаГельхофф, Э.К.ВаШютт; пер. с нем. Н.А.ВаВрублевская. - М.: АСТ, Астрель, 2002. - 640Вас.
  14. Коробов А. Все о Великой Британии / А.ВаКоробов, Ю.ВаИванова. - Х.: Рато, 2007. - 542Вас. - (Серия "Страны мира»).
  15. Пономарев М. Новая и новейшая история стран Европы и Америки: Практическое пособие для студентов вузов: В 3Вач. / М.В.ВаПономарев, С.Ю.ВаСмирнова. - М.: "адос, 2000. - Ч.Ва1 Европейская цивилизация в ХVРЖ - ХVРЖРЖ в.в. Век Просвещения. Период становления индустриального общества. - 288Вас.
  16. СкляренкоВаВ. 50 знаменитых пиратов и разбойников / [В.М.ВаСкляренко, Я.А.ВаБатый, А.П.ВаИльченко, Т.В.ВаНовикова], под ред. Д.В.ВаТабаскина. - Х.: Рато, 2006. - 510Вас. - (Серия "100 знаменитых»).
  17. Соколов Б. Сто великих войн / Б.В.ВаСоколов. - М.: Вече, 2003. - 544Вас.
  18. Сто великих авантюристов / [авт.-сост. И.А.ВаМуромов]. - М.: Вече, 2004.Ва- 534Вас.
  19. Сто великих мореплавателей / [Н.ВаАвдяева, Л.Н.ВаЖданович]. - М.: Вече, 2004. - 563Вас.
  20. Англия: Краткая история / [В.В.ВаАдамчик, М.В.ВаАдамчик, А.Н.ВаБадак и др.]. - Мн.: Харвест, 2003. - 608Вас.
  21. Африканцы в странах Америки: негритянский компонент в формировании наций Западного полушария / АН СРСР, ин-т этнографии им. Н.Н.ВаМиклухо-Маклая; глав. ред. Э.Л.ВаНитобург. - М.: Наука, 1987. - 401Вас.
  22. Барг М. Великие социальные революции ХVРЖРЖ - ХVРЖРЖРЖ в.в.: в структуре переходной эпохи от феодализма к капитализму / М.А.ВаБарг, Е.Б.ВаЧерняк. - М.: Наука, 1990. - 254Вас.
  23. БродельВаФ. МатерСЦальна цивСЦлСЦзацСЦя, економСЦка СЦ капСЦталСЦзм 15-18 ст. / Фернан Бродель. - К.: Основи. - Т. 1. Структури повсякденностСЦ, можливе й неможливе / Пер. з фр. Г.ФСЦлСЦпчук. - 1995. - 543Вас.
  24. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм ХV - ХVРЖРЖРЖ в.в.: [В 3 т.] / Фернан Бродель. - М.: Прогресс. - Т. 2. Игры обмена / Пер. с фр. Л.Е.ВаКуббеля. - 1988. - 633Вас.
  25. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм ХV - ХVРЖРЖРЖ в.в.: [В 3 т.] / Фернан Бродель. - М.: Прогресс. - Т. 3. Время мира / Пер., ред. Ю.Н.ВаАфанасьева. - 1992. - 679Вас.
  26. Виппер Р. История Нового времени / Р.Ю.ВаВиппер. - М.: Че Ро, 1999.Ва- 624Вас.
  27. ВульфВаЕ. РДвропа СЦ народи без СЦсторСЦСЧ / ЕрСЦк Вульф; пер. з англ. СЦ Пошивайла. - К.: Видавничий дСЦм "КМ АкадемСЦя», 2004. - 535Вас.
  28. Герхард П. Пираты Новой Испании (1575-1742) / Петер Герхард; пер. с англ. Б.ВаКекелишвили. - М.: Центрполиграф, 2004. - 239Вас.
  29. Голубчикова Ю. География человека / Ю.Н.ВаГолубчикова. - М.: Едиториал, 2003. - 356Вас.
  30. ГовардВаМ. ВСЦйна в СФвропейськСЦй СЦсторСЦСЧ / М.ВаГовард; пер. з англ. А.В.ВаЯковини. - К.: Мегатайп, 2000. - 168Вас.
  31. Данилевский Н. Россия и Европа / Н.Я.ВаДанилевский. - М.: Книга, 1991.Ва- 576Вас.
  32. ДейвСЦс Н. РДвропа: СЦсторСЦя / Норман ДейвСЦс; пер. з англ. П.ВаПанащук. - К.: Основи, 2000. - 1463Вас.
  33. Зарин В. Запад и Восток в мировой истории ХРЖV - ХРЖХ в.в.: (западные концепции общественного развития и становления мирового рынка) / В.ВаЗарин. - М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. - 264Вас.
  34. ЗСЦнченко А. РЖсторСЦя дипломатСЦСЧ: вСЦд давнини до початку Нового часу / А.ЗСЦнченко. - ВСЦнниця: Нова книга, 2002. - 564Вас.
  35. Иванян Э. История США / Э.А.ВаИванян. - М.: Дрофа, 2004. - 532Вас.
  36. Ивонин Ю. Становление европейской системы государств: Англия и Габсбурги на рубеже двух эпох / Ю.Е.ВаИвонин. - Минск: Университетское издательство, 1989. - 199Вас.
  37. История дипломатии: [в 5 т.] / Глав. ред. А.А.ВаГромыко. - М.: Госполитиздат, 1959. - Т. 1 / Под ред. В.А.ВаЗорина, В.С.ВаСеменова, С.Д.ВаСказкина. - 543Вас.
  38. История средних веков: [В 2 т.] / Под ред. С.П.ВаКарпова. - М.: Высшая школа, 2003. - Т. 2. Раннее новое время. - 431Вас.
  39. РЖсторСЦя Сполучених ШтатСЦв: Нарис / Гол. ред. Говард Синкотта; пер. з англ. Ю. ЛСЦсняк. - К.: ДСЦалог РЖнтернешнл, 2001. - 406Вас.
  40. РЖсторСЦя сучасного свСЦту: СоцСЦально-полСЦтична СЦсторСЦя 15-20 столСЦть: Навч. посСЦб. / За ред. Ю.А.ВаГорбаня. - К.: ВСЦкар, 2003. - 435Вас.
  41. Кертман Л. География, история и культура Англии / Л.Е.ВаКертман. - М.: Высшая школа, 1979. - 384Вас.
  42. Кириченко В. Нова СЦсторСЦя краСЧн АзСЦСЧ, Африки та ЛатинськоСЧ Америки: Навч. посСЦбник / В.П.ВаКириченко. - К.: ЛибСЦдь, 2003. - 168Вас.
  43. Маховский Я. История морского пиратства / Яцек Маховский. - К.: Свелас, 1992. - 256Вас.
  44. Найкирхен Х. Пираты: морской разбой на всех морях / Х.ВаНайкирхен. - К.: Республиканский центр духовной культуры. Общество "Знание Украины», 1992. - 252Вас.
  45. Новая история стран Европы и Америки. Первый период: Учеб. По спец. "История» / [В.Н.ВаВиноградов, Н.М.ВаГусева, А.М.ВаЗверев и др.]; под ред. Е.Е.ВаЮровской, И.М.ВаКривогуза. - М.: Высшая школа, 1998. - 415Вас.
  46. Новая история стран Европы и Америки: Учеб. Для вузов / Под ред. И.М.ВаКривогуза. - М.: Дрофа, 2005. - 909Вас.
Страницы: Назад 1 Вперед